ГОЛОКОСТ:

ПРОПАГАНДА ТА
МЕТОДИ НАЦИСТСЬКОЇ
НІМЕЧЧИНИ
 Поняття «Голокост»
У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і
знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної
приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як
неповноцінних, шкідливих. Кількість жертв Голокосту в ширшому
розумінні є значно вищою. Голокост був складовою нацистської
расової політики в Третьому Рай ху.

Дискримінація євреїв на державному рівні почалася одразу після

захоплення влади нацистами 30 січня 1933 року. Нацистський
режим використовував насильство та економічний тиск, щоб
спонукати євреїв добровільно покинути країну.
Нацистський пропагандистський плакат, що
застерігає німців від всесвітньої змови євреїв.
Німеччина, дата невідома
Євреї та комунізм
Після Першої світової вій ни (1914–1918 рр.) багато німців
не визнали, що їхня країна зазнала поразки. Створювався
міф про «удар у спину», який натякає на те, що нелояльні
політики, переважно євреї та комуністи, організували
капітуляцію Німеччини.

Розпалюючи антиєврей ські настрої були через надмірне

представництво євреїв у керівництві комуністичних
революційних урядів у Європі, наприклад Ернст Толлер,
голова революцій ного уряду в Баварії. Таке сприй няття
сприяло появі теорії комуністичної змови євреїв.

Польський агітаційний плакат: «Знову єврейські

лапи? Ні ніколи!», 1919 року
Адольф Гітлер у розмові з Ернстом
Ганфштенглем і Германом Герінгом, 21
червня 1932 року
Volksgemeinschaft &
Gemeinschaftsfremde
З призначенням у січні 1933 року А. Гітлера канцлером
Німеччини та захопленням влади нацистами німецькі
лідери проголосили відродження Volksgemeinschaft.
Нацистська політика розділила населення на дві групи:
Volksgenossen і Gemeinschaftsfremde.
Вороги поділялися на три групи: «расові» вороги
(євреї та роми), політичні противники нацизму
(марксисти, ліберали, християни та «реакціонери») і
моральні противники (геї, безробітні та звичні
злочинці). Останні дві групи мали бути відправлені до
концтаборів для «перевиховання».
Ізраїльський універмаг у Берліні 1 квітня 1933 року на
«Расові» вороги ніколи не могли початку нацистського бойкоту підприємств, що належали
належати до Volksgemeinschaft; їх євреям. Це члени SA (Sturmabteilung), які тримають
плакати, на яких написано: «Німці захищайтеся! Не купуйте
потрібно було вилучити з суспільства. у євреїв».
Перший концтабір був не для євреїв

Генріх Гіммлер (справа спереду, поруч із в’язнем)

оглядає концентраційний табір Дахау 08.05.1936 року

До і після виборів до Рей хстагу в березні 1933 року нацисти активізували свою кампанію
насильства проти опонентів, створюючи концтабори для позасудового ув’язнення. Один із
перших, у Дахау, відкрився 22 березня 1933 року. Спочатку табір містив переважно комуністів та
соціал-демократів. Інші ранні в’язниці були об’єднані до середини 1934 року у спеціально
побудовані табори за межами міст, якими керували виключно есесівці. Табори слугували стримуючим
фактором, тероризуючи німців, які не підтримували режим.
 Закон стерилізації,
Aktion T4
Економічна напруженість Великої депресії змусила протестантські
БГО та деяких членів німецького медичного істеблішменту виступати
за обов’язкову стерилізацію «невиліковних» розумово і фізично
інвалідів, людей , які нацисти називали Lebensunwertes Leben.

У жовтні 1939 року А. Гітлер підписав «декрет про евтаназію», за

яким здій снювалася програма примусової евтаназії. Після вій ни ця
програма стала відома як Aktion T4. У період з 1939 по 1941 рік було
вбито 110 тис. душевнохворих, серед яких 1 тис. євреїв. Загалом
кількість вбитих людей з розумовими та фізичними вадами
становила близько 150 тис. осіб.

