МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Фізична географія материків та океанів”
на тему:

КЛІМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

Студентки II курсу
Напряму підготовки “Географія” 106
Буковецької Олесі Миколаївної
Науковий керівник:
Старший викладач
Мельничук Володимир Петрович

Ужгород-2020
Фіксування результатів захисту курсової роботи

Національна шкала:____________
Кількість балів:_______________
Оцінка ECTS:________________

Члени комісії:___________ _________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
___________ _________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
___________ _________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
 АНОТАЦІЯ

Буковецька О.М. “Кліматичні особливості Південної Америки”

Курсова робота за напрямом підготовки “Географія” 106. ДВНЗ

“Ужгородський національний університет”, м. Ужгород, 2020р. (24с.)

Курсова робота викладена на 24с., містить 3 рисунка, посилання на

джерела і висновок.

У роботі розкрито фізико-географічне положення, а також умови

формування клімату материка. Особливості клімату Південної Америки:
атмосферна циркуляція, кількість опадів, характеристика кліматичних поясів.
Порівняння рівнинного і гірського клімату материка. Антропогенний вплив
на клімат Південної Америки

Ключові слова: Південна Америка, особливості клімату, атмосферна

циркуляція, зміна клімату, кліматичні пояси.
 5

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………………………………..…..5

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ КЛІМАТУ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ………..7

1.1 Кліматичні пояси і їх характеристика………………………………...7

1.2 Атмосферна циркуляція. Кількість опадів…………………………..10

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІРСЬКОГО І РІВНИННОГО КЛІМАТУ

ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ …………………………………………………...14

1.1 Гірський клімат Анд………………………………………………..…14

1.2 Рівнинний клімат Амазонки……………………………………….....17

РОЗДІЛ 3. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА КЛІМАТ МАТЕРИКА..…..20

ВИСНОВКИ…..……………………………………………………………...22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………..………………...23

ДОДАТКИ……………………………………………..……………………..25
 6

ВСТУП:

В останні роки зміна клімату привернула багато уваги до себе з

сторони світової наукової спільноти, в тому числі і клімат Південної
Америки. Науковці зрозуміли важливість дослідження і охорони
навколишнього середовища, як на регіональному так і на глобальному рівні.
Для охорони і застереження змін клімату потрібно знати особливості клімату
материка.

Північна Америка простягається з півночі, звужуючись, на південь, від

спекотних тропіків Карибського моря до засніженого і штормового острова
Вогняна Земля. Материк перетинає екватор у північній широкій частині,
тому на значній його території випадає багато опадів. Відносно нульового
меридіана він повністю лежить у Західній півкулі.

Зі сходу материк омивають води Атлантичного, із заходу – Тихого

океанів, з півночі – води внутрішнього теплого і глибокого Карибського
моря. Материк Південної Америки – найвологіший на Землі. Цьому сприяє –
розташування в екваторіальних широтах, пасати, які несуть багато вологи із
Атлантичного океану, рівнинний схід, який легко пропускає вологу на
материк та теплі – Бразильська та Гвіанська течії.

Положення Південної Америки переважно в низьких широтах

обумовлює великий приплив сонячного тепла. Південна Америка віддалена
від решти материків. І лише з Північною Америкою вона з’єднується на
півночі вузькою смужкою суходолу – Панамським перешийком.

Берегова лінія здебільшого рівна і порізана слабо – материк майже не

має великих заток, півостровів і островів. Виключенням є тільки південно-
західне узбережжя, де лежить архіпелаг Вогняна Земля, відділений від
Південної Америки Магеллановою протокою, а від Антарктиди – протокою
Дрейка. Поблизу південно-східного узбережжя материка розташовані
Фолклендські (Мальвінські) острови.
 7

На даний момент клімат Південної Америки вивчений настільки, що

зрозуміло, наскільки він стрімко змінюється. Тому важливо аналізувати і
добувати більше інформації про клімат і природу материка для
прогнозування подальшого розвитку подій. Саме тому обрана тема для
дослідження є актуальною на даний момент.

Мета даної роботи полягає в аналізі інформації щодо особливостей

клімату в Південній Америці.

