Застосування наночастинок в

діагностиці та фармакології
Виконали студенти ІПЗ-24:
Чабан Надія, Пилипенко Владислав
Наночастки – це мікроскопічні об'єкти, наприклад, кристали або
ультратонкі порошки.

Медичні нанопрепарати найчастіше використовуються для того, щоб допомогти

медичному препарату потрапити до клітин та тканин, у які неможливо
потрапити іншим способом. Завдяки своїм маленьким розмірам наночастинки
функціонують, пересуваючись організмом у крихітних просторах між
кров'яними судинами і потрапляють в намічені тканини.

Наразі основним напрямом

застосуванням наночасточок є
використання їх для діагностики та
лікування захворювань, які
потребують сучасних та
високоефективних підходів,
зокрема злоякісних новоутворень,
імунних та інфекційних хвороб.
Класифікація наночастинок
Вид наночастинок
Біологічні та біогенні наночастки
Полімерні наночастинки
Дендрімери
Вуглецеві наночастинки
Неорганічні наночастки
Квантові точки
Супермагнітні наночастки
Полімерні міцели
Ліпосоми
Перфторвуглецеві наночастинки
Різновиди
Ферменти, білки, рибосоми, віруси
Поліетиленгліколь, полігліколева та полімолочна
кислоти
Поліамідоамін, лізин
Нанотрубки, фулерени
Наночастинки металів: золото, срібло, платина,
титан, цинк, залізо, оксид кремнію
Напівпровідникові нанокристали
Магнетит (суміш різних оксидів заліза)
Міцели – переносники гідрофобних лікарських
препаратів
Малі, великі та багатошарові ліпосоми
Наночастинки, що складаються з рідкого
перфторвуглецевого ядра, покриті ліпідним
моношаром
Застосування наночастинок в діагностиці
Наночастинки в діагностуванні захворювань можливо використовувати лише дотримуючись певних
умов, таких як біосумісність та низька токсичність, хімічна та колоїдна стабільність у різних
фізіологічних середовищах, дисперсність у водних розчинах тощо.

Наночастинки легко проникають у людський організм через органи дихання, травлення, шкіру та
проявляють більш виражену біологічну активність внаслідок великої площі поверхні на одиницю
маси. Зміна фізико-хімічних механізмів дії наночастинок зумовлена тим, що більшість атомів
знаходиться на поверхні. Таке розташування змінює фізичні, хімічні, біологічні, токсикологічні
властивості речовини та сприяє полегшенню взаємодії наночастинок з живим організмом.
Неорганічні наночастки (наночастинки золота, срібла)
Значною увагою у дослідників користуються золоті і срібні наночастинки.

Застосування наночастинок, таких як наносрібло, у медичних пластирах або

операційному одязі допомагає запобігти інфекціям та запаленням. Наночастинки срібла
та золота стають активними каталізаторами хімічних реакцій, а також безпосередньо
беруть участь в них. Встановлено, що наночастинки золота та срібла розміром від 5 до 60
нм набувають унікальних оптичних властивостей, міцності та великої площі поверхні, що
дозволяє використовувати їх у діагностиці різних захворювань.

Наночастинки золота використовують у темнопольній мікроскопії для візуалізації клітин

пухлини та рецепторів на їх поверхні, вивчення ендоцитозу, виявлення мікроорганізмів.
Ведуться розробки по створенню протипухлинних препаратів на основі наночастинок
золота.

Золоті наночастинки, що поглинають оптичне випромінювання, завдяки їхнім

люмінесцентним властивостям можуть бути використані в якості контрастного агенту для
оптоакустоскопії, який продовжує проміжок часу для роботи з зображенням.

Нанорозмірне золото є одним з різновидів позначок, що посилюють сиґнал у

діягностичних приладах.
Л. А. Дикман, В. А. Богатирьов зазначають у своєму огляді (Gold nanoparticles: preparation,
functionalisation and applications in biochemistry and immunochemistry), що в наш час нанорозмірне
золото використовують у імунохроматографії для виявлення таких захворювань як туберкульоз,
ботулізм, а також для детектування пестицидів та антибіотиків.

