Professional Documents
Culture Documents
НАУК
УКРАЇНСЬКОЇ РСР
МУЗЕЙ
ЕТНОГРАФІЇ
ТА ХУДОЖНЬОГО
ПРОМИСЛУ
Естетичні проблеми Художня освіта
образотворчого мистецтва
в українській літературі
Х У І - Х У І І І ст. Галереї та збірки
і символічно-алегорична живопису
образність
Малюнки художників-аматорів
Художники і суспільство
Словник художників,
Корпоративне та професійне що працювали на Україні
життя художників в Х І У - Х У І І І ст.
ПМ. ЖОЛТОВСЬКИЙ
київ
Н А У К О В А ДУМКА
1983
Відповідальний редактор
Я. П. ЗАПАСКО
Рецензенти
П. О. БІЛЕЦЬКИИ,
Ф. С. ПЕТРЯКОВА
Редакція літературознавства
та мистецтвознавства
_ 4901000000-008.............. .....
ж м ацни» Б318-24-82
Визвольна боротьба українського народу, ний артикули в’Ьри, до того часу ничого не
що особливо загострилася після політичної придаючи, а ни уймуючи заховуєт» *.
Люблінсько! 1569 р. та церковної Брестської Ортодоксалісти непримиренно ставилися до
1596 р. уній, стала могутнім фактором, що зу західної культури, вважаючи, що «лакомство
мовив раптовий, небачений розквіт національ на латинскую мудрость, простоту и премуд-
ної культури в різних її. видах. Розвивається рость божію безчестит», що «хитрорЬчія, по-
мова, з’являється бойова і пристрасна полеміч ганский красномовний Аристотель, вавилон-
на література, грунтовних змін зазнає мисте скіе страсти музики... от благочестія устра-
цтво. Незважаючи на релігійний характер його, няет, ересями отравляет и отступниками от
в науковому мисленні епохи виникають і фор православния в'Ьрьі сод-Ьльївает», що необхід
муються нові, прогресивні поняття, входять в но «відхилити православних від черпання води
ужиток нові культурні цінності. Глибока по чужих вчень і дати їм для пиття воду з сво
шана до власних традицій не перешкоджає їх криниць та джерел» 2.
черпати з великої скарбниці культури, яку Конкретним виявом цього джерела культури
створило європейське середньовіччя та доба ортодоксалісти вважали братські школи в їх
Відродження. першій фазі, коли вони спиралися на слов’ян
У працях письменників та вчених того часу ську й почасти грецьку основу, в яких «да не
Івана Вишенського, Василя Острозького, Ме- от чуждого источника пиюще, смертоносна
летія Смотрицького, Єлисея Плетенецького, яда западньїя схизми упившеся, ко мрачно-
Захарі! Копистенського, Кирила Транквіліона- темним римлянам уклонятся» 3.
Ставровецького, а пізніше Іоаникія Галятов- Красу людського тіла також визначає ду
ського, Антонія Радивиловського, Димитрія ховне начало — «красота вічна»: «Аще себ'Ь
Ростовського, Феофана Прокоповича, Григорія любишь красоти ради, молю тя, от гЬла ли
Сковороди знаходимо багато нових філософ красота или от души происходит; разлучи ду
ських, політичних, моральних концепцій, опер шу от гЬла и красота обратится в нел'Ьпоту...
тих на широке використання історичних, а ча Потщися прежде всего душу свою украсити
стково і фізичних знань. Певне місце в них красотою вічною, зане прочая суєтна єсть
відводиться й естетичним питанням. Не зав тлінна, привременна и преходяща яже вскор'Ь
жди ці погляди укладаються в послідовну си в горкое окаянство скончавается»4. Але ці
стему, але й в такому вигляді вони дають не прогресивні ідеї нового світорозуміння при
мало для розуміння особливостей розвитку то вносилися на Україну силами, ворожими на
дішнього образотворчого мистецтва, а тому роду соціально й національно, що й стало
цілком заслуговують на увагу. причиною неприхильного ставлення до них.
На першому етапі боротьби проти войовни Войовничий католицизм епохи контррефор
чого католицизму, проти церковної унії про мації, з яким велася на Україні боротьба, ви
гресивні сили українського суспільства висту користовував для своїх цілей естетичні ідеї
пали за консервативні форми традиційної Ренесансу, поширені в тодішній Польщі.
церковної культури як вираз культури націо Нові погляди на мистецтво стали з ’являтися
нальної. Пожвавлюються зв’язки з Грецією, насамперед серед міських освічених кіл, про
з Росією, і разом з тим негативне ставлення що свідчить декрет львівського міського уря
до католицизму переноситься також на латин ду 1597 р., в якому говориться про «шляхет
ську культуру Західної Європи. Таких кон ність малярського мистецтва, яке через наслі
сервативних поглядів дотримувалися представ дування натури служить релігії і є, скоріше,
ники різних течій громадської думки. Наро- ділом духа, ніж рук людських» 5.
долюбець-демократ Іван Вишенський та цер
ковний діяч Ісая Копинський виступали в цьо 1. Летопнсь Густьінского монастиря. М.. 1948, с. 40.
му питанні однодумцями: «Што раз она 2.сподвижники.
Г ояубев С. Кнеаскнй митрополит Петр Могила и его
Киев, 1883, т. 1, с. 17, 277.
(церква.— П. Ж .) приняла на седьмьіх все- 3.вича3 листа Київського братства д о царя Михаїла Федоро
про заснування Київської братської школи.— Г о я у
ленских соборах стверджений н постановле- бев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвиж
ники. с. 290.
4. Діоптра, альбо зерцало и виражене живота людского
Алегоричне на том св«тв. Вв'е — Вільно, 1612, арк. 24, 25.
5. МаЛкожаИ Т. ЬшотзкІ сесЬ шаіаггу » XVI—XVII V.
зображення Бахуса. 1936, з. 27.
9
П. М. Жолтовський
11
П. М. Жолтовеький
12
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
П. М. Жолтовський
Про емоційну дію барви, зокрема червоної, З часом у свідомості суспільства зростає
А. Радивиловський так писав: то «фарба зась престиж художника. Про це свідчать популяр
червоная єсть фарба огнистая, же дивной речи ні на Україні середньовічні легенди, одну з
скрнтою силою от бога и натурьі с е б і дан- яких знаходимо у І. Галятовського: «В Флянд-
ною, в человіку справует; як то радость в ріи еден маляр маліовал образ пресвятой бо-
сердцу взбуждает, страх отгоняет н см ілим городицьі, яко могл найпіенкній, а діавола
чинит»30. маліовал, яко могл найшпетній, показался ему
Зміни в розумінні такого розкішного колори в с н і злий дух, з гнівом великим и напоми-
стичного явища природи, як веселка, в україн нал его и грозил, жебьі его так шпетне не ма
ській літературі XVII ст. своєрідно відбивають ліовал, але маляр еще барзій тим побудился
особливості розвитку властивостей кольорів у и намаліовал в церкви барзо сличную матку
живопису цього часу, який ішов шляхом по божую, а злого духа барзо шпетного намаліо
ступового поглиблення й витончення. вал под ногами ей, гди тое страшное дивови-
У панегірику львівському єпископу Арсенію ско маляр в церкви на с т ін і маліовал, стоячи
Желіборському, друкованому 1642 р. у Льво на риштованье з тертиць учиненом, знагла ве
ві, відзначається лише краса веселки: ликий віхор повстал и оное риштованье на
землю обалил. Видячи тое, маляр почал пре
Ирис бовім в сличіше фарби ся прибрала,
Кришталовьій дожя засхлой кревині прибрала91. святую богородицу о ратунок просити, теди
образ пресвятой богородици руку протяг н
Через двадцять років І. Галятовський вже оною маляра задержал от рани и от смерти
аналізує кольори веселки: «В д у з і три фарби заховал»33. Через сорок років ця легенда в
не суть правдивими, але здаються тилько бити І. Максимовича виступає вже в розширеному
фарбами, бо дуга єсть оболок водянистий, от поетичному варіанті, що вказує на глибший
пойзреня нашого прозорчистий, а з тилу сво- інтерес до образу художника, на більш високу
его темний, и мает в с о б і разное распростра- оцінку його праці:
нение... мает в с о б і фарбу разную, троякую, Нікто писец искусньїй икону писаше
еднак не правдивую от світлости солнечной, Д ів и богородици, яко и держаше
которая его осіняет» 32. Так може говорити Христа бога Іисуса предвічна первенца.
про властивості кольорів веселки лише той, На обятях носяще прекрасна младенца
Приложи к иконі пречистой тщаніе,
хто бачить красу у поєднанні чистих, незміша- Усердно и прилежно изображеніе.
них кольорових плям. Разом з тим тут тонко Хотя сотворить вапи прекрасное діло,
підмічено зміни кольору залежно від освіт Превосходящее всяку красоту всеціло,
лення, від атмосферних умов. Як восхоті, сотвори, написа прекрасно.
Майже через півстоліття І. Максимович про Діавола же иерзко постави с рогами,
Попираема дів и пречистон ногами,
кольори тієї ж веселки пише як про складне Сотвори ему уста широко отверзти,
явище, сприймання якого пов'язане з «прель- Прочая его уди скаредно простерти.
щенієм» зору: «На д у з і небесной зр ін іе наше Мерзостніе ннктоже возмог зобразити
истинние мнит бити различние шари цвіту- В поруганіе и сміх зрящим представити.
Не терпя б іс такова си поруганія
щіе, обаче не тако, св іт солнечний воспря- До зіла прогніванний, так вопрошенія
щающійся и разливающійся изявляет тако. Предложи иконвику: что тако скаредно
Разсудительно ибо разсмотряти должно неви Написал, пребиваеш от меня иевредно,
Н іч и м т я не обндих и нічим не вредих,
димая, такожде не вся віроятна яко видим, Издалече от тебе в своя пути ходих.
многажди прелщается и зрініе» 33. Вьіше мене зобразих Марію прекрасно,
Відчуваючи й усвідомлюючи складність ко Не могу ся зріти, без міри ужасно.
лористичних якостей природних явищ, теоре Заглади мя и не дажь всім в поругание,
тикам епохи були зрозумілі й принципи коло Прочее ти не терплю узриш отмщеніе.
ристичної єдності, які А. Радивиловський по
яснює таким прикладом: «Найславнійшому 30. Там ж е. с. 876.
31. Записки Наукового товариства Імені Шевченка
малярови, которого в залеценю великом маю (ЗНТШ). Львів. 1896, т. 12. с. 27.
чи люде, великая бися д іл а кривда, гди би 32. Галятовський 1. Ключ разумвнія. Львів. 1659, с. 214.
33. М аксимович І. Феатрон, или позер иравоучительньїй.
кто порвавши пензель, образу его очи або твар с. 24.
34. Р адивиловський А . Огородок... с. 300.
хотіл направити иншими фарбами» 34. 35. Галятовський І. Небо новое. Львів, 1665, с. 65.
14
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
Рече єну нконник: яко подобало, Існувала градація в оцінці якості художніх
Писах твою породу, не лиших не мало. творів і разом з тим й ступеня творчої обдаро
Изобразих скареду твою совершенно,
Безобразіе твоє к мерзким єсть причтенно, ваності їх авторів. «Гдьі прийдеш до коморки
Сам разсуди и смотри як тя зобразует. малярской,— говорить Антоній Радивиловсь
Мерзкую ти скареду образ показует, кий,— знайдеш в ней еден образ піенкний, дру
Древля злоба діавол зіло прогніванний гій піенкнійший, третій еще піенкнійший, зна
Безчестним писаніем весма поруганний,
Иконника от стіни на землю низверже, йдеш і такій, котрій піенкностю своєю, кштал
Идіже б і утверзден, он деку опроверже, том все онии превьішает» а®.
Хотя иконописца на смерть сокрушити У того ж А. Радивиловського знаходимо ан
И безчестіе своє местно сотворити. тичне оповідання, в якому розкривається різ
Обаче иконника ничим не раздуши,
Єгда хотя ниспати, пречистая простре ниця між правдивим мистецьким твором та
Руку иконописцу и вся козни сотре ефектними, але поверховими роботами: «За
Діавола, сохрани ціла невредима часу Апелеса — славного маляра в отмальова-
Пречистия матерн сила невидима» м. ню Елени, спиралися з собою зацнии малярії
Одночасно з віршем Іоанна Максимовича разними штуками, еден там з них малюючи
висловив щиру похвалу художникам Климен- много наклал золота: и гди покажет Апелесо-
тій Зіновіїв у своєму вірші «О иконописцах, ви, которий в контерфете албо визерунку, жад-
сиріч о малярах, и о честном рукоділіи оних, ной не видячи штуки, рекл: піенкной учинити
и о богомазах»: немоглесь — богатую учинил» 40.
Разние мудрости сам бог на світ дал Зростає свідомість неперехідної цінності ми
первого віку, когда сей світ и мир создал, стецьких творів: «Каждая бо вім давняя річ:
Всяких бо рукоділиб през дух свят научил як то здавна виставленние структури, городи,
и малярскую мудрость тогда ж людям открьіл. монастири, своєю старожитностю зробитея и
Жеб на чем колвек его твар изображали, славити звикли»41.
такожде и всіх святих твари маліовали.
І еще икон творци знайдуют штихарі Зауважується й підкреслюється поява нових
и другие честние ж люди золотарі. видатних творів мистецтва, наприклад, будів
І которий маляр чисто вік свой провождает, ництво В. Дуніним-Борковським нових церков
то чудовна от него икона бивает 37. в Єлецькому монастирі Чернігова та прикра
Наведені тут літературні пам’ятки свідчать шення їх іконами:
про зростаючий престиж художника — борця Его тщанія діло и храми вознесенскій
за світле і добре, проти злого й темного. Від Каменний, его пам’ять храм благовіщенскій.
Их же создав украси иконами зіло,
чувається пошана до його творчої, піднесеної Чая себі од бога за сіє д іл о 42.
над повсякденним особистості. Своєрідно ви
словлена ця думка у передмові до «Апостола» Одночасно відзначається й їх втрата. У «Лі
видання Києво-Печерської друкарні 1695 р.: топису Самовидця» з жалем говориться про
пожежу Стародуба в 1677 р., яка знищила оз
Златоуст святой древних богоугодних
человіков-уподобляет живописцем, добу церков, що «на всю Украйну славни б и
Бяху (рече) аки ніции живописци добротітельноя ли в мальованю образов» 43.
сили и брани, егоже противу гріха Високе значення мистецьких надбань підно
и діавола воюєм. Таков б і Авраам, иже сить також І. Максимович у своєму «Феатро-
в своен си жизни живими шари написал нам віру,
Ісаак послушаніе, Іосиф ціломудріе, ні...», наводячи оповідання про царя Деметрія,
Іов — терпеніе, Авель — неповинность, Давид — який «пребогатий град Радое множеством во-
кротость, Илія — ревность * инством окружи и стесни, наказуєм от воинства
невозможно града в власть свою пріяти, р азві
36. М аксимович 1. Богородице д ів о ... Черннгов, 1707, храм в нем же Протоена иконописца б і об
с. 268.
37. З ін о віїв К. Вірші. Приповісті посполиті. К., 1971. с. 140. разу, и испустивши огні, разори, немедленно
38. Титов Ф. Тнпография Киево-Печерской лаврьі с. 464.
39. Радивиловський А. Огородок... с. 431. отврати все воинство от града, большей воз-
40. Тем же. с. 442. м н і вред изрядную толь преславного мужа
41. Там ж е.
42. А. Л . Генеральний обозний В аси лий Каспарович писанную икону сожещи ниже желаемого ли
Борковский,— Киевская старина. 1899. т. 44. с. 534.
43. сЛетопись Самовндца» по новооткритьім спискам. шитися побіди торжества» 44.
Киев. 1878. с. 136.
44. М аксимович І. Феатрои, или позор нравоучительньїй,
Друга половина XVIII ст. відзначена гли
с. 283. бокими змінами в житті українського народу.
15
П. М. Жолтовський
Переживав кризу і весь лад української фео зрозумілим кинуте філософом прислів’я: «Не
дальної культури. Суспільна філософська дум красна хата углами, а живопись красками»50.
ка, головним носієм і виразником якої в ті ча Не зовнішня, не милуюча зір декоративність,
си був на Україні Г. С. Сковорода, чутливо а внутрішні мистецькі якості, що полягають
реагувала на нові явища в мистецтві і теоре насамперед у гармонійній розміреності, ле
тично обгрунтовувала їх. Відходячи від норм, жать в основі мистецького світосприймання.
виголошених І. Галятовським та А. Радиви- «...Если видишь на старой в А хтиркі церкві
ловським, Сковорода далеко вперед посунув кирпичь и вапну, а плана ея не понимаешь,
естетичну думку в па прямі поступового подо как думаешь — усмотріл ли и узнал ея?» —
лання схоластичних поглядів на мистецтво. питає устами Друга філософ у «Наркісі».
Він доходить до надзвичайно передового для І тут же відповідає: «Никак! Таким образом,
свого часу висновку — «полза со красотою, одну только крайнюю и посліднюю наруж-
красота же с ползою неразділна» 45. Ця теза ность вижу в ней, которую и скот видит, а
утверджує органічний зв’язок між життям су симметріи ея, или пропорція и разміра, кото
спільства і мистецтвом, а також його велику рий всему связь и голова матеріалу, понеже
суспільну роль. в ней не разумію , для того и ея не вижу, не
Пошуки прекрасного, як і ствердження видя ея голови»51.
істинного, проходять через усю творчість Мистецька творчість є специфічним явищем.
Г. Сковороди. Поет, співак, музикаит, він гли Для її розуміння потрібне вміння бачити:
боко відчував і розумів образотворче мисте «Краски на картині всяк видит, но Чтоб рису
цтво. його твори сповнені різних алегоричних нок и живопись усмотріть, требуется другое
образів виразно пластичного характеру. Не око, а не иміяй оное сліп в живописи. Скрип
випадково ряд рукописів Сковороди супрово музикальнаго оруді я каждое ухо слишнт, но
джується малюнками, можливо, власного ви чтоб чувствовать вкус утаеннаго в скрипеніи
конання. На його думку, прекрасне полягає в согласія, должно йміть тайное понятія ухо,
розміреності, пропорційності. Філософ вважає, а лишенний онаго для того лишен движущей
що прекрасне повинно бути погоджене з об’єк сердце радості, что нім в м узикі» 52.
тивним і вічним критерієм: «И тогда-то бьі- Художник, в очах Сковороди, передусім
вает прямая піктура, когда она согласна с справжній трудівник, людина високого покли
вічною сущих образов мірою, а со свойством кання, безмежно віддана своїй справі: «Никто
их согласньї суть краски» 4в. Цей вічний крите не пожнет твердой слави от коего-либо худо-
рій повністю відповідає тому, що дає митце жества, если около онаго трудиться не почтет
ві натура: «На искусной живописи картину за сл&дчайшее, самую славу превосходящее
смотріть всякому мило, но в пиктурі один тот увеселеиіе» 53, бо «природа прекрасного така,
охотник, кто любит день и ночь погружать що чим більше на шляху до нього зустрічає
мисли своя в мисли ея, примічая пропорцию, ться перешкод, тим більше до нього тягне, на
написивая и подражая натурі» 47. зразок того найблагороднішого і найтверді
Цілком в дусі академічно-класицистичної шого металу, який, чим більше треться, тим
теорії Г. Сковорода підносить значення ма прекрасніше виблискує» 54.
люнка як основи «піктури». В одному з трак У розглянутих висловленнях про природу
татів читаємо: «...краска єсть как плоть, а ри прекрасного, про специфіку образотворчого
сунок — как кость в т і л і . Сего ради не разу- мистецтва в творах українських письменників
міющий рисунка не приложит краски» 4В. XVII—XVIII ст. знаходимо, хоч і дуже стисле,
У трактаті «Наркіс* устами співбесідників але змістовне, оригінальне, нерідко красномов
Друга і Луки ця думка обгрунтована і вислов не формулювання естетичних питань, які мали
лена ще повніше: « Д р у г . Скажи жь, что та-
кое живописью почитаешь? Краски ли или за 45. Сковорода Г. С. Твори. К.. 1961. т. І. с. 488.
46. Сковорода Г. С. Твори, т. І. с. 637.
критий в краскі рисунок? Л у к а . Краска не 47. Там же, с. 339.
48. Там ж е, с. 537.
иное что, как порох и пустоша; рисунок или 49. Там ж е, с. 38.
пропорціа и расположеніе красок — то сила. 50. Там ж е, с. 364.
51. Сковорода Г- С. Твори, т. 1, с. 39.
А если ея ніт, в то время краска — грязь и 52. Там же, с. 261.
53. Там же, с. 339.
пустошь одн а»49. І тільки тепер може бути 54. Сковорода Г. С. Твори. К.. 1961. т. 2, с. 375.
16
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
17
П. ЛІ. Жолтовський
Яо ПО^О(Г4ІТР» ЗН ІТ К і
Сіл со К^ЛСН Н ЯдлаТьі .
ЇЗ У -
18
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
« Т ’^ О а В г Г ї ( Л Д іІ * н в л л х Тн !
Є (ЛЯП* Л^кгл, *ГО Я С 'М Н А .
19
П. М. Жолтовський
20
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
21
П. М. Жолтовський
22
Естетичні проблеми обр азотворч ого мистецтва
спільності ( р у к о с т и с к а н н я ) , щ а с л и в о г о д і я л ь
ного ж и т т я (п л о м е н ію ч е с е р ц е ) .
Н е з в а ж а ю ч и па т а к у а б с т р а к т н у ід е а л і з у ю
чу е м б л е м а т и к у , Т ел е сн и ц ь кн й в сво їх в ір ш а х
н а т я к а є на з р а д л и в іс т ь п р и д в о р н о ї ат м о с ф е р и ,
на б о р о тьб у в ній р ізн и х п олітичних сил, з а
к л и к а є нову ім п е р а т р и ц ю не бути безпечною :
Госію дствуіі д ол го па престо.тВ слам л
Истреб.ппя вр аж д еб н ьї паїгЬтн,
Р астср зан их п л етущ іяся сЬтп...
23
П. М. Жолтовський
24
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
25
/ 7. Л І Жолтовсокий
26
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
27
П. М. Жолтовський
тульний аркуш із зображенням небесного во нем вашего царского пресветлого величества
їнства. В нижній частині цієї композиції типом изобрази... юже... книгу, аки миротво-
показано битву між двома кораблями. На од рец с милостию прияти изволь, Киев... орла
ному з них — Христос з святими, на другому— своего крилами покрьівай»7б.
«нечестиві» в широкополих капелюхах на чо Гравюра, вміщена на звороті титульного
лі з антихристом. Зміст цих зображень про аркуша, як і подібні композиції попередніх
йнятий духом боротьби і прославляння перемо видань, в узагальненій, алегоричній формі
ги російської та української зброї, які завер відбиває важливі політичні події того часу.
шилися у 1667 р. Андрусівським миром і В центрі зображення кінного лицаря в броні
визнанням Польшею приєднання до Москов та шоломі, очевидно, персоніфікація царя
ської держави Лівобережної й Наддніпрян Олексія Михайловича або гетьмана Д ем’яна
ської України. Многогрішного. Лицар коле дракона списом,
В «Мечі духовному» є ще панегірична аван- оповитим пальмовими гілкам,и з написами
титульна гравюра на честь царя Олексія Ми «П обіда», «Слава», «Сила», «Честь», «Богат-
хайловича як нащадка київського князя Во ство», «Счастье», «Тишина», «Похвала», «Дер
лодимира. Ця ідея втілена в образі родовід жава».
ного дерева, що виростає з лежачої фігури У верхній частині гравюри — великий дво
князя Володимира. На гілках — поясні зобра главий орел з написами на крилах «Правда»,
ження царя Олексія Михайловича та членів «Мужество», «Благодать», «Мудрость» та ін.
його родини. Над деревом — двоглавий орел, У лівому куті — втеча турецького війська —
а під ним — півмісяць з написом: «И луна под головної опори гетьмана Дорошенка — і над
ногами его», натяк на недавні війни з турка ним напис: «Достойная по діл ам нашим вос-
ми і татарами. Два клейма, вміщені на тій же пріемлем». Натяк Л. Барановича на видання
гравюрі, також присвячені перемогам Росії. «Мира с богом» «под знаменем... царского ве
На одному з них орел в російській царській личества» свідчить про те, що зразком для
короні з орлятами гонить зграю птахів, на цієї гравюри, як і гравюри «Києво-Печерсько
другому — цар Олексій Михайлович в образі го патерика» 1661 р., міг бути прапор, висла
Георгія Побідоносця, який поражає дракона. ний з Москви новообраному гетьману Д ем ’яну
Ця гравюра, тісно пов’язана з відомою в Многогрішному. Якщо це так, то перед нами
українському мистецтві того часу компози вільне повторення цього прапора з доданням
цією «Жезла от корня Ієсеєва», набула поши мотивів, які відбивають основні історичні по
рення також і в російському мистецтві. Так, дії. В алегоричне узагальнення складної ком
у 1681 р. живописці Аверків’єв і Андріанов позиції вкладено глибокий патріотичний зміст.
повторюють її генеалогічну частину в розпи Останньою з патріотичних гравюр такого
сах церкви Ільї-пророка в Ярославлі7І. типу є авантитульна композиція «Синопсиса»
Історичні події після Андрусівського миру київського видання 1680 р. На ній зображено
і остаточна перемога над зрадницькою части двоглавого орла. На відміну від непопулярної
ною старшини відображені в гравюрі з книги емблеми шляхетської Польщі — одноглавого
І. Гізеля, що вийшла в 1669 р. під назвою «Мир орла — новий державний герб об’єднаної
з богом человЬку». Вона присвячена примирен Русі — двоглавий орел — після возз’єднання
ню з московським урядом тієї частини укра дуже поширився в українському мистецтві
їнської старшини, яка підтримувала гетьмана (архітектурі, ливарництві, народних вишив
Дорошенка. Внаслідок цього гетьманом був ках, кераміці, а особливо в гравюрі). На
обраний Д ем’ян Многогрішний. В своєму ли грудях орла — овальний медальйон з кін
сті до царя Л. Баранович так пише про при ним зображенням молодого царя Федора
значення книги І. Гізеля та її гравюри: «Егда Олексійовича, який пронизує списом дракона.
бо мир даде и покаянием своим Демян Игна- В кутах гравюри дано абревіатурні означення
тович, гетман вашего царского пресветлого царського титулу: «Б[ожиею] М[илостию]
велич єства войска запорожского, обрете бла В[еликий] Цосударь] Ц[арь] И В[еликий1
годать у вашего и царского пресветлого вели-
чества, тогда... Инокентий Гизель... книгу 74. Собко Н. П. Словарь русских художников. Спб., 189?,
т. 1, с. 15—16.
нареченую мир с богом человеку под знаме- 75. Аісти Южной и Западвой России, т. 8, с. 136.
28
Пстетичні проблеми образотворчого мистецтва
29
П. М. Жолтовський
ЗО
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
Малюнок з кужбушкіп
€Церква войовнича».
І. Тнмковський: «В пам’яті моїй троє сінеш- рожнє, друге піднімається вщерть повне води,
них дверей будинку семінарії з шістьма кла так, що вона проливається через край. На
сами з зображеннями на них виразно давньої третіх, до класів філософів та богословів —
роботи. На перших дверях до двох граматич великий з розкритими крилами орел, що лі
них класів мудрець з долотоу та молотком тає високо над землею, дивлячись на сон
обтесуе пень в огрядного підперезаного учня це» и .
з книгами під рукою. На других, до класів Виконавцями цих розписів могли бути сту-
піїтів та риторів — криниця з коловором над денти-бурсаки, бо відомо, що в Переяслав
нею та двома відрами, одне спускається по ській семінарії в 1764 р. існувало розпоря
дження, щоб семінаристи, які «к ученію схола
82. Тимковскии И. Ф. Моє определенйе на службу.—
Мосхмтявин, 1842, т. б, с. 22—28. стичному латинскому окажутся неспособньї»,
31
П. М. Жолтовський
32
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
Символічна композицій
«■Христос у чаші».
33
П. Л і. Жолтовський
34
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
35
П. М. Жолтовський
д а , Л ю б о в , Ч и с т о т а, С м ірен іє, Б л а г о д а т ь ,
С л а в а » . Н а т и х ж е с х ід ц я х с п р а в а с т о я т ь
п р а о т ц і й п р о р о к и М ойсей, А а р о н . Д а в и д , а
з л і в а — І с а їя , Іє р е м ія , Із е к е їл ь т а Д а н и ї л . Н а
сем и с т о в п а х р о то нд и з к а п іт е л я м и к о р ін ф
с ького о р д е р а е м б л е м а « Д а р и св. д у х а » з від-
п р о в ід н и м и т е к с т а м и з А п о к а л іп с и с а . П о р я д
з о б р а ж е н н я б о га -о т ц я з д у х о м у в и г л я д і г о л у
ба, а д о в к о л а : с п р а в а — а р х а н г е л и М и х а їл ,
У р іїл , Р а ф а ї л , з л ів а — Г а в р и їл , С о л а ф іїл ,
Іє г у д іїл т а В е р а х іїл з с и м в о л іч н и м и з н а к а м и
в р у к а х 95.
К о м п о зи ц ія « Ц е р к в а в о й о в н и ч а » з б е р е г
л а с я в м а л ю н к а х л а в р с ь к и х к у ж б у ш к і в 96.
У цен трі її — к о р а б е л ь з в іт р и л а м и , я к и м к е р
м ує Х ристос. Н а б ер е зі ю р б а в о р о г ів п р а в о
с л а в н о ї церк ви, с е р е д я к и х б а ч и м о Е п ік у р а та
А р ія , Л ю т е р а , К а л ь в ін а , л а т и н с ь к о г о б іск у п а
т а в л а д и к у - у н іа т а . Ц я к о м п о зи ц ія д о н е с л а до
Символічнії композиція «Пелікан». нас г ол ос епохи, н а си ч е н о ї к л а с о во ю , с о ц і а л ь
ною, н а ц іо н а л ь н о ю т а р е л іг ій н о ю б о ро тьб ою .
З а з а д у м о м в о н а б у л а м о н у м е н т а л ь н о ю і,
А л егор ичн і с ю ж е т и в в ій ш л и т а к о ж і в ік о очевидно, п р и з н а ч а л а с я д л я я к о г о с ь н а с т ін н о
н о п и с — основн ий ж а н р с т а р о г о у к р а їн с ь к о г о го розпису.
ж и в о п и с у . Н а й д а в н іш і з них я с к р а в о в ід т в о Т а к і пош и р ен і в X V I I — X V III ст. с и м в ол ічн і
рю ю ть т у а т м о с ф е р у н а п р у ж е н о ї с о ц іа л ь н о ї, к о м п о зи ц ії, я к « Р о з п ’я т т я з в и н о г р а д н о ю л о
н а ц іо н а л ь н о ї т а р е л іг ій н о ї б ор отьб и, в я к у в о зою », «Х ристос у в и н о г р а д н о м у т очи лі», «Хрис-
ни вин икл и . Д о т а к и х н а л е ж а т ь н а с а м п е р е д т о с -в н н о г р а д а р » , «Христос у ч а ш і» , « Н е д р і м а н
с и м во л іч н і з о б р а ж е н н я « С о ф ії — п р е м у д р о с ті не око», « П е л ік а н » , « П л о д и с т р а ж д а н ь Х р и с т о
б о ж о ї» іі « Ц е р к в и войовн ичої», про які о п о в і вих», м а л и сво їм з а в д а н н я м р о з к р и в а т и х р и
д а є П а в л о А л е ппськ ий. П р о п ер ш и й з них — с т и я н с ьк и й д о г м а т є в х а р и с т ії, в и к у п н у ж е р т
х р а м о в и й о б р а з С о ф ій с ь к о г о с о б о р у в К и є ву Х р н с т а 97.
ві — він г ов ор и ть я к про р о б о ту м у д р о г о і д о П о ш и р е н н я п о д іб н и х т ем в у к р а їн с ь к о м у
свідч ено го м а й с т р а . П о с е р е д и н і ікони н а м а ж и в о п и с у к ін ц я X V II і о с о б л и в о в X V I I I ст.
л ь о в а н о ц е р к в у з к о л о н а м и , н а д нею Х ристос
і від нього с в я ти й д ух сх о д и ть в с яйві, внизу 94. Путешсствіїс антиомпїского патриарха Макарни в Рос
сшо в половимо XVII в.., с. 68—71.
з о б р а ж е н н я гієни; д ов го н о си й д и я в о л т р и м а є 95. П .Л .-в, Софвя — прсмудросгь божнн в ІІКОІІОГрвфШ І
в р у к а х л у к і с т р іл у , б іл я нього н а т о в п н е в ір ссвера и юга Россин. - Кисвская старина, 1й$4, декаОрь,
с. 555—667.
них в ч а л м а х с т р іл я є в ц е р к в у з л у к ів ; ю р б а
•Лі. Ц1Ш А11 УРСР. КужОушок арк’ 0‘
ф р а н к і в у с в о їх о д я г а х т а к а п е л ю х а х с т р і л я є
97, Питанню символіки та алегорії в українському ж иво
з р у ш н и ц ь т а г а р м а т 94. писі присвячено низку робіт, з яких головними є: Щ ер*
А л е щ е в т о м у ж X V II ст. с к л а в с я інший баківський Д . Символіка в українському мистецтві.—
В кн.: Збірник секції мистецтв Українського наукового
тип цього х р а м о в о г о о б р а з у , яки й і т еп ер є в товариства, К.. 1921, с. 55—74; Бареинок В. 1Іравственний
символизм русской нкоиопнси XVI—XVII вв.— Т руди
іко н остасі С о ф ій ськ о г о со б о р у в Києві. З а КневскоА духовной академии, 1912, с. 101 —123; Ре-
п а л ьн и й , войовн ичи й з м іс т п о п ер ед н ьо го о б Оин Е. К. ІІкона «Недрсманнос око».— Т руди Харьковско-
го предварительного комитета по устройству XII арлео-
р а з у п о с т у п а єт ь с я в новій к о м п о зи ц ії п ер ед логического с-ьезда. Харьков. 1902, т. 1. с. 153—150. 344—
346; Р един Е. К. Каталог виставки XII археологичеекого
те о л о гіч н о ю вченістю. Н а іконі з о б р а ж е н а се- сьезд а в Харькове. Отдел церковних древностей. Харьков.
м и к о л о н н а р о т о н д а, по середині я к о ї п о с та ть 1902; Н а р б е к о в В . Южнорусское религиоуное нскусство
XVII—XVIII во. Казань. 1903; К аталог виставки XI архе-
богор од иц і з п ід н есен и м и д о го р и р у к а м и з ди- ологического сьсзд а в Кневе. Отдел церковних древно
стей. Кнев, 1899; Коцюбинська //. Пелікан в українсько
тино ю -Х р истом в її л он і. П ід р о т о н д о ю п о му мистецтві.— Записки історично-філологічного відділу
м іст з сем и с х ід ц ів і н а п и с а м и на к о ж н о м у з Української Академії наук, 1926, кн. 9. с. 230—245; Но-
иицький О. Символічні обрали на рнтинах київських ста
них (п о ч и н аю чи з н и ж н ь о г о ) : «В-Ьра, Н а д Ь ж - родруків.— ЗНТІ1І. 1926. т. 144-145. с. 141—150.
30
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
37
П. М. Жолтовський
38
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
Кришка стола
з алегоричними зображеннями.
ла — знаряддя та емблеми його страждань. омофор 101. Ця картина є зразком суто теоло
В руках Христа чаша і діскос. Натуралістично гічного розуміння євхаристичної теми.
зображено сповнене мукою лице Христа, обер Символічних картин, які б цілком відпові
нене догори, звідки бог-отець простягає до ньо дали духові схоластичної богословської вче
го руки. Різко контрастують з темними фарба ності, в українському живопису було небага
ми образа освітлене обличчя Христа та білий то. З них треба назвати картину «Іов на гно
їщі», що зберігається тепер у Житомирському
101. Див. : Каталог виставки XIV археологического ст>ез-
да в г. Черннгове. Церковньїе древностн. Чериигов, 1908,
обласному музеї. На першому плані старець
с. ЗО. Іов, що сидить, уражений хворобою, на гної-
39
Я . Л І Жолтооський
40
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
41
її. М. Жолтовський
42
Естетичні проблеми образотворчого мистецтва
меч той преломитси и не один раз поле мар Льву над звіряти пановання дано,
Дикость строгостью кротитн казано,
сово почервонил» м6. Львов м'Ьсто того ж имени достало,
Гетьман Мазепа широко пропагував власну Ктитор Лев княжа то ему дало,
гербову емблему, вбачаючи в цьому засіб Тут православних вежа сбудована.
для популяризації свого імені. Про це свід Братству єсть за герб от кролев подана,
чить багато відомих його гербів на різних Привслеями моцно утвержденна,
Патрнархами ублагословсипа,
пам’ятках. Після зради Мазепи чернігівський ГдЬ как о церкви вїрно промьішляют,
єпископ І. Максимович у виданій ним у 1709 р. Противних зубьі Львова ми стирают.
книзі «Царский путь креста господня» вважає Запоріжжя також мало просту, виразну й
за потрібне дати негативне тлумачення вихва дохідливу емблему — постать козака з мушке
люваних облесливими панегіристами емблем том на плечі. Вперше вона з’являється у вида
герба гетьмана (місяць, зоря), а також Шве них в 1622 р. Києво-Печерською друкарнею
ції (лев): «Несьітьій лев недоволен толико «Віршах» на похорон Петра Сагайдачного,
стран царств, домов, восхищение сотворше, складених Касіяном Саковичем. Супроводжує
взиска един путь, завистию яростного распа- цю емблему епіграма, що виразно розкриває
ляем, приемши злохитрого совітника, трость її зміст:
вітром колеблему, блудящий зодиак».
Шляхетські гербові емблеми були умовни Кгдьі мензетва запорожцем керолеяе дознали,
Тедьі за герб такого нм рьіцара дали,
ми, не ясними за своїм змістом. Тому й по Которий ото готов отчнзи’Ь служити,
трібні були епіграфи, в яких давалися штучні За вольность сй и свой жнвот положити
витлумачення та коментарі до цих «гербових М як треба землею албо тиж водою
Вшсляко он способний и прудкий до бою М7.