Досягненням мети дослідження передбачало розв’язання таких

завдань:

1. Проаналізувати існуючу наукову літературу щодо досліджень клімату

Південної Америки

2. Зробити теоретичний аналіз даних наукової та науково-методичної

літератури інших авторів на тему особливості зміни клімату

Об’єктом курсової роботи є клімат Південної Америки

Предметом праці є дослідження особливостей клімату Південної

Америки.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу,

трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний
обсяг курсової роботи 24 сторінки.
 8

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ КЛІМАТУ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

1.1 Кліматичні пояси і їх характеристика

Південна Америка лежить у 5 кліматичних поясах: екваторіальному,

субекваторіальних, тропічному, субтропічному і помірному.

Величезна кількість опадів щорічно випадає на півночі материка в

долині річки Амазонки і її притік, обумовлено величезною площею, який
займає екваторіальний пояс на її території. Кількість опадів посилюється
такими утворюючими клімат факторами, як теплі течії біля східних берегів
материка, а також рельєфом Південної Америки - на сході материка
знаходяться рівнини, вільно пропускають вологі повітряні маси з океану
вглиб континенту до самих передгір'їв Анд, де опади затримуються і
випадають у вигляді сильних екваторіальних дощів. Тут їх кількість
перевищує 3000 мм на рік. Середня температура протягом року практично не
змінюється, тут постійно жарко, вище 20-25 ° C. Екваторіальний пояс
Південної Америки зайнятий природною зоною вологих екваторіальних
лісів, яка на цьому материку називається сельва. Сельва - це самий великий
масив екваторіальних лісів на Землі.

В цей же пояс входять Анди Колумбії і північного Еквадору, що

володіють високогірним типом екваторіального клімату, який відрізняється
двома максимумами опадів і ще більш рівним ходом температур, знижуються
з висотою; однак добові амплітуди досягають 6 ° -8 ° С, і погода дуже
мінлива.

На північ і південь від екваторіального поясу розташовуються

субекваторіальні кліматичні пояси, в яких влітку панують екваторіальні
повітряні маси, взимку - тропічні, тому для типового субекваторіального
клімату характерно вологе спекотне літо (зване в країнах Латинської
Америки інверно), що чергуються з сухою, нерідко ще більш спекотною
 9

зимою (верано). Середні місячні температури рівні 25 ° -30 ° С, опадів за рік

випадає до 1500 мм і більше. Особливо яскраво вологий літній
субекваторіальний клімат виражений в Льянос Оріноко, центральних
частинах Бразильського нагір'я і на заході Еквадору. На східних схилах
Гвіанського нагір'я внаслідок сприятливих умов рельєфу формується вологий
тип субекваторіального клімату, в якому посушливий сезон майже не
виражений. У високогірній області субекваторіального поясу (Анди
південного Еквадору і північного Перу), на відміну від гірничо-
екваторіального, спостерігається зимовий посушливий період і більше
амплітуди як середніх місячних, так і добових температур. У тропічному
поясі загострюються відмінності між внутрішніми і приокеанічними
частинами материка. У східній приокеанічних області (схід Бразильського
нагір'я), що знаходиться під постійним впливом вологих пасатів, формується
вологий тропічний клімат, схожий з кліматом східній області
субекваторіального поясу, але з великими амплітудами температур і
випаданням опадів також за рахунок процесів циклонів на полярних
фронтах. Далі на захід виражений тривалий зимовий сухий період, а у
внутрішньоматерикових областях протягом більшої частини року панує
високий тиск і сухе тропічне повітря, кількість опадів падає до 150-300 мм,
добові амплітуди температур можуть досягати 25-30 ° С при вкрай нестійкій
погоді. Для західної приокеанічної області, що знаходиться під постійним
впливом східного Південно-Тихоокеанського антициклону, як і на інших
материках, характерний пустельний тип тропічного клімату з річною сумою
опадів менше 30-50 мм, але зі значною відносною вологістю (до 83%),
хмарністю, рясними росами і відносно низькими температурами в береговій
смузі (середні місячні температури від 13 ° С до 21 ° С). Настільки ж великі
внутрішні відмінності і в субтропічному поясі. На сході (в Уругваї і Пампе) -
теплий, помірно-вологий клімат (влітку за рахунок вітрів мусонного типу, в
решту часу - циклонічні опади), далі на захід наростає континентальність і
посушливість клімату (опади випадають лише в літній час), а на заході
 10

материка, як зазвичай в цих широтах, формується середземноморський тип

субтропічного клімату з вологою зимою і сухим літом.

