Перша дисидентська

організація

Бойко Данило !!
 знайомство

Термін «дисиденти» був занесений із Заходу і

вживався для визначення інакодумців, які в тій
чи іншій формі відкрито висловлювали свої
погляди, що не збігалися з офіційною ідеологією
та політикою держави.

Помітний вплив на формування інакодумства в

Україні справляли зовнішні фактори. Передусім
це стосується антикомуністичних виступів у
країнах так званого соціалістичного табору,
зокрема 1956 р. в Угорщині, потім Польщі,
Східній Німеччині, Чехословаччині, розпаду
світової колоніальної системи на рубежі 50-60-х
років, розгортання світового правозахисного
руху, стимульованого прийнятою 1948 р. та з
1963 р. розповсюдженою в Україні “Загальною
декларацією прав людини”.
 створення

Наприкінці 1950-х років у західних областях України виникло

кілька таких нелегальних організацій. Найбільш відомою з них
була Українська робітничо-селянська спілка (УРСС), яка була
створена у 1959 р. на Львівщині групою юристів на чолі з
Левком Лук’яненком, і вперше у післявоєнній історії склала
ґрунтовну політичну програму українського визвольного руху.

Усі її члени мали вищу освіту, більшість з них була юристами за

фахом, тому в літературі справу Української робітничо-
селянської спілки називають ще «справою юристів». Вони
намагалися виборювати права людини і права нації на основі
радянської Конституції та законів.

Сама організація протягом всього часу свого існування була

доволі нечисельною. До 1961 р. група нараховувала всього біля
десяти членів – жителів різних областей України, які в умовах
суворої конспірації намагалися виробити програму своїх дій.

Засновники УРСС Л. Лук’яненко та І. Кандиба

 продовження

З самого початку члени Спілки ставили собі за мету створити альтернативну КПРС підпільну організацію, яка
б мирними, ненасильницькими діями домоглася виходу України з СРСР та розробити її політичну програму.

Для здійснення цієї стратегічної задачі, члени УРСС на чолі з Л. Лук’яненком при розробці майбутньої
програми вирішили скористатися неоднозначним тлумаченням статей 17 та 14 Конституції СРСР (1936) та
Конституції УРСР (1937) щодо права виходу радянських республік зі складу Радянського Союзу. З одного боку
згідно цих вимог Українська РСР, як союзна радянська республіка мала право на вільний вихід з Союзу, проте
практичний механізм цього виходу не був детально прописаним у радянських законах.

Влітку-восени 1959 р. Левком Лук’яненком був складений текст програми майбутньої партії під назвою:
«Розширений проект програми Української робітничо-селянської спілки (УРСС)». У програмі проголошувалась
спадковість засад українського національно-визвольного руху, базування на ідеях засновника українського
націоналізму Миколи Міхновського

Л. Лук’яненко вважав, що в СРСР панувала диктатура однієї партії. Для усунення цієї диктатури від влади на
першому етапі члени організації вважали за необхідне проведення широкої демократизації радянського
суспільства, на другому – здобуття Україною державного суверенітету через проведення всенародного
референдуму.

У випадку негативних результатів цього референдуму УРСС зобов’язувалась саморозпуститись.

 ласт

20 січня 1961р. за доносом провокатора (колишнього

слухача партшколи Львівського обкому КПУ М.
Ващука) Українська робітничо-селянська спілка була
викрита органами КДБ. 21 січня були заарештовані
Л.Лук’яненко, І. Кандиба, С. Вірун, В. Луцьків, О.
Лібович, пізніше – І. Кіпіш та Й. Боровницький.

Хоча ця організація діяла недовго (формально вона

проіснувала всього 74 доби – із 7 листопада 1960 до
20 січня 1961 рр., коли всіх членів УРСС
заарештували працівники КДБ) і небагато встигла
зробити, Українську робітничо-селянську спілку
можна вважати першою саме дисидентською
організацією і за засобами боротьби, і за метою.