C 145 завд 2

Припинення штучного добору в природних популяціях може мати серйозні наслідки,

особливо для видів, що піддалися значному впливу антропогенних чинників, таких як
тварини з Чорнобильської зони. Найбільш відомий приклад - це радіоактивні наслідки
катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, які вплинули на
біорізноманіття та екосистему в цій області.

1. Зміни в генетичному складі популяцій: Штучний добір може впливати на

генетичний розмах та різноманіття в популяціях. Якщо припинити штучний добір,
може виникнути зниження генетичного різноманіття та збільшення ризику
виникнення генетичних дефектів у популяції, що може призвести до зменшення рівня
виживання та репродукції.
2. Збільшення конкуренції: Припинення штучного добору може також призвести до
збільшення конкуренції серед особин в популяції. Особини, які раніше мали перевагу
завдяки штучному добору, можуть втратити цю перевагу, що може призвести до змін
у структурі популяції та екосистемі загалом.
3. Погіршення адаптації до середовища: Штучний добір може сприяти еволюційним
змінам, що допомагають виду адаптуватися до змін у середовищі. Припинення цього
добору може призвести до зниження швидкості адаптації до нових умов середовища,
таких як радіоактивне забруднення в Чорнобильській зоні.
4. Збільшення вразливості до загроз: Без штучного добору популяції можуть стати
більш вразливими до зовнішніх загроз, таких як хвороби, паразити, зміни клімату
тощо. Особини, які раніше були відібрані за свою стійкість до таких загроз, можуть
бути витіснені менш стійкими особинами, що може призвести до погіршення стану
популяції.

Отже, припинення штучного добору може мати значні наслідки для популяцій
здичавілих тварин, зокрема тих, що проживають в областях зі специфічними умовами,
такими як Чорнобильська зона. Розуміння цих наслідків може бути важливим для
розвитку стратегій збереження біорізноманіття та стійкості екосистем.

С 147 Завд 2
Епігенетичні механізми грають важливу роль у реалізації цього явища. Ось кілька
пояснень:

1. Метиляція ДНК: Епігенетичні зміни, такі як метиляція ДНК, можуть впливати на

експресію генів. Під час гібридизації можуть відбуватися зміни в рівнях метиляції, що
може призводити до змін у вираженні генів. Це може впливати на фенотип гібридів і
призводити до гетерозису.
2. Мікро РНК: Епігенетичні механізми, такі як мікро РНК, також можуть грати роль у
гетерозисі. Мікро РНК можуть впливати на рівень експресії генів шляхом взаємодії з
РНК або ДНК, і їх зміни в гібридах можуть мати значення для їхнього фенотипу.
3. Хроматинові модифікації: Хроматинові модифікації, такі як зміни в структурі
хроматину, можуть впливати на доступність генів для транскрипції. Під час
гібридизації можуть відбуватися зміни в цих модифікаціях, що може впливати на
генетичну активність і фенотип гібридів.
4. Інтеракції між генами: Епігенетичні механізми можуть також впливати на взаємодію
між генами у гібридних організмах. Зміни в епігенетичних маркерах можуть
модифікувати взаємодію між генами та шляхи сигналізації, що може призводити до
гетерозису.
Як можно закріпити гетерозис у наступних поколіннях?

Підходи, які можуть допомогти зберегти частину гетерозису у наступних поколіннях:

1. Селекція на основі гетерозису: Використання гібридних ліній як батьківських форм

для подальшої селекції може допомогти зберегти певні аспекти гетерозису у
наступних поколіннях. Вибір рослин або тварин з найвищим рівнем гетерозису для
подальшого схрещування може допомогти підтримати цей ефект.
2. Ізольованість популяцій: Збереження гетерозису може бути полегшено шляхом
збереження ізольованості популяцій. Ізольовані популяції можуть бути менш схильні
до втрати гетерозису через випадкове схрещування з іншими популяціями.
3. Регулярне оновлення генетичної бази: Щоб зберегти гетерозис у наступних
поколіннях, важливо регулярно оновлювати генетичну базу популяції. Це може
включати в себе введення нових генетичних матеріалів, збереження генетичної
різноманітності та уникнення інбридингу.
4. Використання гібридних сортів або ліній як батьківських форм: Використання
гібридних сортів або ліній як батьківських форм для подальшої селекції може
допомогти зберегти гетерозис у наступних поколіннях, оскільки ці гібриди вже
проявили вищий рівень продуктивності або інші бажані властивості.