Субтропічний кліматичний пояс займає ще меншу територію, ніж

тропічний. Південний край Південної Америки виявляється під впливом
холодних течій, клімат тут при просуванні на південь стає все більш
посушливим. Велика частина субтропіків зайнята степами, званої в Південній
Америці пампою або пампасами. Тут випадає від 250 до 500 мм опадів на
рік. В глибині материка формуються пустелі і напівпустелі, зволоження тут
менше 250 мм. Тільки на заході, де холодні течії не підходять так близько до
берегів, опадів випадає більше, і тут ростуть твердолисті вічнозелені ліси.
Температура січня в субтропіках від 24 до 8 ° C. У липні температура
доходить до 0 ° C, не рідко заморозки.

У помірному поясі при пануванні західного переносу повітря, бар'єр

Анд зумовлює різкі відмінності між напівпустинних кліматом Патагонії і
постійно-вологим океанічним кліматом південного Чилі, де опади
перевищують 2000-3000 мм, а середні місячні температури на узбережжі не
опускаються нижче 0 ° С, але і не піднімаються вище 15 ° С. Помірний
кліматичний пояс займає південний край материка. Тут в південно-
американської Патагонії він займає найбільші площі. Практично весь він
зайнятий природною зоною пустель, що зазвичай для нього не характерно,
особливо в прибережних районах материків. Однак, вплив Фолклендської,
Перуанського і Західних вітрів холодних течій настільки велике, що вони
блокують від проникнення вологих повітряних мас з океану всю територію
помірного пояса. Опадів тут дуже мало - менше 250 мм на рік, лише на
заході, де вплив течій не такий великий. Температура повітря тут невисока -
позначається вплив Антарктики. Влітку в січні температура доходить до 20 °
C. Взимку - в липні, спостерігається сніговий покрив, температури близько
нуля або нижче.

1.2 Атмосферна циркуляція. Кількість опадів.

 11

Південна Америка лежить переважно в південній півкулі. Цю

обставину треба враховувати при розгляді циркуляції атмосфери. Внаслідок
великого нагріву великої площі Південної Америки тиск над найбільш
широкою частиною материка на рівні земної поверхні зазвичай значно
нижче, ніж над омиваючими океанами. Стійкі області субполярних циклонів
поблизу Південної Америки відсутні, але на південь від материка існує
широка смуга низького тиску. Велике поширення має екваторіальний клімат
й тип циркуляції з потужною конвекцією повітряних мас і субекваторіальний
тип із сезонними змінами екваторіальних і тропічних повітряних мас.
Північна частина материка знаходиться під сильним впливом північно-
східного пасату з Азорського антициклону. У тропічному поясі на сході
панують східні і північно східні вітри із західної периферії південно
Атлантичного антициклону, на заході – південно-східні пасати з частини
південно-Тихоокеанського максиму. В помірних широтах панує постійний та
інтенсивний західний перенос повітря. Таким чином, взаємодія материка з
прилеглими океанами проявляється переважно в притоці океанічних
повітряних мас із західної периферії атлантичних антициклонів. Пов'язана із
загальною циркуляцією атмосфери система океанічних перебігу підкреслює
вплив океанів на клімат прибережних районів континенту. Істотні
особливості в характер перерозподілу повітряних мас вносить рельєф
Південної Америки.

Високий бар'єр Анд обмежує поширення тихоокеанських повітряних

мас західного узбережжя і прилеглих схилів гір. Навпаки, впливу повітряних
мас, що приходять з Атлантики, надано майже весь материк з великими,
відкритими на сході низовинами. Відсутність внутріматерикових гірських
перешкод, подібних до тих, які мають місце в Азії, і значно менші розміри
материка не сприяють глибокої трансформації морських повітряних мас в
континентальні, останні утворюються лише влітку південної півкулі в
області Гран-Чако і слабо помічаються взимку на платі Патагонії. В Андах
 12

дуже яскраво проявляються закономірності висотної кліматичної поясності.

Сезонні відмінності в кліматі найбільш виражені в субекваторіальних і
субтропічних широтах Південної Америки, липневі субтропічні антициклони
зміщуються на північ. Північно-східні пасати проходячи над нагрітими
водами, вони насичуються вологою. В цей же час на північ поширюється
вологе екваторіальне повітря з Амазонії (екваторіальний мусон).

