КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА МОВ І ЛІТЕРАТУР ДАЛЕКОГО СХОДУ ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ

ПРОГРАМА
ВСТУПНОГО ІСПИТУ ДО АСПІРАНТУРИ
ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 035 ФІЛОЛОГІЯ
(ПРЕДМЕТНИЙ НАПРЯМ – СХІДНА ФІЛОЛОГІЯ:
китайська, японська мови)

Затверджено
Вченою радою Інституту філології
КНУ імені Тараса Шевченка
протокол № 7
від 27 березня 2018 року

Голова Вченої ради

___________ проф. Семенюк Г.Ф.

Затверджено
на засіданні кафедри
мов і літератур Далекого Сходу та
Південно-Східної Азії
протокол № 6
від 27 грудня 2017 року

Завідувач кафедри
___________ проф. Бондаренко І.П.

КИЇВ – 2018
 ЗМІСТ
Пояснювальна записка............................................................................................3

Програма іспиту з мовознавства для вступу до аспірантури (китайська мова)......4

Програма іспиту з мовознавства для вступу до аспірантури (японська мова).....20

2
 ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
До програми вступного іспиту з мовознавства входять питання в обсязі
програм для вступників до аспірантури з обраної наукової спеціальності.
Мета іспиту – встановлення глибини знань та вмінь, передбачених
програмами курсів та спецкурсів, що читались протягом навчального періоду
(ОР «Бакалавр» та «Магістр»).
Програма вступного іспиту до аспірантури спрямована на виявлення рівня
знань майбутніх аспірантів у галузях мовознавства й історії лінгвістичних
учень, проблем теорії сучасної східної мови в синхронічному й
діахронічному аспектах та володіння вступниками методами лінгвістичних
досліджень.
Перевірка рівня теоретичних знань з обраної наукової спеціальності
здійснюється на основі вимог навчальних програм таких курсів, як: «Вступ
до загального мовознавства», «Загальне мовознавство», «Актуальні
проблеми сучасної лінгвістики», «Функціональна стилістика» та інші
профільні предмети.
Джерельною базою є підручники, навчальні посібники, наукові статті та
монографії вітчизняних і зарубіжних учених, в яких висвітлено відповідні
теоретичні питання або проблеми прикладного характеру.

3
 ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ ДО АСПІРАНТУРИ
З МОВОЗНАВСТВА
(КИТАЙСЬКА МОВА)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступник до аспірантури з обраної наукової спеціальності повинен у
повному обсязі володіти знаннями та вміннями, передбаченими програмами
курсів та спецкурсів, що читалися протягом навчального періоду
(ОР „бакалавр” та „магістр”).
Перевірка рівня теоретичних знань із обраної наукової спеціальності
здійснюється на основі вимог навчальних програм таких курсів, як: „Загальне
мовознавство”, „Актуальні проблеми сучасної лінгвістики”, „Функціональна
стилістика”, „Історія китайської мови”, „Теоретична фонетика китайської
мови”, „Лексикологія китайської мови”, „Теоретична граматика китайської
мови”, „Стилістика китайської мови” тощо.
Перевірка рівня знань прикладного характеру із обраної наукової
спеціальності здійснюється на основі вимог навчальних програм таких курсів:
„Практичний курс китайської мови”, „Практика перекладу з китайської
мови”.
Джерельною базою є підручники, навчальні посібники, наукові статті
та монографії вітчизняних і зарубіжних учених, в яких висвітлено відповідні
теоретичні питання або проблеми прикладного характеру.
Виклад матеріалу здійснюється українською мовою.
Форма проведення іспиту – письмова та усна.
Екзаменаційний білет містить такі завдання:
І. Теоретичне питання (загально-мовознавчого характеру, що має бути
аргументоване прикладами з китайської мови) – 20 балів.
ІІ. Теоретичне питання (окремі явища та персоналії китайської мови) –
20 балів.
ІІІ. Практичне завдання (читання та письмовий переклад зі словником
та лінгвістичний аналіз уривку неадаптованого наукового або художнього
китайського тексту (обсяг близько 500 друкованих знаків)) – 30 балів.
ІV. Дослідницька пропозиція – 30 балів.
Окрім цього, комісія має право запропонувати вступнику здійснити
реферування китайською мовою художнього або наукового українського
тексту (обсяг близько 500 друкованих знаків).
Критерії оцінювання теоретичних питань
Критеріями оцінювання теоретичних питань є: 1) правильність, повнота
та системність висвітлення питання, 2) аргументованість теоретичних
положень та підтвердження прикладами; 3) володіння понятійним апаратом;
4) знання різних поглядів на наукову проблему, готовність продемонструвати
власне бачення досліджуваної проблеми.
0-5 Відповідь абітурієнта містить фрагментарні, непослідовні
відомості з наукової проблеми.
4
6-10 Відповідь абітурієнта висвітлює зміст питання в загальних
рисах, не розкриваючи, однак, його посутнього змісту;
абітурієнт не виявляє системних знань проблеми;
половина аспектів наукової проблеми залишаються
невисвітленими, неаргументованими та не
підтвердженими прикладами; наявні численні випадки
логічної непослідовності. Абітурієнт не готовий
продемонструвати знання різних поглядів (підходів) щодо
наукової проблеми, не має власного бачення проблеми.
11-15 Відповідь абітурієнта повна, інформативна. Абітурієнт у
цілому володіє понятійним апаратом, дає правильні
дефініції термінів, викладає основний зміст проблеми.
Допускаються окремі недоліки: абітурієнт не готовий
продемонструвати знання різних поглядів (підходів) щодо
наукової проблеми (-2 бали), відповідно, не має власної
позиції (-2 бали); окремі аспекти проблеми залишаються
невисвітленими (-1 бал за кожен), наведені приклади не
показують розуміння абітурієнтом матеріалу або приклади
взагалі відсутні (-1 бал за кожен).
16-20 Відповідь абітурієнта повна, інформативна. Абітурієнт
відмінно володіє понятійним апаратом, дає розлогі та
ґрунтовні пояснення наукових положень, чіткі визначення
термінів, наводить переконливі приклади; демонструє
знання різних поглядів щодо наукової проблеми;
висловлює власну позицію та обґрунтовує її.
Допускаються окремі недоліки: при висвітленні одного з
понять (положень) студент допускає 1-2 неточності (-1
бал), наводить 1 невлучний приклад (-1 бал), не готовий
висловити своє бачення на проблему (-2 бали),

Критерії оцінювання практичних завдань

Критеріями оцінювання практичних завдань є: 1) правильність і повнота
виконання завдання; 2) самостійність виконання завдання; 3) здатність
застосовувати теоретичні знання під час виконання практичних завдань.
1 завдання – 30 балів
0-5 Завдання не виконано або виконано не більше 10%
завдання.
6-10 Завдання виконано менш ніж на 30%.
11-15 Завдання виконано менш ніж на 60%. Абітурієнт виконує
практичне завдання лише за допомогою екзаменатора.
16-20 Завдання виконано правильно на 75%. У відповіді можуть
бути окремі помилки (5-7). Абітурієнт у цілому виявляє
теоретичні знання, проте застосовує окремі наукові
положення під час виконання практичного завдання за
5
 допомогою (з 3-4 підказками) екзаменатора.
21-25 Завдання виконано правильно на 80-90%. У відповіді
можуть бути окремі помилки (2-4), які не впливають на
якість виконання завдання. Абітурієнт може
прокоментувати і пояснити хід виконання завдання,
володіння теоретичним матеріалом (може бути 1-2
підказки екзаменатора, які допоможуть абітурієнтові
виконати практичне завдання)
26-30 Завдання виконано правильно на 90% і більше. У відповіді
можуть бути окремі неточності, які не впливають на
якість результату. Абітурієнт виконує завдання
самостійно, може обґрунтувати свої дії та висновки.

