Кафедралка Біохімія 2

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
aPnuPlP“
oSд!3ч…,*
Затверджено
Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України
як підручник для студентів вищих навчальних закладів
ПЕРЕДМОВА
Проблеми фізіології, що виникли в середині XIX ст., потре-

бувáли розкриття хімічної природи фізіологічних процесів і ана-
літичних хімічних визначень окремих речовин. Так поступово
формувався новий напрям – фізіологічна хімія. Хімічні дослі-
дження в цій сфері проводили К. Бернар (1866), визначаючи
вміст цукру в крові й сечі, В. Уолластон (1810) при описанні цис-
тинових камінців і К. Бедекер (1859) – алкаптонурії та ін. Ще за
45 років до "біохімічних" досліджень К. Бернара хіміки-органіки
описали до сотні хімічних сполук рослинного та тваринного по-
ходження. Ці дослідження, як і аналогічні наступні, відносять до
розділу біохімії, який вивчає хімічну статику організмів, тобто до
статичної біохімії.
Проте з часом знати речовину було вже замало. Важливим
ставало зрозуміти, як саме утворюються речовини, з котрих скла-
дається клітина і тканина, з яких сполук вони утворюються та
які зміни з ними відбуваються до утворення кінцевих продуктів
обміну речовин, що виділяються в навколишнє середовище. Так
складався напрям динамічної біохімії, який об'єднав інтереси фі-
зіологів і хіміків та сприяв значному прогресу в медицині. Але
й цього медичним фізіологам і лікарям було недостатньо. Виник-
ла необхідність якісно й кількісно оцінити роль фізіолого-
біохімічних процесів, в основі яких лежать хімічні перетворення.
Такі проблеми не могли розв’язати ні статична, ні динамічна біо-
хімія. Це стало предметом досліджень функціональної біохімії.
Отже, біологічна хімія складається з таких розділів, як:
 статична біохімія (аналіз хімічного складу живих організмів);
 динамічна біохімія (сукупність біохімічних перетворень ре-
човин в організмі);
 функціональна біохімія (досліджує хімічні процеси, на яких
основані конкретні прояви життєдіяльності).
У середині минулого сторіччя в біохімії розширились досліджен-
ня структури макромолекул. Це пов'язано з розшифруванням пер-
винної структури інсуліну, рибонуклеази, гемоглобіну й міоглобіну;
було встановлено спіралізацію пептидних ланцюгів, просторову
Біохімія
конформацію ряду білків, у т. ч. ферментів, їхню рухливість при

взаємодії із субстратами. Ці "структурні" дослідження дали можли-
вість зрозуміти механізми передачі спадкової інформації, а синтез
білка стали розуміти як реалізацію генетичної інформації.
Такі дослідження у другій половині XX ст. внесли деяку супере-
чність між біохімією, молекулярною біологією та біоорганічною
хімією. Проте вона була штучною і нетривалою. Молекулярно-
біологічні дослідження в біохімії проводились практично протягом
усієї історії її розвитку. Це один із напрямків біохімії, основним
завданням якого є вивчення білків і нуклеїнових кислот, головним
чином у структурному аспекті. Ці дослідження можна визначити
як вищий ступінь біохімічного пізнання природи. Термін "моле-
кулярна біологія" є настільки ж обґрунтованим, наскільки обґру-
нтованими є терміни "молекулярна генетика", "імунохімія", "ней-
рохімія" тощо. У результаті поступової та упевненої орієнтації на
закономірності генетичного плану, структуру гена і його штучне
створення, геноми зі змішаними властивостями, розбирання та
реконструкцію органел і органоїдів з відновленням вихідних
функцій, а також на генетичну інженерію молекулярна біологія
виокремилась із біохімії й сформувалась як самостійна наука
в 50-х роках минулого століття. Аналогічним чином і приблизно
в той самий період відбулося часткове уособлення "біоорганічної
хімії" (одночасно двох розділів – біохімії та органічної хімії), що
вивчає речовини, з яких побудований організм. Серед них особ-
ливе значення надається білковим речовинам, без яких немож-
лива жодна форма живого.
Доцільно ще раз підкреслити, що як у "сиву давнину" і в пері-
од виокремлення молекулярної біології та біоорганічної хімії, так
і сьогодні основним завданням біохімії є вивчення обміну речо-
вин – головної ознаки живого. Усі інші процеси живого (збудли-
вість, розмноження, ріст, розвиток, "нормальні" та патологічні
стани тощо) обов'язково пов'язані (або є наслідком) з обміном ре-
човин. Біохімія обміну речовин передбачає не тільки глибокі
знання процесів життєдіяльності, а також і можливості регулю-
вання обміном – конкретними процесами й ознаками живого.
Проблема регуляції та саморегуляції процесами метаболізму –
обміну речовин і енергії – є найважливішою проблемою сучасної
біохімії, яка розв’язується на всіх рівнях організації живого.
Перш за все, це опанування механізмами процесів функціональ-
ної біохімії, чому завжди передують дослідження, що належать
до біоорганічної хімії та статичної біохімії, і встановлення прос-
4
Передмова
торово-часової організації ферментативних процесів, які відно-

сять до динамічної біохімії. Тому при вивченні процесів регуляції
й саморегуляції обміну речовин поділ на статичну, динамічну та
функціональну біохімію є вельми умовним.
Досягнення біологічної та біоорганічної хімії зумовило розумін-
ня взаємозв'язку структури й функції, структури й обміну речо-
вин, що стало можливим лише на сучасному рівні досліджень.
Тому при написанні книги автори намагались не тільки висвітли-
ти сутність хімічних процесів, а й показати їхній зв'язок із конк-
ретними структурними компонентами клітини. Особливу увагу
приділено універсальності хімічних процесів живого, серед яких
найбільш логічними є процеси енергетичних перетворень. Вияви-
лось, що принципи акумуляції та витрачання енергії АТФ, які бу-
ли відкриті спочатку для м'язового скорочення, широко викорис-
товуються в будь-яких клітинах для забезпечення різноманітних
потреб, а саме: підтримання клітинних динамічних структур, які
постійно оновлюються, та виконання всіх видів робіт і специфіч-
них функцій клітин. У цьому плані повчальним є висловлювання
видатного біохіміка А. Сцент-Дьорді: "Нема великої різниці між
травою і тим, хто її косить: обоє використовують енергію АТФ".
Біологічна й біоорганічна хімія викладається в третьому та чет-
вертому семестрах для медико-біологічних спеціальностей універ-
ситетів України. Таке, на перший погляд, "раннє" викладання хі-
мії живого є доцільним, оскільки об'єднує всі науки про живе, дає
можливість узагальнення фундаментальних проблем. У ширшому
плані вивчення біологічної хімії є внеском у підготовку молоді до
майбутнього життя в умовах зростаючого занепокоєння про здоро-
в'я й добробут кожної людини.
Працюючи над цим виданням, автори прагнули не енцикло-
педичного охоплення всіх біохімічних деталей, а висвітлення ос-
новних біохімічних механізмів і молекулярної логіки живого.
Книга розпочинається главами, присвяченими біоорганічним
сполукам і воді, біохімічним аспектам молекулярної організації
клітин та біохімії міжклітинних комунікацій. Цей матеріал є вель-
ми корисним, зважаючи на не завжди достатню підготовку сту-
дентів з хімії та на те, що ці знання мають першочергове значен-
ня для оволодіння всіма наступними розділами біохімії. В інших
главах описано загальні закономірності й механізми метаболізму
вуглеводів, ліпідів, амінокислот, білків і нуклеїнових кислот, що
є основою молекулярної біології та молекулярної генетики.
5
Біохімія
При написанні підручника використано навчальні програми

МОН і МОЗ України та робочі програми з біохімії деяких вищих
навчальних закладів України. Базовими ж стали навчальні про-
грами кафедри біохімії біологічного факультету Київського наці-
онального університету імені Тараса Шевченка. При створенні
видання автори послуговувалися багаторічним досвідом кількох
поколінь університетських біохіміків, а також підручниками й
посібниками, які вийшли за редакцією та за співавторством
академіка М.Є. Кучеренка.
Автори щиро вдячні всім колегам, хто допомагав у підготовці
книги до друку. Велику подяку виражаємо рецензентам
С. О. Костеріну та М. М. Марченку, доброзичлива критика яких
сприяла поліпшенню підручника, і співробітникам кафедри біо-
хімії та лабораторії мембранології й цитології біологічного факуль-
тету Київського національного університету імені Тараса Шевчен-
ка за підготовку окремих глав до друку.
6
ВСТУП
Біологічна хімія вивчає хімічний склад живого, структуру мо-

лекул, з яких побудовані всі організми, безперервні послідовні
хімічні реакції, завдяки яким клітини діляться, ростуть, дифере-
нціюються й забезпечують специфічні прояви живого. Безліч хі-
мічних реакцій, які відбуваються одночасно в такому маленько-
му об'ємі, як клітина, каталізуються "своїми" ферментами й про-
ходять у "своєму" мембранному компартменті, пов'язані між со-
бою в складні послідовності й залежні від мембранного транспо-
рту субстратів і продуктів. Така сукупність безперервних хіміч-
них перетворень та фізико-хімічних процесів називається мета-
болізмом, обміном речовин.
На Землі існують мільйони видів організмів, які характеризу-
ються специфікою своєї життєдіяльності. Проте в біохімії живого
є й багато спільного:
● білки цих організмів побудовані з 20 амінокислот;
● утворення молочної кислоти у бактерій, м'язах людини і тва-
рин забезпечується одними ферментами;
● білкові фактори елонгації синтезу білків (ФЕ-ТU у прокаріотів
і ФЕ-1 в еукаріотів) виконують однакову функцію;
● генетичний код є універсальним для всіх організмів.
Проте така спільність не виключає, а підкреслює їхнє розмаїття.
Це забезпечується генетичними відмінностями, що приводить до
різновидів первинної структури білків, у тому числі ферментів, які
каталізують специфічні хімічні перетворення. Якщо видові відмін-
ності стосуються й активного центру ферментів, то це вже зумовлює
певні зміни в процесах метаболізму. Наслідком цього і є специфічні
прояви життєдіяльності.
Метаболізм клітини забезпечується одночасним функціонуван-
ням сотень ферментів, у тому числі й тих, які беруть участь у енер-
гетичних перетвореннях. Енергія в живій системі зберігається та
передається у вигляді хімічної енергії, що локалізована в ковалент-
них зв'язках, в основному молекул аденозинтрифосфату (АТФ). Це
означає, що АТФ є елементом спряження між двома складними й
Біохімія
розгалуженими системами ферментативних реакцій. Одна з них

зберігає хімічну енергію, яка надходить із довкілля, шляхом фос-
форилювання АДФ з утворенням АТФ, а інша використовує енергію
АТФ шляхом її дефосфорилювання для біосинтезу клітинних компо-
нентів і виконання клітиною (організмом) роботи.
Біохімічні ферментативні реакції клітини ідеально відрегульо-
вані й продукують стільки простих молекул, скільки потрібно для
синтезу полімерних молекул, у тому числі самих ферментів, або
молекул-біорегуляторів. Така здатність до саморегуляції забезпе-
чує стаціонарний стан клітинам навіть в умовах істотних змін
навколишнього середовища, тобто завдяки ферментам метаболі-
зму клітина є саморегульованою системою, налагодженою на ро-
боту в режимі максимальної економії речовини та енергії.
Аналогічні ферментативні процеси забезпечують збереження
й перенесення генетичної інформації в таких саморегулюючих
системах. Ця інформація забезпечується самовідновною системою
лінійного кодування з чотирьох типів нуклеотидів – мономерів ДНК.
"Одновимірна" інформація в молекулі ДНК трансформується у "три-
вимірну" шляхом трансляції (за участю РНК) структури ДНК у різ-
номанітні структури білків.
Отже, термін "біохімія" базується на важливих організуючих
принципах живого, до яких належать:
● специфічність макромолекул;
● ізоферментні саморегулюючі системи;
● обмін речовин і енергії з навколишнім середовищем;
● самовідтворення живого шляхом трансформації одновимір-
ної інформації ДНК у тривимірну структуру білка;
● мембранна компартменталізація клітини як важлива скла-
дова просторово-часової організації живого.
Ці організуючі принципи свідчать, що біохімію слід розгляда-
ти не лише як науку про перетворення індивідуальних біомоле-
кул, а й науку про біохімічні механізми процесів, які відбувають-
ся на складнішому рівні – на рівні нуклеопротеїнів, мультифер-
ментних комплексів, клітинних мембран і органел.
Біохімія як самостійна наука склалася на межі ХІХ–ХХ ст.
(що пов'язано з досягненнями органічної хімії, фізіології та меди-
цини), хоч вивчення окремих проблем біохімічного характеру
розпочалося в кінці ХVIII ст. Так, створення теорії горіння дозво-
лило А. Лавуазьє і П. Лапласу підійти до проблеми енергетики обмі-
ну речовин (1789). У 1820 р. було синтезовано сечовину (Ф. Веллер).
У 1869 р. Ф. Мішер відкрив нуклеїнові кислоти (термін уведено
8
Вступ
в 1889 р. Р. Альтманом), їхній основний хімічний склад установле-

но в 1891 р. А. Кесселем (Нобелівська премія, 1910), генетичну фу-
нкцію визначено Ф. Гріффітом (1928), а пізніше (1944) – О. Евері.
Отримані Е. Чаргаффом дані про склад ДНК (1949–1951) стали ос-
новою відкриття просторової будови молекули ДНК Дж. Уотсоном
і Ф. Кріком (1953). К. Мак-Леод і М. Мак-Карті переконливо довели,
що генетичні функції притаманні ДНК, а не білку. Закладення ос-
нови хімії жирів (М. Шеврель, 1823) і перша теорія окисних проце-
сів (Х. Шенбайн, 1845) стала підґрунтям для створення пероксид-
ної теорії біологічного окиснення (О. Бах, 1897). Ще в позаминуло-
му сторіччі при виділенні оксидази (Х. Йосіда, 1833; Г. Бертран,
1895) установлено, що гліцерин є спиртом, а ліпіди – складними
ефірами жирних кислот (М. Бертло, 1854), досліджено основні вла-
стивості й синтез цукрів (Т. Соссюр, 1804; Ж. Бусенго, 1858;
О. Бутлеров, О. Львов, 1882–1889).
У 1890 р. Е. Фішер, використовуючи відкритий ним фенілгідра-
зин, розробив метод перетворення альдогексоз у кетогексози (на-
приклад, глюкоза → фруктоза), відкрив D- і L-фруктозу та провів
інші дослідження, за що отримав Нобелівську премію (1902).
У 1870 р. М. Любавін висловив думку, що білки складаються з амі-
нокислот (дев'ять із яких були відкриті з 1806 по 1890 рр.), і це ста-
ло підґрунтям ідеї про те, що білки побудовані з амінокислотних за-
лишків (О. Данилевський, П. Шютценберже, А. Кессель; Нобелівська
премія, 1910). А перший пептид (гліцил-гліцин) у 1901 р. синтезу-
вали Е. Фішер і Е. Фурно. Останній у 1919 р. встановив, що типом
зв'язку амінокислотних залишків у молекулі білка є амідний зв'язок
між аміногрупою однієї амінокислоти і карбоксилом другої.
Вивчаючи будову цукрів з 1894 р., Е. Фішер відкрив явище
специфічності ферментів, він висловив ідею, що фермент підхо-
дить до субстрату, як ключ до замка, а його учень Е. Армстронг
(1904) і А. Браун (1902) виступили з гіпотезою про утворення
ферментосубстратних комплексів. Останнє дало змогу дослідити
кінетику ферментативних процесів (В. Анрі, 1903) і розробити пе-
ршу кінетичну теорію дії ферментів (Л. Міхаеліс, М. Ментен, 1913).
Одночасно із загальними проблемами на межі ХІХ і ХХ ст. ви-
вчались і конкретні питання, особливо біохімія харчування.
У 1880 р. М. Лунін і в 1896 р. К. Ейкман виявили в молоці й рисі,
крім жирів, білків і вуглеводів, "додаткові" речовини, необхідні
для підтримання життя. Подальші роботи К. Ейкмана, Г. Осборна,
Л. Менделя, Ф. Гопкінса і К. Функа привели до відкриття вітамінів
9
Біохімія
(термін уведений К. Функом у 1912 р.), за що К. Ейкман і

Ф. Гопкінс у 1929 р. отримали Нобелівські премії.
Питання енергетики та взаємоперетворень речовин в органі-
змі в першій половині ХХ ст. інтенсивно вивчали видатні біохіміки
В. Палладін, С. Костичев, О. Варбург, Г. Віланд, О. Мейєргоф,
Г. Ембден та ін. У 1922 р. Нобелівську премію було присуджено
за першу обґрунтовану схему анаеробного розщеплення вуглево-
дів (Г. Ембден і О. Мейєргоф), яку значно розширив і доповнив
Я. Парнас. Ця схема залишається загальновизнаною й дотепер.
У 20–40 роки було доведено аналогію між коферментами та ві-
тамінами. За дослідження коферментів Г. Ейлер і А. Гарден
(1929) та за синтез вітамінів і каротиноїдів П. Каррер (1937)
отримали Нобелівські премії.
Тривалий час вважалося, що бродіння й дихання є незалеж-
ними процесами. У 1907–1911 рр. С. Костичев довів, що почат-
кові фази аеробного дихання є спряженими з кінцевими фазами
анаеробного розщеплення вуглеводів. У 30-х роках ХХ ст.
А. Сцент-Дьорді (Нобелівська премія, 1937) показав, що інтенси-
вність поглинання О2 гомогенатом м'язів відновлюється дода-
ванням бурштинової, фумарової, яблучної та щавлевооцтової
кислот. У подальших дослідженнях Г. Кребс установив, що ефект
Сцент-Дьорді спостерігається і в присутності кетоглутарової, пі-
ровиноградної, глутамінової та аспарагінової кислот, і в 1937 р. за-
пропонував цикл трикарбонових кислот, який зв'язав процеси по-
етапного окиснення органічних речовин і поступового виділення
енергії в організмі (Нобелівська премія, 1953). Нобелівської премії
(1947) удостоєно й подружжя К. і Г. Корі за дослідження процесів
розпаду та синтезу глікогену у м'язах і синтезу глікогену із глюкози
in vitro (з лат. – у склі, що означає дослідження поза організмом,
у ті часи – у скляному посуді).
У 1949 р. А. Ленінджер установив, що процеси окисного фос-
форилювання (відкритого В. Енгельгардтом у 1930 р.) локалізо-
вані в мітохондріях, а процеси фосфорилювання (відкритого
в 1954 р. Д. Арноном у хлоропластах і А. Френкелем у бактеріях) –
у фотосинтетичних системах – тилакоїдах хлоропластів і хрома-
тофорах бактерій. Усі ці відкриття стали підґрунтям для створен-
ня хеміосмотичної теорії окисного фосфорилювання (П. Мітчел,
1961–1966), за якою хімічна енергія процесів окиснення в мітохон-
дріях перетворюється спочатку в електричну (мембранний потен-
ціал на внутрішній мітохондріальній мембрані), а потім знову пе-
10
Вступ
реходить у хімічну форму: використовується для фосфорилюван-

ня АДФ неорганічним фосфатом до АТФ.
Ще ранні роботи, присвячені біохімії різних організмів, привели
до виникнення порівняльної та еволюційної біохімії. У цій дисцип-
ліні розглядаються проблеми сутності еволюції, причини виник-
нення нових ознак, мінливості, спадковості, існування хімічних
відмінностей між видами. Розвиток класичної еволюційної біохімії
не створює конфлікту з еволюційною біохімією. Дж. Холдейн (1935)
в один ряд із порівняльною анатомією та ембріологією поставив
біохімію як науку, котра дає можливість установлювати родинні
відношення організмів і визначати напрямок їхньої еволюції.
А Дж. Бернал (1964) висловив думку, що еволюційна біохімія ви-
кликає інтерес не тільки через її значення для життя та здоров'я
людини, але і як істотна частина космічної історії.
11
Розділ 1
БУДОВА Й РЕАКЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ
БІООРГАНІЧНИХ СПОЛУК
Вивчення хімії природних речовин сягає глибокої давнини.

Жива природа як джерело корисних речовин цікавила людину
задовго до нашої ери. В Єгипті, Китаї, Індії, Греції, Скіфії (тери-
торія України) уже тоді вміли виділяти з рослинної та тваринної
сировини барвники, екстракти й виготовляти настої. Так, близько
2000 р. до н. е. в Єгипті використовували листя рослини індиго-
фери (Іndigofera heguminosae) для виділення природного барвника
індиго (установлення будови й синтез належать А. Байєру, 1883 р.),
а з коріння марени (Rubia tinctorium) – аліазарин (у 1869 р. віднесе-
ний до глікозидів і синтезований К. Гребе і К. Ліберманом). На те-
риторії стародавньої Фінікії (XV–XIV ст. до н. е.) знайдено залишки
майстерень, де з молюсків виділяли античний пурпур.
З XVIII ст. почала розвиватися хімія природних речовин.
У 1782–1783 рр. шведський хімік К. Шеєле провів перший органі-
чний синтез, отримавши синильну кислоту, а в 1775–1785 рр.
виділив із сечі сечову кислоту, із фруктових соків і кислого моло-
ка – щавлеву, молочну, лимонну й винну кислоти. Сорока роками
пізніше Ф. Веллер уперше синтезував із неорганічних речовин
щавлеву кислоту (1824) і сечовину (1828), ставши родоначальни-
ком синтезу органічних речовин із неорганічних. У 1788–1783 рр.
Т. Ловіц виділив у кристалічному вигляді глюкозу. Початок ХІХ ст.
характеризується інтенсифікацією вивчення природних речо-
вин: Ф. Сертюрнер виділив морфін із опіуму (1806), Л. Воклен
і П. Робіке (1806) отримали першу амінокислоту аспарагін із соку
спаржі, М. Шеврель відкрив холестерол. Повний синтез моноса-
харидів (правильні формули яких запропонували Р. Фіттіг та
А. Байєр у 1868–1870 рр.) був проведений Е. Фішером наприкінці
XIX ст. Дослідження П. Ерліха 1891 р. й пізніші метиленового си-
нього та його аналогів стали початком сучасної хіміотерапії.
Розділ 1. Будова й реакційна здатність біоорганічних сполук
У 1856 р. було отримано фуксин (Я. Натансон) і запропоновано

реактив для кількісного визначення азоту сечовини після її фер-
ментативного гідролізу – реактив Неслера. У 1906 р. перший фер-
мент у кристалічному вигляді – оксидазу – виділив А. Розенфельд,
а П. Карнот і К. Дефлападче відкрили еритропоетин – пептидний
гормон, що регулює кровотворення. У 1909 р. П. Ерліх отримав
перший препарат проти збудника сифілісу – сальварсан. У
1935 р. Г. Домагк установив антимікробну активність проктози-
лу, який в організмі перетворюється на активний сульфаніламід;
серед його аналогів уже відомо понад 50 000 речовин, у тому чис-
лі сульфадимезин, альбуцид, фталазол тощо.
Розвиток досліджень із хімії природних речовин датується се-
рединою минулого століття. Це стосується вивчення алкалоїдів,
терпенів, вітамінів. Пізніше – стероїди, ростові речовини, анти-
біотики, простогландини тощо. Інтенсифікується й синтез анало-
гів природних біологічно активних речовин (БАР), які широко
використовуються в медицині та сільському господарстві. Роз-
ширюється дослідження вуглеводів, білків і нуклеїнових кислот,
а також ліпідів як основних компонентів мембран.
1.1. Молекули як складові живих організмів
Живий організм (у т. ч. й одноклітинний) складається з обме-

женого набору елементів. Основними компонентами органічних
речовин є С, Н, О, N, Р і S. На частку цих елементів припадає 99 %
маси органічних речовин живого. До складу неорганічних речовин
організму людини входить щонайменше 22 хімічні елементи з 92,
які присутні в земній корі: Са, О, Р, Nа, Mg, S, В, Сl, К, V, Мn, Fе, Со,
Nі, Zn, Сu, Мо, Сr, Sі, І, F і Se.
Усі органічні молекули клітини належать до сполук вуглецю, на
частку якого припадає понад 50 % її сухої маси. Серед усіх елеме-
нтів Землі вуглець посідає особливе місце за здатністю до утво-
рення великих молекул. Це зумовлено тим, що атом вуглецю по-
єднується чотирма ковалентними зв'язками з іншими атомами,
формуючи ланцюги, кільця, розгалужені полімери. Органічні вуг-
лецеві біомолекули мають характерні розміри й тривимірну стру-
ктуру, яка визначається будовою їхнього скелету та розміщенням
бокових груп. Такі форми біомолекул зумовлені властивостями ву-
13
Біохімія
глецю: 1) кут між двома із чотирьох зв'язків вуглецю, який стано-

вить 109,5, у різних молекулах частково змінюється; 2) складові
біомолекули вільно обертаються навколо одинарних С–С-зв'язків,
довжина яких 0,154 нм (за винятком приєднання груп з вели-
ким зарядом); 3) наявність подвійного С=С-зв'язку з довжиною
0,134 нм гальмує вільне обертання складових частин молекули та
збільшує кут між одинарними зв'язками (~120); 4) близькі значен-
ня кутів і в інших важливих зв'язках: Н–О–Н (105), Н–N–Н (1070),
С–О–С (1110), С–О (0,143 нм), С–Н (0,109 нм), С–N (0,149 нм).
Більшість біомолекул можна розглядати як похідні вуглеводнів,
в яких часто повторюються прості комбінації атомів молекули, такі
як метильні (–СН3), гідроксильні (–ОН), карбоксильні (–СООН) гру-
пи. Скелети вуглеводнів дуже стійкі, оскільки утворюються спіль-
ними електронними парами. Атоми водню можуть бути заміщені
різними функціональними групами (табл. 1.1) з утворенням різних
речовин. Більшість біомолекул мають більш ніж одну функціональ-
ну групу й тому їм притаманні поліфункціональні властивості.
Т а б ли ц я 1 . 1
Функціональні групи біомолекул
Будова,
Назва групи
R1- і R2-радикали
Гідроксильна
R1 OH
(гідрокси-, оксигрупа)
R1 C H
Альдегідна
O
R1 C R2
Карбонільна (оксогрупа)
O
R1 C OH
Карбоксильна (карбоксигрупа)
O
H
Амінна (аміногрупа) R1 N
H
Нітрогрупа R1 NO 2
H
Амідогрупа (карбоксамідна група) R1 C N
H
O
Сульфгідрильна
(тіольна, меркакптогрупа)
R1 S H
Дисульфідна R1 S S R2
14
Закінчення табл. 1.1
Будова,
Назва групи
R1- і R2-радикали
Ефірна (алкоксильна) R1 O R 2
Складноефірна R1 C O R2
(алкооксикарбонільна) O
H
Метильна R1 C H
H
H H
Етильна R1 C C H
H H
OH
Фосфатна R1 O P OH
O
H O
Фосфоефірна R1 C O P O-
H O-
O
R1 C O
Кислий ангідрид
O P O-
O-
H
H
Гуанідинова R1 N C N
H
N H
R1 C C H
Імідазольна HN N
C
H
HC CH
R1 C C H
Фенільна
C C
H H
Нітрильна (ціаногрупа) R1 C N
Алкілтіольна (сульфідна) R1 S R 2
Сульфонова (сульфогрупа) R1–SO3–H
Галогенові R1 Hal
15
Біохімія
Функціональні групи біомолекул більш реакційноздатні, ніж

насичені вуглеводневі скелети, змінюють характер розподілу
електронів і розміщення найближчих атомів, забезпечують моле-
кулам асиметричність і поліфункціональність. Так, глюкоза ви-
користовується не тільки на синтез целюлози та крохмалю, вона
є попередником фруктози, манози, сахарози й лактози. Пальмі-
тинова кислота є субстратом синтезу жирів, восків і фосфоліпі-
дів. Амінокислоти – будівельні блоки білків і пептидних гормонів,
попередники нейромедіаторів і алкалоїдів. Аденін – безпосеред-
ній учасник синтезу нуклеїнових кислот, коферментів, сечової
кислоти, АТФ тощо.
1.1.1. Енантіомери й хіральні сполуки

Коли в молекулі атом вуглецю зв'язаний із чотирма різними
функціональними групами (або атомами), то цей атом є асимет-
ричним, а молекула може існувати у двох ізомерних формах –
енантіомерах. Їх називають також оптичними ізомерами (сте-
реоізомерами), здатними повертати (ліворуч чи праворуч) пло-
щину поляризації плоскополяризованого світла, хоч у хімічних
реакціях поводять себе однаково. Сполуки з асиметричним ато-
мом назвали хіральними сполуками (грец. сhiros – рука), а сам
асиметричний атом називають хіральним атомом і позначають
зірочкою – С*. Характерно, що в організмах хіральні молекули
присутні лише в одній зі своїх стеріоізомерних форм. І це тому,
що хіральні біомолекули синтезуються за участю ферментів, які
теж мають хіральну структуру.
Ізомери мають однаковий хімічний склад, але відрізняються
за фізико-хімічними властивостями. Вони різняться молекуляр-
ною структурою – порядком зв'язування атомів у молекулі чи
просторовим розташуванням груп. Розрізняють ізомерію будови
(структурна ізомерія) і стереоізомерію (просторову ізомерію).
У першому випадку ізомери ланцюга мають відміни в послідов-
ності сполучення атомів у лінійному ланцюзі. Наприклад, н-бутан
(н – нормальний) має структурну формулу СН3–СН2–СН2–СН3,
а ізобутан – СН3–СН(СН3)–СН3. До цього ж типу ізомерії відносять
ізомери положення, в яких різні положення однакових функціо-
нальних груп або подвійних зв'язків. Наприклад, 1-бромпропан
(СН3–СН2–СН2–Br) і 2-бромбутан (СН3–СНBr–СН3). Бутен-1
(СН2=СН–СН2–СН3) від бутен-2 (СН3–СН=СН–СН3) відрізняється
16
положенням подвійного зв'язку. До структурної ізомерії нале-

жать і ізомери функціональних груп – молекули мають однаковий
атомний склад, але різні функціональні групи. Так, молекулярна
формула С2Н6О відповідає й етиловому спирту (СН3–СН2–ОН),
і диметиловому ефіру (СН3–О–СН3). Окремою групою структур-
них ізомерів є таутомери, які часто спостерігаються серед
біологічно важливих сполук. При таутомеризації існує рівновага
між ізомерами. Скажімо, ацетальдегід існує в кето- й енольних
формах: СН3–СНО ↔ СН2=СН–ОН.
Стереоізомери відрізняються розташуванням груп атомів.
Для цього потрібно розмежовувати поняття конформації та кон-
фігурації. Під конфігурацією молекули розуміють певне розмі-
щення ковалентно зв'язаних атомів. Конформація визначається
орієнтацією груп атомів, зумовленою обертанням їх навколо
одинарних зв'язків. Тому конфігураційні ізомери не здатні до
взаємоперетворення без розриву хімічних зв'язків, існують як
індивідуальні молекули. Конформаційні ізомери утворюються
шляхом обертання атомів С навколо ковалентних простих (оди-
нарних) σ-зв'язків. Ці зв'язки утворюються в результаті перекри-
вання орбіталей атомів упродовж осі, яка з'єднує два атоми.
Перекривання атомних орбіталей здійснюється так, що електронна
густина зосереджується впродовж умовної лінії, яка проходить
через центри двох атомів ("осьове" перекривання). На відміну від
σ-зв'язків, ковалентні π-зв'язки утворюються при бічному пере-
криванні атомарних орбіталей, перпендикулярному до власних
осей двох орбіталей. Тому π-зв'язок є двома хмарами максималь-
ної електронної густини, які локалізуються по обидва боки від
σ-зв'язку (рис. 1.1; А). Одинарні зв'язки утворюються за рахунок
σ-зв'язків, подвійні складаються з одного σ- та одного π-зв'язків,
а потрійні – з одного σ- і двох π-зв'язків.
Серед конфігураційних ізомерів розрізняють оптичні та гео-
метричні ізомери. Залежно від розташування груп, оптичні ізо-
мери поділяють на енантіомери (дзеркальні ізомери) і діастере-
омери. Енантіомери як хіральні сполуки є оптичними антипода-
ми (дзеркальними ізомерами). Діастереоізомери не є дзеркаль-
ними антиподами. У них не один, а кілька хіральних атомів С
(наприклад, моносахариди), тому виникає багато стереоізомерів.
Для встановлення конфігурації оптично активних ізомерів їх
порівнюють із найпростішим із цукрів – гліцеральдегідом. Обид-
ва його стереоізомери позначають буквами L і D. Порівнюючи з
енантіомерами гліцеральдегіду, скажімо, аланін (рис. 1.1), можна
17
Біохімія
встановити L- і D-форму останнього. За пропозицією Е. Фішера,

амінокислота міститься в L-конфігурації, якщо її аміногрупа роз-
ташована ліворуч, і в D-конфігурації, якщо ця сама група вияв-
ляється праворуч. Е. Фішер запропонував для зручності зобра-
жати формули речовин, указуючи всі зв'язки звичайними лінія-
ми – проекційна формула Фішера. Побудову цих формул здійс-
нюють за такими правилами:
● вуглецевий ланцюг молекули записують вертикально;
● зверху розташовують найбільш окислений атом вуглецю;
● замісники, які локалізовані над площиною, розміщують гори-
зонтально, а ті, що під площиною – вертикально.
А π
1 CHO 3 CHO CHO

5
HO C H H C OH H C OH
CH2OH CH2OH CH2OH
2 COOH 4 COOH
H2N C H H C NH2
CH3 CH3
Рис. 1.1. Схема розміщення площин σ- і π-зв'язків у молекулі вуглеводнів (А)
і відповідність між структурою енантіомерів гліцеральдегіду та аланіну (Б):
1, 2 – L-форми гліцеральдегіду та аланіну; 3, 4 – D-форми цих самих сполук.
Щоб зобразити тривимірну молекулу на площині, зв'язки, які направлені
від площини рисунка до читача, зображені чорними трикутниками (клинами),
а зв'язки, які йдуть за площину рисунка – пунктирними трикутниками;
5 – перехід від стереохімічної формули до проекційної формули Фішера
На рис. 1.1, 5 показано перехід від стереохімічної формули (див.

далі) до проекційної, з якої видно, що гліцериновий альдегід має
18
найбільш окиснений атом С зверху, групи Н і ОН, які спрямовані

до читача, записані горизонтально, а групи, локалізовані за пло-
щиною (СНО і СН2ОН) – вертикально. Окрім такого різновиду сте-
реоформул та їхніх проекцій, існують стереохімічні, перспективні й
проекційні формули Ньюмена. У стереохімічних формулах зв'язки,
розташовані в площині паперу, подаються звичайними рисками,
зв'язки ближче до спостерігача – жирними клинами, а зв'язки під
площиною – штриховими клинами (рис. 1.1).
Для характеристики конформаційних ізомерів найчастіше за-
стосовують перспективні формули і проекційні формули Ньюмена.
При зображенні конформерів за допомогою перспективних фор-
мул зв'язок С–С є таким, що лівий вуглець є ближчим до читача,
а правий – віддалений (рис. 1.2, 1, 3). При зображенні перспек-
тивними формулами стереоізомерів етану, які утворюються за
рахунок обертання СН3-груп навколо одинарного σ-зв'язку, ви-
никають заслонена й загальмована конформації. У проекційних
формулах Ньюмена спостерігач розглядає молекулу вздовж зв'я-
зку С–С. Ближчий до читача вуглець розташовується на перетині
трьох прямих, а віддалений атом вуглецю позначається колом,
до якого приєднуються групи (рис. 1.2, 2, 4). У заслоненій кон-
формації етану атоми Н сусідніх СН3-груп просторово найбільш
зближені (максимально відштовхуються), тому такі конформації
термодинамічно нестійкі. У загальмованих конформаціях сили
відштовхування зменшуються, повертання навколо зв'язків ніби
гальмується. Тому така система є найстійкішою. Енергетичний
бар'єр переходу, наприклад етану із загальмованої конформації
до заслоненої, становить ~13 кДж. Завдяки обертанню СН3-груп
навколо σ-зв'язку С–С молекула етану набуває багато конформа-
цій, що відрізняються величиною кута φ (рис. 1.2, 4, 5), що вка-
зує на взаємну орієнтацію СН3-груп.
Навіть найпростіші молекули мають якусь одну (переважну)
конформацію. Обертання навколо осі будуть ускладнюватися зі
зростанням величини груп. Так, в етану (де відповідними група-
ми атомів є Н) обертальний бар'єр досягає 13 кДж/моль. Коли
це групи метильні, він становить 25 кДж/моль. Через це в бага-
тьох біологічних молекулах ланцюги з СН2-груп намагаються на-
бути повністю витягнутої конформації – антиконформації, як,
скажімо, у жирних кислотах. Також часто зустрічаються дві
скошені конформації (гош-конформації), такі ж стійкі, як і попе-
редня (рис. 1.2, 5, 6). Наприклад, у молекулі н-бутану при пов-
19
Біохімія
ному обертанні (360) навколо С–С-зв'язку виникає шість кон-

формацій, які відрізняються на 60: три заслонені, одна – зага-
льмована та дві скошені (гош) конформації. Торсійний кут φ для
правих конформацій має позитивне значення, для лівих – нега-
тивне. Скошені конформації в біологічних молекулах зустріча-
ються часто й забезпечують мінімум стеричних перешкод, зумо-
влених взаємодією атомів при С-послідовностях.
HH
1 2 5
H H CH3 φ=1800
HH
HH HH H H
H
H H H H H H
H H H CH3
H 4 6
H
3 H CH3 φ=600
H H H
H H H CH3
H H
H H H H H
H H H H
H H
Рис. 1.2. Формули Ньюмена для зображення конформерів:
1, 3 – перспективні, 2, 4 – проекційні. Конформації етану:
1, 2 – заслонена, 3, 4 – загальмована. Конформації бутану:
5 – загальмована (анти), 6 – скошена (гош)
Геометричні ізомери виникають унаслідок різного просторо-

вого розташування атомів і груп відносно площини подвійного
зв'язку або площини аліциклічного кільця. Найчастіше застосо-
вують для позначення геометричних ізомерів цис-, транс-
систему. Префікс "цис" надають геометричному ізомеру, в якого
однакові замісники розташовані по один бік подвійного зв'язку
(або площини циклу), а префікс "транс" – коли вони знаходяться
по різні боки такого зв'язку (рис. 1.3). Усі вони мають різні фізи-
ко-хімічні властивості, а інколи – і біологічні. Так, цис-ізомер
пропандіолової кислоти – малеїнова кислота –токсичний для
вищих організмів, а транс-ізомер – фумарова кислота – є важ-
ливим інтермедіатом процесів внутрішньоклітинного окиснення.
Якщо біля двох атомів С, сполучених подвійним зв'язком, є чо-
20
тири різні замісники, то застосовується Е-Z-система ізомерів.

Як видно з рис. 1.3, 3, коли бром і хлор як замісники містяться
по один бік від подвійного зв'язку, маємо Z-конфігурацію, якщо
замісники розташовані протилежно – Е-конфігурацію (від нім.
zusammen – разом і entgegen – навпроти).
HOOC COOH H
HOOC COOH
COOH
1 C C CC C
C
H H HOOCH H
H
цис транс
H3 C CH3 H CH3
H H
2
H H H3C H
H H
цис транс
Br Cl Br CH3
3 C C C C
H3C CH3 H3C Cl
Z E
Рис. 1.3. Геометричні конфігураційні ізомери:
1 – ізомери пропандіолової кислоти (цис-ізомер є малеїновою кислотою,
транс- – фумаровою); 2 – ізомери 1,2-диметилциклопропану; 3 – приклади
Z- і Е-ізомерів: Z – 2-бромо-3-хлоробутен, Е – 2-бромо-3-хлоробутен
Існує і RS-система позначення оптичних ізомерів (від лат. rectus

– правий; sinister – лівий). Вона є єдиним способом позначення
оптичних ізомерів сполук, які або не можна зіставити з ізомерами
гліцеральдегіду, або неможливо однозначно охарактеризувати в
межах DL-системи. Це часто має місце, коли необхідно класифіку-
вати складні природні сполуки, які мають більше двох хіральних
центрів. Трапляється, що дві споріднені сполуки з однією конфігу-
рацією згідно з DL-системою в RS-системі мають протилежні кон-
фігурації. Біохімія ж має справу зі сполуками, які здебільшого за
хіральністю є одноцентровими. Тому при визначенні концентрації
амінокислот і вуглеводів застосовують DL-систему.
Серед нековалентних зв'язків у біології особливо важливими
є водневі зв'язки та гідрофобні взаємодії. Н-зв'язки зумовлені елек-
21
Біохімія
тростатичним притяганням, що виникає через нерівномірний

розподіл електронів між атомами, які беруть участь у ковалентних
зв'язках. Наявність такої поляризації вказують стрілками (які за-
міняють зображення хімічних зв'язків) або позначають δ+ і δ-:
+ 
H O

H
Такі молекули (з дуже поляризованими зв'язками) називають
полярними на противагу неполярним (молекулам, групам), на-
приклад –СН3-групі, в якій електрони рівномірно розподілені між
атомами вуглецю і водню. Здатність до утворення Н-зв'язків дуже
характерна для молекули води (див. розд. 2). Такі зв'язки мають
виражений направлений характер: найсильнішим зв'язок буває
тоді, коли три атоми локалізовані на одній прямій. Зміна ентальпії
(ΔН0) утворення такого зв'язку досягає 20 кДж/моль. Н-зв'язок
завжди утворюється між парами груп: одна з них орієнтована
щодо іншої від'ємним кінцем диполя, а друга є донором протонів.
Природу гідрофобних взаємодій зрозуміти важче, але й вони
зумовлені в основному сильним взаємним притяганням молекул
води. Гідрофобні взаємодії можна розглянути на прикладі пере-
ходу гідрофобної молекули з інертного розчинника (наприклад,
ССl4) у воду, виділивши два етапи.
1. У воді при цьому утворюється "порожнина" з розмірами гід-
рофобної молекули. Значення ΔG (зміна вільної енергії, або енергії
Гіббса) утворення такої порожнини дуже високе, оскільки такий
процес супроводжується розривом багатьох Н-зв'язків. Це енталь-
пійний (ΔН) ефект.
2. Молекули води тепер повинні пристосовуватися до присут-
ності гідрофобної молекули. Тому вони переорієнтовуються та-
ким чином, щоб забезпечити оптимальні умови для вандервааль-
сових взаємодій і утворити максимальну кількість Н-зв'язків.
Це приводить до обмеження рухливості молекул води, які оточу-
ють гідрофобні молекули, тобто зростає структурність води й ен-
тальпія утворення нових Н-зв'язків майже повністю компенсу-
ється ентальпією утворення порожнини. Отже, сумарна зміна
ентальпії при переході неполярних молекул з інертного розчин-
ника у воду ≈ 0. Але збільшення структурності води веде до зни-
ження ентропії (S) – від'ємне значення ΔS. А такий перехід енер-
гетично не вигідний, чим і пояснюється погана розчинність гід-
22
рофобних речовин у воді (підрозд. 2.2). Утворення гідрофобного

"зв'язку" між двома гідрофобними молекулами у воді супроводжу-
ється руйнуванням частини Н-зв'язків води навколо кожної гід-
рофобної молекули, тобто супроводжується збільшенням ентро-
пії. Тому гідрофобні взаємодії мають ентропійну природу. Проте
інколи ΔS може рівнятись нулю (або бути й від'ємною).
Це спостерігається у випадку гетероциклічних сполук, які мають
і гідрофобні, і гідрофільні ділянки. Структурованість води, яка
оточує гетероциклічні основи, менша, ніж води, що оточує по-
вністю неполярні молекули. Тому зміни ентальпії, які супрово-
джують гідрофобну асоціацію гетероциклічних молекул, можуть
бути від'ємними, щоб асоціація виявилась вигідною, навіть при
зниженні ентропії. Саме тому основним фактором, що визначає
стабілізацію подвійної спіралі ДНК, є стосоподібне розміщення
основ (стекінг). Гідрофобні взаємодії супроводжуються в даному
разі зменшенням ентропії (ΔS ≈ –30 Дж/моль•град на пару основ)
і зниженням ентальпії від –14 до 30 кДж/моль.
Багато простих органічних речовин існують у вигляді суміші
таутомерних форм – ізомерів, які швидко переходять одна в од-
ну. Класичним прикладом цього є кето-енольна рівновага:
H O H OH
R1 C C R2 R1 C C R2
H
Енол легко утворюється із кето-таутомера завдяки тому, що ато-
ми Н при атомі С, який зв'язаний з карбонільною (С=О) групою,
мають кислотні властивості й дисоціюють. Як правило, легше
дисоціюють протони, зв'язані з атомами кисню чи азоту, зумов-
люючи існування таутомерії в амідах і "кільцях", у яких складо-
вими є кисень і азот. Таутомерні відношення не залежать від рН,
але залежать від температури, розчинника й наявності білків та
інших макромолекул, з якими зв'язуються таутомери.
У деяких випадках властивості молекул неможливо описати
на основі однієї валентної структури. Тоді говорять про явище
резонансу – перерозподіл валентних електронів. Прикладом цьо-
го є утворення енолят-іона:
H O H O-
R1 C C R2 R1 C C R2 + H+
H
23
Біохімія
Явища резонансу й таутомерії взаємопов'язані. Наприклад,

кислотні властивості Н при атомах С в кетонах, які спричиняють
утворення енольних таутомерів, є прямим наслідком стабілізації
енолят-аніона, який виникає при дисоціації одного із цих воднів.
Порівнюючи два останні рівняння, видно їхню аналогію. Тому
було прийнято, що для зображення резонансної структури пере-
хід між відповідними формами позначають двонаправленими
стрілками, а таутомерної – двома стрілками, різними за довжи-
ною. Таутомеризація імідазольної групи важлива у функціону-
ванні багатьох ферментів, можливо, за рахунок вивільненого
протона в ділянці його активного центру.
Оптичні ізомери повільно й самовільно неферментативно ра-
цемізують: чистий L- чи D-ізомер перетворюється на еквімолярну
суміш L- і D-ізомерів. Рацемізація (наприклад, L-амінокислоти) за
постійної температури проходить з постійною швидкістю.
Це використовують для визначення віку людей, тварин і викопних
залишків організмів. Так, у дітей у період формування зубів у ден-
тині є лише L-аспартат. Він самовільно рацемізує при температурі
людського організму зі швидкістю 0,10 % на рік. Виділивши ден-
тин і визначивши в ньому вміст D-аспартату, можна встановити
вік людини. Ці дані добре узгоджуються з результатами, отрима-
ними з використанням радіоактивних ізотопів.
Отже, важливими особливостями біоорганічних молекул є:
● утворення тривимірних структур;
● повертання окремих груп молекул навколо С–С-зв'язку, що
забезпечує утворення різних конформацій;
● завдяки постійним за довжиною С–С- і С=С-зв'язкам біомо-
лекули мають характерні й постійні розміри;
● тривимірні структури біомолекул забезпечують комплемен-
тарність, що сприяє взаємодії ферменту із субстратом, гор-
мону з рецептором, реплікації ДНК тощо.
Органічні молекули, з яких побудовані клітини, умовно поділя-
ють на малі органічні молекули й макромолекули. До перших на-
лежать сполуки, до складу яких входить до 30 атомів вуглецю
(М. м. 100–1000). Вони містяться в цитозолі, використовуються
для синтезу макромолекул і є проміжними продуктами в хімічних
реакціях, які трансформують звільнену з поживних речовин ене-
ргію в потрібну для використання форму. Таких молекул у клітині
близько 1000 і становлять вони до 10 % від усіх клітинних органі-
чних речовин. Оскільки макромолекули побудовані з малих моле-
кул і розпадаються на такі ж малі молекули, усі органічні малі мо-
24
лекули можна поділити на кілька родин. Це прості цукри, жирні

кислоти, амінокислоти й нуклеотиди. Правда, деякі сполуки клі-
тини не належать до цих родин (коферменти, деякі гормони, гор-
моноїди, медіатори та ін.), але на вказані чотири родини малих
молекул і побудовані з них макромолекули припадає найбільша
(за винятком води) частина клітинної маси (табл. 1.2).
Т а б ли ц я 1 . 2
Приблизний хімічний склад бактеріальної клітини
Вміст від загальної Число типів
Назва речовин та іонів
маси клітини, % молекул чи іонів
Вода 70 1,0
Моносахариди 1,0 250
Амінокислоти 0,4 100
Нуклеотиди 0,4 100
Жирні кислоти 1,0 50
Інші малі молекули 0,2 300
Макромолекули, 26 6000
у тому числі:
– ДНК 1 1
– РНК 6 3000
– білки 14 3000
– полісахариди 3 5
– ліпіди 2 20
Неорганічні іони 1 20
1.2. Реакції за участю біоорганічних молекул
Утворення продукту реакції із субстрату вимагає певних енер-

гетичних затрат – енергії активації (Еа). З урахуванням ∆Еа кон-
станта швидкості реакції визначається рівнянням Арреніуса:
ΔEa

K  Ae , RT
де А – стеричний фактор, ∆Еа – зміна енергії активації (актива-

ційний бар'єр), R – газова постійна, Т – абсолютна температура.
Реакції за механізмом поділяють на:
● гетеролітичні (іонні) реакції з утворенням катіона та аніона
(пара електронів переходить до однієї молекули):
Х↕▪▪Y → X+ + Y ¯
25
Біохімія
● гомолітичні (радикальні) реакції полягають у розщепленні хі-

мічного зв'язку (електронної пари) з утворенням вільних ра-
дикалів – продуктів реакцій, які мають неспарений електрон
і, отже, нескомпенсований магнітний момент. Схема реакції:
Х▪↕▪Y → X▪ + Y▪
Вільні радикали дуже реакційно активні (тому й короткоживучі).
Гомолітичні реакції відбуваються при дії на молекулярні стру-
ктури опромінення, температури, окисно-відновних фермен-
тів;
● молекулярні (синхронні) реакції, в результаті яких електро-
нна густина рівномірно розподіляється без розподілу заряду.
За спрямованістю є реакції:
● приєднання (А-реакції, від addition) за схемою
ХY + A–B → A–X–Y–B
Електрофільне приєднання (АЕ-реакції) характерне для нена-
сичених сполук  алкенів і алкадієнів. Нуклеофільне приєд-
нання (АN-реакції) притаманні молекулам з полярними по-
двійними зв'язками  альдегідам і кетонам, до складу яких
входить карбонільна група;
● відщеплення (Е-реакції, від elimination), наприклад, відщеп-
лення води (дегідратація), аміаку (дезамінування) за схемою
A–X–Y–B → ХY + A–B
Такі реакції властиві для галогенопохідних вуглеводнів, спир-
тів, гідрокислот і амінокислот;
● заміщення (S-реакції, від substitution), що відбуваються за
схемою
X–Y + A–B → X–A + Y–B
і які характерні для ароматичних сполук, карбонових кислот
з утворенням амідів і ангідридів, спиртів, галогенопохідних
насичених вуглеводнів;
● перегрупування, прикладом яких є кето-енольна таутомерія
(із внутрішньомолекулярною міграцією протона між атомами
кисню і вуглецю);
● окисно-відновні реакції – це міжмолекулярне перенесення
(або міграція) електронів до атома кисню, який приєднується
до молекули, що окиснюється. Сполука, яка приймає елект-
рон, є окисником, а та, що його віддає  відновником. Ці ре-
акції забезпечують енергією всі процеси життєдіяльності.
26
За кількістю молекул, що беруть участь у реакції, розрізня-

ють реакції мономолекулярні (це реакції розщеплення та ізомери-
зації: А → В + С; А → В), бімолекулярні (утворення нових сполук
шляхом синтезу чи перегрупування: А + В → С; А + В → С + D).
Тримолекулярні реакції в біохімії зустрічаються рідко. Молекули,
що беруть участь в іонних органічних реакціях, називаються ну-
клеофілами ( Nu ) та електрофілами ( E  ). До перших належать
аніони ( OH , Cl , Br  , F  та ін.), нейтральні молекули, які мають
неподілену електронну пару (R–CO–ÖH) і ненасичені сполуки, які
надають електрофілу свої р-електрони (алкени, алкіни, арени та
їхні похідні). Електрофіли схильні приєднуватися до нуклеофіла.
До них належать: заряджені частки ( H , NO2  катіон нітроїлу,
Br  , R 3C  карбокатіон), вільні радикали ( CH3 , RO ) і поляризо-
вані в ході реакції атоми в молекулі ( Brδ  → Brδ  ).
Серед електрофільних і нуклеофільних реагентів особливе
значення мають кислоти й основи. За іонною теорією кислота-
ми вважаються сполуки, які при електролітичній дисоціації у
водному розчині утворюють іони водню H або, точніше, іони
гідроксонію (H3O) :
HA  H  A 
HA  H2O  (H3O)  A 
Основами називають сполуки, які при електролітичній дисо-
ціації у водному розчині утворюють іони гідроксилу OH :
KOH  K   OH
Залежно від кількості атомів, здатних заміщуватися на метал,
кислоти розподіляють на одноосновні (HCl, оцтова кислота –
HC2H3O2), двохосновні (H2SO4, щавлева кислота – H2C2O4), трьох-
основні (ортофосфорна кислота – H3PO4, лимонна кислота –
H3C6H5O7), чотирьохосновні (пірофосфорна кислота – H4P2O7).
Основи, залежно від кількості OH , які здатні заміщуватися на
інші атоми, є однокислотними (NaOH), двокислотними (Ca(OH)2)
і трикислотними (Fe(OH)3). Багатоосновні кислоти й багатокис-
лотні основи дисоціюють ступенево. Найбільшу концентрацію H
(або OH ) у розчині забезпечує перший ступінь дисоціації, а
найменшу  останній. Перехід протона від кислоти до основи
пояснюється тим, що ці дві сполуки мають різну спорідненість
до протона. Одні виступають у реакції як донори протонів, від-
27
Біохімія
даючи його іншим, в яких спорідненість до протонів вища. Та ж

сама сполука в іншій реакції виступає як акцептор протона, за-
бираючи його від сполуки з меншою спорідненістю до протона.
Такі речовини називаються амфіфілами. Типовим амфіфілом
є вода: H2O  H  O (донор), H2O  H  (H3O) (акцептор).
За електронною теорією кислотами є речовини, здатні при-
єднувати електронну пару (акцептори), а основами  речовини,
здатні віддавати електронну пару (донори). Звичайна реакція
нейтралізації за електронною теорією розглядається як приєд-
нання вільної електронної пари гідроксил-іона до іона водню,
який має для розміщення цієї пари вільну орбіталь:
 
H  : O : H  H : O : H
 
За іонною теорією запис такої реакції має зручніший вигляд:
H  OH  HOH
Речовини кислотного характеру називаються електрофільни-
ми, а основного характеру – нуклеофільними. Представниками
електрофільних реагентів є катіони металів, протон, галогеніди
металів, що використовуються як каталізатори багатьох важли-
вих органічних реакцій. До нуклеофільних реагентів належать
сполуки, до складу яких входять гетероатоми (N, O, S) з парою
неподілених електронів  аміни, спирти, прості ефіри, тіоли тощо.
Слабкими основами є речовини, які містять рухомі -електрони
у складі р-зв'язку або системи спряжених -зв'язків  алкени,
алкодієни, ароматичні сполуки.
1.3. Окремі класи біоорганічних сполук

та їхнє біологічне значення
Кількість органічних сполук вельми велика завдяки необме-

женій здатності атомів вуглецю утворювати лінійні, розгалужені
й циклічні структури. Усі ці сполуки поділяють на три групи.
Ациклічні сполуки – це аліфатичні сполуки, або сполуки жирного
ряду. До цієї групи належать вуглеводні та їхні похідні. Карбоци-
клічні сполуки, що включають аліциклічні (аліфатичні циклічні)
сполуки (циклопропан, циклогексан тощо) та ароматичні сполуки
(арени), структура яких аналогічна бензолу. Гетероциклічні спо-
28
луки, окрім атому вуглецю у циклах, мають азот, кисень, сірку.

У межах цих груп (рядів) розрізняють класи. До головних з точки
зору біохімії класів належать класи: вуглеводні та їхні похідні,
ароматичні вуглеводні, карбонові кислоти, гідроксисполуки
(спирти, феноли, тіоли), карбонільні сполуки (альдегіди й кето-
ни), а також прості та складні ефіри, аміни, аміди, нітросполуки,
нітрили, тіоли (тіоспирти й меркаптани), тіоефіри (сульфіди), су-
льфокислоти та галогенопохідні вуглеводнів. Належність сполуки
до певного класу визначається структурою вуглецевого ланцюга
та функціональною групою (див. табл. 1.1).
1.3.1. Вуглеводні й гідроксисполуки

Вуглеводні (та їхні похідні) складаються з атомів водню й вуг-
лецю. Їхні ланцюги є відкритими – ациклічні (аліфатичні) або за-
мкненими – циклічні вуглеводи. Насичені аліфатичні вуглеводні
називаються алканами, а ненасичені – алкенами (один подвій-
ний зв'язок), алкадієнами (два подвійні зв'язки) і алкінами (з по-
трійним зв'язком). Циклічні вуглеводні (які ще називають гомоци-
клічними, карбоциклічними, щоб відрізнити від гетероциклічних)
поділяються на аліциклічні (насичені) та ароматичні (або арени).
Алкани та їхні похідні давно використовуються в медицині.
Це вазелінова олія (суміш алканів з ланцюгом до С15), що є про-
носним засобом, вазелін (суміш із рідких і твердих алканів до С25),
який використовується як основа виготовлення мазей, парафін
(С18–С35), він, завдяки високій теплоємності, застосовується як
фізіотерапевтичний засіб, озокерит (природна суміш вищих
алканів), що використовується як парафін. Хлороформ (СНСl3)
і фторотан (СF3CHBrCl) застосовуються для інгаляційного нарко-
зу, етилхлорид (С2Н5Сl) завдяки летючості сприяє охолодженню
шкіри й місцевому знеболюванню тощо.
Моноциклічні ароматичні структури входять до складу бага-
тьох біомолекул: амінокислот, вітамінів, коферментів, гормонів,
нейромедіаторів і лікарських засобів. Це саме стосується й полі-
циклічних конденсованих аренів. Так, 1,4-нафтохінон (похідний
нафталіну) входить до складу вітаміну К, продукти гідрування
фенантрену входять до складу алкалоїдів, у т. ч. й до групи мор-
фіну, тетрацикліни (антибіотики) є похідними поліциклічного
ароматичного вуглеводню тетрацену, багато аренів з конденсо-
ваними циклами є канцерогенами, які містяться в кам'яновугі-
29
Біохімія
льній смолі, викидах двигунів внутрішнього згорання, тютюно-

вому димі тощо.
До гідроксисполук вуглеводневої природи належать сполуки, в
яких атоми водню заміщені на ОН-групу. Це спирти й феноли.
Близькими за будовою і властивостями до спиртів і фенолів
є тіоли, у них атоми водню заміщені SH-групами. Залежно від
розміщення ОН-групи виділяють первинні (RCH2–OH), вторинні
(R2CH–OH) та третинні (R3C–OH) спирти. Спирти з кількома
ОН-групами називаються багатоатомними (поліолами). Для біохімії
вельми цікавими мають етиленгліколь і гліцерол. Перший у мік-
ромолярних кількостях утворюється в процесах метаболізму, а у
високих приводить до розвитку нефропатій. Гліцерол є основою
всіх фосфогліцеридів – важливих компонентів біологічних мем-
бран. Серед циклічних багатоатомних спиртів значна увага при-
діляється інозитолу (циклогексангексаол-1,2,3,4,5,6) – компоненту
молекул мембранних ліпідів фосфатидилінозитол-4,5-біофосфатів.
Залежно від кількості ОН-груп розрізняють одно-, двох-, та
трьохатомні феноли – власне феноли, арендіоли, арентріоли. Гід-
роксильна група зв'язана з атомом вуглецю бензолу, який пере-
буває у стані sp2-гібридизації:
5 6
4 O H
1
3 2
Хімічні властивості фенолів зумовлені взаємовпливом ОН-групи

і бензольного кільця, який полягає у спряженні неподіленої
пари р-електронів атома кисню ОН-групи з π-електронами аро-
матичного кільця (р, π-спряження). Унаслідок цього:
● зменшується електронна густина на атомі кисню, що супро-
воджується зростанням поляризації гідроксильної групи;
● поляризована ОН-група легко дисоціює, що зумовлює кислотні
властивості фенолів;
● гідроксильна група збільшує електронну густину в бензольному
кільці з максимумами в орто- та параположеннях відносно
ОН-групи – полегшує реакції електрофільного заміщення.
Кислотні властивості фенолів забезпечують їхні реакції з мета-
лами й гідроксидами металів з утворенням фенолятів (феноксидів:
С6Н5ОNa та ін.) Прикладом реакцій електрофільного заміщення
30
є бромування й нітрування фенолу з утворенням 2,4,6-трибром-

фенолу та 2,4,6-тринітрофенолу (пікринової кислоти). Ці реакції
часто застосовують у лабораторній практиці в дослідженнях з біо-
молекулами та БАР, молекули яких містять фенольне кільце.
Тіоли (меркаптани) – похідні вуглеводнів, у яких ОН-групи за-
міщені на тіо- (меркапто-) групу, прикладом яких є тіоспирти
(метантіол – СН3–SH, етантіол – C2H5–SH, які також називаються
метил- і етилмеркаптанами) і тіофеноли:
SH SH
CH3
тіофенол 2-метилтіофенол
(меркаптобензол) (2-метилмеркаптобензол)
Як видно зі структури молекул, тіоли є кислотами й утворю-

ють з металами тіоляти (меркаптиди): розчинні – етантіолят
(СН3СН2–S–Na+), нерозчинні – етантіолят ртуті (СН3СН2–S)2Hg.
Останні використовуються в медицині як антидоти при отруєнні
важкими металами.
1.3.2. Карбонільні сполуки

Альдегіди, кетони та карбонові кислоти належать до карбоні-
льних сполук (оксосполук) – це похідні вуглеводнів, що мають у
своїй структурі карбонільну або оксогрупу (табл. 1.1). Атоми вуг-
лецю карбонільної групи перебувають у стані sp-гібридизації,
тобто мають три гібридизовані орбіталі, які використовуються
для утворення трьох σ-зв'язків із сусідніми атомами вуглецю та
атомом кисню. Ще один зв'язок між карбонільним вуглецем і ки-
снем – це π-зв'язок. Висока електронегативність атому кисню
карбонільної групи сприяє зміщенню до нього електронної гус-
тини хмари π-зв'язку, унаслідок чого утворюється електрофіль-
ний центр карбонільної групи:
 
C O
Завдяки такій електронній будові карбонільної групи вуглець

схильний до атаки нуклеофілом, а кисень – електрофілом – це
31
Біохімія
реакція нуклеофільного приєднання. Прикладом таких реакцій

є утворення ціангідринів (α-гідроксинітрилів):
R1 R1 OH
C O + H CN C
R2 R2 CN
Результатом взаємодії альдегідів та інших карбонільних сполук
зі спиртами є утворення ацеталів (містять при атомі вуглецю дві
алкоксильні групи) і напівацеталів (біля вуглецевого атома роз-
ташовані алкоксильна та ОН-групи):
H H
R C OH + HO C2H5 R C OC2H5 + H2O
OCH3 OCH3
O
H
R C + HO CH3 R C OH
H
OCH3
Взаємодія цих речовин з Н2О приводить до утворення гідратів
(діолів). Наприклад, при розчиненні у воді хлоралю (трихлороц-
тового альдегіду) утворюється хлоралгідрат. Він має наркотичні
властивості й застосовується в медицині як снодійне.
Cl O Cl OH
Cl C C + H2O Cl C C OH
Cl H Cl H
Взаємодія альдегідів і кетонів з азотовмісними речовинами
типу Х-NH2 (де Х = –Н, –ОН, –NH2, –С6Н5) відбувається за механіз-
мом "нуклеофільне приєднання – елімінація":
R1 R1
R1 - H2O
C O + H3N X R2 C OH C N X
R2 HN X R2
Утворюється імін – основа Шиффа, яка є інтермедіатом біохіміч-
них реакцій проміжного обміну амінокислот, зокрема реакцій
трансамінування та відновлювального амінування α-кетокислот
до α-амінокислот.
Для альдегідів і кетонів притаманні реакції відновлення з утво-
ренням первинних (з альдегідів) і вторинних (із кетонів) спиртів.
В організмах такі реакції каталізуються дегідрогеназами, де до-
норами атомів водню є коферменти НАДН і НАДФН (нікотинамі-
даденіндинуклеотид, нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат):
32
НАДН + R CH O НАД+ + R CH2 OH

Реакції окиснення характерні лише для альдегідів з утворен-
ням карбонових кислот, що використовуються в біохімії для ви-
явлення альдегідів:
R C O + Ag2O R COOH + 2Ag
H
(реакція "срібного дзеркала")
Альдегіди й кетони є важливими проміжними продуктами обмі-
ну речовин і утворюються в організмі в результаті метаболізму мо-
носахаридів, жирних кислот і амінокислот. Формальдегід (мураши-
ний альдегід, метаналь, СН2О) утворюється в організмі людини як
продукт N-дезалкілування ліків у гепатоцитах. Ацетон (диметилке-
тон, СН3–СО–СН3) утворюється при гліколізі у вільному стані й у
вигляді фосфорного ефіру діоксіацетонфосфату. Ацетальдегід
(СН3–СНО) входить до складу ацетилкоензиму А (СН3–СО–S–КоА) –
універсального інтермедіату реакцій ацетилювання та ін.
Альдегіди й кетони використовуються в медико-біологічній
практиці:
● карбонільні групи є функціональними групами багатьох лі-
карських засобів;
● формальдегід у вигляді 37–40 % водного розчину (формалін)
застосовується при дезінфекціях і як консервант для анато-
мічних препаратів;
● ацетон використовується як органічний розчинник у фар-
мацевтичній промисловості тощо.
1.3.3. Карбонові кислоти

Представники іншого класу біоорганічних сполук – карбонові
кислоти (від назви вугільної кислоти – Acidum carbonicum,
R–COOH) поділяються на монокарбонові (одноосновні), дикарбоно-
ві (двоосновні) і трикарбонові (триосновні) залежно від кількості
карбоксильних груп. За будовою вуглеводневого радикала карбо-
нові кислоти поділяють на аліфатичні, ароматичні та ациклічні.
Прикладами таких кислот є Н–СООН – метанова (мурашина),
Н3С–СООН – етанова (оцтова), 3-метил-бутанова (ізовалеріанова)
кислоти. До вищих карбонових (або вищих жирних) кислот нале-
жать кислоти, в яких кількість атомів вуглецю становить понад
12 (наприклад, С15Н31–СООН – пальмітинова кислота та ін.).
33
Біохімія
Хімічні властивості карбонових кислот визначаються карбок-

сильною групою та її складовими – карбонільною –CO- і гідро-
ксильною –ОН-групами та воднем гідроксильної групи, який, ди-
соціюючи, визначає кислотні властивості цих речовин. Радикал
за рахунок індуктивних ефектів замісників змінює ступінь дисо-
ціації гідроксильного водню:
O O
R C R C + H+
OH O-
Заміщення в радикалі підсилюють кислотні властивості: рКа
оцтової (СН3–СООН) кислоти має значення 4,76; хлороцтової
(Сl–СН2–СООН) – 2,85 і трихлороцтової (ССl3–СООН) – 0,66.
Дисоційовані натрієві та калієві солі вищих жирних кислот
мають амфіфільну природу, що надає їм поверхневої активнос-
ті: вони локалізуються на поверхні води й знижують поверхне-
вий натяг на межі поділу фаз: вода – олія, вода – повітря тощо.
Солям жирних кислот властиві "мийні" властивості.
Серед реакцій нуклеофільного заміщення в біохімії важли-
ве значення мають реакції етерифікації з утворенням складних
ефірів (R1–COO–R2), до яких належать численні фізіологічно важ-
ливі біомолекули, наприклад ліпіди. При взаємодії карбонової
кислоти з коензимом А утворюється тіоефір:
O O
R C + H S KoA R C + H 2O
OH S KoA
Реакції етерифікації в кислому середовищі є оборотними, у луж-
ному – ефіри гідролізуються необоротно з утворенням солі та спир-
ту. Гідроліз складних ефірів ліпідів відбувається за участю фер-
ментів гідролаз – ліпаз. Окрім реакцій етерифікації, у біохімії важ-
ливе значення мають реакції амідування (заміщення ОН-групи
карбоксилу на NH2-групу) з утворенням амідів і реакції ангідриди-
зації – заміщення тієї самої групи на фосфатну або пірофосфатну
групи з утворенням ацилфосфатів (ацетилфосфорна кислота):
O
O OH
R C
R C ; O P O
NH2
OH
34
У реакції амідування вступають похідні карбонових кислот, зок-

рема α-амінокислот при синтезі пептидів, а утворення ацилфосфа-
тів є молекулярним механізмом метаболічної активації біомолекул.
Ненасичені карбонові кислоти мають властивості, притаманні ал-
кенам: реакції приєднання, окиснення, полімеризації. Це переваж-
но реакції гідратації та відновлення - і β-ненасичених карбонових
кислот. Реакції полімеризації використовуються для створення ме-
дичних пластмас (поліакрилати в стоматології).
Дикарбонові кислоти мають більш виражені кислотні власти-
вості, що зумовлено електроноакцепторною дією другої карбок-
сильної групи. У біохімічних системах дикарбонові кислоти утво-
рюють два типи солей: кислі (з одним еквівалентом основи
(НООС–СООН + NaOH → → HOOC–COONa + H2O) і середні
(NaOOC–COONa). Насичені та ненасичені дикарбонові кислоти
належать до проміжних продуктів обміну речовин (щавлева, бурш-
тинова, глутарова).
Біологічно важливими представниками трикарбонових кис-
лот є їхні гідроксипохідні – лимонна (1), ізолимонна (2) і цис-
аконітова (3):
H2C COOH H2C COOH H2C COOH
HO C COOH HC COOH C COOH
H2C COOH HO C COOH
HC COOH
H
1 3
2
Ці кислоти входять у цикл лимонної кислоти, як і фумарова, яб-
лучна, щавлевооцтова та -кетоглутарова дикарбонові кислоти.
Цитрат натрію використовується як агент, що протидіє позасу-
динному згортанню крові.
До аренмонокарбонових кислот (в яких СООН-група зв'язана з
ароматичним циклом) належить бензойна кислота та її похідні й
фенілоцтова кислота. У випадку останньої СООН-група локалізо-
вана в бічному ланцюзі арену:
H2
C COOH
Ці кислоти є продуктами метаболізму або утворюються в ор-

ганізмі в процесах біотрансформації ксенобіотиків (чужо-
рідних сполук: ліків, отрут). Представниками арендикарбоно-
35
Біохімія
вих кислот є фталева (1,2-бензолдикарбонова), ізофталева

(1,3-бензолдикарбонова), терефталева (1,4-бензолдикарбонова)
кислоти. Хімічні властивості арендикарбонових кислот істотно не
відрізняються від властивостей аренмонокарбонових. Їхні похідні
використовуються в синтезі інсектицидів, лікарських засобів, у
т. ч. й проносної дії (пурген). Похідне фталевого ангідриду має
властивості кислотно-основного індикатора (фенолфталеїн):
O HO O
O
C C
OH
O C
OH
C C COOH
O O
1,2-бензолдикарбонова фталевий ,-ди (4-оксифеніл)-

кислота ангідрид фталід
(фталева кислота) (фенолфталеїн)
Фенолокислоти, як похідні ароматичних карбонових кислот,
відрізняються від останніх тим, що один (і більше) атомів вод-
ню заміщені ОН-групою. Найпростішим їхнім представником
є саліцилова кислота, а її похідне – ацетилсаліцилова кислота
(аспірин), яка була синтезована в 1853 р., і дотепер широко за-
стосовується в медицині як лікарський засіб із протизапальною
дією. Основний механізм такої дії – пригнічення аспірином біо-
синтезу простагландинів (похідних арахідонової кислоти).
COOH COOH
O
OH O C CH3
саліцилова аспірин
кислота
1.3.4. Біоорганічні сполуки азоту

До азотовмісних похідних вуглеводнів належать нітросполуки
й аміни, в яких атоми водню заміщені на NO2- і NH2-групи відпові-
дно, та аміди – продукти заміщення ОН-групи в карбоксилі карбо-
нових кислот на NH2-групу. Нітросполуки (R–NO2) поділяються
36
на аліфатичні (насичені – нітроалкани, ненасичені – нітроалкени)

та ароматичні (нітроарени). У нітросполук атом азоту й обидва
атоми кисню перебувають у стані sp2-гібридизації та електронна
будова нітрогрупи є резонансною структурою з граничними
формами:
O O-
+ +
R N R N
-
O O
У результаті відновлення нітросполук утворюються первинні
аміни: R  NO2 

H
R  NH2 . Продуктами відновлення нітроал-
канів є алканаміни: C 2 H 5  NO 2 
H
C 2 H 5  NH 2 . У результаті
відновлення ароматичних сполук (реакція Зініна) утворюється
анілін і його похідні. Проміжними продуктами реакції є нітрозо-
сполуки (містять нітрозогрупу –N=О) і гідроксиламін:
O OH
NO2 N NH NH2 NH2
+2Н +2Н +2Н +Н2SO4
нітробензол нітрозо- феніл- амінобензол,

бензол гідроксиламін феніламін SO3H
(анілін) сульфанілова
кислота
Аміни поділяються на первинні (RNH2), вторинні (R2NH) і тре-

тинні (R3N). За хімічною природою радикалів (R) аміни поділя-
ються на аліфатичні (R – нециклічний), ароматичні (R – похідне
бензолу) та аліфатично-ароматичні. В окрему групу виділено
діаміни – сполуки з двома аміногрупами. У свою чергу, аліфати-
чні, ароматичні, аліфатично-ароматичні і діаміни можуть бути
і первинними, і вторинними, і третинними. Діаміни широко роз-
повсюджені в організмах, наприклад, путресцин (бутандіамін-
1,4) – Н2N–(СН2)4–NН2 і кадаверин (cadaver – труп; пентандіамін-
1,5) – Н2N–(СН2)5–NН2, що накопичуються при гнитті тканин,
а також спермін – Н2N–(СН2)3–NН–(СН2)4–NН–(СН2)3–NН2, який бе-
ре участь у регуляції реплікації ДНК. Основними властивостями
амінів є їхня взаємодія з кислотами з утворенням амонієвих со-
37
Біохімія
лей, реакції алкілування та ацилювання, продуктами яких є за-

міщені аміди карбонових кислот, реакції заміщення в ароматич-
ному кільці амінів, зокрема синтез сульфанілової кислоти з анілі-
ну. Ця кислота є структурним компонентом сульфаніламідів –
антимікробних засобів, до яких належить широко відомий стреп-
тоцид – амід сульфанілової кислоти. Механізм бактеріостатич-
них ефектів сульфаніламідних препаратів полягає в конкурент-
ному гальмуванні бактеріальних ферментів, субстратом яких
є параамінобензойна кислота, а продуктом – фолієва кислота
(вітамін Вс), необхідна для росту бактерій. Параамінобензойна
кислота є вихідною речовиною і для синтезу анестетиків – анес-
тезину, новокаїну, лідокаїну тощо.
NH2 NH2
NH2
SO2 NH2 C
C O O C2H5
стрептоцид O OH анестезин
(амід сульфанілової парааміно- (етиловий ефір
кислоти) бензойна параамінобензойної
кислота кислоти)
Анестезуюча дія цих речовин зумовлена блокуванням натрієвих
каналів постсинаптичної мембрани, що припиняє проведення
збудження.
Аміди кислот (R–CO–NH2) можна розглядати як продукти за-
міщення ОН-групи в карбоксилі карбонових кислот на NН2-групу
або як результат заміщення атому водню в молекулі аміаку на
ацильну групу. Реакції амідування є вельми важливими в біохі-
мічних процесах, прикладом чого є утворення амінокислоти глу-
таміну з глутамінової кислоти:
NH2 O NH2
фермент
фермент
HOOC CH2 CH2 CH COOH H N C CH2 CH2 CH COOH
+ NH3 2
Амінокислоти ковалентно зв'язуються за допомогою заміщено-
го амідного зв'язку (див. табл. 1.1). Утворення пептидного зв'язку
в результаті реакції нуклеофільного заміщення аміногрупою
гідроксильних груп у молекулах природних амінокислот розгля-
дається в розд. 5.
38
1.3.5. Гетерофункціональні сполуки

До гетерофункціональних сполук належать сполуки з різними
функціональними групами. Вони становлять більшість природ-
них сполук, біомолекул і значну кількість лікарських засобів. За-
гальна формула гетерофункціональних сполук: XRY, де Х –
NН2-група (амінокислоти), ОН-група (гідроксикислоти), СО-група
(оксо-(кето)-кислоти). В усіх перерахованих сполук Y-групою є
карбоксильна група. Ще однією важливою групою гетерофункці-
ональних сполук є аміноспирти й амінофеноли, в яких Х- та
Y-групами є ОН- і NН2-групи відповідно.
Похідними карбонових кислот є гідроксикислоти. Це речови-
ни, у структурі яких одночасно присутні ОН- і СООН-групи. Гід-
роксикислоти поділяють на аліфатичні й ароматичні (феноло-
кислоти розглянуто вище). Кількість СООН-груп визначає їхню
основність, а кількість ОН-груп – атомність. Ізомери аліфатичних
гідроксикислот визначаються взаєморозміщенням СООН- і ОН-
груп: , β, γ, δ. Гідроксикислоти є інтермедіатами обміну речовин
і утворюються в організмі при метаболізмі вуглеводів, амінокис-
лот і жирних кислот. Найважливішими з них є яблучна, лимон-
на, ізолимонна та інші кислоти. Ця група речовин має властиво-
сті, які визначаються і карбоксильною, і гідроксильною групами.
За карбоксильною групою гідроксикислоти утворюють солі, амі-
ди, галогеноангідриди, складні ефіри:
O O
CH3 CHOH C +CH3OH
CH3 CHOH C
OH O CH3
молочна кислота метиллактат
За ОН-групою гідроксикислоти утворюють алкоголяти, прості
та складні ефіри. При окисненні гідроксильної групи утворю-
ються оксокарбонові кислоти. Окиснення гідроксикислот у біо-
хімічних системах також відбувається шляхом їхнього дегідру-
вання дегідрогеназами за участю акцептора атомів водню – ко-
ферментом нікотинамідаденіндинукдеотидом (НАД; розд. 7.3).
Прикладом таких реакцій є реакція окиснення молочної кислоти
до піровиноградної кислоти киснем (1) і шляхом дегідрування
дегідрогеназами (2):
39
Біохімія
H
[O]
1. H3 C C COOH H3 C C COOH + Н2О
OH O
молочна кислота піровиноградна кислота
(гідроксикислота) (оксокарбонова)
H фермент
2. H3C C COOH + НАД+ H3 C C COOH + НАДН
OH O
молочна піровиноградна
кислота кислота
При дегідратації гідроксикислот утворюються циклічні струк-
тури – лактиди й лактони, які мають відповідно 2 і 1 складно-
ефірний зв'язок. Для утворення однієї молекули лактиду необхід-
на наявність двох молекул -гідроксикислот; лактони ж є "внут-
рішніми ангідридами" відповідних γ- і δ-гідроксикислот, тобто
утворюються функціональними групами однієї й тієї самої моле-
кули. Прикладом фізіологічно активного лактону є вітамін С:
HO OH
HO CH2 CH O
O
OH
L-аскорбінова кислота
(-лактон 2,3-дегідро-L-гулонової кислоти)
Оксокарбонові кислоти (оксокислоти: альдегідо- й кетокислоти)
виявляють хімічні властивості, характерні як для карбонових
кислот, так і для альдегідів і кетонів. Ці кислоти відіграють про-
відну роль у процесах анаеробного гліколізу (піровиноградна
кислота), є інтермедіатами циклу Кребса (щавлевооцтова та
-кетоглутарова кислоти) і проміжними продуктами окиснення
жирних кислот у мітохондріях (β-окиснення). Одним із таких
продуктів є проміжний продукт β-окиснення жирних кислот
(розд. 14) – ацетооцтова кислота, яка у тканинах перетворюється
на β-гідроксимасляну кислоту й ацетон:
+ 2H+
2 H3 C C CH2 COOH H3 C CHCH2 COOH + H3 C C CH3
- CO2
O OH O
ацетооцтова -гідроксимасляна ацетон
40
Ці три сполуки об'єднують під загальною назвою "кетонових",

або "ацетонових", тіл. Визначення їхнього вмісту в крові та сечі
є важливим діагностичним показником. При важких формах
цукрового діабету ацетооцтова кислота й ацетон накопичуються
у плазмі крові, що супроводжується підвищеним виділенням цих
сполук із сечею – ацетонурія, кетонурія.
Аміноспирти й амінофеноли як похідні вуглеводнів у своєму
складі мають NH2- і ОН-групи, для них характерні близькі влас-
тивості. Аміноспирти як основи утворюють з кислотами солі:
НО–(СН2)n– NH3Cl , а при взаємодії з водою – гідроксиди
НО–(СН2)n– NH3OH . Важливими представниками аміноспиртів є
біогенні аміни та їхні похідні: НО–СН2–СН2– NH3 – етаноламін
(коламін), НО–СН2–СН2– N ≡(СН3)3 – холін (гідроксид триметил-β-
оксіетил амонію), (СН3)3≡ N –СН2–СН2–О–СО–СН3 – ацетилхолін.
Амінофеноли є слабкішими основами, ніж аміноспирти, реа-
гують з кислотами (основні властивості NH2-групи) і основами
(кислотні властивості фенольної ОН-групи), тобто є амфотерни-
ми сполуками. До фізіологічно активних біогенних амінів нале-
жать амінофеноли дофамін, адреналін і норадреналін, ефекти
яких реалізуються через рецептори плазматичних мембран клі-
тин. Синтетичні аналоги катехоламінів використовуються як лі-
кувальні засоби нейротропної дії.
HO HO HO
NH2 OH
NH2 HO CH3
HO HO
OH
N
дофамін H
норадреналін адреналін
1.3.6. Гетероциклічні сполуки

Гетероцикли та їхні похідні широко представлені серед біомо-
лекул, низькомолекулярних фізіологічно активних речовин (у т. ч.
алкалоїдів) і вихідних сполук для синтезу більш складних біоорга-
нічних молекул. Гетероцикли мають різні гетероатоми, відрізня-
ються за розмірами циклу та за ступенем його насиченості. Нуме-
рацію атомів у гетероциклах розпочинають з гетероатома. При-
кладами поширених у біохімічних системах гетероциклів є:
41
Біохімія
3 4 3 4 3 4
3 4
N
2 1 5 2 5
1 2 1 5 2 1 5
N O N
H S H
фуран імідазол
пірол тіофен
4 4 4
3 6 7
9
3 5 3N 5 5
1N 5 N
2 8
1 9
2 6 2 6 6 N
N N 8 2 4 N
1 1 7 H N H
3
піридин піримідин індол пурин
Конденсованими гетероциклами на основі піролу є індол і його

похідні, до яких належать амінокислота L-триптофан і продукти її
перетворення – серотонін, триптамін, індоксил, алкалоїди тощо.
Серотонін має властивості нейромедіаторів, підвищує артеріа-
льний тиск, активує згортальну функцію крові. Індоксил
(3-оксііндол) – продукт біотрансформації триптофану фермента-
ми мікроорганізмів у кишечнику.
HO CH2 CH2 NH2
N
H
серотонін
OH
N
H
індоксил
Індоксил у печінці детоксикується шляхом утворення складно-

го ефіру індоксилсульфату; останній секретується нирками
у вигляді калієвої солі – індикану. Тому концентрація індикану
в сечі є показником не тільки процесів гниття білків у кишечни-
ку, а й функціонального стану печінки. Прикладом лікувального
42
засобу на основі індолу є індометацин – похідне β-ідолілоцтової

кислоти з протизапальними ефектами:
CH2 COOH
CH3
N
C
O
Cl
індометацин
Тетрапірольні сполуки, побудовані з піролінової, пірольної та
двох ізопірольних структур, називаються порфіринами, а в комп-
лексі з металами (Fe, Cu, Mg) – металопорфіринами. Останні –
це простетичні групи окисно-відновних ферментів і транспорт-
них білків. Прикладом транспортного білка є гемоглобін, просте-
тичною групою якого є гем (Fe-протопорфірин ІХ) – пігмент чер-
воного кольору, від чого і залежить колір крові та еритроцитів.
H3C CH CH2
N
H
H3C CH3
N Fe2+ N
(CH2)2 H CH CH2
N
COOH
(CH2)2 CH3
COOH
Fe-протопорфірин ІХ (гем)
При руйнуванні гему в печінці утворюються лінійні тетра-
пірольні структури, скажімо, білірубін:
43
Біохімія
HOOC CH2 CH2 COOH

H3C CH2 H2C CH3
H 3C HC CH2
H 2C CH
CH3
HO C N C N C
N H H H2 H H
N OH
білірубін
П'ятичленний гетероцикл фуран за хімічними властивостями
близький до піролу й здатний до електрофільного заміщення – ніт-
рування, сульфування, ацилювання. У медичній практиці поширені
5-нітрофурани з антисептичною дією, прикладом яких є фурацилін:
O
O2N CH N NH C NH2
O
фурацилін
Кільце фурану (фуранозний цикл) входить також до складу
циклічних форм моносахаридів. Аналогічний фурану п'ятичлен-
ний гетероцикл тіофен разом з імідазолом є структурною осно-
вою біотину – вітаміну Н. Похідним імідазолу є й амінокислота
гістидин, яка належить до 20 амінокислот, що входять до складу
білків, а продуктом її декарбоксилювання є біогенний амін гор-
моноподібної дії – гістамін:
N N CH2CH COOH N (CH2)2 NH2
NH2
N N N
H H H
імідазол гістидин гістамін
До п'ятичленних гетероциклів, які містять два різні гетероато-
ми, належать тіазол, оксазол та ізооксазол:
N N NH2
N O O
O O N
S
H
тіазол оксазол ізооксазол
циклосерин
Ці кільця разом з іншими циклами входять до складу молекул
вітамінів (В1), коферментів, лікувальних засобів (норсульфазол),
антисептиків (фуразолідон), є структурними компонентами ан-
тибіотиків, у т. ч. циклосерину – протитуберкульозного засобу.
44
Основним представником шестичленних гетероциклів з од-

ним атомом азоту є піридин із властивостями основи та нуклео-
філу. Як основа піридин зв'язує вільний протон з утворенням пі-
ридинової солі, а як нуклеофіл – атакує електрофільні центри в
молекулах алкілгалогенідів з утворенням солей алкілпіридинію:
Cl --
+
+ HCl N
H
+ CH3Cl
N
-
Cl-
+
N
CH3
При амінуванні (NH2Na) і гідроксилюванні (КОН) піридину утво-
рюються аміно- чи гідроксипіридини, які використовують у фар-
мацевтичній промисловості. Біологічно важливим похідним гід-
роксипіридинів є вітамін В6 (піридоксин, піридоксол). У результаті
відновлення ароматичного кільця піридину утворюється насиче-
ний гетероцикл піперидин, що входить до складу молекул низки
алкалоїдів і використовується для синтезу наркотичних анальге-
тиків промедолу й циклодолу. Окиснення алкільних радикалів го-
мологів піридину дає три ізомери піридинкарбонових кислот:
COOH COOH
N N COOH
N
нікотинова кислота ізонікотинова кислота піколінова кислота
(β-піридинкарбонова (γ-піридинкарбонова (-піридинкарбонова
кислота) кислота) кислота)
Біологічно активними похідними нікотинових кислот є ніко-

тинамід – вітамін РР. N,N-діетиламід (кордіамін) застосовується
як засіб для лікування захворювань серцево-судинної системи; а
гідразиди ізонікотинової кислоти – в терапії туберкульозу. Про-
дукти неповного відновлення піридину – 1,4-дигідропіридини – є
блокаторами кальцієвих каналів плазматичних мембран, їх при-
45
Біохімія
значають при гіпертонії та порушеннях мозкового кровообігу

(ніфедипін, німодипін тощо).
До похідних піридину – конденсованих гетероциклів – нале-
жать хінолін, ізохінолін і акридин:
N
N N
хінолін ізохінолін акридин
Перші два є ароматичними сполуками з близькими хімічними

властивостями. Їхні похідні використовують для синтезу лікува-
льних препаратів: нітроксоліну (5-НОК), ентеросептолу тощо.
Структура ізохіноліну входить до молекул алкалоїдів: папавери-
ну, наркотину, морфіну, кодеїну. Важливим похідним акридину є
9-аміноакридин – попередник у синтезі речовин з антисептич-
ною (риванол) і протималярійною (акрихін) активностями та
поширений барвник акридиновий оранжевий – індикатор мута-
цій у мікроорганізмів (вбудовуючись між парами основ ДНК, він
порушує зчитування інформації):
H3C CH3
N N N
H3C CH3
акридиновий оранжевий
Шестичленними гетероциклами з атомами кисню є - та
γ-пірани, які існують переважно у формі похідних. Важливими
похідними цих гетероциклів є оксипохідні, які входять до складу
багатьох природних сполук, – - і γ-пірони:
O
O O O O O
-піран -пірон γ-піран γ-пірон
Кумарини – 1,2-бензопірани та його похідні – це конденсовані
гетероцикли на основі -пірону. Їм притаманні властивості ан-
тикоагулянтів, наприклад, дикумарину:
46
OH OH
H2
C
O OO O
дикумарин
Конденсованими гетероциклами на основі γ-пірону і бензолу є
флавоноїди – рослинні пігменти, зокрема кверцетин, який засто-
совується в медичній практиці. Це гідроксипохідне флавону –
жовтий пігмент, що міститься у квітах багатьох рослин. До похід-
них γ-пірону належать і токофероли (вітаміни групи Е), які роз-
глядатимуться в розд. 8.
До шестичленних гетероциклів із двома атомами азоту (діа-
зини) належать кілька груп речовин (піридазин, піразин, піри-
мідин), серед яких найважливішими є піримідини та їхні похідні.
Це переважно аміно- й гідроксипіримідини, що входять до складу
ДНК, РНК, вітамінів, коферментів і лікарських препаратів. Піри-
мідиновими компонентами нуклеотидів є урацил (2,4-дигідрокси-
піримідин), тимін (2,4-дигідрокси-5-метилпіримідин) і цитозин
(2-гідрокси-4-амінопіримідин):
4 OH
OH
3 5
N CH3
N
N
2 6
HO N
N HO N
1
піримідин урацил тимін
NH2 OH
N
N
HO N OH
HO N барбітурова
цитозин кислота
Як приклад лікарських препаратів – похідних піримідину на-
ведемо похідні барбітурової кислоти – барбітурати з високою
снодійною, заспокійливою і протисудомною дією, зокрема фено-
барбітал і веронал). На основі піразинів (1,4-діазин) синтезовано
цинаризин, флунаризин, які нормалізують кровообіг у судинах
головного мозку.
47
Біохімія
Велика й важлива група речовин – сполуки з ядер двох гете-

роциклів: піримідину та імідазолу. Це пурини та їхні похідні, що
входять до складу нуклеїнових кислот, продуктів їхнього метабо-
лізму (гіпоксантин, ксантин, сечова кислота) і алкалоїдів.
NH2 O
6 7
5 N N N
1
N N HN
8
9
2 N N N N
N 4
H H2N N
3
H H
пурин аденін
(6-амінопурин) гуанін
(2-аміно-6-оксипурин)
O O O
H
N N N
HN HN HN
O
N N O N N O N N
H H H H H
гіпоксантин ксантин сечова кислота
(6-оксипурин) (2,6-оксипурин) (2,6,8-оксипурин)
Кислі натрієві й калієві солі сечової кислоти малорозчинні

у воді, тому при підвищенні їхньої концентрації в сечі утворю-
ють осади, що є біохімічною основою сечокам'яної хвороби. Ме-
тильовані похідні ксантину – це рослинні алкалоїди (кофеїн –
1,3,7-триметилксантин, теофілін – 1,3-диметилксантин, теобро-
мін – 3,7-диметилксантин), їх використовують для приготування
напоїв і як лікарські засоби. Птеридини (конденсована система з
піримідину та піразину) є основою коферменту вітаміну Вс (фолі-
єва, або птероїлглутамінова, кислота). Хімічні властивості піри-
дазинів близькі до властивостей піримідину. До їхніх практично
важливих похідних належать сульфапіридазин з високою анти-
бактеріальною дією та гербіцид феназон.
До шестичленних гетероциклів із двома різними гетероато-
мами належать похідні тіазину – фенотіазини: конденсовані
системи з тіазину й бензольних кілець. Похідні фенотіазину за-
стосовують у терапії психічних захворювань, зокрема шизоф-
ренії (аміназин тощо). Похідне фенотіазину – сполука метиле-
новий синій, що широко використовується як барвник у біології
та як антисептик для поверхневого застосування у вигляді
спиртових розчинів.
48
тіазин
H
N
S
фенотіазин
H3 C
N (CH2) 3
H3 C
N Cl
S
хлорпромазин (аміназин)
NHCH3
N
Cl N
O
C6H5
еленіум (хлордіазепоксид)
Семичленні гетероцикли – діазепіни – у вільному стані не зу-
стрічаються. Похідними діазепінів послуговуються як заспокій-
ливими препаратами. Біохімічний механізм їхньої дії полягає
у взаємодії з рецепторами до γ-аміномасляної кислоти – гальмів-
ного рецептора ЦНС.
Отже, предметом вивчення біологічної хімії є біоорганічні моле-
кули та їхні похідні, які задіяні у процесах життєдіяльності всіх ор-
ганізмів. Вони є похідними вуглеводнів – сполук, що складаються з
атомів вуглецю та водню. Атоми водню можуть бути заміщені на
певні функціональні групи: –СН3, –ОН, –СООН, –NH2 тощо, що на-
дає цим сполукам нових поліфункціональних властивостей.
Атом вуглецю здатний утворювати чотири ковалентні зв'язки
з іншими атомами (або функціональними групами) і формувати
ланцюги, кільця, розгалужені полімери. Коли в молекулі вуглеце-
вий атом має чотири різні замісники, цей атом є асиметричним,
49
Біохімія
а молекула має стереоізомери (енантіомери). Орієнтація груп

атомів зумовлена їхнім обертанням навколо одинарних С–С-зв'язків,
дає змогу віднести молекулу до певної конформації – тривимір-
ної структури. Конформація біомолекул є важливим параметром,
зокрема стосовно можливості взаємодії ферменту й субстрату,
гормону й рецептора тощо.
У біохімії серед нековалентних зв'язків особливе значення мають
водневі зв'язки та гідрофобні взаємодії. Зокрема, водневі зв'язки
беруть участь у стабілізації вторинної та третинної структур білків,
в утворенні подвійної спіралі ДНК, тобто є найважливішими для
нормального функціонування білків-ферментів, структурних біл-
ків, геному тощо. Гідрофобні взаємодії, які зумовлюють об'єднання
гідрофобних (водовідштовхувальних) ділянок амфіфільних сполук,
відіграють найважливішу роль у життєдіяльності організмів, оскі-
льки більшість компонентів клітин – фосфоліпіди, білки, нуклеїнові
кислоти, тощо – мають амфіфільні властивості.
Усі органічні сполуки за структурою вуглецевого скелета поді-
ляють на три групи: ациклічні, карбоциклічні (аліциклічні та аро-
матичні) вуглеводні та їхні похідні й гетероциклічні речовини.
У межах цих груп, залежно від наявності функціональних груп та
структури вуглецевого скелета, розрізняють класи карбонових кис-
лот, спиртів і фенолів, альдегідів і кетонів, простих і складних
ефірів, амінів, амідів, нітросполук, нітрилів, тіолів, тіоефірів, суль-
фокислот, галогенопохідних вуглеводів. Численні представники
цих класів органічних сполук відіграють важливу роль у ключових
біохімічних процесах, які відбуваються в організмі.
Контрольні запитання
1. Назвіть основні функціональні групи біоорганічних сполук. Наведіть при

клади речовин з відповідними групами.
2. Що таке асиметричний атом вуглецю? Яким чином визначають належ
ність оптично активного ізомеру до L чи Dряду?
3. Який механізм формування водневих зв'язків і гідрофобних взаємодій?
4. За якими принципами класифікують біоорганічні сполуки?
5. Охарактеризуйте біологічно активні аміноспирти й амінофеноли; напишіть
їхні формули.
50
Розділ 2
РОЛЬ ВОДИ,
МАКРОE І МІКРОЕЛЕМЕНТІВ
У ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМІВ
Життя організму за повної відсутності їжі може продовжуватися

тижнями. Та коли немає води, життя підтримується лише кілька
днів. Вода виконує багато функцій в організмі. Це розчинник,
який забезпечує реалізацію складних хімічних, фізико-хімічних
і біохімічних реакцій клітинного метаболізму. Як складова крові
вода відіграє роль життєво важливого переносника кисню та по-
живних речовин у тканини, видалення з них СО2 та метаболітів.
Кров також переносить антитіла й лейкоцити, які захищають ор-
ганізм від інфекції. У регулюванні температури тіла вода бере
участь кількома способами. Кров відводить тепло від робочих ор-
ганів, запобігаючи підвищенню їхньої температури. Тепло може
передаватися через шкіру в навколишнє середовище в результаті
направлення частини крові в поверхневі вени. Втрати тепла
збільшуються внаслідок випаровування води з поверхні шкіри.
У процесах травлення вода також є незамінним компонентом.
Травлення відбувається шляхом гідролізу, тобто розщеплення
складових компонентів їжі за участю води. Травні ферменти се-
кретуються в розчиненому вигляді, що забезпечує повне розподі-
лення їх у хімусі. Водне середовище потрібне й для виведення
токсичних метаболітів через нирки та з фекаліями.
Вважається, що в організмі є близько 70–75 % води від його за-
гальної маси. Проте насправді відсоток води залежить від виду ор-
ганізму та його віку. Так, у E. coli та в гепатоцитах щура міститься
69–70 % води, у ембріонів свині та в медузи – 97–98 %, в організмі
дорослої свині – лише 40 %, у мітохондріях – 70 %, у мієліновій обо-
лонці ~20 %, а у вірусів вільної води взагалі немає. У дорослому ор-
ганізмі половина маси води внутрішньоклітинна. Позаклітинна во-
Біохімія
да у складі позаклітинних рідин становить приблизно 20–25 % від

маси тіла та розподіляється по субкомпартментах: інтерстиціальна
(міжклітинна) рідина ~17–18 % від маси тіла, плазма крові – 5 %,
цереброспінальна, синовіальна рідина і лімфа – до 2–3 %. В органі-
змі постійно відбувається обмін води між внутрішньо- та позаклі-
тинними рідинами. При цьому градієнти концентрації електролітів
підтримуються плазматичною мембраною.
Отже, вода є розчинником, продуктом і субстратом енергети-
чного метаболізму, учасником основних біохімічних перетворень,
змінює конфігурацію молекул і гідратацію іонів, бере участь
у процесах регуляції та саморегуляції клітин, тканин, органів та
організму в цілому.
2.1. Унікальна властивість води –

розчиняти речовини різного походження
Унікальні властивості води зумовлені її характерними особли-

востями. У порівнянні з іншими рідинами вода має високі тем-
ператури кипіння і плавлення, високу теплоту випаровування
(енергія для перетворення 1 г рідини на пару при температурі
кипіння і атмосферному тиску). Наприклад, ці показники для
води становлять відповідно +100 С, 0 С і 540 кал, а для етило-
вого спирту – +78 С, –117 С і 204 кал. Ці дані свідчать про сильне
притягання між молекулами води. Незважаючи на те, що в ціло-
му молекула води є електронейтральною (має однакове число
електронів і протонів), електрони розподілені несиметрично, що
надає їй полярного характеру. Ядро атома кисню дещо відтягує
електрони від ядер атомів водню, залишаючи на них невеликий
сумарний позитивний заряд. Ділянки з невеликим сумарним
від'ємним зарядом розміщуються поблизу атома кисню у двох
кутах уявного тетраедра (рис. 2.1, А).
Таке розділення зарядів приводить до створення дипольного
моменту. Завдяки такій поляризації дві сусідні молекули води утво-
рюють водневі зв'язки у 25 разів слабкіші (4,5 ккал/моль =
= 18,83 кДж/моль), ніж ковалентні зв'язки (110 ккал/моль =
= 460,25 кДж/моль), тобто дві сусідні молекули води електроста-
тично взаємодіють. Такий тип електростатичного притягання
52
Розділ 2. Роль води, макроE і мікроелементів у життєдіяльності організмів
називається водневим зв'язком, час напівжиття якого становить

10 9 с. Оскільки молекула води є тетраедром (рис. 2.1, А), то во-
на може максимально зв'язати чотири сусідні молекули води.
Завдяки таким водневим зв'язкам молекули води об'єднуються в
короткоживучі (1010 с) кластери (рис. 2.1, Б), в яких кожна мо-
лекула сполучена з чотирма сусідніми. Зі зростанням температу-
ри помітно зменшується середня величина кластера. Якщо при
0 С кластер досягає 90 молекул, то при 7 С – лише 25, тобто зі
зростанням температури відбувається ніби "оплавлення" класте-
ра. Внесок теплоти "оплавлення" становить третину повної теп-
лоємності води – 18 ккал/град·моль. Цим пояснюється велика
теплоємність води порівняно з іншими рідинами.
Б δ+ δ+
δ-
А
δ+
H
δ+ δ-
1
δ- δ+ δ+
O δ-
δ+
H δ+ δ+
δ+
δ- δ-
2 δ-
δ+
δ+
В Г H H H O
H O
O H
H O H H O
HO H H
K+ A- H H H
H H O O
O H O HO H H
H O
H H H
H H O
Рис. 2.1. Схема структури молекули води,
яка пояснює її когезивні властивості:
А – локалізація "зарядів" в уявному тетраедрі:
1 – електропозитивна область, 2 – електронегативна область;
Б – миготливий кластер із чотирьох молекул води;
В – взаємодія молекул води з катіонами ( K  ) і аніонами ( A  ); Г – поведінка
гідрофобних молекул у воді, яка забезпечує найменший контакт із водою
53
Біохімія
Описана природа води називається когезивною (від лат.

сohaesus – зв'язаний). Вона зумовлює багато незвичайних влас-
тивостей води, у т. ч. високий поверхневий натяг, питому тепло-
ємність і теплоту випаровування.
Оскільки молекули води полярні, то вони групуються навколо
іонів чи інших полярних молекул (рис. 2.1, В). Такі іони й молеку-
ли, які беруть участь в утворенні стабілізованих водневими зв'яз-
ками води структур, називаються гідрофільними. Вони добре роз-
чиняються у воді, тобто речовини, які іонізуються, розчиняються
в ній тому, що біполярні молекули води взаємодіють з іонами, гід-
ратують їх та переводять у розчин. Якщо речовини полярні, але
не іонізуються (цукри, спирти, альдегіди), то вони розчиняються
у воді за рахунок утворення Н-зв'язків з їхніми ОН-групами. На-
впаки, неполярні молекули порушують структуру води, утворену
Н-зв'язками. Такі сполуки називаються гідрофобними, вони у воді
не розчиняються. Тому дві та більше таких груп у воді намага-
ються наблизитись одна до одної, вони групуються, ніби виштов-
хуються водою. Унаслідок такої поведінки гідрофобних речовин
у воді структура води менше руйнується (рис. 2.1, Г). Проте бага-
то речовин є такими, що більша частина їх гідрофобна, а інша –
гідрофільна. Це амфіпатичні сполуки, прикладом яких можуть
бути солі жирних кислот. Такі речовини розчинитися у воді не
можуть, вони диспергують, утворюючи в ній агрегати, які нази-
ваються міцелами. У таких структур гідрофільні від'ємно зарядже-
ні карбоксильні групи ( COO ) повернуті до води, вони взаємоді-
ють з молекулами води як з диполями. Неполярні частини молеку-
ли "заховані" всередині міцели (за принципами, наведеними на
рис. 2.1, Г). Міцели не об'єднуються, оскільки несуть від'ємний за-
ряд (рис. 2.2). Тому мильна вода (мило, наприклад, олеат натрію)
завжди є мутною, бо міцели розсіюють світло.
Ураховуючи незначну енергію водневих зв'язків, час напівжиття
та довжину зв'язку 0,26–0,31 нм у рідкій фазі, кожна молекула води
при підвищеній температурі зв'язується Н-зв'язками з меншою кіль-
кістю аналогічних молекул. При кімнатній температурі кожна моле-
кула води утворює зв'язки з 3–4 іншими молекулами, а в льоді (кри-
сталічна решітка) – зв'язується з максимальною кількістю молекул
води, тобто з чотирма. Лід тому й плаває на поверхні води, що його
густина менша.
54
- -- - - --
--
-- -
- -
- -
- -
- -
-
-- - --
- - -
- - --- - --- - - - - - -
-- -
-
- -
- -
- -
- -- - - - - -- - - - -- -
Рис. 2.2. Схема структури міцел із жирних кислот:
"–" – Від'ємний заряд іонізованої карбокcильної групи
Водневий зв'язок є найміцнішим, коли три атоми лежать в одній

площині (О---Н–О). Якщо така направленість змінюється, енергія
Н-зв'язку зменшується, що обов'язково відбивається на стабілізації
(чи зміні) просторової структури макромолекули – білків, нуклеїно-
вих кислот, полісахаридів. Особливо це важливо при формуванні
комплементарних зв'язків.
Кооперативний характер утворення Н-зв'язків між сусідніми
молекулами відіграє виняткову роль у визначенні властивостей
води й льоду. У льоді кожна молекула води зв'язана з усіма свої-
ми чотирма сусідами, утворюючи максимально можливу кіль-
кість Н-зв'язків. Суцільна сітка Н-зв'язків об'єднує всі молекули
води в єдину систему – "одну гігантську молекулу" з виключно
ажурною структурою.
Протони в такій сітці розташовані не посередині між атомами
кисню, а розміщуються ближче до атома кисню, з яким зв'язані
ковалентним зв'язком. Оскільки будова молекули води симетри-
чна, у протонів є не один, а два стани. Переходи протона
з одного стану в інший відбуваються по "тунелю" водневого зв'яз-
ку (по пунктиру на рис. 2.1, Б), який полегшує такий перехід
у 70 разів. Така здатність протона перебувати у двох можливих
станах у структурі льоду, пояснює аномально високу рухливість
протона в ньому, яка наближається до рухливості електронів
у металах. Важливо зрозуміти, що переміщується не один і той
самий протон, а лише форма його вільного стану, тобто протони
приєднуються до найближчої молекули води, від якої відщеплюєть-
ся інший протон і приєднується до наступної і т. д. Така міграція
протона через тунелі Н-зв'язків знижує енергетичні бар'єри,
тобто для льоду характерна здатність дальнодії.
55
Біохімія
Істинно молекулярним розчинам притаманні взаємозв'язані

властивості: температури кипіння та замерзання, тиску пари та
осмотичний тиск. Ці чотири властивості змінюються під впливом
розчинених у ній речовин. Але це залежить не від їхньої хімічної
природи та розмірів, а від кількості розчинених часток в одиниці
об'єму. Це пояснюється тим, що 1 моль будь-якої сполуки має
6,02 х 1023 молекул (число Авогадро). Такі властивості води мають
велике біологічне значення. Наприклад, прісноводні риби активні
при температурі замерзання води, бо їхня кров (та інші рідини)
має достатню концентрацію речовин, щоб її температура замер-
зання була нижчою, ніж температура замерзання води.
Іншою причиною колігативних властивостей води є те, що
розчинені в ній речовини, намагаються зруйнувати водневі зв'я-
зки між молекулами води та "забрати" частину молекул води на
утворення гідратних оболонок (рис. 2.1, В). Це погіршує кластер-
ну структуру води та її властивості як розчинника. Тому розчини
нейтральних солей (NaCl тощо) використовуються для розділення
суміші білків ("висолювання" білків), оскільки різні білки по-
різному осідають із сольових розчинів.
Особлива увага приділяється іонам H і OH , які посідають
перше місце за впорядковною дією на воду серед одновалент-
них іонів. У воді H -іон у вільному стані не існує, а комплексує
з молекулою води, утворюючи іон гідронію (гідроксонію) H3O .
(Насправді кожний H оточений декількома молекулами Н2О,
кількість яких залежить від температури). Іони H3O та ОН¯ ко-
ординують біля себе по три молекули води, створюючи структуру
H3O (Н2О)3 та OH (Н2О)3. В той же час, іони H та OH не лока-
лізовані в просторі, а переміщуються з великою швидкістю, тому
їхня впорядковна дія усереднюється по всіх молекулах води.
Таким чином проявляється ефект дальнодії в упорядкуванні
структури. Дальнодія виявляється і в разі впливу інших іонів на
воду, хоч і меншою мірою. Полягає вона в тому, що іони зміню-
ють розміри й час життя впорядкованих кластерів.
Молекулам води притаманна слабко виражена електролітич-
на дисоціація: H2O  H  OH з константою рівноваги
 H  OH 
KB   1,821  1016
H2O
Оскільки концентрація Н2О дуже велика (997,07 : 18,0153 =
= 55,35 моль/л; 997, 07 – маса 1 л води, 18,0153 – м. м. води) і що-
56
до дуже низьких концентрацій іонів (10 7 моль/л при 25 0С) є ве-

 H    OH  
личиною постійною, то K B     , а 55,35 КВ = [ H  ][ OH  ].
55,35
16
Оскільки КВ = 1,821 · 10 (визначається електропровідністю чис-
тої води при 25 0С), то це рівняння для іонного добутку води мож-
на записати у вигляді: КВ = [ H ][ OH ] = const = 55,35 · 1,821 ·
10 16  100 · 10 16  1 · 10 14 . Величина КВ називається іонним до-
бутком води і при температурі 25 0С: КВ = 1 · 10 14 . Такий розчин
нейтральний, оскільки концентрація кожного іона H і OH стано-
вить 10 7 моль/л. А оскільки КВ завжди дорівнює 10 14 , то в розчи-
нах кислот концентрація [ H ] дуже висока, а [ OH ] – дуже низька:
розчин має кислу реакцію. У розчинах лугів навпаки: [ H ] <
[ OH ] – реакція лужна. Отже, кислотність розчину визначається
концентрацією в ньому H . У науковій літературі реакцію сере-
довища у водних розчинах характеризують не молекулярною
концентрацією іонів водню, а від'ємним десятковим логариф-
мом цієї величини: рН = lg 1/[ H ] = – lg [ H ] (символ "р" означає
"від'ємний логарифм"). Це дозволяє користуватися невеликими
безрозмірними числами від 0 до 14. Шкала рН є не арифметич-
ною, а логарифмічною. Тому, якщо рН двох розчинів відрізня-
ються на одну одиницю рН, то це означає, що концентрація H у
них відрізняється в 10 разів.
У нейтральному розчині, в якому концентрація іонів Н+ становить
1,0 · 10 7 моль/л, величина рН при 25 0С така: рН = lg 1/1,0 · 10 7 =
= –lg (1 · 10 7 ) = lg (1 · 10 7 ) = lg 1,0 + lg10 7 = 0 + 7 = 7.
Аналогічним способом можна розраховувати рОН (інколи вико-
ристовується для кількісної характеристики основності, тобто кон-
центрації іонів OH у розчині). У всіх випадках рН + рОН = 14.
Проте в біологічних об'єктах виміри проводять при температурі
тіла людини (36,6 0С), тоді рН + рОН = lg 2,325 · 10 14 ≈ 13,6. Кис-
лими вважаються розчини з рН < ~ 6,8, а лужними – з рН > ~ 6,8.
Це пояснюється тим, що зі зростанням температури збільшуєть-
ся іонний добуток води (при 25 0С рН + рОН = 14, а при 100 0С
рН + рОН = 12,26). Водневий показник рН дуже широко викорис-
товується в біохімічних дослідженнях, а також у клінічній і фар-
макологічній практиці для характеристики кислотно-лужних влас-
тивостей різних біологічних середовищ і лікувальних препаратів.
57
Біохімія
Як видно з рис. 2.3, рН біологічних рідин варіює в широких межах.

Найнижче значення рН (найвища концентрація іонів H ) прита-
манне для шлункового соку, а найвище – для панкреатичного.
[H+],
Середовище рН Середні значення рН для рідин
моль/л
1,0 моль/л NаСl (0,00)
10 –1 1 шлунковий сік (1,65)
Кисле середовище
10 –2 2 лимонний сік (2,00)

столовий оцет (3,00)
10 –3 3 кока-кола (3,20)
червоне вино (3,80)
10 –4 4 пиво (4,50)
кава чорна (5,00)
10 –5 5 вода насичена СО2 (5,50)
сеча (5,80)
сік верхнього відділу товстого кишечнику
(6,10)
10 –6 6 сік тонкого кишечнику та молоко (6,51)
слина (6,75)
жовч пухиря і тканинна рідина м'язів (6,80)
для чистої води 10–7 7
сік середнього відділу товстого кишечнику (7,05)
тканинна рідина більшості органів (7,15)
сік нижнього відділу товстого кишечнику (7,23)
Лужне середовище
жовч печінкова (7,35)

плазма крові (7,36)
піт (7,40)
спинномозкова рідина (7,60)
сльози (7,70)
морська вода (8,00)
10 –8 8
сік підшлункової залози (8,80)
10 –9 9 сода питна (9,00)
10 –10 10
10 –11 11
10 –12 12 нашатирний спирт (12,00)
10 –13 13
10 –14 14 1,0 моль/л NаОН (14,00)
Рис. 2.3. Концентрація іонів Н+, відповідні для них значення рН
і приклади значень рН для конкретних рідин.
Значення рН для рідин організму мають широкі межі коливань –
від 1,65 для шлункового до 8,80 для панкреатичного соків.
Концентрація іонів Н+ у шлунковому соку більша,
ніж у панкреатичному приблизно в 10 млн разів
58
Буферними називаються розчини, рН яких практично не зміню-

ється від додавання невеликих кількостей сильних кислоти ( H ) чи
лугу ( OH ), а також при розбавленні. Найпростіші буферні розчини:
1. Суміш слабкої кислоти та її солі зі спільним аніоном (оцтова
кислота CH3COОH і ацетат натрію CH3COONa).
2. Суміш слабкої основи й солі зі спільним катіоном (гідроксид
амонію NH4OH і хлорид амонію NH4Cl).
На прикладі пари "оцтова кислота – ацетат натрію" розгляне-
мо, на чому основана буферна властивість системи, тобто здат-
ність протидіяти зміні рН при додаванні лугу, стабілізувати на
певному рівні концентрацію іонів водню і рН розчину. Оскільки
у випадку чистої кислоти [ H ] = [ CH3COO ], а рівноважна кон-
центрація [CH3COOН] практично рівна загальній концентрації
оцтової кислоти (бо вона слабка, слабкодисоційована), то для
0,1 моль/л її розчину концентрація іонів водню
Н  

0,1  1,75  10 5  1,32  10 3 моль / л ,
5
де 1,75·10 – константа електролітичної дисоціації цієї кислоти
 [H ][CH3COO ] 

 K   . рН такого розчину буде: pH   lg 1,3210   2,88 .

3
 [CH 3COOH] 
Якщо до такого розчину додати ацетат натрію, щоб його концент-
рація в розчині була 0,1 М, то концентрація іонів водню (тепер уже
в буферному розчині, а не в розчині оцтової кислоти) зменшиться,
що видно з рівняння
 
H  K
CH3COOH  1,75  105  0,1  1,75  105 моль / л ,

CH3COO  0,1
 
а pH   lg 1,75  10 5  4,76 . Це значення рН відповідає значенню
р K , як це видно з табл. 2.1 та з рівняння Хендерсона – Хасельба-
ха, яке аналізується далі. Символ "р" у р K , як і у випадку рН,
означає "від'ємний логарифм".
Тепер розглянемо титрування розчину оцтової кислоти роз-
чином NaOH. Іони ОН–, які утворюються при дисоціації лугу,
з'єднуються з іонами H з утворенням Н2О. Оскільки завжди
K B  [H ][OH ]  1  1014 , то при зменшенні [ H ] за рахунок утво-
рення Н2О, частина недисоційованих молекул CH3COОH дисо-
ціює і концентрація іонів Н+ відновлюється. Тобто, чим більше
додається NaOH, тим більше дисоціюють молекули оцтової кис-
лоти. А це означає, що при титруванні розчину оцтової кислоти
59
Біохімія
лугом кількість недисоційованих молекул CH3COОH зменшуєть-

ся, а кількість іонів CH3COO – збільшується. Коли досягається
рівність [CH3COОH] = [ CH3COO ] (середня точка на рис. 2.4), то
рН розчину рівна величині р K оцтової кислоти. У даному ви-
падку рН = р K = 4,76.
Т а б ли ц я 2 . 1
Приклади констант електролітичної дисоціації ( K  , М) кислот
і величини їхніх р K  при 25 °С
Кислота К' рК'
Фосфорна Н3РО4 7,25 · 10–3 2,14
Мурашина Н–СООН 1,78 · 10–3 3,75
Вугільна Н2СО3 1,70 · 10–4 3,77
Молочна СН3–СНОН–СООН 1,38 · 10–4 3,86
Оцтова СН3СООН 1,74 · 10–5 4,76
Дигідрофосфат-іон H2PO4 1,38 · 10–7 6,86
Іон амонію NН4 5,62 · 10–10 9,25
Бікарбонат-іон HCO3 6,31 · 10–11 10,20
Моногідрид-іон HPO24  3,98 · 10–13 12,40
При подальшому додаванні лугу молекули оцтової кислоти, що

залишились, дисоціюють, іони H ідуть на утворення води, а кон-
центрація ацетат-іонів зростає. Процес продовжується до повної
дисоціації оцтової кислоти (рис. 2.4). Такий процес титрування
можна провести і у зворотному напрямку: додані іони H (резуль-
тат дисоціації доданої кислоти) зв'язуються з CH3COO , що при-
зводить до утворення недисоційованих молекул CH3COОH. З по-
правкою на зміни об'єму, крива зворотного титрування повністю
збігається з кривою титрування.
На рис. 2.4 зображено три криві титрування трьох слабких кис-
лот різної природи. Видно, що вони мають однакову форму, але
розміщуються на різних рівнях рН через те, що в них різні конс-
танти дисоціації (табл. 2.1), тобто мають різну силу. А чим більша
сила кислоти, тим легше вона віддає протон. На цих же кривих ти-
трування є відносно пряма ділянка, що свідчить про невеликі змі-
ни рН, хоч луг додається постійними кількостями. Ця ділянка на-
зивається буферною областю (зоною) спряженої кислотно-основної
пари. У середній точці буферної зони, де концентрація донора про-
тонів рівна концентрації акцептора протона, буферна ємність сис-
60
теми є максимальною, а рН = р K . З рисунка видно також, що три

буферні системи ефективні поблизу значень рН близьких до зна-
чень р K . Тому, користуючись даними, наведеними на рис. 2.3
і 2.4, можна підібрати спряжені кислотно-основні пари як ефектив-
ні буферні системи: для сечі – оцтова кислота – ацетат, а для жовчі
та крові – пара H2PO4 – HPO24 . Кислотно-основна пара NH4 –NH3
для біологічних рідин використовується рідко. Ось тому при біохі-
мічних дослідженнях і використовуються найчастіше буферні сис-
теми, до складу яких входять Na2CO3, NaHCO3, NaH2PO4, Na2HPO4
або їхні калієві аналоги.
рН
Буферні
14 зони
NH3 13
12
11

HPO 2
4
10
амоній-аміачна
9 pH = p K = 9,25
8
СH3COO 
7 моно-
pH = p K = 6,86 й дифосфат-іонна
 6
NH 4
5 ацетатна
pH = p K = 4,76
H2PO 4 4
3
CH3COOH 2
0
0 0,5 1
Еквівалент OH
Рис. 2.4. Криві титрування трьох слабких кислот:
ліворуч – форми цих сполук, яких найбільше за даних значень рН;
праворуч – буферні зони цих самих буферних систем
У всіх живих організмах позаклітинні та внутрішньоклітинні рі-

дини мають постійну величину рН, що забезпечується буферними
61
Біохімія
системами. У теплокровних найважливішими буферними систе-

мами є система оксигемоглобін – гемоглобін, фосфатна та бікарбо-
натна (гідрокарбонатна) системи. Остання є головною буферною
системою плазми крові. Вона спряжена кислотно-основною парою,
яка складається з молекули Н2СО3 – донора протона та бікарбонат-
іона HCO3 – акцептора протона: Н2СО3 ↔ H  HCO3 . Унікальною
характеристикою цієї системи є те, що один з її компонентів –
Н2СО3 утворюється в результаті взаємодії розчиненого у воді (р)
СО2 з водою згідно зі зворотною реакцією: СО2 (р) + Н2О ↔ Н2СО3.
Концентрація розчиненого СО2 визначається рівновагою з газо-
вою фазою вуглекислого газу: СО2 (г) ↔ СО2 (р).
Бікарбонатна буферна система функціонує при значенні рН
близько 7,4, оскільки донор протона Н2СО3 у плазмі крові пере-
буває в рівновазі з великим резервним об'ємом газоподібного
СО2 в об'ємі легень. Якщо кров "змушена" поглинати іони OH ,
рН зростає, то кількість Н2СО3 (яка частково перетворилася в
HCO3 у результаті взаємодії з OH ) швидко відновлюється за ра-
хунок великого запасу газоподібного СО2 в легенях. СО2 (г) роз-
чиняється в крові, утворюється розчинний СО2 (р), який, реагу-
ючи з водою, утворює Н2СО3. Навпаки, при зниженні рН крові
частина HCO3 зв'язуються з надлишком іонів H з утворенням
надлишку Н2СО3. Вугільна кислота розпадається з виділенням
СО2 (р), який, у свою чергу, переходить у газову фазу СО2 (г) у ле-
генях і видихається організмом.
Фосфатна буферна система характеризується рівновагою
між гідрофосфат- і дигідрофосфат-іонами:
HPO24 + H+  H2PO4 , HPO24 + H2O  H2PO4 + OH
На частку буферної системи оксигемоглобін – гемоглобін припа-
дає близько 75 % буферної ємності крові. Система характеризу-
ється рівновагою між іонами гемоглобіну Нb– і самим гемоглобі-
ном ННb, який є дуже слабкою кислотою: Hb + H ↔ ННb; Hb +
+ Н2О ↔ ННb + OH , а також між іонами оксигемоглобіну HbO2
і самим оксигемоглобіном ННbО2 (трохи сильніша кислота, ніж
гемоглобін): HbO2 + H ↔ ННbО2; HbO2 + Н2О ↔ ННbО2 + OH
Іони HCO3 , HPO24 , Hb і HbO2 є аніонами слабких кислот
і ефективними акцепторами іонів H . Тому, якщо у кров надхо-
дять сильні кислоти, то їхні Н+-іони зв'язуються з цими аніонами
62
з утворенням недисоційованих молекул вугільної кислоти, дигід-

рофосфат-іонів, гемоглобіну, оксигемоглобіну:
NaHCO3 + HCl ↔ H2CO3 + NaCl;
Na2HPO4 + HCl ↔ NaH2PO4 + NaCl;
KHb + HCl ↔ HHb + KCl;
NaHbO2 + HCl ↔ HHbO2 + NaCl.
Це означає, що завдяки буферній дії вказаних систем відбува-
ється лише невелике зниження рН крові. Важливо, що при цьо-
му в крові знижується вміст іонів HCO3 , HPO24 , Нb, HbO2 ,
у зв'язку з чим знижується буферна ємність цих систем, або
лужний резерв крові. Він вимірюється хімічно зв'язаним (у вигля-
ді гідрокарбонатів) об'ємом СО2 зі 100 мл плазми крові, насиче-
ної газом з таким парціальним тиском СО2, як і в альвеолярному
повітрі (53,3 гПа). Лужний резерв крові виражають в об'ємних
частках хімічно зв'язаного в крові СО2. У нормі він відповідає
50–70 % (25–30 ммоль/л).
Аналогічні процеси відбуваються в крові при надходженні в неї
лугів. У цьому випадку іони гідроксилу, які утворюються при гідро-
лізі відповідних солей, взаємодіють з вільними кислотами Н2СО3,
ННb, ННbО2 та іонами дигідрофосфату з виділенням води:
Н2СО3 + NaОН ↔NaНСО3 + Н2О;
ННb + NaОН → NaНb + Н2О;
ННbО2 + NaОН → NaНbО2+ Н2О;
NaH2PO4 + NaОН → Na2НPO4 + Н2О.
Буферні системи крові протидіють змінам рН у бік його зни-
ження, оскільки в процесі засвоєння поживних речовин в органі-
змі утворюється значна кількість СО2 (550–775 г/добу). При взає-
модії СО2 з Н2О утворюється вугільна кислота в кількості, яка ек-
вівалентна надходженню 25–35 моль/добу іонів Н+. Зниженню рН
також сприяє перетворення гемоглобіну в оксигемоглобін у леге-
нях, оскільки ННbО2 сильніша за ННb кислоту. У капілярах тка-
нин оксигемоглобін перетворюється на гемоглобін (протилежний
процес описаному вище), що збільшує лужний резерв крові.
Зміщення кислотно-лужної рівноваги крові в бік підвищення
концентрації іонів H (зниження рН) є зменшенням лужного резер-
ву крові. Такий процес називається ацидозом. Наприклад, при діа-
беті збільшується концентрація метаболічних кислот, рН крові
знижується до 6,5–6,8. Підвищення рН через зниження концент-
рації іонів H , а це є підвищенням резервної лужності, називається
63
Біохімія
алкалозом. Ацидоз і алкалоз виникають або в результаті безпосе-

реднього надходження в організм надлишку продуктів з підвище-
ною кислотністю чи лужністю (їжа, вода, напої, медикаменти, за-
бруднене повітря), або є результатом аномальної евакуації з організ-
му такого типу речовин при різних патологічних станах організму:
порушення обміну речовин, функцій дихання, кровообігу.
У клінічній практиці кислотно-лужну рівновагу організму ви-
значають шляхом дослідження крові за методом Аструпа й ви-
ражають в одиницях ВЕ (лат. "бі-ексцесс" – надлишок основ).
Норма (рН = 7,40) – ВЕ = 0. При значеннях ВЕ від 0 до ± 3 кис-
лотно-лужний стан організму також вважається нормальним,
при ВЕ = ± (6–9) – тривожним, при ВЕ – ± (10–14) – загрозливим,
а при ВЕ > 14 – критичним.
Криві титрування слабких кислот, у тому числі описаних ви-
ще, свідчать про загальну закономірність. Форма кривих титру-
вання описується рівнянням Хендерсона – Хасельбаха, (однією з
форм вираження константи електролітичної дисоціації кислот),
аналіз якого допомагає зрозуміти буферні властивості крові, що
забезпечують підтримання в ній кислотно-основної рівноваги.
Константа дисоціації кислоти K (часто позначається як Ка – "а"
від англ. acid – кислота) виражається таким чином:
K 
H A  , звідки H   K HA
 

HA A 

Від'ємні логарифми членів рівняння мають такий вигляд:

– lg [ H ] = – lg K – lg [HA]/[ A  ] або pH = p K – lg[HA]/[ A  ], що (піс-
ля заміни місцями чисельника і знаменника зі зміною знаку "–"
на "+") відповідає pH = p K + lg [ A  ]/lg[HA] і означає рН = р K +
+ lg[акцептор протонів]/[донор протонів]. Це і є рівняння Хендер-
сона – Хасельбаха, з якого можна зрозуміти, чому величина р K
слабкої кислоти чисельно рівна величині рН розчину цієї кислоти
в середній точці титрування: тому що в цій точці [HA] = [ A  ].
Тоді рН = р K + lg 1,0 = р K + 0 = р K .
Крім того, це рівняння дає можливість вирахувати величину
р K за даного рН, розрахувати співвідношення між молярними
концентраціями донора й акцептора протонів за будь-якого зна-
чення рН. З рівняння видно, що концентрація іонів H у буфер-
ному розчині залежить не тільки від концентрації K слабкої кис-
лоти чи слабкої основи, а й від концентрації солі, яка має з кисло-
тою загальний аніон, або з основою – загальний катіон. Чим вища
64
концентрація солі в буферних розчинах типу "слабка кислота –

її сіль", тим менша в них концентрація іонів H . За рівних концен-
трацій кислоти й солі концентрація іонів H у таких розчинах
наближається до значення, рівного константі дисоціації кислот:
[ H ] = K [кислота]/[сіль ] ≈ K
З описаного зрозуміло, що здатність буферного розчину збері-
гати рН у міру титрування на постійному рівні обмежена буфер-
ною ємністю. За її одиницю беруть ємність такого буферного
розчину, для зміни рН якого на одиницю необхідне введення кис-
лоти (або лугу) у кількості 1 моль еквівалента на 1 л розчину. Бу-
ферна ємність (В) визначається таким чином:
В = С / (рН2 – рН1),
де рН1 і рН2 – крайні значення рН буфера, С – концентрація кис-
лоти (чи лугу). Буферна ємність розчину зростає із збільшенням
концентрації його компонентів і наближення співвідношення
кислоти до її солі (чи лугу до його солі) до одиниці. Загальна бу-
ферна ємність артеріальної крові становить 25,3 ммоль/л; у ве-
нозної крові вона дещо нижча – 24,3 ммоль/л.
Збереження постійності рН рідин організму має для життє-
діяльності організму першорядне значення щонайменше з трьох
причин:
1) іони H виявляють каталітичну дію на багато біохімічних
перетворень;
2) ферменти й гормони виявляють біологічну активність тільки
у визначеному інтервалі значень рН;
3) навіть невеликі зміни концентрації H у крові й міжклі-
тинній рідині істотно впливають на величину осмотичного
тиску в цих рідинах.
2.2. Зв'язана вода
Як видно з рис. 2.1, молекула води може приєднати дві інші

молекули води за допомогою двох своїх протонів. Але інші моле-
кули води можуть приєднатись до неї за рахунок їхніх власних
протонів, тобто молекула Н2О може бути одночасно донором і
акцептором двох Н-зв'язків. Акцепторні Н-зв'язки "прив'язані"
до орієнтації донорних Н-зв'язків, утворюючи разом з ними чо-
тири зв'язки, направлені до вершин тетраедра. Електричні заря-
65
Біохімія
ди локалізовані у його вершинах (рис. 2.1) – два від'ємні та два

позитивні зі значеннями ± 0,171 е – на віддалі 0,099 нм від ядра
атома кисню. Це означає, що кожна молекула води виявляється
координованою чотирма іншими у вершинах тетраедра, до того
ж два зв'язки для розміщеної в центрі молекули є донорними, а
два – акцепторними. Одночасно кожна молекула є також верши-
ною двох інших тетраедрів із молекул Н2О. Головною особливістю
побудованих таким чином структур є те, що це в'язь, а не щільні
структури (нагадують результат роботи в'язальниці, а не каменя-
ра). Звідси легкість, ажурність структур із молекул води: при
щільній укладці кульок з радіусом 0,14 нм (а це молекулярний ра-
діус молекули Н2О з м. м. 18) густина була б 1,92 г/см3. Реальна ж
густина льоду, в якому молекули води "дотикаються" різноймен-
ними полюсами, становить 0,92 г/см3, що свідчить про підтримку
водневими зв'язками "повітряної його конструкції".
Таким чином, ажурність і наявність внутрішніх пустот є од-
ною з основних властивостей в'язей із молекул Н2О. Структура
льоду побудована із взаємозчеплених кілець (рис. 2.5).
А Б
H
O
В Г
діетиламін
бутиламін
H
C
N
H2O
Рис. 2.5. Структури з води:

А – лід у проекції на базисну площину; Б – вигляд фрагмента, що повторюється;
В – клатратний бутиламіновий; Г – напівклатратний діетиламіновий гідрати
(пунктирні лінії в Г – водневі зв'язки молекули гостя з молекулою води)
66
Три молекули води верхнього кільця і три з нижнього утворю-

ють тригранну призму, в яку може бути вписана куля з радіусом
0,146 нм, який торкається всіх шести молекул води, що містяться
у вершинах призми. Важливо, що простір усередині таких призм
залишається порожнім не тільки в льоді, а й значною мірою в рід-
кій воді. Оскільки рідка вода лише на 10 % щільніша від льоду,
підвищення щільності відбулося за рахунок заселення цих порож-
нин іншими молекулами води.
Лід не є прикладом найрихлішої зі структур, які мають каркас
молекул води. Розшифрування структур газогідратів показало:
зберігаючи той самий тип координації міжмолекулярних віддалей,
що й у льоді, в'язь із молекул води утворює просторіші клітки –
клатрати (кліткові гідрати). Реально такий каркас може бути
стійким, коли в порожнинах є будь-які молекули чи атоми, які на-
зиваються "гостями" (рис. 2.5, В і Г: гості – бутиламін і діетиламін).
Кількість таких молекул досягає 8 молів на елементарну структуру
(комірку) із 46 молів Н2О. Збільшення стабільності структури за ра-
хунок заселення пустот називають "ефектом хелп-газу" (допоміж-
ного газу). Великий внесок у стабільність таких гідратів роблять
вандерваальсові взаємодії гостьових молекул з водою.
Якщо молекула-гість здатна активніше взаємодіяти з молеку-
лами води (як донор, чи акцептор Н-зв'язків), тоді стійкість гід-
рату зростає. Це приводить до деяких відхилень геометрії полі-
мерів порівняно з поліедрами з "гідрофобними гостями". Такі
геометричні зміни можуть бути значними аж до об'єднання кіль-
кох порожнин в одну зі заміною молекул води, які перебували на
стику сусідніх порожнин, на групи гостьових часток. Зрозуміло,
що загальна кількість води в таких структурах зменшується. Гід-
рати з наявністю описаних Н-зв'язків є напівклатратами.
Спостерігається закономірність: кількість зв'язаної води мак-
симальна для гідратів гідрофобних речовин (благородні гази, ме-
тан, хлор, азот, кисень, двоокис вуглецю та ін.). За типом клат-
рації воду зв'язують і малорозчинні речовини (часто це означа-
ють як напівклатрацію), молекули яких можуть бути донорами
чи акцепторами водневих зв'язків. До цих речовин відносять ал-
кани, меркаптани, циклічні ефіри, аліфатичні аміни, кетони,
спирти. Зокрема, етиловий спирт при – 80 0С кристалізується як
суміш клатратів, напівклатратів і напівгідратів (в останньому
молекули води уже не утворюють власні в'язі). Ще менше води
мають кристалогідрати водорозчинних речовин. Вміст води
знижується в ряду: гідратовані феноли, альдегіди, пурини, піри-
67
Біохімія
мідини, амінокислоти, пептиди та вуглеводи. Для таких речовин

клатрація практично не зустрічається. Молекули води, як прави-
ло, зв'язані Н-зв'язками лише з активними центрами – донорами
й акцепторами Н-зв'язків – на поверхні гідрофільних молекул,
або виконують функцію наповнювача каналів і пустот в органі-
чному чи неорганічному каркасі.
Одночасно зі зменшенням вмісту води зростає і стабільність
гідратів – "сила зв'язування" води даною речовиною. Якщо клат-
ратні гідрати гідрофобних речовин розпадаються близько 0 0С,
то для гідратів слабкорозчинних речовин температура розпаду
(плавлення) досягає 20–30 0С. Гідратовані водорозчинні речови-
ни стійкі при вищих температурах. Деякі з них плавляться у
власній кристалізаційній воді (~100 0С). Деякі пастки утримують
воду при 500 0С і вище, наприклад у силікатах. При дуже висо-
ких температурах (1000–1200 0С) дегідратація не зумовлена зче-
пленням молекул води зі структурою. Причина в дуже вузькій
"горловині" – 0,2 нм, яка веде всередину порожнини, в якій міс-
титься всього одна молекула Н2О.
Підходячи до питання про роль зв'язаної води в біосистемах,
необхідно зауважити, що існує великий дефіцит кількісного фа-
ктичного матеріалу, який піддається фізичному аналізу. Тому
основні роботи в цьому напрямі присвячені побудові різних гіпо-
тез і екстраполяції до живих систем усього того, що відомо про
воду простіших структур, у тому числі мінералів. Згідно з однією
з таких класифікацій, зв'язана вода утримується в породі за ра-
хунок хімічних і фізичних сил зв'язку (0,1–800 кДж/моль), які
діють з боку мінералів, змінюють структуру і властивості води.
Зв'язану воду можна поділити на два типи. Перший – це вода
кристалічної решітки, до якої відносять конституційну, криста-
лізаційно-зв'язану воду різних кристалогідратів, а також воду,
зв'язану координаційно-ненасиченими атомами та іонами крис-
талічної решітки. До другого типу належить адсорбційна вода, яка
утворюється за рахунок адсорбційного "притягання" молекул води
до активних адсорбційних центрів поверхні молекул. Серед цього
типу є два різновиди зв'язаної води: а) вода мономолекулярної ад-
сорбції з енергією притягання до поверхні > 40 кДж/моль; б) вода
полімолекулярної адсорбції з енергією зв'язку < 40 кДж/моль.
Зв'язана вода утворює адсорбційні плівки товщиною в один чи
кілька молекулярних шарів. У цього типу води фізичні властиво-
сті найбільше відрізняються від вільної води.
68
Вода перехідного типу (від зв'язаної до вільної) менше підля-

гає дії поверхневих сил. Вона утримується поблизу поверхні мо-
лекул за рахунок слабкіших зв'язків. Тому її структура менш змі-
нена, а відмінності у фізичних властивостях порівняно з вільною
водою не істотні. У межах перехідного типу також виділяють два
види води: осмотично-поглинуту й капілярну. Перший вид
утворюється за рахунок процесів вибіркової дифузії молекул во-
ди в напрямку до поверхні молекули, зумовленої наявністю в цій
молекулі "іонної атмосфери" – подвійного електричного шару.
Цей шар складається з катіонів розчину, які компенсують від'є-
мний заряд часток (рис. 2.6).
3 4 5
1 2
Рис. 2.6. Утворення осмотично-поглиненої води
на зарядженій частці:
1 – аніони; 2 – катіони; 3 – область абсорбційного шару зайнята міцно
зв'язаною водою; 4 – дифузна частина подвійного електричного шару,
зайнятого осмотичною водою; 5 – область за межами
подвійного електричного шару, зайнятого вільною водою
Подвійний електричний шар має дві частини: внутрішню, яка

називається адсорбційним шаром (3), і зовнішню – дифузний
шар (4). Концентрація катіонів експоненціально зростає по нор-
малі до поверхні частки. Це зумовлює наявність градієнта кон-
центрації, який викликає "осмотичне" переміщення молекул во-
ди з об'єму вільного порового розчину (5) у межі подвійного елек-
тричного шару (4). Утворена таким чином осмотична вода за-
ймає зовнішню частину подвійного електричного шару – дифуз-
ний шар (4). Осмотичною цю воду назвали тому, що її утворення
пов'язане з явищем мікроскопічного поверхневого осмосу, який
нагадує звичайний макроскопічний осмос – рух води через на-
69
Біохімія
півпроникну мембрану (вода проходить, більші катіони затри-

муються) за дії градієнта концентрації.
Роль такої "напівпроникної мембрани" в макромолекулах ви-
конує зовнішня межа подвійного електричного шару (рис. 2.6).
З цією категорією води тісно пов'язана здатність багатьох сис-
тем набухати – збільшувати об'єм при поглинанні вологи.
Другий вид води перехідного типу – капілярна вода. Вона утво-
рюється в порах капілярного розміру (діаметром 103 –103 мкм)
за рахунок капілярного тиску й утримується капілярними сила-
ми водних менісків (силами поверхневого натягу), які утворю-
ються на межі фаз "вода – повітря – тверда поверхня". Капілярні
сили практично не змінюють структури води, тому капілярна
вода за основними фізичними властивостями практично не від-
різняється від вільної води.
2.3. Гідрофобні взаємодії, макромолекули й вода
Розчинення у воді різних речовин, у тому числі слабко взаємо-

діючих, може привести до значного збільшення в ній: а) кількості
Н-зв'язків; б) ступенів упорядкованості. Перший ефект дає ен-
тальпійний внесок ΔН у зміну вільної енергії ΔF, а другий – визна-
чає ентропійний внесок ΔS. Знак ΔF = ΔН – ТΔS (де Т – абсолютна
температура) визначається співвідношенням обох величин.
При розчиненні у воді іонів і невеликих полярних молекул ента-
льпійний внесок перевищує ентропійний і ΔF < 0. У випадку неве-
ликих полярних молекул (молекул благородних і органічних газів,
наприклад метану), які хоч і слабо взаємодіють з молекулами води,
але викликають значні зміни ΔН, оскільки ідеально вписуються в
ажурну решітку води (див. рис. 2.5), не заважаючи утворенню всіх
чотирьох можливих Н-зв'язків. Тому, хоч ΔS у цьому випадку від'є-
мні й великі, проте внесок ΔН більший, тому ΔF < 0. Цим і зумовле-
на велика стабільність газових кристалогідратів.
У випадку великих неполярних молекул – вуглеводів, амінокис-
лот з неполярними радикалами тощо – ентальпійний внесок у ві-
льну енергію розчинення менший, ніж ентропійний, бо не усі мо-
лекули води, які оточують ці молекули, можуть утворювати мак-
симальне число Н-зв'язків. Але вони дуже іммобілізовані й дають
великий від'ємний внесок в ентропію. У результаті вільна енергія
70
їхнього розчинення у воді позитивна, а розчинність – низька. Ни-

зька розчинність неполярних молекул зумовлена не тим, що енер-
гія їхніх вандерваальсових взаємодій більша, ніж взаємодії з мо-
лекулами води, як припускалося раніше, а тим, що їхня присут-
ність у воді приводить до термодинамічно невигідних змін
у структурі води – її впорядкованості. Вода ж намагається змен-
шити вплив цих молекул за рахунок зменшення від'ємних контак-
тів. Таку "витискну" дію води на неполярні групи (рис. 2.1, Г) на-
зивають гідрофобними взаємодіями, тобто гідрофобна взаємодія
є специфічною для води й зумовлена особливостями її структури –
здатністю до упорядкування та "небажанням" упорядковуватись.
Увага до подібних взаємодій весь час зростає, особливо серед
біохіміків, оскільки в біомолекулах є велика кількість гідрофобних
груп і від них істотно залежить конформація молекули у воді. Ен-
дотермічний характер утворення гідрофобних взаємодій зумов-
лює їхнє підсилення з підвищенням температури. Розрив гідрофо-
бних взаємодій – процес екзотермічний, зі зниженням темпера-
тури їхня екзотермічність знижується. Ендотермічність процесів
розриву гідрофобних зв'язків супроводжується утворенням вели-
кої кількості Н-зв'язків. Звідси висновок: стійкими будуть конфо-
рмації макромолекул, упорядкувальна дія яких на воду мінімаль-
на. Якщо одна частина груп макромолекули породжує гідрофобні
взаємодії, намагається зробити структуру компактнішою та част-
ково впорядковує воду, то інша частина груп в основному впоря-
дковує воду й забезпечує розчинність макромолекули у воді.
Присутність води дуже впливає на властивості макромолеку-
ли. Судячи з кривих "сорбція–десорбція" води на білках, макро-
молекули поводять себе не як жорсткий інертний субстрат, а як
реактивна речовина, здатна до деформації. Видалення води ви-
кликає порушення навіть такої міцної структури, як подвійна
спіраль ДНК. Проте вплив на молекулу води не однобічний. Стан
води під впливом макромолекули також змінюється. Для опису
таких процесів користуються терміном "гідратація" – це кількість
води, яка перебуває під істотним впливом макромолекули. Гід-
ратованою вважається вода з низькою рухливістю, або зв'язана
вода. Проте вона не є водою, що механічно включена в порож-
нини макромолекули, оскільки належить до вільної води, за-
мкненої у великих порах.
Виходячи з того, що зв'язана вода термодинамічно мало відрі-
зняється від льоду, можна визначити кількість молекул води, які
не беруть участі у плавленні, і, як наслідок, "заморожених" при-
71
Біохімія
сутністю макромолекул. Тоді під зв'язаною можна розуміти воду,

яка не виморожується при охолодженні й не плавиться при про-
гріванні розчину. Це одне з перших визначень зв'язаної води. У
концентрованих розчинах макромолекул узагалі нема
вільної води, яка б замерзала при охолодженні. З'являється віль-
на вода лише в разі її наявності в розчині понад критичну кіль-
кість, яка й визначає величину гідратації.
Існує денатураційний ефект гідратації. При тепловій денату-
рації макромолекул їхня гідратація збільшується. У випадку глобу-
лярних білків величина ефекту пов'язана безпосередньо з повно-
тою розгортання компактної структури при тепловій денатурації.
При розриві Н-зв'язку в макромолекулі відбувається обмінна реак-
ція: зв'язок між групами замінюється на два зв'язки з молекулами
води. Тобто ∆Нн (зміни ентальпії Н-зв'язку) фактично є різницею
ентальпії утворення Н-зв'язку між полярними групами макромоле-
кули, з одного боку, і між полярними групами макромолекули з мо-
лекулами води, з іншого. Це означає, що структура і властивості
макромолекул перебувають у тісному зв'язку з водою та безпосере-
дньо визначаються її станом. Більшість електролітів впливають на
стабільність макромолекул, діючи на них не безпосередньо, а через
воду, підвищуючи або знижуючи її структурованість. Так, дода-
вання до води NaClO4 приводить до таких самих змін ліній погли-
нання ЯМР, як і підвищення температури. А денатурація ДНК від-
бувається незалежно від того, чим вона викликана: додаванням
NaClO4, підвищенням температури чи тим та іншим.
Кількість зв'язаної води у тканинах близька або менша за зна-
чення гідратації молекул. Причиною є те, що поверхня дотику ма-
кромолекул з водою значно менша у тканинах (де вони утворюють
надмолекулярні структури – органоїди і органели), ніж у молекуля-
рному розчині. Тобто за значеннями кількості зв'язаної води можна
судити про загальну величину дотику поверхні клітинних структур
з водою або про "дисперсність" цих структур. За експерименталь-
ними даними, найменш дисперсними є мозкова тканина. І це ло-
гічно, адже за масою велику частину тканин мозку складають ак-
сони з товстими мієліновими оболонками.
Для біологічних систем важливий механізм дальнодії, прита-
манний воді взагалі, а тим більше воді впорядкованій. Як уже
відмічалось, вода може бездисипативно передавати енергію і з
великою швидкістю проводити заряди по впорядкованих лан-
цюгах. Не виключено, що особливе значення мають взаємозв'я-
зки структури макромолекули і води, що утворюють систему зі
72
зворотним зв'язком, який може змінювати свій знак і регулю-

ватися присутністю іонів. У такому випадку вода може вияви-
тись тією ланкою, через яку розвиваються ланцюгові реакції,
або середовищем, через яке здійснюється автоколивання.
І справді, якщо вода відіграє істотну роль у денатураційних пе-
ретвореннях, то вона не може не відігравати ролі у більш тон-
ких змінах молекулярних структур, які відбуваються при їх-
ньому функціонуванні.
Питання про роль води в біологічних системах стало в останні
роки одним із найактуальніших у біохімії. Кооперативний механізм
утворення Н-зв'язків між молекулами води вельми істотний, оскі-
льки саме він визначає виключно важливу властивість води, яка
відрізняє її від інших рідин – асоціативний характер її будови. Важ-
ливою є взаємодія молекул води з біомакромолекулами, яка харак-
теризується параметром гідратації: кількістю води, що знаходиться
під сильнішим впливом макромолекули порівняно із впливом ін-
ших молекул води. Гідратованою вважається вода зі зниженою рух-
ливістю − зв'язана вода, яка термодинамічно мало чим відрізняєть-
ся від льоду. Структуру "макромолекула – вода" можна розглядати
також як систему зі зворотним зв'язком, що бере участь
у саморегуляції біологічних систем з автоколивальними процесами.
Вирішальна роль у формуванні єдиного підходу до розмаїття
проблем зв'язаної води належить молекулярному аспекту. На
рівні молекул весь світ сполук води  гідратів, розчинів та їхніх
взаємоперетворень – керується єдиною силою, яка локалізована
у Н-зв'язках та іон-дипольних взаємодіях молекул води з част-
ками речовин. Ці слабкі сили зв'язків відповідальні за унікальну
здатність води утворювати сполуки з величезною кількістю ре-
човин, зумовлюють прояви важливих властивостей і особливос-
тей поведінки гідратів. До них належать кристалізація, фазові
перетворення, включаючи сегнетоелектрику, часткова або повна
дегідратація. У водних розчинах перебудова ближнього порядку
в розміщенні молекул може приводити до фазових переходів у
рідині – розшаруванню. Це явище полягає в тому, що розчин за
деяких умов сам по собі розпадається на чисті компоненти.
Розшарування реалізується в біологічних системах як один із
механізмів регуляції їхньої активності.
73
Біохімія
2.4. МакроE і мікроелементи
Необхідні для життєдіяльності організму неорганічні речовини

можна поділити на дві групи: макро- та мікроелементи. Цей поділ
умовний, хоч і має цифрові значення. Якщо масова частка елемен-
та в організмі перевищує 102 % – це макроелементи. Частка мік-
роелементів в організмі становить 103 –105 %. Якщо частка еле-
мента нижче ніж 105 %, його відносять до ультрамікроелементів.
Усі неорганічні елементи (табл. 2.2) необхідні будь-якому ор-
ганізмові. Без достатньої кількості їх не можуть відбуватися ос-
новні фізико-хімічні й біохімічні процеси та реакції організму
на зовнішні впливи. Це пояснюється тим, що макроелементи
(Са і Р) входять до складу кісток (Са10(РО4)6(ОН)2), хлор (Сl) – до
складу соляної кислоти шлункового соку, Nа і К, локалізуючись
по обидва боки плазматичної мембрани, забезпечують генера-
цію і проведення електричних потенціалів. Мікроелементи вхо-
дять до складу акцесорних речовин: дихальних пігментів, віта-
мінів, гормонів, ферментів і коферментів, які беруть участь
у регуляції процесів життєдіяльності, впливають не тільки на
активність ферментів, а й на направленість їхньої дії, через що
мікроелементи називають "каталізаторами каталізаторів".
Мікроелементи потрібні для організмів лише в оптимальних кі-
лькостях. Нестача їх у поживних речовинах, як і надлишок, викли-
кають захворювання й загибель організмів від хвороб обміну речо-
вин. Мікроелементи беруть участь у таких важливих біохімічних
процесах, як дихання (мідь, цинк, марганець, кобальт), фотосинтез
(марганець, мідь), синтез білків (марганець, кобальт, мідь, нікель,
хром), кровотворення (кобальт, мідь, марганець, нікель, цинк), біл-
ковий, вуглеводневий і жировий обміни речовин (молібден, вана-
дій, кобальт, вольфрам, марганець, цинк) тощо. Характерною
ознакою необхідного елемента є дзвоноподібний вигляд кривої
доза (n) – реакція (R), як це зображено на рис. 2.7.
Більшість мікроелементів є металами, з яких більше половини –
перехідні (d-елементи). До перехідних відносять ті елементи, в
яких у нейтральних вільних атомах d- і f-атомні орбіталі заповнені
електронами. В організмі вони утворюють координаційні сполуки
з біомолекулами. Так, марганець входить до складу 12 ферментів,
залізо – 30, мідь – 30, а цинк – до понад 100 ферментів.
74
Т а б ли ц я 2 . 2
Добова потреба хімічних елементів в організмі людини
і характерні симптоми їхнього дефіциту
Катіони, Добова потреба, мг
Типовий симптом при дефіциті
аніони дорослі діти
Зниження електричних характеристик мембран.
К+ 2000–5500 530 Зі старінням організму їхні градієнти концентра-
ції знижуються.
Na+ 1100–3300 260 "–"
Са2+ 800–1200 420 Уповільнення росту скелету.
Mg2+ 300–400 60 Судоми м'язів.
Ушкодження шкіри, уповільнення статевого
Zn2+ 15 5
дозрівання.
Fe2+ 10–15 7 Анемія, порушення імунної системи.
Mn2+ 2,0–5,0 1,3 Уповільнення росту скелету, безплідність.
Cu2+ 1,5–3,0 1,0 Порушення функції печінки, вторинна анемія.
Уповільнення клітинного росту, схильність до
Mo 2+ 0,08–0,25 0,06
карієсу.
Cr2+ 0,05–0,20 0,04 Симптоми діабету.
Co2+ 0,18–0,22 0,001 Злоякісна анемія.
Cl– 3200 470 Зниження електричних параметрів.
PO43– 800–1200 220 Уповільнення росту кісток.
SO42– 10 – Уповільнення синтезу сірковмісних амінокислот.
I– 0,15 0,07 Порушення роботи щитоподібної залози.
Se2– 0,05–0,07 – М'язова (у т. ч. серцева) слабкість.
F– 1,5–4,0 0,6 Карієс зубів.
R Б
1 2 3
n
Рис. 2.7. Залежність реакції (R) біологічної системи
від дози (n) життєво необхідного (А) і шкідливого (Б) елемента:
1 – основна відповідь; 2 – норма реакції; 3 – токсична дія елемента
Значна частина хімічних елементів є отрутами для живих ор-

ганізмів (табл. 2.3). За винятком берилію і барію, ці елементи
утворюють стабільні сульфідні сполуки. Причина дії отрут пов'я-
зана з блокуванням певних функціональних груп (у тому числі
сульфгідрильних) білків, або заміною у ферментах їхніх "корис-
них" мікроелементів (табл. 2.3). Як видно з рис. 2.7, до певної
75
Біохімія
концентрації цих елементів організм ніби не відчуває їхньої шкід-

ливої дії. У разі значних концентрацій вони стають отрутами. Це
свідчить, що концентрація будь-якого елемента в організмі віді-
грає істотну роль, не меншу, ніж тип елемента.
Т а б ли ц я 2 . 3
Розміщення токсичних елементів
у періодах і групах системи Менделєєва
Групи
Період
I II III IV V VI VIII
II – Be – – – – –
IV – – – – As Se Ni
V Ag Cd – – Sb Te Pd
Ba
VI Au Tl Pb Bi – Pt
Hg
Організм людини (70 кг) вміщує: Са 1700 г (у тому числі 1050 г

у кістках), К – 250 г, Na – 70 г, Mg – 42 г, Fe – 5 г, Zn – 3 г, Cu –
10 мг, Mn – 20 мг, Co – 5 мг, Cr – 5 мг. Серед металоїдів перева-
жають P – 700 г, S – 175 г, Cl – 105 г. Проте іонний склад тканин
і рідин організму дуже варіює. Кров морських тварин за вмістом
Na, K, Ca, Mg і Cl близька до морської води. У крові прісноводних
і наземних організмів у 10 разів менше К і Nа і в кілька разів –
Ca і Mg. Разом з тим, через вибіркову проникність плазматичних
мембран і накопичення іонів клітини багаті на K і Mg, але мало
мають Nа і Ca. Окремі види вибірково накопичують елементи.
Так, плауни накопичують Al, деякі бактерії – Fe, тютюн – Zn, ку-
курудза – Au і Zn, мухомор – ванадій, усі бобові – молібден, вана-
дій тощо. У волоссі й нігтях накопичуються Al, As, I і V; у нирках –
Cd, Hg і Mn; у тканинах кишечнику – Sn; у передміхуровій залозі –
Zn і Sr; у мозку – Сu, а у слизовій очей – барій. Навіть такий
елемент як кремній входить до складу шкіри, хрящів, зв'язок
(до 0,01 %), до складу мукополісахаридів (дерматан- і гепарансу-
льфати (~0,04 %)), утворюючи ефірні зв'язки типу
OH
R1 O Si O R2
OH ,
які відіграють роль містків між ланцюгами поліпептидів та ін.
Уже тільки тому, що вміст перехідних металів в організмах не-
значний, можна зробити припущення, що їхня функція має бути
зв'язана з каталізом. Окрім цього, перехідні метали можуть ви-
конувати (разом із біомолекулами) ще й інші функції – переноси-
ти електрони, групи атомів і цілі молекули, закріплювати моле-
кули в певній орієнтації, повертати їх, поляризувати тощо. На-
76
приклад, іони Zn є необхідними компонентами для сотень фер-

ментів. Вони присутні в дегідрогеназах, які каталізують перене-
сення гідрид-іонів від молекул субстратів на коферменти НАД і
НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотид(фосфат)). Так, алкогольде-
гідрогеназа печінки, яка дегідрує алкоголь з утворенням ацет-
альдегіду, має два іони Zn, що зв'язують кофермент НАД з акти-
вним центром ферменту. Тому нестача цинку сприяє отруєнню
організму алкоголем. Цинк входить також до складу ДНК- та
іРНК-полімераз, котрі беруть участь у реплікації та транскрип-
ції генетичної інформації. До найцікавіших функцій цинку мож-
на віднести утворення комплексу з інсуліном і участь цинку в
сприйнятті смаку та запаху рецепторами язика й порожнини
носа. Вплив неорганічного іона на біохімічну реакцію може бути
зумовлений також ефектом сильного електричного поля.
Нестача в організмі людини Fe приводить до анемії, оскільки
іон металу входить до складу гемоглобіну крові. Зв'язок анемії з
нестачею заліза був відомий давно (у XVII ст. недокрів'я лікува-
ли червоним вином, настояним на залізі). Проте надлишок залі-
за викликає сидероз очей і легень – хвороба, яка викликається
відкладенням сполук заліза в тканинах цих органів. Деякі ме-
тали здатні оборотно окиснюватися й відновлюватися. Завдяки
цій властивості Fe, Cu, Co входить до складу активних центрів
багатьох ферментів, які каталізують окисно-відновні процеси.
Прикладом є цитохромоксидаза, яка каталізує відновлення мо-
лекулярного кисню до води за рахунок електронів, що надхо-
дять із молекул поживних речовин. У молекулі ферменту вна-
слідок змін валентності залізо оборотно переходить із ферифо-
рми у фероформу (Fe3+↔Fe2+). Унаслідок цього відбуваються пе-
ренесення електронів з цитохрому с на молекулярний кисень.
Атоми міді в цій самій цитохромоксидазі завдяки циклічним
змінам валентності також беруть участь у перенесенні електро-
нів, акцептором яких служить кисень. З нестачею міді пов'язані
суховершинність дерев і порушення координації руху – атаксія
овець і великої рогатої худоби. Її нестача приводить до дестру-
кції кровоносних судин, патологічного росту кісток, дефектів
сполучної тканини. Останнє пояснюється тим, що мідь входить
до складу активного центру лізилоксидази – ферменту, який за
рахунок лізину "зшиває" поліпептидні ланцюги колагену. У не-
великих концентраціях мідь використовується як в'яжучий
і бактеріостатичний (затримує розмноження бактерій) засоби,
при лікуванні кон'юнктивітів у вигляді очних капель, а також
для припікання при трахомі у вигляді очних олівців (сплав Cu2+,
77
Біохімія
нітрату калію, галунів і камфори), 5 % розчином сульфату міді

лікують фосфорні опіки. Разом із тим, надлишок міді викликає
порушення психіки і призводить до паралічу деяких органів
(хвороба Вільсона). Нестача Cu та Zn є причиною недокрів'я
(мідь необхідна для засвоєння заліза), а надлишок одного лише
Zn у рослин викликає розеткову хворобу плодових дерев і па-
ракератоз (потовщення шкіри) у тварин. Надлишок Sr в ґрунті
викликає потворні форми рослин тощо. При зв'язуванні Са
кальмодуліном – кальційзв'язувальний білок усіх клітин тварин,
людини і рослин – істотно змінюється його конформація. У та-
кій конформації кальмодулін (вірніше, комплекс білка з 1, 2, 3
і 4 атомами Са) може приєднуватись до ферментів-мішеней і,
як наслідок, змінювати їхню активність.
Ферменти, активність яких залежить від наявності в їхній мо-
лекулі металів, називаються металоферментами; їх відомо бі-
льше 200. Окрім цього, мікроелементи входять до складу вітамі-
нів (Со – В12), гормонів (І – тироксин, Zn, Co – інсулін), дихальних
пігментів (Fe –гемоглобін, Сu – гемоціанін) та ін. Дія мікроелеме-
нтів відбувається через вплив на обмін речовин і, як наслідок, на
фізіологічні процеси. Це процеси росту (Mn, Zn, I – у тварин; B,
Mn, Zn, Cu – у рослин), розмноження (Mn, Zn – у тварин, Mn, Cu,
Мо – у рослин), кровотворення (Fe, Cu, Со), тканинного дихання
(Cu, Zn) тощо. Ефекти одного мікроелемента часто залежать від
достатнього вмісту інших. Так, поглинання бобовими рослинами
молекулярного азоту перебуває під контролем Mo, Co і V. Кобальт
ефективно діє на кровотворення за наявності Fe і Cu, марганець
підсилює засвоєння Cu, разом з тим, мідь за деякими ефектами
є антагоністом Мо, F, Sr та ін.
Лікувальні властивості притаманні й металам, які належать до
шкідливих хімічних елементів. Так, давно було помічено бакте-
рицидні (загибель бактерій) властивості срібла і його солей.
У медицині розчин колоїдного срібла (коларгол) застосовують
для промивання гнійних ран, сечового міхура при хронічних
циститах і уретритах та у вигляді очних крапель при гнійному
кон'юнктивіті. Олівці низьких концентрацій нітрату срібла
(0,10–0,25 %) використовують як в'яжучий антимікробний засіб
для примочок та як очні краплі. Вважається, що випалювальна
дія нітрату срібла пов'язана з його взаємодією з білками з утво-
ренням білкових солей срібла – альбумінатів.
Отже, живі організми є досить вимогливими до певних кон-
центрацій мікроелементів у середовищі, до набору, до форм і до
їхніх співвідношень. Нестача чи надлишок мікроелементів у
78
ґрунтах і воді однаково шкідливі для розвитку організмів, оскільки

викликають ендемічні захворювання рослин, тварин і людини.
Мінеральні речовини та неорганічні іони, як і вітаміни, часто
діють не тільки як носії зарядів, а й подібно до вітамінів, як ко-
ферменти при каталізі хімічних реакцій, які безперервно відбу-
ваються в клітині. У живих організмах іони металів містяться
не лише у вільному стані, а й у вигляді координаційних сполук
з біомолекулами, які виконують роль лігандів.
А. П. Виноградов увів поняття про біогеохімічні провінції – це
"області Землі, у межах яких у організмів спостерігається біологічна
реакція на певний рівень вмісту хімічних елементів у довкіллі". Чи-
сленними дослідженнями встановлено, що в окремих районах Зем-
лі встановлені відхилення у фізіолого-біохімічних реакціях, які ви-
кликані або нестачею, або надлишком хімічних елементів для да-
ного виду чи популяції за рахунок природних або антропогенних
факторів. Наприклад, ендемічний зоб із давніх часів зв'язують
з недостатнім надходженням йоду з поживними речовинами,
оскільки він міцно зв'язаний у ґрунті з гуміновими речовинами.
Дія кобальту, марганцю, свинцю та інших елементів може послаб-
лювати засвоєння йоду, або сприяти цьому. При дефіциті фтору та
молібдену в ґрунтах і воді розвиваються карієс зубів у людини, при
надлишку – флюороз. При надлишковому надходженні молібдену
з харчами (у районах рудних корисних копалин) люди хворіють
ендемічною подагрою, або молібденовим токсикозом, тощо.
Медико-біологічні дослідження свідчать, що не тільки ендемі-
чні захворювання мають територіальні принципи поширення.
Територіально обмеженими є атеросклероз, шлунково-кишкові,
серцево-судинні та ендокринні хвороби, цукровий діабет, хворо-
би суглобів. Із неінфекційних хвороб найчастіше зв'язують з хі-
мічним складом окремих об'єктів чи компонентів біосфери уро-
літіаз (сечокам'яна хвороба); із серцево-судинних хвороб – атеро-
та кардіосклерози, рідше – ішемічну хворобу серця; із шлунково-
кишкових – коліти й виразки; із хвороб печінки – холецистити
тощо. Причин цього три: нестача, надлишок і дисбаланс хіміч-
них елементів у всьому біогеохімічному ланцюзі.
У розвитку серцево-судинних захворювань беруть участь
хром, кобальт, мідь, йод, марганець, молібден, нікель, ванадій
і цинк. Найвища смертність від цих хвороб спостерігається при
загальному дефіциті мікроелементів, що пов'язують з підзолис-
тими ґрунтами. Надлишки хрому, кобальту, нікелю, цинку, кад-
мію у ґрунтах, воді й харчових продуктах підвищують частоту
ураження населення раком шлунка і стравоходу. Рак легень по-
79
Біохімія
в'язують з проживанням на слабокислих ґрунтах, збіднених на

залізо, кобальт і нікель. Якщо при нестачі цинку розвивається
карликовість, затримується статеве дозрівання, уражуються
шкіра, слизові оболонки, виникають дерматити, облисіння, то
при його надлишку розвиваються анемії. Нестача літію сприяє
маніакально-депресивним психозам, шизофреніям, іншим пси-
хічним захворюванням. Узагалі, чим незадовільніші біогеохімічні
параметри довкілля, включаючи й радіаційний фон, тим раніше
виявляється певна хвороба людини і тим важчий її перебіг.
Ґрунти є середовищем локалізації мікроорганізмів, у тому числі
бактерій і цвілевих грибів, вірусів. Рівні вмісту хімічних елементів
у ґрунтах можуть впливати на особливості життєдіяльності збуд-
ників інфекцій або на умови існування носіїв і переносників. Так,
є дані про роль біогеохімічних факторів у природній осередковос-
ті чуми, кліщового енцефаліту. Осередки сказу серед тварин по-
в'язують з ґрунтами зі зниженим вмістом титану, нікелю і цирко-
нію. І навпаки, на ґрунтах з високим вмістом титану активуються
осередки сибірської виразки. Лептоспіроз у тварин найчастіше
реєструється на ґрунтах з дефіцитом усіх мікроелементів, окрім
титану й цирконію. Це означає, що особливості мікроелементного
складу ґрунтів можна використовувати для індикації ділянок з
потенційно підвищеною осередковістю інфекцій.
Отже, активність біологічних систем залежить від наявності в
системі неорганічних іонів. Вони необхідні насамперед для регу-
ляції активності ферментів, у тому числі окисно-відновних. До
складу активних центрів таких ферментів входять метали, які
здатні оборотно окиснюватися і відновлюватися. Важливе зна-
чення має також здатність іонів металів впливати на орієнтацію
ділянок макромолекул, що приводить до змін їхньої конформації.
Усі свої функції іони металів виконують, перебуваючи як у віль-
ному стані, так і у вигляді координаційних сполук з біомолеку-
лами, які виконують роль лігандів.
1. Константа рівноваги іонізації води, рН і рК розчинів.

