РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ТА

ДУХОВНОГО ЖИТТЯ
В ПЕРІОД «ВІДЛИГИ»
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ
 Десталінізація;
 Зросійщення;

 Курс на формування «нової людини»;

 «Залишковий»принцип забезпечення.
Друга половина 1950-х і перша половина 1960-х рр. - це період стрімкого злету української науки,
особливо в її академічних формах. Створення десятків нових установ, які швидко виходили на
європейський і світовий рівень, істотно збагатило інтелектуальний потенціал нації, сприяло
підвищенню авторитету української науки.
У національно-культурному житті особливе місце належало українській літературі та мистецтву.
Послаблення ідеологічного пресингу викликало посилену творчу активність багатьох представників
старшого покоління й особливо молоді. Лише формально дотримуючись обов’язкових канонів
соціалістичного реалізму, вони у своїх творах виступали проти пропаганди класової ненависті і
звеличували загальнолюдські цінності. Письменники і митці посіли рішучу позицію в боротьбі за
підвищення соціального статусу української мови, з русифікаторською політикою влади у сфері
культури.
РЕФОРМИ ОСВІТИ ТА ПРОЦЕСИ ЗРОСІЙЩЕННЯ

 Щоб забезпечити основу для розгортання науково-технічної революції,

від другої половини 1950-х рр. держава стала виділяти значно більше
коштів на розвиток загальноосвітньої і вищої шкіл. У союзних
республіках, зокрема в Україні, розвиток освіти забезпечував
невідворотний процес національного відродження. Витрати на освіту в
СРСР досягли 10 % національного доходу, тобто стали у відносних
величинах найвищими у світі. Однак у першій половині 1960-х рр. вони
почали скорочуватися.
Обов’язковою в 1950-х рр. була тільки семирічна освіта. У містах здійснювався
поступовий перехід на десятирічку. У сільській місцевості семирічки також
перетворювалися на десятирічки, але уповільненими темпами.
Починаючи реформи, М. Хрущов не оминув народної освіти. З його ініціативи в
1958 р. у засобах масової інформації розгорнулася дискусія про принципи і напрями
реформування школи.
РЕФОРМИ ОСВІТИ ТА ПРОЦЕСИ ЗРОСІЙЩЕННЯ
 У 60-ті pp. українські школи в містах республіки становили близько
20%, 1958 – вивчення української мови стає факультативним –
посилення русифікації.
 Обов'язковою стає 8-річна середня освіта.