На плакаті (близько 1937 р.) написано: «60 000 RM – це те, що ця людина зі спадковою хворобою
коштує громаді протягом свого життя. Співгромадянини, це теж ваші гроші. Читайте Neues Volk,
щомісячний журнал Управління расової політики Нацистська партія», 1937 року.
Таблиця для опису Нюрнберзьких законів
від 15 вересня 1935 року та відповідних
постанов від 14 листопада 1935 року.
Закон «Про попередження спадкового
захворювання потомства»

14 липня 1933 року був прий нятий Закон «Про попередження

спадкового захворювання потомства» (Gesetz zur Verhü tung
erbkranken Nachwuchses), Закон про стерилізацію.

Оцінки кількості примусових стерилізацій протягом усього ІІІ

Рай ху коливаються від 300 000 до 400 000.

Reich Law Gazette від 25 липня 1933: Закон про запобігання генетично
хворого потомства.
Джерело:
http://www.landesarchiv-bw.de/sixcms/detail.php?template=hp_artikel&id=93
38&id2=8455&sprache=de
 15 вересня 1935 року Рей хстаг ухвалив Закон
Нюрнберзькі закони, «Про громадянство Рейху» та Закон «Про захист
німецької крові та німецької честі»

єврейська еміграція (Нюрнберзькі закони):

•громадянами можуть бути лише ті, хто має
«німецьку чи споріднену кров».
•кожен, хто мав більше 3-х дідусів і бабусь-євреїв,
був класифікований як єврей .
•«Шлюби між євреями та підданими держави
німецької чи спорідненої крові заборонені».
•сексуальні стосунки з євреями
криміналізувалися;
•євреям заборонялося най мати німецьких жінок
віком до 45 років у своїх домівках. Закони
стосувалися євреїв, але однаково стосувалися
ромів і чорношкірих німців.
До кінця 1934 р. 50 000 німецьких євреїв покинули
Німеччину, а до кінця 1938 р. виїхала приблизно
половина німецького єврей ського населення
Чехословацькі євреї в аеропорту Кройдон, Англія, 31 березня 1939 року, перед депортацією
 Аншлюс Австрії
12 березня 1938 року Німеччина анексувала
Австрію. 90% із 176 000 євреїв Австрії жили у
Відні. Євреїв примушували виконувати
принизливі дії, такі як миття вулиць або
прибирання туалетів, одягаючи тфілін. СС і СА
розбивали магазини і викрадали автомобілі,
що належали євреям. Бл. 7000 єврейських
підприємств було «аріанізовано», а всі
юридичні обмеження щодо євреїв у Німеччині
Австрійські нацисти та місцеві жителі спостерігають, як євреї
були накладені в Австрії. змушені ставати на коліна й чистити тротуар.
У серпні того ж року Адольф Айхман був
призначений керівником (під керівництвом
Франца Шталеккера) Центрального агентства
єврей ської еміграції у Відні (Zentralstelle fü r jü dische Auswanderung in Wien).

Кришталева ніч
Потсдамська вулиця 26, Берлін, на наступний день після
кришталевої ночі, листопад 1938 року
7 листопада 1938 року польський єврей Гершель
Гріншпан застрелив німецького дипломата Ернста
фон Рата в посольстві Німеччини в Парижі в помсту
за вигнання й ого батьків і братів і сестер з
Німеччини. Коли Фом Рат помер 9 листопада,
синагога та єврей ські магазини в Дессау зазнали
нападу. Згідно з щоденником Й озефа Геббельса, А.
Гітлер вирішив відкликати поліцію: «Наразі євреї
повинні відчути лють народу», — повідомив
Геббельс. Результатом, пише стали «вбивства,
зґвалтування, пограбування (7,5 з 9 тис.), знищення
май на (більш ніж 1 тис. синагіг) та терор у
безпрецедентних масштабах.
Збитки оцінили в 39 мільй онів рей хсмарок .
З 9 по 16 листопада 30 тис. євреїв були відправлені до
Бухенвальду, Дахау та Заксенхаузену. Багато з них були
звільнені протягом кількох тижнів; до початку 1939
року в таборах залишилося 2 тис. осіб. Німецьке
єврей ство було притягнуто до колективної
відповідальності за відшкодування збитків.
Після вторгнення в Польщу у вересні 1939 року
почалося активне винищення європей ського
єврей ства, а вбивства тривали і прискорювалися після
вторгнення в Радянський Союз у червні 1941 року. 31
липня 1941 року Герман Герінг дав письмові вказівки
Рейнхарду Гейдріху підготувати та подати план
«повного вирішення єврей ського питання» на
територіях під німецьким контролем і координувати
участь усіх залучених державних організацій . На
Ванзей ській конференції Гей дріх наголосив, що після
завершення процесу депортації доля депортованих
стане внутрішньою справою СС. Другорядною метою
було прий ти до визначення того, хто є євреєм.

