Клітини, що тимчасово припинили ділитися, входять у фазу :

G0 (нуль)
У 1961 р. Стюарт Лінн і Вернер Арбер отримали перший доказ існування
рестрикційних нуклеаз для ДНК.
У 1961 р. Сідней Бреннер, Франсуа Жакоб і Мет"ю Мезельсон установили роль
мРНК як проміжного переносника інформації при експресії генів, які кодують
білки.
Дисоціації ДНК-полімерази III з реплікативного міхура запобігає β-білок, який
утворює так званий обруч (зажим), що ковзає (sliding clamp) одночасно не
заважаючи швидкому руху ферменту вздовж молекули ДНК.
Елізабет Блекберн, Керол Грейдер і Кароль Шостак виграли 2009 р. Нобелівську
премію в галузі медицини і фізіології за відкриття ферменту, який добудовує
теломери та механізм, за яким відбувається додавання ДНК до кінців
хромосом.
Генетичний код є виродженим, тому що:
більшість амінокислот кодуються кількома триплетами
У бактерій білок, який забезпечує розкручування подвійної спіралі ДНК – це
фермент геліказа DnaB.
«Гени домашнього господарства» завжди реплікуються дуже рано в S-фазі.
«Гени розкоші» - реплікуються рано в кількох типах клітин, і пізніше – в інших.
Розмір поліпептидного ланцюга гістона H4 коливається в межах ≈ 102
амінокислотних залишків.
Оберіть відповіді, які вірно характеризують А-форму подвійної спіралі ДНК:
А-форма характерна для гібридних подвійних спіралей РНК-ДНК, які виникають
тимчасово;
Усі подвійні спіралі РНК існують в А-формі за фізіологічних умов;
ДНК в комплексах з білками може переходити в А-форму або наближену до неї;
ДНК- гістонові взаємодії здійснюються в позиціях, де малий жолобок контактує
з поверхнею октамеру: тут реалізуються взаємодії ДНК із позитивно
зарядженими сайтами на поверхні гістонових мотивів.
Деякі РНК-віруси, так звані «ретровіруси», синтезують копію своєї ДНК,
використовуючи фермент зворотну транскриптазу.
У 1970 р. Говард Темін, Девід Балтімор і Ренато Дульбекко відкрили в
онкогенних вірусах
РНК-залежну-ДНК-полімеразу
Хімічна назва цієї сполуки –риботимідин.

У разі приєднання помилкового нуклеотиду утворюється

некомплементарна пара основ, спорідненість якої до
полімеразного центру знижується і 3'-кінець
переміщується до екзонуклеазного центру. Помилковий
нуклеотид відщеплюється, унаслідок чого відновлюється стабільність кінцевої
пари основ.
Хімічна назва цієї сполуки – N4-ацетилцитидин.

Відповідність між комбінаціями нуклеотидів і амінокислотами називається

генетичним кодом.
У бактерій білок DnaC завантажує на одноланцюгові ділянки геліказу DnaB, яка
залучає праймазу та інші елементи реплісоми.
 Опишіть молекулу ДНК:
Форма ДНК: А
Спіраль:правозакручена
Залишок дезоксирибози знаходиться в: С3′- ендо-конформації
Відстань між нуклеотидними парами: 0,29 нм
Нахил нуклеотидних пар до осі дволанцюгової молекули: кут 20о
На виток спіралі припадає: 11-12 нуклеотидних залишків

Найважливішими для структури нуклеїнових кислот та їхніх взаємодій з іншими

молекулами є такі властивості азотистих основ:
Азотисті основи є планарними: усі атоми кільця лежать практично в одній
площині.
Атоми азоту кільця та приєднані до нього атоми Оксигену є акцепторами, а
NH2-групи донорами водневого зв"язку.