 Квітень 1959 p. — Закон «Про народну освіту» (принцип поєднання

загальноосвітнього і політехнічного навчання; створення матеріальної
бази для оволодіння учнями робочими професіями; зросійщення
мовного режиму).
 Перехід на 11-річну повну середню освіту. 2 роки після школи треба
відпрацювати перед вступом до внз.
У грудні 1958 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший
розвиток системи народної освіти в СРСР». У ньому містилася норма про те, що батьки самі можуть обирати,
якою мовою навчатимуться їхні діти. На етапі обговорення ця норма викликала обурення в багатьох союзних
республіках як така, що підважувала в народній освіті конституційний статус титульної нації - так у СРСР
називали корінні народи союзних республік, статус яких підтверджено назвою (ніби винесено на титул). Утім,
далі «титулу» привілеї цих корінних народів ні в чому не виявлялися. Натомість привілейоване становище
російської мови в національних республіках ні для кого не було секретом. Не була винятком і Україна, де статус
української мови, особливо в містах південних і східних областей, був принижений. Усі розуміли, що батьки, аби
полегшити дітям навчання, обиратимуть у школах великих міст тільки російську мову. Русифікація освіти, що
відбувалася знизу, від батьків, була особливо загрозливою.
2 грудня 1958 р. в газеті «Правда» з’явилася стаття М. Бажана і М. Рильського «В ім’я людини». Добре відомі в
Радянському Союзі українські письменники виступили проти положення про запровадження фактичної
факультативності у викладанні рідної мови в Україні. Відбулися партійні збори київських письменників,
присвячені обговоренню тез ЦК КПРС. В одностайно прийнятій резолюції було заявлено, що не можна віддавати
на волю батьків розв’язання питання, яку мову обов’язково вивчатимуть їхні діти.
Верховна Рада УРСР ухвалила закон про освіту у квітні 1959 р. Проблему вивчення рідної мови в школі під час
ухвалення закону не обговорювали. Дані про співвідношення українських і російських шкіл у регіонах
республіки стали такою самою державною таємницею, як статистика про виробництво танків і ракет на
українських підприємствах.
Розпочалася політехнізація освіти. Від 1955 р. у школах
запроваджено викладання теоретичних та практичних знань
із найпоширеніших у промисловості та в сільському
господарстві професій. Школи обирали професії залежно
від місця розташування і наявних технологічних
можливостей. Часто вони укладали договори з
підприємствами й організовували на них учнівські ділянки
та цехи. Так само часто в школах влаштовували майстерні.
Новий закон про народну освіту передбачав запровадження
з 1960/1961 навчального року в місті й на селі восьмирічної
Зустріч у МТС
освіти. У середній школі термін навчання збільшувався до Текст до карикатури:
11 років. «У Ново-Георгіївському училищі механізації сільського
господарства (Кіровоградська область) немає ні тракторів
для практичних занять, ні підручників по трактору “ХТЗ-7”.
- Дозвольте з вами познайомитись, товаришу трактор. Я так
багато хорошого чув про вас в училищі!»
На серйозні недоліки реформи, зокрема, на
недооцінку гуманітарного аспекту освіти,
реальність загрози зниження загального
рівня середньої освіти, у своєму листі на
адресу М. Хрущова вказував видатний
український педагог-новатор, директор
Павлиської середньої школи
Кіровоградщини
В. Сухомлинський. Він став відомим завдяки
таким своїм педагогічним працям, як "Серце
віддаю дітям", "Народження громадянина",
"Як виховати справжню людину", "Сто порад
учителеві", "Батьківська педагогіка" та ін.
Загалом у його доробку — 41 монографія та
понад 600 наукових статей, де
розкриваються канони високогуманної і
демократичної педагогічної концепції, яка
органічно поєднує класичну і народну
педагогіку. За це видатного педагога
звинувачували у відсутності "класового
підходу" до виховання.
Після зміщення в жовтні 1964 p. М. Хрущова
шкільна реформа попередніх років була відмінена і
лише окремі її фрагменти, як, наприклад,
восьмирічна неповна середня освіта, відміна плати
за навчання у старших класах (1956),
запровадження шкіл-інтернатів (1956) та шкіл
подовженого дня (1960), залишалися чинними.
НАУКА
 Провідну роль у розвитку науки в республіці відігравала Академія наук України, президентом якої у (1946-1962
рр.) був О. Палладін, а з 1962 р. став Борис Патон. Десятиліття після 1955 р. стало найбільш результативним у
розвитку науки в Україні. 60-70 рр. найвизначніші науково-дослідні інститути: Харківський фізико-технічний
інститут, Інститут теоретичної фізики (М. Боголюбов), Обчислювальний Центр, перетворений в 1962 в Інститут
кібернетики – розвиток науки, яка при Сталіні нещадно переслідувалася, створення ЕОМ (В. Глушков), Інститут
електрозварювання (В. Патон). Українські науковці багато зробили для розвитку космонавтики
і безпосередньо причетні в особі С.Корольова до запуску штучного супутника Землі в 1957 р. й польоту в космос
першої людини – Юрія Гагаріна на кораблі «Восток» 1961 р. В Інституті фізики в 1960 р. створено ядерний
реактор, за допомогою якого здійснювалися наукові дослідження.

Юрія Гагаріна на кораблі «Восток» 1961 р.