Наночастинки золота можуть бути

також використані в якості
біосенсорів, їх оптичні властивості
можуть змінюватися при
зв'язуванні з певними молекулами,
дозволяючи виявлення і кількісне
визначення аналізованої речовини.

Внаслідок радикальної зміни

спектру поглинання наночастинок
золота при взаємодії з
нуклеїновими кислотами може
бути проведений чутливий аналіз СЕМ-зображення наночастинок срібла (а), золота (б)
якісного виявлення ДНК.
Неорганічні наночастки (наночастинки оксиду заліза)
Наночастинки оксиду заліза завдяки своїм магнітним властивостям та токсичності для
деяких клітин ракових пухлин мозку можуть стати інструментом як для візуалізації, так і
для лікування цих новоутворень. Групою зарубіжних вчених розроблено наночастинки
оксиду заліза діаметром 1G нм, що вкриті полімером та біокон'юговані із антитілами
проти молекул геліо-бластоми. Було показано, що ці наночастинки зв'язуються з
клітинами гліобластоми людини та вбивають їх, не виявляючи при цьому токсичності
по відношенню до здорових астроцитів.

Нанооксид заліза також використовують в якості магніторезонансних контрастних

речовин (МРКР) при проведенні МРТ завдяки його парамагнітним та супрамагнітним
властивостям. МРТ у поєднанні із залізовмісними МРКР забезпечують отримання
цінної діагностичної інформації при злоякісних пухлинах та метастазах у печінці,
кістковому мозку, а також при наявності гемангіом, кіст, вузлових гіперплазій.

Наночастинки заліза ультрамалого розміру (20 нм) використовуються для МР-

ангіографії у людини. Стала можливою візуалізація аорти, нижньої порожнистої та
воротної вен, коронарної, центральної, сегментарних та субсегментарних артерій.
Наночастинки супрамагнітного оксиду заліза допомагають виявляти ішемічні ураження
головного мозку на ранніх стадіях, ділянки ішемії міокарду, оцінювати функцію нирок
та їх гемодінаміку.
 Магнітні наночастинки
Магнітні наночастинки – потужні та багатофункціональні діагностичні інструменти, які
застосовуються як у біології, так і в медицині. Будучи пов'язаними з відповідним антитілом, вони
набувають здатності "мітити" специфічні молекули, клітинні популяції, структури або
мікроорганізми. На цій основі були розроблені методики магнітних імунотестів, у яких магнітне
поле, що породжується молекулами-мішенями, що з магнітними частинками, безпосередньо
вимірюється з допомогою чутливого приладу.
Магнітні наночастинки використовуються в декількох галузях, а саме в біосенсорах, при магнітно-
резонансній томографії і наноелектроніці та ін. Ці частинки зазвичай складаються з магнітного
елемента, напр. такого як залізо, нікель і їх похідних. Вони є універсальним діагностичним
інструментом, який керується за допомогою зовнішнього магнітного поля.

Магнітні властивості дозволяють використовувати частинки в різних медичних цілях, у тому числі в
якості:
1) магнітних контрастуючих агентів при отриманні зображень методом магнітного резонансу;
2) агентів гіпертермічної обробки, коли магнітні наночастки піддають селективному нагріванню
пов'язані з ними клітинні або молекулярні структури за рахунок ефективного поглинання ними
енергії високочастотного електромагнітного поля;
3) магнітних векторів, які можуть бути спрямовані у певну ділянку організму при створенні градієнта
магнітного поля, що є основою цілеспрямованої доставки лікарських препаратів.

Магнітні наночастинки дозволяють неінвазивно в режимі реального часу проводити кількісну

оцінку панкреатичного запалення для діагностики автоімунного діабету.
 Квантові точки
Квантові точки (КТ) представляють собою напівпровідникові нанокристали, які
характеризуються фотостабільністю, постійною довжиною оптичної хвилі та високою здатністю
до поглинання світла. Різні за природою типи квантових точок мають, відповідно, різну
довжину хвилі емітованого світла.

