Ядро ОС

План:
1. Архітектура операційних систем
2. Ядро і допоміжні модулі ОС
3. Ядро в привілейованому режимі
4. Багатошарова структура ОС
5. Мікроядерна архітектура
 Архітектура операційних систем
Операційна система (ОС) – це сукупність
компонентів, кожен з яких відповідає за певні функції.
Набір компонентів і порядок їх взаємодії один з
одним і з зовнішнім середовищем, визначають
архітектуру ОС.
Механізм ОС – показує, що реалізовано
компонентом, політика ОС – як це можна
використати.
 Ядро і допоміжні модулі ОС
Найбільш загальним підходом до структуризації
операційної системи є поділ усіх її модулів на дві
групи:
ядро (модулі, що виконують основні функції ОС
(управління процесами, пам'яттю, пристроями вводу-
виводу і т. п.));
модулі, що виконують допоміжні функції ОС.
Модулі, які працюють в привілейованому режимі,
складають – ядро ОС.
 Ядро і допоміжні модулі ОС
До складу ядра входять функції:
1) які вирішують внутрішньосистемні задачі організації
обчислювального процесу (перемикання контекстів,
завантаження/вивантаження сторінок, обробка переривань);
2) які служать для підтримки додатків, створюючи для них -
прикладне програмне середовище.
Функції ядра, які можуть викликатися додатками, утворюють
інтерфейс прикладного програмування - API

“Взаємодія між ядром і допоміжними модулями ОС”

 Ядро і допоміжні модулі ОС
Допоміжні модулі ОС зазвичай поділяються на такі групи:
утиліти - програми, що вирішують окремі завдання управління і
супроводу комп'ютерної системи, такі, наприклад, як програми
стиснення дисків, архівування даних на магнітну стрічку;
системні обробні програми - текстові або графічні редактори,
компілятори, компоновщики, отладчики;
програми надання користувачу додаткових послуг -
спеціальний варіант користувальницького інтерфейсу, калькулятор
і навіть ігри;
бібліотеки процедур різного призначення, що спрощують
розробку додатків, наприклад бібліотека математичних функцій,
функцій вводу-виводу і т. д.
 Ядро і допоміжні модулі ОС
Важливою властивістю архітектури ОС, заснованої на ядрі -
можливість захисту кодів і даних операційної системи за рахунок
виконання функцій ядра в привілейованому режимі.
Функції, виконувані модулями ядра, є найбільш часто
використовуваними функціями ОС, тому швидкість їх виконання
визначає продуктивність всієї системи в цілому. Для забезпечення
високої швидкості роботи ОС всі модулі ядра або більша їх частина
постійно знаходяться в оперативній пам'яті, тобто є резидентними.
Термін «ядро» в різних ОС трактується по-різному. Одним з
визначальних властивостей ядра є робота в привілейованому
режимі.
 Ядро в привілейованому режимі
Архітектура ПК повинна підтримувати два режими роботи:
Користувацький режим (user mode);
Привілейований режим або режим ядра (kernel mode), або
режим супервізора (supervisor mode).

“Архітектура операційної системи з ядром в привілейованому режимі”

 Ядро в привілейованому режимі
Для реалізації привілейованого режиму процесора в
одному з його регістрів передбачено спеціальний біт - біт
режиму, який показує, у якому режимі перебуває процесор.
У разі програмного або апаратного переривання процесор
автоматично перемикається у привілейований режим, і саме
тому ядро ОС (яке складається з оброблювачів переривань)
завжди отримує керування в цьому режимі.
За будь-якої спроби безпосередньо виконати привілейовану
інструкцію в режимі користувача відбувається апаратне
переривання.
 Ядро в привілейованому режимі
Засоби перемикання задач дають змогу зберігати вміст регістрів процесора (контекст
задачі) у разі припинення задачі та відновлювати дані перед її подальшим виконанням.
Механізм трансляції адрес забезпечує перетворення адрес пам'яті, з якими працює
програма, в адреси фізичної пам'яті комп'ютера. Апаратне забезпечення генерує фізичну
адресу, використовуючи спеціальні таблиці трансляції.
Захист пам'яті забезпечує перевірку прав доступу до пам'яті під час кожної спроби
його отримати. Засоби захисту пам'яті інтегровані з механізмами трансляції адрес.
Системний виклик - це засіб доступу до певної функції ядра операційної системи із
прикладних програм. Набір системних викликів визначає дії, які ядро може виконати за
запитом процесів користувача. Також він спричиняє перехід в привілейований режим і
назад.
Під класичною архітектурою розглядається така структура організації ОС, де
основні функції виконуються в привілейованому режимі, а допоміжні функції, які
оформлені у вигляді додатків – у користувацькому режимі.
 Багатошарова структура ОС
Обчислювальну систему, що
працює під управлінням ОС на основі
ядра, можна розглядати як систему, що
складається з трьох ієрархічно
розташованих шарів:
нижній шар утворює апаратура;
проміжний шар – ядро;
верхній шар - утиліти, обробні
програми і додатки
 Переваги шарової організації:
1) спрощується розробка системи;
2) можна змінювати модулі
всередині прошарку, без необхідності
змін в інших. “Тришарова схема обчислювальної
системи”
Також бувають багатошарові
структури ОС.
 Багатошарова структура ОС
Ядро може складатися з наступних шарів.
Засоби апаратної підтримки ОС (сист.
переривання, засоби захисту області
пам’яті та ін.);
Машинно-залежні компоненти ОС
(програмні модулі, в яких зображено
специфіку апаратної платформи ПК);
Базові механізми ядра (перемикання
контексту, переривання);
“Багатошарова структура ядра
Менеджери ресурсів (input/output, ОС”
файлова система);
Інтерфейс системних викликів (утворює
API для ОС).
 Мікроядерна архітектура
у привілейованому режимі працює невелика частина ОС, яка
назив. – мікроядром (машинно-залежні модулі, базові
функції, обробка переривань).
Мікроядро є захищеним від інших частин ОС і додатків.

“Перенесення основного обсягу функцій ядра в користувальницьке простір”

 Мікроядерна архітектура
До складу мікроядра входять машинно-залежні модулі, а
також модулі, що виконують базові (не всі) функції ядра з:
управління процесами
обробці переривань
управлінню віртуальною пам'яттю
пересиланні повідомлень і управління пристроями вводу-
виводу
пов'язані із завантаженням або читанням регістрів пристроїв.

“Реалізація системного виклику в мікроядерної

архітектурі”
 Мікроядерна архітектура
Переваги мікроядерної архітектури ОС:
1) ОС виконані на мікроядрі – виконують більшість вимог
сучасних ОС;
2) Високий ступінь переностимості;
3) Розширюваність є дуже високого рівня;
4) Конфігурованість ОС – не викликає проблем;
5) Підвищення надійності ОС;
6) Добре підходить для підтримки розподілених обчислень
Недоліки мікроядерної архітектури ОС :
Продуктивність на мікроядрі – менша, ніж з монолітним
(класичним) ядром.