Борис Патон
 Медицина: під керівництвом М. Амосова запроваджено
нові методи хірургічного лікування серцевих
захворювань, директор Інституту серцево-судинної
хірургії в 1963 р уперше у СРСР зробив протез
мітрального клапана (один із клапанів серця).
 Авіабудування: О. Антонов - випустив турбогвинтовий М. Амосов
літак АН-24, який став в основному використовуватися
для пасажирських перевезень в СРСР.
 Гуманітарні науки: засновані спеціалізовані журнали
академічних установ – «Український історичний
журнал», «Радянське право», «Народна творчість та О. Антонов
етнографія», починається робота над виданням першої
багатотомної «Української радянської енциклопедії».
  конструктор, першовідкривач
практичної космонавтики, родом
СЕРГІЙ КОРОЛЬОВ
з Житомирщини. Під його
керівництвом створено ракетні і
пілотовані кораблі «Восход»,
«Восток», міжпланетні
автоматичні станції, що літали до
Марса, Венери, Місяця
ОЛЕГ АНТОНОВ

 Радянський літакобудівельник, один із

провідних авіаконструкторів СРСР;
 У післявоєнні роки під керівництвом
Антонова розроблено транспортні літаки Ан-
8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124;
 У 1962—1984 роках — генеральний
конструктор ДКБ Міністерства авіаційної
промисловості СРСР у місті Києві;
 Відзначився підтримкою дисидентів на
початку першої хвилі арештів 1965 р. ,
підписавши листа до ЦК КПУ та ЦК КПРС на
захист арештованих.
ЛІТЕРАТУРА
 Друга половина 50-х рр.(«шістдесятники») — Б. Олійник, Д. Павличко,
В. Симоненко, Л. Костенко. Незважаючи на хрущовську «відлигу», не
були надруковані твори В. Сосюри «Третя рота», «Мазепа»; заборонено
книжку Д. Павличка «Правда кличе».
 Перша половина 60-х рр. («шістдесятники») — І. Драч, Вінграновський,
В. Коротич, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Стус, В. Шевчук, М. Є. Сверстюк, І.
Драч, літературознавці І. Дзюба, І. Світличний.
 Створено Клуб творчої молоді «Сучасник» — осередок ранніх
шістдесятників, що діяв у 1960—1964 роках у Києві.

М. Рильський, народна поетеса з Буковини П. Амбросій

та народний художник СРСР В. Касіян. Чернівці. 1957 р.
У 60-х рр. зароджується у літературно-мистецькому житті явище
«шістдесятників» як наслідок хрущовської «відлиги» та лібералізації.
Шістдесятники – нове покоління митців, які відійшли від шаблонної
тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали
про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що
«…поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі».

Молоді літератори (справа наліво): Є. Сверстюк, Л.