Основним застосуванням цих наночастинок є діагностика пухлин, візуалізація клітинних

органел та виявлення деяких білків. Завдяки високій фотостабільності потенційною сферою
використання КТ є ангіографія. Типові КТ мають розмір 2-8 нм і, як правило, складаються із
напівпровідникового ядра та оболонки. Вони можуть бути кон'юговані з антитілами,
олигонуклеотидами або вкриті стрептавідином. Все це дозволяє спрямувати КТ до цілі аналіта
або використовувати їх як флуоресцентні мітки. Вченими були розроблені кон'югати КТ з
різними пептидами для виявлення клітин карциноми молочної та раку передміхурової залози.

Різна форма CdSe нанокристалів

Ліпосоми
Ліпосоми складаються з одно- або двошарової ліпідної оболонки, яку отримують із природних
нетоксичних фосфоліпідів і холестерину та рідкого фармацевтичного інгредієнту або лікарської речовини.
Оптимальний розмір ліпосом від 100 нм до 500 нм.

Ліпосоми застосовують для введення лікарських сполук і вакцин. Розробка технології і створення
лікарських препаратів на основі фосфолфпідних нанокапсул дозволить організувати випуск вітчизняних
препаратів нового покоління, забезпечених засобами неселективного транспорту (доксорубіцин,
метотрексат, рибавірин) чи направленого рецепторно-оплосередкованого транспорту (блеоміцин), дія
яких ґрунтується на селективному спорідненні до рецепторів метастазуючих клітин. Їх ефективність більше
чим в 2 рази перевищує таку для звичайних форм. Прикладом слугує унікальна технологія виробництва
капсульної і ін’єкційної форми лікарського препарату фосфоглів, який містить два діючих компонента і має
високу біологічну активність, біодоступність і ефективно відновлює функції печінки за рахунок мембрано-
стабілізуючої та противірусної дії.

Розроблені універсальні ліпосоми із фосфатидилінозітола та створені трансдермальні форми, що

включають цей новий засіб доставки лікарських речовин. Фосфатидилінозитолові ліпосоми стабільні.
Внаслідок того, що вони, як і молекули гепарину, мають негативний заряд і тому відштовхуються один від
одного, можливість виникнення тромбозу капілярів і мілких судин повністю виключена.

Ліпосоми не розчинні у воді, і вивільнення лікарського засобу відбувається лише при попаданні в клітину.
При цьому суттєво покращується біодоступність препарата, що обумовлює його високу терапевтичну
ефективність при менших дозуваннях. Дана технологія дозволяє багатократно знизити дозування
препарату, зменшити системні побічні реакції і токсичність при високій результативності терапії.
Полімерні наночастинки
Полімерні наночастинки – найбільш широкий та досліджений клас наноматеріалів, до складу якого
входять природні біополімери і синтетичні наночастинки. Полімерні міцели – сферичні колоїдні частинки з
гідрофобним ядром та гідрофільною оболонкою. Фармакологічна речовина може знаходитися як в
середині ядра, так і приєднуватись до поверхні міцели. Як і ліпосоми, міцели можуть нести на своїй
поверхні ліганди (наприклад, до клітин пухлини).

Переваги інкапсуляції активних речовин в полімерну матрицю забезпечують їм захист від навколишнього
середовища або умов обробки та їх контрольоване вивільнення. Полімерні сполуки з невеликими
молекулами, пептидами, протеїнами або полінуклеотидами широко використовуються для покращення
терапевтичних властивостей лікарських речовин.

На теперішній час створені комплекси міцел з естрадіолом, індометацином, амфотерицином,

циклоспорином, ібупрофеном та інш. Сполучення полімерів із наркотичними речовинами може
подовжити період напіврозпаду, підвищити стабільність та розчинність, знизити імуногенність та
антигенність їх в тканинах і клітинах. Найбільш дослідженими на даний момент полімерами є
метакриламід сополімер (HPMA), поліглутамінова кислота (PGA) та поліетиленгліколь (ПЕГ). Зокрема ПЕГ,
завдяки його розчинності, багатофункціональності, низький токсичності, імуногенності та антигенності
часто використовують для кон'югації з білком.