клейиодів». Характерно, що передові громад
ські сили того часу — міщанські братства, ко Д о цього слід додати, що польські «корольо-
зацтво — створювали для себе більш прості, ве» «не дарували», а лише затвердили вжо
виразні, реалістичні гербові емблеми. існуючу емблему, яка зумовила глибоку тра
Однією з найраніших емблем такого типу диційність образу козака в пізніші часи. Для
є відомий видавничий знак І в а н а Федорова, підтвердження цього досить порівняти запо
вміщений у львівському «Апостолі» 1574 р., різький герб з «Віршів» і виконане майже
в який вкладено глибоку ідею про велике су через півтораста років Тимофієм Калипським
спільне значення друкарства. Цей знак має ви «изображение малороссийского козака».
гляд пишно розгалуженої гілки, де вміщено Символічні та алегоричні композиції в
два картуші: один з гербом Львова, другий з українському мистецтві, як правило, серйозні й
власним знаком друкаря. Довкола цього над змістовні, їх спрямованість переважно мора-
звичайно простого знака розташовано чоти лістичио-повчальна. З художнього боку це не
ри літери, які складають ім’я Федорова холодні байдужі абстракції, а теплі й дохід
«ІШАН». Друкарня Львівського братства, що ливі образи, чим і пояснюється їх велика по
була безпосереднім продовжувачем справи пулярність на Україні і те значне місце^ яке
Івана Федорова, зберегла його видавничу ем вони посідають у розвиткові української ху
блему, замінивши лише особистий знак Федо дожньої культури XVII—XVIII ст. як своєрід
рова зображенням башти-дзвіниці Успенської ний вид «емблематичної поезії» в її образо
(Братської) церкви. Глибоке^ суспільне зна творчому вираженні.
чення емблеми пояснюють вірші в псалтирі 116. Пекарский П. Наука и лнтсратура в Россин прн Пет
1708 р.— одному з останніх видань братства ре Вєликом. т. 2, с. 204.
117. Титов Ф. Тнпография Кисво-Псчерской лаври, с. 38
перед захопленням його уніатами:
удожники
¥ “ І.
суспільство
У другій половині XVI ст. відбулися значні «Форштадті» Києва проживав іконописець-
зміни в соціальному, політичному та культур дворянин Степан Соколовський.
ному житті українського народу. Вони зумо Збереглися і деякі автопортрети малярів на
вили швидкий розвиток нового в усіх видах їх творах. На нашу думку, такий автопортрет
мистецтва, в тому числі і живопису. Традиціо вміщено на донаторській іконі «Розп’яття»,
налістичні тенденції поступалися перед новим виконаній, згідно з підписом, у 1691 р. Вікен-
мистецьким світорозумінням. тієм Липським2. На цьому, позначеному ри
Письменник-полеміст Василій Острозький, сами примітивізму образі бачимо донатора з
що дотримувався консервативних поглядів па його дружиною, внизу відповідний напис:
мистецтво, з жалем писав в своєму творі «Сей раб божий Йван Чорний дал умало-
«О единой истинной православной в ір і» про вать за отпущене гріхов своих р. б. 1691».
відсутність в його час «иконописцев искусно... Донатора зображено навколішках, з молитов
по первообразному образьі написующие», тобто но складеними руками. Чорнобороде обличчя
художників-традиціоналістів. В іконописцях Івана Чорного, одяг, як і обличчя та одяг йо
нового типу, що прийшли з світського, пере го дружини, мають селянський вигляд. Поряд
важно міщанського середовища, Василій Ост з Чорним, справа, є ще одна фігура молодого
розький відзначає релігійний індиферентизм, чоловіка з тонкими вусами в міщанському
легковажне ставлення до своєї справи. їх тво верхньому одязі — сіро-синьому жупані з вн-
ри в його очах є «машкаром, лярвом и прочпм пушкою по розрізу. У вотивному написі ім’я
шкаредннм подобние...» '. цієї людини не згадується. За своїм типом та
Подібні ляментації свідчать про великі зм і одягом це не селянин. Найбільш ймовірно
ни в мистецтві, в середовищі художників, у твердити, що то портрет автора образа Вікен-
ставленні до них суспільства. тія Липського, підпис якого вміщений тут же.
Українські художники XVII—XVIII ст. зде На автопортреті Липський виглядає типо
більшого належали до міщанства. Саме та вим міщанином. Разом з тим в цьому зобра
кими зображені вони па гравюрі-ілюстрації женні відчувається скромна інтелігентність,
Леонтія Тарасевича до «Києво-Печерського виявлена в постаті, у виразі очей та обличчя.
патерика». Тут показано прибуття до Києво- Другий підписний автопортрет народного
Печерської лаври грецьких художників, які маляра Костянтина походить з с. Бусовисько
мають вигляд типових, підстрижених «під ма біля м. Старого Самбора на Львівщині. За
кітру» українських мііцаи в довгих жупанах. переказами, він, будучи на австрійській вій
Нерідко художники належали до духовного ськовій службі, намалював у 1803 р. двосто
стану, насамперед це були монахи. Деякі з ронню церковну корогву із зображенням з
представників міського духівництва були ві одного боку «Пієти», а з другого «Непорочно
домими художниками, наприклад, Стефан Лу го зачаття». У правому нижньому куті худож
бенський — києво-подільський протопоп, «доб ник умістив свій автопортрет в овальному ме
рий свндітельствований мастер», що малював дальйоні. Під ним на широкій білій стрічці
іконостас Києво-Михайлівського Золотоверхо підпис «Копзіапіу Каргаї». Незважаючи на
го монастиря^ або борзнянський священик примітивність письма, автопортрет скомпоно
Тимофій Мізко, який в кінці XVIII ст. вико ваний дуже влучно. Зображення погрудне,
пав роботи для іконостаса Снаського собору профільне, нагадує поширені тоді портрети-
в Чернігові. мініатюри. Білий австрійський мундир, перу
Іноді за малярський пензель бралися пред ки із косою, застигле обличчя вимуштрувано-
ставники українського дворянства. Так, Ана- го солдата оживляє допитливий погляд очей.
стасія Полуботок займалась іконописанням, Виразний профіль підкреслює характерність
а польська дідичка Беата Чацька, що жила в всього образу художника-самоука.
своєму маєтку Селець на Волині, малювала Художники іноді були соціально активним
портрети. В кінці XVIII ст. на Печерському елементом суспільства. Діяльними членами
Львівського братства виступали художники-
1. Русскаи нсторнческан бнблнотекгі, Спб., 1882, т. 7, міщани. Так, член братства Лаврін Филипо-
с. 932—933. вич був учасником організованого в 1599 р.
2. Знаходиться у Львівському музеї українського ми
стецтва. Львівського Ставропігійського посольства до
47
Я . М. Жолтовський
Варшави, маляр Пилип Федорович у 1603 р. Не можна залишити поза увагою сторінки
їздив з братськими дорученнями до Ясс. Ху художнього життя України XVII—XVIII ст.,
дожник Теодор був посланцем Львівського пов’язані з цензурними заходами світської та
братства на Вишенський сейм 1607 р. Сенько церковної влади. Осудження «ікон блудниче-
Хома та інші митці збирали кошти для бо ских» зустрічаємо в творі І. Гізеля «Мир с бо
ротьби братства з католицьким патриціатом 3. гом человіку». Торгівлю цими іконами він
Художники-українці брали участь у народ вважав таким самим гріхом, як і торгівлю
но-визвольній війні. Відомо, що один з них отруйними речовинами, єретичними книгами
під час облоги Львова військами Богдана та жіночою косметикою 10.
Хмельницького в 1648 р. показав козакам най Після возз’єднання більшості українських
кращу дорогу для наступу на укріплення кар земель з Росією ті заходи по контролю над
мелітського кляштору — через будинки «схиз- ікопописанням, які мали місце в Росії, повин
матицьких міщан» з боку їхньої церкви4. ні були поширитись і на Україну. Саме в цей
Львівський купець, вірменин, Христофор час питання іконописання особливо загостри
Захнович, що займався малярством, у 1648 лося в зв’язку з церковним розколом, а та
та 1655 рр. під час першої і другої облоги кож з тими стильовими змінами, які переживав
Львова військами Богдана Хмельницького був сам іконопис. З широкою програмою органГ-
учасником міських делегацій до гетьмана. Він зації іконописної справи виступив вихованець
же мав їхати разом із королівським послом Київської академії Симеон Полоцький. Він
до Чигирина для укладення миру з Хмель підніс питання кваліфікації художника, якіс
ницьким 5. ної вартості його творчості, відповідності її
У бурхливі роки боротьби за возз’єднання до настанов церкви. Розглядаючи поширене
України з Росією художники та гравери під тоді твердження, що «многія иконьї пишутся
тримували тісні зв’язки з Росією, нерідко неліпо, чім безчествуют первообразньїи, а по
їздили до Москви, працювали там. Так, глу- тому не достоит их почитати»11, С. Полоць
хівський маляр Захарко в 1668 р., приїхавши кий говорить, що не можна ототожнювати
з Москви, виступає як інформатор у важли якість малярського мистецтва з достойністю
вих політичних справах6. Перед наступом образа; недбало написані ікони не завдають
турків у 1678 р. художники разом з ремісни безчестя святим, а виявляють лише невмілість
ками та посполитими зі зброєю в руках вста художника, який повинен або виправитись або
вали в ряди військ7. припинити займатися своєю професією 12.
Зустрічаємо художників і на урядових по С. Полоцький підготував текст окружної цар
садах. Василь Петранович, надвірний маляр ської грамоти 1669 р., де він зазначав, що
Костянтина Собеського в 20—30-х роках ікони повинні малюватись «по приличности
XVIII ст. був війтом м. Ж овкви8, а маляр д іл и лнц», «всякое ж е неліпіе и неприличіе
Д . Роєвич — спочатку лавником-радником, а к тому да не вообразится, хитрость же и бла-
потім бургомістром в тій ж е Жовкві. Ці фак
ти свідчать про суспільну впливовість жовків- 3. Див.: їсаевич Я. Л. Джерельні матеріали з історії
ського гурту художників в другій половині українського мистецтва XVI—XVIII ст. в архіві Львів
ського братства.— Третя республіканська наукова конфе
XVII ст. Йосип Городницький — маляр ренція з архівознавства та Іншії* спеціальних історичних
XVIII ст. був радником кам’янецьким 9, ма дисциплін. К.. 1966, с. 10в—109.
4. Сборннк лстопнсеЛ, относящнхся к ЮжноД и ЗападноЛ
ляр Станіслав — лавником в Перемишлі. Руси. Кнев, 1888, с. 241.
Художники-міщани у XVI, XVII ст. нерідко 5. Днв.: Яазіат іескі £ . Зіо^лік таїаггбчг роївкІсН.., І. З,
з. 74—75. Іл г іп з к і V . О таІаггасЬ ІшомгзкІсЬ — Зрга-
виступають як поручителі, опікуни, повірені в игоггіапіа к отізіі.., і. 5, з. 48.
6. Див.: Лрхнв Юго-Западной Россин. т. 7, с. 79.
судах, юридичні особи в різних майнових та 7. Днв.: Бантьіш-Каменский Д. Исторня МалоП Росччін.
грошових справах. Саме тому немало їх імен Спб., 1903, с. 308.
8. Ді:в.: Крип'якевич І. З Історії м. Жовквн.— В кн.: З а
збереглося в адміністративних та судових ак писки чнна св. Василіи Великого, Львів, 1935, т. 6. вип. 1,
с. 63.
тах, зокрема львівських. 9. Див.: Г олубець М. Малярн-вясиліани на тлі західно
українського малярства XVIII в.— В кн.: Записки чнна
Як свідчать наведені факти, найбільш со св. Василія Великого. Львів, 1930, т. З, вьіп. 3/4. с. 449.
10. Г ізель І. Мир с богом человдку. К., 1609, с. 420.
ціально активними, патріотично спрямовани 11. М айков А. П. Очерки по нсторнн русскоЛ лнтературьі
ми були художники, що належали до демо XVII—XVIII вв. Спб.. 1889, с. 137.
12. М айков А. П. Очерки по нсторнн русскоЛ литературьі
кратичних, міщанських кіл. XVII—XVIII вв., с. 137.
48
П. М. Жолтовський
49
Я . М. Жолтовський
50
Худож ники і суспільства
К. КОСТЯНТИН.
Автопортрет.
51
П. М. Жолтовський
т\ г А / і
художників
Печатка київського
іконописного цеху 1830 р.
Портрет невідомого
сокальського мішанина.
53
рШі
Корпоративне та професійне життя художників
Митці різних фахів брали участь у будів скарбієм Гінчкою, видно, що майстрам поста
ництві культури українського народу. Особ чали фарби, олію, золото. Для харчування
ливості соціального, професійного, громад їм видавали червоне та біле вино, рис, фіги,
ського життя цього мистецького середовища мигдаль, родзинки, корицю4. Твори україн
допомагають розкрити ту значну роль, яку ських художників поза межами батьківщини
відігравали художники в культурному житті свідчать про високий рівень майстерності, яку
своєї епохи. підтверджують збережені до нашого часу їх
Незважаючи на випадковість та нечислен роботи в Польщі (в Кракові, Любліні, Сандо-
ність архівних і літературних джерел, на об мирі, Вислиці).
маль підписаних творів, нам відомо більше ти Багато про що говорить той факт, що київ
сячі імен художників, які працювали на Украї ський маляр Антоній у XV ст. працював над
ні у XIV—XVIII ст. ЗвичайнЬ, це лише невели розписом соборного храму в П скові8. Саме в
ка частина від усієї кількості митців феодаль цей час мистецтво Псковської та Новгород
ної епохи України. ської земель знаходилося в порі свого висо
Найстаріші з українських художників нале кого розквіту, і тому туди могли запрошува
жали до духівництва. Це Петро Ратенський, тись лише визначні художники.
що став київським митрополитом, Гайль — Розвиток цехового виробництва і цехового
священик перемишльський, Антоній — киево- ладу в містах України не обминув і художніх
печерський монах. Серед решти імен худож професій. Поки не було створено спеціальних
ників XIV—XV ст., яких нараховується понад цехів, малярі входили до складу змішаних це
десять *, можливо, також є духовні особи. Але, хових об’єднань. Найстаршим з таких цехів у
безумовно, що такі, як Тимофій Дробиш «ма Польській державі був краківський цех, засно
ляр руский» в Перемишлі та ряд інших, були ваний у 1410 р., до якого, крім художників,
світськими людьми і належали до міщанства входили сницарі, склярі, столярі, золотарі, то
Поряд з художниками-станковістами та мо карі.
нументалістами існували майстри вітражного Львівські художники у XVI ст., подібно до
живопису. Є згадка про вітражника та книж краківських, належали до спільного цеху ма
кового ілюстратора у Львові Лютека, що ро лярів, золотників та конвисарів, перемишль
бив вітражі у м. Буську, про львівського книж ські митці — до цеху ювелірів та конвисарів.
кового ілюмінатора Іоанна. Шефера 2. У мистецькому житті до кінця XVI ст. не
Таким чином, на зорі українського маляр було конфесійного засилля. Образи «русько
ства бачимо фахівців різних його видів, які го» стилю, писані православними малярами,
належали до різних верств тодішнього су купувались католиками, їх можна було бачи
спільства. ти по католицьких костьолах. У цьому ще бу
Художників з України часто запрошували ли залишки "тих ягеллонських традицій, коли
на роботу до польських земель, де їм не тіль український церковний живопис не вважався
ки добре платили, а й нагороджували почес ні єретичним, ні стильово чужим у всій Поль
ними дарами, «пожалуваннями». Так, у ській державі ®. !
1426 р. король Ягайло своєю грамотою дару
вав парохію на перемишльському передмісті 1 Владика. Іоанн, Андрій, Лука, Матвій, Яків. Лаврен-
тій, Тимофій Дробиш, а також Микола Гербершмик,
священику-художникові Гайлеві, що викону Станіслав Лютек. Іоаан Шефер. Див.: Кахіахвіескі Е.
вав монументальні розписи в Краківській, ЗіофпіІс шаІаг2б«г роІвИсЬ... ЦГагзганга, 1857, і. 3.
5. 55—57. , .
Сандомирській та Серадзькій зем лях3. 2. Див.: Ж олтовський П. Словвик-довідник художників,
що працювали на Україні у XIV—XVIII ст,— Матеріали
У 1393 р. група руських малярів на чолі з з етнографії та мистецтвознавства, 1963. вип. 7/8. с. 212,
Владикою працювала на королівське замов 231.
3. Гришеаська М. Причинки до Історії руської штуки в
лення в костьолі св. Хреста на Лисій горі, в давній Польщі.— ЗНТШ, т. 51, с. 5 - е .
і . Яазіат іескі Е. ЗІоишік таїаггбчг роїзкісп... і. 3.
королівській опочивальні краківського замку
та в Сандомирській землі. Із записів королів І! Собко Н. Словарь русских художников. Спб.. 1893. т. 1.
с. 308.
ських видатків, проведених у тих роках під- 6. Красномовним доказом цього е образ виразно русько*
візантійського типу, посвячений у львівському Кафед
ральному соборі католицьким єпископом Бернардом ВІль-
чеком 1634 р. Опубліковано цей обоаз, що має на собі
Портрет ознаки поновлень XVII ст., у кн»,: МаЛкотяМ Т. Ьфоф-
Івана Ґуляницького. $М сесЬ шаіаггу ш XVI—Х у іІ V. 1.^6^, 1936, табл. 3.
55
П. М. Жолтовський
56
Корпоративне та професійне життя художників
57
П. М. Жолтовський
58
Корпоративне та професійне життя художників
59
П. М. Жолтовський
лікарі, фельдшері, далі балетмейстери і лише нувачуючи його в захопленні грошей цього
після них м а л я р 20. «многоп'Ьняжного» митця. Як свідчить по
Н е вище розцінювала художника і україн смертний опис майна львівського художника
ська духовна ієрархія. Так, у складі осіб, що Войцеха Стефановського, він мав багато доро
супроводжували чернігівського єпископа Л а гоцінностей та домашніх речей 24.
заря Барановича під час його подорожі до М ожна було б ще назвати приклади зам ож
Москви у 1669 р., був іконописець Григорій. ності окремих художників. Проте це стосуєть
Його місце серед цього великого почту, який ся лише тих, що знаходилися з певних причин
їхав на 60 конях, а в Москві розмістився у у привілейованому становищі.
8 будинках, визначалось списком, де названо Незваж аю чи на відносну замож ність деяких
спочатку скарбника, двох ігуменів, двох про художників, їх заробітки не були високими.
топопів, архідиякона, уставщ ика, чотирьох Найвище оплачувався іконопис. Так, Авгу-
дияконів, трьох монахів. Д ал і за цією групою стин, син Б лаж ея, одерж ав у 1655 р. за образи
духовенства йшла «челядь єпископа», а саме: до головного вівтаря латинської кафедри
конюшний, регент, вісім співаків, кухмістр, 180 золотих, а Станіслав Александрович за об
іконописець. Потім перераховані троє слуг, чо рази до вівтаря львівського костьолу М агда-
тири келейники, чотири служки, троє гайдуків, лини — 200 золотих25. Д уж е поширеною була
два конюхи, вісім візників, три служки ігуме натуральна форма оплати малярської праці.
на, чотири служки протопопа. Отже, художни- Н априклад, на іконі Спаса 1666 р., виконаній
ка-іконописця тут означено на самому кінці мукачівським маляром Іллею Бродлаковичем-
середньої групи, безпосередньо перед різного Вншенським, зазначено, що її придбав побра
роду нижчими слугам и 21. тим художника Стегун за два «вепри». Один
Але в широкому народному середовищі, се з них був відданий відразу, а другого, оціне
ред дрібного міського люду, ремісників до ху ного в 6 золотих, Стегун зобов’язався віддати
дожників ставились інакше. П ро це довіду в кінці року (на день св. М ихайла) натурою
ємося з уже згаданого присвяченого худож або виплатити 6 золотих 2в.
никам вірша Климентія Зіновіїва. Т ака ж Оплату в 1200 золотих за малювання іконо
повага до м алярів проступає і в ж артівли стаса до львівської братської Успенської церк
вій пісні про цехмістера Купер’яна, де гово ви, зазначену в контракті 1637 р. з малярем
риться: Миколою Петрахновичем, можна вваж ати до
Зібралася кумпанія
сить високою *7.
Невеличка, але чісна; Докладні відомості про оплату праці худож-
Єдні сіли по одиий бік. ників-іконописців у Києві в XVIII ст. дають
Другі сіли по другий бік, контрактові угоди. Так, в 1689 р. лубенський
Купер’ян найстарший посередині. іконописець Іосиф Іванович уклав угоду з
Зібралися ми та всі тутечка.
Не прості люди — все реміснички. гетьманом на малю вання та золочення велико
То писарі, то малярі, го іконостаса Спаської церкви М гарського мо
То ковалі, то слюсарі. настиря, за який він мав одержати «готових
То музики, то дзвонарі. грошей» 200 золотих й, крім того, значну кіль
То шевчики, то крамаріи .
кість продуктів у вигляді житньої, пшеничної
Тут м алярі разом з писарями виступають та гречаної муки, пшона та круп, гороху, солі,
на першому місці. З цих представників інте
20. Див.: йоЬ говоІзкІ Т. Роїзкіе таїагзіи го рогігеїсгаге.
лігентних професій починає пісенька свій пе з. 190.
релік майстрового, фахового люду. 21. Зйеорн В. Очеркя из истории Малороссии в XVII в.
Сношения иалороссвйского духовенства с носковским
М атеріальне становище художників було правительством. М.. 1899. с. 379.
22. Колеееа Ф. У країнська усна словесність. Львів, 1938.
дуж е різним. Бували випадки, коли вони мали с 390—391.
достатки, навіть були заможними. Іван Ви- 23. Вьішенский И. Сочинения. М.: Л „ 1955. с. 54—55.
24. М а Л к о а М Р. ілгофзісі сесЬ т а їа г г у V XVI—XVII V.,
шенський докоряє уніатському луцькому єпи 8 36
25. Там ж е, с. 16, 37.
скопові Кирилу Терлецькому: «Вспомяни и 26. Див.: Саханев В. Новьій карпато-русскнй зпнграфнче-
Филипа м аляра многопбняжного. Камо тьіе ский н атер а ал ,— Науковий збірник товариства «Про-
сввта» в Ужгороді. Річник IX, Ужгород. 1932, с. 76.
румяньїе золотие, по его неволном отходЬ 27. Див.: Юбилейное издание в па мять 300-летнего осно-
вавн я Львовского Ставропигивского братства. Львов.
осталися и в чием ньін-Ь везеню седят»23, зви 1886, е. 8.
60
Корпоративне та професійне життя художників
в’яленої та просоленої риби, олію з льону та іконостаса сільської церкви передбачає тіль
коноплі, 10 яловиць, 40 баранів, 15 пудів сала, ки оплату грішми в сумі 200 крб., а контракт
солонини, м асла та сиру, горілки 1000 кварт, 1785 р. на виготовлення київським іконопис
два кадовби капусти, стільки ж огірків, ци цем С. Соколовським іконостаса в с. Чернеча
булі та часнику. Слобода біля Конотопа передбачає оплату в
Значна грошова сума та велика кількість 1000 крб. Значна різниця в оплаті згаданих
провіанту пояснюється тим, що підряд Іосифа іконостасів напевно зумовлена різницею в їх
Івановича передбачав виконання не тільки розмірах. Крім того, можна припустити, що в
малярської, а й дорогої золотницької роботи. останньому випадку враховувалася вартість
Продукти ж мали забезпечити харчування ці різьбарської («сницарської») роботи.
лої бригади виконавців протягом тривалого Досить високі оплати за іконостасні роботи
часу. залеж али від використання коштовних мате
У 1727 р. Якнму Глинському за малю вання ріалів (золота, «венецьких ф арб»), складності
невеликого іконостаса Івано-Богословського позолочувальних операцій, від кількості поміч
приділу великої лаврської церкви було зап л а ників, а також тривалості праці, яка могла
чено 90 карбованців 2В. продовжуватися один-два і більше років.
Києво-подільському іконописцю Івану Коса- У 1786 р. Києво-Печерська л авра виплачу
чинському у 1759 р. за виконання живопису та вала іконописцям за ікону «сванськую» (тоб
позолоту іконостаса до церкви с. (Зшиткова то за зображ ення богоматері з Антоніем та
мало бути заплачено 110 крб. грішми і, крім Феодосієм Печерськими) по 1 крб. 25 коп. за
того, натурою «борошна житнього 8 четвертей, штуку. З а ікону «Успіння» по 1 крб. 60 коп. за
пшеничного 2 четверті, гречаного 3 четверті, штуку. З а «преподобних на хмарах» по
пшона 2 четверті, 3 відра олії, 2 пуди сала, 80 коп. штука. Ікони ці повинні бути доброго
2-х свиней, 2-х баранів, 10 качок, 20 курей, письма, бо призначалися для подарунків різ
100 ступок солі, 1000 рибин, шкір худоб’ячих ним визначним особам та жертводавцям, які
дві, 2 копи яєць, 15 дванадцятиквартових шин відвідували л а в р у 31.
кових відер горілки, 50 дерев соснових на дро З а портрети платили дешево. У XVI ст. ця
ва та 500 штук дранки» и . плата вагалась між 20—30 флоринами, біля
Б іля 1760 р. київському маляреві-іконопис- 1600 р. між ЗО—40 золотими, у XVII ст. від
цеві Л укіану Торабіновському за позолоту і 5— 10 до ЗО золотих. Д о того ж за . цю міні
малю вання ікон до іконостаса Поповогірської мальну плату художникові доводилося торгу
церкви на Стародубщині мало бути заплачено ватися навіть з дуж е багатими замовцями,
150 крб. грішми і натурою «15 четвертей ж и які зовсім не були в таких випадках щедри
та, 6 вівса, 10 ячменю, 8 пшениці, пшона, круп ми. Так, Ян Замойський — багатий магнат, ме
гречаних і ячмінних, сім’я конопляного 4 чет ценат, будівничий міста Зам остя, засновник
вертини, 2 четверті гороху, 5 пудів сала, 5 пу Замойської академ ії наказував своєму львів
дів солі, 8 станів горілки, 2 бочки пива, 2 яло ському підскарбію: «З малярем (Яном Ш ван-
виці, 3 кабани, 5 баранів, 100 кварт олії, 3 від ковським) торгуйтесь за мій портрет. Пишете,
ра масла, 5 відер сиру, 4 пуди меду, 3 пуди що йому дано ЗО золотих, а тепер ж а д ає 40.
лою, 2 голови в’яленої риби, 20 возів сіна, дров Торгуйтесь, а на чим стане — заплатіть йо
рубаних — скільки буде треба» 30. му» 82.
Н атуральна або натурально-грошова форма Н ебагато одержували за портрети і над
оплати праці іконописців переваж ала до сере дніпрянські художники. Про це красномовно
дини X V III ст. В 70-х та 80-х роках XVIII ст. говорить скарга глухівського м аляра Григорія
малярські роботи вж е оплачуються самими до полковника П авла Полуботка на Олексія
грішми. Так, в 1783 р. контракт з маляром Туранського, що не заплатив грошей за порт
К. Субратовим на малю вання та золочення рет свого батька — генерального судді Олек
сія М ихайловича Туранського, який помер у
28. Ц ентральний держ авний Історичний архів у Києві
(ЦД1А У РС Р). ф . 128, оп. 1. спр. 6. арк. 18. 1716 р.: «Ж алостную мою суплику вашей вел-
29. Там ж е, спр. 29, арк. 26. можности подаю и святой справедливостн про
30. Т а к ж е, спр. 11. арк. 16.
31. Ц Д ІА УРСР, ф . 128, оп. 1, спр. 618, арк. 12. шу з пана АлексЬя Туранского в таком ин-
32. АгсЬІчгшп Лапа 2 а т о ї з кісно. Ш агагаш а, 1904, І. 1,
а. 25. терееЬ: что старого судію енерального, отца
61.
П. М. Жолтовський
сго, контрефект малевалем, по умертвім; аже головним чином на продаж численним проча
за оній контрефект тилко п. Алексій за отца нам, котрі приходили до Києво-Печерської л ав
своего заплатил коп трех, а пять коп остал- ри та київських монастирів. О. фон Гун, який
ся виновен; ибо н стуж ал я пану АлексЬю с побував у Києві в 1806 р., зауваж ував, що
прошеніем могократ, аби отдал; но он, не в£- ікон «нигде толико множество на продажу не
даю, коея ради виньї, не отдает. Прошу вашу вьіставляют как в К иеве»38.
велможность оного пана Туранского пред вел- «Ревизская сказка» київського іконописного
можность вашу сискать и допросить, а по до- цеху 1811 р. нараховує близько 150 майст
просу свой указ панский учинить, за что дол- рів, які жили і працювали в другій половині
жен бога молить навсегда. Велможности ва- XVIII ст.39, хоч дані цього документа не дають
шей нижайшей раб Григорий маляр глухов- можливості відрізнити серед цих майстрів ж и
ски й »33. Цей документ ніяк не свідчить про вописців від різьб’ярів, так званих хресторізів,
достатки Григорія, який, мабуть, за своїм ма які також входили до складу цього цеху; про
теріальним становищем не був винятком серед те можна вваж ати, що число живописців в
тодішніх малярів. цеху було значним.
Про художників та їхнє життя на Наддніп Певне уявлення про характер творчості ки-
рянській Україні до кінця XVII ст. нам мало єво-подільських майстрів-живописців д ає іко
що відомо. Вони жили і працювали головним на, що до 1941 р. зберігалась в Харківській
чином у Києві, та також в інших великих мі картинній галереї. Н а її звороті була д ата та
стах гетьманщини. Д еякі відомості маємо про ім’я майстра «києво-подільського жителя». З а
художні осередки XVIII ст. Чернігівщини, се аналогією з стилем та характером цього пам ’
ред яких найбільш визначним був Стародуб. ятника можна визначити низку інших творів у
«Літопис Самовидця» сповіщає, що під час збірках музеїв, як продукцію києво-поділь-
великої пожежі міста в 1677 р. згоріло 4 церк ських іконописців XVIII ст. Найбільш харак
ви «зо всею оздобою их, которая на всю Укра терною з цієї групи є ікона «Всіх святих» *°.
йну славна бьіла в маліованію образов» 34. Виконана вона, як і більшість невеликих «хат
У 1726 р. в Стародубській протопопі! було ніх» ікон цього осередку, в досить дрібному
20 малярів, двоє з них мали 4 учні. З цих 20 мініатюрному письмі. В малюнку та компози
живописців 10 були неписьменними, 13 ж ило в ції зберігається ще багато барочних рис, коло
своїх, а 7 у найманих хатах. 17 були міщан рит ж е цілком обумовлений принципами ак а
ського, 1 духовного звання, 1 з козаків, 1 з демічного живопису.
слуг панських. У 1768 р. в Стародубі було Є відомості, що київські цехові м алярі не
всього 8 малярів, у чотирьох з них вчилося обмежувалися лише іконописанням. Так, у
7 уч н ів35. Н аявність відносно немалої кілько 1781 р. вони розмальовували тріумфальну ар
сті малярів у Стародубі стверджує опис цього ку, споруджену з нагоди проїзду через Київ
міста 1781 р . 36 цесаревича П авла Петровича 4І.
В описі, складеному 1786 р., вказується, що Київський іконописний цех мав свою ембле
в Ніжині було 11 м алярів, у Чернігові — 2, у му, відому нам з цехової печатки 1830 р., на
Городні — 2 та в Ромнах — І 37. В решті міст якій зображ ена голова вола — символ патро-
Чернігівщини, згідно з цим описом, м алярів
33. Л азаревский А. Старннньїе малороссийскне портрети,—
не було. Кневская старина, 1882, № 5, с. 337—344.
Як бачимо, серед художників Чернігівщини 34. ^Хрестоматія давн ьої українсько? літератури. К.. 1949.
рішуче переважаю ть міщани — та соціальна 36. Див.: Соловій О. Д о Історії української живописі на
початку X VIII ст.— У країна, 1917, кн. 1/2, с. 106—116.
верства, з якою вж е в XVI ст. і була в основ 36. М аксимович А. Опнсавие Старой Малороссии. Киев,
ному зв'язан а ця професія. 1888, т. І.
37. Див.: Ш афонский А . Черяиговского наиестиичества
У XVIII ст. в Києві існував іконописний цех, топографическое описание. Киев. 1861, с. 293. 344, 477, 673.
підпорядкований киево-подільському магістра 38. Сиш щ кий Д . М алороссия по рассказам путешествен-
ииков,— Кневская старина. 1892, М 2, с. 261.
ту. Н ем ає докладних відомостей, коли і як він 39. Жолтовський П. Словник-довідиик художників, що
працю вала в а У країні в ХУ—ХУШ ст,— М атеріали з
виник, але в другій половині XVIII ст. цей цех етнограф ії т а художнього промислу, с. 189—232.
був багатолюдним, його діяльність — досить 40. Зберігається в Д ерж авному м узеї українського обра
зотворчого мистецтва в Кневі.
інтенсивною. Продукція київських іконописців, 41. Посещение Києва в. кн. Павлом Петровичем и в. кн.
Марне# Федоровной.— Кневская старина. 1883. № 6.
що жили переважно на Подолі, призначалася с. 643.
62
\
Корпоративне та професійне життя художників
63
П. М. Жолтовський
64
Корпоративне та професійне життя художників
вання, як виконання «самьім добрим мастер- трактах, нічого не говориться. М абуть, ця сто
ством», «дуже доброю роботою». Так, в най рона справи мало турбувала замовників. М ай
старішому з відомих нам контрактів з худож стерність того художника, до якого вони звер
никами, в угоді Львівського братства з м аля тались, була для них очевидною і в ній вони
рем Миколою Петрахновичем застерігається, були впевнені. А про якість матеріалів треба
щоб «робота була виконана якнайздобніше, було дбати і тримати їх під контролем. Разом
найкращими і тривалими фарбами, також зо з тим в таких контрактах розкривається широ
лотом, самим «файнгольдом», без всяких домі ке розуміння синтетичної цілості іконопису як
шок і на доброму грунті виправлена та нам а мистецького твору, в якому зливалися в єдиний
льована на означений ч ас » 68. образ живопис, сницарська різьба, різання по
Контракти XVIII ст. докладніш е обумовлю левкасу.
ють роботу. Н априклад, в угоді, складеній Зі свого боку художники зобов’язувалися,
близько 1760 р. з київським іконописцем Лукі- як читаємо в контракті «інтерцизі» лубен
яном Торабіновським, зазначено в деталях, ського маляра-іконописця Іосифа Івановича,
що він зобов’язаний для церкви с. Попова Го «уєднаного і уговореного вольним договором»,
ра на Стародубщині «художеством иконопис- всю роботу «иле способу сили и уміентности
ним з д іл а т ь и украсить иконостас: а именно его станет, в рем есл і своем старатися, аб и як
н ам істн и е нкони в с і четьіре как в ін ц и так наиздобні и як найдосконалій тое д іл о било
и пол ризанние кв ітам и слупи и шати самим виставлено».
золотом, царскіе врата двойником, а с т р іл у и С вій художній ідеал старі українські худож
наклейки самим украсить золотом, шати на ники більше відчували, ніж уявляли. П анас
иконах на м істн и х добрими вінецким и ф ар Семенів та Тимофій Семків — творці такого
бами и с золотом тертого кв ітам и на сів ер - неперевершеного шедевра, як дерев’яна Воз-
них дверях нкони архангелов М ихаила и Га- несенська церква в с. Березна на Чернігівщ и
вриила з золотими він ц ам и и шати с квітам и ні,— в своєму контракті пообіцяли «превосхо-
как и на н ам істн и х иконах и такими красками дя ту роботу, как можно красивійш е д іл а т и
и таким подобіем как и нині нм ію тся н ам іст- старатим уся»в0. У цей скромний вираз вони
ніе нкони н царскіе и сіверн іе двери в церкви вклали високе моральне зобов’язання щиро
новобобовицкой, против которих икон их би віддати свої сили замовленій роботі.
робота бить должна, под нам істним и нконами Т ак ж е коротко, але дохідливо й зрозум і
на блятах пристойніе к ним икони с красок ло для загалу окремі художники характеризу
праздннка по надлеж ащ ему з він ц ам и , г д і вались як «добрий сводітельствованний м а
подлежит з двойника архіерейя блят з слупами ляр», «искуснійш ій ч ел о в ік и до мастерства
таким подобіем — как и нам істніе нкони укра- справнійш ий иконописец».
шени будут: апостолов двойником поле р іза н - Часом д авалась і етична характеристика.
ное, а він ц и золотом, пророков він ц и двойни Так, в 1768 р. про Олексія Куницького, що з а
ком, а поле красками по приличію; воплощеніе кінчив науку в київській лаврській малярні, бу
богородици поле р іза н о е двойником, а в ін е ц ло записано, що він жив «честно без жадного
золотой; распятие с предстоящими він ц и двой підозріння і нині відпускається з честю куди
ником, но в с ім ж е т ім иконам должни бить хоч».
краски различних ц вітов добріє, а не саміе в У випадках непорозумінь та конфліктів вд а
пристойних красних м іс та х простіє, а г д і і вались до художників-експертів. Наприклад,
єсть каль и сницарская ризба (кроме виш е оз- контракт 1760 р. з іконописцем Дорофеєм Ко-
наченньїх знатних показних м іс т) так двойни лосовським на малювання іконостаса в церкві
ком и серебром по способности с которих, г д і с. Попова Гора передбачав, що «ежелиб з сто-
подлежит и красками розписано бить дол- ронних иконописцев знающих добре мастер-
жно» 59. ство усмотрел бити в чем неискусно, он Доро-
О днак і ця детальна угода скерована, го фей и м іе т исправить своим коштом». Подаємо
ловним чином, на забезпечення виконання з а
мовлення якісними матеріалами, особливо 58. Юбилейное нздание в память 300-лстнего основания
там, де вж ивалося золото. Про художню якість Львовского Ставропягийского братства, с. 8.
