Використання волонтерської діяльності молодших школярів як

засобу формування громадянських та соціальних компетентностей

1
 ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Ключові терміни та поняття дослідження 6
1.2. Нормативно-правове забезпечення волонтерської 10
діяльності дітей та молоді в Україні
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ЗАСОБУ
ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ ТА
СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
2.1. Компетентнісний підхід у процесі формування 14
громадянських та соціальних компетентностей
молодших школярів
2.2. Шляхи формування громадянських та соціальних 24
компетентностей учнів початкової школи у змісті
волонтерської діяльності
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

2
 ВСТУП
Формування громадянських та соціальних компетентностей молодших
школярів є однією із актуальних проблем відповідно до концептуальних
вимог Нової української школи (НУШ), становлення якої на основі
впровадження низки реформ буде відбуватися упродовж 2017 – 2029 років.
Названі компетентності визначені концепцією НУШ як одні із ключових
поруч із компетентностями спілкування державною (і рідною, у разі
відмінності) мовами; спілкування іноземними мовами; математична
компетентність; компетентності у природничих науках і технологіях;
інформаційно-цифрова компетентність; уміння вчитися впродовж життя;
ініціативність і підприємливість; соціальні та громадянські компетентності;
обізнаність та самовираження у сфері культури; екологічна грамотність.
Таким чином особливого значення в методичному інструментарії сучасної
початкової освіти набув компетентнісний підхід навчання і виховання у
поєднанні із особистісно орієнтованим та діяльнісним.
Одним із засобів формування громадянських та соціальних
компетентностей є волонтерська діяльність молодших школярів, зміст,
форми і методи якої визначені подіями сучасного суспільно-політичного,
соціо- культурного, екологічного, економічного життя України.
Волонтерський рух в Україні і світі сьогодні розвивається в нових
цивілізаційних обставинах. У 1998 році Україна приєдналася до програми
розвитку волонтерського руху в Європі, внаслідок чого було створено
перший волонтерський центр в незалежній Україні, професійно розпочалася
підготовка та організація волонтерів, а також співпраця організацій для
роботи з волонтерами. Піднесення волонтерської діяльності на рівень
патріотичного почуття та громадянського обов’язку припадає на період
Революції Гідності і початок російської окупації на сході і півдні України.
Цивілізаційними викликами розвитку волонтерського руху в сучасних
українських реаліях є також нераціональне, недбале ставлення до довкілля,
забрудненість природного середовища, російсько-українська війна на
3
Донбасі, збільшення чисельності людей, які потребують опіки та допомоги
тощо.
Дитина молодшого шкільного віку, згідно із Законом України «Про
громадянство України», є громадянином України за народженням. Це
визначає у розвитку особистості дитини набуття низки властивостей та
здатностей, які означуємо як громадянські та соціальні компетентності.
Педагогічні умови початкової школи забезпечують формування цих
компетентностей, зокрема шляхом використання різноманітних форм і змісту
волонтерської роботи.
Стан розробленості проблеми виявив два рівні дослідження: І –
волонтерська діяльність учнів початкової школи; ІІ – формування
громадянських та соціальних компетентностей молодших школярів.
Проблема формування громадянських та соціальних компетентностей в
початковій школі розглянута українськими вченими-педагогами,
правознавцями, зокрема Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшиною, О. Овчарук,
Л. Паращук, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачовою, К. Чорною та низкою
інших. Проблему волонтерської діяльності дітей та молоді вивчали вчені-
педагоги Т. Алєксєєнко, К. Тараненко, О. Шумська, а також педагоги-
практики – С. Білик, О. Кійло, О. Рій та низка інших. Однак недостатньо
розробленою є проблема використання волонтерської діяльності у
початковій школі як навчально-виховного засобу формування громадянських
та соціальних компетентностей, що й обумовило вибір теми нашої роботи
«Використання волонтерської діяльності молодших школярів як засобу
формування громадянських та соціальних компетентностей».
Об’єктом роботи є процес формування громадянських та соціальних
компетентностей молодших школярів у початковій школі.
Предметом – волонтерська діяльність молодших школярів як засіб
формування громадянських та соціальних компетентностей.
Метою роботи є обґрунтування теоретичних і практичних аспектів
використання змісту і форм волонтерської діяльності молодших школярів
4
як засобу формування громадянських та соціальних компетентностей.
У межах визначеної мети необхідно вирішити такі завдання:
- з’ясувати понятійно-термінологічний апарат дослідження проблеми;
- узагальнити документи нормативно-правового забезпечення
волонтерської діяльності дітей та молоді в Україні;
- проаналізувати суть і значення компетентнісного підходу у
концептуальних вимогах Нової української школи;
- обґрунтувати особливості методичного забезпечення формування
громадянських компетентностей в сучасній початковій школі в контексті
вимог Нової української школи.
Для вирішення завдань використано комплекс теоретичних та
емпіричних методів, що дозволило логічно і послідовно дослідити
використання волонтерської діяльності молодших школярів як засобу
формування громадянських та соціальних компетентностей. Зокрема:
теоретичні методи аналізу та узагальнення педагогічної, довідникової
літератури, документів нормативно-правового забезпечення, які допомогли
визначити понятійно-категоріальний апарат дослідження, законодавчу
основу волонтерської діяльності дітей та молоді в Україні; метод
системного аналізу, що дозволив цілісно проаналізувати громадянські та
соціальні компетентності у системі концептуальних вимог НУШ;
міждисциплінарний підхід – виявити та проаналізувати форми, зміст і
методи педагогічної взаємодії школи, сім’ї та громадськості; застосування
методу реконструкції дозволив створити модель волонтерської навчально-
виховної роботи у початковій школі тощо; емпіричні методи узагальнення
власного та інноваційного педагогічного досвіду, спостереження,
опитування, анкетування, тестування учителів та учнів для вивчення
реального стану використання та результатів волонтерської роботи в
освітньому процесі початкової школи.
Структура роботи складається із вступу, двох розділів, висновків,
списку використаних джерел (38 позицій).
5
 РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Ключові терміни та поняття дослідження

