Шаповалов В.О.

, група 15

Теми 1-2 – Основи музеєзнавства

Семінарське заняття 1.
Тема. Музейний предмет і музейна колекція.
Зберігання музейних предметів у фондах

1. Ключові поняття музейної справи: «музейний фонд», «музейний

предмет», «музейна колекція», «музейне зібрання».
Музейний фонд – сукупність рухомих пам’яток природи, матеріальної і
духовної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове
значення, незалежно від їх виду, місця створення і форми власності, та
зберігаються на території України, а також нерухомих пам’яток, що
знаходяться в музеях України.
Музейний предмет – виділений із середовища природи або суспільства об’єкт
(предмет), який несе наукову, художньо-естетичну, історичну або меморіальну
цінність.
Музейна колекція – сукупність музейних предметів, що об’єднані однією або
кількома спільними ознаками.
Музейне зібрання – сукупність музейних колекцій та музейних предметів, а
також пов’язаних із ними бібліотечних фондів, архівів, каталогів та наукової
документації музею.

2. Основні властивості музейного предмету. Новітні тенденції у його

розумінні. Класифікації музейних предметів (типи, види, підвиди і
групи).
Предмет стає музейним завдяки своїм властивостям, серед яких:
 інформативність – здатність виступати джерелом інформації
(історичної, культурної, суспільно-природничої тощо);
 аттрактивність – здатність завдяки зовнішнім ознакам пригортати
увагу;
 експресивність – здатність викликати у людини асоціації, емоції,
переживання та інші психологічні реакції;
 репрезентативність (ця ознака була додана В.П. Арзамасцевим) –
здатність відтворювати (передавати) характерні ознаки минулих часів
(коли був створений предмет).
Сучасний музей – особлива комунікативна система, яка характеризується
наявністю різних рівнів комунікації. Одним з таких рівнів є комунікація між
музейним предметом та відвідувачем. Наявність даної форми комунікації дає
можливість сучасному музею реалізувати свою виховну функцію, здійснюючи
естетичне, моральне-етичне, патріотичне, екологічне та інші види виховання.
Також музейний предмет, виступаючи носієм певної культури, історичної
епохи дає підстави розглядати музейну комунікацію у системі міжкультурної.

Класифікація музейних предметів

В залежності від способу фіксації інформації:
 письмові,
 речові,
 образотворчі,
 кіно- та фотоджерела.
За матеріалом:
 дерево,
 метал,
 скло,
 шкіра,
 тканина,
 кераміка тощо.
За функціональним призначенням:
 культові предмети,
 зброя,
 одяг
 посуд тощо.
Всі колекції музею поділяють на дві групи: основний музейний фонд та фонд
науково-допоміжних матеріалів. Матеріли основного фонду систематизують в
історико-хронологічному порядку з дотриманням географічних зон (відділи
палеоліту, неоліту, бронзи, залізного віку). Іноді музеї мають ще тематичну
систему зберігання, відповідно до якої пам’ятки розміщують у фондах за
тематикою, пов’язаною з профілем музею, його структурою або експозицією.
Фонд науково-допоміжних матеріалів зберігають за тією самою системою – в
історико-хронологічному порядку з дотриманням географічних зон.

3. Цінність музейного предмету та музейна цінність предмету.

Унікальні та типові музейні предмети. Відтворення музейних
предметів (копії, репродукції, макети, моделі, муляжі, зліпки,
голограми).
Зазвичай цінність музейного предмету виражається поняттями «типовість» і
«унікальність». Типовим музейним предметом вважається предмет, який
відображає типове явище і має характерні ознаки того чи іншого часу.
Прикладом типових предметів можуть служити стандартні промислові вироби,
типові документи. Такий предмет, навіть якщо зберігається в музеї в одному
примірнику, вважається типовим, тому що в повсякденному житті існують
ідентичні йому предмети.
Унікальні предмети є такими через своєрідність та неповторність. Такими
можуть бути високохудожні твори образотворчого та декоративно-ужиткового
мистецтва, наукові прилади оригінальної конструкції, окремі пам’ятки
писемності. Також до унікальних належать і меморіальні предмети – власні речі
видатних державних та громадських діячів, а також речі, пов’язані із
знаменитими подіями, реліквії.
Поряд з музейними предметами в якості експозиційних матеріалів виступають
відтворення музейних предметів – копії, репродукції, зліпки, муляжі, моделі,
макети, наукові реконструкції, голограми. Деякі копії дуже точно відповідають
оригіналу. Розрізняють два види копій – сучасне відтворення музейного
предмету та повторення творів мистецтва, виконане автором (авторська копія)
або іншим митцем.
Макет – об’ємне відтворення зовнішнього вигляду об’єкту, яке створює в
певному масштабі і допускає деяку умовність у показі.
На відміну від макета модель зберігає конструктивні принципи і фактуру
оригіналу. Модель створюється в тому випадку, коли потрібно змінити
масштаб предмету, який через свої габарити не може бути представлений.
Голограма – об’ємна оптична копія реального об’єкту, яка створюється шляхом
запису зображення предмета на світлочутливу пластину або на плівку за
допомогою лазерної техніки.