59. Ц Д ІА УРСР. ф . 128. оп. 1. спр. II, арк. 16.
роботи тут, як і в багатьох інших подібних кон 60. Киевская старина. 1889, № 24. с. 231.
65
Я. М. Жолтовський
повний текст цієї типової на той час «інтер- ячменньїх круп четвертей 2
Сербин Я.
Етюди голів.
Художня освіта
Д о кінця XVII ст. навчання малярському ре Бердичева для виконання декоративного роз
меслу здійснювалося на Україні шляхом уч пису в митрополичих покоях.
нівства в цехових, позацехових та монастир У лаврській малярні навчання проходило
ських майстернях. під керівництвом досвідчених монахів-малярів.
Зародки фахової художньої школи з ’явля М ожна розрізнити дві категорії учнів. Першу
ються лише в кінці XVII ст. Ц е була малярня складали «молодики», які належ али до ниж
Києво-Печерської лаври, в якій працювали чої монастирської «братії» — до «послушни
монахи-малярі. При них вчилися учні-«моло- ків». Д о другої відносились учні, що вступали
дики». З одного боку, це було суто практич до лаврських малярень на певний термін, р а
ним, подібним до цехового, навчанням м аляр ніш якого вони не мали права залиш ати свого
ству, а з другого — тут склалася певна систе навчання. Ц я група прирівню валася до катего
ма малярського навчання, що спиралася на рії цехових учнів.
різні посібники для малювання людського ті Учні перебували на лаврському утриманні.
л а та його частин, фігур, портретів, ландш аф Вони одержували харчі, а також одяг. В «па
тів. Хоч монахи зі своїми «молодиками» та м’ятних» записах Аліпія Галика перерахову
учнями працювали в окремих келіях, їх ті^но ється:
згуртовувала монастирська дисципліна. Увесь
колектив вваж ався єдиною «малярнею» на чо Островерхому сорочки и убране
Клину сорочку и убране
лі з своїм начальником. Згодом «келейне» на КостЬ сорочку и убране
вчання малярству було замінено спеціально Павлу сорочку
організованою у 1763 р. об’єднаною лаврською Йвану сорочку4.
малярнею, про що свідчить « Д іл о о бьітии в М іж учнями «молодиками» та майстрами-
л а в р і единой только м ал яр н і, а прочие ке- монахами нерідко виникали різні конфлікти,
лейньїе малярские обученя уничтожить и воо- про які довідуємося із записів в лаврських
ной для монастьірской работьі всегда десять кужбушках. «Року 1746месяца апреля 26 дня...
молодиков и двадцать учеников и о видачи на отошел Йван Лем из м ал я р н і бивал вельми
молодиков порции против послушников и дру сперечний и я его отослал, зм агается и сва-
гих работников, а ученикам по пропорции со рится бесзперестанно изи мною». І далі про
9кономчи полатьі и к е л а р н і х а р ч і еж ем ісяч- нього ж: «...а учился три года и не способний
но» *. до того д іл а , а его як научено и малеват уже
Н емає достатніх підстав вваж ати організа бил начал и за частое его зм агання отослал,
цію в 1763 р. об’єднаної лаврської малярні, я, Алипий из малярнії, що не слухає як що ему
як це робить М. Істом ін2, критичним момен загадаєш усе сварится и отмагается...» Б.
том, різко розділяючим два періоди в розвит Той ж е Аліпій Галик записав про втечу уч
ку малярської школи. Д о 1763 р. лаврські нів до закінчення свого терміну: «Року 1759
майстерні розглядалися як єдине ціле. Так, іюля 26... М ацко пошов от меня и хоч будто з
лаврський учень Федір Бальцеровський під паном до С віи ска. а в самой р іч и угЬк.., а
писав один із своїх малюнків «Федор Балце- виросткам сказал будто [у] мене благословил-
ровский рисовал Киево-Печерская малярня ся, а солгал на свою душу, як пошол в не
1752 го д а» 3. «Келейні» малярні до 1763 р. м а д іл ю той й не видал, он приходил и в неделю
ли єдиного малярського начальника, якими и понедельник свой вещи вьікрадал без моего
були Феоктист Павловський, Аліпій Галик від о м а, а еще ему било год добуть у м ене»в.
та ін. У 1763 р. начальником реорганізова Є згадки і про групові втечі: «Року 1734
ної «великої малярні» став З ахарія Голубов- в день недельний... перед рождеством Христо-
ський.
Н емає також достатніх підстав приписувати 1. Ц Д ІА УРСР. ф. 128, оп. 1. спр. 254.
особливу роль в цій реорганізації Веніаміну 2. Иетояин М. К иетории живописи в Киево-Печерской
лавре в XVIII в.— Чтения в историческом обществе Не-
Фрідеріче, якого адміністрація Києво-Печер стора Летописца. К-. 1895, кн. 9, с. 64—75.
3. Ц Н Б АН УРСР. Кужбуш ок Х ІХ -68, арк. 42.
ської лаври запросила з закордонного тоді 4. Истомин М. Обучение живописи в Киево-Печерской
лавре.— Нскусство и художественная промьішлешіость,
1901, № 10. с. 299.
Малюнок 5. Ц Н Б АН УРСР. Кужбушок Х ІХ -6 5 (77—XX). арк. 29.
ЗО.
перспективної схеми. 6. Там ж е. Куж буш ок XIX—121 (XX—41), арк. 42.
69
П. М. Ж олтовський
Етюди голів.
Юнак з палицею.
Анатомічних студія.
70
Х удож ня освіта
4. Книга кунштов разньгх малярских, лис ку лаврською школою: «Сія книга глаголемая
тов 122. абецадло малярское в фигурах собственная
5. Книга различньїх зв ір е й четвероногих — єсть отца Антонія Тарасевича нам істника пе-
изображения, листов 135. черского легования по смерти его до церкви
6. Родословіє князей австрийских, листов 91. пресвятой богоматери обитєли печерския, ко-
7. Книга другая кунштов малярских, лис торую всяк кому в н у ж д і своей мощно єсть
тов 120. брати с е б і на время за благословеніем аще
8. Зерцало добродЬтелей и гр іхов, лис ж е кто дерзнет без в ід о м а и благословенія...
тов 172. похитати... у себе утаити... то такой непремін-
9. Библия в лицах, листов 150. но подлеж ать будет... к л ятв і» 13. Альбом уч
10. Абецадло малярское на листу (величи- бових гравюр Іоганна Христофора Вейгеля 14.
ной в лист), листов 18. Збірник учбових гравюр з написом від руки:
11. Книга третя кунштов малярских на ли «Книга рисовальной н ау к и » 15. Альбом гравюр
сту, листов 93. різних пам’яток античної та ренесансної архі
12. Книга одна з кунштами архитектурньї- тектури І6. Альбом гравюр різних пам ’яток ан-
ми, листов 18.
13. Книга другая с кунштами воинскимй и Малюнки
штукаторскими, листов 118. людських скелетів.
14. Книга с кунштами Коломана и Соломеи,
фигур 21.
15. Картин разньїх кунштов, листов 58.
К сему реєстру книг кунштових отца на-
м істника прилагаю тся зде и сій книги соб-
ственньїе монастьірскіе за деньги купленньїе
недавно:
1. С тарий и новий Зав-Ьт в б іл о м пергамен
ту на листу, листов 277.
2. С тарий и новий З а в іт в копердиментах
на листу, листов 17.
А сій д в і книги послідствую щ ие суть от
давних часов монастирские:
1. Н овий З а в іт в лицах на листу, листов
170.
2. С тарий и новий З а в іт в лицах на листу,
листов 370» 10.
Частина цих підручників і посібників лавр
ської малярської школи збереглися разом з
кужбушками до наших днів. Серед них зн а
ходимо: «Абецадло» — тобто альбом гравюр
Ф. де-Віта з розділами: ангели-путто, птахи,
краєвиди та ведути, звірі і полювання, коні та
воїни п . Альбом гравюр з різних зразків ан
тичної скульптури ,2. Лицеву біблію з гравю
рами Миколи Фішера, що н алеж ала Антонію
Тарасевичу. Напис на ній свідчить про те ве
лике значення, яке надавалося цьому посібни-
10. Истомин М. Обучение живописи в Киево-Печерской
лавре,— Искусство и художественная проинш ленность.
1901. № 10. с. 293.
11. Ц Н Б АН УРСР. Кюкбушок XIX—116 (8444).
12. Там ж е. Куж буш ок ХІХ—199 (XX—66).
13. Ц Н Б АН УРСР. Кужбуш ок ХІХ—74 (8338).
14. Т аи ж е. Кужбуш ок XIX—117 (8445).
15. Там ж е. Куж буш ок ХІХ—107 (XX—68).
16. Там ж е. Кужбуш ок ХІХ—121 (XX—42).
71
П. М. Жолтовський
72
Художня освіта
Анімалістичні шкіци.
73
Я. М. Жолтовський
74
Художня освіта
75
П. М. Жолтовський
ной величини, наколотих и г л о й , он набивал Найбільш визначними пам ’ятками цих вправ
сквозь них узори на подложенную бумагу тол- вихованців академ ії були вж е згадані тези
ченним мягкого дерева углем сквозь жидкое с и — складні, алегоричного змісту малюнки та
полотно и по черним оттого точкам рисовал гравюри, якими оголошувалося про урочисті
рашпилем, а по нем отдельївал пером с от- диспути, що складали невід’ємну частину ак а
тушевкой. В такие рам и он вписивал подноси- демічного навчання. Саме на таких вправах
мьіе своего сочинения орации» 27. виростало високе обдарування відомих у кр а
Як видно з слів І. Тимковського, мистецтво їнських граверів І. Щ ирського, Г. Левицько-
таких «кунштів» засвоювалося студентами су го — авторів вражаю чих своєю майстерністю
то практичним шляхом. тезисних панегіричних гравюр.
Збереглося немало зразків графічних творів Як свідчать малюнки вихованця Київської
київського бурсацтва. Ц е титульні та аван- академ ії, відомого мандрівника Василя Ґриго-
титульні малюнки і композиції, що прикраш а ровича-Барського, процес навчання малю ван
ли рукописні записи навчальних текстів акаде ню в цьому закладі був близьким до навчан
мічних курсів поетики, філософії, богословії2в. ня в малярні Києво-Печерської лаври.
Заслуговує на увагу один з найстаріших тво Збереглося з десяток учбових портретів
рів цього роду — виразно скомпонована деко В. Григоровича-Барського із зображенням з а
ративна композиція з очевидним впливом на хідноєвропейських володарів з Габсбургського
родної орнаментики, титульний аркуш лекцій дому и , що цілком тотожні тим серіям історич
них записів П авла Полуботка. них портретів, які малю вали учні лаврської
76
Художня освіта
малярні з гравюрних оригіналів. У дусі куж- зии, любили отличаться составлением винье-
бушків виконаний ним портрет {єрусалимсько ток и заглавньїх листов к книгам, подносимьім
го патріарха Хрисанфа. обьїкновенно во время диспутов почтеннейшим
Систематичне, за визначеною програмою из посетителей. Самое назначение в препода-
навчання малюванню розпочалося, як уж е вка ватели рисовальиого искусства в настоящую
зувалося, в 1784 р., коли був організований пору воспитанника сей ж е Академии Якова
спеціальний клас. Ц ікаві рядки про організа Одинцова показьівает, что рисование, еще до
цію цього класу знаходимо у В. Аскоченсько- облечения его в официальное звание науки,
го: «Чтобьі более способствовать развитию не бьіло между студентами каким-нибудь ма-
изящного вкуса в воспитанниках академии, леванием гоголева кузнеца Вакульї, а подчи-
митрополит Самуил (Миславский) повелел нялось известньїм правилам и надлежащ им
официально открьіть класс рисовальньїй. Охот- приемам» 30.
ники до зтого явились тотчас же: ибо любовь Одним з перших викладачів малювального
к рисованию издавна бьіла господствующей класу був щойно згаданий Яків Одинцов, при
между студентами... Самоучки-живописцьі лю значений у 1789 р. В 1795 р. на цій посаді
били разрисовьіаать так називаемьіе конклю- бачимо Івана Біловольського, а в 1797 р. Ти
мофія М аксимовського. З 1800 по 1802 р. м а
27. Тимковский И. Моє определение на служ бу.— Москви- лювання викладав Іван Галинський. Біограф ії
тянин, 1852, т. 5. с. 10.
28- Д ив-: Історія українського мистецтва. К., 1968, т. З
с. 316.
цих чотирьох вчителів та їх дороги до педаго
29. Ерцгерцога Рудольф а III, Андрія, кардинала, енна гічної роботи були майж е ідентичними. Це
ерцгерцога Ф ердінанда II, Альберта II, Л еопольда IV, священицькі сини, які закінчили Київську ак а
усі ці портрети виконані тушшю. Див.: Странствовання
СІ*У!НЯ Григоровнча-Барского по святьін местам востока демію в числі кращ их її випускників. З атеста
с 1723 по 1747 гг. Спб., 1885-1887. ч. 1—4.
в ; „ ,^ иев „с его древнейшим у ч н л тц еи ціями «превосходного понятия» «преизрядного
Акаденней. Кнев, 1866, ч. 2. с. 347—348.
успеха» вони вж е у вищому, богословському
77
Я . М. Ж олтовський
78
Художня освіта
1802 рр., малювальний клас посідає приблиз художника Івана Аргунова, в якого він вчився
но 12 місце. Кількістю слухачів у ці роки його понад п’ять років. У 1759 р. Саблуков вступив
переважали лише такі загальноосвітні класи, до Академії мистецтв. А в 1765 р. став акаде
як нижній, середній та вищий граматичні, ри міком «академического собрания», тобто чле
торичні, нижній грецький, нижній німецький, ном професорської ради, яка керувала А каде
нижній та середній арифметичний, перший, мією. Захворівш и на сухоти, Саблуков у 1767 р.
другий та третій географічний, історичний та переїхав до Харкова. Тут він був прийнятий до
нотний («ірмолойний») клас.
Такі відомості повністю підтверджують свід Ангел.
чення І. Тимковського та В. Аскоченського про
популярність серед академічного студентства
мистецької вмілості, про давні й глибокі ху
дожні традиції в усьому житті Київської ак а
демії, що була для своїх сучасників «преслав
ними Афинами», про ту високу культуру, яка
завж ди була пов’язана з її стінами.
У другій половині XVIII ст. художнє вихо
вання посіло певне місце в колегіумі, який у
1726 р. був переведений з м. Білгорода до
Харкова. Колегіум призначався не тільки д ія
виховання кадрів духівництва, а й для освіти
дворянської, а також певною мірою і молоді
інших соціальних станів. П рограма колегіуму
була розрахована саме на такий склад своїх
вихованців. П оряд з церковними та богослов
ськими предметами чимало часу відводилося
світським наукам. В икладали тут математику,
історію, географію, французьку, італійську мо
ви, архітектуру, м алю вання34.
У 1765 р. при колегіумі були організовані
«прибавочні» класи, які мали свого окремого
директора і підпорядковувалися вж е не архіє
реєві, а губернаторові, тобто служили світ
ським учбовим закладом. В систему цих «ново-
прибавочних» класів входили спеціальні кл а
си малювання, живопису та архітектури — сво
го роду художня школа, хоч вона існувала
лише як частина учбового закладу, який ста
вив перед собою загальноосвітні цілі.
Н а чолі цих .-художніх класів став Іван Се
менович С аб л уков35. Народився він близько
1735 р. У 1747 р. разом із Кирилом Голова-
чевським та Антоном Лосенком був взятий до
петербурзької Придворної капели. Коли в
19-річному віці Саблуков втратив голос, його
у 1753 р. було віддано до відомого російського
79
Я. М. Жолтовський
80
Худож ня освіта
81
П. М. Ж олтовський
Київські бурсаки та вихованці провінційних граму його навчання. Сюди ввійшли латин
колегіумів і після закінчення своєї « а іт а т а - ська, французька і німецька мови, церковна
Ісг» не забували тих мистецьких занять, до яких та цивільна історія, поетика, риторика, логіка,
вони призвичаїлись під час навчання. Своїми ф ізика1та математика, астрономія, геометрія,
малюнками вони прикрасили немало різних геодезія, архітектура військова і цивільна, гео
рукописів XVII—XVIII ст. Особливо пошире графія; етика, економіка, юриспруденція, ме
ним був звичай виготовлення та підношення ханіка. Д алі батько баж ає, щоб «в том числе
високим особам художньо оформлених пане хотя би какого и художества честного, напри-
гіриків. Так, у своєму щоденнику генеральний мер пектурьі, т. е. живопиства, музьїки, либо
хорунжий Микола Ханенко згадує військового какого другого мастерства... д аб и за возвра-
канцеляриста Свирського, «которьій приписо- щеннем твоим в отечество наше показан еси
вал государиня прошлого году в день тезоиме- в самой вещи яко ие всуе в чужих краях било
нитства картину с рифмами и поздравле- твоє обращение и в науках не напрасно поте-
ІІИЄ№ » 45. ряно время» 48.
Н авіть дяки «гіиворізп» були досвідченими Дехто з дворянства і справді опанував ма
у виготовленні таких вправ. Н априклад, один лярське мистецтво. В одній й церков Седніва
з них у вертепній інтермедії М. Довгалевсько- на Чернігівщині ікони Хрнста і Різдва Бого
го говорить: родиці були намальовані Андрієм Івановичем
Не только мьі умЬсм клпром управляти, Л нзогубом 49. Вже згадувана Беата Чацька,
П о можем еше кунш ти разньїе писати46. що проживала в своєму волинському маєтку
на межі XVIII та ХІХ ст., вчилася малярству
Зростання культури серед певної частини в Римі. її пензлеві належ ить близько 60 порт
українського шляхетства XVIII ст. зумовило ретів, а також картини на міфологічні т е м и 50.
інтерес до мистецтва в цих колах. У 1745 р.
генеральний хорунжий Микола Ханенко, що
жив у цей час разом з родиною в Петербурзі, >15. Д іісвіііік генерального хорунжего Нмколая Ханенко.
записує в своєму щоденнику: «Уговорен для Киев, 1887, с. 327.
46. Житецкий П. Ммслн о народних малорусскнх думах.
учення детей рисовальньїй мастер Монсей Бс- Кнев. 1Я93, с. 49.
•17. Днепннк генерального хорунжего Миколах Ханенко.
ришан при ннженерном корпусе на мссяц по о. 257.
6 рублей»47. Трохи пізніше тон же Ханепкп, 48. Чернигонскне губернскіїе недомостн. 1852. № 34.
49. Исторнко-статнстическос описапи? ЧерииговскоЛ ?ияр-
перед відправленням свого енна Василя в на \ии. Чсрнигов, 1874. кн. 5. і\ І ІЗ.
50. Днв : Казіа&іескі /;. $Іоиг»ік іпаїагггїчг Роїзкісії, №аг-
уку за кордон, накреслив дуж е широку про *г»\\'а. І8ГЛ. І. І, 5. «19; 1857, І. З, а. І»>в—172.
алереї
та
збірки
живопису
Г улян ня б іля корчми
Галереї та збірки живопису
При пануванні в живопису іконописного складений у 1727 р., нараховує понад 300 кар
ж анру основні його цінності нагромадж ували тин. Здебільшого це портрети європейських
ся по церквах та костьолах. Твори світського володарів, англійських, шведських та ф ран
живопису знаходились переважно у панських цузьких королів, московського царя, німець
палацах, в старшинських садибах, великі збір ких електорів, римських пап, польських коро
ки живописних робіт — у численних замках лів — Стефана Баторія, Владислава IV, Сигіз-
на західних землях України. М ало що з цих мунда II, а також відомих галицьких та волин
збірок збереглося до нашого часу. Проте опи ських феодальних володарів (Ж олкевського,
си та інвентарі даю ть можливість скласти про Даниловича, Костянтина Острозького, Замой-
них певне уявлення. Найстарший з відомих ського, Хоткевича, Тарновського, Опалінсько-
нам інвентарів, складених у 1690 р.1, зберіг го). У колекції знаходились також портрети
перелік картин, які знаходились в «лазні» Яна Собеського та членів його родини.
замку міста Ж овкви, тодішньої резиденції ко Великою була група картин на біблійні сю
роля Яна Собеського. У трьох залах «лазні» жети. Серед них найчастіше зустрічаються
було розміщено близько 130 картин. М айже зображення мадонни, М арії М агдалини, Ада-
20 з них означені в інвентарі як голландсько ма та Єви, «Святої родини», Сусанни, «Ве
го, французького, польського походження. Всі жі Вавілонської», Самсона, Ю діфі, «Ессе
інші 113 картин, на нашу думку, можна від Н о то » , Івана Хрестителя, «Положення до
нести до місцевої роботи. З а своїми жанрами гробу», царя Д авида, апостола Петра, «Р і
ці твори розподіляються так: анімалістичні — здва Христового», трьох волхвів «Благові
переважно зображення птахів — 45 картин; по щення», св. Цецилії, св. Ф ранціска, св. Ієро-
бутові — верхівці, пияки, купці, рибалки, ри німа та ряд інших сюжетів, характерних для
бачки, жінки, дівчата, пілігрими, жнива — ренесансного та барочного живопису Західної
20 картин; марини — кораблі на морі, мор Європи.
ська буря — 13 картин, м іф ологічні— Д іана, З картин міфологічного ж анру треба відмі
Венера, Вулкан, сатири, німфи, грації — тити зображення Фортуни, Д іани, Бахуса,
13 картин; натюрморти — квіти, фрукти, ово Вулкана, Купідона, Андромеди, Європи, але
чі, пляшки, люльки з тютюном, посуд — горії чотирьох пір року, історія Ахіллеса,
8 картин; біблійні — Потоп, Сусанна і старці, зображення чотирьох частин світу. Були тут і
Л от з дочками, Іван Хреститель, вознесіння картини з античної історії, а саме: зображ ен
богородиці — 6 картин; алегоричні — алегорія ня Олександра і Д арія, Апелеса, Овідія.
живопису та пори року — 6 картин; пейзажі — Характерно, що великою була збірка
2 картини. (69 картин) на побутові сюжети, причому
Характерно, що ведучі ж анри — міфологіч більшість голландського та нідерландського
ний, біблійний та алегоричний представлені походження. Серед них зображення танцю
тут лише п’ятою частиною всієї кількості тво ючих селян, відвідин лікарем хворої, цируль
рів. П ереваж аю ть картини нових на той час ника, що лікує рану, хліва із худобою, жінки
видів реалістичного живопису, що розвивався з музичними інструментами, чоловіка, що грає
у Голландії у формах побутового, анімалісти на дуді, ловлі риби, банкета, полювання, дів
чного, пейзажних ж анрів, марин та натюр чини з фруктами, пастухів і пастушок, го
мортів. родниці, шевської майстерні, жінки, що читає,
Близько половини цих картин анімалістичні. дітей, учнів, вершників, старих бабусь, циган
Не буде випадковістю, коли пригадаємо, що ського табору. Були також картини із зобра
на початку цього ж XVII ст. статутом львів женням кугіальщиць, венеціанського карнава
ського малярського цеху вимагалося від всту лу, венеціанських монашок. Кілька десятків
паючих до нього уміння зображ ати різні лови налічувалося пейзажних полотен, ландшафтів.
та полювання. Один з них означений як «ландш афт з гол
При Яні Собеському в численних покоях ландцями». Н а деяких картинах зображені
Ж овківського замку знаходилася велика збір бурі на морі, кораблі, що пливуть або роз
ка картин та портретів. Інвентарний опис, биваються.
І. СєЬаготсН М. 5гк1се г НізІогМ згіикі XVII ФІеки.
З а л Підгорецького замку. ТогиЛ. 1966. 5. 221—230.
85
П. ЛІ Жолтовський
86
Галерсї та збірки живописі/
87
П. М. Жолтовський
М іріса та ін. Фактично збірка живопису Під- полотні або міді» і між ними зображення
горецького замку була значно більшою |2. Ав римських цезарів, 6 портретів польських ко
тором низки полотен був Ян де Баан, що, ролів, 16 портретів турецьких султанів. Ста
власне, поклав початок цій галереї своїми ніслав Гастелі мав 25 картин, з них 4 мальо
творами історичного змісту, присвяченими д і вані, Костянтин М езапета — 51 картину, серед
яльності засновника замку гетьмана Конец- них 7 московських («злотистих і простих» на
польського та історичним подіям його часу. дереві — мабуть, ікони). У Криштофа Глуш-
З виконаних де Бааном картин треба назвати кевича було 20 великих картин, 3 картини на
«Облогу Смоленська» та «Прийом шведських блясі, російські ікони в сріблі і без срібла.
і бранденбурзьких послів Владиславом IV». У Станіслава Иозефовича — 60, у Коснігеля —
Обидві картини значних розмірів, датовані 69, у Валеріана Алембека — аж 102 картини,
1663 р. М абуть, до цієї історичної серії від у лікаря Якова Крауса серед кількох десятків
носились дві картини, що були вкомпоновані релігійних та світських творів була картина
в плафон лицарського залу, а саме «Присяга «Зреісигп апсЬога» та «КеіриЬІісае аИісіае еі
козаків Владиславу IV». іп іе ііс із» 14. Близько 40 картин залишилося
Цінна збірка живопису була у XVIII ст. у після смерті львівського художника Станісла
Потоцького в м. Тульчині, до складу якої вхо ва Строїнського. Серед них було образів Хри-
дили твори Д ж ульо Романо, Тіціана, Рубенса, ста і богородиці та різних святих 11, біблій
Ван-Дейка, Тенірса. Власник цієї збірки хотів них сцен 5, портретів 4, натюрмортів 3 (квіти,
купити «Мадонну» Р аф аеля за 10 000 дука птахи, фрукти), марин 3, баталій 3, ландш аф
тів І3. тів 3 (з отарою та звірям и), сцен полювання 2.
Наведені відомості про художні збірки Крім того, були картини із зображенням ста
XVII'—XVIII ст. в зам ках та палацах Галичи рої баби біля вогню та старого філософа 16.
ни й Волині свідчать про різноманітність їх Значна кількість творів живопису, особливо
складу. Головне місце в них посідали .портре портретного, знаходилась по католицьких ко
ти, за якими йдуть картини різних жанрів. стьолах та кляшторах. Чимало полотен налі
Звертає увагу дуже обмежена кількість поло чували збірки Львівської католицької каф ед
тен на теми античної міфології — можливий ри, Львівського домініканського, бернардин
наслідок тих скерованих проти цього ж анру ського та єзуїтського кляшторів. Багато їх
філіпік, на які не були скупими ні католицька, було в Підкаменському, Бердичівському, Лю-
ні православна церкви. Зате бачимо доволі барському та в інших кляш торах Галичини,
картин побутового ж анру, пейзажів, анім алі Волині й Поділля.
стичних зображень. Як видно з описів, це рід М аємо відомості про художні виставки на
ко були твори зарубіжних художників. У країні в XVIII ст. Так, у 1740 р. Петро Паріс,
Не дуж е щедрі щодо видатків на твори надвірний маляр краківського каш теляна Ви-
м алярства, вельможні замовники поповнювали шневецького, урядив пересувну виставку, що
збірки живопису в основному за рахунок до складалася з кількох сот батальних, ловець
робку місцевих надвірних та цехових худож ких, анімалістичних, міфологічних картин, на
ників. Саме в такий спосіб склалися галереї тюрмортів та портретів. Виставка побувала у
м. Ж овкви, сіл Підгірці, Береж ани, Вишнівці, Варш аві, Люблииі, Замості та Львові. Д ля
до яких мало завозилося західноєвропейських продажу експонованих на ній картин застосо
полотен. вували також лотерею 16.
Картини та живописні твори нагромаджу Іноді урочисті католицькі церковні церемо
вались не тільки в магнатських палацах З а нії супроводжувалися широким використанням
хідної України. Були вони в значній кількості живопису. Про це свідчить пишне коронуван
у заможних львівських міщан. Так, у П етра ня образа богородиці у Львівському доміні-
Григоровича було 12 картин, у Григорія Яку- 12. Частина цих збірок зберігається у Львівському Істо
бовича — 22, Миколи Бернатовича — близько ричному м узеї та картинній галереї.
13. йоЬготоІзкС Т. Роїзкіе таїагзіи го рогігеїопге, а. 188.
50, серед них 18 великих полотен і 17 менших, 14. Див.: 1.огіАзкі V . Р аїгусіаі. т іе з ге г а п зіж о Іи-о\*'5кіс
нідерландських. У Еразм а Сикста було 50 кар V XVI—X V III «Іеки . Ь«бчг, 1890, 8. 151—152.
15. Див.: Н огпипд 2. Зіапізіачг Зігоіпзкі. Ілг&яг, 1935,
тин, Ш ольц-Вольфовича — 27, у вірменина 8. 151—152.
16. Казіаш іескі Е. Зіопгпік та1аг2о\у роїзкІсЬ.., і. 2.
Івашкевича — 48 картин, усі на «дощечках, 8. 87; 1. 3. 3. 347.
88
Галереї та збірки живопису
канському кляшторі, що відбулося у 1754 р. в ж илих покоях, патрет Іоанна Сулими в рам
У тому ж році вийшов ілюстрований опис цієї ках, на холсту, патрет Василія Савича, на хол-
церем онії17, з якого довідуємося, що на львів сту в простих рамках. П атрет гетмана Бог
ському ринку та на вулицях, що прилягали до дана Хмельницького в рамах. Конклюзія о
нього, було споруджено декілька арок та ін вступлении на престол государьіии Елисаветьі
ших декоративних споруд, прикрашених вели Петровньї в рамах простих» 18.
кою кількістю алегоричних картин, гербів і Лиш е у найбільш заможних старшинських
портретів засновника міста князя Л ьва, поль родинах портретів було більше; з них почина
ських королів, ієрархів католицької й уніат ли складатися родові галереї. Так, у Лебедин-
ської церкви, католицьких магнатів на чолі ському районному музеї зберігається частина
з Йосифом та Станіславом Потоцькими, ініціа збірки Капністів, що були в родинних зв ’я з
торами церемонії коронування. Близько сотні ках з Полуботками. Значна портретна гале
різних мальовил було виставлено тоді в цих рея та велика збірка живопису були у остан
декоративних спорудах та в приміщеннях до нього гетьмана Кирила Розумовського в Ба-
мініканського кляштору. турині 19, у Кочубеїв та інших родинах.
У країнська старшинська верства склалася Найбільші збірки портретів на Н аддніпрян
після народно-визвольної війни 1648— 1654 рр. ській Україні нагромаджувались у монасти
Родоначальниками старшинських фамілій бу рях, архієрейських резиденціях. Велика збірка
ли прості козаки. Тому старшинський побут портретів була в резиденції київських митро
при усіх прагненнях відійти від «поспольства» политів 20, харківських єпископів. Своєрідною
все-таки далеко не в усьому наслідував ш ля портретною галереєю була «деревляна ветха»
хетсько-магнатські взірці. Л иш е пізніше, через Духівська церква у М ежигірському монасти
декілька поколінь, у старшинському середови рі, де, за описом 1776 р., були портрети: «Пе
щі могла скластися свідомість шляхетності та тра Первого на престолі сЬдящего в воинской
старожитності свого роду. Тому не могли від одеждЬ, десницею держачего скиптр, в р а
разу нагромаджуватись в порівняно скромних мах черних, м істам и з деревлянньїм и р і з
садибах українських полковників та сотників ними позолоченними штучками. Гетмана Бог
великі збірки живопису — портретів та кар дана Хмельницкого, в рамах голубьіх с крас
тин, які були у резиденціях польських м аг ними дорожниками. Гетмана Євстафия Гого
натів. ля в рам ах черних с красними мЬленкими
Описи домашнього майна гетьмана Самой- травами. П одстаростн Димірского Смоцка
ловича, П алія, Сулими та інших, перераховую Скорупского, в рам ах черних просто. Ігумена
чи значну кількість ювелірних виробів, одягу, Межнгорского монастиря Феодосия Басков-
килимів, дорогоцінного посуду, з творів живо ского в рам ах черних. Ігумена Межигорско-
пису називають лише ікони та портрети. Н а го монастиря Ф нларета Кончаковского, в р а
скільки скромною була наявність творів обра мах же просто черних. Полковника Семена
зотворчого мистецтва в побуті українського Палия, в рам ах портретних, з двома дорож-
старшинства свідчить реєстр майна бригади ками золоченними: виш е портрета на в'Ьтхом
ра Якима Семеновича Сулими, складений у ковр-ь висят: сабля его без ефесу в похвах,
1776 р., де читаємо: «При двор£ сулимовском, по концам в серебро оправлених с пасками
ш елковими зеленими, да п ір н ач еребраннй с
17. Н азіо зіочга Вогеео. Ь«й«г. 1754. трубкою еребраною і с трема перам и ереб-
18. Сулимівський архів. К.. 1884. с. 115—116.
19. Старнниі портрети українських діячів у БатурннІ,— раними в трубкЬ дерево управлено» 21.
Ілюстрована У країна, 1913. № Б, с. II; Отчет церковио- М алярня Києво-Печерської лаври, за опи
аріеологического общества при Квевской духовной акаде-
иин,— Трудьі Киевской духовной академии, 1893, № 5, сом 1761 р., м ала таку збірку портретів: Іоа
с. 158 (про картину «Давид та ВІрсавія» з батуринського
палацу). саф а Кроковського, Оранського, намісника
20. Тут були портрети П етра І та київських иитрополн- Кондрата Яворовського, П етра І на полотні
тів — П етра Могили, В арлааи а Ясинського. Іоасаф а
Кроковського, В ар лааи а Войтовича. Р аф аїл а Заборов- (два портрети), імператриці Катерини (два
ського, Тимофія Щ ербацького. Арсенія Могилянського,
Гавриїла Кременецького, С ам уїла Миславського. Іерофея портрети), імператриці Анни Петрівни, писа
М алецького. Більш ість цих портретів зберігається в му рівни голштинської, Олексія Петровича, Пет
зеї Кнево-Печерського Історико-культурного заповідника.
21. Перетц М. Бьілая старина Межнгорского монастиря,— ра II — один на папері, другий на полотні,
Археологическая летопись Южной России, 1905, № 1/2,
с. 32-4 0 . Єлизавети Петрівни, Рогалевського, донського
89
П. М. Жолтовський
93
94
Малюнки художників-аматорів
ських графічних творів канцеляристів Західної рукою 7. Обличчя героя цієї карикатури на
України XVI—XVIII ст. всіх чотирьох малюнках дуж е подібні і, без
В актових записах XIV—XV ст. нема ніяких перечно, мають під собою портретну основу.
елементів художнього оформлення, крім ініці Н айхарактерніш і деталі в цих профілях — ви
альних літер та скромних орнаментальних з а довжений горбуватий ніс, хвацько підкруче
ставок. Але в другій половині XVI ст., коли у ний вус та високий гудзь на чуприні. Н а трьох
зв'язку з розгортанням національно-визволь з них підписи з сатиричними уїдливими тек
ної боротьби розпочалося небачене раніше стами: « О а гт о 8ІОІ52 п іеЬ оге//Т уоу поз гЬіе-
буяння культурного життя, сувора канцеляр га зЬоге»; «Касіошзкі со£позсіі ех пазо»; «Ех
ська дисципліна починає пом’якшуватись. Се пазо содпозсііиг». Сміливість та впевненість
ред сотень тодішніх писарів та писарчуків малюнка з характерними нажимами, що різ
з'являю ться окремі, в тій чи іншій мірі обда ко потовщують лінію, відтворюють добре ви
ровані рисувальники, що вже дають волю вчену натуру пихатої, але недалекої людини,
проявам свого художнього хисту. Спочатку цс можливо когось з клієнтів цієї установи.
вільні додатки до традиційних текстових іні У тій самій справі є ще один малюнок, що
ціалів. Літери декоративно сполучались з зображ ає, згідно з підписом під ним, також
людськими маскаронами або з анімалістични Радомського з довгим загнутим носом, під
ми мотивами. Так, на документі 90-х років крученими вусами. Проте виконано його знач
XVI ст. бачимо вміщений в орнаментальне но слабше, що вказує на іншого автора.
обрамлення ініціала «А» ш аржований про В кінці XVI ст. починають з ’являтися при
філь голови чоловіка *. Н а іншому документі текстах документів вільні, не пов’язані з іні
того часу в ініціальну літеру «К» вставлена ціальними літерами анімалістичні зображ ен
комічна людська постать з довгою рукою, за ня фантастичних і реальних форм. Наприклад,
вершеною відомою комбінацією з трьох паль на документі 1594 р. намальовано химерну
ц ів 2. В папері 1590 р. зустрічаємо майстерно твари н у8 і поряд з нею справжнього дикого
скомбіноване з ініціальною літерою «М» гро кабана з закрученим хвостом 9.
тескне зображення с о в и 3. Нерідкими є також У XVII та XVIII ст. цей своєрідний ж анр
характерні людські м аскарони4. Такі самі маргінальної графіки набуває значного поши
традиційні гротескні ініціальні зображення рення. ї ї зміст стає різноманітним. Вже бачи
зустрічаємо і значно пізніше, наприклад у мо не тільки анімалістичні та маскаронні зоб
документі 1672 р.5 раження, а й характерні образи людей різ
Д о справжніх карикатур треба зарахувати ного соціального стану, різних професій,
темпераментний, на швидку накиданий малю зображення масових сценок, окремих моментів
нок 1594 р.6, на якому зображено людину у урядового та міщанського життя, символічні
великому ковпаку, що мішає ополоником в й геральдичні мотиви та багато іншого.
гіперболізовано великому горшку. Таким чи Н айстаріш і, відомі ще з попередніх часів
ном ш арж виокремлюється в окремий жанр анімалістичні малюнки часто зовсім відокрем
графіки. лені від ініціальних літер і мають більш ре
У справах саноцького гродського суду альний характер. Таким є зображ ення птаха,
1597 р. знаходимо гострі ш арж і на якогось що дзьобає ягоди на гілці в кінці тексту до
Г. Радомського. Чотири з них виконані як кумента 1604 р.10
профільні погруддя однією дуже впевненою У ряді паперів 1670 р. знаходимо низку ре
альних зображені» тварин, наприклад бика,
1. ПД1А у Львові, ф. 12, ом. І, спр. 15, с. 1!М. вужа " . Тій самій руці належ ать гумористич-
2. Там же, с. 793.
