Тренінгове заняття

Кондиціонування повітря в
адміністративних і громадських приміщеннях

Мета заняття – вивчити поняття «кондиціонування повітря»,

класифікацію систем кондиціонування повітря, ознайомитися зі
спрощеною методикою розрахунку систем кондиціонування
адміністративних і громадських приміщень.

Теоретичні відомості

Кондиціювання повітря (від латин. condicio – умова, стан) – це

створення й автоматичне підтримання в закритих приміщеннях і засобах
транспорту параметрів повітряного середовища (температури, відносної
вологості, чистоти, складу, швидкості руху та тиску повітря) найбільш
сприятливих для самопочуття людей, ведення технологічних процесів,
роботи обладнання і приладів, забезпечення збереження цінностей
культури та мистецтва тощо.
Кондиціонер – це пристрій для підтримання оптимальних
кліматичних умов у квартирах, будинках, офісах, автомобілях, а також
для очищення повітря у приміщенні від небажаних часток.
Головною особливістю систем кондиціювання є те, що вони
забезпечують великий комплекс процесів оброблення повітря, за
допомогою яких може бути задоволено найвищі вимоги до параметрів
повітряного середовища закритих приміщень. Водночас стан повітряного
середовища приміщення перестає бути залежним від параметрів
зовнішнього (атмосферного) повітря.
Системи кондиціонування повітря класифікують таким чином:
за ступенем використання зовнішнього повітря – прямоточні
(обробляють зовнішнє повітря, але його використовують одноразово),
рециркуляційні (багаторазово обробляють повітря, яке є всередині
приміщення), із рециркуляцією (обробляють суміш зовнішнього й
внутрішнього повітря; переважно, частка зовнішнього повітря в цій суміші
становить 10 – 15 %);
за ступенем централізації – місцеві (обслуговують окремі
приміщення; їх розташовують, переважно, у самих приміщеннях),
центральні (обслуговують з одного центру одночасно кілька приміщень).
 Розрахунок системи кондиціонування повітря. Найбільш
важливою характеристикою місцевих кондиціонерів, яку необхідно
оцінювати під час їхнього вибору та установлення у приміщенні
(особливо офісному, жилому), є потужність охолодження. Від цієї
величини залежить площа, на яку він розрахований, а також його
вартість.
Для орієнтовних розрахунків системи кондиціонування повітря
беруть 1 кВт охолоджувальної потужності кондиціонера на кожні 10 м 2
площі приміщення за висоти стелі 2,8 – 3,0 м. Таким чином, для
орієнтовного оцінювання охолоджувальної потужності кондиціонера
досить площу кімнати розділити на десять. Наприклад, для приміщення
площею 20 м2 потрібно вибрати кондиціонер, який має охолоджувальну
потужність 2,0 кВт. Слід зауважити, що за цією спрощеною методикою
можна визначити необхідну потужність лише для компенсації
тепловиділень від стін, підлоги, стелі та вікон. У разі, якщо у приміщенні
велика площа засклення або вікна виходять на південний бік,
надходження тепла будуть більшими та визначену таким чином
охолоджувальну потужність кондиціонера необхідно збільшувати на 15 –
20 %.
Із метою визначення більш точної оцінки охолоджувальної
потужності місцевого кондиціонера необхідно розраховувати всі
тепловиділення, які надходять у приміщення, за такою формулою:

Qзаг. = Q1 + Q2 + Q3, (7.1)

де Qзаг. – загальні тепловиділення в приміщення, Вт;
Q1 – надходження тепла у приміщення від стін, підлоги, стелі й вікон, Вт;
Q2 – надходження тепла у приміщення від людей, Вт;
Q3 – надходження тепла у приміщення від обладнання, Вт.

Надходження тепла у приміщення від стін, підлоги, стелі й вікон

можна визначити за такою формулою:

Q1 = V ∙ q, (7.2)
де V – об’єм приміщення, м3;
q – коефіцієнт, який має такі значення: у разі південної орієнтації вікон
– 40 Вт/м3, у разі північної орієнтації вікон – 30 Вт/м 3, для всіх інших
випадків орієнтації вікон – 35 Вт/м3.
 Надходження тепла у приміщення від людей та обладнання
обчислюють за ф-лами 6.5, 6.6 (див. тренінгове заняття 6).
На підставі обчисленого значення Qзаг. необхідно вибрати близьку за
потужністю модель кондиціонера зі стандартного ряду. Причому, якщо
значення Qзаг. не точно відповідає величинам, зазначеним у
стандартному ряді, то в цьому разі необхідно значення Q заг. округлити в
більший бік до найближчої величини, наведеної у стандартному ряду.
Стандартний ряд місцевих кондиціонерів за охолоджувальною
потужністю: 2,0 кВт; 2,5кВт; 3,5 кВт; 5,0 кВт; 7,0 кВт.
Слід зазначити, що в результаті такого розрахунку визначають саме
потужність охолодження кондиціонера, яку часто плутають із потужністю,
споживаної кондиціонером від електромережі. Насправді, споживана
кондиціонером потужність приблизно в 3 рази менша від потужності
охолодження, тобто кондиціонер потужністю 2,5 кВт споживає всього
близько 800 Вт електроенергії – менше ніж праска або електричний
чайник. Тому місцеві кондиціонери, переважно, можна включати в
звичайну розетку.

Завдання

1. Зробіть розрахунок системи кондиціонування повітря для

офісного приміщення, із метою створення в ньому оптимальних
мікрокліматичних умов. Приміщення розташовано в п’ятиповерховій
цегляній будівлі. Співробітники офісу – менеджери та інженери.
Додаткову інформацію, необхідну для здійснення розрахунків, наведено
в табл. 7.1 (номер варіанта видає викладач).
2. На підставі визначених результатів зробіть висновки.

