Особливості правового регулювання волонтерської діяльності в Україні:

проблеми та перспективи

На сьогоднішній день Україна має широко розвинену структуру

волонтерської діяльності. Волонтерство у своїй історії є похідним від
благодійності, від благої дії людини до людини, це суспільне явище спочатку
було виключно локальне тому, що суспільство ще не отримало того формату,
аби благодійність набула суспільно-масового характеру. Але з плинністю часу
благодійність та волонтерство почало набувати певних рис, які зараз для нас є
очевидними, а саме: масовість, проектизація, фінансування та структурність.
Ці фактори розпочали нову сторінку у питанні волонтерства, вже не як
точкового бажання людей допомагати, а як масового, глобального
проектування урядових програм, щодо допомоги постраждалим верствам
населення із задіянням добровольців, активістів, волонтерів.
Волонтерство є дуже актуальною діяльністю, особливо з огляду на
численні соціальні, економічні та політичні виклики, що стоять перед
Україною. Багато громадян нашої країни беруть участь у різноманітних
волонтерських заходах, спрямованих на підтримку вразливих верств
населення, військових та учасників АТО, екологічних та культурних проектів, а
також багатьох інших сфер життя. Волонтерство є важливою складовою
розвитку громадянського суспільства в Україні.

Наразі місце у світовому рейтингу World Giving Index, котрий оцінює

участь громадян у волонтерському русі, вказує на значне зростання рівня
благодійності в Україні. За показниками звіту Світового індексу CAF 2022
станом на зараз Україна займає 10-те місце серед усіх країн світу[1].

Однак донедавна правове регулювання волонтерської діяльності в

Україні мало багато питань, які потребували вирішення. З метою підвищення
рівня організації та управління волонтерською діяльністю український
законодавець прийняв Закон України "Про волонтерську діяльність" № 3236-VІ
від 19 квітня 2011 року. Цей закон встановлює правові засади волонтерської
діяльності та визначає статус волонтерів.

Згідно статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність»,

волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова
діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської
допомоги. Волонтерська допомога - це роботи та послуги, що безоплатно
виконуються і надаються волонтерами[2].

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на

територію України було прийнято цілий ряд змін до Закону України «Про
благодійну діяльність та благодійні організації», ними було удосконалено
порядок включення благодійників до Реєстру волонтерів.
 Також були врегульовані питання і внесено зміни до Податкового
Кодексу України щодо звільнення від оподаткування коштів, які збиралися
фізичною особою на свій особистий розрахунковий рахунок для виплати
благодійної допомоги на користь платників податків, та щодо сприяння
розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та
організацій в умовах збройної агресії росії проти України. Таким чином були
прибрані законодавчі прогалини та, загалом, полегшено ведення волонтерської
діяльності що сприяє збільшенню обсягів благодійної допомоги на армію для
ефективної відсічі агресору.

Волонтерський рух в Україні на сучасному етапі є проявом певної

зрілості громадянського суспільства в Україні, доповнює функції державних
органів, сприяє стабілізації та регулюванню суспільних відносин в умовах
децентралізації. Водночас перед волонтерами та волонтерськими структурами
постають суттєві проблеми, які можна згрупувати за такими напрямами:
- невідповідність волонтерської діяльності законодавству, новації у
законодавстві, що ускладнюють волонтерську діяльність;
- спротив чиновників і консерватизм державних структур;
- випадки зловживань з боку волонтерів, діяльність псевдоволонтерів [3].

Проблематика волонтерства є обширною темою, котра торкається

багатьох сфер в яких працюють волонтери, від пошуку донорів допомоги до
вирішення дуже складних логістичних питань, через які вирішується доля
допомоги, яка вкрай потрібна населенню чи військовим. Але будь-яка справа
має свої прогалини, і волонтерство не є виключенням.

 Нестача необхідної комунікації між волонтерами та суспільством. Перша

проблема, яка вказана вище зменшення допомоги від населення, щільно
пов‘язана з зазначеною. Для того, щоб вчасно виявляти невиконані
потреби волонтерів та використовувати їх ресурси максимально
ефективно, необхідно звертати увагу на актуальні проблеми, пов'язані з
конфліктом на Сході України та переміщенням людей в межах країни.
Також важливо забезпечити ефективну комунікацію між тими, хто
потребує допомоги та тими, хто може її надати, в тому числі
благодійниками, органами влади та державними установами.

 Доля майна, яке волонтери надають потребуючим людям, недостатньо

контрольоване. В результаті чого відбувається зловживання допомогою,
яку отримали бенефіціари, крамарство та її присвоєння. В деяких
випадках тяжко визначати справжню потребність особи
(військовослужбовців, сімей, людей похилого віку і тп.) в одержанні
допомоги. Наслідком стає те, що збільшується споживальницькі настрої і
отримання допомоги не в повному обсязі тим, хто справді цього
потребують.
 Емоційне вигорання та зменшення активності волонтерів. Не взяти до
уваги проблему вигорання (емоційного, фізичного) волонтерів
неможливо. Стрес на постійній основі, напружений ритм життя протягом
довготривалого періоду спричиняє «віддалення» з активного життя.
Також одним із демотивуючих чинників – відсутність підтримки
благодійної діяльності зі сторони суспільства та держави.