Робочою гіпотезою нашого дослідження є твердження про те, що
використання змісту, форм і методів волонтерської діяльності молодших
школярів є ефективним засобом формування громадянських та соціальних
компетентностей за умов:
- дотримання норм українського законодавства;
- цілеспрямованої організації цього процесу відповідно до вікових
психологічних особливостей молодших школярів;
- педагогічної взаємодії школи, сім’ї, громадськості;
- застосування компетентнісного підходу у поєднанні з особистісно
орієнтованим та діяльнісним, роботи учнів у формах класно-урочної системи
та позашкільної. Наші припущення підтвердить або спростує хід нашого
дослідження, внутрішня логіка якого вимагає, перш за все, з’ясувати ключові
терміни та поняття проблеми, а саме: «волонтерська діяльність»,
«громадянські та соціальні компетенції», «компетентнісний підхід»,
«молодші школярі», «навчально-виховні засоби», «процес формування».
У зверненні до педагогічних, психологічних довідників, енциклопедій,
пакету нормативно-правових документів, які регулюють роботу закладу
початкової освіти, ресурсу Internet [12; 14; 23; 28; 30; 38 та ін.] з’ясуємо
робочі терміни та поняття нашого дослідження.
Як зазначено в Законі України «Про волонтерську діяльність» [12],
волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована,
неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання
волонтерської допомоги, тобто тієї роботи та послуг, що безоплатно
виконуються і надаються волонтерами. Волонтерська діяльність є формою
благодійної діяльності, однак, безоплатне виконання робіт або надання
послуг на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин не є
волонтерською діяльністю.
6
 Відповідно до положень вказаного Закону (Розділ 2, стаття 7)
поняттям «волонтер» ми означуємо діяльність особи у певному статусі,
що вимагає, зокрема, досягнення віку з 14 років. Зважаючи на це,
благочинні, добротворчі справи молодших школярів щодо тих, хто її
потребує, називаємо волонтерською діяльністю умовно, як і тих, хто її
здійснює – волонтерами, що за змістом не суперечить визначенням
законодавчих актів. Таким чином, волонтером називаємо того, хто
добровільно та безкорисливо здійснює діяльність для суспільного блага. А
синонімами поняття «волонтерство» і, відповідно, «волонтер» виступають
укорінені в нашій мові слова: благодійність – благодійник, доброчинність –
доброчинець.
Доброчинну діяльність молодших школярів, здійснену в межах школи та
поза нею під керівництвом вчителя та за участю інших осіб, можемо назвати
пропедевтичною, підготовчою щодо здійснення ними в майбутньому
повноцінної волонтерської діяльності. Обов’язковою умовою проведення
волонтерської діяльності молодших школярів як в межах школи, так і поза
нею є її зв’язок із навчально-виховним процесом закладу освіти І ступеня – у
використанні його форм, змісту та методів (див.: Таблицю 1.1.). У наступних
розділах роботи ми детально розкриємо зміст усіх структурних компонентів
запропонованої моделі.
Зміст волонтерської діяльності обумовлений її напрямами, зокрема це
посильна допомога особам, які її потребують (малозабезпечені, хворі,
інваліди, люди похилого віку, внутрішньо переміщені особи, постраждалі
внаслідок війни, катастроф тощо), проведення заходів охорони
навколишнього природного середовища, пам’яток історії та культури, місць
поховань, участь у проведенні громадських робіт та заходів тощо. Обираючи
зміст і напрями волонтерської діяльності учнів початкових класів, вчителю
як її організатору та керівнику необхідно враховувати вікові та психологічні
особливості молодших школярів.
Здійснення молодшими школярами волонтерської діяльності передбачає
7
створення алгоритму дій вчителя як її організатора і керівника. Етапами
здійснення волонтерської діяльності учнями початкової школи є: отримання
письмової згоди батьків (або осіб, що їх заміняють) на здійснення дитиною
конкретної волонтерської діяльності; колективний вибір об’єкта
волонтерської діяльності; ознайомлення з її метою, завданнями,
особливостями; визначення плану дій як навчального проекту; інструктаж
для забезпечення безпеки для життя і здоров’я учнів; здійснення
благочинних дій та діяльності; обговорення результатів, підведення
підсумків, визначення перспективи; презентація результатів діяльності.
Таблиця 1.1.
Модель процесу волонтерської діяльності молодших школярів
Поняття -це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що
«волонтерська здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги,
діяльність» тобто тієї роботи та послуг, що безоплатно виконуються і надаються
волонтерами;
Поняття - той, хто добровільно та безкорисливо здійснює діяльність для
«волонтер» яксуспільного блага;
суб’єкт процесу - синонімами поняття «волонтерство» і, відповідно, «волонтер»
волонтерської виступають укорінені в нашій мові слова: благодійність – благодійник,
діяльності доброчинність – доброчинець
Мета - благочинні, добротворчі справи молодших школярів щодо тих, хто її
волонтерської потребує;
діяльності - у процесі участі молодшого школяра у волонтерському заході
молодших школярів формуються життєво необхідні компетентності, зокрема громадянські та
соціальні;
Теоретичні та - положення законодавчих актів, наукових розробок з питань
методологічні освіти та виховання;
основи - принципи особистісно орієнтованої гуманістичної освітньої
волонтерської парадигми, зокрема: законності, гуманності, рівності, добровільності,
діяльності безоплатності, наступності, а також компетентнісного, діяльнісного та
молодших школярів ціннісного підходів;
Суб’єкти - у системі: «вчитель – учень – сім’я – громадськість», а також
педагогічної Церква, інституції державного та громадського управління, ЗМІ,
взаємодії та впливу мистецтво, фольклор тощо;
в процесі
волонтерської
діяльності
молодших школярів

8
 Вікові психолого-
-перехід від дошкільного дитинства до соціальної ролі школяра,
педагогічні - формування навичок учіння;
особливості -розвиток вольових якостей, уваги, внутрішнього планування дій;
молодшого школяра-безвідмовне визнання авторитету учителя;
як суб’єкта -ситуативна, нестійка дружба з ровесниками;
волонтерської -формування самосвідомості і самооцінки;
діяльності -домінування емоційного сприйняття над понятійним;
-образне мислення, уява, ігрові форми діяльності [30, с. 67 – 68];
Шляхи і засоби -реалізація засад педагогіки партнерства, особистісно орієнтованої
процесу педагогіки;
волонтерської -створення педагогічних ситуацій, які пов’язані із формуванням
діяльності громадянських та соціальних компетентностей;
-впровадження факультативів громадянського та соціального змісту у
варіативній складовій навчального плану;
-активізація емоційно-почуттєвої сфери учнів;
-формування здатності до співчуття, співпереживання як основи
розуміння та сприйняття іншої людини, події, ситуації тощо;
-формування мовних та інших ключових компетентностей;
-використання інтегративного методу шляхом інтеграції змісту, форм і
методів навчання і виховання;
Форми і методи -урочні, позаурочні та позашкільні форми, а також уроки на
волонтерської природі тощо;
діяльності -словесні, практичні, наочні методи, а також сучасні інноваційні
технології (метод проектів, дискусії, екскурсії, мозкова атака,
асоціативний кущ тощо);
- дослідницька, пошукова, волонтерсько-благодійна робота;
Очікувані Сформовані громадянські та соціальні компетентності, морально-етичні
результати цінності особистісного життя та поведінки в соціумі: самоусвідомлення
як почуття ідентичності, благородство, прагнення бути досконалим,
любов до своєї сім’ї, рідної землі і народу, його культури, правдивість,
чесність, готовність до прощення, почуття гідності, громадянська та
соціальна, національно-патріотична активність, повага до держави, влади,
законослухняність, комунікабельність без расових, етнічних, релігійних,
гендерних, вікових, соціальних обмежень, надійність у партнерстві тощо.

Як зазначено у Концепції Нової української школи, володіння

молодшими школярами громадянськими та соціальними компетентностями
визначає усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної
участі у громадському житті та на роботі, дає уміння працювати з іншими
на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів
[23, с.12 – 15].
Зміст компетентнісного підходу визначає сучасний освітній процес,
який спрямований на формування і розвиток ключових компетентностей
особистості. Причому узагальнюючим визначенням поняття
«компетентність» є здатність особистості застосувати набуті знання, вміння,
9
навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з
метою розв’язання певних життєво важливих проблем [3, с.408 – 409; 19; 29
та ін.].
Процес формування громадянських та соціальних компетентностей
молодшого школяра відбувається як його особистісне набуття конкретних
здатностей з урахуванням психологічних та вікових особливостей, а також
його життєвого досвіду, який пов’язаний із життям сім’ї, родини, довкіллям,
пізнанням історії та культури свого народу, держави та світу. Ці та інші
аспекти формування громадянських та соціальних компетентностей засобами
волонтерської діяльності молодших школярів висвітлено в документах
нормативно-правого забезпечення волонтерської діяльності дітей та молоді в
Україні.