Підсудний Герман Герінг на лаві підсудних на лаві підсудних

Міжнародного військового трибуналу над військовими
злочинцями в Нюрнберзі. Герінг був колишнім главою
Люфтваффе і свого часу був другим після А. Гітлера.
 «Перші» антисеміти-нацисти
Першими антисемітами нацистської партії
були Дітріх Екарт і Альфред Розенберг.

Бачення А. Розенберга таємної єврей ської

змови, вплинуло на погляди А. Гітлера щодо
євреїв.

Дітріх Екарт, грудень 1943 року Альфред Розенберг, 1939 року

Lebensraum
Центральною у світогляді А. Гітлера була ідея експансії
та Lebensraum у Східній Європі для німецьких арій ців,
політика того, що Доріс Берген називала «расою і
космосом». Відкритий про свою ненависть до євреїв, він
підписався на поширені антисемітські стереотипи. З
початку 1920-х років він порівнював євреїв із мікробами
і казав, що з ними слід поводитися так само. Він
розглядав марксизм як єврей ську доктрину, говорив, що
бореться проти «єврей ського марксизму», і вважав, що
євреї створили комунізм як частину змови з метою
знищення Німеччини.

Межі запланованого « Великого Німецького Рейху»

(нім. «Großgermanisches Reich»)
 «Офіційний» початок Холокосту
Сегрегація євреїв у гетто завершилася
політикою знищення, яку нацисти
назвали остаточним вирішенням
єврей ського питання, яке
обговорювалося високопоставленими
урядовцями на Ванзейській конференції
в Берліні в січні 1942 року. Коли
німецькі вій ська захоплювали території
на Сході, усі анти- Єврей ські заходи були
радикалізовані. Під координацією СС, за
вказівками вищого керівництва
нацистської партії, вбивства вчинялися в
самій Німеччині, по всій окупованій Садиба в Берліні-Ванзее, Німеччина - також відома як Будинок Ванзейської
Європі та на територіях, контрольованих конференції, 12 лютого 2014 року
союзниками Німеччини.
Сторінки з Ванзейського
протоколу зі списком євреїв
у кожній європейській країні

Їдальня в Будинку Ванзейської конференції. Саме тут у

1942 р. зібралося нацистське керівництво, щоб
прийняти рішення про реалізацію так званого
«остаточного вирішення єврейського питання»

Список єврейського населення за країнами,

використаний на Ванзейській конференції 1942 року
 «держава геноциду»
Масові вбивства перетворили Німеччину на те, що Май кл Беренбаум
назвав «державою геноциду». Загалом після Ванзей ської
конференції було вбито 165,2 тис. німецьких євреїв. Кожен, хто мав
трьох дідусів-євреїв, підлягав знищенню. Також були розроблені
складні правила для боротьби з Mischlinge.
Так, встановили, хто є євреєм, конфіскували май но і призначили
поїзди для їх депортації. Компанії звільняли євреїв з посад і згодом
використовували їх як рабську працю. Університети звільняли
єврей ських викладачів і студентів. Німецькі фармацевтичні компанії
тестували ліки на них; інші компанії побудували крематорії для них.

Майкл Беренбаум, американський вчений,

професор, рабин, письменник та режисер, що
спеціалізується на вивченні Голокосту.
Карта гетто та таборів смерті
Німеччини з 1942 року
Газові фургони
У грудні 1939 та січні 1940 року газові фургони,
оснащені газовими балонами та герметичним
відсіком, використовувалися для вбивства
інвалідів в окупованій Польщі.
У грудні 1941 року подібні фургони, які
використовували вихлопні гази, а не балонний
газ, були введені в табір у Хелмно. Жертви
задихалися, коли їх везли до підготовлених ям Згорілий фургон для перевезення меблів Magirus-Deutz біля
для поховання в сусідніх лісах. Фургони також табору смерті Хелмно. Нацисти його використовували для
використовувалися в окупованому СРСР, задушення вихлопними газами, спрямованими в герметичний
задній відсік, де були замкнені жертви, 1945 року
наприклад, на невеликих «акціях очищення» в
Мінському гетто.
Очевидно, як і під час масових розстрілів, фургони викликали емоцій ні проблеми у операторів, а
невелика кількість жертв, з якими фургони могли впоратися, зробила їх неефективними.
 Німецькі плани щодо Польщі
передбачали вигнання поляків-неєвреїв із