Цими причинами, а також циклонічних дощами на тропічному фронті,

обумовлюється річний дощовий період на півночі материка. У Західній
Амазонці, де переважає екваторіальне повітря, інтенсивна внутрішня
конвекція викликає щоденні після полуденні зливи. У Східну Амазонку
проникає сухий південно-східний пасат з Бразильського нагір'я, в зв'язку з
чим в ній спостерігається зменшення опадів в липневу пору року. У
південній півкулі південно-східний пасат зрошує північно-східний виступ
Бразильського нагір'я і несе вологе і тепле тропічне повітря. Він захоплює не
тільки узбережжя східної Бразилії, але і проникає всередину материка.
Зимовий континентальний антициклон в Патагонії внаслідок обмежених
розмірів суші виражений слабо. Фронтальні дощі зрошують східне
узбережжя Бразилії.

Постійний західний перенос морського тихоокеанського повітря

обумовлює величезну кількість опадів в південному Чилі, що випадають на
західних схилах Анд. Зате Патагонія майже позбавлена опадів. Взимку, в
зв'язку з зміщенням на північ Південно-Тихоокеанського антициклону, в
сферу помірної циркуляції потрапляє і середнє Чилі. Західне узбережжя,
схили і між гірське плато Анд від 30 ° пд. ш. до екватора взимку перебувають
під впливом східної периферії Південно-Тихоокеанського антициклону.
Південні і південно-східні вітри приносять повітря з більш високих і
холодних широт в більш низькі і теплі; берегова лінія і Анди паралельні
пануючим вітрам. Ці фактори несприятливі для конденсації вологи.
Перуанська течія, що омиває західне узбережжя, викликає сильне падіння
 13

температур повітря і підсилюють несприятливі умови для конденсації. Весь

захід, між 30 ° пд. ш, і екватором, виявляється різко посушливим і
ненормально охолодженим. Північ материка, Амазонка і захід Бразильського
нагір'я сильно нагріті протягом всього року. Зимове охолодження
позначається на гірському сході Бразильського нагір'я і на рівнинах Пампи.
На високому плато Патагонії середня температура липня -5 ° С (мінімум до
-35 ° С). Вторгнення з півдня холодного повітря помірних широт викликають
нерегулярні заморозки на всій південній частині Бразильського нагір'я.
Природно, що найбільш низькі температури встановлюються у високогірних
районах Анд.

У січні наближення Азорського антициклону до екватора обумовлює

високий тиск на півночі Південної Америки. Екваторіальні повітряні маси
відступають на південь. Замість них в Льянос панує не морське, а
континентальне тропічне повітря, що викликає наступ сухого сезону. Пасати
над Атлантикою встигають насититися вологою. Вони приносять рясні опади
на зовнішні схили Гвіанського нагір'я і глибоко проникають в область
зниженого тиску над Амазонкою. На відміну від липня, висхідні потоки
повітря дають щоденні зливи над усією Амазонкою. Далі на південь в січні
вологе екваторіальне повітря з північного сходу приносять літні дощі з
грудня по травень, характерні для субекваторіальних областей. Восени різко
виражені циклонічні дощі на полярних фронтах. Західний перенос
тихоокеанських повітряних мас влітку відбувається в більш високих
широтах, ніж взимку. Вся центральна частина західного узбережжя
Південної Америки влітку знаходиться в тих же умовах, що і взимку, і вона
абсолютно позбавлена опадів у будь-який час року. Тут, між 22-27 ° пд. ш.,
лежить пустеля Атакама. Однак в січні повне перенесення повітряних мас з
південної півкулі в північну не здійснюється. В західному Еквадорі йдуть
літні дощі внаслідок проникнення сюди з півночі екваторіальних повітряних
 14

мас. Навпаки, на крайньому північному заході материка встановлюється

посуха.

Термічні умови січневої пори року обумовлюються значною кількістю

сонячного тепла, яке отримує більша частина материка. Як і раніше захід
материка виявляється холодніше сходу. В результаті взаємодії атмосферної
циркуляції і підстилаючої поверхні в річному розподілі опадів
спостерігається наступна картина. Найбільш вологими районами є західна
Колумбія і південне Чилі, де річна сума опадів досягає 5000- 8000 мм.
Швидко знижується у напрямку до півночі річна сума опадів у середньому
Чилі (від 2000 до 300 мм). Дуже посушливі Патагонія (150-250 мм на рік) і
особливо сухе Тихоокеанське узбережжя між 5-28 ° пд. ш. з прилеглими
західними схилами і міжгірними плато Анд, де місцями дощі не випадають
по кілька років поспіль. Розподілу опадів значною мірою відповідає і картина
річного зволоження. Найбільш вологі області, названі в перших двох групах
(від 2000 до 8000 мм опадів), отримують рясну вологу постійно, всі місяці
мають коефіцієнт зволоження більше 100, вегетація можлива протягом
усього року. Області третьої групи (1000-2000 мм) отримують опади
переважно влітку (в середньому Чилі опади випадають тільки взимку), в них
виразно виражений посушливий або сухий сезон. Це області постійно-
вологого і посушливе-вологого клімату. На заході Чако, Пампи, на
північному сході Бразильського нагір'я, на півночі материка і в середньому
Чилі посушливий період вже триваліше вологого, а в західних
напівпустельних і пустельних областях, в більшій частині Патагонії - він
триває весь рік.
 15