1.2.Нормативно-правове забезпечення волонтерської діяльності

дітей та молоді в України
Організація та проведення волонтерської діяльності дітей та молоді в
Україні здійснюється у відповідності до вимог пакету документів
нормативно- правового забезпечення такого виду навчально-виховної роботи
в умовах школи та поза нею. Такими документами є: Закони України «Про
волонтерську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 42, ст.
435) [11], «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», Указ Президента
України від 13.10.2015 № 580/2015 «Про стратегію національно-
патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», Концепція
Нової української школи, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів
України від 14 грудня 2016 р. № 988-р «Про схвалення Концепції реалізації
державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова
українська школа» на період до 2029 року», Державний стандарт початкової
освіти (Затверджено у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24
липня 2019 р. № 688); Методичні рекомендації щодо викладання навчальних
предметів у закладах загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному

10
році (лист № 1/11-5966 від 01.07.2019); Навчальні програми для
загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (1–4
класи) та інші. А також, компетентнісні результати навчання молодших
школярів визначені у Державному стандарті від 2019 року, у вимогах до
контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів [8].
Нормативно-правове забезпечення визначає основоположні засади
процесу розбудови сучасної початкової школи, які розкривають суть і
забезпечують реалізацію мети і завдань Нової української школи, а також
формування громадянських та соціальних компетентностей відповідно до її
вимог шляхом організації та проведення волонтерської діяльності. Зокрема
Державний стандарт представляє в змісті освіти дев’ять освітніх галузях:
мовно-літературна, математична, природнича, технологічна, інформатична,
соціальна і здоров’язбережувальна, фізкультурна, громадянська та історична,
мистецька, у кожній з яких визначено загальні та обов’язкові результати
навчання учнів початкових класів.
У змістовому, методико-дидактичному компоненті навчальної програми
з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» визначено вимоги до процесу
формування громадянських та соціальних компетентностей молодших
школярів у відповідності до вимог НУШ [21]. На основі компетентнісного
підходу у ній визначено наскрізну змістовну лінію «Громадянська
відповідальність», у якій відображено соціально й особистісно значущі ідеї,
що формуються у процесі навчання й виховання у школі та поза нею. Ця
освітня наскрізна лінія формує у молодших школярів соціальну та
громадянську компетентності, встановлює зміст поняття «громадянин»,
сприяє навчально- пізнавальній, соціально активній діяльності. У програмі
визначено вимоги щодо очікуваних результатів навчання, зокрема,
громадянських компетентностей учнів початкових класів. Практичне
використання програми є ефективним, оскільки на допомогу вчителю
розроблений робочий зошит, підручник та інше [2; 21; 22 та ін.].
Очікувані результати в процесі формування громадянських та
11
соціальних компетентностей молодших школярів представимо у вибірці,
зробленій згідно з Державним стандартом початкової освіти [4]:
–утвердження власної гідності як здатність до самохарактеристики та
самооцінки, усвідомлення своєї подібності та відмінності від інших людей –
однолітків та дорослих;
–розуміння та захист своїх прав та інших людей, своїх обов’язків у сім’ї,
школі, дотримання правил поведінки, повага до інших осіб, уміння захистити
себе та інших у певній ситуації, зокрема, звернувшись по допомогу до
старших;
–здатність протистояти, чинити спротив прояву дискримінації,
несправедливості у будь-якому вияві, здійснені словом чи вчинком, вміє
відчувати та висловлювати вдячність, цінує різноманітність у світі,
справедливо ставиться до інших осіб;
–усвідомлює свою приналежність до різних спільнот, уміє розповісти
про свою родину, однолітків, Україну; пояснює, що означає бути членом
родини, громади, класу; долучається до родинних і національних традицій,
пояснює їх значення для себе тощо;
–уміє співпрацювати з однолітками та дорослими, усвідомлює
важливість співпраці у групі, здатен виконувати різні ролі у групі, проявляє
ініціативу, визначає послідовність виконання завдань, передбачає наслідки;
–здатен зробити вибір і нести відповідальність за його наслідки,
оцінювати свою поведінку та інших людей у певній ситуації, дотримуватися
доброчесних правил взаємодії, домовленостей, пояснює, чому це важливо;
–бере активну участь у житті спільнот, до яких належить (класу, школи,
сім’ї, спортивної команди, дитячої організації тощо), розповідає про свої
успіхи, класу, родини та пояснює причини невдач, встановлює шляхи їх
подолання, хоче бути корисним для родини, класу, школи;
–цікавиться громадсько-політичним життям в Україні як своїй
Батьківщині і світі, знає, які державні символи України, виявляє повагу до
них.
12
 Критерії і результати навчання молодших школярів у відповідності
до вимог володіння компетенціями визначено у Державному стандарті
початкової школи, Типових навчальних програмах [6; 24; 25; 27].
В нормативно-правових документах НУШ наголошується на пріоритеті
компетентнісного підходу в роботі початкової школи, визначенні шляхів і
засобів дидактичного забезпечення формування громадянських
компетентностей, що обумовлює необхідність розглянути їх в нашому
дослідженні.

13
 РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ
ГРОМАДЯНСЬКИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