Плани німців щодо Польщі великих територій, поселення німців на

спустошені землі, відправлення
польського керівництва до таборів,
відмову нижчим класам у освіті та
ув’язнення євреїв. Німці посилали євреїв з
усіх анексованих ними територій
(Австрія, Чехія та Польща) до
центральної частини Польщі. Зрештою
євреїв вигнали в рай они Польщі, не
анексовані Німеччиною. Тим не менш,
тим часом вони будуть зосереджені в
гетто великих міст, щоб досягти,
відповідно до наказу Р. Гей дріха від 21
вересня 1939 р., «кращої можливості
контролю та подальшої депортації».
З 1 грудня євреї повинні були носити
пов’язки зі зіркою Давида.
Стіна Варшавського гетто, що розділяє площу Залізних воріт, 24 травня 1941 року
 Табори смерті в Польщі
Наприкінці 1941 року німці почали
будувати табори знищення в Польщі:
Аушвіц II, Белжец, Хелмно, Майданек,
Собібор, і Треблінка. Газові камери були
встановлені навесні або влітку 1942 року.
У 1942–1943 рр. ліквідували більшість
гетто на території Польщі (Лодзінське
гетто було ліквідовано в середині 1944 р.).

Табори давали місцевим жителям роботу

та товари на чорному ринку, конфісковані в
єврей ських сімей . Євреї прибувають зі своїми речами до табору смерті Аушвіц-II, літо
1944 року, думаючи, що їх переселяють.
Картосхема Аушвіц-І та Аушвіц-ІІ
Більш ніш 400 тис. євреїв було привезено до Аушвіц- Використані банки з газом «Циклон- Вціліле приміщення для
Біркенау на подібних вагонах («свинарники») Б», яким вбивали євреїв спалювання тіл, які
попередньо були отруєні
газом
Барак та спальні місця в’язнів Найбільш розповсюджені особисті предмети, що привозили з собою євреї
 Медичні експерименти
Щонай менше 7000 в’язнів таборів були піддані
медичним експериментам. Більшість з них
загинуло під час або в результаті проведення
експериментів.

Обвинувачені сидять під охороною на лаві підсудних за захисником під час

судового процесу над лікарями, який проходив у Нюрнберзі, Німеччина, з 9
грудня 1946 року по 20 серпня 1947 року. Джерело Меморіальний музей
Голокосту США, «Процес лікарями»

Експерименти, які проводилися в Освенцимі, Бухенвальді, Дахау, Нацвайлер-Штрутгофі, Нойенгамме,

Равенсбрюку та Заксенхаузені, включали стерилізацію чоловіків і жінок, лікування вій ськових
поранень, способи протидії хімічній зброї, дослідження нових вакцин. і наркотики, і виживання в
суворих умовах. Після вій ни 23 старших лікаря та іншого медичного персоналу були звинувачені в
Нюрнберзі у злочинах проти людства
Медичний експеримент, проведений лікарями над в’язнем концтабору
Дахау, Німеччина, дата невідома. Фотографію було представлено в
якості доказів під час одного з судових процесів над лікарями
Нюрнберзьких судових процесів.

Ув'язнений у спеціальній камері реагує на зміну тиску повітря під час висотних експериментів.
На користь Люфтваффе були створені умови, що імітують умови, знайдені на висоті 15 000
м, щоб визначити, чи зможуть німецькі пілоти вижити при цьому висота, березень 1942 року.
Джерело https://collections.ushmm.org/search/catalog/pa9618
 Під час Голокосту у Європі було вбито
від 2,7 до 3 млн польських євреїв із 3,3-3,5
млн. Більшість євреїв були вбиті газом
одразу ж після прибуття. У Польщі в 1939
році проживало більше євреїв, ніж будь-де в
Європі; ще 3 млн жили в Радянському
Союзі. Решта Польщі була окупована
Радянським Союзом, який вторгся на
Польщу зі сходу 17 вересня 1939 року.