Полімерні частинки отримують з природних або синтетичних полімерів (полісахариди, полілактиди,

поліакрилати). Полісахаридні наночастинки хітозана використовують як носії ліків і білкових препаратів.
Полімерні наночастинки на відміну від ліпосом мають високу стабільність при зберіганні, але складаються
з менш безпечного матеріалу.
 Застосування наночастинок в фармакології
(адресна доставка лікарських засобів )
Наночастинки, які будуть застосовані як лікарські засоби та їх носії, відіграватимуть важливу роль завдяки
своїм унікальним хімічним, біологічним, фармацевтичним та фізичним якостям, зумовленим їх
розмірністю (полімерні, неорганічні наночастинки, ліпосоми тощо). Лікарські препарати можуть бути
інкапсульовані у наночастинки або виготовлені у вигляді наночастинок. Їх поверхня може бути
модифікована покриттями, шарами або зв'язками для забезпечення покращення їх характеристик
(біосумісність, направленість, здатність розпізнавання форми та участь у біологічному взаємозв'язку).

Перебуваючи в стані наночастинок, лікарські засоби мають ряд переваг: вони захищені від деструкції під
час переносу до місця призначення, наночастинки активно або пасивно накопичуються в органі-мішені та
вивільняють потрібну дозу препарату в потрібний час, можливе використання наночастинок як
контрастних агентів діагностичних систем та багато іншого. Збільшення співвідношення площі поверхні
препаратів до об'єму при зменшенні розмірів зумовить збільшення їх терапевтичної активності, що
відкриє більш широкий спектр терапевтичних методик та зменшить його токсичну дію на організм
людини.
Таким чином, наночастинки або нанотехнології дозволяють змінювати властивості початкових
лікарських препаратів в позитивну сторону:

- доставка і напрямок ліків;

- підвищення терапевтичного ефекту і тривалості дії препарату через контрольовані механізми
всмоктування та / або прив'язки до наночастинок;
- стійкість лікарського препарату;
- маніпулювання і вплив на тканини організму;
- більш тривала біодоступність;
- вплив на фармакокінетику ліків шляхом зміни розміру складових наночастинок препарату;
- візуалізація процесів за допомогою унікальних фізико-хімічних властивостей наночастинок;
- потенційний ефект препарату.

Для того, щоб застосовувати нанотехнології у доставці лікарського препарату, потрібно

використовувати принаймні деякі з унікальних визначених фізико-хімічних властивостей
наночастинок. Таким чином, збільшення розчинності препарату за допомогою наночастинок
полягає у використанні невеликих розмірів цих частинок, що мають набагато більшу площу
поверхні і в той же час ціленаправлено поглинаються конкретними тканинами.
Як показано на рисунках 1 і 2, діюча речовина, в
даному випадку протиракового препарату,
поміщена або наноінкапсульована всередині
наночастинки. Дана наночастинка має
модифіковану поверхню для того, щоб успішно
пройти крізь тканини. Додатковий рецептор
допомагає проникати лише в визначені тканини.

Після прийому таких лікарських препаратів

наночастинки досягають лише визначених
ракових клітин, де всередині клітини
вивільняються і діюча речовина починає діяти.

За допомогою такої наноінкапсульованої доставки

лікарських препаратів збільшується біодоступність
препарату і значно знижується доза токсичності
або й зовсім уникається.
Серед інших можливих застосуваннь наночастинок в фармакології можна виділити:

- Контроль вивільнення: Наночастинки можуть бути розроблені так, щоб контролювати темп
вивільнення лікарських речовин у визначених умовах, що дозволяє підтримувати сталу
концентрацію ліків в організмі.

- Антисептичні засоби: Застосування наночастинок, таких як наносрібло, у медичних пластирах

або операційному одязі допомагає запобігти інфекціям та запаленням.

- Нанобіосенсори: Наночастинки можуть бути функціоналізовані для реакції зі специфічними

біомаркерами, такими як білки чи нуклеїнові кислоти. Це дає змогу створювати точні та чутливі
тести для виявлення хвороб, включаючи ВІЛ, рак, та інші захворювання.