2.1. Компетентнісний підхід у процесі формування громадянських та

соціальних компетентностей молодших школярів
Компетентність визначаємо як динамічну комбінацію знань, способів
мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистісних якостей,
що встановлює здатність учня успішно провадити навчальну діяльність [23,
с. 12]. Компетентність є інтегрованим результатом освіти і виховання,
нематеріальними, інтелектуально-духовними здобутками особистості
молодшого школяра, які стануть основою в процесі навчання упродовж
життя.
Компетентнісний підхід, згідно з вимогами НУШ, передбачає розвиток
здатностей молодшого школяра діяти, використовувати набутий досвід у
проблемних ситуаціях навчання та повсякденного життя. Пріоритетність
надано не процесу отримання знань як певної суми інформації, а вмінню їх
застосовувати, бути мотивованим до діяльності та отримання результату.
Компетентність молодшого школяра формується в урочний та
позаурочний (позашкільний) час активної пізнавально-розвивальної
діяльності у формах самостійної роботи та у взаємодії з учителем (батьками,
однолітками тощо). На уроках компетентність учня формується у
відповідності із змістовими лініями певної освітньої галузі, розкриття яких
доповнено формами позаурочної (позашкільної) освіти та виховання. У
роботі над формуванням компетентностей в учнів початкових класів
учителю необхідно пам’ятати, що не знання і вміння, не досвід діяльності, а
вміння їх застосувати у певній ситуації свідчать про володіння
компетентностями як здатностями. У цьому проявляється цілісність та
інтегративність компетентності.
14
 Зв’язок компетентнісного підходу з особистісно орієнтованим та
діяльнісним допомагає подолати відірваність шкільного знання від життєвих
викликів, які вимагають від молодшого школяра здатності до критичного
мислення, аналізу, бачення зв’язку між подіями, вчинками, явищами,
причинами їх виникнення і наслідками, вміння відтворити власні думки у
зв’язному тексті, зробити певний виріб, виконати проект, взаємодіяти у
спілкуванні та діяльності із рідними людьми і чужими, із однолітками і
старшими – із світом. Важливо допомогти дитині розвинути почуття
самодостатності на основі самооцінки та самоідентифікації, усвідомленого
ставлення до власних вчинків та інших людей, до подій і явищ оточуючого
світу, що є вмінням рефлексії над своїми думками, психологічним та
емоційним станом. Усе сказане не заперечує важливості вміння молодшого
школяра жити в колективі і брати участь в колективних справах.
Сукупність умінь і здатностей сучасного учня початкової школи
визначено в Концепції НУШ десятьма ключовими компетентностями, що
відповідає «Рекомендаціям Європейського парламенту та Ради Європи щодо
формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від
18.12.2006), а саме:
1) спілкування державною (і рідною – у разі відмінності) мовами, що
передбачає уміння усного і письмового висловлювання, тлумачення понять,
вербальна передача думок, почуттів, фактів та поглядів шляхом
використання таких форм навчання мови, як слухання, говоріння, читання та
письмо. Учень здобуває здатність використовувати широкий спектр мовних
засобів у реакції на різноманітні соціальні і культурні явища – у процесі
навчання у школі, вдома, у вільний час тощо, усвідомлює роль ефективного
спілкування;
2) спілкування іноземними мовами вимагає належного розуміння
висловлювань іноземною мовою у соціальному та культурному контекстах,
навичок усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття,
факти та погляди завдяки слуханню, говорінню читанню і письму, а також
15
уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування;
3) математична грамотність – це уміння користуватися
математичними методами у вирішенні прикладних завдань як прикладів з
різної сфери діяльності. Здатність та уміння розуміти, створювати та
використовувати прості математичні моделі для вирішення життєвих
проблем;
4) компетентності природничих наук і технологій пов’язані із
науковим розумінням природи і сучасних технологій та їх застосуванням в
практичній діяльності, а також умінням спостерігати, аналізувати,
формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати
результати;
5) інформаційно-цифрова компетентність передбачає інформаційну
та медіа-грамотність, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці, знання
етичних правил в роботі з різноманітною інформацією (авторське право,
інтелектуальна власність тощо);
6) уміння навчатися впродовж життя – це уміння шукати та
засвоювати нові знання, здобувати нові уміння і навички, організовувати
власний навчальний процес шляхом ефективного керування ресурсами та
інформаційними потоками, визначення навчальних цілей та способів їх
досягнення, вибудовування своєї навчальної траєкторії, оцінювання власних
результатів навчання, інтерес до навчання;
7) соціальні і громадянські компетентності охоплюють усі форми
поведінки, пов’язані з результатами активного громадського життя людини,
здатністю уникати та вирішувати конфліктні ситуації, знаходити компроміс;
8) підприємливість виявляється в умінні знаходити нові ідеї ,
проявляти ініціативу, впроваджувати їх у життя задля власного благополуччя
та суспільного, а також готовність не лише до успіху, але й невдачі;
9) загальнокультурна грамотність – це розуміння мови та творів
мистецтва, формування власного мистецького смаку, уміння художньо
відтворити дійсність, передати думки та почуття свої та інших людей мовою
16
мистецтва. Ця компетентність передбачає усвідомлення своєї приналежності
до національної спільноти, повагу до інших культур та націй;
10) екологічна грамотність і здоровий спосіб життя виявляються у
розумінні необхідності розумного та раціонального користування ресурсами
природи, охорони навколишнього середовища, а також навички
підтримувати здоров’я, не шкодити йому поганими звичками [23, с.12 – 15].
Про важливість названих компетентностей як очікуваних результатів
навчання і виховання учня свідчить той факт, що вони були включені до
розгляду і визначені як ключові в рекомендаціях Європейського парламенту
та Ради Європи від 18.12.2006 р. щодо проблем освіти упродовж життя.
Теоретико-методологічними засадами формування ключових
компетентностей є інтегративний характер навчання, пріоритетність ідеї
розвитку, самореалізації та самопізнання, зв’язок теорії і практики,
особистісного і соціального, шкільних (урочних) та позашкільних форм
навчання, засобів офіційної та неформальної освіти тощо.
Освітній потенціал кожної та в сукупності освітніх галузей – мовно-
літературної, іншомовної, математичної, природничої, технологічної,
інформатичної, соціальної і здоров’язберігаючої, фізкультурної,
громадянської та історичної, мистецької – забезпечує наскрізний характер
навчального процесу та, відповідно, ефективність у формуванні названих
ключових компетентностей.
Компетентнісний підхід утверджує засади компетентісно-діяльнісної
освітньої парадигми, водночас, виявляє у порівнянні неспроможність
знаннєвої підготувати учнів до вирішення різноманітних життєво важливих
питань.
У змісті і методиці навчання в сучасній початковій школі відображено
відмінності між знаннєвою і компетентнісною освітньою парадигмою. У
дослідженні О. Савченко даної проблеми здійснено зіставну характеристику
зазначених підходів, за взірцем якої ми у зіставленні визначили основні
характеристики знаннєвої та компетентнісної освітніх парадигм (див табл.
17
2.1.).
Таблиця 2.1.
Зіставна характеристика знаннєвої та компетентнісної освітньої
парадигми у сучасній початковій школі (за О.Савченко [34, с. 12])

Критерії зіставлення Знаннєва парадигма Компетентісна парадигма

Мета Формування всебічно розвиненої і Формування особистості –
гармонійної особистості діяльної, компетентної у різних
ситуаціях особистісного та
суспільного життя
Зміст навчання Зміст навчання визначений його Зміст навчання формується у
метою відповідності до очікуваних
результатів
Методичне Роль і діяльність вчителя пов’язані Роль і діяльність вчителя
забезпечення із накопиченням учнем знань, пов’язані із:
формуванням умінь та навичок. – створенням належних
Ретрансляція і застосування знань педагогічних умов для
відбувається за зразком, під самостійної пошукової роботи
контролем вчителя, оцінюванням учнів;
відповідно до наперед визначених - проектуванням навчальних і
критеріїв життєвих ситуацій, у яких учень
може використати предметні та
ключові компетентності;
- здійсненням молодшими
школярами самоконтролю,
самоаналізу, само-оцінювання
тощо
Очікувані результати Система цінностей, знань, умінь - ставлення до учня як до
в навчальних і навичок молодшого школяра рівноправного суб’єкта процесу
досягненнях учнів навчання,
- розуміння цінності знань,
вмінь і навичок як досвідних і
життєво необхідних;
- оволодіння способами
самостійної діяльності;
- розвинені (у відповідності до
вікових та індивідуальних
особливостей учня)
інтелектуально-пізнавальні,
емоційно-душевні та фізичні,
здоров’язберігаючі здатності

