Цензура в Інтернеті

Цензура в інтернеті потрібна, необхідність впровадження обмежень

на користування інтернетом є запорукою безпеки громадян.

Інтернет подарував світові безліч можливостей та доступної

інформації. Але, як це заведено, з надлишком ресурсу приходить і його
зловживання. Зареєструватись та поділится своєю думкою чи матеріалом
може будь-хто з доступом у мережу і для цього не потрібно досягати певного
віку і розумових здібностей. Це і створює проблему цензурування деякого
контенту.
Про цензуру вперше заговорили на початку 1996 року взбентежені
батьки і педагоги через хвилювання за вплив інтернету на дітей. Тоді навіть
конгрес США запровів «Акт про норми пристойності в телекомунікаціях»
Але він суперечив першій поправці в Конституції, тому його доволі швидко
скасували. Аргументом проти цензури приводили обмеження не на
законодавчому рівні, а в своєму пристрої.
Чому я вважаю, що потрібна загальна цензура та хто має її визначати?
Що для одних біле, для інших – чорне.
Расова та гендерна ненависть, насилля, булінг, пропаганда,
букмейкерські контори, торгівля зброєю і людьми – це лише декілька речей з
того «арсеналу», що є у світі. Це декілька дуже жорстоких, небезпечних дій,
що, на жаль, траплялись, трапляються і будуть траплятися. Але. Зараз це
набуває масового характеру. Тому що у ненависті з’явились канали
трансляції. Щоб не казали, але якщо у дітей немає поняття про «добро» та
«зло», які їм не прищепили батьки, вони сформують це самі, за допомогою
контенту, що буде їм потраплятись.
Як, наприклад, нещодавній випадок з казанським стрілком з терактом
у школі, у ході якого загинуло дев’ятеро людей. В інтернеті після цього
пройшла хвиля насилля у школах, дехто ставив собі на заставку фото стрілка,
дехто починав «жартувати» на тему того, щоб зробити таке у власній школі.(
https://www.mk.ru/social/2021/05/13/u-kazanskogo-strelka-nashlis-posledovateli-
po-vsey-strane.html)
Добре, що «жартівників» відразу відшукали і знешкодили, а в
соціальних мережах працює цензура на будь-яке розміщення подібного
контенту. Він – самовидаляється.
Що буде з державою без закону? Анархія. Повний безлад у світі.
Цензура – це «конституція» інтернету, що тримає суспільство в порядку, бо
саме по собі суспільство не може існувати. Воно існує тільки в контексті.
 Тож, ми прийшли до висновку, що цензура підконтрольна закону тієї
держави, з якої є доступ до інтернету. Але чи справедливо це до громадян тієї
ж Пінічної Кореї або Ірану, де в цілому пануть доволі антигуманні порядки.
Північна Корея забороняє більшості громадян доступ до всесвітньої мережі і
заміняє це своїми аналогами, як, наприклад інтернет-мережа «Кванмен» та
навіть інша операційна система – «Червона Зірка».
Влада Ірану вважає інтернет винахідкою ворогів для користування
проти іранського народу., тому блокує майже усі всесвітні інтернет-
платформи.
Як на мене, заборона міжнародних засобів комунікації неодмінно веде
до прірви між культурами, що в свою чергу призводить до конфліктов і війн,
в той час як сама ідея цензури в тому і полягає, щоб уникнути цього. Тому
потрібен загальний закон на ріві міжнародних платформ. Нехай це роблять
виробники цих медіа-ресурсів, «в своїй грі свої правила». І головне – без
порушення декларації прав людини. Те, що зараз коїться у світі: коли за
розповсюдження порнографії вважається малюнок жіночого статевого
органу(історія з Юлією Цветковой), за пропаганду наркотиків вважають
інтерв’ю(випадок з Юрієм Дудем) , затримують за пісні(випадок з блогером
Юрієм Хованським) і громадянську позицію – все це не цензура, це
прикриття під виглядом цензури і це порушує права людини.