2. Гідрофобні макромолекули та їхня взаємодія з водою.
3. Як підбирати буферні системи для біохімічних досліджень?
4. Зв'язана вода. Вода кристалічної решітки й адсорбована вода.
5. За яким принципом елементи в організмах поділяють на макро і мікроелементи?
80
Розділ 3
КЛІТИНА
І ПОЗАКЛІТИННИЙ МАТРИКС
Підґрунтям відкриття клітини було винайдення З. Янсеном

(1590) мікроскопа й використання його для спостереження біоло-
гічних об'єктів. Р. Гук, розглядаючи під мікроскопом зрізи пробки,
виявив, що вони складаються з багатьох комірок, які нагадують
бджолині стільники (1665) Ці утворення він назвав клітинами
(від лат. сellula – комірка). У другій половині ХVІІ ст. М. Мальпігі
та Н. Грю також відмітили комірчасту будову багатьох рослинних
об'єктів. У 1674 р. А. Левенгук уперше відкрив (побачив) у воді
одноклітинні організми. А в другому десятилітті ХІХ ст., вивчаючи
вміст клітин, Я. Пуркіньє ввів поняття протоплазма клітини (від
грец. рrotos – перший, plasma – утворення). У 1825 р. Я. Пуркіньє,
у 1831 р. Р. Браун, а в 1839 р. Т. Шванн виявили клітинне ядро в
рослинних і тваринних клітинах, що стало важливим для встано-
влення загальних рис між клітинами рослин і тварин. У кінці
ХІХ ст. вивченню клітини присвятила себе ціла плеяда першокла-
сних дослідників: Г. Фоль, О. Б'ючлі, О. Гертвіг, В. Флемінг,
Е. Страсбургер та ін. Завдяки їхнім роботам була детально вивче-
на будова клітинного ядра, проведений цитологічний аналіз міто-
зу і мейозу, запліднення тощо. До кінця ХІХ ст. біологи мали дос-
татньо даних і про морфологічний бік мітозу. Перші спроби про-
аналізувати причини й механізми, які регулюють мітотичну акти-
вність, належать О. Гурвічу (1923) і В. Буллоу (1948).
У ХХ ст. виникла необхідність і можливість досліджувати вже
живі клітини. З 1907 р. впроваджується метод культури тканин
(Р. Гаррісон), у 50-х роках – метод клітинних культур і в 70-х –
метод культури органів. Для дослідження клітин in vivo важли-
вими були впровадження мікроманіпулятора і методів темнопо-
льної та люмінесцентної мікроскопії (1901–1916), що сприяло до-
сягненню великих успіхів після розробки методу флуоресціюю-
Біохімія
чих антитіл (А. Кунс, 1941–1942). Важлива роль належить також

методам цито- й гістохімії, що беруть початок від досліджень
Ф. Распайля, який перший використав йодну реакцію на крох-
маль (30-ті роки ХІХ ст.). За допомогою цих методів і тепер ви-
вчають біохімічні процеси в живій клітині.
Поряд із цитохімічними методами важливим є використання
диференційного центрифугування (уперше застосованого К. Бенслі
й Н. Херром для аналізу мітохондрій), поглинання УФ-променів
(Т. Касперсон, 1940), радіоактивних ізотопів і радіоавтографії
(Г. де Хевеші, 1950; Дж. Бойд, 1957), у т. ч. метод радіоавтографії
з використанням попередника ДНК – 3Н-тимідину (Г. Квастлер,
Ф. Шерман, 1959). Важливим методичним підходом у дослідженні
клітини стала електронна мікроскопія. Це дало можливість "поба-
чити" всі органоїди та органели клітини й дозволили пов'язати всі
етапи біосинтезу з рибосомами, ядром і мітохондріями.
У 30–50-х рр. минулого століття в цитології виник новий на-
прям – фізико-хімічна й біохімічна цитологія, метою якого стало
вивчення фізико-хімічних властивостей клітини і біохімічних
процесів, що відбуваються в ній. Це праці Р. Чемберса, Ж. Льоба,
Ф. Вебера, Н. Кольцова, Б. Кедровського, А. Шабадаша та ін.
Ці дослідження мали свою "внутрішню логіку" – протоплазма вив-
чалась як субстрат життєвих явищ. Ці та наступні дослідження
тісно пов'язані з біохімією клітини, особливо з властивостями
клітинних білків. У другій половині ХХ ст. в цитології набули особ-
ливого значення проблеми диференціації й детермінації. Згодом
усі ці процеси та їхні молекулярні механізми виокремились із
цитології в клітинну біологію (1940–1950). Її змістом стало ви-
вчення загальнобіологічних питань на мікроскопічному, макро-
молекулярному і молекулярному рівнях.
3.1. Молекулярна й надмолекулярна організація клітини
Загальноприйнятим вважається, що всі клітини про- та еука-

ріотів утворилися еволюційним шляхом від спільної предкової
клітини завдяки двом основним процесам еволюції – випадко-
вим змінам генетичної інформації й відбором тієї генетичної ін-
формації, яка забезпечує вищий рівень життєдіяльності її носія.
Безпосередньо неможливо побачити ті унікальні молекулярні по-
82
Розділ 3. Клітина і позаклітинний матрикс
дії, котрі відбулися 3,5–4 млрд років тому. Але можна аналізува-
ти багато "слідів" тих давніх подій – це викопні бактерії, рослини
і тварини, а генетична інформація сучасних організмів також міс-
тить інформацію про живе минулого тощо.
Виходячи із сучасного розуміння життя, можна припустити,
що вирішальною подією в утворенні первісної клітини було фор-
мування зовнішньої (тепер – плазматичної) мембрани, яка й
створила перший "клітинний компартмент" – замкнений об'єм.
Вона могла утворитися в процесі еволюції клітини з амфіпатич-
них молекул (що мають гідрофільні й гідрофобні частини), які
могли спонтанно агрегувати з утворенням пухирців – "клітин".
Лише в такому замкненому об'ємі первісні молекули, подібні до
нині існуючих рибонуклеїнових кислот, могли впливати на озна-
ки клітини. Описаний еволюційний шлях утворення первісної
клітини здається переконливим, хоча є й інші думки.
3.1.1. Клітини прокаріотів

Клітини прокаріотів мають сферичну чи видовжену форму
розміром у декілька мікрометрів. Вони, як правило, мають клі-
тинну стінку, за якою локалізована єдина мембрана клітини –
плазматична. Оскільки вона одна, то й обмежує єдиний компа-
ртмент, цитоплазма якого містить білки, нуклеїнові кислоти, інші
малі молекули й неорганічні іони. Розмножуються прокаріоти
шляхом бінарного поділу. В оптимальних умовах такий поділ
відбувається приблизно кожні 20 хв (інтервал між поділами на-
зивається часом генерації).
Розрізняють два царства прокаріотів – бактерії (ціанобактерії,
або синьозелені водорості) та архебактерії. Перші заселяють пе-
реважно "зручні" екологічні ніші – ґрунт, воду, інші організми.
Інші живуть у "незручних" екологічних нішах – солоні, гарячі й
кислі води, болота, морські глибини.
Клітина прокаріота (рис. 3.1) містить капсулу – слизові чи
клейкі виділення, які слугують додатковим захистом для клітини.
Під капсулою розташована клітинна стінка, проникна для во-
ди, малих молекул та іонів, має антигенні властивості й пере-
шкоджає осмотичному набряканню. За будовою клітинні стінки
бактерії поділяються на дві групи: грампозитивні та грамнега-
тивні. Клітини перших забарвлюють позитивно за методом
Г. Грама (зв'язують метиленовий синій та інші основні барвники,
83
Біохімія
а після обробки йодом, потім спиртом чи ацетоном зберігають

забарвлення). Клітини другої групи за цим методом не фарбу-
ються. У клітинній стінці є "решітка" з муреїну (полісахарид).
У рухливих бактерій є один чи декілька джгутиків із флагеліну
(актиноподібний білок), який являє собою порожнистий циліндр
10–20 нм. Такі бактерії здатні до таксису. На клітинній стінці
деяких грампозитивних бактерій є пілі (фімбрії), які слугують для
прикріплення клітин до поверхні. Під клітинною стінкою розта-
шована плазматична мембрана, її впинання утворюють мезо-
соми (мембранні структури везикулярної та трубчастої форми,
які беруть участь в утворенні клітинних перегородок, реплікації
ДНК, диханні й інших процесах) і фотосинтетичні мембрани,
що містять фотосинтетичні пігменти, у т. ч. й бактеріохлорофіл.
ДНК бактерій одно кільцева, вона складається з 5  106 пар нук-
леотидів (декілька тисяч генів).
5 6
7
4 8
11
12
3 9
10
1
Рис. 3.1 Спрощена схема будови узагальненої клітини бактерії:
1 – пілі (фімбрії); 2 – слизовий шар (рихла капсула);
3 – фотосинтетичні мембрани; 4 – капсула; 5 – джгутик;
6 – клітинна стінка; 7 – рибосоми; 8 – плазматична мембрана;
9 – запасні поживні речовини (ліпіди, глікоген, поліфосфати);
10 – цитоплазма; 11 – кільцева молекула ДНК; 12 – мезосома
Для бактерій характерні всі чотири типи живлення: фото-

автотрофний (джерело енергії – світло, джерело вуглецю –
84
СО2), хемоавтотрофний (джерело енергії – окиснення неорга-

нічних речовин, джерело вуглецю – СО2), фотогетеротрофний
(джерело енергії – світло, джерело вуглецю – органічні сполуки
інших організмів) і хемогетеротрофний (джерело енергії – окис-
нення неорганічних речовин, джерело вуглецю – органічні спо-
луки інших організмів). Останні є найбільшою групою. До них
відносять сапрофіти (поживні речовини вилучаються з мерт-
вого органічного матеріалу), симбіонти (наприклад, Escherichia
coli, яка живе в кишечнику й постачає для господаря вітаміни
групи В і К) і паразити (живуть за рахунок господаря), у т. ч. й
патогенні паразити (викликають різні захворювання господа-
ря). У примітивній формі у бактерій є й статеве розмноження з
утворенням рекомбінантної ДНК (містить гени обох батьківсь-
ких клітин). Тому таке потомство – рекомбінанти – має більше
ознак, що важливо для еволюції. Рекомбінанти утворюються в
результаті трансформації (фрагмент ДНК клітини-донора по-
глинається клітиною-реципієнтом і включається до складу її
ДНК), кон'югації (перенесення ДНК між контактуючими одна з
одною клітинами) і трансдукції (невеликий фрагмент ДНК із
клітини-донора в клітину-реципієнта потрапляє разом із бак-
теріофагом – вірусом, який "нападає" на бактерію). Хоча ста-
теве розмноження бактерій є доволі рідкісним, але завдяки ве-
ликій їхній кількості таке розмноження спостерігається часто й
має особливе значення, пов'язане з набуттям нових властивос-
тей, у т. ч. стійкості до факторів середовища.
Численне надцарство прокаріотів має велике значення для
людини. За цим значенням прокаріот можна розглядати як "ко-
рисні" та "шкідливі". Перші – підтримують родючість ґрунтів,
очищають стічні води, як симбіонти створюють мікрофлору
шлунково-кишкового тракту, використовуються в промислових
процесах бродіння, отримання антибіотиків, гормонів, інтер-
феронів, кормового білка, у боротьбі зі шкідниками сільського
господарства. "Шкідливими" прокаріоти можуть бути через псу-
вання харчових продуктів і кормів, як збудники хвороб – боту-
лізму, дифтерії, туберкульозу, прокази, кашлюку, гонореї, сифі-
лісу, тифу, правцю, холери, дизентерії, гастроентеритів, саль-
монельозів тощо. Ці захворювання, як і вірусні, передаються
шляхом крапельної інфекції (кашель, чхання), контагіозної пе-
редачі (венеричні хвороби), переносниками, фекальними забруд-
неннями, з їжею (термічно необробленою), через рани й медич-
ний інструментарій.
85
Біохімія
3.1.2. Клітини еукаріотів

Організми надцарства еукаріотів складаються з еукаріотич-
них клітин, головною відмінністю яких від прокаріотичних є на-
явність ядра – мембранного компартмента, що містить більшу
частину клітинної ДНК, і відділеного подвійною мембраною від
цитоплазми (рис. 3.2). Ця структура має кулеподібну, яйцеподібну
та інші форми діаметром від 0,5 мкм (у грибів) до 50 мкм (деякі
яйцеклітини). Головні функції клітинного ядра: 1) зберігання ін-
формації у формі ДНК; 2) передача інформації в цитоплазму
шляхом транскрипції – синтез РНК, які забезпечують перене-
сення інформації; 3) передача інформації дочірнім клітинам при
реплікації – поділ клітин і ядер. Ядро складається з:
1) нуклеоплазми – рідкої частини, ядерного матриксу (триви-
мірний каркас із білків) і різних включень; 2) хромосом, кожна з
яких містить дві хроматиди – нуклеопротеїдні структури з однієї
молекули ДНК і білків; 3) ядерної оболонки з двох мембран (з по-
рами до 100 нм), між якими знаходиться перинуклеарний прос-
тір (10–40 нм). В ядрах є ущільнені ділянки – ядерця, де здійс-
нюється синтез рРНК (рибосомальної РНК) на ядерцевій ДНК.
У цитоплазмі локалізовано багато органоїдів, які виконують
певні специфічні функції. Одна з таких структур – мітохондрія –
досить цікава тим, що дуже схожа на прокаріотичні клітини: за
формою, за розміром, містить ДНК і рибосоми, синтезує АТФ
(аденозинтрифосфат) – універсальне джерело енергії в клітині,
розмножується бінарним поділом. До інших функцій мітохондрій
відносять біосинтетичні процеси (синтез білків, стероїдних гор-
монів), транспорт іонів. Як і ядро, мітохондрії складаються із
двох мембран з міжмембранним простором (перимітохондріаль-
ним) і матриксу, що містить продукти обміну, ферменти циклу
лимонної кислоти, окиснення жирних кислот тощо.
Як "нащадків" прокаріотичних клітин можна розглядати й
хлоропласти, котрі здійснюють фотосинтез органічних речовин
за рахунок енергії сонячного світла, що поглинається хлорофі-
лом. За розмірами, організацією хлорофіловмісних мембран,
розмноженням поділом, нуклеотидною послідовністю ДНК – хло-
ропласти дуже схожі з ціанобактеріями (синьозелені водорості).
Це також указує на те, що хлоропласти, як і мітохондрії, похо-
дять від прокаріотів.
86
8
9 9 10
7
6 8 11
10 7
5 12
6
11 13
5
4 12
4 14
3 13 3
2 15
14 2
1
1
А Б
Рис. 3.2 Схема еукаріотичної клітини з основними органоїдами:
А – тваринна клітина: 1 – ендоплазматичний ретикулум (гранулярний);
2 – ядро; 3 – ядерце; 4 – ядерна оболонка; 5 – ендоплазматичний ретикулум
(гладенький); 6 – цитоскелет; 7 – апарат Гольджі; 8 – мікроворсинки;
9 – плазматична мембрана; 10 – центріолі; 11 – лізосоми; 12 – рибосоми;
13 – мітохондрії; 14 – цитоплазма.
Б – рослинна клітина: 1 – цитоплазма; 2 – ендоплазматичний ретикулум (гла-
денький); 3 – ядерце; 4 – ядро; 5 – вільні рибосоми; 6 – апарат Гольджі;
7 – мітохондрії; 8 – центральна вакуоль; 9 – стінка клітини; 10 – хлоропласти;
11 – плазматична мембрана; 12 – плазмодесма; 13 – лізосоми; 14 – оболонка
ядра; 15 – ендоплазматичний ретикулум (гранулярний)
Еукаріотична клітина від прокаріотичної (табл. 3.1) відрізняєть-

ся ще й тим, що містить багато внутрішньоклітинних мембран, які
розділяють клітину на окремі компартменти. Далі буде показано,
що в еукаріотичній клітині в більшості (якщо не в усіх) процесів
прямо чи опосередковано беруть участь мембрани. Це потребує і
значного збільшення поверхні внутрішньоклітинних мембран за
рахунок складок, вигинів, везикул та інших їхніх форм. Найбільше
в клітині мембран ендоплазматичного ретикулума (ЕР), на якому
синтезуються ліпіди й мембранні білки, "створюється" матеріал для
"експорту" з клітини. Такий експорт – транспорт речовин із клітини
здійснюється в результаті екзоцитозу: внутрішньоклітинні мем-
бранні везикули зливаються з плазматичною мембраною й вивіль-
няють у зовнішнє середовище свій вміст. Зворотним процесом –
ендоцитозом – у клітину потрапляють речовини з позаклітинного
матриксу. У деякій літературі згадуються мікросоми. Слід пам'ята-
ти, що мікросом в інтактних клітинах немає. Ці везикули спонтан-
но утворюються переважно з ендоплазматичного ретикулума в ре-
87
Біохімія
зультаті гомогенізації клітин і тканин. ЕР складається зі сплюще-

них цистерн, покритих рибосомами (шорсткий, гранулярний ЕР)
чи без них (гладенький, агранулярний ЕР).
Рибосома складається з двох рибонуклеопротеїдних субоди-
ниць, вони можуть вільно локалізуватися в цитозолі чи приєд-
нуватися до ЕР через білки, які вони (рибосоми) синтезують.
У процесі синтезу білка вздовж мРНК може переміщуватися ба-
гато рибосом – такі ланцюги рибосом називаються полірибосо-
мами (полісомами). Внутрішньоклітинні мембрани утворюють
і апарат Гольджі, відкритий у 1898 р. – це стопки сплющених
мембранних пухирців (диктіосоми), які також сприяють синтезу
і транспорту органічних молекул – білків, вуглеводів, ліпідів. Ця
функція особливо виражена в секреторних клітинах. Апарат
Гольджі виконує ще одну функцію – формування лізосом.
Лізосоми також являють собою мембранні везикули (0,2–
0,5 мкм), що містять необхідні для внутрішньоклітинного трав-
лення ферменти. Лізосомні ферменти синтезуються рибосомами
на гранулярному ЕР, транспортуються до апарату Гольджі, від
якого пізніше відбруньковуються мембранні пухирці з "дозріли-
ми" ферментами й утворюють ендолізосоми (рис. 3.3).
12 1
2
3
11
4 5
10
9
7
8 6
Рис. 3.3. Три шляхи утворення лізосом (схема):

1 – бактерія; 2 – фагосома; 3 – фаголізосома; 4 – ендолізосома;
5 – лізосома; 6 – аутофаголізосома; 7 – аутофагосома; 8 – мітохондрія;
9 – ендоплазматичний ретикулум; 10 – ендосома; 11 – апарат Гольджі;
12 – плазматична мембрана
88
Лізосоми утворюються шляхом злиття ендолізосом з ендоцито-

зними пухирцями (ендосомами). Друга різновидність лізосом –
аутофаголізосоми, які є результатом злиття аутофагосоми з ен-
долізосомою. При злитті фагосоми з ендолізосомою утворюється
фаголізосома. Продукти перетравлення трьох типів лізосом за-
своюються цитоплазмою клітини, а лізосома, що містить непере-
травлений матеріал, називається залишковим тільцем. Ці струк-
тури можуть залишатися в клітинах (гепатоцитах та ін.) або їхній
вміст виводиться шляхом екзоцитозу. Ще донедавна традиційно
виявляли первинні та вторинні лізосоми. (На жаль, такий поділ
наведено і в деяких сучасних підручниках). Експериментальні
дослідження останніх десятиріч свідчать про те, що лізосомні
гідролази та мембранні білки лізосом відбираються за допомогою
різних рецепторів. Вони залишають апарат Гольджі в окремих
транспортних пухирцях і вперше зустрічаються в ендолізосомі,
яка вже має субстрат для розщеплення.
Аналогічним способом утворюються пероксисоми (мікротільця),
в яких розкладаються токсичні пероксиди, що утворились у
процесі клітинного дихання:
каталаза
2H 2 O 2    2H 2  2O 2
Ці мікротільця мають сферичну форму з діаметром 0,3–1,5 мкм,
походять від ЕР, з яким зв'язок іноді не втрачається. Пероксисо-
ми рослинних клітин поділяють на гліоксисоми (беруть участь у
перетравленні ліпідів), пероксисоми листків (нейтралізують перок-
сид водню – один із продуктів фотодихання) і неспеціалізовані пе-
роксисоми, котрі виявляються в інших тканинах. Мембрани утво-
рюють у рослині великі, заповнені рідиною везикули – вакуолі, а
також інші постійні та тимчасові мембранні утворення.
Усі ці мембранні структури займають майже половину об'єму
клітини й відповідають певним компартментам. Частина цитопла-
зми, позбавлена всіх органоїдів (органел), називається цитозолем.
Особливе місце серед клітинних мембран посідає плазматич-
на мембрана (ПМ). Загалом вона нагадує плазматичну мембрану
прокаріотичної клітини, проте за молекулярною організацією і
функціями значно відрізняється. Цілком можливо, що висока
спеціалізація плазматичної мембрани еукаріотичної клітини по-
чалася з того моменту, коли функція утворення АТФ перейшла
від ПМ у прокаріотів до мітохондрій в еукаріотів. У плазматич-
ній мембрані локалізуються іонні насоси, завдяки яким клітина
може в межах мілісекунд змінити внутрішньоклітинну концент-
рацію основних неорганічних іонів (К+, Na+, Ca2+) і свою проник-
89
Біохімія
ність, що веде до зміни потенціалу на мембрані. Це є визначаль-

ним для передачі електричних сигналів (наприклад, по нервовій
системі). Завдяки унікальній молекулярній організації плазмати-
чна мембрана еукаріотів першою сприймає, класифікує та
трансформує енергію зовнішніх стимулів (світло, температура,
гормони, отрути, ліки) в енергію біологічного збудження.
Функцію контролю положення і руху описаних органоїдів
здійснює цитоскелет, який складається з мікротрубочок, мік-
рофіламентів і проміжних філаментів. Мікротрубочки – тонкі
трубочки діаметром 24 нм, товщина стінок яких становить 5 нм,
довжина – декілька мікрометрів, сформовані з глобулярного біл-
ка тубуліну. Мікротрубочки виконують структурну роль – утво-
рюють опорну систему клітини (звідси назва – цитоскелет), під-
тримують форму клітин (наприклад, за дії колхіцину, який руй-
нує мікротрубочки, тваринні клітини набувають сферичної фор-
ми), сприяють переміщенню пухирців Гольджі, лізосом, мітохон-
дрій. Із мікротрубочок побудовані центріолі (дрібні порожнисті
циліндри довжиною 0,3–0,5 мкм і діаметром 0,2 мкм). При поділі
клітин центріолі подвоюються і дві нові пари розходяться до по-
люсів веретена поділу (структура, по екватору якої локалізують-
ся готові до розходження хромосоми), що також складається з
мікротрубочок. За будовою до центріолей подібні базальні тіль-
ця, які розташовуються біля основи джгутиків та війок і побудо-
вані з мікротрубочок. Рух веретена, війок і джгутиків здійсню-
ється за рахунок ковзання мікротрубочок, які забезпечують роз-
ходження хромосом, биття джгутиків і війок.
Мікрофіламенти – тонкі нитки діаметром 5–7 нм, формують-
ся з білка актину. Мікрофіламенти, як і мікротрубочки, утво-
рюють сплетення, які нерідко прилягають до плазматичної мем-
брани, беруть участь в ендо- й екзоцитозі, а також у русі інших
органоїдів. Мікрофіламенти складаються з актину й міозину.
Показовим у цьому плані є функціонування мікроворсинок – па-
льцеподібних виростів плазматичної мембрани клітин усмокту-
вального типу (епітелій тонкого кишечнику та звивисті канальці
нефронів). В основі кожної мікроворсинки пучки актинових ни-
ток зв'язані з міозиновими. У результаті ковзних рухів актино-
вих ниток уздовж міозинових мікроворсинка може поперемінно
вкорочуватись і видовжуватись, що, імовірно, сприяє всмокту-
ванню речовин у клітину. Мікрофіламенти й асоційовані з ними
білки під ПМ утворюють клітинний кортекс, який забезпечує
міцність поверхні клітини, можливість зміни форми клітини й
90
руху. Властивості клітинного кортексу визначаються балансом

кооперативних і конкурентних взаємодій актинозв'язувальних
білків (міозин, тропоміозин, спектрин тощо). ПМ настільки міцно
зв'язана з актиновим клітинним кортексом, що вважається єди-
ним функціональним (не структурним) утворенням. Філаменти
беруть участь у зв'язуванні клітин через адгезивні з'єднання.
В утворенні цитоскелета беруть участь і проміжні філаменти,
діаметром 8–10 нм (за товщиною вони займають проміжне місце
між актиновими мікрофіламентами й мікротрубочками). Ці
утворення, як правило, формують "кошик" навколо ядра, звідки
досягають не тільки периферії клітини, але й можуть брати
участь у з'єднанні клітин одна з одною за допомогою десмосом
(структури міжклітинного контакту). Проміжні філаменти утво-
рюються з фібрилярних білків, серед яких переважають кера-
тини, десміни і віментин.
Крім органоїдів у клітинах є включення. До них належать ліпі-
дні гранули чи крапельки, що містять різні ліпіди. У кінцевому
результаті гранули оточуються поодиноким шаром ліпідів. При
посиленому відкладанні нейтральних жирів ліпідні гранули збіль-
шуються і тоді вони вже називаються жировими гранулами.
Останні в жирових клітинах тварин зливаються в одну велику
центральну краплю. Місцем накопичення вуглеводів у клітинах
тварин є гранули глікогену. Аналогічні функції в клітинах рослин
виконують зерна крохмалю, оточені мембраною. Готовий до ви-
ділення секрет у клітинах міститься в секреторних гранулах.
Секреторні включення (секрет) є продуктом синтетичної актив-
ності спеціалізованих секреторних клітин і зазвичай виділяються
постійно або у відповідь на зовнішній стимул, що діє на клітину.
Екскреторні включення не містять будь-яких ферментів або інших
активних речовин. Це продукти метаболізму, що підлягають вида-
ленню (екскреції) з клітин. Пігментні включення можуть бути екзо-
генні (каротин, барвники тощо) і ендогенні (гемоглобін, гемосиде-
рин, меланін, ліпофусцин). Їхня присутність у цитоплазмі може
змінювати колір тканини, органу (тимчасово або постійно). Часто
пігментація тканини є діагностичною ознакою деяких патологій.
Отже, основною структурно-функціональною одиницею жи-
вих організмів є клітина (рис. 3.2). Вона є елементарною живою
системою і може існувати як окремий організм, так і в складі ба-
гатоклітинного організму. Вмістом клітини є протоплазма (цито-
плазма + ядро). Генетичний апарат у клітинах еукаріотів локалі-
зований у ядрі, а в клітинах прокаріотів – у нуклеоїді (відповідає
91
Біохімія
одній молекулі ДНК, закріпленій в одній точці на внутрішньому

боці плазматичної мембрани). Клітини здатні до самовідтворен-
ня різними способами.
За розмірами клітини суттєво відрізняються: від 0,1–0,25 мкм
(у деяких бактерій) до 155 мм (яйце страуса в шкарлупі). Але
діаметр більшості клітин варіює від 10 до 100 мкм. Виконання
численних функцій клітинами забезпечується органоїдами, до
яких належать ядро, хромосоми, рибосоми, мітохондрії, ЕР, апа-
рат Гольджі, лізосоми, плазматична мембрана тощо. Форма жи-
вої клітини підтримується цитоскелетом, сформованим із мікро-
трубочок, проміжних філаментів і мікрофіламентів. Характерною
особливістю клітин є просторово-часова організація (компартмен-
талізація) і принцип компактності (наприклад, 1012 г ДНК яй-
цеклітини організму людини містить інформацію про всі його
білки). Завдяки плазматичній мембрані клітина підтримує постій-
ність внутрішньоклітинного середовища, здатність до екзо- та
ендоцитозу: може захоплювати не лише крапельки з великими
молекулами (включаючи й білки), а й віруси. Окремі клітини (мак-
рофаги, нейтрофіли) поглинають і бактерії.
Клітини еукаріотів мають схожий набір органоїдів, схожі меха-
нізми регуляції метаболізму, синтезу й гідролізу важливих макро-
молекул, запасання і використання енергії. У клітин про- та
еукаріотів аналогічно використовується генетичний матеріал для
синтезу білків, функціонує плазматична мембрана, багато спіль-
них ознак свідчить про єдність їхнього походження. Разом із тим,
різні клітини одного організму різняться формою, розмірами, кі-
лькістю органоїдів, набором ферментів тощо – це визначено ви-
конанням специфічних функцій. Відмінності клітин багатоклі-
тинного організму зумовлені різною активністю генів, що визна-
чає різну диференціацію клітин. У результаті одні клітини прово-
дять збудження (нервові), інші набувають властивостей скоро-
чення (м'язові), треті синтезують гормони і травні ферменти (за-
лозисті), четверті вкривають тіло й вистеляють порожнини орга-
нізму (епітеліальні) тощо. Окрім того, багато клітин виконують не
одну функцію, їх відносять до полі функціональних. Такими є,
наприклад, гепатоцити. Вони синтезують білки, жовчні кислоти,
накопичують глікоген, перетворюють глікоген на глюкозу, нейт-
ралізують отрути та ін. Однак схожих ознак між клітинами біль-
ше, ніж спеціалізованих. Клітини мають і різний час життя. Ска-
жімо, організм людини складається з 1014 клітин. Щоденно з цієї
кількості гине й знов утворюється 7  1010 клітин кишкового епіте-
92
лію і 2 · 109 еритроцитів. Тобто час життя клітин багатоклітинного

організму коливається від 1–2 днів (епітелій кишечника) до кінця
життя організму (нейрони, волокна скелетних м'язів).
Що ж стосується одноклітинних організмів, то відмінності у
структурі пояснюються їхнім пристосуваннями до середовища
існування. Більш того, у різних одноклітинних могли бути різні
прокаріотичні попередники. Про розвиток клітин існує багато
гіпотез, але найбільш реальними є дві. Гіпотеза симбіогенезу пе-
редбачає, що одні прокаріоти всередині клітини-господаря пере-
творилися в мітохондрії, інші – у хлоропласти, не втратили здат-
ності до самовідтворення, але не як клітини, а як органоїди. Ін-
ша гіпотеза дотримується поступового розвитку власних струк-
тур прокаріотичної клітини в процесі перетворення її в клітину
еукаріотичну. Усі клітини мають універсальну систему регуляції
та саморегуляції: метаболіти й неорганічні іони всередині кліти-
ни діють або на ген, або на сам фермент. Унаслідок такої регу-
ляції підтримується оптимальний динамічний рівень внутріш-
ньоклітинних процесів. Велика кількість клітин, об'єднаних регу-
ляторними процесами метаболізму й міжклітинними контакта-
ми, забезпечують надійність функціонування тканин і органів
багатоклітинного організму.
Щодо організації клітин у тканини слід відмітити важливу
роль позаклітинного матриксу, що включає різноманітні поліса-
хариди й білки, організовані в сіткоподібні структури. Такий ма-
трикс може утворювати структури кістки чи зуба, формувати
прозору речовину рогівки, базальну мембрану та ін. Він впливає
на розвиток клітин, їхню міграцію, проліферацію, форму, мета-
болізм. Останнє забезпечується тим, що водна фаза полісахари-
дного гелю забезпечує дифузію поживних речовин, метаболітів
і гормонів між кров'ю та клітинами тканини.
Отже, клітини вперше відкрив Р. Гук у 1665 р. і лише півтора
століття потому М. Шлейден і Т. Шванн сформулювали клітинну
теорію, згідно з якою всі організми мають клітинну будову (1838–
1839). Ще через 20 років (1858) Р. Вірхов обґрунтував принцип
спадкоємності клітин шляхом поділу: "кожна клітина із клітини".
Завдяки наступним відкриттям основних органоїдів, мітотичного
поділу, відкриттів молекулярної біології клітини сформувалося
нинішнє уявлення про клітинний рівень організації живого.
Сучасна клітинна теорія розглядає організм як складно органі-
зовану інтегровану систему, яка складається із взаємодіючих
клітин. Для організму характерні специфічні властивості, які не
93
Біохімія
є сумою властивостей її складових клітин. Але не тільки схожість

будови клітин про- та еукаріотів підтверджує клітинна теорія.
Це підтверджується як хімічним складом клітин і організмів, так
і їхніми аналогічними метаболічними процесами. Клітини всіх
живих систем складаються з близьких за будовою та властивос-
тями білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот, неорганічних іонів і
води. Існування вірусів – своєрідних клітинних паразитів – також
є доказом універсальності клітинної будови живого.
Отже, клітина – це структурна і функціональна елементарна
одиниця живих організмів. Усі клітини обмежені плазматичною
мембраною, мають цитоплазму та ядро (ядерну зону в прокаріотів).
Розміри клітини (табл. 3.1) щонайменше визначаються розмірами
молекул, з яких вони побудовані, швидкістю трансмембранного пе-
реміщення поживних речовин і кисню та співвідношенням між
площею поверхні й об'ємом клітини.
Для забезпечення життєдіяльності клітині необхідна мініма-
льна кількість біомолекул, тому меншими вони бути не можуть.
Вони не можуть бути й великими, бо швидкість метаболічних
процесів залежить від дифузії речовин у цитозолі. У великих
клітинах це обмежило б можливості регуляції метаболізму.
З іншого боку, оскільки площа плазматичної мембрани відносно
велика порівняно з її об'ємом, у клітину проникає достатнє чис-
ло молекул речовин. Зі збільшенням діаметра клітини відно-
шення S/V різко знижується ( S  4 r 2 ; V  4/3r 3 ).
Існують два типи клітин: про- і еукаріотичні. Перші – малі, не
мають мембранних компартментів, їхній генетичний матеріал
не обмежений мембраною. Прокаріотичні клітини швидко рос-
туть і діляться. Адекватним прикладом таких клітин є бактерія
Е. соlі – типова складова кишкової мікрофлори людини і тварин.
Має форму паличок довжиною ~ 2 мкм, діаметром – 0,8 мкм і
об'ємом 1 мкм3, з густиною ~ 1,1 г/см3 і масою ~ 700 · 109 Да
(1 · 10–9 мг). Вона краще ніж інші бактерії вивчена на молекуля-
рному рівні й стала дуже корисною для біохімічних досліджень.
Еукаріотичні клітини значно більших розмірів (табл. 3.1), їхній
об'єм у 1 000–10 000 разів перевищує об'єм прокаріотичних клітин.
Припускається, що мітохондрії та хлоропласти походять від прока-
ріотів. Важливою ознакою еукаріотичної клітини є лізосоми, в яких
локалізовані деструктуруючі ферменти, і пероксисоми.
Дослідження сучасних організмів і всіх біомолекул дозволяє
припускати, що розвиток автокаталітичних механізмів у їхніх
клітинах розпочався з еволюції групи молекул – предків РНК, які
94
могли каталізувати і власну реплікацію, і синтез поліпептидів.

Після накопичення додаткових каталітичних білків, що сприяло
розвитку складніших клітин, ДНК замінила РНК у ролі носія
генетичної інформації.
Т а б ли ц я 3 . 1
Приблизні розміри деяких атомів, молекул і структур клітини
№ Назва Довжина (більший радіус), нм
1 Водень 0,037
2 Кисень 0,066
3 Азот 0,070
4 Вуглець 0,077
5 Сірка 0,104
6 Фосфор 0,110
7 Вода 0,140
8 Аланін 0,5
9 Глюкоза 0,7
10 Фосфатидилхолін 3,5
11 Гемоглобін 6,8
12 Рибосома E. coli 18
13 Бактеріофаг E. coli ФХ 174 18
14 Рибосома еукаріотів 30
15 Вірус поліомієліту 30
16 Ядерні пори 90
17 Міозин 100
18 Бактеріофаг E. coli Т 4 200
19 Вірус віспи 250
20 Вірус тютюнової мозаїки 300
21 Мікоплазма (діаметр) 330
22 Рикетсії 750
23 Стафілокок 1000
24 Мітохондрії гепатоцитів 1500
25 E. coli 2250
26 Еритроцит 8000
27 Спірохета 8300
28 Гепатоцит 20000
29 Кореневий волосок 1 000000
Важливо також, що відбір РНК за кількістю білків, які вони ко-

дують, не міг розпочатись раніше, ніж з'явився замкнений об'єм –
компартмент, тобто формування "предка" плазматичної мембрани
було вирішальним для виникнення першої клітини. Основна роль у
біохімічній еволюції клітинних мембран належить класу амфіпатич-
них молекул, які здатні спонтанно агрегувати. Як тільки молекула
РНК опинилась у замкненому мембраною просторі, нуклеотидні
послідовності РНК могли впливати на ознаки цілої клітини.
95
Біохімія
3.2. Класифікація клітин
Традиційна класифікація клітин основана на формі, структурі та

хімічних властивостях клітин зв'язуватися з барвниками. Більш
тонкі методи виявляють нові групи клітин. Наприклад, сучасна іму-
нологія свідчить про наявність більш ніж десяти типів лімфоцитів.
Існує багато різновидів гладком'язових клітин (у судинах, наприклад,
і в кишечнику). Сполучнотканинні клітини з різних ділянок дерми є
неоднаковими, оскільки під їхньою дією епідермальні клітини, що
лежать над ними, ведуть себе по-різному. Тому будь-яка класифіка-
ція клітин є недосконалою. Для біохімії найкраще класифікувати
клітини за їхніми функціями, проте з певними обмеженнями. Ска-
жімо, кератиноцит (ороговіла епідермальна клітина) послідовно
отримує різні назви залежно від ступеня його дозрівання.
Біохімікам достатньо лише дві назви: для диференційованої та
для стовбурової клітин. З урахуванням цього наводимо основний
перелік різних варіантів експресії геномів у вигляді фенотипів до-
рослої людини: ороговілі епітеліальні клітини (шкіра, нігті, волос-
ся); клітини вологих багатошарових бар'єрних епітеліїв (язик,
стравохід, сечовивідні шляхи); епітеліальні клітини з екзокринною
функцією (слинні, молочні, слізні, сальні, боуменові, брунерові,
бульбоуретральні залози, епітеліоцити передміхурової залози, ен-
дометрію, слизові клітини шлунка, клітини Панета та ін.); клітини,
які виділяють гормони (ендокринні залози та ендокринні клітини
шлунково-кишкового тракту), епітеліальні всмоктувальні клітини
шлунково-кишкового тракту, екзокринних залоз і сечостатевих
шляхів (клітини з мікроворсинками, епітеліоцити жовчного міхура
та ін.); клітини, які забезпечують процеси метаболізму й накопи-
чення резервних речовин (гепатоцити, ліпоцити та ін.), епітеліа-
льні клітини з основною бар'єрною функцією (вистилають легені,
кишечник, екзокринні залози: пневмоцити, подоцити ниркового
клубочка та ін.); епітеліоцити, що вистилають замкнені внутрішні
порожнини (ендотелій, синовіальні, серозні клітини та ін.); війчас-
ті клітини з функцією проштовхування (клітини дихальних шля-
хів, яйцепроводу, опендимні клітини); клітини, що секретують
компоненти позаклітинного матриксу (амелобласт – зубна емаль,
фібробласт, одонтобласт, хондроцити та ін.); скоротливі клітини
(скелетні, серцеві та гладенькі м'язи, міоепітеліальні клітини рай-
дужної оболонки); клітини крові й імунної системи (еритроцити,
96
мегакаріоцити, макрофаги, лімфоцити та ін.); клітини – сенсорні

перетворювачі (фоторецептори, слухові, смакові рецепторні клі-
тини, терморегуляторні клітини й рецептори рН крові та ін.); ве-
гетативні нейрони (холін-, адрен-, пептидергічні); опорні клітини
органів чуття й периферичних нейронів (опорні клітини Кортієво-
го органа та вестибулярного апарату, шваннівські клітини та ін.);
нейрони і гліальні клітини ЦНС (нейрони, гліальні клітини – аст-
роцити, олігодендроцити); клітини кришталика (епітеліальні клі-
тини й волокно кришталика – клітини з кришталінами); пігментні
клітини (меланоцити, епітеліальні клітини сітківки); статеві кліти-
ни (оогонії, сперматогонії, сперматоцити); живильні клітини (клі-
тини яйцевого фолікула, епітеліальні клітини Сертолі в сім'янику).
Отже, понад 200 типів клітин у хребетних мають більш ніж 200
різних типів спеціалізації. Як приклад можна охарактеризувати
нервово-м'язовий комплекс, в утворенні якого беруть участь три
типи клітин: м'язові, нервові, шваннівські. Клітини в цьому ком-
плексі виконують лише притаманні кожній із них функції:
1) міоцити забезпечують процес скорочення-розслаблення. Це
забезпечується міофібрилами скоротливих і регуляторних
білків, для яких АТФ постачають мітохондрії, розміщені між
фібрилами;
2) нейрони підводять до міоцитів збуджувальні сигнали від го-
ловного й спинного мозку. Ця специфічна функція забезпе-
чується іонними каналами та іонними насосами, які перемі-
щують іони-переносники зарядів, що еквівалентно електри-
чному струмові. У нейроні електричний імпульс поширюєть-
ся від одного кінця клітини до протилежного (а це 100 мкм)
за мілісекунди;
3) таке поширення збудження можливе лише за електричної
ізоляції аксона нейрона. Це забезпечує шваннівська клітина:
вона шар за шаром (як ізоляційна стрічка) намотує на аксон
плазматичну мембрану й утворюється шваннівська оболонка;
Таким чином, аналізуючи всі типи клітин з точки зору еволю-
ції, можна вважати, що одним із найбільш ранніх етапів на шля-
ху до багатоклітинного організму є поява епітелію, в якому клі-
тини сполучені в шари, що відмежовують внутрішнє середовище
організму. Першими примітивними типами диференційованих
клітин поряд з епітеліоцитами були нервові й м'язові клітини та
клітини сполучної тканини. Усі ці типи клітин знайдені у най-
примітивніших сучасних тварин.
97
Біохімія
3.3. Позаклітинний матрикс
За сучасними уявленнями позаклітинний матрикс є супра-

молекулярним комплексом, який утворює клітинне оточення і
впливає на диференціювання, проліферацію, організацію та
прикріплення клітин. Він відіграє ключову роль в органогенезі,
ембріогенезі, загоюванні ран, пухлинній інвазії й метастазах пу-
хлин. Матрикс утворює і тверді структури кісток і зубів, формує
прозору речовину рогівки ока, набуває форми каната, що робить
сухожилля дуже міцними на розрив. Спеціалізована форма по-
заклітинного матриксу – базальна мембрана є місцем прикріп-
лення клітин і впливає на міграцію й фенотипування клітин. Ме-
ханічна стабільність базальної мембрани забезпечується колаге-
ном IV типу (рис. 3.4; 5), який утворює не фібрили (як інші типи
колагенів – рис. 3.4., 2), а сітку. Окрім колагену, до складу база-
льної мембрани входить глікопротеїн ламінін (рис. 3.4, 3) – хрес-
топодібна структура з трьох поліпептидних ланцюгів, зв'язаних
дисульфідними зв'язками. Цей білок відіграє роль адгезивного
субстрату для різних клітин, підсилює проліферацію, зв'язується
з інтегринами, колагеном IV та нідогеном (ентактином) – ганте-
леподібною молекулою.
1 2 3 4
5
6 7
Рис. 3.4. Основні білкові компоненти позаклітинного матриксу:
1 – фібронектин; 2 – колагени типу І, ІІ, ІІІ, V, VI та ін.; 3 – ламінін;
4 – протеоглікан; 5 – колаген типу IV; 6 – еластин; 7 – тенасцин
Базальна мембрана складається з двох шарів: електронно-

прозорого шару (lamina lucida, або rara), який прилягає до плаз-
матичної мембрани клітин, що "лежать" на базальній мембрані.
Під цим шаром лежить шар електроннощільний (lamina densa).
Інколи спостерігається і третій шар, в якому локалізовані кола-
генові фібрили (lamina reticularis), який зв'язує базальну мембра-
98
ну зі сполучною тканиною. Функції базальної мембрани різнома-

нітні: як молекулярний фільтр регулює перехід молекул із крові
в сечу; слугує вибірковим бар'єром для клітин (наприклад, бар'єр
між епітеліальними клітинами і фібробластами сполучної ткани-
ни, але пропускає макрофаги, лімфоцити, нервові волокна); є суб-
стратом для міграції регенеруючих клітин, координує просторову
організацію компонентів по обидва боки синапсу та ін.
Важливим компонентом позаклітинного матриксу є родина ко-
лагенів (рис. 3.4, 2, 5) – фібрилярних білків, які становлять 25 %
від усіх білків організму ссавців. Молекула має вигляд триланцю-
гової спіралі довжиною 300 нм, з них утворюються колагенові фі-
брили (товщиною до 300 нм), що групуються в колагенові волокна
товщиною в кілька мікрометрів, які видно під світловим мікро-
скопом. Так побудовані колагени І, ІІ,ІІІ і ін. типів, окрім колагену
IV. У колагенах присутні «нестандартні» амінокислоти – гідроксилі-
зин і гідроксипролін (рис. 3.5, 1, 2), які утворюють водневі зв'язки
між поліпептидами і стабілізують триланцюгову спіраль.
H O
O
N C C
C
H CH2
N CH
CH2
H2C CH2
H C OH CH
CH2 OH
NH3+
1 2
Рис. 3.5. "Нестандартні" амінокислоти колагенів:
1 – гідроксилізин; 2 – гідроксипролін
Гідроксилювання амінокислот відбувається в цистернах ендо-

плазматичного ретикулума. Гідроксипролін утворюється в при-
сутності аскорбінової кислоти – вітаміну С. При цинзі – хвороба
людини за відсутності даного вітаміну – негідроксильовані лан-
цюги не можуть утворити потрійну спіраль, кровоносні судини
стають ламкими, а зуби починають хитатись. На сьогодні іден-
тифіковано понад 20 різних ланцюгів колагену, з яких теоретично
можна побудувати більш ніж 1000 видів триланцюгових моле-
кул. Фактично поки що ідентифіковано лише 10 колагенів, серед
яких найбільш вивченими є колагени І, ІІ, ІІІ і IV. Перший із них
99
Біохімія
найпоширеніший і становить 90 % колагенів організму, входить

до складу майже всіх органів (табл. 3.2). До складу цих чотирьох
колагенів входить два типи -ланцюгів – 1 і 2.
Т а б ли ц я 3 . 2
Чотири основні типи колагену та їхні властивості
Полімерна Місцезнаходження
Тип Формула Характерні риси
формула в організмі
Мало гідроксилізину, Шкіра, сухожилля, кіс-
мало вуглецю, товсті тка, зв'язки, рогівка,
І [1]22 Фібрила фібрили. внутрішні органи (ста-
новить 90 % від усього
колагену в організмі).
Багато гідроксилізину,
Хрящ, міжхребцеві
багато вуглецю, фібри-
ІІ [1]3 Фібрила диски, хорда, склисте
ли тонші, ніж
тіло ока.
у типу І.
Багато гідроксипролі-
Шкіра, кровоносні суди-
ІІІ [1]3 Фібрила ну, мало гідроксилізи-
ни, внутрішні органи.
ну, мало вуглецю.
Дуже багато гідрокси-
Базальна лізину, багато вуглецю;
ІV [1]22 Базальні мембрани.
мембрана зберігає кінцеві пепти-
ди проколагену.
Певні тканини повинні не тільки витримувати механічне нава-

нтаження, а й бути еластичними. Це забезпечується компонентом
позаклітинного матриксу еластином (рис. 3.4, 6) – гідрофобний
негліколізований білок, який має мало гідроксипроліну, а гідро-
ксилізин – відсутній. Еластин завдяки зшивкам із залишків лізину
утворює розгалужену сітку, яка може розтягуватись у 5 разів бі-
льше, ніж гумова стрічка такого самого перерізу. Вплетені в таку
сітку колагенові фібрили (які міцніші за сталевий дріт такого ж
діаметра) обмежують її розтягування й розрив тканини.
Складовими позаклітинного матриксу є й кілька адгезивних
глікопротеїнів, згаданий ламінін, а також фібронектин і тенас-
цин. Фібронектин (рис. 3.4, 1) – димер з дисульфідними зв'язка-
ми, існує в трьох формах. Розчинна димерна форма (фібронек-
тин плазми) сприяє згортанню крові, загоєнню ран і фагоцитозу.
Поверхневий і матриксний фібронектини – зв'язані в олігомерну
форму димери. Фібронектини є багатофункціональними молеку-
лами. Вони зв'язуються з клітинними рецепторами типу інтегри-
нів, з колагеном, з гепарином та іншими компонентами позаклі-
тинного матриксу, тобто беруть участь у формуванні матриксу
100
та в прикріпленні до нього клітин, міжклітинної адгезії, у визна-

ченні шляхів міграції клітин і морфогенетичних рухів.
Тенасцин (рис. 3.4, 7) також є адгезивним глікопротеїном, але
поширений менше, найчастіше зустрічається в ембріональних тка-
нинах. Форма тенасцину нагадує колесо, шпицями якого є шість по-
ліпептидних ланцюгів, зв'язаних дисульфідними зшивками.
Другий клас макромолекул позаклітинного матриксу – полісаха-
риди глікозаміноглікани – довгі нерозгалужені полісахаридні лан-
цюги з дисахаридів, які здебільшого представлені сульфатованим
(по С-4 гексози) N-ацетилглюкозаміном або N-ацетилга-
лактозаміном (звідси й назва) і уроновою кислотою (рис. 3.6, 2).
Наявність у молекулах сульфатних і карбоксильних груп надає глі-
козаміногліканам значний від'ємний заряд, які притягують осмо-
тично активні іони Na  . Це приводить до збільшення кількості во-
ди в позаклітинному матриксі, що забезпечує його протистояння
стискуванню (на противагу колагеновим волокнам, які протидіють
розтягуванню). Хоча глікозаміноглікани становлять лише 10 % від
складових позаклітинного матриксу, вони займають більше об'єму,
оскільки утворюють розпушений гідратований гель. Глікозаміног-
лікани є в позаклітинних матриксах усіх тканин і поділяються на
чотири групи: гіалуронова кислота, хондроїтин- і дерматансуль-
фати, гепарансульфат і гепарин та кератансульфат (табл. 3.3).
Т а б ли ц я 3 . 3
Глікозаміноглікани
Дисахарид, Кількість
Молеку- Зв'язок
Група
Глюкозамі- що повторюється(А–В)n сульфо

лярна із
ноглікан груп на
маса Залишок А Залишок В білком
дисахарид
Гіалуронова 4103– D-глюкуронова N-ацетил-D-
1 0 –
кислота 8106 кислота глюкозамін
Хондроїтин- 5103 – N-ацетил-D-
–"– 0,2–0,3 +
сульфат 5104 галактозамін
D-глюкуронова
2
Дерматан- 15103 – кислота або
– 1,0–2,0 +
сульфат 4104 L-ідуронова
кислота
Гепаран- 5103 – N-ацетил-D-
–"– 0,2–2,0 +
сульфат 12103 глюкозамін
3
6103 –
Гепарин –"– – 2,0–0,3 +
25103
Кератан- 4103 –
4 D-галактоза – 0,9–1,8 +
сульфат 19103
101
Біохімія
До дерматансульфату окрім D-глюкуронової кислоти часто

входить L-ідуронова кислота, яка є продуктом епімеризації пер-
шої за місцем приєднання карбоксильної групи. Це означає, що
дерматансульфат можна вважати модифікованою формою хон-
дроїтинсульфату.
Гіалуронова кислота складається з повторів несульфатованих
дисахаридних одиниць (рис. 3.6, 2), зустрічається в усіх тканинах і
рідинах тварин, особливо її багато в ранніх зародків. Це зумовлено
тим, що кислота виконує особливу функцію там, де відбувається
міграція клітин, загоєння ран. Тобто при морфогенезі й регенерації
локально збільшується синтез гіалуронової кислоти, що викликає
набухання матриксу. У синовіальній рідині ця кислота відіграє
роль мастила. Руйнується гіалуронова кислота гіалуронідазою.
галактоза
галактоза
C O
ксилоза
COO- CH2OH
H C CH2 O H O H O
H H
H N OH H O H O
O H H
H OH OHH NHCOCH3
n
1 2
Рис. 3.6. Схема приєднання через зв'язувальний трисахарид
глікозамінового ланцюга до білка з утворенням протеоглікану:
1 – білок із залишком серину; 2 – глікозаміноглікан
Глікозаміноглікани широко представлені в організмі. Гіалуро-

нова кислота локалізована в різноманітних сполучних тканинах,
шкірі, склистому тілі, хрящах, синовіальній рідині. Хондроїтин-
сульфат локалізується переважно у хрящі, рогівці, кістках, шкірі,
артеріях, а дерматансульфат  у шкірі, кровоносних судинах,
серці, серцевих клапанах. Гепарансульфат переважає в легенях,
артеріях, на поверхні клітин, у базальній мембрані. Гепарин є в
легенях, печінці, шкірі, тучних клітинах, а кератансульфат 
у хрящах, рогівці, міжхребцевих дисках.
За винятком гіалуронової кислоти, усі глікозаміноглікани ко-
валентно зв'язані з білками у формі протеогліканів (рис. 3.4, 4;
3.6). Ці білки від глікопротеїнів відрізняються тим, що мають до
95 % вуглеводів (за масою) у вигляді нерозгалужених ланцюгів,
кожний із 80 залишків без сіалових кислот. Глікопротеїни мають
102
короткі (до 15 цукрових залишків) розгалужені олігосахаридні

ланцюги, які часто закінчуються сіаловою кислотою.
Протеоглікани різняться між собою білком, молекулярною ма-
сою, кількістю, типом і довжиною глікозаміногліканових ланцю-
гів, розміщенням гідроксильних, карбоксильних і сульфатних
груп, що забезпечує їм майже необмежене розмаїття. Вони зв'я-
зуються через глікозаміногліканові ланцюги з фібронектинами,
колагенами, ламінінами, факторами росту, взаємодіють із клі-
тинною поверхнею, а також деякі із них є власними інтеграль-
ними компонентами плазматичної мембрани. Тому питання, де
закінчується плазматична мембрана і де розпочинається поза-
клітинний матрикс, залишається значною мірою семантичним.
Глікозаміноглікани і протеоглікани в матриксі зв'язані один з
одним і з фібрилярними білками. Наприклад, головний протеоглі-
кан хряща із вмістом кератин- і хондроїтинсульфату організовані в
матриксі у великі агрегати (рис. 3.7), які нековалентно зв'язані че-
рез свої серцевинні білки з макромолекулою гіалуронової кислоти.
З однією молекулою цієї кислоти зв'язується приблизно 100 моно-
мерів протеогліканів, утворюючи гігантський комплекс із м. м.
100 млн (і більше), який займає простір, рівний об'єму бактерії.
1 мкм
3
4
Рис. 3.7. Схема будови гігантського протеогліканового агрегату:

1 – частина протеогліканового агрегату; 2 – серцевина з гіалуронової кислоти;
3 – кератансульфат; 4 – хондроїтинсульфат; 5 – зв'язувальний білок;
6 – серцевинний білок
103
Біохімія
Отже, позаклітинний матрикс складається в основному із фі-

брилярних білків, занурених у гідратований полісахаридний
гель. Завдяки високій щільності від'ємних зарядів останнього в
матриксі локалізуються іони натрію, що веде до сильної гідрата-
ції гелю. Це створює тургор (тиск набухання). А білки (головним
чином колаген, фібронектин, еластин та ін.) укріплюють і впоря-
дковують позаклітинний матрикс, надають йому пружності,
сприяють прикріпленню до нього клітин.
Базальна мембрана – це тонкий шар спеціалізованого позаклі-
тинного матриксу. Вона підстилає пласти епітеліальних клітин,
розташовується між двома різними шарами клітин у легеневих
альвеолах і ниркових клубочках, обволікає окремі м'язові волокна,
жирові клітини тощо. Ці утворення слугують структурною опорою,
високоефективним фільтром і вибірковим бар'єром, визначають
полярність клітин, впливають на клітинний метаболізм і диферен-
ціацію клітин, відіграють важливу роль у регенерації тканини, ко-
ординують просторову організацію компонентів по обидва боки
синапсу, посідають важливе місце в регулюванні процесів морфо-
генезу, упорядковують вуглеводи й білки в прилеглих плазматич-
них мембранах. В останньому випадку йдеться про взаємодію по-
заклітинного матриксу з глікокаліксом – збагаченою вуглеводами
позаклітинною поверхнею плазматичної мембрани. За допомогою
спеціальних білків-рецепторів цитоскелет, плазматична мембрана
й позаклітинний матрикс об'єднуються в динамічну рухливу струк-
туру. Це забезпечує передачу механічних сигналів уздовж і впопе-
рек мембрани, відіграє важливу роль в прояві адгезивних власти-
востей та імунних реакцій клітини, у створенні й підтриманні
орієнтації клітин у тканинах і органах у процесі розвитку, транс-
дукції зовнішніх сигналів у біохімічні процеси.
1. Яке сучасне визначення клітинної теорії?

2. Органели і органоїди клітин еукаріотів та їхні аналоги в клітинах прокаріотів.
3. Цитоскелет і його функції.
4. Позаклітинний матрикс і його функції.
5. Базальна мембрана позаклітинного матриксу та її роль.
104
Розділ 4
МОЛЕКУЛЯРНА ОРГАНІЗАЦІЯ
І БІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ МЕМБРАН
Клітинні мембрани – це надмолекулярні утворення товщи-

ною 8–10 нм, які є пограничними областями клітин і оточують
внутрішньоклітинні утворення, поділяючи клітину на окремі
компартменти. Розміщуючись на межі розподілу фаз, мембрана
слугує бар'єром, який відділяє вміст клітини від зовнішнього се-
редовища. Але такі бар'єри не є абсолютними, а забезпечують
вибірковий транспорт різних речовин та іонів, необхідних для
функціонування клітини й вихід продуктів метаболізму. Плазма-
тична мембрана першою зустрічає екзогенні речовини, взаємодіє
з ними, класифікує їх і трансфрормує їхню хімічну енергію в ене-
ргію клітинного збудження. Оскільки більшість ферментів зв'я-
зані з мембранами, то всі біохімічні процеси відбуваються за
прямою або опосередкованою участю мембран.
Термін "мембрана" використовується в літературі вже понад
150 років. Перші суто експериментальні дослідження, які наво-
дили дослідників на думку про існування особливої структури на
поверхні клітини, були проведені С. Маттеучі (1842), який пові-
домив про "вторинне" скорочення м'язів як наслідок збудження
нерва другого нервово-м'язового препарату струмом, що генеру-
ється першим м'язом. У 1851 р. Х. Моль описав плазмоліз клітин
рослин, а в 1855 р. К. Негеллі спостерігав відмінності в проник-
нення барвників у пошкоджені й нативні рослинні клітини. Він
припустив, що клітинна поверхня відповідає за осмотичні влас-
тивості клітини, а Г. Герман (1872) – що нервове волокно в дослі-
дах С. Маттеучі проводить електричний струм як кабель (нерво-
ве волокно оточене оболонкою – ізолятором; тепер – мієліновою
оболонкою). У 1877 р. В. Пфеффер опублікував працю "Досліджен-
ня осмосу", де вже впевнено постулював існування мембрани.
Біохімія
У 80-х рр. позаминулого століття Х. де Фріз також на основі ос-

мотичних досліджень підтвердив існування плазматичної мем-
брани. У 1890 р. фізико-хімік В. Оствальд звернув увагу на мож-
ливість виникнення різниці потенціалів на мембранах.
4.1. Структура біологічних мембран
Перші прямі хімічні методи в дослідженні мембран були за-

стосовані Е. Овертоном (1895–1902). Установивши, що в клітину
швидше проникають речовини, які розчинні в ліпідах, він за-
пропонував першу модель плазматичної мембрани (1902), а са-
ме: мембрана – це тонкий шар фосфоліпідів. У 1925 р. Е. Гортер
і Ф. Грендель показали, що площа моношару ліпідів, екстрагова-
них з еритроцитів, у два рази більша, ніж сумарна площа ерит-
роцитів. На підставі цих досліджень було зроблено припущення,
що ліпіди в мембрані розміщуються у вигляді бімолекулярного
шару товщиною 3–4 нм. Електрична ємність такої структури
складає 0,5 · 10–2 Ф/м2, що відповідає товщині діелектрика –
ліпідного шару мембрани – 3,5 нм.
Одночасно з цими дослідженнями було встановлено, що зна-
чення коефіцієнта поверхневого натягу на межі розподілу "клі-
тина–вода" ближчі до аналогічного параметру на межі "білок–
вода" (0,1 дин/см), ніж на межі "ліпід–вода" (≈ 10 дин/см). Таке
протиріччя було усунуто Дж. Даніеллі й Х. Давсоном, які запро-
понували в 1935 р. "бутербродну" модель будови біологічної мем-
брани (рис. 4.1, 1). Така мембрана утворена двома шарами біл-
ків з ліпідним бішаром між ними. Пізніше (1956) з метою узго-
дження моделі з відомими на той час факторами полегшеної
дифузії через мембрану низькомолекулярних гідрофільних речо-
вин Дж. Даніеллі та В. Стейн припустили існування в мембрані
полярних білкових пор (рис. 4.1, 2).
Завдяки прогресу в техніці приготування ультратонких зрізів
(1950–1960) тканин для електронної мікроскопії стало відомо, що
тришарова структура притаманна всім дослідженим на той час
мембранам. Базуючись на цих морфологічних даних, Дж. Роберт-
сон у 1960 р. висловив концепцію унітарної мембрани (рис. 4.1, 3).
Ця модель подібна до моделі Даніеллі – Давсона, у ній також
106
Розділ 4. Молекулярна організація і біологічні функції мембран
відображена ще одна особливість мембрани – її асиметрія (на

рисунку білкові шари зображені не однаково). Розвиток елект-
ронно-мікроскопічної техніки дав можливість "побачити" мем-
брану не як суцільну тришарову лінію, а як гранулярну структу-
ру, що має розриви (білкові пори) і ніби складається з окремих
глобулярних частин. Більш того, при розбиранні мембран за до-
помогою детергентів (див. далі) отримували ліпопротеїнові фра-
гменти, які після видалення детергентів знову збиралися в мем-
браноподібні структури. Ці дані викликали сумніви щодо моделі
Робертсона та породили низку моделей, котрі відображали кон-
цепцію глобулярної організації мембран. Прикладом такої стала
модель Ф. Шестранда (1963), Дж. Лаці (1964), в якій мембрана
уявлялась як чергування ліпідних міцел і білкових глобул, Д. Гріна
і Дж. Пердью (1966) – модель мембрани мітохондрій із ліпопротеї-
нових субодиниць складної конфігурації, А. Бенсона (1966) – вуг-
леводневі ланцюги ліпідів переплетені з поліпептидами й утриму-
ються за рахунок гідрофобних взаємодій. У моделі Дж. Фінеана
(1966) підкреслюється різниця в розподілі компонентів мембран
і вперше зроблена спроба описати мембрану з урахуванням кон-
кретних ліпідних молекул (рис. 4.1).
Відкриття фазового поліморфізму водно-ліпідних систем і рідин-
но-кристалічного стану ліпідів за фізіологічних температур, концеп-
ція плинності ліпідного бішару, вимірювання швидкості латеральної
дифузії в мембранах (1968–1971) стали підставою для С. Сінджера й
Г. Ніколсона запропонувати принципово нову модель молекулярної
організації мембран (1972), яку назвали рідинно-мозаїчною
(рис. 4.1, 10). Основними постулатами такої мембрани є:
 мембрана – це "море" ліпідів, в якому "плавають" окремі білки;
 мембранних білків є два типи: периферичні (зв'язані з мем-
браною за рахунок полярних та іонних взаємодій), інтегра-
льні (пронизують ліпідний бішар і взаємодіють з ліпідами
своїми гідрофобними ділянками);
 молекули мембран перебувають у постійному латеральному
русі тощо. На рис. 4.1, 10 зображено рідинно-мозаїчну модель
плазматичної мембрани з урахуванням зв'язку її структурних
компонентів з цитоскелетом і глікокаліксом.
107
Біохімія
1 6
2 7
3 8
4 9
5 10
Рис. 4.1. Моделі структури біологічних мембран:

1 – Даніеллі – Давсона; 2 – Стейна – Даніеллі; 3 – Робертсона;
4 – Лаці; 5 – Шестранда; 6 – Гріне й Пердью; 7 – Бенсона; 8 – Фінеана;
9 – Сінджера – Ніколсона (рідинно-мозаїчна); 10 – рідинно-мозаїчна модель
з урахуванням зв'язку мембран з цитоскелетом і з глікокаліксом
4.2. Молекулярна організація мембран
Основою мембран будь-якої клітини є ліпідний матрикс, білки,

вуглеводи (у складі глікопротеїнів і гліколіпідів), мінорні компонен-
ти (каротиноїди, порфірини та ін.), вода й неорганічні катіони.
108
4.2.1. Ліпіди
Ліпіди є амфіфільними молекулами, оскільки складаються як
із гідрофільних, так і з гідрофобних частин. Тому у водних роз-
чинах ліпідні молекули можуть взаємодіяти як з молекулами во-
ди, так і між собою. На межі поділу фаз "вода – повітря" такі мо-
лекули утворюють моношари. За відсутності обмежень ліпіди
намагаються зайняти максимальну водну поверхню й така струк-
тура аналогічна "двовимірному газу" (рис. 4.2): молекули ліпідів
не взаємодіють. У разі зменшення площі водної поверхні молеку-
ли починають взаємодіяти між собою, утворюють суцільну мо-
номолекулярну плівку, яка відповідає стану "двовимірній ріди-
ні". При подальшому стискуванні моношару молекули ліпідів
упорядковують свою орієнтацію в моношарі так, що утворюєть-
ся "частокіл" – конденсований моношар (рис. 4.2). Коли тиск
перевищить граничну величину (молекули не можуть більше на-
ближатись одна до одної) – тиск колапсу  моношар руйнується.
4
40 3
30
, мН/м
20
1
10
0,01
0,2 0,3 0,4 0,5 0,6

S на 1 молекулу, нм2
Рис. 4.2. Схема залежності поверхневого тиску від площі,
яка припадає на одну молекулу ліпідів у моношарі:
моношари: 1 – газоподібний; 2 – "рідкий";
3 – конденсований ("твердий"); 4 – колапс
Коли ліпіди знаходиться у воді (не на поверхні) і їх мало, то

вони розсіяні по всьому об'єму. Коли їхня концентрація більша,
ліпідні молекули частіше зіштовхуються й займають енергетично
більш вигідне положення – утворюються різні агрегати, в яких
109
Біохімія
гідрофобні хвости заховані всередину, а гідрофільні голівки кон-

тактують з водою. Однією з таких структур є міцели, а також
циліндри, еліпсоїди тощо. Ця властивість амфіфільних молекул
називається поліморфізмом.
Окрім таких моношарових структур, у воді утворюється бімоле-
кулярна ліпідна мембрана (БЛМ) у якій голівки ліпідних молекул
контактують з водою, а гідрофобні хвости – один з одним. Цей про-
цес також енергетично вигідний, у чому й полягає самозбирання
ліпідних бішарових мембран. Першу таку мембрану одержала нау-
кова група П. Мюллера (1962). Для отримання БЛМ краплю розчи-
ну наносять під водою на отвір (1–2 мм) у тонкій тефлоновій перего-
родці, по обидва боки якої міститься розчин електроліту (найчастіше
100 ммоль/л NaCl). При дії поверхневих сил крапелька поступово
розтікається і стоншується. Коли її товщина наближається до дов-
жини хвилі видимого світла, мембрана має колір райдуги (d ліпідної
голівки дорівнює 100–600 нм). Через кілька хвилин плівка стає чор-
ною. Це означає, що плівка має товщину, меншу за довжину хвилі
видимого світла й така плівка не відбиває світла (тому й чорна).
У процесі стоншення плівки органічний розчинник витісняється до
країв, а мембрана набуває товщини двох ліпідних молекул (рис. 4.3).
Завдяки можливості проведення різних електричних вимірів (прові-
дність, ємність, потенціал пробою, мембранний потенціал тощо)
БЛМ відіграє важливу роль у вивченні іонного транспорту біологіч-
них мембран, реконструкції окремих білкових компонентів природ-
них мембран на БЛМ, створення біосенсорних систем тощо.
А Б В
Рис. 4.3. Схема процесу формування БЛМ:
А – товста плівка після нанесення краплі розчину ліпіду на отвір тефлонової
перегородки. Б – стоншення плівки. В – БЛМ з товщиною 4–6 нм).
Стрілками показано падаюче й відбите світло
110
Коли бішарові структури формуються у воді, бішар у разі

його достатньої довжини замикається на себе, утворюючи вези-
кули, або ліпосоми, хоча в історичному плані ліпосомами вперше
були названі частки, які утворюються при механічному диспер-
гуванні фосфоліпідів у воді. Такі структури є багатошаровими,
тому тепер їх називають мультиламелярними везикулами: вони
складаються з багатьох ліпідних бішарів, розділених водними
проміжками (рис. 4.4), і мають розміри до 50 мкм. Найменші
ліпосоми (~ 20 нм) утворені одним ліпідним бішаром (ММВ).
3 5
ліпідний бішар
6
7
2
Рис. 4.4. Види ліпосом: 1 – малі моноламелярні везикули (ММВ);

2 – оліговезикулярні ліпосоми (ОВЛ); 3 – великі моноламелярні везикули (ВМВ);
4 – мультиламелярні везикули (МЛВ); 5 – оліголамелярні везикули (ОЛВ);
6 – дискоми (дископодібні ліпосоми); 7 – тубулярні (трубчасті) везикули
Ліпосоми як моделі стоять ближче до біологічних мембран, ніж

БЛМ. Як і біологічні мембрани, вони є замкнутими системами,
що робить їх придатними для вивчення трансмембранного
транспорту речовин, вони стабільніші, ніж БЛМ, у них легко змі-
нювати ліпідний склад, включати в їхній склад мембранні білки
(тоді вони називаються протеоліпосомами) і моделювати не
тільки транспортні, а й ферментативні та рецепторні функції
клітинних мембран. Їх використовують для доставки лікувальних
речовин, пептидів, білків і нуклеїнових кислот (рис. 4.5). А це є
111
Біохімія
перспективним у хіміотерапії раку, лікуванні діабету, артриту,

лейшманіозу, корекції ферментативної недостатності й дефектів
клітинних мембран, у генній інженерії та біотехнології.
1
Cl-
K+
NH2
білок
ДНК
СООН Na+
Рис. 4.5. Основні способи включення різних речовин у ліпосоми:

водорозчинні речовини (білки, іони) включаються в ліпосоми у процесі
їхнього утворення; гідрофобні молекули можна включати в ліпідний бішар (1)
або адсорбувати (чи хімічно зв'язувати) речовини на поверхню ліпосоми (2)
Основна маса ліпідів у мембрані представлена фосфоліпідами –

фосфатидилетаноламінами (ФЕ), фосфатидилхолінами (ФХ), фос-
фатидилсеринами (ФС), а також кардіоліпіном, фосфатидилінози-
толами, гліко- та сфінголіпідами і стеринами. ФЕ і ФХ становлять у
мембранах 65–85 % усіх ліпідів. У плазматичних мембранах висо-
кий вміст стеринів – холестеролу у тварин і ергостеролу в рослин.
Стерини займають "пустоти" між молекулами фосфоліпідів у діля-
нці подвійних зв'язків жирнокислотних ланцюгів і цим зміцню-
ють мембранну структуру. Орієнтуючись у бішарі таким чином,
що гідроксильні групи холестеролів контактують з полярними го-
лівками фосфоліпідів, а стероїдні кільця іммобілізують ділянки
вуглеводневих ланцюгів, холестерол знижує плинність мембрани в
цілому. Окрім цього, холестерол перешкоджає "злипанню" та
"кристалізації" вуглеводневих ланцюгів, чим гальмує можливі
фазові переходи (рідкий стан ↔ кристалічний стан). Наслідком
цих процесів є зміни проникності мембрани, пружності й механі-
чної міцності бішару. Це сприяє змінам форм мембрани за дії
прикладеної сили, і пояснюється тим, що холестерол може швид-
ко перерозподілитися між моношарами завдяки низькому енерге-
тичному бар'єру для механізму транспорту на кшталт фліп-флопу.
112
Залежно від умов життя організмів (сезонність, солоність води,

адаптація до умов середовища) клітинні мембрани за складом лі-
підів мають значні відмінності. Вони різняться складом жирно-
кислотних хвостів мембранних ліпідів. Так, зниження темпера-
тури довкілля викликає збільшення кількості подвійних зв'язків
у жирнокислотних ланцюгах мембранних ліпідів холоднокровних
тварин. Це забезпечує більш рихлу упаковку бішару й протидіє
зростанню в'язкості (зменшенню плинності) мембрани при низь-
кій температурі. Такі ж зміни складу і властивостей мембран
може викликати зростання концентрації солей, яке відбувається
при міграції риб із річок у моря. Такі варіації в жирнокислотно-
му складі мембранних ліпідів під впливом зовнішніх умов є ада-
птацією, яка забезпечує пристосування організму до змін
довкілля. Разом із тим, склад основних ліпідів мембран досить
стабільний, що є результатом еволюції.
Крім основних мембранних ліпідів (табл. 4.1), у мембранах
присутні й інші ліпіди в невеликих кількостях. Тому вони нази-
ваються мінорними. До них відносять вільні жирні кислоти, лізо-
фосфоліпіди, моноацил- і діацилгліцероли, поліізопреноїдні ліпіди
(убіхінон і механохінон – компоненти ланцюга перенесення елек-
тронів, ундакапренол і доліхол – ліпідні переносники проміжних
продуктів при біосинтезі клітинної стінки у прокаріотів і при
біосинтезі глікопротеїнів у ендоплазматичному ретикулумі еука-
ріотів відповідно) тощо.
Т а б ли ц я 4 . 1
Склад ліпідів окремих типів мембран
(узагальнені дані, % від загального вмісту ліпідів)
Плазматична
Мембрани мітохо-
Ендоплазматич-
ний ретикулум
мембрана
ндрії (обидві)
Еритроцитів
Гепатоцитів
Мієлін
Ліпіди
E. coli
Фосфатидилетаноламін 18 7 70 35 17 15
Фосфатидилхолін 17 24 0 39 40 10
Фосфатидилсерин 8 4 ~0 2 5 9
Сфінгомієлін 19 19 0 0 5 8
Холестерол 23 17 0 3 6
Інші ліпіди 13 22 30 21 27 8
113
Біохімія
Завдяки руху мембранних ліпідів перпендикулярно площині

мембрани (фліп-флоп) і обміну ліпідів між мембранами при кон-
тактах мембран, везикулярному транспорту (ендо- та екзоцитоз
тощо) і за рахунок ліпід-переносних білків у кожній мембрані існує
асиметрія ліпідів. Так, для малих моноламелярних везикул із су-
міші фосфоліпідів зовнішній шар збагачений сфінгомієліном, а
внутрішній – фосфатидилсерином. Це тому, що ліпіди з більш
об'ємними полярними голівками намагаються локалізуватись там,
де більша площа на молекулу (а це зовнішній моношар). В еритро-
цитах фосфатидилхолін і сфінгомієлін містяться переважно в зов-
нішньому моношарі, а ФЕ і ФС – головним чином у внутрішньому.
Причиною цього є пряме зв'язування білків цитоскелета з аміно-
фосфоліпідами. До того ж трансмембранна міграція амінофосфо-
ліпідів (фліп-флоп) каталізується ферментами типу транслоказ,
що підтримує їхній стаціонарний трансмембранний розподіл.
У плазматичних мембранах тваринних клітин найбільш асимет-
рично розподілені гліколіпіди. Вони локалізовані лише в зовніш-
ньому моношарі, а їхні сахаридні групи "звисають" у глікокалікс.
Це свідчить про участь таких молекул у міжклітинних взаємодіях і
взаємодії клітини з її оточенням. Найскладніші гліколіпіди – ганг-
ліозиди, локалізуючись у зовнішньому моношарі ліпідного макт-
риксу мембран, виступають у ролі рецепторів для певних медіа-
торів міжклітинної взаємодії, а також як структури, що іммобілі-
зують токсини, у т. ч. і холерний токсин.
Оскільки ліпідний матрикс змінюється залежно від сезонних
явищ і умов довкілля, з віком організму, з розвитком різних пато-
логій, то це також відбивається і на характері функціонування
мембранних білків.
4.2.2. Мембранні білки

Багато білків пронизують бішар ліпідів (рис. 4.6) і називають-
ся трансмембранними (інтегральними). Гідрофобність деяких
білків збільшується за рахунок ковалентно приєднаних до них
ланцюгів жирної кислоти, інші білки асоційовані з ліпідним бі-
шаром за рахунок ковалентних зв'язків через специфічний олі-
госахарид з фосфатидилінозитолом. Окремі білки зв'язані з мем-
браною без контактів з ліпідами за рахунок нековалентних зв'яз-
ків з іншими власне мембранними білками. Вони легко вивіль-
нюються з мембрани при змінах іонної сили чи рН розчину. Такі
114
білки називають периферичними. Оскільки пептидні групи по-

лярні, а молекул води в ліпідному матриксі мало, то всі пептидні
групи в ліпідному бішарі намагаються утворити Н-зв'язки між
собою. Число водневих зв'язків між такими пептидними групами
буде максимальним, якщо ділянка поліпептидного ланцюга, яка
проходить через бішар, утворює регулярну правозакручену
-спіраль. Умови максимізації кількості Н-зв'язків за відсутності
води означає, що поліпептидний ланцюг у ліпідному бішарі не
змінює свого напрямку, не має згинів, оскільки наявність остан-
ніх зменшила б число регулярних Н-зв'язків. Можливо тому досі
не виявлено білків, занурених у ліпідний бішар лише частково.
Цитоплазматичні домени білка не утворюють дисульфідних зв'яз-
ків через відновні умови в цитозолі.
А NH2 NH2 COOH

1 2 +++ 3 4 5 6
- - -
P
7 8 HOOC
Б S S
S 9 COOH
S
10
SH NH2
SH SH
11
Рис. 4.6. Різні способи асоціації мембранних білків
з ліпідним матриксом мембрани:
А: 1 – інтегральний білок (сукцинатдегідрогеназа); 2 – електростатичне зв'язу-
вання периферичного білка з голівками фосфоліпідів (основний білок мієліну);
3 – гідрофобне зв'язування периферичного білка (кінцевим спіральним фраг-
ментом) за межами гідрофільних ліпідних голівок (піруватоксидаза);
4 – вбудовування інтегрального білка коротким кінцевим фрагментом
(цитохром b5); 5 – інтегральний білок з однією трансмембранною α-спіраллю
(глікофорин); 6 – інтегральний білок з більш ніж однією трансмембранною
α-спіраллю (лактозопермеаза, родопсин); 7, 8 – периферичні білки,
зв'язані з мембраною через жирну кислоту
і через фосфатидилінозитол (лужна фосфатаза).
Б: Трансмембранний глікопртеїн, який проходить бімолекулярний
ліпідний шар один раз: 9 – позаклітинний білковий домен із S-S-зв'язками
та олігосахаридами; 10 – внутрішньомембранна α-спіраль;
11 – цитоплазматичний домен білка з SH-групами
115
Біохімія
Трансмембранні білки локалізовані в мембрані асиметрично, що

відображає асиметричний характер їхнього біосинтезу і вбудову-
вання в мембранний бішар ендоплазматичного ретикулума, а та-
кож різні функції цитоплазматичних і позаклітинних доменів цих
білків. Олігосахаридні ланцюги мембранних глікопротеїнів і проте-
огліканів (див. розділ 3) завжди локалізовані на позаклітинному
боці мембрани. Свідченням асиметрії білків є внутрішньо- та між-
ланцюгові дисульфідні зв'язки лише в позаклітинних доменах.
Розміщення білків на цитоплазматичному боці плазматичної
мембрани найліпше вивчати на "тінях" еритроцитів, які легко
отримати, помістивши еритроцити в гіпотонічний розчин. Вода
входить в еритроцити, вони набухають і лопаються, вивільнюю-
чи вміст клітини. На таких об'єктах установлено, що більшість
мембранних білків еритроцитів – це периферичні білки. Найпо-
ширеніший із них – спектрин. Це паличкоподібна молекула, яка
є найважливішим компонентом цитоскелета еритроцита, під-
тримує цілісність і форму клітини. Молекула спектрину склада-
ється з двох поліпептидів: α-спектрину (240 кДа) і β-спектрину
(220 кДа). Такі спектринові гетеродимери самовільно агрегують
голова до голови, утворюючи тетрамер довжиною 200 нм. Кінці
кількох тетрамерів зв'язуються між собою актиновим філамен-
том і білком смуги 4.1, формуючи вузловий комплекс (рис. 4.7).
Так утворюється сіткоподібна структура на цитоплазматичному
боці мембрани, яка дозволяє еритроцитам протистояти тиску на
мембрану при проходженні через вузькі капіляри. До мембрани
спектриновий цитоскелет приєднується через анкірин: цей
білок одним кінцем зв'язується з β-спектрином, а другим – з ін-
тегральним білком смуги 3 (білки смуги 3 і 4.1 названо за номе-
рами смуг, де вони локалізуються після електрофорезу). Окрім
цього, білок смуги 4.1 зв'язує вузловий комплекс із цитоплазма-
тичним доменом інтегрального білка глікофорину. Цей білок, кі-
лькість якого в еритроциті сягає 105 молекул, став першим мем-
бранним білком, для якого була визначена повна амінокислотна
послідовність – 131 залишок. Більша частина глікофорину лока-
лізована в зовнішньому моношарі мембрани, де локалізований
і його гідрофільний N-кінець, і 15 олігосахаридних бокових лан-
цюгів (~100 моносахаридів, 60 % маси всього глікопротеїну),
в якому багато сіалових кислот, які формують від'ємний заряд
клітинної поверхні. Гідрофільний С-кінець глікофорину зануре-
ний у цитозоль, а гідрофобний -спіральний домен (20 залишків)
116
локалізований у ліпідному матриксі. Глікофорин належить до

класу мембранних глікопротеїнів, які перетинають ліпідний
бішар один раз у вигляді -спіралі (рис. 4.7)
4 6
1
2 8
7
Рис. 4.7. Схема локалізації білків мембранного скелета еритроцита:
1 – спектрин; 2 – анкірин; 3 – ліпідний бішар мембрани; 4 – білок смуги 3;
5 – глікофорин; 6 – білок смуги 4.1; 7 – актин; 8 – вузловий комплекс
Білок смуги 3 (рис. 4.7), як і глікофорин, є трансмембранним

білком, перетинає ліпідний бішар 10 разів. Його основною функ-
цією є участь в обміні О2 і СО2 шляхом заміни іонів HCO3 на Cl .
Аналогічні (але складніші) цитоскелетні сітки лежать в основі
плазматичних мембран ядерних клітин.
Багатьом клітинам притаманна властивість утримувати мем-
бранні білки в специфічних доменах. Наприклад, в епітеліоцитах
кишечнику деякі ферменти плазматичної мембрани та транспортні
білки розміщуються тільки на апікальній поверхні клітини, а інші –
на базальній і латеральній. Ліпідний склад цих двох доменів також
відмінний. Такий просторовий розподіл білків і ліпідів у цих кліти-
нах підтримується щільними міжклітинними контактами. Обме-
ження латеральної рухливості мембранних білків забезпечується та-
кож зв'язуванням їх з макромолекулярними структурами зовні та
всередині клітини, з цитоскелетом, з позаклітинним матриксом.
Отже, мембранні білки виконують функції рецепторів і фер-
ментів, забезпечують трансмембранне переміщення речовин,
міжклітинні взаємодії тощо. Серед них є білки, які перетинають
бішар ліпідів як поодинока α-спіраль чи серії таких спіралей, або
асоційовані на обох боках мембрани за рахунок ковалентних
зв'язків з ліпідами і нековалентних взаємодій з інтегральними
білками. Більшість білків здатні до латеральної дифузії зі значно
меншою, ніж ліпіди, швидкістю. Є білки, які утримуються
у вигляді доменів.
117
Біохімія
4.2.3. Вуглеводи, вода і неорганічні іони

Маса вуглеводів плазматичної мембрани сягає 10 % від зага-
льної її маси. Проте мембранні вуглеводи в мембранах існують
не у вільному, а у зв'язаному з ліпідами (гліколіпіди) і білками
(глікопротеїни та протеоглікани) стані. Більшість мембранних
білків є глікопротеїнами. Разом із тим, лише десята частина лі-
підних молекул зовнішнього моношару мембрани зв'язана з вуг-
леводами. Але оскільки ліпідних молекул у мембрані більше
у 50 разів, ніж молекул білків, то й гліколіпідів більше, ніж глі-
копротеїнів і протеогліканів.
Вуглеводи (як і ліпіди та білки) у мембрані також локалізовані
асиметрично. Вуглеводні ланцюги гліколіпідів, глікопротеїнів
і протеогліканів у всіх типах мембран локалізовані з того боку
мембрани, яка не контактує з цитозолем. N-зв'язані олігосахари-
ди приєднані до білків через залишок аспарагіну, а О-зв'язані –
через залишки серину і треоніну. Продемонструвати присут-
ність вуглеводів на клітинній поверхні можна з використанням
білків-лектинів, які специфічно зв'язують послідовності сахар-
них залишків. Так, лектин із сої специфічно зв'язує α-галактозу
та N-ацетил-D-галактозамін, лектин із зародків пшениці –
N-ацетилглюкозамін і т. д.
Збагачену вуглеводами зону на поверхні плазматичних мембран
еукаріотичних клітин називають глікокаліксом. Проте до складу
глікокаліксу входять не тільки вуглеводні частини мембранних глі-
коліпідів і глікопротеїнів і протеогліканів, але й вільні глікопротеїни
та протеоглікани, які секретуються клітинами і, адсорбуючись на
зовнішній поверхні плазматичної мембрани, доповнюють глікока-
лікс. Головним є те, що висока концентрація вуглеводів на клітин-
ній поверхні впливає на багато (якщо не на всі) мембранні функції.
Це, насамперед, міжклітинна взаємодія і взаємодія клітин з поза-
клітинним матриксом, участь в імунних процесах.
Вода в мембрані існує у двох станах – як розчинник і як зв'я-
зана вода. Щодо води-розчинника, то належність її до мембран-
них компонентів дискусійна. Вона локалізована в мембрані в ос-
новному в об'ємах пор та іонних каналів. Істинно мембранним
компонентом треба вважати зв'язану воду (розділ 3). Оскільки
кожна молекула Н2О може бути і донором, і акцептором двох
Н-зв'язків, то мембранні ліпіди легко зв'язують воду (наприклад,
гідрофільна голівка ФЕ має вісім атомів кисню – акцепторів
118
Н-зв'язків). Мембранні білки теж мають центри зв'язування во-

ди: атоми кисню карбоксильних груп (акцептори Н-зв'язків)
та аміногрупи (донори Н-зв'язків). Кількість зв'язаної води в
мембрані визначити важко. Важливо те, що зв'язана вода бере
участь у створенні не тільки "геометрії" білкових і ліпідних моле-
кул, а й тонких (діаметром 1–2 молекули) примембранних шарів.
А це означає, що зв'язана вода відіграє істотну роль у трансмем-
бранній інформації.
Рідинно-мозаїчна модель мембрани передбачає існування заря-
джених мембранних поверхонь, носіями від'ємних зарядів яких є
ефіри фосфорної кислоти і карбоксильні групи. Такі заряди при-
тягують, а "+"-заряди (четвертинні аміногрупи) відштовхують
катіони розчину. У мембрані існують і катіонозв'язувальні ком-
поненти, які мають гідроксили та кисні ефірних груп. Оскільки
іони Na  , K  і Ca2 легко дегідратуються, а Mg 2 – ні, то й струк-
тура комплексів з магнієм і комплексів з Na  , K  та Ca2 відріз-
няється. До того ж, іони Ca2+ утворюють зв'язки між лігандами
типу "містка", що важливо в разі гетерогенності лігандів. NH4
може адсорбуватись на місцях зв'язування K  , утворюючи при
цьому водневі зв'язки із залученням кисню. Це веде до змін у
центрах зв'язування катіонів, що важливо, якщо враховувати,
що катіони "обирають собі за сусідів" переважно кисень.
Таким чином, асиметрія молекулярної організації моношарів, рі-
зна кількість зв'язаної води в моношарах нерівномірним розподі-
лом катіонів (включаючи розшарування гідратних оболонок) забез-
печують мембранні властивості динамічної структури, яка чітко
реагує на стимули будь-якої природи і трансформує енергію цих
стимулів в енергію збудження молекул мембранних компонентів.
4.3. Функції мембран
Мембрани відповідають за виконання багатьох важливих фу-

нкцій клітини. Не можна назвати біохімічний процес, який про-
ходив би без прямої чи опосередкованої участі мембран. Тому не
буде перебільшенням стверджувати, що мембрани є регулятора-
ми клітинного метаболізму.
119
Біохімія
Клітинні мембрани підтримують внутрішньоклітинний склад,

вибірково акумулюють потрібні сполуки та активно виводять
продукти обміну речовин. У клітинних органоїдах завдяки
мембранам підтримуються умови, відмінні від умов у інших ді-
лянках клітин. Такий поділ клітини на різні компартменти за-
безпечує одночасний перебіг безлічі процесів у надзвичайно
обмежених об'ємах і за різних умов. Це допомагає клітині збері-
гати в ізольованих компартментах біологічно активні речовини
до того часу, коли вони будуть потрібні для виконання відповід-
них функцій (лізосомальні ферменти, гормони, нейромедіатори).
Регуляторну функцію мембран можна сформулювати так:
мембрани – це і бар'єр, і захист від ворогів, і міжклітинний теле-
граф, і енергетична станція тощо. І все ж серед усіх функцій
мембран можна виділити три основні:
 бар'єрна функція забезпечує селективний, регульований,
пасивний і активний обмін речовин клітини з навколишнім
середовищем.
 матрична функція забезпечує взаємне розміщення і орієнта-
цію мембранних білків, забезпечує їх оптимальну взаємодію.
 механічна функція забезпечує цілісність і автономність
внутрішньоклітинних структур.
До важливих функцій мембран належать енергетична (синтез
АТФ), генерація і проведення біопотенціалів, рецепторна (меха-
нічна, акустична, нюхова, зорова, хімічна, терморегуляція), фер-
ментативна (АТФази, протеїнкінази) і багато інших. Такі функції
мембрани виконують і завдяки унікальній молекулярній органі-
зації, і завдяки величезній їхній площі – в організмі дорослої лю-
дини вона становить десятки тисяч квадратних метрів.
4.3.1. Мембранний транспорт

Живі системи на всіх рівнях організації, у тому числі клітина і
клітинні органоїди, є відкритими термодинамічними система-
ми. Тому мембранний транспорт речовин є необхідною умовою
життя. Порушення транспорту речовин через біомембрани при-
водить до патології. А саме лікування здебільшого також зв'язане
із взаємодією і перенесенням лікувальних речовин через мем-
брани як безпосередньо, так і опосередковано ліпосомами.
Транспорт речовин через клітинні мембрани можна поділити на
два типи: активний і пасивний (рис. 4.8).
120
МЕМБРАННИЙ ТРАНСПОРТ
Осмос Пасивний транспорт Активний транспорт
Проста Полегщена
дифузія дифузія
Через
ліпіди
З фіксованим Первинно- Вторинно-
переносником активний активний
Через пори транспорт транспорт
З рухливим
переносником
Через Ендо- та екзоцитоз
канали
Рис. 4.8. Схема основних видів
трансмембранного переміщення речовин
Зрозуміло, що чим ліпше речовини розчиняються в ліпідах, тим

легше вони проходять через мембрану  це називається
дифузією. Полярні речовини через мембрану проходять гірше,
оскільки вони нерозчинні в ліпідах. Разом із тим, вода проникає
добре (її Р = 102 см/с). Це пояснюється не тільки тим, що вода пе-
реноситься через іонні канали та ліпідні пори (див. далі), а й тим,
що вона переноситься кінками – вільними порожнинами між хвос-
тами фосфоліпідів (kink – петля), які утворюються при їхньому теп-
ловому русі. Вони переносять упоперек мембрани дрібні гідрофіль-
ні молекули, у першу чергу молекули води, що в них попали.
Полегшена дифузія відбувається за участю молекул-
переносників. Прикладом є антибіотик валіноміцин – перенос-
ник іонів К+. Це циклічний депсипептид з м. м. 1111: L-лактат-L-
валін-D-оксіізовалеріанова кислота-Д-валін. Особливістю хіміч-
ної будови валіноміцину є те, що його полярні групи локалізовані
всередині структури, а зовні локалізуються неполярні гідрофобні
залишки молекул валіну. Така структура дозволяє утворювати
з іонами калію комплекс, розчинний (як і вільний валіноміцин)
у ліпідній фазі мембрани. Тому такі комплекси "захоплюються"
мембраною, у ній вони дифундують за градієнтом концентрації
121
Біохімія
й переносять калій на інший бік мембрани. Вільний від калію ва-

ліноміцин (також за градієнтом його концентрації) повертається
назад і комплексує з новим іоном K  (рис. 4.9). Таким чином
відбувається човникове перенесення іонів калію через мембрану.
Інший тип полегшеної дифузії – канальне перенесення іонів.
Прикладом цього є наведений на рис. 4.9, В канал з граміцидину.
Молекули цього антибіотика легко вбудовуються в мембрану
(завдяки його гідрофобній поверхні) і, димеризуючись N-кінцями,
утворюють канал, який пропускає катіони на кшталт естафети, не
змінюючи свого положення в мембрані. Такі два типи речовин на-
зиваються відповідно іонофорами та каналоформерами.
K+
А Б В
V V
N N
K+ V V K+
K +V K +V С
K+
Рис. 4.9. Схема індукованого іонного транспорту:
А – іонофором валіноміцином і В – каналоформером граміцидином.
Б – структура комплексу К+-валіноміцин: іон К+ фіксується в центрі
за рахунок іон-дипольної взаємодії за участю карбонільних груп пептиду
Отже, відмінності полегшеної дифузії від простої такі:

 перенесення речовин за участю переносників проходить
швидше.
 полегшеній дифузії притаманна властивість насичення (коли всі
молекули переносників зайняті речовиною, то збільшення її кон-
центрації не змінює інтенсивність потоку речовини(рис. 4.10).
 є речовини, які блокують полегшену дифузію  інгібітори, утво-
рюючи міцний комплекс з молекулами переносника.
122
Vmax 1/V
2 tg  = KM/Vmах

1
½Vmax 1/Vmax
KM [S] -1/KM 1/[S]

А Б
Рис. 4.10. Кінетика простої (1) і полегшеної (2) дифузій:
А: 1 – швидкість пропорційна концентрації речовини, яка переміщується
через мембрану; 2 – швидкість досягає максимального значення (Vmax)
при насиченні білків-переносників. Константа зв'язування речовини
з переносником (Км) – це концентрація речовини, за якої ν = ½ Vmax.
[S] – концентрація речовини, яка транспортується через мембрану.
Б – крива 2 в координатах Лайнуївера – Берка, які дають можливість
визначити основні кінетичні параметри процесу транспорту:
константу Міхаеліса КМ і максимальну швидкість процесу Vmax
Якщо молекула речовини не несе заряду, то напрямок її

трансмембранного руху визначається тільки різницею концент-
рації (градієнта концентрації) цієї речовини по обидва боки мем-
брани – хімічним потенціалом. Якщо молекула несе електричний
заряд, то на її трансмембранний рух впливає не тільки хімічний
потенціал, а й різниця електричних потенціалів на мембрані
(мембранний потенціал (див. далі) – електричний потенціал.
Разом хімічний і електричний потенціали становлять електрохі-
мічний потенціал – μ.
Одні білки-переносники переносять одну речовину через мем-
брану – таке перенесення називається уніпортом. Інші білки є
котранспортними системами, коли перенесення однієї речовини
залежить від перенесення іншої. Якщо ці дві речовини перено-
сяться в одному напрямку – це симпорт, якщо у протилежних –
це антипорт. Прикладом уніпорту є перенесення глюкози в м'я-
зову клітину (де її концентрація завжди нижча, ніж у позаклі-
тинному просторі). Прикладом симпорту є поглинання епітелі-
альними клітинами кишечнику глюкози разом з іонами Na+,
позаклітинна концентрація яких у позаклітинному просторі ви-
сока. Прикладом антипорту є перенесення іонів Cl і HCO3 біл-
ком смуги 3 еритроцитів та перенесення Na  і Ca2 натрій-
кальцієвим антипортом у клітинах м'язів і нервових клітинах.
123
Біохімія
Молекулярні механізми роботи білків-переносників полягають

в оборотних конформаційних змінах їхніх молекул (рис. 4.11).
Ці зміни конформацій забезпечують зв'язування речовин з одно-
го боку мембрани й вивільнення його з іншого боку. Як видно
з рис. 4.11, білок-переносник існує в трьох конформаційних ста-
нах: А – відкритий із зовнішнього боку ("понг"-стан); Б – проміж-
ний, навантажений глюкозою; В – відкритий із цитоплазматич-
ного боку ("пінг"-стан). Така система "пінг-понг" забезпечує пе-
ренесення глюкози з позаклітинного середовища, оскільки її там
більше. Пунктиром позначено місця зв'язування іона Na+. За ра-
хунок градієнта концентрації натрію швидкість перенесення
глюкози збільшується – симпорт.
А Б В
Na+ Na+ Na+ Na+ Na+ Na+
Na+
Рис. 4.11. Схема забезпечення конформаційними змінами

білка-переносника (уніпорт) глюкози через мембрану.
Симпорт – транспорт глюкози разом з іонами Na+
Канали і пори (табл. 4.2) також змінюють конформації своїх

білкових складових, але такі зміни регулюють лише їхнє відкри-
вання і закривання і не стосуються самого перенесення. За спо-
собом регуляції канали поділяються на потенціалозалежні та
хімічно чутливі. Канали першого типу відповідають на зміни
трансмембранного потенціалу, другого – відкриваються на дію
специфічних хімічних агентів (нейромедіатори). Терміни "пора" і
"канал" часто використовують як синоніми. Але це не так. Пора –
це неселективна мембранна структура, яка "розпізнає" речови-
ни в основному за розмірами молекул. У процесі транспорту во-
ни не змінюють своєї конформації, а тому пропускають лише
невеликі молекули. Під каналами розуміють іонні канали, які се-
лективно транспортують основні "фізіологічні" катіони. Тому й
називаються K  -, Na  -, Ca2 -, H -каналами, тобто пора – це
постійно відкрита структура, канал – структура, яка змінює
124
свою структуру, "дихає", може перебувати щонайменше в трьох

станах: закритому, проміжному й відкритому.
Т а б ли ц я 4 . 2
Класифікація мембранних транспортних систем
Системи та
швидкість
Характеристика Приклади
транспорту
за секунду
Пори у бактерій і в міто
Неселективні структури,
хондріях, пори утворені ан-
І. Пори, ~ 107 "розпізнають" речовини в
тибіотиками (граміцидин,
основному за розмірами
аламетицин та ін.)
1. Потенціалозалежні K+ -, Ca 2+ - і Na+ -канали

клітин збудливих тканин
ІІ. Канали, 2. Хімічно чутливі Ацетилхоліновий рецептор
~ 106–107 3. Інші канали, які електрич-
Рецептори до механічного
ним потенціалом і хімічними
тиску
речовинами не регулюються
Переносник глюкози
1. Уніпорт
в еритроцитах
ІІІ. Пасивні
2. Симпорт Переносник глюкози й Na+
переносники, в епітеліоцитах кишечнику
~ 100
Переносник Na+ усередину,
3. Антипорт
а Ca 2+ – назовні міоцитів
а) Спряжені з поглинанням Мембрани пурпурних
світла – бактеріородопсин. бактерій
б) Спряжені з окисно-
Активні Внутрішня мембрана
відновними реакціями – ци-
переносники, мітохондрій
тохромоксидаза
50–103
в) АТФази: Na+ , K+ -АТФаза, Плазматична мембрана
Mg 2+
, Ca 2+ -АТФаза клітин
Осмос як тип пасивного транспорту є, по суті, дифузією води з

місць її більшої концентрації в місця з меншою концентрацією (або –
рух води в бік вищих концентрацій розчинів). Осмос надзвичайно
важливе явище в багатьох біологічних процесах, у тому числі гемолі-
зі еритроцитів у гіпотонічних розчинах, тургорі у рослин тощо.
За рахунок активного транспорту в організмах створюють-
ся і різниці (градієнти) концентрацій речовин, електричних по-
тенціалів, тиску. Тобто, з точки зору термодинаміки, активне
перенесення речовин та іонів утримує організм у нерівноваж-
ному стані (рівновага – це смерть організму). У біологічних
125
Біохімія
мембранах є кілька типів іонних насосів, які працюють за раху-

нок енергії гідролізу АТФ. Є три типи електрогенних насосів
(рис. 4.12), основою яких є три транспортні АТФази. При роботі
K  , Na  -АТФази за рахунок енергії макроергічного зв'язку однієї
молекули АТФ у клітину переноситься два іони K  , а із клітини –
три іони Na+. Це створює градієнти K  і Na  на плазматичній
мембрані, які направлені у клітину (для калію) і з клітини (для
натрію). Оскільки на одну молекулу АТФ викачується на один іон
більше, ніж закачується (1 АТФ : 2 K  : 3 Na  ), на мембрані утво-
рюються і різниця (градієнт) потенціалів, яка називається
мембранним потенціалом спокою (МПС) зі знаком "мінус" з цито-
плазматичного боку (див. 4.3.2). Са-АТФаза забезпечує активний
транспорт двох іонів Ca2 у цистерни ендоплазматичного рети-
кулума, а протонна ( H -АТФаза) – двох протонів на одну молекулу
АТФ (рис. 4.12). Молекулярний механізм такого транспорту у ви-
падку натрієвого насосу включає сім етапів перенесення іонів,
спряжених з гідролізом АТФ. Зі схеми, зображеної на рис. 4.12, Б,
видно, що ключовими етапами роботи ферменту є: 1) утворення
комплексу ферменту з АТФ на цитоплазматичному боці, що акти-
вується іонами Mg 2 ; 2) зв'язування комплексом трьох іонів Na  ;
3) фосфорилювання ферменту з утворенням аденозиндифосфа-
ту; 4) "транслокація" (фліп-флоп) ферменту з іонами натрію все-
редині мембрани; 5) реакція іонного обміну натрію на калій, що
відбувається вже на зовнішньому боці ПМ; 6) зворотна трансло-
кація ферментного комплексу з перенесенням двох іонів калію
всередину клітини; 7) набуття ферментом вихідного стану з ви-
вільненням іонів калію і неорганічного фосфату.
Розглянутий активний транспорт називається первинним. Іс-
нують системи і вторинного активного транспорту речовин, на-
соси для яких відсутні (вуглеводи, амінокислоти). Транспорт ре-
човин у цьому випадку опосередкований мембранним потенціалом
і/або градієнтом концентрації іонів за наявності в мембрані спе-
цифічних білкових переносників. Є кілька типів вторинного ак-
тивного транспорту. Один із них – це транспорт одновалентних
іонів за участю переносника, який у "навантаженому" і вільному
станах однаково добре перетинає мембрани. Джерелом енергії
тут є МПС. Однонаправлене перенесення у комплексі зі специфі-
чним переносником називається (як і для полегшеної дифузії)
уніпортом. Результатом перенесення буде накопичення іонів за
126
рахунок зниження мембранного потенціалу. Прикладом уніпорту

є накопичення іонів K  у присутності валіноміцину в мітохонд-
ріях (див. рис. 4.9).
А
3Na+ 2Ca2+ 2H+
I II III
Na+, K+- Ca2+- H+-

АТФаза АТФаза АТФаза
цитозоль цитозоль
2К+
АТФ АДФ АТФ АДФ АТФ АДФ
Б В
1. Е + АТФ → Е*АТФ 3Na+
2. Е*АТФ + 3Na → [Е*АТФ]*Na3 +++ +++
β β
3. [Е*АТФ]*Na3 → [Е1-P]*Na3 + АДФ
4. [Е1-P]*Na3 → [Е2-P]*Na3  
- - - - - -
5. [Е2-P]*Na3 + 2К → [Е2-P]*К2 + 3Na
6. [Е2-P]*К2 → [Е1-P]*К2 АТФ АДФ+PH
7. [Е1-P]*К22 → E + P + 2K 2К+
Рис. 4.12. Схема активного транспорту іонів транспортними
АТФазами (А) і етапи такого транспорту для Na+, K+-АТФази (Б):
Е – фермент АТФаза на внутрішній (Е1) і зовнішній (Е2) поверхнях ПМ;
Р – неорганічний фосфат у реакції АТФ → АДФ+Р; * – активний комплекс.
В – схема локалізації Na+, K+-АТФази в мембрані у вигляді тетрамера:
- і β- субодиниці ферменту
Протилежний потік іонів за участю молекул переносника нази-

вається антипортом. Перенесення відбувається в два етапи: спо-
чатку один іон перетинає мембрану зліва направо, а потім другий
іон – у зворотному напрямку (рис. 4.13). Важливо, що мембранний
потенціал при цьому не змінюється, а рухомою силою цього пере-
несення є градієнт концентрації одного з іонів, яка створена пер-
винним активним транспортом. Класичним прикладом антипорту
є перенесення через плазматичну мембрану іонів калію і водню за
участю антибіотика нігерицину.
127
Біохімія
А Б В
+ - + - + -
катіон катіон
іон іон іон 1 іон 1

аніон аніон
іон 2 іон 2
Рис. 4.13. Схеми трьох основних типів

вторинного активного транспорту іонів:
А – уніпорт; Б – антипорт; В – симпорт
При симпорті у мембрані знаходяться дві електронейтральні

частки: переносник з катіоном і аніоном та порожній перенос-
ник (рис. 4.13, В). Оскільки мембранний потенціал за цією схе-
мою не змінюється, то причиною перенесення є різниця концен-
трації одного з іонів. Вважається, що за схемою симпорту відбу-
вається накопичення клітинами амінокислот. Калієво-натрієвий
насос створює початковий градієнт концентрації іонів натрію
(рис. 4.12, А), які потім за схемою симпорту сприяють накопи-
ченню в клітині амінокислот. Зі схеми симпорту видно, що про-
цес має супроводжуватись значними змінами осмотичної рівно-
ваги, оскільки в одному циклі через мембрану переноситься дві
частки в одному напрямку.
Треба зауважити з приводу класифікації типів транспорту ре-
човин через мембрану. Така класифікація як за структурними
особливостями, так і за енергетичними затратами є умовною.
Так, терміни переносники, транслокази, пермеази, які в різних
підручниках часто використовуються стосовно транспортних біл-
ків, є синонімами. Зазвичай термін пермеаза застосовують при
описанні бактеріальних транспортних білків. Термін "перенос-
ник" частіше використовують щодо іонофорів і переносників у
плазматичних мембранах еукаріотів, а "транслоказа" – при опи-
санні загальних питань трансмембранного переміщення речови-
ни. Що ж до поділу процесів мембранного транспорту речовин,
то тут ще більше умовностей. Узагалі, транспорту речовин через
мембрану без використання енергії немає. Перенесення іонів за
128
допомогою іонофорів і каналоформерів (про що йшлося вище)

можливе лише тоді, коли є градієнт концентрації цих іонів.
А градієнти в нормальних умовах утворюються тільки з викорис-
танням енергії. Тому в нашому прикладі (рис. 4.9) перенесення
іонів K  валіноміцином (уніпорт) можливе лише після того, коли
Na  , K  -АТФаза за рахунок енергії гідролізу АТФ створила градієнт
концентрації калію. Перенесення амінокислот за рахунок зни-
ження градієнта іонів Na+ (симпорт) теж не може відбутися, поки
клітина не створить цей градієнт за рахунок енергії гідролізу
АТФ мембранною АТФазою. Антипорт – це теж процес, який збі-
льшує градієнт одного іона (речовини) за рахунок зниження
градієнта іншого типу, що і є рушійною силою антипорту
(рис. 4.13). Навіть дифузійні процеси в мембрані за великим ра-
хунком є процесом енергозатратним: напрямок дифузійного пе-
ренесення речовини визначається градієнтом її концентрації, на
створення якого потрібно витратити енергію.
У клітинах тварин котранспортуючим іоном зазвичай є іон
Na  . Його електрохімічний градієнт забезпечує енергією актив-
ний транспорт іншого іона чи нейтральної молекули. Кожна
транспортна система мембрани (білкові компоненти) специфічна
для перенесення всередину клітини невеликої групи споріднених
цукрів або амінокислот (що чітко видно при розгляді процесів
усмоктування їх епітеліоцитами кишечнику). У таких системах
ці молекули та іони Na+ зв'язуються з різними ділянками на біл-
ку-переноснику (рис. 4.10): іони натрію намагаються ввійти в
клітину за своїм градієнтом концентрації й "тягнуть" у тому ж
напрямку глюкозу (амінокислоту). Чим вищий градієнт Na  , тим
більша швидкість транспорту.
У рослин і тварин як котранспортуючий іон використову-
ється Н+. Прикладом цього є пермеаза – переносник лактози.
Це трансмембранний білок з одного поліпептидного ланцюга,
який перетинає мембрану дев'ять разів. З кожною молекулою
лактози в клітину приноситься один протон, градієнт якого під-
тримується H -АТФазою.
У всіх клітинах підтримується постійне значення рН (7,1–7,2).
Це, в основному, забезпечується Na  , H  -антипортом: надли-
шки протонів у клітині, які постійно утворюються в окисно-
відновних реакціях, видаляються за рахунок надходження в клі-
тину іонів Na  . Цей переносник-обмінник активується низькими
значеннями рН, що зумовлено зв'язуванням H на цитоплазма-
129
Біохімія
тичному боці мембрани. Інший обмінник, навпаки, активується

високими значеннями рН (~ 7,7). Це Cl  , HCO3 -антипорт: ви-
ведення HCO3 в обмін на Cl знижує рН цитозолю.
Розглядаючи мембранний транспорт, не можна обійти питан-
ня, як клітина "забороняє" вихід із неї речовини тим самим шля-
хом, яким вона увійшла. Такі механізми є. Скажімо, глюкоза,
яка транспортувалася у клітину, може модифікуватися або
транспортуватись із неї в інше "потрібне" місце. Останній спосіб
– це трансцитоз, транспорт глюкози з епітеліоцитів кишечнику
в кров. При трансцитозі в клітину глюкоза потрапляє завдяки
Na+-залежному симпорту, локалізованому в апікальній частині
плазматичної мембрани, і виходить із клітини за градієнтом
концентрації шляхом уніпорту, локалізованого у базолатеральній
мембрані. Щільні міжклітинні контакти перешкоджають дифузії
переносників систем симпорту й уніпорту по всій плазматичній
мембрані. Тому, білки-переносники утримуються у своїх мем-
бранних доменах (асиметрія мембран) і забезпечують трансцитоз.
Але частина глюкози в таких епітеліоцитах не транспортується в
кров трансцитозом, а використовується на власні енергетичні по-
треби. Для цього глюкоза фосфорилюється глюкозо-6-
фосфатазою (донором фосфату є АТФ), з утворенням глюкозо-6-
фосфату. Оскільки це вже заряджена молекула, то вийти вона не
може й бере участь у процесах гліколізу. У бактерій аналогічна
система як донор високоенергетичного фосфату використовує фо-
сфоенолпіруват. Оскільки фосфатні групи переносяться на молеку-
лу глюкози після надходження їх у клітину, цей тип транспорту ін-
коли називають векторним, або направленим перенесенням груп.
Отже, у процесі життєдіяльності клітини її плазматичну мем-
брану перетинають різні речовини, потоки яких ефективно регу-
люються. Це забезпечується мембранними транспортними сис-
темами, які включають іонні насоси, молекули-переносники і
високоселективні канали.
4.3.2. Пори, канали та електрогенез

Пори в біологічних мембранах утворюються білками й ліпіда-
ми. Білкові пори, заповнені водою, найчастіше зустрічаються в
зовнішніх мембранах бактерій та мітохондрій і утворені з білка
порину та подібних до нього білків. У плазматичних мембранах
тваринних клітин пори мають ліпідну природу. Пороподібну
130
структуру мають і щілинні контакти між клітинами. Ці структу-

ри (пори) різні за розмірами і неспецифічні до речовин, які через
них проникають. Навпаки, білкові канали мають менші, ніж біл-
кові пори, розміри і служать в основному для специфічного
транспорту іонів. Їх називають іонними каналами.
Порини утворюють пори, які функціонують як молекулярні си-
та, що забезпечують дифузію невеликих (до 600 Да) молекул через
мембрану (рис. 4.14). Відомо понад 40 поринів з м. м. 28–48 кДа.
Їхньою основною особливістю є те, що вони утворюють транс-
мембранний канал: β-ланцюги утворюють β-циліндр, внутрішні
стінки якого утворені полярними зарядженими амінокислотними
залишками. Поринові пори дуже різні за розмірами (0,6–23 нм),
їхні тримери утворюють три незалежні канали (рис. 4.14, А) або
один великий канал, а "матриксний порин" з E. coli має три вхо-
ди із зовнішнього боку плазматичної мембрани, які потім злива-
ються, утворюючи один вихід у периплазму. Порини зовнішньої
мембрани мітохондрій також утворюють циліндричну структуру
з β-структурних елементів, який є потенціалозалежним аніонсе-
лективним каналом.
Як і в будь-якому кристалі, у фосфоліпідному бішарі виника-
ють різноманітні дефекти, серед яких важливим є дефект типу
ліпідної гідрофільної пори (рис. 4.14, Б). Як видно з рисунка, по-
ра має два радіуси: d/2 і r. На межі пори діють дві протилежні
сили: одна – крайовий лінійний натяг периметра пори (d/2) спри-
яє росту пори, а друга – поверхневий натяг бішару (r) викликає
стискування пори. Нестійкий стан мембрани буде при критич-
ному значенні радіуса – r*: при r > r* – мембрана розривається,
при r < r* – пора "затікає", мембрана залишається стабільною
(самозаліковується). Критичний радіус ліпідних пор в мембрані
в рідинно-кристалічному стані досягає 9 нм.
Оскільки мембранний потенціал спокою (див. далі) не пере-
вищує 0,1 В (у мітохондрій – 0,2 В), а товщина мембрани не пе-
ревищує 10 нм, напруженість електричного поля на мембрані
сягає 107 В/м. Мембрана є досконалішим електричним ізолято-
ром, ніж багато технічних ізоляторів. Тому електричний пробій
власним МПС малоймовірний. Але МПС може зростати в резуль-
таті дії зовнішнього електричного поля й перевищувати порогові
значення МПС для електричного пробою. Результатом останнього
і є утворення ліпідних пор. Це явище використовується й у біо-
технології: для збільшення пористості мембрани (електропора-
131
Біохімія
ція), уведення в клітину ДНК (електротрансфекція), звільнення

клітини від великих молекул (електропермеабілізація), злиття
клітин (електрозлиття), а також для пояснення факту гемолізу
еритроцитів у кріобіології.
1 2
4
3
Б
d/2 d
2r
Рис. 4.14. Схема мембранних гідрофільних пор:

А – із порину (вигляд зверху): 1, 2, 3 – три незалежні канали,
утворені тримером порину; 4 – β-ланцюг порину з гідрофільними (сині)
і гідрофобними (червоні) амінокислотними залишками.
Б – із ліпідів (у розрізі): d – товщина ліпідного бішару;
d/2 – радіус кривизни стінки; r – радіус пори.
В – поперечний розріз ядерної пори з водним каналом
діаметром 9 нм; 1 – зовнішня і 2 – внутрішня ядерні мембрани
132
Таким чином, стабільність мембрани залежить від кількості

й розмірів ліпідних пор, які утворюються в місцях дефектів рідин-
но-кристалічної структури ліпідного бішару. Ліпідні пори виника-
ють у результаті теплових флуктуацій, а також можуть утворюва-
тись при будь-яких механічних, фізичних чи хімічних впливах, які
є факторами ризику в стабілізації мембран. Для мембрани стабіль-
ність у таких випадках буде залежати від того, буде чи не буде лі-
підна пора перевищувати критичні розміри. У першому випадку
мембрана розірветься, у другому – її структура збережеться.
У всіх еукаріотів, від дріжджів до людини, ядерна оболонка
утворена двома мембранами: внутрішньою і зовнішньою. Внут-
рішня ядерна мембрана має специфічні білки, які зв'язують ядер-
ні ламіни. Ця мембрана оточена зовнішньою ядерною мембра-
ною, яка переходить у ендоплазматичний ретикулум. Ядерна
оболонка пронизана ядерними порами, оточеними поровими
комплексами. Поровий комплекс (набір білків) пронизує ядерну
оболонку, зв'язуючи по колу пори ліпідний бішар обох мембран у
єдине ціле (рис. 4.14, В). Діаметр пори становить 9 нм (що від-
повідає критичному діаметру ліпідних пор), довжина – 15 нм.
Через такі пори в ядро (як і з ядра) вільно проникають малі мо-
лекули й білки з м. м. 44–45 кДа. Інші білки, як і нуклеїнові кис-
лоти, перетинають ядерні пори активним шляхом.
Аналогічна білкова природа і щілинних контактів – кластерів
мембранних каналів, які з'єднують вміст сусідніх клітин у тка-
нинах. Діаметр таких пор становить від 1,2 до 2 нм. Біохімічна
реконструкція цих пор свідчить про те, що вони утворені оліго-
мером єдиного білка (наприклад, для гепатоцитів вона становить
32 кДа). Кожний щілинний контакт складається з 12 субоди-
ниць, по шість від кожної плазматичної мембрани.
Іонні канали забезпечують перенесення за електрохімічним
градієнтом ~ 106 іонів за секунду (що значно перевищує швид-
кість транспорту відомими білками-переносниками). Головним
чином, це іони Na  , K  , Ca2 і Cl . Білковим каналам прита-
манна іонна селективність, тобто через них проходять лише іо-
ни одного типу. Це означає, що кожний іон повинен мати відпо-
відний заряд і розміри. Іонні канали відрізняються від пор ще й
тим, що вони відкриті не постійно. У них є ворота (рис. 4.15),
які відкриваються на короткий час, а потім закриваються. Во-
рота відкриваються у відповідь на зміни мембранного потенціа-
лу спокою (потенціалозалежні канали), на механічні стимули
133
Біохімія
(механочутливі канали) або на зв'язування окремих сигнальних

молекул (хімічно чутливі чи лігандозалежні канали). Сигнальни-
ми молекулами є нейротрансміттери (нейромедіатори), нуклео-
тиди. Уже відомо понад 50 типів іонних каналів, відповідальних
за електричну збудливість нервових і м'язових клітин, передачу
електричних сигналів по збудливим тканинам і клітинам, вони
присутні в усіх клітинах тварин і в деяких клітинах рослин і мік-
роорганізмів. Найпоширенішими є калієві канали, які створю-
ють мембранний потенціал спокою і Na  - та Са2+-канали, котрі
беруть участь у генерації потенціалів дії.
Біоелектричні потенціали дуже різноманітні й відрізняються
головним чином за двома параметрами: амплітудою і частотою.
Так, розряд електричних риб, який створюється певною кількіс-
тю клітин, сягає 800 В, чого достатньо, щоб убити дрібну твари-
ну. У той же час, біопотенціали мозку (електроенцефалограма)
становить мікровольти. За частотою коливань біопотенціали ва-
ріюють від годин (поверхня шкіри) до кількох мілісекунд (нервові
імпульси у хребетних). Електрична активність, незалежно від
іонів, які беруть участь у її генерації, поділяється на два типи:
 мембранний потенціал спокою (МПС), тобто різниця потен-
ціалів між двома боками мембрани, що залежить в основно-
му від різниці в концентраціях іонів K  ;
 потенціали дії (ПД) – зміни МПС у процесах збудження
клітин, зумовлені зміною в проникності мембрани до іонів
натрію і кальцію.
Найлегше через мембрану в стані спокою проникають іони
калію. Вони виходять із клітини за градієнтом концентрації. При
цьому всередині клітини залишаються аніони, що є причиною
виникнення електричного поля – мембранний потенціал, який
намагається повернути іони калію у клітину. Вихід іонів калію
зупиниться, як тільки мембранний потенціал (утворення якого є
наслідком виходу калію) досягне значення, при якому електрич-
на рушійна сила, що "втягує" іони калію, зрівняється з дією гра-
дієнта концентрації калію, який виштовхує ці іони з клітини,
тобто коли електрохімічний потенціал μ = 0. Стан мембрани при
цьому характеризується відсутністю трансмембранного електри-
чного струму, настає рівновага, а потенціал на мембрані назива-
ється рівноважним калієвим потенціалом. Такий потенціал визна-
чається за рівнянням Нернста:
134
ln CO
VK  RT ,
ZF Ci
де VK – рівноважний калієвий потенціал ("мінус" усередині кліти-
ни), Со і Сі – зовнішня і внутрішня концентрація іона; R – універ-
сальна газова постійна (2 кал · моль–1, К); Т – абсолютна темпера-
тура, К; F – число (постійна) Фарадея (2,3 · 104 кал · В–1 · моль–1)
і Z – заряд іона.
Оскільки інші іони також проникають через мембрану в стані
спокою (хоч їхня проникність значно менша), то МПС за вели-
чиною буде меншим від калієвого рівноважного потенціалу.
Наприклад, розрахований Vк для аксона кальмара становить
–90 мВ, а виміряний експериментально –60 мВ. Це є результатом
проникнення в основному іонів натрію в напрямку, протилеж-
ному проникненню іонів калію.
Окрім пасивного транспорту іонів, генерація різниці потен-
ціалів на мембрані пов'язана також із їхнім активним механіз-
мом транспорту (рис. 4.12). Оскільки натрієво-калієвий насос є
електрогенним, то блокування Na  , K  -АТФази приведе до
зниження МПС. Важливо, що, незважаючи на розмаїття жи-
вих об'єктів, існують дві електрогенні транспортні АТФази:
у тварин – Na  , K  -АТФаза, у рослин і грибів – H -АТФаза.
Постійна активність цих мембранних ферментів забезпечує пос-
тійну підзарядку мембрани – створює активну компоненту МПС
зі знаком "мінус" усередині.
Уперше механізми збудження були вивчені на гігантському
аксоні кальмара: вони не покриті мієліновою оболонкою, ма-
ють діаметр до 1 мм, що полегшує проведення експериментів.
При збудженні нервового волокна збільшується проникність
плазматичної мембрани для іонів Na  (потік направлений усе-
редину клітини, оскільки їх більше зовні), що викликає змен-
шення МПС – деполяризацію мембрани (рис. 4.15). Виникає
висхідна гілка потенціалу дії. Процес деполяризації мембрани
іонами натрію продовжується до встановлення нового рівно-
важного стану, після чого різко підвищується проникність
мембрани для K  . Оскільки іонів калію більше всередині клі-
тини, вони виходять із неї й реполяризують мембрану до ви-
хідного значення МПС.
135
Біохімія
мВ
Ф
60
30 а б
С
10 В
Б
1 2 3 мс
2K+
Na+ + + + ++ + - - - - + + + ++ +
АТФ АДФ+ФН
+ + + ++ + - - - - + + + ++ +
K+
3Na+
А В
мВ
40
30
20
10
32р
1 2 3 4 хв
Г Д
Рис. 4.15. Схема генерації та поширення ПД у нервовому волокні
(А–В); ПД, який виникає при подразненні листка рослини
й поширюється по провідних пучках до коріння (Г, Д):
А – ПД нервового волокна, Б – схема будови іонного каналу
(Ф – селективний фільтр, В – ворота, С – сенсор, чутливий до напруги
на мембрані); В – поширення ПД по збудливій мембрані: "–"  збуджені,
"+"  незбуджені ділянки мембрани; стрілками показано напрямок локальних
струмів; Г – активація (подразненням листків світлом)
усмоктування 32Р корінням рослини, Д – ПД рослин
Зміна в часі проникності мембрани в процесі збудження по-

яснюється особливостями функціонування натрієвих і калієвих
136
каналів (рис. 4.15, Б), які мають селективний "фільтр" і "ворота".

Селективний фільтр згідно фізико-хімічним властивостям "від-
бирає" іони. Ворота є частиною каналу, конформаційний стан
якого залежить від мембранного потенціалу. Вони можуть прийма-
ти кілька альтернативних конформацій, стабільність яких зале-
жить від величини електричного поля. Початкова деполяризація
мембрани відкриває ворота натрієвих каналів і виникає вхідний
натрієвий потік (крива а, рис. 4.15, А). Подальша деполяризація
не тільки закриває ворота натрієвого каналу, а й відкриває
калієві канали, що приводить до виникнення вихідного потоку
іонів калію і, як наслідок, до реполяризації мембрани (низхідна
крива б на рис. 4.15, А). Таку властивість іонні канали набули в
процесі еволюції. При збудженні між незбудженими (двома) і
збудженою (однією) ділянками мембрани протікають локальні
струми (рис. 4.15, В), які:
 реполяризують збуджену ділянку, котра відповідає низхід-
ній лінії ПД і підвищенню калієвої провідності мембрани
(рис. 4.15; А);
 деполяризують мембрану попереду збудженої ділянки (яка ге-
нерує ПД у даний час), і коли деполяризація досягає порогового
рівня – виникає ПД. Це відповідає висхідній лінії ПД (рис. 4.15,
А) і забезпечує його поширення в одному напрямку;
 деполяризація ділянки після ПД не викликає збудження
мембрани, оскільки іонні канали, передусім натрієвий, ще
не встигли відновитися: натрієвий канал інактивований –
це стан рефрактерності.
Механізм генерації ПД для всіх організмів однаковий, хоча є й
істотні відмінності. Так, деполяризуючий іон у нервових волокнах –
Na  , у клітинах гладких м'язів – Ca2 , у рослинних клітинах – Cl .
Роль біоелектричних потенціалів у процесах життєдіяльності
вельми універсальна та різноманітна. По-перше, це енергетична
роль. МПС, який створюється активними й пасивними механіз-
мами, за аналогією з АТФ, може розглядатися, як своєрідна
форма запасання енергії в клітині, тобто критерієм "енергізова-
ності" клітини є не тільки кількість у ній макроергів, а й величи-
на її мембранного потенціалу. Особливо важливо, що електрична
енергія мембрани "висококонвертована", тобто може легко пере-
ходити в інші форми енергії, необхідної для конкретних біологіч-
них процесів. Особливо це стосується мембранного транспорту,
який забезпечує субстратами обмін речовин.
137
Біохімія
По-друге, біоелектричні потенціали відіграють регуляторну

роль. Напруженість електричного поля (105 В/см) дуже впливає
на окремі складові мембрани – білки й ліпіди, молекули яких
мають електричні заряди й дипольні моменти. Такі молекули за
дії електричного поля змінюють свою орієнтацію та конформа-
ційний стан. Тому зміни МПС і ПД за дії різноманітних факторів
впливають на роботу мембранних білків-ферментів, рецепторів,
каналів, пор, переносників тощо.
По-третє, істотною є інформаційна роль біоелектричних про-
цесів, яка найдосконаліше представлена в нервових волокнах.
ПД, що виникають у них за впливу різних стимулів, поширю-
ються зі швидкістю 100 м/с і забезпечують передачу інформації
від однієї частини організму до іншої. Аналогічні процеси відбу-
ваються і в рослин.
По-четверте, біоелектричні потенціали мають важливе зна-
чення й для самоорганізації живих систем. Електричні поля
навколо клітин і тканин є силовою матрицею, згідно з якою від-
бувається ріст і розвиток окремих органів організму.
4.3.3. Мембранні рецептори і трансдукція зовнішніх сигналів

Важливою функцією мембран є відбір із зовнішнього середо-
вища й підсилення сигналів, які регулюють обмін речовин кліти-
ни. У більшості випадків первинні сигнали (месенджери), що ін-
формують клітину про необхідність зміни інтенсивності обміну
речовин, доставляють цю інформацію до плазматичної мембра-
ни, але не проникають через неї. Прикладом первинних месендже-
рів є гормони, нейромедіатори, багато ксенобіотиків. Завдяки
специфічній структурі молекул месенджери зв'язуються з
мембранними рецепторами й активують їх. Активація рецепто-
рних систем включає такі стадії:
 зв'язування ліганду (або агоніста) з рецептором;
 передача всередину плазматичної мембрани і в середину
клітини інформації про зв'язування речовини з рецептором;
 клітинна відповідь, яка, у свою чергу, поділяється на швид-
ку, повільну та пізню (рис. 4.16).
Відомо кілька родин рецепторних білків з гомологічними пер-
винними структурами. Такі родини складаються із структурно
родинних (але функціонально відмінних) білків (табл. 4.3).
138
LR
R
Na+
Cl- Швидка відповідь
на нервовий
імпульс
1
Ca2+
Са2+
R
Са2+
G ЕР
Повільні
E Вторинний відповіді –
месенджер ПК Білок зміни метаболізму
2
Пізні відповіді –
R
експресія,
LR проліферація,
LR R
Ранні Пізні диференціювання,
гени гени клітинний шок,
ЯДРО злоякісна
трансформація
3
Рис. 4.16. Схема сигнал-трансдукційних систем клітини:
R – рецептор, G – G-білок, Е – фермент, який утворює вторинний месенджер,
ЕР – ендоплазматичний ретикулум, ПК – протеїнкіназа,
LR – ліганд-рецепторний комплекс. Ранні гени – відповідь у межах 15–20 хв,
пізні гени – протягом годин і діб. 1–3 – сигнал-трансдукційні системи
Т а б ли ц я 4 . 3
Основні родини мембранних рецепторів у еукаріотів
Родина Приклади рецепторів
Нікотиновий ацетилхоліновий рецептор;
1. Рецептори-канали й рецептори,
рецептор γ-аміномасляної кислоти;
пов'язані з переміщенням речовин
рецептор до трансферину;
через мембрану
рецептор ліпопротеїдів низької густини.
2. Рецептори-ферменти (в основно- Рецептор фактора росту епідермісу;
му з тирозинкіназною активністю) інсуліновий рецептор.
Т-клітинний рецептор;
поверхневі імуноглобуліни;
3. Імуноглобулінові рецептори глікопротеїн, асоційований з мієліном;
N-CAM (від англ.: молекула адгезії нервових
клітин).
4. Інтегрини (зв'язування з ком- Фібронектинові рецептори;
плексами позаклітинного матрик- LFA-1 (lymphocyte function associated);
су й білками адгезії) MAC-1 (від макрофаг).
α- і β-адренергічні рецептори;
5. Рецептори, які регулюють акти-
родопсин;
вність G-білків
мускаринові ацетилхолінові рецептори.
Асіалоглікопротеїнові рецептори;
6. Інші рецептори рецептор інсуліноподібного фактора росту-2;
рецептор манозо-6-фосфату.
139
Біохімія
Сигнал, який виникає на (у) плазматичній мембрані у відповідь

на активацію рецептора, приводить до утворення вторинного
месенджера, що відбувається по інший бік мембрани – у цитозолі
та у внутрішньому моношарі мембрани. Цей багатостадійний про-
цес, який відбувається з підсиленням на кожній стадії, є гарантією
того, що інформація первинного месенджера не буде втрачена.
Ефективність такого процесу залежить не тільки від величини зов-
нішнього сигналу, а й від в'язкості ліпідного оточення, в якому від-
бувається цей процес. Уже відомо більше десяти вторинних месен-
джерів у різних тканинах і в різних співвідношеннях.
Отже, існує два основні механізми трансдукції зовнішнього
сигналу в клітину (рис. 4.16, 3). "Гідрофобний" сигнал (стероїдні
гормони, йодтиронін, вітаміни А і Д) проникає через плазматич-
ну мембрану, потім через цитозоль у ядро і мітохондрії, де утво-
рює комплекс із ядерними (чи мітохондріальними) рецепторами
і змінює матричний синтез (чи синтез АТФ). У разі другого шляху
ліганд-рецепторний комплекс утворюється на зовнішньому боці
плазматичної мембрани, що викликає або швидке відкривання
іонного каналу та вхід іонів Na  у клітину (рис. 4.16, 1) і генера-
цію (утворення) потенціалу дії, або включення систем, які акти-
вуються вторинними посередниками, що приводить до повіль-
ніших змін метаболізму клітини (рис. 4.16, 2). Сукупність механі-
змів трансдукції міжклітинних сигналів у внутрішньоклітинні
(у т. ч. й у внутрішньоорганоїдні) називаються сигнал-транс-
дукторними системами. Чотири основні й найбільш вивчені
системи передачі гормональних сигналів через плазматичну
мембрану зображено на рис. 4.17.
Багато гормонів (аміни, пептиди, білки, простагландини),
а також запах і смак діють через утворення циклічного аденозин-
монофосфату (цАМФ) (табл. 4.4). Утворення гормонорецепторно-
го комплексу через G-білки (ГТФ-зв'язувальні білки) активує чи
блокує аденілатциклазу, яка з АТФ утворює цАМФ. Цей внут-
рішньоклітинний месенджер викликає дисоціацію цАМФ-
залежної протеїнкінази А (ПкА) на регуляторну й каталітичну
субодиниці (цАМФ + ПкR → цАМФ-R + Пк). Остання активується
і фосфорилює багато білків, переводячи їх таким чином в актив-
ний стан. Це збільшує, наприклад, розпад жирів і глікогенез,
синтез катехоламінів, скорочення серця і інше, що пов'язано
з підвищенням функціональної активності в цілому.
140
Гормони, R G Ац АТФ
запах, смак цАМФ ПК А Білки Ефекти
ПК G Білки Ефекти
Гормони R Гц ГТФ
цГМФ Інші білки Ефекти
NO▪, CO, ▪OH Гц розчинна NO▪, CO▪, ▪OH
Са2+ Ca2 КМ Білки Ефекти
KM-ПК Білки Ефекти

Гормони R G ФЛС
ІФ3 Са2+
ЕР
Фі
ФХ ДАГ ПКС Білки Ефекти
ІН, ФРК, ЦК R Тк
Антигени R Тк
Ras Каскад
Білки Ефекти
ПК і ТК
Рис. 4.17. Основні сигнал-трансдукторні системи клітини:

Ац – аденілатциклаза, Гц – гуанілатциклаза, КМ – кальмодулін,
КМ-ПК – кальмодулінзалежна протеїнкіназа, ФлС – фосфоліпаза С,
Фі – фосфоінозитиди, Фх – фосфатидилхолін, ІФ3 – інозитолтрифосфат,
ДАГ – діацилгліцерол, ІН – інсулін, ФРК – фактор росту клітин, ЦК – цитокіни,
Тк – тирозинкіназа. Стрілками показано шляхи інтенсивного впливу
Інший вторинний месенджер – циклічний гуанозинмонофос-

фат (цГМФ) утворюється двома гуанілілциклазами: мембранною
(активується натрійуретичними гормонами) і цитозольною (роз-
чинною), яка активується монооксидами NO●, CO i ●OH. Останні
є новим класом неорганічних регуляторів з міжклітинним і внут-
рішньоклітинним місцями регуляції. цГМФ активує Пк G теж
шляхом її дисоціації (як і Пк А), а також змінює активності ін-
ших білків, активує іонні канали (цГМФ-чутливі канали), що
важливо для сприйняття світла зоровими рецепторами.
141
Біохімія
Т а б ли ц я 4 . 4
Приклади вторинних месенджерів
Специфічні процеси,
Назва месенджерів
які ними регулюються
Циклічний Активація цАМФ-залежної протеїнкінази (ПкА)
аденозинмонофосфат (цАМФ) і цАМФ-залежних іонних каналів. Опосередковує
ефекти адреналіну, глюкагону, лютеїнізуючого
гормону.
Циклічний Регуляція активності цГМФ-залежних протеїнкіназ
гуанозинмонофосфат (цГМФ) (ПкG) і цГМФ-залежних каналів
у сітківці, опосередкування ефектів NО.
Оксид азоту (NО) Активує гуанілатциклазу (викликає зростання про-
дукції цГМФ), розслаблює гладенькі м'язи.
Діацилгліцерол (ДАГ) Активує ПкС; опосередковує ефекти гормонів ва-
зопресину, ангіотензину, тиреотропіну.
Інозитол-1,4,5-трифосфат (ІФ3) Спричиняє вихід Са із внутрішньоклітинних депо,
зокрема ЕР; опосередковує ефекти гормонів вазо-
пресину, ангіотензину, тіреотропіну.
Фосфатидна кислота Стимулює ріст фібробластів, гладеньких м'язів су-
(1,2-діацил-гліцерофосфорна) дин, ендотеліальних клітин, кератиноцитів, сприяє
та лізофосфатидна кислота посиленню міжклітинних взаємодій і процесів ре-
(1-ацилгліцерофосфорна) парації, активує фосфотидилінозитол-3-кіназу.
Багато гормонів через G-білки активують фосфоліпазу С, яка

з фосфатидилінозитидів мембран утворює два месенджери: іно-
зитолтрифосфат (ІФ3) і діацилгліцерол (ДАГ), а з фосфатидилхолі-
ну – лише ДАГ. ІФ3, зв'язуючись з рецепторами мембран ендоплаз-
матичного ретикулума, викликає вихід іонів Ca 2+ із нього в цито-
золь. Іони Ca2 як внутрішньоклітинний месенджер разом із білком
кальмодуліном активують цитозольні ферменти безпосередньо або
через Ca2 -кальмодулінзалежну протеїнкіназу. Внутршньомемб-
ранний месенджер ДАГ активує протеїнкіназу С і сам є попере-
дником вторинного месенджера арахідонової кислоти (табл. 4.4).
Система мембранних рецепторів з тирозинкіназною активні-
стю (фосфорилює білки за залишком тирозину, а не серину і тре-
оніну, як цитозольні протеїнкінази). Утворення гормон(антиген)-
рецепторного комплексу стимулює тирозинкіназну активність
рецептора, результатом чого є фосфорилювання багатьох білків,
у тому числі й фосфоліпази С (рис. 4.17).
Ядерні ефекти первинних сигнальних молекул найчастіше по-
в'язані з активацією тирозинкіназ і протеїнкіназ С і А. Установ-
лено три основні механізми трансдукції цитозольних сигналів у
внутрішньоядерні (рис. 4.18).
142
1 ТК ТФ2 ТФ2 Р
АТФ
2 ПК ПК ТФ1
АТФ
ТФ1 Р ТФ2 Р Пізні гени
ДНК
ТФ3 Ранні гени ТФn
3 ПК ІТФ3 ТФ3
мРНК1 мРНК2 мРНК3
АТФ
І Р
ТФ1 ТФ2 ТФ3
Рис. 4.18. Три шляхи трансдукції цитозольних сигналів
у внутрішньоядерні сигнали:
ТК – тирозинкіназа, ТФ – транскрипційний фактор, ПК – протеїнкіназа,
Р – залишок фосфату, І – інгібітор. "→" – транслокація сигнальної молекули
в ядро. Пунктиром показано інші варіанти передачі сигналів.
Ранні гени – відповідь у межах 15–20 хв, пізні гени – протягом години й діб
Усі три механізми пов'язані з протеїнкіназним фосфорилю-

ванням регуляторних білків – транскрипційних факторів або їх-
ніх попередників. При першому механізмі, характерному для дії
сироватки крові або цАМФ-залежних гормонів, у ядро проника-
ють активовані цитозольні Пк (МАР-кіназа: кіназа мітогенакти-
вованого протеїну), або активна субодиниця ПК А. При другому
механізмі (для факторів росту, цитокінів та інтерферонів – про-
тивірусних білків) сигнал у ядро передає не ПК, а фосфорильо-
ваний нею білок. При третьому механізмі, який реалізує ефекти
факторів росту клітин, активних форм кисню, ультрафіолету й
регулює процеси запалення та імунітету, у білковому транскрип-
ційному факторі відщеплюється фосфорильована інгібіторна
одиниця. Кінцеві етапи в регуляції ядерних процесів різними
гормонами (включаючи й жиророзчинні – рис. 4.16) близькі між
собою: це взаємодія гормонорецепторного комплексу чи модифі-
кованого транскрипційного фактору з регуляторними ділянками
ДНК. мРНК, що синтезуються при транскрипції ранніх генів, син-
тезує білкові продукти, які стають новими транскрипційними
факторами для пізніх генів. Ці три механізми не вичерпують усіх
рівнів ядерної регуляції. Зростання концентрації Ca2 та інші
вторинні посередники можуть регулювати експресію генів як на
посттранскрипційному, так і на трансляційному рівнях.
143
Біохімія
Зовнішні для клітини сигнальні молекули за рахунок "своїх"

вторинних месенджерів регулюють і основні функції мітохонд-
рій: ферментів циклу Кребса, дихального ланцюга окисного фос-
форилювання. Схему передачі зовнішнього сигналу наведено на
рис. 4.19, з якого видно, що первинний сигнал трансдукується в
підвищення цитозольної концентрації вторинних месенджерів –
Ca2 і цАМФ. Для кальцію існує постійний обмін через внутрі-
шню мітохондріальну мембрану (ВММ): вхід у матрикс за раху-
нок енергії мембранного потенціалу і вихід назад в обмін на
Na2 (або H ) за рахунок енергії градієнта рН. Іони Ca2 діють
прямо на мітохондріальні ферменти як матриксу, так і ВММ.
цАМФ взаємодіє з рецептором ВММ, а також проникає в усі
компартменти мітохондрій, а в кожному з них є протеїнкінази А.
Слід відмітити, що регуляція мітохондрій не обмежується чотир-
ма гормонами і двома вторинними месенджерами (рис. 4.19).
Нині встановлено, що функції мітохондрій стимулюються також
цГМФ і протеїнкіназою С та іншими сигнальними молекулами.
ПКА
G ФЛС ІФ3 ПКА

1 R
β G АЦ цАМФ R
?
2
1 МАТРИКС
ІФ3
3 R G ФЛ С
Са2+
4 R ПКА ЕР
+
+ -
Ca2+ -
Ca2+
+ --Е
+
Рис. 4.19. Передача інформації сигнальних молекул до мітохондрій:

1 – глюкагон, 2 – катехоламіни, 3 – вазопресин, 4 – ангіотензин II,
"+" і "–" – мембранний потенціал на внутрішній мембрані мітохондрій,
Е – ферменти мітохондріального матриксу,
інші позначення – як на рис. 4.16–4.18
Отже, у кожній клітині існує комплекс сигнал-трансдукторних

систем, які трансформують усі зовнішні сигнали у внутрішньоклі-
тинні месенджери, кінцевим результатом чого є активація фер-
ментних і канальних систем. У ядро сигнали передаються шляхом
транслокації до нього цитозольних протеїнкіназ або активованих
144
транскрипційних факторів. У мітохондрії сигнал передається

шляхом транслокації з цитозолю вторинних месенджерів ( Ca2
і цАМФ), які прямо діють на функціональні білки мітохондрій.
Використання вторинних месенджерів (посередників) (табл. 4.4) і
каскадів протеїнкіназ (у т. ч. мембранних тирозинкіназ) дозво-
ляє різко підсилити різні реакції клітини на звичайний сигнал.
Наприклад, одна молекула рецептора, активована лігандом, мо-
же активувати багато молекул Gs-білків. Кожна молекула акти-
вованих G-білків включає в роботу молекулу аденілатциклази.
Кожна молекула аденілатциклази утворює багато молекул цАМФ.
Аналогічні процеси відбуваються на інозитолфосфоліпідному
шляху. У результаті наномолярні (10–9 моль/л) концентрації поза-
клітинного ліганду викликають утворення вторинних месендже-
рів у мікромолярних (10–6 моль/л) концентраціях. Оскільки ці
молекули є алостеричними ефекторами (активують білки, приєд-
нуючись до них і змінюючи їхні конформації), то одна молекула
ліганду активує тисячі молекул всередині клітини.
4.4. Злиття мембран при екзоE та ендоцитозі

Розглянуті механізми пасивного й первинного та вторинного ак-
тивного транспорту не здатні транспортувати макромолекули. Ва-
жливою особливістю як екзоцитозу, так і ендоцитозу є транслока-
ція макромолекул, які секретуються або поглинаються в мембран-
них пухирцях. Такі пухирці можуть зливатися тільки зі специфіч-
ними мембранами, що забезпечує направлене перенесення речо-
вин. Типи й цитологічні аспекти екзо- та ендоцитозу розглядають-
ся в курсі "Цитологія", тому зупинимось на біохімічних і фізико-
хімічних механізмах злиття мембран. Ці процеси важливі
тому, що вони спостерігаються при кожному акті екзо- та ендоци-
тозу, при поділі клітин і мітохондрій, заплідненні, утворенні бага-
тоядерних клітин, при диференціюванні, при інфікуванні "мем-
бранними" вірусами. Штучно викликане злиття мембран широко
використовується при виконанні різних біотехнологічних і біоме-
дичних завдань. Оскільки екзо- й ендоцитоз – це близькі процеси,
то розглянемо механізм злиття на прикладі тучних клітин. Ці клі-
тини та їхні секреторні гранули (з гістаміном, гепарином і серото-
ніном) настільки великі, що за допомогою електронного мікроскопа
вдається зафіксувати весь хід екзоцитозу.
Як видно зі схеми (рис. 4.20), у вихідному стані секреторні
гранули розташовані далеко від плазматичної мембрани. У від-
145
Біохімія
повідь на зовнішній стимул гранула переходить у прямий кон-

такт з плазматичною мембраною. У зоні контакту плазматична
мембрана вигинається в бік мембрани гранули, утворюючи
димпл, вершина якого дуже викривлена. Ділянка такого контак-
ту становить ≈10 нм. Саме тут і відбувається утворення пори
злиття, яка забезпечує вихід секрету із гранули в позаклітин-
ний простір, тобто злиття – це об'єднання мембран з утворенням
пори. Стінки таких пор утворені сильно вигнутими ліпідними
бішарами. Навколо пори розміщені білкові макромолекулярні
структури, до складу яких входить актин. Припускається, що ці
структури сприяють утворенню димплів.
Пора відкривається (утворюється) стрибком, радіус її стано-
вить 0,2 нм. Вона то відкривається, то закривається, і в певний
час діаметр її починає швидко зростати. За цей час площа мем-
брани гранули помітно збільшується за рахунок перенесення
≈ 105 ліпідних молекул із плазматичної мембрани, тобто стінки
самих пор вистелені ліпідами. Рухомою силою ліпідного потоку
є різниця поверхневого натягу плазматичної та гранулярної
мембран. А основна роль в утворенні локального натягу нале-
жить білкам, які часто називають білками злиття мембран.
А 3 Б 1 2 3 4
2 5
4
В
5
а б в г
Рис. 4.20. Схеми процесів екзоцитозу (А),

злиття двох плоских БЛМ (Б) і виникнення сталка (В).
А: 1 – секреторна гранула, 2 – контакт мембрани гранули
і плазматичної мембрани, 3 – плазматична мембрана, 4 – димпл (вигин ПМ
у бік гранули), 5 – білки злиття, 6 – пора злиття. Б – послідовність проміжних
стадій злиття двох БЛМ (1–4; пояснення в тексті).
В – схема виникнення і розвитку сталка (а–г; пояснення в тексті)
При дослідженні пласких бімолекулярних ліпідних мембран
вдалося установити віддаль між мембранами, за якої відбува-
146
ється їх злиття. Наближення таких двох мембран одна до одної

(через перепад гідростатичного тиску) приводить до поступового
зменшення товщини водної плівки між ними аж до встановлен-
ня рівноважного плоскопаралельного контакту (рис. 4.20; 2).
Такий стан метастабільний, тобто через певний період часу здійс-
нюється самовільний перехід стану 2 у стан 3. На цій стадії два
бішари зливаються в один. Цей процес дістав назву "напівзлит-
тя": мембрани об'єднались за рахунок злиття тільки зовнішніх
моношарів, а водні об'єми залишились роз'єднаними. Стан 3 до-
сить стійкий і подальші процеси злиття проходять лише в тому
разі, якщо діють фактори злиття, до яких належить і електричне
поле. За дії такого поля злиття мембран завершується (стан 4),
тобто тепер об'єднані і мембрани, і розчини.
2 11
1
10
3 4
5
8
Рис. 4.21. Схема ендоцитозу ліпопротеїнів низької густини (ЛНГ):

1 – рецептор до ЛНГ у плазматичній мембрані (відповідає білкам злиття
на рис. 5.20); 2 – ЛНГ; 3 – ендоцитозний пухирець (клатринова оболонка
пухирця не показано); 4 – злиття з ендосомою (вигин ендосоми
в бік пухирця відповідає димплу на рис. 5.20); 5 – ендосома;
6 – периферична ендосома з дисоційованим рецептором до ЛНГ
(причиною дисоціації є кисле середовище); 7 – перинуклеарна ендосома,
яка зливається з транспортним пухирцем (8) із апарату Гольджі
(* – фермент), утворює ендолізосому (9); 10 – транспортний пухирець,
від'єднаний від периферичної ендосоми, з рецептором до ЛНГ;
11 – вигин (димпл) плазматичної мембрани
147
Біохімія
Стан напівзлиття енергетично вигідний, оскільки перехід зі

стану 2 у стан 3 (рис. 4.20) зменшує сумарну поверхню системи;
замість двох бішарів отримується один. Під впливом теплових
флуктуацій відбуваються локальні деформації згину, у результаті
утворюються збурення (спучування) – вони експонують у розчин
гідрофобні хвости ліпідних молекул. Притягання таких гідрофо-
бних місць на сусідніх мембранах (рис. 4.20, Б, а) зумовлює фор-
мування між ними перемички (б, в) яку назвали сталком (stalk –
стебло). Останньому притаманна висока енергія, оскільки її ліпід-
ний бішар, що його формує, дуже вигнутий. Розширення сталка,
що супроводжується злиттям віддалених моношарів (протилеж-
них моношарам, де утворюється сталк), приводить до утворення
контактного бішару (рис. 4.20, г).
Отже, злиття біологічних мембран, у тому числі при екзо- та
ендоцитозі (рис. 4.20) – це багатостадійний процес за участю бі-
лків і ліпідів. Білки (у першу чергу рецептори) забезпечують ло-
кальний контакт двох мембран злиття. Білки злиття створюють
додатковий натяг (чи згинаючий момент) у контактних бішарах,
розрив яких приводить до утворення пори злиття.
Солюбілізація і реконструкція мембран. Дослідження мем-
бран базується на двох основних методичних прийомах: розби-
рання мембрани на складові й наступне повне (чи часткове) від-
новлення її структури. Ці два прийоми мають свої назви –
солюбілізація і реконструкція мембран.
Перші спроби солюбілізації мембран були зроблені в 60-ті роки
XX ст. Використовувались методи механічного руйнування, дії
ультразвуку, використання органічних розчинників, які тепер
називаються неадекватними методами. І лише після введення
детергентів у практику мембранних досліджень вдалось розкри-
ти основні секрети структури й функції мембран.
Детергенти (лат. detergere – мити, очищати) – це поверхнево-
активні речовини, які утворюють у воді стійкі колоїдні розчини й
адсорбуються на межі розділу фаз "вода – повітря", "вода – масло",
що зумовлено амфіфільністю їхніх молекул. У воді такі речовини
утворюють міцели, до складу яких входять до сотні молекул, оріє-
нтованих таким чином, що їхні неполярні групи формують внут-
рішнє гідрофобне ядро, а гідрофільні полярні групи – контакту-
ють з молекулами води. Саме завдяки наявності гідрофобного
ядра міцели детергентів здатні солюбілізувати мембрани – пере-
водити в розчин речовини, які практично нерозчинні у воді.
Відомо кілька сотень різних детергентів двох класів (табл. 4.5):
іонні та неіонні. Іонні детергенти поділяються на катіонні, аніонні
148
та цвітер-іонні (у останніх є і позитивний, і негативний заряди,

тому загалом молекула є електрично нейтральною). Основними па-
раметрами, які характеризують здатність детергентів до міцелоут-
ворення, є критична концентрація міцелоутворення (ККМ) і число
агрегації. ККМ – найменша концентрація детергенту, при якій
утворюються міцели. Число агрегації показує, скільки молекул
припадає на одну міцелу. Для детергентів, які найчастіше викори-
стовуються для солюбілізації мембран, притаманні високі значення
ККМ (104 –102 моль/л) і те, що вони належать до "м'яких" детер-
гентів, які не порушують активність мембранних ферментів і не
викликають значної денатурації мембранних білків.
Т а б ли ц я 4 . 5
Приклади детергентів, які найчастіше використовуються
для солюбілізації та реконструкції мембран
Структурна формула Назва
O
H3C
O-Na+
HO CH3 Холат натрію
(3-, 7-, 12-
H3C тригідрокси-
5-холанат натрію)
HO OH
H
CH3
O
H3C
H3C O дигітонін
H3C
HO
OH
Glu Glu Gal Xyl O
H
H3C H3C
тритон Х-100
CH3 CH3 (n-трет-октил)-
феніловий ефір
O CH2 CH2 OH поліетиленгліколю
9-10
луброл РХ
O CH2 CH2 OH (додециловий ефір
9-10 поліетиленгліколю)
149
Біохімія
Мембранні білки й ліпіди також є амфіфільними молекулами. Але

ККМ для них становить 1010  109 моль/л, у воді ці молекули не
розчиняються, а агрегують. Тому в присутності детергентів і ліпідів
мембран виникає "конфлікт": детергент "хоче" набути міцелярної
конфігурації, а ліпід "хоче" зберегти бішарову упаковку. Коли детер-
генту мало, то він лише утворює дефекти в упаковці ліпідів з утво-
ренням пор. При зростанні концентрації детергенту дефект у ліпід-
ному бішарі підсилюється. Коли концентрація детергенту в мембра-
ні досягає ККМ, мембрана руйнується з утворенням змішаних ліпід-
детергентних і білок-детергентних міцел, які фактично є розчином
компонентів мембран у надлишку детергенту (рис. 4.22). Це і є мо-
мент солюбілізації. У солюбілізованому стані мембранні білки легко
відділити від основної маси ліпідів, після чого виділити мембранні
білки. Для цього використовують методи гель-фільтрації, хроматог-
рафії та електрофорезу у водному буфері тощо.
7
2 4
1 3 6
Рис. 4.22. Солюбілізація мембран за допомогою детергентів:

1 – мембрана, 2 – додавання детергенту; 3 – часткова фрагментація мембрани;
4 – додавання детергенту в концентрації більшій за ККМ;
6 – міцели із детергенту.
Додавання детергенту приводить до руйнування мембрани з утворенням
змішаних детергентно-ліпідних (5) і детергентно-білкових (7) міцел.
Стрілками вліво показано зниження концентрації детергенту,
що приводить до відновлення мембрани
Реконструкцію мембран проводять за тими самими принци-

пами, що й солюбілізацію. Якщо концентрацію детергенту у змі-
шаних міцелах зменшити, то міцелярні агрегати перетворюються
на мембрани (рис. 4.22). Найчастіше користуються чотирма
способами видалення детергенту, а саме: діаліз, гель-фільт-
рацію, розбавлення солюбілізату, адсорбцію детергенту на гід-
рофобних полімерах. Оскільки молекули детергентів порівняно
малі (табл. 4.6), вони вільно проходять через пори діалізної мем-
брани і їхня концентрація знижується. Цей спосіб хороший для
детергентів з високою ККМ (холат натрію). Неіонні детергенти
150
типу тритону-100 при діалізі видаляються не повністю, крім то-

го, цей метод занадто тривалий. При гель-фільтрації солюбілізат
пропускають через інертний гель, розмір пор якого достатньо
великий, щоб затримати молекули детергенту, але малий порів-
няно з мембранними частками, які вільно проходять між грану-
лами гелю. Ще швидше можна реконструювати мембрану мето-
дом швидкого розбавлення. Для цього солюбілізат розводять ве-
ликим об'ємом середовища (без детергенту), вміст детергенту в
міцелах різко падає і мембрана реконструюється.
За допомогою цих та інших методів виділено майже всі мем-
бранні білки, що дозволило встановити молекулярні механізми
їхнього функціонування, міжмолекулярні взаємодії в мембра-
нах, відтворити функції енергетичного забезпечення клітини,
транспорту метаболітів, рецепції та передачі інформації тощо.
Знання принципів реконструкції дає можливість зрозуміти, як
саме відбувається біогенез мембран і як створити мембранні
системи для їхнього практичного застосування, наприклад, для
направленої доставки ліків тощо.
Отже, клітинні мембрани – це складні надмолекулярні струк-
тури. Їхні молекулярні комплекси утворюють упорядковану рі-
динно-кристалічну мозаїку, що й забезпечує мембранам біологі-
чну специфічність. Взаємодіючи зі стимулами різної природи,
мембрани трансформують їхню енергію в енергію біологічного
збудження клітини. Це і є початком процесів, які забезпечують
часово-просторову організацію біохімічних, фізико-хімічних і фі-
зичних процесів у надзвичайно обмеженому об'ємі, яким є клі-
тина. Тому молекулярна організація клітинних мембран є одним
з актуальних напрямів у дослідженнях сучасної біохімії.
1. Будова й хімічний склад біологічних мембран, специфічні функції їхніх

ліпідних, білкових і вуглеводних компонентів.
2. Іонні канали, мембранні пори, щілинні контакти й електричні процеси на
мембрані та їхня роль у передачі інформації від клітини до клітини.
3. Типи мембранних рецепторів. Які біохімічні процеси започатковують
рецепториферменти?
4. Штучні ліпідні мембрани, їх значення у вивченні процесів біологічних
мембран.
5. Злиття, солюбілізація і реконструкція мембран.
151
Розділ 5
БУДОВА, ВЛАСТИВОСТІ
Й ФУНКЦІЇ БІЛКІВ
У живих клітинах відбувається синтез багатьох органічних

молекул, серед яких головну роль відіграють полімерні макромо-
лекули – білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди.
Особлива роль у життєдіяльності живих організмів належить
білкам, їх ще називають протеїнами (від лат. proteos – перший).
Вони характеризуються різноманіттям функцій: наприклад, біл-
ки-ферменти прискорюють хімічні реакції, беруть участь у транс-
порті катіонів і аніонів, захисних реакціях клітини, у передачі
сигналів від одних клітин до інших тощо.
Усередині клітини на білки припадає понад 50 % від її сухої
маси. В організмі людини нараховують близько 50000 індивідуа-
льних білків. Видова та індивідуальна специфічність набору біл-
ків у даному організмі визначає особливості його будови й функ-
ціонування. Набір білків у клітинах одного організму, котрі пере-
бувають на стадії диференціювання, визначає морфологічні та
функціональні особливості кожного типу клітин.
Як і будь-який полімер, білок складається з мономерних оди-
ниць, або "будівельних блоків". У білках організму людини таки-
ми мономерами є 20 із кількох сотень відомих у природі аміно-
кислот. Амінокислоти, що містяться в білках, зв'язані між собою
пептидними зв'язками. Лінійна послідовність амінокислот у білку
є унікальною для кожного індивідуального білка; інформація про
неї міститься в ділянці молекули ДНК, яка називається геномом.
Поліпептидні ланцюги за рахунок внутрішньомолекулярних
взаємодій утворюють просторові структури – конформації білків.
На певній ділянці білкової молекули з радикалів амінокислот фор-
мується активний центр, який може специфічно (комплементарно)
зв'язуватись з молекулами-лігандами. Взаємодія білків з лігандами
Розділ 5. Будова, властивості й функції білків
є основою їхнього функціонування. Зміни послідовності амінокис-

лот у білках можуть привести до зміни просторової структури та
функцій даних білків і спричинити розвиток захворювань.
5.1. Будова та властивості амінокислот,

які входять до складу білків. Пептидні зв'язки
Білки – це полімерні молекули, в яких мономерами є амінокис-

лоти. У складі білків в організмі людини зустрічаються тільки
20 -амінокислот. Одні й ті самі амінокислоти містяться в різних
за структурою та функціями білках. Індивідуальність білкових мо-
лекул визначається порядком чергування амінокислот у білку.
Амінокислоти можна розглядати як літери алфавіту, за допомогою
яких, як у слові, записується інформація. Слово несе інформацію,
наприклад про предмет чи дію, а послідовність амінокислот у біл-
ку – про будову просторової структури та функції даного білка.
5.1.1. Загальні структурні особливості амінокислот

Загальна структурна особливість амінокислот – наявність амі-
но- та карбоксильної груп, сполучених з одним -вуглецевим
атомом. R – радикал амінокислот, який у найпростішому випад-
ку представлений атомом водню (гліцин), але може мати і склад-
нішу будову (інші амінокислоти):
+H N
H
3 C COO-
R
У водних розчинах при нейтральних значеннях рН -аміно-
кислоти існують у вигляді біполярних іонів.
На відміну від 19 інших амінокислот, пролін – імінокислота,
радикал якої пов'язаний як з -вуглецевим атомом, так і з аміно-
групою, унаслідок чого молекула набуває циклічної структури.
153
Біохімія
H
HN C COOH
H2C CH2
C
H2
пролін
19 із 20 амінокислот містять у -положенні асиметричний атом

вуглецю, з яким зв'язані чотири різні групи. У результаті ці аміноки-
слоти в природі можуть перебувати у двох різних ізомерних фор-
мах – L і D. Винятком є гліцин, який не має асиметричного -вуг-
лецевого атома, оскільки його радикал представлений лише атомом
водню. У складі білків присутні тільки L-ізомери амінокислот.
COOH COOH COOH
H2N C H H C NH2 H2N C H
CH3 CH3 H
L-аланін D-аланін гліцин (не має
ізомерних форм)
Чисті L- або D-стереоізомери можуть на протязі тривалого часу
спонтанно й неферментативно перетворюватися на еквімолярну
суміш L- і D-ізомерів. Цей процес називають рацемізацією. Рацемі-
зація кожної L-амінокислоти за даної температури проходить з пе-
вною швидкістю. Цю властивість можна використовувати для ви-
значення віку людей чи тварин. Так, у твердій емалі зубів є білок
дентин, в якому L-аспартат переходить у D-ізомер за температури
тіла людини зі швидкістю 0,01 % на рік. У період формування зу-
бів у дентині міститься тільки L-ізомер, тому за вмістом D-аспар-
тату можна розрахувати вік людини. Усі 20 амінокислот в організ-
мі людини різні за будовою, розмірами та фізико-хімічними влас-
тивостями радикалів, приєднаних до -вуглецевого атома.
5.1.2. Класифікація амінокислот

Класифікація амінокислот за хімічною будовою радика-
лів. За хімічною будовою амінокислоти поділяють на аліфатичні,
ароматичні та гетероциклічні (табл. 5.1).
154
Т а б ли ц я 5 . 1
Класифікація основних білкових амінокислот за хімічною будовою
Тривіальні Скорочені назви
назви Будова радикалів
українські латинські
амінокислот
І. Амінокислоти з аліфатичними радикалами
Гліцин Глі Gly G H
Аланін Ала Ala A CH3
CH3
Валін Вал Val V
C
H
CH3
CH3
H2
Лейцин Лей Leu L
C C
H
CH3
H H2
C C CH3
Ізолейцин Іле Ile I
CH3
ІІ. Амінокислоти, що містять в аліфатичному радикалі
додаткову функціональну групу
Гідроксильну
Серин Сер Ser S H2
C OH
OH
H
Треонін Тре Thr T C
CH3
Карбоксильну
Аспарагінова H2
Асп Asp D
кислота C COOH
Глутамінова H2 H2
Глу Glu E
кислота C C COOH
Амідну
Аспарагін Асн Asn N H2 O

C C NH2
Глутамін Глн Gln Q
H2 H2 O
C C C NH2
Аміногрупу
Лізин Ліз Lys K (CH2)4 NH2
155
Біохімія
Закінчення табл. 5.1

Гуанідинову
(CH2)3 NH C NH2
Аргінін Арг Arg R
NH
Сірку
Цистеїн Цис Cys C H2
C SH
Метіонін Мет Met M H2 H2
C C S CH3
ІІІ. Амінокислоти, що містять ароматичний радикал
H2
Фенілаланін Фен Phe F C
H2
Тирозин Тир Tyr Y C OH
IV. Амінокислоти з гетероциклічними радикалами

H2
C
Триптофан Три Trp W
N
H
H2
Гістидин Гіс His H
C
HN N
V. Імінокислота
Пролін Про Pro P COOH

N
H
наведено повну формулу
До складу аліфатичних радикалів можуть входити функціональ-

ні групи, котрі надають їм специфічних властивостей: карбокси-
льна, аміно, тіольна, амідна, гідроксильна та гуанідинова.
Назви амінокислот можна побудувати за замісною номенкла-
турою, але зазвичай використовують тривіальні назви (табл. 5.2).
156
Т а б ли ц я 5 . 2
Приклади назв амінокислот за замісною номенклатурою
та відповідні тривіальні назви
Назва амінокислоти Тривіальна
Формула амінокислоти
за замісною номенклатурою назва
H
H2 N C COOH
2-аміно-3-гідроксипропанова
Серин
кислота CH2
OH
H
H2N C COOH
CH2
2-аміно-4-метилтіомасляна
Метіонін
кислота CH2
CH3
Для запису амінокислотних залишків у молекулах пептидів і

білків використовують трилітерні скорочення їхніх тривіальних
назв, а в деяких випадках і однолітерні символи (табл. 5.1).
Тривіальні назви амінокислот часто походять від назви дже-
рела, з якого вони вперше були виділені, або від властивостей
даної амінокислоти. Наприклад, серин був уперше виділений із
фіброїну шовку (від лат. serieum – шовковистий), а гліцин отри-
мав свою назву через солодкий смак (від гр. glykos – солодкий).
Класифікація амінокислот за розчинністю їхніх радика-
лів у воді. Усі 20 амінокислот у білках організму людини можна
згрупувати за здатністю їхніх радикалів розчинятися у воді. Ра-
дикали можна розмістити в неперервний ряд, який починається
з повністю гідрофобних і закінчується повністю гідрофільними
амінокислотами.
Розчинність радикалів амінокислот визначається полярністю
функціональних груп, котрі входять до складу молекули (полярні
групи притягують воду, неполярні її відштовхують).
157
Біохімія
Амінокислоти з неполярними радикалами. До неполярних (гід-

рофобних) належать радикали, що мають аліфатичні вуглеводне-
ві ланцюги (радикали аланіну, валіну, лейцину, ізолейцину, про-
ліну й метіоніну) і ароматичні кільця (радикали фенілаланіну та
триптофану). Радикали таких амінокислот у воді прагнуть на-
близитись один до одного або до інших гідрофобних молекул,
унаслідок чого поверхня їхнього контакту з водою зменшується.
Амінокислоти з полярними незарядженими радикалами. Ра-
дикали цих амінокислот краще розчиняються у воді, ніж гідро-
фобні радикали, оскільки до їхнього складу входять полярні функ-
ціональні групи, які утворюють водневі зв'язки з водою. До них
належать серин, треонін і тирозин, котрі мають гідроксильні
групи, аспарагін і глутамін, що містять амідні групи, та цистеїн
із його сульфгідрильною групою.
Цистеїн і тирозин містять відповідно сульфгідрильну й гідро-
ксильну групи, здатні до дисоціації з утворенням Н+. При рН
близько 7,0, що підтримується у клітинах, ці групи практично не
дисоціюють.
Амінокислоти з полярними негативно зарядженими радика-
лами. До цієї групи належать аспарагінова та глутамінова амі-
нокислоти, що мають у радикалі додаткову карбоксильну групу.
При рН близько 7,0 вони дисоціюють з утворенням СОО– та Н+.
Отже, радикалами цих амінокислот є аніони. Іонізовані форми
аспарагінової та глутамінової кислот називають відповідно ас-
партатом і глутаматом.
Амінокислоти з полярними позитивно зарядженими радика-
лами. Додаткову позитивно заряджену групу в радикалі мають лі-
зин і аргінін. У лізині друга аміногрупа, яка здатна приєднувати
Н+, розміщується в ε-положенні аліфатичного ланцюга. В аргініні
позитивного заряду набуває гуанідинова група. Гістидин містить
слабко іонізовану імідазольну групу, тому за фізіологічних коливань
значень рН (від 6,9 до 7,4) він заряджений або нейтрально, або
позитивно. При збільшенні кількості протонів у середовищі іміда-
зольна група гістидину здатна приєднувати протон, набуваючи
додатного заряду, а при збільшенні концентрації гідроксильних
груп – віддавати протон, втрачаючи позитивний заряд радикала.
Позитивно заряджені радикали – катіони (див. схему). Найбільш
розчинні у воді полярні заряджені радикали амінокислот.
158
Схема структури полярних заряджених амінокислот

у дисоційованій формі
Амінокислоти з аніонними радикалами

H +
H
+H N
3 C COO- H3 N C COO-
CH2 CH2
COO- CH2
COO-
аспартат глутамат
Амінокислоти з катіонними радикалами

H +
H H
+H N
3 C COO- H3 N C COO- +
H3N C COO-
(CH2) 4 (CH2)3 CH2
NH3+ NH
+
HN NH+
C NH2
NH2
Зміна сумарного заряду амінокислот залежно від рН се-

редовища. При нейтральних значеннях рН усі кислотні (здатні
віддавати Н+) і всі основні (здатні приєднувати Н+) функціональ-
ні групи перебувають у дисоційованому стані.
Тому в нейтральному середовищі амінокислоти, які містять
недисоціюючий радикал, мають сумарний нульовий заряд, ті,
що мають кислотні функціональні групи – загальний від'ємний
заряд, а амінокислоти, котрі містять основні функціональні гру-
пи, – позитивний (табл. 5.3).
159
Біохімія
Т а б ли ц я 5 . 3
Зміни сумарного заряду амінокислот залежно від рН середовища
Сильнокисле Сильнолужне
Нейтральне середовище
середовище середовище
Амінокислоти з радикалами, що не дисоціюють
Сумарний заряд = +1 Сумарний заряд = 0 Сумарний заряд = –1

Амінокислоти з аніонними групами в радикалі
Сумарний заряд = +1 Сумарний заряд = -1 Сумарний заряд = –2

Амінокислоти з катіонними групами в радикалі
Сумарний заряд = +2 Сумарний заряд = +1 Сумарний заряд = –1
Зміна рН у кислий бік (тобто підвищення в середовищі іонів Н+)

приводить до пригнічення дисоціації кислотних груп. У сильно
кислому середовищі всі амінокислоти набувають додатного за-
ряду. Збільшення концентрації ОН¯ груп, навпаки, викликає
відщеплення Н+ від основних функціональних груп, що приво-
дить до зменшення позитивного заряду.
Модифіковані амінокислоти, присутні в білках. Безпосе-
редньо в синтезі білків організму людини беруть участь тільки
20 перерахованих амінокислот. Однак у деяких білках є нестан-
дартні модифіковані амінокислоти – похідні однієї з 20 амінокис-
лот. Наприклад, у молекулі колагену (фібрилярного білка міжклі-
тинного матриксу) присутні гідроксипохідні лізину і проліну –
5-гідроксилізин і 4-гідроксипролін:
160
Модифіковані кислоти, знайдені у складі білків
гідроксилізин гідроксипролін -карбоксиглутамінова

кислота
Модифікації амінокислотних залишків здійснюються вже у

складі білків, тобто тільки після закінчення їхнього синтезу. Уве-
дення додаткових функціональних груп у структуру амінокислот
надає білкам властивостей, необхідних для виконання ними спе-
цифічних функцій. Так, -карбоксиглутамінова кислота входить до
складу білків, що беруть участь у згортанні крові, і дві поряд роз-
міщені карбоксильні групи в їхній структурі є необхідними для
зв'язування білкових факторів з іонами Са2+. Порушення карбок-
силювання глутамату приводить до зниження згортання крові.
5.1.3. Хімічні реакції,

які використовують для виявлення амінокислот
Здатність амінокислот вступати в ті чи інші реакції визнача-
ється наявністю в їхньому складі функціональних груп. Оскіль-
ки всі амінокислоти, що входять до складу білків, містять біля
-вуглецевого атома аміно- та карбоксильну групи, вони можуть
вступати в характерні для всіх амінокислот хімічні реакції. Наяв-
ність будь-яких функціональних груп у радикалах індивідуаль-
них амінокислот визначає їхню здатність вступати у специфічні
для даних амінокислот реакції.
Нінгідринова реакція на -амінокислоти. Для виявлення
та кількісного визначення амінокислот, що містяться в розчині,
можна використовувати нінгідринову реакцію. Ця реакція за-
снована на тому, що безбарвний нінгідрин, реагуючи з аміно-
кислотою, конденсується у вигляді димеру через атом азоту,
161
Біохімія
який відщеплюється від -аміногрупи амінокислоти. У резуль-

таті утворюється пігмент червоно-фіолетового кольору. Одноча-
сно відбувається декарбоксилювання амінокислоти, що приво-
дить до утворення СО2 і відповідного альдегіду. Нінгідринову
реакцію широко використовують під час вивчення первинної
структури білка:
Нінгідринова реакція для визначення -амінокислот
O
C OH
2 x H
C + H2N C COOH
C OH
R
O
нінгідрин
амінокислота
O O
O
C C
C N C + R C + CO2 + 3H2O
C C
H H
O O
Оскільки інтенсивність забарвлення є пропорційною кількості
амінокислот у розчині, її використовують для визначення конце-
нтрації -амінокислот.
Специфічні реакції на окремі амінокислоти. Якісне та
кількісне визначення окремих амінокислот стає можливим за-
вдяки наявності в їхніх радикалах особливих функціональних
груп. Аргінін визначають за допомогою якісної реакції на гуа-
нідинову групу (реакція Сакагучі), а цистеїн виявляють реак-
цією Фоля, специфічною для SH-групи даної амінокислоти.
Наявність ароматичних амінокислот у розчині визначають
ксантопротеїновою реакцією (реакція нітрування), а наявність
гідроксильної групи в ароматичному кільці тирозину – за до-
помогою реакції Міллона.
162
5.1.4. Пептидний зв'язок.

