Окуляри – це оптичний прилад, що

складається з системи лінз

застосовується для виправлення вад
зору (астигматизм, гіперметрія, міопія ).
 Лінза – це найпростіший оптичний елемент, виготовлений із
прозорого матеріалу, обмежений двома заломлюючими
поверхнями, які мають спільну вісь, або взаємно
перпендикулярні площини симетрії. При міопії
(короткозорості) використовують розсіювальні лінзи , при
гіперметропії (далекозорості) використовують збиральні
лінзи, при астигматизмі використовують лінзи з неоднаковою
кривизною. Окуляри найпоширеніший оптичний прилад в
медицині.
Мікроскоп – це прилад для розглядання дрібних, невидимих
для неозброєного ока, предметів у збільшеному зображенні.
Мікроскоп використовують в лабораторній діагностиці та
мікрохірургії(при зшиванні нервів). Роздільна здатність
мікроскопа – це здатність видавати чітке роздільне
зображення двох близько розташованих точок об'єкта.
Будова оптичного мікроскопа (A – окуляр, B – об'єктив,
C – об'єкт, D – конденсор, E – предметний столик, F –
дзеркало)
Відкриття мікроскопу мало «революційні» наслідки для
науки. За допомогою мікроскопа роблять аналіз крові,
сечі, гістологічні аналізи тощо.
 Одним з найважливішим прикладним
аспектом медичної оптики є ендоскопія.
Вона дозволяє проводити огляд деяких
доступних порожнин організму без
порушення цілісності тканин. А також
проводити хірургічні втручання шляхом
проколу, що має менше негативних
наслідків для пацієнта. Сучасні ендоскопи
складаються з гнучкого оптичного волокна,
що допомагає їх введенню в порожнини
тіла. Наука про методи дослідження
внутрішніх порожнин людського тіла за
допомогою ендоскопа називається
ендоскопією.
 Схема ендоскопа: 1 – досліджуваний об'єкт; 2 –
джерело світла; 3 – волоконний освітлювальний
світловод; 4 – об'єктив ендоскопа; 5 – гнучкий
волоконний світловод для передачі зображення; 6 –
окуляр.
 Поляриметр – оптичний прилад,
застосовуваний у багатьох напрямках
наукових досліджень: астрофізиці,
інженерії, хімії, медицині. Допомагає
вивчати активність магнітних полів,
вирішувати технічні завдання, виявляти
властивості і структуру розчинів і
фізіологічних рідин. В основу роботи
пристрою закладено вимірювання рівня
поляризації випромінювань різної природи
і оцінка оптичної активності однорідних і
прозорих середовищ. Залежно від
призначення прилад може мати певні
конструкційні особливості.
Класичний поляриметр для лабораторій хімічної, харчової, фармацевтичної,
медичної промисловості складається з декількох базових елементів. До них
відносяться: джерело випромінювання, світлофільтр, поляризатори,
пластини-компенсатори, вимірювальний пристрій. У вигляді джерела світла
зазвичай використовуються натрієві елементи або лампи розжарювання з
захисним екраном, що не допускає потрапляння ІК випромінювання на
зразок.

Принципова схема поляриметра (1 – джерело світла, 2 – конденсор, 3-4 –

напівтіньовий поляризатор, 5 – трубка з досліджуваною оптичноактивною
речовиною, 6 – аналізатор з відліковим пристроєм, 7 – зорова труба, 8 –
окуляр відлікового пристрою)
 Рефрактометрія – це метод дослідження речовин,
заснований на визначенні показника (коефіцієнта)
заломлення (рефракції) і деяких його функцій.
Рефрактометрія (рефрактометричний метод)
застосовується для ідентифікації хімічних сполук,
кількісного і структурного аналізу, визначення фізико-
хімічних параметрів речовин. Показник заломлення n
являє собою відношення швидкостей світла в межуючих
середовищах. Для рідин і твердих тіл n зазвичай
визначають щодо повітря, а для газів – щодо вакууму.
Значення n залежать від довжини хвилі λ світла і
температури, які вказують відповідно в підрядковій і
надіндексом. Наприклад, показник заломлення при 20 °
C для D–лінії спектру натрію (λ = 589 нм). Часто
використовують також лінії спектра водню С (λ = 656
нм) і F (λ = 486 нм). У разі газів необхідно також
враховувати залежність n від тиску (вказувати його або
наводити дані до нормального тиску).
 Оптична схема рефрактометра ( 1 –
освітлювальне дзеркало, 2 – допоміжна
відкидна призма, 3 – основна
вимірювальна призма, 4 – матова грань
відкидної призми, 5 – досліджувана
рідина, 6 – призми Амічі компенсатора, 7
– об'єктив зорової труби, 8 – поворотна
призма, 9 – окуляр зорової труби)
 Нефелометри – спеціальні прилади для вимірювання
інтенсивності розсіяного світла використовуються. Їх дія
заснована на зрівняння двох світлових потоків: одного
від розсіює суспензії, іншого від матового або молочного
скляного розсіювача приладу. Один з варіантів
нефелометрії – нефелометричне титрування, в якому
розчин аналізованого речовини титрують розчином
осаджувача. У процесі титрування інтенсивність
розсіяного світла збільшується пропорційно кількості
виникають частинок. У точці еквівалентності зростання
помутніння припиняється. По зламу кривої титрування
знаходять обсяг витраченого на реакцію осаджувача.
Похибка при цьому складає від 5 до 10%.
Оптична схема нефелометра ( 1 – лампа, 2,11 – світлофільтри, 3 – скляна пластина,
4 – кювета з розчином досліджуваної речовини, 5 – пастка світла, 6 – скляний
розсіювач, 7,9 – лінзи, 8 – зрівняльні діафрагми, 10 – ромбічні призми, 12 – окуляр)
 Фотоколориметр – оптичний прилад
для вимірювання концентрації речовин
в розчинах. Залежно від кількості
фотоелементів, які використовують при
вимірюваннях, фотоколориметри
розділяють на 2 групи: 1)
фотоколориметри з одним
фотоелементом (однопроменеві або
одноплечові прилади); 2)
фотоколориметри з двома
фотоелементами (двопроменеві або
двоплечові прилади).
 Оптична схема фотоколориметра ( 1 –
джерело світла, 2 – світлофільтр, 3 –
конденсор, 4 – шторка для перекриття
світлового потоку, 5 – фотометричний
клин, 6 – фотоприймач, 7 – захисне скло
кюветної камери, 8 – кювети)
Дякую за увагу!