У клітині Escherichia coli працюють ДНК-полімерази трьох типів. Усі вони мають
дві ферментативні активності, власне полімеразну, за рахунок якої до 3'-кінця
ланцюга, що синтезується, приєднуються нуклеотиди, та 3'- екзонуклеазну, що
використовується для редагування помилок.

Руйнування нуклеосоми: спочатку видаляються гетеродимери гістонів Н2А-Н2В,

потім тетрамер (Н3-Н4)2.
Фосфорилювання Ser в положенні 10 гістону Н3 корелює з активацією
транскрипції, а також супроводжує гіперконденсацію хроматину при переході
до мітозу.
Фосфорилювання залишків Ser гістонових хвостів- перенесення фосфатного
залишку на ОН-групу амінокислоти Ser.
Ацетилювання гістонових хвостів асоціюється з активацією транскрипції, тоді як
деацетилювання здійснюється деацетилазами і пов"язане з репресією
транскрипції.
Метилювання залишків Lys та Arg Н3-гістонових хвостів – це перенесення
метильної групи (від 1 до 3-х) на аміногрупу Lys або на гуанідинову групу Arg,
позитивний заряд амінокислотних залишків при цьому зберігається.
Мас-спектрометрія – метод визначення хімічного складу і молекулярної
структури речовини, який базується на реєстрації спектру мас іонів, утворених
внаслідок іонізації атомів і (або) молекул проби.
На другому рівні організації хроматину:
Утворюється фібрила товщиною 30 нм
В еукаріотів праймаза є однією із субодиниць ДНК- полімерази α, в якому
праймаза синтезує праймер довжиною лише кілька РНК нуклеотидів, після чого
полімераза приєднує до нього ДНК нуклеотиди.
До топоізомераз II типу належать ферменти, які каталізують зміни
топологічного стану молекули за допомогою двониткового розриву-зшивання
ДНК.
Бактерійні SSB- білки або білки-дестабілізатори подвійної спіралі ДНК
характеризуються підвищеною спорідненістю до одноланцюгових ділянок ДНК.
У складі нуклеотидів нуклеїнових кислот всі оксипохідні пурину і піримідину
перебувають у лактамній формі, що сприяє утворенню міжмолекулярних
водневих зв»язків між пуринами та піримідинами окремих ланцюгів у
дволанцюговій структурі молекул ДНК та РНК.

Повна хімічна назва цієї сполуки – дидіокситимідин трифосфат.

Хімічна назва цієї сполуки – псевдоуридин.

Яка відповідь вірно характеризує В-форму подвійної спіралі ДНК (модель

Уотсона-Кріка):
На зовнішній поверхні спіралі розташовані – велика (завширшки – 2,2 нм) і мала
(1,2 нм) борозенки
РНК-праймер на початку кожного фрагмента Оказакі замінюється на відповідну
послідовність ДНК ДНК-полімеразою І.
Стартовим кодоном зазвичай є кодон АUG, що кодує метіонін з якого
починається утворення поліпептидного ланцюга в процесі трансляції, хоча для
окремих генів кодони: GUG, CUG,UUG також можуть бути стартовими.
Субстратами для синтезу нових ланцюгів ДНК є дезоксинуклеозидтрифосфати
(дНТФ) та 3'-кінцева ОН-група дезоксирибози зростаючого ланцюга. Фермент,
який каталізує цю реакцію, – ДНК-залежна ДНК-полімераза.
Вперше виділив вільну від білків нуклеїнову кислоту:
Р.Альтман
Еукаріотична реплікативна вилка містить дві ДНК-полімерази, процесивність
яких забезпечується ковзним обручем.
У прокаріотичних геномах кодуючі послідовності становлять до 90 %, тоді як
частка кодуючих послідовностей у геномах еукаріотів не перевищує 3 %.
У 1944 р. Освайльд Ейвері, Колін Мак-Леод і Макдін Мак-Карті уперше
здійснили трансформацію бактерій і довели роль ДНК як генетичного
матеріалу.
Змінена форма реплікативної ДНК-полімерази втратила 3′- та 5′-
екзонуклеазну активність. Така зміна буде виражатися у:
Нездатності реплікувати ДНК

