ПЕРЕТВОРЮВАЧІ НАПРУГИ

1. Призначення та класифікація
перетворювачів напруги

На попередніх заняттях ми з вами вже розглянули наступні ДВЕЖ:

трансформатори – пристрої, призначені для перетворення змінної
напруги одного значення в інше з заданим коефіцієнтом трансформації, також
трансформатори забезпечують гальванічну розв’язку навантаження від мережі;
випрямлячі (AC/DC перетворювачі) – пристрої, призначені для
перетворення енергії джерела змінного струму (AC, від англ. alternating current
– змінний струм) на постійний струм (DC, від англ. direct current – прямий
струм), які широко використовуються в сучасних електронних пристроях,
електроприводах постійного струму, системах збудження синхронних
генераторів, в електрозварювальних агрегатах та ін.
стабілізатори – прилади, що автоматично забезпечують підтримання з
заданою точністю та у заданих межах значення напруги (сили струму) в
навантажувальних колах при змінах напруги мережі, температури
навколишнього середовища та навантаження.
Сьогодні стоїть завдання з’ясувати практичну значимість і необхідність
дещо інших випрямлячів, в яких використовується зворотний принцип
перетворень напруги і струму, тобто перетворення на своєму виході енергії
джерел постійної напруги в змінну. Таку задачу вирішують інвертори (DC/AC
перетворювачі).
Також досить часто на практиці виникає потреба перетворення постійної
напруги в постійну. Це завдання виконують перетворювачі постійної напруги
(DC/DC перетворювачі) – пристрої, які споживають і віддають енергію у
вигляді постійної напруги, але в процесі перетворення відбувається проміжний
процес з генеруванням змінної напруги.
Для отримання високої напруги постійного струму (до тисяч вольт) за
допомогою низьковольтних джерел живлення (акумуляторних чи гальванічних
батарей з напругою до 50 В) використовуються перетворювачі, які прийнято
називати конверторами (від англ. converter – перетворювач).
Для повноти розуміння питання слід зазначити, що існують і
перетворювачі змінної напруги (АC/АC перетворювачі), які змінюють діюче
значення напруги, або частоту сигналу, або його форму, або одразу кілька
характеристик змінного сигналу. В перетворювачах частоти, наприклад,
змінна напруга промислової частоти спочатку випрямляється, а потім
перетворюється на змінну напругу необхідної нам частоти.
Отже, дамо визначення перетворювачам напруги, які ми розглянемо
сьогодні.
 Перетворювачі напруги, що перетворюють електричну енергію
постійного струму в енергію змінного струму, називають інверторами, а
процес перетворення – інвертуванням.
Перетворювач постійної напруги, що забезпечує повний цикл
перетворення: постійний струм —> змінний струм —> трансформатор —>
випрямляч —> фільтр —> постійний струм, називається конвертором
(рис. 1.)

Рис. 1

Перетворювачі, які здатні перетворювати постійний струм напругою 12В

або 24В у змінний струм напругою 220В та в постійний струм різноманітних
градацій напруги, знайшли широке застосування у апаратурі електропровідного
зв’язку, а також у переносних малопотужних радіостанціях, що живляться від
акумуляторних батарей. Інвертор у перетворювачі напруги грає основну
роль.
Транзисторні інвертори класифікуються:
а) за способом збудження:
- з самозбудженням;
- з незалежним збудженням (підсилювач потужності);
б) за схемою включення транзистора:
- з загальним емітером;
- з загальною базою;
- з загальним колектором;
в) за видом зворотного зв’язку:
- за струмом;
- за напругою;
- за струмом і напругою;
 г) за тактністю:
однотактні;
двотактні;
д) за типом схеми інвертора:
однотактна;
двотактна;
симетрична;
напівмостова;
мостова.
Інвертори на транзисторах звичайно розраховуються таким чином,
щоб вихідна напруга мала форму, близьку до меандру (прямокутна
напруга зі скважністю рівною 2, що дозволяє значно зменшити втрати в
інверторі, у порівнянні з синусоїдальною формою, тому комутуючі
транзистори працюють у ключовому режимі.

2. Принцип перетворення постійної напруги в змінну

Розглянемо принцип дії найпростішого двотактного інвертора. Для

перетворення постійної напруги в змінну використовується
трансформатор, в первинній обмотці якого періодично розмикається і
замикається коло струму. Це викликає в магнітопроводі трансформатора
змінний магнітнийпотік dФ/dt, а у вторинній обмотці трансформатора
індукується ЕРС е = –W1dФ/dt.