Оцінка дослідницької пропозиції

Оцінювання дослідницької пропозиції здійснюється за шістьма
критеріями: 1) актуальність, 2) практичне значення, 3) ступінь наукової
новизни, 4) знання стану розробленості проблеми (хто займався проблемою і
які є праці), 5) уміння давати аналіз проблеми (висловлювати власний погляд
на наукові факти), 6) володіння понятійним апаратом дослідницької
проблеми.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ (максимальна оцінка –– 30 балів)

Наукова новизна
0–5 Заявлена проблема, її аспекти, що
пропонується дослідити, методи, за
допомогою яких заплановано її
вирішувати, не є новими. Тема
розроблена у дослідженнях інших
авторів.
6–10 Заявлена проблема не є новою, але
виділено нові її аспекти або ж
запропоновано ті методи
дослідження, які раніше для її
вивчення не використовували.
11–15 Заявлена проблема та її аспекти, що
їх пропонується дослідити, є новими.
Аргументованість викладу
0–5 Огляд літератури є механічним
переліком імен та праць дослідників,
які стосуються заявленої проблеми.
Зміст тексту викладено безсистемно,
не всі необхідні компоненти
структури дослідницької пропозиції
6
 представлено, окремі змістові
частини тексту повторюються або ж
суперечать одна одній. Автор ніяк не
обґрунтовує тези, які висловлює.
6–10 Огляд літератури є послідовним
переліком праць із заявленої
проблеми з поодинокими
коментарями автора. Структура
тексту в цілому струнка, не вистачає
1-2 компонентів структури
дослідницької пропозиції, наявні 1-2
випадки логічної незв’язності
викладу чи необґрунтованої
повторюваності окремих тез. Іноді
автор робить спробу обґрунтувати
свої тези, але подеколи
припускається логічних чи
фактологічних помилок.
11–15 Огляд літератури виконано як
системний аналіз ідей, пов’язаних із
заявленою проблемою; автор
демонструє спроможність
формулювати власні аргументовані
гіпотези, визначати перспективність
теми, а також робити на підставі
цього аналізу власні висновки.
Структура тексту дослідницької
пропозиції струнка, наявні усі її
необхідні компоненти, змістові
частини представлені в логічній
послідовності, не повторюються і не
суперечать одна одній. Тези, що їх
висловлює автор, підкріплені
логічними міркуваннями чи
фактичним матеріалом.

ІСТОРІЯ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Основні етапи розвитку китайського мовознавства.
2. Характерні риси китайської лінгвістичної традиції.
3. Особливості історичного розвитку китайської мови.
4. Давньокитайська мова веньянь: загальна характеристика та особливості
функціонування у різні історичні періоди.
5. Основні характерні риси мови байхуа.
7
6. Формування та загальна характеристика мови путунхуа.
7. Китайська ієрогліфіка як яскравий приклад ідеографічного письма.
8. Китайське письмо: витоки та реформи.
9. Китайське письмо в Японії та Кореї.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Предмет та завдання лексикології.
2. Основні характеристики слова у китайській мові. Слово і морфема.
Складне слово та словосполучення.
3. Тенденції розвитку китайської лексики.
4. Способи словотвору у сучасній китайській мові: словоскладання,
напівафіксація, афіксація, редуплікація, морфемна контракція,
транспозиція.
5. Словоскладання як основний спосіб словотвору у сучасній китайській
мові. Атрибутивна, копулятивна, дієслівно-об’єктна, результативна та
суб’єктно-предикативна моделі.
6. Семасіологічна характеристика слова. Лексичне значення слова. Основні
типи лексичних значень. Шляхи семантичного розвитку. Види вторинних
значень. Денотативне та конотативне значення. Стилістичний та
емоційний компонент значення.
7. Моносемія та полісемія. Полісемія і контекст. Теорія семантичного поля.
8. Синонімія. Джерела синонімії. Класифікації синонімів. Синонімічні ряди:
домінанта та особливості структури.
9. Антонімія. Джерела антонімії. Класифікація антонімів.
10. Омонімія. Джерела омонімії. Класифікації омонімів (за походженням та за
кількістю складів). Енантіосемія.
11. Омонімія та полісемія.
12. Класифікація словникового складу китайської мови за походженням.
Питома лексика (основний лексичний фонд, веньянізми, діалектизми) та
запозичені слова.
13. Класифікація словникового складу китайської мови за вживанням.
Терміни, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.
14. Класифікація словникового складу китайської мови за давністю існування.
Архаїзми, історизми, неологізми.
15. Лексика активна та пасивна, книжна та розмовна.
16. Діалекти китайської мови та літературна мова путунхуа.
17. Фразеологія. Слово і стійке сполучення слів. Структурно-семантична та
функціонально-стилістична класифікації фразеологізмів. Синтаксична
реалізація фразеологічних одиниць. Фразеологічна синонімія, полісемія та
антонімія.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Лексикографія як розділ мовознавства.
2. Класифікації словників у теорії лексикографії.

8
3. Основні системи розташування мовного матеріалу в словниках китайської
мови.
4. Китайська лексикографія доби Цінь (秦代) та Хань (汉代).
5. Найдавніший із відомих лексикографічних творів – словник《尔雅》.
6. Словник《方言》– діалектологічне дослідження Стародавнього Китаю.
7. 《说文解字》– визначна лексикографічна праця I ст.н.е.
8. Давній етимологічний словник《释名》.
9. „反切” – спосіб запису читання китайських ієрогліфів.
10. Словники рим у лексикографічній традиції Китаю.
11. Лексикографічні тенденції у період XIII–XIV ст.
12. Перші перекладні словники в Китаї.
13. Словник《字汇》у лексикографії Китаю XVII ст.
14. Праця《康熙字典》в історії лексикографії Китаю.
15. Великий етимологічний словник《辞源》.
16. Великий енциклопедичний словник《辞海》.
17. Розвиток лексикографії у Китаї та на Тайвані в другій половині XX ст.
18. Лексикографічні тенденції у XXI ст.

ФОНЕТИКА КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Фонетична та фонологічна системи мови.
2. Будова апарату мовлення.
3. Артикуляційна база китайської мови у зіставленні з українською.
4. Звуки мови: фізіологічний (анатомо-фізіологічний), акустичний і
функціональний (фонологічний) аспекти.
5. Основні параметри звуку: довжина, висота, чистота, тембр, сила.
6. Історія фонетико-фонологічних досліджень у Китаї.
7. Характеристика складу у сучасній китайській мові.
8. Система тонів у сучасній китайській мові.
9. Мелодійний малюнок тонів сучасної китайської мови.
10. Втрата тону в потоці мовлення.
11. Зміна тону в потоці мовлення.
12. Ініціаль та фіналь як структурні елементи складу в китайській мові.
13. Фіналі-дифтонги у сучасній китайській мові.
14. Фіналі-трифтонги у сучасній китайській мові.
15. Назалізовані фіналі у сучасній китайській мові.
16. Закони сполучуваності голосних і приголосних звуків китайської мови.
17. Транскрибування китайської лексики: історія питання.
18. Китайський фонетичний алфавіт на латинській основі (КФА) – 拼音字母.
19. Традиційна російська транскрипція (ТРТ).
20. Транскрибування китайської лексики українською мовою.
21. Голосні звуки сучасної китайської мови.
22. „Особливі” голосні звуки сучасної китайської мови.
23. Класифікація голосних китайської мови по горизонталі.
9
24. Класифікація голосних китайської мови по вертикалі.
25. Приголосні звуки сучасної китайської мови.
26. Сонорні приголосні звуки сучасної китайської мови.
27. Шумні зімкнені приголосні китайської мови.
28. Шумні щілинні приголосні китайської мови.
29. Аспірати китайської мови.
30. Непридихові приголосні китайської мови.
31. Явище еризації у сучасній китайській мові.
32. Мелодика речення у сучасній китайській мові.