Костенко, І. Світличний, І. Драч, І. Дзюба, М.
Вінграновський у Спілці письменників України.
Середина 1960-х рр.
ШІСТДЕСЯТНИКИ - НАЗВА НОВОГО
ПОКОЛІННЯ РАДЯНСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ТВОРЧОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ, ЩО
ВВІЙШЛА У КУЛЬТУРУ ТА ПОЛІТИКУ В СРСР В
ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х РР. (ПІД ЧАС
ПРАВЛІННЯ ХРУЩОВА) — І НАЙПОВНІШЕ
СЕБЕ ТВОРЧО ВИЯВИЛА НА ПОЧАТКУ ТА В
СЕРЕДИНІ 1960-Х РОКІВ. ВОНИ ЯВЛЯЛИ
СОБОЮ ВНУТРІШНЮ МОРАЛЬНУ ОПОЗИЦІЮ
ДО РАДЯНСЬКОГО ТОТАЛІТАРНОГО
ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ, ВИСТУПАЛИ ЗА
РОЗШИРЕННЯ КУЛЬТУРНИХ МЕЖ. ТОБТО
ВИПРОБОВУВАЛИ ОКРІМ СОЦРЕАЛІЗМУ Й
ІНШІ НАПРЯМИ.
ІВАН СВІТЛИЧНИЙ
 Український літературознавець,
мовознавець, поет, перекладач,
діяч українського руху опору
1960—1970-их років,
репресований.
 Лауреат Державної премії
України імені Т. Г. Шевченка.
ІВАН ДЗЮБА
 Український літературознавець, літературний критик,
громадський діяч, дисидент радянських часів.
 У вересні 1965 року на прем'єрі фільму «Тіні забутих
предків» у кінотеатрі «Україна» (Київ) разом із
Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом вийшов
на сцену з першим у СРСР публічним протестом
проти політики влади, оприлюднивши інформацію
про таємні арешти української творчої інтелігенції.
 1965 року написав памфлет «Інтернаціоналізм чи
русифікація?».
 В незалежній Україні: Герой України (2001), академік
НАНУ, другий Міністр культури України (1992–
1994), голова Комітету з Національної премії України
імені Тараса Шевченка (1999–2001), керівник відділу
загальних енциклопедичних досліджень Інституту
енциклопедичних досліджень НАН України.
ЛІНА КОСТЕНКО
 Українська письменниця-шістдесятниця.
 У радянські часи брала активну участь у
дисидентському русі, за що була надовго
виключена з літературного процесу.
 Авторка поетичних збірок «Над берегами
вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980),
«Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у
віршах «Маруся Чурай» (1979,
Шевченківська премія 1987), поеми
«Берестечко» (1999, 2010).
 2010 року опублікувала перший прозовий
роман «Записки українського
самашедшого», що став одним з лідерів
продажу серед українських книжок у 2011
році.
 Відмовилась від звання Героя України.
 Творча молодь завдавала великого клопоту режиму. У квітні 1963 р. в Києві
відбулася нарада активу творчої інтелігенції та ідеологічних працівників
державної партії. Ідеологи докоряли М. Вінграновському, І. Дзюбі, І. Драчеві,
що їхні твори використовують «українські буржуазно-націоналістичні
контрреволюціонери за кордоном». І. Драча, Л. Костенко та інших поетів
звинувачували у «формалістичних викрутасах». У пресі розгорнулося
цькування тих, на кого вказали компартійні бонзи. Найбільше дісталося Іванові
Драчеві за вірш «Ода чесному боягузові». Цей саркастичний вірш викликав
особливу лють письменників старшого покоління.

Іван ДРАЧ
ОДА ЧЕСНОМУ БОЯГУЗОВІ
Ти вбив свій горизонт і небо отруїв,
Дав дулю сонцеві і плюнув в очі хмарі.
Живеш повзком і помисли свої
Ростиш в клоаці з підлістю у парі.
Драч Іван Багатогранний ти, аж круглий, ніби вуж,
Білоголовий метр із чорним піднебінням.
Співаєш пісню все одну і ту ж,
Що рахітичне наше покоління.
Так! Ми не густо кричимо “ура”,
“Ура” в нас пахне хлібом і станками.
А здохнути тобі давно прийшла пора,
А нам – покласти на язик твій камінь.
Люблю я Вас і віддаю чолом —
Стружу для Вас міцні дубові мари.
Пишіть!
Колись мій Тузик за столом
Перечитає Ваші “мемуари”.
(“Прапор”, 1, 1963)
ЄВГЕН СВЕРСТЮК
 Український письменник, мислитель, філософ,
гоголезнавець, громадський діяч.
 Засновник та з 1989 р. незмінний редактор
православної газети «Наша віра», президент
Українського ПЕН-клубу (міжнародна неурядова
організація, яка об'єднує професійних
письменників, редакторів і перекладачів).
 Доктор філософії.
 Політв'язень радянського режиму.
 Автор одного з найважливіших текстів
українського самвидаву — «З приводу процесу
над Погружальським» (неофіційна назва історії
про навмисний підпал Державної публічної
бібліотеки АН УРСР 1964 р. її співробітником
Віктором Погружальським - таємний
співробітник КДБ.).
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
 Український поет і журналіст, шістдесятник.
 Уже в ті роки набули великої популярності
самовидавні поезії В.Симоненка, що поклали
початок українському рухові опору 1960-70-х
pp. Тематично становили сатиру на
радянський лад («Некролог кукурудзяному
качанові», «Балада про зайшлого чоловіка»),
зображення важкого життя радянських людей,
особливо селянства («Дума про щастя»,
«Одинока матір»), викриття жорстокостей
радянської деспотії, таврування російського
великодержавного шовінізму) тощо.
 Окремий значний цикл становлять твори, в
яких поет висловлює любов до своєї
Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є
тисячі доріг», «Лебеді материнства»).
МИСТЕЦТВО
Лібералізація політичного життя вплинула на всі види мистецтва. Компартійна верхівка змушена була
визнати несправедливими звинувачення деяких композиторів і авторів лібрето в політичних помилках,
зроблені за часів «ждановщини». 28 травня 1958 р. вийшла постанова ЦК КПРС, що знімала
тенденційні звинувачення з опери В. Мураделі «Велика дружба» та з опер українських композиторів
К. Данькевича «Богдан Хмельницький» і Г. Жуковського «Від щирого серця». У постанові
зазначалося, що недоліки, які мали місце, не були «великими ідейними хибами» і не заслуговували на
надто суворе засудження. Переглянув несправедливі оцінки творчості деяких композиторів і ЦК
Компартії України. Водночас у його постанові вказано на потребу й надалі «боротися проти удаваного
“новаторства”, зараженого впливом реакційного буржуазного мистецтва».

