доповідь «Про культ особи та його наслідки»

Кравченко Катерина
50 років тому на ХХ з’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу, після таємної доповіді Микити
Хрущова, розпочалося викриття культу особи Сталіна. Це дало можливість реабілітувати сотні тисяч
жертв тоталітарного комуністичного режиму, від якого особливо потерпала Україна.

Двадцятий з’їзд КПРС працював від 14 до 25 лютого 1956 року. Таємна доповідь Микити Хрущова «Про
культ особи і його наслідки» прозвучала в останній день роботи з’їзду на закритому засіданні.
Микита Хрущов звинуватив Сталіна у створенні
режиму, що базується на «підозрах, страху та терорі» і
заявив, що він хоче зруйнувати культ Сталіна, котрий
помер три роки до того.

Хрущов розкритикував широкомасштабні репресії у

період 1936-38 років, розкритикував зовнішню політику
Сталіна у період Другої світової війни, і звинуватив його
в націоналізмі та антисемітизмі.

Як згадував потім один із очевидців Алєксандр Яковлєв:

«У залі стояла глибока тиша. Не було чути
ні скрипу крісел, ні кашлю, ні шепоту.
Ніхто не дивився один на одного – чи то від
несподіванки від того, що трапилося, чи то
від розгубленості і страху. Шок був
неймовірно глибоким».

Головуючий Ніколай Булганін закликав - не

проводити обговорення і не ставити
запитань. Делегати проголосували за дві
постанови: про схвалення доповіді та про
направлення її партійним організаціям без
опублікування у відкритій пресі.
Відомий російський історик Рой Медвєдєв на час ХХ з’їзду КПРС був шкільним директором у
провінційному російському місті. Рой Медвєдєв розповів про те, як він уперше почув про зміст таємної
доповіді Хрущова:

«Зібрали активістів, усіх членів партії, усіх комсомольців, директорів колгоспів і радгоспів.
Прийшов інструктор райкому партії, дістав червону книжечку і сказав: «Я прочитаю вам таємну
доповідь Микити Сергійовича Хрущова на ХХ з’їзді. І чотири години ми слухали цю доповідь. Там
були учасники Великої Вітчизняної війни, котрі обожнювали Сталіна, там були люди, схожі на
мене, в якого батька репресували і він загинув у в’язниці, і який знав про тортури чи про табори».
У скороченому вигляді цю таємну доповідь було розіслано керівникам комуністичних та робітничих
партій світу.

Російський історик Рой Медвєдєв продовжує:

«Преса тоді нічого не повідомляла, телебачення тоді не було, інформації не було жодної.
Розпочалися досить серйозні процеси, про які ми також не знали. Мало не через два дні після з’їзду із
протестами виступили західні комуністичні партії. Вони говорили - навіщо це було робити?
Відразу виникло таємне листування із Китайською комуністичною партією, яка рішуче виступила
проти ХХ з’їзду. Це була подія колосального історичного значення».
Із одного примірника доповіді у Польщі зробили копію і вона потрапила на Захід. А вже у
липні 1956 року таємну доповідь Микити Хрущова оприлюднили у пресі Сполучених
Штатів, спершу англійською, а пізніше російською. А в Радянському Союзі повний текст
таємної доповіді вперше опублікували лише у 1989 році.

І досі більшість комуністів сприймають «таємну промову» Хрущова, як акт зради, котрий
приніс більше шкоди, ніж користі. А вже сучасні історики та політичні оглядачі називають
цю доповідь - початком кінця репресивної сталінської ери.
Що означав кінець репресивної сталінської ери для України? Це повернення із
заслання сотень тисяч депортованих, скорочення терміну ув’язнення, для когось
часткову чи то й навіть повну реабілітацію. Та й загалом так звана «хрущовська
відлига» стала послабленням репресивного комуністичного режиму.

Хоча сама постать Микити Хрущова досить суперечлива в історії. Попри викриття
культу Сталіна, українські історики вважають Хрущова відповідальним за репресії
на українських теренах у 1930-40-их роках. Із 1938 року і аж до кінця 1949 (із
піврічною перервою у 1947 році) Микита Хрущов був першим секретарем
Комуністичної партії України.