ГРАМАТИКА КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Дослідження граматики в Китаї до 1898 року.
2. Граматика《马氏文通》в історії китайського мовознавства.
3. Дослідження граматики китайської мови російськими (радянськими)
лінгвістами.
4. Дослідження граматики китайської мови західноєвропейськими
фахівцями.
5. Граматика як розділ мовознавства.
6. Основні поняття граматичної науки.
7. Граматичні категорії у сучасній китайській мові.
8. Граматичне значення та способи його вираження у сучасній китайській
мові.
9. Частини мови. Вчення про частини мови у сучасній синології.
10. Загальні тенденції та дискусійні питання диференціації частин мови у
синологічній практиці.
11. Іменники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, способи словотвору, класифікація.
12. Дієслова сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні особливості,
способи словотвору, класифікація.
13. Прикметники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, способи словотвору, класифікація.
14. Прислівники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, способи словотвору, класифікація.
15. Числівники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, способи словотвору, класифікація.
16. Рахівні (лічильні) слова сучасної китайської мови: граматичні та
синтаксичні особливості, способи словотвору, класифікація.
17. Займенники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, класифікація.
18. Вигуки та звуконаслідування сучасної китайської мови: граматичні,
синтаксичні та морфологічні особливості, класифікація.
19. Прийменники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, класифікація.
20. Сполучники сучасної китайської мови: граматичні та синтаксичні
особливості, класифікація.
10
21. Частки у сучасній китайській мові: граматичні та синтаксичні особливості,
класифікація.

СИНТАКСИС КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Основні методи синтаксичних досліджень.
2. Синтаксема, синтагма, словосполучення та речення як одиниці синтаксису.
3. Класифікація синтаксем. Класифікація синтагм. Види словосполучень.
4. Вчення про речення. Дефініція, ознаки речення та співвідношення
„речення – висловлювання”.
5. Типи речень за ознакою комунікативної мети: стверджувальні / заперечні
або питальні / непитальні (розповідні, спонукальні та оптативні).
6. Типи речень за емоційним забарвленням: окличні / неокличні.
7. Типи речень за структурною ознакою: прості й складні.
8. Повні та еліптичні, контекстуально неповні речення.
9. Однорідні члени речення.
10. Будова простого речення у сучасній китайській мові.
11. Способи вираження підмета у сучасній китайській мові. Група підмета.
12. Способи вираження присудка у сучасній китайській мові. Види присудка.
Комплемент ступеню, результату, напрямку, можливості, часу та кількості
як член групи присудка.
13. Способи вираження додатку у сучасній китайській мові. Види додатку.
14. Способи вираження означення у сучасній китайській мові.
15. Способи вираження обставини у сучасній китайській мові. Види
обставини.
16. Класифікація речень у сучасній китайській мові за типом присудка.
17. Види питальний речень у сучасній китайській мові.
18. Складне речення сучасної китайської мови.
19. Складносурядні речення сучасної китайської мови.
20. Складнопідрядні речення сучасної китайської мови.
21. Знаки пунктуації сучасної китайської мови.

СТИЛІСТИКА КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

1. Діахронічний зріз поняття „стилістика”.
2. Стилістика мови та стилістика мовлення.
3. Предмет і завдання стилістики.
4. Стилістичні дослідження у Китаї до XX ст.
5. Теоретичні напрацювання зі стилістики вітчизняних та іноземних
лінгвістів у XX – XXI ст.
6. Стилістична фонетика, морфологія, лексикологія, семасіологія.
7. Стилістичний синтаксис та стилістика тексту.
8. Основні засади сучасної стилістики: синонімія, образність, стилістична
норма та відхилення від неї, конотації, поняття виразного засобу,
стилістичного прийому та стилістичного контексту.
9. Стилістичні ресурси китайської мови.
10. Визначення функціонального стилю.
11
11. Стилістична диференціація сучасної китайської мови.
12. Публіцистичний стиль: лексико-фразеологічні та граматичні особливості.
13. Науково-технічний стиль: лексико-фразеологічні та граматичні
особливості.
14. Офіційно-діловий стиль: лексико-фразеологічні та граматичні особливості.
15. Художній стиль: лексико-фразеологічні та граматичні особливості.
16. Розмовний стиль: лексико-фразеологічні та граматичні особливості.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексахин А.Н. Структура слога китайского языка как проявление
системообразующих свойств согласных и гласных // Вопросы
языкознания. – 1990. – №1. – С.72-88.
2. Алексахин А.Н. Теоретическая фонетика китайского языка. – М.: Восток-
Запад, 2006. – 204с.
3. Алексахин А.Н. Алфавит китайского языка путунхуа. Буква. Фонема. Звук.
Слог: для начинающих и продолжающих изучать китайский язык. – М.:
Восток-Запад, 2008. – 96с.
4. Антонян К.В. Морфология результативных конструкций в китайском
языке. Научное издание. – М.: Муравей, 2003. – 270с.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. –
М.: Наука, 1974. – 367с.
6. Ардентов Б.П. Общее языкознание. История лингвистики. – Кишинев,
1970. – 190с.
7. Булыгина Л.Г. Типичные фонетические ошибки и некоторые пути их
исправления // Вестник Московского университета. Серия 13.
Востоковедение. – 1997. – №2. – С.38-43.
8. Ван Ли. Части речи // Новое в зарубежной лингвистике: Языкознание в
Китае. – М., 1989. – Вып. 22. – С.37-53.
9. Ван Ляои. Основы китайской грамматики. – М.: Изд-во иностр. литер.
1954. – 263с.
10. Вовк П. Контрастивний аналіз української мови та мов Сходу за
експериментально-фонетичними даними. Зіставлення української та
китайської мов. – К., 2007. – 32с.
11. Гончаренко О.М. Особливості словотвору та семантики китайських
термінологічних систем // Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. – 2001. – Вип.5. – С. 5-8.
12. Гончаренко О.М. Стилістика сучасної китайської мови. – К.: ВПЦ
„Київський університет”, 2005. – 50с.
13. Горелов В.И. Стилистика современного китайского языка. – М.:
Просвещение, 1979. – 192с.
14. Горелов В.И. Лексикология китайского языка. – М.: Просвещение, 1984. –
216с.