Як бачимо, основний акцент у розробках проблеми компетентнісного

підходу зроблено на орієнтованості процесу навчання на його результат як
сформованих у відповідності до вікових, психологічних характеристик
певних пізнавальних, емоційно-естетичних, фізичних здатностей, готовності
18
і спроможності здійснювати ту чи іншу діяльність, у процесі якої застосувати
отримані знання, уміння і навички та оволодіти новими. Одними із життєво
необхідних компетентностей молодшого школяра є громадянські та
соціальні як готовність і здатність бути гідним членом спільноти, брати
участь у різних сферах її життя.
Громадянські та соціальні компетентності є ключовими і формуються у
структурі особистості молодшого школяра на основі інтеграції предметно-
змістових знань, умінь і навичок, шкільних та позашкільних форм роботи,
зокрема засобами волонтерської діяльності. У конкретизації освітньої галузі
та змістової лінії, форм і засобів методичного забезпечення визначаємо
особливості формування громадянських і соціальних компетентностей
молодших школярів. Особливості та специфіка цієї роботи пов’язана із
інтегративним навчанням у межах курсу «Я досліджую світ» і
використанням реальних життєвих ситуацій для застосування учнями
отриманих знань, умінь і навичок. Проведення такої роботи можливе у
використанні як колективних, так і індивідуальних форм роботи, створення
атмосфери партнерських взаємовідносин між суб’єктами навчання, зміни у
стилі роботи вчителя тощо.
Для впровадження в роботу початкової школи на сьогодні
затвердженими є типова освітня програма під керівництвом О. Савченко [24]
та Р. Шияна [25]. У межах інтегрованого курсу «Я досліджую світ» поєднано
декілька освітніх галузей. Причому є відмінності у названих програмах:
відповідно до програми О. Савченко три галузі – природнича, громадянська у
поєднанні з історичною, соціальна у поднанні із здоров’язбережувальною; а
за програмою Р. Шияна таких галузей сім – мовно-літературна, математична,
природнича, технологічна, соціальна та здоров’язбережувальна,
громадянська та історична, інформативна.
Типові освітні програми представляють інтерактивні форми і методи
навчання, зокрема інформаційні, дослідницькі, мистецькі проекти, сюжетно-
рольові ігри, інсценізація, моделювання, ситуаційні вправи, екскурсії, дитяче
19
волонтерство тощо.
Надзвичайно важливим для молодших школярів є досвід бачити певні
предмети і явища різнобічно, у контексті різних освітніх галузей, а також
мати сформоване системне мислення про життя у тісних зв’язках природи,
культури і людини, соціальний досвід, систему цінностей, здатність до
науково- дослідницької, пошукової діяльності тощо. Таким чином, три або
сім освітніх галузей, що відповідно до обраної програми інтегруються в
навчальному курсі, дають можливість розвинути пізнавальний інтерес та
мотивацію до навчальної діяльності в межах школи та поза нею,
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та закономірності, за якими
живе природа, суспільство, кожна людина у своєму приватному та
суспільному житті. Надзвичайно важливо для вчителя, не тільки пробудити в
учнів допитливість, а й створити умови для самостійної пошуково-дослідної
роботи учнів, водночас мати готовність до якісних змін у своїй діяльності –
відхід від ролі організатора навчальної діяльності, ретранслятора чужого
знання і контролера рівня їх засвоєння учнями, а входження в роль
фасилітатора (організатор процесу колективного розв’язання педагогічної
проблеми у групі) та модератора (організатор і ведучий).
В організації волонтерської діяльності учнів, у процесі якої відбувається
формування громадянських та соціальних компетентностей учнів,
педагогічна взаємодія відбувається у декілька етапів. Кожен із цих етапів як
навчальну проблему вчитель повинен обговорити з учнями, описати її та
дати на обговорення різні способи вирішення для вибору оптимального.
Волонтерська діяльність повинна, перш за все, викликати зацікавлення.
Для цього вчитель розповідає про зміст цього виду діяльності у масштабах
країни, регіону, міста/села, про знаних людей, які займаються волонтерством,
про ситуації з творів літератури чи життя, які є доброчинними, безкорисними
і добровільними. Учитель надалі повинен запропонувати учням поставити
запитання, які їх цікавлять і відповіді на які можуть розкрити незрозумілі
сторони проблеми волонтерської діяльності в цілому, чи конкретної ситуації,
20
що потребує дієвого втручання. Наступним етапом є колективне
знаходження відповідей. Це є перше дослідження проблеми, в якому учні
отримують нові знання, висловлюють власне бачення вирішення проблем. У
процесі такого спілкування очевидно виникають все нові і нові запитання, які
потребують поглибленого вивчення та дослідження. Учитель разом з учнями
обирає окремі запитання як проблему для більш глибокого дослідження, що
потребує додаткової інформації і вирішення на практиці (наприклад: як
можемо очистити наше місто (село, вулицю, майданчик) від сміття, як
допомогти самотній літній людині в її повсякденному житті, як я можу
зберегти зелені насадження тощо). Ці запитання можуть бути запропоновані
як теми проектів для самостійного опрацювання вдома і подальшої
презентації в класі. Дослідження теми може бути індивідуальним або
виконаним групою учнів. Після завершення дослідження його результати
презентують у класі, задають питання, дискутують. Найільш вдалі проекти
обирають для практичного виконання, яке створює новий етап роботи і
потребує особливої організації.
Теоретичну інформативну підготовку до здійснення волонтерської
діяльності учні отримують у межах інтегративного курсу «Я досліджую
світ». Саме зміст освітньої галузі громадянської та історичної освіти
визначений очікуваними результатами, а саме: сформованим відповідно до
психологічно- вікових особливостей молодшого школяра почуттям власної
ідентичності за комплексом ознак, які відтворюють особистісно-ментальний і
соціальний профіль учня, формують його здатність до самопізнання та
розуміння оточуючого світу, готовність вносити зміни удосконалення,
виявляти повагу до інших, толерантно ставитися до інших – людей, суджень,
культурних виявів, набувати досвіду у співпраці та взаємодії, бути активним,
дієвим членом спільнот, до яких належиш за ознаками народження, країни,
місця проживання, навчання, проведення дозвіллєвого часу та відпочинку,
позашкільної освіти, усвідомлення власної суб’єктності, знання своїх прав,
розуміння особистісної свободи як можливості здійснювати вибір та,
21
 водночас, нести відповідальність за його наслідки. Результати опанування
учнем громадянської і соціальної освітньої галузі визначаємо конкретними
знаннями, вміннями та навичками, які становлять основу відповідних цій
галузі компетентностей.
Знання про загальнолюдські і соціо-культурні
цінності як «здатність і готовність до…»

Громадянські і соціальні компетентності як основа волонтерської діяльності

молодших школярів

Безкорисні,
доброчинні дії Відчуття задоволення від
та діяльність

Рис. 2.1. Взаємозв’язок громадянських і соціальних

компетентностей з волонтерськоюю діяльністю молодших школярів

Сформовані громадянські та соціальні компетентності учня

характеризують його таким, який володіє низкою здатностей в конкретних
ситуаціях пізнавальної, душевної, фізичної діяльності, зокрема:
- встановлює зв’язки між подіями, артефактами та діяльністю людей у
часі, пояснює значення пам’ятних для себе та інших громадян України дат
(подій);
- орієнтується у знайомому соціальному просторі, долучається до його
розвитку, пояснює взаємодію природи, діяльності людей та соціального
простору;
- знаходить та опрацьовує джерела потрібної соціальної (історичної)
інформації, передає викликані нею враження і думки;
- синтезує інформацію з різних джерел, розповідаючи про минуле і
22
сучасне;
- представляє аргументовані судження про відомі факти та історичних
осіб, а також про події суспільного життя;
- поважає права і гідність інших, виявляє користь різноманіття;
- визначає соціально-культурну належність своєї родини і власну, мирно
взаємодіє з іншими;
- бере активну участь в житті свого класу, школи та громади,
співпрацює з однолітками для вирішення проблем спільноти [6].
Поєднання навчально-пізнавальних, виховних, розвивальних цілей і
завдань волонтерської діяльності та мети формування громадянських і
соціальних компетентностей молодших школярів ставить особливі вимоги до
особистості вчителя, визначення його ролі в цьому процесі. Зокрема
формулюємо їх у таких засадничих положеннях:
–виховання не є окремим виховним заняттям, це безперервний,
невід’ємний від навчання і розвитку учня процес;
–виховне середовище створюють усі учасники процесу виховання;
–учитель є взірцем для учня, старшим товаришем, порадником,
прикладом для наслідування;
–плануючи діяльність, необхідно враховувати індивідуальні
психологічні, вікові особливості, потреби і запити учня, створювати належні
педагогічні умови для їх реалізації;
–педагогічна взаємодія із суб’єктами педагогічного впливу –
позашкільними закладами освіти, громадськими та релігійними
організаціями тощо;
–активна співпраця з психологами та соціальними педагогами;
–реалізація засад педагогіки партнерства у відносинах з батьками
дитини;
–утвердження учня у відчутті впевненості в своїх силах та мотивації до
пізнавальної, здоров’язберігаючої, благочинної діяльності тощо;
–застосовувати методики на засадах особистісно орієнтованого,

23
компетентісного, ціннісного та діяльнісного підходів;
–дбати не про суму знань, умінь та навичок учня, а про формування
ключових життєво необхідних компетентностей, зокрема громадянських та
соціальних.
Як бачимо, громадянські і соціальні компетентності є ключовими в
структурі особистості учня НУШ, формуються в цілісному процесі навчання
і виховання – в умовах школи та поза нею, різноманітними дидактичними
засобами, зокрема шляхом використання форм і методів волонтерської
діяльності.