 Художники вдалися до пошуків нових форм в образотворчому мистецтві, виходячи

за «встановлені» межі соціалістичного реалізму. В цей час худудоню скарбницю
загатили: К. Білокур «Хата в Богданівці» - побутовий жанр 1955 р., М. Приймаченко
в стилі примітивізму «Звір». А. Горська, Т.Яблонська демонструє новий стиль
створення образів на основі давніх традицій українського народу, разом із
В.Зарецьким засновує новий фольклорний напрям в образотворчому мистецтві.
АЛЛА ГОРСЬКА
 українська художниця-шістдесятниця (монументалізм,
мозаїка, графіка, живопис) і відомий діяч правозахисного
руху 1960-х років в Україні. 1970 р. художницю вбито в
помешканні її свекра у місті Василькові Київської області.
Похорон Горської 7 грудня 1970 на Міському
(Берковецькому) кладовищі в Києві перетворився на
мітинг протесту проти існуючого комуністичного режиму
в Україні. В Україні поширювалися жахливі чутки про цю
смерть. Це вбивство за деякими версіями приписують
КДБ, який мстився Горській ще за оприлюднення разом з
Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових
розстрілів киян у Биківнянському лісі (імовірно, саме це
стало причиною побиття міліціонерами у м. Смілі
В.Симоненка, внаслідок чого він помер у лікарні через
кілька місяців). У січні 1972, здійнялася найбільша хвиля
арештів учасників руху опору, що значною мірою
ослабило українську духовну та інтелектуальну еліту.
 Ескіз мозаїки Прапор перемоги для
музею в Краснодоні Луганської області –
спільний проект Алли Горської, Віктора
Зарецького та Володимира Смирнова

Ескіз вітража
"Шевченко. Мати", 1964 рік

Портрет Василя Симоненка

(Алла Горська, 1954)
КАТЕРИНА БІЛОКУР
МАЙСТРИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА:

• Н. Ужвій,

• А. Бучма,

• Г. Юра
КІНЕМАТОГРАФ
 С.Параджанов «Тіні забутих
предків»
 В.Івченко «Іванна», «Гадюка»
МУЗИКА
 Б.Лятошинський  Третя симфонія
 Г.Майборода  Опера «Мілана»

 Ю.Мейтус  Опера «Украдене щастя»

 К.Данькевич  Опера «Богдан Хмедьницький»

 П.Майборода, А.Філіпенко,  Композитори-пісняри

А.Штогаренко, І.Шамо
 АНТИРЕЛІГІЙНА КАМПАНІЯ
 Постанови ЦК КПРС липня і
листопада 1954 р. “Про значні
недоліки в науково-атеїстичній
пропаганді і заходи її поліпшення”,
“Про помилки у проведенні науково-
атеїстичної пропаганди серед
населення”.
 З 1957 -1964 р. половина українських
церковних громад залишилась без
храмів, припинено діяльність 2/3
монастирів.
 1961 р. з державного обліку знято 740
історичних пам’яток переважно
культового походження.