2.

«Деградація земель» означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і

складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ,
лісів і лісистих ділянок різних районах внаслідок землекористування чи дії одного чи кількох
процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як:
 вітрова чи водна ерозія ґрунтів;
 погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів;
 довготермінова втрата природного рослинного покриву.
До деградованих земель відносяться:

 земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів,

карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
 земельні ділянки з перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю,
забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.
Залежно від характеру й тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи
розрізняють геологічну, водну, вітрову, антропологічну ерозії.
3. Геологічна ерозія
Геологічна ерозія ─ це природний процес, який відбувається протягом геологічних епох і завдяки якому
сформувався сучасний характер земної поверхні. Головні фактори, що зумовлюють геологічну ерозію і
опади, вітер, стрімкість схилу, температурні коливання, фізичні властивості порід, часткове підняття
земної кори і землетруси. В наших широтах ця ерозія не є небезпечною для сільського чи лісового
господарства, бо швидкість процесу руйнування ґрунту дорівнює швидкості процесу ґрунтоутворення.
Водна ерозія
Водна ерозія ─ це процес змиву і розмиву ґрунту водою. Ерозія відбувається внаслідок розмиву
водними потоками поверхні ґрунтів, переведення зміщених часток у завислий стан і перенесення їх на
інші ділянки. Інтенсивність ерозії залежить від кількості й інтенсивності опадів, рельєфу, властивостей
ґрунту, рослинного покриву.
Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні
річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і
найнебезпечніший у гірських ландшафтах, в яких знищений лісовий покрив.
4. Яружна ерозія
Яружна ерозія є дуже небезпечною. Ліквідувати її можна лише залісенням та будівництвом спеціальних
гідротехнічних споруд. Завдяки застосуванню науково обґрунтованої системи захисних заходів вдалося
припинити далі розмивання багатьох ярів і зберегти таким чином великі площі орних земель.
Вітрова ерозія
Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній природний рослинний
покрив, що захищає поверхню ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія
спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах.
5. За формою прояву розрізняють лінійну і площинну ерозії. Ці види зазвичай спостерігаються разом.
Лінійна ерозія виникає на нерівних схилах, коли стік перерозподіляється й утворює струмені різної
величини, які розмивають ґрунт, утворюючи спочатку невеликі промоїни. Якщо не проводити
протиерозійного захисту, то такі форми ерозії можуть перерости в яружну ерозію.
Площинна ерозія поширена переважно на вирівняних схилах із рівномірним розподілом стоку,
відповідно, відбувається і рівномірний по території змив ґрунту. Внаслідок площинної ерозії змивається
верхній родючий шар і вкорочується профіль ґрунтів.
6. Інтенсивність ерозії
Залежно від інтенсивності руйнування ґрунтів ерозію поділяють на слабку, середню, дужу, надмірну.
У разі слабкої ерозії, з одного га змивається чи видувається до 12 тонн верхніх шарів ґрунту; при
середній ерозії — 12…25 т; під час дужої ерозії — 25…50 т; при надмірній ерозії — більше 50 тонн.
Ерозійний змив 50 т/га рівнозначний руйнуванню поверхневого шару ґрунту товщиною 5 мм. Протягом
100 років такої ерозійної діяльності можна втратити 500 мм ґрунту. Водночас за такий же період часу
відбувається формування тільки 2 — 5 см родючого шару ґрунту в природних умовах. Це наочно
показує надмірно швидку стрімкість ерозійної діяльності по відношенню до процесу ґрунтоутворення.
7. Глобальне значення деградації
Ерозія знижує біопродуктивність ґрунтів. Щорічні втрати гумусу становлять у середньому 0,62 т/га.
Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом світу, за наявних темпів ерозії та знеліснення до
2030 року родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд т, а лісів — на 440 млн га. Якщо зараз на
кожного жителя планети припадає у середньому по 0,28 га родючої землі, то до 2030 р. площа
скоротиться до 0,19 га. Зниження врожаю на ерозійних ґрунтах становить 36—47 %.
Внаслідок ерозії, в ґрунтах зменшується вміст поживних речовин, зокрема азоту і засвоюваних
рослинами форм фосфору й калію, мікроелементів, від яких залежить не тільки врожай, а й якість
сільськогосподарської продукції, продуктивність тварин, а також може стати причиною виникнення
ендемічних захворювань серед населення.