2.2. Шляхи формування громадянських та соціальних

компетентностей учнів початкової школи у змісті волонтерської
діяльності
Громадянські та соціальні компетентності молодших школярів засновані
на ідеях свободи, справедливості, рівності прав і можливостей кожного,
прагненні здорового способу життя, добробуту для окремої людини та
громади, суспільства, держави в цілому, поваги та любові до свого та інших
народів, історії, культури тощо. Обставини життя українського суспільства
об’єктивно виступають чинниками волонтерської діяльності, що визначають
необхідність привернути увагу молодших школярів до діяльності людей, які
витрачають свій час на безкорисливу допомогу тим, хто її потребує,
заохотити дітей до цієї нелегкої, але шляхетної справи, сформувати
громадянські та соціальні компетентності учнів.
Соціальні та громадянські компетентності, які розглядаємо як набуту
певну здатність молодших школярів застосовувати свій життєвий досвід в
різноманітних ситуаціях і практично діяти з урахуванням цього досвіду.
Названі компетентності реалізують на практиці ідеї демократії,
справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу
життя, рівних прав і можливостей. У Концепції НУШ визначено зміст цих
компетентностей як «форми поведінки, які потрібні для ефективної та
24
конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з
іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати
компромісів» [23, с.12 – 15]. Причому умовою формування громадянських і
соціальних компетентностей постає супровід інтелектуального та емоційного
розвитку.
Участь молодшого школяра у волонтерській діяльності є складовою
його громадянської та соціальної освіти, очікуваними результатами якої,
згідно із Державним стандартом початкової освіти, є здатність утверджувати
власну гідність, захищати свої права та права інших, чинить спротив проявам
дискримінації та нерівності, усвідомлює себе частиною спільноти, бере
участь у суспільному, осмислює проблеми громадсько-політичного життя,
взаємодіє з однолітками та дорослими, здатен зробити відповідальний вибір
[4].
У всьому світі майже 100 мільйонів громадян інвестують свій час,
таланти і гроші, щоб зробити позитивний вклад у своє суспільство,
працюючи в громадських організаціях, дитячих гуртках, лікарнях, школах, у
спортивних клубах. Зусилля волонтерів та залучення до руху дитячого
волонтерства має на меті вирішення соціальних проблем, які існують в
громаді (спільноті), і тут потрібна допомога волонтерів.
Волонтери – це добровільний рух, розвинутий в багатьох країнах світу,
спрямований на поліпшення життя, є важливою частиною для побудови
гуманного громадянського суспільства. Волонтерська діяльність – це
можливість самовдосконалення та особистісного зростання, розвитку
професійних навичок, отримання першого досвіду роботи в команді,
розширення кола спілкування. Таким чином можемо визначити основні
ознаки та принципи волонтерської діяльності, що можуть бути застосовані в
її організації за участі молодших школярів, зокрема це:
– добровільний вибір, що визначається особистими поглядами та
позицією;
– активна громадянська та соціальна участь у житті громади
25
(суспільства);
– самопізнання та самореалізація в суспільно корисній діяльності для
добра інших;
– покращення якості та рівня життя, сприяння особистому розвитку та
поглибленому почуттю солідарності, особистісної відповідальності;
– сприяння реалізації основних людських потреб заради справедливості,
миру і злагоди в суспільстві;
– відповідальність за своє рішення та вчинки;
– оптимістичний погляд на життя;
– любов та співчуття до скривджених долею;
– надія на перемогу;
– талант бути потрібним людям;
– енергійний спосіб життя та радість спілкування.
Волонтери працюють в школах, лікарнях, бібліотеках, таборах з
біженцями, при захисті навколишнього середовища – всюди. Практично
кожен з нас хоча б раз в житті по своїй волі брав на себе виконання трудових
обов’язків, не вимагаючи грошової компенсації. Добровільна праця давно
відома як основа економії та виховання, на яку звертають увагу владні та
підприємницькі еліти розвинутих країн, де існують чітко відпрацьована
система пошуку добровольців та робота з ними. Діяльність волонтерів
незалежно від віку та підготовки може бути здійснена у декількох напрямках,
зокрема це організація дозвілля молоді; залучення волонтерів до масових
форм роботи; анкетування, опитування, участь у соціологічних
дослідженнях; проведення інтелектуальних і розважальних ігор; сприяння
розширенню світогляду, інтелектуального розвитку дітей-інвалідів; робота
консультативних пунктів на базі різних закладів та на вулицях міста; участь
в допомозі інвалідам вдома; проведення роботи серед молоді за її інтересами
і потребами (розвиток творчого потенціалу талановитої молоді); навчання
молоді, пропаганда здорового способу життя; попередження та подолання
негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі тощо.
26
 У процесі підготовки молодших школярів до волонтерської діяльності
учитель повинен назвати щонайменше п’ять головних причин волонтерства.
Це соціальні контакти з іншими людьми, особистісний розвиток, набуття
громадянських та соціальних компетентностей, дієва реакція на життєві
виклики власні та інших людей, досягнення та посильний внесок у життя
суспільства (громади). Вчителеві необхідно також ознайомити учнів з
історією волонтерського руху, роллю волонтерів в житті суспільства,
висвітлювати їхні досягнення, організовувати виставки, відкритий перегляд
літератури, присвяченої волонтерському руху, зокрема і в бібліотеках, тощо.
Причому простір і витрачений час учнями для волонтерської діяльності
необхідно розглядати в еволюції – від простих дій та діяльності в межах
найближчого оточення і до складніших в розширеному фізичному і
соціальному просторі.
Ефективність у формуванні громадянських і соціальних
компетентностей молодшого школяра засобами волонтерської діяльності
ставить перед вчителем вимогу обрання адекватних, доцільних форм і
методів в орієнтації на мету формування громадянських компетенцій. В
умовах реформування НУШ вчитель як організатор волонтерської діяльності
учнів поруч із традиційними формами і методами використовує інноваційні.
Традиційні форми навчання і виховання молодших школярів можуть бути
визначені за різними ознаками (місця проведення, часу, структури
навчального процесу тощо): урочні, позаурочні та позашкільні. Інноваційні,
нестандартні форми навчання і виховання, зокрема формування
громадянських і соціальних компетентностей в контексті волонтерської
діяльності, виявляють перевагу самостійної пошукової роботи молодших
школярів, проектування, творчості, спілкування тощо. Ці настанови можуть
бути реалізовані в ділових іграх, прес-конференціях, уроках типу КВВ,
уроках-конкурсах, презентаціях, уроках-концертах, рольових іграх,
інтегрованих уроках, уроках-екскурсіях, ранкових зустрічах тощо.
До традиційних методів навчання і виховання належать групи
27
словесних, наочних та практичних, які засновані на інформаційно-
ілюстративній діяльності вчителя у формі розповіді, бесіди, демонстрації,
лекції і репродуктивній діяльності учнів. Недоліком традиційних методів
навчання є засвоєння молодшими школярами знань, які не спонукають учня
проявити творчість, здатність до критичного мислення, проектування
тощо. Водночас, ефективними у роботі із сучасними молодшими школярами,
зокрема з метою формування громадянських компетентностей в контексті
вимог НУШ, є важливі сьогодні нетрадиційні методи навчання і виховання,
зокрема: інтеграції змісту, форм і методів, проектування, метод мозкової
атаки, асоціативний кущ тощо.
Завдання вчителя та працівників бібліотеки перетворити роботу
маленьких волонтерів у захоплюючу гру. Для цього можна почати з
оформлення волонтерської команди – емблема, девіз, бейджики, продумати
рукотворний буклет, рекламний листок тощо.
Після формування групи наступним етапом роботи є проведення міні-
тренінгів або практикумів для юних волонтерів, в яких пояснюємо їм суть
діяльності, а також організовуємо урочисте посвячення у волонтери. Для
популяризації ідеї волонтерства до цього заходу можна залучити ЗМІ. Окрім
цього, для діяльності нашої волонтерської групи була потрібна постійна
інформаційна підтримка. Це, перш за все, інформаційні стенди, де
розміщуються фото волонтерів, план роботи групи, фото заходів, у яких вони
брали участь, відгуки про їх діяльність. Також можна оформити тематичну
полицю, розробити інформаційно-рекламні форми популяризації їх
діяльності.
Волонтери, що працюють в бібліотеці беруть активну участь у заходах
бібліотеки, в організації літературних годин, театралізованих заходів,
підготовці і проведенні ігрових вікторин, оформленні виставок,
облаштуванні книжкових композицій, куточків, обговоренні художніх творів
та рекламних оглядів книжкових новинок.
Надзвичайно цікавими формами волонтерської роботи є читання вголос
28
найцікавіших уривків, які можуть пробудити у дітей інтерес до самостійного
знайомства з твором. Можливий варіант, коли волонтери читають вголос,
бібліотекар, вчитель обговорюють прочитане з дітьми, а потім разом
проводять гру з використанням тієї чи іншої казкової ситуації. Ігрові
прийоми можуть бути різними: інсценування уривків, проведення вікторин,
ілюстрації казок, виготовлення виробів – усе для популяризації читання.
Ефективним буде і конкурс «Продовжимо казку», участь у рекламних акціях,
конкурсах та літературних, бібліографічних іграх, літературних вікторинах,
лото тощо.
Окрім вказаного обсягу роботи, волонтери можуть бути задіяні до інших
форм, які пов’язані із професійною діяльністю бібліотекаря, зокрема це:
− робота з книжковим фондом (розстановка на відкритому доступі,
ремонт книг, штампування нових друкованих будівель, формування
тематичних інформаційних папок, підшивка газет і журналів);
− поширення інформації серед мешканців мікрорайону та учнів шкіл про
майбутні заходи бібліотеки;
− допомога у проведенні соціологічних опитувань серед читачів
бібліотеки та мешканців мікрорайону;
− поширення рекламних листівок, візиток про діяльність та режим
роботи бібліотеки;
− робота з обслуговування читачів;
− доставка книг додому читачам з обмеженими можливостями;
− робота з читачами-боржниками (дзвінки читачам-боржниками).
Для ефективної роботи волонтерської групи необхідна і постійна
індивідуальна робота з учнями. Це бесіди про літературу, міні-лекції,
дискусії, сюжетні ігри, практичні заняття. Рекомендується надавати постійне
сприяння і зростанню волонтера як читача. Цьому допоможуть аналіз їхнього
читання, опитування та анкетування. А також, складання
рекомендаційних та інформаційних списків, які допоможуть сформувати
інтерес до читання і визначити літературні уподобання.
29
 Проведення бесід-рекомендацій, рекламних оглядів, під час яких
волонтери знайомляться з кращою літературою. До форм заохочення
волонтери належать: безкоштовний формуляр читача бібліотеки; доступ до
інформаційних джерел і матеріалів; першочергове читання нової літератури;
вручення значка (бейджика) з логотипом бібліотеки і написом «Волонтер»;
запрошення на благодійні заходи; популяризація їх діяльності в мікрорайоні;
постійна реклама в бібліотеці; статті про їх діяльність у ЗМІ. До волонтерів
треба звертатися у максимально поважній і довірчій манері:
- з розумінням ставитися до особистості кожного волонтера і до його
бажання надавати підтримку;
- поважати його інтереси, надії, очікування;
- виявляти чуйність і постаратися зрозуміти, який вид діяльності
найбільше підходить тому чи іншому волонтеру, що в нього найкраще
виходить;
- чуйно і з розумінням ставитися до його навчання, кола читання і
намагатися з максимальною віддачею використовувати його час;
- не упускати можливості позитивно оцінити якість роботи волонтера і
підкреслити принесену їм користь; заохочувати ініціативу і експеримент.
Беручи участь у заходах бібліотеки волонтери, перш за все, рекламують
книги. Тому в волонтерську бібліотечку повинні увійти книги, які
допомагають розвивати інтерес до читання. Бібліотечка волонтера повинна
формуватися з нових надходжень і, перш за все, морально-етичної тематики.
Протягом всього періоду роботи волонтери збирають їхні відгуки на кращі
книги для молодшого віку, пишуть відгуки самі.
Відгуки читачів збираються в папки або оформляються у вигляді
альбомів і використовуються в якості рекомендацій для інших користувачів.
Таким чином, здійснення молодшими школярами волонтерської
діяльності передбачає створення алгоритму дій вчителя як її організатора і
керівника. Етапами здійснення волонтерської діяльності учнями початкової
школи є: отримання письмової згоди батьків (або осіб, що їх заміняють)
30
на здійснення дитиною конкретної волонтерської діяльності; колективний
вибір об’єкта волонтерської діяльності; ознайомлення з її метою, завданнями,
особливостями; визначення плану дій як навчального проекту; інструктаж
для забезпечення безпеки для життя і здоров’я учнів; обговорення
результатів, підведення підсумків, визначення перспективи; презентація
результатів діяльності.