12
15. Горелов В.И. Некоторые вопросы фразеологии китайского языка //
Актуальные вопросы китайского языкознания. – М.: Наука, 1988. – С. 153-
155.
16. Горелов В.И. Теоретическая грамматика китайского языка. – М.:
Просвещение, 1989. – 320с.
17. Готлиб О.М. О базовых классах китайских глаголов // Китайское
языкознание. – М., 1996. – С.33-36.
18. Готлиб О.М. Практическая грамматика современного китайского языка. –
М.: Муравей, 2002. – 281с.
19. Гуревич И.С. Хрестоматия по истории китайского языка III-XVст. – М.:
Наука, 1982. – 199с.
20. Гурьян Н.В. Словарь „Эръя” и традиционная китайская филология 训诂学
// Изучение и преподавание иностранных языков в аспекте
взаимодействия культур: Матер.междунар.науч.конференции. –
Уссурийск: Изд-во УГПИ, 2004. – С.14-19.
21. Гурьян Н.В. К вопросу об истоках китайской лексикографической
традиции // Языковое образование в аспекте взаимодействия культур:
Материалы II междунар.научно-практ.конференции. – Уссурийск: Изд-во
УГПИ, 2007. – С.20-27.
22. Гурьян Н.В. К вопросу об истории происхождения древнейшего
китайского словаря „Эръя” // Известия РГПУ им. А.И.Герцена. – 2008. –
№38 (82). – С.154-156.
23. Гурьян Н.В. Проблемы авторства и датировки древнейшего китайского
словаря „Эръя” // Вестник МГУ. Серия 13. Востоковедение. – 2009. – №1.
– С.86-97.
24. Драгунов А.А. Исследования по грамматике современного китайского
языка: Части речи. – М.-Л: Изд-во АН СССР, 1952. – 232с.
25. Завьялова О.И. Китайская иероглифическая письменность на рубеже
третьего тысячелетия // Китайское языкознание: Изолирующие языки:
Материалы Х международной конференции. – М., 2002. – С.53-57.
26. Задоенко Т.П. Краткий очерк системы тонов современного китайского
языка // Вопросы китайской филологии. – М.: Изд-во Московского
университета, 1963. – C.191-219.
27. Задоенко Т.П., Хуан Шуин. Основы китайского языка. Вводный курс. – М.:
Наука, 1993. – 271с.
28. Зиндер Л.Р. Общая фонетика и избранные статьи. – СПб.:
Филологический факультет СПбГУ; М.: Издательский центр „Академия”,
2007. – 576с.
29. Златоустова Л.В., Потапова Р.К., Трунин-Донской В.Н. Общая и
прикладная фонетика. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1986. – 304с.
30. Зограф И.Т. Официальный вэньянь. – М.: Наука, 1990. – 330с.
31. Иванов А.И., Поливанов Е.Д. Грамматика современного китайского языка.
– М.: Труды ин-та востоковедения им. Нариманова, 1930. – 304с.

13
32. Ильченко Т.И., Хаматова А.А. О синонимическом ряде в современном
китайском языке // Общество и государство в Китае. – Ч.1. – М., 1984. –
С. 234-239.
33. История лингвистических учений. Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – 258с.
34. История лингвистических учений. Средневековый восток. – Л.: Наука,
1981. – 302с.
35. Йоффе С.Х. О частях речи и частных лексико-грамматических категориях
в теории классов лексем // Исследования по китайскому языку. – М.: Наука,
1973. – С.39-46.
36. Карпенко Ю.О. Фонетика і Фонологія сучасної української мови. – Одеса:
Чорномор’я, 1996. – 144с.
37. Карпович А.Е. Синонимы как проблема лексикорафии // Синонимия в
языке и речи: Матер. науч. конф. – Новосибирск, 1970. – С.193-200.
38. Касевич В.Б. Фонологические проблемы общего и восточного
языкознания. – М.: Наука, 1983. – 296с.
39. Кірносова Н.А. Етапи розвитку граматології в Китаї: від династії Хань до
сучасності // Східний світ. – 2011. – №3. – С.195-203.
40. Кірносова Н.А. Етапи розвитку граматології в Китаї: від династії Хань до
сучасності (продовження) // Східний світ. – 2011. – №4. – С.103-110.
41. Кірносова Н.А. Практична граматика китайської мови. Навч. посіб. – К.:
ВПЦ „Київський університет”, 2007. – 115с.
42. Кірносова Н.А. Практична фонетика китайської мови: навч. посіб. для
студентів першого курсу філологічного факультету. – К.: НАККіМ, 2010.
– 96с.
43. Китайская филология (лингвостатистика) / Под ред. С. Б. Кишинского. –
Чита, 1974. – 63с.
44. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – 351с.
45. Кондрашов Н.А. Общее языкознание: История языкознания. – М., 1972. –
173с.
46. Конрад Н.И. О национальной традиции в китайском языкознании //
Вопросы языкознания. – 1959. – №6. – С.18-27.
47. Коротков Н.Н. Китайский язык. – М.: Изд-во восточной литературы, 1961.
– 134с.
48. Костенко С.О. Словник Шовень в історії розвитку китайської писемності
// Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. – №2. –
1999. – С.43-46.
49. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. – К.: ВЦ „Академія”,
2003. – 464с.
50. Кульчицкая И.Б. Две формы существования слова в китайском языке //
Актуальные вопросы китайского языкознания. – М., 1992. – С.45-47.
51. Курдюмов В.А. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика. – М.:
Цитадель-трейд: Вече, 2006. – 576с.
52. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику / Пер. с англ.
В. А. Звегинцева. – М.: Прогресс, 1978. – 543с.
14
53. Ли Жун. Лу Фаянь и его „Цеюнь” // Новое в зарубежной лингвистике. –
Вып. ХХІІ. – М.: Прогресс, 1989. – С.268-296.
54. Люй Шусян. Очерк грамматики китайского языка (Примечания
И.М.Ошанина). – Том I. – М.: Изд-во восточ. лит-ра, 1961. – 266с.
55. Люй Шусян. Очерк грамматики китайского языка (Примечания
И.М.Ошанина). – Том II. – М.: Изд-во восточ. лит-ра, 1965. – 350с.
56. Мацаев С.А., Орлов В.Г. Пособие по транскрипции и правописанию
китайских слов. – М.: Наука, 1966. – 227с.
57. Михалев А.Б. Общее языкознание. История языкознания. – М.: Флинта:
Наука, 2007. – 240с.
58. Никитина Т.Н. Слово в древнекитайском языке: полисемия и омонимия //
Актуальные вопросы китайского языкознания: Матер. IV Всесоюз. конф. –
М., 1988. – С.180-183.
59. Обухова Н.В. О специфике распределения многозначности лексических
единиц в китайском языке // Учен. зап. Тарт. ун-та. – Тарту, 1986. –
Вып. 745. – С.119-128.
60. Общая стилистика: теоретические и прикладные аспекты / Богин Г.И. –
Калинин, 1990. – 131с.
61. Ошанин И.М. О понятийных категориях китайского глагола // Труды
Военн. ин-та иностран. яз. – 1945. – №1. – С.41-46.
62. Ошанин И.М. О частях речи в китайском языке // Труды Военн. ин-та
иностран. яз. – 1947. – №3. – С.77-92.
63. Прядохин М.Г. Проблема омонимии и количественная норма слова в
китайском языке // Актуальные вопросы китайского языкознания: Матер.
IV Всесоюз. конф. – М., 1988. – С.183-186.
64. Рождественский Ю.В. Понятие формы слова в истории грамматики
китайского языка: очерки по истории китаеведения. – М.: Изд-во ИМО,
1958. – 139с.
65. Румянцев М.К. Синтез китайских тонов // Вопросы языкознания. – 1988. –
№1. – С.82-93.
66. Румянцев М.К. Тон и интонация в современном китайском языке. – М.:
Изд-во Московского университета, 1972. – 195с.
67. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. –
Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716с.
68. Семенас А.Л. Лексикология современного китайского языка. – М.: Наука,
1992. – 279с.
69. Семенас А.Л. Лексика китайского языка. – М.: Муравей, 2000. – 314с.
70. Семчинський С.В. Загальне мовознавство: Підручник для вузів. – К.: Вища
школа, 1988. – 327с.
71. Сердюченко Г.П. Китайский язык. – М.: Изд-во восточная литература,
1961. – 1961с.
72. Сердюченко Г.П. Русская транскрипция для языков зарубежного востока.
– М.: Наука, 1967. – 367с.
73. Синтаксис и стилистика: функциональный аспект / Крылова О.А. – М.,
1982. – 143с.
15
74. Соколов А.Н. Теория стиля. – М., 1968. – 223с.
75. Солнцев В.М. Очерки по современному китайскому языку. – М.: Изд-во
ИМО, 1957. – 208с.
76. Солнцева Н.В. Парадигматические и синтагматические значения
бессуффиксальной формы глагола // Исследования по китайскому языку. –
М.: Наука, 1973. – С.84-97.
77. Софронов М.В. Китайский язык и китайская письменность: Курс лекций.
– М.: Восток-Запад, 2007. – 638с.
78. Спешнев Н.А. Китайская филология: Избранные статьи. – СПб.: Изд-во
С.-Петерб. Университета, 2006. – 232с.
79. Спешнев Н.А. Фонетика китайского языка. – Л.: Изд-во Ленинградского
университета, 1980. – 143с.
80. Сунь Линь. О ритме в китайском языке // Вестник Московского
университета. Серия 13. Востоковедение. – 1997. – №2. – С.53-57.
81. У Кели. Новое в составлении двуязычных словарей // Новое в зарубежной
лингвистике. – Вып. ХХІІ. – М.: Прогресс, 1989. – С.180-189.
82. Фу Цзыдун. Разграничение и распознавание частей речи // Новое в
зарубежной лингвистике: Языкознание в Китае. – М., 1989. – Вып.22. –
С.108-124.
83. Хаматова А.А. О метонимии как одном из основных типов связи значений
в структуре многозначного слова современного китайского языка // II
конференция по китайскому языкознанию: Сб. тезисов. – М., 1984. – С. 79-
80.
84. Хаматова А.А. О некоторых тенденциях развития лексики современного
китайского языка // Актуальные вопросы китайского языкознания:
Материалы V Всесоюз. конф. – М., 1990. – С.144-148.
85. Хаматова А.А. К вопросу о тенденциях развития современной китайской
лексики // Актуальные проблемы китайского языкознания: Материалы VII
Всерос. конф. по кит. языкознанию. – М., 1994. – С.149-150.
86. Хаматова А.А. Некоторые тенденции в лексике китайского языка // IV
международная конференция по языкам Дальнего Востока, Юго-
Восточной Азии и Западной Африки. – М., 1997. – С.69-72.
87. Хаматова А.А. О путях развития лексики современного китайского языка
// IV научная конференция преподавателей и студентов Восточного
института. – Владивосток: Изд-во Дальневост. гос. ун-та, 1999. – С.65-66.
88. Хаматова А.А. Современный мир и некоторые тенденции развития
лексики современного китайского языка = The contemporary world and
some trends in Chinese vocabulary // Китайская традиционная цивилизация
и современный мир: Материалы XIV конгр. Европ. Ассоциации
китаеведов. – М., 2002. – С.44.
89. Хаматова А.А. Словообразование современного китайского языка. – М.:
Муравей, 2003. – 224с.
90. Хань Вынь, Ци Mын. Китайская грамматика. – Пекин, 1908. – 165с.