Поділ Польщі. Праворуч - території, зайняті радянськими

військами, зліва - німецькими
Антисемітські заходи в УРСР
Німеччина вторглася на Радянський Союз 22 червня 1941
року. Німецька пропаганда зображувала конфлікт як
ідеологічну вій ну між німецьким націонал-соціалізмом та
єврей ським більшовизмом, а також як расову вій ну між
німцями та єврей ськими, ромськими та слов’янськими
Untermenschen.

«Останній єврей Вінниці» - фотографія, на якій відображено

епізод Голокосту в Україні, а саме у Вінниці. На ній відбито те, як
німецький солдат приставив пістолет до голови невідомого єврея,
який стояв на краю рову з тілами раніше вбитих його
одноплемінників. Фото, зроблене німцем, можливо, причетним до
вбивств євреїв, є одним із найвідоміших знімків на тему Голокосту.
На окупованих територыях СРСР масовий
розстріл «антинімецьких елементів» було
доручено, як і в Польщі, айнзацгрупам,
цього разу під командуванням Р. Гей дріха.
Суть полягала в знищенні місцевого
керівництва КП, а отже, і держави,
включаючи «євреїв у партій ній та
державній зай нятості» та будь-яких
«радикальних елементів».

Як правило, жертви роздягалися та

віддавали свої цінні речі, перш ніж
вишикувалися біля канави, щоб їх
розстріляти, або їх змушували залізти в рів,
лежати на нижньому шарі трупів і чекати,
коли їх уб’ють. Останній був відомий як
Sardinenpackung, метод, як повідомляється,
започаткований офіцером СС Фрідріхом
Єкельном.
Группенфюрер СС Отто Олендорф, командир айнзацгрупи D, не визнає
себе винним під час процесу над айнзацгрупами, Нюрнберг,
15 вересня 1947 року. Його стратили в 1951 році.
Різанина в Кам’янці-Подільському,
Бабин Яр під Києвом
Есесовець риється в речах розстріляних в Бабиному Яру
Кам’янець-Подільська різанина — масовий розстріл євреїв Другої
світової війни, здійснений на початкових етапах операції «Барбаросса».
Вбивства були здійснені 27 серпня і 28 серпня 1941 року в радянському
місті Кам’янець-Подільський.
Під час різанини в Кам’янці-Подільському було
вбито май же 24 тис. євреїв. Най більша різанина була в
яру під назвою Бабин Яр під Києвом, де було вбито
33 771 євреїв. загинули 29–30 вересня 1941 року. Німці
використовували Яр для масових вбивств протягом
всієї вій ни; там могло бути вбито до 100 тис. осіб.
Статистика жертв Холокосту
в Україні за регіонами:
302,000
301,000
251,000
201,000
132,000157,000
117,000
151,000 109,000 132,000
95,000 115,000
100,000
101,000 55,000
60,000
20,000 27,000
51,000 4,000 10,000 11,000 16,000
18,000 23,000
35,000
2,0003,000 10,000 10,500 12,500
1,000
Марші смерті
Ув'язнені концтабору Дахау на марші смерті, 28 квітня 1945 року.
Полонені прямували в напрямку Вольфратсгаузена

У міру просування союзницьких вій ськ (зокрема,

Красної Армії) німці закрили табори на сході Польщі і
намагалися приховати те, що сталося. Газові камери
розібрали, крематорії динамітували, братські
могили розкопали і трупи кремували. З січня по
квітень 1945 р. СС-івці посилали в’язнів на захід
маршами смерті до таборів Німеччини та Австрії. У
січні 1945 року німці вели записи про
714 тис. в’язнів у концтаборах; а в травні – 250 тис
(35%) загинули під час цих маршів.

Жертви маршу смерті (потягом) з Бухенвальда до Дахау,

29 квітня 1945 року.
 Радянські офіцери біля

Визволення в’язнів кремаційних печей Майданека

нацистських концтаборів
25 липня 1944 р. визволили перший табір – Майданек. 17 січня
1945 року 58 тис. в’язнів Аушвіцу було відправлено маршем
смерті на захід; коли 27 січня Красна Армія звільнила табір, де
виявили лише 7 тис. в’язнів у 3-х основних таборах і 500 у
підтаборах. Бухенвальд був звільнений американцями 11 квітня;
Берген-Бельзен – британцями 15 квітня; Дахау – американцями
29 квітня; Равенсбрюк – червоноармій цями 30 квітня; і
Маутхаузена – американцями 5 травня.