3. Тям ж е. с. 1246. но-шаржовані малюнки лева з прапором, вов
4. Гам же, і:. 1250.
5. Там ж е, ф. 9. оп. І, сир. 427. ка, що, видираючи з тексту ініціальну літеру,
Н. Там же, ф. Н . оп. І, спр. 59. с. 635.
7. Там ж е. ф. 16. он. І, спр. 23. с. 87Н. 1615. 1616, 1622. впав на спину, лева, якого обсіли бджоли |2.
8. Ц Д ІА у Львові, ф. 12. оп. І, спр. 15. с. 1301. У документах 1672 р. знаходимо безпретен
9. Там же. с. 1256.
10. Ц Д ІА у Львові, ф. 16» оп. 1, спр. II. арк. 1343. зійне зображ ення ф азана І3.
11. Там ж е, ф. 9, оп. 1, спр. 155. Н а початку однієї актової книги 1676 р.
12. Ц Д ІА у Львові, ф. 9, оп. 1, спр. 155, арк. 1416, 1532.
13. Там ж е, спр. 427. вміщено не позбавленого комічних рис страу
14. Там к е , спр. 443.
15. Там ж е, спр. 505, арк. 630. са м. Л ев у документі 1717 р.18 ілюструє відо-
95
П. ЛІ. Жолтовський
му байку про лева та мишу. Незваж аю чи на На малюнку 1671 р. бачимо возного, моло
примітивність малюнка, автор його якоюсь мі ду ще людину в довгому кунтуші при шаблі.
рою розкрив зарозумілість страхітливого са З тексту запису видно, що він подав до львів
модура лева та спокійну розсудливість ми ських гродських книг документ у справі яко
ші. Звертає увагу курйозна постать коня, що гось К о ц а 22. Щ е цікавіша великоголова по
сидить, на документі 1739 р .16 та чіткий і стать возного П авлусенка, що приніс для впи-
завершений малюнок 1748 р.— птах л е т и т ь 17. сання в 1717 р. до тих ж е львівських грод
Тут наявна ж ива спостережливість натури, не ських книг королівський привілей, згідно з
рідко поєднана з легким гумором, особливо яким його призначено возним львівського по
коли йдеться про «царя звірів» — лева, навіть в іт у 23. Павлусенко, опираючись на ціпок, л і
тоді, коли він подається в його геральдичній вою рукою простягає свій привілей з іменем
інтерпретаціїІ8. короля Августа. З колонки тексту запису висо
М аргінальні малюнки XVII—XVIII ст. у вується рука, що ніби приймає цей документ.
своїй цілості дають розгорнуту картину ж ит Хоча малюнок досить примітивний, проте він
тя, створену писарями та писарчуками, що сповнений своєрідного гум ору..
спостерігали дійсність безпосередньо не тільки Д уж е характерна постать Г. Пасецького, що
в звичайних, повсякденних справах, а й в її заявляє про напад на нього та про свої пора
ширших, вагоміших, навіть драматичних про нення в голову і ліву руку, яку він демонстра
явах. Канцеляристи з художнім хистом відоб тивно підносить д огори 24.
раж али ці життєві враження в своїх малюнках.' В малюнках канцеляристів нерідко зустрі
Найчастіше це були їх відвідувачі, клієнти. чаємо й зображ ення шляхти — панівного ста
Серед них найбільшу увагу притягали урядові ну тодішнього суспільства. Класичний образ
особи — хорунжі, возні. Обов’язок хорунжо шляхтича знаходимо в документі 1671 р.—
го — зберігати виданий урядом прапор. Н а ви в кунтуші, конфедератці, оперезаний широким
падок війни він повинен був вести під цим пра слуцьким поясом, з шаблею при б о ц і25. Не
пором озброєну шляхту свого повіту. Двох з менш характерна постать шляхтича в доку
таких хорунжих зарисовано в документах менті 1739 р.26 Але найкращий образ шлях
1671 р. Н а першому малюнку зображено чер- тича знаходимо в іншому документі 1739 р.27
нихівського хорунжого Годлевського. його У справах львівського гродського суду за
огрядна постать оточена низкою атрибутів, 1739 р. зустрічаємо предсрасний м алю нок28
пов’язаних з військовим станом. Це насампе жанрового змісту — сцена "зустрічі двох шлях
ред спис з вузьким роздвоєним прапором, тичів — з промовистим н а п и с о м « Б іт іїіз зі-
ознака, від якої походить і сама назва звання т і ї і даисіеі» (розмова між рівними). Автор
(уехіїіїег — хорунжий). Крім того, бачимо тут був свідомий своїх художніх здібностей і то
немало старанно виписаних предметів військо му поставив підпис: «Ріпхії \ 0 . СуЬиІзкі...»
вого спорядження — рушницю, дві шаблі, два М алюнок виконано виключно впЬвіщщдо і ви'
пістолі, пару літавр, панцир 19. Д руге зобра разною лінією, розмова двох шляхтичів пе
ження хорунжого подано в активнішій позі. редана з точною спостережливістю, поєднаною,
З атрибутів намальовано лише спис з прапо з тонким гумором. Фігури співбесідників кон->
ром 20. В одному з документів 1680 р. зустрі трастні: один з них — тонкий високий, дру
чаємо зображення хорунжого Івана Коритка з гий — нижчий зростом, дебеліший фігурою.
Погорець в репрезентативній позі під розгор Обидва скинули свої шапки і тримають їх,
нутим прапором 21. один — в опущеній руці, другий — під пахвою.
Пози і рухи церемонні, відчувається, що роз
16.
17.
Там же,
Там ж е.
спр. 644. арк.
спр. 554, авк.
2663.
190.
мова між ними також проходить в межах
10. Там же, спр. 143, арк. 833. шляхетського етикету. Автор надав вишука
19. Ц Д ІА у Львові, ф. 9, оп. І, спр. 426. арк. 2678. ності крою кунтушів, підкреслив новий «фран
20. Там ж е, арк. 2686.
21. Там же, спр. 163, арк. 1664. цузький» елемент — тростина в руці одного з
22. Там же, спр. 426. арк. 2688.
23. Там ж е. спр. 505. арк. 1360. співбесідників, що сприймається як вісь усієї
24. Ц Д ІА у Львові, ф. 9. оп. І. спр. 426. арк. 2686. композиції.
25. Там ж е, арк. 2688.
26. Там ж е. спр. 644. арк. 2712. Великий інтерес викликає підтушований м а
27. Там ж е. арк. 2631.
28. Там же. люнок 1703 р., що зображ ає засідання лавни-
97
П. М. Ж олтовський
Р а д а магістрату
Фрагмент
Засідан н я лавників.
У:
Рабин Ш ольц.
Іь в ів с ь к і братчики.
О рен дар
Д а в и д Л ейбович.
98
Малюнки художників-аматорів
ків (судове засідання) магістрату міста Бел- З пізніших зображень на цю тему треба
з а 29. Лавники в міщанських строях сидять назвати експресивний малюнок на документі
довколо стола, на якому леж ать хрест і тов 1714 р., на якому представлена юрба міських
ста книга. Один з них складає на цій книзі євреїв на чолі з рабином в широкополому ка
присягу. Зліва — стояча постать, можливо, по пелюсі з демонстративно розкритою книгою в
зивач. Засідання ради магістрату зображено на руці. Біля нього збилися до купи в переляка
другому фрагментованому малюнку. Зберегло них позах три юнаки і один літній чоловік з
ся лише дві багато одягнуті постаті, що си бородою. Всі зосередили свій погляд, ніби
дять біля круглого стола з розкритою книгою, стривожені тим, що вони бачать перед со
чорнильницею та печаткою 20. бою. Незважаю чи на несміливу кострубату
Іноді серед подібних маргінальних зобра лінію, малюнок дуж е активний, промовистий.
жень зустрічаємо композиції ширшого узагаль Це точно підмічена ж иттєва сценка 34. Д оку
нення, глибшого образу. Таким є малюнок мент, в якому вміщено цей малюнок, є оскар
при протестації Львівського Ставропігійсько женням єврейської громади за несплачення
го братства проти єпископа Свістельницького. нею якогось податку, чим і можна пояснити
Н а початку тексту протестації зображено стурбованість зображ еної юрби.
групу братчиків цивільного та духовного ста Нарешті можна назвати характерний малю
ну. їх постаті однакового росту, об’єднані нок на документі 1749 р., де зображено ще
в монументальну цілість, оживлені рухами та одного представника єврейського гетто з вели
ж естами рук. Цей мініатюрний малюнок свід ким капшуком в руці і написом: «.Іезі ріпі-
чить про тодішню велику суспільну силу мі £(І2» 35. З тексту документа довідуємось, що
щанського братства. це орендар Д авид Лейбович, який вніс скаргу
Певну соціальну роль відігравала тоді єв на пана Бєльського.
рейська міська громада — кагал. Свого роду Не пройшли повз увагу писарів і деякі екс
художній образ її знаходимо в малюнку при цеси, свідками яких їм доводилось бути. М і
акті на віддачу в найми львівським кагалом ніатюрний малюнок на документі 1670 р. зоб
кам ’яниці, зображ еної у вигляді двоповерхової р аж ає юрбу львівських міських стражників,
споруди з порталом. Довколо кам ’яниці група озброєних бойовими ціпами і тому назива
євреїв в характерних одягах з великими шап них «ціпаками». Цей документ красномовно
ками на головах. Один з них у простягнутій оповідає про побоїще, яке вчинили згадані
руці тримає великий капшук з грішми. Н езва «ціпаки» з мешканцями села Брюховичі. Во
жаючи на зневажливий вміщений збоку під ни «агіуепіепз уіоіепіег ехсііаЬо асі саш рапаз
пис, весь малюнок сприймається як образ іиш иїїи с и т Ьасиїіз еі агтІ5 іп изііаііз ід п о т і-
опертої на свої гроші єврейської гром ад и 31. піозе Ігасіаііопіз».
Очевидно, писаря-художника цікавили й ок Н а малюнку цей розбишацький натовп по
ремі представники цієї замкнутої, але коло даний дуже живо, промовисто. Збудж ена юрба
ритної громади. На другому малюнку бачимо з великими ціпами в руках прямує на когось.
постать рабина з розкритою книгою в р у ц і32. Виразно відчувається негативне ставлення ав
Поряд напис: «То геЬе 5о1г». Щ е один персо тора малю нка до самоуправства цих «стражів
наж львівського гетто в силу якоїсь асоціації порядку» 36.
зацікавив писаря. Це зображення на повний Продовжуючи огляд маргінальних малю н
зріст молодої красивої єврейки в багатому ків, знову і знову зустрічаємо в них різних
модному строї. З її уст тягнеться напис: «Е^о людей. Ось трохи ш арж ована постать като
зиш шауш идка». П оряд п о я с н ю ю ч и й , писаний лицького м онаха-капуцина37 на документі
і н ш о ю рукою напис: «Згеіпе Зига» 33 1672 р. 1714 р. датується скупо, але перекон
ливо заш кіцована похмура постать домінікан
29. Ц Д ІА у Львові, ф. 221, спр. 7. арк. 490.
30. Там ж е, ф. І, оп. І, спр. 511. арк. 5. ського монаха м .
31.
32.
ЦД ІА у Львові, ф. 9. оп. І, спр. 155, арк. 1529.
Там ж е. арк. 1613.
1670 р. датовано зображення красивої ж ін
33. Там ж е. арк. 1487. ки в католицькому монашому строї. Нижня
34. Там ж е, спр. 500. ярк. 3341.
35. Там ж е. спл. 557, арк. 1605. частина фігури має форму риб’ячого хвоста.
36.
37.
ЦД ІА у Львові, ф. 9, оп. 1. спр. 155, арк. 1498.
Там ж е. спр. 427.
Хтось підписав малюнок: «№ гзе50^а», пов’я
38. Там ж е. спр. 500, с. 2064. завши зображ ену особу з однією з львівських
99
II. М. Жолтовський
Шарж на Н орсеса.
Шарж на Н орсесову.
Офіцер.
Технік з кутоміром.
100
Малюнки художшкіа-аматоріо
101
П. М. Жолтовський
Шарж 16-18 р.
Свирид Багрій
Юдіф та Олоферн.
Шарж на Кольбайовського.
Львівська
в'язниця.
Балабанівська кам'яниця.
Шарж 1675 р.
Г армата.
10 2
Малюнки художників-ашторів
103
П. М. Жолтовський
Титульний аркуш
книги протоколів.
Емблема
«Нагорода праці».
Кінцівки до ірмолоя.
Чорнильниця ■Щ
з пером.
Емблематичний ініціал.
10 4
Малюнки художників-аматорів
з підписом: «Веііа 8егіі іпіег Іеде»»58, а на ін мірна, починаючи від наївних дитячих вправ
шому документі 1707 р. бачимо двоколку у до бездоганних творів. Висока пізнавальна
вигляді мушлі, яку використовували під час цінність цих творів зумовлена як змістом, так
забав та карнавалів. П ід цим малюнком під і їх художньою формою, що вираж ає мистець
пис: «Лесіг сЬос (іо сііаЬІа»59. Звичайно, що кі смаки широких кіл тодішнього суспільства.
подібні зображення мали асоціативні зв’язки Мистецтво малювання було популярним не
з думками та почуттями їх авторів. Про це тільки в колі канцеляристів, а й серед нижчої
свідчить і зображення лицарського турн іру60, верстви церковних служителів — співаків-дя-
виконане в 1638 р. ків. Серед них зустрічалося чимало обдаро
Не є несподіваним, що в такому середовищі ваних людей творчої, життєрадісної вдачі,
мали певне поширення символічні та алего мандрівників, артистичних натур. Вони ж були
ричні зображення, досить популярні в мисте «дідаскалами» — педагогами, на яких трим а
цтві тієї епохи. Д о них належить старанно лась тодішня сільська школа. Цілком природ
намальоване в 1670 р. зображ ення двобою но, що це середовище зберігало та почасти
лицаря та смерті за сюжетом відомої серед створювало народний фольклор. Недарма
ньовічної леген д и 61. Латинські тексти «Мо- М. В. Гоголь перлини своїх оповідань з «Вечо
т е п іо т о гі» , « М е іа т ргорегетиз асі и п а т » рів на хуторі біля Диканьки» вклав в уста
(поспішаємо до одного) стверджують немину «дячка И-ської церкви». Стара українська л і
чість смерті кожної людини, незалежно від її тература зберегла багато образів цих простих,
суспільного становища. Латинський текст пояс але часто небуденних людей, що в умовах
нює, що «бліда смерть нищить піших бідняків нерідко бідолашного життя були закохані в
у шинку як [і тих], що в королівському замку». своє вокальне мистецтво, розвиваючи церковні
Д о символічних малюнків можна зарахува співи. Але їх цікавили не тільки київські, зна
ти зображ ення птаха з короною та скіпетром менні, острозькі наспіви. Н едарма один з т а
в лапах, вміщене в кінці книги. Напис на ких дяків-«пиворізів» говорив: «Ми умієм не
сторінці: « Р г а е т іа ІаЬогіз» пояснює зміст цієї тільки клиром управляти, але й куншти разние
ем блем и“ . Ц ікаво поєднані на документах писати». М абуть, одним з головних видів цих
1608 та 1610 рр.63 тонко виконані символічні дяківських кунштів були нотні ірмолої. В музе
зображ ення птахів на гніздах, білки, оле ях та книгосховищах збереглися сотні таких
ня та гербових клейнодів. Чорнильниця з пе рукописів невеликого формату в шкіряних оп
ром, намальована на одному з документів, ви равах. Н ас цікавлять лише ілю страції та
ступає як свого роду емблема того середови малюнки, виконані «псалмопівцями» на сторін
ща, в якому виникали ці графічні роботи64. ках переписуваних ними ірмолоїв.
Іноді створювались складні символічно ор Ці ілю страції пов’язувались насамперед із
наментальні композиції як перші титульні заставкам и перед окремими розділами. З д е
аркуші канцелярських книг, наприклад книги більшого такі заставки були орнаментальни
протоколів 1749 р.68 Не дивно, що серед м а ми, але нерідко в них вводилось певне зобра
люнків канцеляристів нерідко зустрічались і ження, залеж но від змісту «піснопінь», що
суто орнаментальні прикраси ініціалів, за входили до того чи іншого розділу ірмолоя.
ставки та кінцівки, як на документі 1749 р.66 Проте в художніх інтерпретаціях цих іконо
У різноманітності малюнків, які полишили по писних зразків їх автори далеко, а часом і до
собі десятки і сотні невідомих канцеляристів в невпізнання далеко, відходили від них в на
писаних ними документах, знайшли своє ху прямі наївної безпосередності, конкретно по
дожнє відображення немало образів та деталей бутового розуміння канонічного сюжету. Такі
минулого ж иття. їх художня якість нерівно графічні твори за своїми засадам и близькі до
народної течії в іконописанні. Духовна, світо-
68. Ц Д ІА у Львові, ф. 9, оп. І, спр. 181. усвідомлююча основа цієї графіки своїм ко
69. ЦДІА у Львові, ф. 9. оп. 1, спр. 186. с. 1090. рінням сягає в глибину народного мистецького
60. Там ж е. ф. І, оп. 1. спр. 612, с. 1341.
61. Там ж е. ф. 9, оп. 1. спр. 165, с. 1621. світосприймання. Нерідко на полях та вільних
62. Там ж е, спр. 500, с. 3494.
63. Там ж е. ф. 12, оп. 1. спр. 18, с. 339; спр. 39. с. 1329. сторінках своїх рукописів переписувачі зали
64.
66.
Там ж е, ф. 9, оп. 1, спр. 600. с. 336.
Ц Д ІА у Львові, ф. 9, оп. 1, спр. 6М, арк. І.
шали власні позначки, зміст яких не був вже
66. Там ж е, арк. 190. пов’язаний з канонічним взірцем,— це буля
105
сатиричні малюнки, гумористичні шкіци, не
рідко злободенного змісту, в яких розкрива
лося просте та щире ставлення до життя, кон
кретне його осмислення.
Так, в ірмолої 1703 р.67 бачимо нефаховий,
але сміливий малюнок, на якому зображений
Христос — «добрий пастир». Христос на своїх
раменах несе врятовану ним «вівцю заблуд-
шу». Д овкола цієї постаті окремі, композицій
но не пов’язані зображення бога-отця в хм а
рах, святого духа, сонця та місяця, вовка, що
втікає, святого Ю рія на коні і пащеки пере
моженого ним дракона. Усі ці компоненти роз
Перехід через *Чермное» море. кривають асоціативну картину широкого змі
сту, на якій в наївний спосіб розширено єван
гельський образ до космічної теми пере
можної боротьби зі злом. С аме тому сюди
введено постать змієборця і ніби відтяту го
лову переможеного дракона.
В іншому ірмолої того ж часу малюнок на
цю те м у 68 подано вж е в реально-побутовому
плані. П астух Христос в обшарпаному одязі
приніс на своєму горбу овечку, що пропала,
до бога-отця, який возсідає на широкому пре
столі. Н а його обличчі вираз задоволеного б а
гатого господаря, який зрадів, що його доста
ток не потерпів збитку.
З неменшою наївною щирістю в тому само
Загибель фараона. му ірмолої (арк. 88) зображено перехід єв
реями під проводом Мойсея «Чермного» мо
ря 69. Ц я ілю страція до поетичного «піснопін-
ня» «Волною морскою...» не переносить нашу
уяву до древнього Єгипту, звідки йшли втіка
чі. Мойсей з піднятим ж езлом в руці веде за
собою містечкових євреїв в характерних одя-
Маргінальні рисунки. гах. Бачимо серед них старих і поважних, мо
лодих чоловіків та жінок. Отже, канонічний
сюжет вирішено тут як побутову картину.
Н а другому малюнку на цю саму те м у 70 в
хорошій ритмічній композиції зображено заги
бель «гонителя, мучителя» ф араона в мор
ських хвилях. В ірмолої, переписаному в 1680 р.
Василем Сокальським 71, мабуть, ним ж е ілю
строваному, бачимо руку не досить вмілого,
але обдарованого художника. Д уж е своєрід
но в лаконічному малюнку повторює він гр а
вюру Івана Д а м а с к ін а 72. Найцікавіш ими є
67. Л ьвівська наукова бібліотека їм. В . Стефаника АН
УРСР (Л Н Б АН У РС Р). В і д д іл рукописів, Н. Д . 111.
а^к. 41
Л Н Б АН У РСР. В і д д іл рукописів. НТШ 46. арк. 61.
69. Там ж е. арк. 85.
70. Там ж е. В і д д іл рукописів, Н. Д . 112 4°. арк. 167.
71. ЛНВ АН УРСР. В ід д іл рукописів, Б. А., арк. 103.
Малюнки художників-аматорів
107
П. М. Жолтовський
111
П. М. Жолтовсьюий
112
Словник художників
йому у 1540 р. грунт у краківському Києва. Згодом став учнем іконописця гек ро АУоІупІи.— Туеогіпік іііизіго-
передмісті. В 1524 р. Д. Зубрицький ІІітнрима Шауме в Троїцькому мона чгапу, 1863, N 1/6, з. 34; 5Іоупік £ео-
у своїй хроніці міста Львова згадує стирі Києво-Печерської лаври, потім £гаІісгпу, І. З, з. 144.
Андрія як «славного маляра Андрія перейшов до іконописця Івана Кола- А Н ТР О П О В
Русина». Ца&іашіескі Е. 5!оишік т а - чннського. Два роки служив послуш Олексій Петрович (1716—1795)— ві
Іаггбто роїзкісЬ.., і. 3. з. 3; Ьогіп- ником на Либеді. їздив .до родичів домий російський маляр. У 1752—
$кі V . О 1%'ошзкісЬ піаіаггасії.— 5рга- за кордон, а по поверненні був че 1755 рр. виконував живописні роботи
чгоггіапіа котізіі.., І. 4, з. 59; Г олу лядником при малюванні іконостаса для Андріївської церкви в Києві.
бець М. Українське мистецтво XVI— в слободі Архангеловій. Повернувся Собко Н. Словарь русских художци-
XVII ст. під покровом Ставропігії.— на Січ, де прожив два роки. В 1760 р. ков, с. 2 2 0 .
Збірник Львівської Ставропігії. Львів, виявив бажання назавжди залиши АПОСТОЛ
1921, т. 1, с. 307; Крип'якевич І. Львів тись в Києво-Печерській лаврі. Архів Миколай — грек з Охриди. Після се
ська Русь в першій половині XVI ст.— Кнєво-Печерської лаври, ф. 128, заг. ми років навчання малюванню на
ЗНТШ, т. 58, с. 33. Востаннє зга оп. 1 , спр. 8 8 , с. 226. батьківщині приїхав до Києва, в
дується в 1554 та 1570 рр. ІиЬ ггу- АНДРУШ ИНСЬКИЯ 1755 р. поступив до іконописної шко
скі В. Кгопіка т іазіа Ілиб^а. Ь\уоіу, Андрій. В 1704 р. разом з Василем ли Києво-Печерської лаври. Исто-
1844; з. 147; ЦДІА УРСР, ф. 52, оп. 2, Петрановичем працював у королів мин М. К нсгории живописи Киево-
спр. 1153, арк. 469. ському замку в Жовкві. На них, як Печерской лаврьі XVIII ст.— Чтени*
АН ДРІЯ на придворних малярів королевича в историческом обществе Нестора Ле*
— львівський маляр. Згадується під Костянтина Собеського, було заявле тописца, с. 71.
1569, 1570, 1575, 1579, 1583 рр. Жив но, шо вони продавали «замкові фар А Р С Е Н ІЯ
у краківському передмісті біля костьо би та золото», а на виручені гроші — начальник Києво-Софійської ма
лу св. Станіслава. ЦДІА УРСР, ф. 52, купували собі «сукні». Свенціцька В. лярні в 1759 р. До того був в Пусти-
оп. 2, спр. 770, арк. 25, 75, 175, 204, Словник жовківських майстрів живо но-Онуфріївському монастирі. Архів
427. пису та різьби,— Українське ми Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
А Н ДРІЯ стецтвознавство, 1967, вип. 1, с. 137— оп. 1, спр. 33, с. 165.
— у 1596 р. був учнем львівського 138. АРТАСЕВИЧ
маляра Лаврентія Филиповича (Лав- АНДРУШ ИНСЬКИЯ Іван Олексійович — майстер київсько
риша). Голубець М. Українське ми Юрій — жовківський маляр королеви го іконописного цеху. Помер у 1797 р.
стецтво XVI—XVII ст. під покровом ча Костянтина Собеського. Згадуєть «Ревизская сказка» київського цеху
Ставропігії.— Збірник Львівської ся під 1704 та 1709 рр. ОєЬагошісг М. іконописців 1811 р.— ЦДІА УРСР,
Ставропігії, т. 1, с. 311; Во&іеі Р. Згкісе г Ь і з і о г і і згіикі XVII V . Тогип, ф. 462, оп. 1 *.
2 (Ігіеібчг тпа1аг5І\уа Ішо^зкіеко.— 1966.
5рга\У02(]апіа к о тім і <іо Ьасіапіа Ьі- АРТЕМ
АНТІН — учень стародубського іконописця
5Іог]і згіикі V Роїзсе, і. 5, з. 160. — маляр л ь в і в с ь к о г о передмістя. Зга Федора Постарначснка. Згадується у
А Н Д РІЯ дується під 1552 р. ЦДІА УРСР, 1726 р. Соловій О. Д о історії україн
— л ь в ів с ь к и й маляр. Згадується у ф. 52, оп. 2, спр. 11, арк. 1465. ської живописі на початку XVIII ст.—
1632 р. в реєстрі витрат на ремонт АН ТО Н ІЯ Україна, 19171 кр. 1/2, с. 109.
міського арсеналу. ЦДІА у Львові, — к и ї в с ь к и й іконописсць-чернеиь XV АСЛАН ,,
ф. 52, оп. 1, спр. 45, арк. 1. ст. Розписував у 1409 р. Троїцький Онуфрій — львівський монах, ілюміна
АН Д РІЯ собор у Пскові. Собко Н. Словарь тор книг. В 1677 р. закінчив писання
— маляр, згадується у 1737 р. За русских художников. Спб., 1893, т. І, та оздоблення вірменського Місалу.
малювання кіота для Крсхівського с. 308. Мапкоиізкі Т. Згіика Огшіап 1»ош-
монастиря отримав 44 зл. Львівська зкісЬ.— Ргасе котізіі Ьізіогіі згіикі,
наукова бібліотека ім. В. Стефаника АН ТО Н ІЯ
— народився у 1593 р. у Львові. Ма 1935, І. 6 , з. 156.
АН УРСР. Відділ рукописів. Васи
ліанські монастирі, № 815, с. 271. лярства навчився від свого батька, АТОВИЧ
згодом став ченцем кармелітського Аитоній Іванович — живописець та
А Н ДРІЯ Ч И Н А ордену. На деякий час був відісла ювелір в м. Ромни кінця XVII — по
— художник-мініатюрист першої по ний для навчання до Рима. Викону чатку XVIII ст. Мусіенко П. Видат
ловини XVI ст. Відомі підписні тво вав ряд художніх робіт по різних мо ний український художник XVIII
ри цього майстра — Служебник та настирях свого ордену. Кавіатіескі Е. ст.— Мистецтво, 1959, № 6 , с. 45.
Євангеліє. Крім того, йому ж припи Зіочтік ліаіаггбчг роїзкісЬ... (. З, АФ АН АС ІЯ
суються мініатюри так званого Холм- з. 504—506; Ткіте N.. Вескег Р. АІІе- — перемишльський іконописець кінця
ського євангелія. М іляева Л. С. Май Кетеіпез Іехісоп сіег ЬІМеп Кипзіїег. XVII ст. Собко Н. Словарь русских
стер XVI ст. Андрійчнна.— Україн Ьеірсів, 1908. і. 1, з. 566. художников, с. 259.
ське мистецтвознавство, 1971, вип. 5,
с. 162—178. А Н Т О Н ІЯ
— маляр, що жив в середині XVIII • Д о словника внесені тільки ті члени Іко
А Н ДРІЇВ ст., монах кармелітського кляштору нописного цеху, діяльність яких відносять
Степан — іконописець, козачий син. в Городищі на Волині. Виконував ся до XVIII ст. (не молодші 1771 р. н а
Народився в Умані, де вчився грамоті фрески в костьолі та коридорах цього родж ення). Відділити Імена Іконописців
до 1744 р. Певний час жив па Січі кляштору, а також в кляшторі пілрів від Імен різьбярів, граверів та Інших спе
ціалістів художнього промислу не було
3 родичами. В 1747—1749 рр. оселив в Любеїпові та костьолі тринітарів в можливості через відсутність відповідних
ся в Межигірському монастирі біля Берестечку. 3/ескІ Т. У зіу г тиусіес- даних.
П. М. Жолтовський
114
Словник художників
БОГДАН БОГУШЕВИЧ
— львівський маляр. Згадується у Андрій — львівський маляр. У 1735 р.
1648 р. в акті люстрації запасів про малював образ богородиці в одному
дуктів, зброї, куль, пороху, а також з львівських костьолів. 5!о\УПік агіу»-
чоловіків, зобов'язаних для оборони Іо\у роїзкісії, 1. 1,8. 198.
міста. ЦДІА у Львові, ф. 52, оп. 1, БОГУШОВИЧ
спр. 46, арк. 10. Григорій — львівський маляр. Зга
БОГДАНОВ дується у 1684 р. {.огіАвкі №. О І\ч’ош-
Євтихій — дип. Золотий Семен. якісії піаіаггасії.— $рга\\огЛапіа копіі-
8 іі... І. 5, 5. 49.
БОГДАНОВИЧ БОГУШОВИЧ
Григорій — маляр та ювелір з львів Фома — син Григорія Богушовнча,
ських вірмен. Згадується у львівських львівський маляр. Згадується у
міських документах у 1675, 1685 та 1699 р. і^огіпзкі №. О 1\*о\У5 кісН ша-
1692 рр. 5Іо\Упік аг[у5 Іо\у роізкісЬ, ІаггасН.— 5рга\\’огі1апіа коїпізіі.., І. 5,
І. 1,5. 193. 5. 49.
БОГДАНОВСЬКИЙ БОГУШОВИЧ
Іван — галицький маляр XVIII ст. Шимон, син Павла Богуша — вперше
Голубець М. Малярі-пасиліанн па згадується у львівських міських до
тлі західноукраїнського малярства кументах у 1605 р. Служив «надвір
XVIII ст.— Записки чина святого Ва ним» малярем у Мпішсків у м. Сам-
силів Великого, т. З, с. 449. борі. Разом з Дмитрієм Самозванцем
БОГУШ був у Москві. В 1620 р. викопував
Григорій — львівський маляр. Зга у Жовкві замовлення Станіслава
дується в королівському привілеї для Жолкевського. Помер близько 1604 р.
малярів м. Львова 1885 р. Ріоігот- Т. Маньковський приписує Богушови-
вкі ]. Рггу\уі1с]е г XVI \у. сііа Ьгасіма чу велике полотно з Вишневецького
і сссНії таїаггу каіоііскісії \\'е Ь\\'о- замку (тепер зберігається у Москов
б іл я всь ки п є. \ує.— Ьатиз, 1910, І. 2, 5 . 261. ському історичному музеї), на якому
Портрет Я на Мієра. зображено коронацію Дмнтрія Само
БОГУШ званця. Мапкохевку Т. 1_'Л’о\\$кі сесії
Іоанн — вірменин, сни Павла Богуша. таїаггу и- XVI—XVII \у„ з. 54—57;
Портрет Льва Шептнцького з підпи львівський маляр. Згадується у львів Кавіашіескі Е. 5Іо\\ пік таїаггочу рої-
сом «Е. Віеіач'зкі ріп» був експоно ських міських документах у 1605 р. хкісії.., і. З, з. 139, 509; і.агііївкі №.
ваний на виставці сучасного маляр 51о\\'пік агІ\г5 Іо\\: роїзкісії, І. 1, 5 . 199. О І№о\\'зкісІі шаіаггасії.— 5рга\\'огсІа-
ства Галицької України (Національ БОГУШ піа котіБіі.., І. 5, 5 . 49.
ний музей у Львові, 1919 р.). 5Іо\ьг- — львівський маляр, вірменин. Зга
пік агІу5 Іо\у роІзкісН, І. 1, з. 156— дується у 1573 р. Належав до об’єд
157; Возницькшї Б. Одеський замок, наного цеху ювелірів, конвисарів та ію гош ікопськпп и.
с 137, табл. 50. малярів. Імгіпвкі №. О К'о^акісії ша- Портрет киїоськомр
БІЛЯНСЬКИЯ бургомістра Норіцевського.
Іаг/асЬ.— Зргаи'огііапіа копіізіі.., І. 4.
Василь — жовківський маляр. Згадує 5. 9.
ться під 1741 —1789 рр. Аптор порт
рета Івана Бачинського 1789 р. Свєн- БОГУШ-ДОНОШОВИЧ
ціцька В. Словник жовківських май Павел — львівський маляр, вірменин.
стрів живопису та різьби.— Україн Згадується у львівських міських актах
ське мистецтвознавство, 1967, вип. І, від 1573 до 1600 р. Помер у 1605 р.
с. 138. ■ Батько малярів Іоанна і ІІІимона Бо-
БІМАН гушовичів. Був членом цеху малярів,
Карл-Готліб — майстер київського іко золотарів та конвисарів. Мав у Льво
нописного цеху. Народився у 1771 р. ві малярську майстерню. Ілюстрував
«Ревизская сказка»...— ЦДІА УРСР, книги, малював олією портрети, зо
ф. 462, оп. 1, спр. 1. крема портрет короля Зигмупда III.
БЛАГУШИН Відіграв значну роль у суперечках
Григорій — московський рисувальник. між малярамп-«схизматиками» та ка
У 1666 р. малював жаловану грамо толицьким малярським цехом. Працю
ту гетьману Івану Мартииопичу Брю- вав на замовлення Станіслава Жол-
ховецькому. Успенский Л. И. Царские кевського. ЗІоадпік агіуїібм роїзкісії,
иконописци и живописну XVII в. І. 2, 5. 88.
М„ 1910, с. 33. БОГУШЕВИЧ
БОВИКІН — львівський маляр. Згадується у
Никанор — майстер Оружейпої пала 1711 р. в акті ревізії готовності кож
ти. В 1687 р. в Ссвську ремонтував ного дому для оборони міста, а та
гетьманський прапор. Успенский А. И. кож серед мешканців так званої
Царские иконописцьі и живописцьі Чвсрштоковської кам’яниці. ЦДІА у
XVII в., с. 35. Львові, ф. 52, оп. 1, спр. 43, арк. 149.
116
Словник художників
117
П. М. Жолтовський
118
Словник художників
В А С И Л Ь К ІВ С Ь К И Й ВЕ Н Е Д И К Т О В И Ч
Петро — маляр Киево-Печерської лав Варсонофій — чернець-каляр Пліс-
ри. Згадується бл. 1780 р. Архів Киє ненсько-Підгорецького монастиря.
во-Печерської лаври, ф. 128, вотч. У 1772 р. реставрував монастирську
оп. І, спр. 170, с. 4. ікону богородиці. Голубець М. Укра
їнське мистецтво XVI—XVII ст. під
ВАСЬКО покровом Ставропігії.— Збірник
— учень Федька, львівського маляра
з краківського передмістя. Згадується Львівської Ставропігії, т. 1, с. 457.
В ЕСЕЛ О ВИ Ч
під 1543 та 1553 рр. У 1553 р. маляр (Веселовський) Фома — жовківський
Августин скаржиться на нього за кра маляр. Його пензлеві приписується
діжку одежі. Очевидно, той же Вась- портрет сучавського митрополита До-
ко згадується у 1600—1607 рр. як сифея, що помер у 1693 р. 1 був по
цеховий маляр. Возіеі Р. 2 агіеіоиг хований в м. Жовкві. Мапкошзкі Т.
таїагзіж а 1\уои'5 кіе(£0 .—5ргажог<1апіа
коїчізіі.., І. 1, з. 157, 160; Крип'яке- Месепаї Лапа III чг 2оІкте.— Ргасе
вич І. Львівська Русь в першій поло кошізіі Нізіогіі згіикі, 1948, І. 9,
вині XVI ст.— ЗНТШ, т. 58; Голу з. 145—146; Свенціцька В. С л о в н и к
бець М. Українське мистецтво XVI—
ж о в к ів с ь к и х майстрів живопису та
XVII ст. під покровом Ставропігії.— різьби.— Українське мистецтвознав
Збірник Львівської Ставропігії, т. 1, ство, 1967, вип. 1, с. 138—139.
В Е С Н ІН С Ь К И Й
с. 309. Іван Дем’янович — маляр, значковий
ВАЦЛАВ товариш Н і ж и н с ь к о г о полку. Розпи
Казимир — львівський маляр-челядник сував іконостас Спаської церкви в
третьої чверті XVII ст. Виконував ро Ніжині, про що свідчить напис на
боти для львівського домініканського окремій дерев’яній дошці: «1748 за-
костьолу. М ап ко ш кі Т. Ілгб^зкі сесЬ ложена за священнонамйстника хре
шаіаггу V XVI—XVII V., з. 75. стового Федора Савицкого сооружена
ВАСИ ЛЬ.
ВЕГЖИНСЬКИЙ
сія церковь 1757-го августа 3-го дня,
А р ха нгел М ихаїл.
Шимон — львівський маляр. Згадуєть
ся у 1626 р. {.огШ кі V . О ІчгомгакісН ВЕЛИКИЙ Я.
КраснопушанськОго монастиря. Голу шаІаггасЬ.— 5ргажог<іап1а кошізіі.., Алегорична жіноча постать.
бець М. Українське мистецтво XVI— і. 4, з. 60.