16
91. Цзинь Тао. Когнитивный анализ глагольных форм описания перемещения
в современном китайском языке // Китайское языкознание: Изолирующие
языки. – М., 2000. – С.202-207.
92. Цзинь Шаочжи. Классификация лексики современного китайского языка //
Вестник ЛГУ. – Сер.2. – 1988. – Вып.3 (№16). – С.80-84.
93. Чжоу Югуан. Модернизация китайского языка и письменности // Новое в
зарубежной лингвистике: Языкознание в Китае. – М., 1989. – Вып.22. –
С.376-398.
94. Чэнь Чжантай. Коротко о нормализации китайского устного языка // Новое
в зарубежной лингвистике: Языкознание в Китае. – М., 1989. – Вып.22. –
С.363-375.
95. Шмарова Ж.В. К вопросу о глагольном словообразовании (сочинительная
модель) // Китайское языкознание: Изолирующие языки. – М., 2000. –
С.213-217.
96. Шмарова Ж.В. К вопросу о структуре значения сложного слова в
китайском языке (На примере двусложных глаголов, образованных по
атрибутивной модели сложения) // Китайское языкознание: Изолирующие
языки. – М., 2002. – С.334-339.
97. Шутова Е.И. Европейская традиция грамматики в китайском языкознании:
(К вопросу о выделении частей речи в китайском языке) //
Лингвистические традиции в странах Востока. – М., 1988. – С.139-141.
98. Шутова Е.И. Сложение значимых моносиллабов как грамматический
способ современного китайского языка (на материале класса именных
полисиллабов) // Вопросы языкознания. – 1997. – Вып.1. – С.58-72.
99. Яхонтов С.Е. Категория глагола в китайском языке. – Л.: Изд-во
Ленинград. ун-та, 1957. – 181с.
100. 词汇基础知识 / 徐州师范学院中文系汉语教研室 编. – 南京: 江苏人民出
版社, 1983. – 130 页.
101. 词汇学词典学研究 / 周荐著. – 北京: 商务印书馆, 2004. – 434 页.
102. 词汇学和词典学问题研究（论文集） / 刘叔新 著. – 天津: 天津人民出版
社, 1984. – 233 页.
103. 词汇学理论与应用 (二) / 苏新春, 苏宝荣 编. – 北京: 商务印书馆, 2004. –
345 页.
104. 词汇学新研究: 首届全国现代汉语词汇学术讨论会选集 / 本书编辑组编.
– 北京: 语文出版社, 1996. – 258 页.
105. 辞海 (上) / 夏征农 主编. – 上海: 上海辞书出版社, 1999. – 2036 页.
106. 辞源 / 商务印书馆编辑部. – 北京: 商务印书馆, 1998. – 286 页.
107. 多义词, 同义词, 反义词 / 北京师范大学中文系编写组 编. – 北京: 北京人
民出版社, 1972. – 40 页.
108. 符淮青. 现代汉语词汇. – 北京: 北京大学出版社, 1985. – 258 页.
109. 符淮青. 汉语词汇学史. – 北京: 安徽教育出版社, 1996. – 419 页.
110. 葛本仪. 汉语词汇研究. – 济南: 山东教育出版社, 1985. – 185 页.