Рис. 2
В склад інвертора входять два ключа S 1 і S2, джерело живлення U0 ,
трансформатор, що має первинну обмотку з відводом від середини (середньою
точкою).
 Нехай в момент часу t0 буде замкнений ключ S1. Тоді в колі +U0>S1
>W1a>–U0, буде протікати струм, який зростатиме за експоненціальним
законом через наявність індуктивності обмотки трансформатора W1,
створюючи в магнітопроводі трансформатора магнітний потік, який
змінюється згідно того ж закону, що і струм (рис. 3). Оскільки початкова
частина експоненти практично лінійна, то струм в обмотці
трансформатора і магнітний потік в його магнітопроводі будуть
змінюватися лінійно, тобто швидкість зміни магнітного потоку dФ/dt =
const, що в свою чергу забезпечує постійність ЕРС в обмотках
трансформатора: е = –WdФ/dt = const.
Під час розмикання ключа S1 і замиканні ключа S2 струм в обмотці
трансформатора миттєво зникнути не може (чи змінити свій напрямок), тому
магнітна енергія, яка накопичилася у осерді трансформатора перетворюючись в
електричну через ключ S2 може повертатись в джерело струму, а магнітний потік
почне зменшуватись.

Рис. 3

Напрямок ЕРС зміниться на протилежний. До моменту часу t2 струм буде

спадаючим і мати той же напрямок, що і при замкненому ключі S 1. Після цього
знову почнеться наростання первинного струму, (цього разу в нижній
напівобмотці) і магнітного потоку в осерді трансформатора, але вже в іншому
напрямку. Цей процес буде продовжуватись до моменту часу t3, тобто до
наступної перекомутації ключів S1 та S2.
Таким чином на прикладі найпростішого інвертора ми розглянули роботу і
процес перетворення постійної напруги в змінну, (в окремому випадку в змінну
напругу прямокутної форми). Величина цієї напруги пропорційна числу витків
вторинної обмотки W2.
3. Основні схеми перетворювачів напруги на транзисторах та тиристорах

Двотактний транзисторний перетворювач напруги зі зворотнім зв’язком

за напругою.
Найчастіше в схемах інверторів застосовуються електронні ключі,
виконані на напівпровідникових пристроях, в якості яких звичайно
використовуються транзистори і тиристори. На прикладі схеми (рис. 4)
розглянемо роботу інвертора.
Початковий стан: при включенні джерела живлення, до бази обох
транзисторів прикладається напруга, що знімається з нижнього плеча-
дільника RП–RБ, що викликає базовий струм початкового зміщення,
змушуючи обидва транзистори почати відкриватися.

Рис. 7.4.
Робота схеми: через транзистори протікають струми ІK1 та ІK2. Якщо ці
струми будуть рівні, то протікаючи назустріч один одному по первинній
обмотці трансформатора, вони викликають зустрічні намагнічуючі сили, а
результуючий магнітний потік Ф0 при цьому буде дорівнювати нулю. Цей
стан міг би зберігатися нескінченно довго, але тільки за умови ідеальної
симетрії всієї системи, чого зазвичай досягти неможливо.
В результаті неідентичності параметрів транзисторів,
несиметричності петлі гістерезису, нерівномірності поперечного перетину
проводів обмоток, а також нерівномірності щільності намотки обмоток,
один з колекторних струмів, припустимо IK1 стане більшим. Він створить
більшу намагнічуючу силу IK1W1, а результуючий зростаючий магнітний
потік в осерді індукує в інших обмотках трансформатора ЕРС. Обмотки
зворотного зв’язку під’єднані таким чином, щоб між базою і емітером
транзистора, що знаходиться у закритому стані, прикладалася напруга, що
відкриває його, при чому змушуючи відкриватись його зі зростаючою
швидкістю. Між базою і емітером другого транзистора прикладається
напруга зворотної полярності, що закриває його. Цей процес протікає
лавиноподібно до тих пір, доки під дією зростаючого струму ІК1 не настане
насичення осердя трансформатора.
При насиченні, швидкість зміни магнітного потоку зменшиться до
нуля, природно, що ЕРС, що індукується в усіх обмотках трансформатора,
dФ
е=−W =0
теж стане рівною нулю. dt
Між базою і емітером транзистора VT1 більше не подається
відкриваюча напруга і він починає закриватися. Струм через обмотку W 1
трансформатора починає зменшуватися, відповідно починає зменшуватися
і магнітний потік струму в осерді трансформатора. Це, звичайно, призведе
до індукування ЕРС в усіх обмотках трансформатора, але з протилежною
полярністю. До транзистора VТ2 (між базою і емітером) прикладається
відкриваюча напруга, а до транзистора VТ1 – закриваюча: відбувається
“перевертання” схеми. Процес буде проходити до насичення осердя
трансформатора, після цього знову відбувається “перевертання” схеми.
Таким чином транзистори інвертора по черзі відкриваються і
закриваються, в обмотках трансформатора індукується змінна ЕРС
прямокутної форми. Частота перетворення залежить від кількості витків
первинної обмотки W1, розмірів і матеріалу осердя, а також від напруги
живлення Uвх.
До недоліків розглянутої схеми слід віднести необхідність вибору
транзистора з максимально-допустимою напругою колектор-емітер (U к-e ),
яка вдвічі перевищує напругу живлення. Це відбувається тому, що в
процесі роботи трансформатора до закритого транзистора прикладається
сума напруги живлення і напруги, що індукується в його колекторній
обмотці – U вх +U WK , тобто однією із умов вибору транзисторів повинно бути:
U ке max > 2U ВX .
Цей недолік накладає серйозні обмеження на використання даної
схеми при великих напругах (в джерелах живлення з
безтрансформаторним входом).
 Крім того, схема з зворотним зв’язком за напругою володіє тим
недоліком, що при значних струмах навантаження (КЗ) відбувається
насичення осердя трансформатора, що в свою чергу призводить до зриву
коливань. Але в той же час це явище можна розцінити і як позитивне, бо
при усуненні короткого замикання перетворювач знов починає нормально
працювати.
Схема транзисторного двотактного симетричного інвертора зі
зворотним зв’язком за струмом