Будова та біологічні властивості пептидів
-Амінокислоти можуть ковалентно зв'язуватися одна з одною
за допомогою пептидних зв'язків. Такий зв'язок утворюється
між -карбоксильною групою однієї амінокислоти та -аміно-
групою іншої, тобто він є амідним зв'язком. Унаслідок цього
відбувається відщеплення молекули води:
Схема утворення дипептиду
H H
H 2N C COOH + H 2N C COOH
-H2O
R1 R2
H O H H
H2N C C N C COOH
R1 R2
пептидний
зв'язок
Будова пептиду. Кількість амінокислот у пептиді може силь-

но варіювати. Пептиди, що містять до 10 амінокислот, назива-
ють олігопептидами. Часто в назві таких молекул вказують кіль-
кість амінокислот, що входять до складу олігопептиду: трипеп-
тид, пентапептид, октапептид та інші.
Пептиди, що містять понад 10 амінокислот, називають полі-
пептидами, а такі, що складаються з більш ніж 50 амінокислот-
них залишків, зазвичай називають білками. Проте ці назви умо-
вні, оскільки в літературі термін "білок" часто використовують
для позначення поліпептиду, який містить менше 50 амінокис-
лотних залишків. Наприклад, гормон глюкагон, що складається з
29 амінокислот, називають білковим гормоном.
Мономери амінокислот, що входять до складу білків, назива-
ють амінокислотними залишками. Амінокислотний залишок,
який має вільну аміногрупу, називається N-кінцевим і пишеться
зліва, а той, що має вільну -карбоксильну групу, – С-кінцевим
і пишеться справа. Пептиди пишуться й читаються з N-кінця.
Зв'язок повторюваних атомів у поліпептидному ланцюзі
–NH–CH–CO– називається пептидним каркасом:
163
Біохімія
Схема будови пептидів

Радикали амінокислот (бічний ланцюг)
пептидний
каркас
амінокислотний залишок
N-кінець С-кінець
Для назви поліпептиду до скороченої назви амінокислотних

залишків додають суфікс -іл, за винятком С-кінцевої амінокис-
лоти. Так, тетрапептид Сер–Глі–Про–Ала читається як серилглі-
цилпролілаланін:
+
H O H H O H O H H
H3 N C C N C C N C C N C COO-
CH2 H H2C CH2 CH3

C
OH H2
серилгліцилпролілаланін
Пептидний зв'язок, утворюваний іміногрупою проліну, відріз-
няється від інших пептидних зв'язків, оскільки атом азоту пеп-
тидної групи зв'язаний не з воднем, а з радикалом.
Пептиди різняться за амінокислотним складом, кількістю та
порядком сполучення амінокислот. Сер–Гіс–Про–Ала і Ала–Про–
Гіс–Сер – два різні пептиди, незважаючи на те, що вони мають
однаковий кількісний і якісний склад амінокислот.
Характеристика пептидного зв'язку. Пептидний зв'язок
має характеристики частково подвійного зв'язку, тому він коро-
тший, ніж інші зв'язки пептидного каркасу, через що є менш ру-
хливим. Електронна будова пептидного зв'язку визначає пласку
жорстку структуру пептидної групи. Площини пептидних груп
розміщені під кутом одна відносно одної (рис. 5.1).
Зв'язок між -вуглецевим атомом і -аміно- або -карбоксиль-
ною групою здатен до вільних обертань (хоча вони обмежені
164
розміром і характером радикалів), що дозволяє пептидному лан-

цюгу набувати різних конфігурацій.
-вуглецевий атом
R R
O H O H
C CH N C CH N
N C CH N C
H O H O
радикал амінокислот R
площина
пептидної групи
Рис. 5.1. Площини розміщення пептидних груп
і -вуглецевих атомів у просторі
Пептидні зв'язки зазвичай знаходяться у трансконфігурації,
тобто -вуглецеві атоми розташовуються по різні боки від пеп-
тидного зв'язку. У результаті бокові радикали амінокислот роз-
міщуються на найвіддаленішій відстані один від одного у прос-
торі (рис. 5.2).
Н O R2 Н O
Н
N C C N C
C N C C
Н Н
R1 Н O R3
Рис. 5.2. Трансконфігурація пептидних зв'язків.
Функціональні групи –СО– і –NH–, які утворюють пептидні зв'язки,
не іонізовані, але полярні, і можуть брати участь у створені водневих зв'язків
Пептидні зв'язки дуже міцні й самочинно не розриваються за но-
рмальних умов, що існують у клітині (нейтральне середовище, тем-
пература тіла). У лабораторних умовах гідроліз пептидних зв'язків у
білках проводять у запаяній ампулі з концентрованою (6 моль/л) со-
ляною кислотою, при температурі більше 105 ºС. Повний гідроліз
білка до вільних амінокислот відбувається приблизно за добу.
У живих організмах пептидні зв'язки в білках розриваються за
допомогою протеолітичних ферментів (від англ. protein – білок, lysis –
руйнування), які називаються протеазами, або пептидгідролазами.
165
Біохімія
Для виявлення в розчині білків і пептидів, а також для їхньо-

го кількісного визначення використовують біуретову реакцію
(позитивний результат для речовин, що містять у своєму складі
не менше двох пептидних зв'язків).
Біологічна роль пептидів. В організмі людини виробляється
велика кількість пептидів, що бере участь у регуляції різноманіт-
них біологічних процесів і має високу фізіологічну активністю.
Кількість амінокислотних залишків у структурі біологічно ак-
тивних пептидів може варіювати від 3 до 50. Одним із "най-
менших" пептидів є тиреотропін-рилізинг-гормон і глутатіон
(трипептиди), а також енкефаліни, котрі мають у своєму складі
5 амінокислот. Однак більшість біологічно активних пептидів має
у складі понад 10 амінокислот. Наприклад, нейропептид Y (регу-
лятор апетиту) містить 36 амінокислот, а кортиколіберин – 41.
Деякі з пептидів, зокрема більшість пептидних гормонів, містять
пептидні зв'язки, утворені α-аміногрупою та -карбоксильною
групою сусідніх амінокислот. Як правило, вони синтезуються з
неактивних білкових попередників, у яких специфічні протеолі-
тичні ферменти розщеплюють певні пептидні зв'язки.
Ангіотензин ІІ – октапептид, що утворюється з білка плазми
крові ангіотензиногену в результаті послідовної дії двох протео-
літичних ферментів. Перший протеолітичний фермент ренін
відщеплює від ангіотензиногену з N-кінця пептид, який містить
10 амінокислот і називається ангіотензином І. Другий протеолі-
тичний фермент карбоксидипептидилпептидаза відщеплює від
С-кінця ангіотензину І дві амінокислоти, у результаті утворюєть-
ся біологічно активний ангіотензин ІІ, який бере участь у регуля-
ції артеріального тиску (АТ) і водно-сольового обміну в організмі:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Асп—Арг—Вал—Тир—Іле—Гіс—Про—Фен—Гіс—Лей—Вал—Пептид
ангіотензиноген
ренін
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Асп—Арг—Вал—Тир—Іле—Гіс—Про—Фен—Гіс—Лей + Пептид
ангіотензин І
карбоксидипептидилпептидаза
1 2 3 4 5 6 7 8
Асп—Арг—Вал—Тир—Іле—Гіс—Про—Фен + Гіс—Лей
ангіотензин ІІ
166
У певних біологічно активних пептидах можуть міститися або

незвичні амінокислоти, або існують незвичні зв'язки між аміно-
кислотами, які не зустрічаються в білках. Прикладом пептиду із
вмістом незвичного для білків зв'язку між амінокислотами є три-
пептид глутатіон, побудований із цистеїну, глутамату і гліцину:
Схема трипептиду глутатіону (-глутамілцистеїнілгліцин)
Глу Цис Глі
N-кінцева амінокислота глутамат зв'язана з другою аміноки-

слотою цистеїном не через -карбоксильну групу, а через -кар-
боксильну групу його радикала. Глутатіон – поширений пептид
в організмі людини. Він може використовуватися в окисно-
відновних реакціях як донор і акцептор водню й необхідний для
роботи ряду ферментів.
Функції пептидів залежать від їхньої первинної структури. Ан-
гіотензин І за структурою дуже схожий на ангіотензин ІІ (має
лише дві додаткові амінокислоти на С-кінці), але при цьому він
біологічно неактивний.
Зміни в амінокислотному складі пептидів часто приводять до
втрати одних і появи інших біологічних властивостей. Як приклад
можна розглянути структуру та властивості двох пептидних гор-
монів – окситоцину й вазопресину. У гіпоталамусі окситоцин і ва-
зопресин утворюються в результаті часткового (обмеженого) про-
теолізу білкових попередників. Із гіпоталамуса по нервових воло-
кнах ці гормони всередині секреторних гранул переміщуються в
нервові закінчення аксонів, розташованих у задній частці гіпофі-
за. Після дії специфічних стимулів ці гормони виділяються у кров:
1 2 3 4 5 6 7 8 9
NН2—Цис—Тир—Іле—Глн—Асп—Цис—Про—Лей—Глу—СОNН2
S S
окситоцин
1 2 3 4 5 6 7 8 9
NН2—Цис—Тир—Фен—Глн—Асп—Цис—Про—Арг—Глу—СОNН2
S S
вазопресин
167
Біохімія
Окситоцин і вазопресин мають у своїй структурі багато спільного:

 обидва містять дев'ять амінокислотних залишків;
 сім амінокислотних залишків із дев'яти ідентичні;
 два залишки цистеїну сполучені дисульфідним зв'язком;
 на С-кінці пептидів -карбоксильна група глутамату є амі-
дованою.
Незважаючи на невеликі відмінності в послідовності аміноки-
слот (заміни амінокислот у положеннях 3 і 8), ці гормони сильно
відрізняються своєю фізіологічною дією. Так, окситоцин виділя-
ється у кров під час годування дитини, викликає скорочення мі-
оепітеліальних клітин протоків молочних залоз і стимулює виді-
лення молока. Крім того, окситоцин впливає на гладеньку муску-
латуру матки під час пологів, викликаючи її скорочення.
На відміну від окситоцину, основною фізіологічною дією ва-
зопресину є збільшення реабсорбції води в нирках при змен-
шенні АТ чи об'єму крові (тому друга назва цього гормону – ан-
тидіуретичний). Крім того, вазопресин викликає звуження гла-
деньком'язових клітин (ГМК) судин.
Варто відмітити, що наявність у положенні 8 основної аміно-
кислоти є важливою для прояву антидіуретичної активності,
а амінокислоти з гідрофобним радикалом у положенні 3 – для
скорочення ГМК.
Оскільки пептиди – це потужні регулятори біологічних проце-
сів, їх можна розглядати як лікарські препарати. Основною пе-
решкодою для терапевтичного використання пептидів є швидке
руйнування їх в організмі.
Одним із найважливіших результатів досліджень є не тільки
вивчення структури пептидів, але й отримання синтетичних ана-
логів природних пептидів з цільовими змінами в їхній структурі й
функціях. Наприклад, синтезовано пептид 1-дезаміно-8-D-
аргінін-вазопресин (ДАВ), структуру якого зображено на схемі:
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Н—Цис—Тир—Фен—Глн—Асп—Цис—Про—Арг—Глу—СОNН2
S S D
8-D-аргінін-вазопресин
У структурі цього пептиду (порівняно з вазопресином) нема
аміногрупи на N-кінці, і замість L-аргініну в положенні 8 міс-
титься D-аргінін. Такий синтетичний пептид володіє тільки ан-
168
тидіуретичною активністю, він хімічно стійкий, тобто при вве-

денні в організм викликає тривалу реакцію. Порівняно з приро-
дним такий штучний аналог гормону є ефективнішим при ліку-
ванні гормональної недостатності.
За основною фізіологічною дією пептиди можна поділити на:
 гормонально активні (окситоцин, вазопресин, рилізинг-
гормони гіпоталамуса, меланоцитстимулюючий гормон, глю-
кагон тощо);
 що регулюють процеси травлення (гастрин, холецистокінін, ва-
зоінтестинальний пептид, шлунковий інгібуючий пептид та ін.);
 що регулюють тонус судин і АТ (брадикінін, калідин, ангіо-
тензин ІІ);
 що регулюють апетит (лептин, нейропептид Y, меланоцитс-
тимулюючий гормон, -ендорфіни);
 мають знеболювальну дію (енкефаліни і ендорфіни та інші опі-
оїдні пептиди). Ефект знеболення при застосуванні цих пепти-
дів у сотні разів перевищує анальгезуючий ефект морфіну;
 беруть участь у регуляції вищої нервової діяльності, біохіміч-
них процесах, пов'язаних з механізмами сну, навчання, па-
м'яті, виникнення почуття страху тощо.
Проте такий поділ пептидів дуже умовний. З'явилися дані про
те, що багато пептидів мають широкий спектр дії. Так, мелано-
цитстимулюючий гормон, крім стимуляції пігментоутворення,
бере участь у регуляції апетиту (разом із лептином пригнічує по-
чуття голоду, є антагоністом нейропептиду Y). Разом з тим,
-ендорфіни, крім анальгезуючого ефекту, є синергістами ней-
ропептиду Y, тобто посилюють почуття голоду. Описаний вище
вазопресин, крім антидіуретичної та судинозвужувальної дії, має
властивість поліпшувати пам'ять.
5.2. Структура білків
Пептидні ланцюги містять десятки, сотні й тисячі амінокисло-

тних залишків, з'єднаних міцними пептидними зв'язками. За
рахунок внутрішньомолекулярних взаємодій білки утворюють
певну просторову структуру, яка має назву "конформація біл-
ків". Лінійна послідовність амінокислот у білку містить інформа-
цію про будову третинної просторової структури. Розрізняють
169
Біохімія
чотири рівні організації білків, які називають первинною, вто-

ринною, третинною та четвертинною структурою (рис. 5.3).
Існують загальні правила, за якими відбувається формування
просторової структури білків.
5.2.1. Первинна структура білка

Амінокислотні залишки в пептидному ланцюзі білків чергу-
ються не випадковим чином, а розміщенні в певному порядку.
Лінійну послідовність амінокислотних залишків у поліпептидно-
му ланцюзі називають первинною структурою білка.
Первинна структура кожного індивідуального білка закодова-
на в ділянці ДНК, яка називається геном. У процесі синтезу білка
інформація, що знаходиться в гені, спочатку переписується на
мРНК, а потім, використовуючи мРНК як матрицю, на рибосомі
відбувається збирання первинної структури білка.
1 3
Н Н Н Н Н
N C C N C C N
Н O CН3 O
2
N C O
H CH2
C
O N 4
O C C R
C
C N
N H
R C O
H
N C
H C
O C
N
C H C R
R C N
H
Рис. 5.3. Етапи формування конформації білків:
структури: 1– первинна, 2 – вторинна, 3 – третинна, 4 – четвертинна
170
Кожен із 50 000 індивідуальних білків організму людини має

унікальну для даного білка первинну структуру. Усі молекули да-
ного індивідуального білка мають однакове чергування аміноки-
слотних залишків, що в першу чергу відрізняє даний індивіду-
альний білок від будь-якого іншого.
Методи вивчення первинної структури білка. Вивчення
первинної структури білків має важливе загальнобіологічне й
медичне значення. Вивчаючи порядок чергування амінокислот-
них залишків в індивідуальних білках і зіставляючи ці значення
з особливостями просторового розміщення молекули, можна ви-
явити загальні фундаментальні закономірності формування про-
сторової структури білків.
Крім того, багато генетичних хвороб є результатом порушення
амінокислотної послідовності білків. Інформація про первинну
структуру нормального й мутантного білка може бути корисною
для діагностики та прогнозування розвитку хвороби.
Установлення первинної структури білків складається з двох
основних етапів:
 визначення амінокислотного складу білка, що вивчається;
 визначення амінокислотної послідовності білка.
Перший етап у визначенні первинної структури білків полягає
в якісній і кількісній оцінці амінокислотного складу даного ін-
дивідуального білка. Необхідно пам'ятати, до для дослідження
потрібно мати певну кількість чистого білка, без домішок інших
білків чи пептидів.
Для визначення амінокислотного складу необхідно провести
руйнування всіх пептидних зв'язків у білку. Білок, який аналізу-
ють, гідролізують у 6 моль/л HCl при температурі 110 ºС протягом
24 год. У результаті такої обробки руйнуються пептидні зв'язки в
білку, а в гідролізаті присутні тільки вільні амінокислоти. Крім то-
го, глутамін і аспарагін гідролізуються до глутамінової та аспара-
гінової кислот (тобто розривається амідний зв'язок у радикалі й
від них відщеплюється аміногрупа).
Суміш амінокислот, отриманих кислотним гідролізом білків,
розділяють у колонці з катіонообмінною смолою. Така синтетична
смола містить міцно зв'язані з нею негативно заряджені групи
(наприклад, залишки сульфанілової кислоти -SO-3 ), до яких приєд-
нані іони Na+ (рис. 5.4).
У катіонообмінник вносять суміш амінокислот у кислому сере-
довищі (рН 3,0), в якому амінокислоти в основному являють со-
171
Біохімія
бою катіони, тобто несуть додатний заряд. Позитивно заряджені

амінокислоти приєднуються до негативно заряджених частинок
смоли. Чим більший загальний заряд амінокислоти, тим міцніші
її зв'язки зі смолою. Так, амінокислоти лізин, аргінін і гістидин
найміцніше зв'язуються з катіонообмінником, а аспарагінова й
глутамінова кислота – найслабше.
SO3-Na+
H
ЧС ++ H3N C COOH
SO3-Na+ R заряд 0
або +
1
буфер
суміш амінокислот
H
SO+3H
- N C
3 COOH
R1 +
H
- N C
SO+3H3 COOH
катіонообмінник R2 0
+ Na+
2
+ OH-
H
збирання елюату SO+3H
- N C COOH
3
R1 0
колектор для H -
SO3-Na+-+ + H3N C COOH
збирання фракцій
R2 0
А Б
Рис. 5.4. Розділення амінокислот за допомогою іонообмінної хроматографії:
А – хроматографічна колонка, заповнена катіонообмінною смолою.
Б – етапи розділення амінокислот: ЧС – частинки смоли;
1 – приєднання амінокислот до частинок смоли;
2 – вивільнення амінокислот при певному значенні рН і концентрації NaCl
Вивільнення амінокислот із колонки здійснюється вимиван-

ням (елююванням) їх буферним розчином зі зростаючою іонною
силою (тобто зі зростаючою концентрацією NaCl) і рН. При збі-
льшенні рН амінокислоти втрачають протон, у результаті змен-
шується їхній позитивний заряд, а відповідно – і міцність зв'язку
з негативно зарядженими частинками смоли.
172
Кожна амінокислота виходить із колонки при певному зна-

ченні рН та іонної сили. Збираючи з нижнього кінця колонки
розчин (елюат) у вигляді невеликих порцій, можна отримати
фракції, які містять окремі амінокислоти.
Кількість кожної з амінокислот у даному білку визначають, на-
гріваючи окремі фракції амінокислот з нінгідрином, що утворює
сполуки червоно-фіолетового кольору. Інтенсивність забарвлення
у пробі пропорційна кількості амінокислоти, що в ній міститься.
За спектрофотометричним вимірюванням світла, поглинутого
нінгідриновими похідними, можна визначити вміст кожної амі-
нокислоти у гідролізаті даного білка.
Процес розділення і кількісного визначення амінокислот у гід-
ролізаті білка є повністю автоматизованим і здійснюється у спе-
ціальному приладі – амінокислотному аналізаторі.
Другий етап у визначенні первинної структури білків полягає
у визначенні амінокислотної послідовності білка. Визначення
N-кінцевої амінокислоти в білку та амінокислотної послідовності
в олігопептидах здійснюється із застосуванням певних реагентів.
Фенілізотіоціонат (ФІТЦ) – реагент, який використовують для
визначення N-кінцевої амінокислоти в пептиді. ФІТЦ реагує з
-аміно- та -карбоксильною групами вільних амінокислот, а та-
кож із N-кінцевою амінокислотою в пептидах:
H O H H O ...H H
N C S + H2N C C N C C N C COOH
R1 R2 Rn
ФІТЦ пептид
H H O H H
NH OC N C C ...N C COOH
R2 Rn
C C H
S N
H R1
У результаті взаємодії з N-кінцевою амінокислотою поліпепти-
ду утворюється фенілтіогідантіонова похідна, в якій дестабілізу-
ється пептидний зв'язок між -карбоксильною групою N-
кінцевої амінокислоти і -аміногрупою другої кислоти в пептиді.
Цей зв'язок вибірково гідролізується без пошкодження інших
пептидних зв'язків:
173
Біохімія
H O H H
N C O + H2N C C ...N C COOH
R2 Rn
C C H
S N
H R1
Після реакції виділяють комплекс ФІТЦ-АК1 та ідентифікують
його хроматографічними методами. ФІТЦ можна використову-
вати знову для визначення наступної амінокислоти у вкороче-
ного пептиду, що був отриманим у попередньому циклі. Цей
процес послідовного ("крок за кроком") розщеплення пептиду
з N-кінця був автоматизованим і реалізованим у приладі – сек-
венаторі, за допомогою якого можна визначати послідовність
амінокислотних залишків в олігопептидах, котрі складаються
з 10–20 амінокислот.
Багато пептидів мають первинну структуру, яка складається з
більш ніж 100 амінокислот. Оскільки за допомогою секвенаторів
найпродуктивніше визначають амінокислотну послідовність ли-
ше невеликих пептидів, великі молекули розщеплюють попе-
редньо на фрагменти.
Використовуючи декілька різних розщеплювальних агентів
(ними можуть бути ферменти або хімічні речовини) у різних
пробах очищеного поліпептиду, можна отримати фрагменти з
визначеною амінокислотною послідовністю, що частково пере-
кривають один одного. За допомогою них можна відтворити
правильний порядок фрагментів і отримати повну послідовність
амінокислот у поліпептидному ланцюзі.
Для специфічного розщеплення пептидних зв'язків можна вико-
ристовувати декілька різних ферментів. Найчастіше використову-
ють ферментативний гідроліз поліпептиду протеолітичним ферме-
нтом – трипсином, який належить до групи травних ферментів
(його виробляє підшлункова залоза). Фермент володіє високою спе-
цифічністю дії. Він розщеплює пептидні зв'язки, в утворенні яких
беруть участь карбоксильна група залишків лізину або аргініну:
H H O H H O
N C C N C C
Ліз або Арг R

трипсин
174
Виходячи з установленої кількості залишків лізину або аргіні-

ну, можна передбачити кількість отриманих під час гідролізу
трипсином фрагментів. Так, у поліпептидному ланцюзі із шести
залишків аргініну та лізину внаслідок розщеплення трипсином
можна отримати сім фрагментів. Потім у кожному фрагменті
встановлюють амінокислотну послідовність.
У деяких випадках віддають перевагу не ферментативному,
а хімічному гідролізу. Так, реагент бромціан розщеплює тільки
пептидні зв'язки, в яких карбоксильна група належить залишку
метіоніну. Знаючи кількість залишків метіоніну в поліпептидному
ланцюзі, легко встановити кількість майбутніх фрагментів. Далі
для кожного фрагмента в секвенаторі також установлюють амі-
нокислотну послідовність.
Для правильного встановлення послідовності отриманих фра-
гментів поліпептиду необхідно отримати пептиди з амінокислот-
ними послідовностями, які перекриваються. Цього досягають
обробкою окремих проб даного поліпептиду різними реагентами,
що розщеплюють білок у різних місцях. Необхідно провести таку
кількість розщеплень, щоб отримати набір пептидів, який забез-
печує перекривання всіх ділянок, необхідних для визначення по-
слідовності вихідного поліпептиду:
Установлення первинної структури білка
за допомогою пептидних фрагментів, що перекриваються
Пептиди, отримані внаслідок гідролізу білка трипсином

Ала—Гіс—Арг Про—Мет—Тир—Ліз Вал—Глі
Пептиди, отримані внаслідок гідролізу білка бромціаном

Ала—Гіс—Арг—Про—Мет Тир—Ліз—Вал—Глі
Лінійні поліпептидні ланцюги індивідуальних білків за рахунок

взаємодії функціональних груп амінокислот набувають певної
просторової тривимірної структури – конформації. Усі молекули
індивідуальних білків (тобто тих, що мають однакову первинну
структуру) утворюють у розчині однакову конформацію. Отже,
уся інформація, необхідна для формування просторових струк-
тур, міститься у первинній структурі білків.
У білках розрізняють два основні типи конформації поліпеп-
тидних ланцюгів: вторинну та третинну структури.
175
Біохімія
5.2.2. Вторинна структура білків

Вторинна структура білків – це просторова структура, яка утво-
рюється в результаті взаємодії між функціональними групами, що
входять до складу пептидного каркасу. При цьому пептидні лан-
цюги можуть набувати регулярної структури двох типів: -спіраль
і -структура.
-Спіраль. У даному типі структури пептидний каркас закручу-
ється у вигляді спіралі за рахунок утворення водневих зв'язків між
атомами кисню карбонільних груп і атомами азоту аміногруп, що
входять до складу пептидних груп через 4 амінокислотні залишки.
Водневі зв'язки орієнтовані вздовж осі спіралі (рис. 5.5). На один
виток -спіралі припадає 3,6 амінокислотних залишків.
Рис. 5.5. -Спіраль.

Зображено просторову будову -спіралізованої ділянки
поліпептидного ланцюга та утворення водневих зв'язків,
які беруть участь у формуванні -спіралі
176
В утворенні водневих зв'язків беруть участь практично всі

атоми кисню і водню пептидних груп. У результаті -спіраль "стя-
гується" великою кількістю водневих зв'язків. Незважаючи на те,
що такі зв'язки відносять до розряду слабких, їхня кількість за-
безпечує максимально можливу стабільність -спіралі. Оскільки
всі гідрофільні групи пептидного каркасу зазвичай беруть участь
в утворенні водневих зв'язків, гідрофільність (тобто здатність
утворювати водневі зв'язки з водою) -спіралей зменшується,
а їхня гідрофобність збільшується.
-спіральна структура – найстійкіша конформація пептидного
каркасу, яка відповідає мінімуму вільної енергії. У результаті
утворення -спіралей поліпептидний ланцюг укорочується, але
якщо можна створити умови для розриву водневих зв'язків, він
знову подовжиться.
Радикали амінокислот розташовані на зовнішній поверхні
α-спіралі й спрямовані в різні боки від пептидного каркасу. Вони
не беруть участі в утворенні водневих зв'язків, характерних для
вторинної структури, але деякі з них можуть порушувати фор-
мування -спіралі. До них належать:
 пролін, атом азоту в його структурі входить до складу жорст-
кого кільця, що виключає можливість обертання навколо
–N–CH– зв'язку. Крім того, в атома азоту проліну, що утворює
пептидний зв'язок з іншою амінокислотою, немає атома вод-
ню. У результаті пролін не здатен утворювати водневий зв'я-
зок у даному місці пептидного каркасу, і -спіральна струк-
тура порушується. Зазвичай у цьому місці пептидного зв'яз-
ку виникає петля чи вигин;
 ділянки, де послідовно розміщені декілька однаково заря-
джених радикалів, між якими виникають електростатичні
сили відштовхування;
 ділянки з близько розміщеними об'ємними радикалами, які
механічно порушують формування -спіралі, наприклад, ме-
тіонін, триптофан.
-структура формується за рахунок утворення великої кількості
водневих зв'язків між атомами пептидних груп лінійних ділянок
одного поліпептидного ланцюга, що робить вигини, або між різни-
ми поліпептидними ланцюгами. -структура утворює фігуру, схожу
на листок, складений "гармошкою", – -складчастий шар (рис. 5.6).
Коли водневі зв'язки утворюються між атомами пептидного
каркасу різних поліпептидних ланцюгів, їх називають міжлан-
цюговими зв'язками. Водневі зв'язки, що виникають між ліній-
ними ділянками всередині одного поліпептидного ланцюга, на-
177
Біохімія
зивають внутрішньоланцюговими. У -структурах водневі зв'яз-

ки розміщені перпендикулярно до поліпептидного ланцюга.
Якщо зв'язані поліпептидні ланцюги направлені протилежно,
виникає антипаралельна -структура, якщо ж N- і С-кінці полі-
пептидних ланцюгів збігаються, утворюється структура парале-
льного -складчастого шару (рис. 5.7).
радикали амінокислот
H С
N O С
O
C H С
N O
C N
H O
H C C C
N O C N
O H
C H C
C N N O
H
O C
C C
O C N
H
C
O
Рис. 5.6. Вторинна структура білків у вигляді β-складчастого шару
N С
N-кінець
-згин
С N
С-кінець
А Б
Рис. 5.7. Паралельний і антипаралельний -складчасті шари:

А – антипаралельна -структура; Б – паралельні -складчасті структури.
-стуктури позначені широкими стрілками
На відміну від -спіралей, розрив водневих зв'язків, що фор-

мують -структури, не викликає подовження певних ділянок по-
178
ліпептидних ланцюгів. Як і -спіраль, так і -структури знайдені

в глобулярних і фібрилярних білках.
У білках знаходять області з нерегулярною вторинною структу-
рою, які часто називають невпорядкованими клубками. Це пет-
леподібні та кільцеподібні структури, що мають меншу регуляр-
ність упаковки, ніж описані вище -спіраль і -структура. Але й
вони не так сильно варіюють у різних молекулах білка. У кожно-
му індивідуальному білку вони мають свою фіксовану конфор-
мацію, котра визначається амінокислотним складом певної діля-
нки ланцюга та оточуючих її ділянок.
Терміном "невпорядкований клубок" також часто називають де-
натурований білок, що утворився після розриву слабких внутріш-
ньомолекулярних зв'язків і втратив свою впорядковану структуру.
Вміст розглянутих типів вторинних структур не однаковий у
різних білках. За наявністю -спіралей і -структур глобулярні
білки можна розділити на чотири категорії:
1) до першої входять білки, у структурі яких знайдено тільки
-спіралі. До них належать такі білки, як міоглобін і гемогло-
бін (рис. 5.8);
А Б
Рис. 5.8. Вісім -спіралей у структурі міоглобіну (А)
і -ланцюга гемоглобіну (Б)
2) до другої категорії належать білки з -спіралями та -струк-
турами, які іноді утворюють однотипні комбінації, що зу-
стрічаються в різних індивідуальних білках (рис. 5.9).
Характерні сполучення -спіралей і -структур, що знайдені в
багатьох ферментах, можна розглянути на прикладі будови до-
менів лактатдегідрогенази (ЛДГ) і фосфогліцераткінази (ФГК).
Домен – ділянка поліпептидного ланцюга, який незалежно від
інших ділянок того самого ланцюга утворює структуру, яка бага-
то в чому нагадує глобулярний білок.
179
Біохімія
А Б
Рис. 5.9. -Спіралі і -структури в домені лактатдегідрогенази (А)
і фосфогліцераткінази (Б)
В одному з доменів лактатдегідрогенази в центрі розміщені
-структури поліпептидного ланцюга у вигляді скрученого лист-
ка, і кожна -структура пов'язана з -спіральною ділянкою, що
міститься на поверхні молекули. Схожий домен є також у моле-
кулі фосфогліцераткінази (рис. 5.9).
3) до третьої категорії входять білки, що мають тільки -струк-
тури. Такі структури знайдені в імуноглобулінах, у ферменті
супероксиддисмутазі (рис. 5.10).
А Б
Рис. 5.10. β-складчаста вторинна структура у константному домені
імуноглобуліну (А) і у ферменті супероксиддисмутазі (Б)
4) до четвертої категорії відносять білки, що мають у своєму
складі лише незначну кількість регулярних вторинних структур.
5.2.3. Третинна структура білків

Третинна структура білків – це тривимірна просторова струк-
тура, що утворюється за рахунок взаємодій між радикалами
амінокислот, які можуть розміщуватися на значній відстані один
від одного в поліпептидному ланцюзі.
180
Зв'язки, які беруть участь у формуванні третинної струк-

тури білків. Під час укладання поліпептидний ланцюг білка на-
магається прийняти енергетично вигідну конформацію, яка ха-
рактеризується мінімумом вільної енергії. Тому гідрофобні ради-
кали амінокислот прагнуть до об'єднання всередині глобулярної
структури розчинених у воді білків. Між ними виникають так
звані гідрофобні взаємодії, а також вандерваальсові сили між
близько розташованими атомами. У результаті всередині білко-
вої глобули формується гідрофобне ядро. Гідрофільні групи пеп-
тидного каркаса під час формування вторинної структури утво-
рюють велику кількість водневих зв'язків, завдяки чому виклю-
чається зв'язування з ними води й руйнування внутрішньої,
щільної структури білка.
Гідрофільні радикали амінокислот прагнуть утворити водневі
зв'язки з водою і тому в основному розміщуються на поверхні
білкової молекули. Усі гідрофільні групи радикалів амінокислот,
опинившись усередині гідрофобного ядра, взаємодіють одна з
одною за допомогою іонних і водневих зв'язків (рис. 5.11).
3
2
4 2 1
Рис. 5.11. Типи зв'язків, які виникають між радикалами амінокислот

під час формування третинної структури білка:
1 – іонні; 2 – водневі; 3 – гідрофобні; 4 – дисульфідні
Іонні зв'язки можуть виникати між негативно зарядженими

(аніонними) карбоксильними групами радикалів аспарагінової та
181
Біохімія
глутамінової кислот і позитивно зарядженими (катіонними) гру-

пами радикалів аргініну, лізину або гістидину.
Водневі зв'язки виникають між гідрофільними незарядженими
групами (такими, як –ОН, –CONH2, SH-групи) і будь-якими ін-
шими гідрофільними групами.
Білки, що функціонують у неполярному (ліпідному) оточенні,
наприклад білки мембран, мають іншу будову: гідрофільні ради-
кали амінокислот розміщені всередині білка, тоді як гідрофобні
амінокислоти локалізовані на поверхні молекули й контактують
з неполярним оточенням. У кожному випадку радикали аміно-
кислот займають найвигідніше біоенергетичне положення.
Третинну структуру деяких білків стабілізують дисульфідні зв'яз-
ки, які утворюються за рахунок взаємодії SH-груп двох залишків
цистеїну. Ці два залишки цистеїну можуть бути розташовані да-
леко один від одного в лінійній первинній структурі білка, але під
час формування третинної структури вони зближуються й утво-
рюють міцний ковалентний зв'язок між радикалами (рис. 5.12).
H H O H H O
N C C N C C
залишки
CH2 окисник CH2
цистеїну (1/2 О2)
SH S
+ дисульфідний
зв'язок
SH H2O S
CH2 CH2
Рис. 5.12. Утворення дисульфідного зв'язку в білках
Більшість внутрішньоклітинних білків позбавлені дисульфід-

них зв'язків. Але такі зв'язки поширені в білках, що секрету-
ються клітиною в позаклітинний простір. Вважають, що ці ко-
валентні зв'язки стабілізують конформацію білків поза кліти-
ною і запобігають їхній денатурації. До таких належать гормон
інсулін та імуноглобуліни.
Інсулін – білковий гормон; містить 51 амінокислоту, складається
з двох поліпептидних ланцюгів (ланцюг А містить 21 амінокислоту,
ланцюг В – 30 амінокислот). Інсулін синтезується в -клітинах під-
шлункової залози й секретується в кров у відповідь на підвищення
концентрації глюкози в крові. У структурі інсуліну є два дисульфі-
182
дні зв'язки, що з'єднують два поліпептидні ланцюги А і В, і один

дисульфідний зв'язок усередині ланцюга А (рис. 5.13).
Усі білки з однаковою первинною структурою, що знаходяться в
однакових умовах, набувають однакової, характерної для даного
індивідуального білка конформації, що визначає його специфічну
функцію. Функціонально активну конформацію білка називають
"нативна структура".
15
L Y Q
L
S 10
E
C I
N А-ланцюг
S S
S Y 20
5 W
+H3N C N COO-
E I V E Q C C
S
S
S 30
5 S 20
C R F Y P W COO-
+H3N
F V N Q L C C G
V E G F W K
G
S L 25
10 Y
Y
L В-ланцюг
V E A L 15
Рис. 5.13. Дисульфідні зв'язки у структурі гормону інсуліну
Гідрофобні взаємодії, а також іонні та водневі зв'язки належать

до розряду слабких, оскільки їхня енергія лише ненабагато пере-
вищує енергію теплового руху атомів при кімнатній температурі
(уже за цієї температури можливий розрив таких зв'язків). Підтри-
мання характерної для білка конформації є можливим завдяки ви-
никненню великої кількості слабких зв'язків між різними ділянка-
ми поліпептидного ланцюга.
Білки складаються з величезної кількості атомів, які перебу-
вають у постійному (броунівському) русі, що приводить до неве-
ликих переміщень окремих ділянок поліпептидного ланцюга, які
зазвичай не порушують загальну структуру білка та його функції.
Отже, білкам притаманна конформаційна лабільність – схиль-
ність до невеликих змін конформації за рахунок руйнування од-
них і утворення інших слабких зв'язків. Конформація білка може
змінюватися в разі зміни хімічних і фізичних властивостей сере-
183
Біохімія
довища, а також при взаємодії білка з іншими молекулами.

Унаслідок цього відбувається зміна просторової структури не
тільки ділянки, що контактує з іншою молекулою, але й конфор-
мації білка в цілому. Конформаційні зміни відіграють величезну
роль у функціонуванні білків у живій клітині.
Розрив великої кількості слабких зв'язків у молекулі білка при-
водить до руйнування її конформації. Оскільки розрив зв'язків
за дії різних факторів має випадковий характер, то молекули
одного індивідуального білка набувають у розчині форми випад-
ково сформованих невпорядкованих клубків, що відрізняються
один від одного тривимірною структурою. Втрата нативної кон-
формації супроводжується втратою специфічної функції білків.
Цей процес називається денатурацією білків. Розриву пептид-
них зв'язків під час денатурації білків не відбувається, тобто пе-
рвинна структура білка не порушується.
У денатурованому білку гідрофобні радикали, які в нативній
структурі молекули заховані всередині гідрофобного ядра, опиня-
ються на поверхні. За достатньо великої концентрації білка й за
відсутності сильного відштовхувального заряду молекули можуть
об'єднуватись одна з одною гідрофобними взаємодіями, при цьому
розчинність білка знижується й відбувається утворення осаду.
Компактна, щільна просторова структура нативного білка під
час денатурації стрімко збільшується в розмірах і стає легко до-
сяжною для розщеплення пептидних зв'язків протеолітичними
ферментами (рис. 5.14). Термічна обробка м'ясної їжі перед
уживанням не тільки поліпшує її смакові якості, але й полегшує
її ферментативне перетравлювання в травній системі. Крім того,
денатуруючу дію на харчові білки має і кисле середовище шлун-
ка, що викликає денатурацію тих білків, які не піддавалися по-
передній температурній обробці, а також чинить денатуруючий
вплив на білки мікроорганізмів, які потрапили до шлунку з їжею.
Денатурацію білків викликають фактори, котрі сприяють роз-
риву гідрофобних, водневих та іонних зв'язків, які стабілізують
конформацію білків:
 висока температура (понад 50 ºС), що збільшує тепловий рух
атомів і молекул і приводить до розриву слабких зв'язків;
 інтенсивне струшування розчину, що спричинює зіткнення
білкових молекул з повітряним середовищем на поверхні
розділу фаз і зміни конформації цих молекул;
184
 органічні речовини (наприклад, етиловий спирт, фенол і йо-

го похідні) здатні взаємодіяти з функціональними групами
білків, що викликає їхні конформаційні зміни. Для денату-
рації білків у біохімічних дослідженнях часто використову-
ють сечовину або гуанідинхлорид, які утворюють водневі
зв'язки з аміно- і карбонільними групами пептидного карка-
су та деякими функціональними групами радикалів аміно-
кислот. Відбувається розривання зв'язків, які беруть участь
у формуванні вторинної та третинної структури нативних
білків, і утворення нових зв'язків з хімічними реагентами:
O NH
H2 N C NH2 H2N C NHCl

сечовина гуанідинхлорид
 кислоти й луги, які, змінюючи рН середовища, викликають
перерозподіл зв'язків у молекулі білка;
нативний денатуровані
білок молекули
того самого білка
денатуровані
молекули
того самого білка
Рис. 5.14. Структура нативної молекули білка (у центрі)

і трьох денатурованих молекул цього самого білка
 солі важких металів (мідь, ртуть, срібло, свинець та ін.)

утворюють міцні зв'язки з важливими функціональними
групами білків (найчастіше з –SH), змінюючи їхню конфор-
мацію та активність;
 детергенти – речовини, які містять гідрофобний вуглеводне-
вий радикал і гідрофільну функціональну групу (такі речо-
вини називають амфіфільними). Гідрофобні радикали білків
взаємодіють з гідрофобними частинами детергентів, що змі-
нює конформацію білків. Денатурований під дією детерген-
185
Біохімія
тів білок зазвичай залишається в розчиненому вигляді, тому

що гідрофільні частини денатуруючої речовини утримують
його в розчині. До найвідоміших детергентів відносять різ-
номанітні мила (рис. 5.15).
активний гідрофобна
центр частина
детергент
нативний
білок
Рис. 5.15. Денатурація білків за допомогою детергентів
Схильність більшості білків до денатурації в процесі їхнього

виділення, зберігання й використання значно ускладнює їхнє
отримання та використання в медицині.
Для правильного поводження з білковими лікарськими препа-
ратами до них додають інструкцію, в якій указують умови їхньо-
го зберігання та використання. Так, більшість білкових препара-
тів необхідно зберігати при температурі не вище 10 ºС, розчиня-
ти сухі препарати охолодженою до кімнатної температури кип'я-
ченою водою для запобігання їхньої денатурації.
У біохімічних дослідженнях перед визначенням у біологічному
матеріалі низькомолекулярних сполук із розчину зазвичай вида-
ляють білки. Для цього найкраще використовувати трихлороцто-
ву кислоту. Після її додавання до розчину денатуровані білки
випадають в осад і легко видаляються фільтруванням. Трихло-
роцтову кислоту можна також використовувати для денатурації
ферментів з метою припинення ферментативної реакції.
У медицині денатуруючи агенти часто використовують для
стерилізації медичних інструментів і матеріалу, а також як анти-
септики. Наприклад, у автоклаві при високій температурі стери-
лізують медичні інструменти та матеріали.
Фенол і його похідні (крезол, резорцин) належать до відомих
антисептиків ароматичного ряду. Маючи високу гідрофобність,
вони ефективно діють на вегетативні форми бактерій і гриби,
викликаючи денатурацію їхніх білків. Ефективність антисептич-
них властивостей зменшується зі збільшенням розчинності пре-
парату у воді.
186
OH
OH HO OH
CH3
фенол крезол резорцин
Розчин крезолу в калійному милі відомий як препарат лізол,
що використовується як дезінфікуючий засіб.
Березовий дьоготь – одна з основних складових частин мазі
Вишневського – містить у своєму складі фенол. Препарат вико-
ристовується для лікування ран, має високу антимікробну дію.
Значна кількість антисептиків представлена солями важких
металів. Їхня антимікробна дія пов'язана з тим, що вже і досить
низьких концентраціях вони взаємодіють з білками мікроорганіз-
мів, блокують їхні SH-групи і змінюють їхню конформацію. Через
високу токсичність більшість ліків, до складу яких входять солі
важких металів, використовують як поверхневі антисептики.
Сильну антимікробну активність має, наприклад, сулема – ди-
хлорид ртуті (HgCl2). Її використовують для обробки рук і дезін-
фекції приміщень. Випадкове чи зумисне отруєння препаратами
ртуті викликає важкі некротичні ураження слизової оболонки
травного тракту та некротичні зміни в нирках. Антимікробні
властивості мають і препарати срібла, такі як ляпіс (AgNО3), ко-
ларгол (срібло колоїдальне), їх використовують для обробки сли-
зових оболонок під час інфекційних захворювань.
5.2.4. Супервторинна структура білків

Просторова структура кожного білка є індивідуальною й ви-
значається його первинною структурою. Але порівняння конфор-
мацій різних за структурою та функціями білків виявило наяв-
ність у них схожих комбінацій елементів вторинної структури.
Такий специфічний порядок формування вторинних структур
називають супервторинною структурою білків. Ця структура
формується за рахунок міжрадикальних взаємодій.
Певні характерні поєднання -спіралей і -структур часто по-
значають як "структурні мотиви". Вони мають специфічні назви
"-спіраль – поворот – -спіраль", "структура -діжечки", "лейци-
187
Біохімія
нова застібка", "цинковий палець" тощо. Специфічне просторове

розміщення -спіралей і -структур формується за рахунок між-
радикальних взаємодій.
Супервторинна структура типу -діжечки справді нагадує
діжку, де кожна -структура (на рис. 5.16 позначена стрілкою)
розміщена всередині та зв'язана з -спіральною ділянкою полі-
пептидного ланцюга, що знаходиться на поверхні молекули.
Супервторинну структуру у вигляді -діжечки мають деякі
ферменти, наприклад тріозофосфатізомераза й один домен пі-
руваткінази (рис. 5.16).
А Б
Рис. 5.16. Супервторинні структури у вигляді -діжечки:
А – тріозофосфатізомераза, Б – домен піруваткінази
Структурний мотив -спіраль – поворот – -спіраль знайдений у

багатьох ДНК-зв'язувальних білках. Двоспіральна структура ДНК
має дві борозенки – велику й малу. Велика борозенка добре влашто-
вана для зв'язування білків з невеликими структурними ділянками.
У даний структурний мотив входя-ть дві -спіралі (одна коро-
тша, інша довша), сполучені поворотом поліпептидного ланцюга.
Коротша -спіраль розміщується впоперек борозенки, а довша –
у великій борозенці, утворюючи нековалентні специфічні зв'язки
радикалів амінокислот із нуклеотидами ДНК (рис. 5.17).
Супервторинну структуру у вигляді "цинкового пальця" також
часто знаходять у ДНК-зв'язувальних білках. "Цинковий палець" –
це фрагмент білка, який містить близько 20 амінокислотних за-
лишків, в якому атом цинку зв'язаний з радикалами чотирьох
амінокислот: зазвичай із двома залишками цистеїну та двома –
гістидину (рис. 5.18).
Два близько розміщені залишки цистеїну відокремлені від
двох інших залишків гістидину (або цистеїну) амінокислотною
послідовністю, що складається приблизно з 12 амінокислотних
залишків. Ця ділянка білка утворює -спіраль, яка може специ-
188
фічно зв'язуватися з регуляторними ділянками великої борозен-

ки ДНК. Специфічність взаємодії ДНК-зв'язувального білка з пев-
ною ділянкою ДНК залежить від послідовності амінокислотних
залишків, розміщених в ділянці "цинкового пальця".
Рис. 5.17. Зв'язування супервторинної структури

-спіраль – поворот – -спіраль ДНК-зв'язувального білка
у великій борозенці ДНК
E
V K
F S -спіральна ділянка
A "цинкового пальця",
S що зв'язується з ДНК
L
R
залишок S залишок
Цис E Гіс
R
L C H
H Zn O
R
G V
C H
залишок залишок
K K Гіс
Цис
Y N
Рис. 5.18. Фрагмент ДНК-зв'язувального білка
у вигляді "цинкового пальця"
Деякі ДНК-зв'язувальні білки олігомерні, тобто містять у своє-

му складі декілька поліпептидних ланцюгів. Крім того, існують
білки, які функціонують у комплексі з іншими білками. Об'єд-
нання протомерів або окремих білків у комплекси іноді здійсню-
189
Біохімія
ється за допомогою структурних мотивів, які називаються

"лейциновою застібкою".
На поверхні кожного з двох взаємодіючих пептидних ланцю-
гів або білків є -спіральна ділянка, що містить щонайменше
4 залишки лейцину. Лейцинові залишки розміщуються через
кожні 6 амінокислот один від одного. Оскільки кожен оберт -
спіралі містить 3,6 амінокислотні залишки, радикали лейцину
знаходяться на поверхні кожного другого оберту.
Лейцинові залишки -спіралі одного білка можуть взаємодіяти
з лейциновими залишками другого білка за допомогою гідрофоб-
них взаємодій, з'єднуючи їх разом (рис. 5.19).
гідрофобні радикали
Лей
-спіральна -спіральна
ділянка ділянка
другого білка першого білка
Рис. 5.19. "Лейцинова застібка"

між -спіральними ділянками двох білків
Прикладом з'єднання білків за допомогою "лейцинової застіб-

ки" можуть бути гістони – ядерні білки, до складу яких входить
велика кількість позитивно заряджених амінокислот – аргініну
та лізину. Молекули гістонів об'єднуються в комплекси, що скла-
даються з восьми мономерних білків і утримуються "лейцинови-
ми застібками", незважаючи на те, що всі мономери мають
сильний позитивний заряд.
Доменна структура білків. Якщо поліпептидний ланцюг біл-
ка містить більше 200 амінокислот, то, як правило, її просторо-
ва структура сформована у вигляді двох чи більше доменів.
Домен – ділянка поліпептидного ланцюга, яка в процесі форму-
вання просторової структури набуває незалежно від інших ді-
лянок того самого ланцюга конформації глобулярного білка.
Так, легкий ланцюг імуноглобуліну G складається з двох доме-
190
нів. У деяких випадках доменами називають окремі структурні

ділянки поліпептидного ланцюга.
Домени можна виділити, діючи на білок протеолітичними фер-
ментами, котрі легко розривають пептидні зв'язки на ділянці по-
ліпептидного ланцюга, розміщеній між доменами. Після цього
деякі домени можуть зберігати свої біологічні властивості.
5.2.5. Четвертинна структура білків

Багато білків містять у своєму складі тільки один поліпептид-
ний ланцюг. Їх називають мономерами. До мономерів належать і
білки, що складаються з кількох ланцюгів, але сполучених кова-
лентно, наприклад, дисульфідними зв'язками (тому інсулін по-
трібно розглядати як мономерний білок).
Разом із тим, існують білки, які складаються з двох і більше
поліпептидних ланцюгів. Після формування тривимірної струк-
тури кожного поліпептидного ланцюга вони об'єднуються за до-
помогою тих самих слабких взаємодій, які брали участь в утво-
ренні третинної структури: гідрофобних, іонних, водневих.
Кількість і взаємне розміщення поліпептидних ланцюгів у
просторі називають четвертинною структурою білків. Окремі
поліпептидні ланцюги у такому білку називають протомерами,
або субодиницями. Білок, який має у своєму складі декілька
протомерів, називають олігомерним.
До складу олігомерних білків може входити від двох до кількох
десятків протомерів, хоча найчастіше зустрічаються білки, що
містять від двох до чотирьох поліпептидних ланцюгів (димерні,
тетрамерні білки).
Так, фермент гексокіназа містить у своєму складі 2 протомери;
білок еритроцитів гемоглобін і фермент лактатдегідрогеназа – 4;
фермент внутрішньої мембрани мітохондрій цитохромоксида-
за – 13, а глутамінсинтетаза – 12 протомерів (рис. 5.20). Існують
також великі багатофункціональні комплекси, які мають у своєму
складі кілька десятків поліпептидних ланцюгів (скажімо, піруват-
дегідрогеназний комплекс складається з 312 протомерів).
Деякі олігомерні білки містять ідентичні протомери (наприклад,
гексокіназа), інші складаються з різних протомерів. Так, у складі
гемоглобіну присутні два - і 2 β-протомери, а в складі лактатде-
гідрогенази, яка має 4 протомери, 2 типи мономерів (Н і М) у
різних тканинах можуть об'єднуватися у різних сполученнях
(наприклад, 4Н або 3Н + 1М і т. д.).
191
Біохімія
вигляд зверху вигляд збоку

Рис. 5.20. Субодинична структура глутамінсинтетази
Олігомерні білки мають велику молекулярну масу. Білки з молеку-

лярною масою понад 50 000 Да практично завжди містять декілька
мономерних поліпептидних ланцюгів. Порівняно з індивідуальними
мономерними білками олігомери виконують складніші функції.
Упізнавання й приєднання окремих протомерів олігомерного
білка відбувається завдяки формуванню на їхній поверхні кон-
тактних ділянок. Останні складаються з радикалів амінокислот,
зібраних у даному місці в процесі утворення третинної структу-
ри білка. Сукупність цих радикалів формує унікальні поверхні,
здатні з високою специфічністю з'єднуватись одна з одною.
Специфічність зв'язування контактних ділянок визначається
їхньою комплементарністю. Комплементарність – просторова
та хімічна відповідність взаємодіючих поверхонь. Крім геомет-
ричної відповідності, функціональні групи радикалів амінокис-
лот на одній контактуючій поверхні мають утворювати слабкі
хімічні зв'язки з радикалами амінокислот на другій поверхні
(рис. 5.21). На ділянці контактних поверхонь зазвичай міститься
багато гідрофобних радикалів амінокислот, у результаті об'єд-
нання яких формується гідрофобне ядро олігомерного білка. Гід-
рофільні радикали можуть утворювати водневі та іонні зв'язки.
протомер
А
протомер
Б
Рис. 5.21. Схема утворення димерної білкової молекули:

між протомерами А і Б утворюється велика кількість слабких зв'язків,
позначених на рисунку рисочками
192
Отже, взаємодія протомерів здійснюється в багатьох точках

контактуючих поверхонь з утворенням десятків слабких зв'язків.
Завдяки цьому контактні поверхні сполучаються з високою спе-
цифічністю й помилки формування четвертинної структури біл-
ків практично повністю виключаються.
Комплементарність – універсальний принцип, властивий жи-
вій природі й лежить в основі упізнавання та сполучення не
тільки протомерів, але й інших (не обов'язково білкових) молекул.
5.3. Формування тривимірної

структури білка в клітині
Формування тривимірної структури – один з найважливіших

біологічних процесів, тому що від просторової структури білків
залежить їхня біологічна функція.
Процес згортання поліпептидного ланцюга в правильну просто-
рову структуру отримав назву фолдинг білка. Індивідуальні білки,
продукти одного гена, мають ідентичну амінокислотну послідов-
ність і набувають в однакових умовах клітини однакової конфор-
мації та функції. Це положення підтверджується здатністю певних
білків після денатурації (унаслідок якої відбувається розрив слаб-
ких зв'язків, але не руйнується первинна структура білків) спон-
танно відновлювати свою унікальну конформацію та функцію.
Проте в клітині концентрація білків є настільки високою, що
існує велика ймовірність взаємодії білків з несформованою кон-
формацією. На їхній поверхні розміщуються гідрофобні радика-
ли, схильні до об'єднання. Тому для багатьох білків з високою
молекулярною масою та складною просторовою структурою
фолдинг відбувається за участю спеціальної групи білків – шапе-
ронів (від фр. shaperon – нянька).
5.3.1. Ренативація білків

Довгий час вважалося, що процес денатурації білків є необо-
ротним. Проте виявилося, що деякі очищені й денатуровані біл-
ки здатні в дослідних умовах відновлювати конформацію при
видаленні денатуруючих агентів.
На початку 60-х рр. ХХ ст. виявили, що процес денатурації біл-
ків може бути оборотним. Це відкриття було зроблено під час
вивчення денатурації рибонуклеази – ферменту, що розщеплює
193
Біохімія
зв'язки між нуклеотидами в РНК. Рибонуклеаза – глобулярний

білок з одним поліпептидним ланцюгом, який складається з
124 амінокислотних залишків. Його конформацію стабілізують
4 дисульфідні та багато слабких зв'язків.
Обробка рибонуклеази -меркаптоетанолом (НО–СН2–СН2–SH)
приводить до розриву дисульфідних зв'язків і відновленню
SH-груп цистеїнових залишків, що порушує компактну структу-
ру білка. Додавання 8 моль/л розчину сечовини або 6 моль/л
розчину гуанідинхлориду, які викликають розрив слабких зв'яз-
ків у білку й утворення нових водневих зв'язків із денатуруючи-
ми агентами, приводить до утворення випадково згорнутих по-
ліпептидних ланцюгів рибонуклеази, позбавлених ферментатив-
ної активності, тобто до денатурації ферменту. Денатуруючі аген-
ти не руйнують первинну структуру білка.
Але якщо шляхом діалізу очистити рибонуклеазу від денату-
руючих агентів і -меркаптоетанолу, ферментативна активність
білка поступово відновлюється. Цей процес називається ренату-
рацією, або ренативацією білка. Сульфгідрильні групи денатуро-
ваного ферменту під дією кисню повітря окинюються, у резуль-
таті знову виникають 4 дисульфідні зв'язки, характерні для на-
тивної структури білка. Зі 105 можливих способів зв'язування
SH-груп залишків цистеїну реалізується тільки один варіант, ха-
рактерний для нативної конформації білка (рис. 5.22).
А Б В
HS
65
HS
72 72 72
HS 40 58
1 2
58 65 58 65
HS HS
110 84 26 HS 26 84 110 84 26
95 95 95
HS
40 HS 110
40
Рис. 5.22. Денатурація та ренативація рибонуклеази:

А – нативна молекула рибонуклеази, у третинній структурі якої
є 4 дисульфідні зв'язки; Б – денатурована молекула рибонуклеази;
В – нативна молекула рибонуклеази, у структурі якої знову утворені
4 дисульфідні зв'язки між тими самими залишками цистеїну;
1 – додавання сечовини і -меркаптоетанолу;
2 – видалення сечовини й -меркаптоетанолу
194
Можливість ренативації пізніше було доведено й для інших

білків, зокрема міоглобіну. Збереження первинної структури біл-
ка – необхідна умова для відновлення її конформації. На основі
цих дослідів був виведений фундаментальний принцип молеку-
лярної біології: амінокислотна послідовність білків визначає їхню
конформацію та специфічну функцію.
Формування просторової структури білка – самовільний про-
цес, під час якого білок прагне прийняти конформацію з най-
меншою вільною енергією в даних умовах. Зміна умов оточуючо-
го середовища або зміна первинної структури даного білка мо-
жуть призвести до зміни його конформації і функції.
5.3.2. Структура і функціональна роль шаперонів

у фолдингу білка
У процесі синтезу поліпептидних ланцюгів, транспорту їх че-
рез мембрани, під час збирання олігомерних білків виникають
проміжні нестабільні конформації, схильні до агрегації. На щой-
но синтезованому поліпептиді є багато гідрофобних радикалів,
які в тривимірній структурі заховані всередині молекули. Тому
на час формування нативної конформації реакційноздатні амі-
нокислотні залишки одних білків мають бути ізольовані від таких
самих груп інших білків.
У всіх відомих організмах від прокаріотів до вищих еукаріотів
знайдені білки, здатні зв'язуватися з білками, які перебувають у
нестійкому, здатному до агрегації стані. Вони здатні стабілізувати
їхню конформацію, забезпечуючи фолдинг білка. Це – шаперони.
Відповідно до молекулярної маси всі шаперони (Ш) можна
розділити на шість основних груп:
 високомолекулярні – з молекулярною масою від 100 до 110 кДа;
 Ш-90 – з молекулярною масою від 83 до 90 кДа;
 Ш-70 – з молекулярною масою від 66 до 78 кДа;
 Ш-60;
 Ш-40;
 низькомолекулярні – з молекулярною масою від 15 до 30 кДа.
Серед шаперонів розрізняють конститутивні білки (високий ба-
зальний синтез яких не залежить від стресових впливів на кліти-
ни організму) та індуцибельні, синтез яких у нормальних умовах
слабкий, але під час стресових впливів на клітину він стрімко
збільшується. Індуцибельні шаперони належать до білків теплово-
195
Біохімія
го шоку, швидкий синтез яких відзначають практично в усіх клі-

тинах, які піддаються будь-яким стресовим впливам. Назва білки
теплового шоку виникла в результаті того, що вперше вони були
знайдені в клітинах, які піддавалися дії високої температури.
Під час синтезу білків N-кінцева ділянка поліпептиду синтезу-
ється раніше, ніж С-кінцева ділянка. Для формування конфор-
мації білка потрібна його повна амінокислотна послідовність.
Тому в період синтезу білка на рибосомі захист реакційноздат-
них радикалів (особливо гідрофобних) здійснюють Ш-70.
Ш-70 – висококонсервативний клас білків, він присутній в
усіх компартментах клітини: цитоплазмі, ядрі, ендоплазматич-
ному ретикулумі, мітохондріях. Поблизу карбоксильного кінця
єдиного поліпептидного ланцюга шаперонів є ділянка у формі бо-
розенки, утворена радикалами амінокислот. Вона здатна взаємоді-
яти з ділянками білкових молекул і розгорнутих поліпептидних
ланцюгів довжиною в 7–9 амінокислотних залишків, збагачених
гідрофобними радикалами. В амінокислотному ланцюзі, який
перебуває в процесі синтезу, такі ділянки зустрічаються приблиз-
но через кожні 16 амінокислот.
Фолдинг багатьох високомолекулярних білків, що мають складну
конформацію (наприклад, доменну будову), здійснюється у спеціа-
льному просторі, сформованому Ш-60, який функціонує у вигляді
олігомерного комплексу, що складається з 14 субодиниць (рис. 5.23).
Ш-60 утворюють два кільця, кожне з яких складається із семи
субодиниць, сполучених одна з одною. Субодиниця Ш-60 скла-
дається з трьох доменів: апікального (верхівкового), проміжного
та екваторіального. Верхівковий (апікальний) домен має ряд гід-
рофобних залишків, спрямованих у порожнину кільця, сформо-
ваного субодиницями. Екваторіальний домен має ділянку зв'язу-
вання з АТФ і володіє АТФазною активністю, тобто здатен гідро-
лізувати АТФ до АДФ і Н3РО4.
Шапероновий комплекс має високу спорідненість до білків, на
поверхні яких є елементи, характерні для не згорнутих молекул
(передусім ділянки, збагачені гідрофобними радикалами). Опи-
няючись у порожнині шаперонового комплексу, білок зв'язується
з гідрофобними радикалами апікальних ділянок Ш-60. У специфі-
чному середовищі цієї порожнини, в ізоляції від інших молекул
клітини відбувається перебирання можливих конформацій білка,
поки не буде знайдена єдина, найбільш енергетично вигідна кон-
формація. Вивільнення білка зі сформованою нативною конфор-
мацією супроводжується гідролізом АТФ у екваторіальному доме-
196
ні. Якщо білок не набув нативної конформації, він повторно зв'я-

зується із шапероновим комплексом. Такий шаперонозалежний
фолдинг білків потребує витрат великої кількості енергії.
А
апікальний домен
білкова субодиниця проміжний домен

Ш-60
екваторіальний
домен
Рис. 5.23. Структура шаперонового комплексу,

що складається з 14 білкових молекул Ш-60:
А – вигляд збоку; Б – вигляд зверху
Отже, синтез і фолдинг білків відбуваються за участю різних

груп шаперонів, які запобігають небажаній взаємодії білків з ін-
шими молекулами клітини й супроводжують їх до остаточного
формування нативної структури (рис. 5.24).
Шаперони, котрі беруть участь у захисті клітинних білків від
денатуруючих впливів, як уже йшлося вище, належать до білків
теплового шоку (БТШ) і в літературі часто позначаються як HSP
(від англ. heat shock protein).
Під час дії різних стресових факторів (висока температура,
гіпоксія, інфекція, УФ-випромінювання, зміна рН середовища,
зміна молярності середовища, дія токсичних хімічних речовин,
важких металів тощо) у клітинах посилюється синтез БТШ. Ма-
ючи високу спорідненість до гідрофобних ділянок частково де-
натурованих білків, вони можуть попереджати їхню повну дена-
турацію й відновлювати нативну конформацію білків.
197
Біохімія
рибосома
мРНК
шаперони-70
поліпетид, що
синтезується
поліпетид
шаперони-60
шапероновий комплекс
Б нативний білок
Рис. 5.24. Участь шаперонів у фолдингу білків:
А – участь шаперонів-70 у відвертанні гідрофобних взаємодій
між ділянками поліпептиду, що синтезується; Б – формування
нативної конформації білка в шапероновому комплексі
Установлено, що короткочасні стресові впливи збільшують
вироблення БТШ і підвищують стійкість організму до довгостро-
кових стресових впливів. Так, короткочасна ішемія серцевого
м'яза в період бігу під час помірних тренувань значно підвищує
стійкість міокарда до довготривалої ішемії, викликаної стенокар-
дією або закупорюванням судин серця тромбом. У наш час перс-
пективними дослідженнями в медицині вважають пошуки фар-
макологічних і молекулярно-біологічних засобів активації синте-
зу БТШ у клітинах.
5.3.3. Хвороби, пов'язані з порушенням фолдингу білків

Розрахунки показали, що лише невелика частина теоретично
можливих варіантів поліпептидних ланцюгів може приймати од-
ну стабільну просторову структуру. Більшість ж білків може
приймати велику кількість конформацій із приблизно однако-
вою вільною енергією Гіббса, але проявляти при цьому різні влас-
198
тивості. Первинна структура більшості відомих білків, відібраних

еволюцією, забезпечує виняткову стабільність однієї конформації.
Але деякі розчинні у воді білки внаслідок зміни умов можуть
набувати конформації погано розчинних, здатних до агрегації
молекул, що утворюють у клітинах фібрилярні відкладення, які
називаються амілоїдом (від лат. amylum – крохмаль). Як і крох-
маль, амілоїдні включення виявляють під час забарвлювання
тканини йодом. Це може відбуватися внаслідок:
 гіперпродукції деяких білків, у результаті чого збільшується
концентрація їх у клітині;
 потрапляння до клітини або утворення в ній білків, здатних
впливати на конформацію інших молекул білка;
 активації протеолізу нормальних білків організму, з утворен-
ням нерозчинних, схильних до агрегації фрагментів;
 точкових мутацій у структурі білка.
Через відкладання амілоїду в органах і тканинах порушуються
структура й функції клітин, спостерігаються їхні дегенеративні
зміни й розростання сполучнотканинних або гліальних клітин.
Розвиваються хвороби, які називаються амілоїдозами. Для кож-
ного виду амілоїдозу характерний певний тип амілоїду. Нині
описало понад 15 таких хвороб.
Хвороба Альцгеймера – найпоширеніший серед інших -амі-
лоїдозів нервової системи. Як правило, він уражує осіб похилого
віку й характеризується прогресуючим розладом пам'яті та
повною деградацією особистості. У тканині мозку відкладається
-амілоїд – продукт зміни конформації нормального білка органі-
зму людини. Він утворюється з великого попередника шляхом
часткового протеолізу й синтезується в багатьох тканинах.
-амілоїд, на відміну від свого нормального попередника, який
містить багато -спіральних ділянок, має вторинну -складчасту
структуру, агрегує з утворенням нерозчинних фібрил, стійкий до
дії протеолітичних ферментів.
Причини порушення фолдингу білків у тканині мозку не з'я-
совані й чекають свого пояснення. Можливо, з віком зменшуєть-
ся синтез шаперонів, здатних брати участь у формуванні й під-
тримці нативної конформації білків, або збільшується активність
протеаз, що приводить до збільшення концентрації білків, здат-
них змінювати конформацію.
199
Біохімія
Пріонові хвороби. Пріони – особливий клас білків, які мають

інфекційні властивості. Потрапляючи до організму людини чи
спонтанно виникаючи, вони здатні викликати важкі невиліковні
хвороби ЦНС, які називають пріоновими хворобами. Назва
"пріони" походить від абревіатури англійської назви
proteinaceous infectious particle – білкова інфекційна частинка.
Пріоновий білок кодується тим самим геном, що і його норма-
льний аналог, тобто вони мають ідентичну первинну структуру.
Однак два білки мають різну конформацію: пріоновий білок ха-
рактеризується високим вмістом -шарів, тоді як нормальний
білок має багато -спіральних ділянок. Крім того, пріоновий бі-
лок стійкий до дії протеаз і, потрапляючи до тканин мозку,
сприяє перетворенню нормального білка на пріоновий у резуль-
таті міжбілкових взаємодій. Утворюється так зване ядро поліме-
ризації, що складається з агрегованих пріонових білків, до яких
здатні приєднуватися нові молекули нормального білка. У ре-
зультаті в їхній просторовій структурі відбуваються конформа-
ційні перебудови, характерні для пріонових білків.
Відомі випадки спадкових форм пріонових хвороб, викликаних
мутаціями у структурі даного білка. Але можливе й зараження
людини пріоновими білками, у результаті чого виникає захворю-
вання, що приводить до смерті хворого. Так, куру – пріонова хво-
роба аборигенів Нової Гвінеї, її епідемічний характер пов'язаний
із традиційним канібалізмом у цих племенах і передачею інфек-
ційного білка від однієї особи до іншої. У зв'язку зі зміною їхнього
способу життя це захворювання практично зникло.
У наш час зріс інтерес до пріонових хвороб у зв'язку із зара-
женням людей пріонами під час вживання м'ясопродуктів,
отриманих від тварин – носіїв пріонів, що викликають сказ ко-
рів (хвороба Кройтцфельдта – Якоба). Незважаючи на те, що прі-
онові білки людини і тварин відрізняються зовсім трохи, трива-
лий час вважали, що існують міжвидові бар'єри на шляху пере-
дачі хвороби. Проте останні дані показали, що ці бар'єри не аб-
солютні й існує принципова можливість передачі хвороби від
одного виду до іншого. Так, у Великій Британії до середини
1999 р. було зареєстровано близько 40 випадків даного захворю-
вання. Прогноз не виключає розвитку епідемії пріонової хвороби
в найближчі 10–15 років.
200
5.4. Функціонування білків
Кожному індивідуальному білку з унікальною первинною

структурою та конформацією притаманна й унікальна функція,
яка відрізняє його від інших білків. Набір індивідуальних білків
виконує в клітині багато різноманітних і складних функцій.
Необхідна умова для функціонування білків – приєднання до
нього другої речовини – ліганду. Лігандами можуть бути як ни-
зькомолекулярні речовини, так і макромолекули. Взаємодія білка
з лігандом високоспецифічна й визначається будовою певної ді-
лянки полімеру, який називається центром зв'язування білка з
лігандом, або активним центром.
5.4.1. Активний центр білків і вибірковість

зв'язування його з лігандом
Активний центр білків – певна ділянка білкової молекули,
розташована в її заглибині ("кишені"), сформована радикалами
амінокислот і здатна комплементарно зв'язатися з лігандом.
У лінійній послідовності поліпептидного ланцюга радикали, що
формують активний центр, можуть знаходитися на значній від-
стані один від одного.
Висока специфічність зв'язування білка з лігандом забезпечу-
ється комплементарністю структури активного центру білка
структурі ліганду (рис. 5.25).
Під комплементарністю розуміють просторову й хімічну від-
повідність взаємодіючих молекул. Ліганд повинен мати здатність
входити та просторово збігатися з конформацією активного
центру. Цей збіг може бути неповним, але завдяки конформа-
ційній лабільності білка активний центр здатний до невеликих
змін і "підганятися" під ліганд. Крім того, між функціональними
групами ліганду й радикалами амінокислот, які утворюють ак-
тивний центр, повинні виникати зв'язки, що утримують ліганд
в активному центрі. Зв'язки між лігандом і активним центром
білка можуть бути як нековалентними (іонними, водневими, гід-
рофобними), так і ковалентними.
Активний центр білка – відносно ізольована від навколишньо-
го середовища ділянка білкової молекули, сформована амінокис-
лотними залишками. У цій ділянці кожен залишок, завдяки
201
Біохімія
своєму індивідуальному розміру та функціональним групам фор-

мує "рельєф" активного центру. Об'єднання таких амінокислот у
єдиний функціональний комплекс змінює реакційну здатність
їхніх радикалів. Амінокислотні залишки, що входять до складу
активного центру, часто називають "ансамблем" амінокислот.
білок
А А
Л Л
білок
Л Л Б Л Б
ліганд
Л білок Л В
В
Рис. 5.25. Взаємодія білка з лігандом:

А і Б – некомплементарна взаємодія та руйнування зв'язків
між білком і лігандом; В – комплементарна взаємодія білка з лігандом
Унікальні властивості активного центру залежать не тільки від

хімічних властивостей формуючих його амінокислот, але й від їхньої
точної взаємної орієнтації у просторі. Тому навіть незначні пору-
шення загальної конформації білка в результаті точкових змін його
первинної структури або умов навколишнього середовища можуть
привести до зміни хімічних і функціональних властивостей радика-
лів, які формують активний центр, до порушення зв'язування білка
з лігандом і його функції. Під час денатурації активний центр білків
руйнується і відбувається втрата їхньої біологічної активності.
Часто активний центр формується таким чином, що доступ во-
ди до функціональних груп його радикалів обмежений, тобто ство-
рюються умови для зв'язування ліганду з радикалами амінокислот.
У деяких випадках ліганд приєднується тільки до одного з ато-
мів, що має певну реакційну здатність, наприклад, приєднання О2
до заліза міоглобіну або гемоглобіну. Але властивість даного атома
вибірково взаємодіяти з О2 визначається властивостями радикалів,
що оточують атом заліза у складі гему. Гем міститься і в інших біл-
ках, таких як цитохроми. Однак функція атома заліза в цитохро-
мах інша, він є посередником для передачі електронів від однієї
речовини до іншої, при цьому залізо стає то дво-, то тривалентним.
202
Центр зв'язування білка з лігандом часто розміщується між

доменами. Наприклад, протеолітичний фермент трипсин, що бе-
ре участь у гідролізі пептидних зв'язків харчових білків у кишеч-
нику, має два домени, розділених борозенкою. Внутрішня поверх-
ня борозенки формується амінокислотними радикалами цих до-
менів, розташованими в поліпептидному ланцюзі далеко один
від одного (Сер177, Гіс40, Асп85).
Різні домени в білку можуть переміщуватись один відносно
одного під час взаємодії з лігандом, що полегшує подальше функ-
ціонування білка. Як приклад можна розглянути роботу гексокі-
нази, ферменту, що каталізує перенесення фосфорного залишку
з АТР на молекулу глюкози (під час її фосфорилювання). Актив-
ний центр гексокінази розміщується в щілині між двома доме-
нами (рис. 5.26). Під час зв'язування гексокінази з глюкозою до-
мени, які її оточують, зближуються, і субстрат опиняється
в "пастці", що полегшує його подальше фосфорилювання.
глюкоза
домени
гексокінази
Рис. 5.26. Зв'язування гексокінази з глюкозою

Основна властивість білків, яка лежить в основі їхніх функ-
цій, – вибірковість приєднання до певних ділянок білкової моле-
кули специфічних лігандів. Вони можуть бути неорганічними
(часто іони металів) і органічними речовинами, низькомолеку-
лярними та високомолекулярними сполуками. Існують ліганди,
які змінюють свою хімічну структуру під час приєднання до
активного центру білка (зміни субстрату в активному центрі
ферменту). Є ліганди, які приєднуються до білка тільки в мо-
мент функціонування (наприклад, О2, що транспортується ге-
моглобіном), і ліганди, котрі постійно зв'язані з білком і вико-
нують допоміжну роль під час функціонування білків (наприклад,
залізо, що входить до складу гемоглобіну).
У тих випадках, коли амінокислотні залишки, які формують
активний центр, не можуть забезпечити функціонування даного
203
Біохімія
білка, до певних ділянок активного центра можуть приєднуватися

небілкові молекули. Так, в активному центрі багатьох ферментів
присутній іон металу (кофактор) або органічна небілкова молеку-
ла (кофермент). Небілкову частину, міцно зв'язану з активним
центром білка і необхідною для його функціонування, називають
простетичною групою. Міоглобін, гемоглобін і цитохроми мають в
активному центрі простетичну групу – гем, який містить залізо.
Сполучення протомерів в олігомерному білку – приклад взаємодії
високомолекулярних лігандів. Кожен протомер, сполучений з ін-
шими протомерами, слугує для них лігандом, як і вони для нього.
Іноді приєднання якого-небудь ліганду змінює конформацію
білка, у результаті формується центр зв'язування з іншими лі-
гандами. Наприклад, білок кальмодулін після зв'язування з чо-
тирма іонами Са2+ у специфічних ділянках набуває здатності
взаємодіяти з деякими ферментами, змінюючи їхню активність.
Швидкість взаємодії білка з лігандом визначається концент-
раціями білка й ліганду в розчині, а також ступенем комплемен-
тарності білка й ліганду.
Константа дисоціації – характеристика спорідненості актив-
ного центра до ліганду. Оскільки взаємодія білка з лігандом – обо-
ротний процес, то його можна описати наступним рівнянням:
K1
P+L PL,
K-1
де Р – білок, L – ліганд, PL – комплекс білка з лігандом, К1 – конс-
танта швидкості зв'язування білка з лігандом, К–1 – константа
швидкості розпаду комплексу PL.
Коли швидкості утворення й розпаду комплексу однакові,
йдеться про те, що система знаходиться у стані рівноваги:
[P][L]K1 [PL]K 1 .
Звідси
K [P][L]
K дис = -1 = .
K1 [PL]
Співвідношення констант розпаду [PL] комплексу і його утво-
рення називається константою дисоціації (Кдис) комплексу [PL].
Чим менша Кдис, тим більше молекул ліганду зв'язано з білком,
тим більша комплементарність між P та L і тим більша спорідне-
ність ліганду до білка, тобто між Кдис і спорідненістю ліганду до
білка є обернено пропорційний зв'язок.
204
Іноді при описуванні процесу зв'язування білка з лігандом ви-

користовують величину, обернену Кдис, яка називається констан-
тою зв'язування (Кзв), або асоціації:
1 [PL]
K зв   .
K дис [P][L]
Між Кзв і спорідненістю ліганду до білка є прямо пропорційна
залежність. За постійної концентрації білка збільшення концент-
рації ліганду приводить до росту концентрації [PL]. Ця залеж-
ність носить характер гіперболічної кривої (рис. 5.27). Крива пря-
мує до максимуму, коли за деякої концентрації ліганду всі молеку-
ли білка перебувають у зв'язаному з лігандом стані (відбувається
насичення білка лігандом). Ступінь насичення білка лігандом мож-
на виразити рівнянням:
ступінь насичення  [PL] [Po ] 100
(де Ро – концентрація білка до додавання ліганду).
Ступінь насичення, %
100
75
50
25
2 4 6 8 [ L ], моль/л
Кдис
Рис. 5.27. Графік насичення білка лігандом
При напівнасиченні білка лігандом концентрації [PL] і [P] є рів-
ними, і з рівняння Кдис, наведеного вище, випливає, що Кдис = [L],
тобто Кдис чисельно дорівнює концентрації ліганду, за якої 50 % біл-
ка знаходиться в комплексі з лігандом. Тому за кривою насичення
можна знайти Кдис і оцінити спорідненість даного білка до ліганду.
Як було описано вище, при зростаючій концентрації ліганду
насичення білка обмежується його концентрацією. У разі над-
лишку ліганду всі молекули білка містяться у складі комплексу
205
Біохімія
[PL]. Але якщо збільшувати концентрацію білка, то кількість [PL]

почне збільшуватися пропорційно кількості білка. Концентрацію
комплексу [PL] можна реєструвати за допомогою вимірювання
поглинання світла. Ураховуючи, що його кількість пропорційна
концентрації білка, можна на основі побудованого графіка визна-
чати концентрацію білка в розчині (рис. 5.28).
А
0,3
0,2
0,1
1 2 3 4 5 [Р]
Рис. 5.28. Графік залежності зміни поглинання світла,
що відображає концентрацію комплексу [PL] від концентрації білка Р:
на осі А реєструють зміну, наприклад, поглинання світла,
викликане утворенням комплексу [PL]
5.4.2. Речовини, які впливають на функціонування білків

Хоча взаємодія ліганду з активним центром білка є високоспе-
цифічною, завжди можна підібрати іншу речовину, яка також буде
взаємодіяти з білком. Ліганд, котрий взаємодіє з білком і порушує
його функцію, називається інгібітор білка. Якщо ця речовина за
структурою схожа на ліганд, його називають структурним аналогом
ліганду; вона також взаємодіє з активним центром білка. Аналог,
який заміщує природний ліганд в активному центрі білка та знижує
його функцію, називається конкурентний інгібітор білка.
Аналоги природних лігандів білків використовують у медицині
як лікарські препарати. Такі ліки широко застосовують у регуля-
ції передачі збудження через синапси.
Передача сигналу від нерва до нерва або від нерва до ефектор-
ного органа здійснюється через синапси за допомогою хімічних
молекул – нейромедіаторів. Нейромедіатор, який виділяється під
час проходження імпульсу по нервових закінченнях, повинен
високоспецифічно взаємодіяти з білками-рецепторами на пост-
206
синаптичній мембрані. Проте, модифікуючи хімічну структуру

нейромедіатору, можна отримати речовини, які також можуть
зв'язуватися з рецепторами, але при цьому змінювався б фізіоло-
гічний ефект: зменшувався або збільшувався. У фармакології
такі речовини називаються відповідно антагоністи й агоністи.
Інгібітори білків-рецепторів у холінергічних синапсах. Як
приклад можна розглянути ліки, що порушують проведення нер-
вового імпульсу через холінергічні синапси, де нейромедіатором
є ацетилхолін. Холінергічні білки-рецептори неоднорідні за своєю
структурою і здатні зв'язуватися з іншими, крім ацетилхоліну,
лігандами. Їх поділяють на дві великі групи:
 М-холінорецептори, називаються так завдяки їхній здатності
вибірково взаємодіяти з мускарином (токсин мухомора);
 Н-холінорецептори, що вибірково зв'язують нікотин.
У нервовом'язових синапсах присутні Н-холінорецептори, взає-
модія яких з ацетилхоліном викликає скорочення м'язів. Для роз-
слаблення м'язів у ендоскопічних дослідженнях, а також під час
різноманітних хірургічних операцій використовують структурні
аналоги ацетилхоліну, які є інгібіторами даних рецепторів. При-
клад такої речовини – дитилін, що належить до групи лікарських
речовин, яку називають міорелаксанти (викликають м'язове роз-
слаблення). Уперше ці властивості були знайдені в отруті кураре, у
зв'язку з чим дані препарати називають також курареподібними:
ацетилхолін
дитилін
H
H2C C CH2 O
H
N CH3 CH O C C
H2C C CH2 CH2
H
OH
атропін
207
Біохімія
Найвідоміший специфічний інгібітор М-холінорецепторів –

атропін. Це – алкалоїд, що міститься в деяких рослинах: беладо-
ні, блекоті, дурмані. Він приєднується до М-холінорецепторів,
розташованих на мембрані ефекторних клітин, в ділянці закін-
чень парасимпатичних нервів. Атропін перешкоджає їхній взає-
модії з ацетилхоліном (антагоніст природного ліганду), тим са-
мим усуваючи ефекти подразнення парасимпатичних нервів.
Оскільки ацетилхолін, зв'язуючись з М-холінорецепторами,
викликає скорочення багатьох гладеньких м'язів, атропін (як лі-
карський препарат) знімає м'язові спазми (спазмолітик). Крім
того, він знижує стимульовану ацетилхоліном секрецію залоз
(бронхіальних, травних, потових).
М-холінорецептори присутні в різних відділах ЦНС. Передозу-
вання атропіном може викликати рухове й мовне збудження.
Лікарські речовини – стимулятори білкових функцій. Де-
які структурні аналоги лігандів рецепторних білків не є інгібіто-
рами, а викликають сильніші фізіологічні ефекти, ніж природні
ліганди. Їхня більш ефективна дія часто пов'язана з тим, що мо-
дифіковані ліганди повільніше інактивуються й руйнуються в
організмі. Наприклад, мезатон за структурою схожий на нейро-
медіатори симпатичної нервової системи (норадреналін і адре-
налін). Мезатон підвищує тонус судин і АТ, тому його використо-
вують під час мезотонії та колапсі. Він менше піддається дії ін-
активуючих його ферментів, тому виявляє довший і сильніший
ефект, ніж його природні аналоги:
HO HO
OH OH
H2 H2
HO C C NH2 HO C C NH
H H
CH3
HO
OH CH3
C C NH
H H
CH3
мезатон
Отрути – специфічні ліганди певних білків. Деякі отрути,

потрапляючи до організму людини, міцно зв'язуються з певними
208
білками, інгібують їх і тим самим викликають порушення біологіч-

них функцій.
Наприклад, -нейротоксини кобри специфічно взаємодіють із
холінергічними рецепторами постсинаптичних мембран, блоку-
ючи їхню роботу, і діють подібно до кураре. -Нейротоксини –
невеликі білки з молекулярною масою до 7000 Д (65–70 аміноки-
слотних залишків). Їхню третинну структуру стабілізують чотири
або п'ять специфічних дисульфідних зв'язків (залежно від виду
токсину). Спорідненість нейротоксинів до холінергічних рецеп-
торів дуже висока (Кдис = 10–11). Очевидно, що між токсином і
рецептором утворюється велика кількість зв'язків, що й приво-
дить до їхнього практично необоротного з'єднання.
Потрібно пам'ятати, що між ліками та отрутами часто існує
дуже прозора межа, і ефект їхньої дії часто залежить від дози
введеної речовини. Так, ліки, які призначаються в дозах, бі-
льших ніж терапевтичні, можуть діяти як отрути, тобто викли-
кати серйозні порушення обміну речовин і функцій організму,
а отрути в мікродозах часто використовують як лікарські пре-
парати. Скажімо, атропін, котрий широко використовується
для зняття спазмів гладеньких м'язів, у великих дозах викли-
кає збудження ЦНС, а в ще більших дозах – сон, який перехо-
дить у кому. Відомий гіпотензивний засіб клофелін при пере-
дозуванні викликає колапс.
5.5. Особливості функціонування

олігомерних білків
Олігомерні білки виявляють властивості, що відсутні в мономер-

них білках. Вплив четвертинної структури на функціональні влас-
тивості білка можна розглянути, порівнюючи будову й функції
двох споріднених гемвмісних білків – міоглобіну та гемоглобіну.
Обидва вони мають спільне еволюційне походження, схожу кон-
формацію окремих поліпептидних ланцюгів і схожу функцію (бе-
руть участь у транспорті кисню), але міоглобін – мономерний білок,
а гемоглобін – тетрамер. Наявність четвертинної структури в гемо-
глобіні надає цьому білку властивостей, які відсутні у міоглобіну.
209
Біохімія
5.5.1. Структура й функції міоглобіну

Міоглобін відносять до класу гемвмісних білків, тобто він міс-
тить простетичну групу (гем), досить міцно зв'язану з білковою
частиною. Міоглобін належить до глобулярних білків; він має
тільки один поліпептидний ланцюг.
Міоглобін є в червоних м'язах і бере участь в акумулюванні
кисню. Під час інтенсивної м'язової праці, коли парціальний
тиск кисню в тканині падає, О2 вивільнюється з комплексу з
міоглобіном і використовується в мітохондріях клітин для отри-
мання необхідної для роботи м'язів енергії. Міоглобін містить не-
білкову частину (гем) і білкову (апоміоглобін).
Гем – молекула, яка має структуру циклічного тетрапіролу, де
чотири пірольні кільця сполучені метиленовими містками і міс-
тять чотири метильні, два вінільні та два пропіонатні бічні лан-
цюги. Ця органічна частина гему називається протопорфіри-
ном. Можливі 15 варіантів розташування бокових ланцюгів, але
у складі гемопротеїнів присутній лише один ізомер – протопор-
фірин ІХ. У гемі чотири атоми азоту пірольних кілець поєднані
чотирма координаційними зв'язками з Fe2+, який міститься в
центрі молекули (рис. 5.29).
Апоміоглобін – білкова частина міоглобіну; первинна структу-
ра представлена послідовністю з 153 амінокислот, які у вторин-
ній структурі укладені у вісім -спіралей. -Спіралі позначають
латинськими літерами від А до Н, починаючи з N-кінця поліпеп-
тидного ланцюга; вони містять від 7 до 23 амінокислот. Для по-
значення індивідуальних амінокислот у первинній структурі
апоміоглобіну використовують або написання їхнього порядко-
вого номера від N-кінця (скажімо, Гіс64, Фен138), або букву -спі-
ралі й порядковий номер даної амінокислоти в цій спіралі, почи-
наючи з N-кінця (наприклад, Гіс F8).
Третинна структура має вигляд компактної глобули (усередині
практично немає вільного місця), утвореної за рахунок петель
і поворотів в ділянці неспіралізованих ланцюгів білка. Внутрі-
шня частина молекули практично повністю складається з гідро-
фобних радикалів, за винятком двох залишків Гіс, які розміщу-
ються в активному центрі.
Гем – специфічний ліганд апоміоглобіну, що приєднується до біл-
кової частини в заглибині між двома -спіралями – F і Е. Центр
зв'язування з гемом утворений переважно гідрофобними залиш-
ками амінокислот, що оточують гідрофобні пірольні кільця гему.
210
CH2 метильна група

вінільна
група CH CH3
2
H
C 3
1 4
H3C C CH2
H
N  N
 
HC H Fe2+ H CH
 
N  N
H 3C CH3
8 5
7 C 6
H
N CH2 CH2
H
CH2 пропіонатна група
CH2
пірольне кільце
COO- COO-
Рис. 5.29. Будова гему, який входить до складу
міоглобіну та гемоглобіну
До активного центру апоміоглобіну крім гідрофобних аміно-
кислот входять також два залишки Гіс (Гіс64 і Гіс93, або Гіс Е7
і Гіс F8), які відіграють важливу роль у функціонуванні білка.
Вони розміщені по різні боки від площини гему і входять до
складу спіралей F і Е, між якими розміщується гем. Атом заліза в
гемі може утворювати шість координаційних зв'язків, чотири
з яких утримують Fe2+ у складі протопорфірину ІХ (сполучаючи
його з атомами азоту пірольних кілець), а п'ятий зв'язок виникає
між Fe2+ і атомом азоту імідазольного кільця Гіс F8 (рис. 5.30).
Гіс F8
О2
Fе
гем
Гіс F7
F-спіраль Е-спіраль
Рис. 5.30. Розміщення гему в активному центрі апоміоглобіну
та протомерів апоміоглобіну
211
Біохімія
Гіс Е7 хоч і не зв'язаний з гемом, він, однак, необхідний для пра-

вильної орієнтації та приєднання другого ліганду – О2 до міоглобіну.
Амінокислотне оточення гему створює умови для досить міц-
ного, але оборотного зв'язування О2 з Fe2+ міоглобіну. Гідрофобні
залишки амінокислот, які оточують гем, запобігають проникнен-
ню до центра зв'язування міоглобіну води й окисненню Fе2+ до
Fe3+. Тривалентне залізо у складі гему не здатне приєднувати О2.
5.5.2. Структура й функції гемоглобіну

Гемоглобіни – споріднені білки, які містяться в еритроцитах лю-
дини і хребетних тварин. Ці білки виконують дві важливі функції:
 перенесення О2 із легень до периферичних тканин;
 участь у перенесенні СО2 і протонів із периферичних тканин
у легені для подальшого видалення з організму.
Кров щоденно повинна переносити з легень у тканини близько
600 л О2. Оскільки О2 погано розчинний у воді, то практично
весь кисень у крові зв'язаний з гемоглобіном еритроцитів.
Від здатності гемоглобіну насичуватись О2 в легенях і відносно
легко віддавати його в капілярах тканин залежить кількість
отриманого тканинами О2 та інтенсивність метаболізму. З іншо-
го боку, О2 – сильний окисник, надлишок надходження О2 у тка-
нини може привести до пошкодження молекул і порушення
структури та функцій клітин. Тому найважливішою функцією
гемоглобіну є його здатність регулювати спорідненість до О2 за-
лежно від умов у тканинах.
Гемоглобіни, як і міоглобін, відносять до гемопротеїнів, але
вони мають четвертинну структуру (складаються з чотирьох по-
ліпептидних ланцюгів), завдяки якій виникає можливість регу-
ляції їхніх функцій. В еритроцитах дорослої людини гемоглобін
становить 90 % від усіх білків даної клітини.
Гемоглобін А – основний гемоглобін дорослого організму, ста-
новить близько 98 % від загальної кількості гемоглобіну, тетра-
мер, складається з двох поліпептидних ланцюгів  і  (22).
Гемоглобін А2 – знаходиться в організмі дорослої людини в
меншій кількості, на його частку припадає близько 2 % від загаль-
ного гемоглобіну. Він складається з 2- та 2-ланцюгів.
Гемоглобін А1С – гемоглобін А, модифікований ковалентним при-
єднанням до нього глюкози (так званий глюкозований гемоглобін).
Ембріональний гемоглобін синтезується в ембріональному
жовчному мішку через декілька тижнів після запліднення. Являє
собою тетрамер 2ξ2. Через два тижні після формування печінки
212
плоду в ній починає синтезуватися гемоглобін F, який до шести

місяців заміняє ембріональний гемоглобін.
Гемоглобін F – фетальний гемоглобін, синтезується в печінці та
в кістковому мозку плоду до періоду його народження. Має тет-
рамерну структуру, яка складається з двох - та двох -ланцюгів.
Після народження дитини поступово замінюється на гемоглобін А,
який починає синтезуватись у клітинах кісткового мозку вже на
восьмому місяці розвитку плоду.
Конформація окремих протомерів гемоглобіну нагадує конфор-
мацію міоглобіну, незважаючи на те, що в первинній структурі
їхніх поліпептидних ланцюгів ідентичними є 24 амінокислотні
залишки. Протомери гемоглобіну, як і апоміоглобін, складаються
з восьми спіралей, скручених у щільну глобулярну структуру, яка
містить внутрішнє гідрофобне ядро та "кишеню" для зв'язування
гему. З'єднання гему з глобіном (білковою частиною) аналогічне
такому ж у міоглобіні – гідрофобне оточення гему, за винятком
двох залишків Гіс Е7 і Гіс F8 (рис. 5.31). Проте тетрамерна струк-
тура гемоглобіну порівняно з міоглобіном має складніший струк-
турно-функціональний комплекс, ніж міоглобін.
C C Гіс Е7
N CH CH
N
HC N HC N
H H
O O
O O
C O C O
площина
Fe Fe Fe Fe
гему
N N N N
HC CH HC CH HC CH HC CH
N C N C N C N C Гіс F8
А Б
Рис. 5.31. Просторове розташування СО та О2,
зв'язаних з вільним гемом (А) і гемом
у складі гемоглобіну або міоглобіну (Б)
Гем має високу спорідненість до оксиду вуглецю (СО). У водному
середовищі вільний від білкової частини гем зв'язується з СО у
25 000 разів сильніше, ніж О2. Високий ступінь спорідненості гему
213
Біохімія
до СО порівняно з О2 пояснюється різним просторовим розташу-

ванням комплексів Fe2+ гему щодо СО та О2 (рис. 5.31, А).
У комплексі Fe2+ гему з СО атоми Fe2+, вуглецю та кисню роз-
ташовані на одній прямій, а в комплексі Fe2+ гему з О2 атоми за-
ліза й кисню розміщені під кутом, що відображає їхнє оптималь-
не просторове розміщення.
У міоглобіні та гемоглобіні над Fe2+ в ділянці приєднання О2
міститься Гіс Е7, що порушує оптимальне розміщення СО в
центрі зв'язування білків і послаблює його взаємодію з гемом.
Навпаки, той же Гіс Е7 створює оптимальні умови для зв'язуван-
ня О2 (рис. 5.31, Б). У результаті спорідненість гему до СО в біл-
ках усього у 200 разів перевищує його спорідненість до О2.
Зниження спорідненості гемвмісних білків до СО має важливе
біологічне значення. СО утворюється в невеликих кількостях при
катаболізмі деяких речовин, у даному випадку гему.
Цей ендогенно утворений СО блокує приблизно 1 % гемвміс-
них білків. Якщо б спорідненість гему до СО не зменшувалась
під впливом білкового оточення, ендогенний оксид вуглецю міг
би викликати серйозні отруєння.
Чотири поліпептидні ланцюги, що з'єднані разом, утворюють
майже правильну форму кулі, де кожен -ланцюг контрактує
з двома -ланцюгами (рис. 5.32).
Рис. 5.32. Будова гемоглобіну

Оскільки в ділянці контакту між 1- і 1-, а також між 2- та
2-ланцюгами знаходиться багато гідрофобних радикалів, то між
цими поліпептидними ланцюгами формується сильне зв'язуван-
ня за рахунок виникнення в першу чергу гідрофобних, а також
іонних і водневих зв'язків. У результаті утворюються димери 11
і 22. Між цими димерами в тетрамерній молекулі гемоглобіну
виникають в основному полярні (іонні й водневі) зв'язки, тому
при зміні рН середовища в кислий або лужний бік у першу чергу
руйнуються зв'язки між димерами. Крім того, димери здатні лег-
ко переміщуватись один відносно одного.
214
Оскільки поверхня протомерів нерівна, поліпептидні ланцюги

в центральній області не можуть щільно прилягати один до одно-
го, у результаті в центрі формується "центральна порожнина",
що проходить крізь усю молекулу гемоглобіну.
Основна функція гемоглобіну – транспорт О2 від легень до
тканин. Олігомерна структура гемоглобіну забезпечує швидке
насичення його киснем у легенях (утворення оксигемоглобіну –
Нb(О2)4), можливість відщеплення кисню від гемоглобіну в капі-
лярах тканин при відносно високому парціальному тиску О2,
а також можливість регуляції спорідненості гемоглобіну до О2 за-
лежно від потреб тканин у кисні.
О2 зв'язується з протомерами гемоглобіну через Fe2+, який з'єд-
наний із чотирма атомами азоту пірольних кілець гему та атомом
азоту Гіс F8 білкової частини протомера. Зв'язування О2 з коорди-
наційним зв'язком Fe2+, що залишився вільним, відбувається на
іншому боці від площини гему в області Гіс Е7 (аналогічно тому, як
це відбувається в міоглобіні). Гіс Е7 не взаємодіє з О2, але забезпе-
чує оптимальні умови для його зв'язування (рис. 5.33).
+ О2
Гіс F8 – Fе2+ Гіс F8 – Fе2+О2
Рис. 5.33. Зміни положення Fe2+

і білкової частини гемоглобіну при приєднанні О2
У дезоксигемоглобіні завдяки ковалентному зв'язку з білковою
частиною атом Fe2+ виступає з площини гему в напрямку Гіс F8.
Приєднання О2 до атома Fe2+ одного протомера викликає його пе-
реміщення в площину гему, за ним переміщується залишок Гіс F8 і
поліпептидний ланцюг, до складу якого він входить. Оскільки
протомер зв'язаний з іншими протомерами, а білки мають кон-
формаційну лабільність, відбувається зміна конформації всього
білка. Конформаційні зміни, які відбулися в інших протомерах,
забезпечують приєднання наступної молекули О2, що викликає
нові конформаційні зміни в білку та прискорення зв'язування на-
215
Біохімія
ступної молекули О2. Четверта молекула О2 приєднується до гемо-

глобіну в 300 разів легше, ніж перша молекула (рис. 5.34).
О2 О2 О2
О2 3 О2
О2 О2
Рис. 5.34. Кооперативні зміни конформації
протомерів гемоглобіну при приєднанні О2
Зміни конформації (а відповідно і функціональних властивос-
тей) усіх протомерів олігомерного білка при приєднанні ліганду
тільки до одного з них називають кооперативними змінами кон-
формації протомерів.
Аналогічним чином у тканинах дисоціація кожної молекули О2
змінює конформацію всіх протомерів і полегшує відщеплення
наступних молекул О2.
Кооперативність у роботі протомерів гемоглобіну можна спо-
стерігати й на кривих дисоціації О2 для міоглобіну й гемоглобіну
(рис. 5.35).
тканини легені
100
Ступінь насичення білків
1 2
киснем, %
50
50 100
Парціальний тиск О2, мм рт. ст.
Рис. 5.35. Криві дисоціації кисню для міоглобіну й гемоглобіну
залежно від парціального тиску кисню:
1 – міоглобін (Р50 = 2,8) 2 – гемоглобін (Р50 = 26)
Криві дисоціації показують, наскільки насичені дані білки О2
за різних значень парціального тиску кисню.
216
Крива дисоціації О2 для міоглобіну має вигляд простої гіпербо-

ли. Це вказує на те, що міоглобін зворотно зв'язується з лігандом,
і сторонні фактори на це не впливають:
Mb + O2 MbO2
дезоксиміоглобін оксиміоглобін
Процеси утворення та розкладу оксиміоглобіну перебувають у
рівновазі, і ця рівновага зміщується вліво або вправо залежно
від того, додається чи видаляється кисень із системи. Міоглобін
зв'язує кисень, який у капілярах тканин звільняє гемоглобін, і
сам міоглобін може звільняти О2 у відповідь на підвищення по-
треб у ньому м'язових тканин і при інтенсивному використанні
О2 у результаті фізичного навантаження.
Міоглобін має дуже високу спорідненість до О2. Навіть при
парціальному тиску О2, що дорівнює 1–2 мм рт. ст., міоглобін за-
лишається зв'язаним з О2 на 50 %.
Із графіка на рис. 5.35 видно, що гемоглобін має набагато
нижчу спорідненість до О2; напівнасичення гемоглобіну О2 на-
стає за більших значень тиску О2 (близько 26 мм рт. ст.).
Крива дисоціації для гемоглобіну має сигмоїдну форму (S-по-
дібну). Це вказує на те, що протомери гемоглобіну працюють ко-
оперативно: чим більше О2 віддають протомери, тим легше від-
бувається відщеплення наступних молекул О2.
У капілярах м'язів у стані спокою, коли тиск О2 становить
близько 40 мм рт. ст., більша частина кисню повертається у
складі оксигемоглобіну назад до легень. Під час фізичної роботи
тиск О2 у капілярах м'язів знижується до 10–20 мм рт. ст. Саме в
такій ділянці (від 10 до 40 мм рт. ст.) розміщується "крута час-
тина" S-подібної кривої, де найбільшою мірою виявляється влас-
тивість кооперативної роботи протомерів.
Отже, завдяки унікальній структурі, кожен із розглянутих біл-
ків пристосований виконувати свою функцію: міоглобін – при-
єднувати О2, що вивільнюється гемоглобіном, накопичувати його
у клітині й віддавати в разі необхідності; гемоглобін – приєдну-
вати О2 у легенях, де його насичення доходить до 100 %, і відда-
вати О2 у капілярах тканин залежно від зміни в них тиску О2.
Окиснення органічних речовин з метою отримання енергії
відбувається в мітохондріях клітин з використанням О2, що
транспортується гемоглобіном із легень. У результаті окиснення
речовин утворюються кінцеві продукти розпаду СО2 і Н2О, кіль-
кість яких пропорційна інтенсивності процесів окиснення.
СО2, що утворився у тканинах, транспортується до еритроци-
тів. Там під дією ферменту карбангідрази відбувається збіль-
217
Біохімія
шення швидкості утворення Н2СО3. Слабка вугільна кислота

може дисоціювати на Н+ і HCO3 :
CO 2  H 2 O   H   HCO 3
 H 2 CO 3 
Рівновага реакції в еритроцитах, що містяться в капілярах
тканин, зміщується вправо, оскільки протони, які утворюються
в результаті дисоціації вугільної кислоти, можуть приєднуватись
до специфічних ділянок молекул гемоглобіну: до радикалів Гіс146
двох -ланцюгів, радикалів Гіс122 і кінцевих α-аміногруп двох
-ланцюгів. Усі ці шість ділянок унаслідок переходу гемоглобіну
від окси- до дезоксиформи набувають більшої спорідненості до
Н+ у результаті локальної зміни амінокислотного оточення навко-
ло цих ділянок (наближення до них від'ємно заряджених карбок-
сильних груп амінокислот).
Приєднання трьох пар протонів до гемоглобіну зменшує його
спорідненість до О2 й посилює транспорт О2 у тканини, котрі
його потребують (рис. 5.36, А). Збільшення вивільнення О2 ге-
моглобіном залежно від концентрації Н+ називають ефектом
Бора (на честь датського фізіолога Крістіана Бора, який пер-
ший відкрив цей ефект).
капіляри тканин капіляри легень
тканин легені
органічні
речовини
О2
катаболізм
4О2
О2 Hb(O2)4 HbH+ Hb(O2)4 HbH+
H+ H+
СО2
HCO3- HCO3-
CO2+ H2O CO2+ H2O ↔ H2CO3 H2CO3 ↔ H2O + CO2
еритроцит плазма еритроцит
А Б
Рис. 5.36. Перенесення Н+ і СО2 з кров'ю:
А – вплив концентрації СО2 і Н+ на вивільнення О2 з комплексу
з гемоглобіном у тканинах (ефект Бора);
Б – оксигенування дезоксигемоглобіну в легенях, утворення та виділення СО2
218
У капілярах легень високий парціальний тиск О2 приводить до

оксигенування гемоглобіну й видалення шести протонів. Реакція
CO2  H2CO3  H  HCO3 зсувається вліво й утворений
СО2 виділяється в альвеолярний простір і видаляється з повіт-
рям, яке видихається (рис. 5.36, Б).
Отже, молекула гемоглобіну протягом еволюції набула здатності
сприймати й реагувати на інформацію, яку отримує з навколиш-
нього середовища. Збільшення концентрації протонів у середо-
вищі знижує спорідненість О2 до гемоглобіну й посилює його
транспорт до тканин (рис. 5.37).
тканини легені
100
Ступінь насичення Нb
1 2 3
киснем, %
60
20
40 80 120
Рис. 5.37. Вплив рН на криву дисоціації О2 для гемоглобіну:
1 – рН = 7,6; 2 – рН = 7,2; 3 – рН = 6,8
Більша частина СО2 транспортується кров'ю у вигляді бікар-

бонату НСО3–. Невелика кількість СО2 (близько 15–20 %) може пе-
реноситися до легень, оборотно приєднуючись до неіонізованих
кінцевих -аміногруп:
R—NH2 + CO2 = R—NH—COO- + H+,
у результаті утворюється карбогемоглобін, де R – поліпептидний
ланцюг гемоглобіну. Приєднання СО2 до гемоглобіну також зни-
жує його спорідненість до О2.
2,3-Біфосфогліцерат (БФГ) – алостеричний регулятор споріднено-
сті гемоглобіну до О2. Ця речовина синтезується в еритроцитах із
проміжного продукту окиснення глюкози 1,3-біфосфогліцерату.
219
Біохімія
У нормальних умовах 2,3-біфосфогліцерат присутній в ерит-

роцитах приблизно в тій самій концентрації, що й гемоглобін.
БФГ, приєднуючись до гемоглобіну, також може змінювати його
спорідненість до О2.
У центрі тетрамерної молекули гемоглобіну є порожнина,
утворена амінокислотними залишками всіх чотирьох протоме-
рів. Центральна порожнина – місце приєднання БФГ.
2,3-біфосфогліцерат
Розміри центральної порожнини можуть змінюватися: відще-
плення О2 від оксигемоглобіну викликає його конформаційні
зміни, які сприяють утворенню додаткових іонних зв'язків між
димерами 11 і 22. У результаті просторова структура дезокси-
гемоглобіну стає жорсткішою, напруженою, а центральна порож-
нина розширюється.
Поверхня порожнини обмежена залишками амінокислот, се-
ред яких є позитивно заряджені радикали Ліз82, Гіс143 -ланцюгів
і позитивно заряджені -аміногрупи N-кінцевого валіну -лан-
цюгів. БФГ, що має сильний негативний заряд, приєднується до
розширеної порожнини дезоксигемоглобіну за допомогою іонних
зв'язків, котрі утворюються з позитивно зарядженими функціо-
нальними групами двох -ланцюгів гемоглобіну. Приєднання
БФГ ще сильніше стабілізує жорстку структуру дезоксигемогло-
біну й знижує спорідненість білка до О2 (рис. 5.38). Такий ліганд
називають алостеричним, а центр, де зв'язується алостеричний
ліганд, – алостеричним центром (від грец. алос – інший, інак-
ший, стерос – просторовий).
У легенях високий парціальний тиск О2 викликає оксигену-
вання гемоглобіну. Розрив іонних зв'язків між димерами 11 та
22 приводить до "розслаблення" білкової молекули, зменшення
центральної порожнини і витіснення БФГ.
тканини
Hb(O2)4 + БФГ Нb—БФГ + 4О2
легені
220
Ліз Гіс
82 143
БФГ
Вал
1
Вал
1
Гіс Ліз
143 82
Рис. 5.38. Взаємодія 2,3-біфосфогліцерату з амінокислотними залишками

центральної порожнини дезоксигемоглобіну
Концентрація БФГ в еритроцитах людей, які живуть у певних

кліматичних умовах, – величина постійна. Але в період адаптації
до високогір'я, коли людина піднімається на висоту понад
4000 м над рівнем моря, концентрація БФГ уже через два дні
збільшується майже у два рази (від 4,5 до 7,0 ммоль/л). Це зни-
жує спорідненість гемоглобіну до О2 і збільшує кількість О2, що
транспортується до тканин (рис. 5.39).
100
Ступінь насичення О2
1 2 3
киснем, %
60
20
40 80 120
Рис. 5.39. Вплив різних концентрацій 2,3-біфосфогліцерату
на спорідненість гемоглобіну до О2:
1 – гемоглобін без 2,3-БФГ; 2 – норма (2,3-БФГ = 5,0 ммоль/л);
3 – кров людини, адаптованої до висоти (2,3-БФГ – 8,0 ммоль/л)
221
Біохімія
Таку саму адаптацію спостерігають у хворих із захворюван-

нями легень, під час яких розвивається загальна гіпоксія тка-
нин. Так, у хворих із важкою обструктивною емфіземою легень
парціальний тиск знижується зі 100 до 50 мм рт. ст. Але при
цьому в еритроцитах посилюється вироблення БФГ, і його кон-
центрація підвищується від 4,5 до 7,0 ммоль/л, що суттєво збіль-
шує транспортування О2 до тканин.
У крові, консервованій у деяких середовищах, наприклад
цитрат-декстрозному, за десять днів концентрація БФГ зни-
жується з 4,5 до 0,5 ммоль/л. Гемоглобін такої крові має дуже
високу спорідненість до О2. Якщо кров зі зниженою концент-
рацією БФГ переливати важкохворим, виникає небезпека роз-
витку гіпоксії тканин. Уведені з кров'ю еритроцити за 24 год
можуть відновити лише половину нормальної концентрації
БФГ. Додаванням у кров БФГ неможливо відновити нормальну
концентрацію його в еритроцитах, оскільки, маючи високий
від'ємний заряд, БФГ не може проникати через мембрани ери-
троцитів. Тому тепер у кров додають речовини, здатні прони-
кати через мембрану еритроцитів і підтримувати в них норма-
льну концентрацію БФГ.
Таким чином, олігомерний білок гемоглобін, на відміну від мо-
номерного спорідненого білка міоглобіну, здатен приєднувати до
специфічних ділянок чотири різні ліганди: О2, Н+, СО2 і БФГ. Усі
вони приєднуються до просторово розділених ділянок, але кон-
формаційні зміни білка в місці приєднання одного ліганду пере-
даються на весь олігомерний білок і змінюють спорідненість до
нього інших лігандів. Так, кількість О2, що надходить до тканин,
залежить не тільки від парціального тиску О2, але й від концент-
рації алостеричних лігандів, які розширюють можливості регу-
ляції функцій гемоглобіну.
Як розглядали вище, у капілярах працюючого м'яза збільшен-
ня концентрації СО2 і Н+ зменшує спорідненість гемоглобіну до
О2 і збільшує віддачу його до тканин.
Отже, завдяки впливу регуляторних лігандів олігомерні білки
здатні пристосовувати свою конформацію і функції до змін, що
відбуваються в навколишньому середовищі.
222
5.6. Різноманітність білків і їхня класифікація
В організмі людини міститься близько 50 000 індивідуальних

білків, які відрізняються первинною структурою, конформацією,
будовою активного центру та функціями. Білки побудовані
з 20 хімічно різних амінокислот, кожна з яких може займати
будь-яке положення у поліпептидному ланцюзі. Крім того, білки
відрізняються кількістю амінокислот, з яких вони побудовані.
Проте більшість таких білків у середовищі повинні приймати ве-
лику кількість конформацій з приблизно однаковою енергією, але
різними хімічними властивостями та функціями. Тому внаслідок
еволюції, напевне, була відібрана лише невелика частина можливих
варіантів білків, здатних приймати єдину стабільну конформацію.
Таким чином, первинна структура відомих білків, відібраних ево-
люцією, забезпечує виняткову стабільність однієї з можливих кон-
формацій, яка й визначає особливості функціонування даного білка.
Виникнення нових білків часто пов'язане з незначними змі-
нами у структурі вже існуючих білків. Крім того, завдяки гене-
тичним механізмам, описаним у розділі 4, білок з корисними
властивостями або основна структурна частина цього білка мо-
жуть входити до складу інших білків. Такі білки зі схожою послі-
довністю амінокислот і подібними функціями об'єднують у ро-
дини споріднених білків.
Слід зауважити, що єдиної та злагодженої класифікації, яка
враховує різні параметри білків, досі не існує. Основою існуючих
класифікацій є одна ознака. Так, білки можна класифікувати за:
 формою молекул (глобулярні або фібрилярні);
 молекулярною масою (низькомолекулярні, високомолекуляр-
ні тощо);
 хімічною будовою (наявність чи відсутність небілкової частини);
 виконуваними функціями (транспортні, захисні, структурні
білки та ін.);
 локалізацією в клітині (ядерні, цитоплазматичні, лізосомальні
тощо);
 локалізацією в організмі (білки крові, печінки, серця й ін.);
 можливістю адаптивно регулювати кількість даних білків: біл-
ки, що синтезуються з постійною швидкістю (конститутивні),
та білки, синтез яких може посилюватися внаслідок дії фак-
торів середовища (індуцибельні);
223
Біохімія
 часом життя у клітині (від дуже швидко оновлюваних білків,

з Т1/2 менше 1 год, до дуже повільно оновлюваних білків,
Т1/2 яких становить тижні й місяці);
 схожими ділянками первинної структури та спорідненими
функціями (родини білків).
5.6.1. Класифікація білків за формою молекул

Однією з найстаріших класифікацій, яка поділяє білки на дві
групи (глобулярні та фібрилярні), є класифікація за формою моле-
кул. До глобулярних належать білки, співвідношення поздовжньої
та поперечної осей яких не перевищує 1 : 10, а найчастіше стано-
вить 1 : 3 або 1 : 4, тобто білкова молекула має форму еліпса. Бі-
льшість індивідуальних білків людини належить до глобулярних
білків. Вони мають компактну структуру і багато з них, за раху-
нок переміщення гідрофобних радикалів всередину молекули, добре
розчинні у воді. Наочні приклади будови й функціонування гло-
булярних білків (гемоглобін і міоглобін) наведено вище.
Фібрилярні білки мають витягнуту, ниткоподібну структуру,
в якій співвідношення поздовжньої та поперечної осей становить
1 : 10. До фібрилярних білків належать колагени, еластин, кератин,
які виконують в організмі структурну функцію, а також міозин, що
бере участь у м'язовому скороченні, та фібрин – білок системи зго-
ртання крові. На прикладі колагенів і еластину розглянемо особли-
вості будови цих білків і зв'язок їхньої будови з функціями.
Колагени – родина фібрилярних білків, які секретуються кліти-
нами сполучної тканини. Колагени є найпоширенішими білками не
тільки міжклітинного матриксу, але й організму в цілому, вони
становлять 1/4 усіх білків організму людини. У міжклітинному ма-
триксі молекули колагену утворюють полімери, що називаються
фібрилами колагену. Фібрили колагену дуже міцні і практично не-
розтяжні. Вони здатні витримувати навантаження в 10 000 разів
більше за їхню власну вагу. За міцністю колагенові фібрили пере-
вищують міцність сталевого дроту того ж діаметра. Саме тому ве-
лика кількість колагенових волокон, що складаються з колагенових
фібрил, входять до складу шкіри, сухожилля, хрящів і кісток.
Незвичайні механічні властивості колагенів пов'язані з їхньою
первинною та просторовою структурами. Молекули колагену скла-
даються з трьох поліпептидних ланцюгів, їх називають α-ланцю-
гами. Ідентифіковано понад 20 -ланцюгів, більшість яких має у
224
своєму складі 1000 амінокислотних залишків, але ланцюги дещо

відрізняються амінокислотною послідовністю. До складу колаге-
нів можуть входити три однакові або різні ланцюги.
Первинна структура -ланцюгів колагену є особливою, тому
що кожна третя амінокислота у поліпептидному ланцюзі пред-
ставлена гліцином, близько 1/4 амінокислотних залишків стано-
вить пролін або 4-гідроксипролін, близько 11 % – аланін. У кола-
гені відсутні такі амінокислоти, як цистеїн і триптофан, а гісти-
дин, метіонін і тирозин містяться лише в дуже невеликих кілько-
стях. У складі первинної структури -ланцюга колагену містить-
ся також незвичайна амінокислота – гідроксилізин. Поліпептид-
ний ланцюг колагену можна зобразити як послідовність трипле-
тів Глі–X–Y, де Х та Y можуть бути будь-якими амінокислотами,
але найчастіше в положенні Х стоїть пролін, а в положенні Y –
гідроксипролін або гідроксилізин. Кожна з цих амінокислот має
велике значення для формування колагенових фібрил.
Пролін завдяки своїй структурі зумовлює вигини в поліпептид-
ному ланцюзі, стабілізуючи лівозакручену спіральну конформа-
цію. На один оберт спіралі припадає 3 амінокислотні залишки,
а не 3,6, як це характерно для вторинної структури глобулярних
білків. Спіраль пептидного ланцюга колагену стабілізована не за
рахунок водневих зв'язків (тому що пролін їх не утворює), а сила-
ми стеричного відштовхування піролідинових кілець у залишках
проліну. У результаті відстань між амінокислотними залишками
по осі спіралі збільшується, і вона виявляється більш розгорнутою
порівняно зі щільно скрученою -спіраллю глобулярних білків.
Спіралізовані поліпептидні ланцюги, сплітаючись один з од-
ним, утворюють триланцюгову правозакручену суперспіральну
молекулу, яку часто називають тропоколагеном (рис. 5.40). Лан-
цюги утримуються поруч за рахунок водневих зв'язків, котрі ви-
никають між аміно- та карбоксильними групами пептидного
каркасу різних поліпептидних ланцюгів, що входять до складу
триспіральної молекули. "Жорсткі" амінокислоти – пролін і гідро-
ксипролін – обмежують обертання поліпептидного стержня, збі-
льшуючи тим самим стабільність потрійної спіралі. Гліцин, який
замість радикала має атом водню, завжди розташований у місці
перехрещення ланцюгів; відсутність радикала дозволяє ланцю-
гам щільно прилягати один до одного.
225
Біохімія
-ланцюг
колагену
Рис. 5.40. Будова молекули тропоколагену (фрагмент)
У результаті такого скручування пептидних каркасів поліпеп-

тидних ланцюгів і наявності видовженої структури два інші ра-
дикали з тріади амінокислот Глі–Х–Y опиняються на зовнішній
поверхні молекули тропоколагену. Деякі комплементарні ділянки
молекул тропоколагену можуть об'єднуватися одна з одною, фор-
муючи колагенові фібрили, причому ці ділянки розміщені таким
чином, що одна нитка тропоколагену зсунута відносно іншої
приблизно на 1/4 (рис. 5.41). Між радикалами амінокислот ви-
никають іонні, водневі та гідрофобні зв'язки.
колаген утворення поперечних зв'язків
між молекулами колагену
Рис. 5.41. Будова колагенової фібрили (фрагмент)

Важливу роль у формуванні колагенових фібрил відіграють
модифіковані амінокислоти – гідроксипролін і гідроксилізин.
Гідроксильні групи гідроксипроліну сусідніх ланцюгів тропокола-
гену утворюють водневі зв'язки, які зміцнюють структуру кола-
генових фібрил. Радикали лізину та гідроксилізину необхідні для
утворення міцних поперечних зшивок між молекулами тропоко-
лагену, котрі ще більше зміцнюють структуру колагенових фіб-
рил. Крім того, до гідроксильної групи гідроксилізину можуть
приєднуватися вуглеводневі залишки (глікозилювання колагену),
функція яких є поки що незрозумілою.
Отже, амінокислотна послідовність поліпептидних ланцюгів
колагену дозволяє сформувати унікальну за своїми механічни-
ми властивостями структуру, яка надзвичайно міцна. Зміни в
первинній структурі колагену можуть зумовлювати розвиток
спадкових хвороб.
226
На відміну від колагену, що утворює міцні фібрили, здатні ви-

тримати великі навантаження, еластин (також білок міжклітин-
ного матриксу) наділений гумоподібними властивостями. Нитки
еластину, які містяться у тканинах легень, у стінках судин, в
еластичних зв'язках, можуть розтягатися в декілька разів порів-
няно з їхньою звичайною довжиною, але після зняття наванта-
ження вони повертаються до згорнутої конформації.
Еластин містить близько 800 амінокислотних залишків, серед
яких переважають амінокислоти з неполярними радикалами,
такі як гліцин, валін, аланін. В еластині є досить багато проліну
та лізину, але зовсім небагато гідроксипроліну; гідроксилізин по-
вністю відсутній.
Наявність великої кількості гідрофобних радикалів перешко-
джає створенню стабільної глобули, через що поліпептидні ланцю-
ги еластину не формують регулярну вторинну і третинну струк-
тури, а набувають у міжклітинному матриксі різних конформацій
із приблизно однаковою вільною енергією (рис. 5.42). Це саме той
випадок будови первинної структури, коли відсутність однієї ста-
більної впорядкованої конформації приводить до виникнення не-
обхідних білку властивостей.
Рис. 5.42. Випадкові конформації молекули еластину
5.6.2. Класифікація білків за хімічною будовою

Деякі білки містять у своєму складі тільки поліпептидні ланцюги,
які складаються з амінокислотних залишків. Це прості білки. При-
кладом таких можуть бути основні білки хроматину – гістони. До
їхнього складу входять багато амінокислотних залишків лізину й
аргініну, радикали яких мають позитивний заряд. Білок міжклі-
тинного матриксу еластин також належить до простих білків.
Дуже багато білків, крім поліпептидних ланцюгів, містить у
своєму складі небілкову частину, приєднану до білка слабкими
або ковалентними зв'язками. Небілкова частина може бути
представлена іонами металів, деякими органічними молекулами
227
Біохімія
з низькою або високою молекулярною масою. Такі білки назива-

ють складними. Міцно зв'язана з білком небілкова частина нази-
вається простетичною групою. Вона може бути представлена ре-
човинами різної природи. Наприклад, білки, з'єднані з гемом,
називаються гемопротеїнами. До гемопротеїнів, окрім уже роз-
глянутих білків гемоглобіну та міоглобіну, входять ферменти –
цитохроми, каталаза та пероксидаза. Гем, приєднаний до різних
білкових структур, виконує в них характерні для кожного з біл-
ків функції (наприклад, у складі гемоглобіну переносить О2, а у
складі цитохромів – електрони).
Білки, з'єднані із залишком фосфорної кислоти, називають
фосфопротеїнами. Фосфатні залишки приєднуються складное-
фірним зв'язком до гідроксильних груп серину, треоніну або ти-
розину за участю ферментів, які називаються протеїнкіназами.
До складу білків часто входять вуглеводні залишки. Вони на-
дають білкам додаткової специфічності й частково зменшують
швидкість їхнього ферментативного протеолізу. Такі білки нази-
ваються глікопротеїнами. Багато білків крові, а також рецептор-
ні білки клітинної поверхні належать до глікопротеїнів.
Білки, які функціонують у комплексі з ліпідами, називають лі-
попротеїнами, а у комплексі з металами – металопротеїнами.
Складний білок, який містить білкову (апопротеїн) і небілкову
(простетичну групу) частини, називають холопротеїн.
5.6.3. Класифікація білків за функціями

Білки виконують у клітинах багато біологічних функцій. За
ознакою схожості функцій, що виконуються білками, їх можна
розділити на наступні великі групи: ферменти; регуляторні білки;
рецепторні; транспортні; структурні; захисні та скоротливі білки.
Ферменти – спеціалізовані білки, які прискорюють перебіг хі-
мічних реакцій. Завдяки ферментам у клітині швидкість хімічних
реакцій збільшується в мільйони разів. Оскільки ферменти, як і
будь-які білки, мають активний центр, вони специфічно зв'язують
певний ліганд (або групу схожих лігандів) і каталізують певний
тип хімічного перетворення даної молекули. Тепер відомо понад
2000 різних ферментів, котрі прискорюють різні ферментативні
реакції. Наприклад, протеолітичний фермент трипсин руйнує в
білках пептидні зв'язки, утворені карбоксильною групою основ-
них амінокислот – аргініну або лізину, а фермент рибонуклеаза
228
розщеплює фосфоефірний зв'язок між нуклеотидами в полінукле-

отидному ланцюзі. Набір ферментів у клітинах забезпечує пере-
творення речовин не хаотично, а в точно визначених напрямках.
До регуляторних білків належить велика група білкових гормо-
нів, які беруть участь у підтримці внутрішнього середовища орга-
нізму і впливають на специфічні клітини-мішені. Так, гормон ін-
сулін виділяється в кров під час підвищення концентрації глюко-
зи у крові. Стимулюючи використання глюкози клітинами, він
знижує її концентрацію до норми, тобто відновлює гомеостаз.
Крім того, до регуляторних відносять білки, приєднання яких до
інших білків або деяких структур клітини регулює їхню функцію.
Скажімо, білок кальмодулін у комплексі з чотирма іонами Са2+ може
приєднуватися до деяких ферментів, змінюючи їхню активність.
Регуляторні ДНК-зв'язувальні білки, приєднуючись у певні
моменти до специфічних ділянок ДНК, можуть регулювати шви-
дкість зчитування генетичної інформації.
Сигнальні молекули (гормони, нейромедіатори) діють на внут-
рішньоклітинні процеси через взаємодію зі специфічними біл-
ками-рецепторами. Так, гормони, що циркулюють у крові, зна-
ходять клітини-мішені й діють на них, специфічно зв'язуючись із
білками-рецепторами, які вбудовані в клітинну мембрану. Для
гідрофобних регуляторних молекул, що проходять через клітинну
мембрану, рецептори локалізуються в цитоплазмі клітин.
Транспортні білки крові беруть участь у перенесенні специфі-
чних лігандів з одного органу до іншого. Часто в комплексі з біл-
ками переносяться молекули, погано розчинні у воді. Так, білок
плазми крові альбумін переносить жирні кислоти й білірубін
(продукт розпаду гему), а гемоглобін еритроцитів бере участь
у перенесенні О2 від легень до тканин. Стероїдні гормони пере-
носяться у крові специфічними транспортними білками.
Транспортні білки беруть участь і в перенесенні гідрофільних
речовин через гідрофобні мембрани. Оскільки транспортні білки
мають властивість специфічно взаємодіяти з лігандами, їхній набір
у клітинній мембрані визначає, які гідрофільні молекули можуть
потрапити до клітини. За допомогою білків-переносників до кліти-
ни проникають глюкоза, амінокислоти, іони та інші молекули.
Структурні білки, розміщені певним чином у тканинах, на-
дають їм форми, створюють каркас, визначають механічні влас-
тивості даної тканини. Наприклад, головним компонентом хря-
щів і сухожилків, як вже йшлося вище, є дуже міцний фібриляр-
ний білок колаген. Інший структурний білок – еластин, – завдяки
229
Біохімія
своїй унікальній будові, забезпечує певні тканини здатністю роз-

тягуватися в усіх напрямках (судини, легені).
Захисні білки, зокрема імуноглобуліни, мають здатність упіз-
навати і зв'язувати чужорідні молекули, вірусні частинки та бак-
терії, у результаті чого відбувається їхня нейтралізація. Крім то-
го, комплекс чужорідної частинки з імуноглобуліном легко впіз-
нається і знищується клітинами імунної системи.
Захисні властивості мають білки системи згортання крові, напри-
клад фібриноген, тромбін. Вони беруть участь у формуванні тромбу,
який закупорює пошкоджену судину й запобігає втраті крові.
Скоротливі білки під час виконання своїх функцій надають
клітині здатності або скорочуватися, або рухатися. До них нале-
жать актин і міозин – фібрилярні білки, які беруть участь у ско-
роченні скелетних м'язів. Інший приклад таких білків – тубулін,
з якого побудовані клітинні органели – мікротрубочки. Останні
у період поділу клітини регулюють розходження хроматид. Мік-
ротрубочки – важливі елементи війок і джгутиків, за допомогою
яких клітини рухаються.
Однак існує велика кількість білків з унікальними функціями,
які не увійшли в цю досить просту класифікацію.
Родини споріднених білків. Під час еволюції в межах одного біо-
логічного виду заміна амінокислотних залишків може зумовити
виникнення різних білків, котрі виконують спорідненні функції та
мають гомологічні послідовності амінокислот. Гомологічними нази-
вають послідовності, які мають багато схожих рис. Вони містять у
багатьох положеннях одні й ті самі амінокислоти, які називають
інваріантними, а в деяких положеннях можуть бути різні, але бли-
зькі за фізико-хімічними властивостями амінокислотні залишки.
Гомологічні білки мають схожі конформації: кількість і взаємо-
розміщення -спіралі та/або -структур, більшість поворотів і ви-
гинів поліпептидних ланцюгів схожі або ідентичні. Білки з гомо-
логічними ділянками поліпептидного ланцюга, схожою конфор-
мацією та спорідненими функціями об'єднані в родину білків.
Прикладом родини споріднених білків є родина міоглобіну, куди
входять, крім самого міоглобіну, також усі види гемоглобіну.
До родини споріднених білків відносять серинові протеази.
Це родина ферментів, які використовують специфічно акти-
вований залишок серину, розташований у активному центрі.
Мішенями для серинових протеаз є специфічні пептидні зв'язки
в білках (часто в інших серинових протеазах).
230
Для всіх білків цієї родини характерна наявність в активному

центрі залишків Сер195, Гіс57, Асп102 (цю нумерацію використо-
вують незалежно від їхнього точного розташування в первинній
структурі певних серинових протеаз). Було виявлено також висо-
ку спорідненість їхніх просторових структур, незважаючи на те,
що лише в 40 % положень вони містять ідентичні амінокислоти
(рис. 5.43). Каталітична ділянка серинових протеаз розташована
в щілині між двома доменами.
Рис. 5.43. Просторові структури еластази (А) і хімотрипсину (Б)
Деякі амінокислотні заміни привели до змін субстратної спе-

цифічності цих білків і до виникнення функціональної різномані-
тності всередині самої родини. Наприклад, травні серинові про-
теази беруть участь у травленні (гідролітичному розщепленні пеп-
тидних зв'язків) денатурованих харчових білків. До них відносять
трипсин, хімотрипсин, еластазу, але кожен із цих ферментів роз-
риває пептидні зв'язки, утворені певними амінокислотами.
Субстратною специфічністю наділені також серинові протеа-
зи, які беруть участь у суворо контрольованих фізіологічних
процесах, таких як активація каскаду білків згортання крові,
фібринолізу, активація білків системи комплементу, утворення
білків гормонів. У процесі активації нативних білків серинові
протеази гідролізують один або два специфічні пептидні зв'язки
із сотень зв'язків, що є в білковому субстраті. Це пов'язано з тим,
що в нативному білку фермент упізнає не лише амінокислоти,
які безпосередньо формують пептидні зв'язки, але й деякі аміно-
кислотні залишки, які оточують зв'язок, котрий піддається фер-
ментативному гідролізу.
У роботі імунної системи велику роль відіграють білки, які на-
лежать до суперродини імуноглобулінів. Ця суперродина містить
231
Біохімія
три великі родини білків, котрі беруть участь в імунному захисті

організму: це родина імуноглобулінів, родина Т-клітинних анти-
генрозпізнавальних рецепторів і білки головного комплексу гісто-
сумістності І і ІІ класів, які в літературі позначають МНС (від
англ. major histocompatibility complex). До цієї суперродини вклю-
чено також родину адгезивних білків, що беруть участь в упізна-
ванні певних типів клітин та їхніх міжклітинних взаємодій.
Основним критерієм включення білків у суперродину імуно-
глобулінів є їхня доменна організація, достовірна гомологія амі-
нокислотних послідовностей і просторове розташування струк-
тур окремих доменів. Крім того, білки цієї суперродини мають
схожі функції: імуноглобуліни взаємодіють із чужорідними струк-
турами, що містяться у крові, лімфі, міжклітинній рідині або
секретах залоз, а рецептори Т-лімфоцитів і білки головного ком-
плексу гістосумістності – з антигенами, розташованими на поверх-
ні клітин даного організму.
Родина імуноглобулінів. Імуноглобуліни, або антитіла, – спе-
цифічні білки, які виробляються В-лімфоцитами у відповідь на
надходження в організм чужорідних структур – антигенів.
В організмі людини виробляється приблизно 107 клонів
В-лімфоцитів, кожен з яких спеціалізований на вироблення од-
ного з 107 видів імуноглобулінів.
Усі імуноглобуліни характеризуються загальним планом будо-
ви, який розглядатимемо на прикладі будови IgG. Молекула IgG
складається із чотирьох поліпептидних ланцюгів: двох ідентичних
легких (L – від англ. light), що містять близько 220 амінокислотних
залишків, і двох важких (Н – від англ. heavy), які складаються із
440 амінокислот кожна. Усі чотири ланцюги сполучені один з од-
ним багатьма нековалентними та чотирма дисульфідними зв'язка-
ми. Тому молекула IgG належить до мономерів.
Легкі ланцюги IgG складаються з двох доменів: варіабельного
(VL), що міститься в N-кінцевій ділянці поліпептидного ланцюга, і
константного (СL), розташованого на С-кінці. Кожний із доменів
складається з двох шарів із -складчастою структурою, де ділян-
ки поліпептидного ланцюга лежать антипаралельно. -шар зв'я-
заний ковалентно дисульфідним зв'язком приблизно в середній
частині домену (рис. 5.44).
Важкі ланцюги IgG мають чотири домени: один варіабельний
(VH), розташований на N-кінці, і три константних (СH1, СH2, СH3).
Домени важких ланцюгів IgG мають гомологічну будову з домена-
232
ми легких ланцюгів. Між двома константними доменами важких

ланцюгів СН1 і СН2 є ділянка, в якій міститься велика кількість за-
лишків проліну, які перешкоджають формуванню вторинної струк-
тури та взаємодії сусідніх Н-ланцюгів на даному відрізку. Цю ді-
лянку називають шарнірною: вона надає молекулі гнучкості.
антигензв'язуючі ділянки
N N
N VН N
VL
СН1
СL
L-ланцюг
"шарнірна ділянка"
С С
дисульфідні зв'язки
СН2
СН3
Н-ланцюг
Рис. 5.44. Будова імуноглобуліну G
Між варіабельними доменами важких і легких ланцюгів є дві

ідентичні ділянки, котрі зв'язують два однакові специфічні анти-
гени; тому такі антитіла часто називають біваленти. У зв'язуванні
антигену з антитілом бере участь не вся амінокислотна послідов-
ність варіабельних доменів обох ланцюгів, а лише 20–30 амінокис-
лот, що розташовані в гіперваріабельних ділянках кожного ланцю-
га. Саме ці ділянки визначають унікальну здатність кожного клону
антитіл взаємодіяти з відповідним (комплементарним) антигеном.
Основні функції антитіл – виявлення та зв'язування чужорід-
них антигенів, що знаходяться в організмі поза його клітинами
(у крові, лімфі, міжклітинній рідині, слизових секретах). Процес
здійснюється за допомогою специфічних антигензв'язувальних
ділянок різних клонів імуноглобулінів. Крім того, завдяки зв'язу-
ванню антигену з антитілом полегшується процес подальшого
руйнування чужорідних речовин. Специфічність шляху руйну-
вання комплексу антиген – антитіло залежить від класу антитіл.
Існує п'ять класів важких ланцюгів імуноглобулінів, які відріз-
няються будовою константних доменів: , , ,  і . Відповідно до
них розрізняють п'ять класів імуноглобулінів: A, D, E, G і M. Особ-
233
Біохімія
ливості будови важких ланцюгів зумовлюють їхні шарнірні та

С-кінцеві ділянки, які мають характерну для кожного класу кон-
формацію. Зв'язування антигену з антитілом змінює конформацію
константних доменів важких ланцюгів, що визначає шлях руйну-
вання комплексу в організмі (зв'язування з білками системи ком-
плементу або поглинання комплексу фагоцитуючими клітинами).
Імуноглобуліни М – перший клас антитіл, які синтезуються в
В-лімфоцитах, що розвиваються. Розрізняють дві форми імуно-
глобулінів М: мономерну, мембранно-зв'язану форму та пентаме-
рну, що секретується В-лімфоцитами в крові.
В-лімфоцити, які дозрівають, синтезують мономерні бівалент-
ні молекули IgM, за структурою подібні до розглянутих вище IgG,
які вбудовуються в плазматичну мембрану клітин і грають роль
перших антигенрозпізнавальних рецепторів. Прикріплення IgM
до мембрани здійснюється за допомогою гідрофобної ділянки,
яка міститься в С-кінцевій ("хвостовій") ділянці важких ланцюгів
і має 25 гідрофобних амінокислотних залишків.
Взаємодія антигену з рецептором на поверхні В-лімфоцита
викликає його розмноження й утворення цілого клону лімфоци-
тів, котрі походять від однієї стимульованої антигеном клітини.
Цей клон В-лімфоцитів буде виробляти імуноглобуліни з однако-
вими антиген-зв'язувальними ділянками. Проте В-лімфоцити
здатні переключатися на вироблення інших класів антитіл.
Коли В-лімфоцити вперше зустрічаються в рідинах організму
з невідомим раніше антигеном, вони синтезують і секретують у
кров IgM, які містять п'ять мономерних субодиниць, зв'язаних
одна з одною дисульфідними зв'язками й додатковим поліпептид-
ним J-ланцюгом (рис. 5.45).
мономерна
молекула
J-ланцюг
Рис. 5.45. Будова пентамерної секреторної молекули імуноглобуліну М

234
У важких ланцюгах їхніх мономерів відсутня гідрофобна

"хвостова" частина. Пентамерна молекула містить десять ділянок
зв'язування з антигеном, що збільшує вірогідність прикріплення
невідомого раніше антигену до імуноглобуліну (рис. 5.46).
комплемент
лізована
бактеріальна
клітина
Ig M
Рис. 5.46. Зв'язування IgM з антигенами бактеріальних клітин

і руйнування їх активованими білками системи комплементу
Взаємодія антигену з IgM змінює його конформацію та індукує

зв'язування його "хвостової" ділянки з першим компонентом сис-
теми комплементу. Якщо антиген розміщений на поверхні мікро-
організму, активування системи комплементу викликає порушен-
ня цілісності клітинної мембрани й загибель бактеріальної клітини.
У кількісному відношенні імуноглобуліни G домінують у крові
та становлять близько 75 % від загальної кількості цих білків.
Будову IgG докладно описано вище. У крові IgG містяться лише в
мономерній формі; вони секретуються активованими В-лімфо-
цитами у великих кількостях під час вторинної імунної відповіді,
коли антиген повторно потрапляє до організму.
У людини знайдено чотири підкласи IgG: IgGg1, IgGg2, IgGg3,
IgGg4. Порядковий номер вказує на кількісний вміст кожного під-
класу в сироватці (у найбільшій кількості міститься IgGg1, у най-
меншій – IgGg4). Ступінь гомології між цими підкласами є дуже ви-
сокою (близько 90–95 %).
IgG не тільки ефективно зв'язують та інактивують чужорідні мо-
лекули і клітини, що потрапили до організму, але й полегшують
їхнє подальше знищення. Конформаційні зміни у "хвостовій" ді-
лянці IgG після його взаємодії з антигеном приводять до зв'язуван-
ня й активації білків системи комплементу. Крім того, С-кінцева
ділянка IgG здатна взаємодіяти зі специфічними рецепторами
235
Біохімія
макрофагів і нейтрофілів, що зумовлює фагоцитоз комплексів ан-

тиген – антитіло та руйнування їх у фагосомах (рис. 5.47).
IgG – єдиний клас антитіл, здатний проникати через плацен-
тарний бар'єр і забезпечувати внутрішньоутробний захист пло-
ду від інфекцій.
бактерія
фагосома
антитіла
(Іg G)
ядро
нейтрофіл
рецептори
А до Іg G Б В
Рис. 5.47. Фагоцитоз комплексу антиген-антитіло нейтрофілом:
А – взаємодія бактерії, укритої IgG з рецепторами нейтрофілів;
Б – поглинання бактерії нейтрофілом; В – перетравлення бактерії
всередині фагосоми нейтрофіла
Імуноглобуліни А – основний клас антитіл, присутній у сек-

ретах залоз організму (слина, молоко, травний сік, секрети ди-
хальних шляхів). У сироватці крові його вміст не перевищує
10–15 % від загальної кількості імуноглобулінів. Мономерна фор-
ма за будовою нагадує IgG. Але в секретах IgA набуває в основ-
ному форму димеру, де мономери сполучені додатковим пепти-
дним ланцюгом J (рис. 5.48).
J-ланцюг
мономерна молекула
Рис. 5.48. Будова димерної молекули імуноглобуліну
236
На базальній поверхні епітеліальних клітин димер IgA спе-

цифічно взаємодіє з білками клітинної поверхні, які назива-
ються секреторним компонентом. Утворений комплекс шляхом
ендоцитозу транслокується всередину клітини й переміщуєть-
ся до її апікальної частини. Тут комплекс піддається дії про-
теолітичних ферментів, і вільний димер переходить в позаклі-
тинний простір (рис. 5.49).
позаклітинний
простір
епітеліальна
клітина порожнина
протоку залози
Ig A
секреторний білок
Рис. 5.49. Транспорт імуноглобулінів А