Запитання для самодіагностики

Таблиця 7.1
 Вихідні дані

приміщення, L Довжина

приміщення, B Глибина

принтерів,
приміщення, Н Висота

Загальна

Кількість людей,
комп’ютерів, nоб1

кількість
Кількість

сканерів і т. ін.,
№ Орієнтація

nл
п/п вікон

nоб2
23 3,0 6 9 Північно-західна 4 1 6

Qзаг. = Q1 + Q2 + Q3,
Qзаг. = 5670 + 834 + 650=7154 Вт
де Qзаг. – загальні тепловиділення в приміщення, Вт;
Q1 – надходження тепла у приміщення від стін, підлоги, стелі й вікон, Вт;
Q2 – надходження тепла у приміщення від людей, Вт;
Q3 – надходження тепла у приміщення від обладнання, Вт.

Надходження тепла у приміщення від стін, підлоги, стелі й вікон

можна визначити за такою формулою:

Q1 = V ∙ q,
Q1 = 162 ∙ 35=5670

Надходження тепла у приміщення від людей

Qлюдей = W · nл.,
Qлюдей = 139 · 6=834
120 ккал/год (139 Вт);

Надходження тепла у приміщення від обладнання

Qоб. = N · nоб.,

Qоб. = 150 · 4=600- для комп’ютера,

Qоб. = 50 · 1=50- для принтера, ксерокса

де N – потужність одиниці обладнання, Вт (N = 150 Вт для комп’ютера,

N = 50 Вт для принтера, ксерокса, сканера і т. ін.);
nоб. – кількість одиниць обладнання, шт.
 Отже, кондиціонер потужністю 7,5 кВт споживає всього близько
2333 Вт електроенергії це найближча за потужністю модель
кондиціонера до 7154Вт зі стандартного ряду

На підставі обчисленого значення Q заг. необхідно вибрати близьку

за потужністю модель кондиціонера зі стандартного ряду. Причому, якщо
значення Qзаг. не точно відповідає величинам, зазначеним у
стандартному ряді, то в цьому разі необхідно значення Q заг. округлити в
більший бік до найближчої величини, наведеної у стандартному ряду.
Стандартний ряд місцевих кондиціонерів за охолоджувальною
потужністю: 2,0 кВт; 2,5кВт; 3,5 кВт; 5,0 кВт; 7,0 кВт.
Слід зазначити, що в результаті такого розрахунку визначають саме
потужність охолодження кондиціонера, яку часто плутають із потужністю,
споживаної кондиціонером від електромережі. Насправді, споживана
кондиціонером потужність приблизно в 3 рази менша від потужності
охолодження, тобто кондиціонер потужністю 2,5 кВт споживає всього
близько 800 Вт електроенергії – менше ніж праска або електричний
чайник. Тому місцеві кондиціонери, переважно, можна включати в
звичайну розетку.
 Додатки

Додаток А
Розмежування роботи за важкістю на основі
загальних енерговитрат організму в ккал/год (Вт)
(ДСН 3.3.6.042-99)
Категорія роботи Енерговитрати організму людини
Види діяльності з витратами енергії не більше ніж 150 ккал
(174 Вт).
Примітка: легкі фізичні роботи розподіляють на:
1) категорію Iа – енерговитрати до 120 ккал/год (139 Вт);
2) категорію Iб – енерговитрати 121 – 150 ккал/год (140 – 174 Вт).
До категорії Iа належать роботи, які виконують сидячи та
Легкі фізичні супроводжуються незначною фізичною напругою (ряд професій
роботи на підприємствах точного приладо- і машинобудування
(категорія I) (наприклад, інженер, оператор набору), на годинниковому
виробництві, у сфері керування (наприклад, менеджери).
До категорії Iб належать роботи, які виконують сидячи, стоячи або
пов’язані з ходьбою, та супроводжуються деякою фізичною
напругою (ряд професій у поліграфічній промисловості, на
підприємствах зв’язку, контролери, майстри в різних видах
виробництва)
Види діяльності з витратами енергії в межах 151 – 250 ккал/год
(175 – 290 Вт).
Примітка: середньої важкості фізичні роботи розподіляють на:
1) категорію IІа – енерговитрати від 151 до 200 ккал/год
(175 – 232 Вт);
2) категорію IІб – енерговитрати від 201 до 250 ккал/год
(233 – 290 Вт).
Середньої
До категорії IІа належать роботи, пов’язані з постійною ходьбою,
важкості
переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у
фізичні роботи
положенні стоячи або сидячи й потребуючі певної фізичної
(категорія II)
напруги (професії в механоскладальних цехах машинобудівних
підприємств, на прядильно-ткацькому виробництві й т. ез.).
До категорії Iіб належать роботи, пов’язані з ходьбою,
переміщенням і перенесенням предметів вагою до 10 кг, які
супроводжуються помірною фізичною напругою (ряд професій у
механізованих ливарних, прокатних, термічних, зварювальних
цехах машинобудівних і металургійних підприємств і т. ін.)
Види діяльності з витратами енергії понад 250 ккал/год (290 Вт)
Важкі фізичні Примітка: до категорії III належать роботи, пов’язані з постійними
роботи переміщеннями та перенесенням значних (понад 10 кг) ваг, що
(категорія III) потребує великих фізичних зусиль (ряд професій у ковальських
цехах, машинобудівних і металургійних підприємств)