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІРСЬКОГО І РІВНИННОГО

КЛІМАТУ В МЕЖАХ МАТЕРИКА

1.1 Гірський клімат Анд

Завдяки великій висоті Анди є найбільшим кліматичним кордоном на

південноамериканському континенті. Безперервний гірський бар'єр
відокремлює тихоокеанські повітряні маси від атлантичних і це чітко
позначається на відмінності клімату західних і східних схилів гір. Крім того,
Анди, протягуючись на величезну відстань з півночі на південь, потрапляючи
в різні кліматичні зони. Частина Анд від 5 ° пн. ш. до 2 ° пд. ш. знаходиться
під впливом екваторіального повітря. В екваторіальній зоні немає різних пір
року: біля підніжжя гір і в нижній частині схилів переважає тиха, спекотна,
волога погода з рясними зливами в другу половину дня. Іноді налітають бурі
з сильними грозами і зливами. На східних схилах Анд опадів випадає 4-5 м в
рік. Екваторіальне повітря долини Амазонки, повільно піднімається по
схилах, охолоджується, в результаті йдуть тривалі дощі. У періоди осіннього
і весняного рівнодення, коли нагрів в екваторіальній зоні особливо великий,
бувають періодичні зливи. Температури біля підніжжя східних схилів
відрізняються великою постійністю, але з висотою помітно знижуються (на
висоті 1000-2500 м середня місячна температура близько 18 °).

На західному схилі Анд завдяки безперервному припливу

екваторіального повітря з Тихого океану опадів випадає до 10 м в рік, і
протягом всього року йдуть щодобові дощі: денні - зазвичай сильні зливи, що
 16

супроводжуються грозою, і нічні - слабкі. У перерві між дощами небо

швидко очищається від хмар і яскраве сонячне світло заливає гірські схили.
Температури в нижній частині західних схилів, так само як і на східних
схилах, складають 25-26 °, але з висотою зменшуються. Так, в Кіто -
головному місті Еквадору, на висоті в 2850 м середня температура найбільш
теплого місяця, вересні 13 °, а найбільш холодного місяця, листопада - 12 °.
Постійно вологий жаркий клімат на північ від 5 ° пн. ш. переходить в клімат
з щорічним порівняно сухим періодом, сезонними дощами, які приносить
сезонними вітрами - мусонами. На північній околиці Анд влітку панує
вологий південно-західний мусон, що дме з Тихого океану. У зоні
екваторіальних мусонів північних Анд клімат відрізняється сухою зимою і
вологим, дощовим літом. Кількість опадів на рік тут помітно зменшується і
навіть на схилах гір досягає зазвичай не більше 1000 мм. Південніше 5 ° пд.
ш. і до 30 ° пд. ш. Анди потрапляють в зону впливу постійних вітрів -
пасатів. Сухий південний і південно-східний пасат дме уздовж узбережжя і
вздовж схилів Анд, і сухість його ще більш збільшується завдяки
охолодженню нижніх шарів над поверхнею холодної Перуанської течії. В
результаті цього клімат західного узбережжя, західних схилів і міжгірських
плато в цій частині Анд відрізняється значною посушливістю. Найбільш
посушливі області лежать між 20 і 30 ° пд. ш. Наприклад в м Ікіке, на
узбережжі, в рік випадає 5 мм опадів, причому бувають і зовсім декілька
років без опадів. Тут лежить «приморська» пустеля Атакама В м Арекіпа,
розташованому біля підніжжя вулкана Місті, в самому дощовому місяці -
лютому - випадає до 100 мм опадів. Але іноді тут бувають сильні зливи, що
викликають раптові розливи річок.

