Нуклеїнові кислоти.

Роль
нуклеїнових кислот як носія
інформації.
Крячок Злата | 24.03.2023

Нуклеїнові кислоти (НК) – це біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Нуклеотиди – це мономери нуклеїнових кислот, що складаються з 3-х

компонентів:

1. Азотиста основа (Пуринові: А-аденін; Г-гуанін)

2. Пентоза (Піримідинові: Ц-цитозин; Т_тимін; У-урацил)
3. Фосфатна група (залишок ортофосфатної кислоти)

Функції нуклеотидів
1) Компоненти нуклеїнових кислот – ДНК та РНК
 2) Переносник енергії в клітині – АТФ(аденозинтрифосфат), що має 2
макроергічних зв’язки, 1 зв’язок приблизно 40 лДж енергії.
3) Є переносником протонів (Н+) та електронів – НАД, НАДФ (похідні
вітаміну B3), ФАД (похідні вітаміну B2).
4) Циклічні аденозинмонофосфат (цАМФ) та гуанідинмонофосфат (цГМФ) –
речовини, що відіграють роль вторинних посередників – сигнальних
молекул, що вивільняються у відповідь на подразнення рецепторів
клітинних мембран та чинять регуляторний вплив на функції різних
структур клітини, зокрема на процеси синтезу білка.

Будова ДНК

1 - схема будови; 2 - просторова модель

ДНК подібна до РНК, але має більш складну будову. Вона складається з двох

ланцюгів, кожен з яких принципово схожий на ланцюг РНК, з’єднаних між собою

водневими зв’язками. Кожен нуклеотид одного ланцюга має водневі зв’язки з

нуклеотидом другого ланцюга. Ці зв’язки виникають між азотистими основами

нуклеотидів точно за правилом — залишок аденіну нуклеотиду одного ланцюга

сполучається із залишком тиміну нуклеотиду іншого ланцюга, утворюючи три

зв’язки, а залишок гуаніну — із залишком цитозину, утворюючи два зв’язки:

Макромолекула ДНК – це два довгі полімерні ланцюги, що складаються з

мономерів дезоксирибонуклеотидів, тісно з'єднаних між собою. Нитки ДНК

СТОРІНКА 1
з'єднуються водневими зв'язками між азотистими основами двох ланцюгів і
утворюють подвійну спіраль ДНК.

Молекула ДНК – місце збереження у клітині спадкової інформації.

первинна структура ДНК — це певна послідовність нуклеотидів у двох

ланцюгах. Причому, залишки пентози і ортофосфатної кислоти розташовані на
периферії двох ланцюгів, а нітратні основи — усередині. Ланцюги прошиті
водневими зв’язками і відповідають один одному згідно з правилом
комплементарності. Водневі зв’язки слабкі, але у молекулі ДНК їх так багато, що
комплементарні ланцюги зазвичай самостійно не розділяються. Молекула ДНК у
первинній структурі не може існувати, тільки її фрагменти.

Вторинна структура ДНК — це правогвинтова подвійна спіраль, утворена

двома ланцюгами ДНК, які, обвиваючи один одного, закручуються вправо.
Діаметр спіралі близько 2 нм, крок — 3,4 нм, у кожному витку розташовано по 10
пар залишків основ.

Третинна спіраль, або суперспіраль — це компактна щільна структура, яка

утворюється завдяки подальшій спіралізації вторинної структури. Вона існує
завдяки взаємодії ДНК і спеціальних білків у хромосомах еукаріотів.

Властивості ДНК
1. Денатурація – оборотний процес руйнування вторинної структури
нуклеїнових кислот.
2. Ренатурація – оборотний процес відновлення пошкоджених структур.
3. Деструкція – необоротний процес руйнування первинної структури
нуклеїнових кислот
4. Реплікація – подвоєння молекули ДНК
5. Репарація – процес відновлення пошкоджених нуклеотидних
послідовностей
6. Лабільність – здатність різних ділянок ДНК одночасно перебувати у
різних просторових структурах

Функції ДНК
1. Передача спадкової інформації
2. Збереження спадкової інформації
3. Відтворення спадкової інформації

СТОРІНКА 2
 Будова РНК

Рибонуклеїнові кислоти у клітині виконують функції, пов’язані з копіюванням і

реалізацією генетичної інформації. На частку РНК у організмі хребетних
припадає 5–10 % від загальної маси нуклеїнових кислот.

Молекула РНК, за винятком деяких вірусів, одноланцюгова. Незважаючи на це,

вона здатна набувати у просторі певної стабільної форми, яка пов’язана з її
функціональною активністю. Через одноланцюговість нуклеотидний склад РНК
не підкоряється правилу комплементарності. Але деякі ділянки містять
комплементарні послідовності, які здатні до взаємодії. Між ними виникають
водневі зв’язки, які приводять до утворення «шпильок»

“Шпильки” – це петлі, які утворюються на одноланцюговій молекулі РНК між

сусідніми комплементарними ділянками нуклеотидної послідовності. Утворення
“шпильок” має велике значення у стабілізації просторової структури РНК.

Найпоширенішими видами РНК є:

інформаційна або матрична (мРНК) – включає фрагмент генетичної
інформації і транспортує її з ядра у цитоплазму, бере участь у біосинтезі білка;
рибосомальна (рРНК) – входить до складу рибосом;

транспортна (тРНК) – бере участь у біосинтезі білка.

Матрична (інформаційна) РНК – це комплементарні копії фрагментів ДНК, які

відповідають працюючим у даний момент генам. Ці лінійні молекули
надзвичайно гетерогенні. Вони мають різну молекулярну масу і довжину. У одній
еукаріотичній клітині одночасно може знаходитися більше 10 4 різних молекул
мРНК

Дякую за увагу! Бережіть себе)

СТОРІНКА 3