 Народ України знижує обсяги допомоги волонтерам. Для невеликих

благодійних організацій або звичайних волонтерів це призводить до
нестачі ресурсів для втілення діяльності та не реальність її продовження.

 Суперечки між державним апаратом і волонтерами. Існує додатковий

фактор, який полягає у тому, що деякі державні структури намагаються
імітувати співпрацю з волонтерами. Причини цього можуть бути різні
від намагання скористатися позитивним PR (public relations- Зв'язки з
громадськістю, також піар) до неефективної співпраці або небажання
змінювати поточний стан справ. Однак, сутність проблеми залишається
незмінною.

 Корупція серед волонтерства. Зловживання як серед владних верхівок,

так і серед самих же волонтерів, які можуть використовувати зібрані
кошти та матеріальну допомогу для своїх особистих потреб, замість
передачі їх задекларованим адресатам, продавати гуманітарну допомогу,
надану міжнародними благодійними фондами та компаніями.Через
відсутність ефективного обліку та контролю за діяльністю волонтерів, ця
проблема стає ще більш актуальною. Благодійним організаціям з чистою
репутацією стає складніше налагоджувати співпрацю з великими
компаніями, бізнесом та масштабними міжнародними благодійними
організаціями.Деякі волонтерські організації намагаються зберегти довіру
громадськості шляхом публікації звітів про надходження та витрати
коштів, а також отримувачів допомоги на своїх сайтах та сторінках у
соціальних мережах.

 Персональний тиск. Волонтери перетворилися на найбільш достовірне

джерело інформації. Влада може скільки завгодно запевняти людей, що у
військових все є й вони перебувають у хороших умовах, але ті люди, які
відвідують наших бійців і бачать, що насправді відбувається в зоні
бойових дій, не звикли мовчати. Часто вони поширюють інформацію
через соцмережі, дають розгорнуті інтерв’ю в ЗМІ. Тому влада всіляко
намагається «закрити їм рот»[4].
Ми бачимо, що є кілька методів вирішення цих проблем:
 -Звертати увагу на думку волонтерів: Державний апарат може схвалювати
пропозиції та поради волонтерів, які мають достатньо корисний досвід та
знання у певній галузі.

- Забезпечення співпраці: Державний апарат може пропонувати волонтерам

співпрацю та взаємодію в реалізації певних благодійних проєктів.

- Відкрита комунікація: Важливо забезпечити відкриту та прозору

комунікацію між державним апаратом та волонтерами, щоб уникнути
непорозумінь та конфліктів.

- Навчальні процеси: Державний апарат має організовувати навчання та

тренінги для волонтерів, щоб вони могли краще розуміти процеси та методи
роботи державного апарату та допомагати йому у виконанні завдань.

Ці поодинокі випадки є факторикою в піднятому питанні проблематики

волонтерства, які на перший погляд є локальною і незначною прогалиною, яку
в цілому можна вирішити, але якщо брати не лише статистичну карту, а й
реальний досвід волонтерського руху.
Я, як волонтер та представниця БО БФ «Українська Думка», можу з
упевненістю сказати, що ці проблеми не є точковими і вони часом набувають
масового характеру.
Зрештою, важливо розуміти, що державні органи та волонтери мають
спільну мету – удосконалити і покращити життя громадян. Тому співпраця та
взаєморозуміння мають стати ключовими елементами у вирішенні конфліктів
та досягненні спільних цілей.
Підсумовуючи наведені вище факти та основні проблеми ми можемо
сказати, що працювати ще є над чим, задля покращення волонтерської
діяльності в Україні, адже в будь-якому випадку, в нас багато організацій, які
мають добру репутацію, що було неодноразово підтверджено багатьма діями
та справами, кожна організація висвітлює аби суспільство мало чітке розуміння
та довіру до роботи благодійників та волонтерів.

Список використаних джерел:

1.World Giving Index, звіт CAF 2022 [Електонний

ресурс].https://www.cafonline.org/about-us/publications/2022-publications/
caf-world-giving-index-2022#:~:text=The%20most%20generous%20country
%20in,ever%20donated%20money%20in%202021

2. Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 року

[Електонний ресурс]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17#Text

3.Пенькова О.В., Касперович О.Ю., Іщенко О.В. Розвиток волонтерської

діяльності в Україні як прояв активізації соціальних ресурсів
громадського суспільства: специфіка, проблеми та перспективи. С.34-35
[Електонний ресурс]
https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/33245/Usoc_2016_2_5.pdf?
sequence=1&isAllowed=y

4. Олена Бережнюк, Труднощі та ризики волонтерської діяльності в Україні

[Електонний ресурс].
https://styknews.info/novyny/polityka/2014/10/08/trudnoshchi-ta-ryzyky-
volonterskoi-diialnosti-v-ukraini