17
111. 葛本仪. 现代汉语词汇学. – 济南: 山东人民出版社, 2004. – 300 页.
112. 郭良夫. 词汇. – 北京: 商务印书馆, 2000. – 110 页.
113. 郭振华. 简明汉语语法. – 北京: 华语教学出版社, 2000. – 244 页.
114. 韩陈其. 汉语词汇论稿. – 南京: 江苏古籍出版社, 2002. – 517 页.
115. 汉语语汇学 / 温端政 著. – 北京: 商务印书馆, 2005. – 451 页.
116. 汉语语音教程 / 曹文编者. – 北京: 北京语言大学出版社, 2004.
117. 汉语语音教程 基础篇 / 何平主编. – 北京: 北京大学出版社, 2007.
118. 何九盈，蒋绍禹. 古汉语词汇讲话. – 北京: 北京出版社, 1980.
119. 胡明扬. 语言与语言学. – 武汉: 湖北教育出版社, 1985. – 249 页.
120. 胡裕树. 现代汉语. – 上海: 上海教育出版社, 1996. – 561 页.
121. 黄伯荣. 现代汉语. 上册. – 北京: 高等教育出版社, 2000. – 333 页.
122. 黄伯荣. 现代汉语. 下册. – 北京: 高等教育出版社, 2000. – 309 页.
123. 蒋绍禹. 古汉语词汇纲要. – 北京: 北京大学出版社, 1989.
124. 李德津，程美珍. 外国人实用汉语语法. – 北京: 北京语言学院出版社,
1998. – 742 页.
125. 临定. 现代汉语动词. – 北京: 中国社会科学出版社, 1990. – 212 页.
126. 刘叔新. 词汇学和词典学问题研究 (论文集). – 天津: 天津人民出版社, 1984.
– 233 页.
127. 刘叔新. 汉语描写词汇学. – 北京: 商务印书馆, 2000. – 385 页.
128. 刘叔新, 周荐. 同义词语和反义词语. – 北京: 商务印书馆, 2000. – 145 页.
129. 刘月华. 汉语语法论集. – 北京: 现代出版社, 1989. – 359 页.
130. 刘月华. 实用现代汉语语法. – 北京: 外语教学与研究出版社, 1986. –
627 页.
131. 罗世洪. 现代汉语词汇. – 兰州: 甘肃人民出版社, 1984. – 146 页.
132. 潘允中. 汉语词汇史概要. – 上海: 上海古籍出版社, 1989. – 182 页.
133. 普通话语音与发声 / 林鸿编著. – 杭州: 浙江大学出版社, 2005.
134. 苏新春. 当代中国词汇学. – 广州: 广东教育出版社, 1995. – 269 页.
135. 王德春. 词汇学研究. – 济南: 山东教育出版社, 1983. – 330 页.
136. 王力. 中国现代语法. – 北京: 商务印书馆, 1985. – 403 页.
137. 王力. 汉语语法史. – 北京: 商务印书馆, 1989.
138. 汪丽炎. 汉语修辞. – 上海: 上海大学出版社, 1998.
139. 武占坤, 王勤. 现代汉语词汇概要. – 呼和浩特: 内蒙古人民出版社, 1983. –
481 页.
140. 现代汉语词汇研究 / 曹炜 著. – 北京: 北京大学出版社, 2004. – 301 页.
141. 现代汉语语法修辞 / 邢福义，汪国胜 主编. – 北京: 高等教育出版社, 2008.
142. 邢福义. 汉语语法学. – 长春: 东北师范大学出版社, 1997. – 488 页.
143. 邢福义. 汉语语法三百问. – 北京: 商务印书馆, 2002.
144. 徐国庆. 现代汉语词汇系统论. – 北京: 北京大学出版社, 1999. – 306 页.
145. 许威汉. 二十世纪的汉语词汇学. – 太原: 书海出版社, 2000. – 672 页.
146. 杨书忠. 多义词同义词反义词. – 北京: 北京出版社, 1983. – 96 页.
18
147. 姚亚平. 当代中国修辞学. – 广州, 1996.
148. 赵元任. 国语罗马字的研究 / 赵元任语言学论文集. – 北京: 商务印书馆,
2002. – 页 37-90.
149. 周国光. 现代汉语词汇学导论. – 广州: 广东高等教育出版社, 2004. –
264 页.
150. 周荐. 义词语的研究. – 天津: 天津人民出版社, 1991. – 131 页.
151. 朱德熙. 语法讲义. – 北京: 商务印书馆, 2000. – 231 页.

19
 ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ ДО АСПІРАНТУРИ
З МОВОЗНАВСТВА
(ЯПОНСЬКА МОВА)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступник до аспірантури з обраної наукової спеціальності повинен у
повному обсязі володіти знаннями та вміннями, передбаченими програмами
курсів та спецкурсів, що читалися протягом навчального періоду
(ОР «бакалавр» та «магістр»).
На вступному іспиті до аспірантури кандидати повинні
продемонструвати високий рівень сформованості функціональної, мовної та
мовленнєвої компетенції. Функціональна компетенція включає володіння
іноземною мовою для академічних цілей, а саме: вміння читати наукові
тексти (першоджерела), анотувати та реферувати їх; слухати та
конспектувати лекції; готувати та проводити презентації та семінари. Мовна
компетенція передбачає володіння кандидатом орфографічними,
орфоепічними, лексичними, фонетичними, граматичними та стилістичними
нормами сучасної іноземної мови.
Перевірка рівня теоретичних знань із обраної наукової спеціальності
проводиться на основі вимог програм таких курсів: «Теоретична граматика
японської мови», «Лексикологія японської мови», «Стилістика японської
мови», «Історія японської мови», « Теоретична фонетика японської мови».
Вступники мають також орієнтуватися в питаннях загальної фонетики
та знати особливості японської фонетичної системи, графіки та орфографії в
обсязі підручників з мовознавства.
Перевірка рівня практичних знань із обраної наукової спеціальності
проводиться на основі вимог програм таких курсів: «Практичний курс
японської мови», «Практика перекладу з японської мови» тощо.
Проводиться перевірка навичок двостороннього японсько-українського
перекладу. Обов’язковим є вміння читати, перекладати та реферувати
японські лінгвістичні тексти. З метою контролю рівня сформованості
лінгвістичної та мовної компетенції проводиться іспит.
Виклад матеріалу ведеться українською мовою.
Джерелами інформації є підручники з японської мови, мовознавства,
наукові статті та монографії вітчизняних та зарубіжних вчених, художні
твори сучасною та давньояпонською мовою.
Форма проведення іспиту – письмова та усна.
Екзаменаційний білет містить такі завдання:
І. Теоретичне питання (загально-мовознавчого характеру, що має бути
аргументоване прикладами з японської мови) – 20 балів.
20
 ІІ. Теоретичне питання (окремі явища та персоналії японської мови) –
20 балів.
ІІІ. Практичне завдання (читання та письмовий переклад зі словником
та лінгвістичний аналіз уривку неадаптованого наукового або художнього
японського тексту (обсяг близько 500 друкованих знаків)) – 30 балів.
ІV. Дослідницька пропозиція – 30 балів.
Окрім цього, комісія має право запропонувати вступнику здійснити
реферування японською мовою художнього або наукового українського
тексту (обсяг близько 500 друкованих знаків).
Критерії оцінювання теоретичних питань
Критеріями оцінювання теоретичних питань є: 1) правильність, повнота
та системність висвітлення питання, 2) аргументованість теоретичних
положень та підтвердження прикладами; 3) володіння понятійним апаратом;
4) знання різних поглядів на наукову проблему, готовність продемонструвати
власне бачення досліджуваної проблеми.
0-5 Відповідь абітурієнта містить фрагментарні, непослідовні
відомості з наукової проблеми.
6-10 Відповідь абітурієнта висвітлює зміст питання в загальних
рисах, не розкриваючи, однак, його посутнього змісту;
абітурієнт не виявляє системних знань проблеми;
половина аспектів наукової проблеми залишаються
невисвітленими, неаргументованими та не
підтвердженими прикладами; наявні численні випадки
логічної непослідовності. Абітурієнт не готовий
продемонструвати знання різних поглядів (підходів) щодо
наукової проблеми, не має власного бачення проблеми.
11-15 Відповідь абітурієнта повна, інформативна. Абітурієнт у
цілому володіє понятійним апаратом, дає правильні
дефініції термінів, викладає основний зміст проблеми.
Допускаються окремі недоліки: абітурієнт не готовий
продемонструвати знання різних поглядів (підходів) щодо
наукової проблеми (-2 бали), відповідно, не має власної
позиції (-2 бали); окремі аспекти проблеми залишаються
невисвітленими (-1 бал за кожен), наведені приклади не
показують розуміння абітурієнтом матеріалу або приклади
взагалі відсутні (-1 бал за кожен).
16-20 Відповідь абітурієнта повна, інформативна. Абітурієнт
відмінно володіє понятійним апаратом, дає розлогі та
ґрунтовні пояснення наукових положень, чіткі визначення
термінів, наводить переконливі приклади; демонструє
знання різних поглядів щодо наукової проблеми;
висловлює власну позицію та обґрунтовує її.
Допускаються окремі недоліки: при висвітленні одного з
понять (положень) студент допускає 1-2 неточності (-1

21
 бал), наводить 1 невлучний приклад (-1 бал), не готовий
висловити своє бачення на проблему (-2 бали),