Видовження полінуклеотидного ланцюга (або окремого його фрагменту)

завжди відбувається у напрямку від 5′-кінця до 3′-кінця: черговий новий
нуклеотид приєднується до 3′-кінця зростаючого ланцюга. Зростаючий ланцюг є
антипаралельним матричному ланцюгу, а, отже, матричний ланцюг зчитується у
напрямку 3′ до 5′.
Едманівська деградація – метод визначення амінокислот у пептидах.
Методи ПЛР – застосовується для зменшення частки побічних продуктів
реакції. Використовують дві пари праймерів і проводять дві послідовні реакції.
Друга пара праймерів ампліфікує ділянку ДНК усередині продукту першої
реакції.

ДНК-полімераза ІІІ (Pol ІII) – основна реплікативна полімераза, дві копії якої
працюють у реплікативній вилці. Складається з трьох субодиниць: субодиниця α
відповідає за полімеразну активність, ε- за 3′-екзонуклеазну, θ виконує
структурну роль.
Реплікація є симетричним процесом, оскільки матрицями слугують обидва
ланцюги батьківської ДНК.
Блотинг - метод, який дає змогу переносити макромолекули (ДНК, РНК, білки) з
геля (сорбувати) на поверхню мембрани для подальшої гібридизації з ними
комплементарних зондів (ДНК, РНК), або специфічних антитіл (білки).
На кожному боці реплікативного міхура існує реплікативна вилка, в основі якої
відбувається синтез ДНК.
Реплікація є напівконсервативним процесом, оскільки після завершення цього
процесу вихідні молекули ДНК виявляються наполовину оновленими.
Еукаріотична ДНК-полімераза α виконує роль праймази: вона синтезує
короткий РНК-праймер (6-10 нуклеотидів), який далі подовжується як ДНК.
Центральна догма молекулярної біології стверджує, що генетична інформація в
живих організмах проходить строго визначені етапи реалізації: копіювання з
ДНК в ДНК у ході успадкування з ДНК в РНК , а потім з РНК в білок.
Хімічна назва цієї сполуки – 5-гідроксиметилцитозин.

Від ламіни всередину ядра протягнуті філаменти внутрішнього ядерного

матриксу. З ламіною взаємодіє значна частина гетерохроматину, зокрема
центромери та теломери хромосом.
Позначте на малюнку форми ДНК: 1-В, 2-А, 3-Z.

У бактерій перший білок, який ініціює реплікацію, називається DnaA.

Повна хімічна назва цієї сполуки –дидіоксицитозин трифосфат.
Сукупність послідовностей ДНК у гаплоїдному наборі будь-якого організму
називається геномом.
У хребетних гени, які містять CpG-острівці, інактивуються у разі модифікації CpG
шляхом: метилювання.
Повна хімічна назва цієї сполуки – дидіоксигуанозин трифосфат.

Роль праймера під час реплікації виконує коротка ділянка РНК (10-
15нуклеотидів), яка синтезується ДНК-залежною РНК -полімеразою, яка має ще
іншу назву - праймаза.
Істерн -блот – метод визначення пост-трансляційної модифікації білків
(глікозилювання, фософрилювання, наявність ліпідної частини та ін.).
Типи контактів (взаємодій) між ДНК і білками:
Електростатичні взаємодії взаємодії між позитивно зарядженими
амінокислотними залишками та негативно зарядженими фосфатами;
Водневі зв’язки між донорно-акцепторними групами білка та фосфатами, а
також групами азотистих основ;
Водневі зв'язки, опосередковані молекулами води;
Гідрофобні контакти контакти за участю метильної групи тиміну у великому
жолобку та у разі інтеркаляції неполярних амінокислотних залишків між парами
основ у маленькому жолобку.