XVII ст. під покровом Ставропігії.— ВЕДЕМСЬКИЙ
Збірник Львівської Ставропігії, т. 1, Лукіян Власович — майстер київсько
с. 308—309. го іконописного цеху. Народився у
ВАСИЛЬ
— маляр XVI ст. з м. Стрия, зга 1732 р. «Ревизская скаяка»...— ЦДІА
дується у 1545 р. Крип'якевич І. УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
Львівська Русь в першій половині ВЕДОМСЬКИЯ
XVI ст,— ЗНТШ, т. 58, с. 34. Лука — київський міщанин. У 1782 р.
ВАС И Л Ь подав заяву про бажання вчитись у
— львівський маляр, парафіянин Ми малярні Києво-Печерської лаври. Ар
колаївської церкви. Згадується у хів Києво-Печерської лаври, ф. 128,
1601 р. Архив Юго-Западной России, оп. 2 , с. 16.
т. 1 1 , с. 30. ВЕЛИКИЙ
ВАСИЛЬ Яків — учень Києво-Печерської ма-
— галицький іконописець. У фондах XIX_121
Львівського музекг українського ми лярпі. В кужбушку ^ ~ знахо
стецтва зберігається ікона «Архангел диться його малюнок алегоричної жі
Михаїл» 1706 р. з підписом: «Сню ро ночої постаті з левом. Тут же підпис:
боту дав изробнти раб божий Кан- «Року 1749 м-ця инваря 12 Іяков
драт Максимович Петров сьін за пре- Великий».
ставшего сьіна раба божого Гриця ВЕ Л И Ч К О В С Ь К И Й
БЬлясовича. Помни господи душу во — маляр кінця XVIII ст. Чотири по
царствии небесном 1706 м. іня дня І», лотна його роботи із зображенням
«Василий маляр». Ікона походить з сцен з євангелія були в соборі
с. Козеве Сколівського району Львів м. Острогозька.
ської області.
ВА С И Л Ь ВЕНЕДИКТ
— дрогобицький маляр XVIII ст. На — Іконописець Густинського монасти
вівтарній іконі Миколая, що знахо ря, відновляв в кінці XVII ст. ікопу
диться у Воздвиженській церкві богородиці з с. Іржавець, перенесену
м. Дрогобича, є його підпис: «Ієреї козаками з с. Мошни на Канівщині.
Васили списал а'Гмз ро* (1746). Киевская старина, 1893, № 10, с. 167.
119
П. М. Жолтовський
120
Словник художників
в к ш г п с ь к и п ч>. ВЛАДИКА
Ус ПІПНЯ
— у 1393 р. д о д в о р у к оро л я Яганла
були за к л ик ан і руські м алярі, яким
доручили розп ис к остьолу в К р а к ів
ськом у зам ку. Н а чолі тих май стрів
був В л а д и к а ( М а с і у с г , \УІа(Іусге).
У лисогірському костьолі робота цих
м а л я р ів т р и в а л а п 1393 і частково в
1394 рр. О дночасно в 1391 р. вони
розп исували корол івськ у спальню.
Усі май стри р а зом з В л ад и к о ю н
1394 р. від’їхал и додом у. Із записів
королівських видатків, ведених у тнх
р о к ах підскарбієм Гінчкою, видно, що
цим м ай ст р ам постачали ф а рби, олію,
золото. Руські майстри м ал и добре
утрим ан ня. П а їх х а р ч у в ан н я в и д а
вали червоне т а біле вино, рис, фіги,
м игдаль, родзинки, корицю.
и’іескі Е. 51о\\ пік т а І а г г о \ \ ' роІвкісЬ...
І. З, 5. 5 5 - 5 7 .
ВЛОХ
Іван — м ал яр . У 1705 р. Києпо-Пе-
черська л а в р а д о з в о л и л а йому к ор и
с тув а тис ь сін ож аттю . Архів К и є в о -П е
черської л ав р и , ф. 128, оп. 1, спр. 019.
ВЛОХОВИЧ
С е бастян (1591 — 1 6 5 0 ) — м ал я р , лап-
ннк в Перемишлі. З іа го ш п іїк і 5 . Мо-
пигпепіа Загіпаїогигп. К г ак 6 \\\ 1853,
з. 592—593.
ВОИТАНОВИЧ
(.Муха) Альберт — львівський м аляр.
З г а д у є т ь с я 1016 т а 1635 рр. М ап-
кот вкі Т. Ь и'о и’зкі сесії т а ї а г / . у
X V I — XVII V . , 5. 59.
ВОЯТЕНКО
Ів ан Васильопнч — м айстер київського
іконописного цеху. Народився у
121
П. М. Жолтовський
1736 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА женскую». Архів Києво-Печерської ЗргашогЛапіа котізіі.., (. 4, 5 . 59;
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1 . лаври, ф. 128, заг. оп. 1 , спр. 88 , Крип’якевич І. Львівська Русь в пер
ВОЯТІХ с. 383; мон. оп. 1 , спр. 46; Петров И. шій половині XVI ст.— ЗН тШ , т. 58,
— маляр. У 1671 р. наймав кімнату Альбом достопримечательностей цер- с. 33.
її кам'яниці Кампіанів на площі Ри ковно-археологического музея. Киев, В О Р О Н ІК О В С Ь К И Я
нок м. Львова. ЦДІА у Львові, ф. 52, 1913, с. 267. Іван — в 1769 р. працював у малярні
он. І, спр. 291, арк. 1 1 . ВОЛОХ Києво-Печерської лаври. Архів Києво-
ВОЯТІХ Микола — у 1773, 1774, 1775 рр. пра Печерської лаври, ф. 128, оп. 1,
(Войцех) Маляровнч — мостиський цював над відновленням живопису спр. 51, с. 331.
маляр XVII ст. Можливо, син мости- великої церкви Києво-Печерської лав ВОСКОБОЯНИКОВ
ського маляра Петра (1647). Н от М. ри. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. І, — маляр XVIII ст., розписував іконо
КисЬ Ьигіо\у|іапу № тіазіасії г іе т і спр. 440. стас церкви в с. Лемеші на Чернігів
Р згетузкіеі І Запоскіеі.., 5- 261. ВОЛОШ КО щині. Горностаев Ф. Строительство
Іван — львівський маляр, член Став графов Разумовских в Черниговщп-
ВОЯЦЕХ не.— Трудьі XIV археологического
(Альбертус) — краківський маляр дру ропігійського братства. Згадується у
1665, 1682, 1684 рр. Голубець М. сьезда в Чернигове. М., 1911, т. 2,
гої половини XV ст. У 1176 р. пере с. 182; Лукомский Г. Вишневецкий
бував у Львові, де домовився з місь Українське мистецтво XVI—XVII ст.
під покровом Ставропігії.— Збірник замок.— Старце годи, 1912, № З,
ким урядом заступати другого кра с. 35.
ківського маляра Миколая Габершра- Львівської Ставропігії, т. 1, с. 309;
Архив Юго-Западной России, т. 11, ВОІЦИЛОВИЧ
ка, який розмальовував та золотив Павло — львівський маляр, учень Пет
статую св. Магдалнни для львівсько с. 207; т. 12, с. 127, 132, 136, 140,
141, 147, 150. ра Супрунчука. Згадується в 1671 р.
го парафіяльного костьолу. Цазіа- у зв’язку з намовою свого учня Івана
т ск і Е. 5Іо\Упік таІагго\у роїзкісЬ.., ВОЛЧЕВСЬКИЯ викрасти портрет Івана Боїма, ма
І. З, 8. 60—61. Павло — в 1772— 1776 рр. працював льований Шольцом-Вольфовичсм. .£о-
ВОЯЦЕХ над відновленням живопису великої гіпзкі V . О Імго^зкІсЬ таїаггасЬ .—
— маляр з Я нова біля Тсребовлі. З га церкви Києво-Печерської лаври. ЦДІА Зргяччігсіапіа котізіі.., (. 5, 5 . 49.
дується у 1632 р. Н отота Е. Зіозип- УРСР, ф. 128, оп. І, спр. 440.
кі екопошісгпо зроіесгпечу тіазІасЬ волянськия
гіеші Наїіскеї V ІаіасЬ 1590— 1648. Феофан — іконописець. Народився
Ороіе, 1963, я. 129. 1699 р. в м. Золочеві в Галичині —
Г
ВОЯЦЕХ «сьін певчин». У запису 1740 р. х а
— львівський маляр. Згадується у- рактеризується як «иконописпого ма-
1649 р. ЦДІА у Львові, ф. 197, оп. 2, стерства п русского и латинского
спр. 1225, арк. 49. язика нзучен». Архів Києво-Печер
ВОЯЦЕХ
ської лаври, ф. 128, оп. 1, спр. 4, *
— ж о в к і п с ь к и н маляр. У 1686 р. ма с. 127.
лював портрети Жолкевських та де ВОЛЬФОВИЧ Г А Б Е Р Ш РА К
Посиф — львівський маляр та земле Мнколай — видатний краківський ма
корації до королівсько? лазні. Помер ляр. У 1476 р. перебував у Львоні,
у 1689 р. Мапкогювкі Т. Месепаї Лапа мір. У 1596 р. згадується як член
новоутвореного католицького маляр працюючи над розмалюванням та по
III V 2о1к\Уіе.— Ргасе к отізіі Ьізіогіі золоченням статуї Магдалипи для
згіикі, І. 9, з. 143. ського цеху. В 1593 р. намалював об
раз богородиці на троні з членами львівського Кафедрального собору.
В О Л И Н С Ь К И Я П. я. родини Домагаличів в адоратнвних Яазіашіескі Е. ЗІотупік таїаггбиг рої
— у 1738— 1740 рр. брав участь у ви позах. Цей образ знаходиться в го зкісЬ.., 4. 2, з. 224—225.
конанні фрескового розпису в львів ловному вівтарі Кафедрального собо ГАВРИТЛ
ському костьолі бернардинців. Казіа- ру м. Львова. Кавіат ескі Е. ЗІомупік — львівський маляр, братчик Благо
шіескі Е. 5Іо\упік таїаггбму роїзкісЬ.., шаіаггоіу роїзкісЬ.., і. З, з. 67—68. віщенської церкви. Згадується у
1 . З, з. 68 . 1594 р. Архив Юго-Западной России,
В О Н С О В С ЬК И Я
ВОЛОДИМИР
Еразм — львівський канонік і худож т. II, с. 16: Голубець М. Українське
— маляр-монах малярні Києво-Печер ник XVII ст. Працював також у мистецтво XVI—XVII ст. під покро
ської лаври. У 1722 р. просив відпус Ж овкві і Яворові. Для жовківського вом Ставропігії.— Збірник Львівської
тити його до Голосіїської пустині. Ар костьолу виконав образ св. Лазаря. Ставропігії, т. І, с. 309.
хів Києво-Печерської лаври, ф. 128, ГАВ РИЛ ОВ И Ч
У Левічині (ПНР) знаходиться його
заг. оп. 1, спр. 292. великий образ «Св. Ісидор» 1668 р. (Габрилович) Павло — Іконописець з
ВОЛОДИМИР Помер у Яворові у 1697 р. Саііскаї., м. Калуша. В 1698— 1704 рр: працю
— мопах-іконописсць. У 1759— 1769 рр. Зі/(ІеІип$ка Н. Сгагш \Уззото1с 2 — вав під керівництвом Іона Кондзеле-
був начальником малярні Києво-Пе піегпапу т а їа г г XVII V. і іе £ 0 сігіеіо вича над Богородчанським іконоста
черської лаври. В 1767 р. повідомляв, сом. У 1750 р. виконував сннцарську
V Ье\уісгупіе.— Віїїіеіуп Ьізіогіі згіи і малярську роботу для іконостаса в
що в малярні працює 20 учнів. Є ві кі, 1970, N I, з. 69—81.
домості про його ікону з дарчим на церкві с. Новпця біля Калуша.
писом: «Сію ікону Богоматере даро- В О Р О Б ІЯ В збірках Львівського музею україн
вал монах Владимир начальник ма Максим (М асько)— львівський маляр. ського мистецтва зберігається підпи
лярів Кіево-печерськія Л аври во оби Згадується у 1524 та 1575 рр. £о- саний хрест роботи цього майстра.
тель Великоскитскую крестовоздви- гіпвкі V . О І\УО\«кісЬ таїаггасЬ .— Голибеиь М. Малярі-василіанп н а тлі
122
Словник художників
західноукраїнського малярства XVIII (рисовал Семен Галик), зокрема етю го в 1720 р. Хойнацкий А. В. Очерки
ст.— Записки чина святого Василія ди голови на арк. 20, 21, 76, 77; по нстории Нежинского Благовещенско-
Великого, т. З, с. 453; 463; Драган М. груддя монахів, жінок, стариків — го монастиря. Иежин, 1906, с. 12, 58.
Українська декоративна різьба. К., арк. 8 , 9, 10; поясні портрети— арк.
ГЕРМАНОВ
1970, с. 172. 1 2 , 13, 16, 2 2 ; фортеційна архітекту
ра — арк. 99; орел та птахи — арк. Григорій Леонтьєв — майстер київ
ГА Є Ц ЬК И И
101; зображення Христа — арк. 1, З, ського іконописного цеху. Номер у
Микулаш — бардіївський маляр. Три 1801 р. сРевнзскан сказка»...— ЦДІА
ікони 1744 р„ що походять з його 5; «Ессе Ношо» — арк. 4; погруддя
мадонни — арк. 2. Лише один малю УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
майстерень, знаходяться в с. Ялинці
на Пряшівщині. Дубай М. З мисте нок датований 1756 р. (хлопець з ко ГЕРТНЕР
цтва наших дерев’яних церков.— Н а том та нотами). Решта непідписаних Томаш — львівський скульптор і ма
родний календар 1967. Братіслава, робіт у цьому кужбушку також, оче ляр XVIII ст. В костьолі М арії Маг-
1968, с. 95. видно, належать Семену Галику. далини у Львові в лівому боковому
ГАЯДУКОВ ГАЛ ЮС вівтарі був образ його роботи із зо
Єфим Федорович — майстер київсько Іоанн — прибув з Франції до Львова браженням св. Яцека. У 1778 р. за
го іконописного цеху. В 1800 р. це на запрошення латинського єпископа кінчував розпочатий Станіславом
хова управа констатувала його зник Дмитра Соліковського. В 1596 р. став Строїнським розпис костьолу в
нення. «Ревизская сказка»...— ЦДІА членом новоутвореного цеху като м. Тартакові на Львівщині. Манкою-
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. лицьких малярів. Йому приписується зкі Т. Ь\уошзкі сесЬ та їа г г у ш XVI—
портрет Соліковського. Казіашіескі Е. XVII ш., з. 77; Навіахеіескі Е. 8 Іо\у-
ГАЯЛЬ
ЗІошпік таїагго ж роїзкісії.., І. З, пік таїагго ж роїзкісії.., 1. 1, з. 170;
з Перемишля — художник. У 20-х ро І. З, з. 211.
ках XV ст. з королівського наказу з. 209—210; Мапкотвкі Т. ІІжошзкі
працював над розписами костьолів у сесії т а їа г г у V XVI—XVII V., 8. 23, ГЕРШ ТЕНБЕРГ
Сандомирській, Краківській та Серад- 38. Християн — майстер київського іконо
зькій землях. Нагороду за ці роботи ГАЛ ЯХ ОВ С ЬКИ Я писного цеху. Народився у 1766 р.
визначено у грамоті 1426 р., виданій — художник XVIII ст., автор картинч «Невизская сказка»...— ЦДІА УРСР,
у м. Городку королем Ягайлом (пе «Петро І як тріумфатор після бою ф. 462, оп. 1, спр. 1.
рекладено з латинського тексту): «Бе під Полтавою». Старьіе годи, 1910, ГЕС К И Я
ручи до уваги численні послуги, які № 1, с. 52. Ксавсрій — надвірний маляр РадзІвіл-
нам робив вірний нам І'айль маляр, ГАСПАР лів у Несвіжі. В 1753 р. разом з ма
священик або батько з Перемишля і — маляр. Згадується під 1648 р. у лярами з нссвіжського двору Радзі-
раніше робив' в землях нашого Коро львівській радницькій книзі. Ц Д іА у віллів перебував у Жовкві, де копію
лівства в Сандомирі, Кракові, Серад- Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 59, с. 182. вав картину «Битва Жолкевського з
зі і що завжди не відмовлявся від Г Е Н Н А Д ІЯ російськими військами» та старі пор
[виконання] наших доручень, отже, — див. Константиновнч Григорій. трети з галереї Жовківського замку.
бажаючи цього Гайля маляра нагоро Г Е О Р Г ІЯ Ьіоигпік агіузіож роїзкісії, 1979, 1. З,
дити, даємо йому церкву руську на — львівський маляр. Згадується у з. 63.
березі рікн Сян у Перемишлі, місті 1606 та 1617 рр. і^огіАхкі №. О і\ь'о\у- ГЖИЦЬКИЯ,
нашому зі всіма доходами, прибутка зкісЬ шаіаггасії.— 5 рга«’02 (Іапіа ко або Гижнцький Павло — архітектор,
ми і зі всіма приналежностями, йому шізіі.., і. 4, з. 59—60. маляр, монах ордена єзуїтів. Н аро
та нащадкам. Ця церква присвячена дився 1692 р., помер в м. Кременці
в пам'ять Різдва Христового, даємо ГЕРАСИМОВ
Захар — працював в малярні Києве- в 1762 р. Працював у Польщі і на
для неї 3 чвертки поля, городи, луки, Україні — в Ковелі, Полониому, Луць
які прилягають до церкви. Українці Печерської лаври в 1769 р. Архів
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. ку, Володимирі, Корці, Житомирі.
(гиНіепі), які там поселились на ста У Кременці прожив останніх ЗО років
рому корені, повинні віддавати йому оп. 1, спр. 51, с. 331. свого життя. З його малярських
[маляреві] по колоді пшениці, стіль ГЕРАСИМОВИЧ праць на Україні відомий розпис
ки ж жита і по 6 грошів, також його Ілля — львівський маляр, походив з склепінь та стін однієї з веж єзуїт
наслідпикам. Цього ж Гайля, батька, Рнботнч. Ж ив в XVII—XVIII ст. Го ського колегіуму в Кременці. Йому
маляра нашого вірного та його на лубець М. Начерк історії українсько належить також низка графічних ро
щадків звільняємо від усяких пода го мистецтва. Львів, 1922, т. 1, с. 201. біт. Зіо ^п ік агіузіоад роїзкісії, І. 2,
тей, контрибуцій». Ц Д ІА УРСР, ф. 13, ГЕРАСИМОВИЧ з. 353—355.
оп. 1, од. зб. 305, арк. 810; 5Іожпік Ісая — риботицький маляр. Помер у ГИ Р И Ч
агіузійиг роізкісЬ, і. З, 8. 14. 1672 р. Записки чина святого Василія Семен Петрович — майстер київського
ГАЛИК Великого. Львів, 1935, т. 6 , с. 314. іконописного цеху. В 1810 р. цехова
Аліпій. Див. АЛІП1Й. ГЕРМАН управа не мала відомостей про його
Г АЛ ИК — львівський маляр із Самбора. З га місцеперебування. «Ревизская сказ
Семен — учень малярні Києво-ІІечер- дується у 1562 р. Іогіп$кі О Іадош- ка»...— Ц Д ІА УРСР, ф. 462, оп. 1,
XIX— 101 зкісЬ шаІаггасН,— 5 рга\У02 (іапіа ко спр. 1 .
ської лаври. В кужбушку -гттт—=?— шізіі.., і. 4, з. 59.
АА— 78 Г ІД З Е В И Ч
є ряд малюнків, виконаних тушшю ГЕРМАН ІІІимон — львівський вірменин.
з підписами: «Семен рисовал Галик», — ієромонах, іконописець, автор жи В 1687 р., виконуючи функції писа
«Рисовал Семен Галик», «Семеново вопису іконостаса собору Благовіщен ря гродського суду, оздоблював пе
Галика», «Рисовал Семен», «РСГ» ського монастиря в Ніжині, закінчено реписувані ним папери каліграфічни-
123
П. М. Жолтовський
124
Словник художників
ську. Виконав низку гравюр, пов’яза лаври, ф. 128, вотч. оп. 1 , спр. 88 , Г Р И Г О Р И ІВ
них з Україною, зокрема карту Украї с. 16: ф. 127, спр. 440. Іван — в 1769 р. працював в малярні
ни 1648 та 1650 рр. До широко ві ГОРО Ш Е НК О Києво-Печерської лаври. Архів Києво-
домих гравюр Гондіуса належить пор Яким'— в 1769 р. працював в маляр Печерської лаври, ф. 128, мон. оп. 1,
трет Богдана Хмельницького 1651 р. ні Киево-Печерської лаври. Архів спр. 51, с. 333.
Події народно-визвольної війни зна Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. Г Р И Г О Р И ІВ
йшли втілення у гравірованому Гон- оп. 1, спр. 51, с. 331. Микита — маляр. Народився в 1739 р.
ліусом титульному аркуші книги горош кевич в с. Облисечів Ніжинського полку,
І. Пасторія «Скифо-козацька війна», Йосиф — маляр. В 1713 р. виконав навчався малярській майстерності н
де зображено повсталих українських образ св. Петра як римського папи Києво-Печерській лаврі. Архів Києво-
селян та козаків. для костьолу в м. Володимирі-Волин- Печерської лаври, ф. 128, мон. оп. 1 ,
ГО Н ЧА РЕ В С Ь К И Й ському. Зіошпік агіузіоху роїзкісії, спр. 37, с. 82.
Тимофій Романович — майстер київ І. З, з. 114—115. Г Р И Г О Р ІЯ
ського іконописного цеху. Помер у ГОРЧИНСЬКИИ — іконописець Києво-Печерської лав
1803 р. «Ревизская сказка...» — ЦДІА Андрій — галицький маляр другої по ри, жив у післямонгольську епоху.
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. ловини XVIII ст. Голубець М. Маля- Голубинский К. История капонизации
Г О Р Д ІЄ В С Ь К И Я рі-василіани на тлі західноукраїнсько святих в руссїсой церкви. М., 1903,
Афанасій Лук'янович — відставний го малярства XVIII ст.— Записки чи с. 203.
сотенний атаман, семенівський житель. на святого Василія Великого, т. З, Г Р И Г О Р ІЯ
У 1783 р. малював Іконостас в Прел- с. 448. зі Львова — вірменин-мініатюрист.
теченській церкві с. Заборка. Архів ГОТЛЕВСЬКИЯ У 1525 р. прикрашав мініатюрами
Києво-Печерської лаври, ф. 128, оп. 1, Іван — майстер київського іконопис псалтир (знаходиться у збірках Н а
спр. 10 2 , с. 26. ного цеху. Народився у 1766 р. «Рс- ціональної бібліотеки в Парижі).
Г О Р Д ІЇВ визская сказка»...— Ц Д ІА УРСР, Зіоигпік агіузіоцг роізкісЬ, і. 2, з. 509.
Кирило Іванович — майстер київсько ф. 462, оп. 1, спр. 1. Г Р И Г О Р ІЯ
го іконописного цеху. Помер у 1800 р. гошовськия — учень-маляр, згадується під 1614 р.
«Ревизская сказка»...— ЦДІА УРСР, Олександр — згадується у 1638 та Ж ив у Львові на Підзамчу. 51о\упік
ф. 462, оп. 1, спр. 1. 1646 рр. як маляр перемишльського агіузіош роізкісЬ, І. З, з. 125.
єпископа, що жив на Владичому пе Г Р И Г О Р ІЙ
ГО Р Д О В С Ь К И Н редмісті. Був учнем Севастяпа Волос-
Павло — в 1774 р. працював над від — львівський маляр. Згадується у
ковича. Вовіеі Г. Кііка «гіасіопіозсі о 1622 р. 1~огіпзкі ЇУ. О ІшожзкісЬ ша-
новленням живопису великої церкви
Києво-Печерської лаври. Ц ДІА УРСР, гіоіпісіогіе і таїагзі'чуіе ш Р сгетуз- ІаггасЬ.— 5рга«гог(іапіа котізіі.., 1. 5,
їй.— Зргач’оггіапіа котізіі.., І. 5, з. 85. з. 47.
ф. 128, оп. 1, спр. 440.
ГРАК Г Р И Г О Р ІЙ
ГОРОДНИЦЬКИЛ Георгій Матвійович — майстер київ
й о си ф — маляр XVIII ст., кам'янець- — галицький маляр XVII ст., автор
ського іконописного цеху. Помер у іконостаса Онуфріївської церкви в
кий радник. Є відомості про портрет 1806 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА Буську. Його підпис знаходився на
1807 р. католицького єпископа з Ка- УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. одвірку царських врат: «Року божіа
м’янця-Подільського Мартина та про
виконану ним олійну картину на по
ГРАКОВИЧ ахме Григорій маляр сницер сам».
Стсфан — автор ікопи XVIII ст., яка Петрушевич С. Сводная Галнцько-
лотні, на якій зображено Христа, що зображає Іоанна, що цілує ногу не
благословляє. На звороті картини під русская летопись. 1600— 1700. Львов,
мовляти Христа (апокрифічна сцена). 1874, с. 231; Драган М. Українська
пис: «Ь. Ло8е Ногскіпіскі Сопзиі Са- Шероцкий К. Киев. Киев, 1917, с. 234. декоративна різьба, с. 72, 96.
гпепісспі Род еі зєсгеїагі 5. К. М-Ііз
Ріпхі АО. 1788 О. 20 т а р . 5рга\Уог- ГРЕДЛОВСЬКИЯ Г Р И Г О Р ІЯ
дапіа кошізіі... і. 9, з. 137; Г олу Семен — львівський художник. — чернігівський іконописець. У 1666 р.
бець М. Малярі-василіани на тлі за У 1775 р. розписував зали єпископ супроводжував Л азаря Барановича
хідноукраїнського малярства XVIII ської палати у Львові. Остров- у складі великої свити в подорожі до
ст.— Записки чина святого Василія ський В. Західноукраїнський живо Москви. Зйгорн В. Очерки из исто-
Великого, т. З, с. 449. 5Іошпік аг- пис кінця XVIII — початку XIX сто* рии Малороссии в XVII ст. Сношения
Іузіо^ роїзкісії, І. З, з. 112—113. річчя.— Історія українського мистецт малороссийского духовенства с мос-
ГО Р О Ш Е Н К О ва (макет). К., 1967, т. 4, с. 225. ковским правительством. М., 1899,
(Горох) Степан — у 1772—1776 рр. ГРИБЧЕНКО с. 379.
працював над відновленням живопи Хома Миколайович — майстер київ Г Р И Г О Р ІЯ
су великої церкви Кнєво-ІТечерськоІ ського іконописного цеху. Народився — київський іконописець XVII ст. Роз
лаври, за що одержав у 1772 р. 1766 р. «Ревизская сказка»...—писував сани патріарха Никона. Хар-
6 крб. 40 коп. В 1786 р. за чотири ІА УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. лампович К В. Малороссийское влия-
ікони Печерської богородиці («свен- Г Р И Г О Р ІЄ В нис на великорусскую церковную
ских») йому заплачено 5 крб. та за Василь — маляр з Стародуба. У що жизнь. Казань, 1914, т. 1, с. 66 , 197,
ікону святителя Миколая — 2 крб. деннику М. Ханенка розповідається 251.
У 1782 р. разом з Марком Иегрснев- про його умову з Григорієвим на роз Г Р И Г О Р ІЯ
ськии підписав контракт на іконопис малювання «столової ізби» в Горо — глухівський маляр. У 1722 р. скар
ні роботи до церкви Омбншського мо дищі. Ханенко Н. Дневник генераль жився чернігівському полковнику По
настиря. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, ного хорунжего Николая Ханенко, луботку на Олексія Туранського, який
спр. 440, 618; Архів Києво-Печерської с. 196. не виплачував борг за виконаний в
125
П. М. Жолтовський
126 :зг
Словник художників
127
II. М. Жолтовський
128
Словник художників
ДОРОФЕИ
— учень малярніКиєво-Печерської
XIX— 121
лаври. У кужбушку х х '~^45 е три
малюнки тушшю, які зображають
апостолів — Івана Богослова. Симона
та Якова, внизу дата — 1750 р. та
підпис «Дорофей».
ДРЕЙФУЄ
Л юдвіг — львівський художник.
В 1764 р. був нобілітований постано
вою каптурового суду. Н от М. КисЬ
Ішсіотоііапу тіазІасЬ г іе т і Рзге-
п т к іе і і Запоскіе}.., 8 . 147.
ДРОБИШ
Тимофій — «маляр руський» у Пере
мишлі. Згадується у 1442, 1443, 1449
та 1450 рр. у зв’язку з поручитель
ствами та купівлею у Івана Свинятка
половини дому й поля над Саном.
Возіеі Р. Кііка «гіа(1о«6зсі о гіоі-
пісі^іе і таїагзіитіе V Р сгетузіи.—
5 пгашо 2 (Іапіа кошізіі.., 4. 5, з. 85;
Кзіееа рггусЬо«16ш і гогсЬосІб^ т іа з-
Іа 1414— 1426. ілуо*, 1905, с. 59, 61,
86. 120.
ДРОБОВИЧ
Микола — маляр. Згадується у львів
ських актах під 1678 р. Зіо^пік аг-
(узібш роізкісЬ, І. 2, з. 101.
ДУБИНСЬКИЯ
Антон — в 1769 р. працював маля- ДОРОФЕИ.
пем в Киево-Печерській лаврі. Архів Апостол Симон.
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
°п. 1. спр. 51. с. 331.
ДУ Н А ЄВ С ЬК И И м. Миколаєва над Дністром. Голу
Іеронім — монах-василіанин. У 1725 р. бець М. Малярі-василіани на тлі
ДО М АЖ И РС ЬК И П м .
А рхангел М ихаїл. виконав пером титульний аркуш по західноукраїнського малярства
минальника Краснопущанського мо XVIII ст.— Записки чина святого
настиря біля Бережан. С§Ьаготісг М. Василія Великого, т. З, с. 447.
львівської ратуші. Мапкотзкі Т. дяковськия
Ь^<ш 5 кі сесЬ т а їа г г у V/ XVI і 5гкісе г Ьізіогіі згіикі V XVII «г.
Тогип, 1966. Тимофій — в 1769 р. працював в ма
XVII V., з. 9. ДУНАЄВСЬКИЯ лярні Києво-Печерської лаври. Архів
ДОМКОВИЧ — львівський художник другої пол. Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
Юрій — львівський художник. XVIII ст. Для головного вівтаря Ми оп. 1. спр. 51, с. 331.
У 1771 р. виконував малярські та колаївської церкви Крехівського мо ДЯЧЕНКО
позолотні роботи у церкві св. Юра настиря намалював образ св. Мико Яків — у 1772 р. брав участь у ро
у Львові. Зшієсіскі .1. КасЬипкі го- ла я. ЦДІА у Львові, ф. 684, оп. 1, ботах по відновленню живопису ве
Ьоі таїагзкісЬ...— Б а ^ п а згіика, од. зб. 2032, арк. 4. ликої церкви Киево-Печерської лав
1938, і. 1, сг. 2, 8. 151. ри. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1,
ДУ Н А Є В С ЬК И И
ДОНЕЦЬ спр. 440.
Андрій— у П'ятницькій перкві
Матвій — у 1769 р. працював п ма м. Львова знаходиться образ Варва
лярні Києво-Печерської лаври. Ар
хів Києво-Печерської лаври, ф. ЇЙ ,
мон. оп. 1, спр. 51, с. 331.
ДОНОШОВИЧ
ри з підписом: «Апгіггеі Ьипаїошзкі
афлд».
ДУ Н А Є В С ЬК И И
Григорій — маляр «руського митро
* р *
Богуш — львівський маляр, вірменин. полита». У 1730 р. перебував у
Згадується під 1596 р. м. Жопкві. Свєнціцька В. Словник
ДОРОПАН жовківських майстрів живопису та
Михайло — мініатюрист. Згадується різьби.— Українське мистецтвознав ЕКШ ТЕЯН
у львівських актах під 1486 р. Ілю- ство, 1967, вип. І, с. 139. Себастян — маляр, сип Франціска
мінунли біблію, пасіонар і збірник ДУНАТВСЬКИЯ Т. Екштенна. Прибув до Львова в
папських декретів. 51очгпік агіузібиг — маляр XVIII ст. Малював іконо 1741 р. для завершення розпочатого
роізкісЬ, І. 2, з. 102. стас у церкві м. Розвадова поблизу його батьком розпису костьолу єзу-
129
П. М. Жолтовський
Є
Смерть перешкодила Екштейнові ви спр. 50, с. 2.
конати весь розпис, який закінчив ЄРМИЛОВ
його син Франціск. Основними ком Матвій — іконописець. Народився
позиціями на склепіннях костьолу є 1746 р. в Михайлівській станиці
зображення Христа, який віддає клю війська Донського, козачий син. У до
чі апостолові Петрові, над головним ¥ ¥
кументах 1759 р. відзначений як
вівтарем — апостола Петра між убо навчений Іконопису в Києво-Печер
гими та алегоричними фігурами чо ЄВСТАХІЙ
— львівський маляр, згадується у ській лаврі. Архів Києво-Печерської
тирьох частин світу. Над хорами зо лаври, ф. 128, мон. оп. 1 , спр. 13,
бражений апостол Петро, який про 1647 р. Був близьким до Ставропі
гійського братства. У 1647 р. вивозив с. 152.
повідує у храмі, навколо святі з ор
дену єзуїтів. У бічних каплицях — лі Львова до Ясс образи своє! робо Є РМОЛА
чудеса святих єзуїтського ордену. ти та «ландшафти». і.огіАзкі №. Федір — учень малярні Києво-Пе-
ЗІОФпік агіузібда роїзкісЬ, І. 2, О Ічто^зкісЬ таїаггасЬ .— 5ргаш)гсІа- черсько! лаври. В кужбушку XX—79
5. 154— 155. піа котізіі.., І. 5, з. 48; Голубець АГ є рисунок із зображенням двох ске
ЕЛЕВРЕС Українське мистецтво XVI—XVII ст. летів з підписом: «1752 года мца ле-
Иосиф — придворний маляр короля під покровом Ставропігії.— Збірник кабря ка. Рисовал Федор Єрмола»
Яна Собеського. Проживав при його Львівської Ставропігії, т. 1, с. 309.
Е КШТ Е Я Н С.
Розпис з львівського єзуїтського костьолу.
А З
ЗАБОРОВСЬКИЙ
Михайло Сидорович — маляр кінця
XVIII — початку ХІХ ст. Проживав
у с. Івахнн на Поділлі (Липовецький
повіт). Займався іконописанням, ав
тор моралістичних композицій. Кле-
бановский П. Маляр-стихотпорец.—
Киевская старина, 1902, № 5, с. 94—
95.
ЗАБОРОВСЬКИЙ
Р аф р їл — київський митрополит.
Займався живописом. У 1725—
1731 рр., будучи псковським єписко
пом, написав ікону Корсунської бого-
оодиці, що знаходилась у Благові
щенському монастирі у Ніжині.
Хойнацкий А. В. Очерки истории Не-
жинского Благовещенского монасти
ря, с. 60; Исторнко-статистичсскос
описание Черннговской еиархин, т. З,
с. 187.
З А ВА ДС ЬКИ Й
— малював у другій половині
XVIII ст. у Крехівському монастнрі
портрети кардиналів і пан. Го-
130
Словник художників
131
П. М. Жолтовський
132
Словник художників
133
П. М. Жолтовський
к
ІОСИФ каменя... полотна простого — шесть-
— маляр з с. Підкамінь. Згадується десят локот, а біцкого — двадцять;
під 1718 р. Зіоадпік агіузіоіу роїзкісЬ, камень воску, камень жил, ц іб у л і —
І. З, з. 300. вінков тридцять и чоснику десять и
юдиновськия сукна тонкого обіцует его милость
по докончению тое роботи, на сук
— маляр. У 1730 р. генеральний хо
рунжий Ханенко уклав а ним угоду
на виготовлення шпалер. Ханенко Н.
Дневник генерального хорунжего Ни-
но». У 1692 р. Іоснф Іванович уклав
угоду на іконостас до Михайлів
ської церкви того ж монастиря. Ка-
*
КАЗАНОВИЧ
колая Ханенко, с. 11. манин И. М. Договори о сооруже-
ннн церквей в Малороссии в Павло — іконописець, ієромонах Ме-
ІОСИФ XVIII веке.— Археологическая лето- жигірського монастиря. У 1747 р. був
— ієромонах Могилівського братсь пись Южной России, 1903, с. 367— викликаний в Троїце-Сергіїву лавру
кого Богоявленського монастиря. 368; Лазаревский А. Отривки из ле- для викопання нового розпису. Каза-
В 1775 р. був направлений єписко тописи Мгарского монастиря. Киев, нович навчав там 10 учнів з с. Хо
пом Георгієм Коннським до Києво- 1889, с. 61, 62. М одзалевський В. луя. Був учителем в іконописній шко
Печерської лаври для вдосконалення Будування церкви в Лубенському лі, заснованій при лаврі. Шпачин-
в живопису. Истомин М. К истории Мгарському монастирі.— Наше мину ский Н. Киевскии митрополит Арсе-
живописи Киево-Печерской лаврьі ле, 1918, М 3, с. 65. ний Могилянский, с. 64, 77.
XVIII ст.— Чтения в историческом ІП О Л И Т К А ЗИ М И Р
обществе Нестора Летопнсца, кн. 9, — живописець Києво-Михайлівсько- Вацлав — маляр. В 1655 р. працював
с. 73. го Золотоверхого монастиря у Києві. в домініканському костьолі у Льво
134
Словник худож ників
135
П. М. Жолтовський
ХІХ— 101 па арк. 16— малюніж туш- 1801 р. «Рсшпекая сказка»...— ЦДІА в І 8Н8 р. Скибі'аьіькш 'і П. О ар
8424 УРСР, ф . 402, о і і . 1, спр. І . хеологічно-бібліографічній інісганці
шю із зображенням Христа-учителя К А РП Е Н К О Ставропігійського інститута.— Зоря,
та підпис: «Камафактор рнсовав 1754 Матвій — в 1769 р. працював в ма 1889, с. 275.