Критерії оцінювання практичних завдань

Критеріями оцінювання практичних завдань є: 1) правильність і повнота
виконання завдання; 2) самостійність виконання завдання; 3) здатність
застосовувати теоретичні знання під час виконання практичних завдань.
1 завдання – 30 балів
0-5 Завдання не виконано або виконано не більше 10%
завдання.
6-10 Завдання виконано менш ніж на 30%.
11-15 Завдання виконано менш ніж на 60%. Абітурієнт виконує
практичне завдання лише за допомогою екзаменатора.
16-20 Завдання виконано правильно на 75%. У відповіді можуть
бути окремі помилки (5-7). Абітурієнт у цілому виявляє
теоретичні знання, проте застосовує окремі наукові
положення під час виконання практичного завдання за
допомогою (з 3-4 підказками) екзаменатора.
21-25 Завдання виконано правильно на 80-90%. У відповіді
можуть бути окремі помилки (2-4), які не впливають на
якість виконання завдання. Абітурієнт може
прокоментувати і пояснити хід виконання завдання,
володіння теоретичним матеріалом (може бути 1-2
підказки екзаменатора, які допоможуть абітурієнтові
виконати практичне завдання)
26-30 Завдання виконано правильно на 90% і більше. У відповіді
можуть бути окремі неточності, які не впливають на
якість результату. Абітурієнт виконує завдання
самостійно, може обґрунтувати свої дії та висновки.

Оцінка дослідницької пропозиції

Оцінювання дослідницької пропозиції здійснюється за шістьма
критеріями: 1) актуальність, 2) практичне значення, 3) ступінь наукової
новизни, 4) знання стану розробленості проблеми (хто займався проблемою і
які є праці), 5) уміння давати аналіз проблеми (висловлювати власний погляд
на наукові факти), 6) володіння понятійним апаратом дослідницької
проблеми.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ (максимальна оцінка –– 30 балів)

Наукова новизна
0–5 Заявлена проблема, її аспекти, що
пропонується дослідити, методи, за
допомогою яких заплановано її
22
 вирішувати, не є новими. Тема
розроблена у дослідженнях інших
авторів.
6–10 Заявлена проблема не є новою, але
виділено нові її аспекти або ж
запропоновано ті методи
дослідження, які раніше для її
вивчення не використовували.
11–15 Заявлена проблема та її аспекти, що
їх пропонується дослідити, є новими.
Аргументованість викладу
0–5 Огляд літератури є механічним
переліком імен та праць дослідників,
які стосуються заявленої проблеми.
Зміст тексту викладено безсистемно,
не всі необхідні компоненти
структури дослідницької пропозиції
представлено, окремі змістові
частини тексту повторюються або ж
суперечать одна одній. Автор ніяк не
обґрунтовує тези, які висловлює.
6–10 Огляд літератури є послідовним
переліком праць із заявленої
проблеми з поодинокими
коментарями автора. Структура
тексту в цілому струнка, не вистачає
1-2 компонентів структури
дослідницької пропозиції, наявні 1-2
випадки логічної незв’язності
викладу чи необґрунтованої
повторюваності окремих тез. Іноді
автор робить спробу обґрунтувати
свої тези, але подеколи
припускається логічних чи
фактологічних помилок.
11–15 Огляд літератури виконано як
системний аналіз ідей, пов’язаних із
заявленою проблемою; автор
демонструє спроможність
формулювати власні аргументовані
гіпотези, визначати перспективність
теми, а також робити на підставі
цього аналізу власні висновки.
Структура тексту дослідницької
23
 пропозиції струнка, наявні усі її
необхідні компоненти, змістові
частини представлені в логічній
послідовності, не повторюються і не
суперечать одна одній. Тези, що їх
висловлює автор, підкріплені
логічними міркуваннями чи
фактичним матеріалом.

Загальна характеристика японської мови

Проблема походження японської мови. Характерні особливості
японської мови.

Фонетика і фонологія
Голосні звуки. Види та типи голосних звуків в японській мові.
Класифікація за стандартами Міжнародної фонетичної асоціації. Редукція.
Вставка голосного у корені. Чергування голосних.
Приголосні звуки. Види та типи приголосних в японській мові.
Класифікація за стандартами Міжнародної фонетичної асоціації, традиційна
японська класифікація („чисті", „замутнені", та „напівзамутнені" звуки).
Алофони. Комбінація „приголосний + йотований голосний звуки".
Ритміка японської мови. Силабічний алфавіт і поняття „складу". Типи
складів в японській мові. Наголос в японській мові: типи та тенденції.
Морфологія
Класифікації частин мови, запропоновані японськими лінгвістами
(Хашімото Шінкічі, Токіеда Мотокі Ямада Йошіо). Сучасні варіанти
класифікації частин мови. Самостійні та службові (релятивні) частини мови.
Іменник. Види іменника. Категорія відмінювання. Система відмінків
японської мови. Синтаксична роль іменника.
Займенник. Класифікація займенників та їх функції.
Числівник. Види числівників за походженням. Особливості числівників,
їх граматичні функції. Власне японські числівники та числівники
китайського походження. Лічильні суфікси. Синтаксичні позиції числівника.
Прикметник. Предикативні (イ/形容詞), напівпредикативні (ナ形容詞,
形容動詞) та непредикативні (連体詞). Форми прикметників. Категорія часу.
Ввічливі форми прикметників. Синтаксичні зв'язки прикметників.
Дієслово. Особливості японських дієслів. Вживання відмінкових часток
з дієсловами. Повнозначні та допоміжні дієслова. Перехідні ( 他 動 詞 ) та
неперехідні (自動詞) дієслова. Категорія виду. Категорія часу. Абсолютний і
відносний час. Категорія модальності. Активний та пасивний стан дієслів.
Форма каузатива та пасивного каузатива. Ввічливі форми дієслів.
24
Синтаксичні функції дієслів.
Прислівник. Загальна характеристика прислівників японської мови.
Синтаксичне оформлення прислівників.
Службові частини мови. Загальна характеристика сполучників.
Характеристика та класифікація часток. Поняття про вигуки в японській мові.

Синтаксис
Особливості японського словосполучення та речення. Порядок слів.
Члени речення. Синтаксична роль різних частин мови. Синтаксис
словосполучень. Способи вираження синтаксичних зв'язків: примикання,
керування і узгодження.
Просте речення. Особливості простого речення. Поширене і
непоширене речення. Структура простого речення. Основні правила
трансформації. Види простого речення за метою висловлювання. Вираження
модальності у реченні.
Складне речення. Складне речення з сурядним зв'язком. Складне
речення з підрядним зв'язком. Види речень з підрядним зв'язком.
Фраза та її структура. Правила побудови фрази. Цитування. Речення з
прямою і непрямою мовою. Речення з прихованою непрямою мовою.
Речення з нестандартним порядком слів. Еліпсис та парцеляція.

Лексика
Основні лексичні одиниці. Характерні риси словотвору. Скорочення та
абревіатури. Полісемія. Синоніми та антоніми в японській мові. Омонімія.
Запозичення та слова іншомовного походження. Неологізми та застаріла
лексика. Фразеологічні одиниці. Ідіоми.

Особливості японської писемності

Поняття „мішаного алфавітно-ієрогліфічного" письма. Розвиток
писемності в Японії.
Ієрогліфи: історія виникнення та запозичення з Китаю; структура та
типи ієрогліфів; поняття ключа.
Кана: історія виникнення. Різниця у вживанні „хіраґана" та „катакана".
Стилі написання та каліграфія.