Східні схили Анд в цій зоні мають вже більш вологий клімат, так як
відчувають вплив повітряних мас, що надходять з Атлантичного океану.
Ділянка Анд між 30 і 40 ° ю. ш. входить в субтропическую зону. Тут на
західні схили Анд влітку впливає сухий пасатний повітря східній околиці
 17

Тихоокеанського антициклону, взимку ж сюди проникають циклони з півдня.

Тому субтропічний клімат західних схилів має риси середземноморського
клімату. Літо на субтропічному ділянці західних схилів Анд настільки сухе,
що в січні і лютому - в найспекотніші місяці південної півкулі, опадів
абсолютно не буває, небо ясне і безхмарне. Навпаки, взимку (в червні, липні)
погода похмура, дмуть мінливі вітри, часто йдуть дощі. Східні схили
субтропічного ділянки Анд відрізняються більш сухим кліматом, кількість
опадів тут менше 200 мм. Південніше 40 ° ю. ш. Анди протягом усього року
перебувають під впливом морського повітря помірної зони. Через відсутність
теплих морських течій у південно-західного берега Південної Америки
тихоокеанське повітря, панівний в помірній зоні Анд, має температуру
нижчу, ніж океанічне повітря в Скандинавських горах Європи на тій же
широті. Тому в південній частині Анд панує прохолодна погода.

Західні схили Анд в помірній зоні відрізняються холодним, сирим

кліматом з великою хмарністю, сильними вітрами, частими опадами. Опадів
тут випадає до 7000-8000 мм на рік: взимку часті снігопади, тому в горах
утворюється стійкий сніговий покрив. Східні схили Анд відрізняються
холодним, але посушливим кліматом, так як тихоокеанське повітря,
перевалюючись через гірський хребет і спускаючись по східному схилу,
змінюється - стає більш сухим. Опадів випадає 200-400 мм на рік. Літо
холодне з частими вітрами, взимку трапляються снігові бурі, але постійний
сніговий покрив встановлюється тільки на південь від 50 ° пд. ш. Середні
температури зими в нижній частині схилів позитивні, але бувають значні
морози, і в долинах, куди “скочується” холодне повітря, температура досягає
-40 °. На кордоні Чилі та Аргентини знаходиться американський «полюс
холоду». На крайньому півдні (на Вогненної Землі) випадає сніг і лежить всю
зиму. Тут іноді навіть влітку бувають снігові бурі. Клімат Анд дуже
різноманітний. Але в той же час на будь-якій ділянці Анди продовжують
залишатися кліматичних кордоном і, перетинаючи їх із заходу на схід,
 18

мандрівники завжди уражаються різкими контрастами між сухими західними

і вологими східними схилами Перуанських гір, між сирими, туманними
західними схилами гір Чилійських і сухими східними схилами
Аргентинських Анд.

1.2 Рівнинний клімат Амазонки

У середній і західній частинах Амазонки клімат екваторіальний з двома

періодами особливо рясних дощів з лютого по червень і з жовтня по січень.
На північній і південній окраїнах Амазонки періоди рясних опадів
зливаються в один. Найбільш тривалий посушливий період буває на схід від
м Манауса, де взимку дме пасат південної півкулі. З грудня по травень там
йдуть рясні дощі. Для всієї Амазонки характерна висока і рівномірна
температура з невеликими сезонними відмінностями. Дуже сильну спеку не
буває, але навіть температури +24, + 27 ° С люди важко переносять через
високу вологість повітря і відсутності нічної прохолоди. Є не так багато
сезонних змін в кліматі і температурі, але більшу частину він залишається
незмінним. Насправді різниця між денною та нічною температурами більше,
ніж різниця між двома сезонами. Прогноз погоди залишається таким же на
весь рік. Що стосується дощу, клімат лісів Амазонки є постійно мусонного
типу. У зв'язку з великим басейном річки і тропічної спекою, вологе повітря
у землі нагрівається, після чого піднімає в повітря. Коли вона досягає точки
роси, то утворює дощові хмари. Цей процес відбувається протягом усіх 12
місяців. Цей тип називається конвекційними опадами. Дощ не йде з
Амазонки майже весь рік. Але зазвичай в лісах чергуються клімат, то ясний
спекотний, то дощовий, кожні 2 роки. Дощі починаються так само раптово,
як і припиняються.