через епітеліальні клітини у протоки залоз
Утворений під час взаємодії IgA з антигеном комплекс не вза-

ємодіє з білками системи комплементу й фагоцитуючими кліти-
нами, але запобігає прикріпленню антигенів до поверхні епітелі-
альних клітин і проникненню їх до організму.
Вміст імуноглобуліни Е у крові досить малий. IgE – мономери,
але на відміну від IgG, їхні важкі ланцюги містять не три, а чо-
тири константні домени. Після синтезу й секреції у кров
В-лімфоцитами IgE зв'язуються своїми С-кінцевими ділянками
з відповідними рецепторами на поверхні тучних клітин і базо-
філів (рис. 5.50).
237
Біохімія
Ig E
антиген
1 2
рецептор
до Ig E
Рис. 5.50. Виділення біологічно активних речовин тучною клітиною

в результаті приєднання антигену до фіксованих на його поверхні IgE:
1 – гранули заповненні гістаміном, серотоніном та іншими медіаторами;
2 – виділення гістаміну та інших медіаторів у позаклітинний матрикс
Після приєднання антигену хоча б до двох антигензв'язуваль-

них ділянок двох сусідніх IgE клітина отримує сигнал до секреції
біологічно активних речовин (серотоніну, гістаміну), що зберіга-
ються в секреторних пухирцях. Виділення цих речовин значною
мірою відповідає за розвиток запальної реакції, а також таких
алергічних реакцій, як бронхіальна астма, кропивниця (кропив'я-
нка), сінна лихоманка. Збільшення кількості IgE може передувати
розвитку алергічних реакцій.
Імуноглобуліни D знайдені в крові в дуже малих кількостях.
Мономерні білки відіграють роль рецепторів В-лімфоцитів; ін-
ших функцій у IgD поки що не виявлено.
Родина Т-клітинних рецепторів, що розпізнають антиген.
Якщо антитіла, які виробляються В-лімфоцитами, зв'язують ан-
тигени в рідинах організму (так званий гуморальний імунітет), то
Т-лімфоцити взаємодіють з антигенами на поверхні заражених
вірусами та змінених у результаті пухлинної трансформації влас-
них клітин організму (клітинний імунітет). Т-лімфоцити впізна-
ють антигени тільки в комплексі з молекулами МНС І чи ІІ класу,
що також присутні на клітинній поверхні.
Рецептори Т-лімфоцитів є гетеродимерами, тобто склада-
ються з - і -ланцюгів. Кожен ланцюг має два імуноглобуліно-
подібних домени: варіабельний (V) і константний (С) (рис. 5.51).
С-кінцеві ділянки кожного ланцюга вбудовані в плазматичну
мембрану. Єдина антигензв'язувальна ділянка розміщена між
двома варіабельними доменами V і V. Кількість рецепторів
238
Т-лімфоцитів з різними антигензв'язувальними ділянками зістав-

на з різноманітністю імуноглобулінів.
V V
C C
мембрана
цитоплазма
Рис. 5.51. Будова рецептора Т-лімфоцитів
Родина білків головного комплексу гістосумісності. Білки головно-

го комплексу гістосумісності були відкриті під час вивчення питань
внутрішньовидової пересадки тканин, звідки й пішла їхня назва.
Їх називають також білками МНС (див. вище), або білками HLA (від
англ. human lymphocyte antigen – людські лімфоцитарні антигени),
оскільки вперше вони були знайдені на лімфоцитах людини.
Існує два основні класи молекул МНС: І та ІІ. Молекули МНС
класу І розміщені на поверхні практично всіх клітин організму
людини, а білки МНС класу ІІ – тільки на певних клітинах імун-
ної системи, які називають антигенпрезентуючими клітинами.
До них належать насамперед макрофаги й В-лімфоцити, що кон-
тактують з антигеном.
Молекули МНС класу І – гетеродимери. Вони мають один полі-
пептидний -ланцюг, зв'язаний нековалентними зв'язками з неве-
ликим позаклітинним білком 2-мікроглобуліном. Поліпептидний
-ланцюг має три позаклітинні глобулярні домени (1, 2, 3),
трансмембранну ділянку й карбоксильний кінець, локалізований
у цитоплазмі (рис. 5.52, А). 3-Домен і 2-мікроглобулін мають
конформацію, що нагадує структуру імуноглобулінів. Домени 1
та 2 містять варіабельні ділянки, здатні зв'язувати "розгорну-
тий" антиген (найчастіше пептидний фрагмент чужорідного біл-
ка), розміщений на поверхні клітин.
Молекули МНС класу ІІ – також гетеродимери. Вони склада-
ються з двох поліпептидних ланцюгів –  і , які мають по одно-
239
Біохімія
му консервативному імуноглобуліноподібному домену та по од-

ному варіабельному домену на N-кінцевих ділянках. Зв'язуван-
ня антигенів відбувається в ділянці варіабельних доменів - і
-ланцюгів (рис. 5.52, Б).
А Б
2 1 1 1
3 2m 2 2
мембрана
Рис. 5.52. Будова білків головного комплексу гістосумісності:

МНС класу І (А) і МНС класу ІІ (Б)
Чужорідні білки у клітині людини (наприклад, білки вірусних

частинок), у лізосомах піддаються обмеженому протеолізу, і не-
великі фрагменти цих білків разом із білками МНС класу І або ІІ
експонуються на поверхні клітинної мембрани.
Комплекси пептид – білок МНС упізнаються рецепторами
Т-лімфоцитів. У результаті відбувається специфічна взаємодія
(рис. 5.53), активація Т-лімфоциту та розвиток імунної реакції.
Так, взаємодія цитотоксичного Т-лімфоцита з комплексом анти-
ген – МНС І на поверхні інфікованої вірусом клітини приводить
до виділення лімфоцитом спеціальних білків, які викликають
пошкодження й загибель інфікованої клітини.
Ізофункціональні білки – родина білків, які виконують прак-
тично однакову або схожу функцію, але невеликі особливості бу-
дови та функціонування деяких членів цієї родини можуть мати
важливе фізіологічне значення. Приклад таких білків – ізоформи
гемоглобіну людини: HbA, HbA2, HbF та інші, які розглядали ви-
ще. Усі вони є тетрамерами, але складаються з різного набору
протомерів , , , . Гемоглобіни виконують однакову функцію –
приєднують О2 і переносять його до тканин. Однак кожен із них
наділений функціональними особливостями. Так, гемоглобін F
має більшу спорідненість до О2, ніж HbA, і завдяки цьому забез-
печує дифузію О2 від HbA з крові матері до HbF у крові плоду.
240
молекули МНС
класу І
допоміжний
білок СD8
рецептор
Т-лімфоциту
ТК 3
Рис. 5.53. Специфічна взаємодія рецептора цитотоксичного
Т-лімфоцита з комплексом антиген – МНС І білок:
1 – клітина-мішень, уражена вірусом; 2 – пептидний антиген на поверхні
клітини, з'єднаний із МНС І; 3 – цитотоксичний Т-лімфоцит; ТК – тирозинкіназа
Ізобілки – множинні форми білка, які знаходять в організмах

одного виду. Білки, котрі виконують однакові функції в організ-
мах різних біологічних видів, називаються гомологічними. На-
приклад, цитохром С – мітохондріальний білок, який бере участь
у біологічному окисненні, присутній у багатьох видів тварин.
Цитохроми С курки та качки, що відрізняються лише двома амі-
нокислотними залишками в первинній структурі, виконують од-
накову функцію, Однак через те, що вони належать до різних
видів, їх відносять до гомологічних білків.
До ізобілків відносять також велику кількість ізоформ струк-
турного білка колагену. Багато ферментів мають декілька ізо-
форм і називаються ізоферментами.
5.7. ФізикоEхімічні властивості білків

і методи їх виділення
Важливе місце в біохімічних дослідженнях посідає виділення

індивідуальних білків з органів і тканин. Очищені індивідуальні
білки потрібні для вивчення їхньої первинної структури, отри-
мання кристалів білків з метою дослідження їхньої просторової
структури методом рентгеноструктурного аналізу, установлення
241
Біохімія
взаємозв'язку між первинною, просторовою структурою білка

та його функцією.
Деякі очищені індивідуальні білки використовують у медицині
як лікарські препарати (скажімо, гормон інсулін використовують
для лікування цукрового діабету, а травні ферменти підшлунко-
вої залози призначають під час порушення її функцій як замісну
терапію). Крім того, очищені ферменти часто використовують у
біохімічних дослідженнях як хімічні реактиви для визначення
речовин у біологічних рідинах.
Більшість методів, використовуваних для очищення індивіду-
альних білків, базується на різниці їхніх фізико-хімічних власти-
востей, а також можливості специфічно зв'язуватися з лігандом.
5.7.1. ФізикоEхімічні властивості білків

Індивідуальні білки відрізняються своїми фізико-хімічними
властивостями: формою молекул, сумарним зарядом молекули,
співвідношенням полярних і неполярних груп на поверхні на-
тивної молекули білка, а також ступенем стійкості до дії дена-
туруючих агентів.
Як уже було відмічено, за формою молекул білки поділяють на
глобулярні й фібрилярні. Глобулярні білки мають компактнішу
структуру, більшість їхніх гідрофобних радикалів захована в гід-
рофобному ядрі й вони набагато краще розчинні в рідинах орга-
нізму, ніж фібрилярні білки (винятком є мембранні білки).
Білки – високомолекулярні сполуки, але вони можуть мати
дуже різну молекулярну масу, яка коливається від 6000 до
1 000 000 Да і вище. Молекулярна маса білка залежить від кіль-
кості амінокислотних залишків у поліпептидному ланцюзі, а для
олігомерних білків – і від кількості протомерів (або субодиниць),
що його формують.
Білки мають у своєму складі радикали лізину, аргініну, гіс-
тидину, глутамінової та аспарагінової кислот, які містять фун-
кціональні групи, здатні до іонізації (іоногенні групи). Крім то-
го, на N- і С-кінцях поліпептидних ланцюгів є -аміно- та
-карбоксильна групи, також здатні до іонізації. Сумарний заряд
білкової молекули залежить від співвідношення іонізованих аніон-
них радикалів Глу і Асп і катіонних радикалів Ліз, Арг і Гіс.
Ступінь іонізації функціональних груп цих радикалів залежить
від рН середовища. При рН розчину близько 7 всі іоногенні групи
білка перебувають в іонізованому стані. У кислому середовищі збі-
242
льшення концентрації протонів (Н+) приводить до пригнічення ди-

соціації карбоксильних груп і зменшення від'ємного заряду білків:
–СОО- + Н+ → –СООН
У лужному середовищі зв'язування надлишку OH- із протона-
ми, що утворюються під час дисоціації NH+3 з утворенням води,
призводить до зменшення позитивного заряду білків:
– NH+3 + OH- → NH2 + H2O
Значення рН, за якого білок набуває сумарного нульового за-
ряду, називають ізоелектричною точкою та позначають як рІ.
У цій точці кількість позитивно й негативно заряджених груп бі-
лка однакова, тобто білок перебуває в ізоелектричному стані.
У більшості білків клітини переважають аніоногенні групи
(–СОО¯), ізоелектрична точка цих білків знаходиться при слабокис-
лих значеннях рН, а ізоелектрична точка білків, у яких переважають
катіоногенні групи, – при лужних значеннях рН. Найяскравішим
прикладом таких внутрішньоклітинних білків, що містять багато ар-
гініну й лізину, є гістони, котрі входять до складу хроматину.
Білки із сумарним позитивним або негативним зарядом кра-
ще розчиняються, ніж ті, що перебувають в ізоелектричному
стані. Сумарний заряд збільшує кількість диполів води, здатних
зв'язуватися з білковою молекулою, і запобігає контакту одно-
йменно заряджених молекул, у результаті чого розчинність білків
збільшується. Заряджені білки можуть рухатися в електричному
полі: аніонні білки з негативним зарядом рухатимуться до пози-
тивно зарядженого анода (+), а катіонні білки – до негативно за-
рядженого катода (–). Білки, які перебувають в ізоелектричному
стані, не рухаються в електричному полі.
На поверхні більшості внутрішньоклітинних білків переважа-
ють полярні радикали, але співвідношення полярних і неполяр-
них груп є різним для різних індивідуальних білків. Так, прото-
мери олігомерних білків у ділянці контакту один з одним часто
містять гідрофобні радикали. Поверхні білків, що функціонують
у складі мембран або приєднуються до них у процесі функціону-
вання, також збагачені гідрофобними радикалами. Такі білки
краще розчинні в ліпідах, ніж у воді.
Розчинність білків у воді залежить від усіх перерахованих їх-
ніх властивостей: форми, молекулярної маси, величини заряду,
співвідношення полярних і неполярних функціональних груп на
поверхні білка. Крім того, вона визначається складом розчинни-
ка, тобто наявністю в розчині інших розчинених речовин.
243
Біохімія
Наприклад, деякі білки краще розчиняються в слабкому сольо-

вому розчині, ніж у дистильованій воді. Разом із тим, збільшення
концентрації нейтральних солей може сприяти випаданню пев-
них білків в осад. Денатуруючі агенти, присутні в розчині, також
знижують розчинність білків.
5.7.2. Методи виділення й очищення білків

Отримання індивідуальних білків із біологічного матеріалу
(тканин, органів, клітинних структур) потребує проведення по-
слідовних операцій, що включають:
 подрібнення біологічного матеріалу й руйнування клітинних
мембран;
 фракціонування органел, що містять ті чи інші білки;
 екстракція білків (переведення їх у розчинний стан);
 розділення суміші білків на індивідуальні білки.
Методи руйнування тканин і екстракції білків. Для руй-
нування біологічного матеріалу використовують такі методи, як
гомогенізації тканини; почергового заморожування і танення;
обробку клітин ультразвуком.
Гомогенізація біологічного матеріалу. Тканину в буферному
розчині з певним значенням рН і концентрацією солей, уміщу-
ють у гомогенізатор. Під час обертання вона подрібнюється й
розтирається за рахунок проштовхування її між її притертими
стінками й товкачкою.
У результаті почергового замороження й танення утворені
кристали льоду руйнують оболонки клітин.
Після руйнування тканини нерозчинні частинки осаджують
центрифугуванням. Наступні центрифугування гомогенату з
різними швидкостями дозволяють отримати окремі фракції, що
мають своєму складі клітинні ядра, мітохондрії та інші органели,
а також надосадову рідину, в якій є розчинні білки цитозолю
клітини. Білок міститиметься в одній із цих фракцій.
Екстракція білків, зв'язаних із мембранами, і руйнування олі-
гомерних білків до протомерів. Білок, який міцно зв'язаний із
певними структурами клітини, необхідно перевести в розчин.
Для руйнування гідрофобних взаємодій між білками й ліпідами
мембран до розчину додають детергенти; найчастіше викорис-
товують тритон Х-100 або додецилсульфат натрію. Механізм дії
детергентів описано в розділі "Денатурація білків". Унаслідок дії
детергентів зазвичай руйнуються і гідрофобні взаємодії між про-
томерами в олігомерних білках.
244
Видалення з розчину небілкових речовин. Нуклеїнові кислоти,

ліпіди та інші небілкові речовини можна видалити з розчину, ви-
користовуючи їхні особливі фізико-хімічні властивості. Так, ліпіди
легко видаляються з розчину додаванням органічних розчинни-
ків, наприклад ацетону. Але такий вплив має бути короткочасним,
оскільки ацетон викликає денатурацію деяких білків. Нуклеїнові
кислоти осаджують додаванням до розчину стрептоміцину.
Методи очищення білків. Найбільш трудомістким етапом
отримання індивідуальних білків є очищення їх від інших білків,
що містяться в розчині, отриманому з даної тканини. Часто бі-
лок, який вивчається, присутній у невеликих кількостях і стано-
вить частки відсотка від усіх білків розчину.
Оскільки білкам притаманна конформаційна лабільність, під
час роботи з ними потрібно уникати денатуруючих впливів, тому
виділення й очищення білків проводять за низьких температур.
На перших стадіях очищення білків доцільно використовувати
методи, що враховують деяку характерну особливість даного біл-
ка, скажімо, термостабільність або стійкість у кислих розчинах.
Першими методами очищення необхідно видалити з розчину ос-
новну масу баластних білків, які значно відрізняються від дослі-
джуваного білка своїми фізико-хімічними властивостями. Після
цього використовують більш тонкі методи очищення білка.
Очищення білків вибірковою денатурацією. Більшість білків
денатурує й випадає в осад уже при короткочасному нагріванні
розчину до 50–70 ºС або підкисленні розчину до рН 5. Якщо
білок, який виділяється, витримує ці умови, то за допомогою ви-
біркової денатурації можна видалити більшість сторонніх білків,
відфільтрувавши білки, що випали в осад, або осадити їх
центрифугуванням.
Висолювання – метод очищенням білків, заснований на відмінно-
стях у їхній розчинності за різних концентрацій солі в розчині. Солі
лужних і лужноземельних металів викликають оборотне осадження
білків, тобто після видалення їх білки знову набувають здатності роз-
чинятися, зберігаючи при цьому свої нативні властивості.
Найчастіше для розділення білків методом висолювання вико-
ристовують різні концентрації солей сульфату амонію –
(NH4)2SO4. Чим вища розчинність білка, тим більша концентрація
солі потрібна для його висолювання.
Для розділення білків часто використовують хроматографічні
методи, засновані на розподіленні речовин між двома фазами,
одна з яких рухлива, а інша нерухлива. В основу хроматографіч-
245
Біохімія
них методів покладені різні принципи: гель-фільтрації, іонного

обміну, адсорбції, біологічної спорідненості.
Метод розділення білків за допомогою гель-фільтраційної хро-
матографії (або молекулярного сита) заснований на тому, що ре-
човини, які відрізняються молекулярною масою, по-різному роз-
поділяються між рухливою та нерухливою фазами. Хроматогра-
фічна колонка заповнюється гранулами пористої речовини (сефа-
декс, агароза та ін.). У структурі полісахариду утворюються попе-
речні зв'язки й формуються гранули з "порами", через які легко
проходить вода і низькомолекулярні сполуки. Залежно від умов
можна формувати гранули з різною величиною "пор".
Нерухома фаза – рідина всередині гранул, в яку здатні проника-
ти низькомолекулярні речовини й білки з невеликою молекулярною
масою. Суміш білків, нанесену на хроматографічну колонку, вими-
вають (елюють), пропускаючи через колонку розчинник. Разом із
фронтом розчинника рухаються й найбільші молекули.
Менші молекули дифундують усередину гранул сефадексу та
на деякий час потрапляють до нерухомої фази, у результаті чого
їхній рух затримується. Величина пор визначає розмір молекул,
здатних проникати всередину гранул (рис. 5.54).
Оскільки гелева структура сефадексу легко деформується під
тиском, гелі почали заміняти жорсткішими матрицями (сефактил,
тойоперл), що являють собою сферичні гранули з різними розмі-
рами пор. Вибір розмірів пор у гранулах залежить від мети хро-
матографії (інші хроматографічні методи будуть описані нижче).
Ультрацентрифугування. Цей метод розділення також базу-
ється на відмінностях у молекулярних масах білків. Швидкість
седиментації речовин у процесі обертання в ультрацентрифузі,
де відцентрове прискорення досягає 100 000–500 000 g, є про-
порційною до їхньої молекулярної маси. На поверхню буфер-
ного розчину, поміщеного в кювету, наносять тонкий шар су-
міші білків. Кювету розміщують у роторі ультрацентрифуги.
Унаслідок обертання ротора протягом 10–12 год більші молеку-
ли (з більшою молекулярною масою) осідають у буферному роз-
чині з більшою швидкістю. У результаті в кюветі відбувається
розшарування суміші білків на окремі фракції з різною молеку-
лярною масою (рис. 5.55). Після розшарування білкових фрак-
цій дно кювети проколюють голкою й по краплинах збирають
вміст невеликими порціями у пробірки.
246
суміш високомолекулярних і
низькомолекулярних білків
колонка, заповнена
гранулами сефадексу
низькомолекулярні білки
великі молекули білка проникають у гранули
сефадексу
всередину гранул не
потрапляють високомолекулярні білки
проходять між гранулами
розділення білків
на фракції
Рис. 5.54. Розділення суміші білків методом гель-фільтрації
білкові
фракції
Рис. 5.55. Кювета, заповнена буферним розчином

з розділеними білковими фракціями
Електрофорез білків. Метод заснований на тому, що за певно-

го значення рН та іонної сили розчину білки рухаються в елект-
ричному полі зі швидкістю, пропорційною їхньому сумарного за-
ряду. Білки із сумарним негативним зарядом рухаються до ано-
ду (+), а позитивно заряджені білки – до катоду (–).
247
Біохімія
Електрофорез проводять на різних носіях: папері, крохмаль-

ному гелі, поліакриламідному гелі та ін. На відміну від електро-
форезу на папері, де швидкість руху білків пропорційна тільки
їхньому сумарному заряду, у поліакриламідному гелі швидкість
руху білків є пропорційною їхнім молекулярним масам.
Роздільна здатність електрофорезу в поліакриламідному гелі
вища, ніж на папері. Так, при електрофорезі білків сироватки
крові людини на папері виявляють лише п'ять головних фракцій:
альбуміни, 1-глобуліни, 2-глобуліни, -глобуліни і -глобуліни
(рис. 5.56). Електрофорез тих самих білків у поліакриламідному
гелі дозволяє отримати до 18 окремих фракцій. Для виявлення
білкових фракцій смужки паперу або стовпчики гелю обробля-
ють барвником (найчастіше бромфеноловим синім або амідовим
чорним). Забарвлений комплекс білків із барвником дозволяє
виявити розміщення різних фракцій на носії.
альбумін 1 2  -глобуліни
+ -
страт
Рис. 5.56. Електрофорез білка сироватки крові
здорової людини (на папері)
Іонообмінна хроматографія так само, як і електрофорез, засно-

ваний на розділенні білків, які відрізняються сумарним зарядом
за певних значень рН та іонної сили розчину. Під час пропус-
кання розчину білків через хроматографічну колонку, заповнену
твердим пористим зарядженим матеріалом, частина білків за-
тримується на ньому в результаті електростатичних взаємодій.
Як нерухому фазу використовують іонообмінники – полімерні
органічні речовини, що містять заряджені функціональні групи.
Розрізняють позитивно заряджені аніонообмінники, серед яких
найчастіше використовують діетиламіноетилцелюлозу (ДЕАЕ-це-
люлозу), що містить катіонні групи, і негативно заряджені катіо-
нообмінники, наприклад карбоксиметилцелюлозу (КМ-целюлозу),
яка містить аніонні групи:
248
H2
C CH3
H2 H2 H+ H2
O C C N
O C COO-
C CH3
H2
діетиламіноетилцелюлоза карбоксиметилцелюлоза
Вибір іонообмінника визначається зарядом досліджуваного

білка. Так, для виділення негативно зарядженого білка викорис-
товують аніонообмінник. Під час пропускання розчину білка че-
рез колонку міцність зв'язування білка з аніонообмінником зале-
жить від кількості негативно заряджених карбоксильних груп у
молекулі. Білки, адсорбовані на аніонообміннику, можна змити
(елюювати) буферними розчинами з різною концентрацією солі,
найчастіше NaCl, і різними значеннями рН. Іони хлору зв'язують-
ся з позитивно зарядженими функціональними групами аніоно-
обмінника й витісняють карбоксильні групи білків. За низьких
концентрацій солі будуть елююватися білки, слабко зв'язані з ані-
онообмінником. Поступове збільшення концентрації солі або зміна
рН, яка змінює заряд білкової молекули, приводить до виділення
білкових фракцій, в одній із яких міститься шуканий білок.
Найспецифічнішим методом виділення індивідуальних білків є
афінна хроматографія (або хроматографія за спорідненістю),
заснований на вибірковій взаємодії білків із лігандами, закріп-
леними (іммобілізованими) на твердому носії. Як ліганд може бу-
ти використаний субстрат або кофермент, якщо виділяють пев-
ний фермент, антигени – для виділення антитіл і т. д. Через ко-
лонку, заповнену іммобілізованим лігандом, пропускають розчин
із сумішшю білків. До ліганду приєднується тільки той білок,
який специфічно з ним взаємодіє; усі інші білки виходять з елю-
атом (рис. 5.57). Білок, адсорбований на колонці, можна зняти,
промивши її розчином зі зміненим значенням рН або зміненою
іонною силою. У деяких випадках використовують розчин детер-
генту, який розриває гідрофобні зв'язки між білком і лігандом.
Афінна хроматографія відрізняється високою вибірковістю та
дозволяє очистити виділений білок у тисячі разів.
Для видалення низькомолекулярних сполук, зокрема сульфату
амонію після висолювання, використовують діаліз. Метод засно-
ваний на тому, що через напівпроникну мембрану, яка пропус-
кає низькомолекулярні сполуки, не проходять білки з більшою
249
Біохімія
молекулярною масою. У склянку великої ємності (близько 1 л)

з буферним розчином занурюють напівпроникний мішечок, за-
повнений розчином білка з сіллю.
суміш білків
специфічний ліганд,
прикріплений до інертного полімеру
Рис. 5.57. Афінна хроматографія
Швидкість виходу солі з мішечка в буферний розчин пропор-

ційна градієнту його концентрацій по обидва боки мембрани. По
мірі виходу солі з мішечка буферний розчин у склянці міняють.
Для очищення білків від низькомолекулярних домішок вико-
ристовують також метод гель-фільтрації.
Для визначення чистоти (гомогенності) виділеного білка викори-
стовують методи з високою роздільною здатністю: електрофорез у
поліакриламідному гелі, високоефективну хроматографію високого
тиску. Від чистоти лікарського білкового препарату залежать його
біологічна ефективність та алергенність (тобто здатність викликати
алергічні реакції). Чим якісніше очищений препарат, тим менш ві-
рогідною є поява ускладнень під час його застосування.
1. Класифікуйте амінокислоти за полярністю радикалів.

2. Дайте визначення первинної, вторинної, третинної та четвертинної струк
тури білків. Наведіть приклади відповідних білків.
3. Які характерні властивості притаманні олігомерним білкам.
4. Яку роль відіграють гідрофобні радикали амінокислот у формуванні
центра зв'язування протомерів гемоглобіну з гемом.
5. Які методи застосовуються для виділення індивідуальних білків? На яких
властивостях білків вони базуються.
250
Розділ 6
ОБМІН І ФУНКЦІЇ АМІНОКИСЛОТ.
БІОСИНТЕЗ БІЛКА
Значення амінокислот для організму в першу чергу визнача-

ється тим, що вони використовуються для синтезу білків, мета-
болізм яких посідає особливе місце в процесах обміну речовин
між організмом і зовнішнім середовищем. Пояснюється це тим,
що білки входять до всіх основних структурних компонентів клі-
тин, тканин і органів тіла людини та тварин, виконують ферме-
нтативні функції, беруть участь у перенесенні речовин через
мембрани тощо. Важливу роль у координації роботи всіх систем
клітин відіграють білкові гормони.
Амінокислоти безпосередньо беруть участь у біосинтезі не
тільки білків, але й великої кількості інших біологічно активних
сполук, що регулюють процеси обміну речовин в організмі, таких
як гормони – похідні амінокислот. Амінокислоти є донорами азо-
ту для синтезу всіх азотовмісних небілкових сполук, у тому числі
нуклеотидів, гему, креатину, холіну та інших речовин.
Катаболізм амінокислот може слугувати джерелом енергії для
синтезу АТФ. Енергетична функція амінокислот стає важливою
під час голодування, деяких патологічних станах (цукровий діа-
бет тощо) і переважно при білковому харчуванні. Саме обмін
амінокислот здійснює взаємозв'язок різноманітних хімічних пе-
ретворень у живому організмі.
6.1. Джерела й шляхи використання

амінокислот у клітинах
Фонд вільних амінокислот організму становить приблизно

35 г. Вміст вільних амінокислот у крові в середньому дорівнює
35–65 мг/дл. Більша частина амінокислот входить до складу біл-
Біохімія
ків, кількість яких в організмі дорослої людини нормальної комп-

лекції становить приблизно 15 кг.
Джерелами вільних амінокислот у клітині є білки їжі, власні
білки тканин і синтез амінокислот із вуглеводів. Багато клітин,
за винятком високоспеціалізованих (наприклад, еритроцитів),
використовують амінокислоти для синтезу білків, а також вели-
кої кількості інших речовин: фосфоліпідів мембран, пуринових
і піримідинових нуклеотидів, біогенних амінів (катехоламінів,
гістаміну) та інших сполук (рис. 6.1).
катаболізм
білків тканин
ФОНД
БІЛКИ ЇЖІ ВІЛЬНИХ БІЛКИ ТКАНИН
АМІНОКИСЛОТ
синтез із
NН3 сечовина
вуглеводів
-КЕТОКИСЛОТИ екскреція
азотовмісні
білкові сполуки
глюкоза,
кетонові тіла
СО2 + Н2О + АТФ
біогенні гормони,
аміни нуклеотиди,
гем,
креатин та ін.
Рис. 6.1. Джерела та шляхи використання амінокислот
Деякої спеціальної форми депонування амінокислот, подібно

до глюкози (у вигляді глікогену) або жирних кислот (у вигляді
триацилгліцеролів), не існує. Тому резервом амінокислот можуть
бути всі функціональні та структурні білки тканин, але в основ-
ному білки м'язів, оскільки їх більше, ніж усіх інших.
В організмі людини за добу розпадається на амінокислоти
близько 400 г білків, приблизно така сама кількість синтезується.
Тому тканинні білки не можуть поповнювати витрати амінокис-
лот унаслідок їхнього катаболізму. Первинними джерелами аміно-
кислот не можуть слугувати вуглеводи, оскільки з них синтезуєть-
ся тільки вуглецева частина молекули більшості амінокислот,
а аміногрупа надходить від інших амінокислот. Отже, білки їжі
є основним джерелом амінокислот організму.
252
Розділ 6. Обмін і функції амінокислот. Біосинтез білка
6.2. Біологічна цінність білків

6.2.1. Азотистий баланс
Амінокислоти (вільні та у складі білків) містять майже 95 %
усього азоту, тому саме вони підтримують азотистий баланс орга-
нізму. Азотистий баланс визначається як різниця між кількістю
азоту, що надходить із їжею, і кількістю азоту, який виділяється
(переважно у вигляді сечі й амонійних солей). Якщо кількість азо-
ту, що надійшов, дорівнює кількості виділеного, то настає азотис-
та рівновага. Такий стан спостерігається у здорової людини при
нормальному харчуванні. Азотистий баланс може бути додатним
(азоту надходить більше, ніж виводиться) у дітей, а також у пацієн-
тів, котрі одужують після важких хвороб. Від'ємний азотистий ба-
ланс (виділення азоту переважає його надходження) спостеріга-
ють при старінні, голодуванні та під час важких захворювань.
За безбілкової дієти азотистий баланс стає від'ємним. При
дотримання її протягом тижня кількість виділюваного азоту пе-
рестає збільшуватись і стабілізується на величині 4 г/добу (така
кількість азоту міститься у 25 г білка). Отже, під час білкового
голодування за добу в організмі використовується близько 25 г
власних білків тканин. Мінімальна кількість білків у їжі, необ-
хідна для підтримання азотистої рівноваги, становить
30–50 г/добу, оптимальна кількість при середніх фізичних наван-
таженнях – 100–120 г/добу.
6.2.2. Повноцінність білкового харчування

Унаслідок еволюції людина втратила здатність синтезувати
майже половину із двадцяти амінокислот, що входять до складу
білків. До них належать амінокислоти, синтез яких включає ба-
гато стадій і потребує великої кількості ферментів, що кодуються
багатьма генами. Ті амінокислоти, синтез яких є складним і не-
економним для організму, людина отримує з їжею, вони назива-
ються незамінними. До таких належать фенілаланін, метіонін,
треонін, триптофан, валін, лізин, лейцин, ізолейцин.
Дві амінокислоти – аргінін і гістидин – у дорослих утворюють-
ся в достатніх кількостях, але дітям для нормального росту орга-
нізму необхідне додаткове надходження цих амінокислот з їжею,
253
Біохімія
тому їх називають частково замінними. Дві інші амінокислоти –

тирозин і цистеїн – умовно замінні, оскільки для їхнього синтезу
необхідні незамінні амінокислоти. Тирозин синтезується з фені-
лаланіну, а для утворення цистеїну потрібний атом сірки метіо-
ніну. Інші амінокислоти легко синтезуються у тканинах і є за-
мінними. До них належать гліцин, аспарагінова кислота, аспара-
гін, глутамінова кислота, глутамін, серин, пролін, аланін. Отже,
основним джерелом амінокислот для клітин організму є білки,
які надходять іззовні – з їжею. У різних харчових продуктах
вміст білка коливається в широких межах (табл. 6.1).
Т а б ли ц я 6 . 1
Кількість білка в деяких харчових продуктах
Назва продукту Вміст білка, %
М'ясо 18–22
Риба 17–20
Сир 20–36
Молоко 3,5
Рис 8,0
Горох 26
Соя 35
Картопля 1,5–2,0
Капуста 1,1–1,6
Морква 0,8–1,0
Яблука 0,3–0,4
З таблиці видно, що в поширених продуктах рослинного по-
ходження міститься мало білка (крім гороху та сої). Найбагатші
на нього продукти тваринного походження (м'ясо, риба, сир).
Білки не є незамінними харчовими факторами, це джерело не-
замінних амінокислот, що містяться в них і необхідні для норма-
льного харчування.
Харчова цінність білка залежить від його амінокислотного
складу та здатності засвоюватися організмом. Білки значно відрі-
зняються за амінокислотним складом. Деякі з них містять повний
набір незамінних амінокислот в оптимальних співвідношеннях, в
інші немає одної або декількох незамінних амінокислот. Рослинні
білки, особливо пшениці та інших злакових, повністю не перетра-
влюються, оскільки вони захищені оболонкою, яка складається з
целюлози та інших поліцукрів, які не гідролізуються харчовими
ферментами. Деякі білки за амінокислотним складом близькі до
білків тіла людини, але не використовуються як харчові через те,
що мають фібрилярну будову, малорозчинні й не розщеплюються
254
протеазами шлунково-кишкового тракту (ШКТ). До них належать

білки волосся, шерсті, пір'я та ін. Якщо білок містить усі незамінні
амінокислоти й легко піддається дії протеаз, то біологічна цінність
такого білка умовно береться за 100 одиниць і він вважається по-
вноцінним. До таких належать білки яєць і молока. Білки м'яса
великої рогатої худоби мають біологічну цінність 98. Рослинні біл-
ки за біологічною цінністю поступаються тваринним, оскільки
важче перетравлюються, вони бідні на лізин, метіонін і трипто-
фан. Однак за певної комбінації рослинних білків організм можна
забезпечити повною і збалансованою сумішшю амінокислот. Так,
білки кукурудзи (біологічна цінність – 36) містять мало лізину, але
достатню кількість триптофану. А білки бобів багаті на лізин, про-
те містять мало триптофану. Кожен із цих білків сам по собі є не-
повноцінним, але суміш бобів і кукурудзи містить необхідну лю-
дині кількість незамінних амінокислот.
Норми білка в харчуванні. Для підтримання азотистої рівно-
ваги достатньо вживати 30–50 г білків на добу. Але така кількість
не забезпечує збереження працездатності та здоров'я людини.
Прийняті норми білкового харчування для дорослих і дітей урахо-
вують кліматичні умови, професію, умови праці й інші фактори.
Доросла людина при середньому фізичному навантаженні має
отримувати 100–120 г білків на добу. Під час важкої фізичної ро-
боти ця норма збільшується до 130–150 г. Дітям до 12 років доста-
тньо 50–70 г білка на добу. При цьому мається на увазі, що в їжі
містяться різноманітні білки тваринного й рослинного походження.
Білкова недостатність. Відомо, що навіть тривале виклю-
чення з раціону людини жирів або вуглеводів не викликає важ-
ких розладів здоров'я. Але безбілкове харчування (особливо три-
вале) викликає серйозні порушення обміну й неминуче закінчу-
ється загибеллю організму. Виключення навіть однієї незамінної
амінокислоти з харчового раціону веде до неповного засвоєння
інших амінокислот і супроводжується розвитком від'ємного азо-
тистого балансу, виснаженням, зупинкою росту і порушенням
функцій нервової системи.
Конкретні прояви недостатності однієї з амінокислот були
знайдені у щурів, яким згодовували білки, позбавлені певної амі-
нокислоти. Так, за відсутності цистеїну (або цистину) виникав го-
стрий некроз печінки, гістидину – катаракта; відсутність метіоні-
ну приводила до анемії, ожиріння й цирозу печінки, лисіння, ге-
морагії в нирках. Виключення лізину з раціону молодих щурів су-
255
Біохімія
проводжувалося анемією та раптовою загибеллю (цей синдром

був відсутнім у дорослих тварин).
Недостатність білкового харчування викликає захворювання,
яке в Центральній Африці назвали "квашиоркор", що в перекладі
означає "золотий (або червоний) хлопчик". Тепер цю назву часто
використовують і в інших країнах світу в разі схожих симптомів.
Захворювання розвивається в дітей, позбавлених молока та ін-
ших тваринних білків, а харчуються виключно рослинною їжею –
бананами, таро, просом і, найчастіше, кукурудзою. Квашиоркор
характеризується затриманням росту, анемією, гіпопротеїнемією
(часто супроводжується набряками), жировим переродженням
печінки. У людей негроїдної раси волосся набуває червонувато-
коричневого відтінку. Часто це захворювання супроводжується
атрофією клітин підшлункової залози. У результаті порушується
секреція панкреатичних ферментів і не засвоюється навіть та не-
велика кількість білків, яка надходить з їжею. Відбувається ура-
ження нирок, унаслідок чого стрімко збільшується екскреція віль-
них амінокислот із сечею. Без лікування смертність дітей стано-
вить 50–90%. Навіть якщо діти виживають, тривала нестача білка
приводить до необоротних порушень не тільки фізіологічних функ-
цій, але й розумових здібностей. Захворювання зникає при своє-
часному переведенні хворого на багату на білок дієту, що включає
велику кількість м'ясних і молочних продуктів. Один зі шляхів ви-
рішення проблеми – додавання в їжу препаратів лізину.
6.3. Перетравлення білків
У харчових продуктах вміст вільних амінокислот дуже малий.

Переважна більшість їх входить до складу білків, які гідролізу-
ються в ШКТ під дією ферментів протеаз (пептидгідролаз). Суб-
стратна специфічність цих ферментів полягає в тому, що кожен
із них з найбільшою швидкістю розщеплює пептидні зв'язки,
утворені певними амінокислотами. Протеази, що гідролізують
пептидні зв'язки всередині білкової молекули, належать до групи
ендопептидаз. Ферменти, які належать до групи екзопептидаз,
гідролізують пептидний зв'язок, утворений кінцевими амінокис-
лотами. Під дією всіх протеаз ШКТ білки їжі розкладаються на
окремі амінокислоти, які потім надходять у клітини тканин.
256
6.3.1. Перетравлення білків у шлунку

Шлунковий сік – продукт декількох типів клітин. Обкладові
(парієтальні) клітини стінок шлунка утворюють соляну кислоту,
головні клітини секретують пепсиноген. Додаткові та інші кліти-
ни епітелію шлунка виділяють муциновмісний слиз. Парієтальні
клітини секретують у порожнину шлунка також глікопротеїн,
який називають "внутрішнім фактором" (фактором Касла). Цей
білок зв'язує "зовнішній фактор" – вітамін В12, який запобігає
його руйнуванню та сприяє всмоктуванню.
Утворення й роль соляної кислоти. Основна травна функ-
ція шлунка полягає в тому, що в ньому починається процес пе-
ретравлювання білка. Важливу роль у цьому процесі відіграє со-
ляна кислота. Білки, що надходять у шлунок, стимулюють виді-
лення гістаміну та групи білків-гормонів – гастринів, які, у свою
чергу, регулюють секрецію HCl і проферменту – пепсиногену.
HCl утворюється в обкладових клітинах шлункових залоз у ре-
зультаті перебігу реакцій, схематично зображених на рис. 6.2.
плазма просвіт
шлунка
обкладові клітини
1
СО2 СО2 Н2СО3 АТФ
Н2О
К+ К+
2
НСО-3 + Н+ Н+
НСО3- АДФ + Ф НCl
3
Cl- 4 Cl-
Cl-
Рис. 6.2. Секреція соляної кислоти у шлунку:

1 – карбоангідраза; 2 – Н+/К+-АТФаза;
3 – білки-переносники аніонів; 4 – хлоридний канал
Джерелом Н+ є Н2СО3, яка утворюється в обкладових клітинах

шлунка з Н2О і СО2, який дифундує з крові за дії ферменту кар-
боангідрази (карбонатдегідратази):
H2O  CO2  H2CO3  HCO-3  H 
257
Біохімія
Дисоціація Н2СО3 приводить до утворення бікарбонату, який

за участю спеціальних білків виділяється у плазму в обмін на
Cl–, та іонів Н+, які надходять у просвіт шлунка шляхом актив-
ного транспорту, що каталізується мембраною Н+/К+-АТФазою.
Унаслідок цього концентрація протонів у просвіті шлунка збі-
льшується в 106 разів. Іони Cl– надходять у просвіт шлунка че-
рез хлоридний канал.
Концентрація HCl у шлунковому соку може досягати
0,16 моль/л, унаслідок чого значення рН знижується до 1,0–2,0.
Вживання білкової їжі часто супроводжується виділенням луж-
ної сечі за рахунок секреції великої кількості бікарбонату в про-
цесі утворення HCl.
Під впливом HCl відбувається денатурація білків харчових
продуктів, що не піддавалися термічній обробці, яка збільшує
доступність пептидних зв'язків для протеаз. HCl діє бактерицид-
но й запобігає потраплянню патогенних бактерій у кишечник.
Крім того, соляна кислота активує пепсиноген і створює опти-
мум рН для дії пепсину.
Механізм активації пепсину. Під дією гастринів у головних
клітинах шлункових залоз стимулюється синтез і секреція пеп-
синогену – неактивної форми пепсину. Пепсиноген – білок, який
складається з одного поліпептидного ланцюга з молекулярною
масою 40 кДа. Під дією HCl він перетворюється на активний пеп-
син (молекулярна маса 32,7 кДа) з оптимумом рН 1,0–2,5.
У процесі активації в результаті часткового протеолізу від
N-кінця молекули пепсиногену відщеплюється 42 амінокислотні
залишки, котрі містять практично всі позитивно заряджені амі-
нокислоти, що є в пепсиногені. Таким чином, в активному пеп-
синогені переважають негативно заряджені амінокислоти, які
беруть участь у конформаційних перебудовах молекули й форму-
ванні активного центру. Активні молекули пепсину утворюються
під дією HCl, що активують інші молекули пепсину (аутокаталіз).
Пепсин у першу чергу гідролізує в білках пептидні зв'язки, утво-
рені ароматичними амінокислотами (фенілаланін, триптофан, ти-
розин) і повільніше – лейцином і дикарбоновими амінокислотами.
Пепсин – ендопептидаза, тому в результаті його дії в шлунку
утворюються коротші пептиди, а не вільні амінокислоти.
Вікові особливості перетравлення білків у шлунку. У дітей
грудного віку у шлунку міститься фермент ренін (хімозин), що
викликає зсідання молока. Основний білок молока – казеїн, яв-
ляє собою суміш декількох білків, що розрізняються за амінокис-
258
лотним складом і електрофоретичною рухливістю. Ренін каталі-

зує відщеплення від казеїну глікопептиду, у результаті чого утво-
рюється параказеїн. Параказеїн приєднує іони Са2+, утворюючи
нерозчинний згусток, чим попереджає швидкий вихід молока
зі шлунка. У шлунку дорослих людей реніну немає, молоко у них
зсідається під дією HCl і пепсину.
У слизовій оболонці шлунка людини знайдено ще одну протеа-
зу – гастриксин. Усі три ферменти (пепсин, ренін і гастриксин)
гомологічні за первинною структурою, що вказує на їхнє похо-
дження від загального гена-попередника.
Порушення перетравлення білків у шлунку. При різних за-
хворюваннях ШКТ у шлунку порушується виділення HCl і пеп-
синогену, через що перетравлення білків помітно знижується.
Найчастіше зустрічаються патологічні зміни кислотності шлун-
кового соку. Порушення утворення пепсину знаходять рідше і
виявляють при значніших ураженнях шлунка.
Визначення кислотності шлункового соку використовують
для діагностики різноманітних захворювань шлунка (табл. 6.2).
Підвищена кислотність шлункового соку зазвичай супроводжу-
ється печією, діареєю і може бути симптомом виразки шлунка
і дванадцятипалої кишки, а також гіперацидного гастриту. Зни-
жена кислотність спостерігається при деяких видах гастриту.
Повна відсутність HCl і пепсину (шлункова ахілія) спостерігаєть-
ся при атрофічних гастритах і часто супроводжується перніціоз-
ною анемією внаслідок недостатнього продукування фактора
Касла й порушенням усмоктування вітаміну В12. Анацидність
(рН шлункового соку > 6,0) свідчить про значну втрату слизовою
оболонкою шлунка обкладових клітин, які секретують соляну кис-
лоту, що часто викликає рак шлунка.
Т а б ли ц я 6 . 2
Компоненти шлункового соку в нормі та за патологічних станів
Кислотність (ТО)
Стан рН зв'язана вільна П ФК МК К
загальна
НCl НCl
Норма 1,5–2,0 40–60 20–30 20–40 + + – –
Гіперацидний
1,0 80 40 + ± – –
гастрит
Гіпоацидний
2,5 40 20 ± ± ± –
гастрит
Ахілія 7,0 20 – – – + –
Виразка шлунка 1,5 60 40 + + – +
Рак шлунка 6,0 і > 40–60 20 + + + +
Примітка: П – пепсин, ФК – фактор Касла, МК – молочна кислота; К – кров.
259
Біохімія
Кислотність шлункового соку виражають у титраційних одини-

цях (ТО) – вона визначається кількістю 0,1 моль розчину NaOH
в 1 мл, яка витрачена на титрування 100 мл шлункового соку за
певним індикатором. Під час визначення кислотності шлункового
соку розрізняють загальну кислотність, зв'язану HCl і вільну HCl.
Загальна кислотність шлункового соку – сукупність усіх кис-
лотореагуючих речовин шлункового соку, являє собою секрет
шлунка, зібраний протягом 1 год. Значення загальної кислотнос-
ті в нормі становить 40–60 ТО.
Зв'язана соляна кислота – HCl, зв'язана з білками і продуктами
їхнього перетравлення. Значення зв'язаної HCl у здорових людей –
20–30 ТО.
Вільна HCl – соляна кислота, не зв'язана з компонентами шлун-
кового соку. Значення вільної HCl у нормі – 20–40 ТО.
рН шлункового соку в нормі – 1,5–2,0.
Молочна кислота в нормі у шлунковому соку відсутня. Вона утво-
рюється при зменшенні вмісту чи за відсутності вільної соляної кис-
лоти унаслідок розмноження молочнокислих бактерій або при зло-
якісних пухлинах шлунка, у клітинах яких глюкоза окиснюється
анаеробним шляхом.
Під час діагностики захворювань шлунка, крім біохімічних
аналізів, обов'язково проводять рентгенологічні та ендоскопічні
дослідження, а також біопсію.
6.3.2. Перетравлення білків у кишечнику

Шлунковий вміст (хімус) у процесі травлення надходить до
дванадцятипалої кишки. Низьке значення рН хімусу викликає
в кишечнику виділення білкового гормону секретину, що над-
ходить у кров. Цей гормон, у свою чергу, стимулює виділення
з підшлункової залози в тонкий кишечник панкреатичного соку,
який містить HCO3 , що приводить до нейтралізації HCl шлунко-
вого соку та інгібування пепсину. У результаті рН стрімко зрос-
тає від 1,5–2,0 до ~7,0.
Надходження пептидів у тонкий кишечник викликає секрецію
іншого білкового гормону – холецистокініну, який стимулює виді-
лення панкреатичних ферментів з оптимумом рН 7,5–8,0. Під дією
ферментів підшлункової залози і клітин кишечнику завершується
перетравлення білків.
260
У підшлунковій залозі синтезуються проферменти протеаз:

трипсиноген, хімотрипсиноген, проеластаза, прокарбоксипепти-
дази А і В. У кишечнику вони шляхом часткового протеолізу пе-
ретворюються на активні ферменти трипсин, хімотрипсин, елас-
тазу та карбоксипептидази А і В.
Активація трипсиногену. Активація відбувається під дією
ферменту епітелію кишечнику ентеропептидази. Цей фермент
відщеплює з N-кінця молекули трипсиногену гексапептид Вал–
(Асп)4–Ліз. Зміна конформації вкороченого поліпептидного лан-
цюга зумовлює формування активного центру й утворюється ак-
тивний трипсин. Активація проферменту шляхом відщеплення
послідовності Вал–(Асп)4–Ліз є характерною для більшості відо-
мих трипсиногенів різних організмів – від риб до людини.
Утворений трипсин активує хімотрипсиноген, з якого утво-
рюється кілька активних ферментів (рис. 6.3). Хімотрипсино-
ген складається з одного поліпептидного ланцюга, який міс-
тить 245 амінокислотних залишків і п'ять дисульфідних міст-
ків. Під дією трипсину розщеплюється пептидний зв'язок між
15-тою і 16-тою амінокислотами, унаслідок чого утворюється
активний -хімотрипсин. Потім під дією -хімотрипсину відщеп-
люється дипептид Сер(14)–Арг(15), що приводить до утворення
-хімотрипсину. Відщеплення дипептиду Тре(147)–Арг(148) заве-
ршує утворення стабільної форми активного ферменту –
-хімотрипсину, який складається з трьох поліпептидних ланцю-
гів, з'єднаних дисульфідними містками.
Інші проферменти панкреатичних протеаз (проеластаза і про-
карбоксипептидази А і В) також активуються трипсином шляхом
часткового протеолізу. У результаті утворюються активні ферме-
нти – еластаза і карбоксипептидази А і В.
Специфічність дії протеаз. Трипсин переважно гідролізує
пептидні зв'язки, утворені карбоксильними групами аргініну і
лізину. Хімотрипсини найактивніші щодо карбоксильних груп
ароматичних амінокислот (Фен, Тир, Три).
Карбоксипептидази А і В – цинковмісні ферменти, вони від-
щеплюють С-кінцеві залишки амінокислот. Причому карбокси-
пептидаза А відщеплює переважно амінокислоти, які містять
ароматичні або гідрофобні радикали, а карбоксипептидаза В –
залишки аргініну та лізину.
261
Біохімія
1… … 245 хімотрипсиноген
трипсин
1… 14 15 16… 245 -хімотрипсин

(активний)
Сер Арг Іле

-хімотрипсин
Сер—Арг
-хімотрипсин
1… 13 16… 146 147 148 245
(активний)
Тре Арг
-хімотрипсин
Тре—Арг
1… 13 16… 146 149… 245 -хімотрипсин

(активний,
стабільний)
S S S S
Рис. 6.3. Активація хімотрипсиногену
Останній етап перетравлення – гідроліз невеликих пептидів,

він відбувається під дією ферментів амінопептидаз і дипепти-
даз, які синтезуються клітинами кишечнику в активній формі.
Амінопептидази послідовно відщеплюють N-кінцеві амінокисло-
ти поліпептидного ланцюга. Найвідомішою є лейцинамінопепти-
даза – Zn2+ або Mn2+-вмісний фермент, який, незважаючи на
назву, має широку специфічність щодо N-кінцевих амінокислот.
Дипептидази розщеплюють дипептиди на амінокислоти, але не
діють на трипептиди.
У результаті послідовної дії всіх травних протеаз більшість
харчових білків розщеплюється до вільних амінокислот.
6.3.3. Захист клітин від дії протеаз

Клітини підшлункової залози захищені від дії травних фер-
ментів тим, що:
 ці ферменти утворюються у вигляді неактивних попередни-
ків у клітинах підшлункової залози й активуються тільки піс-
262
ля секреції в просвіт кишечнику. Отже, місце синтезу та

місце дії цих ферментів просторово розділені;
 у клітинах підшлункової залози присутній білок-інгібітор
трипсину, який утворює з активною формою ферменту
(у випадку передчасної активації) міцний комплекс.
У порожнині шлунка й кишечнику протеази не контактують
з білками клітин, оскільки слизова оболонка вкрита шаром слизу,
а кожна клітина містить на зовнішній поверхні плазматичної
мембрани поліцукри, які не розщеплюються протеазами і тим
самим захищають клітину від їхньої дії.
Руйнування клітинних білків протеазами відбувається під час
виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки. Але по-
чаткові механізми виникнення виразки вивчені ще недостатньо.
6.3.4. Транспорт амінокислот до клітин

Амінокислоти, утворені внаслідок перетравлення білків, шви-
дко всмоктуються в кишечнику. Їхній транспорт здійснюється
двома шляхами: через ворітну систему печінки, що веде прямо
до печінки, і лімфатичними судинами, які сполучаються з кров'ю
через грудну лімфатичну протоку. Максимальна концентрація
амінокислот у крові досягається через 30–50 хв після прийому біл-
кової їжі (вуглеводи й жири сповільнюють усмоктування аміноки-
слот). Усмоктування L-амінокислот (але не D-ізомерів) – активний
процес, що потребує витрат енергії. Амінокислоти переносяться
через кишкову стінку від її слизової поверхні у кров (рис. 6.4). Пе-
ренесення через війчасту облямівку здійснюється цілою низкою
переносників, багато з яких діють за участю Na+-залежних меха-
нізмів симпорту (подібно до перенесення глюкози).
Різна швидкість проникнення амінокислот через мембрани
клітин указує на наявність транспортних систем, котрі забезпе-
чують перенесення амінокислот як через зовнішню плазматичну
мембрану, так і через внутрішньоклітинні мембрани. Нині відо-
мо щонайменше п'ять специфічних транспортних систем, кожна
з яких функціонує для перенесення певної групи близьких за бу-
довою амінокислот:
 нейтральних з коротким бічним ланцюгом (аланін, серин,
треонін);
 нейтральних з довгим або розгалуженим бічним ланцюгом
(валін, лейцин, ізолейцин);
263
Біохімія
 з катіонними радикалами (лізин, аргінін);

 з аніонними радикалами (глутамінова й аспарагінова кислоти);
 імінокислот (пролін, оксипролін).
тонка кишка
АК Na+
щіточкова облямівка
1 епітелію кишечнику
АК Na+
АТФ Na+
2
АДФ + Ф
1 К+ К+
ворітна вена
АК
Рис. 6.4. Механізми всмоктування амінокислот у кишечнику:

АК – амінокислота; 1 – транслоказа; 2 – Nа+,К+-АТФаза.
L-амінокислота надходить у еритроцит шляхом симпорту з іоном Na+.
Далі специфічна транслоказа переносить амінокислоту через мембрану в кров.
Обмін іонами натрію між клітинами здійснюється шляхом
первинно-активного транспорту за допомогою Na+,K+-АТФази
Причому до числа Na+-залежних належать переносники аміно-

кислот, що входять до першої і п'ятої групи, а також переносник
метіоніну. Незалежні від Na+ переносники специфічні до деяких
нейтральних амінокислот (фенілаланін, лейцин) та амінокислот
з катіонними радикалами (лізин).
Амінокислоти конкурують між собою за специфічні ділянки
зв'язування. Наприклад, усмоктування лейцину (якщо концент-
рація його є достатньо високою) зменшує всмоктування ізолей-
цину і валіну.
Одна із специфічних транспортних систем для деяких нейт-
ральних амінокислот функціонує в кишечнику, нирках і, вірогідно,
у мозку. Її назвали γ-глутамільним циклом (рис. 6.5).
264
АК
мембрана
клітини
цистеїнілгліцин
3
-глутаміл-АК глутатіон
гліцин 6
2
АК
-глутамілцистеїн
цистеїн
5
4
оксопролін глутамат
АТФ
Рис. 6.5. -Глутамільний цикл: АК – амінокислота;
1 – -глутамілтрансфераза; 2 – -глутамілциклотрансфераза; 3 – пептидаза;
4 – оксопроліназа; 5 – -глутамілцистеїнсинтетаза; 6 – глутатіонсинтетаза
У цій системі задіяні шість ферментів, один з яких міститься

в клітинній мембрані, а інші – у цитозолі. Ключову роль у транс-
порті амінокислоти відіграє мембранозв'язаний фермент -глу-
тамілтрансфераза. Цей фермент є глікопротеїном і каталізує
перенесення -глутамільної групи від глутатіону (іноді іншого
-глутамільного пептиду) на транспортовану амінокислоту й
наступне перенесення комплексу до клітини. Глутатіон являє со-
бою трипептид – -глутамілцистеїнілгліцин, який є в усіх ткани-
нах тварин. Реакція відбувається таким чином:
265
Біохімія
H2C SH
H O H H2
CO N C C N C COOH
H
(CH2)2
H -глутамілтрансфераза
H2N C COOH + HC NH2
R COOH
амінокислота -глутамілцистеїнілгліцин
(глутатіон)
H H
CO N C COOH H2C SH
O H H2
(CH2)2 R +
H2N C C N C COOH
H
HC NH2
COOH
-глутаміламінокислота цистеїнілгліцин
Амінокислота, зв'язана з -глутамільним залишком, опиняється

всередині клітини. У наступній реакції відбувається відщеплення
-глутамільного залишку під дією ферменту -глутамілциклотран-
сферази (-ГЦТ):
H H
CO N C COOH
(CH2) 2 R H H
-ГЦТ H2N C COOH +
HC NH2 O N COOH
R H
COOH
-глутаміл- амінокислота оксопролін
амінокислота
Дипептид цистеїнілгліцин розщеплюється під дією пептидази на

дві амінокислоти – цистеїн і гліцин. У результаті цих трьох реакцій
відбувається перенесення однієї молекули амінокислоти у клітину
(або внутрішньоклітинну структуру). Наступні три реакції забезпе-
чують регенерацію глутатіону, завдяки чому цикл повторюється ба-
гаторазово. Для транспорту в клітину однієї молекули амінокислоти
за участю -глутамільного циклу витрачаються три молекули АТФ.
266
6.3.5. Порушення перетравлення білків і транспорт амінокислот

Невелику частину продуктів перетравлення білків становлять
негідролізовані короткі пептиди. У деяких людей виникає імунна
реакція на вживання білка, що, очевидно, пов'язано зі здатністю
до всмоктування таких пептидів. Продукти повністю перетрав-
леного білка (амінокислоти) позбавлені антигенних властивостей
і не викликають імунних реакцій.
У новонароджених проникність слизової оболонки кишечнику
вища, ніж і дорослих, тому в кров можуть надходити антитіла
молозива (секрет молочних залоз, який виділяється в перші дні
після пологів, збагачений антитілами й антитоксинами). Процес
посилюється дією наявного в молозиві білка – інгібітору трипси-
ну. Протеолітичні ферменти у травних секретах новонароджених
мають низьку активність. Наведені механізми зумовлюють усмок-
тування в кишечнику невеликої кількості нативних білків, достат-
ньої для забезпечення імунної реакції.
Усе більше доказів отримує гіпотеза, згідно з якою під час захво-
рювання целіакії (нетропічної спру) відбувається порушення функці-
ональної активності клітин слизової оболонки кишечнику, де всмок-
туються невеликі негідролізовані пептиди. Целіакія характеризується
підвищеною чутливістю до глютеїну – білка клейковини зерна злаків,
які вживає в їжу людина. Білок токсично діє на слизову оболонку
тонкої кишки, що викликає її патологічні зміни й порушення всмок-
тування. Патогенез захворювання недостатньо зрозумілий.
Таке захворювання, як цистинурія, хвороба Хартнапа та деякі
інші виникають унаслідок дефекту переносників нейтральних
амінокислот у кишечнику та нирках. Описано вроджену патоло-
гію, пов'язану з дефектом ферменту 5-оксопролінази (рис. 6.5,
реакція 4). При цьому із сечею виділяється оксопролін. У таких
хворих порушені транспорт амінокислот у тканини та їхній ме-
таболізм у клітинах.
6.4. Катаболізм амінокислот
Амінокислоти, які утворюються внаслідок перетравлення біл-

ків і надходять до клітин тканин, піддаються катаболізму й ана-
болізму та специфічним реакціям, у результаті яких синтезують-
ся біологічно активні сполуки.
267
Біохімія
Катаболізм більшості амінокислот починається з відщеплення

-аміногрупи. Амінокислота втрачає аміногрупу при перебігу
двох типів реакцій: трансамінування та дезамінування.
6.4.1. Трансамінування
Трансамінування – реакція перенесення -аміногрупи з амі-
нокислоти на -кетокислоту, у результаті чого утворюється нова
амінокислота й нова кетокислота. Константа рівноваги до біль-
шості таких реакцій наближається до одиниці (Кр~1,0), тому
процес амінування є оборотною реакцією:
COOH COOH COOH COOH
H 2N CH + O C O C + H 2N CH
R1 R2 R1 R2
амінокислота 1 -кетокислота -кетокислота амінокислота 2
Реакцію каталізують ферменти амінотрансферази, кофермен-
том яких слугує піридоксальфосфат (ПФ) – похідне вітаміну В6:
H O
H 2C OH O C
HO CH2 OH -O P O CH2
OH
O-
N CH3
N CH3
піридоксин піридоксальфосфат
Механізм реакції. Амінотрансферази знайдені як у цитоплазмі,
так і в мітохондріях клітин еукаріотів. Причому мітохондріальні
й цитоплазматичні форми ферментів розрізняються за фізико-
хімічними властивостями. У клітинах людини знайдено близько
10 амінотрансфераз, котрі відрізняються за субстратною специ-
фічністю. Вступати в реакції трансамінування можуть практично
всі амінокислоти, за винятком лізину, треоніну та проліну.
Амінотрансферази – класичний приклад ферментів, які каталі-
зують реакції, що відбуваються за механізмом "пінг-понг". У таких
реакціях перший продукт повинен залишити активний центр фер-
менту до того, як другий субстрат зможе до нього приєднатися.
268
Активна форма амінотрансфераз утворюється в результаті при-

єднання піридоксальфосфату до аміногрупи лізину міцним альди-
мінним зв'язком (рис. 6.6). Лізин у положенні 258 входить до складу
активного центру ферменту. Крім того, між ферментом і піридокса-
льфосфатом утворюються іонні зв'язки за участю заряджених ато-
мів фосфатного залишку й азоту в піридиновому кільці коферменту.
(258)
Ліз
(CH2)4
N
1
O CH
H2
-O P O C O-
O-
N СН2
H+
Рис. 6.6. Приєднання піридоксальфосфату

до активного центру амінотрансферази:
цифрою "1" позначено альдимінний зв'язок
Піридоксальфосфат у даному випадку слугує переносником амі-

ногруп. При цьому найважливішу роль відіграє його альдегідна
група, яка може оборотно приєднувати різні аміни з утворенням
шифових основ. Реакції трансамінування відбуваються у дві стадії,
під час яких піридоксальфосфат зазнає оборотних змін між віль-
ною альдегідною формою (піридоксальфосфат) та амінованою фор-
мою (піридоксамінфосфат).
Послідовність реакцій трансамінування складається з двох
стадій:
 на першій стадії до піридоксальфосфату в активному центрі
ферменту за допомогою альдимінного зв'язку приєднується
аміногрупа від першого субстрату – амінокислоти. Утворю-
ються комплекс фермент–піридоксамінфосфат (ПАФ) і кето-
кислота – перший продукт реакції. Цей процес включає про-
міжне утворення двох шифових основ.
 на другій стадії комплекс фермент–піридоксамінфосфат
сполучається з кетокислотою (другим субстратом) і знову че-
рез проміжне утворення двох шифових основ передає аміно-
269
Біохімія
групу на кетокислоту. У результаті фермент повертається у

свою нативну форму й утворюється нова амінокислота –
другий продукт реакції. Якщо альдегідна група піридокса-
льфосфату не зайнята аміногрупою субстрату, то вона утво-
рює шифову основу (альдимін) з -аміногрупою радикала
лізину в активному центрі ферменту:
1 стадія 2 стадія
H H H2
R1 C NH2 + O C E R2 C NH2 + H2N C E
COOH H COOH
-амінокислота комплекс -кетокислота комплекс
(субстрат 1) фермент – ПФ (субстрат 2) фермент – ПАФ
Н2О
H H
R1 C N C E шифова шифова
R2 C N C E
основа І основа ІІ
(альдимін) (кетимін)
COOH H COOH H
H H
R1 C N C E шифова R2 C N C E шифова
основа ІІ основа І
(кетимін) (альдимін)
COOH H COOH H
Н2О
H2 H
H2 N C E + R1 C O R2 C NH2 + O C E
COOH COOH H
комплекс -кетокислота -кетокислота комплекс
фермент – ПАФ (продукт 1) (продукт 2) фермент – ПФ
Органоспецифічні амінотрансферази АЛТ і АСТ. Найчастіше

в реакціях трансамінування беруть участь амінокислоти, кількість
яких у тканинах набагато вища за інших – глутамат, аланін,
аспартат і відповідні їм кетокислоти – α-кетоглутарат, піруват
і оксалоацетат. Основним донором аміногрупи є глутамат.
270
Сумарно цю реакцію можна зобразити у вигляді схеми:

амінокислота 1 -кетоглутарат амінокислота 2
кетокислота 1 глутамат кетокислота 2

Акцептором аміногрупи будь-якої амінокислоти, що піддаєть-
ся трансамінуванню (амінокислота 1), слугує -кетоглутарат,
який, приймаючи аміногрупу, перетворюється в глутамат, здат-
ний передавати цю групу будь-якій -кетокислоті з утворенням
іншої амінокислоти (амінокислота 2).
Амінотрансферази мають субстратну специфічність до рі-
зних амінокислот. У тканинах людини знайдено понад 10 різ-
них амінотрансфераз. Найпоширенішими ферментами в біль-
шості тканин ссавців є аланінамінотрансфераза (АЛТ), за обо-
ротною реакцією – глутаматпіруватамінотрансфераза (ГПТ),
та аспартатамінотрансфераза (АСТ), за зворотною реакцією –
глутаматоксалоацетатамінотрансфераза (ГОТ).
АЛТ (АлАТ) каталізує реакцію трансамінування між аланіном
і -кетоглутаратом:
АЛТ, ПФ
+ +
ГПТ, ПФ
аланін -кетоглутарат піруват глутамат

Локалізований цей фермент у цитозолі клітин багатьох орга-
нів, але найбільше його виявлено у клітинах печінки та серцево-
му м'язі.
АСТ (АсАТ) каталізує реакцію трансамінування між аспарта-
том і -кетоглутаратом аналогічно попередній:
АСТ, ПФ
аспартат + –кетоглутарат оксалоацетат + глутамат
ГПТ, ПФ
У результаті перебігу реакції утворюються оксалоацетат і глута-
мат. АСТ має як цитоплазматичну, так і мітохондріальну форму.
Найбільше його виявлено у клітинах серцевого м'яза та печінці.
271
Біохімія
Отже, найбільша кількість АЛТ і АСТ зосереджена в печінці та

міокарді, вміст ферментів у крові дуже низький, що може свід-
чити про їхню органоспецифічність.
Унаслідок роботи амінотрансфераз амінний азот багатьох
амінокислот переходить до складу глутамату. Є підстави вва-
жати, що накопичення аміногруп у формі глутамінової кислоти
відбувається в цитозолі. Потім глутамат за допомогою трансло-
каз потрапляє в мітохондрії, де активна специфічна АСТ. У ре-
зультаті дій цього ферменту глутамат знову перетворюється в
-кетоглутарат. Останній використовується для непрямого деза-
мінування амінокислот, що знаходяться в мітохондріях. Це дуже
важливо, тому що тільки глутамат у тканинах ссавців найшвид-
ше може піддаватися окисному дезамінуванню.
Біологічне значення трансамінування. Реакції трансаміну-
вання відіграють велику роль в обміні амінокислот. Оскільки цей
процес оборотний, ферменти амінотрансферази функціонують
як у процесах катаболізму, так і біосинтезу амінокислот. Трансамі-
нування – завершальний етап синтезу замінних амінокислот із
відповідних -кетокислот, якщо вони в даний момент необхідні клі-
тинам. У результаті відбувається перерозподіл амінного азоту в тка-
нинах організму. Трансамінування – перша стадія дезамінування
більшості амінокислот, тобто початковий етап їхнього катаболізму.
Утворені при цьому кетокислоти окиснюються в ЦТК або викорис-
товуються для синтезу глюкози та кетонових тіл. При трансаміну-
ванні загальна кількість амінокислот у клітині не змінюється.
У клінічній практиці широко використовують визначення ак-
тивності АСТ і АЛТ в сироватці крові для діагностики деяких за-
хворювань. У нормі в крові активність цих ферментів дуже мала
(5–40 Е/л). При пошкодженні клітин відповідного органу фермен-
ти виходять у кров, де активність їх стрімко підвищується. Оскі-
льки АСТ і АЛТ найактивніші в клітинах печінки, серця та дещо
менше у скелетних м'язах, їх використовують для діагностики
хвороб цих органів. У клітинах серцевого м'яза кількість АСТ
значно перевищує кількість АЛТ, а в печінці – навпаки. Тому
особливе інформативне одночасне вимірювання активності обох
ферментів у сироватці крові. Співвідношення активностей
АСТ/АЛТ називають коефіцієнтом де Рітіса. У нормі цей коефі-
цієнт дорівнює 1,33 ± 0,42. При інфаркті міокарда активність
АСТ у крові збільшується у 8–10 разів, а АЛТ – у 1,5–2,0 рази.
Найстрімкіше активність АСТ збільшується при некрозі тканин,
тому що у кров виходять обидві форми ферменту – і цитоплаз-
матична, і мітохондріальна. При інфаркті міокарда значення
коефіцієнта де Рітіса стрімко підвищується.
272
При гепатитах активність АЛТ у сироватці крові збільшуєть-

ся у ~8–10 разів порівняно з нормою, а АСТ – у 2–4 рази. Коефі-
цієнт де Рініса знижується до 0,6. Проте при цирозі печінки цей
коефіцієнт збільшується, що свідчить про некроз клітин, під час
якого в кров виходять обидві форми АСТ.
6.4.2. Дезамінування амінокислот

Дезамінування амінокислот – реакція відщеплення α-аміно-
групи від амінокислоти, у результаті чого утворюється відповід-
на α-кетокислота (безазотистий залишок) і виділяється молекула
аміаку. Подальше перетворення продуктів дезамінування аміно-
кислот наведено на рис. 6.7.
H
H2 N C COOH
O C COOH
NН3
аміак R
глюкоза -кетокислота
амонійні
сечовина солі кетонові окиснення до
тіла СО2 та Н2О
екскреція синтез
замінних
Рис. 6.7. Схема перетворення продуктів дезамінування амінокислот
Аміак токсичний для ЦНС, тому в організмі людини та ссавців
він перетворюється в нетоксичну добре розчинну сполуку – сечо-
вину. У вигляді сечовини та солей амонію аміак виводиться з ор-
ганізму. Безазотистий залишок використовується для утворення
амінокислот у реакціях трансамінування, процесах глюконеогене-
зу, кетогенезу, в анаплеротичних реакціях для поповнення спаду
метаболітів ОПК, реакціях окиснення до СО2 та Н2О.
Існує декілька способів дезамінування амінокислот:
 окисне;
 непряме (трансдезамінування);
273
Біохімія
 неокисне;
 внутрішньомолекулярне.
Окисне дезамінування. Найактивніше в тканинах відбу-
вається дезамінування глутамінової кислоти. Реакцію каталі-
зує фермент глутаматдегідрогеназа, коферментом глутамат-
дегідрогенази є НАД+. Реакція відбувається у два етапи. Спо-
чатку відбувається ферментативне дегідрування глутамату й
утворення α-іміноглутарату, потім – неферментативне гідролі-
тичне відщеплення іміногрупи у вигляді аміаку, у результаті
утворюється α-кетоглутарат:
НАД+ НАДН+Н+ Н2 О
глутамат-
+
дегідрогеназа Н2О
глутамат -іміноглутарат -кетоглутарат

Окисне дезамінування глутамату – оборотна реакція й при
підвищенні концентрації аміаку в клітині може проходити у зво-
ротному напрямку як відновне амінування -кетоглутарату.
Глутаматдегідрогеназа дуже активна в мітохондріях клітин
практично всіх органів, крім м'язів. Цей фермент – олігомер, що
складається з шести субодиниць (молекулярна маса 312 кДа).
Глутаматдегідрогеназа відіграє важливу роль, оскільки є регуля-
торним ферментом амінокислотного обміну. Алостеричні інгібі-
тори глутаматдегідрогенази (АТФ, ГТФ, НАДН) викликають дисо-
ціацію ферменту та втрату глутаматдегідрогеназної активності.
Високі концентрації АДФ активують фермент. Таким чином, ни-
зький енергетичний рівень у клітинах стимулює руйнування амі-
нокислот та утворення -кетоглутарату, що надходить у ЦТК як
енергетичний субстрат. Глутаматдегідрогеназа може індукувати-
ся стероїдними гормонами (кортизолом).
У печінці й нирках знайдено фермент оксидазу L-амінокис-
лот, здатний дезамінувати деякі L-амінокислоти:
R R Н2О R
О2 Н2О
HC NH2 C NH C O + NH3
оксидаза
(ФМН)
COOH COOH COOH
амінокислота -імінокислота -кетокислота
274
Коферментом у даній реакції виступає ФМН. Проте внесок ок-

сидази L-амінокислот у дезамінування незначний, оскільки оп-
тимальне значення рН для ферменту становить 10,0. У клітинах,
де рН середовища наближається до нейтрального, активність
ферменту дуже низька.
Оксидаза D-амінокислот також знайдена в нирках і печінці.
Це ФАД-залежний фермент. Оптимум рН цієї оксидази знахо-
диться в нейтральному середовищі, тому фермент активніший,
ніж оксидаза L-амінокислот. Роль оксидази D-амінокислот є незна-
чною, оскільки кількість D-ізомерів в організмі дуже мала через те,
що в білки їжі та в білки тканин людини і тварин входять тільки
природні L-амінокислоти. Імовірно, оксидаза D-амінокислот сприяє
їхньому перетворенню у відповідні L-ізомери (рис. 6.8).
COOH
H C NH2
R
D-амінокислота 1
Н2О ФАД Н2О
оксидаза ЛП
+
NН4 ФАДH2 О2
-кетокислота 1
L-амінокислота 2
амінотрансфераза
-кетокислота 2
COOH
H2 N C H
R
L-амінокислота 1
Рис. 6.8. Біологічна роль оксидази D-амінокислот
Непряме дезамінування (трансдезамінування). Більшість

амінокислот не здатні дезамінуватись в одну стадію, подібно до
Глу. Аміногрупи таких амінокислот у результаті трансамінування
переносяться на -кетоглутарат з утворенням глутамінової кис-
лоти, яка потім зазнає прямого окисного дезамінування. Такий
механізм дезамінування амінокислот у дві стадії називається
трансдезамінуванням, або непрямим дезамінуванням:
275
Біохімія
амінокислота -кетоглутарат NН3
амінотрансфераза глутаматдегідрогеназа
ПФ НАД+
-кетокислота Глу
Непряме дезамінування амінокислот відбувається з участю
двох ферментів: амінотрасферази (кофермент ПФ) і глутаматде-
гідрогенази (кофермент НАД+).
Значення цих реакцій в обміні амінокислот дуже велике, оскі-
льки непряме дезамінування є основним способом дезамінування
більшості амінокислот. Обидві стадії непрямого дезамінування
оборотні (рис. 6.9), що забезпечує як катаболізм амінокислот
(рис. 6.9, А), так і можливість утворення практично будь-якої
амінокислоти з відповідної -кетокислоти (рис. 6.9, Б).
А Б
NН3 + NН3 +
-кетоглутарат -кетоглутарат НАДН
НАДН
-АК -АК
аміно- глутамат- аміно- глутамат-

транс- дегідро- транс- дегідро-
ферази геназа ферази геназа
-КК -КК
глутамат НАД+ глутамат НАД+
Рис. 6.9. Біологічна роль непрямого дезамінування:
А – катаболізм амінокислот; Б – синтез амінокислот;
АК – амінокислоти; КК – кетокислоти
У м'язовій тканині активність глутаматдегідрогенази низька,
тому в цих клітинах при інтенсивному фізичному навантаженні
функціонує ще один шлях непрямого дезамінування за участю
циклу ІМФ–АМФ. Спочатку відбувається перенесення аміногрупи
амінокислот на аспартат, потім на інозинову кислоту (ІМФ) і на
закінчення – дезамінування АМФ. На схемі зображено послідов-
ність реакцій непрямого неокисненого дезамінування:
Асп
амінокислота -КГ ІМФ NН3
-кетокислота Глу АМФ

ОА
малат фумарат
276
Виділяють чотири стадії процесу:

 трансамінування з -кетоглутаратом, утворення глутамату;
 трансамінування глутамату з оксалоацетатом (фермент АСТ),
утворення аспартату;
 реакція перенесення аміногрупи від аспартату на ІМФ (іно-
зинмонофосфат), утворення АМФ і фумарату;
 гідролітичне дезамінування АМФ.
На схемі показано яким саме чином здійснюється перенесен-
ня аміногрупи від аспартату та синтез АМФ:
O
N
HN H H2
+ HOOC C C COOH
N N NH2
рибозофосфат
інозинова кислота аспартат
ГТФ
аденілосукцинатсинтетаза
ГДФ + Фн
H H2
HOOC C C COOH
NH
N
HN
N N
аденілосукцинат
аденілосукцинатліаза
NH2
N
HN
+ HOOC C C COOH
H H
N N
АМФ фумарат
277
Біохімія
Реакція дезамінування аденілової кислоти відбувається за дії

ферменту АМФ дезамінази:
NH2 O
N N
N HN
+ Н2О + NН3
АМФдезаміназа
N N N N
рибозофосфат рибозофосфат
АМФ ІМФ
Цей шлях дезамінування переважає у м'язах при інтенсивній
праці, у результаті якої накопичується молочна кислота. Аміак,
що виділяється, попереджає закислення середовища в клітинах,
викликане утворенням лактату.
Неокисне дезамінування. У печінці людини присутні спе-
цифічні ферменти, які каталізують реакції дезамінування аміно-
кислот серину, треоніну та гістидину неокисним шляхом.
Неокисне дезамінування серину каталізує сериндегідратаза (СД):
H2C OH Н 2О CH2 CH3 Н 2О CH3
HC NH2 СД, ПФ C NH2 C NH C O + NH3
COOH COOH COOH COOH

L-серин піруват
Реакція починається з відщеплення молекули води й утворенням
метиленової групи, потім відбувається неферментативна перебудова
молекули, у результаті якої утворюється іміногрупа, яка слабо зв'я-
зана з -вуглецевим атомом. Далі внаслідок неферментативного гід-
ролізу відщеплюється молекула аміаку й утворюється піруват.
Неокисне дезамінування треоніну каталізує фермент треоніндегі-
дратаза (ТД). Механізм реакції аналогічний дезамінуванню серину:
CH3 CH3 CH3 CH3
Н2О Н2О
HC OH CH CH2 CH2
+ NH3
ТД, ПФ
HC NH2 C NH2 C NH C O
COOH COOH COOH COOH

L-треонін -кетобутират
Ці ферменти піридоксальфосфатзалежні.
278
Неокисне дезамінування гістидину під дією ферменту гістидази

(гістидинаміакліази) є внутрішньомолекулярним, оскільки молекули
аміаку утворюються з атомів самої амінокислоти без участі молеку-
ли води. Ця реакція відбувається тільки в печінці та шкірі:
H2 H
N C C COOH NН3 N C C COOH
H H
NH2 гістидаза
N N
H H
гістидин уроканінова кислота
6.5. Обмін аміаку. Орнітиновий цикл
Катаболізм амінокислот у тканинах відбувається постійно зі шви-

дкістю ~100 г/доб. При цьому в результаті дезамінування амінокис-
лот вивільнюється велика кількість аміаку. Значно менша кількість
його утворюється при дезамінуванні біогенних амінів і нуклеотидів.
Основні джерела аміаку в клітинах зображено в табл. 6.3.
Т а б ли ц я 6 . 3
Основні джерела аміаку
Ферменти, Локалізація
Джерело Процес
коферменти процесу
Непряме дезамінування Амінотрансферази,
Усі
(основний шлях дезаміну- ПФ, Глутаматдегідро-
тканини
вання амінокислот) геназа, НАД+
Амінокислоти
Окисне дезамінування Глутаматдегідрогена- Усі

глутамату за, НАД+ тканини
Неокисне дезамінування Гістидаза, серин-
Переважно
Гіс, Сер, Тре і треоніндегідратази,
печінка
ПФ
Окисне дезамінування
Оксидаза Печінка
амінокислот (малозначний
L-амінокислот, ФМН та нирки
шлях дезамінування)
Окисне дезамінування
Біогенні Усі
(шлях інактивації біоген- Амінооксидази, ФАД
аміни тканини
них амінів)
Інтенсивно
Гідролітичне
АМФ АМФ-дезаміназа працюючі
дезамінування
м'язи
279
Біохімія
Частина аміаку утворюється в кишечнику внаслідок дії бакте-

рій на харчові білки (гниття білків у кишечнику) і потрапляє в
кров ворітної вени. Концентрація аміаку в ній суттєво більша,
ніж у загальному кровотоці. У печінці затримується велика кіль-
кість аміаку, що підтримує низький вміст його в крові. Концент-
рація аміаку в крові в нормі рідко перевищує 0,4–0,7 мг/л (або
25–40 мкмоль/л). У крові та цитозолі клітин при фізіологічних
значеннях рН аміак переходить в іон амонію – NH 4 , кількість
неіонізованого NН3 невелика (~1%).
+
Н
+
NН3 NН4
Аміак – токсична сполука. Навіть невелике підвищення його
концентрації негативно впливає на організм, і передусім на
ЦНС. Отже, підвищення концентрації аміаку в мозку до
0,6 ммоль/л викликає судоми. До симптомів гіперамоніємії від-
носять тремор, нечленороздільну мову, нудоту, блювання, запа-
морочення голови, судомні напади, втрату свідомості. У тяжких
випадках розвивається кома з летальним кінцем.
Механізм токсичної дії аміаку на мозок і організм у цілому, оче-
видно, пов'язаний з дією його на декілька функціональних систем.
 Аміак легко проникає через мембрани в клітини і в мітохон-
дріях зсуває реакцію, що каталізується глутаматдегідрогена-
зою, у бік утворення глутамату:
  кетоглутарат  НАДH  Н  
 глутамат  НАД  .
Зменшення концентрації -кетоглутарату викликає: при-
гнічення обміну амінокислот (реакція трансамінування) і,
відповідно, синтезу з них нейромедіаторів (ацетилхоліну,
дофаміну та ін.); гіпоенергетичний стан унаслідок зниження
швидкості ЦТК.
Недостатність -кетоглутарату приводить до зниження
концентрації метаболітів ЦТК, що викликає прискорення
реакції синтезу оксалоацетату з пірувату, яка супроводжу-
ється інтенсивним споживанням СО2. Посилене утворення
та споживання діоксиду вуглецю при гіперамоніємії є особ-
ливо характерним для клітин головного мозку.
 Підвищення концентрації аміаку в крові зсуває рН у лужний
бік (викликає алкалоз). Це, у свою чергу, збільшує спорідне-
ність гемоглобіну до кисню, що спричинює гіпоксію тканин,
280
накопичення СО2 та гіпоенергетичний стан, від якого здебі-

льшого страждає головний мозок.
 Високі концентрації аміаку стимулюють синтез глутаміну з
глутамату в нервовій тканині (за участю глутамінсинтетази):
глутамат + NН3 + АТФ  глутамін + АДФ + Фн
Накопичення глутамату в клітинах нейроглії приводить до
підвищення осмотичного тиску в них, набуханню астроцитів
і у великих концентраціях може викликати набряк мозку.
Зниження концентрації глутамату порушує обмін амінокис-
лот і нейромедіаторів, у конкретному випадку синтез -амі-
номасляної кислоти (ГАМК), основного гальмівного медіато-
ру. При нестачі ГАМК та інших медіаторів порушується про-
ведення нервового імпульсу, виникають судоми.
 Іон NH 4 практично не проникає через цитоплазматичні та
мітохондріальні мембрани. Надлишок іону амонію в крові
здатний порушити трансмембранне перенесення одновален-
тних катіонів Nа+ і К+, конкуруючи з ними за іонні канали,
що також впливає на проведення нервових імпульсів.
6.5.1. Зв'язування (знешкодження) аміаку

Висока інтенсивність процесів дезамінування амінокислот у
тканинах і дуже низький рівень аміаку в крові свідчить про те, що
в клітинах активно відбувається зв'язування аміаку з утворенням
нетоксичних сполук, які виводяться з організму із сечею. Ці реакції
можна вважати реакціями знешкодження аміаку. У різних ткани-
нах і органах виявлено декілька типів таких реакцій.
Основною реакцією зв'язування аміаку, що проходить в усіх
тканинах організму, є синтез глутаміну під дією глутамінсинтетази:
NН3
COOH CO NH2
CH2 CH2
АТФ АДФ + Фн
CH2 CH2
глутамінсинтетаза
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
глутамат глутамін
281
Біохімія
Глутамінсинтетаза локалізована в мітохондріях клітин, для ро-

боти ферменту необхідний кофактор – іони Mg2+. Глутамінсинте-
таза – один з основних регуляторних ферментів обміну аміноки-
слот і алостерично інгібується АМФ, глюкозо-6-фосфатом, а та-
кож Глі, Ала та Гіс.
Глутамін легко транспортується через клітинні мембрани шля-
хом полегшеної дифузії (для глутамату можливий лише активний
транспорт) і потрапляє із тканин у кров. Основними тканинами-
постачальниками глутаміну є м'язи, мозок і печінка. З кров'ю він
транспортується до кишечнику та нирок.
У клітинах кишечнику під дією ферменту глутамінази відбува-
ється гідролітичне вивільнення амідного азоту у вигляді аміаку:
CO NH2 COOH
Н 2О NН3
CH2 CH2
глутаміназа
CH2 CH2
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
глутамін глутамат
Глутамат, що утворився під час реакції, трансамінується з пі-
руватом. -Аміногрупа глутамінової кислоти переноситься на
піруват з утворенням аланіну (рис. 6.10), велика кількість якого
потрапляє з кишечнику в кров ворітної вени й поглинається печін-
кою. Близько 5 % аміаку, що утворився, видаляється з фекаліями,
невелика частина через ворітну вену потрапляє в печінку, інші
~90 % виводяться нирками.
глутамін
Н2О
глутаміназа
NН3
глутамат
піруват
АЛТ, ПФ
-кетоглутарат
аланін
Рис. 6.10. Метаболізм азоту глутаміну в кишечнику
282
У нирках також відбувається гідроліз глутаміну під дією глута-

мінази з утворенням аміаку. Цей процес є одним із механізмів ре-
гуляції кислотно-лужної рівноваги в організмі та збереження най-
важливіших катіонів для підтримання осмотичного тиску. Глута-
міназа нирок індукується значною мірою при ацидозі. Аміак, що
утворився, нейтралізує кислі продукти обміну й у вигляді амоній-
них солей екскретується з сечею (рис. 6.11). Ця реакція захищає
організм від надлишкової втрати іонів Nа+ і К+, які також можуть
використовуватись для виведення аніонів і втрачатись. При алка-
лозі кількість глутамінази в нирках знижується. У нирках утворю-
ється і виводиться близько 0,5 г солей амонію за добу.
глутамін
Н2О Н+
глутаміназа NН4А екскреція

NН3
А-
глутамат
Рис. 6.11. Метаболізм амідного азоту глутаміну в нирках:
А – аніони ( Cl ,SO2 
4 ); NН4А – амонійні солі
Високий рівень глутаміну в крові й легкість його надходження

в клітини зумовлює використання глутаміну в багатьох анаболі-
чних процесах. Глутамін – основний донор азоту в організмі.
Амідний азот глутаміну використовується для синтезу пуринових
і піримідинових нуклеотидів, аспарагіну, аміноцукрів та інших
сполук (рис. 6.12).
білки аспарагін
пурини Г Л У Т А М І Н аміноцукри
піримідини глюкозамін
Рис. 6.12. Шляхи використання глутаміну в організмі
Ще однією реакцією знешкодження аміаку в тканинах можна

вважати синтез аспарагіну під дією аспарагінсинтетази.
283
Біохімія
COOH NН3 або Глн CO NH2
CH2 CH2
АМФ + ФФн
HC NH2 АТФ HC NH2
COOH COOH
аспартат аспарагін
Існують дві ізоформи цього ферменту – глутамінзалежна та
аміакзалежна, які використовують різні донори амідних груп.
Перша функціонує у тваринних клітинах, друга переважає в бак-
теріальних, але присутня й у тваринних. Проте такий шлях знеш-
кодження аміаку в клітинах людини використовується рідко й до
того ж потребує більших енергетичних витрат (енергія двох мак-
роенергетичних зв'язків), ніж синтез глутаміну.
Найзначніша кількість аміаку знешкоджується в печінці шля-
хом синтезу сечовини. У першій реакції процесу аміак зв'язується
з діоксидом вуглецю з утворенням карбамоїлфосфату, при цьому
витрачаються дві молекули АТФ. Реакція відбувається в мітохонд-
ріях гепатоцитів під дією ферменту карбамоїлфосфатсинтетази І.
Карбамоїлфосфатсинтетаза ІІ локалізована в цитозолі клітин усіх
тканин і бере участь у синтезі піридинових нуклеотидів. Потім
карбамоїлфосфат включається в орнітиновий цикл і використо-
вується для синтезу сечовини.
У мозку й деяких інших органах може проходити відновне
амінування -кетоглутарату під дією глутаматдегідрогенази,
що каталізує зворотну реакцію. Проте цей шлях знешкодження
аміаку в тканинах використовується рідко через те, що глутамат-
дегідрогеназа каталізує переважно реакцію дезамінування глу-
тамату. Хоча, якщо враховувати подальше утворення глутаміну,
реакція є вигідною для клітин, тому що сприяє зв'язуванню від-
разу двох молекул NH3.
NН3 NН3
-кетоглутарат глутамат глутамін
НАДН НАД+ АТФ АДФ + Фн

глутаматдегідрогеназа глутамінсинтетаза
Із м'язів і кишечнику надлишок аміаку виводиться переважно
у вигляді аланіну. Цей механізм необхідний тому, що активність
284
глутаматдегідрогенази в м'язах невелика й непряме дезамінування

амінокислот малоефективне. Тому в м'язах існує ще один шлях ви-
ведення азоту. Утворення аланіну в цих органах можна зобразити
такою схемою:
різні амінокислоти -кетоглутарат аланін кров
амінотрасферази АЛТ
ПФ ПФ
різні кетокислоти глутамат піруват
глюкоза амінокислоти
ЦТК
Аміногрупи різних амінокислот за допомогою реакцій транс-

амінування переносяться на піруват, основним джерелом якого
служить процес окиснення глюкози.
М'язи виділяють особливо багато аланіну за рахунок їхньої ве-
ликої маси, активного використання глюкози під час фізичної
праці, а також тому, що частину енергії вони отримують за раху-
нок розпаду амінокислот. Аланін, що утворився, потрапляє в печін-
ку, де піддається непрямому дезамінуванню. Аміак, який виділив-
ся, знешкоджується, а піруват включається в глюконеогенез.
Глюкоза з печінки потрапляє у тканини і там, у процесі гліколізу,
знову окиснюється до пірувату (рис. 6.13).
глюкоза М'ЯЗИ
глюкоза глюкоза
ПЕЧІНКА
піруват піруват
(NН2)
NН3 кето-
кислоти
аланін аланін
аланін різні
сечовина аміно-
кислоти
КРОВ
Рис. 6.13. Глюкозоаланіновий цикл
285
Біохімія
Утворення аланіну у м'язах, його перенесення в печінку й пе-

ренесення глюкози, синтезованої в печінці, назад у м'язи стано-
вить глюкозоаланіновий цикл, робота якого поєднана з роботою
глюкозолактатного циклу.
Сукупність основних процесів обміну аміаку в організмі
зображено на рис. 6.14. Домінуючими ферментами в обміні амі-
аку служить глутаматдегідрогеназа та глутамінсинтетаза.
ОПК -кетокислоти глутамат
НАД+
амінотрансферази глутамат-
дегідрогеназа
НАДН + Н+
білки -амінокислоти -кето-
глутарат
синтез
нуклеотиди
білків, АДФ+Фн АТФ глутамат
нуклеотидів,
амінокислот,
глюкози глутамінсинтетаза біогенні
глутамін NН3 аміни
глутаміназа Н+
інактивація A-
речовин
в печінці Н2О глутамат орнітиновий
цикл
екскреція сечовина екскреція
Рис. 6.14. Обмін аміаку.

Основне джерело аміаку – амінокислоти. Більша частина
утвореного аміаку знешкоджується в орнітиновому циклі в печінці
й виділяється у вигляді сечовини. Основною реакцією знешкодження аміаку
в тканинах є синтез глутаміну, який потім використовується
в анаболічних процесах і для знешкодження речовин у печінці.
Ферменти глутаматдегідрогеназа та глутамінсинтетаза є регуляторними
й зумовлюють швидкість процесів утворення та знешкодження аміаку
6.5.2. Орнітиновий цикл

Сечовина – основний кінцевий продукт азотистого обміну, у скла-
ді якого з організму виділяється до 90 % усього азоту, що виводить-
ся (рис. 6.15). Екскреція сечовини в нормі становить ~ 25 г/доб.
При підвищенні кількості спожитих з їжею білків екскреція сечо-
вини збільшується. Сечовина синтезується лише в печінці, що було
встановлено ще в дослідах І. П. Павлова. Ураження печінки й пору-
286
шення синтезу сечовини викликає підвищення вмісту в крові та

тканинах аміаку та амінокислот (насамперед глутаміну й аланіну).
сечовина 86,0 %
креатинін 5,0 %
+
NН4 3,0 %
сечова 1,5 %
кислота
інші 4,5 %
речовини
Рис. 6.15. Кількість азотовмісних речовин у сечі (%)

за нормального білкового харчування
У 40-х рр. ХХ ст. німецькі біохіміки Г. Кребс і К. Гензелейт

установили, що синтез сечовини являє собою циклічний процес,
який складається з декількох стадій, ключовою сполукою якого є
орнітин, котрим починається і завершується цикл. Тому процес
синтезу сечовини отримав назву орнітиновий цикл, або цикл
Кребса – Гензелейта.
Сечовина (карбамід) – повний амід вугільної кислоти – містить
два атоми азоту:
Джерелом одного з них є аміак, який у печінці зв'язується з

діоксидом вуглецю з утворенням карбамоїлфосфату під дією кар-
бамоїлфосфатсинтетази І:
2 АТФ 2 АДФ + Ф
NH2
н
NH3 + CO2 + H2O C O

карбамоїлфосфатсинтетаза І
Мg+2 OPO3H2
карбамоїлфосфат
Далі під дією орнітинкарбамоїлтрансферази карбамоїльна
група карбамоїлфосфату переноситься на -амінокислоту орні-
тин і утворюється інша -амінокислота – цитрулін:
287
Біохімія
NH2
NH2
NH2 Фн C O
(CH2)3
C O + орнітинкарбомаїл-
NH
HC NH2 трансфераза
OPO3H2 (CH2)3
COOH
HC NH2
COOH
карбамоїл- орнітин цитрулін
фосфат
У наступній реакції аргінінсукцинатсинтетаза зв'язує цитрулін
з аспартатом і утворює аргінінсукцинат (аргінінобурштинову кис-
лоту). Цей фермент потребує іони Mg2+. У реакції витрачається
1 моль АТФ, але використовується енергія двох макроергічних
зв'язків. Аспартат – джерело другого атома азоту сечовини:
АМФ + ФФн
АТФ
+
аргініносукцинат-
синтетаза
цитрулін аспартат аргініносукцинат

Далі фермент аргінінсукцинатліаза (аргінінсукциназа) розще-
плює аргінінсукцинат на аргінін і фумарат, при цьому аміногру-
па аспартату опиняється в молекулі аргініну:
NH COOH NH COOH
H
C N CH аргініно- C NH2 CH
сукцинатліаза
NH CH2 NH CH
(CH2)3 COOH (CH2)3 COOH
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
аргініносукцинат аргінін фумарат
288
Аргінін піддається гідролізу під дією аргінази, при цьому утво-

рюється орнітин і сечовина. Кофакторами аргінази є іони Са2+ або
Mn2+. Високі концентрації орнітину й лізину, що є структурними
аналогами аргініну, пригнічують активність цього ферменту:
Н2О
+
аргіназа
орнітин сечовина
аргінін
Утворений орнітин взаємодіє з новою молекулою карбамоїл-
фосфату й цикл замикається.
Перші дві реакції процесу відбуваються в мітохондріях ге-
патоцитів. Потім цитрулін, що є продуктом цих реакцій,
транспортується в цитозоль, де і здійснюється подальше пере-
творення (рис. 6.16).
Сумарне рівняння синтезу сечовини:
СО2 + NН3 + аспартат + 3 АТФ + 2 Н2О 
 сечовина + фумарат + 2(АДФ + Фн) + АМФ + ФФн
Аміак, який використовується карбамоїлфосфатсинтетазою І,
постачається в печінку з кров'ю ворітної вени. Роль інших дже-
рел, зокрема й окисного дезамінування глутамінової кислоти в
печінці, суттєво менша.
Аспартат, необхідний для синтезу аргінінсукцинату, утворю-
ється в печінці шляхом трансамінування аланіну з оксалоацета-
том. Аланін надходить головним чином із м'язів і клітин кишеч-
нику. Джерелом оксалоацетату, необхідного для цієї реакції, мож-
на вважати перетворення фумарату, утвореного в реакціях ор-
нітинового циклу. Фумарат у результаті двох реакцій цитратного
циклу перетворюється в оксалоацетат, з якого шляхом трансамі-
нування утворюється аспартат (рис. 6.17). Таким чином, з орні-
тиновим циклом поєднаний цикл регенерації аспартату з фу-
марату. Піруват, що утворюється в цьому циклі з аланіну, ви-
користовується для глюконеогенезу.
289
Біохімія
амінокислота 1
1
Ц И Т ОЗ О ЛЬ
глутамат
. .
H2N C NH2
глутамат
O
сечовина -кето- глутамат-
глутарат дегідрогеназа
орнітин
Н2О аргіназа NН3

СО2 2АТФ
аргінін ОРНІТИНО ВИ Й карбамоїлфос-
ЦИКЛ фатсинтетаза 1
фумарат 2АДФ+Фн
орнітин
аргініно-
Фн
аргініносукцинат цитрулін
аргініно-
сукцинат-
АМФ + ФФн синтетаза
АТФ цитрулін
аспартат М І Т ОХ О Н Д РІ Я
2
глутамат
1
амінокислота 2
Рис. 6.16. Орнітиновий цикл Кребса – Гензелейта:
1 – трансамінування з -кетоглутаратом; 2 – трансамінування з оксало-
ацетатом. Окисне дезамінування глутамату відбувається в мітохондріях.
Ферменти орнітинового циклу розподілені між мітохондріями та цитозолем.
Тому необхідним є трансмембранне перенесення глутамату, цитруліну
й орнітину за допомогою специфічних транслоказ.
На схемі показано шляхи включення азоту двох різних амінокислот
(амінокислота 1 і амінокислота 2) у молекулу сечовини:
• одна аміногрупа – у вигляді аміаку в матриксі мітохондрії,
а другу аміногрупу постачає аспартат цитозолю
290
+
орнітин цитрулін
сечовина аспартат
-кетоглутарат
піруват
аргінін аргініносукцинат
аланін
Глу
фумарат малат оксалоацетат
НАД+ НАДН + Н+
Рис. 6.17. Цикл регенерації аспартату, поєднаного з орнітиновим циклом
Ще одним джерелом аспартату для орнітинового циклу є

трансамінування глутамату з оксалоацетатом.
У реакціях орнітинового циклу витрачається чотири макроер-
гічні зв'язки трьох молекул АТФ на кожен оберт циклу. Проте
процес перетворення амінокислот у безазотисті залишки й сечо-
вину має шляхи компенсації енерговитрат:
 при включенні фумарату в ЦТК на стадії дегідрування мала-
ту утворюється НАДН, яка забезпечує синтез трьох молекул
АТФ (рис. 6.18);
 при окисному дезамінуванні глутамату в різних органах та-
кож утворюється НАДH, відповідно – ще три молекули АТФ.
Витрати енергії відбуваються також і при трансмембранному
перенесенні речовин, пов'язаних із синтезом та екскрецією се-
човини (рис. 6.18). Перші дві реакції орнітинового циклу прохо-
дять у мітохондріях, а наступні три – у цитозолі. Цитрулін, який
утворюється в мітохондрії, має бути перенесений у цитозоль,
а орнітин, що утворюється в цитозолі, необхідно транспортувати
в мітохондрію. Крім того, у нирках перенесення сечовини з крові
в сечу відбувається шляхом активного транспорту за рахунок
градієнта іонів натрію, утворюваного К+, Na+-АТФазою, що та-
кож пов'язано з енерговитратами.
Повний набір ферментів орнітинового циклу є тільки в гепа-
тоцитах. Окремі ж ферменти цього циклу знаходять не лише в
печінці, але й в інших клітинах. В ентероцитах, наприклад, є ка-
рбамоїлфосфатсинтетаза І та орнітинкарбамоїлтрансфераза, от-
же, може синтезуватися цитрулін. У нирках знайдені аргінінсук-
цинатсинтетаза та аргінінсукцинатліаза. Цитрулін, що утворився
291
Біохімія
в ентероцитах, може надходити в нирки й перетворюватись там

у аргінін, який переноситься в печінку та гідролізується аргіна-
зою. Активність цих розсіяних по різних органах ферментів знач-
но нижча, ніж у печінці.
М І Т О ХО Н Д Р І Я Ц ИТ О ЗО Л Ь
+
СО2 + NН4 глюкоза малат
ФЕП ОА
ОА
цитрат цитрулін цитрулін
малат аспартат
ізоцитрат
ЦТК карбамоїл- аргініносукцинат
фумарат фосфат
-кетоглутарат ОРН І ТИН ОВИ Й
ЦИКЛ
сукцинат сукцинал-КоА аргінін

фумарат
орнітин орнітин сечовина
Рис. 6.18. Взаємозв'язок орнітинового циклу

й загального шляху катаболізму.
Фумарат, що утворюється в результаті розщеплення аргінінсукцинату,
перетворюється в малат, який потім переноситься в мітохондрії, включається
в ЦТК і дегідрує з утворенням оксалоацетату. Ця реакція супроводжується
виділенням трьох молекул АТФ, які й компенсують витрати енергії
на синтез однієї молекули сечовини
Орнітиновий цикл у печінці виконує дві функції:

 перетворення азоту амінокислот у сечовину, яка екскрету-
ється й запобігає накопиченню токсичних продуктів, головним
чином аміаку;
 синтез аргініну та поповнення його фонду в організмі.
Регуляторні стадії процесу – синтез карбамоїлфосфату, синтез
цитруліну й завершальна стадія, що каталізується аргіназою.
Ефективність роботи орнітинового циклу при нормальному хар-
чуванні людини та помірних фізичних навантаженнях стано-
вить приблизно 60 % його потужності. Запас потужності необ-
хідний для запобігання гіперамоніємії при змінах кількості білка
в їжі. Збільшення швидкості синтезу сечовини спостерігається
при тривалій фізичній праці або тривалому голодуванні, яке су-
проводжується розпадом тканинних білків. Деякі патологічні
292
стани, що характеризуються інтенсивним розпадом білків тка-

нин (цукровий діабет та ін.), також супроводжуються активаці-
єю орнітинового циклу. При надлишковому білковому харчуван-
ні кількість ферментів орнітинового циклу в печінці збільшуєть-
ся, що приводить до інтенсифікації синтезу сечовини.
Порушення реакцій знешкодження аміаку може викликати
підвищення вмісту аміаку в крові – гіперамоніємію, що токсично
діє на організм. Причинами гіперамоніємії можуть бути як гене-
тичний дефект ферментів орнітинового циклу в печінці, так
і вторинне ураження печінки в результаті цирозу, гепатиту та ін-
ших захворювань. Відомо п'ять спадкових захворювань, зумовле-
них дефектом п'яти ферментів орнітинового циклу (табл. 6.4).
У літературі описано випадки всіх цих досить рідких ензимопатій,
серед яких відмічено найбільше випадків гіперамоніємії ІІ типу.
Т а б ли ц я 6 . 4
Спадкові порушення орнітинового циклу та основні їхні прояви
Захво- Дефект Тип Клінічні Метаболіти
рювання ферменту спадковості прояви кров сеча
Гіпер- Карбамоїл- Аутосомно- Протягом Глі Оротат
амоніє- фосфатсин- рецесивний 24–48 год після Ала
мія, тип І тетаза І народження NH3
кома, смерть
Гіпер- Орнітин Зчеплення з Гіпотонія, зни- Глі Оротат
амоніє- карбамоїл Х-хромосомою ження толерант- Ала
мія, тип трансфераза ності до білків NH3
ІІ
Цитрулі- Аргінін Аутосомно- Гіперамоніємія Цитрулін Цитру-
немія сукцинат- рецесивний тяжка в ново- NH3 лін
синтетаза народжених.
У дорослих –
після білкового
навантаження
Аргінін- Аргінін- Аутосомно- Гіперамоніємія, Аргінін- Аргінін-
сукцина- сукцинат- рецесивний атаксія, судоми, сукцинат сукци-
турія ліаза випадання NH3 нат Глн,
волосся Ала, Ліз
Гіперар- Аргіназа Аутосомно- Гіпераргінінемія Арг Арг
гінінемія рецесивний NH3 Ліз
Орні-
тин
Порушення орнітинового циклу спостерігається при гепатитах

різної етіології та деяких інших вірусних захворюваннях. На-
приклад, установлено, що віруси грипу та інших гострих респі-
раторних вірусних інфекцій знижують активність карбамоїлфо-
293
Біохімія
сфатсинтетази І. При цирозі та інших захворюваннях печінки

також часто спостерігають гіперамоніємію.
Зниження активності якого-небудь ферменту синтезу сечови-
ни приводить до накопичення в крові субстрату даного фермен-
ту та його попередників. Так, у разі дефекту аргінінсукцинатси-
нтетази підвищується вміст цитруліну (цитрулінемія); при дефе-
кті аргінази – концентрація аргініну, аргінінсукцинату, цитрулі-
ну і т. д. При гіперамонієміях І та ІІ типу внаслідок дефекту ор-
нітинкарбамоїлтрансферази відбувається накопичення карбамої-
лфосфату в мітохондріях і вихід його в цитозоль. Це викликає збі-
льшення швидкості синтезу піримідинових нуклеотидів (унаслідок
активації карбамоїлфосфатсинтетази ІІ), що приводить до нако-
пичення оротату, уридину та урацилу й виведення їх із сечею.
Вміст усіх метаболітів підвищується, і стан хворого погіршується
при збільшенні кількості білків у їжі. Тяжкість перебігу захворю-
вання залежить також від ступеня зниження активності фермен-
тів. Усі порушення орнітинового циклу викликають значне під-
вищення в крові концентрації аміаку, глутаміну й аланіну.
Гіперамоніємія супроводжується проявом наступних симптомів:
 нудота, періодичне блювання;
 запаморочення голови, судоми;
 втрата свідомості, набряк мозку (у тяжких випадках);
 відставання розумового розвитку (при хронічній уродженій
формі).
Усі симптоми гіперамоніємії – прояв дії аміаку на ЦНС. Для
діагностики різних типів гіперамоніємії проводять визначення
вмісту аміаку в крові, метаболітів орнітинового циклу в крові та
сечі, активності ферменту в біоптатах печінки.
Основна діагностична ознака – підвищення аміаку в крові.
Вміст аміаку в крові може досягати 6000 мкмоль/л (у нормі –
60 мкмоль/л). Проте в більшості хронічних випадків рівень аміа-
ку може підвищуватись лише після білкового навантаження або
протягом гострих ускладнень захворювання.
Лікування хворих з різними дефектами орнітинового циклу
направлене в основному на зниження концентрації аміаку в
крові за рахунок малобілкової дієти, уведення кетоаналогів
амінокислот у раціон і стимуляцію виведення аміаку в обхід
порушених реакцій:
 шляхом зв'язування й виведення NН3 у складі фенілацетилг-
лутаміну та гіпурової кислоти;
294
 підвищенням концентрації проміжних метаболітів циклу

(аргініну, цитруліну, глутамату), які утворюються поза бло-
кованими реакціями (рис. 6.19).
їжа їжа
ГЛУТАМАТ Сер
+
NН4 СО2
БЕНЗОАТ
А Б
глутамін Глі
ФЕНІЛАЦЕТАТ
1 гіпурат
фенілацетил-
глутамін
екскреція 2 екскреція
В
орнітин ЦИТРУЛІН їжа
сечовина аспартат
їжа АРГІНІН 3 аргініносукцинат
Рис. 6.19. Шляхи виведення аміаку при додаванні в дієту глутамату

й фенілацетату (А), бензоату (Б), цитруліну та аргініну (В).
Ферментні блоки: 1 – дефект карбамоїлфосфатсинтетази І;
2 – дефект орнітинкарбамоїлтрансферази; 3 – дефект аргінінсукцинатліази
Фенілацетат, який уводиться хворому з дефектом карбамоїл-

фосфатсинтетази І як харчова добавка, у результаті його кон'ю-
гації з глутаміном утворює фенілацетилглутамін, що екскрету-
ється нирками. Стан хворого при цьому поліпшується, оскільки
відбувається активація синтезу глутаміну та зниження концент-
рації аміаку в крові (рис. 6.19, А).
Аналогічна дія спостерігається при введенні бензоату, який
зв'язує молекулу гліцину. Утворена гіпурова кислота виводиться із
сечею (рис. 6.19, Б). У складі гіпурату відбувається виділення азо-
ту з організму. Нестача гліцину компенсується або шляхом синте-
зу його із серину, або за рахунок утворення із NН3 та СО2 у реак-
ції, що каталізується гліцинсинтетазою. При цьому утворення глі-
цину супроводжується зв'язуванням однієї молекули аміаку.
295
Біохімія
При гіперамоніємії ІІ типу (дефект орнітинкарбамоїлтрансфе-

рази) уведення великих доз цитруліну стимулює синтез сечовини
з аспартату (рис. 6.19, В), що також зумовлює виведення азоту з
організму. Уведення великих доз аргініну при аргінінсукцинату-
рії (дефект аргінінсукцинатліази) стимулює регенерацію орніти-
ну й виведення азоту в складі цитруліну та аргінінсукцинату.
Обмін аміаку й амінокислот між органами та тканинами.
У катаболізмі амінокислот і утворенні аміаку беруть участь бага-
то тканин. У клітинах відбувається зв'язування аміаку. З органі-
зму азот виводиться нирками у вигляді двох кінцевих продуктів
азотистого обміну – амонійних солей (~ 0,5 г/доб), котрі утворю-
ються в нирках, і сечовини (~ 25 г/доб), яка містить до 90 % азо-
ту, що виводиться. Синтез сечовини відбувається в печінці в ор-
нітиновому циклі, причому на утворення 1 молю сечовини вико-
ристовується 1 моль аміаку та 1 моль аспарагінової кислоти.
Отже, для синтезу 25 г сечовини за добу витрачається 6,3 г амі-
аку та 50 г аспартату. Для доставки азоту в печінку повинні ін-
тенсивно функціонувати спеціальні механізми.
Транспортування азоту з тканин у печінку відбувається го-
ловним чином у складі трьох сполук: глутаміну, аланіну, аміаку
(невелика кількість у незв'язаному вигляді).
Крім глутаміну та аланіну, у крові присутні й інші вільні амі-
нокислоти, причому їхній вміст і напрямок транспортування за-
лежить від прийому їжі та використання ендогенних білків.
Найбільша кількість вільних амінокислот надходить із м'язів і
кишечнику, причому до 50 % – аланін і глутамін. Існує направ-
лений потік амінокислот із цих тканин у печінку, який посилю-
ється в абсорбтивний період при білковому харчуванні.
Основну кількість глутаміну постачають у кров м'язи та мозок.
Із кров'яного русла його поглинають печінка й нирки, де він під-
дається дії глутамінази. Нирки – основне джерело серину і част-
ково аланіну, які сорбуються із плазми печінкою. Головний мо-
зок, на відміну від усіх інших тканин, здатний поглинати й оки-
снювати великі кількості амінокислот з розгалуженим боковим
ланцюгом (валін, лейцин, ізолейцин).
Після прийняття їжі з кишечнику в плазму крові надходить ба-
гато амінокислот, причому переважають амінокислоти з розгалу-
женим боковим ланцюгом (до 20 % від загальної кількості), які по-
тім поглинаються в основному печінкою, м'язами та мозком
(рис. 6.20). У м'язах відбувається посилений катаболізм цих аміно-
кислот, причому вони виступають основними донорами аміногру-
пи в синтезі аланіну з пірувату (див. "Глюкозоаланіновий цикл").
296
нирка
мозок
аланін
кишечник
валін
глутамін 60 %
розгалужених 20 %
амінокислот розгалужених
м'яз печінка
аланін
Рис. 6.20. Обмін амінокислот між тканинами й органами
в абсорбтивному періоді
У постабсорбтивному періоді основним джерелом вільних амі-

нокислот є м'язи. Вони постачають головним чином аланін і глу-
тамін (рис. 6.21). Аланін поглинається печінкою, глутамін – ки-
шечником і нирками. У кишечнику азот глутаміну переноситься
в аланін або серин і в їхньому складі транспортується в печінку,
де активується процес глюконеогенезу. Інтенсивність глюкогене-
зу з цих амінокислот набагато вищий, ніж з усіх інших. Отже,
аланін і серин – основні глікогенні амінокислоти. Амінокислоти з
розгалуженим боковим ланцюгом (валін, лейцин, ізолейцин то-
що), які вивільнюються з м'язів, направляються в мозок, де оки-
снюються і служать важливим джерелом енергії.
нирка NН3
мозок
серин
кишечник
валін
аланін
глутамін аланін
аланін сечовина
м'яз печінка
глюкоза
Рис. 6.21. Обмін амінокислот між тканинами
та органами в постабсорбтивний період
297
Біохімія
6.6. Шляхи обміну безазотистого залишку амінокислот
У ході катаболізму амінокислот відбувається відщеплення

аміногрупи та виділення аміаку. Іншим продуктом дезаміну-
вання амінокислот є безазотистий залишок у вигляді α-
кетокислот. Катаболізм амінокислот здійснюється практично
постійно. За добу в нормі в організмі людини розпадається
приблизно 100 г амінокислот, і така сама кількість має надхо-
дити в складі білків їжі.
Більша частина безазотистих залишків амінокислот перетво-
рюється в піруват або безпосередньо (Ала, Сер), або в результаті
складнішого шляху, змінюючись спочатку на один із метаболі-
тів ЦТК. Потім у реакціях цитратного циклу відбувається утво-
рення оксалоацетату, який змінюється на фосфоенолпіруват. Із
фосфоенолпірувату під дією піруваткінази утворюється піру-
ват. Він піддається окисному декарбоксилюванню і змінюється
на ацетил-КоА, який окиснюється в ЦТК до СО2 та Н2О з виді-
ленням енергії. Такий шлях перетворення характерний пере-
важно для амінокислот їжі.
У разі недостатності глюкози в організмі фосфоенолпіруват
підключається до глюкогенезу. Такий шлях має місце при голо-
дуванні, тривалій фізичній праці, при цукровому діабеті та ін-
ших тяжких хронічних захворюваннях, що супроводжуються
розпадом власних білків організму. Швидкість глюконеогенезу
з амінокислот регулюється гормонами. Так, під дією глюкагону
збільшується активність регуляторних ферментів процесу, а ко-
ртизол індукує синтез ферментів глюконеогенезу в печінці. Ак-
тивація глюконеогенезу з амінокислот відбувається і при пере-
важно білковому харчуванні.
У результаті катаболізму всіх амінокислот утворюються шість
продуктів, які включаються у загальний шлях катаболізму: пі-
руват, ацетил-КоА, α-кетоглутарат, сукциніл-КоА, фумарат,
оксалоацетат (рис. 6.22).
Амінокислоти, які перетворюються в піруват і проміжні продукти
ЦТК (-КГ, сукциніл-КоА, фумарат) і утворюють врешті-решт окса-
лоацетат, можуть використовуватись і в процесі глюконеогенезу.
Такі амінокислоти належать до групи глікогенних амінокислот.
298
аланін
серин
гліцин
цистеїн
триптофан
глюкоза
лейцин
піруват триптофан
лізин
СО2 ізолейцин фенілаланін
СО2 лейцин
тирозин
ФЕП
1
ацетил-КоА ацетил-КоА
аспартат 5
оксалоацетат
аспарагін
кетонові
цитрат тіла
фенілаланін 4
фумарат ЦТК
тирозин ізоцитрат
глутамат
2 глутамін
треонін аргінін
сукциніл-КоА -кетоглутарат пролін
метіонін
гістидин
валін
ізолейцин 3
пропіоніл-КоА
Рис. 6.22. Включення безазотистого залишку амінокислот
у загальний шлях катаболізму: 1–5 анаплеротичні реакції
Деякі амінокислоти, які в процесі катаболізму перетворюються в
ацетоацетат (Ліз, Лей) або ацетил-КоА (Лей) і можуть використову-
ватись у синтезі кетонових тіл, називаються кетогенними.
Ряд амінокислот використовується для синтезу і глюкози, і ке-
тонових тіл, оскільки в процесі їхнього катаболізму утворюються
два продукти – певний метаболіт цитратного циклу та ацетоаце-
тат (Три, Фен, Тир) або ацетил-КоА (Іле). Такі амінокислоти нази-
вають змішаними, або глікокетогенними (рис. 6.22, табл. 6.5).
Безазотисті залишки амінокислот використовують для попов-
нення кількості метаболітів загального шляху катаболізму, які
витрачаються на синтез біологічно активних речовин. Такі реак-
ції називають анаплеротичними. На рис. 6.22 виділено п'ять
анаплеротичних реакцій:
 СО2
1) амінокисло та  піруват   оксалоацет ат
299
Біохімія
Фермент піруваткарбоксилаза (кофермент – біотин), що ката-

лізує цю реакцію, знайдено в печінці та м'язах.
2) амінокислота  глутамат  -кетоглутарат
Перетворення відбувається в багатьох тканинах під дією глу-
таматдегідрогенази або амінотрансфераз.
валін
3) пропіоніл-КоА сукциніл-КоА
ізолейцин
Пропіоніл-КоА, а потім і сукциніл-КоА можуть утворюватись
також унаслідок розпаду вищих жирних кислот з непарною кіль-
кістю атомів вуглецю.
4) амінокислота  фумарат
5) амінокислота  оксалоацетат
Реакції 2, 3 відбуваються в усіх тканинах (крім печінки та м'язів),
в яких відсутня піруваткарбоксилаза, а реакції 4 і 5 – в основному
в печінці. Реакції 1 і 3 (рис. 6.22) – основні анаплеротичні реакції.
Т а б ли ц я 6 . 5
Класифікація амінокислот за часткою безазотистого залишку
Глікогенні Глікокетогенні Кетогенні
амінокислоти амінокислоти амінокислоти
Аланін Тирозин Лейцин
Аспарагін Ізолейцин Лізин
Аспартат Фенілаланін
Гліцин Триптофан
Глутамат
Глутамін
Пролін
Серин
Цистеїн
Аргінін
Гістидин
Валін
Метіонін
Треонін
6.7. Біосинтез замінних амінокислот
В організмі людини є можливим синтез восьми замінних амі-

нокислот: Ала, Асп, Асн, Сер, Глі, Глу, Глн, Про (рис. 6.23), вугле-
цевий скелет яких утворюється з глюкози, а -аміногрупа вво-
диться у відповідні -кетокислоти в результаті реакцій транс-
амінування. Універсальним донором -аміногрупи є глутамат.
300
глюкоза
фосфогліцерат серин
гліцин
піруват аланін
ацетил-КоА
аспартат оксалоацетат
цитрат
аспарагін
ЦТК
глутамін
-кетоглутарат глутамат аргінін
пролін
Рис. 6.23. Шляхи біосинтезу замінних амінокислот
Шляхом трансамінування -кетокислот, які утворюються з

глюкози, синтезуються такі амінокислоти:
 аланін:
CH3 Глу -КГ CH3
глюкоза C O HC NH2
амінотрансфераза
ПФ
COOH COOH
піруват аланін
 аспартат:
COOH COOH
Глу -КГ
глюкоза
CH2 амінотрансфераза CH2
ПФ
C O HC NH2
COOH COOH
оксалоацетат аспартат
301
Біохімія
 глутамат:
COOH COOH
амінокислота -кетокислота
глюкоза
(CH2)2 амінотрансфераза (CH2 )2
ПФ
C O HC NH2
COOH COOH
-кетоглутарат глутамат
Глутамат також утворюється при відновному амінуванні
-кетоглутарату глутаматдегідрогеназою.
Зазначені вище реакції оборотні й відіграють велику роль як у
процесі синтезу амінокислот, так і під час їхнього катаболізму.
Такі реакції, які виконують подвійну функцію, називають амфі-
болічними.
Аміди глутамін і аспарагін синтезуються з відповідних дикар-
бонових амінокислот Глу та Асп:
 глутамін:
глутамінсинтетаза
глутамат + NН3 + АТФ + Н2О глутамін + АДФ + ФФн
 аспарагін:
аспарагінсинтетаза
аспартат+Глн(або NН3)+АТФ+Н2О аспарагін+Глу+АМФ+ФФн
Серин утворюється з 3-фосфогліцерату – проміжного продукту
глі-колізу, який окиснюється до 3-фосфопірувату і потім транс-
амінується з утворенням серину:
COOH НАД+ НАДН+Н+
COOH Глу -КГ
глюкоза HC OH C O
дегідрогеназа амінотрансфераза
ПФ
H2 C OPO3H2 H2 C OPO3H2
3-фосфогліцерат 3-фосфогідрокси-
піруват
COOH COOH
Н2О Фн
HC NH2 HC NH2
H2C OPO3H2 H2C OH

3-фосфосерин серин
Існують два шляхи синтезу гліцину:
 із серину за участю похідного фолієвої кислоти унаслідок дії
серинксиметилтрансферази (див. підрозд. 6.8);
 унаслідок дії ферменту гліцинсинтази (див. підрозд. 6.8).
302
Пролін синтезується з глутамату в ланцюзі оборотних реакцій.

Ці самі реакції використовуються і при катаболізмі проліну:
H2C CH 2 НО H 2C CH2
C O HC COOH HC O HC COOH
OH NH 2 НАДH+H+ НАД+ NH 2
глутамат напівальдегід
глутамату
COOH
N
H
пролін
Крім восьми перерахованих замінних амінокислот в організмі
людини можуть синтезуватися ще чотири амінокислоти.
Частково замінні амінокислоти Арг і Гіс синтезуються склад-
ними шляхами в невеликих кількостях. Більша частина їх має
надходити з їжею:
 синтез аргініну відбувається в реакціях орнітинового циклу
(див. підрозд. вище);
 гістидин синтезується з АТФ і рибози. Частина імідазольного
циклу гістидину утворюється з пуринового ядра аденіну, дже-
релом якого є АТФ, інша частина молекули утворюється з ато-
мів рибози. При цьому утворюється 5-фосфорибозиламін,
який, крім синтезу гістидину, необхідний для синтезу пуринів:
5-фосфорибозил-1-дифосфат
Глн АТФ
Глу ФФн
5-фосфорибозил-1-амін
гістидин пурин
Для синтезу умовно замінних амінокислот тирозину й цистеїну
потрібні незамінні амінокислоти фенілаланін і метіонін відповідно.
Утворення інших амінокислот також можливе за наявності
відповідних -кетокислот, які можуть трансамінуватися з глута-
303
Біохімія
матом. Таким чином, незамінною частиною молекули амінокис-

лот є їхній вуглецевий скелет. Джерелом таких незамінних
-кетокислот слугують лише білки їжі. Винятком є лізин і трео-
нін, котрі не піддаються трансамінуванню, їхні -кетоаналоги з
їжею практично не надходять і в організмі не синтезуються.
Єдине джерело цих амінокислот – харчові білки.
6.8. Обмін окремих амінокислот
Крім загальних шляхів обміну, характерних для більшості амі-

нокислот, існують і специфічні шляхи перетворення практично
всіх амінокислот, що входять до складу білків. Розглянемо обмін
деяких амінокислот, шляхи перетворення яких приводять до син-
тезу біологічно активних продуктів і багато в чому визначають
фізіологічний стан в організмі людини.
6.8.1. Обмін серину та гліцину

Серин – замінна амінокислота, що синтезується з проміжного
продукту гліколізу – 3-фосфогліцерату, отримуючи аміногрупу
від глутамінової кислоти.
Гліцин – також замінна амінокислота, основним джерелом її
є серин. Реакцію синтезу гліцину із серину каталізує фермент
серинксиметилтрансфераза, коферментом якої є Н4-фолат:
H2 C OH NH2
HC NH2 + Н4-фолат серинокси- CH2 + N ,N -метилен-Н4-фолат + Н2О

5 10
метил-
COOH трансфераза
COOH
серин гліцин
Реакція перетворення серину в гліцин є оборотною. Основний
шлях катаболізму гліцину в людини та інших хребетних також
пов'язаний з використанням Н4-фолату:
H2 гліцинсинтаза
H2N C COOH + Н4-фолат + НАД+
гліцин
СО2 + NН3 + N5,N10-метилен-Н4-фолат + Н2О + НАДН+ + Н+
304
Реакція є оборотною й каталізується гліцинсинтазою – фермен-

тним комплексом, схожим на піруватдегідрогеназний комплекс,
локалізований у мітохондріях клітин печінки. За останніми дани-
ми гліцинрозщеплювальна ферментна система дещо відрізняється
від гліцинсинтази і має чотири білки: Р-білок, має у складі кофер-
мент ПФ, Н-білок, що містить ліпоєву кислоту, Т-білок, коферме-
нтом якого є Н4-фолат, L-білок, який є дигідроліпоїлдегідрогена-
зою з коферментом НАД+.
Амінокислоти серин і гліцин виконують в організмі людини різ-
номанітні й дуже важливі функції. Роль серину та гліцину в синтезі
багатьох біологічно важливих сполук показано на рис. 6.24.
глюкоза
фосфогліцерат гліцерат
піруват оксипіруват
цистеїн серин сфінголіпіди
фосфоліпіди
Н4-фолат
білки
метилен-Н4-фолат
глутатіон гліцин ліпіди
креатин гем
гіпуронова пуринові
кислота нуклеотиди
кон'юговані коферменти (НАД+, ФАД+)

жовчні кислоти Н4-фолат
Н2 О
метилен-Н4-фолат
СО2 + NН3
Рис. 6.24. Біологічна роль серину та гліцину
На рисунку видно, що обидві амінокислоти необхідні не тільки
для синтезу білків і глюкози (у разі її недостатності в клітині), але
й нуклеотидів, коферментів, гему, складних ліпідів, креатину та
інших сполук. Багато з цих реакцій будуть представлені у відпо-
відних розділах підручника.
У перетвореннях серину та гліцину головну роль відіграють фер-
менти, коферментами яких є похідні фолієвої кислоти. Цей вітамін
305
Біохімія
дуже поширений у тваринних і рослинних харчових продуктах.

Молекула фолієвої кислоти (фолату) складається з трьох частин: пте-
ринового похідного, параамінобензойної та глутамінової кислот:
OH
O
C N H2 H H H H2 H2
N C C N C N C C C COOH
H2N C CH COOH
N N
2-аміно-4-окси-6-метил- п-амінобензойна глутамінова

птерин кислота кислота
птериїнова кислота
фолієва кислота
Фолієву кислоту (фолат) називають також птероїлглутаміновою
кислотою. Птерини дуже поширені в природі. Деякі з них, на-
приклад ксантоптерин, є пігментами очей і крил комах (метеликів).
Коферментну функцію виконує відновлена форма фолату –
тетрагідрофолієва кислота (ТГФК, або Н4-фолат):
OH H
5
O
N
C H2 H H H H2 H2
N H C C N C N C C C COOH
10
H2N C C H CH COOH
N N
H
тетрагідрофолієва кислота
Фолієва кислота в печінці перетворюється в Н4-фолат у декілька
стадій за участю ферментів фолатредуктази та дигідрофолатре-
дуктази, коферментом яких є НАДФH.
Н4-фолат – акцептор -вуглецевого атому серину. При цьому
утворюється метиленовий місток між атомами азоту в молекулі
Н4-фолату в положеннях 5 і 10, утворюючи метилен-Н4-фолат:
H2
H C
N HN N N
5 10 5 10
акцепторна ділянка N5,N10-метилен-Н4-фолат
Н4-фолату
Особливе значення реакцій катаболізму серину і гліцину поля-
гає в тому, що вони супроводжуються утворенням одновуглеце-
вого метиленового фрагмента (–СН2–). Метиленова група в моле-
306
кулі метилен-Н4-фолату може перетворюватись в інші одновуг-

лецеві групи (фрагменти): метенільну, формільну, метильну та
форміміногрупу (рис. 6.25).
H
5
N H H2 10
C C NH R
Н4-фолат
серин
гліцин
H2 CH3
C 5
5
НАДН N H H2 10
N НАД+ C C NH
H H2 10
C C NH N5-метил-Н4-фолат
N5,N10-метилен-Н4-фолат
гістидин
НАДФН НАДФ+
H NH
C NН3 HC
5 5
N H H2 10
N C C NH
H2 10 NН3
H N5-форміміно-Н4-фолат
C C NH
N5,N10-метеніл-Н4-фолат
Н2О Н2О
H Н+ Н+ H
H
C O C O
5
5 N H H2 10
N C C NH
H H2 10
C C NH N10-форміл-Н4-фолат
N5-форміл-Н4-фолат
Н4-фолат АТФ
формілглутамат форміат + Н4-фолат
Рис. 6.25. Утворення похідних Н4-фолату
307
Біохімія
Існує ще одне джерело формільного та форміміного фрагментів –

гістидин. Катаболізм гістидину відбувається переважно в печінці
(дуже малий відсоток у шкірі) у результаті наступних реакцій:
H2 H
C C COOH NН3 C C COOH
H H
HN N NH 2 гістидаза HN N
гістидин уроканат
H H2 H2
HOOC C C C COOH
NH Н4-фолат NН3
N5-форміміно- N5-форміл-
CH Н4-фолат Н4-фолат
глутамат
NH
форміміноглутамат
Кінцевими продуктами катаболізму гістидину є глутамат, NH3 і
одновуглецеві фрагменти – форміміно-Н4-фолат і форміл-Н4-фолат.
Усі утворені похідні Н4-фолату відіграють роль проміжних пере-
носників і є донорами одновуглецевих фрагментів під час синтезу
деяких сполук: пуринових основ і тимідилової кислоти, які необхідні
для синтезу ДНК і РНК, регенерації метіоніну, синтезі різноманітних
формімінопохідних (форміміногліцину тощо) (рис. 6.26). Отже, пе-
ренесення одновуглецевих фрагментів до акцептора необхідне для
синтезу ряду сполук і для регенерації вільного Н4-фолату в печінці.
Фолієва кислота є вітаміном для людини і тварин. Але багато па-
тогенних бактерій здатні синтезувати цю сполуку, використовуючи
параамінобензойну кислоту (ПАБК) – одну зі складових частин фо-
лату. ПАБК надходить у бактеріальні клітини із зовнішнього сере-
довища. Сульфаніламідні лікарські препарати – похідні сульфані-
ламіду (білого стрептоциду), схожі за будовою на параамінобензой-
ну кислоту. Відрізняються вони тільки радикалами:
де R:
H2N COOH H стрептоцид
COCH3 альбуцид
параамінобензойна кислота
CH3
H
H 2N SO2 N R N сульфадимезин
загальна формула сульфаніламідів
N CH3
308
NH 2 сериноксиметил-
H2 трансфераза H2
HO C C COOH H 2N C COOH + Н2О
H
серин Н4-фолат гліцин
N5,N10 — СН2 — Н4-фолат

піримідини
(тимідилова кислота)
N5 — СН3 — Н4-фолат
N5,N10 — СН — Н4-фолат
пуринове ядро
регенерація (атом С у положенні 8)
метіоніну
N5(або N10) — СНО — Н4-
ф
пуринове ядро
(атом С у положенні 2)
Рис. 6.26. Утворення та використання похідних Н4-фолату
Ці препарати пригнічують синтез фолієвої кислоти в бактерій

оскільки:
 конкурентно інгібують бактеріальні ферменти синтезу фола-
ту, тому що є структурними аналогами параамінобензойної
кислоти – одного із субстратів процесу;
 можуть використовуватись як псевдосубстрати завдяки від-
носній субстратній специфічності ферментів, у результаті
чого синтезується сполука, схожа на фолієву кислоту, проте
не здатна виконувати її функції.
В обох випадках у клітинах бактерій порушується обмін однову-
глецевих фрагментів і, відповідно, синтез нуклеїнових кислот,
завдяки чому розмноження бактерій зупиняється. У клітинах хво-
рого сульфаніламідні лікарські речовини не викликають схожих
змін, оскільки людина отримує з їжею готову фолієву кислоту.
Нині відомо декілька захворювань, пов'язаних із порушеннями
обміну гліцину. Причиною їх є недостатність деякого ферменту або
дефект системи транспорту цієї амінокислоти. Наведемо деякі з
цих порушень.
Гіпергліцинемія характеризується підвищеною концентрацією
гліцину в крові внаслідок дефекту гліцинрозщеплювальної фер-
309
Біохімія
ментної системи. Найтяжчим проявом гіпергліцинемії є стрімке

пошкодження мозку, судоми, гіпотонія, порушення дихання.
Гліцинурія характеризується підвищеним виділенням гліцину
із сечею (до 1 г/добу) при нормальному вмісті його в крові. Один
із симптомів цього захворювання – утворення оксалатних камін-
ців у нирках, причому вміст оксалату в сечі – у межах норми.
Надлишок оксалату має ендогенне походження. Найпевніше, він
утворюється з гліцину, унаслідок дезамінування якого утворю-
ється гліоксилат – попередник оксалату. Метаболічний ефект,
напевне, полягає в порушенні метаболізму гліоксилату – немож-
ливості перетворення його знову в гліцин через дефект гліцина-
мінотрансферази. Причиною гліцинурії є, очевидно, порушення
реабсорбції гліцину в нирках. Описана патологія спадкується як
домінантна ознака, зчеплена, вірогідно, з Х-хромосомою.
Первинна гіпероксалатурія характеризується постійно висо-
ким виділенням оксалату з сечею, незалежно від надходження
його з їжею. У подальшому прогресує двобічне утворення окса-
латних камінців у сечовивідних шляхах, розвивається нефрока-
льциноз та інфекція сечовивідних шляхів. Хворі гинуть у дитя-
чому віці від ниркової недостатності або гіпертонії.
6.8.2. Обмін метіоніну та цистеїну

До складу білків людини входять дві сірковмісні амінокислоти
– метіонін і цистеїн. Вони метаболічно тісно пов'язані між собою.
Метіонін – незамінна амінокислота. Вона необхідна для син-
тезу білків організму, бере участь у реакціях дезамінування, є
джерелом атома сірки для синтезу цистеїну. Метіоніл-тРНК бере
участь в ініціації процесу трансляції.
Метильна група метіоніну – мобільний одновуглецевий фраг-
мент, що використовується для синтезу ряду сполук. Перенесення
цієї групи на відповідний акцептор називають реакцією транс-
метилювання. Вона має важливе метаболічне значення.
Метильна група в молекулі метіоніну міцно зв'язана з атомом
сірки, тому безпосереднім донором цього одновуглецевого фраг-
мента слугує активна форма амінокислоти.
Активною формою метіоніну є S-аденозилметіонін (SAM) –
сульфонієва форма амінокислоти, яка утворюється в результаті
приєднання метіоніну до молекули аденозину, а він утворюється
під час гідролізу АТФ:
310
CH3 CH3
ФФн + Ф аденін
S АТФ S CH2 O
CH2 метіонінаденозилтрансфераза CH2 H H
CH2 CH2 H H
OH OH
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
метіонін S-аденозилметіонін (SАМ)
Цю реакцію каталізує присутній у всіх типах клітин фермент
метіонінаденозилтрансфераза. Структура (–S+ –CH3) у SAM – не-
стабільне угруповання, що визначає високу активність метильної
групи (звідси термін "активний метіонін"). Ця реакція є унікаль-
ною для біологічних систем, тому що вона, найпевніше, є єдиною
відомою реакцією, унаслідок якої вивільнюються усі три фос-
фатні залишки АТФ.
Відщеплення метильної групи від SAM і перенесення її на сполу-
ку-акцептор каталізують ферменти метилтрансферази. SAM у ре-
зультаті реакції перетворюється на S-аденозилгомоцистеїн (SAГ).
Синтез фосфатидилхоліну з фосфатидилетаноламіну. Фос-
фа-тидилхоліни (лецитини) – найпоширеніша група гліцерофос-
фоліпідів, що беруть участь в утворенні мембран клітин і ліпоп-
ротеїнів, у складі яких здійснюється транспорт ліпідів:
O
H 2N (CH2)2 O P O CH2 3 SАМ 3 SАГ
OH HC O
О CO
СО R R метилтрансфераза
'
H2C O
О CO
СО R R′
фосфатидилетаноламін
O
H3 C
H3C N (CH2) 2 O P O CH2
H3 C
OH HC O
О CO
СО R R
фосфатидилхолін H2 C O СО R' R′
О CO
Карнітин – переносник жирних кислот через мембрану міто-
хондрій.
311
Біохімія
3 SАМ 3 SАГ
H3C
H2N (CH2)3 COOH метилтрансфераза
H3C N (CH2) 3 COOH
-аміномасляна
H3C -бутиробетаїн
кислота
О2
H3 C H2 H H2
H3C N C C C COOH
H3 C
OH
карнітин
Креатин необхідний для утворення у м'язах високоенергети-

чної сполуки – креатинфосфату. Синтез креатину відбувається
у дві стадії за участю трьох амінокислот: аргініну, гліцину та
метіоніну. У нирках утворюється гуанідинацетат під дією глі-
цинамідинтрансферази:
NH2
NH2
C NH NH2
NH2 C NH
NH (CH2) 3
+ CH2 + NH
гліцинамідин-
(CH2)3 трансфераза
HC NH2
COOH CH2
HC NH2 COOH
COOH
COOH
аргінін гліцин орнітин гуанідин-
ацетат
Потім гуанідинацетат транспортується в печінку, де відбува-
ється реакція його метилювання:
NH2 NH2
SАМ SАГ
C NH C NH
гуанідинацетатметилтрансфераза
NH N CH3
CH2 CH2
COOH COOH
гуанідинацетат креатин
312
Креатин із кровотоком переноситься у м'язи та клітини моз-

ку, де з нього утворюється високоенергетична сполука – кре-
атинфосфат:
NH2 HN  PO3H2
C NH C NH
у м'язі в стані спокою
N CH3 + АТФ
у працюючому м'язі
N CH3 + АДФ
CH2 CH2
COOH COOH
креатин креатинфосфат
Реакція легко змінює напрямок і каталізується ферментом
креатинкіназою, локалізованою в цитозолі й мітохондріях клі-
тин і є органоспецифічною. У нормі активність ферменту в
крові дуже мала. Знайдено три ізоферментні форми креатинкі-
нази (див. розд. 7).
Креатинфосфат відіграє важливу роль у забезпеченні працю-
ючого м'яза в початковий період. У результаті неферментативно-
го дефосфорилювання, головним чином у м'язах, креатинфосфат
перетворюється в креатинін і виводиться із сечею. Добове виді-
лення креатиніну в кожного індивідуума постійне та пропорцій-
не загальній масі м'язів:
HN  PO3H2
O
C NH Фн
C
N CH3 HN CH2
CH2 HN C N CH3
COOH
кератинфосфат кератинін
Визначення вмісту креатину та креатиніну в крові та в сечі
використовується для характеристики інтенсивності роботи м'я-
зів у спортивній медицині й при деяких патологічних станах.
Визначення активності ферменту креатинкінази та його ізофер-
ментних форм у крові використовується в медицині для діагнос-
313
Біохімія
тики таких захворювань, як інфаркт міокарда, міопатії, м'язові

дистрофії тощо.
Реакції трансметилювання використовуються також для:
 синтезу адреналіну з норадреналіну;
 синтезу анзерину з карнозину;
 метилювання азотистих основ у нуклеотидах та ін.;
 інактивації метаболітів (гормонів, медіаторів тощо) і знешко-
дження чужорідних сполук, включаючи й лікарські препарати.
Реакції метилювання відіграють важливу роль в організмі й
проходять дуже інтенсивно, що викликає велику витрату метіо-
ніну, оскільки він є незамінною амінокислотою (у клітинах метіонін
синтезуватися не може). У зв'язку з цим великого значення на-
буває можливість регенерації метіоніну за участю замінних амі-
нокислот (Сер, Глі). У результаті відщеплення метильної групи
SAM перетворюється в S-аденозилгомоцистеїн (SAГ), який під
дією гідролази розщеплюється на аденозин і гомоцистеїн:
S-аденозилгомоцистеїн + Н2О  аденозин + гомоцистеїн
Гомоцистеїн може знову перетворюватися в метіонін під дією
гомоцистеїнметилтрансферази. Донором метильної групи в цьо-
му випадку слугує N5-метил-Н4-фолат:
CH3
SH S
CH2 N5-метил-Н4-фолат Н4-фолат CH2
CH2 гомоцистеїнметилтрансфераза CH2
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
гомоцистеїн метіонін
Проміжним переносником метильної групи в цій реакції є похідне
вітаміну В12 – метилкобаламін, що виконує роль коферменту.
Метіонін – незамінна амінокислота, однак вона може регене-
руватися з гомоцистеїну. Отже, незамінним є саме гомоцистеїн,
але єдиним його джерелом в організмі є метіонін. В їжі гомоцис-
теїну дуже мало, тому потреби людини в метіоніні та гомоцис-
теїні забезпечуються тільки метіоніном, що надходить з їжею.
314
Загальну схему метаболізму метіоніну, пов'язану з обміном одно-

вуглецевих фрагментів, наведено на рис. 6.27.
метіонін SАМ
СИНТЕЗ:
адреналіну,
1 холіну,
метил- креатину,
Н4-фолат В12
3 — СН3 карнітину
метилен- та ін.
Н4-фолат В12(СН3)
Н4-фолат
ЗНЕШКОДЖЕННЯ
гліцин токсичних
серин гомоцистеїн SАГ метаболітів
і лікарських речовин
аденозин
серин
2
цистеїн
гомосерин
Рис. 6.27. Метаболізм метіоніну:
1 – реакції трансамінування; 2 – синтез цистеїну; 3 – регенерація метіоніну
Первинним донором одновуглецевих фрагментів є серин.

Утворений N5,N10-метилен-Н4-фолат відновлюється до N5-метил-
Н4-фолату, що передає метильну групу на кобаламін (В12). Метил-
кобаламін безпосередньо бере участь у регенерації метіоніну. Гомо-
цистеїн може використовуватись також для синтезу цистеїну.
Друга сірковмісна амінокислота – цистеїн. Він є умовнозамін-
ним, оскільки для його синтезу необхідний атом сірки, джерелом
якого слугує незамінна амінокислота метіонін.
Для синтезу цистеїну необхідні дві амінокислоти:
 серин – донор вуглецевого скелету;
 метіонін – первинне джерело атома S.
Н2О метіонін
метіонін SАМ SАГ гомоцистеїн
аденозин цистеїн
Синтез цистеїну з гомоцистеїну відбувається у дві стадії під
дією піридоксальзалежних ферментів цистатіонінсинтази та
цистатіонінліази:
315
Біохімія
H2C SH HO CH2 Н2О H2C S CH2
CH2 + HC NH2 CH2 HC NH2

цистатіонін-
синтаза ПФ
HC NH2 COOH HC NH2 COOH
COOH COOH
гомоцистеїн серин цистатіонін
SH
-кетобутират
Н2О NН3
CH2
цистатіонінліаза ПФ
HC NH2
COOH
цистеїн
При порушенні використання гомоцистеїну в організмі з нього
утворюється гомоцистин:
H2C SH H2C S S CH2
CH2 CH2 CH2

2
HC NH2 HC NH2 HC NH2
COOH COOH COOH

гомоцистеїн гомоцистин
Гомоцистин може накопичуватись у крові та тканинах, виді-
лятись із сечею, викликаючи гомоцистинурію. Можливою при-
чиною є спадкові порушення обміну гомоцистеїну або гіповіта-
міноз фолієвої кислоти, а також вітамінів В12 і В6. З інших біохі-
мічних порушень можна відмітити цистатіонінурію, що також
часто виникає у разі недостатності вітамінів групи В.
Біологічні функції цистеїну різноманітні й дуже важливі для
організму. Так, цистеїн, що входить до складу білків, відіграє
надзвичайно важливу роль у їхньому фолдингу, оскільки тіогру-
пи цистеїну здатні утворювати міцний дисульфідний зв'язок.
При цьому два залишки цистеїну формують молекулу цистину:
316
H 2C SH HS CH2 H 2C S S CH2
НАД+ НАДН+Н+
HC NH2 + HC NH2 HC NH2 HC NH2
цистеїн-
редуктаза
COOH COOH COOH COOH
цистеїн цистеїн цистин
Окисна реакція відбувається або за участю коферменту НАД+
під дією ферменту цистеїнредуктази, або неферментативно.
Дисульфідні зв'язки стабілізують просторову структуру поліпеп-
тидного ланцюга або зв'язують між собою два ланцюга (на-
приклад, А- і В-ланцюги гормону інсуліну). Велика кількість біл-
ків і ферментів в активному центрі містять SH-групи, які
беруть участь у каталізі. Унаслідок їхнього окиснення фермен-
тативна активність знижується. Відновлення SH-груп часто
відбувається з використанням глутатіону – атипового трипеп-
тиду, що містить -глутамінову кислоту, цистеїн і гліцин:
H H2 H2 H H H H2
HOOC C C C CO N C CO N C COOH
NH2 H2 C SH
глутатіон
Глутатіон може існувати у двох формах – відновленій (Г–SH) і оки-
сненій (Г–S–S–Г) і є активним антиоксидантом в організмі людини.
Ще одним важливим шляхом використання цистеїну можна
вважати синтез таурину у тваринних тканинах, який відбува-
ється шляхом декарбоксилювання похідних цистеїну – цистеїно-
вої та цистеїнсульфінової кислот:
H2C SO2H ½ О2 H2C SO3H
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
цистеїнсульфінова цистеїнова
СО2
СО2
½ О2
H2C SO2H H2C SO3H
H2C NH2 H2C NH2

гіпотаурин таурин
317
Біохімія
Таурин необхідний для синтезу парних жовчних кислот у пе-

чінці. Крім того, він важливий для клітини як антиоксидант і
застосовується для зниження ПОЛ і зв'язування гіпохлоританіону
(у формі хлорамінового комплексу).
Цистеїн також слугує попередником тіоетаноламінового фраг-
мента НS-КоА (коферменту А).
Катаболізм цистеїну відбувається окисним шляхом:
H2C SH H2 C SO2H H2C SO2H CH3
О2 -КГ Глу
HC NH2 HC NH2 C O C O
цистеїн- ПФ
COOH діоксигеназа COOH
COOH COOH SO23
цистеїн цистеїн- -сульфініл- піруват
сульфінат піруват
SO24
Сульфіт, який утворюється внаслідок реакції, перетворюється
в сульфат і виводиться із сечею або перетворюється в ефірно-
сірчані кислоти, які також екскретуються нирками. Цистеїн –
практично єдине джерело сульфітів сечі, шляхи його викорис-
тання зображено на схемі:
білки
глутатіон
таурин
цистеїн
НS-КоА
піруват спільний шлях катаболізму глюкоза
сульфати сеча
6.8.3. Обмін фенілаланіну й тирозину

Фенілаланін – незамінна амінокислота, тому що в клітинах
тварин не синтезується її бензольне кільце. Тирозин – умовно за-
мінна амінокислота, оскільки утворюється з фенілаланіну. Вміст
цих амінокислот у харчових білках, у тому числі й рослинних,
досить невеликий. Фенілаланін і тирозин використовуються для
синтезу багатьох біологічно активних сполук. У різних тканинах
метаболізм цих амінокислот відбувається по-різному (рис. 6.28).
318
ФЕНІЛАЛАНІН
Н4БП О2
фенілаланінгідроксилаза
Н2БП Н2О йодтиронін
тирозинамінотрансфераза ТИРОЗИН щитоподібна залоза
(ПФ) О2
-КГ
парагідрокси- Н4БП тирозингідроксилаза (Fе2+)
фенілпіруват Глу Н2О
О2 n-гідроксифеніл- Н2БП
піруватдіокси- ДОФА
СО2 геназа (віт. С) тирозиназа ДОФА-декарбоксилаза (ПФ)
(Сu2+) СО2
гомогентизинова дофамін
кислота ДОФА Н4БП О2
О2 діоксигеназа дофамінгідроксилаза
гомогентизинової (віт. С)
кислоти Н2БП Н2О
(віт. С, Fе 2+) ДОФАхром
норадреналін
фумарилацетоацетат
5,6-дигідроксііндол SАМ
метилтрансфераза
фумарат ацетоацетат SАГ
адреналін
ЗШ Н2О
меланін надниркова
(змішаного типу) залоза
глюкоза СО2
печінка меланоцити нервова

тканина
Рис. 6.28. Шляхи перетворення фенілаланіну

і тирозину в різних тканинах:
Н4БП – тетрагідробіоптерин; Н2БП – дигідробіоптерин;
ПФ – піридоксальфосфат; SAM – S-аденозилметіонін
Основна кількість фенілаланіну використовується двома

шляхами:
 включається в білки;
 перетворюється на тирозин.
Перетворення фенілаланіну на тирозин передусім необхідне
для видалення надлишку фенілаланіну, осуільки його високі кон-
центрації токсичні для клітин. Утворення тирозину не має вели-
кого значення, адже нестачі цієї амінокислоти в клітинах прак-
тично не спостерігається.
319
Біохімія
Основний шлях метаболізму фенілаланіну починається з його

гідроксилювання (рис. 6.29), у результаті чого утворюється тиро-
зин. Ця реакція каталізується специфічною монооксигеназою –
фенілаланінгідроксилазою, коферментом якої слугує тетрагідро-
біоптерин (Н4БП). Активність ферменту залежить також від на-
явності Fe2+. Реакція є необоротною: Н4БП у результаті реакції
окиснюється до дигідробіоптерину (Н2БП). Регенерація останньо-
го відбувається за участю дигідроптеридинредуктази з викорис-
танням НАДФН + H+.
H
H
NH2 N H2 H
H C C COOH
H N CH CH CH3
N NH2
H OH OH фенілаланін
O H
5,6,7,8-тетрагідробіоптерин (Н4БП) О2
1 фенілаланінгідроксилаза, Fе2+
NАDР+ дигідроптеридин- Н2О

2 редуктаза H
H
NАDРН+Н+ NH N N
H H2 H
H N R HO C C COOH
N
NH2
O
7,8-дигідробіоптерин (Н2БП) тирозин
Рис. 6.29. Реакції гідроксилювання фенілаланіну (1)
і регенерації Н4БП (2)
Обмін тирозину набагато складніший, ніж обмін фенілалані-

ну. Крім використання в синтезі білків, тирозин у різних ткани-
нах виступає попередником таких сполук, як катехоламіни, ти-
роксин, меланіни, і катаболізується до СО2 і Н2О.
У печінці катаболізм тирозину відбувається до кінцевих продук-
тів. Специфічний шлях катаболізму включає декілька ферментати-
вних реакцій і завершується утворенням фумарату й ацетоацетату:
1) Трансамінування тирозину з -кетоглутаратом каталізує
тирозин-амінотрансфераза (коферменнт ПФ) – індукований
фермент печінки ссавців. У результаті проходження реакції
утворюється п-гідроксифенілпіруват.
320
OH OH OH
1 2
-КГ Глу О2 СО2 C COOH

CH2 H2
CH2 OH
HC NH2 C O
COOH COOH
тирозин п-гідрокси- гомогентизинова
фенілпіруват кислота
O COOH CH3
3 4
CH + C O
О2
CH CH2
HOOC O C COOH
H2 COOH COOH
фумарилацетоацетат фумарат ацетоацетат
2) У реакції окиснення п-гідроксифенілпірувату до гомогенти-
зинової кислоти відбувається декарбоксилювання, гідрокси-
лювання ароматичного кільця й міграція бічного ланцюга.
Реакцію каталізує фермент п-гідроксифенілпіруватдіоксиге-
наза, кофакторами якого є вітамін С і Fe2+.
3) Перетворення гомогентизинової кислоти на фумарилацето-
ацетат супроводжується розщепленням ароматичного кіль-
ця. Ця реакція каталізується діоксигеназою гомогентизино-
вої кислоти, що містить Fe2+ як кофермент.
Обмін фенілаланіну й тирозину пов'язаний зі значною кількіс-
тю реакцій гідрокислювання, які каталізують оксигенази. Ферме-
нти оксигенази (гідроксилази) використовують молекулу О2
і кофермент-донор водню (найчастіше Н4БП). Для каталізу окси-
геназам необхідні кофактори – Fe2+ або гем (для деяких – Cu+),
а для багатьох ще й вітамін С. Оксигенази поділяють на дві групи:
 монооксигенази – приєднують один атом з О2 до продукту
реакції, другий використовують для утворення Н2О;
 діоксигенази – використовують обидва атома О2 для утво-
рення продукту реакції.
Практично всі процеси розщеплення ароматичних кілець у
біологічних системах каталізуються діоксигеназами – підкласом
321
Біохімія
ферментів, який відкрив японський біохімік Осамі Хайяші.