октября II». лярні Києво-Печерської лаври. Архів КВАСНИЦЬКИЯ
К АМ ЕН СЬКИ П Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. Іван Юхимович — майстер київсько
Микола Степанович — ніжинський оп. 1, спр. 51, с. 33. го іконописного цеху. Народився у
маляр та рисувальник. У 1746 р. був КАРПИНСЬКИЯ 1772 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
першим учителем у живописному Григорій Трохимович — майстер ки УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
класі семінарії при Троїце-Сергіївій ївського іконописного цеху. Помер у
1811 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
квітницькия
лаврі. Харлампович К. М. Малорос* Микита — пирятннський козак, ма
сийское влияние на великорусскую УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
КАРПЧЕВСЬКИЯ ляр, мав в Пирятині в 60-х роках
церковную жизнь, с. 672. XVIII ст. свою іконостасну майстер
К А М ЕН С ЬК И Я Кирило Іванович — майстер київсько
го іконописного цеху. Помер у ню. Залеский А. Церковная старина
Степан — учитель лаврської іконо Пирятинского уезда.— Кневская ста
писної школи в XVIII ст. Брав участь 1806 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. рина, 1889, т; 26, с. 269—274.
у розписах собору Киево-Печерської
лаври. Шероцкий К. Киев, с. 276, КАРТАМИШІВ квятковськин
290. Дмитро — іконописець. В середині Іван Іванович — іконописець, житель
К А М ІН С Ь К И И XVIII ст. працював в Киево-Печер- м. Києва, дворянин. У 1817 р. роз
Федір Федорович — разом з В. Р о ській лаврі. Архів Киево-Печерської писував церкву на дальніх печерах
мановичем у 1737— 1739 рр. розпису лаври, ф. 128, мон. оп. 1 , спр. 2 , Києво-Печерської лаври. Архів Ки
вав київську Різдво-Предтеченську с. 276. єво-Печерської лаври, ф. 128, оп. 1,
(Борисоглібську) церкву на Подолі. К АРТ А Ш Е ВС ЬК ИЯ спр. 264.
Петров И. Альбом достопримечатель- Григорій — у 1775— 1776 рр. працю КЕСТЛЕР
ностей церковно-археологического вав над відновленням живопису ве (Кессель) Фердінанд — йому припи
музея, с. 52. ликої церкви Києво-Печерської лав сується авторство картини із зобра
КАМОЗА ри. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, женням битви під Хотином у Жов-
Василь Михайлович — учень старо спр. 440. ківському костьолі. Сгоіошзкі А. Іко-
дубського іконописця Прокопа КАРЧМАРСЬКИЯ по£га(1а «оіеппа Лапа III, з. 26, 64.
Штрафовського. Згадується у 1726 р. Антоній — в 1801 р. виконував на к и їв ш и н с ь к я я
Соловій О. До Історії української стінний розпис в костьолі бернардин Антон — у 1773— 1775 рр. працював
живописі на початку XVIII ст,— ців м. Збаража. Н огпипц 2. 3. 5(го- над відновленням живопису великої
Україна, 1917, кн. 1/2, с. 109. іпзкі. 1 ^ 6 ^ , 1935, з. 146. церкви Києво-Печерської лаври. Спра
К АМ ЧИЦ ва про поновлення живопису у вели
КАСПАР
— художник XVIII ст. У вірменсько кій Лаврській церкві в 1772—
— львівський маляр, згадується у
му соборі у Львові була ікона 1597 р. Вовіеі Р. 2 (Ігіеібиг гпаїагзі- 1777 рр,— ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. І,
«Страждальна богороднця», мальо спр. 440.
V/а Ішо«г8кіе£о.— 5 ргачго2 (1 апіа ко
вана ним у 1750 р. Вагдсг 5. Бгісіе тізіі.., і. 5, з. 160. кияловськия
кіазгіоги иг. V / . о. о. Б отіпікапош чг Пилип — у 1773 р. брав участь у ро
Рогікатепіи. Тагпорої, 1870, з. 165. КАСПАР
— львівський маляр, згадується в ботах по відновленню живопису ве
КАПИНСЬКИЯ ликої церкви Киево-Печерської лав
Андрій — перемишльський маляр. З га 1648 р. при контролі зброї на випа
док війни. ЦДІА у Львові, ф. 52, ри. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1,
дується у 1670 р. В озіеі Р. 2 «Ігіе- спр. 440.
таїагзіш а Ічгошзкіево.— 5рга- оп. І, спр. 46.
«гогЛапіа котізіі.., і. ,5, з. 85- К АСПЕР КИЛИМОВИЧ
КАРАСЕВИЧ — львівський маляр, згадується у Павло — маляр XVIII ст. У 1717,
Іван Дмитрович — майстер київсько 1648 р. в акті «люстрації» запасів 1722, 1723 рр. згадується в книзі при
го іконописного цеху. Народився у продуктів, зброї, куль, пороху, а та бутків і видатків василіанського мо
1763 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА настиря в с. Добряни. Разом з Л е
кож міщан, зобов'язаних до оборони
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. міста. ЦДІА у Львові, ф. 52, оп. І, онідом Січинським там же виконай
КАРАСЕВИЧ спр. 46, арк. 4. іконостас для мопастирської церкви.
Федір Костянтинович — майстер ки ЦДІА у Львові, ф. 684, оп. 1, од.
К АС П ЕР О В С Ь К И Я -О К С Е Н О В И Ч зб. 1320, арк. 20, 21; Поминальник
ївського іконописного цеху. Народив Аггей Васильович — художник XVI—
ся у 1763 р. «Ревизская сказка»...— Добрянського монастиря с. Гуменець
XVII ст. його пензлю належить об- на Львівщині 1717 р.— Львівська на
ЦДІА УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
КАРИЛОВ Й аз в церкві с. Панківці на Поділлі.
’етров И. Альбом достопримеча-
укова бібліотека. Відділ рукописів.
Василіанські монастирі, Мі 88 .
Іван Іванович — майстер київського тельностей церковно-археологическо- КИРИЛО
іконописного цеху. Помер у 1799 р. го музея, с. 34. — галицький маляр XVIII ст., пра
«Ревизская сказка»...— Ц ДІА УРСР, КАЧМАР цював при коронації ікони богороли-
ф. 462, оп. 1, спр. І. Гавриїл — львівський маляр. З його ці у домініканському монастирі у
КАРИЛОВИЧ робіт відома ікона «Благовіщення» с. Підкамінь на Львівщині. Вагдсг 8.
Іван Олексійович — майстер київ з підписом та датою 1684 р. Ц я іко Огіе]е кіазгіоги V V. о. о. О отіпі-
ського іконописного цеху. Помер у на була на Ставропігійській виставці капоиг V Росікатіеліи, з. 165.
136
Словник художників
137
П. М. Жолтовський
В 1746 р. був малярем ГІочаївського *:Репн чі-кая ска зк а »...— ЦДІА УРСР.
монастиря. потім етап ченцем. ф. 462, оп. І, сир. 1.
У 1749 р. його відправлено для на КОЗЮ РЕНКО
вчання в Кам'янець-Подільський до Михайло Єрмолайович — майстер ки
відомого там маляра Юрія Радиви- ївського іконописного цеху. «Ревиз
лівського. В 1754 р. перейшов до ская сказка»...— ЦДІА УРСР, ф. 462,
львівського Онуфріївського монасти оп. 1 , сир. 1 .
ря, а через рік повернувся до Почає- КОЛОГРИВИЯ
ва, де йому були доручені малярські Мирон — глухівський маляр. У 1658 р.
роботи. З Почаєва перейшов до Кре інформує московський уряд про ста
менця, а звідти в 1759 р. до с. Ві- новище в Глухові. Архив Ю го-За
цині, в якому розмальовував церкву. падной России, т. 7, с. 22.
В 1760 р. поїхав на малярські роботи КОЛОСОВСЬКИЙ
до м. Любара, а звідти в 1763 р. до Дорофей — маляр Києво-Печерської
Загоровського монастиря, там пра лаври. В 1760 р. законтрактувався
цював чотири роки на монастирсько до живописної роботи в іконостасі
му будівництві. Потім жив у с. По с. Попова Гора. Умови цього конт-
гоня та Стрілків, де й помер у ратку подані в «доношенії наміснику
1787 р. Голубець М. Малярі-василіа- лаври». ЦДІА УРСР, ф. 128, вотч.
ни на тлі західноукраїнського ма оп. 1, арк. 17.
лярства XVIII ст.— Записки чина колосовський
К О Н Д З Е Л Е В И Ч 1.
святого Василія Великого, т. З, Кіндрат Іванович — майстер київсь Старозавітна Трійця.
с. 462. кого іконописного цеху. Помер у
КОЗАЧИНСЬКИЙ 1801 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
Іван — маляр, жив у Києво-Печер УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. новою каптурового суду. Н от М.
ській лаврі в 1786 р., потім переїхав КОЛОСОВСЬКИЙ РисН Ьийо^Ііапу № тіазіасії г іе т і
до Чернігівського єпископа Іраклія Олексій Федорович — майстер ки Рзгстузкіеі і Запоскіе^., 8 . 147.
для малювання іконостаса в Киян- ївського іконописного цеху. Наро КОМАЛЕВИЧ
ській церкві. Истомин М. П. Обуче- дився у 1756 р. «Ревизская схаз- Фома — жовківськнй маляр. Згаду
ние живописи в Киево-Печерской ка»...— ЦДІА УРСР, ф. 462, оп. 1, ється під 1704 р. Свенціцька В. Слов
лавре в XVIII в.— Искусство и ху- спр. 1 . ник жовківських майстрів живопису
дожественная промьішленность, 1901, КОЛОСТЕРСЬКИЙ та різьби.— Українське мистецтво
№ 10, с. 71. Григорій — виконував настінний роз знавство, 1967, вип. І, с. 139.
козловськии пис в церкві с. Грозьова Устириць- КОМАШЕНКО
Іван Хомич — майстер київського кого повіту (П Н Р), побудованої в Омелян — майстер київського іконо
іконописного цеху. Помер у 1796 р. 1731 р. (тепер перевезена до Музею писного цеху. Помер у 1805 р. «Ре
народного будівництва у Саноці). визская сказка»...— ЦДІА УРСР,
Охвогпік-Сиїоіеіка Е. РоІісЬгогпіа ф. 462, оп. 1, спр. 1.
КОЛЧИНСЬКИЙ /. сегіші ш Ог§2 іочгеі.— Маіегіаіу ши-
Розп'яття.
гсиш Ьшіошпісітоа Іиі]опге£о XV 8 апо- КОНДЗЕЛЕВИЧ
ки, 1968, N 7, з. 41—46. Іов — видатний художник XVII—
КОЛТУНОВСЬКИЙ XVIII ст. його творчості присвячені
Іоанн — станіславськнй маляр. Є ві роботи: «Скит Манявський і Богород-
домості про його картину розміром чапський іконостас». Ж овква, 1926:
104 X 82 см із зображенням «Благо Батіг М. Іов Кондзелевич і Богород-
віщення». На звороті картини напис: чанськнй іконостас. Львів, 1957; Воз-
«Наес іт а £ о сіерісіа езі аппо 1775 а ницький Б. Творчість українського ху
Б. Лоаппе Ко11ипо\У8кі рісіог Зіапі- дожника Іова Кондзелевича.— В кн.:
5 Іае». Є. Раставецький згадує про Львівська картинна галерея (вистав
портрет роботи Колтуновського. ки, знахідки, дослідження). Львів,
Зргашогсіапіа котізіі.., І. 9, 8. 135. 1967.
КОЛТУНОВСЬКИЙ КОНДРАТОВ
Петро — іконописець. В середині Василій — в Троїцькій церкві м. Ко
XVIII ст. працював в Києво-Печер ропа на Чернігівщині знаходився об
ській лаврі. Архів Києво-Печерської раз Христа та богородиці з написом
лаври, ф. 128, мон. оп. 1 , сир. 2 , на зворотній сторопі: «Иконописєц
с. 276. Василнй Коидратов 1781 г.». Каталог
КОЛЧИНСЬКИЙ виставки XIV археологического
Ілля — у Львівському музеї укра сьезда в г. Черингове. Церкопние
їнського мистецтва зберігається іко древности. Чернигов, 1908, с. 5, 12.
на «Розп’яття» зі сценами страстей КОНЗІШ ЕВСЬКИЙ
«16...» року. Михайло — цеховий львівський ма
КОЛЧИНСЬКИЙ ляр. У 1696 р. оскаржив до суду ма
Яків — львівський художник. лярського челядника Івана Малн-
У 1764 р. був нобілітованнй поста- новського за підряджеиня останнього
Словник худож ників
139
П. М. Жолтовський
140
Словник худож ників
КРАУЗ К Р У ЗЕ В А Л Ь
Войцех — львівський маляр. У 1662 р. Іоанн — львівський маляр. У доку
був цехмістром малярського цеху. ментах виступає також під прізви
Мапкохезкі Т. Ь^очгзкі сесЬ шаіаггу щем Дзіані, Дзянін, Галюс. За по
V XVI—XVII V., з. 72. ходженням француз, помер у 1650 р.
КРАУЗ З 1596 р. працював у Львові, йому
Іоаші — львівський маляр-челядник, приписуються портрети Боїмів з
жив у другій половині XVII ст. Вн- їхньої каплиці у Львові, «Апофеоз
конупап роботи для львівського до Яна з Дуклі» у львівському костьолі
мініканського костьолу. М апкош кіТ . бернардинців, портрет єпископа
І.хуо'А'зкі сссН шаіаггу ш XVI— Д. Соліковського (Львівський істо
XVII 5. 75. ричний музей). ЗІошпік агіузібш
КРАУЗ поізкісії, (. 1, з. 371.
К Р У З Е В А Л Ь І.
Ян (бл. 1760 — після 1805)— працю
вав у кінці XVIII ст. у Варшаві, в — львівський маляр, згадується у
Галичині, його пензлеві належить 1645 р. у зв'язку зі скаргою на нього
львівських відливників Андрія Фран-
портрет Каспера Юха 1798 р. (збе
рігається у Львівському історичному ке та Івана Крампольця, у якій Кру-
музеї). На звороті портрета підпис: зспаль обвинувачується у недозволе-
«Кгаиз ріпхії Ьоороііз іп 16 аргіїі ному пролажу привезених з Любліна
А. О. 1798». Л ь в і в с ь к и й портрет відливів роботи майстра Миколи
XVI—XVIII ст. Каталог виставки, Галля. £ огііізкі И7. О І^ошзкісЬ ша-
с. 63. ІаггасЬ.— Зргажогсіапіа кошізіі..,
і. 5, з. 158.
К РАШ ЕВ С ЬКИ П КРУЛИЦЬКИИ
Григорій — у 1772— 1776 рр. брав Іван — маляр. Малював іконостас в
участь у поновленні зовнішніх роз церкві с. Чертіж Саноцького повіту
писів Троїцької иадбрамної церкви Ш Н Р). На одній з намісних ікон
Києво-Печерської лаври. ЦДІА цього Іконостаса відкрито напис:
УРСР, ф. 128, оп. 1, спр. 440. КРАСОВСЬКИИ Д.
«Року бжія а ф а меца августа дня Портрет царя
КРЕНИЦЬКИИ а /ш а х Круліцки маляр риботіцки». О лексія М ихайловича.
Данило — у 1775 р. працював над Аналогічні з цією пам'яткою за ха
підновленням живопису великої рактером свого живопису фрагменти
церкви Києво-Печерської лаври. XVI—XVII ст. під покровом Ставро
ікопостаса з с. Устянова, датовані пігії.— Збірник Львівської Ставропі
ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, спр. 440. 1698 р. Кигрік V. Зу£по\уапу ікопо-
яіаз згкоіу гуЬоІускіе].— Маіегіаіу гії, т. 1, с. 310.
КРИНЕЦЬКИЯ
Данило — в 1769 р. працював в м а т и г е и т Ьигіоіупісіша 1ш1оиге£о V КУКЛЕНКО
лярні Києво-Печерської лаври. Архів 5апок.і, 1963. N 7, з. 56. Євстафій Максимович — майстер ки
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. К ТИ Т О РЕ Н КО ївського іконописного цеху. З 1798 р.
оп. 1, спр. 51, с. 331. Григорій — учень малярської школи цехова управа не мала відомостей
Києво-Печерської лаври. В кужбуш- про його місцеперебування. «Ре
К Р И Ш ТО Ф у і у _іоі визская сказка»...— ЦДІА УРСР,
— львівський «надвірний» маляр по ку ------- -— на арк. 18 — малюнок ф. 462, оп. 1, спр. 1.
дільського воєводи Миколи Мелець- 8426
тушшю, на якому зображено Івана КУЛІШ
кого. Згадується у 1583 р. МсАкою-
вкі Т. Ь ^ о ^ зк і сесЬ шаіаггу V XVI— Хрестителя; внизу підпис: «1754 го Тиміш — Іконописець. У 1759 р. одер
XVII V . , з . 19. ла мца сентября рисовал Григорій жав 6 крб. за іконостасну роботу в
Ктиторенко». В кужбушку XX—79 на Троїцькій церкві в Китаєві. Разом з
К РИ Ш ТО Ф ним працювали Степан, Олексій, Ва
— маляр, у 1628 р. жив у Старому арк. 6 — тушшю зображення Саломеї
з головою Івана Хрестителя та під силь та Михайло, що одержали по
Самборі. Йотп М. КисЬ ЬиЛоФІІалу З крб. кожний. Архів Києво-Печерсь
ш шіазІасЬ гіеші Рзгешузкіе] 1 5а- пис: «Ктиторенко».
КУДАШЕВСЬКИЯ
кої лаври, ф. 129, оп. 2, спр. 194.
поскіеі.., з. 262.
КРИШ ТО Ф — іконописець, виготовив разом з< КУЛИЧКОВСЬКИИ
— л ь в і в с ь к и й маляр. Згадується у Мармуровським в 1786 р. ікони чо-' Петро Іванович — майстер київсько
1648 р. в акті люстрації запасів про тирьох євангелістів. Молчановский Н. • го іконописного цеху. Народився V
дуктів, зброї, куль, пороху, а також Кпевское городское управление 1749 р. «Ревизская сказка»...— Ц ДІА
списку міщан, зобов’язаних до обо 1786.— Киевская старина, 1889, т. 27, г, УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. І.
рони міста. ЦДІА у Львові, ф. 52, с. 53. • К У Н ЕЦ Ь К И И
оп. 1. спр. 46, арк. 10. К У ЗЬМ И Н О В И Ч | Василь — у 1769 р. працював в м а
КРОСОВСЬКИЯ Іван — львівський маляр з Підзамча,> лярні Києво-Печерської лаври. Архів
Мартин — жовківський маляр. Зга ле віп мав якусь власність, згадуєть- Г. Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
дується під 1704 р. Сеєнціцька В. ся у 1606 та 1615 рр. Вовіеі Р оп. 1, снр. 51, с. ЗЛІ.
Словник жовківських майстрів ж и 2 с1 гіс\і6 \у гпаіагзіига Імгошзкіеео.— і • К У Н ЕЦ ЬКИ И
вопису та різьби.— Українське ми Зргауогсіапіа кошізіі.., І. 5, з. 160;?* Олексій — іконописець. Народився в
стецтвознавство, 1967, вип. 1, с. 139. Голубець М. Українське мистецтво} \ V- Жовкві, навчався в малярні Ки-
141
П. Лі. Жолтовський
А
Х А Л ЬС Ь К И И Лаврентій. з. 265—268: Возіеі Р. 7. сі2 Іє|6 \у т а -
ЛАДОНСЬКИЯ Іагзіша І^ошакісво.— Зргашогсіапіа
Казимир — маляр з Ж ухова першої котізіі.., І. 5, з. 300—305; ЗргашогЛа-
пол. XVIII ст. За дорученням схола піа котізіі..., 4. 9, з. 228.
і стика Отинського костьолу Антона Л Е М ІШ К А
Боржима намалював образ «Корону — в середині XVIII ст. розписував
ЛАВРЕНКО вання богородиці». Вагдсг 8. Козсіоі костьол п с. Любешів на Волині.
Федір — учень малярні Кнєво-Печер- V Оіупіі.— Рггедізй агсЬеоІодісгпу, Возіеі Г. 7. (І2 Іе]б>№ таїагзічга і^оту-
ської лаври середини XVIII ст. 1888, N 4, з. 147. зкісео.— 5рга»ог<іапіа котізіі.., 1. 5,
ЛЕВЕНЕЦЬ з. 297.
У кужбушку Х 1 ^ ~ д 12 1 на арк. 23 є
Яків — ніжинський маляр. У 1816 р. ЛЕСЕРОВИЧ
пиконаний пером і тушшю малюнок, разом з Ціхановськпм розписував со Вінцент — варшавський художник.
на якому зображено вінчання бого борну церкву Благовіщенського мо У 1787 р. виконав у с. Вишнівці на
родиці, з підписом «Федор Лаврен- настиря у Ніжині. Хойнацкий А. В. Волині театральні декорації для ви
ко». Очерки истории Нежинского Благо- став з нагоди відвідання Вишневець-
вещенского монастиря, с. 58. кого замку королем Станіславом-Ав-
Л АВРЕН К О Ф. ЛЕВИЦЬКИЯ густом. Яавіатіескі Е. ЗІошпік т а
Вінчання богородиці. Дмитро Григорович (1735— 1822) — Іаггб^ роїзкісЬ.., 1 І, в. 262—264;
син київського гравера Григорія Л е і. З, з. 297—300.
вицького. Мистецьке виховання дав ЛЕШ КОВСЬКИЯ
йому батько. Брав участь у живо Павло — львівський маляр. У 1670 р.
писних роботах, якими керував його грунт за борги був переданий
А. П. Антропов, при будуванні церк у володіння львівського Онуфріївсь-
ви св. Андрія у Києві, після чого кого братства. В озіеі Р. 2 Лгіеібш
приїхав до Петербурга, де став зна таїагзіига Ішо^зкіеро.— Зргаигогсіа-
менитим російським портретистом. піа котізіі.., І. 5, з. 161: ГолцбеиьМ .
Бібліографію про Д. Г. Левицького Українське мистецтво XVI—XVII ст.
дип: ТНіете N.. Вескег Р. АПерете- під покровом Ставропігії.— Збірник
іпе8 Іехікоп (Іег Ьіїсіеп Кипзіїег, і 23, Львівської Ставропігії, т. 1 , с. 311;
5. 165; БСЗ. т. 24, с. 339. Архив Юго-Западной России, т. 10,
ЛЕВИЦЬКИЯ с. 343—345.
Яків — сни священика Івана Бере- ЛЕЩ ИНСЬКИЯ
зинського правління Покровсько-Дя- Павло — львівський маляр. Згадуєть
говської церкви. У 1782 р. направле ся у 1647 р. {.огіАзкі ІГ. О іугочг- '
ний до Києво-Печерської лаври для зкісЬ таїаггасЬ .— ЗргаФогсІапіа ко
навчання «художестпа». Архів Киево- тізіі.,, 4. 5, з. 48.
Печерської лаври, ф. 128, оп. 2, ЛЕЩ ИНСЬКИЯ
спр. 16. Яків — син маляра Лукаша, львівсь
ЛРВІН . кий маляр кіпця XVI ст. У 1596 р.
— син Романа, стародубський іконо став членом новоутвореного цеху
писець. Згадується у 1726 р. Соло малярів-католиків. МаАкотзкі Т.
142
Словник художників
143
П. М. Жолтооський
М
Возіеі Р. 2 «Ігіеіочу таїагзічга І^оіу- XX—58
зкіе£о.— Зргамгогсіапіа кошізіі.., І. 5, 101 є малюнок «Мадонна з немов
8. 157. Голубець М. Українське ма лям», внизу підпис; «Сію ікону Лу-
лярство XVI—XVII ст. під покро кян рисовал того часу». Далі — за
вом Ставропігії.— Збірник Львівської пис про втечу Лук'яна з навчання у
Ставропігії, т. 1, с. 311. 1734 р.
$
ЛУКА Л У К ’ЯНОВ М А ЗУРК ЕВИ Ч
— львівський маляр з Потоку на — живописець з с. Паніванівка. Венедикт — монах-бернардинець.
Угорщині. Згадується у 1571 р. В 1794 р. малював портрет Г. С. Ско У 1732 р. з художником Джузеппе
Во5ІеІ Р. 2. (ігісібда шаіагзіша І\го^- вороди. Попов П. Народний письмен Педретті виїхав до м. Болоньї, де
зкіедо.— Зрга^огсіапіа кошізіі.., і 5, ник, філософ Г. С. Сковорода і його три роки вчився в його майстерні.
з. 157. портрети.— Образотворче мистецтво, В 1738— 1740 рр. разом з Р. Бар-
Л У К А В С ЬК И Я 1940, № 2, с. 31. тііці.кнм, П. Волинським, П. Срочин-
Сммеоп — львівський маляр. Зга ЛУЧИНСЬКИИ ськіім виконував фресковий розпис
дується у 1646 р. ЦДІА у Львові, Захар Герасимович — майстер ки костьолу бернардинців у Львові.
ф. 52, оп. 2, спр. 58, арк. 35. ївського іконописного цеху. Помер Там же є декілька Ікон його роботи.
144
Словник худож ників
146
Словник художників
ф. 462, оп. І, спр. І. Ц ДІЛ УРСР, ля Богуславського повіту, син свя дрогобицкій року божія 1780 мца
ф. 128. оп. 1, спр. 440. щеника, «навчений в Києво-Печер ноемврія дня 20 ».
МАРТИН ській лаврі іконописного мистецтва». МЕШ КО ВИ Ч
— львівський маляр. Згадується у Архів Києво-Печерської лаври, Яків — із львівських міщан. У 1647 р.
1618 р. ралом з жінкою Евою Грон- ф. 128, мон. оп. І, спр. 13, с. 182; одержав право міського громадян
кінною. ЦДІА у Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 75, с. 33. ства у Варшаві і в цьому ж році —
спр. 34, арк. 1390. М А Я Ц ЬК И Й титул надвірного королівського м а
М А РТИЯНОВИЧ Семен — художник, учень І. С. Са ляра. Цехове художнє виховання
Василь — учень лаврської малярні. блукова. В 1773 р. був відправлений здобув у Львові. Казіатіескі Е.
V І V __ С 7 ЗІотопік таїаггбчг роїзкісЬ.., І. 2,
В лаврському кужбушку з Харкова до Петербурга на навчан
А А — 1У ня до Д. Левицького. В 1776 р. по з. 41.
8392 є проект ювелірно? оправи єван вернувся до Харкова і викладав в М И ЗЬ К О
гелія з підписом: «Року 1747 м-ца художніх класах Харківського коле Тимофій — борзненський священик.
августа 19 дня рисовал Василь Мар- гіуму. Веретенникое В. Художест- У 1793 р. йому як «знающому сов-
тиянопич из Слуцка». венная школа в Харькове в ременное иконописание», било дору
МАРУШЕНКО XVIII в.— Сб. Харьковского исторн- чено малювання ікон для чернігів
Іван Семенович — майстер київсько- ко-филологического общества, 1913, ського Спаського собору. Историко-
ко іконописного цеху. Народився у т. 19. статистическое описание Черни
1751 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА МЕДИЦЬКИИ
говской епархин, кн. 6 , с. 447; К ар
УРСР, Ф. 462, оп. 1, спр. 1. тини из“ церковной жизни Черни
Василь — у церкві с. Бісковичн біля
МАСЬКО м. Самбора знаходився образ «Бла говской епархии из IX — вековой ея
— маляр. Мешкав у галицькому пе истории, с. 133.
говіщення» з підписом: «рок а у л МИКИТЕНКО
редмісті Львова в І552 р. У 1570 р. КВ Д ЕК Василій Мелицкій маляр
жив по пул. Грабаріп. Ц ДіА у Льво 1713». Андрій — в 1769 р. працював в ма
ві, ф. 52, он. 2, спр. II, арк. 1592; лярні Києво-Печерської лаври. Архів
МЕДИЦЬКИЙ Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
спр. 770. арк. 84. Іван — син маляра Стефана Медиць-
МАТВІЙ оп. 5, спр. 51, с. 331.
кого. У 1694 р. поновляв ікони Хрн-
— перемишльський худож ник. Зга ста з апостолами і богородиці у
дується у 1431, 1447, 1448, 1450 та медицькип в.
Воздвиженській церкві м. Дрогобича. Благовіщ ення.
1451 рр. Кзі?£а Іашпісга тпіазіа. Напис на звороті ікони Христа: «сни
1441— 1443. № 108, 355, 356, 476, 502, оба образьі поновлял раб бжій Іоан
767, 793. 966. маляр син Стефана Меднцкого По
МАТВІЯ
повича рок ахчд авгуні».
— львівський маляр. Згадується у
1557 р. £.огіп$кі И7. О Ь^ошзкісЬ т а МЕДИЦЬКИЙ
їаггасЬ.— 5рга\Уог(1апіа котізіі.., Стефан — дрогобицький маляр
І. 4. з. 59. XVII ст. З його робіт відомі в Дро
МАТВІЙ гобичі іконостас 1669 р. в церкві
— галицький маляр XVII ст. св. Юрія та іконостас в предтечен-
У 1660 р. працював для Преобра- ському приділі церкви Воздвиження
жснської цсркпи Крехівського мона Чесного хреста. На намісній іконі з
стиря. Львівська наукова бібліотека. цього іконостаса е підпис: «рок бж-
Відділ рукописів. Василіанські мона «Х?.* написася робота гія мноп’гр-ьш-
стирі. № 815, с. 95; архів АСП, № 637 пмй Стефан попович Медицкій».
ґп. 62). МЕЛЬНИКОВСЬКИЙ
М АТКОВСЬКИП Василь Фомнч — майстер київського
Іван — львівський маляр. Згадується іконопнсного цеху. З 1797 р. цехова
п і д 1759 р. Львівський м у з є й укра управа не мала відомостей про його
їнського мистецтва. Ри Р° 64, арк. місцеперебування. «Ревизская сказ
191. 195. ка»...— ЦДІА УРСР, ф. 462, он. І,
МАТЯШОВ спр. 1 .
Василь Петрович — майстер київсько М ЕЛЬНИКОВСЬКИЙ
го іконописного цеху. Народився у Федір Фомич — майстер київського
1771 п. «Ревизская сказка»...— ЦДІА іконописного цеху, пародився у
УРСР, ф. 42, оп. 1, спр. 1. 1768 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
МАЦКО УРСР, ф. 462, оп. 1. спр. 1.
— учень малярні Києво-Печерської МЕТЕЛЬСЬКИЙ
лаври. В 1759 р. залишив навчання Петро — дрогобицький маляр, свя
за рік до терміну. Запис у кужбушку щеник П'ятпицької церкви. У 1780 р.
виконав верхній ярус іконостаса
Воздвиженської церкви у Дрогоби
МАШКЕВИЧ чі, про що свідчить напис на іконі
Яків Семенович — іконописець, на апостола Павла: «Списа іереи Петр
родився в 1763 р. в с. Шубина Греб Метельский презбитер сто пятницкий
147
П. М. Жолтовський
148
Словник художників
МІЧУРІН мошинськня
— див. АНТРОПОВ Олексій Петро Матвій — маляр. Згадується під
вич. 1760 р., коли одержав від єпископа
МІШКО Льва Шептнцького увільнення від по
— «маляр руський» у Самборі. Зга стів по обряду греко-католицької
дується у 1549 р. Ц Д ІА у Львові, церкви, оскільки приватно працював
ф. 201, оп. 4, спр. 557. по дворах панів римського обряду.
мішковськии Львівський музей українського ми
— ксьондз-маляр кінця XVIII ст., стецтва. Ри Р 1 54/4, арк. 65.
автор багатьох ікон. Ж ив у м. Януш- М УДРОВСЬКНЯ
полі на Волині. Охотский Я. Д . Рас- Иосиф — в 1769 р. працював в ма
сказьі о подольской стране. Спб., лярні Києво-Печерської лаври. Ар
1874. с. 165— 166. хів Києво-Печерської лаври, ф. 128,
мон. оп. 1, спр. 51, с. 331.
МОІСЕЯ, МУХА
син Павла — стародубський іконопи Альберт — львівський маляр. Зга
сець. Згадується у 1720 р. Соловій О. дується у 1635 р. Виконував якісь
До історії української живописі на роботи для львівського різьбаря.
початку XVIII ст.— Україна, 1917, Ст. Дрієра за 300 зл. Мапкотвкі Т.
кн. 1 / 2 , с. 108. Ь«го«зкі сесЬ т а їа г г у V XVI—
МОКЛАКОВСЬКИЯ XVII V . , з. 59.
Андрій — в Одеському історико-кра- МУХА
езнавчому музеї зберігається портрет Микола — львівський маляр. Зга
Афанасія Ковпака з підписом цього дується під 1636, 1637 рр. £.огіА-
художника та датою 1775 р. вкі V . О №оФзкісЬ таїаггасЬ .—
МОРАХОВСЬКИЙ 5ога\Уог(іапіа котізіі.., і. 4, з. 48;
Микола — львівський маляр. Зга ЦДІА у Львові, ф. 52, оп. 1, спр. 118,
дується у 1630 р. £.огіп$кі V? О №о- аок. 53.
«гзкісЬ таїаггасЬ.— Зргаггогсіапіа МЮНЦ П. Г.
котізіі.., 1 4, з. 47. — військовий Інженер, за походжен
МОРГУНОВСЬКНЯ ням ельзасець. У 60-х роках XVIII ст.
Агей Прокопович — майстер київсько був на службі у Понятовського, пле
го іконописного цеху. Народився у мінника польського короля Станісла- Н Е Д ІЛ К А С.
ва-Августа, що володів великими ма А нгел з тілом Христа.
1769 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. єтками в Богуславському, Корсун-
ському та Канівському староствах.
МОРДЕСІ Багато їздячи з різними доручення враженням трійці, Іоакима І Анни,
Петро — львівський маляр. Прибув ми по Правобережжю, Мюнц робив Варвари, Іоанна Предтечі, бесіди з
до Львова з Італії. У 1617 р. був численні зарисовки різних місцево самаритянкою, положення ризи бо
підмайстром, а в 1625 р. став май стей та народних типів. Р яд цих за городиці та символічне зображен
стром. У цьому ж році виїздив до рисовок мають відношення до гай ня богородиці з Ісусом. Внизу кіо
Кременця. Виконував різьбу для дамацького повстання. Драко- та підпис; «Изобразнл киот сей
єзуїтського костьолу у Львові. По- хруст Е. И. Альбом-дневник Йван Наумович 1751 года мая
ііер у 1633 р. МаАкохевкі Т. Ьфотокі П. Г. Мюнца. 1781— 1783 гг.— Труди 13 дня». Труди XII археологического
сесЬ т а їа г г у V XVI—XVII V., з. 51— государственного исторнческого му сьезд а в Харькове. М., 1905, т. 2,
52; і огіпШ У. О І^отУзкісЬ т а зея, М., 1941, вип. 14. с. 541.
їаггасЬ.— Зрга^гогЛапіа котізіі.., НЕГРЕНЕВСЬКИН
і. 4, з. 48. Марко — іконописець. У 1782 р. ра
МОРОЗОВНЧ зом з Степаном Горохом підписав
Андрій — львівський маляр. Згаду контракт на іконописні роботи до
ється у 1633 р. Вовіеі Р. 7. <1гіеі6\у церкви Омбншського монастиря. Ар
таїагзіига Іфофзкіеео.— Зргангогсіа-
піа котізіі.., І. 5, з. 160.
МОСКАЛЬ
Данило — в 1769 р. працював в ма
н і хів Києво-Печерської лаври, ф. 128,
вотч. оп. 1 , спр. 88 , с. 16.
НЕДІЛКА
лярні Киево-Печерської лаври. Архів НАГАЄНКО Самійло Данилович — учень малярні
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. Василь — Іконописець. В 1780 р. був Киево-Печерської лаври. В лаврсько
оп. 1. спр. 51, с. 331. направлений з Решетилівки до Ки му кужбушку ХІХ - . 0 1 на арк 32
МОСКУСЕНКО єво-Печерської лаври в науку іконо
Лук’ян Максимович — майстер ки писного мистецтва. Архів Києво-Пе є мальовані тушшю королівські
ївського іконописного цеху. З 1804 р. черської лаври, ф. 128, оп. 2 , портрети. Н а деяких з них дата —
цехова управа не мала відомостей спр. 161. 1750 р. та підписи: «писал Самойло
про його місцеперебування. «Ре НАУМОВИЧ Данилоб», «рисовал Самойло Не*
визская сказка»...— Ц ДІА УРСР, .Іван — у церкві с. Ісачки Лубенсько ділка», «рисовал Самойло Данило
ф. 462, оп. 1, спр. 1. го ю віту був різьблений кіот із зо- вич НедЬлка», «Самойло».
149
П. М. Жолтовський
О
Василь — художник, учень І. С. Саб- сіа вл іто 7055 прикрали Ж игмонті».
лукова. З 1773 р. був його заступни О Л Е К С ІЙ
ком як викладач в художніх класах — маляр. Ж ив біля Галицької бра
Харківського колегіуму. Веретенни- ми м. Львова. Згадується під 1552 р.
ков В. Художественная школа п V- ЦДІА у Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 11,
Харькове в XVIII в.— Сб. Харь- арк. 1476.
ковского историко-филологического О Л Е К С ІЙ
ОКСЕНОВИЧ — маляр-молодик Києво-Печерської
обшества, 1913, № 19. Аггей — маляр, родом з с. Касперів-
НЕСТОР лаври. В 1760 р. малював іконостас
ка на Київщині, автор ікони кііпія в Китаївській пустині під Києвом.
— львівський маляр. Згадується у X V I— початку XVII ст. Петров И.
1573 р. ЦДІА у Львові, ф. 201, оп. 4, Архів Києво-Печерської лаври,
Альбом достопримечательиостей цер- Л. 128. оп. 1, спр. 194, с. 33.
спр. 27, арк. 42. ковно-археологического музея, с. 34. О Л Е К С ІЙ
НИКОЛ АП ОЛЕКСАНДР — маляр XVII ст. Йому належить
— львівський маляр. Згадується V — львівський маляр, син маляра образ архангела Михаїла в церкві
1573 р. Іо гіп зк і V . О Ішо^зкісН Лаврентія Филиповича. В 1586 р. с. Мирофа на Пряшівщині. Ікопу па
таїаггасЬ .— 5 р га« 02 <1 апіа котізіі.., вчився у Львівській братській школі. 5Іо»епзки. Вгяіізіауа, 1968, N 61.