4. Типи музейних колекцій. Музейні предмети та пам’ятники.

В музеєзнавстві розрізняють такі типи колекцій:
 Природознавчі колекції з матеріалом зі всіх сфер природничих наук,
зокрема геології, мінералогії, ботаніки, зоології, антропології,
палеонтології, астрономії та інших споріднених базових наукових
дисциплін.
 Історичні та культурно-історичні колекції із матеріалом загальної,
національної, регіональної та індивідуальної історії, етнографії,
фольклористики, історії давніх та ранніх віків, образотворчого мистецтва,
музики, літератури та інших сфер людської діяльності.
 Художні колекції із матеріалом зі сфер графіки, живопису, скульптури,
художнього промислу, дизайну, архітектури, фотографії, електронних та
інших візуальних технік.
 Науково-технічні колекції із матеріалом з усіх сфер техніки і технічного
використання усіх галузей природничих наук, не утворюють власної
категорії, а відрізняються від інших зібрань лише способом відбору та
експонування об’єктів.
Основу музейних фондів становлять музейні предмети – пам’ятки історії та
культури, а також об’єкти природи, що були вилучені з середовища
знаходження у зв’язку з їх здатністю документувати суспільні природні
процеси і явища.

5. “Режим зберігання фондів” і його складові:

а) температурно-вологісний і повітряний режим;
б) світловий режим, світлостійкість музейних предметів;
в) біологічні шкідники та їх згубний вплив на музейні предмети.
Музейні фонди розміщуються в спеціально обладнаних просторих, світлих
приміщеннях, з регульованими системами вентиляції і опалення, відповідними
умовами зберігання.
Для невеликих музеїв рекомендується об’єднання та організація окремих
сховищ за типологічно-матеріальними ознаками з урахуванням категорій
безпечного зберігання для великих музеїв – за тематичними, а всередині – за
матеріальними ознаками. Сховища повинні бути обладнані ізолятором з
опаленням, окремим входом, подвійними дверима та складатись з приміщень:
  для роботи співробітників,
 для приймання предметів, розпакування та первинного огляду,
 для проведення дезінсекції чи дезінфекції,
 для витримування предметів після обробки,
 для експонатів, що находять, де їх розпаковують, розбирають, оглядають,
 спеціальну комору для зберігання господарського інвентарю.
Музейне обладнання розміщують таким чином, щоб прорізи для вікон і дверей
залишалися вільними.
З метою усунення локальних застійних зон у фондосховищах необхідно
підтримувати достатню циркуляцію повітря: не перевантажувати приміщення
предметами, не розміщувати шафи та вітрини безпосередньо біля зовнішніх
стін будинку.
При підвищенні вологості треба уникати зберігання музейних предметів у
щільно зачинених шафах, що стоять дуже близько до стіни. Відстань між
стінами і обладнанням не повинно бути менш ніж 10-15 см.
Кількість горючих елементів у сховищі повинна бути зведена до мінімуму.

6. Поняття “системи зберігання музейних фондів” та способи її

організації. 
Музейні фонди – колекції, що знаходяться в сховищах, експозиціях або на
виставках музею.
Завдання зберігання фондів полягає у забезпеченні збереження музейних
цінностей, у захисті їх від руйнування, псування та розкрадання, а також
створенні сприятливих умов для вивчення та показу колекцій. Зберігання
фондів здійснюється у фондосховищі, в експозиції під час будь-яких
переміщень всередині музею та за його межами.
Принципові положення про організацію зберігання фондів визначаються
загальнодержавними нормативними актами, дотримання яких є обов’язковим
для всі музеїв країни. Проте фонди кожного музею мають свою специфіку, що
проявляється у складі та структурі фондів, у кількості предметів та ступені їх
збереження, в особливостях конструкції музейних приміщень та фондосховищ.
Тому додатково крім основних нормативних документів у музеях
розробляються інструкції по збереженню фондів для внутрішнього
користування.

Семінарське заняття 2.
Тема. Характеристика музеїв за профілями.
Визначні музеї України

Для презентації я обрав Державний природознавчий музей Національної

академії наук України, заснований у 1870 році меценатом та природознавцем
Володимиром Дедушицьким.
Презентацію прикріплюю окремо.