- Введення наночастинок в кров може допомогти відстежувати показники стану організму, такі
як рівень цукру, холестерину чи інших біомаркерів. Це особливо важливо для пацієнтів з
цукровим діабетом та іншими захворюваннями.

- За допомогою наночастинок можна вивчати токсичність речовин та вплив ліків на клітини та

організм в цілому. Це важливо для безпеки та ефективності ліків.
Наостанок слід також виділити:

Скринінг препаратів: Наночастинки використовуються для вивчення дії

потенційних ліків на клітини та організм в цілому.

Скринінг препаратів – це важлива частина фармацевтичних досліджень.

Використання наночастинок у скринінгових процедурах дає декілька переваг.

По-перше, це підвищує точність тестування нових ліків на клітинному та

організмовому рівні. Наночастинки можуть точно доставити препарат до
конкретних місць в організмі, де відбувається патологічний процес або
розташовані мішеневі клітини.
По-друге, вони дозволяють спостерігати за реакцією клітин або органів на
вплив нових ліків в реальному часі. Це дає можливість виявити небажані
ефекти або побічні реакції на ранніх етапах досліджень і внести виправлення в
дизайн ліків чи методи їх введення.
 Список використаної літератури:
B. Y. S. Kim, J. T. Rutka, and W. C. W. Chan, N. Engl. J. Med., 363: 2434 (2010).

Larson D.R., Zipfel W.R., Wiliams R.M. et al. Water-soluble quantum dots for multophoton fluorescence imaging in vivo // Science. - 2003. - Vol. 300. - P. 1434-1436.

Machalet X., Pinaud F.F., Bentolila L.A. et al. Quantium dots for live cells, in vivo imaging, and diagnostics // Science. -2005. - Vol. 307. - P. 538-544.

Nanoparticles: pharmacological and toxicological significance / [C. Medina, M.J. Santos-Martinez, A. Radomski, O.I. Corrigan et al.] // Br. J. Pharm. — 2007. — Vol.
150, №5.— P. 552-558.

Hadjiipanayis C.G., Machaidze R., Kaluzova M., et al. EGFRvIII Antibody-Conjugated Iron Oxide Nanopaticles for Magnetic Resonance Imaging-Guided Convection-
Enhanced Delivery and Targeted Therapy of Glioblastoma // Cancer Res. - 2010. - Vol. 70. - P. 6303-6312.

H. M. E. Azzazy, M. M. H. Mansour, and S. C. Kazmierczak, Clinical Chemistry, 52: 1238 (2006).

В. П. Марценюк, І. Б. Меленчук. Принципи використання нанотехнологій у фармації та медицині

Головенко М., Ларіонов В. (2008) Адресна доставка наносистемами лікарських засобів до головного мозку. Вісн. фармакології та фармації, 4: 8–16.

Смородська О.М; Використання наночастинок – сучасний вектор розвитку медицини

С.П. Туранськаб В.В. Туровб П.П. Горбік. Магнітні наночастини та нанокомпозити в діагностиці і лікуванні захворювань

С. Черноусова, М. Епплє. Наночастинки в медицині. 2012, сс. 667—685

Микитюк М. В. Научна робота на тему «наночастинки та перспективи їх застосування в біології і медицині»

Нові можливості застосування наночастинок кремнію у медицині та фармації [І.С. Чекман, Л.І. Казак, О.В. Ніцак, Є.Ф. Воронін]/// Вісник фармакології та
фармації. — 2010. — №4. — С. 8-14.

Чекман І.С. Наночастинки: властивості та перспективи застосування / Укр. біохім. журн. – 2009. – Т.1. - № 1. -C.122-129.
Чекман І.С. Фармакологічні та фармацевтичні основи нанопрепаратів // Лікарська справа. – 2010. – №.1-2. – С. 3-9.

Шимановський Н.Л. Нанотехнології у сучасній фармакології // Клінічна фармакологія. – 2009. – № 1. С. 131-135.