РИМСЬКИЙ КОЛІЗЕЙ

Символ слави «вічного міста» – Колізей, що

вважається самим знаменитим пам'ятником Італії.
 Колізе́й (лат. Colosseum) — найбільший
амфітеатр Стародавнього Риму, символ
могутності імператорського Риму.
Амфітеатр – амфі (навколо) + театр
Будівництво цієї споруди розпочато
(дійство)
імператором Веспасіаном після його перемог
в Юдеї у 72 р. н. е. і закінчено у 80 р. н.е.
імператором Титом, який ознаменував
відкриття влаштуванням у ньому ігор, які
тривали сто днів і коштували життя
багатьом сотням гладіаторів і 5 тисячам
диких звірів.
Вміщав біля 50 000 глядачів.
Арена Колізею мала овальну еліптичну форму, осі
якої становлять близько 156 і 198 м. Висота
зовнішніх стін складала 48 м.
 Ряди глядачів в
римському амфітеатрі, на
відміну від Греції,
розподілялися за соціальною
ознакою.
Для захисту публіки від
дощу і палючого сонця над
ареною натягували тент з
полотна (велум чи веларій),
що закріплювався до
високих мачт.
 Арена мала дерев’яну
підлогу, котра зазвичай
засипалася піском. Підлога могла
опускатися і підніматись. Інколи
вона наповнювалася водою за
допомогою каналу від акведука, і
тоді в Колізеї відбувались
морські битви зі справжніми
кораблями.
 В приміщеннях під ареною утримувалися
гладіатори, хижаки та їхні жертви. Уся
гладіаторська зброя зберігалася в особливому
арсеналі (armamentarium) і видавалася тільки у дні
ігор.
Під ареною знаходилися складні
інженерні спорудження, водопровід,
конструкції для механічних
пристроїв (піднімальні механізми,
що доставляють гладіаторів і
звірів наверх), клітки для тварин,
склади для зброї, приміщення для
декорацій, кімнати гладіаторів.
Арена сучасного Колізею
позбавлена покриття, тому зараз
можна бачити колись сховані
приміщення.
Гладіаторські ігри розпочиналися
парадним ходом гладіаторів
Гладіатори - професійні бійці з рабів, полонених або
засуджених злочинців. Вони повинні були змагатися
один з одним або з диким звіром на очах у
глядачів.  
Перші відомості про бої гладіаторів
відносяться до погребальних ігор -
ритуальних боїв, які влаштовувались на
могилах на честь померлих.
Вперше гладіаторські бої були
професійно організовані у Римі в 264 р.
до н.е. Гладіатори навчались в
спеціальних школах. Найбільшого
визнання набули школи гладіаторів, які
заснували Юлій Цезар і імператор
Нерон.
Останні гладіаторські бої відбулись в 5
ст., після чого християнство
заборонило ці змагання на арені.
 Потім зазвичай розігрувався уявний
поєдинок, в якому ті, що б'ються,
показували тільки свою спритність і уміння
фехтувати, оскільки билися «іграшковою
зброєю» (дерев'яною); потім на арену
виносили справжню зброю, і той хто
організовував ігри, перевіряв її якість.
Якщо гладіатор не падав мертвим на
арені, але його було важко поранено, то він
міг, кинувши зброю, підняти догори палець
лівої руки або всю руку на знак про
помилування.
Тепер життя переможеного
гладіатора залежало від організатора ігор,
а ще більше-від глядачів.
 Якщо боєць сподобався глядачам, то
люди розмахували хустками або піднімали
догори пальці. Гладіатор, який не догодив
юрбі, повинен був загинути. Глядачі
обертали великий палець донизу з криком
«iugula!» («добий!») і переможець всаджував
ніж у горло переможеного.
Переможця ігор нагороджували
пальмовою гілкою, з якою він обходив арену.
Окрім цієї офіційної нагороди, гладіатор
отримував значну грошову винагороду; іноді
гладіатора-переможця засипали золотими
монетами, і глядачі голосно лічили, скільки
монет впало на арену.
Інколи переможці ігор у подарунок
отримували будинки та землю.
 Усередині йшли
чотири яруси сидінь,
яким зовні відповідали
три яруси аркад:
дорична, іонічна і
корінфська.
Четвертий ярус
був глухим, з
корінфськими
пілястрами — плоскими
виступами на стіні.
Пілястри, що членують
стіну, корінфського
ордера не порушують
моноліт будинку,
виложеного із сірого
травертину.
 80 арок нижнього ярусу (вони
були пронумеровані) служили для
входу і виходу глядачів, тобто на
кожен вхід приходилося по 600
глядачів. Пройшовши через арки
нижнього ярусу, люди попадали в
склепінні галереї, що йдуть
паралельно зовнішній стіні. Такої
ж галереї в другому і третьому
ярусі використовувалися, як місця
для відпочинку.
Сходи, що знаходяться
усередині будинку, забезпечували
глядачам швидкий вхід усередину.
 В епоху Середніх
віків він використовувався
як каменоломня: кам'яні
блоки брали для будівель
палаців і церков – це був
період найбільших
руйнувань.
Вже в античні часи
Колізей неодноразово
відновлювався,
реконструювався.
Лише з початку 19
ст. стали цілеспрямовано
займатися збереженням
пам'ятника і проводити
археологічні розкопки.
 В теперішній час ця пам’ятка
давньоримської архітектури
вражає своєю величчю і станом
збереження, хоча за часи свого
існування вона неодноразово
зазнавала різних пошкоджень.
Ця гігантська споруда
потерпала від впливу
землетрусів, пожеж та повеней. У
Колізей декілька разів потрапляла
блискавка.
 Рим з'єднує в собі риси древнього
міста і гучної сучасної європейської
столиці. Його церкви, фонтани,
палаци, храми, руїни древніх будівель
не можуть не захоплювати.
 Мільйони
туристів
щороку
приїжджають
у Рим, щоб
насолодитися
творами
мистецтва,
архітектури й
історії.
Амфітеатр в Арлі
Колізей у Вероні
Веронський Колізей і сьогодні
використовується як
амфітеатр