Стилістика
Літературознавча стилістика та лінгвістична стилістика. Зображувальні
та виразні засоби японської мови. Стилістична семасіологія. Стилістична
фонетика. Стилістична морфологія. Стилістична лексикологія. Стилістичний
синтаксис. Функціональна стилістика (офіційно-діловий, науковий,
публіцистичний, художній, літературно-розмовний та фамільярно-розмовний,
епістолярний, конфесійний стилі сучасної японської мови). Графостилістика.
Пунктуаційні засоби стилістики. Синонімія, антонімія, омонімія у стилістиці
японської мови. Стилістична роль лексики, що належить до різних за

25
походженням прошарків (和語, 漢語, 外来語). Головні напрями досліджень зі
стилістики на теренах Японії.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алпатов В.М. Категории вежливости в современном японском языке. – М.,
1973. – 109 с.
2. Алпатов В.М. Структура грамматических единиц в современном японском
языке. – М., 1979. – 149 с.
3. Алпатов В.М. Япония: язык и общество. – М., 2003. – 208 с.
4. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики. – М., 2002. – 160 с.
5. Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю.О.
Карпенка. – К., 1997. – 250 с.
6. Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський, японсько-український
словник. Навчальний словник японських ієрогліфів. – К., 1998. – 592 с.
7. Вардуль И.Ф. Очерки потенциального синтаксиса японского языка. – М.,
1964. – 148 с.
8. Головнин И.В. Признаки предложения в японском языке // Вопросы
японского языка. / Отв. ред. И.Ф. Вардуль. – М., 1971. – С. 133-158.
9. Данилов А.Ю. Японский язык. Глагол: категория вида. – М., 2001. – 176 с.
10. Данилов А.Ю. Японский язык. Побудительный и побудительно -
страдательный залоги. – М., 2000. – 72 с.
11. Данилов А.Ю. Японский язык. Страдательный залог. – М., 2000. – 64 с.
12. Жукова И.В. Стилистика японского языка. – М., 2002. – 111 с.
13. Зарубин С.Ф., Рожецкин А.М. Большой русско-японский словарь. – М.,
1998. – 896 с.
14. Киэда М. Грамматика японского языка. – т. 1. – М., 1971. – 679 с.
15. Киэда М. Грамматика японского языка. – т. 2. – М., 1971. – 266 с.
16. Колпакчи Е.М. Строй японского языка. – Л., 1936. – 33 с.
17. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение: Учебное пособие. – М.,
2004. – 424 с.
18. Комісаров К.Ю. Теоретична граматика японської мови. ― Том 1.
Теоретичні засади граматики японської мови. Морфологія. – К.:
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010.
19. Комісаров К.Ю. Теоретична граматика японської мови. ― Том 2.
Синтаксис. ― К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010.
20. Комісаров К.Ю. Умовні конструкції в сучасній японській мові. К., 2007. –
94 с.
21. Конрад Н.И. Синтаксис японского национального литературного языка. –
М., 1937. – 375 с.
22. Коптілов В. Теорія і практика перекладу. – К., 2003. – 280 с.
23. Лаврентьев Б.П. Практическая грамматика японского языка. – М., 2001. –
352 с.
24. Лаврентьев Б.П. Японско-русский словарь. – М., 2000. – 576 с.
26
25. Мишина М.А. Японский язык. Устный перевод на средних семестрах. –
М., 1995. – 190 с.
26. Мігдальська В.І., Мігдальський О.І. Базова граматика японської мови. –
Одеса, 2000. – 65 с.
27. Неверов С.В. Общественно-языковая практика современной Японии. – М.,
2005. – 152 с.
28. Основи методики навчання японської мови у вищій школі: Навчальний
посібник. Упорядники: І.П. Бондаренко, О.В. Асадчих, О.І. Дудченко та інші –
К.: Видавнича компанія «КИТ», 2010.
29. Пашковский А.А. Грамматика японского литературного языка.
Морфология. – М., 1941. – 218 с.
30. Серебряков В.Я. Основные грамматические конструкции современного
японского языка. – М., 2000. – 76 с.
31. Сыромятников Н.А. Развитие новояпонского языка. – М., 1978. – 299 с.
32. Сыромятников Н.А. Система времен в новояпонском языке. – М., 1971. –
236 с.
33. Фельдман Н.И. Японский язык. – М., 2005. – 96 с.
34. Фролова О.П. Японский речевой этикет (лингвистический аспект). –
Новосибирск, 1997. – 44 с.
35. Alfonso Anthony. Japanese Language Patterns. – Tokyo, 1992. – 735 р.
36. Makino Seiichi, Tsutsui Michio. A Dictionary of Basic Japanese Grammar (日
本語基本文法辞典). The Japan Times. – Tokyo, 1997. – 634 р.
37. Makino Seiichi, Tsutsui Michio. A Dictionary of Intermediate Japanese
Grammar (日本語文法辞典 [中級編]). The Japan Times. – Tokyo, 1997. –
760 р.
38. Takeuchi Lone. The Structure and History of Japanese: from Yamatokotoba to
Nihongo. Longman. – London and New York, 1999. – 347 р.
39. Tatematsu Kikuko, Tateoka Yoko, Matsumoto Takashi, Sato Tsukasa. Writing
Letters in Japanese. The Japan Times. – Tokyo, 2000. – 142 р.
40. 秋元美, 晴有賀千佳子. ペアで覚えるいろいろな言葉. 武蔵野書院. – 東京,
2002. – 247頁.
41. 蒲谷宏, 川口義一, 坂本 恵. 敬語表現. 大修館書店. – 東京, 1998. – 236頁.
42. 教師と学習者のための日本語文型辞典. くろしお出版. – 東京, 2001. – 693頁.
43. 故事ことわざ辞典 / 守随憲治監修. 新文学書房. – 東京, 1984. – 429頁.
44. 近藤安月子, 丸山千歌. 中・上級日本語教科書・日本への招待. 東京大学出
版会. – 東京, 2001. – 193頁.
45. 上級日本語教材日本を考える五つの話題. スリーエーネットワーク. – 東京, 1995.
– 156頁.

27
46. 上級日本語. 東京外国語大学留学生日本語教育センター. 凡人社. – 東京,
1998. – 237頁.
47. 接続の表現 // 外国人のための日本語：例文問題シリーズ. – 6. 荒竹出版. – 東
京, 1996. – 144頁.
48. 高見澤 孟. オフィスの日本語. アルク. – 東京, 1996. – 163頁.
49. テンス・アスペクト・ムード // 外国人のための日本語：例文・問題シリーズ. – 15.
荒竹出版. – 東京, 1995. – 170頁.
50. どんな時どう使う日本語表現文型200 (初・中級). アルク. – 東京, 2000. – 237頁.
51. どんな時どう使う日本語表現文型500 (中・上級). アルク. – 東京, 2001. – 233頁.
52. 日本を話そう. １５のテーマで学ぶ日本事情. The Japan Times. – 東京, 1994. –
142頁.
53. 蓮沼昭子, 有田節子, 前田直子. 条件表現 // 日本語文法セルフマスターシリーズ.
くろしお出版. – 東京, 2001. – 203頁.
54. 文化中級日本語I. 文化外国語専門学校. – 東京, 1994. – 237頁.
55. 文化中級日本語II. 文化外国語専門学校. – 東京, 1997. – 277頁.
56. みんなの日本語初級I. スリーエーネットワーク. – 東京, 1999. – 244頁.
57. みんなの日本語初級II. スリーエーネットワーク. – 東京, 1999. – 247頁.
58. みんなの日本語初級I翻訳・文法解説ロシア語版. スリーエーネットワーク. – 東京,
2003. – 189頁.
59. みんなの日本語初級II翻訳・文法解説ロシア語版. スリーエーネットワーク. – 東京,
2003. – 167頁

28