У результаті розривання бензольного кільця утворюється малеї-
лацетоацетат, який в процесі цис- і транс-ізомеризації перетво-
рюється на фумарилацеоацетат.
4) Гідроліз фумарилацетоацетату під дією фумарилацетоаце-
татгідролази зумовлює утворення фумарату й ацетоацетату.
Фумарат може окиснюватися до СО2 і Н2О або використовува-
тися для глюконеогенезу. Ацетоацетат – кетонове тіло, що оки-
снюється до кінцевих продуктів з виділенням енергії.
У пігментних клітинах (меланоцитах) тирозин є попередником
темних пігментів – меланінів. Серед них переважають два типи:
еумеланіни і феомеланіни. Еумеланіни (чорного й коричневого
кольору) – нерозчинні високомолекулярні гетерополімери 5,6-ди-
гідроксііндолу й деяких його попередників. Феомеланіни – жовті
або червонувато-коричневі полімери, розчинні в розведених лу-
гах. Містяться вони в основному у волоссі. Меланіни присутні й
в сітківці ока. Колір шкіри залежить від розподілу меланоцитів
і кількості в них різних типів меланінів.
Синтез меланінів – це складний, багатоступеневий, розгалу-
жений процес (коротку схему синтезу див. на рис. 6.28). Першу
реакцію – перетворення тирозину на ДОФА – каталізує тирози-
наза, яка використовує як кофактор іони Cu+ (схема А):
Схема А
OH OH
О2 OH
тирозиназа
Сu+
CH2 CH2
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
тирозин ДОФА
O N
O
O-
-
O S
N
H+ O-
дофахром +
H3N бензотіазин
O
еумеланін феомеланін
322
У щитоподібній залозі синтезуються й виділяються гормони

йодтироніни: тироксин (тетрайодтиронін) і трийодтиронін –
йодовані залишки тирозину, котрі потрапляють до клітин щито-
подібної залози через базальну мембрану (схема Б):
Схема Б
OH OH
I I I
O O
I I I I
CH2 CH2
H2 N C COOH H2N C COOH
H H
тироксин трийодтиронін
У мозковій речовині надниркових залоз і нервовій тканині
тирозин є попередником катехоламінів (дофаміну, норадреналіну
та адреналіну):
OH OH OH OH OH
OH OH OH OH
1 2 3 4
О2 СО2 О2 SА SАГ
CH2 CH2 CH2 CH OH CH OH
HC NH2 HC NH2 CH2 CH2 CH2
COOH COOH NH2 NH2 HN CH3
тирозин ДОФА дофамін норадреналін адреналін
Під час утворення катехоламінів, яке відбувається в нервовій
тканині й надниркових залозах, і меланіну в меланоцитах про-
міжним продуктом слугує діоксифенілаланін (ДОФА). Але гідро-
ксилювання тирозину в клітинах різних типів каталізується
різними ферментами:
 тирозиназа в меланоцитах є Сu+-залежним ферментом;
 тирозингідроксилаза (1) у надниркових залозах і катехоламіне-
ргічних нейронах не потребує іонів міді. Це – Fe2+-залежний
323
Біохімія
фермент, що аналогічно до фенілаланінгідроксилази як кофер-

мент використовує Н4БП. Фізіологічна роль тирозингідроксила-
зи надзвичайно велика, оскільки цей фермент є регуляторним і
визначає швидкість синтезу катехоламінів. Активність тиро-
зингідроксилази значно змінюється унаслідок, по-перше, алос-
теричної регуляції (інгібітор – норадреналін); по-друге, фосфо-
рилювання/дефосфорилювання: у результаті фосфорилюван-
ня за участю протеїнкінази А знижуються Кm для коферменту
Н4БП і спорідненість ферменту до норадреналіну, унаслідок
чого відбувається активація тирозингідроксилази. Кількість
ферменту регулюється на рівні транскрипції;
 ДОФА-декарбоксилаза (2) (кофермент – ПФ) каталізує утворення
дофаміну, який за участю дофамінгідроксилази (3) (монооксиге-
нази) перетворюється в норадреналін. Для функціонування
ферменту необхідні іони Cu+, вітамін С і тетрагідробіоптерин;
 у мозковій речовині надниркових залоз фенілетаноламін-N-
метилтрансфераза (4) каталізує метилювання норадреналі-
ну, у результаті утворюється адреналін. Джерелом метильної
групи слугує SAM.
Дофамін і норадреналін слугують медіаторами в синаптичній
передачі нервових імпульсів, а адреналін є гормоном широкого
спектра дії, який регулює енергетичний обмін. Одна з функцій
катехоламінів – регуляція діяльності серцево-судинної системи.
Відомо кілька спадкових хвороб, пов'язаних з дефектом фер-
ментів обміну фенілаланіну й тирозину в різних тканинах. У пе-
чінці здорових людей невелика частина фенілаланіну (~10 %) пе-
ретворюється на феніллактат і фенілацетилглутамін (рис. 6.30).
Цей шлях катаболізму фенілаланіну стає головним під час по-
рушення основного шляху – перетворення на тирозин, який ка-
талізується фенілаланінгідроксилазою. Таке порушення супрово-
джується гіперфенілаланінемією й підвищенням у крові та сечі
вмісту метаболітів альтернативного шляху: фенілпірувату, фені-
лацетату, феніллактату й фенілацетилглутаміну. Дефект феніла-
ланінгідрокслази є причиною такого захворювання, як фенілке-
тонурія (ФКУ). Існують дві її форми:
 класична ФКУ – спадкове захворювання, пов'язане з мутаціями
в гені фенілаланінгідроксилази, які приводять до зниження ак-
тивності ферменту або повної його інактивації. При цьому кон-
центрація фенілаланіну в крові підвищується у 20–30 разів
(у нормі – 1,0–2,0 мг/дл), у сечі – у 100–300 разів порівняно з
нормою (30 мг/дл). Концентрація фенілпірувату й феніллактату
в сечі досягає 300–600 мг/дл, тоді як у нормі повністю відсутні.
324
H2 H
C C COOH
L-фенілаланін
NH2
-КГ
Глу
H2
C C COOH
фенілпіруват
O
НАДН+Н+ НАД+
Н2О
СО2
H2 H2 H
C COOH C C COOH
фенілацетат
OH
Глн феніллактат
Н2 О
H2 H H
C C N C COOH
O CH2
CH2
фенілацетилглутамін
COOH
Рис. 6.30. Альтернативні шляхи катаболізму фенілаланіну.
Унаслідок дефекту фенілаланінгідроксилази накопичений фенілаланін
піддається трансамінуванню з -кетоглутаратом. Утворений фенілпіруват
перетворюється або на феніллактат, або на фенілацетилглутамін,
які накопичуються в крові та виділяються з сечею.
Ці сполуки токсичні для клітин мозку
Найважчі прояви ФКУ – порушення розумового, фізичного роз-

витку та пігментації, судомний синдром. У разі відсутності ліку-
325
Біохімія
вання хворі не доживають до 30 років. Частота захворювання ста-

новить 1 : 10000. Спадкується за аутосомно-рецесивним типом.
Важкі прояви ФКУ пов'язані з токсичною дією на клітини мозку
високих концентрацій фенілаланіну, фенілпірувату, феніллактату.
Великі концентрації фенілаланіну обмежують транспорт тирозину
та триптофану через гематоенцефалічний бар'єр і гальмують син-
тез нейромедіаторів (дофаміну, норадреналіну, серотоніну).
 варіантна ФКУ (коферментзалежна гіперфенілаланінемія)
виникає як наслідок мутацій у генах, котрі контролюють ме-
таболізм Н4БП. Клінічні прояви майже збігаються з проява-
ми класичної ФКУ. Частота захворювання – 1–2 випадки на
1 млн новонароджених.
Н4БП необхідний для реакцій гідроксилювання не тільки фе-
нілаланіну, але й тирозину та триптофану, тому в разі нестачі
цього коферменту порушується метаболізм усіх трьох амінокис-
лот, у тому числі й синтез нейромедіаторів. Захворювання ха-
рактеризується важкими неврологічними порушеннями та ран-
ньою смертю ("злоякісна ФКУ").
Прогресуюче порушення розумового та фізичного розвитку в
дітей, хворих на ФКУ, можна попередити дієтою з дуже низьким
вмістом або повним виключенням фенілаланіну. Якщо таке ліку-
вання почати відразу після народження дитини, то пошкоджен-
ню мозку можна запобігти. Вважається, що обмеження в харчу-
ванні можуть бути послаблені після 10-річного віку (закінчення
процесів мієлінізації мозку), але багато сучасних педіатрів схи-
ляються в бік "пожиттєвої дієти".
Для діагностики ФКУ використовують якісні й кількісні мето-
ди виявлення паталогічних метаболітів у сечі, визначення кон-
центрації фенілаланіну в крові й сечі. Дефектний ген, відповіда-
льний за фенілкетонурію, можна виявити у фенотипічно норма-
льних гетерозиготних носіїв за допомогою тесту толерантності до
фенілаланіну. Для цього обстежуваному дають натщесерце ~10 г
фенілаланіну у вигляді розчину, потім через годинні інтервали
беруть проби крові, в яких визначають вміст тирозину. У нормі
концентрація тирозину в крові після фенілаланінового наванта-
ження є значно вищою, ніж у гетерозиготних носіїв гену феніл-
кетонурії. Цей тест використовується в генетичній консультації
для визначення ризику народження хворої дитини. Для вияв-
лення новонароджених дітей з ФКУ розроблено схему скринінгу.
Чутливість тесту досягає практично 100 %.
326
У наш час діагностику мутантного гену, відповідального за

ФКУ, можна проводити за допомогою методів ДНК-діагностики
(рестрикційного аналізу і ПЛР).
Деякі порушення катаболізму тирозину в печінці приводять до
тирозинемії та тирозинурії. Розрізняють три типи тирозинемії.
Тирозинемія типу І (тирозиноз). Причиною захворювання є, ві-
рогідно, дефект ферменту фумарилацетоацетатгідролази, що ката-
лізує розщеплення фумарилацетоацетату на фумарат і ацетоацетат
(див. рис. 6.28). Накопичені метаболіти знижують активність де-
яких ферментів і транспортних систем амінокислот. Патофізіологія
цього порушення досить складна. Гостра форма тирозинозу харак-
терна для новонароджених. Клінічний прояв – діарея, блювання,
затримки в розвитку. Без лікування діти гинуть у віці 6–8 місяців
через недостатність печінки, що розвивається. Хронічна форма
характеризується схожими, але менш вираженими симптомами.
Загибель настає у віці 10 років. Уміст тирозину в крові хворих у
декілька разів перевищує норму. Для лікування застосовують дієту
зі зниженим вмістом тирозину і фенілаланіну.
Тирозинемія типу ІІ (синдром Ріхнера – Ханхорта). Причина –
дефект ферменту тирозинамінотрансферази. Концентрація ти-
розину в крові хворих підвищена. Для захворювання характерні
ураження очей і шкіри, помірна розумова відсталість, порушен-
ня координації рухів.
Тирозинемія новонароджених (короткочасна). Захворювання
виникає в результаті зниження активності ферменту п-гідрокси-
фенілпіруватдиоксигенази, що перетворює п-гідроксифе-
нілпіруват у гомогентизинову кислоту (див. рис. 6.28). У резуль-
таті в крові хворих підвищується концентрація п-гідроксифе-
нілацетату, тирозину й фенілаланіну. Для лікування признача-
ють бідну на білок дієту і вітамін С.
Алкаптонурія ("чорна сеча"). Причина захворювання – дефект
диоксигенази гомогентизинової кислоти (рис. 6.28). Для цієї хво-
роби характерне виділення із сечею великої кількості гомогенти-
зинової кислоти, яка, окиснюючись киснем повітря, утворює темні
пігменти – алкаптони. Це метаболічне порушення було описане ще
в XVI ст., а саме захворювання охарактеризоване в 1859 р. Клініч-
ними проявами хвороби, крім потемніння сечі на повітрі, є пігме-
нтація сполучної тканини (охроноз) і артрит. Частота – 2–5 випад-
ків на 1 млн новонароджених. Захворювання спадкується за
аутосомно-рецесивним типом. Діагностичних методів виявлення
гетерозиготних носіїв дефектного гену досі не розроблено.
327
Біохімія
Альбінізм. Причина метаболічного порушення – уроджений

дефект тирозинази. Цей фермент каталізує перетворення тиро-
зину на ДОФА в меланоцитах. У результаті дефекту тирозинази
порушується синтез меланінів.
Клінічний прояв альбінізму (від лат. albus – білий) – відсутність
пігментації шкіри й волосся. У хворих часто знижена гострота
зору, виникає боязнь світла. Довге перебування таких хворих на
відкритому сонці приводить до виникнення раку шкіри. Частота
захворювання на альбінізм становить 1 : 20000.
Порушення синтезу катехоламінів (рис. 6.28) може викликати
різні нервово-психічні захворювання, причому патологічні від-
хилення спостерігаються як при зниженні, так і при підвищенні
їхньої кількості.
Хвороба Паркінсона. Захворювання розвивається внаслідок
нестачі дофаміну в чорній субстанції мозку. Це одне з найпо-
ширеніших неврологічних захворювань (частота – 1 : 200 серед
людей віком понад 50 років). За цієї патології знижується актив-
ність тирозингідроксилази, ДОФА-декарбоксилази. Захворюван-
ня супроводжується трьома основними симптомами: акінезія
(обмеженість рухів), ригідність (напруження м'язів), тремор (ми-
мовільне дрижання). Дофамін не проникає через гематоенцефа-
лічний бар'єр і як лікарський препарат не використовується. Для
лікування паркінсонізму пропонують такі підходи:
 замісна терапія препаратами-попередниками дофаміну (по-
хідними ДОФА) – леводопа, мадопар, наком та ін.;
 пригнічення інактивації дофаміну інгібіторами моноаміно-
оксидази (депреніл, ніаламід, піразідол та ін.).
Депресивні стани часто пов'язані зі зниженням у нервових
клітинах вмісту дофаміну й норадреналіну.
Гіперсекреція дофаміну в скроневій частці мозку спостеріга-
ється під час шизофренії.
6.9. Азотовмісні сполуки – похідні амінокислот
Велику роль в організмі людини відіграють азотовмісні сполу-

ки – похідні амінокислот. До них належать гормони надниркових
залоз (норадреналін, адреналін), щитоподібної залози (тироксин,
трийодтиронін), а також медіатори ЦНС (ацетилхолін, ГАМК тощо),
медіатор запалення (гістамін) та інші сполуки.
328
6.9.1. Декарбоксилювання амінокислот та їхніх похідних

Деякі амінокислоти та їхні похідні можуть піддаватися декар-
боксилюванню – відщепленню -карбоксильної групи. У ткани-
нах ссавців декарбоксилюванню можуть піддаватися цілий ряд
амінокислот або їхніх похідних: Три, Тир, Вал, Гіс, Глу, Цис, Арг,
Орнітин, SAM, ДОФА, 5-окситриптофан та ін. Продуктами реак-
ції є СО2 і аміни, які мають виражену біологічну дію на організм
(біогенні аміни):
R R
СО2
HC NH2 декарбоксилаза CH2

ПФ
COOH NH2
амінокислота біогенний амін
Реакції декарбоксилювання необоротні й каталізуються фер-
ментами декарбоксилазами. Простетичною групою декарбокси-
лаз у клітинах тварин є піридоксальфосфат. Деякі декарбоксила-
зи мікроорганізмів можуть містити замість ПФ залишок пірувату
– гістидиндекарбоксилаза Micrococcus і Lactobacilus, SAM-декар-
боксилаза E. coli та ін. Механізм реакції нагадує реакцію транс-
амінування за участю піридоксальфосфату й також здійснюєть-
ся шляхом фосфорилювання шифової основи ПФ і амінокислоти
на першій стадії.
Аміни, утворені внаслідок декарбоксилювання амінокислот,
часто є біологічно активними речовинами. Вони виконують функ-
ції нейромедіаторів (серотонін, дофамін, ГАМК тощо), гормонів
(норадреналін, адреналін), регуляторних факторів місцевої дії
(гістамін, карнозин, спермін та ін.).
Серотонін – нейромедіатор провідних шляхів. Утворюється в
надниркових залозах і ЦНС з амінокислоти 5-гідрокситрип-
тофану в результаті дії декарбоксилази ароматичних амінокис-
лот. Цей фермент наділений широкою специфічністю й здатний
також декарбоксилювати триптофан і ДОФА, що утворюється з
тирозину. 5-Гідрокситриптофан синтезується з триптофану під
дією триптофангідроксилази з коферментом Н4БП (цей фермент
специфічний до ароматичних амінокислот і гідроксилює також
фенілаланін):
329
Біохімія
NH2 NH2
H 2C C COOH H2 C C COOH
H H
О2 Н2О
HO
N Н4БП Н2БП N
H H
триптофан 5-окситриптофан
НАДФ+ НАДФН+Н+
H2
H 2C C NH2
СО2 HO
декарбоксилаза
ПФ N
H
серотонін
мелатонін
Серотонін може змінюватися на гормон мелатонін, що регу-
лює добові та сезонні зміни метаболізму організму й бере участь
у регуляції репродуктивної функції.
Серотонін – біологічно активна речовина широкого спектру
дії. Він стимулює скорочення гладенької мускулатури, має суди-
нозвужувальний ефект, регулює артеріальний тиск, температуру
тіла, дихання, діє антидепресантно. За деякими даними він мо-
же брати участь в алергічних реакціях, оскільки в невеликих
кількостях синтезується в тучних клітинах.
Ацетилхолін синтезується в нервовій тканині й є одним із
найважливіших збуджувальних нейромедіаторів вегетативної
нервової системи. Його попередник – амінокислота серин:
330
серин
сериндекарбоксилаза
ПФ
СО2
етаноламін
SАМ
етаноламінметил-
трансфераза
SАГ
холін ацетил-КоА
НS-КоА
Н2О ацетилхолінестераза
холін + ацетат
У нервових клітинах декарбоксилювання глутамату (відщеп-
лення -карбоксильної групи) приводить до утворення
-аміномасляної кислоти (ГАМК), яка слугує основним гальмів-
ним медіатором вищих відділів мозку:
ацетил- цитрат
КоА
ОА -кетоглутарат глутамат
ГАМК-
глутамат-
амінотрансфераза декарбо-
ПФ СО2 ксилаза
сукцинат бурштиновий
дегідро- ПФ
геназа напівальдегід
НАД+ -аміномасляна кислота
Цикл перетворення ГАМК у мозку включає три спряжені реа-
кції, які отримали назву ГАМК-шунта. Першу каталізує глутама-
тдекарбоксилаза, що є піридоксальзалежним ферментом. Ця ре-
акція регуляторна й контролює швидкість утворення ГАМК у
клітинах мозку. Продукт реакції – ГАМК. Наступні дві реакції
можна вважати реакціями катаболізму ГАМК. ГАМК-
амінотрансфераза, також піридоксальзалежна, утворює буршти-
новий напівальдегід, який потім піддається дегідруванню й пе-
331
Біохімія
ретворюється в бурштинову кислоту. Сукцинат використовуєть-

ся в цитратному циклі. Інактивація ГАМК можлива й окисним
шляхом під дією моноамінооксидази.
Вміст ГАМК у головному мозку в десятки разів вищий за вміст
інших нейромедіаторів. Вона збільшує проникність постсинап-
тичних мембран для К+, що викликає гальмування нервового ім-
пульсу; підвищує дихальну активність нервової тканини; покра-
щує кровопостачання головного мозку.
ГАМК у вигляді препаратів гамалон або аміналон використо-
вують при судинних захворюваннях мозку (атеросклероз, гіпер-
тонія), порушеннях мозкового коровопостачання, розумовій від-
сталості, ендогенних депресіях і травмуваннях головного мозку,
а також при захворюваннях ЦНС, пов'язаних зі стрімким
збудженням кори мозку (наприклад, епілепсії).
Вільні амінокислоти відіграють виключно важливу роль у го-
ловному мозку як попередники білків і таких біологічно актив-
них речовин, як нейропептиди, гормони, біогенні аміни тощо. Де-
які амінокислоти можуть брати участь у синаптичній передачі,
виконуючи функцію нейромедіаторів. Дуже важливою для голо-
вного мозку є й енергетична роль амінокислот. Вміст вільних амі-
нокислот у головному мозку досягає ~ 35 мкмоль/г тканини, що є
значно вищим за їхній вміст у плазмі крові (~ 3,5 мкмоль/л) і
спинномозковій рідині. Переважають глутамінова кислота, глута-
мін, аспарагінова кислота, гліцин, ГАМК, N-ацетиласпартат та ін.
Амінокислоти гліцин і глутамат – найважливіші нейромедіатори.
Глутамат міститься в головному мозку в дуже великих кіль-
костях (до ~ 10 мкмоль/г тканини) і виконує різноманітні функції:
 це один з основних збуджувальних медіаторів у корі, гіпокам-
пі, смугастому тілі та гіпоталамусі;
 бере участь у регуляції процесів пам'яті;
 складова частина ряду малих і середніх регуляторних пепти-
дів мозку, таких як глутатіон. У вигляді піроглутамату (цик-
лічна форма) входить до цілого ряду нейропептидів – люлібе-
рин, тироліберин, нейротензин, бомбезин та ін.;
 виконує енергетичну роль, оскільки глутамат є постачальни-
ком -кетоглутарату – компоненту цитратного циклу;
 бере участь у знешкодженні аміаку з утворенням глутаміну,
який у великих кількостях надходить через мембрани в нейро-
ни, де присутній фермент глутаміназа. Під дією цього фермен-
ту знову утворюється глутамат, який використовується для син-
332
тезу ГАМК. Ураховуючи, що біомембрани менш проникні для

глутамату, ніж для глутаміну, його можна розцінювати як глі-
ально-нейрональний переносник глутамату (а отже, і ГАМК).
Порушення глутаматергічної системи відбувається під час ба-
гатьох паталогічних порушень ЦНС: епілепсії, розладах вестибу-
лярної системи, ішемії тощо. Глутамат і його аналоги використо-
вують як лікарські препарати при хронічній недостатності амі-
нокислотного обміну, вегетосудинній дистонії, епілепсії (як попе-
редник ГАМК – гальмівний медіатор).
Інша амінокислота-нейромедіатор – гліцин. Концентрація глі-
цину в плазмі крові невисока, тому в мозок надходять невеликі
кількості цієї амінокислоти. Значна частина гліцину синтезуєть-
ся із глюкози, яка надходить із крові (реакції синтезу описано
вище). Гліцин – найважливіший (після ГАМК) гальмівний нейро-
медіатор у спинному й проміжному мозку та в деяких відділах
головного мозку. Високий рівень гліцину в плазмі крові й сечі
зазвичай свідчить про порушення функцій мозку.
Руйнування гліцину може відбуватися трьома шляхами:
 перетворенням гліцину на серин під дією серинксиметил-
трансферази;
 розщепленням гліцину на аміак, оксид вуглецю і метилен-Н4-
фолат;
 окисненням під дією оксидази амінокислот.
Гіпергліцинемія розвивається в ранньому віці й супроводжу-
ється епізодичним блюванням, пригніченням рухової активності,
порушенням електроенцефалограми і часто завершується лета-
льно. Гіпергліцинемія може бути наслідком порушення звичай-
них шляхів руйнування гліцину в нервових клітинах.
6.9.2. Азотовмісні сполуки – похідні гістидину

Амінокислота гістидин у різних тканинах піддається дії різних
ферментів і включається у два різні метаболічні шляхи:
 катаболізм до кінцевих продуктів;
 синтез гістаміну.
У печінці та шкірі гістидин піддається дезамінуванню під дією
ферменту гістидази з утворенням уроканінової кислоти
(рис. 6.31). Кінцевим продуктом метаболізму гістидину є глута-
мат, NH3 та похідні Н4-фолату (N5-форміміно-Н4-фолат і
N5-форміл-Н4-фолат). Спадковий дефект гістидази викликає на-
333
Біохімія
копичення гістидину й розвиток гістидинемії, яка проявляється

затримкою розумового та фізичного розвитку дітей. Спадковий
дефект уроканінази в печінці може викликати уроканінемію,
унаслідок якої в крові підвищується рівень уроканату. Симптоми
цього паталогічного стану за багатьма ознаками аналогічні симп-
томам інших ензимопатій і проявляються гальмуванням розумо-
вого та фізичного розвитку.
ГІСТИДИН
гістидаза гістидиндекарбоксилаза
NН3 СО2
уроканінова кислота гістамін
уроканіназа SАМ гістамінметил-
SАГ трансфераза
імідазолонпропіонова
кислота метилгістамін
N-форміміноглутамат сполучна
тканина
Н4-фолат
нервова
N5-форміміно-Н4-фолат тканина
+
NН4
глутамат N5-форміл-Н4-фолат
печінка
Рис. 6.31. Схема обміну гістидину в різних тканинах
Ферменти гістидаза й уроканіназа є гепатоспецифічними, то-

му їхнє визначення використовують у клініці для діагностики
уражень печінки.
Гістамін утворюється шляхом декарбоксилювання гістидину
в тучних клітинах сполучної тканини:
H H2
H2C C NH2 H2C C NH2
СО2
COOH
гістидиндекарбоксилаза
ПФ
HN N HN N
гістидин гістамін
334
Гістамін утворює комплекси з білками і зберігається в секре-

торних гранулах тучних клітин. Секретується в кров унаслідок
пошкодження тканини (удар, опік, вплив ендо- та екзогенних
речовин), розвитку імунних і алергічних реакцій. Гістамін вико-
нує в організмі людини наступні функції:
 стимулює секрецію шлункового соку, слини (тобто відіграє
роль гормону травлення);
 підвищує проникність капілярів, викликає набряки, знижує
артеріальний тиск (але підвищує внутрішньочерепний тиск,
викликає головний біль);
 скорочує гладенькі м'язи легень, викликає задуху;
 бере участь у формуванні запальних реакцій – викликає
розширення судин, почервоніння шкіри, набряк тканин;
 викликає алергічну реакцію;
 виконує роль нейромедіатора;
 є медіатором болю.
У м'язах і головному мозку синтезуються гістидинові дипепти-
ди карнозин і анзерин, причому у скелетних м'язах їхній вміст
особливо великий і досягає 100–200 мг/100 г тканини. Карнозин
був відкритий російським біохіміком В.С. Гулевичем у 1900 р., ан-
зерин – дещо пізніше.
Карнозин утворюється з -аланіну й гістидину під дією карно-
зинсинтетази:
COOH COOH COOH
АТФ АМФ + ФФн
H2C CH
H2C CH + CH2
карнозинсинтетаза NH
NH2 CH2 C O
HN N
HN N CH2
NH2
CH2
NH2
гістидин -аланін карнозин
COOH
H2C CH
NH
SАМ SАГ
C O
N N
N-метилтрансфераза CH2
H3C
CH2
NH2
анзерин
335
Біохімія
Далі в присутності SAM відбувається реакція метилювання

карнозину під дією ферменту N-метилтрансферази й утворю-
ється анзерин. Необхідний для синтезу -аланін утворюється
під час катаболізму піримідинових нуклеотидів.
Карнозин може надходити з м'язів у кров і поглинатися нир-
ками та ентероцитами. У крові й нирках людини присутній
Zn-залежний фермент карнозиназа, здатний гідролізувати кар-
нозин до -аланіну й гістидину.
Фізіологічна дія гістидинових дипептидів вивчалася російсь-
ким біохіміком С.Е. Сєвєріним у 60-х роках і продовжує дослі-
джуватися до нашого часу багатьма вченими. Карнозин збільшує
амплітуду скорочення скелетних м'язів і активує роботу іонних
насосів м'язових клітин, стимулює АТФазну активність міозину.
Вміст гістидинових пептидів у гладенькій і серцевій мускулатурі
в багато разів нижчий, ніж у скелетній. Вони становлять до 40 %
буферної ємності швидких м'язів і дозволяють накопичувати ба-
гато лактату, надлишок якого за відсутності гістидинових пеп-
тидів приводить до ацидозу й кон-трактури. Карнозин і анзерин
мають антиоксидантну активність, інгібують NO-залежну гуані-
латциклазу, сповільнюють процеси старіння людини, впливаючи
на швидкість апоптозу.
6.9.3. Роль аргініну й орнітину

в синтезі біологічно активних молекул
Обмін амінокислоти аргініну пов'язаний з реакціями орніти-
нового циклу, які можна розглядати як шлях синтезу аргініну.
Під дією аргінази у циклі відбувається й розпад аргініну до орні-
тину та сечовини.
Аргінін виконує в організмі важливі функції:
 використовується в синтезі креатину, який у вигляді креа-
тин-фосфату здатен слугувати джерелом енергії для роботи
м'язів людини і ссавців. У м'язах безхребетних аналогічну
енергетичну функцію виконує аргінінфосфат;
 слугує джерелом NO в організмі;
 є попередником орнітину, з якого синтезуються поліаміни.
Амінокислота аргінін слугує в організмі джерелом оксиду азо-
ту (NO). Утворення NO у клітинах каталізує складний Са2+-за-
лежний фермент NO-синтаза. До складу ферменту входить гем,
для його діяльності необхідні два флавінові коферменти ФАД
і ФМН, Н4БП, а також іони Zn2+.
336
Утворення NO відбувається в усіх клітинах і тканинах. У наш

час у різних клітинах знайдено три ізоферментні форми NO-син-
тази: нейрональна й епітеліальна – конститутивні, та індуцибель-
на, яка переважає в печінці, м'язах, міокарді.
Оксид азоту – важлива сигнальна молекула, що активує гуаніла-
тциклазу та стимулює швидке утворення цГМФ. Це викликає зни-
ження сили серцевих скорочень, регулює тонус судин. Крім цього,
NO-радикал бере участь у регуляції швидкості апоптозу, попере-
джає агрегацію тромбоцитів і тромбоз, регулює секрецію медіато-
рів і гормонів, має антиканцерогенну активність (рис. 6.32).
Аргінін під дією аргінази перетворюється на амінокислоту ор-
нітин, яка не входить до складу білків організму. З орнітину синте-
зуються поліаміни спермідин і спермін:
NH2 СО2 NH2 S-АМТА NH2 S-АМТА NH2
(CH2)3 орнітиндекар- (CH2) 4 спермідин- (CH2) 4 спермін-

(CH2)3
боксилаза синтаза синтаза
HC COOH NH2 NH NH
путресцин
(CH2)4
NH2 (CH2) 3
орнітин
NH
NH2
(CH2)3
спермідин
NH2
спермін
Реакція відбувається під дією орнітиндекарбоксилази в присут-
ності піридоксальфосфату. Далі під дією спермідинсинтази і
спермінсинтази відбувається включення залишків амінопропану.
Донором цих груп слугує похідне SAM – S-аденозилме-
тилтіопропіламін (S-АМТА):
CH3 CH3
+ рибоза аденін + рибоза аденін
S S
СО2
CH2 CH2
CH2 CH2
SАМ-декарбоксилаза
ПФ CH2
HC COOH
NH2 NH2
S-аденозилметіонін S-аденозилметилтіопропіламін
337
Біохімія
NH2 NH2
C NH2+ НАДФ+
C O
НАДФН + Н+
NH NО-синтаза NH
(CH2)3 (CH2)3
О2
HC NH3+ HC NH3 +
COO- COO-
L-аргінін L-цитрулін
NО
оксид азоту
розслаблює
гладеньку регулює
мускулатуру попереджує попереджує є апоптоз
агрегацію розвиток нейро-
тромбоцитів пухлин медіатором
Рис. 6.32. Біосинтез і біологічна роль оксиду азоту
Спермідин, спермін і путресцин знайдені в ядрах клітин усіх

органів людини. Вони мають великий позитивний заряд, легко
зв'язуються з негативно спермін
зарядженими молекулами
ДНК і РНК, входять до О2
складу хроматину й беруть
участь у реплікації ДНК, Н2О
стимулюють транскрипцію -амінопропіональдегід
та трансляцію. Їхня конце-
нтрація значно зростає під спермідин
час інтенсивної проліфе- О2
рації тканин.
Фермент орнітиндекар- Н2О
боксилаза є регульованим. -амінопропіональдегід
Він відзначається дуже
коротким Т1/2 – лише путресцин
10 хв. Гормон росту, кро-
тикостероїди, тестостерон
швидко збільшують його
NН3 + СО2
кількість у 10–200 разів.
338
Катаболізм поліамінів до СО2 і Н2О відбувається під дією по-

ліаміноксидази в печінці. Частина їх в ацетильованому вигляді
екскретується нирками.
Основні біогенні аміни та їхні амінокислоти-попередники на-
ведено в табл. 6.6.
Т а б ли ц я 6 . 6
Попередники і біологічна роль деяких біогенних амінів
Продукти
Аміно-
декарбо- Фізіологічна
кисло- Біологічно активні речовини
ксилю- роль
ти
вання
Серин Етанола- ацетилхолін Збуджувальний
мін H3C медіатор веге-
H2 H2 тативної нер-
H C N+ C C O C CH
3
вової системи
3
H3C O
Трипто- Триптамін серотонін Збуджувальний
фан H медіатор сере-
N дніх відділів
H2 H2 мозку
H2N C C OH
Тирозин дофамін Медіатор сере-
H2 H2 днього відділу
мозку
H2N C C OH
OH
Глутамі- -Аміно- ГАМК Гальмівний
нова масляна H2 H2 H2 медіатор вищих
кислота кислота H2N C C C COOH відділів мозку
Гісти- Гістамін гістамін Медіатор запа-

дин лення, алергіч-
HN N них реакцій,
H2 H2 травний
C C NH2 гормон
Орнітин Путресцин спермідин (і спермін) Змінюють сту-
Лізин кадаверин H пінь агрегації
H 2N (CH2) 3 N (CH2)4 NH2 полісом. Регу-
люють синтез
РНК і білка
339
Біохімія
До біогенних амінів належать і катехоламіни (дофамін, норад-

реналін і адреналін). Дофамін, зокрема, є медіатором середнього
відділу мозку. Норадреналін – збуджувальний медіатор у гіпота-
ламусі, а також медіатор симпатичної нервової системи та різ-
них відділів головного мозку. Адреналін – гормон, що активно
синтезується під час стресу й регулює основний обмін, а також
посилює скорочення серцевого м'яза.
Для виконання біологічної функції в нервових клітинах по-
трібна певна концентрація біогенних амінів. Надлишкове нако-
пичення їх може викликати різноманітні патологічні відхилення.
У зв'язку з цим великого значення набувають механізми інакти-
вації біогенних амінів.
Інактивація біогенних амінів здійснюється двома шляхами:
 метилювання за участю SAM під дією метилтрансфераз.
Таким шляхом можуть інактивуватися різні біогенні аміни,
але найчастіше так відбувається інактивація гістаміну й ад-
реналіну. Зокрема, інактивація адреналіну здійснюється
шляхом метилювання гідроксильної групи в ортоположенні:
OH OH
OH SАМ
O CH3
SАГ
адреналін-О-метил-
HC OH HC OH
H H
H2C N CH3 H2C N CH3
адреналін метиладреналін
Реакція інактивації гістаміну також переважно відбувається
шляхом метилювання:
H2 H2
H2C C NH2 H2 C C NH2
SАМ SАГ
N-метилтрансфераза
HN N N N
H3C
гістамін 1-метилгістамін
340
 окиснення ферментами моноамінооксидазами (МАО) з кофер-

ментом ФАД – найчастіше здійснюється інактивація дофаміну,
норадреналіну, серотоніну, ГАМК. При цьому відбувається
окисне дезамінування біогенних амінів з утворенням альдегі-
дів, а потім – відповідних кислот, які виводяться нирками:
О2 Н2О Н2О2 О2
H2
R C NH2 R C O R COOH
МАО (ФАД) H
NН3
6.10. Біосинтез білка
Одним із найглобальніших завдань сучасної біології та приро-

дознавства загалом є з'ясування молекулярних основ і механізмів
проходження й регуляції синтезу білкових молекул. Сьогодні це
дає змогу при застосуванні широкого спектра методів біохімії та
молекулярної біології розв'язати проблеми спадковості, мінливості,
росту, розвитку й навіть програмованої загибелі живих організмів
і розробити засоби цілеспрямованої корекції цих процесів.
Обмін білків є досить динамічним процесом. Становлячи до
50 % сухої чи 15–18 % живої маси клітини, білки мають високий
потенціал оновлення. Середня швидкість формування поліпептид-
них ланцюгів у клітинах бактерій – до 20 амінокислотних залишків
за секунду, дріжджів – 7–10, а ссавців – 5–7. Відкриття та до-
слідження молекулярних механізмів синтезу білків і його регуляції є
важливими досягненнями науки ХХ ст.: саме в 40–70-ті роки було
встановлено, що нуклеїнові кислоти й білки є інформаційними мо-
лекулами, оскільки в послідовності їхніх мономерів закладено пев-
ний зміст. Послідовність нуклеотидів у ДНК визначає структуру
всіх білків клітини. Ділянки ДНК, які кодують певні білки (гени),
копіюються (транскрибуються) у вигляді полінуклеотидного ланцю-
га інформаційної (матричної) РНК, яка потім служить матрицею
для синтезу білка. Таким чином, генетична інформація, записана в
ДНК (генотипі), забезпечує утворення фенотипічних ознак, тобто
генотип трансформується у фенотип. Цей напрямок потоку інфор-
мації включає три типи матричних синтезів:
 синтез ДНК – реплікацію (англ. replication – копіювання, дуб-
лювання);
341
Біохімія
 синтез РНК– транскрипцію (лат. trascriptio – переписування);

 синтез білка – трансляцію (лат. translatio – перенесення,
переклад).
6.10.1. Головні компоненти апарату трансляції

У процесі біосинтезу білка природою виконуються два основні
завдання. Перше полягає в ензиматичному каталізі та забезпе-
ченні енергією реакції утворення пептидного зв'язку. Ця реакція
не має принципових відмінностей від багатьох інших реакцій
біосинтезу. Друге завдання – забезпечення строго визначеної
послідовності амінокислотних залишків, унікальної для кожного
білка. Саме останнє визначає особливе положення білків серед
багатьох інших біополімерів. Завдання надзвичайно складне, і
певні аспекти цієї проблеми сьогодні є предметом активного
наукового пошуку.
Загальні уявлення про функціонування системи біосинтезу біл-
ка схематично представлено на рис. 6.33. За О. Спіріним, потік
інформації, пов'язаний із функціонуванням процесованого гете-
роядерного РНК-транскрипту – мРНК, потік матеріалу та енергії
у вигляді активованих за участю АТФ і акцептованих (ковалентно
зв'язаних) спеціальною молекулою – транспортною РНК (тРНК)
амінокислот включаються до рибосоми. Ці активовані амінокис-
лоти в комплексі з тРНК отримали назву аміноацил-тРНК. Рибо-
сома послідовно сканує ланцюг мРНК і проводить відбір із цито-
плазми певних аміноацил-тРНК, аміноацильний залишок яких
ковалентно приєднується до поліпептидного ланцюга. Порядок
розташування кодуючих триплетів (кодонів) у молекулі мРНК ви-
значає послідовність включення амінокислот у молекулу білка.
Так поетапно проходить синтез білка в рибосомах у напрямку від
N-кінця до C-кінця білкової молекули.
Значним внеском у розвиток сучасних уявлень про місце, фак-
тори та механізми синтезу білка стали дослідження П. Замечніка,
М. Хогленда, Х. Маттеї, С. Очоа, М. Ніренберга, Ф. Кріка, Г. Хорана,
А. Бєлозерського, О. Спіріна та ін. За А. Ленінджером, три відкрит-
тя є основою сучасних знань про біосинтез білка:
 П. Замечнік і колеги встановили, що біосинтез відбувається
в рибонуклеїнових часточках – рибосомах;
 М. Хогленд, П. Замечнік і співавт. відкрили процес активації
амінокислот і транспортну РНК;
342
 Ф. Крік установив адапторну функцію тРНК. У 1958 р. було

доведено, що розпізнавання кодонів мРНК виконує не сама
амінокислота, а молекула тРНК, яка, з одного боку, здійснює
зв'язок зі специфічною амінокислотою, а з іншого – розпізнає
нуклеотидні послідовності мРНК. Наявність адаптора відріз-
няє процес трансляції від інших матричних синтезів (транс-
крипції та реплікації).
ген
ДНК
ЯДРО
мРНК
мРНК
тРНК
аміноацил- рибосома
тРНК
аміно-
кислоти
білок
ЦИТОПЛАЗМА
Рис. 6.33. Загальна схема біосинтезу білка (за O. Спіріним)
343
Біохімія
Процес біосинтезу білка поділяють на п'ять основних етапів:

 стадія підготовки амінокислот до трансляції, так звана реког-
ниція (англ. recognition – розпізнавання), яка полягає в акти-
вації амінокислот;
 ініціація синтезу поліпептидного ланцюга;
 елонгація – подовження поліпептидного ланцюга;
 термінація процесу;
 згортання і процесинг білкових молекул.
Ці стадії проходять за участю складної системи, основні компо-
ненти якої та їхні функції в процесі трансляції наведено в табл. 6.7.
Т а б ли ц я 6 . 7
Основні компоненти білоксинтезуючих систем
та їхні функції в процесі трансляції
Необхідні компоненти Функції
Матриця, що містить інформацію у вигляді
мРНК послідовності кодонів, які визначають первинну
структуру білків.
Амінокислоти Субстрати для синтезу білка.
Виконання адапторної функції – антикодон взає-
тРНК модіє з мРНК, акцепторний кінець – з амінокис-
лотами.
Аміноацил-тРНК-синтетази Каталізують реакцію специфічного зв'язування
(АРСази) амінокислот із тРНК.
Рибонуклеопротеїнові субклітинні структури, які
Рибосоми є місцем синтезу білка (утворення пептидного
зв'язку).
Джерела енергії та активації конформаційних
АТФ і ГТФ
переходів.
Специфічні позарибосомні білки, необхідні для
Білкові фактори трансляції
процесів ініціації, елонгації та термінації.
Іони магнію Кофактор, що стабілізує структуру рибосоми.
6.10.2. Основні властивості генетичного коду

Синтез білка – це перехід від однієї системи інформації, а саме:
нуклеотидна послідовність → чотирилітерна мова ДНК, до іншої:
амінокислотна послідовність → двадцятилітерна мова амінокис-
лот, які входять до складу білків. В основі передачі інформації
лежить біологічний код – своєрідний словник для цього перекладу.
Робочою основою коду є молекули мРНК, тому їхні нуклеотидні
послідовності зображено в табл. 6.8, а в дужках позначено відпо-
відні послідовності в комплементарному ланцюзі ДНК.
344
Т а б ли ц я 6 . 8
Генетичний код
Друге положення в кодоні
положення
положення
(3'-кінець)
(5'-кінець)
Перше
Третє
У(Т) Ц А Г
УУУ УЦУ УАУ УГУ У (Т)

} } }
У(Т) УУЦ
УУА
УУГ }
Фен УЦЦ
Лей УЦА
УЦГ
} УАЦ
Сер УАА
УАГ }
Тир УГЦ
Терм УГА
Терм УГГ
Цис Ц
Терм А
Три Г
ЦУУ ЦЦУ ЦАУ ЦГУ У (Т)
}
Ц ЦУЦ
ЦУА
ЦУГ
} ЦЦЦ
Лей ЦЦА
ЦЦГ
} ЦАЦ
Про ЦАА
ЦАГ }
Гіс
Глн
ЦГЦ
ЦГА
ЦГГ
} Арг
Ц
А
Г
АУУ АЦУ ААУ АГУ У (Т)
} }
А АУЦ
АУА
АУГ
} Іле АЦЦ
АЦА
Мет АЦГ
} ААЦ
Тре ААА
ААГ }
Асн АГЦ
Ліз АГА
АГГ }
Сер
Арг
Ц
А
Г
ГУУ ГЦУ ГАУ ГГУ У (Т)
}
Г ГУЦ
ГУА
ГУГ
} Вал
ГЦЦ
ГЦА
ГЦГ
} ГАЦ
Ала ГАА
ГАГ }
Асп ГГЦ
Глу ГГА
ГГГ
} Глі
Ц
А
Г
Першим проблему генетичного коду сформулював російський

фізик Г. Гамов (1954), який спрогнозував основні його структу-
рні одиниці й теоретично відзначив, що кожній амінокислоті
відповідає трилітерне "слово" в молекулі ДНК. Справді, абетка
ДНК складається з чотирьох літер-нуклеотидів (А, Г, Т, Ц), які
кодують 20 амінокислот. Однолітерний код може кодувати лише
чотири амінокислоти, дволітерний (42) = 16 амінокислот, що не-
достатньо, а чотирилітерний створив би словник із (44) = 256
амінокислот – набагато більше за потреби. Роботами М. Нірен-
берга і співавт. установлено, що для кодування всіх амінокислот
білкової молекули необхідно не менше трьох послідовно розта-
шованих нуклеотидів, які назвали кодонами (триплетами),
у цьому випадку число комбінацій становить 64 (43). Серією до-
слідів із використанням синтетичної поліуридилової кислоти,
уведеної як мРНК до безклітинної білоксинтезуючої системи,
М. Ніренберг і Х. Маттеї вперше отримали пептиди, що склада-
лися виключно із залишків фенілаланіну. Застосувавши в подаль-
ших дослідженнях штучні полірибонуклеотиди певної будови, у
лабораторіях М. Ніренберга, Г. Хорана та С. Очоа отримали дані
про склад і властивості всіх триплетів, які відповідають
345
Біохімія
20 амінокислотам у молекулах білків. Було встановлено специ-

фічність генетичного коду: триплет кодує лише одну аміноки-
слоту. За видатні досягнення в галузі фізіології та медицини
С. Очоа і А. Корнберг отримали Нобелівську премію в 1959 р.;
М. Ніренберг, Г. Хорана та Р. Холлі – у 1968 р.
Код триплетний – одну амінокислоту кодує триплет нуклео-
тидів, без розділових знаків і не перекривається – ці ознаки
було доведено завдяки ряду досліджень, серед яких найперекон-
ливішими виявились експерименти Ф. Кріка і співавт. Вони ви-
вчали мутації бактеріофагів під дією акридинового оранжевого:
зіставлення кількості й місця розташування вставок або делецій
нуклеотидів у молекулі ДНК за цих умов дало вагомі докази на
користь означених характеристик коду. Указані властивості коду
забезпечують синтез точної та високовпорядкованої послідовнос-
ті амінокислотних залишків у молекулі білка.
Генетичний код є виродженим. Оскільки встановлено, що в
молекулі ДНК кодуючим є 61 триплет, то існує можливість коду-
вання однієї амінокислоти декількома триплетами. Цю власти-
вість генетичного коду було названо виродженістю. Вона однона-
правлена, тобто кожний триплет кодує лише одну амінокислоту;
усі амінокислоти мають більш ніж один специфічний кодон, за
винятком метіоніну та триптофану. Для однієї амінокислоти іс-
нують кілька специфічних тРНК (ізоакцепторні тРНК), тоді як од-
на молекула тРНК може розпізнавати більше одного кодона. Для
триплетів, що кодують одну й ту ж саму амінокислоту, як видно з
табл. 6.8, відмінності в нуклеотидах спостерігаються головним
чином у третьому положенні кодона, у зв'язку з чим Ф. Кріком бу-
ло сформульовано гіпотезу качання (Wooble-гіпотезу) про нестрогу
відповідність при спарюванні між нуклеотидом у третьому поло-
женні кодону мРНК і першому положенні антикодону тРНК. На-
приклад, одна з аргінінових тРНК має антикодон 5'-I-Ц-Г-3', який
може розпізнати три різні аргінінові кодони:
3 2 1 3 2 1 3 2 1
антикодон: (3΄) Г–Ц–І Г–Ц–І Г – Ц – І (5΄)
кодони: (5΄) Ц–Г–А Ц–Г–У Ц–Г–Ц (3΄)

1 2 3 1 2 3 1 2 3
Згідно з гіпотезою "два з трьох", специфічність кожного кодо-
ну визначається першими двома нуклеотидами, а третій – менш
вагомий, тобто код є квазідуплетний або псевдодуплетний.
346
Виродженість коду неоднакова для різних амінокислот. Скажі-

мо, код серину, лейцину й аргініну вироджений шестикратно, ти-
розину й гістидину – двократно. Вважається, що виродженість ге-
нетичного коду, з одного боку, підвищує стійкість інформаційного
потоку до несприятливих умов середовища, з іншого – відповіда-
льна за "вдосконалення" геному за дії цих чинників, оскільки вплив
факторів хімічного або фізичного походження робить можливими
точкові мутації в молекулі ДНК, які приводять до амінокислотних
замін, деякі з них можуть відбиратись у процесі еволюції.
Лінійність запису інформації, кодовий словник. У ході
трансляції кодони мРНК послідовно читаються з фіксованої стар-
тової точки в межах рамки зчитування (порядку декодування ін-
формації), починаючи з установки першої нуклеотидної основи
мРНК із подальшим строго потриплетним скануванням матриці від
5'- до 3'-кінця. Із 64 триплетів 3 (УАГ, УАА, УГА) не кодують жодну
амінокислоту. Це нонсенс-кодони (стоп-кодони), які беруть участь у
реалізації етапу термінації трансляції. Кодони АУГ і рідше ГУГ є
стартовими, вони ініціюють процес трансляції.
Код універсальний для всіх білоксинтезуючих систем живих
організмів, що має велике практичне значення, адже завдяки цьо-
му можна примусити гени одного організму працювати в іншому й
виробляти функціонально активні білки. Наприклад, це дозволяє
за допомогою методів генної інженерії отримувати в бактеріях пе-
птиди, які потрібні в медицині для лікування певних захворювань
(інсулін, гормон росту тощо). Однак універсальність коду виявилась
не абсолютною, є винятки: скажімо, білок- COO-
синтезуючі системи мітохондрій мають ряд відхи-
лень від універсальності коду. Сукупність таких H3 N+ CH
відхилень назвали перекодуванням. До них нале-
жать: корекція кодонів на мРНК; заданий певним CH2
чином зсув рамки зчитування та нестандартне
зчитування кодонів, ілюстрацією якого є декоду- Se
вання стоп-кодону УГА із включенням до складу
білкової молекули амінокислоти селеноцистеїну, яку H
часто називають 21 амінокислотою. селеноцистеїн
Отже, генетичний код містить інформацію про структуру білків,
зашифровану в нуклеїнових кислотах, а також ключі для з'ясуван-
ня шляхів трансляції цієї інформації з утворенням молекули білка.
347
Біохімія
6.10.3. Активація амінокислот і утворення аміноацилEтРНК

Для виконання адапторної функції тРНК має бути зв'язана з
відповідною амінокислотою. Цю функцію розпізнавання та зв'я-
зування виконує молекула ферменту аміноацил-тРНК-синтетази
(лігази, КФ 6.1.1). Необхідність точної та специфічної взаємодії
між аміноацил-тРНК-синтетазами, тРНК і відповідними аміно-
кислотами було визнано як "вторинний генетичний код". Отже,
синтез поліпептидного ланцюга відбувається за участю не віль-
них, а активованих (із запасом енергії) амінокислот із залучен-
ням високоспецифічних ферментних систем. Аміноацил-тРНК-
лігази розпізнають лише одну специфічну для них протеїногенну
амінокислоту й ті тРНК, які можуть зв'язуватись саме з нею.
Стадія підготовки амінокислот до трансляції (рекогниція) по-
діляється на два етапи:
амінокислота + тРНК + АТФ → аміноацил-тРНК + АМФ + Н4Р2О7
І O
H АТФ ФФн H
R C COOH R C C O АМФ
NH2 NH2
аміноацил-
тРНК-синтетаза аміноациладенілат
ІІ
H O H O
R C C O АМФ+ тРНК R C C O тРНК + АМФ
NH2 NH2
аміноациладенілат аміноацил-тРНК
Як видно з рис. 6.34 (1), на першому етапі відбувається нукле-
офільна атака карбоксильної групи амінокислоти на фосфоангід-
ридний зв'язок між α- і β-фосфатними залишками в молекулі АТФ
з подальшим утворенням проміжного продукту – аміноациладе-
нілату, збагаченого високоенергетичним ангідридним зв'язком,
і вивільненням пірофосфату. Гідролітичне розщеплення останньо-
го за участю пірофосфатази (КФ 3.6.1) забезпечує необоротність
реакції утворення аміноациладенілату, а вивільнена енергія вико-
ристовується системою трансляції.
348
OH OH
H H
O O
H H O O O C
O
H2C O P O P O P O + H3N C H
аденін
O O O R
АТФ амінокислота
OH пірофосфатаза
OH ФФн 2Фн
5'тРН
H H 1 Н2О
O
H H O
CH2 аденін
O
H2C O P O O
аденін H H
O +
C O H 3' 2' H
H3N C H :O OH
2
R АМФ H
аміноациладенілат
5'тРН
O
аденін
CH2
O
H H
H3' 2'H
O OH
C O
H3N C H
R 3'аміноацил-тРНК
Рис. 6.34. Реакція активації амінокислот
за участю аміноацил-тРНК-синтетази другого класу
349
Біохімія
На другому етапі, який каталізується тим самим ферментом,

аміноацильний залишок переноситься з аміноациладенілату на
відповідну тРНК, а саме на 2' (3')-гідроксильну групу кінцевого
аденозину акцепторного стебла тРНК (3'-ЦЦА), що приводить до ви-
вільнення АМФ і утворення молекули аміноацил-тРНК (рис. 6.34 (2)).
Цей продукт реакції – аміноацил-тРНК – є елементом вторинного
генетичного коду й містить як інформаційну компоненту, так і
енергію у вигляді високоенергетичного складноефірного зв'язку
(рис. 6.35). Енергетичний баланс процесу: активування кожної
амінокислоти супроводжується використанням двох макроергіч-
них фосфатних зв'язків.
3'-кінець тРНК
аденін H
H OH
2'
O H
3'
H O C C R
H 2C H O NH3
O аміноацильна група
O P O
O
5'
акцепторне стебло
D-петля
антикодонова петля
Рис. 6.35. Загальна структура аміноацил-тРНК
Аміноацил-тРНК-синтетази є лабільними ферментами, і для

виявлення їхньої максимальної каталітичної активності необхід-
на присутність іонів Mg2+. Виділяють три субстратзв'язувальні
центри в молекулі ферменту: для АТФ (Кs =10–4 моль/л), аміноки-
слот (Кs =10–5 моль/л) та тРНК (Кs =10–8 моль/л). Синтетази є до-
сить "повільними" ферментами, оскільки кількість оборотів не пе-
350
ревищує декілька сотень каталітичних актів за 1 хв. Запропоно-

вано такий перебіг подій синтетазної реакції: першою до аміно-
ацил-тРНК-синтетази надходить АТФ, яка аденілює залишок гісти-
дину (аргініну) в активному центрі ферменту з виділенням пірофо-
сфату. На наступній стадії з аденілованим ферментом взаємодіє
амінокислота з утворенням аміноациладенілату, який, у свою чер-
гу, передає аміноацильну групу на радикал гістидину активного
центру ферменту. Так утворюється аміноацильований фермент:
H H
фермент (Е)
H H
E C C C
N ~ CO C N
H N C
R H
H амінокислотний залишок
імідазольне кільце
гістидину
Після зв'язування ферментом відповідної тРНК аміноацильна
група передається на ОН-групу рибози залишку аденозину в
складі 3'-ЦЦА тРНК й утворюється аміноацил-тРНК. Залежно від
приєднання аміноацильного залишку до 2'- чи (3')-ОН-групи рибо-
зи термінального аденозину акцепторного стебла тРНК усі аміно-
ацил-тРНК-синтетази поділяються на два класи. До першого на-
лежать ферменти, які забезпечують перенесення на (2')-ОН–групу
й активують такі амінокислоти: Арг, Вал, Глн, Глу, Іле, Лей, Мет,
Три, Тир, Цис. У результаті реакції трансетерифікації відбуваєть-
ся переміщення аміноацильної групи до 3'-ОН-положення, оскіль-
ки воно є переважаючим під час утворення пептидного зв'язку.
Цей клас синтетаз містить характерну укладку Россмана: певну
послідовність розміщення паралельного β-шару та α–спіральних
структур, характерних для ферментів, які каталізують реакції з
використанням макроергів. До другого класу ферментів належать
синтетази, що активують Ала, Асн, Асп, Гіс, Глі, Ліз, Про, Сер, Тре,
Фен. Цей клас характеризується антипаралельним β-шаром, який
формує активний центр ферменту. Отже, аміноацил-тРНК-
синтетази є ферментами, які мають відмінності в структурній ор-
ганізації залежно від субстратної специфічності каталізованої ни-
ми реакції. Молекулярна маса АРСаз коливається від 40 до
400 · 103. Для аміноацил-тРНК-синтетаз E. coli встановлено, що
третина ферментів є α-мономерами; 10 – α2-гомодимерами, а тет-
рамерна структура характерна для гліцил-(α2β2), фенілаланіл-(α2β2)
і аланіл-(α4)-тРНК-синтетаз.
351
Біохімія
Висока специфічність розпізнавання тРНК своєю синтетазою

пов'язана з окремими елементами третинної L-структури тРНК,
а також структурою антикодону та складом нуклеотидних зали-
шків, що передують 3'-ЦЦА. За рахунок специфічності у виборі
тРНК і амінокислот імовірність похибки при роботі аміноацил-
тРНК-синтетаз становить приблизно 1 на 104 включених аміно-
кислот. На цьому передрибосомному етапі спрацьовує механізм
корекції помилок трансляції, який реалізується за участю аміно-
ацил-тРНК-синтетаз.
В еукаріотів аміноацил-тРНК-лігази працюють у складі висо-
комолекулярних комплексів – кодосом: 7–9 різних аміноацил-
тРНК-синтетаз, метилази, ацетилази, протеїнкінази, неорганічна
пірофосфатаза, ліпіди, простагландини й циклічні нуклеотиди,
вуглеводи, іони цинку, магнію та марганцю. Функціонування си-
стеми фосфорилювання в параметрах комплексу регулює взає-
модію з компонентами білоксинтезуючої системи, тоді як неор-
ганічна пірофосфатаза стимулює процес за рахунок розщеплен-
ня інгібітору реакції активації – пірофосфату. Комплекси асоці-
юються з полірибосомами й мембраною ендоплазматичного
ретикулума, що забезпечує компартменталізацію еукаріотичного
апарату трансляції й таким чином підвищує ефективність його
функціонування.
6.10.4. Рибосоми: будова й функції

Рибосомами називають найдрібніші немембранні клітинні ор-
ганели рибонуклепротеїнової природи, залучені до процесу син-
тезу білкових молекул як у прокаріотів, представлених в основ-
ному бактеріями, так і в еукаріотів – тварини, рослини, гриби. У
прокаріотів рибосоми розсіяні по протоплазмі й становлять до
30–40 % сухої маси бактерій, а їхня кількість варіює (1–7) • 104 на
клітину; в еукаріотів вміст рибосом не перевищує 5 % за масою.
У цитоплазмі виділяють дві основні ділянки трансляції: вільні
рибосоми та рибосоми, зв'язані з ендоплазматичним ретикулу-
мом. Останні синтезують головним чином секреторні та мем-
бранні білки, тоді як на вільних рибосомах синтезуються білки
для внутрішньоклітинних потреб. Для еукаріотів характерні та-
кож рибосоми, асоційовані з цитоскелетом, і спеціальні рибосо-
ми в мітохондріях і хлоропластах.
352
Рибосоми – це компактні часточки специфічної форми, які не

мають внутрішньої й зовнішньої симетрії, нагадують сферу діа-
метром 18 нм з молекулярною масою 2,7 • 106 (у прокаріотів) і ді-
аметром 23 нм з молекулярною масою 4,2 •106 (в еукаріотів).
Згідно з величиною константи седиментації, яка залежить від
розміру часточок, їхньої форми та щільності, рибосоми поділя-
ють на 70S – прокаріотичні та 80S – еукаріотичні. Рибосоми хло-
ропластів вищих рослин належать до 70S типу. Мітохондріальні
рибосоми грибів мають коефіцієнт седиментації 75S, а мітохон-
дрії ссавців містять міні-рибосоми (55S), хоча функціонально во-
ни подібні до 70S рибосом прокаріотів.
Рибосоми є рибонуклеопротеїновими часточками, стабіль-
ність яких підтримується за певних концентрацій іонів Мg2+
(1·10–3 моль/л) та інших катіонів, поліамінів. 70S прокаріотичні
рибосоми містять у середньому 65 % рРНК і 35 % білка, а у 80S
рибосомах еукаріотів це співвідношення майже 1 : 1. Дані про
склад рибосом наведено на рис. 6.36.
Прокаріотичні 70S рибосоми складаються з великої 50S і малої
30S субодиниць. Мала субодиниця містить високополімерну 16S
рРНК і 21 білок, її позначають S (від англ. Small – малий). Велика
50S субодиниця складається з високополімерної 23S рРНК,
5S рРНК, 36 білків і позначається L (від англ. Large – великий).
Первинну структуру майже всіх білків E. coli встановлено й дове-
дено її унікальність. Усі білки різні за розмірами та структурою,
їхня молекулярна маса коливається від 6 •103 до 7,5 •104.
70(80)S  30(40)S + 50(60)S
Для 80S еукаріотичних цитоплазматичних рибосом характер-
ний більший розмір і складніша структура. До складу 40S малої
рибосомної субодиниці входять 18S рРНК і близько 33 білків.
Велика 60S субодиниця містить високополімерну 28S рРНК,
5S рРНК та 5,8S рРНК і майже 50 білків (рис. 6.36).
Еукаріотичні та прокаріотичні рибосомні білки – це в основ-
ному асиметричні глобулярні компактні молекули, що містять
α-спіралі й β-шари, а також витягнуті нерегулярні ділянки. Зв'язки
між рРНК і білками в рибосомі оцінюють в основному як електро-
статичні. За рахунок високого вмісту позитивно заряджених
амінокислотних залишків (лізину –12 %, аргініну – 11 %, гістиди-
ну – 3 %) у білкових молекулах забезпечується взаємодія
з негативно зарядженими фосфатами у складі рРНК, що й струк-
турує рибосому. Отже, рРНК формують ядро рибосомних суб-
353
Біохімія
одиниць і реалізують ряд активностей рибосом, а білкові класте-

ри стабілізують їхні локальні структури, сприяючи цим набуттю
активної конформації рРНК.
Прокаріотична рибосома Еукаріотична рибосома
70S Mм 2,7·106 80S Mм 4,2·106
50S 60S
Mм 1,8·106 Mм 2,8·106
5S рРНК 5S рРНК
(120 нуклеотидів) (120 нуклеотидів)
36 білків 5,8S рРНК
(160 нуклеотидів)
~ 49 білків
30S 40S
Mм 0,9·106 Mм 1,4·106
21 білок ~ 33 білка
Рис. 6.36. Структурні характеристики про- та еукаріотичних рибосом
Принципового значення для пояснення функціонування рибо-

сомного апарату клітини набули дані про локалізацію центрів, де
проходять основні етапи біосинтезу поліпептидного ланцюга.
Рентгеноструктурні кристалографічні дослідження з роздільною
354
здатністю до 5,5 Å виявили, що синтез білків здійснюється у

площині між рибосомними субодиницями. У рибосомі є центри,
пов'язані з субстратами реакції транспептидації. В аміноациль-
ному (А-центрі) відбувається зв'язування антикодону аміно-
ацил-тРНК з тим кодоном мРНК, який міститься в цьому центрі.
У Р-центрі – пептидильному – проходить зв'язування пептидил-
тРНК, тобто тієї тРНК, що акцептує пептид, який уже синтезо-
вано. З Е-центру виходить деаміноацильована тРНК; у рибосомі
функціонує також пептидилтрансферазний центр та центри
локалізації мРНК і білкових факторів трансляції. Усе це свід-
чить, що структурно та функціонально рибосома є складною
молекулярною машиною, яка послідовно сканує ланцюг мРНК і
відповідно вибирає з цитоплазми ті аміноацил-тРНК, антикодо-
ни яких є комплементарними триплетним комбінаціям (кодо-
нам) мРНК, що містяться в даний момент у рибосомі. Кодон-
антикодонові взаємодії між мРНК і аміноацил-тРНК стабілізу-
ються за рахунок стандартного уотсон-кріківського спарюван-
ня. Рух рибосоми вздовж мРНК задає строгий часовий порядок
входження в рибосому певних аміноацил-тРНК. Амінокислот-
ний залишок ковалентно приєднується до поліпептидного лан-
цюга, а деаміноацильована тРНК вивільняється з рибосоми.
6.10.5. Ініціація трансляції. Особливості процесу ініціації

у прокаріотів і еукаріотів
Першим рибосомним етапом матричного синтезу поліпептиду є
ініціація трансляції. У ході синтезу білка декодування мРНК прохо-
дить у напрямку від 5'- до 3'-кінця, забезпечуючи синтез пептиду
від N- до С-кінця молекули, що було доведено в 1961 р. Х. Дінцісом.
Фундаментальна функція ініціації трансляції – це безпомил-
кове знаходження рибосомою ініціаторного кодону, що визна-
чає старт і рамку зчитування мРНК. Друга функція – уведення
донорного субстрату в Р-центр рибосоми, оскільки для проходжен-
ня наступного елементарного акту елонгації – продовження по-
ліпептидного ланцюга – пептидильний центр має бути задіяним
у процесі трансляції. Третім важливим аспектом є ключова роль
механізму ініціації в регуляції біосинтезу білка на рівні транс-
ляції. Саме ініціація є основною регуляторною стадією біосин-
тезу білка, яка визначає інтенсивність трансляції різних мРНК,
її зупинку за дії різноманітних внутрішньоклітинних сигналів,
355
Біохімія
або індукцію трансляції "мовчазних" мРНК. Крім того, різні

швидкості трансляції на різних мРНК визначають необхідні
співвідношення продукції білків в організмі. Для виконання
цих функцій необхідні 30(40)S+50(60S)↔ 70(80)S рибосоми, іні-
ціаторна аміноацил-тРНК, ініціаторні кодони у складі мРНК, біл-
кові фактори ініціації та ГТФ. Процеси ініціації трансляції у
про- та еукаріотів у цілому подібні, хоча складність функціону-
вання матричних синтезів в еукаріотів позначається на роботі
їхнього трансляційного апарату.
Ініціація у прокаріотів. Трансляція природних мРНК почина-
ється з кодонів АУГ або ГУГ. Як правило, ініціаторним кодоном
найчастіше є АУГ, а першою амінокислотою на N-кінці поліпеп-
тиду – метіонін. У всіх організмах є дві різні Мет-тРНКMeт, одна
з яких ініціаторна, друга – акцептує метіонінові залишки та вклю-
чає їх на етапі елонгації. Метіоніл-тРНК-синтетаза в обох випад-
ках та сама. Метіонін, котрий включається на етапі ініціації,
у прокаріотів формільований (рис. 6.37, 1).
Процес утворення формілметіоніл-тРНКфMeт (рис. 6.37, 2) прохо-
дить у два етапи. Спочатку за участю відповідної аміноацил-тРНК-
синтетази метіонін приєднується до тРНКфMeт. На наступній стадії
трансформілаза переносить формільну групу від N10-формілтет-
рагідрофолієвої кислоти на аміногрупу метіоніну з формуванням
фМет-тРНКфMeт. Трансформілаза є більш специфічним фермен-
том, ніж метіоніл-тРНК-синтетаза, оскільки каталізує процес за
участю тільки тРНКфMeт, розпізнаючи певні структурні характерис-
тики її молекули. Особливості первинної, вторинної та навіть тре-
тинної будови ініціаторних аміноацил-тРНК приводять до взаємодії
з білковими факторами ініціації, що сприяє їхньому подальшому
розміщенню виключно в Р-центрі рибосоми. Отже, процес формі-
лювання має важливий хімічний і біологічний сенс: за рахунок
блокування NH2-групи метіоніну синтез білка проходить у напрям-
ку NH2 → СООН, а формілметіоніл-тРНКфMeт допомагає мРНК знай-
ти на 30S субодиниці те місце розташування, яке забезпечує
трансляцію інформації у вигляді послідовного включення аміноки-
слотних залишків у білкову молекулу. При процесингу білкової мо-
лекули формільна група може бути видаленою під впливом дефор-
мілази, а метіоніновий залишок відщеплюється в деяких випадках
за участю метіонінамінопептидази.
356
тРНКфмет
H COO - 1 2
+
метіонін
H C N C H
O H C H синтетаза
H2N
H C H
S
S CH3
O
CH3 H
N-формілметіонін метіоніл-тРНКфмет
O
тРНКфмет
N10-форміл-
тетрагідрофолат
трансфор-
мілаза
NH
H S
CH3
O
H
O формілметіоніл-тРНКфмет
тРНКфмет
Рис. 6.37. Схема синтезу N-формілметіоніл-тРНК у прокаріотів
Дослідженнями Дж. Шайна і Л. Дальгарно було встановлено, що

стартовому кодону 5'-АУГ передує універсальна структура – поліпу-
ринова послідовність (3–9 нуклеотидів, наприклад ААГГАГ), яка ха-
357
Біохімія
рактерна рибосомозв'язувальним ділянкам прокаріотичних мРНК і є

комплементарною поліпіримідиновій послідовності, розташованій
на 3'-кінці молекули 16S рРНК. Цю структуру назвали послідовністю
Шайно – Дальгарно (рис. 6.38). Таким чином, за рахунок уотсон-
кріківських взаємодій стабілізується положення мРНК у центрі зв'я-
зування 30S субодиниці прокаріотичної рибосоми (рис. 6.39).
послідовність ініціаторний
мРНК Шайна – Дальгарно кодон
5' УГУАЦУААГГАГГУУГУАУГГААЦААЦГЦ 3'
У ЦЦ УЦ Ц А
А У
3' 5'
16S рРНК
Рис. 6.38. Стабілізація ініціаторного прокаріотичного комплексу
Взаємодія мРНК (послідовність Шайна – Дальгарно)
з 16S рРНК (поліпиримідинова послідовність)
послідовність
Шайна – Дальгарно 50S
мРНК фМет фМет-тРНК мет рибосомна
ф
АУГ 3' 5' субодиниця
5' 3'
фактори ініціації УАЦ фМет

ІF-1
ІF-3 ГТФ
IF-2 КАВ
ГТФ IF-1
УАЦ
IF-2 АУГ
5' 3' IF-2
ІF-1 ІF-3
ІF-1 ГДФ+Фн
30S рибосомна 30S передініціаторний комплекс
субодиниця ІF-3
А-центр
Р-центр фМет
30S рибосомна
Е-центр
субодиниця УАЦ
АУГ
5' 3'
70S ініціаторний комплекс

Рис. 6.39. Ініціація синтезу білка у прокаріотів
КАВ – кодон-антикодонова взаємодія
358
Ініціація трансляції у прокаріотів відбувається за участю трьох

білкових факторів, а саме: IF-1, 2, 3 (від англ. Initiation Factors –
фактори ініціації) з молекулярними масами відповідно 9•103;
95•103 та 22•103. IF-1 бере участь у процесах дисоціації рибосом-
них субодиниць і стабілізації зв'язків 30S субодиниці з іншими
білковими факторами та фМет-тРНКфМет, попереджає зв'язування
аміноацил-тРНК з А-центром рибосоми. IF-3 запобігає передчас-
ній асоціації 30S із 50S субодиницею і сприяє залученню IF-2,
а також вірній постановці фМет-тРНКфМет та ініціаторного кодону
в Р-центр рибосоми. IF-2 є головним білковим фактором ініціації,
він має високу спорідненість до ГТФ, утворюючи з ним комплекси,
взаємодіє з фМет-тРНКфMeт і 30S субодиницею рибосоми та вважа-
ється фактором стабілізації всього ініціаторного комплексу.
Утворення прокаріотичного ініціаторного 70S комплексу.
На першому етапі за участю IF-1 відбувається приєднання IF-3
до 30S субодиниці. Потім комлементарна взаємодія послідовнос-
ті Шайна – Дальгарно в мРНК з відповідними ділянками в
16SрРНК сприяє розміщенню стартового кодону АУГ у Р-центрі
рибосоми. На наступному етапі до комплексу IF-1, IF-3, мРНК,
30S субодиниця надходять фМет-тРНКфMeт-IF-2·ГТФ, відбуваєть-
ся кодон-антикодонова взаємодія в Р-центрі рибосоми. На тре-
тьому етапі до комплексу приєднується 50S субодиниця, що
приводить до гідролізу ГТФ до ГДФ і ортофосфату завдяки ГТФа-
зній активності IF-2, вивільнення білкових факторів ініціації та
утворення прокаріотичного 70S ініціаторного комплексу. Енер-
гія, яка виділяється при гідролізі ГТФ, направлена на стабіліза-
цію ініціаторного 70S комплексу. Рибосома із заповненим
Р-центром і вільним А-центром налаштована до вступу в елонга-
ційний процес (рис. 6.39).
Для прокаріотів характерна внутрішня ініціація. У цьому ви-
падку мала рибосомна субодиниця асоціює безпосередньо з ло-
кальною структурою мРНК, яка містить ініціаторний кодон, не-
залежно від 5'-кінця мРНК і його віддаленості від початку коду-
ючої послідовності. Оскільки у прокаріотів часто один довгий
поліпептидний ланцюг мРНК містить декілька кодуючих послідо-
вностей для різних білків (поліцистронні мРНК), то такий спосіб
забезпечує ініціацію трансляції відразу декількох кодуючих
послідовностей усередині такої мРНК незалежно одна від одної.
Ініціація трансляції в еукаріотів. Набагато складніше про-
цес ініціації проходить в еукаріотів, у яких мала рибосомна суб-
359
Біохімія
одиниця, як правило, спочатку приєднується до 5'-кінця мРНК,

а потім рухається вздовж ланцюга мРНК і сканує його, поки не
зустріне ініціаторний кодон. Найбільші відмінності в процесах
трансляції про- та еукаріотів спостерігаються саме на етапі іні-
ціації. мРНК еукаріотів має складну вторинну структуру, збага-
чену шпилькоподібними спіралізованими на себе ділянками,
містить модифіковані 5'- і 3'-кінці (кеп на 5'-кінці та полі(А)-хвіст
на 3'-кінці), утворює комплекси з РНК-зв'язувальними білками
(інформосоми). Ініціаторна метіоніл-тРНК у еукаріотів не формі-
льована й має ряд структурних особливостей порівняно з елон-
гаційною Мет-тРНКMeт. В еукаріотів значно більша кількість біл-
кових факторів ініціації -eIF (від англ. Eukaryotic Initiation Factors
– фактори ініціації еукаріотів).
Білкові фактори ініціації еукаріотів поділяються на дві осно-
вні групи:
 що зв'язані з мРНК і готують її до процесу ініціації: гетеромуль-
тимерний комплекс eIF-4F (eIF-4A, eIF-4E, eIF-4G) та eIF-4B;
 які взаємодіють з рибосомними субодиницями, опосередкову-
ючи їхню асоціацію/дисоціацію, а також зв'язування з ініціа-
торною Мет-тРНКіМет і мРНК: eIF-1, eIF-2, eIF-3, eIF-5, eIF-6.
Структурні особливості та функції основних білкових факто-
рів ініціації еукаріотів (за Б. Негруцьким) наведено в табл. 6.9.
Отже, підготовка еукаріотичної мРНК до інціціації відбувається
поетапно: eIF-4Е зв'язується з кеп-структурою на 5'-кінці мРНК;
eIF-4В формує комплекс за участю eIF-4A, індукуючи його РНК-
залежну хеліказну активність – розплітання вторинної структури
5'-кінця мРНК з використанням енергії гідролізу АТФ; eIF-4G
координує роботу всіх факторів. Одночасно потрійний комлекс –
ініціаторна Мет-тРНКіМет разом з eIF-2·ГТФ і 40S субодиницею за
участю факторів eIF-1 (1А) утворює 43S передініціаторний ком-
плекс, який, у свою чергу, з'єднуюючись (eIF-3) із підготовленою до
ініціації мРНК, стабілізує утворення 48S передініціаторного ком-
плексу. Таким чином, постановкою 40S субодиниці на 5'-кінець
мРНК розпочинається АТФ-залежне сканування некодуючої діля-
нки матриці з метою пошуку стартового кодону, енергія гідролізу
АТФ витрачається на подолання ділянок спіралізації в нетранс-
люючій області мРНК. Після знаходження початку кодуючої по-
слідовності відбувається кодон-антикодонова комплементарна
взаємодія між АУГ і антикодоном у складі Мет-тРНКіМет; спостері-
гаються конформаційні перебудови комплексу.
360
Т а б ли ц я 6 . 9
Фактори ініціації еукаріотів
Молекулярна
Молеку-
Назва маса
лярна Функція
факторів субодиниць,
маса, кДа
кДа
Стимулює зв'язування 40S рибосомної суб-
eIF-1 14
одиниці з 5'-кінцем мРНК.
Стимулює зв'язування Мет-тРНК із 40S суб-
eIF-1A 17
одиницею, стабілізує зв'язування 40S з мРНК.
Стимулює ГТФ-залежне зв'язування Мет-
тРНК із 40S субодиницею;
α 36
α бере участь у регуляції активності eIF-2 за
eIF-2 β 38
рахунок її фосфорилювання по серину 51;
γ 52
β взаємодіє з факторами eIF-2B і eIF-5;
γ стимулює зв'язування ГТФ із Мет-тРНК.
81, 71, Стимулює ГДФ/ГТФ обмін у молекулі eIF-2.
eIF-2B 272
58, 43, 34
110, 67, Зв'язується із 40S субодиницею, стабілізує
eIF-3 550 42, 40, Мет-тРНК і запобігає асоціації з 60S суб-
36, 35 одиницею.
eIF-4E 25 5'-кеп-мРНК-зв'язувальний білок.
Підсилює зв'язування eIF-4E з 5'-кепом мРНК,
eIF-4G 220
eIF- 4F
координує всі білкові фактори ініціації.

АТФ-залежна хеліказна функція, необхідна
eIF-4A 46 для зв'язування рибосоми з еукаріотичною
мРНК.
РНК-зв'язувальний білок, який стимулює
eIF-4B 69 зв'язування рибосоми з мРНК і подальше її
сканування.
Бере участь у гідролізі ГТФ, зв'язаного з
eIF-5 150 eIF-2 на 40S субодиниці, полегшує дисо-
ціацію eIF-3.
Сприяє дисоціації 60S субодиниці від інак-
eIF-6 26
тивованої 80S рибосоми.
Подальше приєднання 60S субодиниці з утворенням 80S еукаріо-
тичного ініціаторного комплексу супроводжується гідролізом ГТФ,
зв'язаного з eIF-2, що опосередковується eIF-5 і eIF-2В. Після дисоці-
ації всіх факторів ініціації формується 80S рибосома з Р-центром,
який містить АУГ-кодон мРНК, з'єднаний з відповідним антикодо-
ном Мет-тРНКіМет. Отже, задіяний Р-центр рибосоми з наявним ві-
льним А-центром свідчить про готовність еукаріотичного рибосом-
ного апарату до входження в активний елонгаційний етап.
Складність процесу ініціації в еукаріотів пов'язана також із за-
лученням полі(А)-послідовності на 3'-кінці мРНК до утворення іні-
361
Біохімія
ціаторного комплексу за рахунок взаємодії з 5'-кінцем мРНК.

Ця структура стабілізується полі(А)-зв'язувальними білками – РАВР
(від англ. рoly – A binding protein), які мають спорідненість до фак-
торів ініціації – кеп-зв'язувальних білків eIF-4G та eIF-4Е, що сприяє
зближенню у просторі обох кінців мРНК (рис. 6.40). Така псевдозам-
кнена форма еукаріотичної мРНК є ефективною для залучення іні-
ціаторних комплексів і регуляції експресії генів.
40 S рибосомна субодиниця
еIF-3
5'-кеп
3'-пол і(А)-хвіст
А
5'- ділянка, що не А
транслюється А А Аn
еIF-4E PABP
еIF-4G
3'-ділянка, що не
АУГ транслюється
ген
Рис. 6.40. Формування ініціаторного комплексу еукаріотів:

РАВР – полі(А)-зв'язувальний білок
6.10.6. Елонгація поліпептидних ланцюгів

Під час елонгації приєднання активованих амінокислот як у
еукаріотів, так і в прокаріотів проходить у три послідовні етапи:
 розпізнавання та зв'язування аміноацил-тРНК з А-центром
рибосоми;
 утворення пептидного зв'язку за участю пептидилтрансфе-
разного центру рибосоми;
 переміщення (транслокація) рибосоми на один кодон уздовж
мРНК у напрямку її 3'-кінця.
Трансляційний процес має невисоку швидкість порівняно з реп-
лікацією ДНК. Синтез білка у прокаріотів відбувається зі швидкіс-
тю приєднання приблизно 20 амінокислотних залишків за секунду,
тоді як реплікон синтезує ДНК зі швидкістю близько 1000 нуклео-
тидів за секунду. Уповільнення процесу біосинтезу білка пов'язано
з необхідністю точної постановки відповідних аміноацил-тРНК
в А-центр рибосоми та з можливістю корекції цього процесу.
Елонгація у прокаріотів. На першому етапі елонгаційного цик-
лу відбувається коректна постановка відповідної аміноацил-тРНК
в А-центр рибосоми. У бактерій цей процес каталізується білковим
362
фактором EF-Tu-мономером (молекулярна маса 47·103), що містить

ГТФ-зв'язувальний центр (від англ. Elongation Factors – фактори
елонгації). E. coli має 135000 молекул EF-Tu, що свідчить про його
значну поширеність у клітині. Потрійний комплекс аміноацил-тРНК-
EF-Tu·ГТФ (майже всі молекули аміноацил-тРНК перебувають in vivo
у складі таких комплексів) може вільно дифундувати до А-центру
рибосоми. При коректному спарюванні в разі, якщо антикодон
аміноацил-тРНК комплементарний кодону мРНК в А-центрі, ком-
плекс ефективно взаємодіє з рибосомою. Залучення аміноацил-
тРНК до рибосоми відбувається за рахунок гідролізу ГТФ до ГДФ
і Фн з подальшими конформаційними змінами в комплексі
EF-Tu·ГДФ і вивільненням його з рибосоми. Відновлення активного
комплексу EF-Tu·ГТФ відбувається за участю білкового фактора
EF-Ts (молекулярна маса 35·103) і ГТФ (рис. 6.41). Отже, аміноацил-
тРНК розташовується в А-центрі рибосоми й позиціонує себе для
подальшого етапу – формування пептидного зв'язку.
EF-Tu-Ts
комплекс
ГТФ Ts ГДФ
сер EF-Tu Ts Ts EF-Tu
ГТФ ГДФ
АГГ
сер
Фн
ГТФ
АГГ
пептидил-тРНК А центр
у Р-центрі фМет фМет сер
Е-центр
УАЦ УАЦ АГГ
АУГУЦЦААГ АУГ УЦЦААГ
5' 3' 5' 3'
мРНК кодон: 1 2 3 кодон: 1 2 3
Рис. 6.41. Перший етап елонгаційного циклу в прокаріотів:

розпізнавання кодону та зв'язування аміноацил-тРНК
з А-центром рибосоми
363
Біохімія
Другий етап елонгаційного циклу – утворення пептидного зв'яз-

ку в результаті реакції транспептидації. Під час нуклеофільної ата-
ки атома азоту, що входить до складу α-аміногрупи, яка є складо-
вою частиною аміноацил-тРНК (А-центр), на вуглець карбонільного
залишку в пептидил-тРНК (Р-центр) відбувається перенесення за-
лишку формілметіоніну на NH2–групу аміноацил-тРНК і утворюєть-
ся перший пептидний зв'язок у молекулі майбутнього білка
(рис. 6.42; 6.43). Каталіз цієї реакції в пептидилтрансферазному
центрі рибосоми проходить за участю 23S рРНК великої субодини-
ці, що має властивості ферментів і належить до класу рибозимів.
фМет
Пептидний
зв’язок
сер
УАЦ АГГ
5' АУГ УЦЦ ААГ 3'
кодон: 1 2 3
Рис. 6.42. Другий етап елонгаційного циклу у прокаріотів –

утворення пептидного зв'язку
На цьому етапі відбувається формування гібридних центрів

на рибосомі: антикодони залишаються відповідно в А- та Р-цент-
рах, 3'- і 5'-кінці дипептидил-тРНК переміщуються в Р-центр ри-
босоми, а деаміноацильована ініціаторна тРНК розміщує свої
3'- і 5'-кінці в Е-центрі рибосоми (рис. 6.44).
На третьому етапі – транслокації, що каталізується білковим
фактором EF-G (молекулярна маса 80·103), за гідролізу ним ГТФ
відбувається повне переміщення (разом з антикодоном пепти-
дил-тРНК транслокується відповідний кодон мРНК) пептидил-
тРНК у Р-центр рибосоми. Це переміщення рибосоми відносно
мРНК (від 5'- до 3'-кінця) строго на один триплет (кодон) нуклео-
тидних залишків сприяє переходу деаміноацильованої тРНК
у Е-центр рибосоми з подальшим вивільненням її в цитозоль,
а в А-центрі розміщується наступний кодон мРНК, котрий ви-
значає, яка наступна амінокислота приєднається до пептиду,
що зростає (рис. 6.45).
364
тРНК' Р-центр тРНК'' А-центр
+
Н :
..
тРНК' тРНК''
Рис. 6.43. Схема утворення пептидного зв'язку:

Р – центр містить пептидил-тРНК (І);
А – центр містить аміноацил-тРНК (II)
365
Біохімія
Е-центр Р-центр А-центр
HO
5' 5'
Рис. 6.44. Гібридні центри рибосоми
фМет фМет
пептидний
зв'язок
сер сер
УАЦ АГГ АГГ

АУГ УЦЦААГ АУГ УЦЦ ААГ
5' 3' 5' 3'
кодон: 1 2 3 кодон: 1 2 3
ГТФ
фМет
сер
УАЦ
ГТФ
УАЦ АГГ
5' АУГ УЦЦ ААГ
EF-G 3'
кодон: 1 2 3
ГДФ + Фн
Рис. 6.45. Третій етап елонгаційного циклу у прокаріотів – транслокація
Таким чином, на стадії елонгації відбувається послідовне на-

рощування поліпептидного ланцюга по одному амінокислотному
залишку в строгій відповідності до кодонів у молекулі мРНК.
366
Елонгація в еукаріотів. Процес елонгації в еукаріотів не від-

різняється принципово від прокаріотичного мікроциклу, хоча й
характеризується вищим рівнем організації та компартменталізації
компонентів. Білкові фактори eEF-1A (молекулярна маса 50·103),
eEF-2 (молекулярна маса 100·103) є функціональними аналогами
EF-Tu і EF-G у прокаріотів. Регенерація eEF-1A·ГДФ до
eEF-1A·ГТФ відбувається за участю eEF-1В. Утворення пептид-
ного зв'язку каталізується великою 60S субодиницею, а саме її
28S рРНК. На сьогодні відкрита група РНК із властивостями
ферментів (рибозимів). Вважається, що рибозими є "реліктами"
раннього періоду еволюції.
У результаті елонгації відбувається подовження пептидного лан-
цюга на один амінокислотний залишок. Повторення циклів за
кількістю змістовних кодонів мРНК завершує весь етап елонгації.
6.10.7. Термінація трансляції

Етап елонгації на рибосомі триває до моменту досягнення стоп-
кодонів у молекулі мРНК – УАА, УГА, УАГ. Вони не кодують аміно-
кислоти, а отже, не мають можливості комплементарно взаємодія-
ти з відповідними аміноацил-тРНК і сприяють термінації білкового
синтезу. У процес залучені білкові фактори термінації – фактори
вивільнення RF (від англ. Releasing Factor). У прокаріотів їх три: RF-1
(молекулярна маса 47·103 ), RF-2 (молекулярна маса 35·103–48·103) і
RF-3 (молекулярна маса 46·103). Вони беруть участь у активації пе-
птидилестеразної функції рибосоми з подальшим виходом вільного
поліпептиду та деаміноацильованої тРНК, а також дисоціації 70S
рибосоми на дві субодиниці.
Фактор RF-1 може розпізнавати кодони УАГ і УАА, а RF-2 – УГА
та УАА. Отже, після надходження стоп-кодонів у А-центр рибосоми
до нього приєднується відповідний білковий фактор термінації
(можливо, за рахунок мімікрії певних доменів цих факторів до від-
повідних структур молекул тРНК). Це індукує зміни специфічності
пептидилтрансферазної активності таким чином, що відбувається
каталіз перенесення пептидного ланцюга на молекулу води з пода-
льшим гідролізом ефірного зв'язку між пептидил-тРНК і синтезова-
ним пептидом. У термінації бере участь молекула ГТФ, гідроліз якої
каталізується фактором вивільнення RF-3. У результаті синтезова-
ний поліпептид, як і фактори термінації, відділяється від рибосо-
ми, яка, у свою чергу, дисоціює на дві субодиниці (рис. 6.46).
367
Біохімія
В еукаріотів у процес термінації залучені такі фактори, як

еRF-1 (молекулярна маса 48,5·103 ), аналог RF-1 і RF-2 та еRF-3
(молекулярна маса 70·103 ). еRF-1 розпізнає всі стоп-кодони в
А-центрі рибосоми, а еRF-3 каталізує гідроліз ГТФ. Процес термі-
нації в еукаріотів проходить схожим чином як і в прокаріотів,
хоча має деякі особливості. Було виявлено зв'язок між еRF-3 і полі
(А)-зв'язувальним білком (РАВР), який бере участь в ініціації
трансляції. Цей факт свідчить про можливість реініціації транс-
ляції на псевдозамкненій (кільцевій) молекулі еукаріотичної мРНК.
сер фМет
Р-центр
ліз А-центр
Е-центр
УУЦ
ААГ УАГ
5' 3' сер фМет
стоп-кодон
ГТФ
ліз
білкові фактори ГТФ
термінації
УУЦ
ААГ УАГ
5' 3'
УУЦ ГДФ + Фн
сер фМет
50S вільний
поліпептид
ліз
5' ААГ УАГ 3'

COOH
30S
Рис. 6.46. Термінація трансляції у прокаріотів:
білкові фактори термінації RF-1, RF-2, RF-3
Слід зауважити, що фактори трансляції, які реалізують ефекти

за рахунок гідролізу ГТФ, є членами родини G-білків, до якої також
належать білки, що трансдукують різноманітні сигнали. При зв'я-
зуванні з ГТФ ці білки є функціонально активними й беруть участь
368
у різних метаболічних процесах, а за умов гідролізу ГТФ до ГДФ у

активному центрі перетворюються на неактивні форми.
Отже, матричний процес трансляції – це послідовне надходження
аміноацил-тРНК до рибосоми для синтезу білка, що є строго де-
термінованим мРНК, тобто порядок розташування кодонів у лан-
цюзі мРНК задає структуру синтезованого білка. Рибосома сканує
ланцюг мРНК у вигляді триплетів і послідовно вибирає відповідні
аміноацил-тРНК, вивільняючи під час елонгації деаміноацильова-
ні тРНК. Велика й мала субодиниці виконують під час трансляції
різні функції: мала приєднує мРНК і декодує інформацію, а вели-
ка – відповідає за утворення пептидних зв'язків.
6.10.8. Енергетичне забезпечення процесу трансляції.

Інгібітори синтезу білка
Енергетичний баланс трансляції свідчить про витрати великої
кількості вільної енергії. При формуванні аміноацил-тРНК, а також
під час процесів корекції при активації амінокислот використову-
ються макроергічні зв'язки АТФ, на етапах ініціації, елонгації та
термінації відбувається розщеплення ГТФ до ГДФ і Фн. За А. Ленін-
джером, на біосинтез одного пептидного зв'язку витрачається
122 кДж/моль, тоді як стандартна енергія гідролізу пептидного
зв'язку становить 21 кДж/моль. Цей надлишок енергії забезпечує
високу точність і надійність процесу біологічної трансляції генети-
чного коду в послідовність амінокислот у молекулі білка.
Полірибосоми. Трансляція ланцюга мРНК відбувається від
5'- до 3'-кінця, при цьому до вивільненого 5'-кінця може приєд-
нуватись нова рибосома й починається синтез ще одного поліпе-
птидного ланцюга. Рибосоми, які одночасно синтезують білки на
одній мРНК, утворюють комплекси, які називаються полісомами
(полірибосомами). Рибосоми розташовані на матриці з інтерва-
лом приблизно 100 нуклеотидів. Існування системи полірибосом
значно підвищує ефективність використання мРНК.
Інгібітори білкового синтезу. Функціонування процесів,
пов'язаних із матричними синтезами, часто вивчається за допомо-
гою інгібіторів тих чи інших етапів. Є ряд специфічних інгібіторів,
головним чином антибіотиків, які блокують вибірково або прокарі-
отичні, або еукаріотичні синтези РНК чи білка. Багато ефективних
антибіотиків (лікарських препаратів) створюються переважного з
урахуванням їхнього впливу на систему прокаріотичного синтезу.
369
Біохімія
Тетрацикліни інгібують на рівні центроспецифічної взаємо-

дії на рибосомі, а саме блокують процеси кодонзалежного зв'я-
зування аміноацил-тРНК з А-центром бактеріальної 70S рибо-
соми (30S субодиницею), тим самим порушуючи елонгацію
поліпептидного ланцюга.
Існують інгібітори, що пригнічують в основному взаємодію
аміноацил-тРНК із рибосомою шляхом блокування факторзв'язу-
вальних центрів на 50S і 60S субодиницях. Типовим представ-
ником таких інгібіторів є антибіотик сіоміцин.
Антибіотик фусідова кислота є специфічним інгібітором транс-
локації. Він не діє безпосередньо на рибосому, а зв'язується з біл-
ковим фактором ЕF-G, підвищує спорідненість останнього до фак-
тор-зв'язувального центру 50S субодиниці й залишається там після
транслокації й гідролізу ГТФ. Отже, фусідова кислота інгібує пода-
льше надходження та зв'язування аміноацил-тРНК в А-центрі.
Хлорамфенікол блокує петидилтрансферазну реакцію в рибосомі.
Стрептоміцин інгібує ініціацію, заважаючи переходу від
утворення ініціаторного комплексу до функціонування активної
транслюючої рибосоми.
Пуроміцин, який за своєю структурою нагадує 3'-кінець амі-
ноацил-тРНК, стимулює обрив синтезу ланцюга й передчасну тер-
мінацію трансляції, оскільки пептидилпуроміцин не містить три-
плету антикодону й не може брати участь у транслокації.
Актиноміцин Д інгібує синтез на рівні роботи РНК-полімерази.
Циклогексимід блокує реакцію транслокації на рибосомах.
До класу інгібіторів можна віднести віруси, оскільки в інфіко-
ваних клітинах зупиняється синтез нуклеїнових кислот і білків
хазяїна. Токсини інгібують синтетичні процеси як на рівні
транскрипції (α-аманітин), так і трансляції – рицин, дифтерійний
токсин. Останній розщеплюється на два фрагменти, один із яких
каталізує реакцію АДФ-рибозилювання фактора елонгації еука-
ріотів eEF-2, що приводить до його інактивації та порушення
процесу транслокації. З дією цього токсину пов'язані основні
симптоми дифтерії. Інгібіторами є й інтерферони, оскільки вони
пригнічують синтез білків, необхідних для реплікації вірусів за
рахунок як активації рибонуклеаз, так і стимуляції синтезу про-
теїнкіназ, які, фосфорилюючи α-субодиницю eІEF-2, інактиву-
ють його й тим самим блокують ініціацію трансляції.
Нині досліджено багато представників різних класів інгібіто-
рів білкового синтезу, завдяки чому було встановлено ряд прин-
ципових моментів у функціонуванні певних ланок складного ме-
ханізму трансляції.
370
6.10.9. Згортання і процесинг білкових молекул

На завершальних стадіях біосинтетичного процесу поліпепти-
ди формують вторинну й третинну конформації, підлягаючи
процесингу. Цей процес, який може відбуватись як котрансля-
ційно – одночасно із трансляцією білка в рибосомі, так і пост-
трансляційно – по завершенні трансляції та після відділення біл-
ка від рибосоми, включає:
 згортання пептидного ланцюга (фолдинг) з утворенням уніка-
льної третинної або четвертинної структури;
 модифікації білкових молекул;
 доставку білка за місцем його майбутнього функціонування.
Згортання. На останній стадії синтезу білка відбувається згор-
тання поліпептидного ланцюга і набуття ним нативної конформації
за участі водневих, гідрофобних, вандерваальсових, іонних і кова-
лентних взаємодій. Цей процес може мати спонтанний характер, що
було доведено у дослідах Х. Анфінсена наприкінці 50-х рр. ХХ ст.
Для ряду білків коректне згортання пептидного ланцюга
(фолдинг) здійснюється під контролем спеціальних білків-фер-
ментів фолдингу (фолдаз) і шаперонів, до яких належать насам-
перед білки теплового шоку Hsp (англ. heat shock protein). За ра-
хунок зв'язування з молекулою пептиду та шляхом активації
АТФ-залежних процесів шаперони забезпечують вірний фолдинг
синтезованих білків, можливість часткового рефолдингу й беруть
участь у ряді транспортних процесів у клітині.
Посттрансляційні модифікації. Структурні білки й ферменти
можуть ковалентно і нековалентно модифікуватись як по N-, так
і по С-кінцю молекули, а також за амінокислотними радикалами.
До них належать: ацетилювання N-кінцевої амінокислоти в білковій
молекулі; гідроксилювання радикалу проліну при переході прокола-
гену в колаген; метилювання радикалів лізину й аргініну за допомо-
гою S-аденозил-L-метіоніну; приєднання олігосахаридних фрагмен-
тів до радикалів аспарагіну, серину й треоніну при біосинтезі гліко-
протеїнів (глікозилювання); амідування радикалів аспарагінової та
глутамінової кислоти, що пов'язують з мінливістю білків в онтогене-
зі, зокрема при старінні; карбоксилювання радикалів глутамінової
кислоти, у результаті чого в білках виникають залишки γ-карбо-
ксиглутамінової кислоти, необхідні, зокрема, для зв'язування Са2+;
аденілювання й уридилювання радикалів тирозину. До посттранс-
ляційних модифікацій, що мають важливе значення для регуляції
метаболічної активності геному, належить фосфорилювання гістонів
і негістонових білків хроматину. Вважають, що фосфорилювання за
371
Біохімія
гідроксильними групами серину, треоніну й тирозину, як і дефос-

форилювання, залучено в цілий ряд метаболічних процесів. Крім то-
го, може відбуватися модифікація амінокислотних залишків, скажі-
мо, перетворення лізину та проліну на оксилізин і оксипролін у кола-
гені, йодування тирозину в тиреоглобуліні тощо.
У клітинах еукаріотів багато білків синтезуються у вигляді мо-
лекул-попередників, що потребують модифікації для набуття біо-
логічної активності. Інсулін, наприклад, синтезується у вигляді
проінсуліну і є одноланцюговою молекулою. Шляхи його модифі-
кації пов'язані з процесами протеолітичного розщеплення та фо-
рмування дисульфідних зв'язків. Після видалення поліпептидно-
го сегменту за участю специфічних протеаз інсулін перетворю-
ється на дволанцюгову молекулу з внутрішньо- і міжланцюгови-
ми дисульфідними містками. Отже, для підтримання нативної
конформації молекул велике значення мають вірно сформовані
дисульфідні зв'язки. Частковому протеолізу підлягає ряд ферментів
(трипсиноген, хімотрипсиноген). За участю деформілаз і специ-
фічних амінопептидаз відбуваються модифікації N-кінця синте-
зованих пептидів. Приєднання простетичної групи з утворенням
складних білків і об'єднання протомерів в олігомерний білок та-
кож є етапами посттрансляційних модифікацій.
Білковий сплайсинг – внутрішньомолекулярний аутокаталі-
тичний процес, характерний для архей, бактерій і еукаріотів.
Під час білкового сплайсингу видаляється певний внутрішній
фрагмент (інтеїн), а два кінцеві фрагменти, що залишились
(екстеїни), зшиваються з утворенням функціональної молекули
білка. Цей процес не потребує ні джерел енергії, ні додаткових
ферментів і кофакторів.
Спрямування білків (Protein targeting). Як уже зазначалося,
частина синтезованих еукаріотичною клітиною білків, залежно
від їхнього функціонального призначення, спрямовуються до
своїх місць локалізації. Білки лізосом, експортні білки (секрету-
ються клітиною) і білки плазматичних мембран синтезуються на
зв'язаних з ЕПР рибосомах. Білки цитозолю синтезуються на ві-
льних рибосомах і залишаються на місці синтезу, тоді як спря-
мування білків для мітохондрій, хлоропластів і ядер відбувається
трьома різними шляхами. Розшифрування молекулярних механі-
змів показало, що означені процеси здійснюються за допомогою
сигнальних послідовностей. Таке припущення вперше було ви-
словлено в 1970 р. Г. Блобелем і Д. Сабатіні, а пізніше отримало
назву "сигнальна гіпотеза Блобеля". Тепер цю гіпотезу підтвердже-
но експериментально.
372
На прикладі білків, що синтезуються на рибосомах, зв'язаних

з ЕПР, розглянемо процес спрямування білків (Protein targeting).
Сигнальні послідовності є фрагментами поліпептидних ланцюгів
(15–30 амінокислотних залишків), які синтезуються першими
з N-кінця при декодуванні сигнальних кодонів, розташованих
відразу після ініціаторних. У центральній частині вони містять
залишки гідрофобних амінокислот, а їхні кінцеві послідовності –
гідрофільні амінокислотні залишки. Така структура забезпечує,
за наявності не менш як 7 гідрофобних радикалів підряд, безпе-
решкодне проникнення сигнальних пептидів у ліпопротеїнову
мембрану в зоні рецептора сигнального пептиду з наступним пе-
ренесенням білка через мембрану ендоплазматичного ретикулу-
ма або закріплення в ній. Установлено, що перенесення білків
через біологічні мембрани може здійснюватися котрансляційно
або посттрансляційно, і в обох випадках провідна роль належить
сигнальному пептиду, який відщеплюється по завершенні про-
цесу за участю сигнальної пептидази.
Сигнальна гіпотеза Блобеля зумовила дослідження проблеми ак-
тивного транспорту макромолекул: доведено існування спеціальних
білків – поринів, що забезпечують перенесення макромолекул; оха-
рактеризовано мембранні білки, які розпізнають сигнальні пептиди,
та виявлено рибонуклеопротеїнові сигнал-розпізнавальні частки –
SRP (англ. Signal-Recognition Particle), котрі контролюють проходжен-
ня синтезованого пептиду через мембрану.
Внутрішньоклітинний протеоліз. Білки значно відрізняють-
ся за швидкістю їхнього обміну, а саме синтезу й деградації. По-
казником є час напівжиття білків – період, за який деградує
50 % цих молекул. Активні протеолітичні ферменти локалізовані
здебільшого в лізосомах, де містяться протеїнази, що активують-
ся за кислих значень рН – катепсини (A, B, C, D, E). До нейтра-
льних протеїназ, які функціонують в основному в цитоплазмі,
належать кальпаїни – Са2+-залежні протеїнази, з активністю
яких пов'язані як структурні, так і метаболічні перетворення в
клітині. Особливу групу протеїназ, що мають оптимум у лужній
області рН, становлять каллікреїни, активість яких спостеріга-
ється головним чином у крові. За дії каллікреїнів плазми крові
утворюється пептид брадикінін, який забезпечує регуляцію кро-
вотоку та проникність клітинних мембран. Останніми роками
встановлено роль процесу убіквітинування як визначального
в білковому обміні. Приєднання білка убіквітину (74 а. з., моле-
кулярна маса 8,5· 103) до ε-аміногрупи лізину білка, що має де-
градувати, направляє його до мультисубодиничного протеоліти-
373
Біохімія
чного комплексу протеасоми. Деструкція білкових молекул висо-

коселективна. Розміщення на N-кінці лейцину, лізину, аргініну
сприяє деградації білка, тоді як, наприклад, метіонін, аланін, серин
збільшують час напіврозпаду білків. Наявність певних амінокисло-
тних послідовностей (пролін (P), глутамінова кислота(E), серин(S),
треонін (T)-PEST) та окиснених амінокислотних залишків у молеку-
лі білка сприяє пришвидшенню його протеолітичної деградації.
6.10.10. Регуляція синтезу білка

Головною умовою існування живих організмів є узгоджене
функціонування взаємопов'язаних елементів складної системи
регуляції, особливо на рівні транскрипції та трансляції. Завдяки
цьому відбувається адаптація організмів до нових умов: присто-
сування мікроорганізмів до навколишнього живильного середо-
вища або складного багатоклітинного організму до нових фізіо-
логічних потреб у змінених умовах перебування.
Клітини живих організмів мають здатність синтезувати велику
кількість різноманітних білків, однак вони ніколи не синтезують
відразу їх усі. Кількість і різноманітність білків, зокрема ферментів,
визначаються ступенем їхньої участі в метаболізмі. Більше того,
інтенсивність обміну регулюється швидкістю синтезу білка й пара-
лельно контролюється алостеричним шляхом. Отже, синтез білка
регулюється зовнішніми та внутрішніми факторами й умовами, за
яких клітина синтезує таку кількість білків і такий їх набір, які
необхідні для виконання певних фізіологічних функцій.
Загальну теорію регуляції синтезу білка розробили французькі
вчені, лауреати Нобелівської премії 1965 р. в галузі фізіології і
медицини Ф. Жакоб і Ж. Моно. Сутність цієї теорії зводиться до
"вимикання" або "вмикання" генів як функціональних одиниць,
до можливості або неможливості прояву їхньої здатності переда-
вати закодовану в ДНК інформацію щодо синтезу специфічних
білків. Запропонований тип регуляції, підтверджений в дослідах
на бактеріях, був названий регуляцією синтезу білка на рівні
транскрипції, оскільки зміна швидкості синтезу білка відбува-
ється за рахунок зміни швидкості транскрипції генів, тобто на
стадії утворення мРНК.
Дослідження на клітинах E. coli дозволили встановити, що
в бактерій існують ферменти трьох типів:
 конститутивні – присутні в клітинах у постійній кількості
незалежно від метаболічного стану організму;
374
 індуковані – їхня концентрація за звичайних умов мала, але

може значно зростати (до 1000 разів і більше) при додаванні
в культуральне середовище субстратів цього ферменту;
 репресовані – ферменти метаболічних шляхів, синтез яких
зупиняється при додаванні в середовище кінцевого продук-
ту функціонування цих шляхів.
Таким чином, у бактерій доведено індукцію ферментів (синтез
ферментів de novo) при додаванні в середовище для культиву-
вання їхніх субстратів. Додавання кінцевих продуктів реакції,
утворення яких каталізується цими самими ферментами, навпа-
ки, викликає зменшення кількості синтезованих ферментів.
Останнє явище отримало назву репресії синтезу ферментів.
Обидва явища – індукція й репресія – є взаємозалежними.
Відповідно до теорії Ф. Жакоба й Ж. Моно в процес біосинтезу
білка у бактерій залучено принаймні три типи генів: структурні,
ген-регулятор і ген-оператор. Структурні гени визначають пер-
винну структуру синтезованого білка. Саме вони в ланцюзі ДНК
є основою для біосинтезу мРНК, яка потім надходить у рибосому
і слугує матрицею для біосинтезу білка. Регуляцію синтезу білка
шляхом індукції зображено на рис. 6.47.
о п е р о н
структурні гени
ГР П ГО 1 2 3
ДНК
транскрипція
репресор
(неактивний)
мРНК
полісома
індуктор трансляція
репресор
(активний)
білки
Рис. 6.47. Регуляція синтезу білка шляхом індукції (схема):

ГР – ген-регулятор; П – промотор; ГО – ген-оператор
375
Біохімія
Синтез мРНК на структурних генах безпосередньо контролю-

ється певною ділянкою молекули ДНК, названою геном-опера-
тором. Він є пусковим механізмом для функціонування структу-
рних генів. Ген-оператор локалізований біля структурних генів,
регульованих ним. Зчитування генетичного коду, тобто форму-
вання мРНК, починається з промотору – ділянки ДНК, розташо-
ваної поруч із геном-оператором, яка і є точкою ініціації синтезу
мРНК, і далі йде послідовно вздовж оператора й структурних ге-
нів. Отже, транскрипція структурних генів залежить від здатно-
сті РНК-полімерази приєднуватись до промотору. Синтезовану
молекулу мРНК, що кодує синтез кількох різних білків, називають
полігенним (поліцистронним) транскриптом. Координований од-
ним оператором один ген або група структурних генів (часто –
це гени білків, функції яких тісно пов'язані в метаболічних про-
цесах) утворюють оперон.
Робота оперона перебуває під контролюючим впливом іншої
ділянки ланцюга ДНК – гена-регулятора. Структурні гени й ген-
регулятор розташовані в різних ділянках ланцюга ДНК, тому
зв'язок між ними, як припустили Ф. Жакоб і Ж. Моно, здійсню-
ється за допомогою посередника – білка, названого репресором.
Синтез репресора відбувається на матриці специфічної мРНК,
синтезованої на гені-регуляторі (рис. 6.48). Репресор має постій-
ну швидкість синтезу в клітині й високу спорідненість до гена-
оператора, оборотно з'єднується з ним у комплексі. Утворення
такого комплексу приводить до блокування синтезу мРНК, а
отже, і синтезу білка, тобто функція гена-регулятора полягає в
тому, щоб через білок-репресор припиняти роботу структурних
генів, які синтезують мРНК. Структурні ділянки промотору й
оператора можуть частково перекриватись, тому приєднання
білка-репресора до оператора створює стеричні перешкоди для
приєднання РНК-полімерази.
Репресор, крім того, має здатність строго специфічно зв'язу-
ватися з певними низькомолекулярними речовинами – індукто-
рами, або ефекторами. Якщо такий індуктор з'єднується з реп-
ресором, то останній втрачає здатність зв'язуватися з геном-опе-
ратором, який виходить з-під контролю гена-регулятора, і вреш-
ті-решт починається синтез мРНК. Це типовий приклад негатив-
ної форми контролю, коли індуктор, з'єднуючись із білком-
репресором, викликає зміни його третинної структури настільки,
що репресор втрачає здатність зв'язуватися з геном-оператором.
376
о п е р о н
структурні гени
ГР П ГО 1 2 3
ДНК
т р ан с к р и п ц і я
репресор
(активний)
корепресор
(кінцевий продукт)
репресор
(неактивний)
Рис. 6.48. Регуляція синтезу білка шляхом репресії:
ГР – ген-регулятор; П – промотор; ГО – ген-оператор
Механізми описаної регуляції синтезу білка та взаємодії реп-

ресора зі структурними генами були запропоновані на основі
даних з вивчення лактозного оперона (lac-оперона) Е. соli,
де закодовано білки, які беруть участь у засвоюванні лактози.
Одним із трьох білків, що забезпечують утилізацію лактози,
є β-галактозидаза (лактаза) – фермент, що розщеплює молочний
цукор на глюкозу й галактозу. Дикий штам Е. соli зазвичай росте
на глюкозі й містить до 10 молекул цих ферментів на клітину.
Якщо замість глюкози в середовище додати лактозу (нове джере-
ло енергії та вуглецю), то штам не ростиме, поки не буде синте-
зовано відповідні ферменти (адаптивний синтез). Кількість кож-
ного з трьох ферментів має підвищитись до 5000. При надхо-
дженні в клітину лактози (індуктора) її молекули зв'язуються з
білком-репресором і блокують зв'язок між репресором і геном-
оператором. Ген-оператор і структурні гени при цьому почина-
ють знову функціонувати й синтезувати необхідну мРНК, що
"дає команду" рибосомам синтезувати β-галактозидазу. Одноча-
сно ген-регулятор продовжує стимулювати утворення репресора,
але останній блокується новими молекулами лактози, тому син-
тез ферменту β-галактозидази триває. Як тільки молекули лакто-
зи повністю розщепляться, репресор звільняється і, надійшовши
377
Біохімія
до ДНК, зв'язує ген-оператор та блокує синтез мРНК, а отже,

і синтез β-галактозидази на рибосомах.
Таким чином, біосинтез мРНК, що контролює синтез білка в
рибосомах, залежить від функціонального стану репресора – те-
трамерного білка із загальною молекулярною масою 1,5·105.
Якщо він перебуває в активному стані, тобто не зв'язаний з ін-
дуктором, то блокує ген-оператор і синтез мРНК не відбувається.
При надходженні індуктора в клітину його молекули зв'язують
репресор, перетворюючи останній у неактивну форму (або, мож-
ливо, знижують його спорідненість до гена-оператора). Структур-
ні гени виходять з-під заборонного контролю й починають синте-
зувати потрібну мРНК.
Як було відмічено, концентрація ряду ферментів у клітинах рі-
зко знижується при підвищенні вмісту кінцевих продуктів, що
утворюються в ланцюзі послідовних ферментативних реакцій.
Такий ефект, який назвали репресією ферментів, часто спостері-
гається в реакціях біосинтезу. У цих випадках молекули репресо-
ра, що також утворюються за "командою" гена-регулятора, є не-
активними й не здатні інгібувати функціонування гена-
оператора, а отже, і всього оперона, однак набувають такої здат-
ності після утворення комплексу з кінцевим або одним із кінцевих
продуктів біосинтетичного процесу (рис. 6.48). Кінцевий продукт
виступає, таким чином, як корепресор. Ці дані були отримані при
дослідженні триптофанового й гістидинового оперонів.
Якщо клітини E. coli ростуть на середовищі, що містить як дже-
рело азоту солі амонію, вони змушені синтезувати всі азотовмісні
речовини й мають усі ферменти для синтезу 20 амінокислот. При
додаванні в середовище однієї з амінокислот (триптофан або гіс-
тидин) клітина припиняє синтез усього набору ферментів, необ-
хідних для утворення цих амінокислот. Спостерігається репресія
кінцевим продуктом (триптофаном або гістидином) синтезу фер-
ментів, що каталізують послідовні реакції відповідного метаболіч-
ного шляху. Регуляція роботи his- і trp-оперона відбувається та-
ким чином: за відсутності в середовищі гістидину або триптофану
регуляторний білок-репресор не має спорідненості до оператора і
здійснюється синтез ферментів, що каталізують утворення цих
амінокислот. При додаванні, наприклад, гістидину (корепресора)
відбуваються конформаційні зміни в молекулі білка-репресора,
що його приєднав, з подальшим підвищенням спорідненості всьо-
го комплексу (білок–репресор–корепресор) до оператора. Це при-
водить до зупинки транскрипції оперона.
378
Є дані про те, що як корепресори в синтезі ферментів обміну

амінокислот, очевидно, можуть виступати не тільки вільні амі-
нокислоти як кінцевий продукт біосинтетичної реакції, а й амі-
ноацил-тРНК.
У регуляції експресії структурних генів специфічна участь нале-
жить CRP білкам (від англ. сAMP receptor protein), які також назива-
ються САР (від англ. catabolic gene activator protein). Після їх взаємодії
з цАМФ утворюється комплекс, який сприяє приєднанню РНК-
полімерази до промоторної ділянки й початку транскрипції оперона.
Таким чином, CRP-цАМФ є додатковим регулятором синтетичних
процесів у клітині. Оперони зі спільними регуляторами називаються
регулонами. До складу прокаріотичних регулонів входять також ге-
ни білків теплового шоку та гени SOS відповіді на пошкодження
ДНК. Отже, репресія та індукція синтезу білків у прокаріотів
сприяють адаптаційному процесу до нових умов середовища.
Регуляція біосинтезу білків в еукаріотів має складніший харак-
тер. Процеси транскрипції та трансляції в них розділені як у прос-
торі (наявність ядерної мембрани), так і в часі, що має принципове
значення для функціонування регуляторних систем. До характер-
них особливостей еукаріотичних клітин можна додати також стру-
ктурованість генетичного матеріалу: ДНК входить до складу хро-
матину (тісний контакт з гістонами й негістоновими білками), який
для ініціації транскрипції має пройти етап складних змін структу-
ри транскрибуючих областей; переривчастість генів, що зумовлює
сплайсинг РНК. Хоча стадія ініціації транскрипції, як і інші складні
етапи цього процесу, є досить важливим пунктом регуляції біосин-
тезу білка, проте принциповішими є посттранскрипційні процеси –
на рівні процесингу, транспорту та трансляції.
На рівні трансляції можна виділити три основні способи регу-
ляції. Перший – позитивна регуляція на основі спорідненості мРНК
до ініціаторного рибосомного комплексу і факторів ініціації (дис-
кримінація мРНК). Другий – негативна регуляція за допомогою
білків-репресорів, які, зв'язуючись із мРНК, блокують ініціацію
(трансляційна репресія). Цими двома способами регулюються ін-
дивідуальні мРНК, тобто трансляція кожної мРНК може специфіч-
но контролюватись незалежно від інших мРНК клітини. Третій
спосіб – це тотальна регуляція трансляції всієї сукупності мРНК
клітини за допомогою модифікації факторів ініціації.
Швидкість або частота ініціації трансляції рибосомами може
розрізнятися для різних мРНК. В еукаріотичних клітинах дискри-
мінація мРНК зумовлена різною спорідненістю факторів ініціації,
а не самих рибосом, до різних 5'-кінцевих ініціаторних структур
379
Біохімія
мРНК. Фактори ініціації локалізуються на малих рибосомних суб-

одиницях, що й визначає різну ефективність посадки рибосом
на різні мРНК і, відповідно, дискримінацію на сильні та слабкі.
Різна "сила" мРНК значною мірою визначає співвідношення про-
дукції різноманітних білків у клітині. Так, структурні білки мем-
бран, рибосомні білки, фактори елонгації, білки оболонки вірусів
та інші білки, необхідні у великій кількості, кодуються сильними
мРНК, а багато спеціалізованих ферментів і регуляторних білків –
слабкими мРНК. Отже, дискримінацію мРНК можна розглядати
як механізм конститутивного контролю фіксованого співвідно-
шення продуктів білкового синтезу.
Типовий механізм трансляційної репресії полягає в тому, що
спеціальний білок, так званий репресор, специфічно взаємодіє з
тією областю мРНК, яка відповідає за зв'язування рибосомної суб-
одиниці при ініціації трансляції. Білок-репресор заважає зв'язу-
ванню ініціаторного рибосомного комплексу й тим самим або
зменшує швидкість ініціації, або повністю блокує її.
Крім типової трансляційної репресії еукаріоти виробили ціка-
вий механізм маскування мРНК, коли відповідна мРНК стає не-
доступною не тільки для ініціації трансляції, а й фактично виве-
дена з усіх інших процесів – деградації нуклеазами, ферментати-
вної модифікації її 3'-кінця шляхом поліаденілювання. Маску-
вання здійснюється білками й залежить від зовнішніх сигналів
(ефекторів). Маскування й демаскування мРНК є особливо ха-
рактерними для процесів гаметогенезу (оогенезу й сперматоге-
незу), раннього ембріонального розвитку, клітинного диферен-
ціювання, гормональної регуляції.
Найбільш вивчений шлях тотальної регуляції білкового синтезу
в еукаріотів – це активація протеїнкіназ, які фосфорилюють фак-
тор ініціації еIF-2, що призводить до пригнічення ініціації транс-
ляції всіх мРНК клітини. Сигналами для їх активації в клітині є
тепловий шок та інші види стресових впливів, нестача ростових
факторів, амінокислотне голодування, нестача заліза, вірусні ін-
фекції. Ступінь пригнічення білкового синтезу може варіювати
залежно від рівня стресу. Отже, численні та взаємопов'язані
шляхи регуляції трансляції спрямовані на координування всіх
ланок процесу й регулювання швидкості синтезу білка.
380
1. Які ферменти шлунковокишкового тракту беруть участь у перетравлен

ні білків?
2. Чому протеази синтезуються у вигляді проферментів? Охарактеризуйте
механізми активації протеолітичних ферментів.
3. У чому полягає токсична дія аміаку? Які шляхи виведення NН3
з організмів різної організації ви знаєте?
4. Напишіть послідовність реакцій орнітинового циклу, укажіть назву фер
ментів і локалізацію процесів у клітині.
5. Які речовини, що утворюються під час катаболізму безазотистих залишків
амінокислот, є субстратами загальних метаболічних шляхів.
6. Перерахуйте етапи, з яких складається процес біосинтезу білка, та назвіть
основні компоненти білоксинтезуючих систем.
7. Назвіть основні властивості генетичного коду.
8. Яким чином відбувається активація амінокислот?
9. Порівняйте системи ініціації, елонгації та термінації у про та еукаріотів.
10. Опишіть механізми регуляції синтезу білка.
381
Розділ 7
ЕНЗИМОЛОГІЯ
Основу життєдіяльності будь-якого організму становлять хіміч-

ні процеси. Практично всі реакції в живому організмі відбува-
ються за участю природних біокаталізаторів – ферментів, або ен-
зимів. Серед великої кількості енергетично можливих реакцій
ферменти вибірково перетворюють реагенти, які називаються
субстратами, фізіологічно корисним шляхом. Отже, ферменти
керують усіма метаболічними процесами організму.
У науковій літературі українською мовою затвердились обидва
терміни: "ферменти" й "ензими", однак перевагу надають пер-
шому, хоча наука про ферменти називається ензимологією. Сло-
во "фермент" походить від лат. fermentum – закваска, а "ензим" –
від грец. en – в, усередині та zyme – дріжджі. Дана термінологія
виникла історично під час вивчення ферментативних процесів
спиртового бродіння.
Становлення ензимології як науки відбулося на початку
ХІХ ст., проте активно вона розвивається й тепер. Її завданням
є визначення ролі окремих ферментів у прискоренні хімічних
реакцій, які відбуваються в організмі, виділення та очищення
ферментів, установлення їхньої структури, дослідження механі-
зму дії, вивчення кінетичних характеристик і особливостей регу-
ляції активності in vivo.
Для практичної медицини важливість ензимології зумовлена
тим, що вона дає фармакологам інструмент направленої зміни
метаболізму клітини шляхом впливу певними хімічними речови-
нами на активність ферментів. Велика кількість фармацевтичних
препаратів є інгібіторами ферментів. Інше, не менш важливе
завдання ензимології для практичної медицини – використання
методів визначення активності ферментів у біологічних рідинах
для діагностики захворювань. Крім того, виділені й очищені фер-
менти можуть використовуватися як терапевтичні засоби.
Розділ 7. Ензимологія
7.1. Загальна характеристика ферментів

як біологічних каталізаторів
Ферменти, як було встановлено ще в 1922 р., є білками. Їхня

роль унікальна: вони збільшують швидкість перебігу хімічної реак-
ції, але при цьому не використовуються. У 1926 р. був уперше
очищений і виділений фермент уреаза, який каталізує реакції
розщеплення сечовини до аміаку й діоксиду вуглецю. Нині в
кристалічному вигляді отримано сотні різних ферментів, роз-
шифровано їхні амінокислотні послідовності, вивчається їхня
роль у метаболічних перетвореннях.
Біокаталізаторами можуть виступати й небілкові сполуки.
Скажімо, деякі типи РНК викликають гідроліз фосфодіефірних
зв'язків нуклеїнових кислот. Такі молекули РНК з каталітичною
активністю називають рибозимами, однак їхній внесок у хімічне
перетворення сполук набагато менший, ніж ферментів.
Оскільки ферменти – білкові молекули, їм притаманні всі влас-
тивості, характерні для білків. Разом з тим вони мають особливо-
сті будови, що характеризують їх як каталізатори. Розглянемо
основні властивості ферментів як біологічних каталізаторів.
7.1.1. Специфічність
Біологічна функція ферменту, як і будь-якого білка, зумовлена
наявністю в його структурі активного центру. Ліганд, котрий
взаємодіє з цим центром, називають субстратом. В активному
центрі ферменту є амінокислотні залишки, функціональні групи
яких забезпечують зв'язування субстрату, і амінокислотні залишки,
функціональні групи яких здійснюють хімічне перетворення
субстрату. Умовно їх позначають як ділянку зв'язування субстрату
й каталітичну ділянку, проте необхідно пам'ятати, що не завжди
ці ділянки мають чітке просторове розмежування, іноді вони
можуть "перекриватися" (рис. 7.1).
У ділянці зв'язування субстрат за допомогою нековалентних
зв'язків взаємодіє (зв'язується) з ферментом, формуючи фермен-
тосубстратний комплекс, а в каталітичній він піддається хімічно-
му перетворенню на продукт, який потім вивільнюється з актив-
ного центру ферменту. Схематично процес каталізу можна зобра-
зити таким рівнянням:
383
Біохімія
E + S  ES  EP  E + P,

де Е – фермент (ензим), S – субстрат, Р – продукт. Наведені по-
значення є загальноприйнятими й походять від англійських слів
enzyme, substrat, product.
А
субстрат
амінокислоти, які
Б утворюють активний
центр ферменту
В
субстрат
ДЗ КД
АЦ
фермент
Рис. 7.1. Будова активного центру ферменту:

А – приєднання субстрату до ферменту в активному центрі; Б – положення
амінокислотних залишків, які формують активний центр ферменту, у первинній
структурі білка; В – активний центр (АЦ) ферменту умовно поділяється
на ділянку зв'язування (ДЗ) і каталітичну ділянку (КД). ДЗ представлена
радикалами амінокислот, функціональні групи яких забезпечують
зв'язування субстрату. КД утворена радикалами амінокислотних залишків,
функціональні групи яких забезпечують хімічне перетворення субстрату
Специфічність – найважливіша властивість ферментів, яка

визначає біологічну важливість цих молекул. Розрізняють суб-
стратну й каталітичну специфічності ферменту, що визнача-
ються будовою активного центру (рис. 7.2). Під субстратною
специфічністю розуміють здатність кожного ферменту взаємодіяти
з одним або декількома певними субстратами.
384
АКТИВНИЙ ЦЕНТР ФЕРМЕНТУ
ділянка зв'язування каталітична ділянка
забезпечує забезпечує
вибір шляху хімічного
субстратну специфічність
перетворення даного
(вибір субстрату) субстрату
 абсолютна специфічність
субстратна специфічність шляху перетворення
 групова
субстратна специфічність
 стереоспецифічність
Рис. 7.2. Функціональна значимість окремих ділянок

активного центру ферменту
Розрізняють:
 абсолютну субстратну специфічність;
 групову субстратну специфічність;
 стереоспецифічність.
Активний центр ферментів, якому притаманна абсолютна
субстратна специфічність, є комплементарним лише до одного
субстрату. Потрібно зазначити, що таких ферментів у живих ор-
ганізмах мало. Прикладом ферменту з абсолютною субстратною
специфічністю є аргіназа, яка каталізує розщеплення аргініну до
сечовини й орнітину:
NH2
C NH NH2
NH2
NH (CH2)3
+ Н2О
аргіназа
+
C O
(CH2)3 HC NH2 NH2
HC NH2 COOH
COOH
аргінін орнітин сечовина
385
Біохімія
Інший приклад ферменту з абсолютною субстратною специфіч-

ністю – уреаза, вона каталізує гідроліз сечовини до діоксиду вугле-
цю й аміаку:
NH2
уреаза
C O + Н2О СО2 + 2 NН3
NH2
Більшість ферментів каталізує однотипні реакції з невеликою
кількістю (групою) структурно схожих субстратів. Так, фермент
панкреатична ліпаза каталізує гідроліз жирів у дванадцятипалій
кишці людини, каталізуючи перетворення будь-якої молекули жи-
ру (триацилгліцеролу) до молекули моноацилгліцеролу та двох мо-
лекул вищих жирних кислот. Панкреатична ліпаза гідролізує
ефірний зв'язок біля -атомів вуглецю гліцеролу, незалежно від
того, які жирні кислоти входять до складу молекули жиру:
O
O H 2C O C R1 панкреатична O H2C OH
ліпаза
R2 C O CH O + 2 Н2О R2 C O CH
H 2C O C R3 R1СООН R3СООН H2C OH

триацилгліцерол 2-моноацилгліцерол
Більшість протеолітичних ферментів, що здійснюють гідроліз
білків, має групову субстратну специфічність. Ензими гідролі-
зують пептидні зв'язки, утворені певними амінокислотами.
Стереоспецифічність. За наявності в субстраті декількох сте-
реоізомерів фермент виявляє абсолютну специфічність до одного
з них. В організмі людини спостерігають специфічність ферме-
нтів до таких стереоізомерів, як D-цукри, L-амінокислоти, цис-
транс-ізомери, - і -глікозидні зв'язки.
Більшість моноцукрів і продуктів їхнього обміну в організмі
людини та інших ссавців належать до D-стереоізомерів. Фермен-
ти, котрі здійснюють їхній метаболізм, мають специфічність
до D-, а не до L-цукрів:
386
CH2OH H2C O PO3H2

H O H H O H
H + АТФ
гексокіназа H + АДФ
OH H OH H
OH OH OH OH
H OH H OH
D-глюкоза D-глюкозо-6-фосфат
Білки людини складаються з амінокислот L-ряду. Більшість
ферментів, які забезпечують перетворення амінокислот, має
стерео-специфічність до L-амінокислот.
Фермент фумараза діє тільки на фумарат. Малеїнат (цис-
ізомер фумарату) не є субстратом фумарази:
H COO- H COO-
фумараза
C C + Н2О H C C H
- -OOC OH
OOC H
фумарат малат
H H
C C
-OOC COO-
малеїнат
Винятком є тільки ферменти епімерази (рацемази), котрі каталі-
зують перетворення оптичних ізомерів.
Фермент амілаза діє тільки на -глікозидні зв'язки, що дозволяє
гідролізувати крохмаль і глікоген (полімери глюкози), залишки яких
сполучені -глікозидними зв'язками. Целюлоза – теж полімер глю-
кози, однак залишки глюкози в ній сполучені -глікозидними
зв'язками. Через відсутність у людини ферментів, які специфічно
розщеплюють -глікозидний зв'язок, целюлоза не гідролізується в
кишечнику людини й не може служити джерелом глюкози.
Фермент каталізує перетворення приєднаного субстрату од-
ним із можливих шляхів його перетворення. Ця властивість за-
безпечується будовою каталітичної ділянки активного центру
ферменту й називається каталітичною специфічністю, або спе-
цифічністю шляху перетворення субстрату. Так, молекула
глюкозо-6-фосфату в клітинах печінки людини – субстрат чоти-
387
Біохімія
рьох різних ферментів: фосфоглюкомутази, глюкозо-6-фосфат-

фосфатази, фосфоглюкозоізомерази та глюкозо-6-фосфатде-
гідрогенази. Але через особливості будови каталітичних ділянок
цих ферментів відбувається різне перетворення цієї сполуки з
утворенням чотирьох різних продуктів:
глюкозо-1-фосфат 6-фосфоглюконолактон
фосфоглюкомутаза глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа
глюкозо-6-фосфат
глюкозо-6-фосфатаза фосфоглюкоізомераза
глюкоза фруктозо-6-фосфат
7.1.2. Каталітична ефективність

Більшість реакцій, що каталізуються ензимами, є високоефек-
тивними, вони відбуваються в 108–1014 разів швидше, ніж не-
ферментативні реакції. Кожна молекула ферменту здатна за се-
кунду трансформувати від 100 до 1000 молекул субстрату на
продукт. Кількість молекул субстрату, перетворених на продукт
за допомогою однієї молекули ферменту за 1 с, називають чис-
лом обертів ферменту, або молярною активністю.
Каталітична ефективність ферменту, як і будь-якої іншої біл-
кової молекули, залежить від його конформації, зокрема від
конформації активного центру. Для ферментів характерна кон-
формаційна лабільність – здатність до незначних змін нативної
конформації внаслідок розриву слабких зв'язків. Тому вплив де-
натуруючих агентів, здатних змінювати конформацію ферменту,
приводить до зміни конформації активного центру та зниження
здатності приєднувати субстрат. У результаті зменшується ката-
літична активність ферменту.
Активність ферментів у клітині залежить від кількості молекул
субстрату, продукту, наявності кофакторів і коферментів. Дія
ферментів у клітині, як правило, точно впорядкована: продукт
однієї ферментативної реакції є субстратом іншої, утворюючи
таким чином "метаболічні шляхи". Серед великої кількості фер-
ментів практичного кожного метаболічного шляху розрізняють
ключові, або регуляторні, ферменти, активність яких може змі-
нюватися залежно від потреби клітини в кінцевому продукті ме-
388
таболічного шляху. Регуляторні ферменти розміщені, як правило,

на початку і/або в місці розгалуження метаболічного шляху. Во-
ни каталізують або найповільніші (швидкість-лімітуючі реакції),
або необоротні реакції.
7.2. Класифікація й номенклатура ферментів
Кожен фермент має дві назви. Перша – коротка, робоча, вона

зручна для повсякденного користування. Друга (повніша) – сис-
тематична, її використовують для однозначної ідентифікації фе-
рменту. У назві більшості ферментів міститься суфікс "аза", при-
єднаний до назви субстрату реакції (уреаза, сахараза, ліпаза, нук-
леаза) або до назви хімічного перетворення певного субстрату
(лактатдегідрогеназа, аденілатциклаза, фосфоглюкомутаза, піру-
ваткарбоксилаза). Відповідно до української класифікації фер-
ментів (КФ), назви ферментів пишуться разом. Але у вжитку збе-
рігся ряд тривіальних, історично закріплених назв ферментів,
які не дають уявлення ні про субстрат, ні про тип хімічного пе-
ретворення – це трипсин, пепсин, ренін, тромбін.
Міжнародний союз біохімії та молекулярної біології в 1961 р.
розробив систематичну номенклатуру, згідно з якою всі фермен-
ти розбиті на шість основних класів залежно від типу хімічної
реакції, яку вони каталізують. Кожний клас складається з чис-
ленних підкласів і підпідкласів з урахуванням перетворюваної
хімічної групи субстрату, донора й акцептора перетворюваних
груп, наявності додаткових молекул тощо. Кожний із шести кла-
сів має свій порядковий номер, чітко за ним закріплений.
Перший клас ферментів "Оксидоредуктази" каталізують
різні окисно-відновні реакції за участю двох субстратів (перене-
сення електронів або атомів водню з одного субстрату на інший).
Систематична назва ферментів складається за формулою "до-
нор: акцептор – оксидоредуктаза", робочу – субстрат – підклас
оксидоредуктаз.
До підкласу дегідрогенази входять ферменти, які каталізу-
ють реакції дегідрування (відщеплення водню). Як акцептор
водню використовують коферменти НАД+, НАДФ+, ФАД, ФМН.
Усі ферменти цієї групи мають високу субстратну специфічність.
Приклад реакції:
389
Біохімія
COO- COO-
HC OH C O
малатдегідрогеназа
CH2 + НАД+ CH2 + НАДН + Н+
COO- COO-
малат оксалоацетат
Ферменти, які належать до підкласу оксидази каталізують
реакції, де акцептором електрона служить молекулярний кисень.
Приклад реакції, що каталізується цитохромоксидазою:
цитохромоксидаза
О2 + 4Н+ + 4е- 2 Н2О
Оксигенази (гідроксилази) – каталізують реакції перенесення
на субстрат атома оксигену з молекули кисню на субстрат. При-
клад реакції:
OH OH
OH OH
дофамінгідроксилаза
+ О2 + Н2 О
Н4БП Н2БП
CH2 HC OH
аскорбінова дегідроаскорбінова
CH2 кислота
CH2
кислота
NH2 NH2
дофамін норадреналін
Другий клас ферментів "Трансферази" каталізують реакції

перенесення функціональних груп від однієї сполуки до іншої. Їх
класифікують залежно від групи, яка переноситься. Назву цих
ферментів складають за формулою "донор: акцептор – транспор-
тована група – трансфераза". До класу трансфераз належать
амінотрансферази, ацилтрансферази, метилтрансферази, гліко-
зилтрансферази, кінази (фосфотрансферази). Приклади реакції:
390
COOH COOH
CH3 аланін--кетоглутарат
CH3
C O амінотрансфераза HC NH2
HC NH2 + C O +
(CH2) 2 (CH2) 2
COOH COOH
COOH COOH
аланін -кетоглутарова піруват глутамінова
протеїнкіназа
протеїн + АТФ фосфопротеїн + АДФ
Третій клас ферментів "Гідролази" каталізують реакції гід-

ролізу (розщеплення ковалентного зв'язку з приєднанням моле-
кули води за місцем розриву). Поділяють на підкласи залежно від
зв'язку, що розщеплюється. Назва ферментів складається за фор-
мулою "субстрат – гідролаза" або прямим приєднанням до назви
субстрату суфіксу "аза": протеаза, ліпаза, фосфоліпаза, рибонук-
леаза. Приклад реакції:
O O O O
H H H протеаза H H
N C C N C C + Н2 О N C C OH + H2N C C
H H
R1 R2 R1 R2
білок пептид пептид
Для окремих класів гідролаз використовують спеціальні тер-
міни, які характеризують гідроліз певного хімічного зв'язку: ес-
терази, фосфатази тощо.
Четвертий клас ферментів "Ліази" відщеплюють від суб-
стратів негідролітичним шляхом певну групу (при цьому можуть
відщеплюватися СО2, Н2О, NH2, H2S та ін.) або приєднують моле-
кулу води (найчастіше) за місцем подвійного зв'язку. Назви фер-
ментів складаються за формулою "субстрат – група, що приєдну-
ється або відщеплюється". Приклади реакцій:
COOH COOH
(CH2)2 (CH2) 2
глутаматдекарбоксилаза
+ СО2
HC NH2 CH2
COOH NH2
глутамінова кислота -аміномасляна кислота (ГАМК)
391
Біохімія
COO- COO-
CH фумаратгідратаза (фумараза)
HC OH
+ Н2О
CH CH2
COO- COO-
П'ятий клас ферментів "Ізомерази" каталізують різноманітні
внутрішньомолекулярні перетворення. Їх класифікують залежно
від типу реакції ізомеризації. Як загальну назву ферментів цього
класу використовують термін "ізомерази", наприклад:
H2C O PO3H2 H2C O PO3H2
H O H O CH2OH
H фосфоглюкоізомераза
OH H H HO
OH OH
H OH
H OH
OH H
глюкозо-6-фосфат фруктозо-6-фосфат
Ізомерази можуть каталізувати внутрішньомолекулярні окис-
но-відновні реакції, здійснюючи взаємоперетворення альдоз і
кетоз, кетонних і енольних груп, переміщення подвійних зв'яз-
ків усередині молекули:
H O H2 C OH
C
тріозофосфатізомераза
C O
H C OH
H2C O PO32- H2 C O PO32-

гліцеральдегід-3-фосфат дигідроксиацетонфосфат
Коли ізомеризація полягає у внутрішньомолекулярному пере-
несенні групи, фермент називають мутазою:
O COO-
C O PO32- дифосфогліцератмутаза
HC O PO32-
HC OH
H2C O PO32- H2C O PO32-

1,3-біфосфогліцерат 2,3-біфосфогліцерат
392
Шостий клас ферментів "Лігази" (синтетази) Каталізують

реакції приєднання двох молекул одна до одної з утворенням
ковалентного зв'язку. Цей процес спряжений з розривом фосфо-
ефірного зв'язку в молекулі АТФ (або інших нуклеозидтрифосфа-
тів) або з розривом макроергічних зв'язків інших сполук. У пер-
шому випадку (при використанні енергії гідролізу АТФ) такі фер-
менти називають лігазами, або синтетазами:
O
COOH C NH2
(CH2)2 глутамінсинтетаза (CH2)2

+ NН3 + АТФ + АДФ + Н3РО4
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
глутамінова кислота глутамін
Якщо джерелом енергії є будь-яка інша макроергічна сполука
(не АТФ), то ферменти називають синтазами:
COO- COO-
CH3 H2
O C HO C C COO-
цитратсинтаза
C ~ SKoA + + Н2 О
CH2 CH2
+KoA-SH
O
COO- COO-
ацетил-КоА оксалоацетат цитрат
Відповідно до класифікації кожен фермент має систематичну
назву, що однозначно характеризує хімічну реакцію, яку він ката-
лізує. Наприклад, субстрат D-гліцеральдегід-3-фосфат: фермент
НАД-оксидоредуктаза (робоча назва – гліцеральдегідфосфатдегі-
дрогеназа). Із назви ферменту випливає, що субстратом цього
ферменту є D-гліцеральдегід-3-фосфат, тип каталізованої реакції –
окисно-відновна в присутності коферменту НАД+.
У 1972 р. комісією з номенклатури біохімічних сполук Між-
народного союзу теоретичної та прикладної хімії були запропо-
новані "Правила номенклатури ферментів", які мають кодове чо-
тиризначне цифрове позначення, де перша цифра означає клас
ферменту, друга (підклас) – уточнює, яка група перетворюється,
третя (підпідклас) – уточнює додаткових учасників реакції (на-
393
Біохімія
приклад, донора й акцептора) і четверта цифра – це порядковий

номер ферменту в даній підгрупі. Так, фермент малатдегідроге-
наза має систематичну назву L-малат: НАД-оксидоредуктаза та
кодовий шифр 1.1.1.38. Шифр означає, що цей фермент нале-
жить до першого класу ферментів – оксидоредуктаз, окиснювана
група – гідроксильне угрупування (1) у присутності коферменту
НАД+ (1) і порядковий номер ферменту в цій підгрупі – 38. Кодо-
ву номенклатуру ферментів головним чином використовують у
науковій літературі.
7.3. Кофактори й коферменти
Більшість ферментів для прояву ферментативної активності

потребує низькомолекулярних органічних сполук небілкової
природи (коферменти) і/або іони металів (кофактори). Термін
"кофермент" був уведений на початку ХХ ст. і позначав частину
деяких ферментів, яка легко відділялася від білкової молекули
ферменту й видалялася через напівпроникну мембрану під час
діалізу. Дещо пізніше було встановлено, що більшість ферментів
складається з термолабільної білкової частини й термостабільно-
го небілкового фактора – коферменту. Білкова частина отримала
назву "апофермент", який за відсутності коферменту каталітич-
но неактивний. Кофермент з білковою молекулою (апофермен-
том) формують молекулу каталітично активного холоферменту.
7.3.1. Кофактори
Понад 25 % усіх ферментів для прояву повної каталітичної ак-
тивності потребують наявності іонів металів. Розглянемо роль
кофакторів у ферментативному каталізі.
Іони металу виконують функцію стабілізаторів молекули суб-
страту, активного центру ферменту й конформації білкової мо-
лекули ферменту, а саме третинної та четвертинної структур.
Іони металів – стабілізатори молекули субстрату. Для де-
яких ферментів субстратом слугує комплекс перетворюваної ре-
човини з іоном металу. Так, для більшості кіназ одним із суб-
стратів виступає не молекула АТФ, а комплекс Mg2+–АТФ. У цьо-
му випадку іон Mg2+ не взаємодіє безпосередньо з ферментом, а
394
задіяний у стабілізації молекули АТФ і нейтралізації від'ємного

заряду субстрату, що полегшує його приєднання до активного
центру ферменту:
NH2
O O O N
N
-
O P O P O P
O N
O- O- O- H N
H H
Mg2+ H H
OH OH
Схематично роль кофактора під час взаємодії ферменту й суб-
страту можна зобразити як комплекс E–S–Me, де Е – фермент, S
– субстрат, Ме – іон металу. Як приклад можна навести розмі-
щення субстратів в активному центрі гексокінази (рис. 7.3). Гек-
сокіназа каталізує перенесення кінцевого, -фосфатного залишку
молекули АТФ на глюкозу з утворенням глюкозо-6-фосфату:
CH2 OH H2 C O PO3H2
H O H H O H
H + АТФ
гексокіназа H + АДФ
OH H OH H
OH OH OH OH
H OH H OH
глюкоза глюкозо-6-фосфат
Іон Mg2+ бере участь у приєднанні та "правильній" орієнтації мо-
лекули АТФ у активному центрі ферменту, послаблюючи фосфое-
фірний зв'язок і полегшуючи перенесення фосфату на глюкозу.
Іони металу – стабілізатори активного центру ферменту.
Іноді іони металу слугують "містком" між ферментом і субстра-
том. Вони виконують функцію стабілізаторів активного центру,
полегшуючи приєднання до нього субстрату й перебіг хімічної
реакції. У деяких випадках іон металу може сприяти приєднан-
ню коферменту. Указані функції виконують такі метали, як
Mg2+, Mn2+, Zn2+, Co2+, Mo2+. У разі відсутності металу ці фермен-
ти не активні. Вони отримали назву "металоензими". Схематич-
но даний процес взаємодії ферменту, субстрату й металу можна
зобразити наступним чином: Е–Ме–S. До металоензимів нале-
жить фермент піруваткіназа (рис. 7.4), який каталізує реакцію:
395
Біохімія
O O
C O- C O-
піруваткіназа
+ АДФ + АТФ
C O ~ PO32- C O
CH2 CH3
фосфоенолпіруват піруват
глюкоза
HO OH OH
HO O
OC H 2
O
H NH 2
O O O N N
O O O H
-O P P P C H 2O N H
O O O- H H
Mg O H 2
Mg OH OH
H 2O
H2 O O H 2
гідратований
іон магнію
Рис. 7.3. Участь іонів магнію в приєднанні субстрату
в активному центрі гексокінази.
В активному центрі гексокінази є ділянки зв'язування для молекули глюкози
і комплексу Mg2+–АТФ. У результаті ферментативної реакції відбувається
перенесення кінцевого -фосфатного залишку молекули АТФ
на глюкозу з утворенням глюкозо-6-фосфату
OH
H
Mg
M
H C O O
C P OH
O- іон магнію
C O-
-O O
фосфоенолпіруват
ділянка зв'язування АДФ

Рис. 7.4. Участь іонів магнію в приєднанні субстрату
в активному центрі піруваткінази:
активний центр піруваткінази має ділянки зв'язування
для фосфоенолпірувату й АДФ. Mg2+ бере участь у стабілізації активного
центру, що полегшує приєднання фосфоенолпірувату.
Унаслідок ферментативної реакції утворюється піруват і АТФ
396
Іони металів забезпечують зберігання третинної, чет-

вертинної структури молекули ферменту. Такі ферменти
за відсутності іонів металів здатні до хімічного каталізу, але
вони нестабільні. Їхня активність знижується й навіть повніс-
тю зникає внаслідок невеликих змін рН, температури та інших
незначних змін зовнішнього середовища. Отже, іони металів
виконують функцію стабілізаторів оптимальної конформації
білкової молекули.
Іноді в стабілізації третинної структури беруть участь іони лу-
жних і лужноземельних металів. Так, для підтримання третинної
конформації піруваткінази потрібні іони К+. Для стабілізації чет-
вертинної структури алкогольдегідрогенази, яка каталізує реак-
цію окиснення етанолу, необхідні іони цинку. Алкогольдегідроге-
наза складається з чотирьох субодиниць з молекулярною масою
151 кДа. До складу ферменту входять чотири атоми Zn2+. Вида-
лення Zn2+ приводить до втрати ферментом активності за раху-
нок дисоціації на чотири неактивні субодиниці з молекулярною
масою 36 кДа (рис. 7.5).
Zn2+ Zn2+
+ 4Zn2+
36 кДа 36 кДа
- 4Zn2+
Zn2+ Zn2+
36 кДа 36 кДа 151 кДа
алкогольдегідрогеназа
фермент неактивний фермент активний
Рис. 7.5. Стабілізація четвертинної структури
алкогольдегідрогенази іонами цинку
Роль металів у ферментативному каталізі. Не менш важли-

вою є роль іонів металів у здійсненні ферментативного каталізу.
Під час електрофільного каталізу вони часто беруть участь у ста-
білізації проміжних сполук. Найчастіше цю функцію виконують
іони металів зі змінною валентністю, які мають вільну d-орбіталь і
виступають як електрофіли. Насамперед, це такі метали, як Zn2+,
Fe2+, Mn2+, Cu2+. Іони лужних металів, такі як Na+ і К+, не мають
цієї властивості. Як приклад можна розглянути функціонування
ферменту карбоангідрази – цинковмісного ферменту, що каталізує
реакцію утворення вугільної кислоти:
397
Біохімія
СО2 + Н2О  Н2СО3.

Іон Zn2+ у результаті гідрофільної атаки цинк-ензиму бере участь
в утворенні Н+ і ОН¯ іонів із молекули води:
H
H
E Zn2+ + O E Zn2+ O- + H+
H
Протон і гідроксильна група послідовно приєднуються до діок-
сиду вуглецю з утворенням вугільної кислоти:
H H
E Zn2+ O- + H+ + O C O E Zn2+ O- + H+
O C O
O
E Zn2+ O C OH E Zn2+ + H2CO3
H
Іони металів зі змінною валентністю можуть також брати
участь у перенесенні електронів. Наприклад, у цитохромах (ге-
мовмісних білках) іон заліза здатен приєднувати й віддавати
один електрон:
- e–
Fe2+ Fe3+
+ e–
Завдяки цій властивості, цитохроми беруть участь в окисно-
відновних реакціях.
Інший приклад участі іонів металів в окисно-відновних реакціях
– робота ферменту дофамінгідроксилази, що каталізує реакцію
утворення норадреналіну за участю вітаміну С. За окисно-відновні
властивості дофамінгідроксилази відповідає іон міді (рис. 7.6).
Фрагмент, який містить іон Cu2+, не вступає в реакцію з молекулою
кисню. Під час відновлення Cu2+ до Cu+ за допомогою аскорбінової
кислоти утворюється іон міді, здатний взаємодіяти з киснем з
утворенням пероксидної сполуки. Далі гідроксильна група перено-
ситься на молекулу дофаміну з утворенням норадреналіну.
Роль металів у регуляції активності ферментів. Іноді іони
металів виступають у ролі регуляторних молекул. Так, іони Cа2+
слугують активаторами ферменту протеїнкінази С, яка каталізує
реакції фосфорилювання білків. Іони Cа2+ також змінюють актив-
ність ряду кальційкальмодулінзалежних ферментів.
398
1 O C O C
HO CH O C
2E Cu2+ + O 2E Cu+ O + 2H
+
HO CH O C
HC HC
HO CH HO CH
H2C OH H2C OH
аскорбінова кислота дегідроаскорбінова
кислота
2
2E Cu+ + O2 + H+ + 2e- 2E Cu O O H
3 OH
HO H2 H2
2E Cu O O H + C C NH2 + 2H+
дофамін
OH
HO
H H2
2E Cu2+ + C C NH2 + H2 O
OH
Рис. 7.6. Участь іону міді в активації молекули кисню
під час функціонування дофамінгідроксилази:
1 – відновлення Cu2+, що входить до складу активного центру дофамінгідроксилази,
до Cu+ за допомогою аскорбінової кислоти; 2 – взаємодія Cu+ з киснем
з утворенням пероксидної сполуки; 3 – перенесення гідроксильної групи
на молекулу дофаміну з утворенням норадреналіну
7.3.2. Коферменти
Як уже було зазначено, для прояву каталітичної активності біль-
шості ферментів необхідною є наявність коферменту. Виняток
становлять гідролітичні ферменти (протеази, ліпази, рибонуклеа-
за), котрі виконують свою функцію за відсутності коферменту.
Кофермент, локалізуючись у каталітичній ділянці активного
центру, бере безпосередню участь у хімічній реакції, виступаючи
399
Біохімія
як акцептор і донор хімічних груп, атомів, електронів. Кофер-

мент може бути зв'язаним з білковою частиною молекули кова-
лентними і нековалентними зв'язками. У першому випадку він
називається простетичною групою (ФАД, ФМН, біотин, ліпоєва
кислота тощо). Однак відомі приклади, коли кофермент приєд-
нується до ферменту нековалентними зв'язками настільки міцно,
що не дисоціює від білкової молекули, наприклад тіаміндифос-
фат. У другому випадку кофермент взаємодіє з ферментом тіль-
ки під час хімічної реакції і його можна розглядати як другий
субстрат. Прикладами є НАД+, НАДФ+.
Апофермент забезпечує специфічність дії й відповідає за ви-
бір типу хімічного перетворення субстрату. Один і той самий
кофермент, взаємодіючи з різними апоферментами, може брати
участь у різних хімічних перетвореннях субстрату. Наприклад,
піридоксальфосфат залежно від того, з яким апоферментом він
взаємодіє, бере участь у реакціях трансамінування або декарбо-
ксилювання амінокислот.
Хімічна природа коферментів, їхні функції у ферментативних
реакціях надзвичайно різноманітні. Традиційно до коферментів
відносять похідні вітамінів, хоча крім них існує значний клас не-
білкових сполук, які беруть участь у прояві каталітичної функції
ферментів. До коферментів належать такі сполуки:
 похідні вітамінів;
 геми, що входять до складу цитохромів, каталази, пероксида-
зи, гуанілатциклази, NO-синтази і є простетичною групою
ферментів;
 нуклеотиди – донори й акцептори залишку фосфорної кислоти;
 убіхінон, або кофермент Q, задіяний у перенесенні електро-
нів і протонів у дихальному ланцюзі;
 фосфоаденозилфосфосульфат, який бере участь у перене-
сенні сульфату;
 S-аденозилметіонін (SAM) – донор метильної групи;
 глутатіон, що бере участь в окисно-відновних реакціях.
Будову й функції цих коферментів докладно розглянуто у від-
повідних розділах підручника.
7.3.3. Мультисубстратні реакції

Більшість ферментів каталізує реакції, в яких бере участь більш
ніж один субстрат. У разі, якщо кофермент не є простетичною
групою, його також можна розглядати як ще один субстрат. Отже,
400
учасників ферментативної реакції може бути декілька: безпосере-

дньо фермент, кілька субстратів і кофермент. У таких випадках
механізм ферментативної реакції, як правило, може відбуватися
одним із двох шляхів: за механізмом "пінг-понг" (механізм подвій-
ного заміщення) або послідовним. Розглянемо їх обидва. Схематич-
но механізм "пінг-понг" можна зобразити наступним чином:
Р1 В
Е+А ЕА Е' Е'В Р2 + Е

Субстрат А, взаємодіючи з ферментом (Е), перетворюється на
продукт (Р1). У результаті перетворення фермент залишається не
в нативній формі, а в зміненій (Е') унаслідок модифікації кофер-
менту. Далі до активного центру Е' приєднується субстрат В,
який перетворюється на продукт (Р2) з вивільненням нативної
форми ферменту Е.
Хороший приклад механізму "пінг-понг" – це реакції транс-
амінування за участю ферментів амінотрансфераз (кофермент –
піридоксальфосфат). Амінотрансферази, відкриті радянським
ученим А.Е. Браунштейном, каталізують оборотні реакції пере-
несення аміногрупи з амінокислоти на кетокислоту. Механізм
"пінг-понг" такої реакції схематично зображено на рис. 7.7.
-КК1
ПФ Н2N—АК1 ПФ
Н2N
-КК2
ПФ ПФ
-КК2
Н2 N
Н2N—АК2
Рис. 7.7. Події в активному центрі амінотрансферази
як приклад механізму "пінг-понг":
кофермент піридоксальфосфат (ПФ), зв'язаний з ферментом, бере -аміногрупу
від першої амінокислоти (АК1), яка при цьому перетворюється в -кетокислоту
1 (КК1) і вивільнюється з активного центру ферменту. Далі до активного центру
ферменту приєднується -кетокислота 2 (КК2), яка забирає аміногрупу
від коферменту й перетворюється в -амінокислоту (АК2)
401
Біохімія
Інший приклад механізму "пінг-понг" – реакції дегідрування

за участю коферменту ФАД (флавінаденіндинуклеотид) або FMN
(флавінмононуклеотид), які міцно зв'язані з ферментом і, відпо-
відно, не можуть розглядатися як другий субстрат. Схематично
структуру цих коферментів і відповідні їм хімічні формули наве-
дено на рис. 7.8.
ФАД (флавінаденіндинуклеотид)
А
флавін
(ізоалаксазинове
кільце)
рибофлавін аденін
(вітамін В2)
спирт Р рибоза
рибітол Р
ФМН (флавінмононуклеотид) аденозинмонофосфат
Б
O
H3C N
NH
NH2
H3C N N O
HC OH N N
HC OH
N N
HC OH
HC OH
O O
H2C O P O P O CH2
OH OH O
OH OH
Рис. 7.8.Структура (А) і хімічна будова (Б) коферментів ФМН і ФАД
ФМН і ФАД беруть участь в окисно-відновних реакціях, акце-

птуючи 2 е– і 2 Н+ в ізоалаксазинове кільце.
Схему реакції дегідрування (як приклад механізму "пінг-понг"
за участю коферментів ФАД і ФМН) можна зобразити наступним
чином:
402
АН2 А
ФАД Е ФАДН2
В ВН2
де АН2 – донор водню, який окиснює субстрат 1; А – окиснена
форма субстрату 1; В – акцептор водню – субстрат 2; ВН2 – відно-
влена форма субстрату 2, (ФАД), (ФАДH2) – окиснена й відновле-
на форми коферменту ФАД, що входить до складу ферменту Е.
Як приклад ФАД-залежної реакції можна навести сукцинатде-
гідрогеназну реакцію. У цій реакції другим субстратом є убіхінон
– один із посередників у дихальному ланцюзі:
COO- COO-
CH2 CH
CH2 CH
COO- COO-
сукцинат фумарат
сукцинат-
ФАД дегідро- ФАДН
геназа
убіхінон убіхінол
O OH
H3C O CH3 H3C O CH3
H H2 H H2
C C H C C H
H3C O C C H3C O C C
H2 H2
O CH3 10
OH CH3 10
У випадку послідовного механізму для перебігу ферментної реа-

кції потрібна одночасна взаємодія двох субстратів. У такому разі
можливе приєднання субстратів двома різними шляхами, це:
 механізм упорядкованої взаємодії субстрату з активним
центром ферменту:
Р1 Р2
Е+А ЕА + В ЕАВ ЕР1Р2 ЕР2 Е

Першим до активного центру ферменту приєднується субстрат А,
полегшуючи приєднання субстрату В. Після хімічної модифікації та-
кож спостерігають певний порядок вивільнення продуктів реакції;
403
Біохімія
 механізм випадкової взаємодії субстрату з активним

центром ферменту:
Е+А ЕА + В ЕР2 Е + Р2
- Р1
ЕАВ ЕР1Р2
- Р2 ЕР1 Е + Р1
ЕВ + А
Е+В
Пріоритетності у взаємодії субстратів А і В з активним
центром ферменту немає (у кожного субстрату є свій центр зв'я-
зування в активному центрі). Також немає чіткої закономірності
у вивільненні продуктів реакції.
Прикладом послідовного впорядкованого механізму може бути
реакція дегідрування за участю коферментів НАД+, НАДФ+. Схе-
матично структуру та хімічні формули цих коферментів наведе-
но на рис. 7.9. Обидва коферменти функціонують як посередни-
ки в перенесенні двох електронів і одного протона від донора до
акцептора, а другого протона – у середовище:
O O
H H H
C С NН2
+2е–, +2Н+
DН2 + NH2 D+ + Н+
–2е–, –2Н+
N+ N
R R
НАД+ (НАДФ+) НАДН (НАДФН) + Н
окиснена форма відновлена форма
Донор і акцептор не обов'язково беруть участь в одному мета-
болічному шляху. Іншими словами, відновлена форма цих нуклео-
тидів діє як загальний пул електронів, утворений у результаті
окисних реакцій, і може бути використана в різних відновних
реакціях. Такі реакції називають спряженими:
Е1
АН2 А
НАД+ НАДН + Н+
В ВН2
Е2
де АН2 – донор водню, відновлена форма субстрату 1; А – окис-
нена форма субстрату 1; В – акцептор водню – другий субстрат;
404
ВН2 – відновлена форма субстрату 2; НАД+, НАДH – окиснена й

відновлена форми коферменту; Е1 і Е2 – ферменти.
А НАД+ (нікотинамідаденіндинуклеотид)
нікотинамід
аденін
(вітамін)
рибоза Р Р рибоза
аденозинмонофосфат
два нуклеотиди додаткова

NH2 фосфатна
Б група
O в НАДФ+
N N
C
NH2 N N
O O
N+
H2C O P O P O CH2
O O
OH OH O
H
OH OH OH OH P OH
OH
НАД+
НАДФ+
Рис. 7.9. Структура (А) і хімічна будова (Б) коферментів НАД+ і НАДФ+
Дві ферментативні реакції, які каталізуються ферментами Е1 і Е2,

спряжені одна з одною за допомогою НАД+, що слугує субстра-
том у кожному з цих випадків. Для першого ферменту субстра-
том є окиснена форма НАД +, як другий субстрат виступає донор
водню (приклад послідовних реакцій), а продуктом є відновлена
форма НАД; для Е2 – навпаки. Як приклад можна розглянути
наступні спряжені реакції, де Е1 – гліцеральдегідфосфатдегідро-
геназа, Е2 – лактатдегідрогеназа:
405
Біохімія
O
H O
C 
C O PO3 2-
HC OH HC OH
H2C O PO3 2- H2 C ~ PO3 2-

O
Е1 + Н3РО4
гліцеральдегід-3-фосфат 1,3-біфосфогліцерат
(донор водню)
НАДН + Н+
НАД+ (проміжний акцептор
водню)
піруват лактата
Е2 (кінцевий акцептор водню)
CH3 COO-
C O HC OH
COOH
– CH3
7.4. Механізм дії ферментів
7.4.1. Енергетичні зміни під час хімічних реакцій

Механізм дії ферментів може розглядатися з двох позицій: як
зміни енергетики хімічних реакцій і як події в активному центрі.
Будь-які хімічні реакції відбуваються, підпорядковуючись двом ос-
новним законам термодинаміки: закону збереження енергії та зако-
ну ентропії. Згідно з ними загальна енергія хімічної системи та її
оточення залишається постійною, при цьому хімічна система прагне
до зменшення впорядкованості (збільшення ентропії). Для розуміння
енергетики хімічної реакції недостатньо знати енергетичний баланс
початкових і кінцевих реагентів, необхідно враховувати зміни енер-
гії в процесі даної хімічної реакції та роль ферментів у динаміці цьо-
го процесу. Розглянемо реакцію розкладу вугільної кислоти:
Н2СО3  Н2О + СО2
Вугільна кислота є слабкою; реакція її розкладу відбувається за
звичайних умов, якщо її молекули мають енергію, що перевищує
певний рівень, який називається енергією активації – Еа (рис. 7.10).
406
Вільна енергія
перехідний стан
Еа енергія
активації
менш
стабільний стан
Н2СО3 зміна
вільної
G енергії
більш
стабільний стан
Н2О + СО2
Час
Рис. 7.10. Зміни вільної енергії під час розкладу вугільної кислоти
Енергією активації називають додаткову кількість кінетичної

енергії, необхідну молекулам речовини для того, щоб вони вступи-
ли в реакцію. Після досягнення цього енергетичного бар'єра в мо-
лекулі відбуваються зміни, які викликають перерозподіл хімічних
зв'язків і утворення нових сполук. Говорять, що молекули з Еа пе-
ребувають у перехідному стані. Різницю енергій між вихідним ре-
агентом Н2СО3 і кінцевими сполуками Н2О і СО2 називають змі-
ною вільної енергії реакції ΔG. Молекули Н2О і СО2 – стабільніші,
ніж Н2СО3, тобто їхня енергія менша й за звичайних умов вони
практично не реагують. Виділена в результаті цієї реакції енергія
розсіюється у вигляді тепла в навколишньому середовищі.
Чим більше молекул мають енергію, що перевищує рівень Еа,
тим швидше відбувається перебіг хімічної реакції. Підвищити її
швидкість можна нагріванням. При цьому збільшується енергія
реагуючих молекул. Але для живих організмів високі температу-
ри є згубними, тому в клітині для прискорення хімічних реакцій
використовуються ферменти. Вони забезпечують високу швид-
кість реакцій за оптимальних умов, що існують у клітині, шляхом
зниження рівня Еа. Отже, ферменти знижують висоту енергети-
чного бар'єра, у результаті зростає кількість реакційноздатних
молекул, а отже, збільшується швидкість реакції.
У механізмі ферментативного каталізу вирішальне значення
має утворення нестійких проміжних сполук – ферментосубстра-
тного комплексу ES, що піддається перетворенню в нестабільний
перехідний комплекс ЕР, який практично миттєво розпадається
на вільний фермент і продукт реакції.
407
Біохімія
Біологічні каталізатори (ферменти) не змінюють вільну енергію

субстратів і продуктів, а отже, не змінюють рівновагу реакції
(рис. 7.11). Фермент, виконуючи функції каталізатора хімічної реак-
ції, підпорядковується загальним законам каталізу й має всі власти-
вості, характерні для небіологічних каталізаторів, однак існують і
відмінні властивості, пов'язані з особливостями будови ферментів.
Вільна енергія
Еа
Е'а
початкові
субстрати
кінцеві
продукти
Час
Рис. 7.11. Зміна вільної енергії під час хімічної реакції,
що каталізується й не каталізується ферментами:
Еа – енергія активації некаталізованої реакції;
Е'а – енергія активації каталізованої ферментом реакції.
Фермент знижує енергію активації Еа, тобто знижує
висоту енергетичного бар'єру, в результаті зростає частка
реакційноздатних молекул, отже, збільшується швидкість реакції
Схожість ферментів з небіологічними каталізаторами:

 ферменти каталізують енергетично можливі реакції;
 енергія хімічної системи залишається постійною;
 під час каталізу напрямок реакції не змінюється;
 ферменти не витрачаються в процесі реакції.
Відмінності ферментів від небіологічних каталізаторів:
 швидкість ферментативних реакцій вища, ніж реакцій, що
каталізуються небілковими каталізаторами;
 ферменти володіють високою специфічністю;
 ферментативна реакція відбувається в клітині, тобто за тем-
ператури 37 ºС, постійного атмосферного тиску й фізіологіч-
ного значення рН;
 швидкість ферментативної реакції може регулюватися.
408
7.4.2. Етапи ферментативного каталізу

Формування ферментосубстратного комплексу. Той факт,
що ферменти є високоспецифічними, дозволив у 1890 р. висуну-
ти гіпотезу, згідно з якою активний центр ферменту є компле-
ментарним субстрату, тобто відповідає йому як "ключ замку".
Після взаємодії субстрату ("ключ") з активним центром ("замок")
відбуваються хімічні перетворення субстрату на продукт. Акти-
вний центр при цьому розглядався як стабільна, жорстко детер-
мінована структура.
У 1959 р. був запропонований інший варіант гіпотези "ключ–
замок", що пояснює події в активному центрі ферменту. За цією
гіпотезою активний центр є гнучкою структурою щодо субстра-
ту. Останній, взаємодіючи з активним центром ферменту,
викликає зміну його конформації, приводячи до формування
ферментосубстратного комплексу, сприятливого для хімічної мо-
дифікації субстрату. При цьому молекула субстрату також
змінює свою конформацію, що забезпечує вищу ефективність
ферментативної реакції. Ця "гіпотеза індукованої відповідності"
пізніше отримала експериментальні докази.
Послідовність подій під час ферментативного каталізу.
Процес ферментативного каталізу умовно можна поділити на
такі етапи (рис. 7.12).
S
Р1 Р2
Е Е Е Е
Е
Е+S ЕS ЕР Е+Р
І ІІ ІІІ ІV
Рис. 7.12. Етапи ферментативного каталізу:

І – етап зближення й орієнтації субстрату відносно активного центру
ферменту; ІІ – утворення ферментосубстратного комплексу (ES)
у результаті індукованої відповідності; ІІІ – деформація субстрату
й утворення нестабільного комплексу фермент – продукт (ЕР);
IV – розпад комплексу (ЕР) з вивільненням продуктів реакції
з активного центру ферменту та звільнення ферменту
409
Біохімія
Перший, другий і четвертий етапи каталізу нетривалі й зале-

жать від концентрації субстрату (для першого етапу) і від конс-
тант зв'язування лігандів в активному центрі ферменту (для пер-
шого й третього етапів). Зміни енергетики хімічної реакції на цих
етапах незначні. Третій етап найповільніший; його тривалість
залежить від енергії активації хімічної реакції. На цій стадії від-
бувається розрив зв'язків у молекулі субстрату, утворення нових
зв'язків і формування молекули продукту.
Роль активного центру у ферментативному каталізі. У ре-
зультаті досліджень було установлено: молекула ферменту, як
правило, у багато разів більша за молекулу субстрату, що підда-
ється хімічному перетворенню цим ферментом. У контакт із суб-
стратом вступає лише невелика частина молекули ферменту, за-
звичай від 5 до 10 амінокислотних залишків, які формують його
активний центр. Роль інших амінокислотних залишків полягає в
забезпеченні правильної конформації молекули ферменту для
оптимального перебігу хімічної реакції.
Активний центр на всіх етапах ферментативного каталізу не
можна розглядати як пасивну ділянку для зв'язування субстрату.
Це комплексна молекулярна "машина", яка використовує різно-
манітні хімічні механізми, що сприяють перетворенню субстрату
на продукт.
В активному центрі ферменту субстрати розміщуються таким
чином, щоб задіяні в реакції функціональні групи субстратів
розташовувались безпосередньо одна біля одної. Цю властивість
активного центру називають ефектом зближення й орієнтації
реагентів. Таке впорядковане розміщення субстратів викликає
зменшення ентропії та, як наслідок, зниження енергії активації
(Еа), що визначає каталітичну активність ферментів. Активний
центр ферменту також сприяє дестабілізації міжатомних зв'язків
у молекулі субстрату, що полегшує перебіг хімічної реакції та
утворення продуктів. Цю властивість активного центру назива-
ють ефектом деформації субстрату (рис. 7.12).
7.4.3. Молекулярні механізми ферментативного каталізу

Механізми ферментативного каталізу визначаються роллю функ-
ціональних груп активного центру ферменту в хімічній реакції пе-
ретворення субстрату на продукт. Виділяють два основні механізми
ферментативного каталізу: кислотно-основний і ковалентний.
410
Концепція кислотно-основного каталізу пояснює ферментатив-

ну активність участю в хімічній реакції кислотних груп (донорів
протонів) і/або основних груп (акцепторів протонів). Кислотно-
основний каталіз – явище, яке часто зустрічається. Амінокислотні
залишки, що входять до складу активного центру, мають функціо-
нальні групи, які виявляють властивості як кислот, так і основ.
До амінокислот, що беруть участь у кислотно-основному ката-
лізі, насамперед належать Цис, Тир, Сер, Ліз, Глу, Асп і Гіс. Їхні
радикали у протонованій формі – кислоти (донори протону), у
депротонованій – основи (акцептори протонів). Завдяки цій вла-
стивості функціональних груп активного центру ферменти ста-
ють унікальними біологічними каталізаторами, на відміну від
небіологічних каталізаторів, здатних виявляти або кислотні, або
основні властивості. Як приклад кислотно-основного каталізу,
в якому кофакторами є Zn2+, а як кофермент використовується
молекула НАД+, наведемо фермент алкогольдегідрогеназу печін-
ки, що каталізує реакцію окиснення спирту (див. рис. 7.13):
С2Н5ОН + НАД+  CH3–COH + НАДH + H+
ділянка зв'язування етанолу
H H H
H 3C C H H H 3C C H H
H 3C C H H
+ - O - O O
+
H O H O H+ O
C C C
NH2 NH2 NH 2
Zn2+ N+ Zn 2+ N+ Zn 2+ N
R R R
ділянка зв'язування
НАД+
І ІІ ІІІ
Рис. 7.13. Механізм кислотно-основного каталізу
на прикладі алкогольдегідрогенази печінки:
І – молекула етилового спирту має центр зв'язування, що забезпечує
гідрофобну взаємодію активного центру та метильної групи спирту;
ІІ – позитивно заряджений атом цинку сприяє відщепленню протона
від спиртової групи етанолу з утворенням негативно зарядженого атома кисню.
Від'ємний заряд перерозподіляється між атомом кисню й сусіднім атомом
водню, який потім у вигляді гідрид-іону переноситься на четвертий вуглецевий
атом нікотинаміду коферменту НАД+; ІІІ – у результаті формується
відновлена форма НАДH та оцтовий альдегід
Ковалентний каталіз заснований на атаці нуклеофільних
(негативно заряджених) або електрофільних (позитивно зарядже-
них) груп активного центру ферменту молекулами субстрату з
411
Біохімія
формуванням ковалентного зв'язку між субстратом і кофермен-

том або функціональною групою амінокислотного залишку (як
правило, однією) активного центру ферменту.
Дія серинових протеаз, таких як трипсин, хімотрипсин і тром-
бін, – приклад механізму ковалентного каталізу, коли ковалент-
ний зв'язок утворюється між субстратом і амінокислотним залиш-
ком серину активного центру ферменту. Термін "серинові проте-
ази" пов'язаний з тим, що амінокислотний залишок серину вхо-
дить до складу активного центру всіх цих ферментів і бере участь
безпосередньо в каталізі. Розглянемо механізм ковалентного ката-
лізу на прикладі хімотрипсину, який здійснює гідроліз пептидних
зв'язків під час перетравлювання білків у дванадцятипалій киш-
ці. Субстратами хімотрипсину слугують пептиди, які містять амі-
нокислоти з ароматичними і циклічними гідрофобними радика-
лами (Фен, Тир, Три), що вказує на участь гідрофобних сил у фор-
муванні ферментосубстратного комплексу. Механізм ковалентно-
го каталізу хімотрипсину зображено на рис. 7.14.
O O
Асп10 C O H Асп10 C O H
N N Сер195
Гіс57 Гіс57
N H O Сер195
N H O
H H H H
C C N C C N C C N C C N
O R' H O R H O R' H O R H
пептид продукт 1 ацилхімо-
трипсин
O O
Асп10 C O H Асп10 C O H
N N
Гіс57 Гіс57
N H O Сер195 N
H O H Сер195
C C N H O-
O R H H
O C C N
H O R H
продукт 2
Рис. 7.14. Механізм ковалентного каталізу
в активному центрі хімотрипсину
412
Радикали Асп102, Гіс57 і Сер195 беруть участь безпосередньо в

акті каталізу. Унаслідок нуклеофільної атаки пептидного зв'язку
субстрату відбувається розрив цього зв'язку з утворенням кова-
лентно-модифікованого серину – ацилхімотрипсину. Інший пеп-
тидний фрагмент вивільнюється внаслідок розриву водневого
зв'язку між пептидним фрагментом і Гіс57 активного центру хі-
мотрипсину. Завершальний етап гідролізу пептидного зв'язку
білків – деацилювання хімотрипсину в присутності молекули во-
ди з вивільненням другого фрагменту гідролізованого білка і ви-
хідної форми ферменту.
7.5. Основи кінетики ферментативних реакцій
Кінетика ферментативних реакцій – розділ ензимології, що

вивчає залежність швидкості хімічних реакцій, які каталізують-
ся ферментами, від хімічної природи реагуючих речовин, а та-
кож від факторів навколишнього середовища.
Для вимірювання каталітичної активності ферментів викорис-
товують такі показники, як швидкість реакції або активність фер-
менту. Швидкість ферментативної реакції визначається зміною
кількості молекул субстрату або продукту за одиницю часу. Швид-
кість ферментативної реакції – це міра каталітичної активності фер-
менту, її позначають як активність ферменту. Математично швид-
кість ферментативної реакції виражається в зміні концентрації суб-
страту (зменшення) або продукту (збільшення) за одиницю часу:
dS dP 
V 
t t
На початковому етапі [t0 – t1] швидкість реакції є прямо про-
порційною часу й має лінійну залежність. Графічно зміну швид-
кості ферментативної реакції визначають тангенсом кута нахилу
дотичної до кривої профілю реакції. Чим більший кут нахилу,
тим більша зміна швидкості реакції (рис. 7.15).
У реакціях, які каталізуються ферментами 1 і 2, початкова
швидкість реакції, каталізованої ферментом 1, є нижчою, ніж
швидкість реакції, каталізованої ферментом 2, тому що тангенс
кута нахилу дотичної до кривої профілю реакції, проведеної з
точки "0", у другого ферменту вищий, як у випадку накопичення
продукту (А), так і у випадку витрати субстрату (Б).
413
Біохімія
[Р]
А [S] Б
2
час час
t0 t1 tx
Рис. 7.15. Залежність накопичення продукту (А)
і витрати субстрату (Б) від часу (тривалості) перебігу реакцій 1, 2
Після певного часу зміна швидкості ферментативної реакції в

експериментальних умовах зменшується, про що свідчить зміна
кута нахилу дотичної в момент часу t. Зниження швидкості фер-
ментативної реакції може відбуватися за рахунок ряду факторів:
зменшення концентрації субстрату, збільшення концентрації
продукту, який може проявляти інгібуючу дію, можуть відбува-
тися зміни рН розчину, інактивація ферменту тощо.
На етапі [t1 – tх] швидкість реакції змінюється нелінійно залеж-
но від часу. Тому для визначення швидкості ферментативної ре-
акції найчастіше досліджують зміни швидкості на початковому
етапі [t0 – t1], де спостерігають лінійну зміну концентрації продукту
(або субстрату).
Швидкість ферментативної реакції залежить від низки фак-
торів, таких як кількість і активність ферментів, концентрація
субстрату, температура середовища, рН розчину, присутність
регуляторних молекул (активаторів та інгібіторів). Розглянемо
вплив цих факторів на швидкість ферментативної реакції.
7.5.1. Залежність швидкості ферментативної реакції

від концентрації ферментів
При проведенні ферментативної реакції в умовах надлишку суб-
страту швидкість реакції буде залежати від концентрації ферменту.
Графічна залежність такої реакції має вигляд прямої лінії (рис. 7.16).
414
початкова швидкість
концентрація ферменту
Рис. 7.16. Залежність швидкості ферментативної реакції
від концентрації ферменту
Проте кількість ферменту часто неможливо визначити в абсолю-

тних величинах, тому на практиці використовують умовні величи-
ни, які характеризують активність ферменту: одна міжнародна
одиниця активності (МО) відповідає такій кількості ферменту, яка
каталізує перетворення 1 мкмоль субстрату за 1 хв за оптимальних
умов проведення ферментативної реакції. Оптимальні умови інди-
відуальні для кожного ферменту й залежать від температури сере-
довища, рН розчину за відсутності активаторів та інгібіторів:
1 мкмоль перетвореного субстрату
1 МО =
1 хвилина
Кількість одиниць активності (nМО) визначають за формулою
кількість перетвореного субстрату (мкмоль)
nМО =
час (хв)
У 1973 р. було прийнято нову одиницю активності фермен-
тів: 1 катал (кат), що відповідає такій кількості каталізатора,
яка перетворює 1 моль субстрату за 1 с. Кількість каталів ви-
значають за формулою
кількість перетвореного субстрату (моль)
nкатал = час (с)
Міжнародна одиниця ферментативної активності МО пов'яза-
на з каталом наступними рівностями:
1 кат = 1 моль S/с = 60 моль S/хв = 60106 мкмоль/хв = 6×107 МО,
1 МО = 1 мкмоль/хв = 1/60 мкмоль/с = 1/60 мк кат = 16,67 нкат.
У медичній і фармацевтичній практиці для оцінки активності
ферментів часто використовують міжнародні одиниці активнос-
ті – МО. Для оцінки кількості молекул ферменту серед інших біл-
415
Біохімія
ків даної тканини визначають питому активність (ПА) ферменту,

що чисельно дорівнює кількості одиниць активності ферменту
(nМО) у зразку тканини на масу [мг] білка в цій тканині:
кількість перетвореного субстрату (мкмоль)
ПА = час (хв) · кількість білка (мг)
За питомою активністю оцінюють очищення ферменту: чим
менше сторонніх білків, тим вища питома активність.