і. 5, з. 59. Згадується у 1600 р. Возіеі Р. 2 <1гі- ОЛЕСИНСЬКИЙ
НИКИФОР, е]6 \у ш аіагзі^а Ішошвкіедо.— 5рга- Гіацинт — львівський художрик-
син Сафрона — стародубський іконо шогсіапіа кошізіі.., І. 5, 5 . 160. портретист середини XVIII ст. Наро
писець. Згадується у 1726 р. Соло ОЛЕКСАНДР дився п с. Гумниська. Є відомості
вій О. До історії української ж и — львівський маляр. Згадується під про два портрети Батовськнх, вико
вописі на початку XVIII ст.— Украї 1646 р. як зять Семена Корунки. М а наних цим художником у 1758 р.
на, 1917, кн. 1/2, с. 108. буть, він ше у 1663 р. одержав від В музеї м. Тарнова зберігається
НІМ И Й короля привілей сервіторіату. Во портрет Франціска Салезія Потоць-
Герасим — маляр. У 1676 р. написав зі еі Р. 2 йгіеібш шаіагзічга І^отозкі- кого з підписом: «Ріпхії Оізіпзкі
зображення семи вселенських соборів Є£о.— Зргаиго2 (1 апіа кошізіі.., і. 5, 20 шаі аппо 1745». ПоЬгоіаоІзкі Т.
у Спаській церкві м. Полтави. Кни з. 161; Мапкохвзкі Т. Ь^о\Узкі сесЬ Роїзкіс таїагзітоо рогігеіо^с, з. 17.
га 1838 р. без титулу, присвячена по шаіаггу V XVI—XVII V., з. 74. В замку с. Підгорець знаходились
дорожі до Одеси, Дону, Києва, Пол ОЛЕКСАНДР чотири полотна з зображенням стра-
тави, с. 293. — львівський маляр. У 1698 р. ви стей Христових. Тепер зберігаються
НОВАК конував роботу для львівського Ста у Львівському історичному музеї.
Іван Максимович — іконописець зі вропігійського братства. В 1735 р. На двох з них — «Положення до
Звіринецької слободи на Печеро ьку уклав угоду з львівським єзуїтським гробу» та «Бичуванні» — стоїть під
м. Києва. В 1769 р. відпущений ра кляштором на підновлення образів пис: «Ніасіпіиз Оіезіпзкі ріпхії Ап-
зом із Сорокіним Іваном Григорови на дверях конгрегаційного приміщен ію О 1746».
чем на навчання іконопису до м. Ка ня та намалював образ св. Іоанна. ОЛЕКСІЙ.
зані. Архів Києво-Печерської лаври, Іо гіп зк і 07. О ІгоомУзкісЬ таїаггасЬ .— Успіння.
Л. 128, заг. оп. 1, спр. 88 , с. 434. 5ргачгог<1апіа кошізіі.., І. 5, з. 49;
НОВАК / ашогзкі Р. О зіа г у т Ь \м о \т\ з. 81.
Максим — з дитячих років жив п ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Києво-Печерській лаврі. В 1768 р., Костянтин — львівський маляр, його
коли йому виповнилось 20 років, по діяльність припадає на 1777—1794 рр.
їхав до м. Казані вчитися іконопису В історичному музеї та картинній
у Івана Сорокіна? Повернувся в галереї м. Львова зберігається низ
1769 р. до Києва і в 1780 р. був ка виконаних ним копій з портретів.
прийнятий до лаврської малярні. Такого типу портрети були V збір
Архів Києво-Печерської лаври, ф. 128, ках Тадеуша Чацького в м. Поршіь-
оп. 1, спр. 362. ку па Волині. Зіош іік а г іу з іо 'в г
НОВАКОВ роїзкісії, (. 1 , з. 2 1 .
Максим — київський маляр. У 1786 р. О Л Е К С ІЙ ■
Києво-Печерська лавра виплатила — маляр. З його робіт відомі іко
йому за чотири підносні ікони «Ус ни богородиці та сУспіння» (1547 р.),
піння» 6 крб. 40 коп. Реєстр на що знаходяться у Львівському музеї
мальованих образів Києво-Печерської українського мистецтва. ІІгі іконі
лаври.— ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, «Успіння» є підпис: « И з і б о л н і є м о т -
спр. 618. ца испосп'Ьшеніем сна н соосршеніем
НОВОСЕЛЬСЬКИИ святого духа исписася сіа н к о н а ру-
Іван — маляр, києво-подільський ме кома многогр'Ьшнаго ра божія Олск-
шканець. В 1774 р. згадується у ві сса купи ю раб бж [ий] Яков за свос
домостях «малярського собранія». отпущеніе гр'Ьхов и за родитсл[ей 1
Архів Києво-Печерської лаври, своих Гаврила и Химки и за дь[тей]
ф. 128, мон. оп. 1, спр. 60, с. 137. своих и за всю родичов да их про-
150
Словник художників
151
П. М. Жолтовський
152
Словник худож ників
ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ П ЕТРІВ
Яків Семенович — маляр. Згадується Павло — іконописець. У 1761—
у 1662 р. Соловій О. Д о історії ук 1768 рр. павчався в малярні Киево-
раїнської живописі на початку Печерської лаври. Архів Киево-Пе-
XVIII ст,— Україна, 1917, кн. 1/2, черської лаври, ф. 128, заг. оп. 1 ,
с. 115. спр. 88, с. 474.
ПЕРЧУН ПЕТРО
Андрій Данилович — майстер ки — маляр, бургомистр м. Мостиська,
ївського іконописного цеху. Помер у згадується у 1621— 1642 рр. Ногп М.
1802 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА КисЬ Ьікіопгііапу ч/ тіазІасЬ г іе т і
П
А
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
ПЕТРАНОВИЧ
Василь — надвірний маляр Костянти
Рзгетузкіе] і Запоскіе].., з. 261.
ПЕТРО
— «русин», маляр з м. Острога на
на Собеського у Жовкві. Народився Волині. Згадується у 1622 р. Був
бл. 1680 р. Вчився у Римі. Згадуєть одружений з католичкою Регіною.
ся у документах починаючи з 1700 р. Сини були охрещені по православно
У 1727, 1731, 1736, 1739 рр. був жов- му обряду. Акіа кбзсібіа І а т е £ о
ківським війтом, у 1741 та 1746 рр.— озігоезкіево 0(1 1662 г. со «га2 піе]зге
бурмистром. Помер у 1759 р. Пензлю шусІаГ ІаКбЬ Н оП тап.— Косгпік
Петрановича приписується низка ро Шоіугїзкі, 1934, І. З, з. 199.
біт, серед яких визначніші — дона- ПЕТРО РА ТЕН СЬКИИ
торський портрет Ференца Ракочі та — художник, митрополит володи-
Ілони ЗріньТ, портрети Миколи Ви- мирськиб, а потім московський.
жицького, Станіслава, Вацлава та У Новгородському літопису писано
Ганни Ржевуських, іконостаси цер про нього: «Петр бьість от вольїпская
ПА СТРИ ДА-О С ТРО ВЕРХИ Я Ф. ков в Крехові, Віцині та інші твори.
Самсон і Д а л іл а . земли, благочестивому родителю
Овсійчук В. Маляр із королівського сьін, отца именем Федора, 12 лет
замку.— Жовтень, 1976, № 3, с. 121—
сесЬ т а їа г г у V XVI—XVII чгч 129; Возницький Б. Одеський замок,
в. 251— 257; ЯазіатІесМ Е. Зіочгаік с. 137— 139, табл. 46. П ЕТРАНОВИЧ в .
таїаггбиг роїзкісЬ.., і. З, 5 . 350—351. Фрагмент ікони «Деісус*.
ПЕТРАХНОВИЧ-МОРАХОВСЬКИЙ
351. Микола — визначний львівський м а
П ЕЕР ляр, учень та спадкоємець Федора
Ф ранц— у 1784 р. розмальовував Сеньковнча. В 1635 р. намалював об
верхню церкву в с. Гукливий (Воло- раз богородиці біля вхідних дверей
вецький район Закарпатської обла братської Успенської церкви. У 1637 р.
сті) . За роботу одержав 360 золотих виконав іконостас для цієї ж церк
форинтів. Білецький Я. Угорські лі ви, в 1665 р.— бокові образи для
тописні записки.— ЗНТШ, т. 104, кіота. У 1666 р. був вибраний стар
с. 7, 3. шиною малярського цеху на місце
ПЕЛЕНИЧКА померлого Севастіяна Корунки.
Андрій — автор мініатюр Грімнен- М. Петрахновичу приписується ав
ського євангелія 1602 р. История ис торство портретів Варвари Лянги-
кусства народов СССР. М., 1974, шівни, Костянтина Корнякта та його
т. З, с. 148— 149. синів Костянтина та Олександра.
ПЕНСЕЛЬ {.огіАзкі №. О №о«гзкісЬ т а їа г
Августин — кам’янець-подільський гасЬ.— 5ргаигог<іапіа котізіі.., і 5,
маляр. У 1544 р. мав судові справи, 8. 49; Голубець М. Українське ми
пов’язані з його перебуванням у Кра стецтво XVI—XVII ст. під покровом
кові та Варшаві, казіахвіескі Е. Ставропігії.— Збірник Львівської
5Іошпік таїаггбш роїзкісЬ.., і 2, Ставропігії, т. 1, с. 312—313; Львів
з. 321. ський портрет XVI—XVIII ст. К а
талог виставки, с. 25.
П ЕР Е Х РЕС Т ЕН К О
— див. ІР К Л ІЇВ С Ь К И И . ПЕТРАШ
(Петрашов) Павло Васильович — у
ПЕРЕЯСЛАВЕЦЬ 1768 р. уклав контракт із запорізь
Кирило — галицький маляр першої ким кошовим Петром Калнишевськнм
пол. XVIII ст. В церкві с. Добряни на малярську та золотарську роботу
біля Стрпя знаходиться образ Марії для іконостаса церкви Різдва Бого
Єгипетської з підписом: «Кирил Пе- родиці у м. Лохвиці. Іконостас був
реяславец іконописец монах...» Львів викінчений в 1771 р. Таранушен-
ська наукова бібліотека АН УРСР. ко С. А. Монументальна дерев'яна
Відділ рукописів, арх. АСП, 637 архітектура Лівобережної України.
(п. 62). К , 1976, с. 199.
153
П. Лі. Жолтовський
П ИВ ОВ А РЕН ОК П ІС ТР О В СЬ К И И
Василь Г ригорович — стародубський — львівський маляр. Згадується у
іконописець. Згадується у 1726 р. 1765 р. Казіатіескі Е. ЗІоФпік ша-
Соловій О. Д о історії української Іаггб^ роізкісЬ.., 4. З, з. 352—353.
живописі на початку XVIII ст.— П ІТ ИРИ М
Україна, 1917, кн. 1/2, с. 107. — маляр. В середині XVIII ст. пра
ПИЖЛОВСЬКИИ цював в Києво-Печерській лаврі. Ар
Іван — у 1769 р. працював в маляр хів Києво-Печерської лаври, ф. 128,
ні Києво-Печерської лаври. Архів мон. оп. 1, спр. 2, с. 276.
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. ПІШТМАН
он. і; спр. 51, с. 331. (Пічман) Иосиф — живописець. Н а
ПИЛИПЕНКО родився у Трієсті в 1758 р. Худож
Федір — у 1769 р. працював в ма ню освіту здобув у Віденській ака
лярні Києво-Печерської лаври. Ар демії. У 1788 р. на запрошення кня
хів Києво-Печерської лаври, ф. 128, зя Чарторийського приїхав до
мон. оп. 1, спр. 51, с. 333. м. Корця на Волині, звідти незаба
ПІВКОВИЧ ром переїхав до Варшави. Під час
Станіслав з Бидгощі — львівський перебування в Корці виконував
маляр. Згадується у 1607 р. Маїі- якийсь образ для Луцька та два
кошвкі Т. Іиуотузкі сесЬ ш аіаггу «г портрети воєводи Валевського.
XVI—XVII V . , з. 20. В 1794 р. оселився у Львові. Тут з
1794 по 1806 р. виконав, згідно з
ПІВНЕВИЧ
його власним списком, 282 різних
Степан Іванович — іконописець, син портрети. У 1806 р. на запрошення
священика Івана Півневича. Ж ив Тадеуша Чацького переїхав до Кре
разом з батьком в с. Чолхові на Ста-
родубщині. Згадується у 1726 р. Со менця, де був викладачем малюван
ня у гімназії. Помер у Кременці в
ловій О. До історії української жи 1834 р. Раставецький вважає, що
вописі на початку XVIII ст.— Украї пензлеві Піштмана належить близь
поляхович і. на, 1917, кн. 1/2, с. 110.
Старозавітна Трійця. ко 500 портретів, які розсіяні по Га
П ІД Г ІР С Ь К И Й личині, Волині, Правобережжю та
сьій ,пострижеся в о иноческий Ч И Н и Степан — в 1769 р. працював в ма польських землях. На&іашескі Е.
бьість диакон, потом ерей и игумен, лярні Києво-Печерської лаври. Архів Зіошпік тпаїаггочг роізкісЬ.., і 2,
извьіче иконному художеству и Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. з. 107— 110; і. З, з. 353.
Афанасием патриархом поставлен в оп. 1, спр. 51, с. 331. ПЛЕРШ
митрополити п приехал из Владими П ІД Г О Р Е Ц Ь К И Й (Першль) Ян-Богуміл — придворний
ра к Москве в лето 1307 пас церков Антон — київський іконописець. маляр польського короля. Станіслава
божию лет 18 и 6 месяцев, преста- В 1759 р. з ним був укладений кон Понятовського. Автор картин з подо
вися в лето 1326 декабря в 21 день». тракт на виконання живописних та рожі Катерини II по Україні в 1787 р.
З а традицією пензлеві Петра Ратен- реставраційних робіт у Свенському Малював сцени боїв з козаками.
ського приписуються ікони: богоро монастирі. Новаківська Н. П. Худож На&іатескі Е. 51о\упік шаіаггоф
диці, що знаходилась у Софійському ники Лівобережної України, Слобо роізкісЬ.., і. 2, з. 113; і 3, з. 367;
соборі в Новгороді, богородиці в Ус жанщини й Києва.— Українське ми Лукомский Г. Вишневецкий замок.—
пенському соборі м. Володимира-Во- стецтвознавство, 1969, вип. З, с. 133. Старие годи, 1912, № 2, с. 18.
линського, богородиці в мінському ПІОТРО ВС ЬК ИЙ ПЛЕ Ш К О В
соборі Петра і Павла, так звану Пет- Павло — львівський художник. Василь Васильович — стародубський
ровську ікону в Успенському соборі У 1764 р. був нобілітований постано іконописець. Згадується у 1726 р.
Московського Кремля, богородиці з вою каптурового суду. Н о т М. КисЬ Соловій О. Д о історії української
Верхратського монастиря, пізніше пе Ьисіо'цгііапу V тіазіа сЬ г іе т і Рзге- живописі на початку XVIII ст.—
ренесену до Крехівського монастиря.' шузкіе] і Запоскіе].., 5. 147. Україна, 1917, кн. 1/2, с. 107.
РовинскийІ Д . Обозрение иконопнса-
ПІПА ПОВ
ния в России до конца XVIII в., с. 4; — селянин-маляр XVIII ст. з с. Л е
Гумецкий И. И. Великий син Галича. Григорій — київський малювальник
бедин на Київщині. Писав ікону бо XVII—XVIII ст. Робив малюнок для
Спб., 1909, с. 5 9 -6 0 . городиці для Георгіївсько-Лебедин- гравюри І. Стрільбицького «Собор
ПЕТРОВСЬКИЯ
ського монастиря. Васильєв М. Пе- Архангела Михаїла і Гавриїла».
Дмитро — художник XVIII ст. При
красив своїми малюнками ірмологі- щера в Лебединском лесу и остатки Собко Н. Словарь русских художни-
он, що зберігається у Ц Н Б АН старинной живописи в Лебединском ков, т. З, ч. 1, с. 303.
монастьіре.— Киевская старина, 1885,
УРСР, № 5393. № 10, с. 367. ПОГОРЕЦЬКИЙ
П Е Т РО В С Ь К И Я Антон, або Подгорецький — іконо
Яків — майстер київського іконопис П ІС ОЧ Н ИК писець. У 1755 р. згадується як іко
ного цеху. Народився у 1771 р. «Ре Григорій — львівський маляр. Зга нописець Киево-Печерської лаври.
визская сказка»...— ЦДІА УРСР, дується під 1636 р. ЦДІА у Львові, У 1759 р. був запрошений донським
ф. 462, оп. 1, спр. 1. ф. 52, оп. І, спр. 118, арк. 50. атаманом Данилом Єфремовичем з
154
Словник художників
Києво-Печерської лаври для робіт ток у 60-х роках XVIII ст. Истори-
над розписом старочеркаського Дон ко-статистичгское описание Черни
ського монастиря. Пархоменко П. говской епархии, кн. 6, с. 247.
Нове про портрет Данила Єфремо- П ОЛУЯНОВ
ва.— Образотворче мистецтво, 1970, Трохим Якович — майстер київсько
№ 2, с. 33; Истомин. М. К истории го іконописного цеху. Помер у
живописи Киево-Печерской лаври 1808 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
XVIII ст.— Чтення п исторнческом УРСР, ф. 462, он. 1. спр. 1.
обществе Нестора Летопнсца, т. 9. П О Л Х О ВС Ь К И Я
с. 71. Яків Іванович — майстер київського
ПОДОЛЕЦЬКИЯ іконописного цеху. Народився у
Георгій— львівський маляр. Зга 1771 р. «Ревизская сказка»...— ЦДіА
дується у 1684 р. Казіашіескі Е. УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
ЗІошпік їлаїаггоиг роізкісЬ.., 1. З, П ОЛЯХ ОВИ Ч
з. 368—369. Іванко — жовківський маляр.
ПОДОЛЬСЬКИЯ У 1666 р. написав ікону «Старозавіт
Данило — маляр, син священика Д а на Трійця», яка зберігається у Музеї
нила Подольського Кролевецької етнографії та художнього промислу
протопопи. Згадується в документах АН УРСР. Свенціцька В. Словник
під 1773 р. Архів Києво-Печерської жовківських майстрів живопису та
лаври, ф. 127, оп. 1020, спр. 4279. різьби.— Українське мистецтвознав
ПОДОЛЬСЬКИЯ ство, 1967, вип. 1, с. 141.
Михайло — іконописець. У 1772 р. П О М Е Т Е ЛЬ ІЦ Е Н К О
одержав 2 крб. 50 коп. за роботи Іван — у 1769 р. працював в маляр
при відновленні 'Великої церкви Ки
ні Києво-Печерської лаври. Архів Ки
єво-Печерської лаври. Архів Києво-
єво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
Печерської лаври, ф. 127, оп. 2,
спр. 440. оп. 1, спр. 51, с. 331.
ПОДСЕНСЬКИЯ ПОНЧЕВСЬКИЯ ПОПА і.
Олексій — іконописець, переяслав Тимофій Павлович — майстер ки Апостол Матвій.
ський міщанин. У 1789 р. скаржився ївського іконописного цеху. Помер
на несплату йому 90 крб. за малю у 1803 р. «Ревизская сказка»...— ПОПОВИЧ
вання іконостаса до Преображен- ЦДІА УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. Антон — учень малярні Києво-Пе
ської церкви в м. Переяславі. Архів ПОПА черської лаври. В 1751 р. був посла
Києво-Печерської лаври, ф. 127, Ілія — маляр. У Львівському істо ний до с. Сорокошич зняти абрис
оп. 1020, спр. 5867. ричному музеї зберігаються царські іконостаса. Архів Києво-Печерської
ПОКОРСЬКИЯ двері з однотонно мальованими зо лаври, ф. 128, вотч. оп. 1, спр. 19.
Григорій — іконописець, києво-по- браженнями «Благовіщення» та чо ПОПОВИЧ
дільський мешканець, майстер м а тирьох євангелістів. На зворотній Зінько — учень малярні Києво-Пе
лярної справи. В 1745 р. просить стороні царських дверей напис: черської лаври. В лаврському куж-
прийняти його в ченці Києво-Печер- «А. Д . 1749 м. генваря дня 9 син у і у _іоі
бушку на арк. 81 є зобра-
ської лаври. Архів Києво-Печерської врата украси иконописнимь ділом 8426 В
лаври, ф. 128, мон. оп. 1, спр. 47, Ілія Попа з Триглинки до церкви ження бесіди Христа і Нікодима з
с. 263. Тищицкой за отпущеніе гріхов сво підписом «рісовал Зін ько Попович ві-
П ОКОТИЛО их». тачевский».
Никифор — іконописець, автор пла ПОПАНДОПУЛО ПОПОВИЧ
щаниці на шовку з написом: «Сия Гавриїл — у 1622 р. намалював обра Іван — учень малярні Києво-Печер
плащеница вохрам сто-троецкий хо- зи св. Миколая та богородиці, що ської лаври. В лаврському кужбуш
лявинской списася 1783 года марта знаходились у церкві с. Збараж на ку Х1Х на арк. З — зображення
ЗО дня пнсал иконописец Никифор Київщині. Щербина В. /. Нові сту 8393
Покотило». Петров И. Альбом до- дії з історії Києва, с. 72. «Благовіщення» з датою 1753 р. та
стопримечательностей церковно-архе- ПОПЕЛЬ підписом: «Рисовал Йван Попович».
ологического музея, с. 48. Дем’ян — жовківський маляр. У цер У кужбушку ^ на арк. 32, 38,
ПОЛОНСЬКИЙ кві на Кривчицях у Львові була іко ’ 1 1 8426 к
— маляр. В 1725 р. Я. Маркович на його роботи «Вознесіння» 40, 49 — малюнки тушшю голих по
замовив йому «маліовать чили рп- 1694 р. з підписом: «Маляр і міща статей з датами 1752 р. та підписом:
совать дверці». Маркович Я ■ Днев- нин жовківський Дем’ян Попель». «Рисовал Йван Попович». На арк.
ннк (запис від 27 лютого 1725 ро Драган М. Українська декоративна 42 — жіноча постать у шоломі, на
ку). різьба, с. 108. арк. 43 — постать Юдіфі, що відру
ПОЛУБОТО К ПОПІЧКА бує голову Олоферну, на арк. 44 —
Анасгасія Степанівна — у Миколаїв Кирило — майстер київського іконо Иосиф та жінка Пентефрія. Ці чоти
ській церкві с. Боровичі на Чернігів писного цеху. Помер у 1797 р. «Ре ри останні малюнки мають дату
щині знаходилась ікона Баликінської визская сказка»...— ЦДІА УРСР, 1751 р. та підпис: «Пнсал Йван По
богородиці, написана А. С. Полубо ф. 462, оп. 1, спр. 1. пович».
155
П. М. Жолтовський
ПРЕХТЛЬ
(Прагтль) Иосиф (1737— 1799) —
народився у Відні, де й здобув ми
стецьке виховання. У 1757 р. став
ченцем у тринітарському монастирі
в Берестечку на Волині. Помер у
Браїлові на Поділлі. Прехтль був
маляром-монументалістом, автором
ряду фрескових розписів, а саме:
розпису в тринітарському костьолі
в Браїлові, розпису й образів
св. Трійці та Яна Непомуцена в ла
тинській кафедрі в Кам'янці-По-
дільському; розпису в тринітарському
костьолі Кам’янця-Подільського; роз
пису в тринітарському костьолі Бере
стечка. Там же було 16 образів його
роботи; для Луцького католицького
собору він виконав образ св. Реце-
са та Яна Непомуцена. Творп Прехт-
ля були також у костьолі м. Стані
слава. Прехтль розписував палац
Чацьких у с. Боремель на Волині.
Казіашіескі Е. ЗІошпік таїаггоч»
роїзкісЬ.., і. З, в. 372—374; Сецин-
ский Е. Каменец-Подольскнй. Киев,
1895, с. 175.
попович з. ПРИЛУЧАНСЬКИП
Христос І Никодим. Федір — у 1769 р. був маляром в Ки
єво-Печерській лаврі. Архів Києво-
ПОПОВИЧ гається в ІІародовому музеї в Кра Печерської лаври, ф. 128, оп. 1,
Кирило Андрійович — учень малярні кові. Ікопа V Роїзсе і їе] рггеоЬга- спр. 51, с. 331.
Києво-Печерської лаври. У лаврсько- гепіа. \Уагзгаша, 1967.
XIX_іоі попович і.
му кужбушку — —— -— на ар к .' 19— ПОПОВИЧ Лицар.
8426 Яків — у 1769 р. працював в маляр
29 — малюнки тушшю із зображен ні Києво-Печерської лаври. Архів
нями 10 апостолів та Івана Хрести Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
теля з підписами. «Рисовал Кирило оп. 1, спр. 51, с. 331.
Андреев Попович», «Рисовал Кирило
Попович», «Рисовал Кирил Андреев». П ОС ТАРНАЧЕНОК
Зображення апостола Іоанна (арк. 19) Федір Пантелеймонович — старо-
має дату 1750 р. В кужбушку дубський іконописець. Згадується у
Х іх _121 1726 р. «як искусн'Ьйший человік и
—--------- і є малюнок тушшю апосто- до мастерства справн'Ьйший іконопи-
XX—45
ла Петра та підписом: «Рисовал Ки сец». Соловій О. Д о історії укра
рил Андреев Попович 1751 года ген- їнської живописі на початку
варя 21 числа». Там же другий ма XVIII ст.— Україна, 1917, кн. 1/2,
люнок із поясним зображенням м а с. 104— 108.
донни та підписом: '«1750 года м-ца ПОТАТОК
августа 4 числа рисовал Кирил Аіі- Іван — маляр, який намалював у
дрееп». У 1774 р. брав участь у ро XIV ст. ікону богородиці для мона
ботах по підновленню живопису ве стирської церкви у Лаврові. Січин-
ликої церкви Києво-Печерської лав ський В. Архітектура Лаврова. Львів,
ри. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, 1936, с. 10.
сир. 440. ПРАВДЯКОВСЬКИИ
ПОПОВИЧ Іродіон (у чернецтві — Роман) — ма
Петро — у 1776 р. брав участь у ро ляр. Народився 1730 р. у м. Богус-
ботах по відновленню живопису ве лаві. В 1745 р. прибув до Києво-Пе
ликої церкви Києво-Печерської лав черської лаври, де шість років вчився
ри. ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, в малярні у Алімпія. В 1753— 1755 рр.
спр. 440. виїздив в Лисянку на заробітки по
П О П ОВ ИЧ-ТО РС ЬКИ И своїй професії. Архів Києво-Печер
Стефан — друга половина XVII ст. ської лаври, ф. 128, мон. оп. 1,
Автор ікони богородиці, що збері спр. 27, с. 311; спр. 13, с. 57.
156
Словник художників
Р
' 8426
малюнок тушшю, на якому зображе
на постать в шоломі, внизу підпис:
«1753 года рисовал Яков Рачков
і___ А.____ ф ский», на арк. 6 3 — подібний ма
люнок апостола з підписом: «Рисо
вал Рачковский».
Р А Д И В И Л ІВ С Ь К И Я РАЧКОВСЬКИЯ
Юрій — художник середини XVIII ст. — львівський маляр. В 1772 р. пра
Ж ив 1 працював у Кам’янці-Поділь- цював в соборі св. Юра, малював
ському. В 1749 р. приїжджав до герб на портреті та єпископську к а
Львова малювати образи в соборі рету. Львівський музей українського
св. Юра. У 1743 р. в м. Дубні ви мистецтва. Ри 40073, арк. 2; Р° 130,
конував невеликі портрети князя Лю- арк. 36.
бомирського та його дружини. Кар РЕЯХАН
тина Радивилівського «Обрізання Иосиф — народився у 1762 р. у Поль
Христове» знаходилась у галереї коро щі. Художню освіту здобув у Варша
ля Станіслава-Августа. Голубець М. ві. З 1798 р. до смерті в 1822 р. про
Малярі-василіанн на тлі західноукра живав у Львові. Рейхан був пере
їнського малярства XVIII ст.— Запис важно портретистом. Картини його
ки чина святого Василія Великого, роботи — «Розп’яття» у євангеліст-
т. З, с. 462; Казіаиііескі Е. Зіоипік ській церкві м. Львова, «Розп'яття»
таїаггб и ' роїзкісЬ.., І. 2, з. 124; і. 3. та «Різдво Христове» в костьолі
з. 377.
РАДИВИЛОВСЬКИЯ РАЧКО ВСЬКИЯ я.
ПОПОВИЧ К. Апостол Андрій.
Апостол Матвій. Криштоф — у 1781 р. на замовлення
короля Станіслава Понятовського ви
конав портрет Хайки, дочки жванець-
принятицькия
кого купця Абрама Львовського.
Пахомій— у 1744 р. малював у бані ЬоЬгошоккі Т. Роїзкіе т а їа г з і^ о
собору Почаївського монастиря «чу рогігеїоше, з. 159, 165.
деса богородиці». Цазіахеіескі Е. РАДИСЬКИЯ
Зіошпік таїаггбчг роїзкісЬ.., 1. З, Павло — у церкві с. Поворозник (ко
5 . 374; Голубець М. Малярі-васи- лишня Лемківщина) знаходився об
ліани на тлі західноукраїнського ма раз його роботи «Страшний суд».
лярства XVIII ст.— Записки чина Згідно з слов’янським написом на
святого Василія Великого, т. З, с. 464. ньому, він був виконаний Радиським
ПРОБЛОВСЬКНИ
у 1623 р. Ка&ідшіеекі Е. Зіоигпік гаа-
Станіслав — львівський маляр. Зга Іаггбму роїзкісЬ.., і. 2, з. 322.
дується у 1603 р. МаАкошзкі Т. РАДОМСЬКИП
Ьш о^зкІ сесЬ т а їа г г у V XVI— Петро — живописець з м. Сло
XVII V . , з. 58. в'янська. В 1818 р. намалював ікону
ПРОКОПОВСЬКНЯ Івана Воїна з людьми, курями, кач
Петро — в 1774— 1775 рр. брав участь ками, коровами, баранами. Образ
у роботах по відновленню живопису поставили в Білокузьмівсьйй церкві
великої церкви Києво-Печерської Єкатеринославської губернії. За це
лаври. Ц Д ІА УРСР, ф. 128, оп. 1, священика цієї церкви було заслано.
спр. 440. Кневская старина, 1889, с. 286.
ПУХАЛЬСЬКНЯ РАТЕНСЬКИЯ
— див. Ф И Л И П О В Н Ч Лаврентій. — див. П ЕТ РО Р А Т Е Н С Ь К И Я .
ПУХАЛЬСЬКНЯ РАЧКОВСЬКИЯ
Василь — львівський маляр. Зга Яків — учень малярні Києво-Печер-
дується у 1622 р. £,огІЛзкІ №. ської лаври. В лаврському кужбушку
О ІжоФзкісЬ таїаггасЬ .— 5ргашог(іа- ХІХ 68 ца 29 З і — 3 3 е малюн-
піа котізіі.., 1 5 , а. 47. 8393
ЛМНИИ;
157
П. ЛІ. Ж олт овський
158
Словник худож ників
159
П. М. Жолтовський
с
русскую церковную жизнь, с. 531.
* САВИЦЬКИЙ
Іван — львівський маляр. Згадується
у 1696 р. Іахеогзкі Р. О згагуш Ь \ уо-
муіє, з. 59; Голубець М. Українське
мистецтво XVI—XVII ст. під покро
¥ вом Ставропігії.— Збірник Львівської
Ставропігії, т. 1, с. 313.
САБАТОВИЧ САДОВСЬКИЙ
Костянтин — маляр, родом з Поль Михайло Павлович — майстер київ
щі. Навчався малярства в Киево- ського іконописного цеху, помер у
Печерській лаврі. Згадується у 1769 р. 1803 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
Був відряджений з лаврської маляр УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
ні для навчання живопису на фініфті. САМБОРСЬКИЙ СЛМУІЛ.
Мусиенко П. Забитий украинский Прокіп Степанович — майстер ки Портрет Дмитра Долгорукова.
художник XVIII ст.— Искусство, ївського іконописного цеху. Помер
1959, № 4. с. 252. у 1801 р. «Ревизская сказка»...—
САБЛУКОВ Ц ДІА УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. САМУІЛ
(Саблучок) Іван Семенович — у — київський маляр XVIII ст. З його
САМОЙЛОВИЧ
1747 р. прибув до Петербурга, де робіт в Державному музеї українсь
Максим Якович — майстер київсько
співав у придворній капелі. М аляр го Іконописного цеху. Помер у 1797 р. кого образотворчого мистецтва УРСР
ства вчився там же у І. Аргунова, а зберігається портрет лаврського чен
потім — в Академії мистецтв. Відо «Ревизская сказка»...— Ц ДІА УРСР, ця Д. Долгорукова. На портреті на
ф. 462, оп. 1, спр. 1.
мий також як керівник «новоприба- пис: «Писал портрет ієромонах Са-
вочних» класів малювання та живо САМОЛОВЕЦЬ муїл Кресто-Воздвиженского пол-
пису при Харківському колегіумі. Антоній — луцький маляр. У 1671 р. тавского монастиря постриженец.
Веретенников В. Художественная виконав для костьолу в с. Казими- Бивший в Кієво-Софійском кафед-
школа в Харькове в XVIII в.— Сб. рівка Костопільського повіту образ ральном монастирі малярским на
Харьковского историко-филологиче- богородиці, на якому залишив під чальником пнсал 1769 году сентября
ского общества, 1913, т. 19; Харлам- пис: «Апіопі 5а(...) іоауієс шаіагсгук м-ца».
пович К. В. Малороссийское влияние Ьискі Аппо Оогпіпі 1671». С§Ьаго-
іеісг М. Міосіо&с і ріепузга ргаса САНЧИЛО
на великорусскую церковную жизнь,
с. 830. Іегге^о Еіеиіега Згулюпошісга 5е- Гаврило Прокопович — майстер ки
тіеіпоиг5кіе£о.— К8і§£а ратівікоша ївського іконописного цеху. Наро
САВА
ки сгсі ОзчгаМа Ваігега, і. 1, 5 . 107, дився у 1758 р. «Ревизская сказ
— львівський маляр. У 1693 р. всту ка»...— ЦДІА УРСР, ф. 462, оп. 1,
пив до Онуфріївського братства. (табл. 67).
САМУІЛ спр. 1 .
В 1695 р. був обраний молодшим
братом. Голубець М. Українське ми — ієромонах, начальник малярської САНЧИЛО
стецтво XVI—XVII ст. під покро майстерні Києво-Печерської лаври. Сава Прокопович — майстер ки
вом Ставропігії.— Збірник Львівської Сповіщав, що в 1766 р. в майстерні ївського іконописного цеху. 31800 р.
Ставропігії, т. 1 , с. 313. було 12 малярських учнів, для яких цехова управа не мала відомостей
САВВАТІЙ просив добавити харчі. Архів Киево- про його місцеперебування. «Ре
— в 1301 р. зобразив врятування Печерської лаври, ф. 12/, оп. 1024, визская сказка»...— Ц Д ІА УРСР,
Почаївського монастиря від татар спр. 3707; спр. 1707, арк. 4. ф. 462, оп. 1, спр. 1.
160
Словник художників
С А Н ЧИ Л О СЕМ ЕН
Степан Прокопович — майстер ки — степанський маляр. У Ровенсько-
ївського іконописного цеху. Помер у му краєзнавчому музеї зберігається
1802 р. «Ревизская сказка»...— ікона «Старозавітна Трійця» 1694 р.
Ц ДІА УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. з дарчим написом та підппсом майст
САРНИЦЬКИЯ ра: «Семен маляр степанский».
Василь — у 1668 р. переписав та при СЕМЕН
красив малюнками, заставками та — син Остапа, учень стародубського
ініціалами «Часослов». Малюнки в іконописця Василя Пивоварова. Зга
«Часослові» такі: «Христос», «Бого дується у 1726 р. Соловій О. До істо
родиця з Ісусом», «Богородиця на рії української живописі на початку
півмісяці», «Митар 1 фарисей», XVIII ст.— Україна, 1917, кн. 1/2,
«Блудний син». Гординський Я. Р у с. 109.
кописи бібліотеки монастиря СЕМЕНОВ
сп. Онуфрія у Львові.— Записки чи Лука — в 1769 р. працював у маляр
на святого Василія Великого, т. 1, ні Києво-Печерської лаври. Архів
с. 252—253. Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон.
САФРОНОВИЧ оп. 1, спр. 51, с. 331.
Іван — стародубський іконописець
СЕМИОН
середини XVIII ст. Соловій О. До — львівський маляр, парафіянин Б ла
історії української живописі на по
говіщенської церкви. Згадується у
чатку XVIII ст.— Україна, 1917,
кн. 1/2, с. 114. 1601 р. Акти Южной п Западной
САХНОВИЧ
России, т. II, с. 33.
Інокентій — галицький маляр СЕНЬКО
XVIII ст. Голубець М. Малярі-васи- (Семен) — маляр, син маляра Ан
ліани на тлі західноукраїнського ма дрія. Мав свій будинок у краківсько
лярства XVIII ст.— Записки чииа му передмісті м. Львова. Згадується СЕНЬКОВИЧ Ф.
святого Василія Великого, т. З, під 1575, 1577, 1579, 1581. 1582, 1608, Богородиця. 1599 р.
с. 464. 1621 рр. Можливо, був батьком Фе-
САХНОВИЧ
Кристоф — львівський маляр, вірме СЕМЕН.
дора Сеньковича. В кінці XVI ст.