Амазонська низовина, де в основному протікає річка, лежить в області

екваторіального і субекваторіального клімату. Температура весь рік 24-28 С,
опадів випадає 2000-3500 мм. на рік. Але режим опадів різний. На заході
Амазонії екваторіальний постійно-вологий клімат (опадів 2,5-3,5 тисячі мм.
 19

В рік, амплітуди середньомісячної температури 2-3 ° С); на сході Амазонії і

прилягаючих пологих схилах нагір'їв субекваторіальний з посушливим
періодом до 3-4 міс. (Опадів 1500 - 2000 мм. в рік) з великими амплітудами
температур (особливо крайніх). Зимові холодні вітри з півдня континенту
можуть викликати на південно-сході заморозки аж до тропічних і
субтропічних широт.

На західній Амазонії постійно високі і рівномірні температури

коливаються лише на 2-3 ° на рік (середні місячні 23,5 + 26 °). Щоденні
післяполудневі зливи, зазвичай грозового характеру, дають за рік 3000 мм
опадів і навіть в самий «посушливий» місяць їх випадає не менше 120-150
мм. Повітря завжди насичене вологою настільки, що вогкість просочує всі
предмети, псує продукти, зброю, апаратуру, якщо тільки вони не захищені
герметично. Відносна вологість тримається в межах 75-90%, доходячи
ночами і на світанку до 100%.

У східній Амазонії за сухий період випадає всього 175 мм з річної суми

в 2300 мм (на сході) або 400 мм з 1800 мм (в центрі), а відносна вологість, що
досягає зазвичай в приатлантичному районі 90-95%, знижується до 85%. В
окремі місяці кількість випала вологи спускається до мізерно малої величини
- 12-15 мм, в той час як в дощовий сезон воно піднімається до 450 мм на
місяць, тобто майже до річної суми опадів в Казані. До кінця посушливого
періоду добова амплітуда температури може досягати 12 °. Клімат Східної
Амазонії внаслідок цих причин відноситься вже до субекваторіальному типу.

Нерівномірний розподіл опадів, як в році, так і по території Східної

Амазонії і строкатість її геологічної будови обумовлюють більшу
різноманітність грунтово-рослинного покриву в порівнянні з типами Гілеї на
заході
 20

РОЗДІЛ 3. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА КЛІМАТ ПІВДЕННОЇ

АМЕРИКИ.

Найважливішим прямим впливом людини на Амазонку є вирубка лісів:

близько 20 000 квадратних км лісу, площа, майже така ж велика, як Нью-
Джерсі в Сполучених Штатах, зараз щорічно вирубують деревину та
створюють дорогу для автомобільних доріг, населених пунктів, пасовища для
худоби, сільськогосподарських культур та інших цілей.

Великі зміни в Амазонії неминуче впливають на клімат регіону,

континенту та всього світу. Нещодавно вчені підрахували, що в басейні
басейну Амазонки за рік потрапляє близько 100 мільйонів тонн вуглецю.
Вуглець надходить з вуглекислого газу, який рослини розщеплюють, щоб
отримати вуглець для своїх тканин. В основному через вирубування лісів
викиди вуглецю з Бразилії зросла на зростання до 50% з 1990 по 2003 рік.

За словами Дана Непстада, американського вченого, який працює з

Інститутом екологічних досліджень Амазонії: "Навіть при існуючих системах
опадів багато лісів в Амазонії наближаються до межі, коли вони пробивають
свій захисний шар і стають вразливими до спалювання».

Міжурядова комісія ООН з питань зміни клімату (МГЕЗК) заявила у

2007 році, що досі існують лише непереконливі докази спостережень щодо
 21

зміни водних циклів в регіоні через вирубування лісів, але погодилася, що

вирубка лісів може в майбутньому спричинити зміни клімату в регіоні, які
можуть призвести до перетворення більшої частини Амазонії в савану.

В останні роки вся Латинська Америка сильно постраждала від

мінливості клімату та екстремальних погодних явищ. Ці наслідки включають
інтенсивні опади, повені, посуху в Амазонії.

Протягом останніх декількох десятиліть відбулися зрушення

температури та опадів. Опади зросли на південному сході Бразилії,
Парагваю, Уругваю та частинах Аргентини. Дощ зменшився на півдні Чилі,
південному заході Аргентини та півдні Перу.

Зміни землекористування (включаючи вирубування лісів) деградували

землю і, можливо, змінили погоду. Є дані, що дим від палаючих лісів змінив
регіональну температуру та кількість опадів на півдні Амазонії, а також
завдав шкоди здоров’ю людини, забруднюючи повітря.