від температури середовища
Підвищення температури до певної межі впливає на швидкість
ферментативної реакції, подібно до впливу температури на будь-
яку хімічну реакцію. З підвищенням температури прискорюється
рух молекул, що приводить до підвищення ймовірності взаємодії
реагуючих речовин. Крім того, температура може підвищувати
енергію реагуючих молекул, що також веде до прискорення реак-
ції. Але швидкість хімічної реакції, яка каталізується ферментами,
має свій температурний оптимум, перевищення якого супрово-
джується зниженням ферментативної активності, що виникає че-
рез термічну денатурацію білкової молекули (рис. 7.17).
максимальна
каталітична активність
каталітична каталітична
V, мкмоль/хв
активність активність
зростає знижується
20 40 60
Температура, С
Рис. 7.17. Залежність швидкості
ферментативної реакції (V) від температури
416
Для більшості ферментів людини оптимальною є температу-

ра 37–38 ºС. Але в природі існують і термостабільні ферменти.
Скажімо, Taq-полімераза, виділена з мікроорганізмів, котрі жи-
вуть у гарячих джерелах, не інактивується при підвищенні тем-
ператури до 95 ºС. Цей фермент використовують у науково-
практичній медицині для молекулярної діагностики захворювань
з використанням методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

від рН середовища
Активність ферментів залежить від рН розчину, в якому від-
бувається ферментативна реакція. Для кожного ферменту існує
значення рН, при якому спостерігається його максимальна ак-
тивність. Відхилення від оптимального значення рН приводить
до зниження ферментативної активності.
Вплив рН на активність ферментів пов'язаний з іонізацією фун-
кціональних груп амінокислотних залишків даного білка, які забез-
печують оптимальну конформацію активного центру ферменту.
При відхиленні рН від оптимальних значень відбувається зміна іо-
нізації функціональних груп молекули білка. Наприклад, унаслідок
закислення середовища відбувається протонування вільних аміно-
груп ( NH3 ), а внаслідок залуження – відщеплення протону від кар-
боксильних груп ( COO ). Це приводить до зміни конформації мо-
лекули ферменту й активного центру; отже, порушується приєд-
нання субстрату, кофакторів і коферментів до активного центру.
Крім того, рН середовища може впливати на ступінь іонізації або
просторову організацію субстрату, що також впливає на спорідне-
ність субстрату до активного центру. При значному відхиленні від
оптимального значення рН може відбуватися денатурація білкової
молекули з повною втратою ферментативної активності.
Оптимум значення рН у різних ферментів різний (рис. 7.18).
Ферменти, які працюють у кислих умовах середовища (напри-
клад, пепсин у шлунку або лізосомальні ферменти), еволюційно
набувають конформації, що забезпечує роботу ферменту за кис-
лих значень рН. Однак більша частина ферментів організму лю-
дини має оптимум рН, близький до нейтрального, що збігається з
фізіологічним значенням рН (табл. 7.1).
417
Біохімія
V лужна
пепсин трипсин фосфатаза
рН
2 4 6 8 10 12
Рис. 7.18. Залежність швидкості ферментативної реакції (V)
від рН середовища
Т а б ли ц я 7 . 1
Оптимальні значення рН для деяких ферментів
Фермент Оптимальне значення рН
Пепсин 1,5–2,0
Піруваткарбоксилаза 4,8
Каталаза 6,8–7,0
Фумараза 6,5
Уреаза 6,8–7,2
Карбоксипептидаза 7,5
Трипсин 6,5–7,5
Аргіназа 9,5–9,9

від кількості субстрату
Якщо концентрацію ферментів залишити постійною, змінюю-
чи тільки кількість субстрату, то графік швидкості ферментативної
реакції описують гіперболою (рис. 7.19).
При збільшенні кількості субстрату початкова швидкість зрос-
тає. Коли фермент стає повністю насиченим субстратом, тобто
відбувається максимально можливе за даної концентрації фер-
менту формування ферментосубстратного комплексу, спостеріга-
ють найбільшу швидкість утворення продукту. Подальше підви-
щення концентрації субстрату не зумовлює збільшення утворен-
ня продукту, тобто швидкість реакції не зростає. Цей стан від-
повідає максимальній швидкості реакції Vmax. Отже, концентра-
418
ція ферменту є лімітуючим фактором в утворенні продукту. Це

спостереження стало основою ферментативної кінетики, розроб-
леної вченими Л. Міхаелісом і М. Ментен у 1913 р.
Vmах
Початкова швидкість
½Vmах
[S]
Кm
Рис. 7.19. Залежність швидкості реакції від концентрації субстрату (S).
Vmax – максимальна швидкість реакції за даної концентрації ферменту
в оптимальних умовах проведення реакції; Km – константа Міхаеліса
Ферментний процес можна виразити таким рівнянням:

k1 k2
Е+S ЕS Е+Р
k–1
де k1 – константа швидкості утворення ферментосубстратного ком-
плексу; k–1 – константа швидкості зворотної реакції, розпаду фер-
ментосубстратного комплексу; k2 – константа швидкості утворен-
ня продукту реакції.
Наступне співвідношення констант швидкостей (k–1 + k2)/k1
називають константою Міхаеліса й позначають Km. Швидкість ре-
акції пропорційна концентрації ферментосубстратного комплек-
су ES, а швидкість утворення ES залежить від концентрації суб-
страту й концентрації вільного ферменту. На концентрацію ES
впливає швидкість формування і розпаду ES. Найбільша швид-
кість реакції спостерігається в тому випадку, коли всі молекули
ферменту перебувають у комплексі із субстратом, тобто фермен-
тосубстратному комплексі ES, тобто [E] = [ES]. Залежність швид-
кості ферментативної реакції від концентрації субстрату виража-
ється наступним рівнянням (математичне виведення цієї форму-
ли можна знайти в посібниках з ферментативної кінетики):
419
Біохімія
Vmax S
V .
K m  S
Це рівняння отримало назву рівняння Міхаеліса – Ментен.
Якщо швидкість реакції дорівнює половині максимальної, Km
= [S] (рис. 7.19). Таким чином, константа Міхаеліса чисельно до-
рівнює концентрації субстрату, за якої досягається половина
максимальної швидкості. Рівняння Міхаеліса – Ментен є основ-
ним рівнянням ферментативної кінетики, що описує залежність
швидкості ферментативної реакції від концентрації субстрату.
Якщо концентрація субстрату значно більша Km (S >> Km), то
збільшення концентрації субстрату на величину Km практично не
впливає на суму (Km + S), її можна вважати рівною концентрації
субстрату. Відповідно, швидкість реакції стає рівною максима-
льній швидкості: V = Vmax. За цих умов реакція має нульовий по-
рядок, тобто не залежить від концентрації субстрату. Можна
зробити висновок, що Vmax – величина постійна для даної концен-
трації ферменту й не залежить від концентрації субстрату.
Якщо концентрація субстрату значно менша за Km (S << Km), то
сума (Km + S) приблизно дорівнює Km, відповідно, V = Vmax[S]/Km,
тобто в даному випадку швидкість реакції прямо пропорційна
концентрації субстрату (реакція має перший порядок).
Vmax і Km – кінетичні характеристики ефективності дії ферменту.
Vmax – характеристика каталітичної активності ферменту й
має розмірність швидкості ферментативної реакції моль/л, тобто
визначає максимальну можливість утворення продукту за даної
концентрації ферменту й за умов надлишку субстрату.
Km характеризує спорідненість даного ферменту до даного
субстрату і є величиною постійною, яка не залежить від концен-
трації ферменту. Чим менша Km, тим більшою є спорідненість
ферменту до даного субстрату, тим вища початкова швидкість
реакції і навпаки, чим більша Km, тим менша початкова швид-
кість реакції, тим менша спорідненість ферменту до субстрату.
На рис. 7.20 показано залежність швидкості двох ферментатив-
них реакцій (1 і 2) від концентрації субстрату. Константа Міхаеліса
першого ферменту менша константи Міхаеліса другого ферменту
(Km1 < Km2). Отже, спорідненість першого ферменту до субстрату є
вищою, ніж у другого, і початкова швидкість реакції, що каталізу-
ється першим ферментом, вища порівняно з другим ферментом.
420
Vmах
1 2
½Vmах
[S]
Km1 Km2
Рис. 7.20. Вплив різних концентрацій субстрату
на швидкість реакції, що каталізується ферментами 1 і 2
7.6. Інгібування ферментативної активності
Під терміном інгібування ферментативної активності розу-

міють зниження каталітичної активності в присутності певних
речовин – інгібіторів. До інгібіторів відносять речовини, котрі
викликають зниження активності ферменту. Потрібно відміти-
ти, що всі денатуруючі агенти також викликають зменшення
швидкості будь-якої ферментативної реакції внаслідок неспе-
цифічної денатурації білкової молекули, тому денатуруючі аген-
ти до інгібіторів не відносять.
Інгібітори викликають велику зацікавленість під час ви-
вчення механізмів ферментативного каталізу, допомагають
установити роль окремих ферментів у метаболічних шляхах
організму. В основі дії багатьох лікарських препаратів і отрут
лежить інгібування активності ферментів, тому знання меха-
нізмів цього процесу є дуже важливим для молекулярної
фармакології і токсикології. Інгібітори здатні взаємодіяти з
ферментами з різним ступенем міцності. На основі цього роз-
різняють оборотне й необоротне інгібування. За механізмом
дії інгібітори поділяють на конкурентні та неконкурентні.
421
Біохімія
7.6.1. Оборотне інгібування

Оборотні інгібітори зв'язуються з ферментами слабкими неко-
валентними зв'язками і за певних умов легко відокремлюються
від ферменту. Є два види оборотного інгібування – конкурентне
й неконкурентне.
Конкурентне інгібування. Для нього характерне оборотне
зниження швидкості ферментативної реакції, викликане інгібіто-
ром, що зв'язався з активним центром ферменту й перешкоджає
утворенню ферментосубстратного комплексу. Такий тип інгібуван-
ня спостерігають, коли інгібітор є структурним аналогом субстрату.
У результаті даного типу інгібування виникає конкуренція молекул
субстрату й інгібітору за місце зв'язування в активному центрі фе-
рменту. У такому випадку з ферментом взаємодіє або субстрат, або
інгібітор, утворюючи комплекси фермент – субстрат (ES) або фер-
мент – інгібітор (ЕІ). Унаслідок формування комплексу ферменту та
інгібітору продукт реакції не утворюється (рис. 7.21). Для конкуре-
нтного типу інгібування справедливі такі рівняння:
E + S  ES  E + P
E + I  EI
Класичний приклад конкурентного інгібування – інгібування сук-
цинатдегідрогеназної реакції малоновою кислотою (рис. 7.22).
Остання є структурним аналогом сукцинату (наявність двох карбо-
ксильних груп) і може також взаємодіяти з активним центром сук-
цинатдегідрогенази. Але відщеплення двох атомів водню від мало-
нової кислоти неможливе, отже, швидкість реакції знижується.
Конкурентні інгібітори зменшують швидкість хімічної реакції.
Конкурентний інгібітор підвищує Km для даного субстрату (змен-
шує спорідненість субстрату до ферменту). Це означає, що в
присутності конкурентного інгібітору необхідна велика концент-
рація субстрату для досягнення ½ Vmax.
Збільшення співвідношення концентрації субстрату та інгібі-
тору знижує ефективність інгібування. При значно вищих кон-
центраціях субстрату інгібування повністю зникає, оскільки
активні центри всіх молекул ферменту знаходитимуться пере-
важно в комплексі із субстратом.
Багато лікарських препаратів чинять свій терапевтичний
вплив за механізмом конкурентного інгібування. Так, четвер-
тинні амонієві основи інгібують ацетилхолінестеразу, яка каталі-
зує реакцію гідролізу ацетилхоліну на холін і оцтову кислоту:
422
H3 C O
H2 H2 ацетилхолінестераза
H3C N+ C C O C CH3 + H2O
H3 C
H3C O
H2 H2
H3C N+ C C OH + HO C CH3
H3C холін оцтова кислота
S І
ДЗ КД ДЗ
Е+S+І
S І
ДЗ КД ДЗ ДЗ КД ДЗ
Е Е
ЕS ЕІ
Р1 Р2
Е+Р
Рис. 7.21. Схема конкурентного інгібування активності ферменту:
ДЗ – ділянка зв'язування; КД – каталітична ділянка
423
Біохімія
ФАД
H H сукцинатдегідрогеназа
І
C C
O C C O
H H сукцинат
O- O-
ФАДН2 ФАД
H H
C C O C C C O
O C C O
H
O- O- H O-
O-
ІІ ІІІ
Рис. 7.22. Приклад конкурентного інгібування
сукцинатдегідрогенази малоновою кислотою:
І – сукцинат зв'язується з активним центром ферменту сукцинатдегідрогенази;
ІІ – під час ферментативної реакції відбувається відщеплення двох атомів водню
від сукцинату й приєднання їх до коферменту ФАД. У результаті утворюється
фурамат, який звільняється з активного центру сукцинатдегідрогенази;
ІІІ – малонова кислота – структурний аналог сукцинату, вона також зв'язується
з активним центром сукцинатдегідрогенази.
При цьому хімічна реакція не відбувається
Унаслідок додавання інгібіторів активність ацетилхолінестера-

зи зменшується, концентрація ацетилхоліну (субстрату) збільшу-
ється, що супроводжується посиленням проведення нервового
імпульсу. Інгібітори холінестерази використовують у лікуванні
м'язової дистрофії. Ефективні антихолінестеразні препарати –
прозерин, ендрофоній тощо (рис. 7.23).
Як інгібітори ферментів за конкурентним механізмом у ме-
дичній практиці використовують речовини, які називаються
антиметаболітами. Ці сполуки, будучи структурними аналога-
ми природних субстратів, викликають, з одного боку, конкурен-
тне інгібування ферментів і, з іншого, можуть використовувати-
ся цими самими ферментами як псевдосубстрати, що приводить
до синтезу аномальних продуктів, які не є функціонально актив-
ними. У результаті спостерігається зниження швидкості певних
метаболічних шляхів.
424
гідроліз ефірного зв'язку
СН3 СН3
+N СН2 СН2 О С О Н
Н3С СН3
О
А
- ділянка каталітична
зв'язування ділянка
ацетилхолінестераза
Н3С СН3
СН3 N
+N О С О
Н3С СН3
О
Б
-
С2Н5
+N ОН Н
Н3С СН3
О
В
-
Рис. 7.23. Схема активного центру ацетилхолінестерази:

А – приєднання ацетилхоліну в активному центрі ферменту.
Стрілкою вказано місце гідролізу ефірного зв'язку в молекулі
ацетилхоліну; Б – приєднання конкурентного інгібітору – прозерину
в активному центрі ферменту. Указано місце гідролізу прозерину,
але реакція проходить набагато повільніше, ніж з ацетилхоліном;
В – приєднання конкурентного інгібітору ендорфонію до активного
центру ферменту. Ендорфоній зв'язується в активному центрі
ацетилхолінестерази, перешкоджаючи приєднанню ацетилхоліну
Як лікарські препарати використовують такі антиметаболіти:
сульфаніламідні препарати (аналоги параамінобензойної кисло-
ти), що застосовуються для лікування інфекційних хвороб, ана-
логи нуклеотидів для лікування онкологічних захворювань.
425
Біохімія
Неконкурентне інгібування. Цим терміном називають та-

ке інгібування ферментативної реакції, за якого інгібітор вза-
ємодіє з ферментом у ділянці, відмінній від активного центру
(рис. 7.24). Неконкурентні інгібітори не є структурними анало-
гами субстратів.
S І
Е
Е+S+І
активний
S
центр не
S комплементарний
до субстрату
І
Е Е
ЕS ЕІ
Р1 Р2
Е
Е+Р
Рис. 7.24. Схема неконкурентного інгібування активності ферменту
Неконкурентний інгібітор може зв'язуватися або з ферментом,

або з ферментосубстратним комплексом, утворюючи неактив-
ний комплекс. Приєднання неконкурентного інгібітору викликає
зміну конформації молекули таким чином, що порушується вза-
ємодія субстрату з активним центром ферменту. Це призводить
до зниження швидкості ферментативної реакції.
Кінетичну залежність неконкурентного інгібування зображено
на рис. 7.25. Цей тип інгібування характеризується зниженням
Vmax ферментативної реакції та зменшенням спорідненості суб-
страту до ферменту, тобто збільшенням Km.
426
Vmax 1
½Vmax
'Vmax 2
½'Vmax
[S]
Km 'Km
Рис. 7.25. Вплив неконкурентного інгібітору на швидкість
ферментативної реакції залежно від концентрації субстрату:
1 – за відсутності змішаного неконкурентного інгібітору; 2 – у присутності
змішаного неконкурентного інгібітору; Vmax – максимальна швидкість реакції
за відсутності інгібітору; 'Vmax – максимальна швидкість реакції
в присутності інгібітору; Km – константа Міхаеліса за відсутності інгібітору; '
Km – константа Міхаеліса в присутності інгібітору
7.6.2. Необоротне інгібування

Необоротне інгібування спостерігають при утворенні ковален-
тних стабільних зв'язків між молекулою інгібітору та ферменту.
Найчастіше модифікації зазнає активний центр ферменту. У ре-
зультаті фермент не може виконувати каталітичну функцію.
До необоротних інгібіторів належать іони важких металів, на-
приклад ртуті (Hg2+), срібла (Ag2+) і миш'яку (As3+), які в малень-
ких концентраціях блокують сульфгідрильні групи активного
центру. Субстрат при цьому не може піддаватися хімічному пе-
ретворенню (рис. 7.26). За наявності реактиваторів фермента-
тивна функція відновлюється. У великих концентраціях іони
важких металів викликають денатурацію білкової молекули фер-
менту, тобто приводять до повної інактивації ферменту.
Специфічні й неспецифічні інгібітори. Для з'ясування ме-
ханізму дії ферментів вельми цікавим є використання необорот-
них інгібіторів. З цією метою використовують речовини, які бло-
кують певні групи активного центру ферменту. Такі інгібітори
називають специфічними. Ряд сполук легко вступає в реакції з
427
Біохімія
певними хімічними групами. Якщо ці групи беруть участь у ка-

талізі, то відбувається інактивація ферменту.
Hg2+
S
S
H H Hg2+
S S S S
Е Е
Рис. 7.26. Механізм дії іонів ртуті як необоротного інгібітору:

іони ртуті в малих концентраціях блокують сульфгідрильні групи
активного центру, що приводить до зниження швидкості
ферментативної реакції
Роль гідроксильних груп серину в механізмі каталізу досліджу-
ють за допомогою фторофосфатів, наприклад діізопропілфторофо-
сфату (ДФФ), який специфічно реагує лише з одним із багатьох за-
лишків серину в активному центрі ферменту. Залишок Сер, що
здатний реагувати з ДФФ, має ідентичне або дуже схоже амінокис-
лотне оточення (табл. 7.2). Його висока реакційна здатність порів-
няно з іншими залишками Сер зумовлена амінокислотними залиш-
ками, що також входять до активного центру ферменту.
Т а б ли ц я 7 . 2
Дослідження послідовності амінокислотних залишків
навколо реакційноздатного залишку серину, що взаємодіє з ДФФ
Амінокислотні залишки,
що перебувають в оточенні
Фермент Функція ферментів
реакційноздатного серину
в активному центрі
Хімотрипсин Асп Сер Глу
Трипсин Протеолітичні Асп Сер Глу
Тромбін ферменти Асп Сер Глу
Еластаза Асп Сер Глу
Холінестераза Естерази (гідроліз Глу Сер Ала
Лужна фосфатаза ефірного зв'язку) Глу Сер Ала
ДФФ належить до специфічних необоротних інгібіторів "серино-

вих" протеолітичних ферментів, оскільки він утворює ковалентний
зв'язок із гідроксильною групою серину, який міститься в актив-
ному центрі й відіграє ключову роль у процесі каталізу (рис. 7.27).
428
H3 C H CH3 H3C H CH3

C C
O O
H2 H2
Е C OH + F P O Е C O P O + НF
O O
C C
H3 C H CH3 H3C H CH3
хімотрипсин діізопропіл- діізопропілфторфосфат-
фторфосфат хімотрипсин
Рис. 7.27. Інгібування активності хімотрипсину
за допомогою діізопропілфторофосфату
Монойодоцтова кислота, парахлормеркурібензоат легко всту-

пають у реакції з SH-групами залишків цистеїну білків
(рис. 7.28). Ці інгібітори не належать до специфічних, тому що
вони реагують з будь-якими вільними SH-групами білків, їх на-
зивають неспецифічними інгібіторами. Якщо SH-групи беруть
участь безпосередньо в каталізі, то за допомогою цих інгібіторів
можливим є визначення ролі SH-груп ферменту в каталізі.
O O
H2 H2 H2 H2
Е C SH + I C C Е C S C C + НІ
OH OH
фермент монойодоцтова
кислота
Cl
H2
Е C SH + Hg COOH Е S Hg COOH + Сl
фермент парахлор-
меркурібензоат
Рис. 7.28. Інгібування активності ферментів
унаслідок ковалентної модифікації залишків цистеїну
Приклад лікарського препарату, дія якого заснована на не-

оборотному інгібуванні ферментів, – широко використовуваний
препарат аспірин. Протизапальний нестероїдний препарат аспі-
рин забезпечує фармакологічну дію за рахунок інгібування фер-
менту циклооксигенази, що каталізує реакцію утворення проста-
гландинів з арахідонової кислоти. У результаті хімічної реакції
ацетильний залишок аспірину приєднується до вільної кінцевої
ОН-групи серину циклооксигенази:
429
Біохімія
COOH COOH
O O
Е OH + H3C C O Е O C CH3 + HO
циклоокси- аспірин ацетильований саліцилова
геназа фермент кислота
Це викликає зниження утворення продуктів реакції простаглан-

динів із широким спектром біологічних функцій, зокрема є меді-
аторами запалення.
7.7. Регуляція метаболічних процесів
Жива клітина – відкрита система, що постійно обмінюється із

зовнішнім середовищем речовинами та енергією: до неї надхо-
дять поживні речовини, які піддаються перетворенням і вико-
ристовуються як будівельний і енергетичний матеріал, з клітини
виводяться кінцеві продукти метаболізму. У багатоклітинному
організмі клітина реагує не тільки на зміну навколишнього сере-
довища, але й на функціональну активність сусідніх клітин. При
цьому вона прагне зберегти незмінним свій внутрішній вміст.
Цей стан називають стаціонарним, або клітинним, гомеостазом.
У клітині постійно відбувається велика кількість різноманітних
хімічних реакцій, які формують метаболічні шляхи – послідовні
перетворення одних сполук на інші. Метаболізм – сукупність усіх
метаболічних шляхів, що є в клітинах організму. Серед усіх них ви-
діляють протилежно направлені процеси: катаболізм і анаболізм.
Катаболізм – розклад складних речовин до простих із вивільнен-
ням енергії. Анаболізм – синтез із простих речовин більш складних.
Метаболічні шляхи узгоджені між собою за місцем, часом та інтен-
сивністю проходження. Ця узгодженість перебігу всіх процесів за-
безпечується складними і різноманітними механізмами регуляції.
7.7.1. Організація хімічних реакцій у метаболічні шляхи

Оптимальна активність ферментів, які каталізують реакції
одного метаболічного шляху, досягається завдяки певній просто-
ровій організації в клітині.
430
Просторова локалізація ферментів. Більшість ферментів

має внутрішньоклітинну локалізацію й розміщені в організмі не-
рівномірно. Усі ферменти одного метаболічного шляху, як пра-
вило, містяться в одному компартменті клітини. Розділення ме-
таболічних шляхів є особливо важливим для протилежно напря-
млених катаболічних і анаболічних процесів. Скажімо, синтез
жирних кислот відбувається в цитоплазмі, а їхній розклад – у мі-
тохондріях. Якби такого поділу не існувало, утворювалися б не-
потрібні з погляду функціональності та енергетики шляхи.
У метаболічних шляхах продукт першої ферментативної реак-
ції слугує субстратом другої і т. д. – до формування кінцевого
продукту. Проміжні продукти повного метаболічного шляху мо-
жуть виходити з нього реакцій і використовуватися в інших
метаболічних шляхах, тобто метаболічні шляхи пов'язані між
собою проміжними продуктами.
У ряді випадків просторова організація ферментів є настільки
сильно вираженою, що продукт реакції ні за яких умов не може
бути виділеним із метаболічного шляху й обов'язково слугує суб-
стратом наступної реакції. Така організація метаболічного шляху
називається мультиферментним комплексом і виникає в ре-
зультаті структурно-функціональної організації ферментів.
Зазвичай такі комплекси пов'язані з мембранами. Як приклади
мультиферментних комплексів можна навести піруватдегідроге-
назний комплекс, під впливом якого відбувається окисне декар-
боксилювання піровиноградної кислоти (пірувату), і синтазу жир-
них кислот, що каталізує синтез пальмітинової кислоти тощо.
Структура метаболічних шляхів у клітині дуже різноманіт-
на (табл. 7.3). Якщо субстрат у результаті сукупності фермента-
тивних процесів перетворюється на один продукт, такий шлях
називають лінійним метаболічним. Часто зустрічаються розгалу-
жені метаболічні шляхи, що приводять до синтезу різних кінце-
вих продуктів залежно від потреб клітини. З циклічними та спі-
ральними метаболічними шляхами студенти ознайомляться у
процесі вивчення курсу біологічної хімії.
Ферментний склад різних клітин не однаковий. Ферменти, які
виконують функції життєзабезпечення клітини, є в усіх клітинах ор-
ганізму. У процесі диференціювання відбувається зміна ферментно-
го складу клітин. Так, фермент аргіназа, що бере участь у синтезі
сечовини, міститься тільки в клітинах печінки, а кисла фосфатаза,
яка бере участь у гідролізі моноефірів ортофосфорної кислоти, –
у клітинах простати. Це так звані органоспецифічні ферменти.
431
Біохімія
Т а б ли ц я 7 . 3
Типи метаболічних шляхів
Схема Назва Приклад
А В С D Е Лінійний Гліколіз
D Е
А В С Розгалужений Синтез нуклеотидів
F G
А
В
G F Цикл трикарбонових
Циклічний кислот,
С
синтез сечовини
Е
D
А
В -Окиснення жирних
Спіральний
кислот
С
Е D
Якщо говорити про вузькоспеціалізовані клітини, то в них міс-

титься більше ферментів, які виконують певні функції, ніж у ін-
ших клітинах. Наприклад, у клітинах серцевого м'яза міститься
підвищена кількість ферментів креатинкінази й аспартатамінот-
рансферази, у клітинах печінки – аланінамінотрансферази й аспа-
ртатамінотрансферази, в остеобластах – лужної фосфатази й т. д.
Компартменталізація. Клітина – складнофункціональна сис-
тема, яка регулює своє життєзабезпечення. Різноманітність функ-
цій клітини забезпечується просторовою та часовою (у першу чергу
– залежно від ритму харчування) регуляцією певних метаболічних
шляхів. Просторова регуляція пов'язана з чіткою локалізацією пев-
них ферментів у різних органелах. Так, в ядрі є ферменти, пов'яза-
ні з синтезом молекул ДНК і РНК, у цитоплазмі – ферменти гліколі-
зу, у лізосомах – гідролітичні ферменти, у матриксі мітохондрій –
ферменти ЦТК, у внутрішній мембрані мітохондрій – ферменти ла-
нцюга перенесення електронів і т. д. (рис. 7.29). Така субклітинна
локалізація ферментів сприяє впорядкованості біохімічних проце-
сів і збільшує швидкість обміну речовин.
432
МІТОХОНДРІЯ ЦИТОПЛАЗМА
 окисне декарбокси-  гліколіз
лювання пірувату  глюконеогенез
 цикл трикарбонових  синтез білка
кислот  синтез жирних кислот
 окиснення жирних  синтез холестерину
кислот
ЯДРО ЛІЗОСОМИ
 синтез ДНК і РНК  деградація комплексів
макромолекул
Рис. 7.29. Внутрішньоклітинна локалізація ферментів
7.7.2. Принципи регуляції метаболічних шляхів

Усі хімічні реакції в клітині відбуваються за участю фермен-
тів. Щоб впливати на швидкість перебігу метаболічного шляху,
достатньо регулювати кількість або активність ферментів. У ме-
таболічних шляхах є ключові ферменти, завдяки яким відбува-
ється регуляція швидкості всього шляху. Ці ферменти (один або
декілька в метаболічному шляху) називаються регуляторними
ферментами; вони каталізують, як правило, початкові реакції
метаболічного шляху, необоротні реакції, швидкість-лімітуючі
реакції (найповільніші) або реакції в місці перемикання метабо-
лічного шляху (точка галуження).
Регуляція швидкості ферментативних реакцій здійснюється
на трьох незалежних рівнях:
 зміна кількості молекул ферменту;
 доступність молекул субстрату й коферменту;
 зміна каталітичної активності молекули ферменту.
Регуляція кількості молекул ферменту в клітині. Відомо,
що білки в клітині постійно оновлюються. Кількість молекул фер-
менту в клітині визначається співвідношенням двох процесів –
синтезу та розпаду білкової молекули ферменту:
433
Біохімія
синтез
амінокислоти фермент (білок)
розпад
Синтез і фолдинг білка – багатостадійний процес. Регуляція син-
тезу білка може відбуватися на будь-якій стадії формування білко-
вої молекули. Найбільш вивченим є механізм регуляції синтезу біл-
кової молекули на рівні транскрипції, який здійснюється певними
метаболітами, гормонами і рядом біологічно активних молекул.
Щодо розпаду ферментів, то регуляція цього процесу вивчена
менше. Можна лише припускати, що це не просто процес проте-
олізу (руйнування білкової молекули), а складний механізм, який,
можливо, визначається на генетичному рівні.
Регуляція швидкості ферментативної реакції доступністю
молекул субстрату й коферментів. Важливим параметром, який
контролює перебіг метаболічного шляху, є наявність субстратів, го-
ловним чином – першого субстрату. Чим більша концентрація ви-
хідного субстрату, тим вища швидкість метаболічного шляху.
Інший параметр, що лімітує перебіг реакцій метаболічного
шляху, – наявність регенерованих коферментів. Наприклад, у
реакціях дегідрування коферментом дегідрогеназ слугують окис-
нені форми НАД+, ФАД, ФМН, які відновлюються внаслідок реакції.
Щоб коферменти знову брали участь у реакції, необхідна їхня
регенерація, тобто перетворення на окиснену форму.
Регуляція каталітичної активності ферментів. Найважли-
вішим процесом у зміні швидкості метаболічних шляхів є регу-
ляція каталітичної активності одного або кількох ключових фер-
ментів даного метаболічного шляху. Це високоефективний і
швидкий спосіб регуляції метаболізму.
7.7.3. Основні способи регуляції

каталітичної активності ферментів
Алостерична регуляція. Алостеричними називають фермен-
ти, активність яких регулюються не тільки кількістю молекул суб-
страту, але й іншими речовинами – ефекторами. Ті ефектори, котрі
беруть участь в алостеричній регуляції, є клітинними метаболіта-
ми часто саме того шляху, регуляцію якого вони здійснюють.
434
Алостеричні ферменти відіграють важливу роль у метаболізмі,

оскільки вони надзвичайно швидко реагують на найменші зміни
внутрішнього стану клітини. Алостерична регуляція має велике
значення за таких ситуацій:
 під час анаболічних процесів. Інгібування кінцевим продук-
том метаболічного шляху й активація початковими метаболі-
тами дозволяють здійснювати регуляцію синтезу цих сполук;
 під час катаболічних процесів. У разі накопичення АТФ у
клітині відбувається інгібування метаболічних шляхів, що
забезпечують отримання енергії. Субстрати при цьому вико-
ристовуються на реакції резервування поживних речовин;
 для координації анаболічних та катаболічних шляхів. АТФ
і АДФ – алостеричні ефектори, що діють як антагоністи;
 для координації паралельних і взаємопов'язаних метаболічних
шляхів (наприклад, синтез пуринових і піримідинових нуклео-
тидів, які використовуються для синтезу нуклеїнових кислот).
Таким чином, кінцеві продукти одного метаболічного шляху
можуть бути алостеричними ефекторами іншого такого шляху.
Ефектор, який викликає зниження (інгібування) активності
ферменту, називають негативним ефектором, або інгібітором.
А той, що зумовлює підвищення (активацію) активності фермен-
тів – позитивним ефектором, або активатором.
Алостеричними ефекторами найчастіше виступають різнома-
нітні метаболіти. Кінцеві продукти метаболічного шляху часто є
інгібіторами алостеричних ферментів, а вихідні речовини – ак-
тиваторами. Це так звана гетеротропна регуляція. Такий вид
алостеричної регуляції дуже поширений у біологічних системах.
Рідше зустрічається випадок алостеричної регуляції, коли сам
субстрат може виступати як позитивний ефектор. Така регуля-
ція називається гомотропною (ефектор і субстрат – одна й та
сама речовина). Такі ферменти мають кілька центрів зв'язуван-
ня субстрату, які можуть виконувати подвійну функцію: каталі-
тичну й регуляторну. Алостеричні ферменти такого типу викори-
стовуються в тому разі, коли субстрат накопичується в надлиш-
ку й має бути швидко перетворений на продукт.
Виявити ферменти з алостеричною регуляцією можна, ви-
вчаючи їхню кінетику. Ці ферменти не підпорядковуються зако-
нам Міхаеліса – Ментен, вони мають характерну S-подібну криву
залежності швидкості реакції від концентрації субстрату.
435
Біохімія
Особливості будови та функціонування алостеричних ферментів:

 зазвичай це олігомерні білки, які складаються з декількох
протомерів або мають доменну будову;
 вони мають алостеричний центр, просторово віддалений від
каталітично активного центру;
 ефектори приєднуються до ферменту нековалентно в алос-
теричних (регуляторних) центрах;
 алостеричні центри, як і каталітичні, можуть виявляти різну
специфічність до лігандів: вона може бути абсолютною і гру-
повою. Деякі ферменти мають кілька алостеричних центрів,
одні з яких специфічні до активаторів, а інші – до інгібіторів;
 протомер, на якому розташований алостеричний центр, є ре-
гуляторним, на відміну від каталітичного протомера, що міс-
тить активний центр, в якому відбувається хімічна реакція;
 алостеричні ферменти мають властивість кооперативності: вза-
ємодія алостеричного ефектора з алостеричним центром викли-
кає послідовну кооперативну зміну конформації всіх субоди-
ниць, що призводить до зміни конформації активного центру та
зміни спорідненості ферменту до субстрату, що збільшує або
зменшує каталітичну активність ферменту (рис. 7.30);
 регуляція алостеричних ферментів є оборотною: від'єднання
ефектора від регуляторної субодиниці відновлює вихідну ка-
талітичну активність ферменту;
 алостеричні ферменти каталізують ключові реакції даного
метаболічного шляху.
Швидкість метаболічних процесів залежить від концентрації
речовин, що використовуються та утворюються в даному лан-
цюзі реакцій. Така регуляція є логічною, оскільки під час нако-
пичення кінцевого продукту він (продукт) може діяти як алосте-
ричний інгібітор ферменту, який каталізує найчастіше початко-
вий етап даного метаболічного шляху:
-
Е1 Е2 Е3 Е4 Е5
А В С D F G
Фермент, що каталізує перетворення субстрату А на продукт
В, має алостеричний центр для негативного ефектора, яким є
кінцевий продукт метаболізму G. Якщо концентрація G збільшу-
ється (тобто речовина G синтезується швидше, ніж використову-
ється), інгібується активність одного з початкових ферментів.
Таку регуляцію називають негативним зворотним зв'язком, або
436
ретроінгібуванням. Негативний зворотний зв'язок – поширений

механізм регуляції метаболізму в клітині.
А
+І
АЦ S -І S
АлЦ І
1 2
а к т и в н и й ф е р ме н т неактивний фер мент
Б
АЦ S +А
АлЦ А S
-А
3 4
а к т и в н и й ф е р ме н т н е а к т и вн и й фе р м е н т
Рис. 7.30. Схема, що пояснює роботу алостеричного ферменту:
А – дія негативного ефектора (інгібітору); Б – дія позитивного ефектора
(активатора); АлЦ – алостеричний центр; АЦ – активний центр (каталітичний);
І – інгібітор; S – субстрат; А – активатор; 1 – приєднання інгібітору
до алостеричного центру; 2 – зниження спорідненості активного центру
до субстрату, зниження каталітичної активності; 3 – приєднання активатора
до алостеричного центру; 4 – збільшення спорідненості до субстрату,
підвищення каталітичної активності
У центральних метаболічних шляхах вихідні речовини можуть

бути активаторами ключових ферментів метаболічного шляху.
Як правило, при цьому алостеричній активації піддаються фер-
менти, що каталізують кінцеві реакції метаболічного шляху:
+
Е1 Е2 Е3 Е4 Е5
А В С D F G
Як приклад розглянемо принцип регуляції гліколізу – специфі-
чного (початкового) шляху розпаду глюкози (рис. 7.31). Одним із
кінцевих продуктів її розпаду є молекула АТФ. При надлишку в
клітині АТФ відбувається ретроінгібування алостеричних ферме-
нтів фосфофруктокінази і піруваткінази. Під час утворення
великої кількості фруктозо-1,6-бісфосфату спостерігають алосте-
ричну активацію ферменту піруваткінази. Завдяки такій регу-
ляції здійснюється узгодженість проходження метаболічних
шляхів розпаду глюкози.
437
Біохімія
глюкоза
фруктозо-6-фосфат
фосфофруктокіназа
фруктозо-1,6-фосфат
піруваткіназа
піруват
ацетил-КоА - -
ЦТК
АТФ
Рис. 7.31. Схема позитивної та негативної регуляції
катаболізму глюкози:
Плюсами позначено активація, мінусами – інгібування ферментів
Регуляція за допомогою білок-білкових взаємодій. Деякі

ферменти змінюють свою каталітичну активність у результаті
даних взаємодій. Розглянемо два механізми активації ферментів
за допомогою білок-білкових взаємодій:
 активація ферментів у результаті приєднання регуляторних
білків;
 зміна каталітичної активності внаслідок асоціації або дисо-
ціації протомерів ферменту.
Активація ферментів у результаті приєднання регуляторних
білків. Цей тип регуляції розглянемо на прикладі активації ферменту
аденілатциклази, локалізованої в плазматичній мембрані клітини.
Активний центр аденілатциклази локалізований на цитоплазма-
тичній стороні плазматичної мембрани. Активована аденілатцикла-
за каталізує реакцію утворення з АТФ циклічного 3',5'-АМФ (цАМФ) –
вторинного, внутрішньоклітинного посередника дії гормонів:
438
NH2
O O O N
N
-
O P O P O P O N
O N
O -
O -
O - H H аденілатциклаза
АТФ H H
OH OH
NH2
N
N
O N
O N
H H
+ Н4Р2О7
H H
O P O OH
O- цАМФ
У мембрані аденілатциклаза функціонує в комплексі з іншими
білками:
 як рецептор гормону, що виступає в позаклітинне середо-
вище та взаємодіє з гормонами;
 з G-білком, який займає проміжне положення між рецеп-
тором і ферментом аденілатциклазою. G-білок – це оліго-
мерний білок, який складається з трьох субодиниць – , ,
і . -субодиниця має центр зв'язування й розщеплення
ГТФ. Тому цей білок називається ГТФ-зв'язувальним біл-
ком, або G-білком;
 у результаті зв'язування гормону з рецептором відбувається
зміна конформації G-білка, зменшення його спорідненості
до молекули ГДФ, з якою він зв'язаний за відсутності гор-
монального сигналу, і збільшення спорідненості до ГТФ.
Приєднання ГТФ викликає конформаційні зміни в G-білку й
дисоціацію його на субодиниці: субодиницю , зв'язану з
ГТФ (-ГТФ), і димер ;
 -ГТФ має високу спорідненість до аденілатциклази, його
приєднання викликає активацію останньої, тому -ГТФ є ре-
439
Біохімія
гуляторним білком, а даний механізм активації аденілатцик-

лази називають активацією ферментів у результаті приєд-
нання регуляторних білків (рис. 7.32).
Регуляція каталітичної активності ферментів асоціаці-
єю/дисоціацією протомерів. Протеїнкінази – група ферментів,
яка каталізує перенесення залишку фосфорної кислоти з АТФ на
специфічні ОН-групи амінокислотних залишків білків (виклика-
ють фосфорилювання білків). Механізми активації різних проте-
їнкіназ не однакові. Як приклад регуляції каталітичної активно-
сті ферментів асоціацією або дисоціацією протомерів можна на-
вести регуляцію активності ферменту протеїнкінази А.
Протеїнкіназа А (цАМФ-залежна) складається з чотирьох суб-
одиниць двох типів: дві регуляторні (R) і дві каталітичні (С). Та-
кий тетрамер не має каталітичної активності. Регуляторні суб-
одиниці мають ділянки зв'язування для циклічного 3',5'–АМФ
(цАМФ), по дві на кожну субодиницю. Приєднання чотирьох мо-
лекул цАМФ до двох регуляторних субодиниць зумовлює зміну
конформації регуляторних протомерів і дисоціацію тетрамерного
комплексу, при цьому вивільнюються дві активні каталітичні
субодиниці (рис. 7.32). Такий механізм регуляції оборотний.
Відщеплення молекул цАМФ від регуляторних субодиниць спри-
чиняє асоціацію регуляторних і каталітичних субодиниць проте-
їнкінази А з утворенням неактивного комплексу.
Регуляція каталітичної активності ферментів шляхом
фосфорилювання / дефосфорилювання. У біологічних систе-
мах часто зустрічається механізм регуляції активності ферментів
за допомогою ковалентної модифікації амінокислотних залиш-
ків. Швидкий і широко розповсюджений спосіб хімічної модифі-
кації ферментів – фосфорилювання / дефосфорилювання. Мо-
дифікації піддаються ОН-групи ферменту. Фосфорилювання
відбувається ферментами протеїнкіназами, а дефосфорилюван-
ня – фосфопротеїнфосфатазами. Приєднання залишку фосфор-
ної кислоти приводить до зміни конформації активного центру
та його каталітичної активності. При цьому результат може бути
двояким: одні ферменти при фосфорилюванні активуються, ін-
ші, навпаки, стають менш активними (рис. 7.33).
440
гормон
G
АЦ
R  

ГДФ
АЦ
R  

ГТФ ГДФ
АЦ
R  
 R С
АТФ
неактивна
неактивна ПКА
ПКА
ГТФ
R С
цАМФ
R2С2
АЦ
R  

С
ГДФ R
+ активна ПКА
активна ПКА
Фн R
С
ОН Р
цАМФ4 R2
Е  ОН Е  ОРО3Н2
АТФ АДФ
Рис. 7.32. Регуляція активності аденілатциклази:

гормон (Г), взаємодіючи з рецептором (R) на поверхні клітин, приводить
до зменшення спорідненості ГТФ-зв'язувального білка (G-білка, який складається
з протомерів , , ) до ГДФ і збільшення спорідненості до ГТФ. Приєднання
молекули ГТФ до активного центру G-білка викликає дисоціацію комплексу
на субодиниці -ГТФ і димер . Комплекс -ГТФ активує аденілатциклазу,
що сприяє синтезу із АТФ внутрішньоклітинних регуляторних молекул цАМФ.
АЦ – аденілатциклаза, ПКА – протеїнкіназа А, Фн–Н3РО4
441
Біохімія
ОН Н2О3Р— О
конформація
активний активного
центр центру
змінена
АТФ АДФ
протеїнкіназа
Е — ОН Е — ОРО3Н2
фосфопротеїн-
фосфатаза
Фн Н2О
дефосфорильований фосфорильований
фермент фермент
н е а к ти в н ий а к т и в ни й
( а к т и вн и й ) ( н е а к ти в н и й )
Рис. 7.33. Регуляція активності ферментів
фосфорилюванням / дефосфорилюванням
Зміни активності ферменту, викликані фосфорилюванням, обо-

ротні. Відщеплення залишку фосфорної кислоти здійснюється
ферментами фосфопротеїнфосфатазами. Активність протеїнкіназ
і фосфопротеїнфосфатаз регулюється гормонами, що дозволяє
швидко змінювати активність ключових ферментів метаболіч-
них шляхів залежно від умов зовнішнього середовища. Антагоні-
стичні за функцією гормони протилежним чином впливають на
фосфорилювання /дефосфорилювання ферментів, викликаючи
протилежні ефекти змін метаболізму клітини. Наприклад, під
дією глюкагону (у період між прийомами їжі) у клітинах відбува-
ється зменшення синтезу енергетичного матеріалу – жиру, гліко-
гену, і посилення його розпаду (мобілізація), викликаного фос-
форилюванням ключових ферментів цих процесів. А під дією ін-
суліну (під час травлення), навпаки, активується синтез глікоге-
ну та інгібується його розпад, оскільки взаємодія інсуліну з
рецептором активує сигнальний шлях, що викликає дефосфори-
лювання тих самих ключових ферментів.
Регуляція каталітичної активності ферментів частковим
(обмеженим) протеолізом. Деякі ферменти, які функціонують
поза клітинами (у ШКТ або плазмі крові), синтезуються у вигляді
неактивних попередників і активуються лише внаслідок гідролі-
зу одного чи декількох певних пептидних зв'язків, що спричиняє
відщеплення частини білкової молекули попередника. У резуль-
442
таті в частині молекули, що залишилась, відбувається конфор-

маційна перебудова та формується активний центр ферменту.
Розглянемо механізм часткового протеолізу на прикладі акти-
вації протеолітичного ферменту трипсину (рис. 7.34). Трипсино-
ген, який синтезується в підшлунковій залозі, під час травлення
по протоках підшлункової залози потрапляє у дванадцятипалу
кишку, де й активується шляхом часткового протеолізу під дією
ферменту кишечнику ентеропептидази. У результаті відщеплен-
ня гексапептиду з N-кінця формується активний центр у вільній
частині молекули. Потрібно нагадати, що трипсин відносять до
родини "серинових протеаз" – активний центр ферменту містить
функціонально важливий Сер.
місце гідролізу
N-кінець
Н2N — Вал — (Асп)4 — Ліз — Іле — Вал — …
трипсиноген
Н2N — Вал — (Асп)4 — Ліз — СООН + Н2N — Іле — Вал — …

гексапептид трипсин
Рис. 7.34. Активація трипсину частковим протеолізом.
Під дією ферменту кишечнику ентеропептидази відбувається гідроліз
пептидного зв'язку Ліз–Іле. У результаті відщеплення гексапептиду
з N-кінця формується активний центр у вільній частині молекули
Частковий протеоліз – приклад регуляції, унаслідок якої актив-

ність ферменту змінюється необоротно. Період функціонування та-
ких ферментів, як правило, короткий, він визначається часом жит-
тя білкової молекули. Частковий протеоліз лежить в основі активації
протеолітичних ферментів, білків системи згортання крові й фібри-
нолізу, білків системи комплементу, а також пептидних гормонів.
7.8. Ензимопатії
Причиною багатьох захворювань є порушення функціону-

вання ферментів у клітині – ензимопатії. Розрізняють первинні
(спадкові) і вторинні (набуті) ензимопатії. Останні, як і взагалі
протеїнопатії, напевне, спостерігають при всіх хворобах.
443
Біохімія
Унаслідок первинних ензимопатій ферменти спадкуються го-

ловним чином за аутосомно-рецесивним типом. Гетерозиготи
найчастіше не мають фенотипічних відхилень. Первинні ензимо-
патії в основному належать до метаболічних хвороб, оскільки від-
бувається порушення певних метаболічних шляхів. При цьому
розвиток захворювання може відбуватиcя за одним із наведених
нижче "сценаріїв". Розглянемо умовну схему метаболічного шляху:
Е1 Е2 Е3 Е4
А В С D Р
Речовина А в результаті послідовних ферментативних реакцій
перетворюється на продукт Р. Унаслідок спадкової недостатності
якого-небудь ферменту, наприклад ферменту Е3, можливі різні
порушення метаболічних шляхів:
Порушення утворення кінцевих продуктів. Нестача кінцевого
продукту цього метаболічного шляху (Р) (за відсутності альтерна-
тивних шляхів синтезу) може викликати розвиток клінічних
симптомів, характерних для даного захворювання:
Е1 Е2 Е3 Е4 клінічний
А В С D Р
прояв
Як приклад можна розглянути альбінізм. При цьому захворю-
ванні в меланоцитах порушений синтез пігментів – меланінів.
Цей пігмент міститься у шкірі, волоссі, радужці, пігментному
епітелії сітківки ока і впливає на їхнє забарвлення. При альбініз-
мі спостерігають слабку пігментацію шкіри, світле волосся, чер-
вонуватий колір радужки внаслідок просвічування капілярів.
Прояв альбінізму пов'язаний з недостатністю ферменту тирозин-
гідроксилази (тирозинази) – одного з ферментів, що каталізує
метаболічний шлях утворення меланінів.
Накопичення субстратів-попередників. Через недостатність
ферменту Е3 буде накопичуватись речовина С, а також в бага-
тьох випадках і передуючі їй сполуки. Збільшення кількості суб-
стратів – попередників дефектного ферменту – ключова ланка
розвитку багатьох захворювань:
Е1 Е2 Е3 Е4
А В С D Р
клінічний прояв
Є таке захворювання – алкаптонурія, унаслідок якого пору-
шується окиснення гомогентизинової кислоти в тканинах (ця
кислота є проміжним метаболітом перетворення тирозину). У та-
ких хворих спостерігають недостатність ферменту окиснення
гомогентизинової кислоти – діоксигенази гомогентизинової кис-
лоти, що приводить до розвитку захворювання. У результаті
444
збільшується концентрація гомогентизинової кислоти й виведен-

ня її із сечею. У присутності кисню гомогентизинова кислота
перетворюється на сполуку чорного кольору – алкаптон. Тому се-
ча таких хворих на повітрі забарвлюється в чорний колір. Алка-
птон також утворюється і в біологічних рідинах, осідаючи в тка-
нинах, шкірі, сухожиллях, суглобах. При значних відкладах ал-
каптону в суглобах порушується їхня рухливість.
Порушення утворення кінцевих продуктів і накопичення суб-
стратів попередників. Визначають захворювання, коли одноча-
сно нестача продукту й накопичення вихідного субстрату ви-
кликають клінічні прояви.
Е1 Е2 Е3 Е4 клінічний
А В С D Р
прояв
клінічний прояв
Наприклад, у людей із хворобою Гірке (глікогеноз І типу) спо-
стерігають зниження концентрації глюкози в крові (гіпоглікемія)
під час перерви між прийомами їжі. Це пов'язано з порушенням
розкладу глікогену в печінці та виходом із неї глюкози внаслідок
дефекту ферменту глюкозо-6-фосфатфосфатази. Одночасно у
таких людей збільшуються розміри печінки (гепатомегалія) унас-
лідок накопичення в ній глікогену.
7.9. Використання ферментів у медицині
Ферментативні препарати широко застосовують у медичній

практиці як діагностичні (ензимодіагностика) і терапевтичні (ен-
зимотерапія) речовини. Крім того, ферменти використовують
для визначення ряду сполук. Так, глюкозооксидазою послугову-
ються при кількісному визначенні глюкози в сечі та крові, уреа-
зою – при визначенні вмісту кількості сечовини у крові й сечі. За
допомогою різноманітних дегідрогеназ виявляють відповідні
субстрати, наприклад піруват, лактат, етиловий спирт тощо.
7.9.1. Ензимодіагностика
Ензимодіагностика полягає в постановці діагнозу захворю-
вання (або синдрому) на базі визначення активності ферментів
445
Біохімія
у біологічних рідинах людини. Принципи ензимодіагностики

засновані на наступних положеннях:
 унаслідок пошкодження клітин у крові або інших біологічних
рідинах (наприклад, у сечі) збільшується концентрація внут-
рішньоклітинних ферментів;
 кількість вивільненого ферменту є достатньою для його ви-
явлення;
 активність ферментів у біологічних рідинах, які виявляють
при пошкодженні клітин, є стабільною протягом досить дов-
гого часу й відрізняється від нормальних значень;
 деякі ферменти мають переважну або абсолютну локалізацію
в певних органах (органоспецифічність);
 існують відмінності у внутрішньоклітинній організації ряду
ферментів.
Причини, що приводять до збільшення кількості ферме-
нтів у крові. Ферменти плазми крові можна розділити на дві
групи. Перша, відносно невелика, група ферментів секретується
в плазму крові певними органами. Скажімо, печінка синтезує
неактивні попередники ферментів системи згортання крові.
До другої відносять більшу групу ферментів, які вивільнюються з
клітин під час їхнього нормального функціонування. Зазвичай ці
ферменти виконують функції в середині клітини й не мають
фізіологічного значення в плазмі крові. У здорової людини акти-
вність цих ферментів у плазмі низька й достатньо постійна, це
забезпечується постійним співвідношенням швидкостей вивіль-
нення їх із клітин і швидкостей їхнього руйнування.
При багатьох захворюваннях відбувається руйнування клітин,
і їхній вміст, у тому числі й ферменти, виходять у кров. До при-
чин, що викликають вивільнення внутрішньоклітинного вмісту в
кров, належать порушення проникності мембран клітин (при за-
пальних процесах) або порушення цілісності клітин (при некрозі).
Визначення в крові активності ряду ферментів у біохімічних ла-
бораторіях застосовують для діагностики захворювань серця, пе-
чінки, скелетної мускулатури та інших тканин. Рівень активності
ферментів у плазмі корелює зі ступенем пошкодження клітин.
Для ензимодіагностики велике значення мають знання про
субклітинну локалізацію ферментів. Так, поява в плазмі крові
ферментів, що мають лише цитозольну локалізацію, свідчить про
запальний процес; при знаходженні мітохондріальних або ядер-
них ферментів можна говорити про більш глибоке пошкодження
клітини, скажімо, про некроз. Проте збільшення концентрації
ферментів не завжди пов'язане з пошкодженням тканини. У разі
446
надлишкової клітинної проліферації, наприклад, при онкопролі-

феративних процесах, збільшенні швидкості синтезу деяких
ферментів у клітинах або при порушеному кліренсі (здатність
виводитися нирками) спостерігається збільшення концентрації в
крові певних ферментів. Нормальні значення активності ферме-
нтів у крові дітей і вагітних жінок відрізняються від показників,
характерних для дорослих здорових людей.
Ізоферменти. Ферменти, що каталізують одну й ту саму хімічну
реакцію, але які різняться первинною структурою білка, називають
ізоферментами, або ізоензимами. Вони каталізують один і той же
тип реакцій з принципово однаковим механізмом, але відрізня-
ються один від одного кінетичними параметрами, умовами акти-
вації, особливостями зв'язку апоферменту та коферменту.
Природа появи ізоферментів різноманітна, однак найчастіше
зумовлена відмінностями в структурі генів, які кодують ці ізо-
ферменти. Відповідно, ізоферменти відрізняються за первинною
структурою білкової молекули, і відповідно, за фізико-хімічними
властивостями. На відмінностях у фізико-хімічних властивостях
засновано методи визначення ізоферментів.
За своєю структурою ізоферменти в основному є олігомерними
білками. Причому та чи інша тканина переважно синтезує визна-
чені види протомерів. У результаті визначеної комбінації цих про-
томерів формуються ферменти з різноманітною структурою – ізо-
мерні форми. Виявлення певних ізомерних форм ферментів дозво-
ляє використовувати їх для діагностики захворювань.
Ізоформи лактатдегідрогенази. Фермент лактатдегідроге-
наза (ЛДГ) каталізує оборотну реакцію окиснення лактату (моло-
чної кислоти) до пірувату (піровиноградної кислоти):
CH3 CH3
лактатдегідрогеназа
HC OH + НАД+ C O + НАДН + Н+
COO- COO-
лактат
Лактатдегідрогеназа – олігомерний білок з молекулярною масою
144 000 Да, що складається з чотирьох субодиниць двох типів:
М (від англ. muscle – м'яз) і Н (від англ. heart – серце). Комбінація
цих субодиниць лежить в основі формування п'яти ізоформ лак-
татдегідрогенази (рис. 7.35, А). ЛДГ1 і ЛДГ2 найактивніші в серце-
вому м'язі та нирках, ЛДГ4 і ЛДГ5 – у скелетних м'язах і печінці.
В інших тканинах є різні форми цього ферменту. Ізоформи ЛДГ
різняться електрофоретичною рухливістю, що дозволяє встанов-
лювати тканинну приналежність ізоформ ЛДГ (рис. 7.35, Б).
447
Біохімія
А Н Н Н Н Н Н Н М М М
Н Н Н М М М М М М М
ЛДГ1 ЛДГ2 ЛДГ3 ЛДГ4 ЛДГ5
Б ЛДГ5 ЛДГ4 ЛДГ3 ЛДГ2 ЛДГ1
серце
нирки
печінка
м'язи
старт
- +
В
- +
інфаркт міокарда
здорова людина
гепатит
Рис. 7.35. Ізоформи лактатдегідрогенази:

А – будова різних ізоформ ЛДГ; Б – розподіл на електрофореграмі
й відносні кількості ізоформ ЛДГ у різних органах;
В – вміст ізоформ ЛДГ у плазмі крові в нормі й при патології
(електрофореграми – ліворуч, фотометричне сканування – праворуч)
Виникнення внаслідок еволюції різних форм ЛДГ зумовлене
особливостями окисного метаболізму тканин. Ізоферменти ЛДГ4
та ЛДГ5 (М-типи ЛДГ) працюють ефективно в анаеробних умовах,
ЛДГ1 і ЛДГ2 (Н-типи) – в аеробних, коли піруват швидко окисню-
ється до СО2 і Н2О, а не відновлюється до молочної кислоти.
При деяких захворюваннях досліджують активність ЛДГ у
плазмі крові. У нормі активність ЛДГ становить 170–520 ОД/л.
Підвищення активності спостерігають при гострих ураженнях
серця, печінки, нирок, а також при мегалобластичних і гемолі-
тичних анеміях. Проте це вказує на пошкодження лише однієї
з перерахованих тканин.
Для формулювання діагнозу необхідне дослідження ізоформ
ЛДГ у плазмі крові методом електрофорезу. На рис. 7.35, В пока-
зано електрофореграми плазми крові здорової людини, хворого
на інфаркт міокарда та хворого на гепатит. Виявлення в плазмі
448
крові тканиноспецифічних ізоформ ЛДГ використовують як

діагностичний тест на пошкодження даної тканини.
Ізоформи креатинкінази. Креатинкіназа (КК) каталізує
реакцію утворення креатинфосфату:
NH NH
H
C NH2 C N PO3H2
креатинкіназа
N CH3 + АТФ N CH3 + АДФ
CH2 CH2
COOH COOH
креатин креатинфосфат
Молекула КК – димер, що складається із субодиниць двох типів:
М (від англ. muscle – м'яз) і В (від англ. brain – мозок). Із цих субоди-
ниць утворюються три ізоферменти – ВВ, МВ, ММ. Ізофермент ВВ
містяться переважно в головному мозку, ММ – у скелетних м'язах
і МВ – у серцевому м'язі. Ізоформи КК мають різну електрофоре-
тичну рухливість (рис. 7.36).
+
В В
КК1
КК2 В М
КК3
М М
-
старт
Рис. 7.36. Структура й електрофоретична рухливість
різних ізоформ креатинкінази
Активність КК у нормі не повинна перевищувати 90 МО/л.

Визначення активності КК у плазмі крові має діагностичне зна-
чення під час інфаркту міокарда (відбувається підвищення рівня
МВ-ізоформи). Кількість ізоформи ММ може підвищуватися
внаслідок травм і пошкоджень скелетних м'язів. Ізоформа ВВ не
може проникати через гемоенцефалічний бар'єр, тому в крові
практично не визначається навіть під час інсульту й діагностич-
ного значення не має.
Ензимологія при інфаркті міокарда. Приблизно 30 % хво-
рих на інфаркт міокарда мають атипову клінічну картину цього
захворювання. Тому необхідно проводити додаткові дослідження
для підтвердження пошкодження серцевого м'яза.
449
Біохімія
Під час інфаркту міокарда спостерігають достовірні зміни в

крові активностей ферментів КК, ЛДГ і аспартатамінотрансфе-
рази (АСТ), які залежать від часу, що пройшов від початку роз-
витку інфаркту, і від зони тканинного пошкодження. Типову
криву зміни активності цих ферментів зображено на рис. 7.37.
Після закýпорення (оклюзії) коронарної судини в крові спочатку
відмічають підвищення активності КК ізоформи МВ, але фер-
мент швидко видаляється з кровотоку. Виявлення підвищеної
активності КК у плазмі крові – основний ензимодіагностичний
критерій інфаркту міокарда. Якщо в пацієнта із загрудинним
болем не знайдено зміни в активності КК, діагноз інфаркт
міокарда є малоймовірним.
Додатковим підтвердженням діагнозу інфаркт міокарда є ви-
явлення активності ферментів АСТ і ЛДГ у крові хворих. Дина-
міку змін цих активностей також показано на рис. 7.37. Актив-
ність АСТ у нормі становить 5–40 МО/л. Під час інфаркту міока-
рда активність АСТ підвищується через 4–6 год; максимум акти-
вності спостерігають протягом 2–3 днів. Рівень ЛДГ також
збільшується в плазмі крові через декілька годин після закупо-
рювання кровоносної судини; максимум активності спостеріга-
ють на 3–4 день, потім настає поступова нормалізація активнос-
ті. Рівень підвищення активності ЛДГ корелює з розмірами
пошкодження серцевого м'яза.
7
Кратне збільшення активності
6
нормальних значень
ферментів відносно
4
ЛДГ
3
АСТ
2
1 КК
24 48 72 96 120
інфаркт Час, год
міокарда
Рис. 7.37. Зміна активності ферментів у плазмі крові
під час інфаркту міокарда
450
7.9.2. Використання ферментів як лікарських препаратів

Використання ферментів як терапевтичних засобів має багато
обмежень через їхню високу імуногенність. Незважаючи на це,
ензимотерапію активно розвивають у таких напрямах:
 замісна терапія – використання ферментів у разі їхньої нестачі;
 елементи комплексної терапії – використання ферментів у
поєднанні з іншою терапією.
Замісна ензимотерапія ефективна при шлунково-кишкових
захворюваннях, пов'язаних із недостатньою секрецією травних
соків. Наприклад, пепсин використовують при ахілії, гіпо- та
анацидних гастритах. Дефіцит панкреатичних ферментів також
значною мірою може компенсуватися вживанням препаратів,
які містять основні ферменти підшлункової залози (фестал, ензи-
стал, мезим-форте тощо).
Як додаткові терапевтичні засоби ферменти використову-
ють при лікуванні ряду захворювань. Протеолітичні ферменти
(трипсин, хімотрипсин) застосовують для місцевого впливу при
обробці гнійних ран з метою розщеплення білків загиблих клі-
тин, для видалення згустків крові або в'язких секретів під час
запальних захворювань дихальних шляхів. Ферментні препара-
ти рибонуклеазу й дезоксирибонуклеазу використовують як
противірусні препарати під час лікування аденовірусних кон'-
юнктивітів, герпетичних кератитів.
Ферментні препарати почали широко застосовувати при тром-
бозах і тромбоемболіях. Із цією метою послуговуються препарата-
ми фібринолізину, стрептоліази, стрептодекази, урокінази. Галу-
ронідазу (лідазу), що каталізує розщеплення гіалуронової кислоти,
уводять як підшкірно, так внутрішньом'язово для розсмоктування
контрактур рубців після опіків і операцій (гіалуронова кислота
утворює зшивки у сполучній тканині).
Препарати ферментів використовують при онкологічних за-
хворюваннях.Так, аспарагіназу, яка каталізує реакцію катаболізму
аспарагіну, застосовують для лікування лейкозів:
O O
C C
NH2 OH
аспарагіназа
CH2 + Н 2О CH2 + NН3
HC NH2 HC NH2
COOH COOH
L-аспарагін L-аспарагінова
кислота
451
Біохімія
Передумовою антилейкемічної дії аспарагінази слугувало ви-

явлення в лейкозних клітинах дефектного ферменту аспарагін-
синтетази, що каталізує реакцію синтезу аспарагіну:
O O O O
C C C C
OH NH2 NH2 OH
аспарагін-
CH2 CH2 синтетаза
CH2 CH2
+ + АТФ + + АМФ + Н4Р2О7
HC NH2 CH2 HC NH2 CH2
COOH HC NH2 COOH HC NH2
COOH COOH
L-аспарагі-
нова L-глутамін L-аспарагін L-глутамінова
Лейкозні клітини не можуть синтезувати аспарагін і отриму-
ють його з плазми крові. Якщо наявний у плазмі крові аспара-
гін руйнувати введенням аспарагінази, то в лейкозних клітинах
починається дефіцит аспарагіну і, як наслідок, – порушення
метаболізму клітини.
1. Дайте визначення активного центру ферменту.

2. Які види специфічності ферментів ви знаєте?
3. Що відрізняє хімічні каталізатори реакцій від біологічних?
4. Якими методами можна визначити кінетичні параметри ферментів?
5. Які типи інгібування ферментативної активності вам відомі? У чому по
лягає механізм інгібуючої дії?
452
Розділ 8
ВІТАМІНИ
Вітаміни – життєво важливі органічні сполуки, потрібні для лю-

дини і тварин у незначних кількостях для нормального розвитку та
перебігу необхідних біохімічних і фізіологічних процесів. В орга-
нізм надходять із продуктами рослинного й тваринного походжен-
ня. Вітаміни не синтезуються в організмі людини, не використо-
вуються як джерело енергії, не виконують пластичні функції, тобто
не є матеріалом для побудови структурних молекул організму. Вони
необхідні в незначних кількостях – мікрограми або міліграми на
добу, на відміну від білків, вуглеводів і ліпідів.
8.1. Класифікація та загальні властивості вітамінів
8.1.1. Класифікація вітамінів

Традиційно вітаміни поділяють за фізико-хімічними ознаками
на дві групи: водорозчинні й жиророзчинні. До водорозчинних
відносять усі вітаміни групи В – тіамін, рибофлавін, пантотенову
кислоту, ніацин (нікотинамід), піридоксин, кобаламін, фолієву
кислоту, а також вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін Н (біо-
тин). До жиророзчинних належать вітаміни групи А, групи D,
групи Е та групи К. Деякі біологічно активні речовини відносять
до вітаміноподібних.
Відкриття вітамінів відбувалось у кінці ХІХ – на початку
ХХ ст. як наслідок вивчення різноманітних хвороб, таких як бе-
рі-бері, пелагра, рахіт тощо. Лише в 60–70-ті роки минулого сто-
річчя бурхливий розвиток біохімії призвів до розкриття метабо-
лічної ролі більшості водорозчинних вітамінів як коферментів і
простетичних груп. Були з'ясовані основні механізми біохімічних
реакцій, структура коферментів, запропоновані молекулярні ме-
Біохімія
ханізми ферментативного каталізу за участю активних форм ві-

тамінів. Пізніше було досягнуто значних успіхів також у вивчен-
ні молекулярних механізмів дії жиророзчинних вітамінів, що да-
ло змогу запропонувати нову класифікацію, основану на харак-
тері специфічних функцій у процесі життєдіяльності. За такою
класифікацією вітаміни поділяють на три групи:
1) вітаміни-коферменти (тіамін, рибофлавін, ніацин, піридок-
син, фолієва кислота, пантотенова кислота, біотин, кобала-
мін, вітамін К),
2) вітаміни-антиоксиданти (вітамін С, вітамін Е, каротиноїди),
3) вітаміни-прогормони (вітаміни D, вітаміни А).
Такий поділ є умовним, оскільки поліфункціональний харак-
тер дії деяких вітамінів дозволяє віднести їх до двох класів од-
ночасно. Наприклад, вітамін С (аскорбінова кислота) є не тільки
антиоксидантом, він також бере участь у реакціях гідроксилю-
вання як кофактор.
Недостатнє або неповноцінне харчування та (або) порушення
процесів засвоєння і використання вітамінів можуть бути при-
чиною різноманітних форм вітамінної недостатності.
Авітамінозом називають хвороби, які виникають у разі повної
відсутності вітаміну в їжі або при порушенні його засвоєння.
Гіповітамінози зумовлені недостатнім надходженням або част-
ковим порушенням засвоєння вітамінів.
Гіпервітаміноз – пов'язаний з надлишковим надходженням
вітаміну в організм людини.
Недостатнє надходження вітамінів з їжею є загальною про-
блемою всіх розвинених країн. Вона виникла внаслідок, по-
перше, зниження енерговитрат і, відповідно, зменшення загаль-
ної кількості їжі, а по-друге, удосконаленням харчових техноло-
гій, що призвело до більшого очищення продуктів.
Жоден вітамін не здатний виконувати свої функції в обміні
речовин у тому вигляді, в якому він надходить з їжею. Перед тим
як реалізувати свої функції, вітамін має пройти певні етапи за
участю спеціальних транспортних, ферментних і рецепторних
білків. На сьогодні відома велика кількість білків, які беруть
участь у всмоктуванні в шлунково-кишковому тракті, транспор-
ті вітамінів кров'ю, перенесенні через клітинні мембрани, а та-
кож у перетворенні їх у активну коферментну або гормональну
форму. Більшість водорозчинних вітамінів є попередниками
коферментів, які виконують свої функції в обміні речовин у ко-
операції з відповідними апоферментами. Активні метаболіти
жиророзчинних вітамінів (А, D) є гормонами.
454
Розділ 8. Вітаміни
Нині відома також велика кількість вроджених порушень обміну

вітамінів – так звані вітамінозалежні та вітамінорезистентні стани,
клінічна картина яких нагадує типові авітамінози. Причиною є ге-
нетичні дефекти в білках, котрі відповідають за всмоктування,
транспортування та перетворення вітамінів у активні форми.
8.1.2. Історія відкриття вітамінів

Історія відкриття вітамінів пов'язана з вивченням хвороб, від
яких помирало багато людей на планеті. Мандрівники під час три-
валих морських подорожей ставали жертвами цинги, яка проявля-
лася крововиливами у шкірі, яснах і суглобах; в азійських країнах
була поширена хвороба бері-бері, що призводила до паралічу; на
півдні США – пелагра, для якої характерні розлад травлення, дер-
матит і психічні розлади. Більшість учених на той час були впевне-
ні, що причиною всіх цих хвороб є бактерії, хоча вже були відомі
випадки лікування певних хвороб відповідною дієтою. З 1870 р.
жир із печінки тріски використовували для профілактики рахіту.
Голландський лікар К. Ейкман у 1893 р. експериментальним шля-
хом викликав параліч у курчат, годуючи їх білим полірованим ри-
сом, а потім вилікував екстрактом з рисових висівок. Виготовле-
ний з висівок екстракт виліковував також і людей від бері-бері.
У 1911 р. польський біохімік К. Функ сформулював теорію, згід-
но з якою захворювання бері-бері, пелагра, рахіт, цинга зумовлені
відсутністю в їжі декількох різних життєво важливих речовин. Того
ж року Ф. Гопкінс в Англії провів досліди на щурах, які утримува-
лися на штучному раціоні, і повідомив, що для нормального росту
необхідні невеликі кількості "додаткових факторів росту". Виділе-
ний у чистому вигляді вітамін мав властивості аміну, тому Функ
запропонував назву вітамін – аміни життя (від лат. vita – життя).
Пізніше було встановлено, що ріст щурів залежить від двох факто-
рів: один, розчинний в органічних розчинниках, назвали "А", дру-
гий – розчинний у воді, назвали "В". За відкриття вітамінів Функ і
Гопкінс отримали в 1929 р. Нобелівську премію з медицини.
Біохімічна будова деяких вітамінів стала відома завдяки ви-
вченню хімічної структури коферментів. У 30-ті роки ХХ ст. була
з'ясована будова рибофлавіну та нікотинаміду й показано, що саме
ці вітаміни входять до складу відповідно ФАД і НАД. Тоді ж уперше
виділили в чистому вигляді пантотенову й аскорбінову кислоти.
Найскладніший за будовою вітамін В12 був отриманий в кристалі-
чному вигляді в 1948 р., але тільки через 10 років методом рентге-
ноструктурного аналізу вдалося встановити його будову.
455
Біохімія
8.2. Жиророзчинні вітаміни
8.2.1. Загальні шляхи біосинтезу жиророзчинних вітамінів

До жиророзчинних вітамінів належать вітаміни груп А, D, Е, К.
Прямим попередником у синтезі жиророзчинних вітамінів є прені-
льна група ізопентенілпірофосфату, який утворюється з ацетил-
КоА. Наявність ізопреноїдної структури зумовлює жиророзчинність
цих вітамінів. В організмі людини синтез таких структур можли-
вий, однак повністю синтезувати вітамін людина не здатна.
Схему синтезу наведено на рис. 8.1. Спочатку з трьох молекул
ацетил-КоА синтезується мевалонова кислота, яка далі перетво-
рюється у ізопентенілпірофосфат. Останній ізомеризується в
диметилалілпірофосфат. Полімеризація пренільних залишків
приводить до утворення великої кількості біологічно активних
речовин. При цьому можуть синтезуватися такі різноманітні
сполуки, як терпени, каротиноїди, високополімерний каучук то-
що. Терпени містяться переважно в рослинах. Це такі сполуки,
як ментол, тимол, камфора, карвон тощо. Дитерпени є основою
в синтезі гіберелінів, фарнезил – абсцизової кислоти.
OH
H2 H2 мевалонова
HOOC C C C CH 2OH кислота
CH3
CH2
H2
H3C C C CH 2 Р Р
диметилаліл-
ізопентенілпірофосфат CH 3 пірофосфат
H 3C C C CH 2 Р Р
H
3
С15 фарнезил С10 терпени
С30 сквален С20 дитерпени
ланостерин С40 каротиноїди

Рис. 8.1. Схема синтезу попередників жиророзчинних вітамінів
456
Одним із шляхів полімеризації є приєднання двох поліпренільних

(ізопреноїдних) похідних за типом "голова до голови". Саме так син-
тезуються попередники каротиноїдів – фітоїн і стеролів – сквален.
Фітоїн – це ациклічна молекула, тетратерпен, яка містить 40 ато-
мів вуглецю, 9 подвійних зв'язків та 8 метильних груп. У результаті
ступінчастої десатурації з фітоїну утворюється лікопін – червоний
пігмент томатів, який має вже 13 подвійних зв'язків (рис. 8.2).
фітоїн
лікопін
-каротин
Рис. 8.2. Схема синтезу каротиноїдів
Ферментативна циклізація двох кінцевих груп лікопіну при-

водить до синтезу β-каротину. При окисненні кінцевих груп
лікопіну утворюються ксантофіли або лютеїн. При полімериза-
ції трьох ізопренових фрагментів утворюється фарнезилпіпо-
фосфат, а потім сквален. Циклізація сквалену під впливом
скваленоксидоциклази приводить до утворення ланостерину, а
далі – холестерину та 7-дегідрохолестерину, який є попередни-
ком вітаміну D3.
457
Біохімія
8.2.2. Вітаміни групи А

Будова й фізико-хімічні властивості. До вітамінів групи А
належать вітамін А1 – ретинол і А2 – дегідроретинол. Вітамін А
був відкритий і виділений з печінки риб у 20-х роках минулого
сторіччя.
Вітамін А1 і вітамін А2 є поліпреніловими спиртами, що міс-
тять 20 атомів вуглецю. Вітамін А2 має меншу вдвічі активність,
ніж вітамін А1. Вони розчинні в жирах і органічних розчинни-
ках: хлороформі, ефірі, бензолі, ацетоні. У вільному стані ретинол
має форму кристалів світло-жовтого кольору з температурою
плавлення 63–64 С. За дії деяких окисників або ферментативно
ретинол окиснюється до альдегіду – ретиналю. Продуктом пода-
льшого окиснення є ретиноєва кислота. (рис. 8.3). Первинна
спиртова група ретинолу може реагувати з органічними кисло-
тами, утворюючи складні ефіри, які є більш стійкими при збері-
ганні та термічній обробці, ніж вільний вітамін.
19 20
16 17
7 11 15
9 13
1
CН2ОН
2 6
8 10 12 14
3 ретинол
5
4 18
C H
ретиналь
C OН
ретиноєва
кислота
Рис. 8.3. Будова вітаміну А
458
В організм людини вітамін А надходить у вільному й етерифі-

кованому стані з продуктами тваринного походження, або син-
тезується з каротинів, які містяться в рослинах. Синтез вітаміну
з каротинів відбувається в організмі тварин і людини за участю
каротинази (β-каротиндіоксигенази), яка каталізує окисне роз-
щеплення подвійного зв'язку в β-каротині з утворенням альдегі-
ду (ретиналю) і потребує присутності жовчних кислот як емуль-
гаторів. Система перетворення каротинів на вітамін А відсутня
в немовлят і деяких тварин.
В організмі людини та деяких тварин (корів, птахів) β-каро-
тин, що не розщепився, може всмоктуватися в кишечнику й де-
понуватися. Для β-каротину, а також деяких інших каротиної-
дів, котрі не перетворюються у вітамін А, зокрема лікопіну, ха-
рактерна самостійна біологічна активність. Існує багато дослі-
джень, де каротиноїди розглядаються як потенційні засоби, що
здатні попереджати розвиток різноманітних патологій людини,
зокрема серцево-судинних і онкологічних.
Біохімічні функції. Альдегідна форма вітаміну перетворю-
ється на спиртову за участю НАДН-залежної ретинальдегідре-
дуктази Кров'ю ретинол транспортується за допомогою рети-
нолзв'язувального білка (РЗБ), який належить до фракції α1-гло-
булінів. Цей білок містить багато ароматичних амінокислот і
утворює конусоподібну порожнину, в яку входить ретинол. Якщо
надходження вітаміну зменшується, знижується і рівень РЗБ у
крові. Білок також транспортує вітамін із печінки до органів-
мішеней і допомагає проникнути в середину клітини. На плазма-
тичній мембрані містяться рецептори, з якими взаємодіє РЗБ.
Накопичується в організмі вітамін А в основному у вигляді ефі-
рів пальмітинової кислоти переважно в клітинах печінки.
Ретинол оборотно окиснюється в ретиналь під впливом НАД-
залежної ретинальдегідредуктази. Ретиналь є простетичною групою
зорового білка родопсину, який бере участь у процесі фоторецепції.
Родопсин – це скадний білок, гліколіпопротеїн, що є основним світло-
чутливим пігментом паличок сітківки ока. Зв'язок між білком і рети-
налем здійснюється через альдегідну групу вітаміну та вільну аміно-
групу лізину молекули білка з утворенням шифової основи (рис. 8.4).
Активований світлом родопсин ініціює каскад реакцій, взає-
модіючи з трансдуксином, що належить до родини G-білків. При
цьому цис-ретиналь перетворюється на транс-ретиналь і відо-
кремлюється від білка опсину.
459
Біохімія
Транс-ретиналь відновлюється до ретинолу і переноситься рети-

нол зв'язуючим білком до епітелію, де етерифікується за участю
ферменту лецитин:ретинолацилтрансферази, який каталізує пере-
несення залишку жирної кислоти з лецитину на ретинол. Частина
ретинолу запасається у вигляді ефірів, а решта після ізомеризації
в 11-цис-ретинол вивільнюється і окиснюється до 11-цис-ретиналю.
1 7 9 11
2 6 12
8 10
H2N лізин296
5 опсин
3 13
14
4
11-цис-ретиналь HC
15
O
H
C
N+ лізин296
цис-родопсин
H
H
C
N лізин296
транс-родопсин
H
C
O
H 2N лізин296
транс-ретиналь опсин
Рис. 8.4. Перетворення родопсину
Окиснення ретиналю до ретиноєвої кислоти під впливом ре-

тинальоксидази є необоротною реакцією. Ретиноєва кислота –
гормональна форма вітаміну А, взаємодія якої зі специфічними
ядерними рецепторами в тканинах-мішенях запускає синтез
білкових факторів, що впливають на процеси проліферації та
диференціювання епітеліальних тканин: дихального епітелію,
слизової оболонки шлунка. Механізм контролю транскрипції по-
дібний до дії стероїдних гормонів. Рецептори до ретиноєвої кис-
лоти гомологічні родині рецепторів стероїдних гормонів і мають
свій ДНК-зв'язувальний домен.
460
Потреба у вітаміні та поширення у природі. У разі недостат-

ності вітаміну А розвиваються нічна ("куряча") сліпота, ксерофта-
льмія (сухість рогової оболонки очей), відбувається затримка росту
у дітей, зниження маси тіла, загальне виснаження організму. Спо-
стерігається специфічні ураження шкіри, її паталогічне ороговін-
ня, розвиток фолікулярного гіперкератозу. Уражається також епі-
телій слизової оболонки всього травного тракту, дихальних шляхів,
сечовидільної системи. До найбільш ранніх і специфічних симпто-
мів гіпо- та авітамінозу А належить "куряча сліпота". Для вітаміну
А описані випадки гіпервітамінозу, який проявляється запаленням
очей, гіперкератозом, випадінням волосся, головним болем.
Концентрація ретинолу в плазмі становить 30–40 мкг/дл, а ка-
ротиноїдів – 80–230 мкг/дл. Добова потреба для дорослої людини
дорівнює 1,5–2мг (або 5–6000 МО) вітаміну А або 2–5 мг -кароти-
нів. Основними джерелами вітаміну А для людини є печінка трі-
ски, яловича печінка, жирна риба, вершкове масло, яйця. Велику
кількість каротину містять червона морква, абрикоси, обліпиха,
червоний солодкий перець, гарбуз, зелень.
8.2.3. Вітаміни групи D

Будова й фізико-хімічні властивості. До вітамінів групи D
належить ряд сполук, які утворюються при опроміненні ультра-
фіолетовими променями деяких ненасичених стеролів. Синтез
стеролів відбувається шляхом окиснення та циклізації сквалену.
З ергостерину, який синтезується у грибів, утворюється ерго-
кальциферол (вітамін D2), а з 7-дегідрохолестерину, який є в шкірі
людини і тварин, – холекальциферол (вітамін D3). Ергокальцифе-
рол кристалізується з ацетону у вигляді безбарвних кристалів із
температурою плавлення 120–121 оС, а холекальциферол – у
вигляді тонких голок з температурою плавлення 84–85 оС. Каль-
цифероли термостабільні, розчинні в жирах і органічних роз-
чинниках, чутливі до дії ультрафіолетових променів.
Біохімічні функції. Всмоктування в тонкій кишці здійсню-
ється за допомогою жовчних кислот. Перенесення вітаміну з їжі
після всмоктування в кишечнику відбувається за допомогою
білка транскальциферину. Біологічно активні форми утворю-
ються в печінці та нирках. При гідроксилюванні в печінці за
участю ендоплазматичної гідроксилази й кисню до кальцифе-
ролу приєднується гідроксильна група у 25 положенні. Утворю-
ється активний метаболіт – 25-гідроксивітамін D, який кров'ю
461
Біохімія
транспортується в нирки. При гідроксилювання в 1-му поло-

женні за участю специфічної 1α-гідроксилази та кисню утворю-
ється 1,25-дигідрохолекальциферол (1,25(ОН)2D3), який являє
собою гормон кальцитріол (рис. 8.5). Відомі також інші метабо-
літи вітаміну, зокрема 24,25(ОН)2D3. Кальцитріол регулює на ге-
нетичному рівні біосинтез білків, що відповідають за зв'язуван-
ня та всмоктування кальцію в тонкому кишечнику. Таким чи-
ном, виконання функцій вітаміну опосередковане його взаємо-
дією зі специфічними рецепторами в цитоплазмі та ядрі кліти-
ни. Разом із двома іншими гормонами (паратгормоном і каль-
цитоніном) він бере участь у регуляції обміну кальцію і фосфа-
тів. Активні форми вітаміну функціонують як синергісти парат-
гормону та антагоністи кальцитоніну, підтримуючи постійний
рівень Са2+ у крові. 1,25-дигідрокальциферол стимулює всмок-
тування іонів кальцію та фосфатів у кишечнику за допомогою
Са2+-АТФази та Са-зв'язувального білка.
25
1 УФ
2 8
3 5
7
HO 4 6 HO
7-дегідрохолестерол холекальциферол
OH OH
25 25
OH
1 1
HO кальцитріол HO кальцидіол
1,25(ОН)2D3 25(ОН)D3
Рис. 8.5. Схема синтезу кальцитріолу
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Якщо УФ-опро-

мінення шкіри недостатньо або вітаміну D немає в харчових
продуктах, розвивається вітамінна недостатність і, як наслідок,
рахіт у дітей, остеомаляція (розм'якшення кісток) у дорослих.
462
В обох випадках порушується процес мінералізації (включення

кальцію) кісткової тканини. Крім того, відоме таке захворюван-
ня, як вітамін-D-залежний рахіт, при якому в нирках порушу-
ється утворення 1,25-діоксивітаміну D. Описано випадки гіпер-
вітамінозу, що мають місце в разі передозуванні вітаміну з ме-
тою швидкого лікування рахіту (спостерігається загальна слаб-
кість, поліурія, блювання, болі в кістках, підвищення кров'яного
тиску). Забезпеченість вітаміном визначають за концентрацією
у плазмі крові його основної транспортної форми – 25(ОН)D, яку
вимірюють методом радіоконкурентного зв'язування. У нормі
концентрація 25(ОН)D в плазмі має бути 20–40 нг/мл.
Найбільша кількість вітаміну міститься у продуктах тваринно-
го походження: вершковому маслі, печінці, жовтку яєць, риб'я-
чому жирі, а також у дріжджах. Добова потреба для дітей стано-
вить 10–25 мкг (1 мкг = 40 МО) залежно від віку та фізіологічно-
го стану. Для дорослих вона є значно меншою.
8.2.4. Вітаміни групи Е

Будова й фізико-хімічні властивості. Жиророзчинний ві-
тамін токоферол, необхідний для розвитку плоду у щурів, був
відкритий у 1922 р. Токофероли належать до похідних хроману,
які містять у положенні 2 ізопреновий ланцюг. У природі існує
ряд таких сполук, що відрізняються розташуванням метильних
груп у ядрі хроману, ступенем метилування та ступенем насиче-
ності бічного ланцюга.
Відомо декілька природних сполук, які мають вітамінну актив-
ність: α-токоферол (5,7,8-триметилтокол), β-токоферол (5,8-диме-
тилтокол), γ-токоферол (7,8-диметилтокол), δ-токоферол (8-метил-
токол) і деякі інші. Найактивнішим є α-токоферол (рис. 8.6).
1
8
O
2
7
H
6
3
3
HO 5 4
Рис. 8.6. -токоферол (5,7,8-триметилтокол)
463
Біохімія
Біологічну активність мають також похідні з меншим вуглеводне-

вим ланцюгом і з ненасиченим (токотрієноли). Токофероли – це мас-
лянисті речовини світло-жовтого кольору або не забарвлені. Вітамін
термостабільний. Синтез відбувається тільки в рослинах, оскільки
утворення гідрохінонового кільця пов'язане з обміном ароматичних
амінокислот, які не синтезуються в організмі тварини.
Біохімічні функції. Токофероли входять до системи антиок-
сидантного захисту організму від ушкоджувальної дії активних,
вільнорадикальних форм кисню і є головними природними жи-
ророзчинними антиоксидантами. Він інгібує вільнорадикальні
реакції в клітині й перешкоджає таким чином розвитку ланцю-
гових реакцій пероксидного окиснення ненасичених жирних ки-
слот у ліпідах мембран. Вітамін здатен до окисно-відновних пе-
ретворень. Токофероли також здатні включатися у клітинні мем-
брани жирової тканини, печінки та скелетних м'язів.
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Токоферол був
відкритий як активна речовина, що запобігає безпліддю. У щурів,
утримуваних на штучному раціоні з додаванням лише вітамінів
групи В, розвивалося безпліддя. У самиць уражалася плацента,
у самців спостерігалась атрофія статевих залоз. Самки зберігали
здатність до запліднення, але нормальний розвиток плоду припиня-
вся через 8–12 днів: ембріони гинули. Крім того, спостерігалась м'я-
зова дистрофія, зниження у м'язах кількості міозину, глікогену, кре-
атину, калію, марганцю, фосфатів, жирова інфільтрація печінки.
Недостатність вітаміну може виникнути при вживанні пере-
важно вуглеводної їжі з низьким вмістом жирів. Усмоктування
в тонкому кишечнику відбувається лише за наявності жовчних
кислот і жирів. Концентрація токоферолів в плазмі крові людини
у нормі – 0,8–1,5мг/дл.
Головним джерелом вітаміну Е для людини є рослинні олії,
а також салат, проростки злаків, горох. Добова потреба залежить
від фізіологічного стану організму, харчового раціону і становить
приблизно 5–15 мг.
8.2.5. Вітаміни групи К

Будова й фізико-хімічні властивості. Вітаміни групи К – це
загальна назва групи речовин, яка включає філохінон і споріднені
сполуки з модифікованим бічним ланцюгом (рис. 8.7). Тваринні
тканини здатні синтезувати ізопренові ланцюги, однак не синте-
зують 1,4-нафтохінон.
464
3
O
Рис. 8.7. Вітамін К1
Вітамін К1 (філохінон) – це світло-жовта рідина, нестійка при

опроміненні та при нагріванні в лужному середовищі, яка синте-
зується в рослинах. К2 – менахінон – кристалічна речовина жовто-
го кольору, що синтезується мікроорганізмами, зокрема мікро-
флорою кишечнику людини. Вітамін К2 представлений декілько-
ма формами, які відрізняються довжиною бічного ізопренового
ланцюга. Крім природних вітамінів відомі також синтетичні похі-
дні нафтохінону, що мають біологічну активність. У 1943 р. було
синтезоване дисульфідне похідне – вікасол. Він використовується
в медичній практиці як водорозчинний замінник вітаміну К.
Біохімічні функції. Вітамін К бере участь у γ-карбокси-
люванні залишків глутамінової кислоти в молекулі неактивних
попередників факторів згортання крові: протромбіну, прокон-
вертину, фактору Крістмаса, фактора Стюарта, що важливо для
нормалізації процесу згортання крові. Утворена таким чином
γ-карбоксиглутамінова кислота здатна зв'язувати Са2+, що необ-
хідно для згортання крові (рис. 8.8). Процес інгібується антагоні-
стами вітаміну К, наприклад похідними кумарину, які застосо-
вують як один із методів лікування тромбозів.
NH2 NH2
H2 H2 2CO2 H2 H
C C COOH C C COOH
COOH
H2 H2 H2 H
C C COOH C C COOH
HOOC HOOC
COOH
Рис. 8.8. Реакція карбоксилювання за участю вітаміну К
465
Біохімія
Крім того, вітамін К бере участь у карбоксилюванні залишків

глутамінової кислоти в остеокальцині – одному з основних білків
кісткової тканини, що зв'язує кальцій.
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Недостатнє
надходження вітаміну К викликає підшкірні та внукрішньом'я-
зові крововиливи, що виникають у результаті зниження швидкості
згортання крові. При К-авітамінозі знижується вміст протромбі-
ну в крові. Але недостатність вітаміну спостерігається досить
рідко, оскільки він виробляється мікрофлорою кишечнику. Гіпо-
та авітамінози виникають також при порушенні всмоктування
ліпідів у кишечнику.
Багато вітаміну міститься в зеленій частині рослин: шпинаті,
капусті, кропиві, томатах. Накопичується вітамін К і в печінці
тварин. Чітко визначити добову потребу важко. Зазвичай вона
становить 1–2 мг.
Т а б ли ц я 8 . 1
Жиророзчинні вітаміни
Добова
Назва Біологічна дія Ознаки авітамінозу
потреба
Участь в акті зору, регу- Куряча сліпота, ксерофта-
А–
1–2,5 мг ляція процесів росту та льмія, кератомаляція,
ретинол
диференціювання клітин. затримка росту.
D– 12–25 Регуляція обміну кальцію
Рахіт у дітей.
кальциферол мкг і фосфатів.
М'язова дистрофія,
Антиоксидант, пере-
порушення ембріогенезу
Е– шкоджає окисненню
5–15 мг та дегенеративні зміни
токоферол ненасичених жирних
репродуктивних органів
кислот біомембран.
у піддослідних тварин.
К– Участь в активації фак- Кровотечі, порушення
1–2 мг
нафтохінон торів згортання крові. згортання крові.
8.3. Водорозчинні вітаміни
8.3.1. Вітамін В1 – тіамін

Будова й фізико-хімічні властивості. Вітамін В1 (тіамін) був
відкритий при вивченні хвороби бері-бері, яка була розповсюдже-
на в азійських країнах. За хімічною будовою це сполука, побудо-
вана із двох циклічних систем – піримідинової та тіазолової, сполу-
чених метиленовою групою. Синтез обох циклічних структур від-
466
бувається окремо у вигляді фосфорильованих форм. Вітамін стій-

кий до нагрівання в кислому середовищі, але швидко руйнується в
лужному. При окисненні тіаміну утворюється тіохром, який дає
синю флюоресценцію при опроміненні ультрафіолетовими проме-
нями. На цій реакції основане кількісне визначення тіаміну.
Активною формою вітаміну В1 є тіамінпірофосфат (ТПФ, ТРР),
який утворюється за участю АТФ-залежного ферменту тіамінпі-
рофосфокінази в результаті приєднання пірофосфату від АТФ до
спиртової групи тіаміну (рис. 8.9).
Біохімічні функції. Реакції, що каталізуються за участю тіа-
міну, це реакції α-конденсації та α-розщеплення. Спільним є те,
що зв'язок С–С, на який діє тіамін, міститься безпосередньо біля
карбонільної групи.
АТФ
АМФ
Рис. 8.9. Синтез тіамінпірофосфату
Найбільш вивченим тіамінозалежним ферментом є піруватде-

карбоксилаза дріжджів, яка каталізує перетворення ПВК на оц-
товий альдегід у процесі спиртового бродіння.
ТПФ входить також до складу двох важливих ферментних си-
стем – піруват- і α-кетоглутаратдегідрогеназних комплексів, які
каталізують окисне декарбоксилювання відповідних кетокислот.
Ключовим проміжним продуктом цих реакцій є біполярний іон
тіазолію, до якого приєднується субстрат. Так, першим етапом
467
Біохімія
у перетворенні пірувату на ацетил-КоА є приєднання енольної

форми пірувату до ТПФ (рис. 8.10).
NH2 H2
C
N+ C CH3
O O
N H2 H2
C C C C O P O P OH
S OH OH
H3C N HO C COOH
CH3
Рис. 8.10. Перший етап перетворення пірувату на ацетил-КоА
Фермент пентозофосфатного шляху перетворення вуглеводів

транскетолаза також потребує ТПФ. Транскетолаза каталізує
двосубстратну реакцію: перенесення глікольальдегідного ради-
кала від кетози (субстрат-донор) на альдозу (субстрат-акцептор):
ксилулозо-5-фосфат + рибозо-5-фосфат→
→ седогептулозо-7-фосфат + + гліцеральдегідфосфат
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Недостатність
вітаміну В1 зустрічається і в наш час як симптом Верніке, що
виявляється у вигляді енцефалопатії, а також синдром Вейса,
при якому уражаються переважно серцево-судинна система.
Найхарактернішою і специфічною ознакою авітамінозу є поліне-
врит. При цьому захворюванні розвиваються болісні відчуття
вздовж нервових стовпів, що закінчується втратою чутливості
шкіри та паралічем. Другою важливою ознакою авітамінозу є
порушення серцевої діяльності. До характерних ознак також на-
лежать порушення моторної та секреторної функції травного
тракту, погіршення пам'яті, задуха, болі в області серця. Біохімі-
чні порушення виявляються в розвитку негативного азотистого
балансу, накопиченням у крові α-кетокислот.
Основну кількість тіаміну людина одержує з м'ясних і зерно-
бобових продуктів. Багаті на вітамін дріжджі, вироби з борошна
грубого помелу, печінка, нирки. За добу необхідно вживати 2–3 мг
вітаміну. Переважно вуглеводна їжа підвищує потребу організму
у вітаміні. Тіамін витримує нагрівання до високих температур
лише в кислому середовищі. У нейтральному й особливо в луж-
ному середовищі він при нагріванні швидко руйнується.
468
8.3.2. Вітамін В2 – рибофлавін

Будова й фізико-хімічні властивості. Рибофлавін уперше був
виділений із молока як термостабільний фактор у 1879 р. Потім
подібні жовті сполуки були виділені з яєць, м'язів, і діставали назви
відповідно до джерел виділення: лактофлавін, гепатофлавін, овоф-
лавін тощо. Розчини рибофлавіну мають жовто-оранжеве забарв-
лення і здатні до флюоресценції. В основі молекули вітаміну ле-
жить структура ізоалоксазину – гетероцикл, який є сполученням
бензольного, піразинового та піримідинового кілець. Крім того, до
складу вітаміну входить спирт рибіт. Рибофлавін погано розчиня-
ється у воді при кімнатній температурі. При підкисленні середо-
вища розчинність збільшується. Вітамін термостабільний – витри-
мує нагрівання до 120º, але чутливий до дії світла.
Важливою властивістю рибофлавіну є його здатність до оборот-
ного окиснення та відновлення (рис. 8.11). Відновлення рибофла-
віну до дигідрорибофлавіну відбувається шляхом послідовного
приєднання атомів водню в 1 та 5 положеннях з утворенням про-
міжного напіввідновленого семіхінонового радикала. Відновлена
форма рибофлавіну може окиснюватися киснем повітря.
]
+2H
Рис. 8.11. Рибофлавін і дигідрорибофлавін

469
Біохімія
Біохімічні функції. Рибофлавін служить структурним елеме-

нтом флавінмононуклеотиду (ФМН, FMN) і флавінаденіндинукле-
отиду (ФАД, FAD), які є простетичними групами численних окси-
доредуктаз (дегідрогеназ). Синтез ФМН відбувається у слизовій
оболонці кишечнику шляхом фосфорилювання рибофлавіну за
участю ферменту рибовлавінкінази, а ФАД синтезується з ФМН
шляхом приєднання АМФ, донором якої є АТФ (рис. 8.12).
Флавінові нуклеотиди, як і вільний рибофлавін, можуть існу-
вати в окисненій і відновленій формах.
+АТФ
рибофлавін рибофлавін Р + АДФ
рибофлавінкіназан
(ФМН)
+ АТФ
ФМН Р
рибофлавін АМФ + ФФН
ФМН-аденіліл-
(ФАД)
Рис. 8.12. Схема синтезу коферментів ФМН і ФАД
Флавінових дегідрогеназ відомо близько 200. Флавіновмісні фе-
рменти можуть каталізувати реакції окиснення напівацеталів у ла-
ктони, спиртів – в альдегіди, амінів – в іміни, карбонільних сполук
або карбонових кислот – у ненасичені карбонільні сполуки.
Флавінові нуклеотиди (рис. 8.13) є сильнішими окисниками,
ніж нікотинамідні. Відновлені флавіни здатні окиснюватися кис-
нем О2, що є характерним для небагатьох органічних сполук в ор-
ганізмі людини. Зазвичай флавінові нуклеотиди зв'язані з білками
міцними ковалентними зв'язками.
Прикладом ферментів, що містять ФАД, є глюкозооксидаза. Во-
на каталізує окиснення глюкози до глюконової кислоти й викорис-
товується в медичній практиці для визначення глюкози в крові.
Дуже активними ферментами є оксидази амінокислот, які мі-
стяться зокрема у зміїних отрутах і каталізують окисне дезамі-
нування амінокислот. До флавопротеїдів належить сукцинатде-
гідрогеназа, яка каталізує дегідрування сукцинату у фумарат у
циклі трикарбонових кислот.
Багато флавінових ферментів утворюють комплекси з мета-
лами. Наприклад, ксантиноксидаза, яка каталізує окиснення гі-
поксантину та ксантину в сечову кислоту, містить 2 молекули
ФАД, 2 атоми молібдену й 8 атомів заліза.
470
O
H3C N
NH
NH2
H3C N N O
HC H N N
HC OH
N N
HC OH
HC OH
O O
H2C O P O P O CH2
O
OH OH
OH OH
Рис. 8.13. Структура ФАД
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Специфічні за-

хворювання, пов'язані з дефіцитом рибофлавіну, що призводять
до небезпечних наслідків, майже не зустрічаються. У дослідах на
експериментальних тваринах спостерігали запальні процеси сли-
зової оболонки язика, губ (особливо куточків), епітелію шкіри
тощо, а також кератити, запалення рогівки, катаракти. Спосте-
рігалась загальна й серцева слабкість. Вітамін достатньо розпо-
всюджений у природі. Людина одержує його з молочними про-
дуктами, яйцями, добова його потреба становить 1,8–2,6 мг. До
дефіциту приводять такі чинники, як артрит, туберкульоз, вжи-
вання антибіотиків, транквілізаторів, сульфамідних препаратів.
8.3.3. Фолієва кислота

Хімічна будова та фізико-хімічні властивості. Фолієва кис-
лота, або вітамін Вс, складається з трьох структурних фрагментів:
похідного птеридину, параамінобензойної кислоти та одного або
декількох залишків глутамінової кислоти (рис. 8.14). Була відкри-
та як речовина, що виліковує тропічну макроцитарну анемію,
фактор росту курчат (Вс), фактор росту для бактерій Lactobacillus
casei та виділена з листя шпинату (лат. folium – листок).
Продукт відновлення фолієвої кислоти (ФК) – тетрагідрофоліє-
ва кислота (ТГФК, ТНF) – входить до складу ферментів, що здійс-
471
Біохімія
нюють перенесення одновуглеводних фрагментів. Відновлення

вітаміну відбувається у дві стадії: першу з утворенням дигідро-
фолієвої кислоти (ДГФК) каталізує фолатредуктаза, другу –
дигідрофолатредуктаза.
А OH
O
C N H2 H H H H2 H2
N C C N C N C C C COOH
H2N C CH COOH
N N
2-аміно-4-окси-6-метил- п-амінобензойна глутамінова

птерин кислота кислота
птериїнова кислота
фолієва кислота
Б OH H
O
C 5N H2 H H H H2 H2
N H C C N C N C C C COOH
10
H2N C C H CH COOH
N N
H
тетрагідрофолієва кислота
Рис. 8.14. Фолієва (А) і тетрагідрофолієва (Б) кислоти
Обидва ферменти містять НАДФ як кофермент і є об'єктом дії

протиракових препаратів, таких як аміноптерин і метотрексат.
Біохімічні функції. Відновлена форма фолієвої кислоти є пе-
реносником усіх одновуглецевих залишків, крім карбоксильної
групи. Донорами одновуглецевих груп, які переносить ТГФК,
найчастіше є амінокислоти серин, гліцин, гістидин.
ТГФК переносить 6 груп:
Формільну –СНО; метильну –СН3, метиленову –СН2–, метеніль-
ну –СН=, оксиметильну –СН2ОН, формімінову –СН=NН. Приєд-
нання таких груп відбувається внаслідок їхнього ковалентного
зв'язування з 5-м і (або) 10-м атомом азоту в молекулі ТГФК. Та-
ким чином утворюються N10-форміл-ТГФК, N5,N10-метилен-ТГФК,
N5-метил-ТГФК тощо. Такі похідні ТГФК беруть участь в обміні
амінокислот – метіоніну, серину, а також синтезі пуринових нук-
леотидів і перетворенні дУМФ у дТМФ.
472
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Першою ознакою

дефіциту вітаміну є порушення еритропоезу (макроцитарна ане-
мія), а також лейкопенія та затримка росту. При гіповітамінозі фо-
лату спостерігається порушення регенерації епітелію, особливо
шлунково-кишкового тракту, оскільки гальмується синтез нуклео-
тидів для ДНК, необхідної в клітинах, що постійно діляться.
Джерелом вітаміну є свіжі овочі: петрушка, шпинат, салат,
цвітна капуста, а також дріжджі, печінка, нирки. Слід зазначи-
ти, що при варінні продуктів втрачається до 95 % вітаміну. На
відміну від людини і тварин мікроорганізми спроможні синтезу-
вати фолієву кислоту de novo. Тому ріст мікроорганізмів пригні-
чується сульфаніламідними препаратами, які як конкурентні ін-
гібітори блокують включення параамінобензойної кислоти в біо-
синтез фолієвої кислоти. Добова потреба становить до 200 мкг.
Мікроорганізми кишечнику людини і тварин також здатні син-
тезувати вітамін. У медичній практиці для пригнічення пухлин-
ного росту використовують синтетичні антагоністи фолієвої кис-
лоти як препарати, що гальмують синтез нуклеїнових кислот.
8.3.4. Вітамін РР – ніацин, нікотинова кислота, нікотинамід

Хімічна будова й фізико-хімічні властивості. Вітамін РР – це
сполука піридинового ряду, що містить карбоксильну або амідну
групу (рис. 8.15). Уперше нікотинову кислоту одержали, окиснюю-
чи алкалоїд із тютюну – нікотин, і дали відповідну назву. Біологічне
значення речовини було з'ясовано в 1935 р. після виділення чисто-
го НАДФ з еритроцитів. Нікотинамід – безбарвні кристали з темпе-
ратурою плавлення 131–132 С, дуже добре розчинні у воді.
O
COOH C
NH2
N N
Рис. 8.15. Вітамін РР
Біохімічні функції. Нікотинова кислота й нікотинамід необ-

хідний для біосинтезу двох коферментів – нікотинамідаденінди-
нуклеотиду (НАД+, NAD+) і нікотинамідаденіндинуклеотид-
фосфату (НАДФ+, NADP+), які входять до складу великої кількості
дегідрогеназ, що каталізують окисно-відновні реакції (рис. 8.16).
473
Біохімія
НАД і НАДФ, на відміну від флавінових нуклеотидів, не утворю-

ють ковалентних зв'язків з апоферментом, є сильнішими віднов-
никами і не здатні безпосередньо окиснюватися киснем. Синтез
НАД в організмі відбувається у два етапи:
Н ік отина мід мононук леотидпір офосфор ила за
1. Н ікоти намід + ФРПФ Ні котина мі дмон онуклео тид + Н4 Р 2 О7
НАД-пір офосфорил аз а
2. Н ікоти намідм о нон укл еоти д + А ТФ НА Д+ + Н4 Р 2 О7
NH2
O N N
C
NH2 N N
O O
N+
H2C O P O P O CH2
O O
OH OH O
H
OH OH OH OH P OH
OH
NАD+
NАDР+
Рис. 8.16. Структура НАД і НАДФ.
Спочатку нікотинамід приєднується до фосфорибозилпірофо-

сфату (ФРПФ) за участю специфічної фосфорилази, а потім до
утвореного нікотинамідмононуклеотиду приєднується АМФ, до-
нором якого є АТФ.
НАДФ утворюється шляхом фосфорилювання НАД за допомо-
гою НАД-кінази (рис. 8.16). До НАД-залежних ферментів нале-
жать, наприклад, алкогольдегідрогеназа, лактатдегідрогеназа,
малатдегідрогеназа тощо.
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Дефіцит ніа-
цину приводить до захворювання на пелагру, для якого харак-
терні три основні ознаки: ураженням шкіри (дерматити), трав-
474
ного тракту (діарея) і порушенням нервової діяльності (демен-

ція). Специфічні дерматити розвиваються симетрично на ділян-
ках шкіри, які зазнають впливу сонячних променів. Ураження
травного тракту супроводжується нудотою, болями в області жи-
вота, а також запаленням ясен, язика; ураження мозку – голо-
вними болями, запамороченням, підвищеною подразливістю,
депресіями. Основним джерелом вітаміну для людини є печінка,
м'ясо, гречана крупа. Добова потреба – 15–25 мг. Надлишкова
кількість, отримана з їжею або при ін'єкціях викликає гіперемію
шкіри, свербіння, висипання, диспепсію, порушення функції
печінки. Вітамін РР може синтезуватися з триптофану – з
60 молекул амінокислоти утворюється 1 молекула вітаміну.
8.3.5. Вітамін В5 – пантотенова кислота

Будова й фізико-хімічні властивоті. Пантотенова кислота
являє собою амід ,-дигідрокси-,-диметилмасляної кислоти
(пантоєвої кислоти) і -аланіну (рис. 8.17, А). Це речовина світло-
жовтого кольору, добре розчинна у воді, легко гідролізується під
впливом лугів і кислот.
Свою біологічну роль виконує, утворюючи сполуки з речови-
нами, що містять сульфгідрильну групу. Наприклад, пантотеїн –
тіоетаноламід пантотенової кислоти – є ростовою речовиною для
деяких бактерій. В організмі людини пантотенова кислота вхо-
дить до складу коферменту ацилування – КоАSH, та 4-фосфо-
пантотеїну – коферменту пальмітоїлсинтази.
Уперше речовину, необхідну для реакцій ацилювання, виділив
із печінки Ліпман і назвав коферментом А (рис. 8.17, Б).
Біохімічні функції. Синтез коферменту А починається з фос-
форилювання вітаміну і включає стадії приєднання цистеїну, йо-
го декарбоксилування, з'єднання з АМФ і фосфорилювання рибо-
зи. Кофермент А бере участь в активації жирних кислот на зов-
нішній поверхні мітохондрій, у реакціях β-окиснення жирних
кислот, синтезі ліпідів, синтезі ацетилхоліну. У вигляді пантетеїн-
фосфату вітамін входить також до складу ацилпереносного білка
(АПБ) – ключового компоненту системи синтезу жирних кислот.
Потреба у вітаміні й поширення у природі. Дефіцит віта-
міну зустрічається рідко, оскільки пантотенова кислота містить-
ся в багатьох продуктах рослинного та тваринного походження.
При його нестачі розвиваються дерматити, депігментація волосся,
шерсті, алопеція. Вітамін не стійкий до дії високих температур,
475
Біохімія
30–40 % руйнується під час термічної обробки їжі. Міститься

у дріжджах, молоці, печінці, яйцях, пшеничному борошні. Добо-
ва потреба становить 10–12 мг.
А CH3OH
H2 H H2 H2
HO C C C C N C C COOH
H
CH3 O
CH3 OH O
Б H2 H H2 H2
O C C C C N C C C
H
O P OH CH3 O NH
O CH2
NH2
O P OH N CH2
N
SH
O
N N
O
H H
H H
O OH
O P OH
OH
Рис. 8.17. Пантотенова кислота (А) і кофермент А (Б)
8.3.6. Вітамін В6 – піридоксин

Будова й фізико-хімічні властивості. Вітамін В6 – це групо-
ва назва трьох похідних 3-оксипіридину: піридоксалю, піридок-
сину і піридоксаміну, які відрізняються хімічною природою гру-
пи в четвертому положенні піридинового ядра (рис. 8. 18, А). Усі
форми вітаміну добре розчинні у воді, стійкі до дії кислот і лугів,
нагрівання. Коферментні функції виконують фосфорильовані
похідні піридоксалю та піридоксаміну, між якими відбувається
взаємоперетворення. Фосфорилювання здійснюється за участю
специфічної піридоксалькінази, яка найвищу активність вияв-
ляє в мозку (рис. 8, 18, Б).
476
Рис. 8.18. Форми вітаміну В6 (А)

та утворення піридоксальфосфату (Б)
Біохімічні функції. Піридоксальфосфат і піридоксамінфос-
фат є найважливішими коферментами в метаболізмі амінокис-
лот. За їхньою участю проходять реакції переамінування та дека-
рбоксилювання амінокислот. Піридоксальфосфат утворює ком-
плекси з білками-ферментами, які й забезпечують специфічність
реакції. При цьому карбонільна група коферменту зв'язується
з ε-аміногрупою лізину апоферменту. Амінокислота, що вступає в
реакцію, приєднується аміногрупою до альдегідної групи піридо-
ксальфосфату з утворенням шифової основи, заміщуючи аміно-
групу лізину (рис. 8.19). Це супроводжується лабілізацією одного
з трьох зв'язків біля α-атома вуглецю молекули амінокислоти.
a
H
R C COOH
c N b
CH O
H2
HO C O P OH
H3 C OH
N
Рис. 8.19. Приєднання амінокислоти
до альдегідної групи піридоксальфосфату
Таким чином, амінокислоти можуть вступати в реакції

трьох типів: трансамінування, декарбоксилювання, альдольно-
го розщеплення.
477
Біохімія
У реакціях переамінування бере участь α-кетоглутарова кислота,

з якою взаємодіють майже всі амінокислоти. Найбільш вивченими
є ферменти аспартатамінотрансфераза та аланіламінотрансфераза.
На відміну від переамінування, реакції декарбоксилювання є не-
оборотними. Вони, як правило, використовуються для синтезу різ-
номанітних сполук. Декарбоксилаза ароматичних амінокислот, що в
значній кількості міститься в надниркових залозах і ЦНС, бере
участь у синтезі біологічно активних амінів, наприклад дофаміну.
Декарбоксилювання, пов'язане з реакцією конденсації, вико-
ристовується при синтезі аміноспирту сфінгозину та δ-аміноле-
вуленової кислоти, що є початковою реакцією синтезу гема.
У результаті декарбоксилювання похідного цистеїну утворюється
таурин, необхідний для синтезу парних жовчних кислот.
Піридоксальфосфат входить також до складу глікоген-
фосфорилази, яка бере участь у розщеплені глікогену.
Поширення у природі. Дефіцит вітаміну В6 зустрічається рідко,
найбільш повно вивчений у щурів, у яких проявляється у вигляді
специфічного дерматиту, акродінії. При цьому уражаються лапи,
хвіст, ніс і вуха, злущується шкіра, випадає шерсть, розвиваються
виразки на кінцівках, гангрена пальців. Відомо також про розвиток
судом у немовлят при зниження кількості вітаміну на 50 % від нор-
ми. Добова потреба становить 2–3 мг, основним джерелом є печін-
ка, риба, м'ясо, гречана крупа, картопля, горох, квасоля.
У лікарській практиці використовується ізоніазид як засіб
проти туберкульозу. Ізоніазид є антагоністом піридоксалю і при-
гнічує головним чином активність піридоксалькінази. Оскільки
вміст кінази в мікобактеріях дуже низький, блокування фермен-
ту спричинює пригнічення росту бактерій.
8.3.7. Вітамін В12 – кобалaмін

Будова й фізико-хімічні властивості. Кобаламіни – ком-
плексні сполуки, в яких центральний атом кобальту зв'язаний з
атомами азоту чотирьох відновлених пірольних кілець, що утво-
рюють коринове ядро, і з атомом азоту 5,6-диметилбензімідазолу
(рис. 8.20). Структуру вітаміну розшифровано в 1955 р. Ходж-
кін, а в 1964 р. їй було присуджено Нобелівсько премію. Цей ві-
тамін синтезується лише в мікроорганізмах. Із харчових продук-
тів він є в печінці, м'ясі, яйцях, молоці й цілком відсутній у рос-
линній їжі. Вітамін засвоюється тільки за наявності ендогенного
478
глікопротеїну, так званого внутрішнього чинника, який зв'язує

вітамін у шлунку й забезпечує його посадку на специфічну реце-
пторну ділянку апікальної мембрани ентероцитів. У крові коба-
ламін також зв'язується спеціальним білками – транскобаламі-
нами. В організмі людини і тварин вітамін В12 запасається в пе-
чінці. Вітамінний дефіцит або порушення усмоктування вітаміну
В12 зумовлює розвиток перніціозної анемії.
H 2N C CH2
O
H 2N O CH2
H3 C H2
C H 3C C C NH 2
O CH 2 H2
A C H2 O
B C
H 3C N CH 3
N C
H 3C + NH 2
Co
O
H2N H2 N N
C C
D C CH 3
CH3
H 2C C
O H2 CH 3H C
C H 3C 2
C C NH 2
H2
HN O
H2C
CH
O
H 3C
+ CH3
O P OH N
O
HO
N CH3
O
HO CH2
Рис. 8.20. Метилкобаламін
Біохімічні функції. Кобаламідні коферменти містять два ти-
пи лігандів: метильну групу та 5"-дезоксіаденозин. Метилкобала-
мін бере участь у реакціях трансметилювання, а дезоксіаденози-
лкобаламін у реакціях ізомеризації. Прикладом реакції трансме-
479
Біохімія
тилювання є ресинтез метіоніну з гомоцистеїну. Донором мета-

льної групи виступає метил-ТГФК (див. розд. 6).
8.3.8. Вітамін С
Будова й фізико-хімічні властивості. L-аскорбінова кисло-
та являє собою -лактон 2,3-дегідрогулонової кислоти. Вона зда-
тна швидко й оборотно окиснюватися до дегідроаскорбінової
кислоти, утворюючи окисно-відновну пару. Аскорбінова кислота
добре розчинна у воді, слабо – в етанолі. Водні розчини мають
кислий смак, 0,1н розчин має рН 2,2. Дегідроаскорбінова кисло-
та є нейтральною речовиною. Вітамін легко окиснюється киснем
повітря, особливо у присутності Си2+, а також не стійкий до дії
високих температур. При цьому він необоротно розкладається на
дві неактивні сполуки (рис. 8.21).
А Б
–2Н
+2Н
Н2О
Д Г В
Рис. 8.21. Окиснення та розпад аскорбінової кислоти:
А – L-аскорбінова кислота; Б – L-дегідроаскорбінова кислота;
В – L-дикетогулонова кислота; Г – треонова кислота; Д – щавлева кислота
480
Біохімічні функції. Аскорбінова кислота як сильний віднов-

ник бере участь у багатьох реакціях гідроксилювання. Ферменти
гідроксилази потребують присутності додаткового відновленого
косубстрату для своєї дії, і найчастіше при цьому використову-
ється саме вітамін С. Це, зокрема, стосується всіх α-кетоглу-
таратзалежних гідроксилаз. Два такі ферменти беруть участь у
гідроксилюванні залишків лізину та проліну в молекулі прокола-
гену. Вільний пролін і лізин не є субстратами відповідних ферме-
нтів. Гідроксилюються достатньо великі, але ще не спаралізовані
білкові ланцюги. Негідроксильований колаген не може утворюва-
ти нормальні за структурою волокна. Аскорбінова кислота необ-
хідна людині, приматам, морським свинкам і деяким іншим тва-
ринам, оскільки в цих видів відсутній фермент гулонолактонок-
сидаза (КФ 1.1.3.8), який каталізує останню стадію перетворення
глюкози в аскорбат. Аскорбінова кислота має здатність оборотно
окиснюватися до дегідроаскорбінової кислоти, утворюючи окис-
но-відновну систему. Вона також бере участь при синтезі нор-
адреналіну з дофаміну за участю дофамін-β-гідроксилази. Ця
реакція проходить у нейронах мозку та надниркових залозах.
Аскорбінову кислоту також відносять до вітамінів-анти-
оксидантів.
Потреба у вітаміні. Добова потреба в аскорбіновій кислоті
дорівнює 60 мг, що не характерно для більшості вітамінів. Дже-
релом її для людини є свіжі фрукти, зелень, деякі овочі. Багато
вітаміну міститься у плодах шипшини, чорній смородині, різних
видах капусти, а також у цитрусових, картоплі. Відсутній віта-
мін у сухих зернах злакових культур і бобових. Консервовані
фрукти та овочі містять незначну кількість вітаміну. Авітаміноз
виявляється через декілька місяців у формі цинги (скорбуту).
Спеціалізовані клітини втрачають здатність синтезувати колаген
у кістковій тканині, втрачається здатність депонувати міжклі-
тинну речовину, порушується утворення глікопротеогліканів.
Наслідком захворювання є атрофія сполучних тканин, розлад
системи кровотворення, випадання зубів. У людини знижується
маса тіла, спостерігається слабкість, болі в серці.
8.3.9. Вітамін Н – біотин

Будова й фізико-хімічні властивості. Біотин був виділений
із сухого яєчного жовтка в 1935 р. Вітамін стійкий до дії висо-
ких температур, є в печінці, яєчному жовтку, бобових та інших
481
Біохімія
харчових продуктах; крім того, він синтезується мікрофлорою

кишечнику. Існує 8 стереоізомерів біотину, з яких лише один
виявляє біологічну активність. У більшості організмів біотин
присутній у зв'язаній формі, утворюючи біотиніллізин. Зв'язу-
вання відбувається через -аміногрупу залишку лізину з білками-
ферментами (рис. 8.22).
біотин залишок лізину

Рис. 8.22. Структура біоцитину
Біотин з високою спорідненістю і специфічністю зв'язується з

білком курячого яйця авідином, утворюючи нерозчинний у воді
комплекс. Авідин – тетраметр, кожна субодиниця якого має біоти-
нозв'язувальний центр. Авідин при кип'ятінні денатурує, тому дефі-
цит вітаміну Н може настати тільки при вживанні в їжу сирих яєць.
Біохімічні функції. Біотинові ферменти каталізують реакції
карбоксилювання (1), спряжені з гідролізом АТФ, і транскарбокси-
лювання (2).
(1) RН + НСО 3 + АТФ → R – СООН + АДФ + Н3 РО4
(2) R1 – СООН + R2 Н → R1 Н + R2 – СООН
До перших належить піруваткарбоксилаза, яка каталізує реак-
цію утворення оксалоацетату з пірувату для циклу Кребса.
Реакція проходить у дві стадії. На першій з використанням
енергії АТФ утворюється карбоксибіотин. На другій відбувається
перенесення карбоксильної групи на піруват. За подібним меха-
нізмом проходить також реакція синтезу малоніл-КоА з ацетил-
КоА (див. синтез жирних кислот). До другого типу належать, на-
приклад, реакції утворення пропіонової кислоти у процесі пропі-
оновокислого бродіння:
метилмалоніл-КоА + ПВК → пропіоніл-КоА + ЩОК
482
Потреба у вітаміні. Добова потреба вітаміну незначна – ли-

ше 150–300мкг. Недостатність може розвинутися при вживанні
антибіотиків і сульфамідних препаратів. При цьому спостеріга-
ються дерматити, посилена активність сальних залоз, випадіння
волосся, втрата ваги, у тяжких випадках – параліч.
Узагальнюючу інформацію щодо всіх водорозчинних вітамінів
наведено в табл. 8.1.
Т а б ли ц я 8 . 1
Водорозчинні вітаміни
Добова Коферментна Характерні
Вітамін Біологічна роль
потреба форма ознаки авітамінозу
Декарбоксилюван-
В1 –
2–3 мг ТПФ ня -кетокислот, поліневрит
тіамін
-розщеплення
В2 – перенесення ураження очей,
1,8–2,6 мг ФМН, ФАД
рибофлавін водню слизової губ
РР – симетричні
перенесення
нікотинамід 15–25 мг НАД, НАДФ дерматити, діарея,
водню
(ніацин) деменція
активація дистрофічні зміни в
пантотено-
10–12 мг КоА-SH і перенесення надниркових
ва кислота
ацильних залишків залозах
обмін амінокислот: дерматити,
В6 – ПФ (піридок- переамінуваня підвищена
2–6 мг
піридоксин сальфосфат) та декарбоксилю- збудливість
вання нервової тканини
Вс – Н4ФК (тетрагі- перенесення порушення
50–150
фолієва дрофолієва одновуглецевих кровотворення, ане-
мкг
кислота кислота) залишків мія
дерматити, підви-
карбоксилювання
Н – біотин 10 мкг біотин щена діяльність
-кетокислот
сальних залоз
метилкобала-
В12 – мін, дезоксіа- перенесення макроцитарна
1–2 мкг
кобаламін денозинкоба- метильних груп анемія
ламін
С– цинга, кровоточи-
аскорбінова
аскорбінова 50–75 мг гідроксилювання вість ясен, підшкірні
кислота
кислота крововиливи
8.3.10. Вітаміноподібні речовини

Це різноманітні хімічні сполуки, що мають вітамінні власти-
вості, але частково синтезуються в організмі й іноді входять до
складу тканин (рис. 8.23).
483
Біохімія
Б В
Рис. 8.23. Вітаміноподібні речовини:

А – пангамова кислота; Б – інозитол; В – оротова кислота
Вітамін Р (біофлавоноїди, поліфеноли) – це група речовин, яка

має у своєму складі дифенілпропановий вуглецевий "кістяк" хро-
мону або фловону. Характерною рисою їхньої структури є наяв-
ність подвійних зв'язків, а також кето- і гідроксигруп у циклах і
залишки цукрів. До них відносять катехіни, лейкоантоціани, фла-
вонони, флавоноли (наприклад, рутин), антоціани. Представни-
ком флавононів є гесперидин (цитрин), який отримують із цедри
цитрусових. Рутин одержують з листя гречки, катехін – із листя
чаю. Найважливішою біологічною властивістю цих сполук є здат-
ність підтримувати еластичність і стійкість капілярів, зменшувати
їхню проникність. Сполуки з Р-вітамінною активністю дуже по-
ширені в природі й зустрічаються в тих самих продуктах, що й
вітамін С. Один із шляхів їхнього впливу на судинну систему –
через ендокринні залози. Поліфеноли можуть захищати від окис-
нення адреналін, який стимулює роботу гіпофіза, який, у свою
чергу, збуджує секрецію кортикостероїдів. Інший вид капілярос-
тійкої дії вітаміну Р полягає в його інгібуванні активності гіалуро-
нідази. При цьому накопичується гіалуронова кислота, необхідна
для зміцнення сполучної тканини та стінок судин.
Інозитол (мезоінозитол, міоінозитол). Цей шестиатомний цик-
лічний спирт, похідне циклогексану, дуже розповсюджений у
тваринному й рослинному світі. Найчастіше він входить до
складу рослин у вигляді фосфорних ефірів – фітину, утворюється
в результаті циклізації молекули глюкози. Фітин є сумішшю
484
кальцієвих і магнієвих солей гексофосфорного ефіру інозитолу.

Із дев'яти можливих стереоізомерів інозиту біологічну активність
має мезоінозитол – препарат, виділений уперше з м'язів. Інозитол
необхідний для росту мікроорганізмів, для нормального розвитку
й життєдіяльності тварин. У людини недостатність інозитолу
практично не спостерігається. В організмі людини і тварин іно-
зитол використовується для синтезу фосфогліцеридів, а саме
фосфатидилінозитолу, має сильний ліпотропний ефект.
Вітамін U (метилметіонін) – активна форма метіоніну. У вели-
ких кількостях міститься в соках сирих овочів, особливо капус-
тяних. Зі спаржі й свіжих томатів отриманий кристалічний пре-
парат, який у тисячу разів активніше капустяного соку. Метил-
метіонін має стимулюючу дію при ушкодженні слизуватих обо-
лонок шлунково-кишкового тракту. Цей ефект, мабуть, зумовле-
ний тим, що метилметіонін є активним донором метильних груп;
він також бере участь у синтезі холіну та креатину.
Вітамін В13 (оротова кислота) – похідне піримідину. Ця сполу-
ка здатна підсилювати ріст мікроорганізмів і вищих тварин.
У птахів і ссавців оротова кислота синтезується з аспарагінової
кислоти й карбамоїлфосфату при синтезі нуклеїнових кислот.
При введенні ззовні вона підсилює анаболічні процеси й завдяки
цьому стимулює ріст рослин і тварин. Оротат калію застосовують
при хворобах печінки, серця, деяких видах анемії.
Вітамін В15 (пангамова кислота) – це складний ефір -глю-
конової кислоти і диметилгліцину. Ця кислота поліпшує ліпідний
обмін, запобігає жировій інфільтрації печінки. Вона також спри-
яє синтезу креатинфосфату, активізує окисні процеси в організ-
мі, здійснює детоксикуючу дію при отруєннях хлорорганічними
сполуками, антибіотиками тетрациклінового ряду, алкоголем,
наркотиками.
1. Що таке вітаміни та на які групи вони поділяються?