Процеси, що відбуваються в схемі двотактного симетричного

інвертора, аналогічні раніше розглянутим. Ця схема знайшла широке
застосування завдяки надійності роботи при різкому збільшенні
навантаження (рис. 5).

Рис. 5
Із зростанням струму навантаження ІН, збільшується ЕРС зворотного
зв’язку, а це призводить до зростання струму бази приблизно пропорційно
зміні струму навантаження. В результаті, величина зворотного зв’язку
буде залишатися номінальною при зміні струму навантаження в широких
межах.
Якщо навантаження відключити, то коливання зірвуться, тому що це
призведе до обриву кола зворотного зв’язку. Таким чином такий інвертор
можна запускати тільки за наявності навантаження.
Частота коливань в схемі інвертора з зворотнім зв’язком за струмом
визначається, як правило, даними трансформатора Т2. Він розраховується
враховуючи, що переключення транзисторів проходить при насиченні його
осердя.
 В цьому випадку індукція в осерді трансформатора Т1 не буде
досягати величини індукції насичення, що призведе до значного зниження
величини наскрізних струмів і відповідно до збільшення ККД.

Транзисторний інвертор з незалежним збудженням

Являє собою звичайний двотактний транзисторний інвертор без кола
зворотного зв’язку, який працює в режимі підсилення потужності (рис. 6).

Рис. 6.
Транзистори можуть включатися за схемою з ЗК, ЗЕ, однак частіше
всього застосовуються схеми з ЗЕ. Хоча застосування схеми з ЗК дозволяє
встановлювати потужні транзистори інвертори на одному радіаторі без
гальванічної розв’язки. Переключення транзисторів в цій схемі
здійснюється змінною прямокутної напруги, одержаної від стороннього
генератора, в якості якого найчастіше використовується інвертор із
зворотнім зв’язком по напрузі.
Прямокутна напруга, що знімається з базових обмоток
трансформатора Т2 в протифазі прикладається до баз ключових
транзисторів, по черзі відкриваючи і закриваючи їх. В решті процеси, що
відбуваються в розглянутому інверторі аналогічні процесам, що
відбуваються в інверторі з зворотнім зв’язком за струмом. Такий інвертор
дозволяє отримати більшу потужність на виході і вихідний трансформатор
працює без насичення.
Тиристори здатні в режимі переключення комутувати значні струми
(до тисяч ампер) і витримувати напруги в закритому стані більш 1000
вольт. Ці особливості тиристорів широко використовуються для створення
потужних інверторів (рис. 7).
 Рис. 7
Працює тиристорний інвертор наступним чином: на тиристори VS 1 і
VS2 зі схеми управління (СУ) по черзі подаються запускаючі імпульси. З
приходом запускаючого імпульсу ті відкриваються. По обмотці
трансформатора починає протікати струм, який індукує в усіх обмотках
трансформатора ЕРС. До конденсатора СК прикладається напруга рівна
UC=2Uвх і він починає заряджатися. Через проміжок часу, що рівний
половині періоду коливання вихідної напруги, на тиристор VS 2 зі схеми
управління поступає запускаючий імпульс тиристор VS2 відкриється. Так
як через VS1 в цей момент часу протікає струм, то будуть водночас відкриті
обидва тиристори, а заряджений до напруги UC=2Uвх конденсатор СK почне
розряджатися через коло СK→VS1→VS2→СК. Так як напруга на
конденсаторі СK, прикладена до аноду тиристора VS1 зворотною
полярністю відносно напруги живлення, то струм тиристора VS 1 буде
дорівнювати І VS1 =І 1 –IС , що призведе до зменшення струму.
Схема тиристорного інвертора може бути зібрана практично на будь-
яку потужність. Вона має жорстку зовнішню характеристику і високий
ККД, вона реверсивна, тобто тиристорний інвертор легко перетворити в
керований випрямляч, що і застосовується в системах гарантованого
живлення.
Діоди VD1 та VD2 призначені для повернення реактивної енергії з
кола змінного струму до джерела. Наявність цих діодів дозволяє звільнити
конденсатор СK від функції накопичення реактивної енергії та обмежити
його роль тільки запиранням тиристорів.