Британська 11-та бронетанкова дивізія знай шла близько 60 тис.

полонених (90% з яких євреїв). Коли вони звільнили Берген-
Бельзен, вони знай шли 13 тис. непохованих трупів та ще 10 000
людей , що померли від тифу або недоїдання протягом наступних
тижнів та не були поховані та спалені.
Канадські солдати у визволеному концтаборі.
Веймар. 24 квітня 1945 року
 Визволення в’язнів
нацистських концтаборів
Доктор Фріц Кляйн, лікар табору, стоїть у
братській могилі в Бельзені. Ф. Кляй н, який
народився в Австро-Угорщині, був одним із
перших членів нацистської партії та приєднався
до СС у 1943 році. З грудня 1943 р. він працював
в Освенцимі-Біркенау, де допомагав у відборі
в’язнів для відправлення до газових камер.
Після короткого періоду перебування в
Ной нгамме Ф. Кляй н переїхав до Бельзена в
січні 1945 року. Згодом й ого було засуджено за
двома звинуваченнями у вій ськових злочинах і
страчено в грудні 1945 року.

Звільнення Берген-Бельзен, квітень 1945 р.

Визволення в’язнів
нацистських концтаборів
У дворі крематорію американські солдати разом з мешканцями
Веймару з знайденими там трупами. Це була перша опублікована
фотографія Бухенвальда; він з’явився в лондонській газеті Times 18
квітня 1945 року.

Звільнені в’язні в концентраційному таборі Маутхаузен

поблизу Лінца, Австрія, вітають кавалеристів 11-ї
бронетанкової дивізії. Прапор через стіну був
виготовлений іспанськими в’язнями-лоялістами. Там
написано: «LOS ESPAÑOLES ANTIFASCISTAS SALUDAN A LAS
FUERZAS LIBERADORAS» («Іспанські антифашисти
вітають сили-визволителі»).
Table from David M. Crowe
Jews Holocaust Jews Holocaust
Country Country
(pre-war) deaths (pre-war) deaths
Albania 200–591 Italy 42,500–44,500 5,596–9,000

Austria 185,000–192,000 48,767–65,000 Latvia 91,500–95,000 60,000–85,000

Belgium 55,000–70,000 24,000–29,902 Lithuania 168,000 130,000–200,000

Bohemia and Moravia 92,000–118,310 78,150–80,000 Luxembourg 3,800 720–2,000

Bulgaria 50,000 7,335 Netherlands 140,000 98,800–120,000

Denmark 7,500–7,800 60–116 Norway 1,700–1,800 758–1,000

3,300,000– 2,700,000–
Estonia 4,500 1,500–2,000 Poland 3,500,000 3,000,000
France 330,000–350,000 73,320–90,000 Romania (1930) 756,000 270,000–287,000

Germany (1933) 523,000–525,000 130,000–160,000 Slovakia 136,000 68,000–100,000

Greece 77,380 58,443–67,000 Soviet Union 3,020,000 700,000–2,500,000

Hungary 725,000–825,000 200,000–569,000 Yugoslavia 78,000–82,242 51,400–67,438

Висновки:
oНа початку ХХ ст. євреїв пов’язували з комуністами, прикриваючись цим для злочинних дій .
oГітлерівська пропаганда працювала таким чином, що більшість цивільного населення
Німеччини не вбачало злочином Холокост.
oНімеччина вперше використовувала концентрацій ні табори як місця терору та незаконного
ув'язнення політичних опонентів. Велику кількість євреїв було відправлено туди лише після
Хрустальної ночі в листопаді 1938 року.
oПереважна більшість в’язнів таборів часів вій ни не були німцями, а належали до країн, які
перебували під німецькою окупацією.
oУ СРСР були розповсюджені т.зв. різанини, а не концтабори.
Д Я К У Ю З А У ВА Г У !

Меморіал пам'яті убитих євреїв Європи в

Берліні, Німеччина