Характеристика

транскрипції.
Особливості
транскрипції у
прокаріотів,
еукаріотів та вірусів.

Підготував студент
Медичного факультету 2
Групи 19
Дудки Павла Павловича
Транскрипція - це процес синтезу РНК на
основі матричної ДНК, за допомогою РНК-
полімерази. Цей процес відбувається в
ядрах клітин у еукаріот, а в прокаріот він
може відбуватися в цитоплазмі.
Основні характеристики транскрипції:
1. Здійснюється за допомогою РНК-полімерази, яка
розпізнає та зв'язується з промоторною послідовністю на
ДНК.
2. За зразком матричної ДНК синтезується
комплементарний їй РНК-ланцюг.
3. Транскрипційна розвилка - це місце на ДНК, де РНК-
полімераза розпочинає синтез РНК-ланцюга.
4. У еукаріот, після синтезу РНК-ланцюга, процес
транскрипції закінчується рядом посттранскрипційних змін,
які включають обрізання та з'єднання РНК-фрагментів,
редагування і сплайсинг РНК, а також модифікацію
кінцевих 5'- та 3'-частин РНК. У прокаріот такі зміни
зазвичай не відбуваються.
Транскрипція - це процес синтезу РНК на основі
матричної ДНК, який включає наступні етапи:.

1. Ініціація: Після розпізнавання промоторної

послідовності, РНК-полімераза розпочинає синтез
РНК. Вона знімає подвійну спіраль ДНК та розводить
її на одиничні ланцюги. Потім, на основі матричної
ДНК, синтезується комплементарний їй РНК-ланцюг.

2. Елонгація: РНК-полімераза додає нові нуклеотиди

до кінця синтезованого РНК-ланцюга, продовжуючи
процес синтезу. РНК-ланцюг росте в напрямку 5'-3',
тобто нові нуклеотиди додаються до 3'-кінця РНК-
ланцюга.

3.. Термінація: Після того, як РНК-полімераза

прочитала всю генетичну інформацію, необхідну для
синтезу РНК, процес транскрипції закінчується.
Прокаріоти - це одноклітинні
мікроорганізми, які не мають ядра
та інших мембранизованих
органел у своїй клітині. Вони
включають бактерії та археї, та
мають декілька особливостей, які
відрізняють їх від еукаріотів:
Транскрипція в прокаріотичних організмах
відрізняється від транскрипції в
еукаріотичних організмах в декількох
аспектах. Основні особливості транскрипції у
прокаріотів включають:

1. Прокаріоти мають одну РНК-полімеразу,

яка може синтезувати всі види РНК,
включаючи РНК-молекули для кодування
білків (мРНК), РНК для рибосом (рРНК) та
РНК для регуляції генів (тРНК, сРНК).

2. В прокаріотах немає ядерного оболонки,

тому транскрипція відбувається у цитоплазмі.
РНК-полімераза може приступити до синтезу
РНК без необхідності долізати до ядра.
3. У прокаріотів немає
виокремлених інтронів, тому
РНК-полімераза може
синтезувати мРНК без
необхідності видалення
інтронів під час процесингу
РНК.

4. У прокаріотів є специфічні
послідовності ДНК, що
визначають місця початку
(промотор) та кінця
(термінатор) транскрипції.
Промотор знаходиться перед
місцем початку транскрипції, а
термінатор знаходиться після
місця закінчення транскрипції.
Еукаріоти - це клітини, які мають ядро та
інші мембранизовані органелі в своїй
клітині. Це включає рослини, тварин та
гриби.

Геном: Геном еукаріот містить багато

ДНК молекул, які знаходяться в ядрі.
Геном еукаріотів більш розгалужений
Транскрипція в еукаріотичних організмах
відрізняється від транскрипції в
прокаріотичних організмах у декількох
аспектах. Основні особливості транскрипції у
еукаріотів включають:

1. У еукаріотів є три типи РНК-полімераз: РНК-

полімераза I синтезує рРНК, РНК-полімераза II
синтезує мРНК, а РНК-полімераза III синтезує
тРНК, сРНК та інші види РНК.

2. У еукаріотів транскрипція відбувається в

ядрі, де ДНК знаходиться ув'язненою в
хромосомах. Транскрипційна прекурсорна РНК
проходить процесинг, який включає видалення
інтронів, з'єднання екзонів та модифікацію
кінців РНК.
3. У еукаріотів промотори мають складну
структуру, що включає кілька регуляторних
послідовностей. Промотори також можуть
містити віддалені регуляторні елементи,
що впливають на активність РНК-
полімерази.

4. Транскрипційна регуляція в еукаріотів

здійснюється за допомогою різних
факторів, які можуть взаємодіяти з
промотором та РНК-полімеразою.
Наприклад, активатори можуть
забезпечувати взаємодію РНК-полімерази
з промотором, а репресори можуть
блокувати цю взаємодію.
Ві́рус (Звук Вимова,лат. virus — отрута) —
неклітинний інфекційний агент, який може
відтворюватися лише всередині живих клітин.
Віруси уражають всі типи організмів, від рослин і
тварин до бактерій і архей[1] (віруси бактерій
зазвичай називають бактеріофагами). Виявлено
також віруси, здатні реплікуватися лише за
присутності інших вірусів (віруси-сателіти
Транскрипція вірусів відрізняється від транскрипції у
клітинах хазяїна в декількох аспектах. Основні
особливості транскрипції у вірусів включають:

1. Віруси не мають власних РНК-полімераз, тому

вони використовують РНК-полімеразу хазяїна для
транскрипції свого генома.

2. Деякі віруси мають одноланцюговий РНК-геном,

який може бути напряму транскрибований на мРНК,
тоді як інші мають дволанцюговий РНК-геном, який
потребує спеціальних механізмів для його
транскрипції.
3. Процес транскрипції вірусів може бути
регульований різними механізмами,
включаючи регуляцію доступності
промоторів та взаємодію з
транскрипційними факторами.

4. Віруси можуть мати різні стратегії для

експресії своїх генів. Наприклад, деякі
віруси використовують альтернативний
сплайсинг своїх мРНК для вироблення
різних форм білків, тоді як інші можуть
використовувати різні промотори для
експресії різних генів в різних стадіях
інфекції.
Дякую за увагу!😊