нин. У 1648 р. під час облоги Львова Старозавітна Трійця. разом з Лаврентієм Филиповичем
козаками брав участь у міській де (Лавришем) був виключений з ока
легації до Хмельницького. В 1666 р. толиченого малярського цеху. £о-
працював над прикрашенням одного гіпзкі V . О ІшоигзкісЬ таїаггасЬ .—
з вівтарів львівської Вірменської Зргатоогсіапіа котізіі.., і. 4, з. 59;
церкви. М аАкоазкі Т. І ^ ’о^'зкі сесії Возіеі Р. 2 сІгіе]6 чг таїагзіига і^’оху-
т а їа г г у V XVI—XVII V., з. 70. зкіе£о.— 5ргачгог<1апіа котізіі.., і. 5,
СВІДЕРСЬКИЯ з. 27—ЗО; ЦДІА у Львові, ф. 52,
Семен Олександрович — стародуб оп. 2, спр. 770, арк. 175, 204, 261,
ський іконописець. Згадується у 367, 389, 408; оп. 1, спр. 118, арк. 25;
1726 р. Соловій О. До історії укра спр. 108, арк. 33.
їнської живописі на початку С ЕН Ь К О В И Ч
XVIII ст.— Україна, 1917, кн. 1/2, Федір — видатний львівський маляр,
с. 109. родом із Щирця. Згадується під 1604
С В ІН С Ь К И Я та 1610 р. У 1630 р. малював іко
Антін Семенович — майстер київсько ностас і плащаницю та виконував ін
го іконописного цеху. З 1793 р. це ші дрібні роботи для Ставропі
хова управа не мала відомостей про гійського братства. Сенькович працю
його місцеперебування. «Ревизская вав також на замовлення польсько!
сказка»...— Ц ДІА УРСР, ф. 462, аристократії. Після смерті Сенькови
оп. 1 , спр. І. ча його малярську майстерню разом
С ВОФОРОВИЧ з опікою над вдовою взяв Микола
(Чвохорович) Георгій — львівський Петрахнович. Федору Сеньковичу
маляр. Згадується у міських актах приписується виявлена в церкві
між 1607— 1635 рр. МаАкотзкі Т. с. Ріпнів Буського району Львівської
Ьш о^зкі сесЬ т а їа г г у ш XVI— області ікона богородиці з пророками
XVII V., з. 58—59; {.огіАзкі V . та підписом майстра Федора і датою
О 1шо\УзкісЬ таїаггасЬ .— Зрга^огсіа- 1699 р. Йому ж приписується пор
піа котізіі.., І. 4, з. 59. трет Івана Даниловича. Ц ДІА у
СЕМЕН Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 1153,
— маляр. У 1534 р. прийняв міське арк. 553, 588. {.огіАзкі V . 0 1\уоту-
право у Львові. ЦДІА у Львові, зкісН таїаггасЬ .— ЗргаФогсіапіа ко
ф. 52, оп. 2, спр. 704, арк. 146. тізіі.., 1. 4, з. 47; Голубець М. Ма
161
П. „М. Жолтовський
162
Словник худож ників
163
Я . ЛІ. Жолтовський
СОФ РОН ІЄ В спр. 46, арк. 6 ; Мапкотзкі Т. Ь«го«- української живописі на початку
Прокіп — народився в м. Глинську в зкі сесЬ т а їа г г у і» XVI—XVII V , XVIII ст.— Україна, 1917, кн. 1/2,
1716 р., син міщанина. В 1737 р. з. 60. с. 115.
прийнятий послушником до Києво- СТАНІСЛАВ СТЕПАНІВ
Печерської лаври. В 1740— 1743 рр. — львівський маляр. Згадується в Федір — іконописець, києво-поділь-
навчався в лаврській малярні при 1644 р. у зв’язку з судовою справою ський уродженець. У 1761 р. началь
начальнику іеромонасі Іоанні. Архів про повернення заборгованості сво ник Роман прийняв його до Києво-
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. єму тестеві пекареві Григорію Бан- Печерської малярні. У 1769 р. був
оп. 1, спр. 21, с. 57. ковському. ЦДІА у Львові, ф. 52, відпущений начальником малярні
оп. 2, спр. 58, арк. 373. Володимиром. Архів Києво-Печер
С П А Н ІЕ Л Ь ської лаври, ф. 128, заг. оп. 1 , спр. 88 .
Микола — львівський маляр. Ж ив бі СТАНІСЛАВ
ля церкви Богоявлення. Згадується с. 543.
— перемишльський маляр. Був лав- СТЕФАН
під 1636 р. Ц Д ІА у Львові, ф. 52, ннком. Згадується у 1561 р. Возіеі Р. — вишенський маляр. Його роботи
оп. 1, спр. 118, арк. 54. Кііка ^’іасіотбасі а гіоіпісінче і т а - 1656 р. булп в с. Прошки, Ботелька;
С ПРИ Н ІагзМ с V Рсгету§Іи.— 5ргачгог<1а- 1675 р — в музеї м. Перемишля;
Микола — в іконостасі Михайлівської піа котізіі.., І. 5, з. 85. 1688 р.— в с. Стара Стужиця. Д ра
церкви с. Вишка Великоберезнянсько- СТАРЖЕВСЬКИЯ ган М. Українська декоративна різь
го району Закарпатської області на Іван — маляр другої пол. XVIII ст. ба, с. 95.
іконі «Тайна вечеря» е підпис: В домініканському монастирі в СТЕФАН
«Р. Б А Т (другий рядок не читаєть м. Жовкві була його картина, на — жовківський (?) маляр. У 1660 р.
ся) николаи Спри... маляр свято- якій зображена дошка з різними працював для Преображенської
спаск». предметами на ній. Вагцсг 5. Р а церкви Крехівського монастиря.
СРЕДНИЦЬКИЯ лі і?1пікі т іа з іа 261кФІ, з. 219; Кри- Львівська наукова бібліотека АН
Іван — риботицький маляр, малював п’якевич /. З Історії міста Жовкви, УРСР. Відділ рукописів. Василіан
іконостас в с. Недільня, на якому за с. 64. ські монастирі, № 815, с. 95; архів
лишив свій підпис: «Іоань Средйцкій СТАРОДУБІ В СЬКИЯ АСП № 637 (п. 62).
маляр рьіботицки». Драган М. Укра — іконописець. Згадується під 1784 р. СТЕФАН
їнська декоративна різьба, с. 98. у зв'язку з виплатою йому 225 крб. — львівський маляр. У 1735 р. від
СРОЧИНСЬКИЯ я. за роботу нового іконостаса Попово- новляв старий образ у львівському
— львівський художник. У 1738 і горської церкви. Архів Киево-Печер єзуїтському костьолі. Приблизно в
1740 рр. брав участь у виконанні ської лаври, ф. 128, оп. 1, спр. 119, той час намалював ікону «Розп’ят
фрескового розпису в костьолі бер с. 49. тя» з групою членів конгрегації.
нардинців м. Львова. Лозіаюіескі Е. СТЕ Л ЬМ А Ш Е Н О К Іатпгзкі Р. О з іа г у т Ь^ошіе, з. 81,
Біошпік шаіаггб^г роїзкісЬ.., І. 2 , Антін Григорович — стародубський 82.
з. 2 0 1 . іконописець. Згадується у 1726 р. Со СТЕФАН
СТАВРОВИЧ ловій О. Д о історії української ж и — див. М Е Д И Ц Ь К Н Я Стефан.
Іван — острозький маляр. Виконував вописі на початку XVIII ст.— СТЕФАН
якусь іконостасну роботу в м. Бусь- Україна, 1917, кн. 1/2, с. 108— 109. — теоебовльський маляр. У 1770 р.
ку. Згадується під 1603 р. 0(Ьа- СТЕПАН розписував церкву в с. Олександрів
гоиіісг ЛІ. Шобобб і ріегшзга ргаса — львівський маляр. Згадується у на (Хустський район Закарпатської
Леггедо ЕІеиїега Згутопонгізга 5е- 1571 р. Возіеі Р. Кііка «гіасІотбЗсі о обл.). Стара Україна, 1925, ч. 7— 10,
тідіпош зкіеео.— К зієєа р а т ц ік о ^ а гіоіпісіжіе і таїагеїш іе V Р сгету І- с. 133.
ки сгсі ОзчгаІЛа Ваігега, з. 46. 1и.— 5рга«гог<Іапіа котізіі.., і 5, СТЕФАНОВИЧ
СТАДКЕВИЧ з. 157. Василь Степанович — майстер ки
Петро — Іконописець. Народився в СТЕПАН ївського іконописного цеху. Помер у
м. Давидгородку. -В 1759— 1767 рр. — учень малярні Києво-Печерської 1809 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
навчався в малярні Києво-Печерської лаври. В лаврському кужбушку УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1.
лаври при начальнику Володимирі. у і \ __т і СТЕФАНОВИЧ
Архів Києво-Печерської лаври, ф. 128, — — на арк. 48 є малюнок туш- (Стефановський) Войцех (Альберт) —
8426
заг. оп. 1, спр. 88 , с. 383. шю, на якому зображена св. Вероні львівський маляр. У 1578 р. йому
ка, шшзу підпис: «Стефан 1753». присвоєно звання королівського ма
СТАНІСЛАВ
Можливо, що цей самий Степан у ляра. Помер бл. 1588 р. Його пензле
— львівський маляр. Згадується у ві приписується портрет короля Сте
1404— 1406, 1408, 1410—1412 рр. 1761 р. малював іконостас в церкві
Китаївської пустині під Києвом. Ар фана Баторія. Є відомості про його
К5і?£а рггусЬосІбш 1 гогсЬогібиг т і - картину «На шляху до Еммауса».
азіа. 1404— 1414, № 56, 133, 177, 213, хів Києво-Печерської лаври, ф. 128,
Існує припущення, шо він був авто
256, 287, 292, 314; Іо гіп зк і V . оп. 1, спр. 191. с. 33.
ром малюнка для гравюри євангелі
О Ішо^зкісЬ таїаггасЬ.— Зргатеоггіа- СТЕПАН ста Луки у львівському виданні
піа котізіі.., (. 4, 5 . 58. Миколаїв — народився бл. 1752 р., «Апостола» 1574 р. і.огіпзкІ V .
СТАНІСЛАВ «попівський син» з с. Рохманів на О №о«г$кісЬ таїаггасЬ .— Зрга^гогііа-
— львівський маляр з краківського Стародубщині. В 1767 р. був учнем піа котізіі... 1. 4, з. 59; С§Ьаго-
передмістя. Згадується у 1633, стародубського іконописця Дмитра иіісг М. МІоЛозІ і ріегагзга ргаса
1648 рр. Ц ДІА у Львові, ф. 52, оп. 1, Вншпевського. Соловій О. Д о історії Лег2 е £ 0 ЕІеиїега З г у т о п о ^ ізг а 5е-
164
Словник художників
165
П. М. Жолтовський
ТАВЕЛІО
т
— італієць. У 1771 р. і, очевидно, в
наступних роках п ра ц ю в а в у Л ьвові.
ж ив о пис у та різьби.— У к р а їн сь к е м и
с тецтвознавство, 1967, впп. 1, с. 140.
ТЕЛ ЕСНИЦЬКИИ
(по м ил к ов о Челесннцькнй) М атвій —
протоноп м. ІІочепа С т аро дуб сь к ого
полку. В 1742 р. підніс імператриці
Є л изаветі П етрівні м ал ь ов ан и й на
ш о вк у панегірик, де вона з о б р а ж е н а
в оточенні семи алегоричних фігур,
символізуючих Віру, Н адію , Л ю бов ,
Милість, Істину, П р а в д у та Мир.
М іж іншими р обот ам и викопав д л я
львівського катол ицьк о го собору Крім того, д о ком по зи ції в ходить
обр а з « В зя т тя на небо богородиці». ще низка алегоричних з о б р а ж е н ь . З а
Він ж е р озпнеувап Ерем іторіум у гальн ий зміст пояснено у вірш ах під
Л ьв о в і т а п а л ац к атол ицьк их а р х і картиною. П анегірик зб ер іга єт ьс я в
єп ископів п Д у н ає в і. Кааіаіиіескі Е. О р уж е йнін палаті М осковського
5Іо\упік т а ї а г г о и г ІичшзкісЬ.., (. 2, Кремля. Р овинский Д . Под робиьій
з. 257. словарь гравнрованньїх портретом,
с. 805.
ТАВРОВ ТЕОДОР
Мнхей — учень мал ярн і К и є в о -П е
(м ож е, Ф едір Сенькович?) — м аляр.
черської лаври. В л ав р с ьк о м у куж-
В 1007 р. його р а зом з Л у к о ю Б.ірт-
Х ІХ— 08 ,.
п у ш к у -------------- на арк. 1 1 є малю- нікевичем послано д о м. Вишні на
8393 сеймик. Л ьв івськ и й музей у к р а їн с ь к о
нок т уш ш ю пророка Д а н н ї л а з підпи го мистецтва. Р и І70 168 (хроніка
сом: «Мпхен Таврои». Ставропігійського інституту - - р у к о
ТАРНАВСЬКИИ пис, арк. 31).
І пан — жовківськпіі м ал яр. Згаду ТЕРЕНСЬКИИ
ТАВРО В ЛІ. ється під 1771 і 1772 рр. С вєнціць М икола (1723— 1 7 9 0 ) — був нарохом
Пророк Д а н и їл.
ка В. Словник ж овк ів сь к и х май стрів її с. П е р ек о п ан а під П еремишлем.
166
Словник художників
Т И М О Ф ІЯ
— львівський маляр. У 1687 р. малю
вав плафони в лазні Жовківського
замку. Про його роботу для короля
згадується у 1692 р. Мапкоюзкі Т.
Месепаї Лапа III V 2оІк«Іе.— Ргасе
котізіі Ьізіогіі згіикі, 1948, І. 9,
з. 144.
ТИМ ОФ ІЯ
— родом із с. Зборова на Закарпат
ті, жовківськнй маляр XVIII ст.
Крип’якевич І. З історії її. Жовк-
ви.— Записки чнна святого Василія
Великого, т. 5, с. 64.
ТИМ ОФ ІЯ
— іконописець з малярні Києво-Пе
черської лаври. Згадується під 1777 р.
Архів "Києво-Печерсько! лаври,
ф. 128, оп. 1 , спр. 503.
ТИМОФІЄВИЧ
Микола — маляр Із львівського пе
редмістя. Згадується у 1650 р. £о-
гіпзкі V . О Іжоигзкісп таїаггасЬ .—
Зргажоггіапіа котізіі.., І. 5, з. 48.
ТИМОІ11ЕНКО
ТЕЛ ЕСН И Ц ЬК И П М.
Деталь панегірика Василь Ілліч — майстер київського
на честь імператриці Єлизавети Пстріини. іконописного цеху. Помер у 1810 р.
«Ревизская сказка»...— ЦДІА УРСР,
ф. 462, оп. 1, спр. 1.
У 1753 р. його як уже відомого м а ТЕСЛЕНКО
ляра запросили малювати образи о Грицько — учень малярні Києво-Пе Т ИМ ОШ ЕНКО
костьолі в Дубецьку. Водночас він черської лаври, в кужбушку Іван Ілліч — майстер київського іко
пиконав портрет сім’ї Яна та Анни у [ у _| 2 | нописного цеху. Помер у 1804 р. «Ре-
— ---- -— є малюнки тушшю: «Св. ро- пнзекая сказка»...— ЦДІА УРСР,
Красицьких — фундаторів цього ко XX—45
стьолу. В 1781 р. Тереиський підря днна», «Жінка з ягням на руках» та ф. 462, оп. 1, спр. 1.
дився малювати в Красичині «СтаціІ «Поклоніння волхвів». На перших
мук Христових», переносні образи та малюнках підпис: «Грицько Тес.іен- ТЕСЛЕНКО 1.
п’ять корогов. Через невиконання ці Свята родина.
ко 1750 року», па останньому —
єї роботи в строк мав судову справу. «Грицько рисовал Тесля 1750».
ГС тому ж 1781 р. підрядився відно- В 1772 р. працював при підновленні
ннтн 100 образіп п Перемишльсько живопису Києво-Печерської лаври,
му кармелітському монастирі. Через малював разом з малярем Марком
недодержання умопи був оскаржений 12 апостолів і чотирьох євангелістів,
до суду. Щурат В. Маляр Микол.. за що одержав 12 крб. Архів Киево-
Тереиський.— Записки чнна святого Печерської лаври, ф. 127, оп. 20,
Василія Великою, т. 2, с. 416— спр. 440.
421. ТЕСЛЕНКО
Т ЕР Е Ш К Е В И Ч Марко — маляр. В 1772 р. йому ра
Кузьма — у 1769 р. нрацюпан п ма зом з Грнцьком Тесленком заплаче
лярні Києво-Печерської лаври. Архів но 24 крб. за малювання 12 апосто
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. лів до великої лаврської церкви. Ар
оп. 1 , спр. 51, с. 331. хів Киево-Печерської лаври, ф. 127,
оп. 2, спр. 440.
ТЕРЛЕЦЬКИЙ ТИМ КЕВИЧ
Семен — «львівський руський малнр». Дмитро — львівський маляр. В 1644 р.
Згадується у 1616 та 1671 рр. Со- купив землю у братства церкви
гігізкі МР. О І^оіЛ'акісЬ шаіаггасії,— св. Миколая. ЦДІА у Львові, ф. 52,
Зргажогсіапіа котізіі.., І. 4, 5 . 58. он. 1. спр. 989, арк. 12.
ТЕРШ ОВСЬКИЯ тимковськия
Альберт — львівський маляр. У 1645 р. Якіп Іванович — майстер київського
переїхав до Угорщини. іо гіп зк і іконописного цеху. Народився у
О ІшожзкісЬ таїаггасЬ .— Зргал'огсіа- 1743 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
гііа котізіі.., 1. 5, з. 48. УРСР, ф. 462, оп. І, спр. 1.
167
П. М. Жолтовський
ТОКАРЕВИМ ТРАСКЕВИЧ
Петро — живописець. Бл. 1800 р. роз Федір — іконописець, народився в
писував стіни церкви о с. Стсблівка с. Ступннці. Навчався в малярні Ки
(Закарпатська область) (згідно з за єво-Печерської лаври, в 1759—
писом на стіні вівтаря). 1767 рр. Архів Киево-Печерської лав
ТОКАРЕВСЬКИЯ ри, ф. 128, заг. оп. 1, спр. 88 , с. 383.
Андрій (Аліпій) )— народився у ТРЕШ Е
1743 р. в Немирові. З 1761 р. пра Григорій — маляр з Вроцлава, пра
цював малярем Почаївського мона цював у Жовкві при дворі Яна Со-
стиря, тут же постригся в монахи. беського. Згадується у 1687 р. при
Виконував у цьому ж монастирі ма будівництві жовківської ратуші. Ва-
лярські роботи, а потім деякий час ^^сг 5. РатІ£Іпікі т іа з іа 261кші,
перебував у Загоровському монасти з. 54; ОііАзкі М. 2 а т е к \и 261 ки/і.
рі, де розписував вівтарі. У 1773 р. Іншому, 1933, з. 71, 90.
залншип монастир і зник. Голу ТРИВОГА
бець М. Малярі-василіани на тлі Іван із Слуцька — учень лаврської
західноукраїнського малярства малярні. В кужбушку X—79 па
XVIII ст,— Записки чина святого Ва арк. З є малюнок тушшю — погруд
силія Великого, т. З, с. 405. дя апостола Якова з підписом: «1749
томицькия Іван Тривога в Слуцке». У кужбуш-
XIX__12 1
Олександр — малпр-єзуїт. У 1702— НУ х х — 45— — малюнок тушшю, на
1703 рр. працював в м. Острозі.
Ропіаіек Разгепііа /. ЯІо^пік ]е- якому зображено апостола Філіппа,
7.і і і і о \ у агіузібиг, з. 247. внизу підпис: «Рисовал Ивап Триво
га Слуцкий 1750 месяца октября дня
ТОКАРЕВСЬКНП А. ТОНКИЯ
Портрет родини Зигороаських. 18». Там ж е апостол Варфоломій з
Іван — у 1772— 1774 рр. працював
підписом: «Лап Тгушо^а 1750», по
над відновленням живопису великої стать воїна з мечем, внизу иідішс:
ТИМОШЕНКО церкви Києво-Печерської лаври.
«1750 года месяца января дня ЗО
Ілля ТнмофіПовпч — майстер ки ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1, спр. 440.
Іван Тривога».
ївського іконописного цеху. Помер у ТОРАБИНОВСЬКИЯ ТРОЦКЕВИЧ
1807 |). «Ревизская сказка»...— ЦДІА Лук'яп Петрович — київський маляр. — живописець і гравер. У с. Звснн-
УРСР, ф. 462, он. І, спр. 1. Бл. 1760 р. уклав з Києво-Печерською город біля Львова знаходилась іко
ТИТ лаврою контракт па малювання іко на богоматері з підписом: «Т. Тгоскі-
Васильович — з с. Рудка Тонченків- ностаса в с. Попова Гора. ЦДІА еигісг С Р5К Маі]». Там ж е була
ська, учень стародубського маляра УРСР. ф. 128, вотч. оп. 1. спр. 11, гравюра з зображенням богоматері
Івана Сафроновича. Народився бл. арк. 16. цього ж художника з написом: «Ко-
1752 р. Соловій О. До історії укра
їнської живописі на початку
XVIII ст,— Україна, 1917, кн. 1/2,
с. 114. УЛАЗОВСЬКНГІ А.
Етюд.
ТИХОНОВ
Петро (у чернецтві — П ам н а)— на
родився в 1706 р. в м. Полоине. Зга
дується в середині XVIII ст. як
«майстерства малярського навче
ний». Архів Києво-Печерської лаврн,
ф. 128, мон. он. І, спр. ІЗ, с. 7.
ТИЩЕНКІВ
Оннснм Семенович — стародубський
іконописець. Згадується у 1726 р.
Соловій О. До історії української
живописі на початку XVIII ст.- -
Україна, 1917, к і і . 1/2, с. 109.
ТІМ ІНСЬКИЯ
Іван Олексійович — майстер київсько
го іконописного цеху. Помер у 1800 р.
«Ревизская сказка»...-- ЦДІА УРСР,
ф. 462, он. І, спр. 1.
ТІТОВ
ГІнлнп Григорович — майстер ки
ївського іконописного цеху. Помер у
1801 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА
УРСР, ф. 462, он. І, спр. І.
168
Словник художників
ум анськип Ф.
Етюд.
169
П. М. Жолтовський
*
Ф
* т. 58.
Ф ЕДІР
— маляр з Судової Пишні. У Львів
ській картинній галереї зберігається
І ікона «Успіння» з підписом: «рок
бжго АХИ лек исписа сей образ раб
бжиої Федор маляр виш рабу бжо-
ФАРНЕЦЬКИЙ му Василію Артпховичу мещанину
Станіслав — львівський маляр. Зга впшенському за отпушеніє гр'Ьхов».
дується під 1777 р. Ц Д І А у Львові, Кольорову репродукцію з неї див. у
ф. 52, оп. І, спр. 562, арк. 5—6. кн.: Жолтовський П. М. Український
ФАРУХОВИЧ живопис XVII—XVIII ст. К-, 1978,
Христофор — львівський вірменин, с. 27. Є згадка про роботи Федора
мініатюрист, книжковий ілюстратор. 1650 р. у с. Борятші, 1650— 1680 рр. в
Згадується у львівських актах між с. Верещнці. Драган М. Українська
1723—1756 рр. Відомі два рукописи, декоративна різьба, с. 95.
переписані та Ілюстровані Фаруховп- Ф ЕДІР
чем: Місал 1723 р. і вірменський лі- — львівський маляр. Під його до
тургаріон. З іофпік агіузіб'лг роїзкісії, глядом у 1628 р. «мурарські» май
і. 2, з. 198—199. стри Амвросій та Яків малювали
ФЕДЕР «везерунки» для каменерізних гербів,
Костянтин з с. Тернів на Львівщи вміщених в бані братської Успенської
н і— у фондах Львівського музею церкви у Львові. У львівській Братсь
українського мистецтва зберігається кій церкві була плащаниця його ро
Ікона богородиці з написом на зво боти. Помер близько 1649 р. Г олу
170
Словник художників
ФЕДУСКО.
Благовіщ ення.
«1753 гола м-ца іануарія ЗО числа
рисовал Єрмолай Федоров»; на
арк. 7 — малюнок в такій самій тех
ніці з алегоричним зображенням
жінки біля глобуса та підписом:
«1753 гола іаиуарія 20 числа рисовал
Єрмолай Федоров»; на арк. 36 — ма
люнок тушшю св. Амвросія з підпи
сом: «1752 месяца июня 12 числа ри
совал Ермола Федоров». В кужбуш
ку XX—79 на арк. 13 та 14 малюнки
тушшю постатей апостолів з датами
1^53 р. та підписом: «рнсовал Ермо-
лай». На арк. 48 — малюнок, на яко
му зображено два скелети, на
арк. 49 — зображення двох алегорич
них постатей. На обох малюнках
дата 1752 р. та підппе: «рисовал Єр
мола Федоров».
ФЕДОРОВ
Пилип — лаврський молодик. У куж
бушку ЮІ_ на а_к 5 е малюнок
XX—43
пером, підтушований аквареллю. Зо
бражені рокайлі. Підпис: «Сей куншт
рнсовал Филип Федоров».
ФЕДОРОВИЧ
Пилип — львівський маляр. Згадуєть
ся у 1599 та 1603 рр. В останньому
році разом із братом Прокопом їздив
у складі посольства від Ставропігій
ського братства в м. Ясси до мол
давського господаря у справі одер
жання допомоги для малювання церк
ви. Був братським скарбником. Архни
171
П. ЛІ. Жолтовський
172
Словник художників
173
П. М. Жолтовський
174
Словник художників
ш
Ян — львівський маляр. У 1598 р. власних його гравюр та чотири гра
здобув звання королівського маляря. вюри, створені на основі його малюн
Організатоо І цехмістер львівського ків. Був надвірним малярем короля
католицького цеху малярів у 1596 р. Яна III Собеського. Виконував різні
Помер бл. 1602 р. його пензлю при замовлення короля в замку м. Ж овк
писуються портрет Яна Замойського ни. Пензлю цього художника припи
та картина «Наука християнського сується образ св. Анни в Кракові,
вмирання». Мапкоч)$кі Т. Ь«гошзкІ св. Себастяна в костьолі св. Хреста
ШАБЕЛЬНИЧЕНКО гссЬ т а їа г г у ■» XVI—XVII V.. 8 . 19, у Варшаві, алегоричні картини «Ве
(Шабельннцький) Д ем ид— у 1773— ??. 36—37: Вовіеі Р. 2 <І2 Іе)6 иг т а - сна», «Літо», «Осінь», «Зима», сі
1774 рр. брав участь у роботах по Іяг8 <»'я ішошзкіеео.— 5рга\Уог<)апія мейний портрет королівської родини
відновленню живопису великої церк к о тізіі., 1. 5, 8. 159; Пахіашіескі Е. та кінний портрет королівського по
ви Києво-Печерської лаври. ЦДІА Зіошпік таїяггбму роїзкісЬ. і. 2 , дружжя у віланівському палаці.
УРСР, ф. 128, оп. І, спр. 440. к. 325—326: Львівський портрет. К а Приписуються також картини
ШАМЧУК талог виставки, с. 2 1 , 28. «Вакх», «Аріадна», «Вакханалія».
Михайло — майстер київського іконо «Юнак з левом», що знаходяться у
ШЕФЕР
писного цеху. Помер у 1801 р. «Ре- Іоанн — львівський ілюмінатор. Львівській картинній галереї. СрЬа-
пнзекая сказка»...— ЦДІА УРСР, гоївіск М. Міосіозс і ріепузга ргаса
Близько 1486 р. ілюстрував книги Леггедо Еіеиіега Згутопо^гізга 5е-
ф. 462, оп. 1. спр. 1. для львівського католицького архі
Ш А П ОВАЛЕНКО єпископа. Яахіашіескі Е. ЗІоФлік тІ£ІпоФ 5 кіс£о.— Кзі?£а ратідікош а
Петро Якимовнч — стародубськнн 1 ш аіагго^ роїзкісЬ.., І. 2, в. 345. ки сгсі ОзшаМа Ваігега; Свєнціць
іконописець. Згадується у 1726 р. ка В. С л о в н и к ж о в к і в с ь к и х майстрів
Соловій О. До історії українсько! ШИБАНОВ живопису та різьби.— Українське ми
живописі на початку XVIII ст.— Олексій Петрович — кріпак князя стецтвознавство, 1967, вип. 1, с. 144;
Україна, 1917, кн. 1/2, с. 109. Потьомкіна. В 1787 р. написав два Возницький Б. Одеський замок, 134,
портрети Катерини II піл час ТІ пере 136.
Ш А РО В С Ь К И Я бування в Києві. Тут же намалювая і і і о л ь ц -в о л ь ф о в и ч
Гнат (чернече ім 'я — Іезекнїль) — портрет гр. Дмитрієва-Мамонтова. Иосиф — львівський маляр та земле
народився 1737 р. в с. Самсонівка Обидва портрети вважаються кра мір. Згадується у 1591, 1592, 1596,
Ніжинського полку, син міщанина. щими роботами цього майстра. Бе- 1598 рр. Вмер бл. 1602 р. Був чле
В 1759 р. згадується в документах ниа А. Русская школа живописи. ном католицького малярського цеху.
як навчений «іконописного художе- Спб., 1904, с. 14— 15. Його пензлю належить так званий
ства* в Києво-Печерській лаврі. Ар домагаличівський образ богородиці у
хів Києво-Печерської лаври, ф. 128, ШИГЕЛЬСЬКИЯ
Симон — маляр з м. Галича. З га львівському Кафедральному соборі.
мон. оп. 1, спр. 13, с. 149. Йому ж приписується ікона «Трійця»,
Ш А РО В С Ь К И Я дується під 1700 р. Вовіеі Р. 2 йгіе-
а також образ богородиці з Яном з
Ігнат Васильович — син козака Ко таїагзіш а ІФоадзкІерт.— 5рга-
Дуклі. Він малював портрет Яня
нотопської сотні. Ж ив у Копотопі, шогсіапіа котізіі... (. 5, а. 161. Воїма. Львівський портрет. Каталог
потім навчався іконопису в Кнєво- ІІІИГУРА виставки, с. 20 .
Межигірському монастирі, а з Иосиф — студент Київської академії. ШПАК
1764 р. знаходився па роботі в ма З його малюнка ІІІлевен у 1741 р. п Станіслав — маляр з Вільна. В 1590 р.
лярні Киево-Печерської лаври. Берліні гравірував тезис із зображен працював у Львові, {.огіпвкі V .
175
П. /Н. Жолтовський
ю
ш ум енко
П рокіп Л ап р ептійо в пч - - май стер к и
ївського іконописного цеху. П ом е р у
1797 р. «Р с пн зск а я сказка»...— Ц Д і А
У Р С Р , ф. 462, оп. І, спр. 1.
ш ум лян ськии У А
— іконописець. З г а д у є т ь с я у спрппі
б у д у в а н н я церкви Р і з д в а Б о г о р о д и ЮГАСЕВИЧ
ці у м. Л о х в и ц і п 1763 р. Таранушен- Іван (1741— 1814)— за к арп ат сь к и й
ко С. А. М он у м ен т а ль н а д е р е в ’яна живописец ь, к н и ж к о в и й гр аф ік . Ко-
арх іт ек т ур а Л ів о б е р е ж н о ї У країн и жин //. Л. У краннское нскусство
К.. 1976, с. 299; Ц Д І А У Р С Р , ф. 229. XIV— XX пв. Л ьв о в , 1958, с. 117.
оп. І, од. зб. 142, а рк. 38. У с. П р и к р а на П р яш ів щ н н і є д е
кілька ікон, які приписуються його
пензлю. Д у б а й М. З мистецтва н а
ших де рев 'я н их церков.— Н а родн и й
к ал е н д а р 1967, с. 94.
Ш О Л кЦ -ВО Л ЬФ О аИ Ч
Богородиця. Копія.
п.
176
Словник худож ників
177
П. М. Жолтовський
1802 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА 33 портрети. Д о них, очевидно, нале жив до суду малярського челядника
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. жать ті портрети представників роду Івана Малиновського за підряджен-
ЯНОВСЬКИЯ Ржевуських з роздольської галереї, ня останнього без відома цеху на м а
Омелян Михайлович — майстер ки що зберігаються тепер у Львівській лярські роботи. ^ашо^зкі Р. О 5(а-
ївського іконописного цеху. Помер у картинній галереї. Яремкевич — ав гуш Ьшоиче, 5. 59; Ьогіпзкі II'/.
1797 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА тор 10 портретів польських королів, О Ішо^зкІсЬ таїаггасЬ .— Зргажогсіа
УРСР, ф. 462, оп. 1, спр. 1. що зберігаються у Львівському істо пі а кошізіі.., 4. 5, з. 49.
ЯНОВСЬКИЯ ричному музеї. Йому ж приписується ЯЦКО
Омелян Петрович — майстер ки авторство портрета Федора та Маг- — маляр з Вишні. У 1653 р. вико
ївського іконописного цеху. Помер у далини Жемелок, що знаходиться в нав іконостас для церкви с. Дністрик
1801 р. «Ревизская сказка»...— ЦДІА Дрогобицькому краєзнавчому музеї. Головецький на Львівщині. На хра
УРСР, ф. 462, он. 1, спр. 1. В 1763 р. малював «божий гріб» на мовій іконі Івана Хрестителя цього
Я Н О В СЬК И Я замовлення братства при церкві іконостаса підпис; «рок бож ахни
П етро— в 1775—1776 рр. працював св. Теодора у Львові. С(ЬагоюісгМ. Яцко маляр з Вишні». З його робіт
пал підновленням жпвопису великої М1ос1о£б І ріег\узга ргаса Леггедо відома також ікона «Розп'яття»
церкви Киево-Псчерської лаври. Ніеиіега Згушожісга Зетідіпож зкі- 1658 р. На ній є напис: «Сію ікону
ЦДІА УРСР, ф. 128, оп. 1. сир. 440. с£о.— Кзі?£а ратіаїкочуа ки сгсі дал зробити священик ерей лазор за-
ЯНОВСЬКИЯ Озшаїсіа Ваігега, 5. 113— 114; 121— здравіе своє и за отпущение грихов
Роман — у 1769 р. працював в ма 122; Л ь в і в с ь к и й музей українського родіч овь своих рок бож ахиз яцко
лярні Києво-Печерської лаври. Архів мистецтва. Ри Р° 353, арк. 75. маляр з вишн'Ь». Стара Україна,
Києво-Печерської лаври, ф. 128, мон. ЯРОСЛАВСЬКИЙ 1925, ч. 7/10, с. 137.
оп. 1, спр. 51, с. 311. Василь— галицький маляр. У 1753 р.
Я ЦК О ВИ Ч
золотив великий вівтар кармелітсько
ЯНОВСЬКИЯ Андрій — львівський маляр. У 1654 р.
Федір Леонтійович — майстер ки го костьолу в Дрогобичі. Конвент
монастиря оскаржив його перед місь виконував роботи для львівського
ївського іконописного цеху. Наро домініканського клящтору. В 1664 р.
ким судом за кражу трьох книжок
дився у 1761 р. «Ревизская сказ малював фігури для «Тріоді посної».
ка»...— Ц ДІА УРСР, ф. 462. оп. 1. золота, яке він продав Іцкові Герш-
І.огіпзкі 1У. О Ітуо^зкісЬ гааіаг-
спр. 1. ковичеві. Згагапіет сг І. Кгиі ока па
гасЬ.— Зргашогсіапіа кошізіі.., І. 5,
Ьепсіісіа Козсіоіа гизкіерт /а сгазбиг з. 48; м апкоівзкі Т. Ьшо\Узкі сесЬ
Я НТО Щ И К, Ргссгрозроіііе] роїзкс]. Ь\у6\у, 1875,
правдоподібно АНТОЩИК, син ш аіаггу V XVI—XVII V., з. 75; Го
5. 60.
Антонія — маляр, вірменин. У 1649 р. ЯРОСЛАВСЬКИЙ
лубець М. Українське мистецтво
жив у передмісті (юридиці св. Яна) XVI—XVII ст. під покровом Ставро
Григорій Олексійович — майстер ки пігії.— Збірник Львівської Ставропі
Львова. 5Іочгпік агіузіо» роізкісЬ, ївського іконописного цеху. 3 1797 р.
І. З, 5. 229. гії, т. 1, с. 314.
цехова управа не мала відомостей
Я Р ЕМ К Е В И Ч про його місцеперебування. «Ревиз ЯШУЛД
львівський маляр. В 1752—
Ш іім о іі — ская сказка»...— ЦДІА УРСР, ф. 462, Войцех (1763— 1821)— архітектор,
1760, 1763, 1764 рр. виконував низку оп. 1, спр. 1. маляр, різьбар. Брав участь п оздоб
замовлень для двору Ржевуськнх п ЯСТРЕМСЬКИЯ ленні парку «Софіївка» біля м. Ума
Роздолі. В рахунках цього двору Степан — цеховий львівський маляр. ні. Цавіахеіескі Е. ЗІочшік шаІаггЛ^г
згадується про образ «Св. Трійці» і Згадується у 1684 р. В 1699 р. оскар роізкісЬ.., І. 1.8. 208—209.
Нпгіот-сот
-«гогашко
Зміст
В с т у п .............................................................. 5
Естетичні проблеми образотворчого мис
тецтва в українській літературі XVI—
XVIII ст. і символічно-алегорична образ
ність ............................................................... 7
Художники і сусп ільство.......................... 45
Корпоративне та професійне життя ху
дожників ......................................................... 53
Художня о с в і т а ......................................... 67
Галереї та збірки ж ивопису.................... 83
Малюнки художників-аматорів . . . . 91
Словник художників, що працювали на
Україні в XIV—XVIII ст............................ 109
Академия наук
Украннской ССР
Музей зтнографии
и художественного нромьісля
Художественная жизнь
на Украине
в XVI— XVIII ст.
(На украннской язьіке)
Редактор
II. М. РОЖКОВА
Оформлення та пакет
художника
Р. К. ПЛХОЛЮКА
Художній редактор
В. П. КУЗЬ
Технічний редактор
Б. М. КРИЧЕВСЬКА
Коректори
О. О. ІСЛРОВЛ.
3. П. Ш КОЛЬНИК.
Л, М. ТВОРКОВСЬКА