31
 ВИСНОВКИ
Волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована,
неприбуткова діяльність, що здійснюється шляхом надання волонтерської
допомоги, тобто тієї роботи та послуг, що безоплатно виконуються і
надаються волонтерами. Волонтерська діяльність є формою благодійної
діяльності, однак, безоплатне виконання робіт або надання послуг на основі
сімейних, дружніх чи інших відносин не є волонтерською діяльністю.
Відповідно до положень вказаного Закону (Розділ 2, стаття 7)
поняттям «волонтер» ми означуємо діяльність особи у певному статусі, що
вимагає, зокрема, досягнення віку з 14 років. Зважаючи на це, благочинні,
добротворчі справи молодших школярів щодо тих, хто її потребує,
називаємо волонтерською діяльністю умовно, як і тих, хто її здійснює –
волонтерами, що за змістом не суперечить визначенням законодавчих актів.
Добротворчу діяльність молодших школярів, здійснену в межах школи
та поза нею під керівництвом вчителя та за участю інших осіб, можемо
назвати пропедевтичною, підготовчою щодо здійснення ними в майбутньому
повноцінної волонтерської діяльності. Обов’язковою умовою проведення
волонтерської діяльності молодших школярів як в межах школи, так і поза
нею є її зв’язок із навчально-виховним процесом закладу освіти І ступеня – у
використанні його форм, змісту та методів.
Теоретико-методологічною основою волонтерської діяльності молодших
школярів в контексті навчально-виховного процесу початкової школи
визначаємо принципи особистісно орієнтованої гуманістичної освітньої
парадигми, зокрема: законності, гуманності, рівності, добровільності,
безоплатності, наступності.
Обставини життя українського суспільства об’єктивно виступають
чинниками волонтерської діяльності, що визначають необхідність
привернути увагу молодших школярів до діяльності людей, які витрачають
свій час на безкорисливу допомогу тим, хто її потребує, заохотити дітей до
цієї нелегкої, але шляхетної справи, сформувати громадянські та соціальні
32
компетентності учнів.
Володіння молодшими школярами цими компетентностями визначає усі
форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у
громадському житті та на роботі, дає уміння працювати з іншими на
результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.
Громадянські та соціальні компетентності молодших школярів засновані на
ідеях свободи, справедливості, рівності прав і можливостей кожного,
прагненні здорового способу життя, добробуту для окремої людини та
громади, суспільства, держави в цілому, поваги та любові до свого та інших
народів, історії, культури тощо.
Зміст волонтерської діяльності обумовлений її напрямами, зокрема це
посильна допомога особам, які її потребують (малозабезпечені, хворі,
інваліди, люди похилого віку, внутрішньо переміщені особи, постраждалі
внаслідок війни, катастроф тощо), проведення заходів охорони
навколишнього природного середовища, пам’яток історії та культури, місць
поховань, участь у проведенні громадських заходів тощо. Обираючи зміст і
напрями волонтерської діяльності учнів початкових класів, вчителю як її
організатору та керівнику необхідно враховувати вікові та психологічні
особливості молодших школярів.
Здійснення молодшими школярами волонтерської діяльності передбачає
створення алгоритму дій вчителя як її організатора і керівника. Етапами
здійснення волонтерської діяльності учнями початкової школи є: отримання
письмової згоди батьків (або осіб, що їх заміняють) на здійснення дитиною
конкретної волонтерської діяльності; колективний вибір об’єкта
волонтерської діяльності; ознайомлення з її метою, завданнями,
особливостями; визначення плану дій як навчального проекту; інструктаж
для забезпечення безпеки для життя і здоров’я учнів; обговорення
результатів, підведення підсумків, визначення перспективи; презентація
результатів діяльності.
Досвід використання форм і методів волонтерської діяльності молодших
33
школярів у шкільній бібліотеці Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ст., засвідчив її
ефективність для формування громадянських і соціальних компетентностей
учнів. Нами встановлено, що учні-волонтери відчули задоволення від
результатів своєї роботи, визнання однолітками та старшими своєї
діяльності, вдячність людей, почуття необхідності та можливості змінити
щось на краще, позитивні емоції, нові знайомства та нових друзів, набули
соціального досвіду, отримали нові навички, що свідчить про саморозвиток,
самореалізацію, самоорієнтування, самоосвіту та самовиховання.