2. Які вітаміни активуються за участю АТФ?
3. Які вітаміни беруть участь в окисновідновних реакціях?
4. За яким механізмом діють активні форми вітамінів групи А і D та які
процеси регулюють?
5. Назвіть вітаміни, авітамінозом яких є пелагра, поліневрит, цинга, рахіт.
485
Розділ 9
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ
9.1. Загальна характеристика нуклеїнових кислот
Нуклеїнові кислоти (полінуклеотиди) – це лінійні або циклічні

біополімери, побудовані з великої кількості нуклеотидів, з'єдна-
них між собою фосфодіефірними зв'язками. Відомо два типи
нуклеїнових кислот – дезоксирибонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеї-
нова (РНК), які відрізняються за локалізацією, функціональним
призначенням у клітинному метаболізмі та за хімічною будовою
пуринових і піримідинових азотистих основ та пентоз, що вхо-
дять до їхнього складу.
Нуклеїнові кислоти зустрічаються в усіх видах організмів. Їхній
вміст у клітинах залежить від їхнього функціонального стану. Так,
у більшості клітин кількість ДНК становить 1–10 % (від сухої маси
клітин), у м'язах – близько 0,2 %, а у сперматозоїдах ця величина
сягає 60 %. Вміст РНК у будь-яких клітинах у 5–10 разів перевищує
вміст ДНК. Співвідношення РНК/ДНК у тканинах з активною бі-
локсинтезуючою системою коливається в межах 4–10, а в ткани-
нах з помірним рівнем синтезу білка – становить 0,3–2,5.
Основна маса ДНК у клітині локалізована в ядрі – 97–99 %, і
тільки приблизно 1–3 % припадає на позаядерну ДНК. РНК, на
відміну від ДНК, розподілена у клітині рівномірніше й функціо-
нування цих молекул більш динамічне та різноманітне. В еукарі-
отичних клітинах близько 11 % усієї РНК міститься в ядрі, майже
15 % – у мітохондріях, 24 % – у цитоплазмі й 50 % – у рибосомах.
Молекулярна маса ДНК залежить від ступеня складності орга-
нізмів. У бактерій ДНК має вигляд єдиної великої молекули й
становить 2·109 Да. Молекулярна маса у тварин і людини сягає
1011 (табл. 9.1).
Розділ 9. Нуклеїнові кислоти
РНК мають значно меншу молекулярну масу, ніж ДНК. Так, у

мРНК вона становить – 4·104–1,2·106, рРНК – від 4·104 до 1,5–
1,75·106 і тРНК – 2,5·104.
Т а б ли ц я 9 . 1
Розмір молекул ДНК із різних джерел
Джерело Кількість пар основ Довжина, нм
Віруси поліоми, SV-40 5,1·103 1,7
Бактеріофаг Т-2 1,66·105 55
Escherichia coli 4,7·106 1360
Людина 2,9·109 999000
9.2. Компоненти нуклеїнових кислот
Хімічно нуклеїнові кислоти є полінуклеотидами багатьох моно-

мерів – нуклеотидів (мононуклеотидів). У результаті дії кислот,
лугів або специфічних ферментів (нуклеаз), нуклеїнові кислоти
розкладаються на простіші компоненти – нуклеотиди – унаслі-
док розриву фосфодіефірних зв'язків (гідроліз).
Нуклеотиди складаються з азотистої основи (пуринової чи пі-
римідинової), петози (рибози або дезоксирибози) та ортофосфор-
ної кислоти. Залежно від будови пентози, їх поділяють на рибо-
нуклеотиди й дезоксирибонуклеотиди. Наявність залишків фос-
форної кислоти у складі нуклеотидів надає їм кислотних власти-
востей, тому їх вважають кислотами, а їх полімери отримали на-
зву нуклеїнові кислоти.
Азотисті основи нуклеїнових кислот поділяють за хімічною
будовою на дві групи – пуринові та піримідинові. До похідних пі-
римідинів належать: цитозин (2-оксо-4-амінопіримідин), урацил
(2,4-діоксипіримідин) і тимін (2,4-діоксо-5-метилпіримідин):
NH2 O O
H
C CH3
N 3 4 5 CH N HN HN
2 6
HC 1 CH
N O N O N O N
H H H
піримідин цитозин урацил тимін
487
Біохімія
До похідних пуринів відносять аденін (6-амінопурин) і гуанін

(2-аміно-6-оксопурин):
NH2 O
H
C N N N
N1 6 5 C 7 N HN
8 CH
2 4
HC 3 C 9
N N N N H2N N N
H H H
пурин аденін гуанін
До складу ДНК і РНК входять аденін, гуанін, цитозин, тоді як
тимін, за рідкісним винятком, входить тільки в ДНК, а урацил –
тільки в РНК. У незначних кількостях у нуклеїнових кислотах до-
датково виявлені метильовані піримідинові та пуринові основи
(наприклад, 1-метилгуанін, 2-метиладенін, 5-метилцитозин,
5-оксиметилцитозин та ін.).
Продуктами обміну пуринових основ є гіпоксантин (6-кетопурин),
ксантин (2,6-дикетопурин), сечова кислота (2,6,8-трикетопурин):
O O O
H
N N N
HN HN HN
O
N N N N
N O N H O H
H H H
гіпоксантин ксантин сечова кислота
У клітинах рослин виявлені фармакологічно активні пуринові
похідні. Наприклад, кофеїн (1,3,7-триметилксантин), який міс-
титься в кавових зернах, теобромін (3,7-диметилксантин) – вхо-
дить до складу бобів какао і теофілін (1,3-диметилксантин) –
у чайному листі тощо:
O O O
CH 3 CH 3
H3 C N N H3 C N
N HN N
O N N O N N O N N
H
CH3 CH3 CH3
кофеїн теобромін теофілін
488
9.3. Фізико)хімічні властивості азотистих основ

Для азотистих основ характерним є існування таутомерних
форм – тип ізомерії, за якої ізомери можуть переходити один
у другий (рис. 9.1).
H H H
N N
N H N
N 6 N 6
1 1
аденін
N N N N
H H
H H H
N N
H
цитозин
N3 4 N3
4
2 2
1 1
O N O N
H H
аміно іміно
O H
O
H N N
гуанін N1 6 N1 6
H2N N N H2N N N
H H
O
H O H O
H 4
CH3
N3 CH3 CH3
тимін
N3 4 N
1
O N 1 2
H 1
O O N H O N
H
H O H O
H
4
N3
урацил 4
N N
1 3
O N 1 2
H 1
O N H O N
лактам H
лактим
Рис. 9.1. Таутомери азотистих основ
489
Біохімія
В основі таутомерії лежить міграція протона, тобто внутрі-

шньомолекулярні переміщення ядра водню від одного атома
до іншого. Подібна міграція супроводжується зазвичай змі-
нами електронної структури молекули. Азотисті основи, котрі
входять до складу нуклеїнових кислот, залежно від структури
гетероциклу здатні до аміно-імінної та кето-енольної (лактам-
лактимної) таутомерії.
У складі нуклеїнових кислот аденін і цитозин перебувають
переважно в аміноформі, а гуанін, тимін та урацил – у лакта-
мній формі.
Азотисті основи слабко розчинні у воді. При нейтральному
значенні рН найменшою розчинністю характеризується гуанін.
Завдяки гетероциклічній ароматичній природі пуринові й пі-
римідинові азотисті основи поглинають електромагнітну енергію
в ультрафіолетовому діапазоні (200–300 нм) і максимум погли-
нання становить близько 260 нм. Цю властивість використову-
ють при кількісному визначенні нуклеїнових кислот.
Нуклеозиди – це N- або С-глікозидні похідні азотистих основ
пуринового або піримідинового ряду. До складу нуклеозидів вхо-
дять рибоза або дезоксирибоза, які містяться у фуранозній фор-
мі й завжди є D-ізомерами та β-аномерами.
Нумерація атомів у вуглеводному залишку залишається та-
кою самою, як і у вільних пентоз, тобто починається від гліко-
зидного центра. Але щоб відрізняти їх від номерів атомів азо-
тистих основ, їх додатково позначають штрихами: атом вугле-
цю, зв'язаний з гетероциклом, нумерують як 1'-, атоми вуглецю
з гідроксигрупами в рибонуклеотидів – 2'-, 3'-, 5'-, а компонен-
ти ДНК – дезоксирибонуклеозиди – містять гідроксигрупи у
3'- та 5'-положеннях.
Вуглеводний залишок і азотиста основа зв'язані відносно ки-
слотолабільним N-глікозидним зв'язком між першим атомом
вуглецю пентози й першим атомом азоту піримідину або дев'я-
тим атомом азоту пурину. Залежно від типу пентози розрізня-
ють два види нуклеозидів – рибонуклеозиди (містять рибозу та
входять до РНК) і дезоксирибонуклеозиди (містять дезоксирибо-
зу та входять до ДНК). Як приклад наведено структуру двох ну-
клеозидів:
490
NH2
O
4 N
N3 5
HN1
6
5 7
2 6 8
1 2 4
3 9
O N N
H2N N
C′1(β) → N1 C′1(β) →N9
HOCH2 зв'язок HOCH2 зв'язок
5′ O 5′ O
4′ H3′ 2′
H 1′ 4′ H3′ H 1′
2′
H H H H
OH OH OH H
піримідиновий рибонуклеозид – пуриновий дезоксирибонуклеозид –
цитидин (1-β-D-рибофуранозил- дезоксигуанозин (9-β-D-2′-дезоксирибо-
цитозин) фуранозилгуанін)
Теоретично, залишок пентози та азотисті основи в нуклеози-
дах спроможні вільно обертатися навколо осі глікозидного зв'яз-
ку, проте насправді існують стеричні перешкоди цьому. Необ-
хідною умовою для комплементарної взаємодії пуринових і пі-
римідинових основ у дволанцюговій молекулі ДНК є анти-
конформація молекул, і є оптимальнішою для природніх нуклео-
зидів ніж син-конформація (рис. 9.2).
O O
N N
HN NH
H2N N N N N NH2
HOCH2 O HOCH2 O
H H H H
H H H H
OH НО
H OH H
НО
А Б
Рис. 9.2. Структура син- (А) та анти- (Б) конфігурацій гуанозину
Нуклеозиди не мають відновних властивостей, про що свідчить

відсутність вільної альдегідної групи у вуглеводному компоненті.
Нуклеозиди значно краще розчинні у воді, ніж вихідні азотисті ос-
нови. Крім цього, вони досить стійкі в нейтральних та лужних се-
491
Біохімія
редовищах і гідролізуються за наявності мінеральних та органічних

кислот. Швидкість гідролізу залежить від концентрації іонів водню.
Пуринові нуклеозиди менш стійкі до гідролізу, ніж піримідинові.
Нуклеотиди – це фосфорнокислі ефіри нуклеозидів, у яких фо-
сфорна кислота з'єднана складноефірним зв'язком з однією із ві-
льних гідроксильних груп пентози. Усі нуклеотиди є сильними ки-
слотами, оскільки залишок фосфорної кислоти легко дисоціює.
Мономерні одиниці РНК, в яких вуглеводневою складовою є
D-рибоза, називаються рибонуклеотидами, а мономерні одиниці
ДНК, що включають D-дезоксирибозу – дезоксирибонуклеотида-
ми. У рибонуклеотидах фосфат може приєднуватися в положен-
нях 2', 3', 5' D-рибози, а в дезоксирибонуклеотидах – у положен-
нях 3',5' D-дезоксирибози. Разом із тим унаслідок ферментатив-
них реакцій синтезу чи розкладу нуклеїнових кислот усі клітини
містять у вільній формі тільки нуклеозид-5'-фосфати.
Фосфорилювання нуклеозидмонофосфатів (НМФ) у положенні С-5'
атома вуглецю пентози приводить до утворення нуклеозиддифосфа-
тів (НДФ) і нуклеозидтрифосфатів (НТФ). Як приклад наведено струк-
тури АТФ, а також відповідних ди- та монофосфатів (рис. 9.3).
NH2
N
N
N N O O O
5'  β γ
H2C O P O P O P O-
O
H H
O- O- O-
H H
OH OH
АМФ
АДФ
АТФ
Рис. 9.3. Структура аденозинмоно-, ди- та трифосфатів
Усі нуклеозидфосфати містяться в клітині у вигляді аніонів,

тому аденозинфосфати правильніше позначати АМФ2–, АДФ3–,
АТФ4–. Назву нуклеотиди найчастіше отримують згідно з назвою
492
відповідних нуклеозидів із зазначенням місця приєднання орто-

фосфату до залишку рибози або дезоксирибози. Поряд із цим ви-
користовують дещо вкороченні або скороченні назви. У табл. 9.2
наведено номенклатуру нуклеозидів і нуклеотидів.
Т а б ли ц я 9 . 2
Номенклатура азотистих основ, нуклеозидів і нуклеотидів
Азотисті основи
Пурини Піримідини
Назва
Урацил (У)
Аденін (А) Гуанін (Г) Цитозин (Ц)
Тимін (Т)
Нуклеозиди:
РНК Аденозин Гуанозин Цитидин Уридин
ДНК Дезоксі- Дезокси- Дезокси- Дезокси-
аденозин гуанозин цитидин тимідин
Нуклеотиди:
РНК Аденілат Гуанілат Цитидилат Уридилат
Дезоксі- Дезокси- Дезокси-
ДНК Тимідилат
аденілат гуанілат цитидилат
Нуклеозидмоно- АМФ ГМФ ЦМФ УМФ
фосфати (дАМФ) (дГМФ) (дЦМФ) (ТМФ)
Нуклеозидди- АДФ ГДФ ЦДФ УДФ
фосфати (дАДФ) (дГДФ) (дЦДФ) (ТДФ)
Нуклеозидтри- АТФ ГТФ ЦТФ УТФ
фосфати (дАТФ) (дГТФ) (дЦТФ) (ТТФ)
Поряд із головними компонентами, які входять до складу ну-

клеїнових кислот, інколи зустрічаються мінорні нуклеотиди
(лат. minor – менший). Особливо різноманітні вони в тРНК. Міно-
рні нуклеотиди утворюються в організмі внаслідок хімічних пе-
ретворень (ковалентних модифікацій) нуклеотидних залишків,
які відбуваються вже після формування полінуклеотидного лан-
цюга. Наприклад, залишки уридину в певних ділянках попере-
дника РНК можуть піддаватися гідруванню, що приводить до
утворення залишку дигідроуридину, сульфгідруванню з утворен-
ням залишку тіоуридину, ізомеризації, яка зумовлює утворення
залишку псевдоуридину (Ψ), де рибоза приєднана до урацилу
в п'ятому положенні С-глікозидним зв'язком:
493
Біохімія
O
O O
H2
HN NH
HN 5 HN
6 2 5
O C
O N H2 S N
HOCH2
HOCH2 HOCH2 O
O O H H
H H H H H H
H H H H OH OH
OH OH OH HO
5-рибозилурацил
5,6-дигідроуридин 2-тіоуридин (псевдоуридин)
Надзвичайно поширені в РНК (а також у ДНК) метильовані

похідні азотистих основ, до того ж у РНК об'єктом метилювання
можуть бути і 2'-ОН групи залишків рибози. Нижче наведено
структури різноманітних мінорних нуклеотидів, які зустрічають-
ся в молекулах нуклеїнових кислот:
H C C CН3
H CН3 CН3 O
N CН2
+
H CН3 O N NН
N N 6 7
N
N NН N NН2
N N N
N 6 N
Н2CОН
Н2CОН N N O
N N O H H
НОCН2 H H Н2CОН
O H H
O H H H H
OH OH OH OH
H H H H
H N6-ізопентеніл- 7-метилгуанозин
H OH OH
OH OH аденозин
N6-метиладенозин інозин
NН
OН CН3 Основа
O 3N NH 2
O Н2CОН
С O
5 NН Н 3C H 2H
Н 2С N O 5 N
O H H
OH O
N O Н2CОН
N O
O CН3
Н2CОН H H Н2CОН
O H H 2'-О-метил-
O
H H OH H H нуклеозид
OH
H H 3-метилцитозин H H
OH OH OH O H
5-оксіацетилова
кислота 5-метилцитозин
494
До похідних нуклеотидів, зокрема аденозинів, відносять актив-

ну форму амінокислоти метіоніну – S-аденозилметіонін, в якому
сульфонієва структура з тризаміщеним атомом сірки (=S+–CH3)
нестабільна й зумовлює високу активність метильної групи. Як до-
нор метильних груп у реакціях метилювання біомолекул S-адено-
зилметіонін бере участь у синтезі креатину, в утворенні холіну
з аміноспирту етаноламіну, адреналіну з норадреналіну, метил-
юванні азотистих основ нуклеотидів тощо.
NH2
N
N
N N
+
H3C S CH2
O
CH2 H H
H H
CH2 OH OH
HC NH2
COOH
S-аденозилметіонін
Дезоксирибонуклеотиди в організмі використовуються виключ-
но для біосинтезу ДНК. Функції рибонуклеотидів різноманітні:
 вони є попередниками для біосинтезу РНК;
 усі нуклеозидтрифосфати є макроергічними сполуками, хі-
мічна енергія яких використовується організмом для синтезу
біологічних речовин; при цьому унікальну роль у перетво-
ренні енергії виконує АТФ, наприклад:
амінокислота + тРНК + АТФ ↔ аміноацил-тРНК + АМФ + ФФн;
жирна кислота + КоА -SH + АТФ ↔ ацил-КоА + АМФ + ФФн;
нікотинамідмононуклеотид + АТФ ↔ НАД+ + ФФн;
нікотинамідаденіндинуклеотид + АТФ ↔ НАДФ + АДФ;
 похідні нуклеотидів є донорами активних субстратів у син-
тезі гомо- та гетерополісахаридів, ліпідів і білків. Так, ГДФ-
маноза бере участь у синтезі глікогену та глікозамінгліканів,
ЦДФ-холін – у синтезі фосфоліпідів;
495
Біохімія
NH2
N
пантотенова кислота
N
O CH3 N
H H O- O- N
H2 H2 H2
C C C N C C C C O P O P O CH2 O
O OH O O H H
NH CH3
β-мер- H H
O HO
капто- CH2
етиламін
O P O-
CH2
O-
SH 3'-фосфоаденозин-
дифосфат(3'-Ф-АДФ)
O
КОФЕРМЕНТ А H3C N
NH рибо-
флавін
флавінмоно-
H3C N N O
нуклеотид (ФМН)
CH2
HO CH
O
HO CH
C
HO CH
NH2
CH2 O Nнікоти-
O CH2
H намід O
O P O- H
H H NH O P O- NH2
O- OH OH
2
O- N
N N N
O P O- O P O -
O N O N N
N
CH2 O CH2 O
H H H H
H H H H
OH OH OH OH
нікотинамідаденін флавінаденін-
динуклеотид (НАД) динуклеотид (ФАД)
Рис. 9.4. Коферменти, у структурі яких бере участь аденозин
496
 S-аденозилметіонін (SАМ), 3-фосфоаденозин-5-фосфосуль-

фат (ФАФС), УДФ-глюкуронова кислота беруть участь в уні-
версальній системі детоксикації, яка забезпечує виведення
чужорідних речовин (ксенобіотиків) і деяких ендогенних
метаболітів з організму;
 аденілові рибонуклеотиди (АМФ) входять до складу коферме-
нтів НАД, НАДФ, ФАД (ФМН) і коферменту ацилювання
(КоА), які беруть участь у багатьох ферментативних реакці-
ях. Структура таких коферментів зображено на рис. 9.4.
 окрему групу становить система циклічних нуклеотидів,
у яких фосфатний залишок утворює складноефірні зв'язки
з 3'- і 5'-гідроксильними групами рибози. В організмі вони
відіграють роль внутрішньоклітинних (вторинних) посеред-
ників при передачі сигналів від гормонів, факторів росту,
нейромедіаторів або інших позаклітинних регуляторів:
NH2 O
N
N HN
H2N N N
N
H2C O
O CH2 O
O
H H
H H
H H
H H
OH O P O
O P O OH
OH
OH
циклічний 3',5'-АМФ циклічний 3',5'-ГМФ
9.4. Структура нуклеїнових кислот
9.4.1. Первинна структура нуклеїнових кислот

Під первинною структурою нуклеїнових кислот розуміють по-
слідовність розміщення нуклеотидів у полінуклеотидному ланцю-
зі РНК і ДНК. Мономери в молекулах нуклеїнових кислот сполу-
чені складноефірним зв'язком, утвореним фосфатним залишком
одного мононуклеотиду і 3'-ОН групою пентозного залишку ін-
497
Біохімія
шого мононуклеотиду (3', 5'-фосфодіефірний зв'язок). Молекули

нуклеїнових кислот усіх типів живих організмів – полімери, які
не мають розгалужень.
Кінці полінуклеотиду різняться за структурою: на одному з них
міститься вільна фосфатна група (5' кінець), на іншому – вільна
3'-ОН група (3' кінець). У зв'язку з цим полінуклеотидні ланцюги є
полярними й мають певну спрямованість 5' → 3' (рис. 9.5).
Первинна структура ДНК і РНК різниться: 1) пентозним зали-
шком – до складу нуклеотидів ДНК входить залишок 2'-дезокси-
рибози, а в РНК – рибози. До речі, наявність гідроксильної групи
у С-2' рибози робить ланцюг молекули РНК нестабільним у слабко-
лужному середовищі, тоді як структура ДНК при цьому не зміню-
ється; 2) за складом піримідинових основ: у ДНК міститься піри-
мідин тимін (5-метилурацил), а в РНК – піримідин урацил (замість
тиміну); 3) первинна структура ДНК і РНК різняться наявністю
деяких мінорних нуклеотидів.
Різні нуклеїнові кислоти відрізняються одна від одної кількістю
мононуклеотидних залишків у молекулі, нуклеотидним складом
і порядком чергування нуклеотидних залишків (фактично азотис-
тих основ, оскільки пентозофосфатна частина в усіх мономерів
однакова). Якісне співвідношення й послідовність нуклеотидів уз-
довж ланцюгів нуклеїнових кислот визначає їхню унікальну струк-
туру та функціональну індивідуальність молекул ДНК і РНК.
Первинна структура нуклеїнових кислот визначає вищі рівні
їхньої організації – вторинний та третинний.
9.4.2. Просторова організація структури ДНК

Дослідження нуклеотидного складу молекул ДНК із різних біоло-
гічних об'єктів показало, що незалежно від джерела походження
(тваринні, рослинні, бактеріальні організми), усі ДНК мають певні
кількісні співвідношення між вмістом пуринових і піримідинових
нуклеотидів. Застосовуючи метод хроматографії, Е. Чаргафф і спів-
робітники його лабораторії визначили нуклеотидний склад нуклеї-
нових кислот різного походження та дійшли висновку (1950 р.), що
співвідношення в ДНК азотистих основ підпорядковуються універ-
сальним закономірностям, які назвали правилами Чаргаффа:
 сума піримідинових нуклеотидів дорівнює сумі пуринових
(Пур = Пір);
 кількість основ, які містять аміногрупи в положенні 4 піриміди-
нового ядра та в положенні 6 пуринового (А + Ц), дорівнює кіль-
кості основ, які мають оксогрупу в тих самих положеннях (Г + Т);
498
O ДНК O РНК
-
O P O -O P O 5'кінець
5'кінець
O O
А У
CH2 CH2 O
O
H H H H
H H H H
O H 3',5'-фосфо- O OH
O P O- діефірний O P O-
зв′язок
O O
Т Г
CH2 O CH2 O
H H H H
H H H H
O H O OH
O P O- O P O-
O Ц O Ц
CH2 O CH2 O
H H H H
H H H H
O H O OH
O P O- O P O-
O А O А
CH2 O CH2 O
H H H H
H H H H
O H O OH
O P O- O P O-
O Г O Г
CH2 O CH2 O
H H H H
H H H H
O H O OH
H H
3'кінець 3'кінець
А, У, Т, Ц, Г, – відповідні символи азотистих основ
Рис. 9.5. Фрагменти полінуклеотидних ланцюгів ДНК і РНК
499
Біохімія
 молекулярні співвідношення Г + Ц / А + Т (коефіцієнт специ-

фічності) видоспецифічні. Для ДНК вищих тварин і рослин
та деяких мікроорганізмів це співвідношення менше 1 (у них
так званий АТ-тип ДНК), у ДНК більшості мікроорганізмів,
особливо бактерій і грибів, переважають ГЦ-пари (ГЦ-тип).
Ці емпіричні правила Чаргаффа стосуються тільки ДНК, і не
властиві РНК.
Виявлені особливості кількісних взаємовідносин між азотис-
тими основами вказують на те, що в ДНК повинна зберігатися
досить чітка закономірність спарювання не пуринових і піримі-
динових основ узагалі, а відповідно – аденіну з тиміном і гуаніну
з цитозином.
Використовуючи правила Чаргаффа, а також результати ви-
вчення будови молекул ДНК методом рентгеноструктурного аналізу
Дж. Уотсон і Ф. Крік у 1953 р. запропонували модель структури
молекули ДНК у вигляді подвійної спіралі, яка має епохальне зна-
чення. Існує віршована версія книги Дж. Уотсона "Подвійна спі-
раль", написана Дж. Філдом (переклад Оксани Берник) про над-
звичайне значення відкриття просторової структури ДНК.
Слухай пісню, як спіральний Поєднати ці основи
Комплекс скручений, хіральний Н-зв'язки допомогли.
Хтось відкрив і в світ пустив. Затьмарено всі експерименти
Цій конструкції У хвалу звучать аплодисменти!
Після ретельної дедукції Як його не величати
Життя дали. Все ж сором хімії не знати
З усіх сторін: "О! Диво, люди!" – Та, прочитав він, так скажу,
Несамовито люд кричав. Книгу Полінга одну.
А автор ручку взяв й писав Тих основ узяв моделі
Чудову байку про спіральку: Крутив їх наче в каруселі.
Як кралечка із Кембриджа Клав їх так, і ставив сяк,
Світ науковий ненароком Та не слухались ніяк
Із ніг на голову з прискоком Ні тимін, ні аденін,
В прекрасну мить перевела. Десь утік гуанозин.
Неначе сон прийшла вона. Не покладав він рук щоденно,
Я вам всю правду розповім А тут і лист із Пасадени.
Як ту структуру відкривали: Що тут коїться? О, Боже,
Загадку гена розгадали! Полінга модель пригожа
Біопрогнози і без містики Для атомів, так, додаткових,
Краще будь-якої белетристики. Що в усіх посібниках зразкових
В думок великих буревії Як і писали – тільки прикінці. В образі
Всі здогадки "прийшли до дії": (може, в нецензурній фразі)
Пари основ миготіли в тумані про модель він відгук дав
Всім перешкодам на зло. але рук, повір, не склав!
Так воно все і було. Почав знову працювати
Легким помахом руки Основи сяк і так в'язати.
500
Що ж вам далі розказати? Важко було: Села Розі

Автор наш таутомери На рефлекси в гордій позі.
(Те що треба) вибирає Книгу Брегг назвав скрижаллю
Сама природа – помагає. Моріс? – Гнівно і без жалю,
Ланцюжки два (чи спіралі) Наче чайник закипів
Плюс іще такі деталі: Далі можна і без слів…
Полінга основи ззовні, ………………………………….
А фосфати посередині, Що за байка без моралі:
Навпаки всі факти вам наведені. Ось пиши такі скрижалі,
R-шляхом перевіряли, Часу не гайнуй намарне –
Щоб на сто відсотків знали! Науковцем станеш гарним.
…Ось і про наше відкриття, А тут і НОБЕЛІВСЬКА премія –
Догматичної природи, Побачить світ іще одного генія!
Слухали усі народи.
Згідно з моделлю Уотсона – Кріка, молекула ДНК складається з
двох полінуклеотидних ланцюгів, що утворюють правооберталь-
ну спіраль, яка має загальну вісь. Азотисті основи спрямовані
всередину спіралі, а їхні площини майже перпендикулярні її осі
й паралельні одна одній.
Між основами за такого розміщення виникає міжплощинна
взаємодія – стекінг (англ. stack up – розташування один над од-
ним). При цьому забезпечуються не тільки вигідні ван-дер-
ваальсові контакти між атомами, але й виникає додаткова стабі-
лізація завдяки перекриванню π-орбіталей атомів контактуючих
основ. Стабілізація подвійних спіралей ДНК здійснюється також
за рахунок сприятливого гідрофобного ефекту, який виявляється
в тому, що неполярні основи захищенні від безпосереднього кон-
такту з водним (гідрофільним) оточенням. Навпаки, вуглеводно-
фосфорний каркас з його полярними групами та зарядженими
атомами експоновані, що також стабілізує структуру й забезпе-
чує формування вторинної структури ДНК.
Два ланцюги молекули ДНК мають протилежну спрямованість –
один із них орієнтований у 3' → 5' напрямку, а другий – у 5' → 3'.
Подібна протилежна полярність двох ланцюгів у спіралі забезпечує
правильну просторову взаємну орієнтацію азотистих основ.
Полінуклеотидні ланцюги в молекулі ДНК, які орієнтовані ан-
типаралельно, по всій довжині зв'язані один з одним водневими
зв'язками. Ці зв'язки між ланцюгами утворюються за рахунок
специфічної взаємодії аденінового залишку одного ланцюга з ти-
міновим залишком другого ланцюга (два водневих зв'язки) та
гуанінового залишку одного ланцюга з цитозиновим залишком
другого ланцюга (три водневі зв'язки). Нижче вказані місця вод-
невих зв'язків між основами в нуклеїнових кислотах (рис. 9.6):
501
Біохімія
H Н
N O
H
N 6 N N 6 N
1 1
2
N N H
N N N
R R R
(дезокси)аденозин (дезокси)гуанозин
H Н
O
N
H3C H
4 N
4 N 3
3 2
2
O N O
N
R R
(дезокси)цитидин (дезокси)тимідин
Рис. 9.6. Місця водневих зв'язків азотистих основ
у нуклеїнових кислотах
Азотисті основи, які утворюють пари, комплементарні одна

одній в тому відношенні, що між ними легше виникають водневі
зв'язки, ніж при інших поєднаннях. Відбувається це тому, що
в цих парах центри з підвищеною та пониженою електронною
щільністю основ розміщенні оптимально один до одного.
У дволанцюговій молекулі ДНК стійкість конформації зумов-
лена обмеженим обертанням навколо фосфодіефірного зв'язку й
забезпечується переважаючою антиконформацією глікозидних
зв'язків і домінуючими таутомерними формами п'яти азотистих
основ (див. рис. 9.1 і 9.2)
Спіраль ДНК регулярна: один виток спіралі (360°) складається
з 10 нуклеотидних пар, ця структура повторюється з інтервалом
у 3,4 нм, відстань між азотистими основами вздовж осі спіралі
становить 0,33 нм, а діаметр – 2,37 нм. Кожна основа повернена
відносно попередньої на 36°.
502
2,37 нм
мала борозенка
0,33 нм
3,40 нм велика борозенка
цукрово-фосфатний
каркас
пари основ
А
Т
Г
Ц
Рис. 9.7. Схема будови подвійної спіралі ДНК (В-форма)
Просторове взаєморозміщення ланцюгів зумовлює виникнен-

ня великої та малої борозенок завширшки 2,2 нм і близько
1,2 нм відповідно. У ділянці великої борозенки ДНК асоційовані
регуляторні білки, які можуть специфічно взаємодіяти з певними
атомами азотистих основ і здійснювати контроль експресії генів,
не порушуючи при цьому комплементарних взаємодій у струк-
турі подвійної спіралі (рис. 9.7).
Подвійні структури в молекулах ДНК виникають не тільки при
взаємодії двох комплементарних полідезоксирибонуклеотидних ла-
нцюгів, але й у межах одного й того ж ланцюга. Це відбувається в
тих випадках, коли в комплементарних ланцюгах присутні інверто-
вані послідовності (паліндроми, грец. palindrome – перевертень), тоб-
503
Біохімія
то нуклеотидні послідовності, що читаються однаково у прямому

та зворотному напрямках. Наприклад, послідовність
5' – Г А А Т Т Ц – 3'
3' – Ц Т Т А А Г – 5'
є паліндромом, оскільки при зчитуванні від 5' до 3' вона іденти-
чна (ГААТТЦ) в обох ланцюгах. Особлива властивість таких обе-
рнених ділянок ДНК полягає в тому, що за певних станів ДНК
вони здатні утворювати шпилькові структури простої або скла-
днішої форми (рис. 9.8).
ATATЦГ АЦТЦЦГАТАТ
Т АТАГ ЦТ Г А Г ГЦТАТА
Ц Т
А Ц
Г Ц
Ц Г
Т А
А Т
Т А
А Т
Т А
А Т
Т А
А Т
Г Ц
Ц Г
Т Г
Г А
Рис. 9.8. Приклад інвертованих нуклеотидних послідовностей
та їхня здатність формувати різні структури ДНК
Практично кожна ДНК містить паліндромні послідовності до-

вжиною від декількох до багатьох тисяч пар нуклеотидів. Палін-
дромні структури характерні для тих ділянок молекули ДНК, де
розташовані зони впізнавання структур ДНК ферментами та
регуляторними білками.
Зазначені структурні особливості дволанцюгової молекули
ДНК характерні для В-форми молекули ДНК, яка є домінуючою
за фізіологічних умов (низька концентрація солі, висока ступінь
504
гідратації). Однак при взаємодії нуклеїнової кислоти з різною

кількістю молекул води, катіонами та іншими факторами ДНК
набуває різних форм. На цей час ідентифіковані та описані такі
форми ДНК: правообертальні А-, В-, С-, D-, Е-, Н-, L-, Р- і ліво-
обертальна спіраль – Z-. Проте в природних біологічних системах
спостерігалися тільки А-, В- і Z-форми ДНК.
Подібний поліформізм молекули ДНК пов'язаний з:
 кількістю пар основ, які припадають на один виток подвій-
ної спіралі;
 відстанню між площинами пар основ і кутом, який вони
утворюють із віссю спіралі;
 діаметром спіралі;
 направленістю (права, ліва) подвійної спіралі, яка залежить
від послідовності нуклеотидів в ДНК, величини та напрямку
її суперспіралізації, хімічної модифікації азотистих основ
і концентрації хімічних речовин у розчині, перш за все іонів
металів і поліамінів.
Деякі геометричні дані ізоформ ДНК наведено в табл. 9.3.
Т а б ли ц я 9 . 3
Характеристика деяких ізоформ ДНК
Кількість пар Діаметр Відстань між
Форма ДНК
основ на виток спіралі, нм площинами основ, нм
А 11 2,3 0,256
Праві спіралі В 10 1,9 0,338
С 9 1,9 0,320
Ліва спіраль Z 12 1,8 0,371
Зміна конфігурації ДНК залежно від умов, в яких перебуває

молекула, зумовлена тим, що валентні кути між основами й пен-
тозами можуть змінюватися, і пентозофосфатний каркас є до-
сить гнучким для того, щоб утворювались альтернативні форми
подвійної спіралі ДНК. Слід відмітити, що деякі з цих форм пе-
реходять одна в одну в разі зміни будь-яких вказаних вище па-
раметрів та дії певних факторів. У клітині ДНК зазвичай існує
у В-формі, але окремі її ділянки можуть перебувати в А-, Z- або
в іншій конформації. Важливо, що А-форма ДНК схожа зі струк-
турою, характерною для дволанцюгової РНК, або для гібридних
молекул ДНК-РНК. Для наочності наводимо схему кількох аль-
тернативних форм (рис. 9.9).
505
Біохімія
А-форма В-форма Z-форма

Рис. 9.9. Ізоформи ДНК
За певних умов ділянки ДНК, для яких характерним є чергу-

вання пуринових і піримідинових нуклеотидів (ГЦ або АЦ), набу-
вають форми лівої спіралі (Z-форма). При цьому відстань між су-
сідніми парами основ збільшується до 0,371 нм (див. табл. 9.3),
а кількість пар основ на один виток – до 12. Каркас молекули
ДНК має зигзагоподібний вигляд унаслідок того, що переміжні
нуклеотидні послідовності гуаніну й цитозину та залишки дезо-
ксирибоз зазнають конформаційних змін, через що лінія, яка спо-
лучає фосфатні групи, через кожні дві пари основ утворює злам.
До стабілізуючих Z-форму ДНК факторів можна віднести:
1) зв'язування Z-ДНК-специфічних білків; 2) метилюванння ато-
мів вуглецю в 5-положенні деяких залишків дезоксицитидину;
3) наявність специфічних катіонів, таких як спермін і спермідин
та ін. Припускають, що ДНК у Z-формі може брати участь у ре-
гуляції експресії генів, які близько розташовані, а також суттєво
віддалених від Z-ділянки.
Лінійна ДНК у клітині має форму витягнутої молекули, упако-
ваної в компактну структуру з утворенням спіралізованих і над-
спіралізованих форм. Це свідчить, що дволанцюгова молекула
ДНК у просторі може піддаватись подальшій укладці в певну
третинну структуру – надспіраль, або кільцеву форму. Бакте-
ріальні плазміди, хромосоми деяких бактерій, більшість мітохон-
дріальних і хлоропластних ДНК та ДНК-вмісник вірусів тварин
представлені ковалентно замкненими кільцевими молекулами
ДНК. Замкнуті кільця можуть існувати в релаксованому або над-
спіралізованому стані (рис. 9.10).
506
Рис. 9.10. Лінійна, релаксована циклічна

і надспіралізована форми ДНК
При перетворенні релаксованої структури ДНК у надспіралізо-

вану затрачується певна кількість енергії й молекула стає компак-
тнішою, що дає можливість упакування молекули ДНК у малий
об'єм. Надвитки в ДНК, утворені за рахунок спіралізації проти
годинникової стрілки у напрямку, зворотному закручуванню пра-
восторонньої подвійної спіралі ДНК, називаються негативними.
При переході молекули ДНК до іншого типу надмолекулярної стру-
ктури, енергія може знижуватися за рахунок утворення ділянок
негативної спіралізації. Прикладом такого переходу є розділення
ланцюгів ДНК під час матричних процесів – синтезу ДНК (репліка-
ція) або синтезу РНК (транскрипція). Ферменти, які каталізують
топологічні зміни молекули ДНК, називаються топоізомеразами.
Надспіральна конформація ДНК характерна для нуклеоїду
прокаріотів і хромосом вищих організмів. Подібна третинна
структура стабілізується за рахунок електростатичних сил –
негативно заряджені фосфатні групи частково нейтралізуються
позитивно зарядженими іонами металів і поліамінами або осно-
вними амінокислотними залишками білків. У результаті таких
взаємодій відбувається конденсація ДНК зі зменшенням об'єму в
тисячі разів. Наприклад, довжина молекули ДНК однієї з най-
менших хромосом людини становить близько 3 см, а сумарна
довжина всієї ДНК однієї клітини складає близько 2 м. При цьо-
му вона упакована в ядрі з діаметром близько 5 мкм.
Кожна молекула ДНК упакована в окрему хромосому, до скла-
ду якої входить аморфне нуклеопротеїнове утворення – хрома-
507
Біохімія
тин, стан якого змінюється залежно від клітинного циклу. У фазі

спокою хроматин рівномірно розподілений по всьому об'єму ядра.
У фазі поділу клітини хроматин утворює компактні частки –
хромосоми. Морфологічно розрізняють еухроматин і гетерохро-
матин, який більш конденсований, ніж еухроматин. Останній
відповідає ділянкам хромосом з активною транскрипцією.
Хроматин – надмолекулярна структура, що складається з ДНК,
гістонів та інших ядерних білків (негістонових білків). Приблизно
2/3 маси хроматину становлять білки, 1/3 – ДНК; хроматин міс-
тить також РНК (до 10 %), незначний відсоток ліпідів та іони де-
яких металів (Mg2+, Ca2+, Fe2+). Терміном "гістони" позначають де-
кілька груп споріднених основних білків із молекулярною масою
11–21 кД. Характерною особливістю гістонів є високий вміст лізи-
ну і/або аргініну. Завдяки позитивному заряду гістони утворюють
іонні зв'язки з негативно зарядженими фосфатними групами, які
розташовані на зовнішній поверхні подвійної спіралі ДНК.
Існує п'ять основних типів гістонів: Н1, Н2А, Н2В, Н3 та Н4.
По дві молекули кожного з гістонів Н2А, Н2В, Н3 і Н4 становлять
октамер (нуклеосомний кор) (рис. 9.11, А), оповитий сегментом
ДНК довжиною 146 пар нуклеотидів (1,75 оберта). Такий ком-
плекс гістонових білків з ДНК є основною структурною одиницею
хроматину й називається нуклеосомою. У складанні нуклеосом
бере участь ядерний білок аніонного характеру – нуклеоплазмін,
здатний оборотно сполучатися з гістоновим октамером і таким
чином блокувати здатність гістонів до неспецифічної взаємодії
з негативно зарядженими структурами, такими як ДНК. Нукле-
оплазмін проявляє вибірковість до певних ділянок ДНК і, мабуть,
створює в ядрі специфічне іонне оточення, яке сприяє взаємодії
гістонів з ДНК і складанню нуклеосом.
Ділянка ДНК, розташована між сусідніми нуклеосомними част-
ками, називається лінкерною (сполучною) ДНК, і в середньому
складається з 60 пар нуклеотидів. Молекула гістону Н1 не входить
до складу нуклеосомного кору й не бере участі в процесі намоту-
вання ДНК на гістоновий октамер. Гістон Н1 контактує з ДНК
у тих місцях, де подвійна спіраль входить і виходить із нуклеосом-
ного кору, тобто гістон Н1 "зшиває" ДНК у місцях, де вона починає
і припиняє обвиватися на нуклеосомний кор (рис. 9.11, Б).
Подальше укладання нуклеосом у ядрі залежить, мабуть, від
взаємодії гістонів Н1 з ділянками дволанцюгової ДНК, що сполу-
чає нуклеосоми. Топологію цієї взаємодії, яка приводить до
утворення міжнуклеосомних з'єднань, вивчено недостатньо. Але
508
за допомогою електронної мікроскопії в інтерфазному ядрі було

виявлено соленоїдоподібну структуру діаметром 30 нм, або, як
її ще називають, 30 нм-фібрила.
Н2А Н2В Н3 Н4
октамер гістонів
корова частина
Н1
лінкерна
нуклеосома ДНК
корова
частина
Рис. 9.11. Модель структури нуклеосомного кору (А) і нуклеосом (Б)
Припускають, що дископодібні нуклеосоми діаметром 10 нм

і висотою 5 нм у цій упаковці дотикаються одна до одної краями
й орієнтуються своїми плоскими поверхнями вздовж осі фібри-
ли. Фібрили, імовірно, також спіралізуються з кроком 6 нуклео-
сом на один виток спіралі. У результаті утворюється соленоїд
діаметром 30 нм (рис. 9.12).
Коли хроматин конденсується з утворенням метафазної хро-
мосоми, соленоїдні структури утворюють петлеподібні домени,
діаметром 300 нм, зв'язані з білковим каркасом (ядерний кар-
кас). Ядерний каркас являє собою хромосомні структурні білки,
на яких відбувається остаточна конденсація хроматину.
509
Біохімія
30 нм
Рис. 9.12. Модель 30 нм-хроматинової фібрили
наднуклеосомного рівня укладання ДНК
Наступна компактизація ДНК приводить до утворення додатко-

вих надструктур. Приблизно 20 петель утворюють так звані міні-
диски, які, у свою чергу, укладаються у стосик (700 нм) (рис. 9.13).
Наслідком такого упакування ДНК є утворення конденсовано-
го хроматину, що є характерним для еукаріотичної метафазної
хромосоми і приводить майже до 8000–10000-кратного укоро-
чення молекули ДНК.
Деякі амінокислотні залишки (аргінін, лізин) і кінцеві аміногру-
пи гістонів у складі нуклеосом здатні хімічно модифікуватися:
фосфорилюватися, метилюватися, ацетилюватися або взаємодія-
ти з білком убіквітином тощо. Такі ковалентні модифікації можуть
викликати зміни заряду й конформації гістонів, що, у свою чергу,
впливає на взаємодію гістонів між собою та з ДНК. Хімічні моди-
фікації роблять можливими конфірмаційні перебудови хромати-
ну, що є важливим для контролю за генною експресією.
510
2 нм
подвійна спіраль ДНК
11 нм
нуклеосома
30 нм
упаковування у фібрили
300 нм
петельне укладання
700 нм
конденсація в міні-диски
1400 нм
метафазна хромосома
Рис. 9.13. Схема компактизації ДНК у хромосомах
Негістонові білки хроматину. В ядрі еукаріотичних клітин

присутні різноманітні ДНК-зв'язуючі негістонові білки. До них
належать:
 білки, які виконують структурну функцію, беруть участь в
утворенні наднуклеосомних рівнів укладання хромосом;
 численна група ферментів, що забезпечують процеси реплі-
кації, транскрипції, репарації, хімічної модифікації складо-
вих компонентів хроматину;
511
Біохімія
 найрізноманітніша за складом група регуляторних білків, які

контролюють активність указаних вище ферментів, а також
доступність тих чи інших ділянок ДНК для цих ферментів.
Як приклад можна навести родину сайт-специфічних білків
типу "цинкові пальці", лейцинові "застібки", гомодимери.
Вони мають особливу структуру та належать до так званих
факторів транскрипції, які зв'язуються з регуляторними об-
ластями генів і таким чином впливають на експресію. До
групи структурно-регуляторних білків, постійно асоційова-
них із хроматином, відносять білки високої рухомості – HMG-
білки (від англ. high mobility gel proteins). Ці білки характери-
зуються відносно малими розмірами (до 30 кД) і високим
вмістом заряджених амінокислотних залишків. Вони вияв-
ляють спорідненість і зв'язуються з тими нуклеосомами, які
містяться в транскрипційно-активній частині хроматину.
9.4.3. ДНК мітохондрій

Характерною рисою еукаріотів є те, що частина генетичної
інформації у них пов'язана з молекулами, розташованими поза
ядерними хромосомами. Саме мітохондрії, на відміну від інших
органел еукаріотичних клітин, містять власну ДНК, яка відрізня-
ється від ядерної молекулярною масою та нуклеотидним скла-
дом. Переважно мітохондріальна ДНК представлена замкнутою
кільцевою надспіралізованою дволанцюговою молекулою.
У людини мітохондріальна ДНК складається з 16569 пар нук-
леотидів, і кодує 2 рибосомні РНК, 22 різні транспортні РНК
і 13 білків. Той факт, що всього 22 тРНК достатньо для впізна-
вання всіх 64 кодонів, говорить про те, що одна молекула тРНК
упізнає відразу 4 кодони, тоді як для звичайних рибосом їх має
бути не менше 32. Указана зміна мітохондріального генетичного
кодону зменшує значимість третього нуклеотиду в кодоні, унас-
лідок чого потрібна менша кількість тРНК.
Геном мітохондрій людини кодує синтез невеликої кількості
білків. Це сім субодиниць комплексу, який окиснює НАДН (60 %
генів), дві субодиниці АТФ-синтетази, три субодиниці цитохро-
моксидази та одна субодиниця убіхінол-цитохром-с-редуктази
(цитохром в). Усі інші білки – переносники електронів, мітохонд-
ріальні транслокази, компоненти транспорту білків у мітохондрії,
фактори, необхідні для транскрипції, трансляції та реплікації
мітохондріальної ДНК – кодує ядерний геном.
512
Переважна більшість молекул ДНК дволанцюгові. Проте геном

деяких вірусів бактерій, рослин і тварин представлений ковале-
нтно замкнутими кільцями, які складаються з одного ланцюга.
Прикладом є ДНК бактеріофагів М1З, ØХ174, парвовіруси тва-
рин і рослин.
9.4.4. Денатурація і ренатурація ДНК

У з'ясуванні будови й біологічної ролі ДНК мають важливе
значення дослідження механізмів її денатураційних і ренатура-
ційних перетворень. Оскільки два ланцюги ДНК зв'язані між со-
бою тільки нековалентними зв'язками (водневими) і міжплощин-
ною взаємодією між сусідніми основами, молекула ДНК за дії
фізичних або хімічних факторів здатна розчленовуватися на
окремі ланцюги і приймати конформацію неупорядкованого
клубка. Процес розділення ланцюгів ДНК називають денатура-
цією, або плавленням, подвійної спіралі.
Дволанцюгова спіральна ДНК у розчині легко руйнується при
нагріванні до температур, близьких до 100 С, а також при збі-
льшенні рН розчину до рівня, за якого руйнуються водневі зв'яз-
ки між основами. Інші фактори (наприклад, одно- та двовалент-
ні катіони, поліаміни й білки) впливають на денатурацію шляхом
часткової або повної нейтралізації від'ємно заряджених фосфат-
них груп у молекулі нуклеїнової кислоти.
Дія перерахованих факторів приводить до порушення нативної
двоспіральної конформації молекули ДНК – розташування пурино-
вих і піримідинових нуклеотидів стає менш упорядкованим і су-
проводжується кардинальними змінами багатьох фізичних власти-
востей ДНК. Особливо суттєвими є підвищення поглинання в ульт-
рафіолетовій області (з максимумом, близьким до 260 нм, що є ха-
рактерним для кожної основи). Зростання оптичної густини при
денатурації ДНК відоме як гіперхромний ефект.
Інтервал значень температури або рН, за яких відбувається
денатурація ДНК дуже незначний; характерними параметрами
процесу є температура плавлення (Тпл) або рН плавлення
(рНпл), які означають середню точку температурного або
рН-діапазону, за якого відбувається розділення ланцюгів ДНК
(рис. 9.14). Висхідна ділянка кривої відповідає певному інтерва-
лу температур (рис. 9.14, А) або рН (рис. 9.14, Б), за якого відбу-
вається повне роз'єднання двоспіральної ДНК. Температура
513
Біохімія
або рН належать до відтворювальних фізичних властивостей мо-

лекули ДНК в певних умовах.
А Б
ділянка плавлення ділянка плавлення
ступінь денатурації ДНК

ступінь денатурації ДНК
Тпл рНпл
температура рН
Рис. 9.14. Криві денатурації типової дволанцюгової ДНК
при підвищенні температури (А) і рН середовища (Б)
Оскільки для руйнування двох водневих зв'язків АТ-пар необ-

хідно менше енергії, ніж для розриву трьох водневих зв'язків
ГЦ-пар, значення температури або рН, за яких відбувається де-
натурація, залежить від нуклеотидного складу ДНК. Чим вищий
вміст ГЦ-пар, тим вища Тпл або рНпл (рис. 9.15). При денатура-
ції в першу чергу плавляться АТ-збагачені ділянки ДНК.
100
полі (АТ)
поглинання в УФ, 260нм, %
50
АТ = ГЦ полі (ГЦ)
Тпл
10 30 50 70 90 110 130
Температура, ОС
Рис. 9.15. Криві плавлення ДНК
залежно від нуклеотидного складу молекул
Денатурація – процес оборотний. За певних умов два розділені

комплементарні ланцюги ДНК можуть відновити подвійну спіраль.
514
Це явище називається ренатурацією, реасоціацією, або відпалом,

і відбувається при зменшенні температури або рН. При повільному
охолодженні або зменшенні рН раніше неупорядковані окремі лан-
цюги ДНК завдяки спарюванню основ знову утворюють подвійну
спіраль – молекула ренатурує. Молекули ДНК, однорідні за нуклео-
тидним складом, ренатурують із більшою швидкістю.
Здатність до ренатурації ДНК використовується для одержання
даних щодо кількості гомологічних послідовностей у дослідних зра-
зках нуклеїнових кислот. Для цього користуються методом, який
ґрунтується на утворенні гібридних дуплексів (гетеродуплексів) між
ДНК і РНК або між двома ланцюгами ДНК, які виділено з різних
організмів. У результаті дослідження гібридизації виявлено таку
закономірність: чим більша спорідненість двох видів, тим більшою
є здатність їх ДНК до утворення гібридів. Метод молекулярної гіб-
ридизації дозволяє вивчати спорідненість ДНК різних видів і роби-
ти висновки про їхню генетичну подібність.
9.5. Структура й функції рибонуклеїнових кислот
9.5.1. Хімічна природа рибонуклеїнових кислот

Рибонуклеїнова кислота (РНК) – полінуклеотид, мономерни-
ми одиницями якого є чотири різні рибонуклезидмонофофати
(АМФ, ГМФ, ЦМФ, УМФ), з'єднані між собою 3', 5'-фосфоді-
ефірними зв'язками. Порядок чергування нуклеотидів у полінук-
леотидному ланцюзі визначає первинну структуру РНК, які міс-
тять від 70 до 10 000 і більше нуклеотидів. Кінці молекули РНК
неоднакові – на одному з них розташована фосфорильована
ОН-група 5'-вуглецевого атома, а на протилежному кінці –
ОН-група 3'-вуглецевого атома пентози.
На відміну від ДНК, у молекулі РНК, по-перше, пентозним за-
лишком, до якого приєднані пуринові або піримідинові основи й
фосфатні групи, є рибоза, а не 2'-дезоксирибоза. По-друге, до
складу РНК, як і в ДНК, входять азотисті основи – аденін, гуанін і
цитозин, а четвертою основою є урацил (замість тиміну в ДНК).
Відсутність в урацилі у 5-положенні СН3-групи створює умови для
зменшення сили гідрофобної взаємодії в парі А–У і знижується
вірогідність утворення стійких дволанцюгових ділянок. По-третє,
515
Біохімія
молекули РНК, на відміну від ДНК, побудовані з одного полінукле-

отидного ланцюга. Проте, за наявності в ланцюзі РНК ділянок із
комплементарною послідовністю одноланцюгова молекула здатна
згортатись з утворенням подвійної спіралі. При цьому за рахунок
водневих зв'язків утворюються комплементарні пари між адені-
ном і урацилом та гуаніном і цитозином. Ділянки ланцюга РНК
у таких спіральних структурах антипаралельні, але не завжди по-
вністю комплементарні, у них трапляються неспарені нуклеотиди
або навіть одноланцюгові петлі. На рис. 9.16 наведено схему
утворення біспіральних ділянок і петель (шпильок) у РНК.
5'-АЦЦУГГЦУЦАГГАЦЦУУЦЦУГАГЦАЦАЦУ-3'
5'-АЦЦУ ЦАЦУ-3'
Г А
Г Ц
Ц Г
У А
Ц Г
А У
Г Ц
Г Ц
Г
А У
Ц У
Ц
Рис. 9.16. Утворення шпильок у РНК
Численність і різноманітність біспіральних ділянок значною

мірою визначає жорсткість третинної структури РНК. У той же
час, наявність неспіралізованих ділянок робить усі одноланцю-
гові РНК більш гнучкими за структурою, ніж ДНК.
До складу петельних утворень може входити (особливо в
транспортних і рибосомних РНК) до 50 % усіх нуклеотидів. На-
явність спіралізованих ділянок є характерним для всіх типів
РНК, що дозволяє їм виконувати специфічні функції.
Деякі азотисті основи в РНК хімічно модифіковані: вони міс-
тять метил-, тіол-, ізопентеніл- та водневі замісники. У РНК при-
516
сутні 2'-О-метилнуклеотиди з модифікованим залишком рибози,

а також можливий інший спосіб зв'язування між урацилом і ри-
бозою (псевдоуридин) (див. підрозд. 9.3). Подібні модифіковані
нуклеотиди досить рідко зустрічаються в рибосомних та матри-
чних РНК і досить часто – у транспортних РНК. Як правило, мо-
дифікація азотистих основ і рибозних залишків відбувається пі-
сля завершення синтезу РНК.
9.5.2. Біологічні функції РНК

Молекули РНК містяться як в ядрі, так і в цитоплазмі. Вміст
РНК у будь-яких клітинах у 5–10 разів перевищує вміст ДНК.
Основа роль РНК полягає в трансляції генетичної інформації з
утворенням білків. Проте молекули РНК беруть участь і в здійс-
ненні деяких спеціалізованих ендонуклеазних функцій, які, мо-
жливо, регулюють різні етапи експресії генів. Молекулами РНК
представлені геноми деяких вірусів (ретровірусів і безліч вірусів
тварин, рослин, комах з одно- та дволанцюговим геномом).
До молекул РНК, які безпосередньо беруть участь у процесі біо-
синтезу білка, відносять: матричні РНК (мРНК) – виконують фун-
кції носія генетичної інформації про послідовність амінокислот
під час трансляції; рибосомні РНК (рРНК) – виконують роль струк-
турних компонентів рибосом, органел, які забезпечують матрич-
ний синтез білків; адапторні молекули транспортних РНК (тРНК)
беруть участь у трансляції інформації мРНК у послідовність амі-
нокислот у білках, інакше – тРНК реалізують кодову відповідність
між амінокислотами та відповідними їм кодонами мРНК.
Крім наведених основних типів РНК, клітини містять також
багато інших (табл. 9.4). Серед таких є гетерогенні ядерні РНК
(гяРНК), які в ядрі піддаються процесингу (дозріванню) і транс-
портуються в цитоплазму у формі дозрілих мРНК.
Усі еукаріотичні клітини містять у великій кількості дискретні,
висококонсервативні, невеликі та стабільні молекули РНК, біль-
шість із яких присутні у вигляді рибонуклеопротеїнових часток
і локалізуються в ядрі, цитоплазмі або одночасно в обох компарт-
ментах. Серед таких відомі:
 малі ядерні РНК (мяРНК) – локалізовані в ядрі у вигляді ри-
бонуклеопротеїнових часток і беруть участь у процесингу
мРНК-транскриптів, розщепленні поліцистронних мРНК, під-
тримці цілісності теломер та регуляції транскрипції;
517
Біохімія
 малі цитоплазматичні РНК (мцРНК) – різні за походжен-

ням молекули, які функціонують у цитоплазмі, беруть участь
у системі контролю активності генів в еукаріотичних клітинах
(РНК-інтерференція);
 малі інтерферуючі РНК (міРНК) – утворюються з протяжних
дволанцюгових ділянок РНК і здійснюють деградацію мРНК
і/або модифікацію хроматину;
 мікро-РНК – утворюються з великих первинних траскриптів,
які мають частково комплементарні ділянки (інвертовані по-
втори), завдяки яким формується велика кількість шпилькових
структур; мікро-РНК викликають трансляційну репресію або
деградацію мРНК;
Т а б ли ц я 9 . 4
Характеристика різних типів РНК
Кількість різних
Тип РНК Кількість нуклеотидів Поширеність*
видів у клітинах
тРНК 80–100 75–90 П, Е
5S рРНК 1–2 120 –"–
5, 8S рРНК 1 155 Е
16S рРНК –"– 1600 П
23S рРНК –"– 3200 –"–
18S рРНК –"– 1900 Е
28S рРНК –"– 5000 –"–
мРНК тисячі варіює П, Е
гяРНК –"– –"– Е
мцРНК десятки 90–330 П, Е
мяРНК –"– 58–220 Е
* П – прокаріоти, Е – еукаріоти.
9.5.3. Структурна організація РНК

У всіх прокаріотичних і еукаріотичних організмів є три основні
типи молекул РНК (мРНК, рРНК, тРНК), які розрізняють за первин-
ною структурою, молекулярною масою, конфігурацією, тривалістю
життя і, найголовніше, за функціональною активністю.
Рибосомні РНК. Частка рРНК становить близько 80 % всієї
РНК клітини. У клітинах E. coli виявлено три типи рРНК: 5S, 16S
і 23S (S-позасистемна одиниця (сведберг), яка має розмірність ча-
су (1S = 10–13 с) і характеризує молекулярну масу, об'єм і форму
макромолекул)), а в еукаріотичних клітинах функціонують чоти-
ри типи – 28S, 18S, 5,8S і 5S рРНК.
518
Рибосомні РНК характеризуються вищим, ніж звичайно, вміс-

том гуаніну й цитозину. Зустрічаються також декілька модифі-
кованих нуклеотидів (приблизно 1 %), які в переважній більшості
метильовані за азотистою основою або рибозою (2'-метилрибоза).
Вторинна структура рРНК представлена значною кількістю
коротких двоспіральних ділянок і петель. На рис. 9.17 зображено
структури 16S рРНК клітин E. coli та дріжджів. Незважаючи на
те, що нуклеотидна послідовність у них різна, вторинні рівні ор-
ганізації молекул дуже схожі.
А Б
Рис. 9.17. Вторинний рівень організації 16S рРНК

клітин E. coli (А) і Saccharomyces cervisiae (дріжджі) (Б)
Транспортні РНК – становлять близько 15 % усієї РНК кліти-

ни. Молекули тРНК складаються зазвичай із 75–85 нуклеотидів.
Молекулярна маса тРНК 25–28 кД (4S). Кількість різних тРНК –
декілька десятків: від 1 до 6 видів для кожної із 20 протеїноген-
них амінокислот. Види тРНК, які здатні зв'язувати одну й ту ж
амінокислоту, називаються ізоакцепторними.
Для нуклеотидного складу тРНК характерним є переважання
гуаніну й цитозину (60 %), а також досить високий вміст мінор-
них, або модифікованих, нуклеотидів (8–19 %). До їхнього складу
відносять дигідроуридин, псевдоуридин, інозин, метилінозин,
метил- і диметилгуанозин, метилуридин (риботимідин). Частка
спарених основ дещо перевищує 75 %, причому лише частина
з них (до 60 %) припадає на спіралізовані ділянки, а решта вод-
519
Біохімія
невих зв'язків замкнуті між основами з різних неспіралізованих

ділянок полінуклеотидного ланцюга.
3' прикріплення амінокислоти
А ОН
Ц
Ц
5' акцепторне стебло
ТφЦ стебло ТφЦ петля

Д петля
Д стебло m1A
Пір
У Ц А
Пур
А Пур
Пір
Г Ц
Г
Т φ
Г Пір
Пур
А ТφЦ гілка
Д гілка
антикодонова гілка паріабельна гілка
m7Г
антикодонове стебло
Пір φ
У Пур
m6А, m1Г
ІМФ
та інші антикодонова петля
модифіковані
нуклеотиди
антикодон
Рис. 9.18. Схема вторинної структури молекули тРНК.
Вторинна структура молекул тРНК у двовимірному просторі

має конформацію "листка конюшини" (рис. 9.18). У цій структурі
– чотири дволанцюгові та п'ять одналанцюгових ділянок. Оскіль-
ки мінорні нуклеотиди, як правило, не здатні до комплементар-
ної взаємодії, вони містяться переважно в одноланцюгових діля-
нках. Неспарені нуклеотидні послідовності формують такі спе-
цифічні для будови тРНК структурні елементи:
520
 акцепторне стебло (гілка) складається з чотирьох лінійно роз-

ташованих нуклеотидів, три з яких мають в усіх видів тРНК
однакову послідовність – ЦЦА. Кінцевий аденозин через 3'-ОН-
групу рибози акцептує амінокислоту в процесі синтезу білка.
 антикодонове стебло (гілка) містить ділянку із 7 нуклеотидів
у середній частині ланцюга, три з яких виконує функцію
антикодону, який комплементарно взаємодіє з відповідним
кодоном у ланцюгу мРНК.
 дигідроуридилове стебло (Д-петля) – складається зі стебла
в 3–4 пари нуклеотидів і петлі варіюючого розміру: 8–12 нук-
леотидів, до складу яких входить 1–4 дигідроуридилові за-
лишки. Припускають, що Д-петля необхідна для зв'язування
з ферментом аміноацил-тРНК-синтетазою, який бере участь
у впізнаванні амінокислотою своєї тРНК.
 псевдоуридилове стебло (ТΨЦ-петля) містить шпильку із 7 нук-
леотидів, яка складається з двох незвичайних залишків: рибо-
тимідин (Т) і псевдоуридин (Ψ). Тринуклеотид ТΨЦ завжди
розташований в одному й тому ж місці петлі. Вважають, що
ТΨЦ-петля бере участь у зв'язуванні тРНК з рибосомою.
 варіабельна гілка являє собою структуру, за кількістю нуклеоти-
дних залишків у якій тРНК поділяються на два класи: тРНК
класу I (75 % від загальної кількості) містять додаткову гілку до-
вжиною 3–5 нуклеотидів. Додаткова гілка тРНК класу II скла-
дається із 13–21 нуклеотидів і часто включає неспарену петлю.
Молекули різних тРНК відрізняються одна від одної послідов-
ністю нуклеотидів, проте їхня третинна структура схожа. Моле-
кула має такий характер упакування, що чотири дволанцюгові
ділянки попарно зближені й утворюють приблизно два витки
подвійної спіралі, розташовані майже перпендикулярно один до
одного, і молекула набуває Г-подібної форми (рис. 9.19).
Матричні РНК – найбільш гетерогенні щодо розмірів (конста-
нта седиментації від 6 до 25S) і стабільності молекули, їхня част-
ка від загальної маси РНК у клітині невелика – близько 5 %.
Матричні РНК, особливо еукаріотичні, мають деякі унікальні
структурні особливості. Так, 5'-кінець кепований метилгуанозин-
трифосфатом, приєднаним до 5'-гідроксилу сусіднього 2'-О-ме-
тилрибонуклеозиду через залишок трифосфату (рис. 9.20). Моле-
кули мРНК часто містять внутрішні залишки 6-метилгуаніну та
2'-О-метильовані рибонуклеотиди. Вважають, що кепування
мРНК з 5'-кінця використовується для специфічного впізнаван-
521
Біохімія
ня в системі трансляції (на стадії ініціації), сприяє стабілізації

молекули, захищаючи її 5'-кінці від дії фосфатаз і 5'-екзонуклеаз,
а також бере участь у реакціях процесингу молекули мРНК.
ТφЦ-петля акцепторна гілка
Д-петля варіабельна петля
антикодонове стебло
Рис. 9.19. Схема третинної структури молекули тРНК
N H2
N
N
O CH3
N N
HN N+ O O O
O P O P O P O CH2 O NH 2
N N O - O - O - H H
H 2N N
N
O 5' CH2 H
O O
H H
H O P O - C H3 N N
ОH O H
O CH2 O
метилгуанілова кислота (КЕП)
H H O
H
O O C H3або ОH
NH
O P O CH 2 O
O- H H N O
H
O OH
Рис. 9.20. Кеп-структура на 5'-кінці більшості еукаріотичних мРНК
522
За кеп-структурою розташована 5'-нетранслююча ділянка –

послідовність з декількох десятків нуклеотидів, яка комплемен-
тарна одній із ділянок рРНК, що входить до складу малої субоди-
ниці рибосоми. За рахунок цього мРНК первинно зв'язується
з рибосомою на підготовчій стадії трансляції.
Протилежний кінець (3'-кінець) більшості молекул мРНК міс-
тить поліаденілатний ланцюг із 50–250 нуклеотидів. Вважають,
що наявність подібної структури (полі (А) – "хвіст") сприяє під-
тримуванню внутрішньоклітинної стабільності мРНК. Можливо
також, що поліаденілювання забезпечує транспорт мРНК у цито-
плазматичне середовище.
1. Які фізико хімічні властивості характерні для нуклеїнових кислот?

2. Яка різниця в хімічному складі молекул ДНК та РНК?
3. Яка сутність принципу комплементарності в будові й біосинтезі нуклеї
нових кислот?
4. Які зв'язки та взаємодії забезпечують регулярність звивання двоспіра
льної молекули ДНК?
5. Які особливості структури й значення матричної, рибосомної та транс
портної РНК?
523
Розділ 10
МЕТАБОЛІЗМ
НУКЛЕЇНОВИХ КИСЛОТ
Як правило, найбільш низькоорганізовані форми живого (на-

приклад, бактерії) здатні до повного розщеплення нуклеїнових
кислот і далі – нуклеотидів, а організми, які посідають більш ви-
сокі ступені еволюційних сходів, розщеплюють нуклеїнові кисло-
ти, нуклеотиди та їхні азотисті основи до більш простих сполук.
10.1. Нуклеази
Нуклеїнові кислоти гідролізуються в тканинах організму за

допомогою нуклеаз. Нуклеази – численні ферменти класу гідро-
лаз, які різняться за механізмом дії, специфічністю та здійсню-
ють різні важливі функції на багатьох стадіях біохімічних пере-
творень ДНК і РНК. Нуклеази беруть участь у різних процесах,
пов'язаних з реплікацією, транскрипцією ДНК, у дозріванні
РНК-транскриптів, у процесах, пов'язаних з трансляцією, реком-
бінацією, репарацією нуклеїнових кислот, а також у захисті клі-
тин від чужорідних нуклеїнових кислот.
За специфічністю розрізняють нуклеази, які: а) діють на ДНК
(дезоксирибонуклеази) чи на РНК (рибонуклеази), або на обидві
кислоти; б) руйнують одно- і/або дволанцюгові нуклеїнові кисло-
ти; в) упізнають 3'- або 5'-кінці; г) розрізняють пуринові або піри-
мідинові основи; д) упізнають певні нуклеотидні послідовності.
Суттєва різниця існує між ендонуклеазами, дія яких спрямо-
вана на внутрішньоланцюгові діефірні зв'язки лінійних і кільце-
вих молекул ДНК з утворенням фрагментів різної довжини, та
екзонуклеазами, які діють тільки на кінцеві діефірні зв'язки –
з 5'-, або з 3'-кінця молекул ДНК і послідовно здійснюють гідроліз
Розділ 10. Метаболізм нуклеїнових кислот
фосфодіефірних зв'язків і відщеплюють один за одним нуклео-

зидмонофосфати.
Нуклеази різняться також за дією на фосфодіефірний зв'язок:
одні нуклеази каталізують розрив між фосфатом і 3'-ОН групою
з утворенням 5'-фосфомоноефірних кінців (рис. 10.1, А), інші –
між фосфатом і 5'-ОН групою, внаслідок чого утворюються про-
дукти з 3'-фосфомоноефірними кінцями (рис. 10.1, Б).
А Б
5' 3' 5' 3'

фА ф Цф фА ф Цф
5' 3' 3' 5' 3' 3'

фА-ОН + 5'- фЦф фАф– + 5'-OH-Цф
Рис. 10.1. Два можливі способи гідролізу
фосфодіефірних зв'язків нуклеїнової кислоти нуклеазами
Серед нуклеаз на особливу увагу заслуговують ендонуклеази ре-

стрикції (рестриктази, англ. restriction – обмеження). Ці ферменти
впізнають у дволанцюгових молекулах ДНК не окремі нуклеотидні
залишки, а нуклеотидні послідовності із 4–6 нуклеотидів і тому
розщеплюють будь-яку ДНК на порівняно невелику кількість фра-
гментів. Крім того, існує велика кількість різних ендонуклеаз рест-
рикції, кожна з яких упізнає специфічну послідовність.
Назву рестриктази отримали у зв'язку з тим, що присутність
їх у бактеріальній клітині обмежує ріст бактеріальних вірусів
(бактеріофагів).
Рестриктази прийнято іменувати за назвою бактерій, з яких їх
виділяють. Так, назва Bam Н1 свідчить, що цей фермент виділе-
ний із Bacillus amiloliquefaciens. Перша з трьох літер абревіатури
відповідає першій літері назви роду (В); наступні дві літери є по-
чатковими літерами видової назви (am), літера Н означає штам,
з якого виділений фермент, і нарешті, римська цифра відповідає
порядковому номеру рестриктази в ряді аналогічних ферментів,
виділених із цього мікроорганізму.
Рестриктази становлять частину захисної системи бактерій, яка
обороняє власний геном від чужорідної (переважно вірусної) ДНК.
Інша частина цієї системи представлена метилазами, які здійсню-
ють специфічну модифікацію тієї ж послідовності, що й рестрикта-
зи. Метилази каталізують перенесення метильних груп від S-адено-
зилметіоніну до аденінового (з утворенням N-6 метиладеніну) або ци-
525
Біохімія
тозинового (з утворенням 5-метилцитозина) залишків у межах сайту

впізнавання рестриктазами. Метильований певним чином геном
захищений від самодеградації рестриктуючими ендонуклеазами.
Розріз ДНК рестриктазами сайт-специфічних послідовностей
може приводити до утворення "липких" (А) і "тупих" (Б) дволан-
цюгових кінцевих фрагментів ДНК (рис. 10.2). Ділянки ДНК, де
відбувається розрізання тією чи іншою рестриктазою, назива-
ють сайтами рестрикції.
5'-ГААТТЦ- 5'-Г ААТТЦ-

А EcoRI
+
3'-ЦТТААГ-
3'-ЦТТАА Г-
5'-ГТТААЦ- Hpa I 5'-ГТТ ААЦ-

Б +
3'-ЦААТТГ-
3'-ЦАА ТТГ-
Рис. 10.2. Дія рестриктаз з утворенням "липких" (А)
і "тупих" (Б) кінців фрагментів ДНК
Унаслідок високої специфічності до певних нуклеотидних по-

слідовностей ендонуклеази рестрикції використовують для сек-
венування та молекулярного клонування. Секвенування геному
(лат. sequentia – послідовність) – метод визначення сайтів рест-
рикції вздовж молекули ДНК; установлення взаємного розташу-
вання цих сайтів називають фізичним картуванням ДНК.
Молекулярне клонування генів (багаторазове копіювання) –
метод, який дозволяє включати, виділяти та ампліфікувати (лат.
amplificato – збільшення) окремі гени в реципієнтних, про- або
еукаріотичних клітинах; клітини, які містять потрібний ген мож-
на використовувати для отримання: а) великої кількості білка,
який кодується даним геном, або б) великої кількості самого гена
у високоочищеному вигляді.
10.2. Перетравлення нуклеїнових кислот

у травному тракті
Нуклеїнові кислоти (РНК і ДНК) надходять в організм з їжею у

вигляді нуклеопротеїнів. У шлунку вони денатурують під дією
соляної кислоти шлункового соку й білковий компонент відокре-
526
млюється. Нуклеїнові кислоти піддаються гідролізу за рахунок дії

ферментів ендонуклеаз (дезокси- та рибонуклеаз) панкреатично-
го соку (рис. 10.3).
нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК)

нуклеази
(РНКази, ДНКази)
олігонуклеотиди
фосфодіестерази
мононуклеотиди
нуклеотидази,
Фн фосфатази
нуклеозиди
нуклеозидази, або
нуклеозидфосфорилази
пентози
азотисті основи
5'-мононуклеотиди продукти деградації

Рис. 10.3. Катаболізм нуклеїнових кислот
Ендонуклеази гідролізують фосфоефірні зв'язки всередині по-

лімерних ДНК і РНК, унаслідок чого утворюються олігонуклеоти-
ди, з яких потім під дією фосфодіестераз панкреатичної залози
розщеплюються до суміші 3'- та 5'-мононуклеотидів. Далі нуклео-
тидази й неспецифічні фосфатази гідролітично відщеплюють
фосфатний залишок нуклеотидів і перетворюють їх на нуклеозиди.
Завершують розщеплення нуклеїнових кислот нуклеозидази або
нуклеозидфосфорилази кишечнику, які гідролізують зв'язки між
азотистими основами та пентозою, з утворенням вільних пурино-
вих та піримідинових основ і пентоз (рибоза, дезоксирибоза).
Якщо нуклеозиди і/або азотисті основи не будуть брати участь
у реакціях реутилізації нуклеотидів, то в клітинах, зокрема в енте-
роцитах, під дією ксантиноксидази більша частина вільних пурино-
вих основ окисниться до сечової кислоти, яка виводиться із сечею.
Піримідинові основи під дією мікрофлори кишечнику переважно
розщеплюються до СО2, NH3, β-аланіну та β-аміноізобутирату.
527
Біохімія
10.3. Катаболізм піримідинових основ
Розпад піримідинових основ (урацилу, цитозину, тиміну) поля-

гає спочатку у відновленні піримідинового кільця, яке потім гід-
ролітично розщеплюється. Розщеплення цитозину та метилцито-
зину на першій стадії супроводжується дезамінуванням, що
приводить до утворення відповідно урацилу й тиміну (рис. 10.4).
Таке перетворення відбувається шляхом гідролітичного дезамі-
нування. Далі тимін і урацил за участю дигідропіримідиндегід-
рогеназ і НАДФН приєднують два атоми водню за подвійним
зв'язком кільця з утворенням дигідротиміну та дигідроурацилу.
Обидва гетероцикли взаємодіють з водою в реакції, яка каталі-
зується дигідропіримідинциклогідролазою, і дигідротимін пере-
творюється в β-уреїдоізомасляну кислоту, а дигідроурацил –
у β-уреїдопропіонову. Потім піримідинове кільце дигідропохід-
них тиміну й урацилу під дією загального для них ферменту уре-
їдопропіонази розмикається з утворенням CO2, NH3 і β-аміно-
ізомасляної кислоти або β-аланіну відповідно.
Аміак і діоксид вуглецю, що утворилися внаслідок перетво-
рення тиміну й урацилу, використовуються для синтезу сечовини,
яка виділяється із сечею. β-аміноізобутират і частина β-аланіну
трансамінується з α-кетоглутаратом і дає відповідно метилмало-
нілнапівальдегід або малонілнапівальдегід, які перетворюються
в сукциніл-КоА і малоніл-КоА й використовуються у відповідних
метаболічних шляхах або окиснюються до CO2 і Н2О.
Більша частина β-аланіну перебуває у вільному стані й міс-
титься в багатьох тканинах і в плазмі крові або використову-
ється в м'язах на утворення дипептидів: карнозину й анзерину.
Бактеріальні клітини використовують β-аланін для синтезу пан-
тотенової кислоти, яка входить до складу HS-KoA.
10.4. Катаболізм пуринових основ
Розпад пуринових основ відбувається таким чином, що пурино-

ве кільце залишається непорушеним і перетворюється в сечову
кислоту або продукти її реакцій, які виводяться з організму.
Процес починається з гідролітичного дезамінування пурино-
вих основ специфічними дезаміназами. Аденін під дією аденін-
дезамінази перетворюється в гіпоксантин, а гуанін під дією гуа-
ніндезамінази – у ксантин (рис. 10.5).
528
NH2 NH2
CH3
N N
O N O N
H H
метилцитозин цитозин
H2О H2О
NH3 NH3
O O
CH3
НN НN
O N O N
H H
тимін урацил
НАДФН+Н+ 1 НАДФН+Н+ 1
НАДФ+ НАДФ+
O O
CH3
НN H НN H2
H2 H2
O N O N
H H
дигідротимін дигідроурацил
H2О 2 H2О 2
O CH3 O
+ H H2 + H H2 H2
Н3N C N C C COO– Н3N C N C C COO–
H
β-уреїдоізобутират β-уреїдопропіонат
H2О 3 H2О 3
CO2 + NH3 CO2 + NH3
CH3
H2 + H2 H2
+ Н3N C C COO–
Н3N C C COO–
H
β-аміноізобутират β-аланін
Рис. 10.4. Катаболізм піримідинових основ:
1 – дигідропіримідиндегідрогеназа; 2 – дигідропіримідин
циклогідролаза; 3 – уреїдопропіоназа
529
Біохімія
O NH2
N
N N
HN
N
H2N N N H
гуанін H аденін
H2О гуанін- H2O аденін-
дезаміназа дезаміназа
NH3 NH3
O Н2О2 Н2О + О2 O
ксантин-
HN N оксидаза HN N
O N N ксантин- N N
H H дегідрогеназа H
ксантин НАДН+Н+ Н2О+НАД+ гіпоксантин
Н2О+НАД+ Н2О + О2
ксантин-
дегідрогеназа уратоксидаза
НАДН+Н+ Н2О2
O
H
N
HN
O
O N N
H сечова кислота
H
2Н2О + О2
уратоксидаза
Н2О2 + СО2
O H
NH2 N
O
O N N
алантоїн H H
H
H2O гліоксилат
алантоїназа COO–
CH 2CO2 + 4NH3
O OH NH
2
NH2 H2O O H2O
O уреаза
O N N алантоїказа
H 2H2N C NH2
H H
2H2O O
алантоїнова кислота сечовина
Рис. 10.5. Катаболізм пуринових основ
530
Зауважимо, що подальше окиснення гіпоксантину в ксантин

і далі – у сечову кислоту може каталізуватися або ксантинокси-
дазою, яка окиснює пурини молекулярним кисень з утворенням
пероксиду водню, або ксантиндегідрогеназою, яка окиснює суб-
страт за рахунок відновлення НАД.
При окисненні відповідних субстратів у реакціях, що каталі-
зуються ксантиноксидазою, утворюється пероксид водню, ток-
сична дія якого нейтралізується ферментами пероксидазами.
Кінцеві продукти розпаду пуринових основ у різних організмів
неоднакові. Так, у людини, птахів, приматів і деяких рептилій
(змії, ящірки) кінцевим продуктом катаболізму пуринів є сечова
кислота, яка видаляється з організму головним чином із сечею.
У інших ссавців, черепах і деяких комах є фермент уратоксида-
за, котра розщеплює сечову кислоту з утворенням алантоїну,
який також виводиться з організму. У деяких риб (кісткові) ала-
нтоїн гідратується за допомогою алантоїнази в алантоїнову кис-
лоту, а у хрящекісткових риб, амфібій ця кислота за дії алантої-
кази розщеплюється до сечовини й гліоксилату. Нарешті, у рос-
лин, ракоподібних, більшості морських безхребетних, мікроорга-
нізмів пуринові основи розщеплюються до найпростіших сполук –
аміаку, вуглекислоти, гліцину, мурашиної кислоти.
10.5. Біосинтез нуклеотидів
Синтез пуринових і піримідинових нуклеотидів потребує учас-

ті великої кількості ферментів і витрат енергії й може здійсню-
ватись усіма організмами за винятком деяких ауксотрофних му-
тантних мікроорганізмів.
Існує два шляхи синтезу пуринових і піримідинових нуклеотидів:
 de novo
 синтез шляхом поновлення (реутилізації).
Синтез нуклеотидів de novo відбувається за рахунок викорис-
тання клітиною простіших метаболічних попередників. За цим
механізмом утворюється основна кількість пуринових і піриміди-
нових нуклеотидів. Синтез de novo забезпечує потребу клітини
в нуклеотидах на 90 %.
531
Біохімія
Синтез нуклеотидів шляхом реутилізації передбачає повторне

використання азотистих основ або нуклеозидів, які потрапляють
в організм з їжею і вивільняються при катаболізмі нуклеїнових
кислот. На реутилізацію припадає близько 10–20 % загального
фонду цих сполук у клітині.
Утворення 5-фосфорибозил-1-пірофосфату. Фосфорибозил-
пірофосфат(ФРПФ) посідає центральне місце в синтезі пурино-
вих і піримідинових нуклеотидів. Він синтезується шляхом пе-
ренесення β, γ-пірофосфатного залишку АТФ на вуглець у по-
ложенні 1 рибозо-5-фосфату (рис. 10.6). Реакція каталізується
ФРПФ-синтетазою.
2–O
3POCH2 NH2
O H
H H
O: N
H N
OH OH
H
рибозо-5-фосфат O O O N N
-O γP O βP O
α
P O CH2
O
O– O– O– H H
H H АТФ
ФРПФ-синтетаза OH OH
АМФ АМФ
2–O
3POCH2 O O
O H
H H O P O P O–
H
OH OH
O– O–
5-фосфо-α-D-рибозил-1-пірофосфат
Рис. 10.6. Синтез фосфорибозилпірофосфату
Рибозо-5-фосфат можуть утворюватись під час реацій пентозо-

фосфатного шляху перетворення глюкози або катаболізму нукле-
озидів, під час якого за дії нуклеозидфосфорилази спочатку
утворюється рибозо-1-фосфат, а потім за допомогою відповідної
мутази фосфатний залишок переноситься в 5-положення.
ФРПФ також бере участь у біосинтезі пуринових нуклеотидів
шляхом реутилізації, у синтезі нуклеотидних коферментів, у біо-
синтезі амінокислот гістидину та триптофану.
532
10.5.1. Біосинтез пуринових нуклеотидів

Біосинтез пуринових нуклеотидів de novo. Дослідження
сполук, які містять мічені ізотопи 14C та 15N, дозволили виявити
попередників нуклеотидів. Було з'ясовано, що у формуванні пури-
нового ядра беруть участь амінокислоти аспартат, гліцин, глутамін,
СО2 та дві одновуглецеві похідні тетрагідрофолієвої кислоти: мете-
ніл-Н4-фолат і форміл-Н4-фолат (рис. 10.7).
CO2
гліцин
C
аспартат
6 N
N 1 C 7
5
8 C
2 4
C C 9 N5, 10-метеніл-ФН4
3
N10-форміл-ФН4
N
N
глутамін
Рис. 10.7. Джерела атомів пуринів
Шлях біосинтезу пуринових нуклеотидів загалом аналогічний

у ссавців, птахів, дріжджів і бактерій. Процес складається із
серії послідовних реакцій, які проходять за участю специфічних
ферментів. У синтезі пуринових нуклеотидів не утворюється
вільна азотиста основа, а пуринове кільце формується на залишку
рибозо-5-фосфату. Перша реакція починається з перенесення
амідної групи глутаміну на ФРПФ з утворенням 5-фосфорибозил-
1-аміну. Цю реакцію каталізує регуляторний фермент синтазу
пуринових нуклеотидів глутамін-ФРПФ-амідотрансфераза. Потім
до аміногрупи 5-фосфорибозил-1-аміну приєднується залишок
гліцину, N5,10-метеніл-Н4-фолату, а також одна амідна група глу-
таміну, діоксид вуглецю, аміногрупа аспарагінової кислоти та
формільний залишок N10-форміл-Н4-фолату (рис. 10.8).
533
Біохімія
+
NH3
2–O
3POCH2
9
Н2О H2C
Н2О ФФн 2Фн NH2 гліцин
O O C O–
ФРПФ H H
ГАР-
H H
глутамін глутамат OH HО АТФ синтетаза АДФ + Фн
5-фосфо-β-D-
рибозиламін (ФРА)
N5,10-метеніл H
тетра- тетра- H N O
NH2 N O C
7 гідрофолат гідрофолат H2C
H2C 5 8 C глутамін глутамат
H2 C H
4 H C
C 9 ГАР-трансформілаза C 3
O ФГАМ-синтетаза NH
O NH NH HN
АТФ + Н 2О АДФ + Фн
Риб-5′-Ф
Риб-5′-Ф Риб-5′-Ф формілгліцинамідин
гліцинамід- формілгліцинамід рибонуклеотид (ФГАМ)
рибонуклеотид (ГАР) рибонуклеотид (ФГАР)
COO–
O +
NH3
HC
N N
7 НСО3
-
2Н+ C 7 CH2
АТФ АДФ + Фн HC 5 –O
6 C5
8 CH 8 CH COO–
3 C4 9
АІР-карбоксилаза C4 9 аспартат
АІР-синтетаза N АТФ
3
H2N АДФ + Фн H2N N САІКАР-синтетаза
Риб-5′-Ф
аміноімідазол- Риб-5′-Ф
рибонуклеотид (АІР) карбоксиаміноімідазол-
COO – рибонуклеотид (КАІР)
O CH
COO– N CH O
C 7 N N10-форміл тетра-
HC N1
6
C5 COO – C 7 тетра- гідрофолат
H 8 CH 6 C5
фумарат H2N 1 8 CH гідрофолат
CH2
3 C4 9 аденілосукцинатліаза 4 9
N 3 C АІКАР-трансформілаза
COO– H2N N
H2N
Риб-5′-Ф Риб-5′-Ф
аміноімідазол-
аміноімідазолкарбоксиламід
сукцинілокарбоксамід
рибонуклеотид (АІКАР)
рибонуклеотид (САІКАР)
O O
C N Н2О C N
7 7
H2N 1 6 C5 HN 1 6 C5 8CH
8CH
O 4 9
2
C 3 C ІМФ-циклогідролаза HC 2 3 C4 9
N N N N
H H
Риб-5′-Ф Риб-5′-Ф
формамідоімідазол карбоксиамід інозин-5'-монофосфат (ІМФ)
рибонуклеотид (ФАІКАР)
Рис. 10.8. Синтез інозин-5'-монофосфату
Характерною особливістю синтезу інозин-5'-фосфату (ІМФ)

є участь тетрагідрофолату (ФН4) у двох окремих реакціях одно-
вуглецевого перенесення. В одній використовується N5,10-мете-
ніл-ФН4, в іншій – N10-форміл-ФН4. Останній утворюється з
N5,10-метеніл-ФН4, який у свою чергу є продуктом НАДФ-за-
лежного дегідрогенування N5,10-метилен-ФН4. Якщо N5,10-мети-
534
лен-ФН4 є джерелом однокарбонових фрагментів для багатьох

акцепторів, то N5,10-метеніл-ФН4 постачає однокарбонову групу
(або безпосередньо, або через стадію утворення N10-форміл-ФН4)
тільки в пуринові основи.
Завершується вся десятистадійна серія утворенням першого
пуринового нуклеотиду – ІМФ, на синтез якого витрачається не
менше шести молекул АТФ. ІМФ є загальним попередником для
синтезу аденілової та гуанілової кислот. Крім того, його в невели-
кій кількості виявляють у тРНК як один із мінорних нуклеотидів.
Перетворення ІМФ у АМФ і ГМФ. З інозинової кислоти шля-
хом модифікації гіпоксантинового кільця синтезуються АМФ та
ГМФ і в кожному випадку це відбувається у дві стадії (рис. 10.9).
O
аспартат N Н2О
HN
аденілосукцинат- ІМФ-дегідро-
синтетаза ГТФ N N НАД+ геназа
2–O
3POCH2
ГДФ + Фн O НАДН+Н+
H H H H O
–
OOC C C COO– H H
OH OH N
NH HN
N ІМФ
N O N N
2–O H
N 3POCH2
N O
2–O
3POCH 2 H H
O H H
H H OH OH
H H ксантозинмонофосфат (ХМФ)
OH OH глутамін
аденілосукцинат Н2О + АТФ
ГМФ-синтетаза
аденіло-
фумарат ФФн + АМФ глутамат
NH2 O
N
N HN
N
H2 N N N
N N
2–O
2–O
3POCH2 3POCH2
O
O H H
H H
H H
H H OH OH
OH OH
АМФ ГМФ
Рис. 10.9. Синтез АМФ і ГМФ із ІМФ
535
Біохімія
Синтез АМФ каталізується аденілосукцинатсинтетазою за ра-

хунок енергії ГТФ шляхом заміщення кисню при С-6 атомі пури-
ну на аміногрупу, донором якої є аспарагінова кислота з утво-
ренням аденілосукцинату. На другому етапі за дії аденілосукци-
натліази відбувається розщеплення аденілосукцинату з вивіль-
ненням фумарату й утворенням АМФ.
Синтез другого пуринового нуклеотиду – ГМФ – відбувається
також у два етапи. Спочатку ІМФ окиснюється НАД-залежною
ІМФ-дегідрогеназою з утворенням ксантилової кислоти, а потім
відбувається заміщення кисню при С-2 атомі на аміногрупу, до-
нором якої є амідна група глутаміну. Трансамідування каталізує
ГМФ-синтетаза з використанням енергії АТФ.
Важливо зазначити, що при утворенні пуринових нуклеотидів
АТФ витрачається на синтез ГМФ, а ГТФ – на синтез АМФ. Поді-
бне перехресне використання пуринових нуклеозидфосфатів на
утворення кінцевих продуктів синтезу допомагає підтримувати
в клітинах еквівалентне співвідношення пуринових нуклеотидів.
Щоб синтезовані пуринові нуклеозидмонофосфати брали
участь у синтезі нуклеїнових кислот, деяких коферментів і бага-
тьох інших синтетичних і енергетичних реакціях, вони мають
набути активної форми. Активовані нуклеотиди являють собою
нуклеозид-5'-ди- та трифосфати.
Утворення фосфорильованих форм пуринових нуклеотидів
(АДФ, ГДФ, АТФ, ГТФ) відбувається з відповідних монофосфатів
(АМФ і ГМФ) шляхом їхньої взаємодії з АТФ за участю специфіч-
них до азотистої основи нуклеозидмонофосфаткіназ. Так, адені-
латкіназа каталізує реакцію
АМФ + АТФ ↔ 2АДФ.
Утворений таким чином АДФ далі фосфорилюється та пере-
творюється в АТФ або шляхом субстратного фосфорилювання
при гліколізі, або за рахунок окисного фосфорилювання в диха-
льному ланцюзі.
Аналогічно відбувається фосфорилювання ГМФ, однак, на
відміну від АМФ, де утворюється дві молекули АДФ, формується
ГДФ і АДФ:
АТФ + ГМФ ↔ ГДФ + АДФ.
На наступному етапі ГДФ фосфорилюється за участю АТФ і
ферменту нуклеозиддифосфаткінази:
ГДФ + АТФ ↔ ГТФ + АДФ.
536
Синтез пуринових нуклеотидів шляхом реутилізації. Син-

тез пуринових нуклеотидів основним шляхом (de novo) не здат-
ний компенсувати всю необхідну кількість цих сполук. Велика
потреба у пуринових нуклеотидах привела до розвитку "запас-
них" шляхів синтезу.
Джерелом пуринових основ для такого синтезу є пуринові осно-
ви та нуклеозиди. Їхня реутилізація відбувається двома шляхами:
1. ФРПФ-залежне фосфорибозилювання пуринових основ. Цей
механізм здійснюють два ферменти. Так, аденін взаємодіє з
ФРПФ за допомогою ферменту аденозинфосфорибозилтрансфе-
рази й перетворюється в АМФ:
аденін + ФРПФ → АМФ + ФФн.
Реутилізація гуаніну відбувається аналогічно, але за участю ін-
шого ферменту – гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази:
гуанін + ФРПФ → ГМФ + ФФн.
Цей самий фермент бере участь у реутилізації гіпоксантину
(утворюється за рахунок дезамінування аденіну), який при цьо-
му перетворюється в інозинову кислоту:
гіпоксантин + ФРПФ → ІМФ + ФФн.
Цей спосіб реутилізації пуринів є найдієвішим, оскільки утво-
рений за рахунок гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази
ІМФ, залучається в синтез АМФ і ГМФ.
2. Фосфорилювання пуринових рибонуклеозидів. Нуклеозиди,
які утворюються під час катаболізму нуклеїнових кислот із нук-
леотидів за дії нуклеотидаз, можуть удруге фосфорилюватися,
утворюючи нуклеозид-5'-монофосфати за рахунок перенесення
γ-фосфатного залишку АТФ на відповідний субстрат. Реакцію
фосфорилювання каталізує фермент аденозинкіназа:
аденозин + АТФ → АМФ + АДФ.
Аденозинкіназа, крім того, фосфорилює 2'-дезоксіаденозин,
вона виявляє також деяку активність щодо гуанозину, інозину
та їхніх 2'-дезоксипохідних.
Регуляція синтезу пуринових нуклеотидів. На синтез мо-
лекули ІМФ витрачається енергія гідролізу шести молекул АТФ,
при цьому як попередники беруть участь гліцин, глутамін, попе-
редники тетрагідрофолієвої кислоти й аспартат. Для економії
енергетичних і харчових ресурсів важлива ефективна регуляція
процесу біосинтезу пуринових нуклеотидів de novo.
537
Біохімія
Основною сполукою, від якої залежить синтез пуринових нук-

леотидів, є ФРПФ. Внутрішньоклітинна концентрація ФРПФ за-
лежить від швидкості його синтезу, утилізації та деградації. Кі-
лькість ФРПФ визначається двома факторами: наявністю суб-
стратів синтезу, у першу чергу рибозо-5-фосфату, та активністю
ФРПФ-синтетази, чутливої до концентрації неорганічного фосфату
й пуринових нуклеотидів. Фермент активується фосфатом та інгі-
бується пуриновими нуклеозидмоно-, ди- і трифосфатами, які за
ефективністю інгібування розподіляються наступним чином:
НМФ > > НДФ > НТФ (рис. 10.10). Активність глутамін-ФРПФ-амідо-
трансферази за механізмом від'ємного зворотного зв'язку гальму-
ється кінцевими продуктами ланцюга реакцій – ІМФ, АМФ і ГМФ.
рибозо-5-фосфат
АМФ
1 ГМФ –
ІМФ –
ФРПФ
–
АМФ
2 ГМФ
ІМФ
5-фосфорибозил-1-амін
– – –
ІМФ
3 4
АМФ ГМФ
аденілосукцинат ксантилат
–
– 5 6
АМФ ГМФ
Рис. 10.10. Схема регуляції синтезу пуринових нуклеотидів:

1 – ФРПФ-синтетаза; 2 – глутамін-ФРПФ-амідотрансфераза;
3 – аденілосукцинатсинтетаза; 4 – ІМФ-дегідрогеназа;
5 – аденілосукцинатліаза; 6 – ГМФ-синтетаза. – – інгібування
кінцевими продуктами за принципом зворотного зв'язку
538
Синтез АМФ і ГМФ de novo регулюється також у місцях їхніх

розгалужень: АМФ інгібує активність аденілосукцинатсинтетази,
а ГМФ – реакцію утворення ксантилату, яку каталізує ІМФ-де-
гідрогеназа. Таким чином, за цим механізмом надлишок АМФ чи
ГМФ пригнічує власний синтез з ІМФ, але не впливає на синтез
іншого нуклеотиду. Але, як уже зазначалося вище, існує і пере-
хресна регуляція дивергентних шляхів метаболізму ІМФ: утво-
рення аденілосукцинату з ІМФ на шляху до АМФ стимулюється
ГТФ, а утворення ГМФ із ксантилату вимагає присутності АТФ.
Подібна регуляція гальмує біосинтез одного з пуринових нуклео-
тидів у разі нестачі іншого.
10.5.2. Біосинтез піримідинових нуклеотидів

Біосинтез піримідинових нуклеотидів de novo. Піриміди-
нові нуклеотиди, як і пуринові, в основному синтезуються з прос-
тих попередників de novo – СО2, глутаміну та аспарагінової кисло-
ти (рис. 10.11), і тільки 10–20 % від загальної кількості – шляхом
реутилізації з азотистих основ або нуклеозидів.
глутамін C
4
N 3 5 C
аспартат
C 2 6 C
1
– N
НСО3
Рис. 10.11. Джерела атомів піримідинів
Біосинтез піримідинових нуклеотидів de novo відрізняється

від синтезу пуринових тим, що піримідинове кільце спочатку
формується, а вже потім до нього приєднується рибозофосфат.
Синтез піримідинового кільця (рис. 10.12) відбувається в ци-
тозолі за участю карбамоїлфосфату, який утворюється з глутамі-
ну, СО2 та АТФ у реакції, що каталізується карбамоїлфосфатсин-
тазою ІІ (КФС ІІ). Доречно зазначити, що в процесі синтезу сечо-
вини в мітохондріях за участю карбамоїлфосфатсинтетази І
(КФС І) теж утворюється карбамоїлфосфат, але із СО2, АТФ та NH3.
На метаболічному шляху синтезу піримідинових нуклеотидів ак-
тивність цитозольного регуляторного ферменту КФС ІІ гальму-
ється кінцевим продуктом – УМФ; на активність мітохондріаль-
ного ферменту КФСІ УМФ не впливає. Таким чином, особливості
539
Біохімія
внутрішньоклітинного розподілу ферментів і регуляторних меха-

нізмів дозволяють процесам синтезу піримідинових нуклеотидів
і сечовини функціонувати незалежно й паралельно один одному,
відповідно до потреб організму.
O
COO–
+ C
H3N C H HC NH
уридин-
CH2 HC C 5'-монофосфат
глутамін N O (УМФ)
CH2 2–O
3POCH2
C O
H2N O H H
H H
–
HCO3 2АТФ + Н2О OH OH
карбамоїлфосфат- HCO3
–
синтетаза ОМФ-
декарбоксилаза
глутамат 2АДФ + Фн
H2O
O
O
H2N OPO3
2– C
C HN CH
COO– C C
аспартат- O N
CH2 2– O3POCH2
COO–
транскарбамоїлаза +
H3N CH аспартат O
Фн H H
COO– H H
-O O OH OH
C оротидин-5'-монофосфат (ОМФ)
NH2 CH2
Н2О
2Фн ФФн
C CН оротатфосфорибозил
O N трансфераза
H COO–
карбамоїласпартат ФРПФ
O
H2O
дигідрооротаза C
HN CH
O оротат
НАДН + Н+ C C
C N
HN CH2 O H COO–
НАД+
L-дигідрооротат дигідроротат-
C C H
O N дегідрогеназа
H COO–
Рис. 10.12. Синтез уридин-5'-монофосфату
540
На наступному етапі цитоплазматичний карбамоїлфосфат

конденсується з аспарагіновою кислотою під дією аспартаткар-
бамоїлази, а потім у реакції, що каталізується дигідрооротазою,
відокремлюється Н2О й утворюється піримідинове кільце – дигі-
дрооротова кислота. Дегідрування останньої до оротової кислоти
відбувається за наявності ферменту дигідрооротатдегідрогенази
з використанням НАД як коферменту.
Далі до оротової кислоти приєднується залишок рибозо-5-
фосфату від 5-фосфорибозил-1-пірофосфату(ФРПФ). У резуль-
таті утворюється нуклеотид – оротидин-5'-монофосфат(ОМФ).
Перетворення оротату в ОМФ каталізується оротатфосфорибо-
зилтрансферазою.
Перший справжній піримідиновий рибонуклеотид – уридин-5'-
монофосфат (УМФ) утворюється за дії ферменту ОМФ-декар-
боксилази шляхом декарбоксилювання ОМФ. УМФ є попередни-
ком усіх інших піримідинових нуклеотидів.
Біосинтез УДФ, УТФ і цитидилових нуклеотидів. Фосфо-
рилювання піримідинових нуклеозидмонофосфатів до відпові-
дних ди- та трифосфатів відбувається за участю специфічних
нуклеозидмонофосфат- і нуклеозиддифосфаткіназ шляхом пе-
ренесення γ-фосфатного залишку АТФ на відповідний субстрат:
АТФ АДФ АТФ АДФ
УМФ УДФ УТФ
Перетворенню уридилової кислоти на цитидиловий нуклеотид

має передувати фосфорилювання УМФ до уридин-5'-трифосфа-
ту. За участю ЦТФ-синтетази відбувається амідування УТФ шля-
хом АТФ-залежного заміщення кетогрупи на амідну групу глута-
міну з утворенням цитидин-5'-трифосфату:
O NH 2
NH NH
N O Фн + АДФ O
4–O
Н2О + АТФ N
9P3OCH2 4–O P OCH
9 3 2
O ЦТФ-
O
H H синтетаза
H
глутамін глутамат H
H H
OH H H
OH OH OH
уридин-5'-трифосфат (УТФ) цитидин-5'-трифосфат (ЦТФ)
541
Біохімія
Утворення третього піримідинового нуклеотиду – дТТФ – буде

наведено нижче.
Синтез піримідинових нуклеотидів шляхом реутилізації.
Крім указаного ланцюга реакцій синтезу піримідинових нуклео-
тидів de novo, може мати місце пряме включення вільних піри-
мідинових основ і нуклеозидів до складу нуклеотидів. Так,
уридинфосфорилаза каталізує реакцію рибозилювання урацилу з
утворенням уридину:
урацил + рибозо-1-фосфат → уридин + Н3РО4.
Утилізація піримідинових рибонуклеозидів у клітинах ссавців
відбувається ефективніше, ніж окремих азотистих основ. Нижче
наведено можливі реакції утворення піримідинових нуклеозид-
монофосфатів з відповідних піримідинових нуклеозидів, які ка-
талізуються нуклеозидкіназою:
АТФ АДФ
уридин УМФ
уридин-цитидинкіназа
цитидин ЦМФ
АТФ АДФ
тимідин ТМФ
тимідинкіназа
АТФ АДФ
дезоксицитидин дЦМФ
дезоксицитидинкіназа
Завдяки гідролітичному дезамінуванню частина утвореного шля-
хом реутилізації ЦМФ може перетворюватися в УМФ під дією цити-
диндезамінази й поповнювати запаси уридилових нуклеотидів:
Н2 О
ЦМФ УМФ + NH3
цитидиндезаміназа
Регуляція синтезу піримідинових нуклеотидів. Шлях син-
тезу піримідинових нуклеотидів контролюється за допомогою
механізмів, які регулюють активність ферментів за типом зворо-
тного зв'язку. Так, аспартаттранскарбамоїлаза досить чутлива до
інгібуючої дії ЦТФ, але активується АТФ. Карбамоїлфосфатсин-
тетазна активність алостерично інгібується УМФ і УТФ, пурино-
вими нуклеотидами (рис. 10.13).
542
СО2 + NН2 глутаміну

карбамоїлфосфат-
синтетаза
–
аспартаттранс-
карбамоїлаза –
АТФ +
карбамоїласпартат
УМФ
УДФ
УТФ
ЦТФ-синтетаза
ГТФ + –
ЦТФ
Рис. 10.13. Схема регуляції синтезу піримідинових нуклеотидів
Активність ЦТФ-синтетази, яка каталізує реакцію утворення ЦТФ

із УТФ, гальмується власним продуктом – ЦТФ, але активується ГТФ.
Подібний спосіб регуляції дозволяє запобігти надлишковому си-
нтезу не тільки УМФ, але й інших піримідинових нуклеотидів і за-
безпечити збалансоване утворення всіх чотирьох основних пури-
нових і піримідинових нуклеотидів, необхідних для синтезу РНК.
10.5.3. Утворення дезоксирибонуклеотидів

Попередниками синтезу дезоксирибонуклеотидів є рибонукле-
отиди, в яких D-рибоза в положенні 2 відновлюється двома ато-
мами водню до відповідного дезоксирибозного похідного у скла-
ді нуклеотиду. У клітинах ссавців субстратами цієї реакції є ри-
бонуклеозиддифосфати.
Спочатку відбувається реакція відновлення самого білка тіо-
редоксину, який має два стани – відновлена форма з SH-гру-
пами та окиснена форма з дисульфідними групами (рис. 10.14).
Відновлення тіоредоксину здійснюється НАДФН-залежною фла-
вопротеїнтіоредоксинредуктазою. Відновлений тіоредоксин по-
тім відновлює рибонуклеотид до дезоксирибонуклеотиду за учас-
тю ферменту рибонуклеотидредуктази.
543
Біохімія
азотиста
3–O
6P 2OCH2 основа
O
HS SH H H
рибонуклеотид H 2' H
S S HO
НАДФН + Н+ ФАД HS SH редуктаза OH
тіоредоксин (відновлена), рибонуклеозиддифосфат
(відновлена) (окиснений) активна
(окиснена) тіоредоксин
(відновлений рибонуклеотид азотиста
3–O
НАДФ+ S S редуктаза 6 P2OCH2 основа
ФАДН2
HS SH (окиснена), O
тіоредоксинредуктаза не активна H H
S S Н2О H 2' H
OH H
дезоксирибонуклеозид-
дифосфат
Рис. 10.14. Схема відновлення рибонуклеозиддифосфатів
Рибонуклеотидредуктаза – олігомерний білок, який склада-

ється з двох субодиниць і містить негемінове залізо як кофактор.
За участю рибонуклеотидредуктази утворюються дАДФ, дГДФ,
дУДФ і дЦДФ, які за допомогою нуклеозиддифосфаткіназ пере-
творюються в дезоксинуклеозидтрифосфати, три з яких (крім
дУДФ) безпосередньо використовуються в синтезі ДНК.
Рибонуклеотидредуктаза алостерично активується АТФ та ін-
гібується дАТФ, що дозволяє регулювати співвідношення окис-
нених і відновлених форм нуклеозиддифосфатів.
Дезокситимідилат (дТМФ), який також необхідний для синте-
зу ДНК, утворюється з уридинмонофосфату (УМФ) у чотири
етапи. Спочатку УМФ фосфорилюється до УДФ, який відновлю-
ється до дУДФ, а останній дефосфорилюється до дУМФ, який
потім метилюється:
УМФ → УДФ → дУДФ → дУМФ → дТМФ.
Перетворення дУДФ у дУМФ може відбуватися двома шляха-
ми: перший полягає в тому, що під дією нуклеозидмонофосфат-
кінази дУДФ взаємодіє з АДФ:
дУДФ + АДФ ↔ дУМФ + АТФ;
за іншим способом спочатку нуклеозиддифосфаткіназа каталізує
реакцію утворення дУТФ із дУДФ:
дУДФ + АТФ дУТФ
,
АДФ
а потім дезоксиуридинтрифосфатдифосфогідролаза (дУТФаза)
перетворює дУТФ у дУМФ:
Н2О
дУТФ дУМФ + ФФн
544
Можливе також утворення дУМФ шляхом гідролітичного деза-

мінування дЦМФ:
дЦМФ + Н2О дУМФ + NН+ 4
дЦМФ-дезаміназа
Далі дУМФ метилюється з утворенням дезокситимідилату
(рис. 10.15). Реакція каталізується тимідилатсинтазою та проходить
за участю 5,10-метилентетрагідрофолату, який в цій реакції є доно-
ром вуглецю та водню. Іншим продуктом даної реакції є 7,8-ди-
гідрофолат, який може відновлюватися в НАДФН-залежній реакції,
що каталізується дигідрофолатредуктазою з утворенням тетрагід-
рофолату. Метилентетрагідрофолат відновлюється в реакції за учас-
тю серину, яка каталізується серингідроксиметилтрансферазою.
O O
дУМФ дТМФ
HN HN CH
3
2–O POCH
3 2 O N 2–O
3POCH2 O N
O O
H H H H
H H H H
OH H OH H
тимідилатсинтаза
H
H2N N N H
87 1
H H
HN H N N H
56 H2N 87
N CH2 H
HN 6
O 10
5 10
H2C N R N CH2 N R
5,10–метилен- O H
тетрагідрофолат 7,8-дигідрофолат
COO– 3 2 НАДФН + Н+
+ + H2 O
H3N CH2 серингідрокси- дигідрофолат-
гліцин метилтрансфераза редуктаза
H
COO– H2N N N H
+ 87 H НАДФ+
H3 N CH
HN 6 H 10
серин CH2OH 5
N CH2 N R
O H H
Рис. 10.15. Схема реакцій синтезу дТМФ з дУМФ
Кількість ферментів рибонуклеотидредуктази та тимідилатси-
нтетази регулюється на генетичному рівні шляхом індукції та
545
Біохімія
репресії й залежить від швидкості синтезу ДНК. Висока актив-

ність цих ферментів спостерігається тоді, коли клітина активно
синтезує ДНК і готується до поділу.
Деяка кількість дезоксирибонуклеотидів утворюється в кліти-
нах, що швидко діляться, шляхом реутилізації, забезпечуючи та-
ким чином повторне використання тиміну, тимідину й дезокси-
цитидину в реакціях, що каталізуються тимідинфосфорилазою,
тимідинкіназою та дезоксицитидинкіназою:
тимін + дезоксирибоза-1-фосфат → тимідин + Н3РО4;
тимідин + АТФ → дТМФ + АДФ;
дезоксицитидин + АТФ → дЦМФ + АДФ.
На додаток до оглядових схем (див. рис. 10.8, 10.9, 10.12 і на-
ступні), які супроводжуються пояснювальним текстом та з ме-
тою кращого сприйняття матеріалу, наведено узагальнену схему
синтезу пуринових і піримідинових нуклеотидів (рис. 10.16).
рибозо-5-фосфат глутамін + СО2 + АТФ
ФРПФ + глутамін карбамоїлфосфат + аспартат

гліцин
глутамін карбамоїласпартат
аспартат
оротат + ФРПФ
інозинат (ІМФ)
оротидилат
АМФ ГМФ
УМФ
АДФ ГДФ
УДФ
АТФ дАДФ ГТФ дГДФ
УТФ дУДФ
дАТФ дГТФ
ЦТФ дУТФ
ЦДФ дУМФ
дЦДФ дТМФ тимін
дЦТФ дТДФ
дТТФ
Рис. 10.16. Загальна схема синтезу пуринових
і піримідинових нуклеотидів
546
10.6. Біосинтез ДНК (реплікація)
Загальні принципи. Усі клітини протягом свого життя під-

даються поділу. Деякі клітини діляться безперервно (наприклад,
стовбурові клітини), інші – лише певну кількість разів, поки не
настане смерть клітини (апоптоз), а деякі – усього декілька разів,
перш ніж вони продиференціюються. Під час поділу клітини всі
її компоненти подвоюються й таким чином забезпечують дочір-
нім клітинам повноцінне функціонування в майбутньому.
Особливо важливим процесом при поділі клітини є подвоєння її
геномної ДНК. Унікальність цього явища полягає в тому, що в ДНК
закодована інформація про механізм її власного подвоєння: одні
гени кодують ферменти, що синтезують нуклеотидні попередники
ДНК, інші – білки, які здійснюють збирання активованих нуклео-
тидів у полінуклеотидні ланцюги; існують гени, які координують
синтез ДНК з іншими клітинними подіями, а також гени, що коду-
ють білки, які упаковують (компактизують) ДНК у хроматин.
Крім того, під час синтезу ДНК слугує матрицею й визначає по-
рядок, за якого нуклеотиди забудовуються в нові нуклеотидні лан-
цюги. Матриця дозволяє з високою точністю й економічністю від-
творювати генетичну інформацію. Точне копіювання ДНК-матриці
забезпечується принципом комплементарності азотистих основ
нуклеотидів, відповідно до якого відбувається спарювання аденіну
з тиміном і гуаніну з цитозином. Але незважаючи на те, що прин-
цип комплементарності забезпечує велику надійність процесу ко-
піювання, він не є безпомилковим. Трапляються випадкові відхи-
лення (флуктуації) у структурі нуклеотидів, що приєднуються, і та-
ких, які входять до складу матричного ланцюга, що може спричи-
нити помилкове спарювання та включення неправильних нуклео-
тидів. Так, аденін у складі нуклеотиду може перебувати в імінній
формі чи тимін – в енольній. За цих умов подальший синтез лан-
цюга зазвичай зупиняється. Ферменти полімеризації мають ефек-
тивну систему корекції – вони виводять включений, але неспаре-
ний нуклеотид майже відразу після приєднання його до кінця зро-
стаючого ланцюга, і синтез поновлюється.
Комплементарне спарювання пуринових і піримідинових нук-
леотидів двох полінуклеотидних ланцюгів подвійної спіралі ДНК
відбувається напівконсервативним шляхом. Це означає, що піс-
ля завершення процесу вихідні молекули ДНК стають наполови-
547
Біохімія
ну поновленими. У кожній із дочірніх молекул один ланцюг бать-

ківський, а другий заново синтезований. До того ж реплікація є
процесом симетричним (на відміну від синтезу РНК), оскільки
матрицями є обидва ланцюги батьківської ДНК.
У невеликих геномах еукаріотів і прокаріотів реплікація ДНК
починається в певній точці, яка називається ориджин (від англ.
origin – початок) і відбувається досить швидко: в E.coli швидкість
синтезу ДНК становить 1700 пар нуклеотидів за 1 с, тому весь
геном (4,7·106 пар нуклеотидів) копіюється за 40 хв. У більших
клітинах, наприклад у клітинах тварин, реплікація ДНК відбува-
ється повільніше – швидкість її становить приблизно 50 пар нук-
леотидів за 1 с. Проте ініціація процесу в цьому випадку здійс-
нюється відразу в декількох місцях молекули ДНК, тобто в ДНК
еукаріотичних організмів утворюється багато одиниць репліка-
ції, які називаються репліконами. Унаслідок цього хромосома
дрозофіли, наприклад, яка складається із 6,5·107 пар нуклеоти-
дів, реплікується за декілька хвилин.
Біосинтез ДНК є процесом послідовним і контролюється на
стадії ініціації. Після початку реплікація продовжується доти,
поки весь реплікон не буде дуплікованим. Частота ініціації конт-
ролюється взаємодією регуляторного білка (білків) з точкою реп-
лікації. На відміну від синтезу РНК, реплікативний синтез ДНК
відбувається в S-фазі циклу мітотичних клітин, і тільки один раз
протягом клітинного циклу. У регуляції клітинного циклу беруть
участь спеціальні білки – цикліни (A-, B-, D-, E-типу).
10.6.1. Ферменти реплікації

Незважаючи на простоту основного принципу, процес реплікації
складно організований і вимагає участі багатьох білків і ферментів.
Останні, як до речі, і всі інші білки, закодовані в послідовності ну-
клеотидів ДНК. У такий спосіб виникає петля зворотного зв'язку:
ДНК спрямовує синтез білків, що реплікують ДНК.
Основними ферментами, які беруть участь у реплікації ДНК,
є ДНК-залежні – ДНК-полімерази. Усі ДНК-полімерази прокарі-
отичних та еукаріотичних організмів володіють тією самою ос-
новною синтезуючою активністю – приєднують нуклеотиди до
ОН-групи на 3'-кінці одного з ланцюгів ДНК; отже, він зростає
в напрямку 5'→3'.
548
Для здійснення ферментами 5'→3' полімеразної реакції необ-

хідні наступні умови:
 матриця, на якій здійснюється синтез комплементарного
полінуклеотидного ланцюга; у зоні реплікаційної вилки мат-
рицею служить одноланцюгова ділянка ДНК;
 приманка, або праймер (англ. primer – первісний); ДНК-
полімерази не здатні утворювати міжнуклеотидні зв'язки
між двома вільними нуклеотидами, а тільки лише подовжу-
вати уже наявний олігонуклеотид; у зв'язку з цим синтез
ДНК починається після приєднання до ДНК-матриці невели-
кого олігорибонуклеотиду-приманки;
 субстрати; субстратами для синтезу ланцюга ДНК є чотири де-
зоксирибонуклеотид-5'-трифосфати: дАТФ, дГТФ, дЦТФ, дТТФ.
У клітинах як прокаріотів, так і еукаріотів існує декілька різ-
них ДНК-полімераз. Найкраще вивчені ДНК-полімерази E. coli.
У клітинах цих бактерій виявлені три різні типи ДНК-полімераз –
І, ІІ і ІІІ, які різняться передусім швидкістю каталізу та нуклеа-
зною активністю.
ДНК-полімераза І має такі активності:
 полімеразна – приєднання комплементарних матричному
ланцюгу дезоксирибонуклеотидів до вільної 3'-ОН-групи
праймера в напрямку від 5'- до 3'-кінця (5'→3') до молекули
ДНК, що синтезується;
 екзонуклеазна – гідроліз фосфодіефірних зв'язків (відокрем-
лення нуклеотидів) в одному ланцюзі ДНК або на неспареному
кінці подвійної ДНК, починаючи з 3'-кінця (3'→5') і 5'-кінця
ланцюга (5'→3'). 3'→5'-екзонуклеазна активність забезпечує
контроль за приєднання кожного нуклеотиду та видалення
помилкових нуклеотидів із зростаючого кінця ланцюга (ко-
ректорська правка), а 5'→3'-екзонуклеазна активність вико-
ристовується для видалення рибонуклеотидів фрагментів
Оказакі, що є необхідною передумовою для формування
безперервності відстаючого ланцюга.
Здатність ДНК-полімерази І подовжувати 3'-кінець одного
з ланцюгів у місці розриву у дволанцюговій ДНК і видаляти нук-
леотиди з 5'-кінця того ж розриву забезпечує репарацію (віднов-
лення) пошкоджень у ДНК. Цей процес називається нік-
трансляція (англ. nick-translation – усування прогалин).
ДНК-полімераза ІІ здійснює полімеразну активність повіль-
ніше, ніж ДНК-полімераза І, і для неї не властива 5'→3'-екзо-
нуклеазна активність. Вважається, що цей фермент не є обов'я-
зковим для реплікації ДНК, але здатний заповнювати прогалини
549
Біохімія
між фрагментами ДНК, спареними з матричним ланцюгом.

Таким чином, наявність полімеразної та 3'→5'-екзонуклеазної
активностей дає підстави стверджувати, що ДНК-полімераза ІІ
бере участь у репарації ДНК.
ДНК-полімераза ІІІ – головний фермент, що відповідає за реп-
лікацію ДНК E. coli. Фермент є основним компонентом мультифе-
рментного комплексу, який ініціює формування реплікативних
вилок у точках початку реплікації й бере участь в елонгації ліди-
руючого ланцюга, а також подовжує РНК-приманки з утворенням
фрагментів Оказакі. Окрім полімеразної активності, ДНК-
полімеразі ІІІ притаманна 3'→5'-екзонуклеазна активність. Остан-
ня проявляється у тих випадках, коли допущена помилка і в лан-
цюгу, що синтезується, включений "неправильний" нуклеотид.
У цьому разі фермент розпізнає дефект спарювання і вилучає зі
зростаючого 3'-кінця останній нуклеотид, після чого знову віднов-
лює свою полімеразну активність. Таким чином відбувається по-
стійний контроль системи за приєднанням кожного нуклеотиду.
Характерною рисою ДНК-полімерази ІІІ є надзвичайно висока
процесивність синтезу ДНК – кількість нуклеотидів, що приєдну-
ється ферментом до зростаючого ланцюга між двома послідов-
ними актами дисоціації його з матриці.
В еукаріотичних клітинах ідентифіковано шість типів ДНК-
полімераз – α, β, γ, δ, ε та , які різняться кількістю субодиниць,
молекулярною масою, асоціацією з різними допоміжними біл-
ками, що прискорюють процес біосинтезу ДНК, і функціональ-
ним призначенням. ДНК-полімерази β, δ та ε не здатні ініцію-
вати утворення дочірніх ланцюгів ДНК, оскільки не проявляють
спорідненості до одиничних ланцюгів ДНК. Ініціює реплікацію
ДНК-полімераза α, яка синтезує РНК-затравки довжиною від
10 до 60 нуклеотидів, а ε-полімераза відповідає за синтез від-
стаючого ланцюга (фрагменти Оказакі). Функцією ДНК-полі-
мерази β є поступове видалення з 5'-кінця РНК-приманки з на-
ступним приєднанням до 3'-кінця попереднього фрагменту
Оказакі дезоксирибонуклеотидів у кількості, яка відповідає ви-
даленому праймеру, і таким чином заповнює прогалину, котра
виникла при видаленні рибонуклеотидів. ДНК-полімераза δ від-
повідає за синтез лідируючого ланцюга; їй також притаманна
коригуюча 3'→5'-екзонуклеазна активність. ДНК-полімераза 
проявляє відносно високу 3'→5'-екзонулеазну й низьку поліме-
разну активності, що вказує на її допоміжну коректорську роль
при реплікації ДНК. ДНК-полімераза γ – мітохондріальний фер-
мент, який здійснює синтез ДНК мітохондрій.
550
В активному центрі всіх ДНК полімераз (як, до речі, і РНК-

полімераз) міститься іон Zn2+ (кофактор ферменту). При взаємодії
ДНК-полімераз з субстратами необхідна присутність також іонів
Mg2+, які поляризують нуклеотиди, утворюючи з ними комплекси
і підвищуючи їхню реакційну здатність.
Унаслідок дії ДНК-полімераз кожний відстаючий заново син-
тезований ланцюг складається з окремих фрагментів, які надалі
поєднуються у безперервний ланцюг. Їхнє сполучення відбува-
ється за допомогою іншого ферменту – ДНК-лігази, який є обо-
в'язковим учасником реплікації. Цей фермент каталізує утво-
рення ковалентного фосфодіефірного зв'язку між 5'-кінцем фос-
форильної групи одного фрагмента та 3'-кінцем гідроксильної
групи дезоксирибози сусіднього фрагмента. Реакція потребує
високоенергетичних факторів: для ДНК-лігази E. coli потрібний
НАД, а для ДНК-лігази еукаріотів – АТФ. Важливо, що фермент
виявляє активність до одноланцюгових фрагментів ДНК, які
знаходяться у складі дволанцюгової ДНК.
ДНК-лігази беруть також участь у сполученні (лігуванні) лан-
цюгів ДНК при інших матричних процесах – репарації та реком-
бінації ДНК.
Топологічні перебудови ДНК. Перебудови, які відбуваються
при реплікації, можуть бути пов'язані з реакціями, котрі викли-
кають у молекулах ДНК структурні зміни.
Перш за все, при реплікації дволанцюгова ДНК повинна роз-
крутитися та розійтися на індивідуальні ланцюги з тим, щоб
кожний із них міг функціонувати в ролі матриці. Реалізація по-
дібних топологічних перебудов ДНК може відбуватися завдяки
дії спеціальних типів білків. Так, родина зворотних нуклеаз –
ДНК-топоізомераз – бере участь у регуляції надспіралізації ДНК.
Молекули ДНК, що різняться за ступенем надспіральності, нази-
ваються топологічними ізомерами (топоізомерами). Звідси й по-
ходить назва цих ферментів.
Топоізомерази змінюють ступінь і тип надспіральності ДНК.
Одні топоізомерази викликають релаксацію (ослаблення) надспі-
ральної ДНК, а інші, навпаки, приводять до напруження, появи
в ДНК надвитків. У різних організмах ідентифіковано топоізо-
мерази двох типів:
Тип І – здатні тимчасово розривати один із двох ланцюгів
ДНК. При цьому проксимальний кінець ДНК ковалентно зв'язу-
ється з ферментом, а дистальна ділянка ДНК (від місця розпле-
тення до місця розриву) має можливість обертатися навколо
інтактного (не розірваного) ланцюга ДНК. У наслідок цього кіль-
551
Біохімія
кість надвитків у надспіралізованій ДНК зменшується і вона

перетворюється в релаксовану форму. Ковалентний зв'язок фер-
менту з ДНК утримує значний запас енергії, оскільки зберігає
енергію розірваного фосфодіефірного зв'язку. Звільнення фер-
менту приводить до швидкого з'єднання розірваних кінців ДНК
і не потребує додаткової енергії.
Тип ІІ – здатні вносити тимчасові розриви в обидва комплеме-
нтарні ланцюги ДНК, один із кінців яких ковалентно утримуєть-
ся топоізомеразою. У такому стані змінюється ступінь надспіра-
лізації ДНК, після чого розірвані кінці сполучаються. Ферменти
типу ІІ виявляють свою активність у присутності АТФ, гідроліз
якої необхідний для здійснення конформаційних змін білка.
Руйнування водневих зв'язків у дволанцюговій молекулі ДНК
здійснюється ДНК-хеліказами (англ. helix – спіраль), що створю-
ють механічні передумови роз'єднання ланцюгів і утворення ре-
плікативної вилки. Ці ферменти використовують для розплетен-
ня ланцюгів ДНК енергію, вивільнювану при гідролізі АТФ.
У підтримці розкрученого стану ділянок ДНК беруть участь те-
трамерні SSB-білки (англ. single strand binding proteins – білки,
що зв'язуються з одноланцюговою ДНК). Такі білки споріднено
зв'язуються з одноланцюговою ДНК по всій довжині розділених
ланцюгів і таким чином протидіють їхньому повторному ком-
плементарному спарюванню. Крім того, SSB-білки зв'язуються
з ДНК кооперативно, тобто за рахунок білок-білкових взаємодій
тетрамери утримуються на одноланцюгових ДНК впритул один
до одного, що створює умови доступності азотистих основ для
комплементарного спарювання в процесі реплікації.
10.6.2. Механізм реплікації ДНК

Біосинтез ДНК складається з великої кількості послідовних ета-
пів, які включають упізнавання точки початку реплікації, розпле-
тення подвійної спіралі батьківської молекули, утворення репліка-
тивної вилки (ініціація), синтез нових ланцюгів (елонгація) і заве-
ршення синтезу двох дочірніх ланцюгів ДНК (термінація).
Ініціація реплікації. Оскільки синтез ДНК відбувається на
одноланцюговій матриці, йому має передувати обов'язкове роз-
ділення двох ланцюгів ДНК. Процес починається в певній точці
(ориджин) одночасно в обох напрямках через утворення реплі-
кативних вилок. У цих точках реплікації на ДНК діють особливі
білки – ДНК-топоізомерази, які вносять у ланцюг ДНК одно- або
дволанцюгові розриви з наступним скиданням витків спіралі та
552
відновленням безперервності ланцюгів. Сполучення розірваного

ланцюга відбувається без додаткових енергетичних витрат,
оскільки необхідна енергія запасається у вигляді макроергічного
ковалентного зв'язку, який виникає між пентозофосфатним
каркасом ланцюга ДНК і топоізомеразою. За такої дії ДНК-
топоізомераз розділення двох ланцюгів у реплікативній вилці
відбувається легше. Розрив водневих зв'язків, розходження полі-
нуклеотидних ланцюгів і просування реплікативної вилки забез-
печується ферментами ДНК-хеліказами, які для своєї роботи по-
требують енергії гідролізу АТФ. Далі з одноланцюговими ділян-
ками ДНК зв'язуються спеціальні спіральдестабілізуючі білки –
SSB-білки, які не дозволяють одиночним ланцюгам ДНК замкну-
тися (ренатурувати). Подібна вибіркова спорідненість SSB-білків
до одноланцюгових ділянок ДНК пояснюється наявністю в них
гідрофобних зон, куди проникають азотисті основи. Крім того,
SSB-білки кооперативно взаємодіють один з одним, вишикову-
ючись у довгі ряди вздовж одноланцюгової ДНК і таким чином
стабілізують її в такому стані.
Увесь комплекс білків, які забезпечують процес реплікації,
утворює в реплікативній вилці ДНК складну надмолекулярну
структуру, яку назвали реплісомою.
Оскільки ДНК-полімерази не здатні самостійно почати син-
тез ланцюга, то необхідний інший фермент, який забезпечує
праймерний (приманковий) полінуклеотидний ланцюг. Цей фе-
рмент, ДНК-праймаза, не потребує для ініціації синтезу вільної
3'-ОН-групи, копіює частину матричного ланцюга ДНК у напрямку
від 5'- до 3'-кінця і в такий спосіб утворює коротку (10–60 рибону-
клеотидів) одноланцюгову РНК (РНК-приманку) з 3'-ОН вільним
кінцем. Далі ДНК-праймаза вивільнює місце, а ДНК-полімераза
використовує 3'-ОН групу приманки для продовження процесу
полімеризації ланцюга ДНК на стадії елонгації реплікації.
Елонгація реплікації. Синтез нових ланцюгів ДНК здійсню-
ється з урахуванням принципу комплементарності: кожний нук-
леотид, що підбирається в зростаючий (дочірній) ланцюг, пови-
нен бути комплементарним відповідному нуклеотиду в матрич-
ному (батьківському) ланцюзі.
ДНК-полімерази здійснюють процес полімеризації нуклеотидів
тільки в напрямку 5'→3', а переміщення ферменту відбувається
в напрямку 3'→5' матриці. Виходячи з цього, безперервне про-
довження елонгації зростаючого ланцюга може відбуватися ли-
ше вздовж одного ланцюга-матриці, того, відносно якого реплі-
553
Біохімія
кативна вилка рухається від 3'- до 5'-кінця. Ланцюг, що синтезу-

ється безперервно, називається лідируючим (рис. 10.17).
ДНК-праймаза
РНК-праймер
ДНК-полімераза ДНК-лігаза
3'
відстаючий ланцюг
3'
5'
фрагмент Оказакі
5' 5'
лідируючий ланцюг
3' топоізомераза
ДНК-полімераза
хеліказа
SSB-білки
Рис. 10.17. Схема реплікації ДНК
На другому ланцюзі-матриці синтез нового ланцюга здійсню-
ється в напрямку 5'→3', але проти руху реплікативної вилки.
Тому другий ланцюг синтезується уривчасто, короткими фраг-
ментами, які називають фрагментами Оказакі (за прізвищем
дослідника, що їх відкрив), і має назву відстаючого.
Кожний фрагмент Оказакі починається з відповідного РНК-прай-
мера й закінчується перед початком передуючого йому праймера.
У прокаріотів довжина фрагмента Оказакі становить близько
1000, а в еукаріотів 100–200 нуклеотидів. Така різниця в довжині
фрагментів Оказакі та різниця у швидкості синтезу ДНК поясню-
ється наступним. На відміну від прокаріотів, реплікація ДНК в еу-
каріотів відбувається не у вільному стані, а у складі хроматину.
А, як відомо, хроматин складається з нуклеосом, на утворення
яких витрачається по 200 пар нуклеотидів ДНК. Можливо, що саме
тому в еукаріотів фрагменти Оказакі відстаючого ланцюга ДНК
мають довжину 100–200 нуклеотидів. За сучасними уявленнями,
існують нуклеосоми, які створюють бар'єр, здатний затримувати
рух ДНК-полімерази. Отже, стає зрозумілим той факт, що швид-
кість реплікації в еукаріотів значно менша за таку в прокаріотів.
ДНК-полімераза ІІІ прокаріотів (ДНК-полімераза δ еукаріотів)
послідовно нарощує ланцюг, один за одним приєднуючи до нього
відповідні дезоксирибонуклеотиди (рис. 10.18). Однією ділянкою
активного центру фермент захоплює перший неспарений нуклео-
тид матриці в зоні реплікативної вилки, другою – зростаючий
кінець полінуклеотидного ланцюга, що містить вільну ОН-групу на
3'-кінці, третьою зв'язує один із вільних дезоксирибонуклеозидт-
рифосфатів, який комплементарний неспареному нуклеотиду ма-
554
триці та розташований у першій ділянці активного центру.

У такому стані фермент атакує α-фосфодіефірний зв'язок зв'яза-
ного нуклеозидфосфату, при цьому відщеплюється пірофосфат,
а утворений нуклеозидмонофосфат 3',5'-фосфодіефірним зв'язком
приєднується до 3'-ОН-групи зростаючого ланцюга.
CH2 O AO
H H РНК-приманка
H H
OH
CH2 O AO
O H H
P H H
O OH
CH2 O AO
O H H
P
O H H
OH AO
OH CH2 O
O O H H
P H H
O O- OH H
O O
P дезоксирибонуклеозидтрифосфат
O O-
O O
P
-
O O- ФФн
CH2 O AO
H H
H H
OH
CH2 O AO
O H H
P H H
O OH
CH2 O AO
O H H
P
O H H
O OH
CH2 O AO
O H H
P
O H H
O H
наступний дНТФ
Рис. 10.18. Елонгація реплікації ДНК
555
Біохімія
Використання дНТФ робить процес утворення фосфодіефір-

них зв'язків термодинамічно вигідним, оскільки утворення фос-
фодіефіру з монофосфату й ОН-групи відбувається спряжено
з гідролізом ангідридного пірофосфатного зв'язку.
Крім полімеризації ланцюгів під час реплікації ДНК відбува-
ється вирізання РНК-праймерів з лідируючого ланцюга та з ко-
жного фрагмента Оказакі. Цю функцію в прокаріотів виконує
ДНК-полімераза І (аналогічну функцію в еукаріотів виконує
ДНК-полімераза β). Фермент поступово видаляє з 5'-кінця прай-
мера по одному рибонуклеотиду за допомогою своєї 5'→3'-екзо-
нуклеазної активності. У цей час до ОН-групи на 3'-кінці попе-
реднього фрагмента Оказакі ДНК-полімераза приєднує дезокси-
рибонуклеотиди в кількості, яка дорівнює вирізаному праймеру,
і таким чином заповнює прогалину, що виникла при видаленні
рибонуклеотидів.
Сполучення фрагментів ДНК на відстаючому ланцюзі відбува-
ється за допомогою ферменту ДНК-лігази, яка каталізує утво-
рення фосфодіефірного зв'язку між 5'-фосфатом одного фрагме-
нта ланцюга і 3'-ОН групою дезоксирибози наступного фрагмен-
та з утворенням безперервного ланцюга ДНК.
На відміну від полімеразної реакції за участю ДНК-полі-
мерази, де одним з учасників процесу є вільний дезоксирибо-
нуклеозидтрифосфат, у ДНК-лігазній реакції обидва учасники –
кінцеві дезоксирибонуклеозидмонофосфати містяться в складі
фрагментів, що об'єднуються. Крім того, ДНК-лігази сполуча-
ють тільки такі одноланцюгові фрагменти, які знаходяться у
складі дволанцюгової ДНК.
Термінація реплікації. Термінація реплікації ДНК залежить
від структури ДНК. Якщо відбувається реплікація кільцевої ДНК
безперервний ріст лідируючого та відстаючого ланцюгів уздовж
матриці неминуче приводить до зміщення 3'-ОН- та 5'-фос-
форильних кінців одного ланцюга в точці початку реплікації.
При двонаправленій реплікації кільцевої ДНК, коли утворюються
дві реплікативні вилки, що рухаються у двох протилежних на-
прямках, реплікація ДНК завершується на відстані 180° від точ-
ки початку синтезу. Кільцеві ДНК у місцях зустрічі сполучаються
ДНК-лігазою, при цьому вони виявляються попарно зчепленими.
Надалі відбувається їхнє розділення на окремі геноми за допомо-
гою топоізомерази типу ІІ.
У випадку термінації та завершення реплікації лінійних ДНК
процес відбувається шляхом розділення геному на численні
окремі реплікони. Такі реплікони активуються не всі одночасно,
556
проте (як у еукаріотів) клітинному поділу має передувати обов'я-

зкова одноразова реплікація кожного з них. Зупинка просування
реплікативної вилки відбувається тільки за умови зіткнення
з іншою вилкою, яка рухається в протилежному напрямку, або
при досягненні кінця хромосоми. Унаслідок цього вся ДНК хро-
мосоми за короткий час стає реплікованою.
На завершення реплікації утворюються два ланцюги ДНК, іден-
тичні початковим її ланцюгам. Кожний із батьківських ланцюгів
залишається інтактним і служить матрицею для синтезу компле-
ментарного ланцюга. Утворений таким чином новий подвійний
ланцюг містить один вихідний, а інший – синтезований.
Реплікація теломерних ділянок ДНК. Кінцеві області еука-
ріотичних хромосом – теломери – містять специфічну нуклеоти-
дну послідовність, представлену численними тандемно розташо-
ваними олігонуклеотидними (гексануклеотиди – АГГГТТ) послідо-
вностями. Така послідовність називається теломерною (теломе-
рна ДНК). Загальна довжина таких повторів на одному кінці
ДНК на початковій стадії онтогенетичного розвитку організму
становить від 10 до 15 тисяч нуклеотидних пар.
Наявність теломерних повторів необхідна для завершення ре-
плікацій кінцевих інформативних послідовностей у ДНК хромо-
сом, тобто для збереження генетичної інформації.
Після завершення реплікації лінійної молекули ДНК 5'-кінці її до-
чірніх ланцюгів залишаються недореплікованими, оскільки на цьому
кінці містяться РНК-приманки, які були видалені (рис. 10.19).
Важливо зазначити, що у випадку реплікації кільцевих бакте-
ріальних ДНК цієї проблеми не виникає, оскільки перші утворені
РНК-приманки видаляються ферментом, який одночасно запов-
нює утворену прогалину шляхом нарощування 3'-ОН кінця зрос-
таючого ланцюга ДНК.
Теломерні повтори не несуть генетичної інформації, тому
втрата деякої частини цих послідовностей не приводить до по-
рушення функціонування геному – своїм існуванням вони захи-
щають від недореплікації важливіші послідовності ДНК.
З кожним клітинним поділом ДНК хромосом вкорочується, що
становить близько 0,00005 % її довжини. На перший погляд, це
досить незначна величина і нею можна було б нехтувати. Але
якщо врахувати, що кількість клітинних поділів велика, то відсу-
тність механізмів відновлення довжини теломерних ділянок ДНК
хромосом може привести до катастрофічних наслідків.
557
Біохімія
3' 5'
5' 3'
синтез ДНК
3' 5'
РНК-приманка
5' 3'
видалення РНК-приманок
теломерна ДНК
та лігування фрагментів
3' 5'
нереплі-
куюча нереплікуюча
5' 3'
теломерна ДНК
Рис. 10.19. Укорочення заново синтезованих ланцюгів ДНК
після видалення РНК-приманок
Кінцева недореплікація ДНК хромосом має велике біологічне зна-

чення. За існуючими уявленнями, укорочення теломер до критично-
го рівня веде до початку старіння соматичних клітин, а при досяг-
ненні цього рівня – до їхньої смерті (теорія теломерного старіння).
Проте в зародкових, стовбурових та інших клітинах, що
швидко діляться, існує механізм, за якого добудовуються недо-
репліковані ділянки ДНК. В еукаріотичних клітинах існує фер-
мент термінальна дезоксинуклеотидилтрансфераза (теломе-
раза), яка забезпечує відновлення недореплікованих 5'-кінців.
Як простетичну групу теломераза містить РНК довжиною близь-
ко 450 пар нуклеотидів. Вона одночасно служить матрицею при
синтезі теломерних повторів і для зв'язування шляхом гібриди-
зації з кінцевою теломерною ділянкою ДНК. За допомогою РНК
теломераза за принципом комплементарності подовжує не дочір-
ній, а батьківський ланцюг у напрямку 5'→3' (рис. 10.20).
558
теломераза
5'
3'
теломераза
3'
5'
реплікація
3' 5'
3'
3'
5' 3'
видалення РНК-приманок
та лігування фрагментів
3' 5'
5' 3'
3' 5'
5' 3'
Рис. 10.20. Подовження теломерної ділянки ДНК за участю теломерази
До 3'-кінця ланцюга ДНК теломераза послідовно приєднує ге-

ксануклеотид АГГГТТ. Потім вона зміщується по ланцюгу ДНК на
один теломер і починає синтез нового гексануклеотиду. Наро-
щення ланцюга за допомогою теломерази відбувається доти, по-
ки подовжений ланцюг здатен виступати як матричний для
утворення ще одного фрагмента Оказакі нового ланцюга.
Спочатку до дочірнього ланцюга праймаза синтезує РНК-
приманку, а потім ДНК-полімераза β послідовно приєднує до
приманки дезоксирибонуклеотиди, що комплементарні тело-
мерним повторам батьківського ланцюга. Реплікація фрагмен-
та відбувається в напрямку 5'→3' і припиняється при зіткнен-
ні з попереднім 5'-кінцем дочірнього ланцюга. Сполучення
559
Біохімія
(лігування) фрагмента з ланцюгом здійснюється за допомогою

ДНК-лігази, а екзонуклеаза видаляє РНК-затравку з 5'-кінця
нарощеного дочірнього ланцюга.
Таким чином кінець дволанцюгової ДНК набуває вихідної
конформації, яка була до дії теломерази, хоча дочірний ланцюг
є коротшим за батьківський, але фактично довшим на серію те-
ломерних повторів.
У більшості соматичних клітин організму механізм реплікації
теломер відсутній – теломераза неактивна й тому при поділі клі-
тин теломерна ДНК поступово скорочується. Такі клітини мають
довжину теломерної ДНК достатню для часу життя клітини та її
нащадків. Проте відомо, що незначна теломеразна активність
виявляється в клітинах з високою швидкістю оновлення (лімфо-
цити, клітини епідермісу шкіри, епітелію тощо).
10.6.3. Модифікація ДНК

Після завершення циклу синтезу ДНК деякі пуринові й піри-
мідинові основи у складі молекули можуть піддаватися хімічній
модифікації. Причому ступінь і характер модифікацій батьківсь-
ких молекул ДНК точно відновлюється в заново синтезованих
молекулах і стало успадковується.
У прокаріотичних організмів хімічної модифікації зазнають
азотисті основи у складі ДНК, що містяться у вигляді метильова-
них, гідроксилметильованих або глюкозильованих форм.
У кожній бактеріальній клітині присутній фермент (фермен-
ти), які визначають тип модифікації її ДНК. Особливо значимим
маркеруванням є післяреплікативне метилювання ДНК, яке від-
бувається у специфічних місцях (сайтах) за допомогою фермен-
тів – ДНК-метилтрансфераз (ДНК-метилаз). Ці ферменти каталі-
зують перенесення метильних груп від активної форми метіоніну –
S-аденозилметіоніну на аденіновий (з утворенням N-6-метил-
аденіну) або цитозиновий (з утворенням 5-метилцитозину) зали-
шки в межах сайту впізнавання.
Для кожного виду бактерій є особливим характер розподілен-
ня метильованих основ вздовж ДНК, який відрізняється від та-
кого в інших видів. Різниця за місцем метилювання забезпечує
чутливість чужорідних ДНК до дії специфічних ендонуклеаз
(рестриктаз), котрі впізнають відсутність метильних груп у від-
560
повідних сайтах і розрізають таку незвичну для даної клітини

ДНК, хоча остання може бути метильована за іншим сайтом.
Таким чином, ДНК-метилази, які здійснюють специфічну моди-
фікацію, упізнають ту саму нуклеотидну послідовність (4–6 нуклео-
тидних пар), що й рестриктази. Подібна система рестрикції та
модифікації досить поширена в бактерій і виконує захисні фун-
кції щодо внутрішньоклітинних рестрикційних ендонуклеаз, які
в разі відсутності відповідної сайт-специфічної модифікації
розщеплюють ДНК у цих місцях.
На відміну від прокаріотів функціональна роль метилюван-
ня ДНК в еукаріотів не пов'язана з рестрикцією немодифіко-
ваних основ.
ДНК-метилази еукаріотичних клітин локалізуються в ядрах
і мітохондріях і каталізують перенесення метильних груп до всіх
залишків аденіну в послідовності -ГАТЦ- (з утворенням N-6-ме-
тиладеніну) і цитозину в послідовності -ГЦ- (з утворенням 5-ме-
тилцитозину). Як джерело метильних груп фермент використо-
вує S-аденозилметіонін.
Досі остаточно не з'ясована функціональна роль метилювання
ДНК в еукаріотів. Складність даної проблеми зумовлена, мабуть,
поліфункціональністю метилювання ДНК, тобто воно залучене
в найрізноманітніші процеси. Однією з версій значимості ме-
тилювання ДНК в еукаріотів є встановлений факт позитивної
кореляції між функціональною активністю клітин і вмістом
5-метилцитозину – старіння супроводжується падінням рівня
5-метилцитозину в ДНК.
Не виключена можливість того, що наявність метильних груп
у ланцюгах ДНК необхідна для формування структури хромосом.
З погляду органічної хімії метилювання цитозину в складі ДНК
має посилювати взаємодію з комплементарною основою – гуані-
ном. Це приводить до зміцнення відповідної ділянки ДНК, оскіль-
ки СН3-групи посилюють гідрофобні властивості основ.
Заслуговує на увагу той факт, що протягом нетривалого часу
в молекулі ДНК нуклеотидні послідовності -ГАТЦ- метильовані по
аденіну тільки в матричному, але не в заново синтезованому ла-
нцюзі. Ця різниця використовується ферментами репарації (від-
новлення) для виправлення помилок, які можуть виникати під
час реплікації ДНК.
І нарешті, установлено, що ступінь метилювання ДНК неодна-
ковий у різних ділянках молекули й корелює з експресією генів –
неактивні гени зазвичай метильовані значніше, ніж ДНК генів,
561
Біохімія
які активно експресуються. Подібну залежність можна розгляда-

ти як один із можливих механізмів, що забезпечує пряме успад-
кування функціонального статусу генів у клітинах еукаріотів.
10.7. Біосинтез РНК (транскрипція)
Загальні принципи. Реалізація генетичної інформації, яка збе-

рігається на ДНК, здійснюється за участю молекул РНК (мРНК,
тРНК, рРНК). Спочатку інформація з гена переписується (транс-
крибується) у вигляді молекули мРНК, котра постачає цю інформа-
цію до місця синтезу відповідного поліпептиду – до рибосоми.
Отже, реалізація генетичної інформації у вигляді білкових молекул
неможлива без попереднього синтезу РНК (транскрипції).
Дволанцюгова молекула ДНК – це фізіологічна матриця для син-
тезу всіх клітинних РНК. Навіть якщо геном, як у деяких вірусів,
поданий одноланцюговою ДНК, вона перед транскрипцією обов'я-
зково переходить у дволанцюгову, реплікативну форму. Транскри-
бований може бути кожний із двох ланцюгів геномної ДНК, проте
матрицею при транскрипції окремого гена зазвичай служить тіль-
ки один із них. Тому розрізняють кодуючий ланцюг ДНК – тобто
такий, з якого зчитується генетична інформація, і некодуючий.
З цього погляду транскрипція є процесом асиметричним. Крім
того, після закінчення синтезу РНК, молекула ДНК повертається у
вихідний стан, тобто транскрипція є консервативним процесом.
Консервативний характер синтезу РНК і необхідність у деяких ви-
падках реплікувати не обидва ланцюги матриці, а лише один, зу-
мовили виникнення не тільки спеціальних механізмів упізнавання
початкової точки синтезу, але й систем вибору ланцюга для асиме-
тричного синтезу, а також завершення (термінації) процесу.
Нуклеотидними попередниками для синтезу РНК є чотири ри-
бонуклеозид-5'-трифосфати: АТФ, ГТФ, ЦТФ та УТФ. Як і при си-
нтезі ДНК, під час включення в ланцюг, який забудовується, во-
ни втрачають пірофосфатні залишки. Це забезпечує процес ене-
ргією, тому додаткових джерел енергії цей синтез не потребує.
Синтез молекул РНК починається в певних послідовностях (сай-
тах) ДНК, які називаються промоторами й завершується в термі-
нуючих ділянках (сайти термінації). Ділянка ДНК, обмежена про-
мотором і сайтом термінації, є одиницею транскрипції – транс-
криптоном. Утворені при цьому молекули РНК називаються пер-
винними транскриптами. У прокаріотичних організмах первин-
562
ний транскрипт часто містить РНК – копії відразу декількох генів,

а в еукаріотів, як правило, – лише одиничного гена.
Синтез ланцюга РНК відбувається в напрямку 5'→3'. Це озна-
чає, що до зростаючого ланцюга чергові нуклеотиди приєдну-
ються до 3'-кінця. При цьому матричний ланцюг ДНК завжди
антипаралельний заново синтезованому ланцюгу. Отже, кодую-
чий ланцюг ДНК транскрибується в напрямку 3'→5'.
Транскрипція не зв'язана з фазами клітинного циклу; вона
може прискорюватися та уповільнюватися залежно від потреб
клітини або організму в певному білку.
10.7.1. Ферменти транскрипції

Біосинтез РНК здійснюється ДНК-залежними РНК-полімера-
зами (РНК-полімерази), які каталізують реакцію полімеризації
рибонуклеотидів у послідовність, комплементарну кодуючому
ланцюгу ДНК (рис. 10.21).
Приєднання рибонуклеотидів до 3'-ОН-кінця зростаючого ла-
нцюга РНК відбувається за рахунок 5'-α-фосфатної групи моно-
мерного нуклеозидтрифосфату з утворенням фосфодіефірного
зв'язку та вивільненням неорганічного пірофосфату (ФФн), який
далі гідролізується пірофосфатазою на дві фосфатні групи (2Фн).
У прокаріотів синтез усіх видів РНК (мРНК, рРНК та тРНК),
а також більш спеціалізованих РНК, які беруть участь у проце-
сингу РНК, каталізується єдиним ферментом – РНК-полімеразою.
Бактеріальні РНК-полімерази – це складні білки, що складаються
з декількох різних субодиниць (табл. 10.1).
Т а б ли ц я 1 0 . 1
Характеристика субодиниць РНК-полімерази Е. coli
Кількість копій Молекулярна
Субодиниці Функція
у холоферменті маса, дальтони
Альфа (α) 2 36 500 Структурна
Бета (β) 1 150 000 Зв'язування
рибонуклеозидтрифосфатів
і полімеризація РНК
Бета прим (β') 1 155 000 Зв'язування ДНК
Сигма (σ) 1 70–80 000 Упізнавання промотору
та ініціація
Омега (ω) 1 11 000 Невідома
Найбільш вивчений фермент – холофермент РНК-полімераза

Е. coli – містить п'ять різних поліпептидних субодиниць: два
α-ланцюги, один β- і один β'-ланцюги, σ- та ω-ланцюги.
563
Біохімія
РНК 5' 3' ДНК

O H
AO O
CH2 O H H
зростаючий
ланцюг РНК
H H
H H
- H H O C H2
O :O AO
O OH
P H O
-
O O O O
P
P O-
-
O O O
O
P H O
-
O AO H
OCH2 O H
H H
H H
H H O CH2
OH OH AO
5' O
рибонуклеозидтрифосфат
пірофосфатаза матричний ланцюг ДНК
2Фн ФФн
H2 O
5'
O 3' ДНК
РНК H
AO O
CH2 O H H
H H
H H
H H O CH2
O OH AO
O
-
O O
P O P
O-
O
H O
AO H
H 2C O H
H H H H
H H O CH 2
OH OH AO
5'
O
Рис. 10.21. Механізм дії РНК-полімерази:
АО –азотиста основа
Альтернативна форма ферменту, яка називається кор-
ферментом, позбавлена σ-субодиниці. Кор-фермент каталізує
564
реакції полімеризації, проте не може ініціювати синтез РНК

у потрібному місці, оскільки не здатний упізнавати промоторні
сайти. Точне зв'язування й ініціація в промоторах відбуваються
тільки після додавання до кор-ферментуσ σ-субодиниці та утво-
рення холоферменту. Бактерії продукують численні різні σ-фак-
тори, кожний із яких функціонує як регулятор, що модулює
промоторну специфічність РНК-полімерази.
В еукаріотів для транскрипції використовуються три ДНК-
залежні РНК-полімерази. Полімераза І локалізована в ядерці,
де вона каталізує синтез рРНК у вигляді великого первинного
транскрипту, який містить молекули рРНК 18S, 5,8S, і 28S.
Полімераза ІІ знаходиться в нуклеоплазмі й бере участь у синтезі
первинного транскрипту мРНК і малих ядерних та інших РНК,
що не транслюються. Полімераза ІІІ також локалізована в нук-
леоплазмі й бере участь у синтезі тРНК, 5S рРНК і кількох інших
низькомолекулярних РНК. Їхня структура має багато спільного
із структурою бактеріальної ДНК-залежної РНК-полімерази.
РНК-полімерази І, ІІ, ІІІ впізнають різні промотори і містять різ-
ні за будовою субодиниці σ.
10.7.2. Механізм транскрипції ДНК

У процесі транскрипції розрізняють три стадії: ініціацію,
елонгацію та термінацію.
Ініціація транскрипції відбувається внаслідок приєднання
ДНК-залежної РНК-полімерази до матриці, але не на будь-якому
місці, а в спеціальних ділянках, які називаються промоторними.
Промотор (англ. рromoter – той, хто сприяє чомусь) – стартова то-
чка транскрипції, де відбувається впізнавання певних нуклеоти-
дів ферментом. Бактеріальна РНК-полімераза безпосередньо впіз-
нає одну з послідовностей у складі промотору на відстані 35 нук-
леотидних пар до сайту ініціації (35-послідовність), яка склада-
ється з 8–10 нуклеотидів і є, як вважають, ділянкою, з якою взає-
модіє σ-субодиниця холоферменту РНК-полімерази (рис. 10.22).
На ближчій відстані до сайту ініціації транскрипції – приблиз-
но 10 основ (10-послідовність) до того нуклеотиду, з якого почи-
нається транскрипція, розташована шестичленна АТ-збагачена
ділянка, яка має назву ТАТА-послідовність (бокс Прибнова). У да-
ному сайті полімераза зв'язується з ДНК за допомогою спеціаль-
ного білка – ТАТА-фактора. Приєднання ТАТА-фактора сприяє
565
Біохімія
взаємодії промотору з РНК-полімеразою і забезпечує локальне

розходження приблизно 1,5 витка (15 нуклеотидних пар) спіралі
ДНК. Завдяки дисоціації ланцюгів ДНК нуклеотиди в цьому сай-
ті стають доступними для комплементарного спарювання з ри-
бонуклеозидтрифосфатами. Взаємодію РНК-полімерази з ДНК-
матрицею та ініціацію транскрипції зображено на рис 10.23.
сайт
сайт зв'язування
впізнавання холофермента сайт
ініціації
5' ТГТТГАЦА ТАТААТ 3'
3' 5'
– 35 – 10 +1
промотор
Рис. 10.22. Структура бактеріального промотору
РНК-полімераза промотор
Рис. 10.23. Послідовність подій ініціації транскрипції

РНК-полімеразою E. coli: N – будь-який нуклеотид
566
Для еукаріотичних організмів характерним є попереднє зв'я-

зування з промотором низки білків, так званих загальних білко-
вих факторів транскрипції. Назва "загальні" зумовлена присут-
ністю цих факторів у всіх клітинах і абсолютною необхідністю їх
для транскрипції більшості генів.
РНК-полімераза розміщує перший нуклеотид, причому обов'я-
зково пуриновий (АТФ або ГТФ) із збереженням усіх трьох його
фосфатних залишків. Потім утворюється перший 5',3'-фосфат-
ний зв'язок з другим нуклеотидом.
У міру того як вивільняється промотор, до нього знову мо-
жуть приєднуватися нові молекули РНК-полімерази таким чи-
ном, що ген може транскрибуватися одночасно великою кількі-
стю молекул ферменту.
Після того як синтезується олігонуклеотид із 8–10 нуклеоти-
дних залишків, σ-субодиниця втрачає зв'язок з ферментом,
а замість нього до РНК-полімерази приєднується декілька фак-
торів елонгації.
Елонгація транскрипції. Фактори елонгації підвищують акти-
вність РНК-полімерази й полегшують розходження ланцюгів ДНК.
Фермент послідовно каталізує реакцію приєднання 3'-ОН-групи
нуклеотиду, розташованого в кінці зростаючого ланцюга до
α-фосфату наступного рибонуклеозидтрифосфату. Утворення
кожного фосфодіефірного зв'язку супроводжується вивільнен-
ням неорганічного пірофосфату, який швидко піддається гідро-
лізу до неорганічного ортофосфату й таким чином робить реак-
цію енергетично вигідною.
Вибір чергового нуклеотиду в заново синтезуючому ланцюгу
РНК визначається будовою комплементарного нуклеотиду
в кодуючому ланцюгу ДНК таким чином, що азотисті основи
А, Г, Т, Ц ланцюга ДНК кодують включення в ланцюг РНК відпо-
відно основ У, Ц, А та Г.
Нарощування молекули РНК відбувається завдяки переміщен-
ню РНК-полімерази вздовж ДНК шляхом приєднання чергового
рибонуклеотиду, комплементарного тому дезоксирибонуклеоти-
ду, який у даний момент перебуває в області активного центра
РНК-полімерази.
У ході просування РНК-полімерази вздовж кодуючого ланцюга
в напрямку 5'→3', попереду неї відбувається розходження, а по-
заду – відновлення подвійної спіралі ДНК. Приблизна швидкість
руху ферменту й синтезу РНК – 30 нуклеотидів за секунду.
Термінація транскрипції відбувається після досягнення
РНК-полімеразою на ДНК-матриці певних термінуючих ділянок
567
Біохімія
(сайти термінації). На початку цих ділянок трапляються скуп-

чення ГЦ-пар, локальна денатурація яких у ДНК проходить
скрутно (порівняно з АТ-парами), що сприяє уповільненню про-
сування РНК-полімерази й може служити сигналом до припи-
нення транскрипції. До того ж ГЦ-збагачена ділянка може явля-
ти собою паліндром (інвертований повтор) – ділянка ДНК, обид-
ва ланцюги якої мають однакову послідовність нуклеотидів при
прочитуванні в різних напрямках. За наявності таких послідов-
ностей розкручування подвійної спіралі ДНК у термінуючих
ділянках створює умови для взаємодії між нуклеотидами одного
ланцюга з утворенням "шпильки". Це полегшує відокремлення
РНК від ДНК. Припиненню синтезу РНК сприяє й спеціальний
білок – Rho-фактор. Він рухається вздовж ДНК услід за РНК-
полімеразою, має роз'єднувальну активність і створює умови для
дисоціації комплексу "ДНК – фермент – РНК".
Після завершення транскрипції та звільнення первинного
транскрипту відновлюється двоспіральна структура ДНК. РНК-
полімераза може вступати в наступний цикл транскрипції після
приєднання субодиниці σ.
Транскрипція гена відбувається конвеєрним способом – з од-
ним геном одночасно зв'язані декілька зростаючих РНК-транс-
криптів. Це пов'язано з тим, що одна молекула РНК-полімерази
проходить через промотор і просувається вздовж ДНК на деяку
відстань, з промотором зв'язується наступна молекула ферменту
й також починає транскрипцію. Тому на кожній транскрибуючій
ділянці зазвичай присутні відразу декілька молекул ферментів,
що рухаються одна за одною на відстані в 300–500 нуклеотид-
них пар. Узагалі, середня відстань між ними залежить від "сили"
промотору, зумовленої переважно транскрипційними фактора-
ми, і концентрацією РНК-полімерази.
10.7.3. Процесинг РНК)транскриптів

Утворені під час транскрипції первинні транскрипти різних
видів РНК надалі формуються в дозрілі молекули, які виконують
відповідні функції. Післятранскрипційний процес перетворення
попередників РНК у функціонально-активні молекули назива-
ється процесингом. Він передбачає розщеплення довгих первин-
них транскриптів, видалення одних і приєднання до 3'-,5'-кінців
інших нуклеотидів, хімічну модифікацію нуклеотидів.
568
Процесинг молекул РНК відбувається у прокаріотичних і в еу-

каріотичних організмів, але особливо складні перетворення по-
передників клітинних РНК у ядрах еукаріотів. У багатьох генах
еукаріотичних організмів міститься два різновиди нуклеотидних
послідовностей – екзони та інтрони. Екзони – це ділянки струк-
турних генів, в яких закодована нуклеотидна послідовність фун-
кціонально активних (дозрілих) РНК. Між екзонами розташовані
протяжні ділянки ДНК, які не несуть генетичної інформації без-
посередньо в амінокислотну послідовність. Такі послідовності
називають інтронами. Переважна більшість первинних транс-
криптів структурних генів включають ділянки як екзонів, так і
інтронів. Під час дозрівання РНК-попередників фрагменти, які
відповідають інтронам видаляються, а структурні частини (ек-
зони) ковалентно сполучаються в безперервний ланцюг. Даний
процес називається сплайсингом (англ. splice – сполучати, зро-
щувати). Для його здійснення необхідні високоспецифічні ендо-
нуклеази, які з високою точністю (до одного нуклеотиду) каталі-
зують розрив фосфодіефірного зв'язку на межі екзон–нітрон, та
спеціальні лігази, що сполучають екзони.
Дотримання точності цього процесу є вельми важливим,
оскільки в протилежному випадку помилка навіть на один ну-
клеотид може викликати зміщення "рамки" трансляції, що
приводить, наприклад, до утворення термінуючих триплетів
і до зупинки синтезу білка.
Проходження більшістю РНК-транскриптів через стадію про-
цесингу є одним із регуляторних механізмів, тобто дає змогу ре-
гулювати експресію генів на посттранскрипційному рівні.
Процесинг попередників мРНК. У прокаріотичних організмів
первинні транскрипти мРНК-кодуючих генів починають використо-
вуватися як матриці білкового синтезу ще до завершення транскри-
пції, без проходження ними хімічних модифікацій або процесингу.
Молекули еукаріотичних мРНК зазвичай утворюються з біль-
ших за розміром молекул-попередників, які отримали назву
гетерогенної ядерної РНК (гяРНК). Для утворення дозрілої мРНК
ці молекули піддаються ковалентним модифікаціям по 5'- та
3'-кінцях і сплайсингу.
Модифікація 5'-кінця попередника мРНК починається ще на
стадії елонгації, коли довжина первинного транскрипту сягає
приблизно 30 нуклеотидних залишків. У цей час відбувається
кепування 5'-кінця попередника. Реакцію каталізує фермент гуа-
569
Біохімія
нілтрансфераза, який гідролізує макроергічний зв'язок у молекулі

ГТФ і приєднує нуклеозидмонофосфатний залишок 5'-фосфат-
ною групою до 5'-кінця синтезованого фрагмента РНК з утво-
ренням не характерного для нуклеїнових кислот 5',5'-фосфо-
діефірного зв'язку між нуклеотидами. Завершується формуван-
ня кеп-структури метилюванням залишку гуаніну в складі ГТФ
з утворенням N 7 – метилгуанозину. У кеп-структурі піддаються
також метилюванню рибозні залишки нуклеотидів.
Модифікований 5'-кінець забезпечує захист мРНК від дії 5'-екзо-
нуклеаз і фосфатаз, транспорт мРНК у цитоплазму, забезпечує іні-
ціацію синтезу білка; останнє особливо важливо, оскільки ініціюю-
чі триплети (АУГ, ГУГ) розпізнаються рибосомою тільки за наявнос-
ті кеп-структури.
Модифікація 3'-кінця попередника мРНК здійснюється по-
лі(А)- полімеразою, яка понуклеотидно нарощує поліаденіловий
фрагмент (полі (А)-"хвіст"), що складається зі 100–200 залишків
аденілової кислоти. Поліаденілювання відбувається за наявності
в РНК-транскрипті специфічної нуклеотидної послідовності –
ААУААА (полі-А-сигнал). Наявність подібного сигналу призводить
до активації поліаденілатполімерази, яка спочатку каталізує
розщеплення 3'-фосфодіефірного зв'язку в ланцюзі РНК, а потім
до 3'-кінця в точці розриву фермент нарощує полі(А)-фрагмент у
кількості до 200 нуклеотидів.
Наявність полі (А)-послідовності на 3'-кінці полегшує вихід мРНК
із ядра й уповільнює її гідроліз у цитоплазмі, а також сприяє під-
триманню внутрішньоклітинної стабільності цієї молекули.
Процес сплайсингу. Первинний транскрипт мРНК, що компле-
ментарний гену, містить як екзони, так і інтрони. Послідовності
інтронів вирізаються з первинного транскрипту, а кінці екзонів
ковалентно сполучаються один з одним з утворенням дозрілих мо-
лекул (рис. 10.24). Порядок видалення інтронів необов'язково від-
повідає послідовності розташування їх у гені. Кількість інтронів
може сильно варіювати – від одного до декількох десятків, і вони
іноді становлять більшу частину гена. Сумарна довжина нуклеоти-
дів інтронів може в багато разів перевищувати довжину екзонів.
Видалення інтронів здійснюється спеціальними ендонуклеазами
й за участю малих ядерних рибонуклеопротеїнів (мяРНП), які скла-
даються з мяРНК, ланцюг якої зв'язаний з білковим каркасом, що
складається з декількох протомерів. Роль мяРНП полягає в тому,
що вони за принципом комплементарності вибірково асоціюються
з 5'- та 3'-послідовностями сайтів сплайсингу первинного транс-
570
крипту й каталізують реакцію розщеплення 3', 5'-фосфодіефірного

зв'язку на кордоні екзона з інтроном. Послідовності інтронів вида-
ляються, а екзони сполучаються ферментом РНК-лігазою.
Е1 І1 Е2 І2 Е3 І3 Е4
ген
5′ первинний транскрипт мРНК 3′

7-CН3-Г-(5')ФФФ(5')УГГ УУГАААААА
кеп–структура полі(А)
Е1 І1 Е2 І2 Е3 І3 Е4
5′ 3′
7-CН3-Г-(5')ФФФ(5')УГГ УУГАААААА
"дозріла" мРНК
Рис. 10.24. Схема сплайсингу мРНК:

Е1, Е2, Е3, Е4 – екзони; І1, І2, І3 – інтрони
У деяких випадках відбувається альтернативний сплайсинг
і поліаденілювання одного й того ж транскрипту. Для таких генів
характерним є те, що екзон одного варіанта сплайсингу може
виявитися інтроном і тому такі молекули мРНК будуть різнитися
набором екзонів. Це приводить до утворення різних мРНК і, від-
повідно, різних білків з одного первинного транскрипту.
Процес сплайсингу відбувається в ядрі, у цитоплазму перено-
ситься вже дозріла мРНК, яка знаходиться в комплексі з білка-
ми. Інтронні фрагменти розщеплюються нуклеазами до окремих
нуклеотидів, які знову використовуються для синтезу РНК у ядрі.
Процесинг попередників рРНК. Дозрілі молекули рРНК про-
каріотичних організмів утворюються зі спільного попередника
з коефіцієнтом седиментації 30S, який містить майбутні дозрілі
16S, 23S, 5S рРНК і тРНК (рис. 10.25).
Загалом РНК-транскрипт піддається дії нуклеаз, специфіч-
ність дії яких значною мірою зумовлена вторинною структурою
попередника. Початкове розщеплення транскрипту здійсню-
ється ендонуклеазою ІІІ, яка атакує дволанцюгові ділянки РНК,
утворені завдяки внутрішньомолекулярному спарюванню.
У результаті здійснюється одночасне дозрівання 5'- та 3'-кін-
ців рРНК. Услід за РНКазою ІІІ, певно після взаємодії РНК-
транскрипту з рибосомними білками, у процесингу беруть участь
М-ендонуклеази (англ. maturation – дозрівання) М5, М16, М23.
Дія всіх ендонуклеаз супроводжується утворенням 5'-фосфатних
і 3'-гідроксильних кінців.
571
Біохімія
30S рРНК
5S рРНК
Рис. 10.25. Процесинг попередника рРНК E. сoli:

М – ендонуклеази
Описана вище багатоступеневість процесингу рРНК може бу-
ти пояснена можливістю регулювати на кожній стадії швид-
кість утворення зрілих рРНК. Крім того, суттєвим є ще й те, що
локалізація в одному первинному транскрипті майбутніх 23S і
16S рРНК, які входять до складу малої та великої субодиниць
рибосом, автоматично забезпечує утворення їх у рівних моляр-
них співвідношеннях.
У клітинах еукаріотичних організмів первинний транскрипт
рРНК (45S) містить послідовності відразу трьох дозрілих рРНК –
18S, 5,8S і 28S. Ці послідовності розділені спейсерами, але не
містять інтронів. Спейсери (англ. spacer – роздільник) – це між-
генні нетранскрибуючі нуклеотидні послідовності, які розділя-
ють повторювальні транскрибуючі елементи генного кластера
(рис. 10.26). У спейсерах відсутні модифіковані нуклеотиди, що
містяться в дозрілих рРНК.
Загальний попередник рРНК піддається процесингу, під час
якого метилюються деякі рибозні залишки та утворюються 18S
рРНК, яка входить до складу малої субодиниці рибосом, а також
28S і 5,8S рРНК, які локалізуються у великій субодиниці рибо-
сом. Решта транскрипту руйнується в ядрі.
Усі три рРНК утворюються в рівних кількостях, оскільки вони
походять з одного й того ж первинного транскрипту.
572
спейсер спейсер
кластер генів кластер генів кластер генів
рРНК рРНК рРНК
5' 18S 5,8S 28S 3'

45SрРНК
18S
5,8S
28S
Рис. 10.26. Процесинг попередника рРНК еукаріотів
До складу великої субодиниці рибосом входить ще 5S рРНК, яка

транскрибується окремо від первинного транскрипту 45S рРНК.
Процесинг попередників тРНК. Функціонально активні
молекули тРНК про- та еукаріотів утворюються з більш довгого
попередника, який піддається розщепленню та модифікації з
включенням мінорних основ.
Незважаючи на те, що деякі кодуючі тРНК гени прокаріотів
містяться всередині транскрипційних одиниць рРНК і експресу-
ються спільно з генами рРНК (див. вище процесинг попередни-
ків рРНК та рис. 10.25), основна частина тРНК-генів представ-
лена поодинокими генами або вони об'єднані в кластери. Однак
незалежно від цього, 5'-кінці всіх тРНК-транскриптів утворю-
ються за участю ендонуклеази – РНКази Р (від англ. precursors –
попередник), яка впізнає певну вторинну ("лист конюшини") або
третинну (Г-подібну) структури молекули тРНК (рис. 10.27, А).
Характерною особливістю РНКази Р є те, що вона складається
з білка та РНК, яка містить від 100 (людина) до 375 (Е. coli) нук-
леотидів. Як з'ясувалося, саме РНК каталізує дозрівання попере-
дників тРНК, а білкова складова ферменту тільки підсилює ката-
літичну активність РНК шляхом утримання структури РНК в ма-
ксимально активній конфігурації. Дія РНК у складі РНКази Р
проявляється як справжній каталізатор, властивості якого ви-
573
Біохімія
значаються нативною структурою РНК. Такі каталітичні РНК

мають назву рибозими.
А місце дії Б РНКаза D
РНКази Р
ОН ОН Ф
5' 3' 5' 3' 5'
Ф Ф 3' ОН
5' 5'
ОН
Ф 3' тРНК-нуклеотидилтрансфераза
2ЦТФ + АТФ
В
5'
3ФФн
ЦЦА послі-
довність
Рис. 10.27. Процесинг попередника тРНК
Процесинг 3'-кінця тРНК-транскрипту здійснюється за допо-

могою РНКази D (від англ. digestion – перетравлення), яка являє
собою екзо-3'-нуклеазу. Це непроцесивний фермент, при функ-
ціонуванні якого комплекс з субстратом дисоціює після кожного
акту відщеплення нуклеотиду (рис. 10.27, Б). Ферментативне ві-
докремлення нуклеотидів із 3'-кінця триває до моменту, коли
нуклеаза досягає тринуклеотидної послідовності ЦЦА. При дозрі-
ванні деяких видів тРНК під впливом екзонуклеази утворюється
кінець, який править приманкою, до якої тРНК-нуклеотидил-
трансфераза послідовно приєднує ЦЦА до 3'-кінця (рис. 10.27, В).
Особливість процесингу тРНК в еукаріотичних організмів зу-
мовлена тим, що ядерні попередники містять одиничний інтрон
довжиною 10–40 нуклеотидів, розташований відразу за антико-
доном (від 5'-кінця тРНК) (рис. 10.28, А). Тому процесинг пер-
винних транскриптів багатьох тРНК-молекул потребує видален-
ня інтрона і точного сплайсингу. Нуклеолітичний процесинг по-
передників тРНК, можливо, спрямовується не власне нуклеотид-
574
ною послідовністю, а особливою тривимірною структурою, яку

спроможні формувати молекули тРНК.
А
5' 3'
сплайсинг
антикодон
...
інтрон
антикодон
Б
інтрон
5' 3'
ендонуклеаза
2' 5'
екзон екзон
5' Ф ОН 3' лігаза
3' АТФ кіназа АТФ
3'-фосфо- АДФ ФФн
діестераза Ф лігаза-АМФ
2' Ф
АМФ-Ф
3' ОН лігаза
АМФ
2' Ф
Ф
3' 5'
фосфатаза
ОН
Ф
Рис. 10.28. Сплайсинг попередника тРНК в еукаріотів:
А – загальна схема, Б – механізм реакції
Механізм реакцій сплайсингу попередника тРНК за участю фер-

ментів зображено на рис. 10.28, Б. Спочатку ендонуклеаза розщеп-
лює РНК у двох сайтах сплайсингу, утворюючи на кінцях екзонів
5'-ОН групи та 2'-3'-циклофосфат. Наступна кіназна реакція за уча-
стю АТФ призводить до фосфорилювання 5'-кінця, а 3'-кінець під-
дається дії 3'-фосфодіестерази, унаслідок чого циклічна фосфатна
група розкривається й утворюється 2'-фосфатна та 3'-ОН-групи.
З'єднання двох кінців екзонів відбувається за участю РНК-
лігази, яка каталізує утворення фосфодіефірного зв'язку. Для
цього вона спочатку активується шляхом аденілювання з утво-
575
Біохімія
ренням аденільованого білка, а потім відбувається перенесення

АМФ із ферменту на 5'-фосфатну групу екзона з утворенням
5',5'- фосфатного зв'язку. Далі 3'-ОН-група другого екзона вити-
скує АМФ з 5'-кінця, а за впливу фосфатази відбувається дефо-
сфорилювання в 2'-положенні.
Важливим етапом дозрівання попередника тРНК є різномані-
тні реакції ковалентних модифікацій. Наприклад, певні залишки
уридину піддаються відновленню з утворенням дигідроуридину,
ізомеризації з утворенням псевдоуридину, метилюванню з утво-
ренням метилуридину; деякі залишки аденозину дезамінуються,
перетворюючись в інозин, який потім може піддаватися метил-
юванню – утворюється метилінозин.
Весь спектр перетворень приводить до утворення декількох де-
сятків видів тРНК – по 1–3 і більше для кожної із 20 амінокислот.
1. Які сполуки використовуються як вихідні при біосинтезі пуринових і пі

римідинових нуклеотидів?
2. Який механізм відтворення первинної структури ДНК?
3. Який механізм транскрипції ДНК?
4. Які ферменти й білкові фактори беруть участь у реплікації?
5. Яка роль нуклеаз в обміні нуклеїнових кислот?
576
Розділ 11
СТРУКТУРА І ВЛАСТИВОСТІ
ВУГЛЕВОДІВ
Вуглеводи – це найпоширеніші в природі органічні молекули,

які входять до складу клітин і тканин усіх живих істот і за своєю
масою становлять основну частину планетарної біомаси. Вміст
вуглеводів у тканинах організмів коливається від 2 % в організмі
тварин до 80 % сухої маси у тканинах рослин. Вони синтезуються
зеленими рослинами та іншими фотосинтезуючими організмами
з неорганічних сполук – діоксиду вуглецю й води за рівнянням:
h
CO2  2H2 O 
хлорофіл
 СН2О  Н2 О  О2 .
У процесі фотосинтезу відбувається трансформація енергії елек-
тромагнітного випромінювання Сонця в енергію хімічних зв'язків
молекули гідрату вуглецю, що в перерахунку на одну граммолекулу
становить 4,69·105 Дж енергії. З вуглеводів – продуктів фотосинте-
зу синтезуються всі органічні сполуки, які беруть участь у процесах
життєдіяльності. Вони є складовими компонентами молекул нукле-
отидів, нуклеїнових кислот, глікопротеїнів, протеогліканів, гліколі-
підів, інших біологічно активних сполук. Вуглеводи виконують
структурні функції в стінках клітин рослин, грибів, мікроорганіз-
мів, а також в оболонках клітин і міжклітинному матриксі тканин
тварин. Також виконують важливі функції енергозабезпечення для
нездатних до фотосинтезу клітин організмів. У добовому раціоні
людини, наприклад, їхня кількість становить 400–500 г, що еквіва-
лентно ~9,211·103 кДж метаболічної енергії. Крім того, вуглеводи
виконують захисну функцію в складі слини, слизової оболонки клі-
тин шлунка та кишечнику, міжклітинних рідин тощо.
Переважна більшість вуглеводів є сполуками вуглецю, водню
та кисню за емпіричною формулою (СН2О)n, які відповідають
назві "вуглеводи", але потрібно зазначити, що зустрічаються та-
кі, що не відповідають тривіальній назві як за складом, так і за
співвідношенням складових елементів.
Біохімія
Залежно від складу, будови та властивостей, зокрема до здат-

ності гідролізуватися, вуглеводи поділяються на три класи: моно-
сахариди, олігосахариди та полісахариди.
11.1. Моносахариди
Моносахариди (прості цукри, монози) – білі, кристалічні, гігро-

скопічні, добре розчинні у воді речовини, солодкі на смак. Роз-
чини моносахаридів мають нейтральну реакцію, оптично актив-
ні, здатні до мутаротації.
За кількістю атомів вуглецю в молекулі моносахариди класи-
фікують на тріози, тетрози, пентози, гексози, гептози тощо. Мо-
носахариди за хімічною природою є полігідроксіальдегідами або
полігідроксикетонами; залежно від форми оксогрупи в молекулі
монози їх називають альдозами або кетозами:
СН2ОН  (СНОН)4  СНО СН2ОН  (СНОН)3  СО  СН2ОН
альдоза кетоза
Для моносахаридів характерна оптична стереоізомерія, зумо-
влена наявністю в молекулах моноз асиметричних атомів вугле-
цю (асиметричний атом, або хіральний центр, – це атом вуглецю,
в якому всі чотири валентності заміщені різними атомами або
групами). Кількість оптичних ізомерів моноз дорівнює 2n (де n –
кількість хіральних центрів у молекулі цукру). Найпростіший із
моносахаридів – гліцеральдегід має один асиметричний атом
вуглецю й тому може існувати у вигляді двох стереоізомерів:
D-гліцеральдегіду і L-гліцеральдегіду. Літери D і L позначають аб-
солютну конфігурацію атомів при асиметричному атомі вуглецю:
D-гліцеральдегід L-гліцеральдегід
D і L – стереоізомери гліцеральдегіду – є конфігураційними
стандартами, за якими визначається відносна конфігурація ін-
ших моноз шляхом порівняння конфігурації тетраедра передос-
таннього атома вуглецю молекули моносахариду з тим чи іншим
стереоізомером гліцеральдегіду.
578
Розділ 11. Структура і властивості вуглеводів
Більшість природних моносахаридів мають D-конфігурацію

і по суті є діастереомерами, тобто стереоізомерами, які відрізня-
ються конфігурацією тетраедрів одного чи декількох асиметрич-
них атомів вуглецю. Вони утворюють D-ряд цукрів, складові
якого можна розглядати як похідні D-гліцеральдегіду, що містять
його асиметричний атом вуглецю. Це останній хіральний центр у
карбоновому ланцюзі молекул моносахаридів D-ряду.
Кожній альдозі та кетозі D-ряду відповідає стереоізомер
L-ряду, який є дзеркальним відображенням відповідної D-форми.
Такі "дзеркальні" стереоізомери називають енантіомерами.
Стереоізомери моносахаридів, які різняться конфігурацією
тетраедрів одного з асиметричних атомів вуглецю, називають
епімерами:
D(+)-рибоза D(–)-арабіноза
Моносахариди існують у двох молекулярних формах: ацикліч-
ній (лінійній) і циклічній (напівацетальній):
D(+)-глюкоза
Утворення циклічної форми відбувається внаслідок внутріш-
ньомолекулярної реакції між карбонільною і спиртовою групами,
у результаті чого до карбонільного кисню наближається атом
579
Біохімія
водню гідроксилу з утворенням циклу за рахунок зв'язування

атомів вуглецю карбонільної групи та кисню гідроксильної групи.
При цьому виникає новий хіральний центр і гідроксильна група
біля атому вуглецю, що входив до складу карбонільної групи.
Найстійкіші напівацеталі утворюються за участю гідроксилів
четвертого та п'ятого атомів вуглецю молекули цукру. Тому цик-
ли можуть бути п'яти- або шестичленними.
П'ятичленне кільце моносахаридів називається γ-окисним і за
будовою відповідає гетероциклічній сполуці – тетрагідрофурану:
CH2 CH2 CH2 CH2
O
Шестичленне кільце моноз називається δ-окисним і відповідає
будові тетрагідропірану:
CH2 CH2 CH2 CH2 CH2
O
За пропозицією Р. Хеуорса монози з γ-окисним кільцем нази-
вають фуранозами, – з δ-окисним кільцем – піранозами. Самі ж
циклічні форми моносахаридів зображують так, щоб однозначно
трактувати розміщення атомів водню та гідроксильних груп від-
носно площини кільця. За Хеуорсом, цикли розміщують таким
чином, щоб атоми кисню в кільцях були якнайдалі від ока спо-
стерігача, а найближчі до нього зв'язки між атомами вуглецю
зображують жирними лініями:
Проекція
Толленса-Фішера
Проекція Хеуорса
-D(+)-глюкопіраноза
D(+)-глюкоза -D(+)-глюкофураноза
Замінники біля атомів вуглецю, які у формулах Б. Толленса
розташовані зліва, розміщуються над кільцем, а ті, що справа –
під площиною кільця. У проекційній формулі Хеуорса шостий
атом вуглецю в карбоновому ланцюзі D-стереоізомера монози
580
(формули Толленса) міститься над площиною кільця ізомеру й під

кільцем у випадку L-стереоізомера. Незвичне розташування вод-
ню біля С5 у цих формулах зумовлено сприятливим для утворення
кільця розміщенням гідроксильної групи атома вуглецю-5 після
повороту п'ятого тетраедра навколо зв'язку С4–С5.
За розміщенням гідроксилу відносно аномерного атома вуглецю-
1, що виникає при утворенні циклічних форм моноз, визначають
- і β-аномери. Перебування - і β-аномерів моноз одночасно у фу-
ранозних і піранозних формах зумовлено явищем кільчасто-
ланцюгової таутомерії:
-D-глюкопіраноза -D-глюкопіраноза
D(+)-глюкоза
-D-глюкофураноза -D-глюкофураноза
Таутомерні форми моноз перебувають у стані динамічної рі-
вноваги і залежно від умов мутаротують з однієї таутомерної
форми в іншу.
У стані рівновагі в нейтральних водних розчинах D-глюкози
при температурі 20 °С переважають піранози: близько 64 %
β-D-глюкопіранози та 36 % -D-глюкопіранози. У водному роз-
чині D-фруктози за цих умов частка β-D-фруктофуранози ста-
новить 76,4 %, -D-фруктофуранози – 19,5 %.
Згідно з даними структурних досліджень молекул гексоз, піра-
нозні цикли можуть існувати у вигляді восьми конформаційних
581
Біохімія
ізомерів (конфігурацій) з різною енергетикою – двох кріслоподіб-

них і шістьох човноподібних:
Для природних сахаридів характерним є найбільш енергетично

виправдані дві кріслоподібні конфігурації піранозних циклів, які
зазвичай зображують у вигляді просторових проекційних формул:
5 1 4
5
3 2
4 2 3 1
При позначенні кріслоподібних конформерів за номенклатурою

Рівза попереду літери С (від англ. chair – крісло) надрядково став-
лять номер атома вуглецю, розташованого над площиною кільця,
і підрядково після літери – номер вуглецю, який міститься нижче
площини кільця.
Цей спосіб зображення молекул моносахаридів у вигляді кон-
формаційних ізомерів дозволяє розкрити реакційну здатність
гідроксильних груп. Так, гідроксили піраноз, які розташовані
у формулі в екваторіальній (е) площині, більш реакційноздатні,
ніж ті, що знаходяться в аксіальній (а) позиції.
Гідроксил при аномерному атомі вуглецю більш реакційнозда-
тний порівняно з іншими гідроксигрупами. Цей напівацеталь-
ний (глікозидний) гідроксил легко реагує зі спиртами з утворен-
ням ефірів (ацеталів), які називаються глікозидами:
Відповідно до аномеру, який реагував зі спиртом, утворений глі-

козид називають - або -глікозидом.
У молекулах глікозидів – похідних моносахаридів, у яких атом во-
дню напівацетального гідроксилу заміщений алкільним або іншим
радикалом, замісник називається агліконом. Відповідно до того,
який атом сполучає аглікон із залишком монози, глікозиди поділя-
ються на O-, N- і S-глікозиди. Серед найпоширеніших у природі
О- і N-глікозидів (рослинні пігменти, флавоноїди, алкалоїди то-
що) переважають β-форми, наприклад аденозин, який утворю-
ється в реакції між D-рибозою та аденіном:
582
НОСН2 НОСН2
D-рибоза аденін 9-β-D-рибофуранозил-

аденін (аденозин)
Хімічні властивості моносахаридів зумовлені наявністю гліко-
зидного та спиртових гідроксилів. Глікозидний гідроксил здат-
ний взаємодіяти з гідроксигрупами інших моноз із утворенням
глікозидного зв'язку, за участю якого створюються молекули олі-
го- та полісахаридів:
-D(+)-глюко- -D(+)-глюко- -D(+)-глюкопіранозил-

піраноза піраноза 1,4--D(+)-глюкопіраноза
(мальтоза)
Метилюючі реагенти заміщують атоми водню в усіх гідрокси-
лах моноз на метильні радикали:
О-пентаметил--D-глюкопіраноза
Крім утворення ефірів спиртові гідроксили беруть участь у ре-
акціях ацилювання:
О-пентаацетил-β-D-глюкопіраноза
Як напівацетальний гідроксил, так і первинний спиртовий гід-
роксил альдоз можуть легко окиснюватися до карбоксильних
груп. При окисненні альдегідної групи слабкими окиснювачами
583
Біохімія
(гідроксид міді, бромна вода) утворюються одноосновні альдонові

кислоти. Сильніші окиснювачі (концентрована азотна кислота)
окиснюють і альдегідну, і первинну спиртову групи з утворенням
двоосновних гідроксикислот, які називаються альдаровими. За
попереднього захисту альдегідної групи можливе окиснення тіль-
ки первинної спиртової групи з утворенням альдуронових кислот:
[O]
n n n
Cu(OH)2
D-альдоза D-альдонова к-та D-альдарова к-та
D-альдоза D-альдуронова к-та

При відновленні альдегідної групи утворюються відповідні ба-
гатоатомні спирти – гліцити:
D-глюкоза D-сорбіт
За участю аномерного атома вуглецю утворюються також тіо-
напівацеталі:
Оксогрупи моноз у реакції з гідроксиламіном утворюють роз-

чинні у воді та спиртах оксими:
584
Взаємодія моносахаридів з фенілгідразином приводить до

утворення озазонів, які кристалізуються у вигляді жовтих криста-
лів, що й використовують для виділення та ідентифікації моноз,
оскільки і альдози, і кетози утворюють єдиний продукт – озазон.
ОН
фенілозазон
У реакції з бензальдегідом озазони перетворюються в озони:
+2
озазон озон
У слабкокислому середовищі альдегідна група озонів віднов-
люється до первинної спиртової, завершуючи тим самим перехід
від альдоз через озазони та озони до кетоз:
D-глюкоза фенілозазон
озон D-фруктоза
У слабколужному середовищі моносахариди зазнають епімер-
них перетворень, зумовлених енолізацією моноз:
585
Біохімія
D-глюкоза 1,2-ендіол D-фруктоза
D-маноза
У кислому середовищі за наявності мінеральних кислот відбу-
вається реакція внутрішньомолекулярної дегідратації моноз, яка
приводить до утворення фурфуролу та 5-гідроксиметилфур-
фуролу, здатних конденсуватися з різними фенолами й утворю-
вати характерні забарвлені сполуки. На цьому базуються численні
реакції ідентифікації моноз.
НОСН2
β-D-рибоза фурфурол
НОСН2
НО
β-D-глюкоза 5-оксиметилфурфурол
Біологічно важливі моносахариди. Незважаючи на те, що ос-
новний внесок у загальну кількість моноз у природі роблять гексо-
зи: глюкоза, фруктоза й галактоза, інші моносахариди також бе-
586
руть участь у процесах життєдіяльності як структурні одиниці в

складі оліго- та полісахаридів або як самостійні активні речовини.
Тріози (С3Н6О3). Дві важливі тріози D-гліцеральдегід-3-фосфат
і дигідроксіацетонфосфат функціонують у клітинах мікрооргані-
змів, рослин і тварин як проміжні продукти вуглеводного та лі-
підного обміну:
D-гліцеральдегід-3-фосфат дигідроксіацетонфосфат
Тетрози (С4Н8О4). Важливою тетрозою є D-еритрозо-4-фосфат,
що утворюється в реакціях пентозофосфатного шляху катаболізму
вуглеводів:
Пентози (С5Н10О5). Серед природних пентоз зустрічаються

альдози: D-ксилоза, D-рибоза, L-арабіноза та кетози: D-рибу-
лоза, D-ксилулоза.
D(+)-ксилоза може існувати як у фуранозній так і в піранозній
формах у складі рослинних полісахаридів – пентозанів (ксилан),
найчастіше у формі β-D(+)-ксилопіранози:
НОСН2
-D(+)-ксилофураноза D(+)-ксилоза β-D(+)-ксилопіраноза

У складі ксилану вона присутня в соломі, деревині, оболонках
зерен і в іншій рослинній сировині. Ксилоза добре розчиняється у
воді, мутаротує з однієї форми в іншу, оптично активна сполука,
587
Біохімія
кут питомого обертання якої у стані динамічної рівноваги таута-

мерів становить + 18°. Ксилоза може окиснюватися у ксилонову та
тригідроксиглутарову кислоти, у результаті відновлення вона пере-
творюється на п'ятиатомний спирт – ксиліт:
ксиліт ксилоза ксилонова тригідрокси-

к-та глутарова к-та
Ксилоза використовується в харчовій промисловості як підсо-
лоджувач, а її похідне – тригідроксиглутарова кислота – як замі-
сник лимонної кислоти.
D(+)-Рибоза може перебувати в циклічній і ациклічній формах, але
у водних розчинах вона існує переважно у формі D-рибофуранози:
D(+)-рибоза -D(+)-рибофураноза
Кут її питомого обертання у водному розчині []20
D  23,7 . D-рибоза
o
є складовою частиною нуклеотидів, коферментів, нуклеїнових кис-

лот. Може утворюватися з D-глюкози при її окисненні на пентофо-
сфатному шляху. При окисненні рибози утворюється одноосновна
рибонова кислота, при відновленні – п'ятиатомний спирт – рибітол
[О] [Н]
рибонова к-та D-рибоза D-рибітол

D(+)-Дезоксирибоза також, як і D-рибоза, входить до складу
нуклеотидів і нуклеїнових кислот (ДНК). Може перебувати в аци-
клічній і циклічній (фуранозній) формах:
588
-D(+)-дезоксирибо-
D-2-дезоксирибоза фураноза
L(+)-Арабіноза досить поширена в природі, входить до складу глі-
козидів, олігосахаридів, полісахаридів (пектину, геміцелюлози, гуміа-
рабіку, арабінану тощо) як у піранозній, так і у фуранозній формах:
Н ОН НО
НО Н ОН
ОН
НО Н
ОН
-L(+)-арабофураноза L(+)-арабіноза -L(+)-арабопіраноза

Арабіноза може окиснюватися в одноосновну арабонову кислоту
й відновлюватися з утворенням багатоатомного спирту арабіту.
Кетопентози D(+)-ксилулоза і D(+)-рибулоза у вигляді фосфат-
них похідних, відомі як проміжні метаболіти пентозофосфатного
шляху окиснення глюкози (див. розд. 12, п. 12.1.4).
Гексози (С6Н12О6) – найпоширеніші моносахариди, які у віль-
ному та зв'язаному стані містяться у тканинах рослин і тварин, а
також як мономери у природних оліго- та полісахаридах. Це аль-
догексози – глюкоза, маноза, галактоза і кетогексоза – фруктоза:
-D-глюко-- -D-мано- -D-галакто- -D-фрукто-

піраноза піраноза піраноза фураноза
589
Біохімія
Розрізняються альдогексози тільки конфігураціями другого та

четвертого тетраедрів: глюкоза й маноза є епімерами по вугле-
цю-2; глюкоза й галактоза – епімерами по вуглецю-4. Кетогексо-
за фруктоза відрізняється від інших гексоз положенням аномер-
ного атома вуглецю.
Усі гексози солодкі кристалічні речовини, легкорозчинні у во-
ді, які кристалізуються з розчинів у вигляді моно- та напівгідра-
тів; слабкорозчинні в метанолі, етанолі, піридині; важкорозчинні
або нерозчинні в ефірі, вуглеводнях.
-D(+)-Глюкоза (декстроза, виноградний цукор) за хімічною бу-
довою є альдогексозою, яка може перебувати в ациклічній і циклі-
чній формах. Глюкоза добре розчиняється у воді, розчинна в піри-
дині, метанолі, етанолі.
Кристалізується з розчинів у вигляді моногідрату, кут питомо-
го обертання []20
D  52,5 . Глюкоза – найпоширеніший у природі
o
моносахарид, що у вільному стані міститься у великій кількості в

насінні, квітках, плодах, листі рослин, входить до складу біологі-
чних рідин організму тварин (кров, лімфа), є мономером у моле-
кулах оліго- та полісахаридів, насамперед у сахарозі, лактозі,
крохмалі, глікогені, целюлозі. Крохмаль і целюлоза є тією приро-
дною сировиною, з якої й добувають глюкозу шляхом фермента-
тивного та кислотного гідролізу. Саме так отримують кристалічну
гідратну (М = 198) та ангідридну (М = 180) глюкозу, яку викорис-
товують у харчовій і фармацевтичній промисловості, зокрема
в синтезі аскорбінової кислоти.
-D(+)-глюкопіраноза D(+)-глюкоза β-D(+)-глюкопіраноза

D(–)-фруктоза (левульоза, фруктовий цукор) належить до ке-
тогексоз. Фруктоза у вільному стані міститься у плодах, бджоли-
ному меді (до 45 %). Вона – найсолодший цукор, у 2,5 рази соло-
дший за глюкозу. Фруктоза входить як мономер до складу оліго-
сахаридів – сахарози, рафінози, кестози та полісахариду інуліну.
590
У клітинах тварин присутня головним чином у вигляді фосфое-

фірів – фруктозо-6-фосфату і фруктозо-1,6-дифосфату – промі-
жних метаболітів катаболізму глюкози.
6 1 ОН
5 2
4 3
ОН
-D(–)-фруктофураноза D(–)-фруктоза β-D(–)-фруктофураноза

Фруктоза легко розчиняється у воді, кут питомого обертання
її розчину становить – 92,5°, кристалізується у вигляді напівгід-
рату (С6Н12О6)2Н2О, температура плавлення якого дорівнює
102,5–103,5 °С. У промисловості фруктозу отримують гідролізом
сахарози або інуліну. Використовують у харчовій промисловості,
дієтичному харчуванні хворих на діабет.
D(+)-Галактоза (цереброза) належить до альдогексоз.
-D(+)-галактопіраноза D(+)-галактоза β-D(+)-галактопіраноза

У стані рівноваги між ациклічною та аномерними формами
питоме обертання її водного розчину []D20 = 81°.
Безводна -D(+)–галактопіраноза має температуру плавлен-
ня 169 °С. У природі існує у вільному стані, а також входить
до складу олігосахаридів: рафінози, мелібіози, стахіози, полі-
сахаридів агар-агару, галактанів, гуміарабіку тощо. У ткани-
нах тварин галактоза міститься в молекулах олігосахаридів
лактози та її похідних, глікопротеїнів, цереброзидів. Викорис-
591
Біохімія
товується в мікробіологічній і кондитерській промисловості.