За даними МГЕЗК, ймовірний вплив майбутніх змін клімату на

Південну Америку передбачає прискорене відступів льодовиків у горах
Південних Анд, зменшення доступності води для гідроенергетики та інших
цілей використання. Вирубування лісів буде взаємодіяти зі змінами клімату,
щоб створити більший ризик пожежі, що вже є проблемою в регіоні.

Наслідки вже більше ніж помітні, а саме пожежа на території Болівії.

Більшу частину серпня та вересня 2019 року супутники спостерігали велику
кількість пожеж у низинах Болівії. За однією з оцінок, спалили аж 5,3
мільйона гектарів Болівії, площею майже за розміром Коста-Ріки. Значна
частина найбільш інтенсивної пожежної діяльності була зосереджена у сухих
лісах Чикітано та Чако та чагарниках східної та південної Болівії. Хоча
багато пожеж горіли в районах чи навколо них, де земля вже була очищена та
перетворена на пасовище чи на посіви, деякі пожежі горіли глибоко в
 22

природних екосистемах і навіть у національних парках та інших заповідних

зонах.

ВИСНОВОК:

Проаналізувавши наукові роботи можемо визначити декілька причин

особливостей клімату Південної Америки. А саме за рахунок фізико-
географічного положення материк дістає велику кількість сонячної радіації.
Розташування на екваторіальних і тропічних кліматичних поясах видно на
кількості опадів за рік. Цьому також сприяє атмосферна циркуляція і вплив
східних вітрів. Особливою відмінністю клімату Південної Америки є
різнобарвність і контраст погодних умов. Від теплої і вологої Амазонки в
екваторіальному поясі до засніженого острова Вогняна Земля в помірному
поясі.

Цікавим є орографічний вплив на клімат материка. А саме гори Анди,

які грають роль межі для атмосферної циркуляції і впливу вітрів зі Сходу. На
Амазонську низовину сильно впливають теплі Бразильська і Гвіанська течії.
Для всієї Амазонки характерна висока і рівномірна температура з
невеликими сезонними відмінностями. В середній і західній частинах
Амазонки екваторіального поясу розрізняють 2сезони: посушливий і сезон
рясних дощів. Завдяки високій вологості Амазонка славиться своєю
різноманітністю і площами рослинного покриву і тварин.
 23

Не мало важливим є розвиток подій зміни клімату і вплив людини на ці

особливості материка. Під час посушливих сезонів можуть
розповсюджуватися пожежі, які з кожним роком стають масштабніше.
Головною проблемою антропогенного впливу є вирубка лісів, яка дуже
шкодить лісам Амазонки і вбирання вуглецю з кожним роком все менше і
менше. Це призводить до зменшення вологості в цих лісах, їх посухи,
збільшення періоду сухого сезону і як наслідок великомасштабних пожеж.
Однією з найбільших було зафіксовано в серпні 2019 року. Пожежа
розповсюдилася на території Бразилії, Болівії і Парагваю і пошкодило багато
гектарів землі і лісу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Белосельская Г. А. Анды. – М.: Государственное издательство

географической литературы, 1958. – 48 с.
https://collectedpapers.com.ua/ru/andes/klimatichniy-kordon-andi

2. Власова Т.В. Физическая география материков: В 2 ч. Ч. 2. Южная

Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктика и Антарктида: Учеб.
для студентов пед. ин-тов по спец. №2107 «География». — 4-е изд., перераб.
— М.: Просвещение,1986.-269с.

https://collectedpapers.com.ua/ru/physical_geography_continents_2/amazo
niya

3. Pool Aguilar León “Climate Change and Health in South America”, 2018.

http://climateandhealthalliance.org/resources/impacts/climate-change-and-
health-in-south-america/

4. Larry Gilman ” South America: Climate Change Impacts”, 2020

https://www.encyclopedia.com/environment/energy-government-and-
defense-magazines/south-america-climate-change-impacts

5. Adam Voiland “A River of Smoke”, 2019

 24

https://earthobservatory.nasa.gov/images/145699/a-river-of-smoke

6. Lauren Dauphin “Fire Burns in Paraguay, Bolivia, and Brazil”, 2018

https://earthobservatory.nasa.gov/images/145522/fire-burns-in-paraguay-
bolivia-and-brazil

7. Рябчиков А.М. Физическая география материков и океанов: Высш. шк,

1988.— 562 с.: ил.

8. Thomas T. Veblen, Kenneth R. Young, Antony R. The Physical Geography

of South America: Orme Oxford University Press, 2015 - 448 с.

ДОДАТКИ:
25