Professional Documents
Culture Documents
Особливості протиівірусного та антибактеріального імунного захисту 1
Особливості протиівірусного та антибактеріального імунного захисту 1
Наукові керівники:
Боброва Оксана В'ячеславівна, доцент
кафедри соціальної медицини
медичного факультету Харківського
національного університету імені В. Н.
Каразіна, кандидат медичних наук,
лікар вищої категорії
Харків – 2023
ЗМІСТ
ВСТУП
ОСНОВНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ 1.
1.1 Вірусні інфекційні захворювання
1.2 Імунізація та вакцинація
1.3 Стрес у школярів
РОЗДІЛ 2.
ДОДАТКИ
АНОТАЦІЯ
Під час воєнної агресії на Харківщині, котра стала об’єктом масової атаки зі
сторони територіального сусіда-агресора, дуже важливо забезпечити адекватний
медичний та психологічний супровід для всіх верств населення, особливо для
школярів. Умови конфлікту можуть збільшувати вразливість імунної системи,
особливо у дітей та підлітків.
ВСТУП
Умови військової агресії завжди є надзвичайними обставинами, які впливають
на всі аспекти життя суспільства, включаючи здоров'я та благополуччя дітей.
Харківщина, які зіткнулися з військовою агресією у великому масштабі, не є
винятком. Серед всіх суспільних верств, однією з найбільш вразливих груп є
школярі. Їхня здатність до протиінфекційного захисту та антибактеріального
імунного, стає дуже важливою та вимагає ретельного вивчення та уваги.
Ситуація в Харківщині створює унікальні виклики для здоров'я школярів.
Військова агресія не тільки створює фізичні загрози, але і має серйозний вплив
на психіку. Стрес, тривожність та соціальна ізоляція можуть підірвати імунну
систему, роблячи дітей більш схильними до інфекційних захворювань.
Імунітет (від лат. Immunitas - «позбавлення», «звільнення від чого-небудь») -
це несприйнятливість організму до різних інфекційних агентів, а також
продуктів їх життєдіяльності, речовин і тканин. Одного разу перехворівши, наш
організм запам'ятовує збудника хвороби, тому наступного разу захворювання
протікає швидше і без ускладнень. Але часто після тривалих захворювань,
оперативних втручань, при несприятливій екологічній обстановці і в стані
стресу імунна система може давати збій. Традиційно під поняттям імунітету
розуміється несприйнятливість багатоклітинного організму до інфекційних
захворювань. Це властивість забезпечується багатьма системами живого
організму. Наприклад, шкіра, епітелій дихальних шляхів, слизова оболонка
травного каналу завдяки їх механічної цілісності є непроникними для
мікроорганізмів. Захисну функцію виконують також хімічно активні
середовища - соляна кислота шлункового соку, нормальна мікрофлора кишок.
Однак головну роль у захисті макроорганізму від інфекції відіграє система
крові. [1]
Існує два типи імунітети, які включають в собі певні особливості:
Специфічний імунітет. Розвивається в організмі після впливу мікроорганізмів
з різноманітними антигенними детермінантами. Протягом певного періоду часу
формується поліклональна імунна відповідь. При цьому характер воріт інфекції
і особливості збудника визначають, яка форма імунної реактивності – клітинна
або гуморальна – буде реалізована. [2]
Неспецифічний імунітет. Представляє собою перший бар'єр, який заважає
проникненню збудника хвороби в організм господаря, і включає шкіру та
слизові оболонки. Різноманітні механізми, такі як відшарування ороговілого
епітелію, присутність жирних кислот на шкірі, виділення сальних залоз,
функція миготливого епітелію слизових оболонок, а також наявність лізоциму
та інгібіторів розмноження бактерій і вірусів у секретах сприяють знищенню
збудників. Проте головним механізмом захисту є фагоцитоз. При цьому не всі
захоплені клітини гинуть, наприклад, мікобактерії, бруцели, сальмонели,
лістерії можуть не тільки зберігатися у фагоцитах, але і у ряді випадків
розмножуються там. Деякі бактерії (капсульні форми пневмококів) взагалі
фагоцитуються. Клітинні механізми поєднуються з гуморальними чинниками.
Це – лізоцим, інтерферон, альтернативний шлях активації комплементу.
Остання реакція зумовлена бактеріями, вірусами, грибами, ендотоксинами,
розвивається безпосередньо після проникнення інфекційного агента.
Тривалість імунного захисту може бути довічною (кір, кашлюк) або обмеженою
(грип). В обох випадках відповідальними за це є довго живучі клітки
імунологічної пам’яті. [2]
Таким чином, в розвитку специфічного антиінфекційного імунітету можна
виділити чотири стадії:
1) індукції (аферентну);
2) імунорегуляторну (проліферативну);
3) ефекторну (продуктивну);
4) формування імунологічної пам’яті
Метою даного дослідження є вивчення та аналіз особливостей противірусного
та антибактеріального імунного захисту у школярів Харківщини в умовах
військової збройної агресії.
Робота спрямована на оцінку рівня імунної стійкості у школярів:
Р
ОЗДІЛ 1
розширюються зіниці;
розгубленість;
порушення сну.
Оптимізація Середовища:
Психологічна Підтримка:
[]