34
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Байбара Т. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти:
теоретичний аспект / Т.Байбара // Початкова школа. – 2010. – №8. – С. 46–51.
2. Бібік Н.М. Компетентність і компетенції в результатах початкової
освіти / Н.М. Бібік // Початкова школа. – 2010. – №9. – С. 3–6.
1. Бібік Н. М. Компетентність у навчанні; Компетенції / Н. М. Бібік //
Енциклопедія освіти [Акад. пед. наук України; головний ред.. В.Г.Кремень].
– К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. – С.408 – 409.
2. Волощенко О.В. Я досліджую світ: підручник для 2 класу для
закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах): Ч.І / О.В.Волощенко,
О.П.Козак, Г.С.Остапенко. – К.: Світич, 2019. – 128 с.
3. Громадянська та історична освітня галузь. – Електронний ресурс. –
Режим доступу: https://newstandard.nus.org.ua/derzhavni-vymogy-do-rivnya-
zagalnoosvitnoyi-pidgotovky-uchnya-uchenytsi/gromadyanska-ta-istorychna-
osvitnya-galuz/.
4. Державний стандарт початкової освіти від 21.02.2018. – Електронний
ресурс. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro- zatverdzhennya-
derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti.
5. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта.
– 2011. – №8. – 43 с.
6. Державний стандарт початкової освіти (Затверджено у редакції
постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688). –
Електронний ресурс. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-
vnesennya-zmin-do-derzhavnog-688.
7. Дидактико-методичне забезпечення контролю та оцінювання
навчальних досягнень молодших школярів на засадах компетентнісного
підходу: монографія / О.Я. Савченко, Н.М. Бібік, Т.М. Байбара, О.В.
Вашуленко, Н.С. Коваль, О.В. Онопрієнко, К.І. Пономарьова, О.Ю. Прищепа.
– К.: Педагогічна думка, 2012. – 191 с.
8. Добро починається з тебе. Збірник благодійних проектів // Шкільний
35
світ. № 21 – 22 (581 – 582), червень 2011. – 64 с.
9. Енциклопедія освіти [Акад. пед. наук України; головний ред..
В.Г.Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
10. Закон України «Про волонтерську діяльність» (Відомості Верховної
Ради України, 2011, № 42, ст. 435). – Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17.
11. Закон України «Про громадянство України» (Відомості Верховної
Ради України (ВВР), 2001, № 13,ст. 65). Електронний ресурс. – Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14.
12. Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145- 19 (закон).
15. Інструкто-методичні рекомендації щодо викладання навчальних
предметів у закладах загальної середньої освіти у2020/2021 навчальному році
/ Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 11.08. 2020 № 1/9
– 430.
16. Козакова Н.Б. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні
молодших школярів / Н. Б. Козакова. – Електронний ресурс. – Режим
доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/31210/.
17. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий
досвід та українські перспективи / під заг. ред. О.В.
Овчарук. – К.: КІС, 2004. – 112 с.
18. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) //
Педагогічна газета. – 2000. – №6.
19. Концепція Нової української школи. – Електронний ресурс. –
Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola.
20. Локшина О.І. Становлення компетентнісної ідеї в європейській
освіті / О.І. Локшина. – К.: Пед. думка, 2009. – С. 21–30.

21. Навчальна програма з курсу «Я досліджую світ», 1 – 2 класи (НУШ).

– Електронний ресурс. – Режим доступу: https://docs.google.com/viewer?
a=v&pid=sites&srcid=ZGVmYXVsdGRvbWFpbnxwb2NhdGtvdmFza29sYW5kb3
36
Znb3BvbHVrfGd4OjIwZDVmYWZlZTkyNDI2Mm M.
22. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів з
навчанням українською мовою. 1–4 класи. – К.: ВД «Освіта», 2011. – 392 с.
23. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н.
М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 206 с.
24. Нова українська школа. Типова освітня програма для закладів
загальної середньої освіти (1-4 клас), затверджена Колегією Міністерства
освіти і науки 22 лютого 2018 року / під керівництвом О.Савченко.
Електронний ресурс. Режим доступу: http://osvita.ua/school/program/program-
1-4/60407/.
25. Нова українська школа. Типова освітня програма для закладів
загальної середньої освіти (1-4 клас), затверджена Колегією Міністерства
освіти і науки 22 лютого 2018 року / під керівництвом Р.Шияна. Електронний
ресурс. Режим доступу: https://osvita.ua/school/program/program-1-4/60408/.
26. Онлайн-курс для вчителів початкової школи. – Електронний ресурс.
– Режим доступу: https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:MON-EDERA-
OSVITORIA+ST101+st101/about.
27. Освітня програма 1-4 класи. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://naurok.com.ua/osvitnya-programa-1-4-klasi-54820.html.
28. Педагогічний словник [За ред. дійсного члена АПН України М.Д.
Ярмаченка]. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 514 с.
29. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань
запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І.
Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та
українські перспективи : [б-ка з освітньої політики] ; під заг. ред. О. В.
Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – С. 66 – 72.
30. Психологічна енциклопедія [Автор-упорядник Степанов О.М.] –
К.: «Академвидав», 2006. – 424 с.
31. Пометун О. І. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир
розвитку сучасної освіти / О. І. Пометун // Рідна школа. – 2005. – № 1. – С. 65
37
– 69.
32. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання / Б-ка
журн. «Управління школою»; вип.8(32). – Х.: Вид. група «Основа», 2005. –
96 с.
33. Савченко О.Я. Компетентнісний підхід як чинник модернізації
початкової освіти / О.Я. Савченко // Наука і освіта. Серія «Педагогіка». –
2011. – №9. – С. 13–17.

34. Савченко О. Упровадження компетентнісного підходу в початкову

освіту: здобутки і нерозв’язані проблеми / О.Савченко // Рідна школа. №4–5
(квітень–травень) 2014. – С. 12 – 16.
35. Савченко О.Я. Формування у молодших школярів уміння вчитися як
ключової компетентності / О.Я. Савченко // Дидактика початкової освіти. –
К.: Грамота, 2013. – С. 219–260.
36. Трубачова С.Є. Умови реалізації компетентнісного підходу в
навчальному процесі // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий
досвід та українські перспективи. – К.: «К. І. С.», 2004. – С.53-56.
37. Часнікова О. В. Компетентнісний підхід в освіті як основа її
реформування. [Електронний ресурс] Часнікова О. В. – Режим доступу:
https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=2607.
38. Чорна К.І. Громадянське виховання / К.І.Чорна // Енциклопедія
освіти [Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г.Кремень]. – К.: Юрінком
Інтер, 2008. – 1040 с. – С. 149 – 150.

38