Добувають галактозу гідролізом лактози або галактанів.
D(+)-Маноза належить до альдогексоз. У водних розчинах у ста-
ні динамічної рівноваги між ациклічною формою і - тв β-ано-
мерами має кут питомого обертання дорівнює 14,5o
-D(+)-манопіраноза D(+)-маноза β-D(+)-манопіраноза

Маноза у вільному стані міститься в ячмені та кірці апельси-
нів, входить до складу рослинних поліоз мананів. Манозу вияв-
лено у складі біологічних рідин тварин: крові, слини, слизу, суг-
лобної рідини. Отримують манозу ізомеризацією глюкози або
гідролізом мананів.
Похідні моносахаридів. Поряд з моносахаридами в життєді-
яльності організмів беруть участь і похідні моноз: аміноцукри,
цукрові та сіалові кислоти тощо.
Аміноцукри. Ці похідні моносахаридів утворені внаслідок замі-
щення гідроксильної групи одного з атомів вуглецю аміногрупою.
Широко розповсюджені у природі 2-аміноальдогексози: D-глю-
козамін, D-галактозамін і D-манозамін, які зазвичай присутні
в тканинах рослин і тварин у вигляді N-ацетильних похідних –
N-ацетил--D-глюкозаміну, N-ацетил--D-галактозаміну та N-аце-
тил--D-манозаміну:
N-ацетил--D- N-ацетил--D- N-ацетил--D-

глюкозамін галактозамін манозамін
N-ацетильні похідні аміноцукрів є складовими молекул основ-
ного полісахариду зовнішнього скелета комах, молюсків і ракопо-
592
дібних – хітину, полісахаридів плазмі крові, глікопротеїнів, хонд-

роїтинсульфатів, деяких сфінголіпідів.
Разом з N-ацетильними похідними у природі зустрічаються N-ме-
тильні та фосфорильовані похідні аміноцукрів. Аміноцукри та їхні
похідні виконують в організмах тварин специфічні функції в складі
склоподібного тіла, синовіальної рідини, слизових речовин тощо.
Цукрові кислоти утворюються в результаті окиснення альдегі-
дної, оксиметильної або одразу двох цих груп у молекулі альдози.
До них належать альдонові, альдуронові та альдарові кислоти:
n n n
альдонова к-та альдуронова к-та альдарова к-та

Під час окиснення D-глюкози утворюються D-глюконова,
D-глюкуронова та D-глюкарова кислоти. Це сильні кислоти, які
дають розчинні нейтральні солі. Найпоширенішою у природі є
глюкуронова кислота, яка зустрічається у вільному стані, вхо-
дить до складу глікопротеїнів крові, полісахаридів сполучної
тканини, ксиланів, камедей.
Вільна глюкуронова кислота виконує в організмі тварин і люди-
ни важливу функцію детоксикації та виведення різних токсичних
речовин – ксенобіотиків і кінцевих продуктів обміну у вигляді їхніх
конг'югатів з глюкуроновою кислотою – глюкуронідів. Це відбува-
ється шляхом зв'язування сполук глікозидним зв'язком (фенолів,
стероїдів), або ефірним зв'язком (білірубіну). Продукт окиснення
галактози – галактуронова кислота присутня в пектинових речови-
нах, рослинних і деяких полісахаридах мікроорганізмів.
Цукрові кислоти можуть утворювати внутрішні ефіри або лак-
тони з п'яти- чи шестичленним кільцем. Наприклад, аеробне
окиснення глюкози за участю глюкозооксидази з плісені Penici-
llium notatum приводить до утворення δ-глюконолактону:
β-D-глюкоза δ-глюконолактон
593
Біохімія
На цій реакції специфічного окиснення D-глюкози базується

глюкозооксидазний метод кількісного визначення глюкози
в розчинах.
Сіалові кислоти є ацильними похідними 3,5-дидезокси-5-амі-
нононулоновї кислоти (нейрамінової кислоти). Нейрамінову кислоту
можна розглядати як продукт конденсації D-манозоаміну та пірува-
ту. Відомо декілька N- i O-ацильних і гліколільних похідних цієї кис-
лоти, які утворюються шляхом приєднання ацетильної (гліколільної)
групи до аміно- або гідроксильних груп нейрамінової кислоти:
Н2N НN
нейрамінова кислота N-ацетил-D-

нейрамінова кислота
Сіалові кислоти є структурними компонентами глікопротеїнів
і гліколіпідів плазматичних мембран клітин тварин. У складі ган-
гліозидів беруть участь у функціонуванні нервової системи.
11.2. Олігосахариди
Олігосахариди – полімерні вуглеводи, молекули яких гідролі-

зуються з утворенням від двох до десяти молекул моносахаридів.
Олігосахариди широко представлені в мікроорганізмах, ткани-
нах рослин і тварин, де вони виконують важливі біологічні фун-
кції, зокрема є джерелом енергії, постачальниками будівельних
блоків для синтезу інших макромолекул, грають важливу роль у
становленні імунітету тощо.
Деякі олігосахариди мають надзвичайно важливе значення в
харчуванні людини, тому їх добувають у величезних кількостях із
594
природної сировини. У першу чергу – це виробництво сахарози

з цукрового буряку та цукрової тростини (сучасне світове вироб-
ництво сахарози становить ~ 5·107 т/рік).
За кількістю молекул моноз, що утворюються при гідролізі мо-
лекул олігосахариду, виділяють: ди-, три-, тетра-, пента-, гекса-,
гепта-, окта-, нона- та декасахариди.
За наявністю в молекулі олігосахариду залишків одного типу
моносахаридів чи різних моноз олігосахариди називають відпо-
відно гомо- чи гетероолігосахаридами. Олігосахариди можуть
мати пряму або розгалужену структуру поліглікозидного ланцю-
га, наприклад:
мальтотріоза
CH2OH
O
OH
HO
OH
CH2OH O CH2 CH2OH
O O O
OH OH OH H,OH
HO O O
OH OH OH
ізомальтотетраоза
Дисахариди – кристалічні або аморфні, добре розчинні у воді,
оптично активні, солодкі на смак речовини. Залишки моносаха-
ридів у молекулах дисахаридів можуть бути з'єднані або їхніми
напівцетальними гідроксилами – глікозидо-глікозидним зв'язком,
або глікозидо-глюкозидним зв'язком між напівацетальним гідро-
ксилом одного моносахариду й одним зі спиртових гідроксилів
другого. За типом зв'язку дисахариди поділяються на глікозидо-
глікозиди і глікозидо-глюкозиди.
Дисахариди першого типу (трегалоза, сахароза), які не мають
вільних глікозидних гідроксилів, існують тільки в циклічній формі
595
Біохімія
й не вступають у реакції, характерні для альдегідної або кетог-

рупи. Вони не мутаротують і не відновлюють метали з їхніх ок-
сидів, тому такі дисахариди називають невідновними. Але як
поліоксисполуки можуть бути алкіловані та ацильовані.
трегалоза сахароза
Дисахариди другого типу (мальтоза, лактоза, целобіоза) за хі-
мічними властивостями подібні до моносахаридів. Вони існують
у двох таутомерних формах – циклічній і карбонільній, для них
характерні реакції за участю карбонільної та спиртової груп: во-
ни окиснюються до альдонових кислот, відновлюються до бага-
тоатомних спиртів, утворюють озазони, алкілюються й ацилю-
ються. За відновними властивостями їх називають відновними.
мальтоза лактоза
Сахароза (цукроза, буряковий або тростинний цукор) містить-
ся у тканинах багатьох рослин. Особливо багато її накопичується
в коренеплодах цукрового буряку (до 28 %) і стеблах цукрової
тростини (близько 20 %), через що ці рослини є основною сиро-
виною для її виробництва. Сахароза солодка на смак, добре роз-
чинна у воді й нерозчинна в етанолі, тетрахлорметані, хлороформі
та інших вуглеводнях. Розчини сахарози не мутаротують. Вона
кристалізується без води, температура плавлення 185 °С. Для роз-
чину сахарози []20
D = 66,5°. Під час гідролізу сахароза розщеплю-
ється на монози – глюкозу та фруктозу. Гідролізат сахарози, який
є еквімолекулярною сумішшю цих моноз, має кут питомого обер-
тання –20°, оскільки ці гексози мають протилежні кути питомого
обертання ( []20
D глюкози = +52,5°, []20 D фруктози = –92,5°).
У зв'язку зі зміною у процесі розщеплення сахарози правого обе-
ртання на ліве, її гідроліз називають інверсією цукру, а гідролізо-
596
вана сахароза називається інвертним цукром. Прикладом при-

родного інвертного цукру є бджолиний мед.
Сахароза складається з -D-глюкопіранози й β-D-фрукто-
фуранози, з'єднаних між собою глікозидними гідроксилами:
-D(+)-глюкопіранозил-1,2-β-D(-)-фруктофуранозид
Кільця моносахаридів у молекулі сахарози також зближені двома
внутрішньомолекулярними водневими зв'язками:
Оскільки обидва аномерні атоми моноз беруть участь в утво-

ренні глікозидного зв'язку, сахароза не має редукуючих власти-
востей. Її молекула містить вісім гідроксилів, з яких первинні
здатні до дисоціації, яка збільшується з підвищенням лужності
розчину. У лужному середовищі (рН ≥ 12,5) сахароза взаємодіє з
гідроксидами лужних і лужноземельних металів, утворюючи
комплексні солі, які називають сахаратами.
Як поліоксисполука сахароза здатна ацилюватися й алкілува-
тися:
-Ас СH2О-Ас
8(СН3СО)2О
–8СН3СООН -Ас
Ас- -Ас
-Ас -Ас
сахароза октаацетат сахарози
Октаацетат сахарози використовують для виробництва синте-
тичних смол. Відомі також октапропіонат-, октабутират-, ацета-
тізобутират сахарози. Похідні сахарози й вищих жирних кислот
є ефективними екологічними детергентами.
Трегалозу (мікоза, грибний цукор) виявлено у грибах, водорос-
тях, деяких бактеріях, гемолімфі комах. Вона складається з двох
597
Біохімія
молекул -D(+)-глюкопіранози, з'єднаних між собою глікозидними

гідроксилами:
-D(+)-глюкопіранозидо-1,1--D(+)-глюкопіранозид
Водні розчини трегалози не мутаротують, кут її питомого обе-
ртання []20
D = 178,3°. Відсутність вільних глікозидних гідрокси-
лів свідчить про те, що трегалоза не має відновних властивостей.
Лактоза (молочний цукор) синтезується в клітинах молочних
залоз ссавців у період лактації, міститься в молоці тварин (у коро-
в'ячому – 4,0–5,5 %). Вона в 4–5 разів менш солодка за сахарозу.
Лактоза складається з молекули β-D-галактози та -D-глюкози,
які поєднуються між собою -1,4-глікозидним зв'язком:
β-D(+)-галактопіранозил-1,4--D(+)-глюкопіраноза
Завдяки вільному глікозидному гідроксилу вона має редукуючі
властивості, мутаротує в розчині, кут питомого обертання її водно-
го розчину становить +52,6°. На відміну від інших дисахаридів,
лактоза відносно слаборозчинна у воді, кристалізується у вигляді
кристаломоногідрату, який плавиться при 202 °С. Вона не гігро-
скопічна, тому використовується у виробництві фармпрепаратів
як носій речовин, що не розщеплюється при відволоженні.
У реакціях відновлення молекула лактози окиснюється й пере-
творюється на лактобіонову кислоту:
лактоза лактобіонова кислота

Целобіоза утворюється під час ферментативного розщеплення
целюлози ферментом целюлазою, що продукується мікроорганіз-
598
мами. Залишки β-D-глюкози в її молекулі сполучені β-1,4-

глюкозидним зв'язком:
β-D(+)-глюкопіранозил-1,4-β-D(+)-глюкопіраноза
Вона добре розчинна у воді. Кристалічна целобіоза плавиться при
225 °С. Наявність вільного напівацетального гідроксилу зумовлює
відновні властивості целобіози. Вона здатна до мутаротації. У стані
динамічної рівноваги таутомерів розчин целобіози має []20
D  34,6 .
o
При окисненні целобіози утворюється целобіонова кислота.

Мальтоза (солодовий цукор) продукт ферментативного (під дією
солоду) або кислотного гідролізу крохмалю. Вона складається з двох
молекул D-глюкози, з'єднаних між собою в молекулі дисахариду
-1,4-глюкозидним зв'язком. Мальтоза здатна до мутаротації, кут
питомого обертання водного розчину у стані динамічної рівноваги
таутомерів [ ]20
D  130 . Вона кристалізується з розчинів у вигляді
o
кристаломоногідрату, температура плавлення якого 102–103 °С.

Мальтоза має відновні властивості й у разі її окиснення утворюєть-
ся мальтобіонова кислота:
-D(+)-глюкопіранозил- мальтобіонова кислота

1,4--D(+)-глюкопіраноза
Три-, тетрасахариди – похідні сахарози. У тканинах багатьох
рослин були знайдені три ізомерні трисахариди – полімерогомологи
фруктози (олігофруктозиди): 1-кестоза, 6-кестоза і неокестоза.
1-Кестоза (-D-глюкопіранозил-1,2-β-D-фруктофуранозил-1,2-β-
D-фруктофуранозид) кристалізується у вигляді білих пластинчас-
тих кристалів, плавиться з розщепленням при температурі 200 °С,
кут питомого обертання її водного розчину дорівнює +28,5°:
599
Біохімія
НО
ОН
6-Кестоза (-D-глюкопіранозил-1,2-β-D-фруктофуранозил-6,2-β-
D-фрутофуранозид) кристалізується у вигляді білих голчастих кри-
сталів, температура плавлення яких становить 144 °С, []D20 = 27°:
Неокестоза (β-D-фруктофуранозил-2,6--D-глюкопіранозил-
1,2-β-D-фруктофуранозид) – аморфна речовина, кут питомого
обертання водного розчину якої складає +29,0°:
У будові цих трисахаридів загальним є заміщення водню в

одному з трьох первинних спиртових гідроксилів молекули саха-
рози на фруктозильний залишок.
Сахароза входить також кінцевою групою до складу багатьох
олігосахаридів галактози. До моногалактозидів сахарози відно-
сять рафінозу, умбеліферозу, платеозу та ін.
Рафіноза (мелітріоза) – -D-галактопіранозил-1,6--D-глюкопі-
ранозил-1,2-β-D-фруктофуранозид:
НО
600
У деяких водоростях, грибах, тканинах і насінні вищих рослин

рафіноза міститься у великій кількості.
До дигалактозидів сахарози належать такі тетрасахариди, як
стахіоза, ліхноза, ізоліхноза, сезамоза.
Стахіоза (О--D-галактопіранозил-1,6--D-галактопіранозил-
1,6--D-глюкопіранозил-1,2-β-D-фрутофуранозид) у значній кіль-
кості присутня в корінні, насінні й цибулинах деяких рослин
(зокрема, у Stachis tuberiferd):
Більшість відомих вищих олігосахаридів (від пента- до октаса-

харидів) є полігалактозидами сахарози. Участь сахарози в побу-
дові молекули багатьох інших олігосахаридів є ілюстрацією важ-
ливої ролі сахарози в метаболізмі рослин.
11.3. Полісахариди
Полісахариди (поліози) є природними полімерами, побудова-

ними з великої кількості залишків молекул моносахаридів та їх-
ніх похідних. За моносахаридним складом полісахариди поділя-
ють на гомополісахариди, або гомоглікани, які складаються із
залишків моноз одного виду, і гетерополісахариди, або гетеро-
глікани, молекули яких вміщують залишки різних моносахари-
дів. Полісахариди різняться також молекулярною масою та стру-
ктурою молекул. За характером поліглікозидного ланцюга вони
можуть бути лінійними та розгалуженими.
Через відсутність систематичної номенклатури полісахаридів за-
стосовується раціональний принцип, згідно з яким назви полісаха-
ридів походять від назви монози – мономера із заміною суфікса -оз
на -ан. Наприклад, полісахариди, що складаються тільки із залиш-
ків D-глюкози, або D-фруктози називають відповідно D-глюканами
або D-фруктанами. Якщо до складу поліози входять обидва види
цих моноз, його називають D-глюко-D-фруктаном. Характер гліко-
зидного зв'язку позначається буквами - або β- попереду групової
назви полісахариду: -D-глюкани або β-D-фруктани.
601
Біохімія
Поряд із раціональними назвами найважливіших гомогліканів

часто використовуються їхні давні емпіричні назви – крохмаль,
клітковина, глікоген; або гетерогліканів – гепарин, пектин, гіалу-
ронова кислота тощо.
Найпоширенішим мономером природних полісахаридів є D-глю-
коза, серед інших моноз найчастіше зустрічаються D-маноза,
D- і L- галактоза, L-арабіноза, D-ксилоза, D-глюкуронова кислота,
D-галактуронова кислота, D-мануронова кислота, D-глюкозамін,
D-галактозамін, сіалові кислоти.
Глікозидні зв'язки, що сполучають залишки моноз у молекулах
полісахаридів, утворюються переважно за глікозидо-глікозидним
типом, через що в молекулах поліоз практично немає вільних
напівацетальних гідроксилів.
Полісахариди становлять основну масу тканин рослин, міс-
тяться в клітинах тварин, у мікроорганізмах, де виконують різ-
номанітні важливі функції. Це, в першу чергу, механічні, насам-
перед опорні функції целюлози та її похідних у вищих рослин,
водоростей та також хітину у ракоподібних, молюсків і комах.
Полісахариди крохмаль, пектини, фруктозани у рослин і глікоген
у тварин виконують резервну функцію, тобто акумулюють мета-
болічну енергію, яка може бути мобілізованою для процесів жит-
тєдіяльності. Захисні функції полісахаридів у тканинах тварин
пов'язані з їхньою участю у створенні імунітету, захисного сли-
зового шару епітелію шлунково-кишкового тракту та бронхоле-
геневих повітряних шляхів, синовіальної рідини суглобів тварин
тощо. Серед багатьох різнобічних функцій поліоз слід виділити
складні специфічні функції, які вони виконують у процесах зго-
ртання крові, нервової діяльності, взаємодії клітин у багатоклі-
тинному організмі, взаємодії клітин і вірусів та ін.
За хімічним складом і будовою молекули полісахариди класи-
фікують на групи:
 глюкани (крохмаль, глікоген, целюлоза, інші глюкани);
 манани (манани, глюкоманани, галактоманани);
 фруктани (фруктани, глюкофруктани);
 ксилани (ксилани, арабіноксилани, глюкуроноксилани);
 арабінани;
 галактани (галактани, арабіногалактани);
 поліуроніди (пектинові речовини, альгінова кислота);
 хітин;
 глюкозамінглікани.
602
Найважливішими природними глюканами є целюлоза, крох-

маль, глікоген.
Целюлоза, або клітковина, є найпоширенішою у природі ор-
ганічною сполукою, є основою клітинної оболонки рослинних
організмів, бактерій, а також деяких нижчих тварин (Tunicata).
Її присутність надає клітинам і тканинам цих організмів механі-
чної міцності, пружності та еластичності. Це високомолекуляр-
ний лінійний вуглевод, побудований із глюкозильних залишків
сполучених між собою β-1,4-глікозидним зв'язком, а також вод-
невими зв'язками між гідроксилами третього атома вуглецю мо-
нози та гетероатомом кисню сусіднього глюкозильного залишку:
СН2ОН
ОН
ОН
ОН
СН2ОН
Целюлоза – біла аморфна речовина з характерною впорядко-

ваною структурою. Макромолекулярні лінійні ланцюги її довжи-
ною від 1500 нм за допомогою міжмолекулярних водневих зв'яз-
ків утворюють мікрофібрили, кожна з яких може містити по де-
кілька десятків лінійних макромолекул. Мікрофібріли, у свою
чергу, асоційовані у волокно, в якому осі мікрофібріл розміщені
під кутом до осі волокна. Лінійні молекули целюлози на визначе-
них ділянках волокон зібрані в упорядковані пучки, паралельні
осі волокна, утворюючи кристалічні міцели довжиною ~60 нм
і діаметром 5 нм, які мають велику механічну міцність та хімічну
стійкість. Проміжні міжміцелярні аморфні ділянки волокна ха-
рактеризуються значно меншою міцністю і в них швидко прохо-
дять реакції гідролізу, окиснення, заміщення тощо.
Складна структура рослинної клітинної стінки з різнобічною
орієнтацією в ній мікрофібрил надає деревині, що складається з
клітинних оболонок, тих механічних властивостей, завдяки яким
вона посідає винятково важливе місце серед будівельних мате-
ріалів, здавна використовуваних людиною.
Целюлоза нерозчинна у воді, ефірі, ацетоні, спирті й вуглевод-
нях. Вона стійка в розведених розчинах кислот і лугів, але розчи-
няється в концентрованих розчинах мінеральних кислот і органі-
чних основ. У присутності концентрованих кислот целюлоза під-
603
Біохімія
дається гідролізу з утворенням β-D-глюкози, що є основою вироб-

ництва гідролізного етилового спирту. Ферментативний гідроліз
целюлози відбувається за участю ферментів бактерій-симбіонтів,
присутніх в організмах жуйних тварин та комах (термітів).
Бактеріальні ензими целюлаза й целобіаза послідовно роз-
чиняють молекулу целюлози на молекули целобіози та D-глю-
кози за схемою:
H2O H2O
(C6H12O5 )n 
целюлаза
 (C12H22O11 ) 
целобіаза
 2(С6Н12О6 )
целюлоза целобіоза D-глюкоза
Хімічні властивості целюлози зумовлені наявністю в складі її
молекули вільних гідроксильних груп, що сприяють утворенню
алголятів, ефірів і естерів целюлози.
У промисловості у великий кількості виробляють алкаліцелю-
лози, метил-, етил-, бензилцелюлози, нітрати целюлози, а також
ксантогенат- і ацетатцелюлози, які використовують у харчовій,
косметичній, текстильній промисловості, та у виробництві папе-
ру, лаків, плівок, пластмас, вибухових речовин тощо.
У біохімічних дослідженнях для розділення амінокислот, пепти-
дів, білків, гормонів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот методами
іонообмінної хроматографії широко використовують діетиламіное-
тил- (ДЕАЕ) і карбоксиметилцелюлозу (КМЦ) як іонобмінники.
Крохмаль – основний резервний вуглевод рослин і важливий
компонент харчування людини, є продуктом полімеризації глюко-
зи, що утворюється шляхом фотосинтезу в зелених листках. Синте-
зується крохмаль у зернах злакових і бульбах овочевих, де й на-
копичується у значних кількостях (наприклад, у зернах рису –
до 80 %, пшениці – до 85 %, у бульбах картоплі – 25 %) у вигляді
мікроскопічних овальних зерен діаметром від 2 до 150 мкм. Крім
глюкози до складу природного крохмалю входить білок (до 0,8 %),
вищі жирні кислоти (0,6 %), а також фосфатна кислота (до 0,7 %).
Крохмаль – білий, без смаку й запаху порошок, нерозчинний
у воді за кімнатної температури. При нагріванні у воді при
65–70 °С спостерігається клейстеризація крохмалю – його зерна
набухають і розпадаються, утворюючи колоїдний розчин. Розчи-
ни крохмалю оптично активні, кут питомого обертання, напри-
клад картопляного крохмалю, [ ]20D  204,3 .
o
Тривале нагрівання крохмалю у воді у присутності 10 % роз-

чину H2SO4 спочатку приводить до декстринізації – утворення
низькомолекулярних декстринів, згодом до ступінчастого гідро-
лізу з утворенням олігосахаридів і D-глюкози за схемою:
604
 
(H2SO4 ) (H ) (H )
(C6H10O5 )x   (C6H10O5 )y   (C6H10O5 )z   (C6H10O6 )
крохмаль декстрини олігосахариди D-глюкоза
Розчини крохмалю й декстринів при взаємодії з розчином йоду
набувають синього, фіолетового, оранжевого та червоного забарв-
лення, що й використовується для ідентифікації цих сполук.
За хімічною будовою крохмаль є структурно гетерогенним гомо-
полісахаридом, який складається з двох компонентів: амілози та
амілопектину.
Амілоза має лінійний ланцюг, в якому глюкозильні залишки
сполучені між собою -1,4-глікозидним зв'язком:
Для амілози характерна відносно невелика молекулярна маса

(20–60 кДа), висока в'язкість і нестабільність водних розчинів,
утворення темно-синього забарвлення з розчином йоду. Вона
легко гідролізується амілолітичними ферментами – - і β-аміла-
зами до молекул дисахариду мальтози:
(C6H10O5 )m  nH2O  nC12H22O11
Амілопектин – розгалужений глюкан, у молекулах якого через
кожні 20–25 ланок -1,4-глікозідних зв'язків спостерігаються
розгалуження, утворені -1,6-глікозидним зв'язком. У середньо-
му в амілопектині 16 % глюкозильних залишків фосфорильовані:
О О О
Порівняно з амілозою амілопектин має складнішу будову, яка

складається з поліглюкозильних ланцюгів трьох типів: основного (С),
бокового (А) і проміжного (В). Ці ланцюги можуть утворювати струк-
тури трьох видів: шарувату, ялинкову та структуру "розгалужень":
605
Біохімія
шарувата ялинкова структура "розгалужень"

Амілопектин характеризується великою молекулярною масою
(вище 103 кДа), важкою розчинністю у воді, нездатністю криста-
лізуватися. У воді він утворює високостабільні колоїдні розчини,
які забарвлюються йодом у червоно-фіолетовий колір. Фермента-
тивний гідроліз амілопектину відбувається повільніше порівняно
з амілозою: β-амілаза послідовно відщеплює від нередукуючих
кінців бічних поліглікозидних ланцюгів молекули дисахариду
мальтози впритул до точки розгалуження і припиняє гідроліз пе-
ред останнім -1,4-глікозидним зв'язком. Надалі продукти її гід-
ролізу – високомолекулярні декстрини розщеплюються -амілазою
(до низькомолекулярних декстринів) і глюкоамілазою, яка гідролі-
зує і -1,3- і -1,6-глікозидні зв'язки, відщеплюючи молекули
D-глюкози від нередукуючих кінців молекул декстринів:
β-амілаза -амілаза
амілопектин амілодекстрин ахродекстрин
глюкоамілаза
-глюкозидаза
мальтоза D-глюкоза
Мальтоза, у свою чергу, розщеплюється мальтазою (α-глюко-
зидазою) до двох молекул D-глюкози. Отже, за участю амілоліти-
чних ферментів шлунково-кишкового тракту тварин крохмаль
практично повністю розщеплюються до молекул D-глюкози.
У харчовій і текстильній промисловості широко використовують
модифіковані крохмалі, тобто крохмалі, природні властивості яких
змінені внаслідок фізичної, хімічної, біологічної та комбінованої
обробки ультразвуком, іонізуючим випромінюванням, окисника-
ми, кислотами, іншими хімічними реагентами, ферментами. У ха-
рчовій промисловості використовують окиснені, набухаючі, фос-
фатні, ацетильовані та інші модифіковані крохмалі для виробниц-
606
тва хліба, пудингів, морозива й молочних концентратів, майонезів,

соусів, м'ясних напівфабрикатів, продуктів дієтичного та дитячого
харчування тощо. У текстильній галузі використовують заміщені
крохмалі у виробництві натуральних і штучних волокон.
Глікоген є резервним вуглеводом у тканинах тварин і людини,
де виконує роль тваринного крохмалю. Він синтезується практи-
чно в усіх клітинах організму, але особливо високий вміст його в
печінці – до 7 % та у м'язах – до 0,9 % від сирої маси тканини.
Глікоген міститься також у грибах, дріжджах, мікроорганізмах
і деяких вищих рослинах (кукурудзі цукровій).
Чистий глікоген – білий аморфний порошок, який добре розчиня-
ється у воді. Розчини глікогену опалесціюють, оптично активні, кут
питомого обертання []20D = 196°.
Глікоген є розгалуженим полісахаридом, що складається із за-
лишків -D-глюкопіраноз, які в лінійній частині молекули сполу-
чені -1,4-зв'язками, а в точках розгалуження -1,6-глікозидним
зв'язком, іноді -1,3-зв'язком.
Порівняно з амілопектином молекула глікогену має більш ви-
сокий ступінь розгалуження: -1,6-зв'язок припадає на 8–12 ла-
нок -1,4-глікозидних зв'язків, завдяки чому глікоген компакт-
ніший за структурою, ніж амілопектин. Форма його макромоле-
кули наближається до сферичної, молекулярна маса досягає
1·106 кДа (рис. 11.1).
Рис. 11.1. Схема будови макромолекули глікогену за У. Уїланом:

А – прямі бокові ланцюги, сполучені з іншими ланцюгами -1,6-зв'язком;
В – проміжні ланцюги, з яким сполучаються ланцюги А;
С – єдиний ланцюг у молекулі з вільним відновним кінцем
607
Біохімія
Макромолекулярна структура глікогену гетерогенна, складається

з частинок трьох типів. Найбільші з них діаметром 60–200 мкм і
молекулярною масою 105–106 кДа називають -частинками; най-
менші, діаметром 20–40 мкм і молекулярною масою 2–5·103 кДа, –
γ-частинками; і проміжні, що складаються з декількох γ-части-
нок, називаються β-частинками (рис. 11.2):
Рис. 11.2. Схема будови частинкового глікогену за Л. Лелуаром
Глікоген легко піддається кислотному або ферментативному гі-

дролізу, під час якого розщеплюється з утворенням олігосахаридів
– мальтотріози, ізомальтотріози, ізомальтози, мальтози та кінцево-
го продукту -D-глюкози, що є ще одним свідченням сполучення
глюкозильних залишків в молекулі глікогену за участю -1,4- та
-1,6-глікозильних зв'язків.
Хітин – поширений у природі гомополісахарид, з якого побудо-
вані кутикули комах або екзоскелети членистоногих (Arthropoda),
а також покриття грибів (Eumycophyta), клітинних стінок багатьох
мікроорганізмів (Aspergillus niger, Neurospora crassa та ін.) і деяких
нижчих рослин. Хітин є лінійним полісахаридом з молекулярною
масою 150–200 кДа, що складається із залишків N-ацетил-
глюкозаміну, з'єднаних між собою β-1,4-глікозидними зв'язками:
CH2OH CH2OH CH2OH

O O O
OH O OH O OH O
O
HNCOCH3 HNCOCH3 HNCOCH3

n–2000
Хітин можна розглядати як 2-N-ацетилпохідне целюлози, він,
як і целюлоза у рослин, у природі виконує механічну та захисну
функцію в організмах, які його синтезують.
608
Гетероглікани. Разом із целюлозою в утворенні клітинної стінки

рослин беруть участь також інші полісахариди: геміцелюлози, пек-
тинові речовини. Геміцелюлозами називають групу гетерополіса-
харидів, які розрізняються за моносахаридним складом і будовою
основної й розгалуженої частини поліглікозидного ланцюга. Цю
різноманітну за складом і структурою макромолекул групу утво-
рюють манани, галактани, фруктани, ксилани, арабінани.
Манани містяться в деревині хвойних, водоростях і склада-
ються із залишків D-манопіранози, які можуть бути сполучені
β-1,3-, β-1,4-, β-1,6-глікозидними зв'язками.
Галактани побудовані залишками D-галактопіраноз за допо-
могою β-1,4-глікозидного зв'язку. Містяться у водоростях (агар),
насінні й коренеплодах вищих рослин.
До фруктанів належить найпоширеніший у природі поліфру-
ктозид інулін, що накопичується як резервний вуглевод у знач-
ній кількості в бульбах рослин родини складноцвітних (топінамбурі,
артишоках, цикорію та ін.). У молекулі інуліну поряд з фруктофу-
ранозильними залишками, сполученими β-2,1-глікозидним
зв'язком, містяться залишки -D-глюкопіранози (3–6 % від зага-
льної кількості моноз). Молекулярна маса інуліну становить
5–6·103 Да. Він добре розчиняється у воді, його розчини оптично
активні ( []20
D  39 ); кристалізується з розчинів у вигляді сферо-
o
кристалів. Із трьох молекулярних форм інуліну (-, β- і γ-) най-

більш біологічно активний γ-інулін, який виявляє значну гіпоглі-
кемічну, гіпохолестеричну та фібрінолітичну активність.
Пектинові речовини, які разом з геміцелюлозою є постійними
супутниками целюлози, містяться у клітинних стінках і міжклі-
тинній речовині всіх вищих рослин і водоростей. У деяких із них
вони накопичуються в значний кількості – в яблуках до 15 %,
у шкірці цитрусових – до 30 % від сухої маси речовини. У біль-
шості рослин протягом певного часу пектинові речовини перебу-
вають у водонерозчинній формі протопектину, який згодом при
дозріванні плодів переходить у розчинну форму – пектин, який
є складовою соків плодів і овочів.
Структурною основою молекул пектинових речовин є поліме-
рний ланцюг із залишків D-галактуронової кислоти, з'єднаних
між собою -1,4-глікозидним зв'язком.
Поліози, які містять метилові ефіри D-галактуронової кислоти,
називають пектиновими кислотами, а їхні солі – пектинатами:
609
Біохімія
пектинова кислота
Неметаксильовані полігалактуроніди називають пектовими
кислотами, а їхні солі – пектатами.
пектова кислота
До складу молекул пектинів можуть також входити від 5 до 25 %
нейтральних цукрів: L-арабіноза, L-рамноза, D-галактоза; у меншої
кількості присутні D-ксилоза, L-фруктоза та їхні метилові ефіри.
Специфічною властивістю пектинових речовин є їхня здат-
ність утворювати гелі, широко використовувані в харчовій про-
мисловості у виробництві желе, джемів, мармеладів тощо, а та-
кож у медицині як ефективні сорбенти й комплексоутворювачі
для детоксикації ендо- та екзотоксинів, виведення радіонуклідів
і важких металів з організму людини.
Агар-агар – складний полісахарид, міститься в деяких водоро-
стях північних морів, є сумішшю поліоз агарози й агаропектину.
Агароза побудована залишками D-галактопіранози та 3,6-ангідро-
L-галактопіранози, почергово сполученими β-1,4- і -1,3-глікозид-
ними зв'язками:
610
ОН
Агаропектин складається з D-галактозильних залишків, частина

яких є сульфатованою.
При нагріванні у воді агар-агар утворює розчини, котрі при
охолодженні перетворюються на гелі. Ці властивості агар-агару
широко використовують у харчовій промисловості та біотехноло-
гії для приготування культуральних середовищ.
Вуглеводи сполучної тканини. Сполучна тканина, на яку при-
падає до 50 % маси всіх тканин організмів тварин, складається
з міжклітинної (основної) речовини, клітинних елементів і волок-
нистої (колагенової) структури.
Основною речовиною є сильногідратований гель, що утворюєть-
ся високомолекулярними сполуками – білками й вуглеводами, які
становлять близько 30 % маси міжклітинної речовини. Вуглевод-
ний компонент основної речовини представлений гетерополісаха-
ридами – глюкозамінгліканами (стара назва – мукополісахариди),
важливою структурною ознакою яких є наявність дисахаридних
одиниць, складених залишками гексуронових кислот і аміноцукрів.
Глюкозамінглікани є гідрофільними сполуками, які мають багато
полярних ОН-груп і значний негативний заряд завдяки великій
кількості карбоксильних і сульфогруп. Це зумовлює приєднання до
них позитивно заряджених катіонів К+, Na+, Cu2+, Mg2+, що значно
підвищує здатність глюкозамінгліканів утримувати воду.
У складі мономеру-дисахариду зазвичай присутні гексуронові
кислоти: β-D-глюкуронова кислота та її епімер β-L-ідуронова кис-
лота й аміноцукри. Найчастіше це D-глюкозамін і D-галактозамін
та їхні ацетильні похідні – N-ацетил-D-глюкозамін і N-ацетил-D-
галактозамін, сполучені між собою β-1,3-глікозидним зв'язком, за
винятком мономерів гепарину, де має місце -1,4-зв'язок.
β-D-глюкуронова β-D-ідуронова
611
Біохімія
За будовою мономерів, їхньою кількістю та характером зв'язку

глюкозамінглікани поділяють на гіалуронову кислоту, хондроїти-
нсульфати, гепарансульфат і гепарин.
Гіалуронова кислота – біла, тверда, аморфна речовина, роз-
чинна у воді й нерозчинна в органічних розчинниках. Оптично
активна, кут питомого обертання у воді [ ]20
D  70  80 .
o o
Гіалуронова кислота – єдиний несульфатований представник

глюкозамінгліканів. Її молекули мають невпорядковану конфор-
мацію у вигляді хаотично згорнутих клубків молекулярної маси
від 5·104 до 8·106 Да. Побудовані вони з мономерів – дисахари-
дів, які складаються із залишків β-D-глюкуронової кислоти та
N-ацетил-β-D-глюкозаміну, сполучених β-1,3-зв'язком. У свою
чергу, мономери з'єднуються в молекулу лінійного полімеру за
допомогою β-1,4-глікозидного зв'язку:
Завдяки іонізації карбоксильних груп залишків гексуронових

кислот у її молекулах гіалуронова кислота має здатність утворю-
вати комплекси з білками.
У тканинах і рідинах гіалуронова кислота існує у вільному
стані або асоційована з білками, утворюючи дуже в'язки розчи-
ни. Найбільше її у склистому тілі, сухожиллях, шкірі, синовіаль-
ній рідині суглобів. У мезенхимних та інших тканинах вона за-
безпечує їхню стійкість до механічного стиснення, запобігає
проникненню інфекції тощо.
Хондроїтинсульфати відрізняються між собою місцем розта-
шування залишків сульфатної кислоти. У різних тканинах і ор-
ганах тварин присутні чотири різновиди хондроїтинсульфатів,
які позначаються літерами А, В, С і D.
Хондроїтинсульфати є у хрящах, шкірі, сухожиллях, клітинах
серця, в аорті й артеріях, рогівці, кістках, склері, пупковому ка-
натику та ін.
Дисахаридні фрагменти молекули хондроїтинсульфату А
(хондроїтин-4-сульфату) містять залишки β-D-глюкуронової кис-
лоти та N-ацетилгалактозамін-4-сульфату, сполучені β-1,3-гліко-
зидним зв'язком:
612
У молекулі хондроїтинсульфату С (або хондроїтин-6-сульфату)

дисахаридні фрагменти складаються із залишків β-D-глюку-
ронової кислоти й N-ацетилгалактозамін-6-сульфату також за
допомогою β-1,3-зв'язку:
Головною відмінністю хондроїтинсульфату В (або дермата-

нсульфату) від попередніх хондроїтинсульфатів є наявність
у складі дисахаридної одиниці L-ідуронової кислоти замість
D-глюкуронової:
SO3H
Хондроїтинсульфат D, виділений із хрящової тканини безхре-

бетних, відрізняється від інших хондроїтинсульфатів високим
вмістом залишків сульфатної кислоти. У дисахаридних фрагмен-
тах цього хондроїтинсульфату сульфатовані залишки D-глюку-
ронової кислоти (біля С2 або С3) і N-ацетилгалактозаміну при С6.
Гепарансульфат і гепарин є також високосульфатованими
глюкозамінгліканами молекулярної маси 15–20 кДа. До складу
їхніх мономерів входять глюкуронат-2-сульфат і N-ацетилглюко-
замін-6-сульфат, сполучені між собою -1,4-глікозидним зв'язком:
613
Біохімія
Ці глюкозамінглікани добре розчиняються у воді, їхні розчини

оптично активні ( []20
D  45  70 ), а також мають найнижчу в'яз-
o
кість серед усіх глюкозамінгліканів.

Гепарансульфат присутній на поверхні тромбоцитів і ендоте-
ліальних клітин. Гепарин уперше був знайдений у печінці, але
крім печінки високий вміст гепарину спостерігається на поверх-
ні та всередині клітин у легенях, м'язах, і в меншій кількості –
серці, тимусі, селезінці, нирках і крові. Гепарин і гепарансульфат
мають антикоагулятивні властивості, тому їх широко використо-
вують у медичній практиці як антикоагулянти.
Зазвичай у нативному стані глюкозамінглікани зв'язані з біл-
ком нейтральним трисахаридом галактозил-галактозил-ксилозою
через залишок серину поліпептидного ланцюга:
β 1,3 β 1,3 β 1,3 поліпептид
полісахарид  Гал  Гал  Ксил  Сер
поліпептид
Полісахаридні ланцюги сульфатованих глюкозамінгліканів мають
спіральну конфігурацію. Довгі полісахаридні ланцюги глюкозамінг-
ліканів утворюють глобули, які займають досить великий об'єм.
Молекули протеогліканів – складних білків міжклітинного ма-
триксу складаються з особливого білка, названого СОR-білком,
до котрого за участю трисахаридів приєднані молекули глюко-
замінгліканів. До одного поліпептидного ланцюга СОR-білка мо-
же приєднатися до 100 поліглікозидних ланцюгів глюкозамінглі-
канів (рис. 11.3).
Спіральні ланцюги глюкозамінгліканів у складі молекул протеог-
ліканів утворюють пружні макромолекулярні сітчасті структури з
визначеними розмірами пор, які виконують функції молекулярного
сита при перенесенні поживних речовин і продуктів метаболізму.
Розміри пор детермінуються формою глюкозамінглікану, який домі-
нує в даній тканині. Разом із гіалуроновою кислотою й особливи-
ми зв'язувальними білками протеоглікани беруть участь у ство-
ренні складних надмолекулярних структур (рис. 11.4):
614
XC (хондроїтинсульфат)
XC
Рис. 11.3. Схема будови макромолекул протеогліканів
гідрофобний
зв'язувальний білок
Рис. 11.4. Будова надмолекулярної структури
основної речовини міжклітинного матриксу
Крім протеогліканів білковий компонент основної речовини

міжклітинного матриксу включає глікопротеїни, вуглеводна час-
тина яких дуже варіабельна. Глікопротеїни – це складні білки,
вуглеводна частина яких представлена лінійними або розгалу-
женими олігосахаридами, що складаються, як правило, із зали-
шків глюкози, галактози, манози, метилманози, ксилози, арабі-
нози, рамнози, фікози, глюкозаміну й галактозаміну. На кінцях
олігосахаридних ланцюгів молекул глікопротеїнів зазвичай роз-
ташовані залишки сіалових кислот. Вуглеводний компонент у мо-
лекулах глікопротеїнів може становити від 1 до 60 % маси цих
білків. До глікопротеїнів відносять більшу частину білків міжклі-
тинного матриксу і плазми крові, а також білки, розташовані на
зовнішній поверхні клітинних мембран тварин.
615
Біохімія
До глікопротеїнів міжклітинного матриксу належить, зокрема,

фибронектин (молекулярної маси 440 кДа). Його молекули склада-
ються з двох поліпептидних ланцюгів, з'єднаних дисульфідним мі-
стком, і вуглеводного компонента, який має центри зв'язування
з протеогліканами, з колагеновими та еластиновими волокнистими
структурами матриксу, а також з гліколіпідами клітинних мем-
бран. Таким чином, фибронектин виконує функцію "молекулярно-
го клею", тобто сприяє адгезії та зв'язуванню клітин між собою.
До мембранних глікопротеїнів відноситься також глікофорин,
присутній у клітинній мембрані еритроцитів (рис. 11.5). Гліко-
форин ("переносник цукру") є інтегральним мембранним білком
(молекулярної маси 30 кДа), що містить 130 амінокислотних за-
лишків і вуглеводний компонент, на який припадає приблизно
60 % маси всієї молекули. Глікофорин вбудований у мембрану
таким чином, що гідрофільний С-кінець його поліпептидного ла-
нцюга, складений залишками глутамінової та аспарагінової кис-
лот і при рН 7,0 є негативно зарядженим, знаходиться в цито-
плазмі, середня гідрофобна частина білка проходить крізь мем-
брану, а N-кінець поліпептиду виходить на зовнішню поверхню
клітинної мембрани. До нього N- і О-глікозидними зв'язками
приєднаний полярний вуглеводний компонент, котрий включає
до 16 олігосахаридних ланцюгів, які містять групові антигенні
детермінанти, що визначають ту чи іншу групу крові (А, В, О),
а також беруть участь у рецепції вірусів грипу.
полярні
олігосахаридні
зовнішня ланцюги
поверхня
клітини
плазматична мембрана
цитозоль
гідрофільний
С-кінець поліпептиду
гідрофобна -спіраль глікофорину,

яка складається 30 залишками
гідрофобних амінокислот
Рис. 11.5. Схема розташування глікофорину
в плазматичній мембрані еритроцита
616
Ряд глікопротеїнів плазми крові формують антипротеїназну

систему крові, зокрема, це -1-антитрипсин, інтер--інгібітор
трипсину, термокислотостабільний інгібітор трипсину, -1-ан-
тихімотрипсин тощо; частка вуглеводів у них становить
20–35 % молекулярної маси.
Усі імуноглобуліни, або антитіла, сироватки крові, а саме: ІgA,
ІgG, ІgM, ІgD, ІgE є глікопротеїнами, що містять ковалентно зв'я-
зані олігосахаридні ланцюги, які становлять від 3 до 13 % маси
цих макромолекул.
Таким чином, олігосахаридні ланцюги в складі молекул гліко-
протеїнів беруть безпосередню участь в утворенні основної речо-
вини міжклітинного матриксу, у процесах міжклітинних взаємо-
дій, рецепції антигенів, вірусів, імунологічної та антипротеїназ-
ної властивостях крові тощо.
1. З моносахаридів, наведених нижче, складіть пари діастереомерів, енанті

омерів, епімерів, таутомерів, аномерів: D рибоза, D ксилоза, D ксилулоза,
L ксилоза, D рибулоза, L галактоза, D глюкоза, L маноза, D галактоза,
 D глюкопіраноза,  D глюкофураноза,  D глюкопіраноза,  D
глюкофураноза, D маноза.
2. За яких умов монози перетворюються на альдонові, глікарові та уронові
кислоти?
3. Яка реакція використовується для виділення, ідентифікації та кількісно
го визначення моноз?
4. Назвіть дисахариди, сполучені глікозидо глікозидним і глікозидо
глюкозидним зв'язками.
5. Охарактеризувати будову та функції глікофорину плазматичної мембра
ни еритроцитів.
617
Розділ 12
МЕТАБОЛІЗМ ВУГЛЕВОДІВ
Головна мета метаболізму вуглеводів полягає в утворенні уні-

версальної енергетичної валюти організмів – АТФ, генерації від-
новних еквівалентів у формі НАДН і НАДФН, створенні низько-
молекулярних сполук-попередників для біосинтезів біополімерів
– білків, полісахаридів, ліпідів, нуклеїнових кислот. Отже, мета-
болізм вуглеводів в організмі тварин складається з катаболічних
процесів, в яких розщеплюються молекули полі-, оліго- та моно-
сахаридів із звільненням і акумулюванням енергії, утворюються
низькомолекулярні проміжні й кінцеві метаболіти, які залуча-
ються як будівельні блоки в анаболічні реакції біосинтезу влас-
них макромолекул та інших біологічно активних сполук.
12.1. Катаболічні перетворення вуглеводів
12.1.1. Травлення вуглеводів

Переважна більшість вуглеводів, що надходять в організм лю-
дини, складається з полісахаридів – крохмалю, глікогену, які ра-
зом із присутніми в їжі олігосахаридами – сахарозою та лактозою
розщеплюються амілолітичними ферментами шлунково-киш-
кового тракту. У процесі ферментативного гідролізу глікозидних
зв'язків утворюються моносахариди, які всмоктуються ентеро-
цитами і надходять із кров'ю в інші клітини і тканини, де відбу-
вається подальше їхнє перетворення.
Розщеплення гомополісахаридів крохмалю та глікогену почи-
нається в ротовій порожнині, завдяки дії ферментів -амілази
та -глюкозидази, які синтезуються слинними залозами і входять
до складу слини.
Розділ 12. Метаболізм вуглеводів
-Амілаза слини ссавців є високоактивною ендогідролазою,

яка каталізує гідроліз -1,4-глікозидних зв'язків усередині моле-
кул амілози, амілопектину і глікогену:
(С6Н10 О5 )x  nH2O  (C6H10O5 )x  n  n(C12H22O11 )
Продуктами гідролізу полісахаридів за участю -амілази за-
звичай є декстрини різної молекулярної маси та невелика кіль-
кість мальтози й мальтотріози, а також глюкоза, що утворюється
при розщепленні мальтози -глюкозидазою (мальтазою) слини:
H2 O
C12H22O11   2(С6Н12О6 )
Слід зауважити, що високоактивною -амілаза є тільки щодо
термообробленого крохмалю, і навпаки, виявляє низьку актив-
ність до "сирого" субстрату. Маючи рН-оптимум 6,8–7,2, вона
втрачає активність у кислому середовищі шлунку, в якому відсу-
тні власні амілолітичні ферменти. Тому травлення вуглеводів
відбувається головним чином у тонкому кишечнику за участю
амілолітичних ферментів підшлункової залози та епітеліальних
клітин слизової оболонки.
Панкреатичні ензими -амілаза, яка на відміну від амілази
слини однаково активна щодо термообробленого та термонеоб-
робленого субстрату, а також -декстриназа (оліго-1,6-глікози-
даза), що гідролізує -1,6-глікозидні зв'язки в точках розгалу-
ження амілопектину і глікогену, послідовно розщеплюють полі-
мерні ланцюги крохмалю й глікогену до молекул дисахаридів –
мальтози та ізомальтози. Незважаючи на присутність мальтазної
активності в секреті підшлункової залози, основна маса дисаха-
ридів гідролізується ферментами-дисахаразами, котрі синтезу-
ються щітковим епітелієм слизової оболонки тонкого кишечнику.
Мальтаза (-глюкозидаза), сахараза (β-фруктофуранозидаза) та
лактаза (β-галактозидаза), які зв'язані із зовнішньою люміна-
льною поверхнею епітеліальних мембран, завершують фермен-
тативний гідроліз вуглеводів їжі, розщеплюючи дисахариди
мальтозу, ізомальтозу, а також сахарозу й лактозу до молекул
глюкози, галактози, фруктози.
Моносахариди – продукти гідролізу вуглеводів, а також моле-
кул глікопротеїнів, гліколіпідів і нуклеїнових кислот досить легко
всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику,
шляхом полегшеної дифузії. За градієнтом концентрації вони
транспортуються із кишечнику через мембрану епітеліоцитів з
різною швидкістю. Для галактози вона є найвищою, трохи пові-
619
Біохімія
льніше всмоктується глюкоза, з майже половинною швидкістю

від них транспортується фруктоза, ще повільніше всмоктуються
маноза, ксилоза й арабіноза.
На відміну від інших моноз, для глюкози й галактози існує та-
кож механізм активного транспорту. За участю специфічних
білків – переносників цієї транспортної системи гексози транс-
портуються крізь клітинну мембрану разом з іонами Na+, які
надходять у клітину за впливу електрохімічного градієнта. При
цьому іони Na+ "тягнуть" моносахариди за собою навіть проти
градієнта концентрації останніх, тобто коли концентрація глю-
кози в клітинах переважає її вміст у просвіті кишечнику. У свою
чергу, градієнт концентрації Na+ утворюється й підтримується
функціонуванням Na+, К+-АТФази, яка працює як помпа, що від-
качує з клітини іони Na+ в обмін на іони К+.
В ентероцитах монози, що всмокталися, частково таутомери-
зуються в глюкозу, яка надходить у міжклітинний простір і далі
у кров шляхом простої дифузії за градієнтом концентрації. В аб-
сорбтивний період, тобто після травлення вуглеводів їжі, конце-
нтрація цукру в крові ворітної вени, яка є основною транспорт-
ною магістраллю, що зв'язує кишечник і печінку, може досягати
близько 12 ммоль/л.
У гепатоцити моносахариди, головним чином глюкоза, а також
фруктоза, маноза й галактоза, надходять шляхом простої дифузії
(пасивного транспорту), оскільки внутрішньоклітинна концентра-
ція глюкози в цей період значно нижча за її рівень у плазмі крові.
Більша частина глюкози, що потрапляє до печінки, затриму-
ється в ній завдяки фосфорилюванню первинної спиртової групи:
Продукт цієї практично необоротної реакції, яка каталізується
присутнім тільки в печінці ферментом глюкокіназою, глюкозо-6-
фосфат має негативний заряд унаслідок іонізації фосфатної гру-
пи, а тому нездатний проникати крізь мембранні структури та
виходити з клітини.
Глюкокіназа печінки, маючи величину КМ близько 10 ммоль/л,
швидко фосфорилює більшу частину глюкози, що надходить
620
у печінку з ворітної вени. Менша частина глюкози (близько 40 %)

вільно виходить із печінки в загальний кровообіг і транспорту-
ється з кров'ю до інших тканин, де вона асимілюється. Печінка –
єдиний орган, який виділяє глюкозу в загальний кровообіг.
Глюкоза, що надходить із крові в м'язи та інші тканини, фосфо-
рилюється іншим ферментом – гексокіназою, яка, на відміну від
глюкокінази, каталізує фосфорилювання всіх гексоз, котрі потрап-
ляють у тканину. У тканинах різних організмів гексокіназа існує в
різних ізоформах, що каталізують одну і ту саму реакцію, але різ-
няться між собою кінетичними властивостями. Гексокіназа м'язо-
вої тканини, наприклад, відрізняється від глюкокінази печінки ши-
рокою субстратною специфічністю, величиною КМ (0,1 ммоль/л),
а також здатністю до регуляції активності продуктом реакції – глю-
козо-6-фосфатом, який є її алостеричним інгібітором.
Підвищення вмісту глюкози (гіперглікемія) у загальному крово-
обігу, що спостерігається в абсорбтивний період і називається
"аліментарною гіперглікемією", є нормальним фізіологічним ста-
ном, який відносно швидко (через 1,5–2 год) повертається до нор-
мальної концентрації глюкози у крові, а саме 3,33–5,55 ммоль/л
(або 60–100 мг/100 мл). Стійка й тривала гіперглікемія може
спостерігатися при різних патологічних станах нервової систе-
ми, підшлункової та інших ендокринних залоз, печінки. Як тим-
часова, так і стійка гіперглікемія (вище 10 ммоль/л) звичайно
супроводжується глюкозурією – появою глюкози в сечі внаслідок
перевищення ниркового порогу, за якого реабсорбційна здат-
ність ниркових канальців стає недостатньою.
Зниження рівня вмісту глюкози в крові нижче 3,33 ммоль/л
означає стан гіпоглікемії, симптомами якої є головний біль, запа-
морочення, судоми та інші порушення функцій центральної нер-
вової системи, включаючи гіпоглікемічну кому як найтяжчий
ступінь. При значному ризькому падінні рівня глюкози в крові
нижче певного критичного порогу порушення функцій мозку, для
якого глюкоза є головним джерелом енергії, можуть статися не-
зворотними й летальними для організму.
12.1.2. Регуляція вмісту глюкози крові

Рівень концентрації глюкози у крові є по суті інтегральним по-
казником рівня вуглеводного обміну в цілому, який є головним
в обміні речовин в організмі тварин. Тому й контролюється мета-
621
Біохімія
болізм вуглеводів різними механізмами регуляції, які тісно коор-

диновані та взаємопов'язані. Насамперед, це регуляторна (гліко-
генна) функція печінки – відносно давній в еволюційному плані
та простий механізм, що забезпечує регуляцію вуглеводного обмі-
ну в нижчих тварин, але недостатній для контролю метаболізму
вуглеводів в організмі високорозвинених тварин і людини. Тому в
процесі еволюції був сформований складніший механізм нейро-
гуморальної регуляції, який впливає як на регуляторну функцію
печінки, так і на здатність інших тканин до утилізації глюкози.
Регуляторна функція печінки пов'язана з функціонуванням ме-
ханізму утилізації надлишку глюкози, точніше, глюкозо-6-фос-
фату, перетворення його в компактну мобільну форму метаболіч-
ної енергії – глікоген і мобілізації цієї енергії в разі потреби у фор-
мі вільної глюкози.
Визначальну роль у регуляції обміну глікогену в печінці віді-
грає рівень концентрації глюкози. Висока концентрація глюкози
в гепатоцитах приводить до стабілізації неактивної форми фос-
форилази глікогену й до активації глікогенсинтази – головних
ферментів обміну глікогену, що викликає гальмування фосфоро-
лізу глікогену і стимуляцію його синтезу.
Перетворення глюкозо-6-фосфату на шляху синтезу глікогену
здійснюється кількома послідовними ферментативними реакці-
ями за такою схемою:
мутаза трансфераза синтаза
глюкозо- глюкозо- УДФ-глюкоза глікоген

6-фосфат 1-фосфат
Спочатку в реакції за участю фосфоглюкомутази глюкозо-6-
фосфат оборотно ізомеризуються на глюкозо-1-фосфат, який за дії
глюкозо-1-фосфатуридилтрансферази в реакції з УТФ трансфор-
мується в активовану форму глюкози – уридиндифосфатглюкозу.
Реакція є необоротною, оскільки пірофосфат, котрий відщеплюєть-
ся від УТФ, гідролізується пірофосфатазою до ортофосфату, і за
рахунок енергії гідролізу синтезується УДФ-глюкоза.
У завершальній реакції біосинтезу глікогену перенесення
глікозильного залишку від УДФ-глюкози на нередукуючий кі-
нець полісахаридного ланцюга молекули глікогену каталізується
глікогенсинтазою (УДФ-глікогентрансферою), яка утворює новий
622
-1,4-глікозидний зв'язок між атомами вуглецю-1 глікозильного

залишку УДФ-глюкози та вуглецю-4 кінцевого глікозильного за-
лишку молекули глікогену.
Включення одного глікозильного залишку в молекулу глікогену
спряжене з гідролізом двох γ-фосфатних груп молекул АТФ і УТФ.
Коли довжина лінійного ланцюга молекули глікогену досягає
10 глікозильних залишків, його фрагмент із 6–7 залишків пере-
носиться аміло-1,4–1,6-трансглікозилазою (фермент розгалу-
ження) на інший ланцюг з утворенням -1,6-зв'язку (тобто точки
розгалуження) і нової гілки молекули (рис. 12.1). Далі глікоген-
синтаза продовжує приєднання нових глікозильних залишків.
Біохімічна логіка розгалуження полягає в підвищенні компакт-
ності молекули та збільшені кількості її нередукуючих кінців, що
сприяє ефективній дії ферментів обміну глікогену – фосфорила-
зи і глікогенсинтази.
глюкоза
глюкокіназа фосфо-
глюко-
мутаза глюкозо-1-фосфатуридилтрансфераза
глікоген пірофосфатаза
глікогенсинтаза
фермент розгалуження
Рис. 12.1. Схема синтезу глікогену
За звичайних умов у клітинах практично завжди присутня

деяка кількість полісахаридних ланцюгів глікогену, які слугують
акцепторами нових глікозильних залишків, а за екстремальних
(голодування протягом 24 год, виснажлива фізична праця) запа-
си глікогену в печінці можуть бути повністю вичерпані. У таких
випадках ініціаторами, тобто первинними акцепторами нових
623
Біохімія
глікозильних залишків, слугують поліпептидні ланцюги, на яких

спочатку синтезуються праймерні олігосахариди і вже на них
будуються полісахаридні ланцюги молекули глікогену (рис. 12.2).
поліпептид глікопептид молекула глікогену

Рис. 12.2. Схема біосинтезу глікогену
на поліпептидних ланцюгах
У печінці дорослої людини середньої ваги (70 кг) може депону-

ватися близько 100 г глікогену, що становить 3–5 % від усієї маси
органу. Ще 250–300 г цього поліглюкану може накопичуватися
у м'язовій тканині, де також проходять розглянуті вище реакції
біосинтезу глікогену з глюкози, яка надходить у клітини м'язів із
крові. Але у функціональному відношенні глікоген м'язів, котрий
становить 0,5–1,0 % маси тканини, відмінний від глікогену печін-
ки, оскільки слугує постачальником енергії для скорочення м'язів.
Мобілізація глікогену в печінці відбувається зазвичай у постаб-
сорбтивний період, коли виникає потреба тканин у глюкозі. Розпад
глікогену здійснюється за сумісної дії трьох ензимів: глікогенфос-
форилази, оліготрансферази і аміло-1,6-глюкозидази (рис. 12.3).
Фосфорилаза каталізує відщеплення глікозильних залишків у
формі глюкозо-1-фосфату (Г-1-Ф), починаючи від периферійного
кінця зовнішніх гілок. При наближенні до точки розгалуження
фермент зупиняється, даючи можливість оліготрансферазі пе-
ребудувати редуковану фосфорилазою полісахаридну гілку гліко-
гену й оголити глікозильний залишок, приєднаний -1,6-зв'яз-
ком. Після гідролізу цього зв'язку ферментом аміло-1,6-глюкози-
дазою продовжується фосфороліз -1,4-глікозидних зв'язків уз-
довж наступного поліглікозидного ланцюга молекули глікогену до
нової точки розгалуження. Молекули глюкозо-1-фосфату, які ви-
вільнюються під час фосфоролізу глікогену, за участю фосфог-
люкомутази ізомеризуються в глюкозо-6-фосфат.
624
(глікоген)
фосфорилаза
Г-6-Ф
фосфоглюко-
мутаза
оліготрансфераза
аміло-1,6-глюкозидаза
фосфорилаза
Г-6-Ф
мутаза
Рис. 12.3. Схема реакцій фосфоролізу глікогену
Отже, більша частина (до 90 %) глікогену печінки розщепля-

ється фосфоролітично, а значно менша частина (близько 10 %
-1,6-зв'язків) зазнає гідролітичного розщеплення. Слід зауважи-
ти, що гідроліз глікогену відбувається головним чином у шлунко-
во-кишковому тракті під дією специфічних гідролаз.
Для глюкозо-6-фосфату – одного з головних проміжних мета-
болітів – можливі декілька альтернативних варіантів перетво-
рень, і домінування якогось одного з них зазвичай зумовлено
тимчасовими потребами як самої печінки, так і організму в ці-
лому. По-перше, глюкозо-6-фосфат може дефосфорилюватися за
участю глюкозо-6-фосфатази, яка присутня у клітинах печінки,
а також нирок і кишечнику, до вільної глюкози, котра вивільню-
ється у кров у разі зниження її вмісту в крові. По-друге, глюкозо-
6-фосфат може розщеплюватися в реакціях гліколізу до пірувату
та продуктів його окисного декарбоксилювання – ацетил-S-КоА
і СО2, які разом із проміжним метаболітом гліколітичного шляху –
625
Біохімія
дигідроксіацетонфосфатом можуть використовуватися для син-

тезу триацилгліцеролів, фосфоліпідів і холестеролу. І, по-третє,
глюкозо-6-фосфат може зазнавати прямого окиснення на пенто-
зофосфатному шляху з утворенням рибозо-5-фосфату та інших
пентозофосфатів, а також відновних еквівалентів у формі
НАДФН для відновних реакцій біосинтезу різних макромолекул,
зокрема для синтезу нуклеотидів і нуклеїнових кислот.
Вирішальну роль у мобілізації глікогену відіграє глікогенфос-
форилаза, яка є регуляторним ферментом. Її активність регулю-
ється двома молекулярними механізмами – ковалентною моди-
фікацією (фосфорилюванням) і алостерично.
Ковалентна модифікація молекули ферменту, що складається
з двох ідентичних субодиниць, пов'язана з фосфорилюванням
залишків серину-14 в обох субодиницях. За дії двох специфічних
ферментів – цАМФ-залежної кінази фосфорилази і фосфатази
фосфорилази здійснюються взаємоперетворення двох форм глі-
когенфосфорилази: неактивної фосфорилази в і активної фос-
форилази а. Фосфорилаза в перетворюється на фосфорилазу а
за участю цАМФ-залежної кінази фосфорилази, а фосфатаза
фосфорилази каталізує оборотний перехід активної фосфорила-
зи а в неактивну форму в:
кіназа
фосфорилаза в фосфорилаза а
фосфатаза
Н2О
Швидкість мобілізації глікогену регулюється співвідношенням

активної фосфорилази а і неактивної фосфорилази в. Другий ме-
ханізм регуляції фосфорилази глікогену характерний для м'язів.
М'язова неактивна фосфорилаза в може активуватися в результаті
нековалентного зв'язування з алостеричним модулятором – АМФ,
який змінює конформацію молекули ферменту. За місце зв'язу-
вання з АМФ конкурує АТФ і глюкозо-6-фосфат – алостеричні інгі-
бітори ферменту. Отже, активність фосфорилази в у м'язах визна-
чається співвідношенням АТФ до АМФ. У стані спокою при вели-
кому співвідношенні АТФ / АМФ фермент перебуває в неактивній
формі. Під час скорочення м'язів, яке супроводжується розщеп-
ленням АТФ, концентрація АМФ у м'язах підвищується, змінюючи
співвідношення цих нуклеотидів і, відповідно, активність фосфо-
626
рилази в. На відміну від АМФ-залежної фосфорилази в фосфорила-

за а м'язової тканини є АМФ-незалежною формою (рис. 12.4).
Фермент може існувати в каталітично неактивній формі в або
в активній конформації а. Обидві субодиниці фосфорилюються
по залишках серину-14 за дії кінази фосфорилази, яка стимулю-
ється іонами Са2+. Необхідно зауважити, що фосфорилаза печін-
ки також регулюється шляхом алостеричної модуляції глюкозою,
яка є для неї алостеричним інгібітором.
кіназа
фосфорилази
фосфатаза
фосфорилази Г-6-Ф
фосфорилаза а фосфорилаза в фосфорилаза в
(неактивна) (активна)
Рис. 12.4. Схема регуляції глікогенфосфорилази у м'язах
Нейрогуморальний механізм регуляції обміну глікогену скла-

дається нейроендокринними структурами гіпоталамуса й гіпофі-
за, а також периферійними ендокринними залозами – клітинами
острівців Лангерганса підшлункової залози, щитоподібної та
надниркової залоз, які швидко та ефективно реагують на будь-
які зміни рівня глюкози в загальному кровообігу.
Першими на зміни вмісту цукру в крові реагують метаболічні
центри гіпоталамуса й довгастого мозку, які за допомогою нер-
вових імпульсів і тропних гормонів аденогіпофіза (кортикотро-
піну й соматотропіну) стимулюють периферійні ендокринні за-
лози, які відкликаються на стимуляцію вивільненням у кров від-
повідних гормонів. Це, насамперед, глюкагон та інсулін – пепти-
дні гормони, що синтезуються - і β-клітинами острівців Лангер-
ганса підшлункової залози, адреналін і норадреналін – гормони-
аміни мозкового шару надниркової залози, кортикостероїди,
котрі синтезуються в корковому шарі надниркової залози, а та-
кож тироксин – гормон щитоподібної залози. Гормональна регу-
ляція вмісту глюкози в крові базується на антагоністичних взає-
мовідносинах між "діабетогенними" гормонами – групою гормо-
нів, що сприяють підвищенню рівня глюкози крові та інсуліном –
627
Біохімія
єдиним гормоном, який має виразний гіпоглікемічний ефект.

Інсулін сприяє поглинанню глюкози гепатоцитами та інсуліноза-
лежними клітинами жирової тканини й скелетних м'язів. У гепа-
тоцитах інсулін стимулює індукцію глюкокінази, активність фос-
фодіестерази циклонуклеотидів і глікогенсинтази, що приводить
до посилення біосинтезу глікогену.
Регулююча дія гормонів на обмін глікогену здійснюється шля-
хом модуляції активності ключових ферментів: глікогенсинтази і
глікогенфосфорилази. Їхня активність регулюється реципрокно,
тобто таким чином, що коли один із них, наприклад фосфорила-
за, перебуває в неактивному стані, інший (глікогенсинтаза) ви-
являє повну активність і навпаки. У даному випадку одночасні
протилежно спрямовані зміни активності цих ферментів здійс-
нюються шляхом ковалентної модифікації – фосфорилювання-
дефосфорилювання активних центрів глікогенсинтази та фос-
форилази глікогену.
Дія глюкагону й адреналіну в печінці опосередкована специ-
фічними рецепторами, розташованими на плазматичній мем-
брані гепатоцитів. Тип рецептора визначає молекулярний меха-
нізм передачі гормонального сигналу. Так, зв'язування гормонів
з 1-рецепторами активує інозитолфосфатний механізм, а вза-
ємодія з β2-рецепторами стимулює аденілатциклазну систему
внутрішньоклітинної передачі інформації (рис. 12.5).
При зв'язуванні гормонів глюкагону або адреналіну зі специ-
фічними рецепторами плазматичних мембран гепатоцитів або
міоцитів і утворенні гормонорецепторного комплексу відбуваєть-
ся стимуляція аденілатциклази (Ац) або фосфоліпази С (ФЛС).
Результатом цієї стимуляції буде швидке підвищення вмісту вну-
трішньоклітинних посередників – цАМФ або 1,2-діацилгліцеролу
(ДАГ) та інозитол-1,4,5-трифосфату (І-1,4,5-Ф) на 2–3 порядки
над їхнім базальним рівнем. Ці посередники активують протеїн-
кіназу шляхом алостеричної модуляції (цАМФ, цГМФ), або Са2+-
залежним механізмом (С-кіназа)
Циклонуклеотидзалежна протеїнкіназа, яка складається з
чотирьох субодиниць – двох регуляторних і двох каталітичних,
у присутності цАМФ (цГМФ) оборотно дисоціює зі звільненням
каталітичних субодиниць. Активована таким чином протеїнкі-
наза, у свою чергу, фосфорилює кіназу фосфорилази і глікоген-
синтазу, що приводить до активації фосфорилази та одночасно-
го гальмування глікогенсинтазної активності.
628
глюкагон інсулін адреналін
фосфодіестераза
протеїнкіназа А протеїнкіназа
(неактивна) АТФ АДФ
протеїнкіназа А глікогенсинтаза глікогенсинтаза

(активна) (активна) Н2О (неактивна)
Р
АДФ АТФ АДФ

АТФ кіназа
кіназа фосфори- кіназа
лази фосфорилази фосфорилази
(активна) Н2О
(неактивна) Р Н2О (активна)
Р
АТФ АДФ АДФ АТФ
глікоген-
глікогенфосфорилаза в фосфорилаза а глікогенфосфорилаза
(неактивна) (активна) (неактивна)
Р Н2О Н2О Р
фосфатаза
фосфорилази
Рис. 12.5. Регуляція фосфоролізу глікогену глюкагоном і адреналіном
629
Біохімія
При припиненні стимуляції аденілатциклази з боку адреналіну

або глюкагону фермент переходить у неактивний стан і високий
рівень цАМФ у клітині знижується до базального за дії фосфодіес-
терази. Цитозольний фермент фофодіестераза циклічних нуклео-
тидів активується інсуліном, який таким чином зупиняє перебіг
ферментативних реакцій каскаду підсилення гормональних сигна-
лів, які стимулюють фосфороліз глікогену. Дефосфорилювання фе-
рментів здійснюється за участю фосфатаз, які каталізують гідро-
ліз фосфорильних груп в активних центрах кінази фосфорилази,
глікогенфосфорилази, а також глікогенсинтази, що перетворює
активну кіназу фосфорилази та фосфорилазу а в неактивні фор-
ми, а також активує глікогенсинтазу.
Взаємодія адреналіну з 1-рецепторами й утворення гормоно-
рецепторного комплексу активує фосфоліпазу С, яка каталізує
гідроліз фосфатидилінозитолдифосфату плазматичних мембран з
вивільненням інозитол-1,4,5-трифосфату і 1,2-діацилгліцеролу,
котрі виконують функції вторинних посередників в інозитолфос-
фатному механізмі проведення гормонального сигналу (рис. 12.5).
Інозитолтрифосфат активує вивільнення з ендоплазматичного
ретикулума іонів Са2+, які разом з 1,2-діацилгліцеролом активують
Са2+, фосфоліпідзалежну протеїнкіназу (кіназу С). Крім того, збі-
льшення концентрації іонізованого кальцію в цитоплазмі сприяє
утворенню комплексу катіона з Са2+-зв'язувальним білком – каль-
модуліном (CaM), який набуває здатності регулювати активність
Са2+-залежних ферментів. Активація кінази фосфорилази і каль-
модулінзалежних протеїнкіназ приводить до фосфорилювання
глікогенфосфорилази в і перетворення її в активну форму а, а та-
кож глікогенсинтази, що переводить її в неактивний стан.
Отже, функціонування молекулярного механізму, який забез-
печує координований синтез і розпад глікогену, базується на ре-
акціях фосфорилювання-дефосфорилювання залишків серину в
активних центрах ферментів обміну глікогену. В організмах ви-
щих тварин і людини цей механізм контролюється нейрогумора-
льною регуляторною системою.
Глюкагон викликає прискорення фосфоролізу глікогену в печін-
ці й не впливає на його розщеплення у м'язах. Стресовий гормон
адреналін стимулює фосфороліз глікогену та блокує його синтез у
печінці, скелетних м'язах і міокарді. Регуляція метаболізму глікоге-
ну в м'язах забезпечується молекулярними механізмами двох ти-
пів: ковалентною модифікацією та алостеричною модуляцією.
630
Дефіцит інсуліну в організмі приводить до розвитку системно-

го захворювання – цукрового діабету, який характеризується
послабленням біосинтезу й депонування глікогену в тканинах,
активацією фосфоролізу глікогену в печінці та скелетних м'язах,
підвищенням мобілізації жирних кислот в адипоцитах і розщеп-
лення тканинних білків. Високий ступінь глікозилювання білків,
зокрема гемоглобіну, що спостерігається при розвитку цього за-
хворювання, веде до порушення їхніх функцій. Тому основними
характерними симптомами цукрового діабету є гіперглюкоземія,
азотемія, гіперліпідемія, що є наслідком системних порушень
метаболізму вуглеводів, білків, ліпідів в організмі хворих.
Спадкові порушення обміну глікогену – глікогенози – зумовлені
відсутністю або нестачею деяких ферментів, що беруть участь у
реакціях його синтезу або розпаду. Так, відсутність глюкозо-6-
фосфатази в печінці приводить до накопичення надзвичайно
великої кількості глікогену (хвороба Гірке) на фоні вираженої гіпо-
глікемії, що спостерігається в постабсорбтивний період. При де-
яких глікогенозах у тканинах хворих синтезуються аномальні за
структурою глікогени як з редукованими боковими гілками вна-
слідок відсутності аміло-1,6-глюкозидази (хвороба Корі), так і з до-
вгими малорозгалуженими ланцюгами у разі нестачі аміло-1,4-
1,6-трансглікозилази (хвороба Андерсена).
Глікогенози, пов'язані з нестачею глікогенсинтази в печінці хво-
рих (хвороба Льюїса), приводять до значного зменшення вмісту гліко-
гену в органі, що супроводжується тривалою гіперглікемією в абсор-
бтивний період і гіпоглікемією в постабсорбтивний проміжок часу.
За відсутності фосфорилазної активності в м'язах (синдром Мак-
Ардля) хворі не здатні виконувати інтенсивну фізичну роботу через
нестерпні м'язові судоми. Деякі глікогенози мають більш серйозні
симптоми, що приводять до тяжких наслідків (наприклад, хвороба
Гірке) і навіть до летального кінця в ранньому віці (хвороба Помпе –
відсутність лізосомної -1,4-глюкозидази; хвороба Андерсена).
12.1.3. Гліколіз
Основними шляхами розщеплення глюкози є гліколіз, пентозо-
фосфатний і фосфокетолазний шляхи.
Гліколіз – це послідовність ферментативних реакцій розщеп-
лення глюкози та інших субстратів до пірувату або лактату, що
супроводжується біосинтезом АТФ. Цей катаболічний процес
відкрито в першій половині минулого століття завдяки працям
Г. Ембдена, О. Мейергофа, Я. Парнаса, тому його друга назва –
631
Біохімія
шлях Ембдена – Мейергофа – Парнаса. Гліколіз вважається

центральним шляхом катаболізму вуглеводів, що наявний у клі-
тинах тварин, рослин і більшості мікроорганізмів. Залежно від
умов існування клітини здатні розщеплювати вуглеводи до піру-
вату (аеробний гліколіз) або до лактату, пропіонату, бутирату,
етанолу, гліцеролу тощо (анаеробний гліколіз).
Анаеробне розщеплення цукрів для отримання метаболічної
енергії, яке здійснюється анаеробними організмами, називається
бродінням. Залежно від кінцевого продукту процесу можливе
молочнокисле, пропіоновокисле, маслянокисле, спиртове та інше
бродіння. Анаеробний гліколіз має місце також у деяких ткани-
нах аеробних організмів, зокрема в еритроцитах, сітківці ока,
мозковому шарі нирок та скелетному м'язі, що інтенсивно ско-
рочуються, та інших клітинах тварин, які постійно або тимчасо-
во перебувають в умовах гіпоксії.
В аеробних умовах у переважній більшості клітин гліколіз є
першим етапом повного окиснення вуглеводів до кінцевих мета-
болітів – молекул СО2 і Н2О. У самому процесі гліколітичного
розщеплення глюкози та інших субстратів, який відбувається в
цитоплазмі, можна виділити дві стадії:
 активація молекул субстрату (підготовча стадія);
 стадія накопичування енергії.
У реакціях першої стадії молекули субстратів активуються
шляхом фосфорилювання і перетворюються в один загальний
проміжний метаболіт – гліцеральдегід-3-фосфат. На другій стадії
молекули гліцеральдегід-3-фосфату окиснюються до пірувату, що
супроводжується акумулюванням частини енергії окиснення в
молекулах АТФ і НАДН (рис. 12.6).
У ферментативних реакціях першої стадії гліколізу молекули
глюкози послідовно фосфорилюються за рахунок АТФ. Спочатку
за дії гексокінази в шостому тетраедрі, а після перетворення
глюкозо-6-фосфату фосфогексоізомеразою на фруктозо-6-фос-
фат за участю фосфофруктокінази фосфорилюється в першому
тетраедрі молекули з утворенням фруктозо-1,6-дифосфату:
кіназа ізомераза кіназа
глюкоза глюкозо-6- фруктозо-6- фруктозо-1,6-

фосфат фосфат дифосфат
632
глюкоза (1)
АТФ глікоген, крохмаль
1
АДФ
глюкозо-6-фосфат (1) галактоза
2
фруктозо-6-фосфат (1) фруктоза, маноза

АТФ
3
АДФ
фруктозо-1,6-дифосфат (1) гліцерол
4
4
5
гліцеральдегід-3-фосфат (2) дигідроксіацетонфосфат (1)
2 Р 2НАД+
6
2НАДН + 2Н+
1,3-дифосфогліцерат (2)
2АДФ
7
2АТФ
3-фосфогліцерат (2)
2-фосфогліцерат (2)
2Н2О
9
фосфоенолпіруват (2)
2АДФ
10
2АТФ 2НАДН + 2Н+ 2НАД+
піруват (2) 11
лактат (2)
Рис. 12.6. Гліколітичний шлях розщеплення глюкози
та інших субстратів гліколізу:
1 – гексокіназа; 2 – фосфогексоізомераза; 3 – фосфофруктокіназа;
4 – альдолаза; 5 – тріозофосфатізомераза; 6 – гліцеральдегідфосфатдегідро-
геназа; 7 – фосфогліцераткіназа; 8 – фосфогліцеромутаза; 9 – енолаза;
10 – піруваткіназа; 11 – лактатдегідрогеназа. У дужках праворуч від назв
метаболітів гліколізу вказано кількість молекул, які беруть участь у реакції
Обидві реакції фосфорилювання за фізіологічних умов є не-

оборотними. Закінчується підготовча стадія гліколізу розщеп-
ленням фруктозо-1,6-дифосфату альдолазою на гліцеральдегід-3-
фосфат і дигідроксіацетонфосфат. І хоча у стані динамічної рів-
633
Біохімія
новаги цієї оборотної реакції частка дигідроксіацетонфосфату

становить 95 %, він швидко перетворюється за дії тріофосфаті-
зомерази на гліцеральдегід-3-фосфат, оскільки подальших пере-
творень у наступних реакціях гліколізу зазнають лише молекули
гліцеральдегід-3-фосфату:
фруктозо-1,6-дифосфат
альдолаза
ізомераза
гліцеральдегід- дигідроксіацетон-
3-фосфат фосфат
Молекули інших гексоз – манози, фруктози й галактози також
залучаються в гліколіз на цій стадії шляхом їхнього фосфорилю-
вання й подальшого перетворення на гліцеральдегід-3-фосфат.
У клітинах скелетних м'язів, нирок, кишечнику та інших пе-
риферійних тканин фруктоза і маноза фосфорилюються за учас-
тю гексокінази по вуглецю-6 з утворенням фруктозо-6-фосфату й
манозо-6-фосфату, який перетворюється фосфоманозоізомера-
зою також на фруктозо-6-фосфат:
D-фруктоза D-маноза
гексокіназа
ізомераза
D-фруктозо-6-фосфат D-маноза-6-фосфат
634
У печінці хребетних фруктоза фосфорилюється фруктокіна-

зою по вуглецю-1. Утворений фруктозо-1-фосфат далі розщеп-
люється альдолазою на дигідроксіацетонфосфат і гліцеральдегід,
який за дії гліцеральдегідфосфокінази фосфорилюється в пер-
винній спиртовій групі з утворенням гліцеральдегід-3-фосфату:
дигідроксі-
ацетонфосфат
кіназа альдолаза
D-фруктоза D-фруктозофосфат
кіназа
D-гліцеральдегід D-гліцераль-
дегід-3-фосфат
D-Галактоза залучається до гліколізу довшим за інші гексози
шляхом. Спочатку галактокіназа фосфорилює її в галактозо-1-
фосфат, який далі в обмінній реакції з уридиндифосфатглюко-
зою (УДФГ), що каталізується галактозофосфатуридилтранс-
феразою утворює глюкозо-1-фосфат і уридиндифосфатгалактозу
(УДФГал). У наступній реакції залишок галактози в УДФГал пере-
будовується УДФ-глюкозо-4-епімеразою на глюкозильний зали-
шок УДФГ, яка може взаємодіяти з іншою молекулою галактозо-
1-фосфату або розщеплюватися під впливом УДФ-глюкозопі-
рофосфорилази на глюкозо-1-фосфат і УТФ. Молекули глюкозо-1-
фосфату, утворенні в цих реакціях, перетворюються за участю
фосфоглюкомутази на глюкозо-6-фосфат:
УДФГал УДФГ
кіназа трансфераза епімераза
D-галактоза D-галактозо-1-фосфат
пірофосфорилаза
мутаза
D-глюкозо-6-фосфат D-глюкозо-1-фосфат
Крім гексоз субстратом гліколізу може бути і гліцерол – один із
продуктів ферментативного гідролізу триацилгліцеролів ендо-
635
Біохімія
генного та екзогенного походження. Перетворення гліцеролу в

проміжний метаболіт гліколізу – дигідроксіацетонфосфат здійс-
нюється головним чином у печінці за участю двох ферментів:
гліцеролкінази і гліцерофосфатдегідрогенази, які послідовно фо-
сфорилюють і окиснюють гліцерол:
кіназа дегідрогеназа
гліцерол гліцерол-3-фосфат дигідроксіацетонфосфат

Отже, молекули субстратів гліколізу в реакціях підготовчої стадії
трансформуються в єдиний метаболіт – гліцеральдегід-3-фосфат
і супроводжуються ці зміни витрачанням двох молекул АТФ на
активацію молекули гексози або однієї фосфатної групи АТФ на
фосфорилювання молекули гліцеролу.
У реакціях другої стадії гліколізу альдегідна група гліцеральде-
гід-3-фосфату окиснюється НАД-залежною гліцеральдегідфосфат-
дегідрогеназою. Енергія окиснення, яка спочатку акумулюється
в макроергічному фосфоефірному зв'язку при атомі вуглецю-1 мо-
лекули 1,3-дифосфосфогліцерату, з високоенергетичною фосфат-
ною групою переноситься фосфогліцераткіназою на молекулу АДФ
з утворенням першої молекули АТФ і 3-фосфогліцерату:
Mg2+
дегідрогеназа кіназа
Фн
гліцеральдегід-3- 1,3-дифосфо- 3-фосфо-

фосфат гліцерат гліцерат
Обидві ці спряжені оборотні реакції гліколізу називаються ре-

акцією субстратного фосфорилювання (або фосфорилювання на
рівні субстрату), коли фосфорилювання молекули АДФ здійсню-
ється за рахунок енергії, котра вивільняється при окисненні пе-
вного субстрату (гліцеральдегід-3-фосфату).
У наступних оборотних реакціях фосфатна група в молекулі
3-фосфогліцерату за допомогою фосфогліцеромутази мігрує до
вуглецю-2 з утворенням 2-фосфогліцерату. Подальша дегідрата-
ція 2-фосфогліцерату за дії енолази приводить до внутрішньомо-
лекулярного перерозподілу енергії з утворенням макроергічного
фосфоефірного зв'язку молекули фосфоенолпірувату:
636
енолаза
гліцеромутаза
3-фосфо- 2-фосфо- фосфоенол-

гліцерат гліцерат піруват
Перенесення піруваткіназою цієї високоенергетичної фосфатної

групи від фосфоенолпірувату на АДФ зумовлює утворення другої
молекули АТФ і енольної форми пірувату, яка спонтанно трансфор-
мується в кетоформу, котра домінує за фізіологічних значень рН:
Mg2+
кіназа
фосфоенол- енолпіруват кетопіруват

піруват
Значна втрата стандартної вільної енергії молекули субстрату в
піруваткіназній реакції (ΔG0'= –31,4 кДж/моль) забезпечує субстра-
тне фосфорилювання молекули АДФ і необоротність цієї реакції.
Сумарне рівняння перетворення глюкози в піруват
глюкоза + 2АТФ + 2НАД+ + 2ФН + 4АДФ 
 2піруват + 2АДФ + 2НАДН + 2Н+ + 4АТФ + 2Н2О
після деяких скорочень в обох частинах виглядає наступним чином:
глюкоза + 2НАД+ + 2ФН + 2АДФ 
 2піруват + 2НАДН + 2Н+ + 2АТФ + 2Н2О
Отже, у разі гліколітичного перетворення молекули глюкози на
дві молекули пірувату утворюються дві молекули АТФ і дві моле-
кули НАДН. НАДН, що генерується у гліцеральдегідфосфатдегід-
рогеназній реакції, в аеробних умовах переносить відновні екві-
валенти на електронтранспортувальну систему мітохондрій, а в
анаеробному середовищі (або при гіпоксії) бере участь у віднов-
ленні пірувату.
Подальша доля пірувату – одного з головних проміжних мета-
болітів – залежить у першу чергу від умов існування клітин та
їхнього енергетичного потенціалу.
У деяких клітинах тварин (наприклад, у клітинах скелетних
м'язів, що інтенсивно скорочуються) в умовах розвитку значної
637
Біохімія
гіпоксії, а також у молочнокислих бактерій піруват відновлюєть-

ся за дії лактатдегідрогенази до лактату:
піруват лактат
Молекули НАД , що регенеруються в цій реакції, залучаються
+
до гліцеральдегідфосфатдегідрогеназної реакції. Після віднов-

лення в ній до НАДН, вони реокиснюються в лактатдегідрогена-
зній реакції (рис. 12.6).
Існування гліколітичного оксидоредуктазного циклу зумовлює
можливість перебігу гліколізу в анаеробних умовах, де органічні
сполуки діють як донори і як акцептори гідрид-іонів (Н–). Тому
в сумарному рівнянні анаеробного гліколізу немає ознак окисно-
відновних етапів:
С6Н12О6  2Фн  2АДФ  2С3Н6О3  2АТФ  2Н2О
гексоза молочна
кислота
Таким чином, анаеробне розщеплення молекули глюкози на дві
молекули лактату супроводжується біосинтезом (у реакціях суб-
стратного фосфорилювання) чотирьох молекул АТФ. За винятком
двох молекул АТФ, витрачених на фосфорилювання глюкози і
фруктозо-6-фосфату, добуток становить тільки дві молекули АТФ.
У стандартних умовах в ендергонічній реакції
2АДФ  2Фн  2АТФ  2Н2О
зміна стандартної вільної енергії ΔG0' = 61,2 кДж/моль; в екзер-
гонічному процесі перетворення глюкози на молочну кислоту
С6Н12О6  2С3Н6 О3
ΔG0' дорівнює –196,9 кДж/моль. Отже ефективність гліколізу за
стандартних умов становить [(61,2/196,9)·100%] ≈ 31%. Але в
клітинах за фізіологічних концентрацій глюкози, лактату, АТФ,
АДФ і неорганічного фосфату ефективність акумулювання у фо-
сфоефірних зв'язках молекули АТФ звільненої в ході гліколізу ві-
льної енергії, є вдвічі більшою (>60 %).
Утворення лактату за нормальних умов життєдіяльності спосте-
рігається також у клітинах шлунково-кишкового тракту, мозку та
в еритроцитах. Енергетика останніх за відсутності мітохондрій
практично забезпечується гліколізом навіть в аеробних умовах.
638
У клітинах різних тканин лактатдегідрогеназа (ЛДГ), яка є олі-

гомерним білком з молекулярною масою 134 кДа, представлена
п'ятьма ізоферментними формами – тетрамерами, утвореними різ-
ними комбінаціями двох поліпептидних субодиниць Н і М. Так,
у клітинах міокарда фермент представлений ізоформою ЛДГ1,
складеною чотирма Н-доменами (Н4), яка виявляє більшу спорід-
неність до лактату, сприяючи його повному окисненню в мітохон-
дріях серцевого м'яза. Натомість ізофермент ЛДГ5, локалізований
у клітинах скелетних м'язів, є тетрамером (М4), що вміщує лише
М-поліпептидні ланцюги. Цей ізофермент має більшу спорідненість
до пірувату і швидко відновлює його до лактату, котрий з кров'ю
потрапляє до печінки, де реокиснюється в піруват під дією ізофе-
рменту ЛДГ3 печінки, що вміщує одну Н- і три М-субодиниці
(НМ3). Отже, домінуючий напрямок лактатдегідрогеназної реакції
залежить від локалізації в клітинах різних ізоформ ферменту з різ-
ною субстратною специфічністю. При пошкодженні тканин вміст
ферменту в крові зростає і це дає можливість визначати наявність
і ступінь ураження органів, зокрема міокарда, за оцінкою ізофер-
ментного спектра лактатдегідрогенази.
Бродіння. У клітинах деяких мікроорганізмів (зокрема, дріжд-
жів) піруват, що утворюється в процесі анаеробного гліколізу, за
відсутності ферменту лактатдегідрогенази відновлюється в ета-
нол. У цих клітинах замість лактатдегідрогеназної реакції прохо-
дять дві спряжені ферментативні реакції, в яких піруват спочат-
ку за участю піруватдекарбоксилази необоротно перетворюється
в ацетальдегід, а останній відновлюється алкогольдегідрогеназою
до етанолу:
декарбоксилаза дегідрогеназа
піруват ацетальдегід етанол

Донором відновних еквівалентів в другій реакції слугує
НАДН, що був генерований у гліцеральдегідфосфатдегідро-
геназній реакції гліколізу (рис. 12.6).
Продукти спиртового бродіння етанол і СО2 є кінцевими про-
дуктами катаболізму цукрів у цих мікроорганізмів і тому виді-
639
Біохімія
ляються в навколишнє середовище. Сумарне рівняння спиртово-

го бродіння має такий вигляд:
С6H12O6  2АДФ  2Фн  2C2H5 OH  2СО2  2АТФ  2Н2О
(G 01  156,9 кДж/моль).
Таким чином, ферментативне розщеплення глюкози та інших
субстратів в анаеробних умовах до лактату або етанолу, хоча й
включає окисно-відновні реакції, але зміни ступеня окиснення
вуглецю в сумарних реакціях молочнокислого та спиртового
бродіння немає. Іншими словами, перетворення молекул глюкози
в молекули лактату або етанолу та СО2, що супроводжується зві-
льненням і акумулюванням частини вільної енергії молекули
глюкози у фосфатних групах молекул АТФ, здійснюється без оки-
снення атомів вуглецю в молекулах кінцевих продуктів анаероб-
ного гліколізу. Незважаючи на невеликий енергетичний вихід
(~ 7 % від загальної вільної енергії молекули глюкози), анаероб-
ний гліколіз відносять до унікального за ефективністю процесу
серед відомих катаболічних перетворень речовин, заснованих
майже виключно на окисненні органічного субстрату, оскільки
він дозволяє клітинам синтезувати АТФ в анаеробних умовах.
Регуляція гліколізу. Швидкість перебігу гліколізу визначається
насамперед енергетичним потенціалом клітин, а також доступніс-
тю субстратів. Включення глюкози, інших гексоз і глікогену в глі-
коліз (глікогеноліз) регулюється в основному активністю гексокінази
та глікогенфосфорилази, котрі каталізують перші етапи гліколізу та
глікогенолізу відповідно. Як відомо, активність цих ферментів кон-
тролюється механізмами алостеричної модуляції та ковалентної
модифікації: гексокіназа скелетних м'язів алостерично гальмується
власним продуктом – глюкозо-6-фосфатом і АТФ, а активність
глікогенфосфорилази може контролюватися і алостеричним моду-
ляторами (АТФ і АМФ), і шляхом фосфорилювання-дефосфори-
лювання залишків серину в активних центрах ферменту.
Як правило, необоротні реакції метаболічних шляхів каталі-
зуються регуляторними ферментами. У гліколізі такими є три
кіназні реакції. Крім гексокінази в регуляції швидкості гліколізу
беруть участь також фосфофруктокіназа й піруваткіназа, алос-
теричними модуляторами для якої слугують АТФ, ацетил-КоА,
жирні кислоти, фруктозо-1,6-дифосфат.
Фосфофруктокіназа, яка вважається ключовим регулятор-
ним ферментом гліколізу в скелетних м'язах, відрізняється від
інших кіназ цього шляху складністю будови та регуляції актив-
ності. Фермент має декілька алостеричних центрів, розташова-
них на чотирьох субодиницях. Його алостеричними інгібіторами
640
є АТФ, цитрат, жирні кислоти. Тому в стані спокою у м'язах при

високому енергетичному потенціалі (високому співвідношенні
АТФ/АМФ) і високої концентрації цитрату й жирних кислот, ак-
тивність ферменту є мінімальною. Інгібуючий вплив АТФ, цитра-
ту й жирних кислот знімається з підвищенням концентрації
продуктів гідролізу АТФ – АДФ і, особливо, АМФ, що має місце
під час активного скорочення скелетних м'язів.
В інших органах і тканинах, зокрема в печінці, мозку, нирках
тощо, головним алостеричним регулятором гліколізу є фруктозо-
2,6-дифосфат, який одночасно може активувати фосфофрукто-
кіназу і гальмувати активність фруктозо-1,6-дифосфатази –
регуляторного ферменту глюконеогенезу.
Концентрація фруктозо-2,6-дифосфату в клітинах контролюєть-
ся біфункціональним ферментом 6-фосфофрукто-2-кіназо/фрук-
тозо-2,6-дифосфатазою, що каталізує реакції синтезу й дефосфо-
рилювання фруктозо-2,6-дифосфату:
кіназа
фосфатаза
фруктозо-6-фосфат фруктозо-2,6-дифосфат
Активуючий ефект фруктозо-2,6-дифосфату на фосфофрук-
токіназу знімається дефосфорилюванням фруктозо-2,6-дифос-
фату. Важливість регуляторної ролі фруктозо-2,6-дифосфату
в гліколізі підтверджується тим фактом, що регуляція внутріш-
ньоклітинного вмісту цього метаболіту здійснюється на рівні ін-
дукції альтернативних ізоформ ферменту з кіназною або фосфа-
тазною активністю.
Отже, швидкість гліколізу контролюється його регуляторними
ферментами-кіназами, що каталізують лімітуючі етапи процесу.
Активність гексокінази, фосфофруктокінази й піруваткінази
модулюється алостерично: активаторами (АМФ, АДФ, фруктозо-
1,6- і -2,6,-дифосфатами) та інгібіторами (глюкозо-6-фосфатом,
АТФ, цитратом, жирними кислотами, ацетил-КоА та ін.).
Домінування того чи іншого типу модуляторів залежить голо-
вним чином від енергетичного потенціалу клітин (АТФ/АМФ),
а також від забезпеченості проміжними метаболітами (цитрат,
ацетил-КоА, глюкозо-6-фосфат тощо) для використання в біоси-
нтетичних реакціях.
641
Біохімія
Необхідно відмітити, що в умовах оксигенації тканин спосте-

рігається глибоке гальмування анаеробного гліколізу, яке нази-
вається ефектом Пастера. Це явище пов'язано з активацією
клітинного дихання, тобто процесом повного окиснення пірувату
в циклі трикарбонових кислот.
В еритроцитах ссавців разом із гліколітичним перетворенням
глюкози має місце дифосфогліцератний цикл (рис. 12.7), в якому
утворюється 2,3-дифосфогліцерат, котрий відіграє важливу роль
у регуляції транспорту кисню гемоглобіном. Ця сполука може
синтезуватися двома шляхами (шунт Рапопорта): ізомеризацією
1,3-дифосфогліцерату за участю дифосфогліцератмутази та
фосфорилюванням 3-фосфогліцерату за дії фосфогліцераткіна-
зи. На другому шляху проходить і оборотна реакція, яка каталі-
зується фосфогліцератфосфатазою.
глюкоза
як при
гліколізі
1
1,3-дифосфогліцерат 2,3-дифосфогліцерат
АДФ
АТФ 2 Фн
3-фосфогліцерат 3
як при
гліколізі
піруват
Рис. 12.7. Утворення 2,3-дифосфогліцерату при перетворенні глюкози:
1 – дифосфогліцератмутаза; 2 – фосфогліцераткіназа;
3 – фосфогліцератфосфатаза
Присутність 2,3-дифосфогліцерату в еритроцитах знижує спо-

рідненість гемоглобіну до кисню. Це сприяє дисоціації кисню з
оксигемоглобіну й поглинання його тканинами.
Окисне декарбоксилювання пірувату. Основним енергоз-
начимим перетворенням пірувату в аеробних умовах є його оки-
сне декарбоксилювання з утворенням ацетил-КоА – вихідної спо-
луки циклу трикарбонових кислот (ЦТК):
CH3 -CO-COOH  HS-KoA CH 3 -CO-S-KoA  CO2
піруват ацетил–КоА
642
Цей процес здійснюється в клітинах еукаріотів у мітохондріях,

куди піруват потрапляє з цитоплазми за допомогою специфічно-
го переносника.
Одночасне декарбоксилювання і дегідрування пірувату каталі-
зується мультиензимним піруватдегідрогеназним комплексом, ло-
калізованим у матриксі мітохондрій рослин і тварин або прикріп-
леним до клітинної стінки у мікроорганізмів. Центральним у ком-
плексі, який складається із трьох ферментів і п'яти коферментів,
є фермент дигідроліпоатацетилтрансфераза, з яким асоційовані
молекули піруватдегідрогенази і дигідроліпоатдегідрогенази.
На першому етапі (1) процесу піруватдегідрогеназа [Е1] ката-
лізує відщеплення карбоксилу від молекули пірувату й перене-
сення гідроксіетильного залишку на кофермент тіамінпірофос-
фат (ТПФ) з утворенням гідроксіетил-ТПФ (рис. 12.8). Наступне
дегідрування гідроксіетил-ТПФ і перенесення атомів водню та аце-
тилу на простетичні групи центрального ферменту комплексу (2)
також відбувається за участю піруватдегідрогенази.
E1–ТПФ СН3 – СО – СООН
1
СО2
E1 – ТПФ – СНОН – СН3
2
НАД+ Е3 – ФАД Е2 S S
Е2 SН S–CO–CH3
5 4
3
НАДН+Н Е3 – ФАДН2 KoA – SH
Е2 SH SH
CH3 – CO – S – KoA
ацетил–КоА
ДЛМ
ЦТК
Рис. 12.8. Етапи окисного декарбоксилювання пірувату,
який каталізується ферментами піруватдегідрогеназного комплексу
Ліпоатамідні простетичні групи дигідроліпоатацетилтрансфе-

рази [Е2], які утворюються в результаті приєднання карбоксильних
груп молекул ліпоєвої кислоти до аміногруп специфічних залишків
лізину в активних центрах ферменту, виконують у цьому комплек-
сі роль переносників ацетильних груп і атомів водню між просте-
тичними групами двох інших ферментів комплексу (рис. 12.8).
Приєднання атомів водню та ацетильної групи до окисненої
(дисульфідної) форми ліпоатамідних груп дигідроліпоатацетилт-
рансферази супроводжується утворенням відновленої ацетильова-
ної форми ліпоатамідних груп ферменту. Далі ацетильна похідна
643
Біохімія
дигідроліпоатацетилтрансферази взаємодіє з вільним КоА-SH (3)

з утворенням молекули ацетил-КоА і повністю відновленої (дитіоло-
вої) форми простетичних груп. На наступному етапі (4) дитіолові
ліпоатамідні групи ферменту [Е2] окиснюються дигідроліпоатдегід-
рогеназою [Е3] з утворенням вихідної дисульфідної форми просте-
тичних груп дигідроліпоатацетилтрансферази. Атоми водню, ко-
трі відщеплюються дигідроліпоатдегідрогеназою, спочатку перено-
сяться на її кофермент ФАД, після чого, на завершальному етапі
(5), передаються від ФАДН2 на молекулу НАД+. Відновлений НАДН
спрямовує атоми водню на дихальний ланцюг (ДЛМ), розташова-
ний на внутрішній мембрані мітохондрій. Молекула ацетил-КоА,
що утворилася з пірувату в реакціях піруватдегідрогеназного ком-
плексу, може або окиснюватися в циклі трикарбонових кислот
у матриксі мітохондрій, або транслокуватися (у формі цитрату)
у цитоплазму для участі в біосинтезі вищих жирних кислот, холес-
теролу, кетонових тіл тощо.
Процес окисного декарбоксилювання пірувату, що є необорот-
ним у клітинах тварин, регулюється механізмами ковалентної мо-
дифікації та алостеричної модуляції. За високої концентрації у тка-
нинах АТФ, ацетил-КоА і проміжних продуктів ЦТК активується
один із двох регуляторних ферментів піруватдегідрогеназного ком-
плексу – кіназа піруватдегідрогенази, яка інгібує активність піру-
ватдегідрогенази шляхом фосфорилювання залишків серину в її
активному центрі. Інгібуючий ефект фосфорилювання серину зні-
мається його дефосфорилюванням за дії другого регуляторного
ферменту комплексу – фосфатази фосфопіруватдегідрогенази, що
стимулюється підвищенням концентрації іонів Са2+, яке зазвичай
сигналізує про зниження відношення АТФ/АМФ у клітинах.
Швидкість окисного декарбоксилювання пірувату регулюється
також механізмом алостеричної модуляції. Молекули ацетил-КоА і
НАДН, котрі утворюються в мітохондріях при окисненні пірувату
й вищих жирних кислот, є алостеричними інгібіторами піруват-
дегідрогеназної реакції. Тому в абсорбтивний період або під час
іммобілізації жирних кислот із жирових депо клітин спостеріга-
ється гальмування процесу перетворення пірувату в ацетил-КоА.
12.1.4. Пентозофосфатний шлях окиснення вуглеводів

Пентозофосфатний шлях (або гексозомонофосфатний шунт) –
це шлях прямого окиснення глюкозо-6-фосфату з утворенням
проміжного метаболіту – рибулозо-5-фосфату, який у наступному
644
циклі реакцій взаємоперетворень фосфат-цукрів знову зміню-

ється на глюкозо-6-фосфат.
Біохімічне значення цього шляху альтернативного катаболізму
глюкози полягає в утворенні відновних еквівалентів у формі
НАДФН і пентозофосфатів, які, залежно від потреб клітин, можуть
бути використані для синтезу нуклеотидів (рибозо-5-фосфат) або
трансформуються в гліцеральдегід-3-фосфат і фруктозо-6-фосфат і
включаються у гліколіз. Ферменти, що каталізують реакції пенто-
зофосфатного шляху окиснення глюкози, як і ферменти реакцій її
гліколітичного розщеплення, локалізовані в цитоплазмі клітини.
На шляху пентозофосфатного окиснення (рис. 12.9) активо-
вана молекула глюкози – глюкозо-6-фосфат – спочатку окисню-
ється глюкозо-6-фосфатдегідрогеназою з утворенням 6-фосфо-
глюконо-δ-лактону:
глюкозо-6-фосфат 6-фосфоглюконо-δ-лактон
Далі 6-фосфоглюконолактон гідратується за участю лактонази
до 6-фосфоглюконату, який під впливом 6-фосфоглюконатдегід-
рогенази (декарбоксилювальної) зазнає одночасного дегідрування та
декарбоксилювання й перетворюється в D-рибулозо-5-фосфат:
СО2
лактоназа дегідрогеназа
6-фосфоглюконолактон 6-фосфоглюконат рибулозо-5-фосфат

Акцепторами атомів водню як у першій, так і в другій реакціях
дегідрування слугують молекули коферменту НАДФ+.
645
Біохімія
глюкозо-6-фосфат (3)
3НАДФ+
1
3НАДФН + 3Н+
6-фосфоглюконолактон (3)
3Н2O
2
6-фосфоглюконат (3)
3НАДФ+
3
3СО2 3НАДФН + 3Н+
рибулозо-5-фосфат (3)
4
5 5
рибозо-5-фосфат
ксилулозо-5-фосфат ксилулозо-5-фосфат
6
гліцеральдегід-3-фосфат
седогептулозо-7-фосфат
7
еритрозо-4-фосфат (1)
6
дигідро- 9
ксіацетон- гліцераль- фруктозо-6- фруктозо-6-
фосфат дегід-3-фосфат -фосфат -фосфат
10 як при 8 8
гліколізі
піруват (1)
Фн 9
Н2О
фруктозо-1,6-дифосфат фруктозо-6-фосфат
11
Рис. 12.9. Пентозофосфатний шлях розщеплення глюкози:

1 – глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа; 2 – глюконолактоназа; 3 – 6-фосфо-
глюконатдегідрогеназа (декарбоксилювальна); 4 – фосфопентоізомераза;
5 – рибулозофосфатепімераза; 6 – транскетолаза; 7 – трансальдолаза;
8 – глюкозофосфатізомераза; 9 – тріозофосфатізомераза; 10 – альдолаза;
11 – фруктозодифосфатаза. У дужках праворуч вказано кількість молекул,
які беруть участь у реакціях окисної фази
Утворений рибулозо-5-фосфат у двох альтернативних реакціях

може або ізомеризуватися за участю фосфопентоізомерази (рибо-
зо-5-фосфаткетоізомерази) у рибозо-5-фосфат, або за дії рибуло-
зофосфатепімерази перетворюватися у ксилулозо-5-фосфат:
646
ізомераза епімераза
D-рибозо-5-фосфат D-рибулозо-5-фосфат D-ксилулозо-5-фосфат

У більшості клітин з утворенням цих фосфопентоз, які зазвичай
перебувають у стані динамічної рівноваги, пентозофосфатний
шлях завершується. Відповідно до сумарного рівняння процесу
глюкозо-6-фосфат  2НАДФ  Н2О  рибозо-5-фосфат 
СО2  2НАДФН  2Н
окиснення однієї молекули глюкозо-6-фосфату супроводжується
регенерацією двох молекул цитоплазматичного відновника НАДФН,
а також утворенням рибозо-5-фосфату – проміжного продукту ме-
таболізму вуглеводів, який може бути використаний як в анаболіч-
них процесах (біосинтезі нуклеотидів і нуклеїнових кислот), так і в
катаболічних реакціях пентозофосфатного шляху та гліколізу.
При активації відновних процесів у тканинах і, відповідно,
збільшенні потреби в НАДФН, утворені в окисній стадії пентозо-
фосфатного шляху пентозофосфати у оборотних реакціях насту-
пної стадії перетворюються у глюкозо-6-фосфат, який знову пе-
ретворюється у фосфопентозу, підтримуючи обертання гексозо-
монофосфатного шунта.
Оборотні перетворення пентоз відбуваються в разі сумісної
дії двох ензимів – транскетолази і трансальдолази, які каталі-
зують перенесення дво- та трикарбонових фрагментів молекул
між пентозофосфатами (рис. 12.9).
Спочатку транскетолаза (за участю коферменту тіамінпірофо-
сфату) каталізує перенесення глікольальдегідної групи від ксилуло-
зо-5-фосфату на рибозо-5-фосфат з утворенням кетогептози D-се-
догептулозо-7-фосфату й альдотріози D-гліцеральдегід-3-фосфату.
Далі трансальдолаза каталізує перенесення трикарбонового фраг-
мента – дигідроксіацетону – від молекули седогептулозо-7-фосфату
на гліцеральдегід-3-фосфат. У результаті гліцеральдегід-3-фосфат
трансформується у фруктозо-6-фосфат:
647
Біохімія
транс- транс-
кетолаза альдолаза
D-гліцеральдегід-
3-фосфат
D-ксилулозо- D-рибозо- D-седогептулозо- D-фруктозо-
5-фосфат 5-фосфат 7-фосфат 6-фосфат
транс-
кетолаза
D-гліцеральдегід-
3-фосфат
D-ксилулозо- D-еритрозо- D-фруктозо-
5-фосфат 4-фосфат 6-фосфат
Чотирикарбоновий залишок молекули седогептулозо-7-фос-
фату у вигляді еритрозо-4-фосфату в наступній транскетолазній
реакції взаємодіє з другою молекулою ксилулозо-5-фосфату й
перетворюється у фруктозо-6-фосфат.
Другий продукт транскетолазної реакції – гліцеральдегід-3-
фосфат за участю тріозофосфатізомерази може змінюватися на
дигідроксіацетофосфат, який в альдолазній реакції з гліцераль-
дегід-3-фосфатом утворює фруктозо-1,6-дифосфат. У випадку
послідовної дії ферментів фруктозодифосфатази та глюкозофо-
сфатізомерази фруктозо-1,6-дифосфат трансформується у глю-
козо-6-фосфат, який знову може окиснюватися в оксидоредук-
тазних реакціях пентозофосфатного шляху:
ізомераза
D-гліцеральдегід- дигідроксі-
3-фосфат ацетонфосфат
альдолаза
фруктозо-
дифосфатаза ізомераза
Н2О
Р
D-фруктозо- D-фруктозо- D-глюкозо-6-фосфат

1,6-дифосфат 6-фосфат
648
Ураховуючи той факт, що повне окиснення однієї молекули глю-

козо-6-фосфату здійснюється за шість обертів пентозофосфатного
шунту, сумарне рівняння процесу можна записати таким чином:
6 глюкозо-6-фосфат  12 НАДФ  5 глюкозо-6-фосфат  6СО2 
12 НАДФН  12Н  Фн.
Інтенсивність окиснення глюкозо-6-фосфату на пентозофос-
фатному шляху регулюється на першому етапі. Активність регу-
ляторного ферменту процесу глюкозо-6-фосфатдегідрогенази,
для якого НАДФН є інгібітором, контролюється в клітинах спів-
відношенням НАДФ+/НАДФН. Тому повне окиснення глюкозо-6-
фосфату на пентозофосфатному шляху відбувається тільки в
клітинах, де у відновних реакціях біосинтезів використовується
НАДФН як джерело відновних еквівалентів, зокрема при синтезі
жирних кислот, стероїдів, амінокислот (за участю глутаматдегід-
рогенази), відновленні глутатіону тощо. Ось чому пентозофосфа-
тний шлях активно проходить у печінці, жировій тканині, корі
надниркових залоз, щитоподібній залозі, сім'яниках, еритроци-
тах, молочних залозах у період лактації, де значна частина глю-
кози (до 30 %) окиснюється прямим шляхом. Однак пентозофо-
сфатний шлях малоактивний у нелактуючий період у молочній
залозі й зовсім непомітний у скелетних м'язах.
Завдяки продуктам транскетолазних, трансальдолазних і аль-
долазних реакцій – гліцеральдегід-3-фосфату, фруктозо-6-
фосфату і фруктозо-1,6-дифосфату, які є також проміжними
метаболітами гліколізу, пентозофосфатний шлях перетинається
з останнім у декількох місцях, що зумовлює можливість взаємо-
переходів і обміну проміжними метаболітами.
12.1.5. Фосфокетолазний шлях

Модифікацією пентозофосфатного шляху є фосфокетолазний
шлях, на якому проміжний метаболіт рибулозо-5-фосфат ізомери-
зується в ксилозо-5-фосфат, що в подальшому розщеплюється на
гліцеральдегід-3-фосфат і ацетилфосфат. Перша з цих сполук пе-
ретворюється в піруват, як при гліколізі, а друга – в ацетат із одно-
часним фосфорилюванням АДФ (тобто утворенням АТФ) або відно-
влюється до етанолу, як при спиртовому бродінні (рис. 12.10).
649
Біохімія
НАД(Ф)+
1
НАД(Ф)Н + Н+
6-фосфатглюконолактон
Н2О
2
6-фосфатглюконат
НАД(Ф)+
3
СО2
НАД(Ф)Н + Н+
рибулозо-5-фосфат
4
ксилозо-5-фосфат
5
гліцеральдегід-3-фосфат ацетилфосфат
АДФ
як при 6 КоА~SH АТФ
гліколізі Фн 9
ацетил-КоА
піруват ацетат
КоА~SH 7 НАДН + Н+
НАД+
як при
ацетальдегід спиртовому
НАДН + Н+ бродінні
8
НАД+
етанол
Рис. 12.10. Фосфокетолазний шлях розщеплення глюкозо-6-фосфату:
1 – глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа, 2 – глюконолактоназа,
3 – фосфоглюконатдегідрогеназа (декабоксилювальна), 4 – епімераза,
5 – фосфокетолаза, 6 – фосфотрансацетилаза, 7 – ацетальдегіддегідрогеназа,
8 – алкогольдегідрогеназа, 9 – ацетаткіназа
12.2. Глюконеогенез
Процес біосинтезу D-глюкози з невуглеводних попередників на-

зивається глюконеогенезом. Субстратами глюконеогенезу є лактат,
піруват, гліцерол, глюкогенні амінокислоти, проміжні метаболіти
циклу Кребса. Включення цих субстратів у метаболічний шлях
глюконеогенеза здійснюється через піруват, а також оксалоацетат
650
і дигідроксіацетонфосфат. Глюконеогенез відбувається головним

чином у печінці, а також незначною мірою в нирках, мозку, скеле-
тних м'язах, міокарді та слизовій оболонці кишечнику.
Головною метою глюконеогенезу є забезпечення нормального
рівня глюкози в крові під час тривалого голодування та інтенси-
вного фізичного навантаження.
У реакціях цього метаболічного шляху піруват перетворюється
у глюкозу, і хоча глюкогенез включає сім оборотних реакцій глі-
колізу, він не є поверненням гліколізу. У гліколітичному розщеп-
ленні глюкози є три етапи, на яких відбувається значне знижен-
ня вільної енергії субстрату. Тому ці реакції, що каталізуються
гексокіназою, фосфофруктокіназою і піруваткіназою, є практи-
чно необоротними. У глюконеогенезі замість цих необоротних
етапів гліколізу проходять також фактично необоротні реакції
з іншою стехіометрією і напрямком, і каталізуються вони інши-
ми ферментами (рис. 12.11).
Перший із цих етапів – перетворення пірувату у фосфоенолпі-
руват – відбувається в мітохондріях, де за дії піруваткарбокси-
лази піруват карбоксилюється з утворенням оксалоацетату.
У карбоксилюванні пірувату простетична група ферменту –
біотин – функціонує як переносник карбоксильної групи:
АТФ АДФ + Фн
Е-біотиніл + СО2 Е-біотиніл~СО2 + піруват Е-біотиніл + оксалоацетат

Реакція проходить у дві стадії. Карбоксильна група спочатку ак-
тивується за рахунок гідролізу молекули АТФ, а потім переноситься
на піруват. Піруваткарбоксилаза є регуляторним ферментом, ак-
тивність якого контролюється її алостеричним модулятором – аце-
тил-KoA. Оскільки зв'язування біотину з СО2 можливо тільки у при-
сутності ацетил-KoA, у разі відсутності останнього фермент прак-
тично неактивний. Продукт реакції оксалоацетат є також і промі-
жним метаболітом циклу Кребса, тому піруваткарбоксилазна реак-
ція є по суті анаплеротичною, тобто компенсуючою в разі потреби
нестачу субстратів для інших реакцій, наприклад циклу трикарбо-
нових кислот, або біосинтезу амінокислот.
Таким чином, у разі високого співвідношення АТФ/АДФ у мі-
тохондріях оксалоацетат бере участь у реакціях синтезу глюкози.
Якщо співвідношення АТФ/АДФ стає низьким, оксалоацетат
включається в цикл Кребса.
У процесі глюконеогенеза оксалоацетат оборотно перетворю-
ється в малат: спочатку відновлюється за участю НАД-залежної
651
Біохімія
мітохондріальної малатдегідрогенази, далі транслокується із мі-

тохондрії в цитоплазму за допомогою дикарбоксилатної транс-
портної системи, де реокиснюється цитоплазматичною формою
малатдегідрогенази:
(у мітохондрії)
мітохондрії) (у цитоплазмі)

ООС-СН2  СО СOО   НАДН  Н   ООС СН2СНОНСОО  НАД +
оксалоацетат малат
(у цитоплазмі)
глікопротеїни
інші моносахариди
дисахариди
глікоген глюкоза крові
глюкозо-6-фосфатаза
фруктозо-6-фосфат
фосфофруктодифосфатаза
фруктозо-1,6-дифосфат
гліцеральдегід- дігідроксі- гліцерол- гліцерол

3-фосфат ацетонфосфат 3-фосфат
1,3-дифосфогліцерат
3-фосфогліцерат
2-фосфогліцерат
фосфоенол-
піруват-
карбокси- оксалоацетат піруват
кіназа піруват-
карбоксилаза
проміжні глюкогенні лактат

метаболіти ЦТК амінокислоти
Рис. 12.11. Шлях глюконеогенезу
652
Наступні реакції біосинтезу глюкози відбуваються в цитопла-

змі. Оксалоацетат за дії фосфоенолпіруваткарбоксикінази дека-
рбоксилюється й одночасно фосфорилюється за рахунок ГТФ
з утворенням фосфоенолпірувату:
кіназа
оксалоацетат фосфоенолпіруват
Сумарне рівняння цього обхідного етапу глюконеогенезу:
Далі високоенергетична сполука фосфоенолпіруват у реакціях

глюконеогенезу, які є оборотними відповідним реакціям гліколі-
зу, перетворюється у фруктозо-6-фосфат. Причому в реакції пе-
ретворення 3-фосфогліцерату в 1,3-дифосфогліцерат витрача-
ється одна молекула АТФ (рис. 12.11).
На наступному необоротному етапі гліколізу замість фосфоф-
руктокіназної реакції в глюконеогенезі йде реакція, яка каталі-
зується фруктозодифосфатазою:
ОН ОН
Mg2+
фосфатаза
фруктозо-1,6-дифосфат фруктозо-6-фосфат
Mg2+-залежна фруктозодифосфатаза є регуляторним ферме-
нтом глюконеогенезу, алостеричними модуляторами її активності
є АТФ, цитрат (активатор) і АДФ, АМФ (інгібітор).
Після ізомеризації фруктозо-6-фосфату за дії фосфоглюкоізо-
мерази на глюкозо-6-фосфат, останній в обхідній реакції глюко-
неогенезу гідролізується глюкозо-6-фосфатазою до D-глюкози:
ОН ізомераза
фосфатаза
фруктозо-6-фосфат глюкозо-6-фосфат D-глюкоза
653
Біохімія
Остання фосфатазна реакція досить інтенсивно проходить

у печінці, звідки глюкоза може вивільнятися в кров і надходити
в інші тканини, де вона фосфорилюється й використовується
або в гліколітичному розщепленні (мозок, м'язи), або в синтезах
глікогену, глікопротеїнів, дисахаридів, інших моносахаридів
(нирки, молочні залози, кишечник та ін.).
Таким чином, сумарне рівняння процесу глюконеогенезу, вра-
ховуючи необхідність двох молекул пірувату для синтезу однієї
молекули глюкози, має такий вигляд:
2піруват + 4АТФ + 2ГТФ + 2НАДН + 2Н+ + 4Н2О 
 глюкоза + 4АДФ + 2ГДФ + 6Фн + 2НАД+
Отже, на синтез глюкози з пірувату і на забезпечення необо-
ротності процесу витрачається енергія шести високоенергетич-
них фосфатних зв'язків від чотирьох молекул АТФ і двох молекул
ГТФ. Крім того, у відновних реакціях витрачається ще дві моле-
кули НАДН, тобто за енергетичними затратами глюконеогенез
значно випереджає гліколіз (дві молекули АТФ).
Основним субстратом для глюконеогенеза є лактат. У процесі
інтенсивного м'язового скорочення (спринтерский біг, плавання,
боротьба тощо) в умовах гіпоксії швидкість утворення пірувату
і НАДН у ході глікогенолізу переважає їхнє окиснення в циклі
трикарбонових кислот і дихальному ланцюгу. Продовження глі-
колізу в активних м'язах залежить від швидкості реокиснення
НАДН у реакції відновлення пірувату, який каталізується лак-
татдегідрогеназою:
піруват лактат
Обидві сполуки легко надходять із м'язів, що скорочуються,
у кров і переносяться в печінку, де в умовах низького співвідно-
шення НАДН/НАД+ лактат реокиснюється лактатдегідрогеназою
печінки на піруват. Останній шляхом глюконеогенезу перетворю-
ється на глюкозу, яка дифундує з печінки у кров і поглинається
м'язами, які активно скорочуються. Таким чином, здійснюється
цикл перетворень: глюкоза → піруват → лактат → піруват → глю-
коза в м'язах і печінці, який називається циклом Корі (рис. 12.12).
654
глікоген
глюкоза глюкоза
глюкозо-6-фосфат глюкозо-6-фосфат
гліколіз глюконеогенез
2 АТФ 6 АТФ
піруват піруват
NH3 NH3
лактат лактат
аланін аланін
У м'язах У печінці
Рис. 12.12. Обмін метаболітами
між скелетними м'язами і печінкою (цикл Корі)
Субстратами глюконеогенезу є також більшість глюкогенних

амінокислот, які вивільняються в процесі розпаду м'язових та ін-
ших білків, наприклад аланін, глутамат, аспартат, що дезаміну-
ються з утворенням відповідних кетокислот: пірувату, -кето-
глутарату та оксалоацетату. Фактичними субстратами глюконеоге-
незу є й інші проміжні метаболіти циклу трикарбонових кислот, що
перетворюються в циклі в оксалоацетат, а також гліцерол, який
залучається на шлях синтезу глюкози через дегідроксіацетонфос-
фат за допомогою гліцеролкінази та гліцеролфосфатдегідрогенази:
Mg2+
кіназа дегідрогеназа
гліцерол 3-фосфогліцерат дигідроксі-

ацетонфосфат
Слід зауважити, що ацетил-КоА, який в організмах тварин не
може бути субстратом для синтезу глюкози через відсутність
шляху зворотного перетворення в піруват, у клітинах рослин
і багатьох мікроорганізмів набуває такої здатності завдяки пере-
творенням його в реакціях гліоксилатного циклу (рис. 12.13).
Особливо важливе значення глюконеогенез має в організмі
жуйних тварин, у рубці яких головний компонент рослинної їжі
целюлоза розщеплюється до глюкози, яка майже повністю збро-
джується бактеріальними ензимами до органічних кислот, голо-
вним чином лактату, а також ацетату, пропіонату, бутирату та ін.
655
Біохімія
глюкоза фосфоенолпіруват
малат
малат
цитрат-синтаза
малат-синтаза
цитрат
ацетил-КоА
фумарат
цис-аконітат гліоксилат
ізоцитрат сукцинат
Рис. 12.13. Гліоксилатний цикл
Лактат усмоктується епітеліальними клітинами рубця і пере-

носиться з кров'ю до печінки, де в реакціях глюконеогенезу пе-
ретворюється у глюкозу. Таким чином, організми жуйних тварин
(корови, наприклад) практично повністю є залежними від глю-
конеогенезу, який постачає енергетичний субстрат у вигляді
глюкози. Пропіонат та інші органічні кислоти також можуть
включатися в глюконеогенез різними метаболічними шляхами
через проміжні метаболіти циклу Кребса.
Синтез лактози – найважливішого для ссавців дисахариду –
відбувається в секреторних клітинах молочних залоз за такою
схемою:
АТФ АДФ
гексокіназа фосфоглюкомутаза
УТФ ФФн
D-глюкозо-1-фосфат УДФ-глюкоза
трансфераза епімераза
D-глюкоза
УДФ-галактоза лактоза + УДФ
синтаза
656
Завершальна стадія цього процесу здійснюється за участю

двох білків, які складають лактозосинтазну систему. Один із цих
білків – білок А – є ферментом, що каталізує перенесення галак-
тозильного залишку від УДФГал на N-ацетилглюкозамін:
УДФ-галактоза N–ацетилглюкозамін N–ацетиллактозамін

Другий білок лактозосинтазної системи – білок В, відомий як
α-лактальбумін молока, котрий синтезується в молочних залозах
під впливом гормонів лактації, модулює специфічність білка А
таким чином, що акцептором галактозильних залишків стає не
N-ацетилглюкозамін, а D-глюкоза. Отже, продуктом сумісної дії
білків лактосинтетазної системи є вільна лактоза:
УДФ-галактоза D-глюкоза лактоза
1. Опишіть послідовність дії амілолітичних ферментів шлунково кишкового

тракту.
2. Вважається, що концентрація глюкози в крові є інтегральним показни
ком вуглеводного обміну в організмі. Поясніть чому.
3. Присутність якого фактора необхідна для проходження реакцій гліколі
тичної оксидоредукції?
4. Поясніть специфіку транскетолазної та трансальдолазної реакцій пенто
зофосфатного шляху.
5. Назвіть і охарактеризуйте регулярні реакції глюконеогенезу.
657
Розділ 13
СТРУКТУРА
І ВЛАСТИВОСТІ ЛІПІДІВ
Ліпіди – це різні за хімічною будовою природні органічні спо-

луки, похідні вищих жирних кислот, спиртів і альдегідів, харак-
терною ознакою яких є гідрофобність. Молекули ліпідів присутні
у клітинах мікроорганізмів, рослин і тварин, де вони виконують
різноманітні функції. Ліпіди є головними структурними компо-
нентами клітинних мембран, їхній вміст у клітинних органелах
може досягати 60 % від сухої маси цих структур. Вони викону-
ють функцію резервного енергетичного субстрату, функціонують
як термомеханічні захисні бар'єри тканин і органів тварин тощо.
За хімічною структурою й фізико-хімічними властивостями
ліпіди поділяються на три класи:
 нейтральні ліпіди – похідні гліцеролу й вищих жирних кис-
лот, спиртів і альдегідів, молекули яких не мають зарядже-
них (іонізованих) або полярних груп;
 фосфоліпіди – похідні фосфатидної кислоти і аміноспиртів,
амінокислот, багатоатомних спиртів;
 сфінголіпіди – похідні аміноспирту сфінгозину й вищих жир-
них кислот і цукрів. Гідрофільними компонентами молекул цих
ліпідів можуть бути фосфорилхолін і фосфорилетаноламін.
13.1. Структурні компоненти ліпідів
Загальними структурними компонентами молекул ліпідів є

вищі жирні кислоти або вищі аліфатичні спирти та альдегіди.
Вищі жирні кислоти (ВЖК) входять до складу молекул ліпідів у
вигляді простих і складних ефірів або амідів. Зустрічаються та-
кож вільні неетерифіковані жирні кислоти, які становлять при-
Розділ 13. Структура і властивості ліпідів
близно 3 % фракції нейтральних ліпідів. Відомо понад 200 при-

родних жирних кислот, молекули яких складаються з гідрофіль-
ної карбоксильної групи та гідрофобних вуглеводних ланцюгів,
котрі різняться кількістю атомів вуглецю, наявністю гідрокси- та
оксогруп, ступенем ненасиченості. Природні жирні кислоти, як
правило, мають парну кількість атомів вуглецю (найчастіше 16
і 18 атомів). Аліфатичні ланцюги жирних кислот можуть бути
повністю насиченими або мати один чи декілька подвійних, іно-
ді потрійних зв'язків.
Насичені жирні кислоти є головними компонентами жирів, ма-
сел, восків тощо. Найчастіше це аліфатичні карбонові кислоти, ко-
трі містять від 12 до 24 атомів вуглецю, однак у природі зустріча-
ються також жирні кислоти з розгалуженим ланцюгом.
Коротколанцюгові жирні кислоти (масляна, капронова, капри-
нова тощо) присутні, головним чином у молочному жирі й вершко-
вому маслі, вищі насичені жирні кислоти (пальмітинова, стеарино-
ва, арахінова) – у складі ліпідів жирової тканини тварин.
Ненасичені вищі жирні кислоти зустрічаються у складі ліпідів
тканин тварин і рослин удвічі частіше, ніж насичені. Залежно
від кількості подвійних зв'язків у молекулах ненасичені жирні
кислоти поділяють на моно-, ди-, триєнові (полієнові). Подвійні
зв'язки можуть бути:
ізольовані R  CH  CH  ;
метиленрозділені R  CH  CH  CH2  CH  CH  ;
кон'юговані R  CH  CH  CH  CH  ;
2-метилзаміщенні HOOC  C  CH 
| ;
CH3
аленові R  CH  C  CH  ;
ацетиленові R C C.
Найпоширеніші в ліпідах цис-ізомери ненасичених ВЖК, які
містять ізольований або метиленрозділений подвійний зв'язок.
Наявність подвійних зв'язків, незалежно від його типу, є причи-
ною існування просторової ізомерії. Ненасичені вищі жирні кис-
лоти значно відрізняються за просторовою конфігурацією від
насичених. У насичених ВЖК алкільні радикали внаслідок мож-
ливості вільного обертання атомів навколо одинарних зв'язків
мають значну гнучкість і тому здатні існувати у вигляді різнома-
нітних конформацій. Вуглеводневі ланцюги ненасичених ВЖК
через неможливість обертання атомів навколо подвійного зв'язку
659
Біохімія
мають жорсткий вигин. У цис-ізомерів природних ненасичених

жирних кислот кут вигину ацильного ланцюга становить при-
близно 30°, тоді як їхні транс-ізомери майже не відрізняються
від конфігурації насичених вуглеводневих ланцюгів (рис. 13.1).
Варто зазначити, що цис-ізомери ненасичених ВЖК менш стійкі,
ніж відповідні транс-ізомери, що має важливе значення для
функціонування біомембран.
насичений ланцюг,
 = 111°
цис-ізомер
подвійного зв'язку,
 = 123°
транс-ізомер
подвійного зв'язку,
 = 123°
Рис. 13.1. Геометричне зображення ацильних ланцюгів
і валентних кутів у молекулах вищих жирних кислот
Номенклатура жирних кислот. Природні жирні кислоти ма-

ють тривіальні й систематичні назви (табл. 13.1). Систематичні
назви жирних кислот походять від назви відповідного вуглевод-
ню з додаванням закінчення -ова. Наприклад, ВЖК-С16 назива-
ється гексадекановою відповідно до вуглеводня-С16 – гексадека-
ну. Ненасичена жирна кислота-С16 з одним подвійним зв'язком
має назву гексадекенової. Ненасичена С18-жирна кислота з двома
подвійними зв'язками називається октадекадієновою, із трьома
зв'язками – октадекатрієновою.
Місце подвійного зв'язку на алкільному ланцюгу жирної кис-
лоти позначається символом Δ (дельта, грец.) з цифрою. Напри-
клад, символ цис-Δ9 означає наявність подвійного зв'язку в цис-
конфігурації між 9-м і 10-м атомами вуглецю. Нумерація атомів
вуглецю в молекулі жирної кислоти починається від карбоксиль-
ного кінця; 2-й і 3-й атоми вуглецю позначають відповідно як
α- і β-, а вуглець кінцевої метильної групи – як ω-С:
660
Т а б ли ц я 1 3 . 1
Деякі природні жирні кислоти тварин
Кіль- Положен- Назва
кість ня по-
Формули
атомів двійного Тривіальна Систематична
вуглецю зв'язку
Насичені жирні кислоти
4 – Масляна н-Бутанова СН3(СН2)2СООН
6 – Капронова н-Гексанова СН3(СН2)4СООН
8 – Капринова н-Октанова СН3(СН2)6СООН
10 – Каприлова н-Деканова СН3(СН2)8СООН
12 – Лауринова н-Додеканова СН3(СН2)10СООН
14 – Міристинова н-Тетрадеканова СН3(СН2)12СООН
16 – Пальмітинова н-Гексадеканова СН3(СН2)14СООН
18 – Стеаринова н-Октадеканова СН3(СН2)16СООН
20 – Арахінова н-Ейкозанова СН3(СН2)18СООН
22 – Бегенова н-Доказанова СН3(СН2)20СООН
24 – Лігноцеринова н-Тетракозанова СН3(СН2)22СООН
Вищі ненасичені жирні кислоти
16 Δ9 Пальмітолеїнова Цис-Δ9-гексадекенова СН3(СН2)5СН =
=СН(СН2)7СООН
18 Δ9 Олеїнова Цис-Δ9-октадекенова СН3(СН2)7СН =
=СН(СН2)7СООН
18 Δ9,12 Лінолева Цис-Δ9,12-октадека СН3(СН2)4(СН =
дієнова = СНСН2)2–
(СН2)6СООН
18 Δ9,12,15 Ліноленова Повністю цис-Δ9,12,15- СН3(СН2)(СН =
октадекатрієнова = СНСН2)3–
(СН2)6СООН
20 Δ5,8,11,14 Арахідонова Повністю цис-Δ5,8,11,14- СН3(СН2)4(СН =
ейкозатетраєнова = СНСН2)4–
(СН2)2СООН
Фізико-хімічні властивості ВЖК зумовлені особливостями їх-

ньої хімічної будови. Так, температура плавлення жирних кислот
залежить від молекулярної маси, а також кількості, локалізації та
конфігурації подвійних зв'язків. Як правило, температура плав-
лення підвищується із зростанням кількості атомів вуглецю в
ланцюзі. За кімнатної температури насичені жирні кислоти з
числом атомів вуглецю від 1 до 8 є рідинами, а від 10 і вище –
тверді речовини. Ненасичені жирні кислоти завжди плавляться
за більш низької температури, ніж їхні насичені аналоги: напри-
клад, стеаринова кислота (С18) має точку плавлення 70 °С, а для
олеїнової (С18, Δ9) вона становить 14 °С.
661
Біохімія
Більшість жирних кислот, за винятком розгалужених і гідро-

ксикислот, не мають у структурі молекул асиметричних атомів
вуглецю, тому вони оптично неактивні.
Нижчі жирні кислоти з короткими ланцюгами розчинні у воді
(мурашина, ацетатна, пропіонова). Зі зростанням довжини ланцю-
га й молекулярної маси розчинність жирних кислот у полярних
розчинниках знижується, а в неполярних зростає. Наприклад, лау-
ринова кислота (С12) та її високомолекулярні гомологи вже нероз-
чинні у воді, але повністю розчиняються в неполярних розчинни-
ках (хлороформі, бензолі, ефірах тощо).
Жирні кислоти слабко дисоціюють у воді (рК ~ 5), тому їх від-
носять до слабких кислот.
Вищі жирні кислоти здатні утворювати на поверхні води плі-
вку, яка є мономолекулярним шаром, в якому гідрофільні карбо-
ксильні групи взаємодіють з водою, а гідрофобні вуглеводневі
радикали орієнтовані перпендикулярно до поверхні води.
У розбавлених водних розчинах NaОН або КОН жирні кислоти
можуть утворювати міцели, які перетворюються на "мила" – Na  -
і K  -солі жирних кислот. Na  - або K  -мила – це амфіпатичні спо-
луки, що мають іонізовану карбоксильну групу – полярну "голову"
і неполярний "хвіст". Це природні емульгатори жирів. Їхні гідрофо-
бні радикали занурюються в краплини масел, а гідрофільні голови
взаємодіють з водою, формуючи гідрофільну оболонку навколо
крапель жиру й утворюючи таким чином емульсії, тобто дрібноди-
сперсну суміш частинок жиру у воді. Ca 2 - і Mg 2  -солі важко роз-
чинні у воді й тому не здатні утворювати емульсію.
Для виділення вищих жирних кислот із біологічного матеріа-
лу застосовують методи, засновані на різній їхній розчинності в
полярних і неполярних розчинниках, здатності до утворення
комплексів із сечовиною та тіосечовиною тощо. Розділення
ВЖК здійснюють методами адсорбційної, розподільної, газорі-
динної хроматографії.
Вищі спирти й альдегіди. Вищі спирти містяться в складі різ-
номанітних ліпідів у вигляді простих ефірів. Це в основному за-
лишки високомолекулярних спиртів з парним числом атомів вуг-
лецю, з довгими нерозгалуженими вуглецевими ланцюгами, які
можуть бути як насиченими CH3 -(CH2 )n -CH2OH, де n = 6–30, так
і ненасиченими CH3 -(CH2 )n -CH  CH-(CH2 )m -CH2OH , а також роз-
галужених вищих жирних спиртів – похідних ізопрену:
662
CH3 ,
|
H   CH2  CH  CH2  CH2 n  OH
та залишки полієнових первинних спиртів (терпенолів):
CH3
|
H   CH2  C  CH  CH2 n  OH ,
де n = 2–13.
З вищими жирними кислотами вищі одноатомні жирні спир-
ти утворюють естери – воска:
О
CH3 (CH2 )m C O (CH2 )n CH3 ,
де m = 12–34, n = 16–22.
В організмах рослин і тварин воска виконують функції гідро-
захисту зовнішніх покривів листя, стебел, плодів, шкіри, шерсті,
пір'я у тварин, а також резервну функцію енергозабезпечення
у планктонних організмів.
Вищі жирні альдегіди – входять до складу плазмалогенів. Їхня ча-
стка в складі ліпідів незначна, але вуглеводневі ланцюги альдегідів
досить різноманітні за структурою і ступенем насиченості. Загаль-
ною формулою для вищих насичених альдегідів є CH3 (CH2 )n CHO ,
де п = 6–20, для вищих жирних ненасичених альдегідів –
CH3 -(CH2 )n -CH  CH-(CH2 )m -CHO .
Вищі ненасичені ізопреноїдні альдегіди є складовими рослинних
ароматів і феромонів комах, наприклад гераніаль:
СН3 Н3С СНО
CH 3 C CH CH 2 CH 2 C CH
Багатоатомні спирти у природних ліпідах представлені пере-
важно діолами (етиленгліколь, 1,2-та 1,3-пропандіол), гліцеролом,
міоінозитолом і вищими аміноспиртами:
етилен- 1,3-пропан- 1,2-пропан- гліцерол міоінозитол

гліколь діол діол
663
Біохімія
13.2. Нейтральні ліпіди
До них відносять похідні гліцеролу й вищих жирних кислот,

спиртів і альдегідів загальної формули
Жири (моно-, ди-, триацилгліцероли) є складними ефірами гліце-

ролу та монокарбонових аліфатичних кислот. Це прості, широко
розповсюджені у природі ліпіди, що є основою рослинних масел і
жирової тканини тварин. У спеціалізованих клітинах жирової тка-
нини – адипоцитах – може накопичуватися значна кількість три-
ацилгліцеролів у вигляді дрібнодисперсних жирових крапель, які
заповнюють увесь об'єм клітини. Ці неполярні, гідрофобні сполуки
взаємодіють з іншими молекулами виключно за рахунок вандерва-
альсових сил. Молекули моно- і дигліцеридів є більш полярними
внаслідок наявності однієї чи двох гідроксильних груп:
1(3)-моноацил- 1,2(2,3)-діацилгліцерол триацилгліцерол

гліцерол
(R, R' i R'' – залишки жирних кислот)
Триацилгліцероли із залишками однакових жирних кислот на-
зиваються простими (трипальмітат, тріолеат тощо). Якщо три-
ацилглицероли містять різні ацильні радикали, їх називають
змішаними, наприклад, пальмітолеїностеарат.
Залежно від природи залишків жирних кислот триацилгліце-
роли бувають насиченими і ненасиченими. Більшість природних
жирів є сумішами простих і змішаних, насичених і ненасичених
триацилгліцеролів. Від співвідношення насичених і ненасичених
жирнокислотних радикалів у молекулах залежить температура
плавлення жирів. Так, ненасичені триацилгліцероли мають зна-
чно нижчу температуру плавлення, ніж насичені. Присутність у
складі молекули коротколанцюгових жирнокислотних залишків
також знижує температуру плавлення триацилгліцеролів. Тому
при кімнатній температурі насичені жири перебувають у твер-
дому стані (баранячий жир), за наявності в молекулах залишків
жирних кислот з короткими ланцюгами (С4–С10) – у стані напів-
664
твердої консистенції (коров'яче масло), ненасичені триацилгліце-

роли – у рідинному стані (соняшникова олія).
Жири нерозчинні у воді, проте добре розчиняються в неполя-
рних органічних розчинниках. Вони гідролізуються при кип'я-
тінні з кислотами й основами або ферментативно за участю
ліпази триацилгліцеролів. Гідроліз жирів у розчинах NaOH i KOH,
що називається омиленням, приводить до утворення суміші K  -
або Na  -солей жирних кислот і гліцеролу:
триацилгліцерол гліцерол Na-солі ВЖК (мила)

Ненасичені жири, що містять залишки полієнових жирних кис-
лот з часом окиснюються ферментативним або автокаталітичним
шляхом за участю кисню повітря й світла. Процес взаємодії нена-
сичених жирнокислотних радикалів з киснем проходить за типом
ланцюгових реакцій з початковим утворенням пероксидів, які
відіграють роль каталізаторів у подальших реакціях окиснення
з утворенням епоксидів, метилалкілкетонів, альдегідів і органіч-
них кислот за такою схемою:
ОН
Продукти пероксидного окиснення жирів різко змінюють хі-
мічні й органолептичні (смакові) властивості жирів, погіршуючи
тим самим їхню харчову цінність. У клітинах окиснення ненаси-
чених жирів майже повністю блокується через наявність вітамі-
нів А, Е; селену та інших антиоксидантів.
Головною функцією жирів в організмах є запасання метаболічної
енергії. Це більш ефективна форма депонування енергії, ніж крох-
маль і глікоген. По-перше, у розрахунку на одиницю маси в триаци-
лгліцеролах накопичується вдвічі більше енергії, ніж у глюкозі; по-
друге, жири здатні депонуватися в значно більшій кількості, ніж
глікоген. У складі жирової тканини людини, наприклад, може збері-
гатися 10–11 кг жирів, достатніх для забезпечення енергетичних
потреб людини вагою 70 кг протягом 40 діб голодування. Для порів-
няння, запасів глікогену в печінці й у м'язах (~ 350 г) людини такої
маси в умовах повного голодування вистачає на одну добу.
665
Біохімія
До нейтральних ліпідів належать також нейтральні плазмало-

гени. Природні плазмалогени – це сполуки з простим ефірним зв'яз-
ком, гідрофобними компонентами яких є вищі жирні кислоти й ви-
щі жирні альдегіди (1-алкенільноефірні ліпіди) загальної формули:
Н
До нейтральних ліпідів з простим ефірним зв'язком відносять

алкільні нейтральні ліпіди, у структурі котрих гідрофобний ком-
понент представлений вищими жирними кислотами і спиртами,
найчастіше це 1-0-алкіл-2,3-діацилгліцероли загальної формули:
До класу нейтральних ліпідів належать і ефіри холестеролу.

Холестерол та його ефіри відносять до групи стероїдів, в основі
структури яких лежить система конденсованих кілець цикло-
пентанпергідрофенантрену:
В організмі тварин холестерол виконує функції структурного

компонента клітинних мембран, попередника для синтезу стерої-
дних гормонів, вітаміну D, жовчних кислот. Складні ефіри холе-
стеролу і вищих жирних кислот, спиртів і альдегідів, які назива-
ються холестеридами, є формами транспорту й запасання холе-
стеролу в клітинах.
холестерол холестерид (X = COR, R, CH = CHR)

666
Серед простих і складних ефірів холестеролу більша частина

(близько 70 %) припадає на ефіри вищих жирних кислот.
Нейтральні гліколіпіди, що широко розповсюджені у природі
у тканинах тварин і рослин, представлені головним чином моно-
і дигалактозилгліцеролами:
моногалактозилдіацилгліцерол дигалактозилдіацилгліцерол
13.3. Фосфоліпіди
Фосфоліпіди є основним класом мембранних ліпідів. У кліти-

нах і тканинах бактерій, рослин і тварин вони разом з іншими
ліпідами й білками беруть участь у формуванні та забезпеченні
функцій біологічних мембран.
Фосфоліпіди, або фосфоацилгліцероли, є похідними гліцеролу,
що вміщують два гідрофобні радикали вищих жирних і гідрофі-
льний компонент – залишки фосфорної кислоти, аміноспиртів,
амінокислот, гліцеридів, загальної формули:
CH2 O CO R
R' CO O CH O ,
+
CH2 O P OX
O-
де R і R' – гідрофобні радикали, Х – гідрофільний замісник.
У молекулах фосфоліпідів жирними кислотами етерифіковані
гідроксильні групи гліцеролу в положенні 1 і 2 і фосфорною кис-
лотою – гідроксил у положенні 3. Діацилгліцерол-3-фосфат, або
фосфатидна кислота (фосфатидат), є головним проміжним
метаболітом у синтезі інших фосфоацилгліцеролів, тобто фосфо-
ліпіди є похідними фосфатидної кислоти, які утворюються при
етерифікації фосфатидату гідроксилами аміноспиртів, амінокис-
лот, гліцеролу, інозитолу (табл. 13.2).
Присутність у структурі молекули полярних груп зумовлює
амфіпатичні властивості фосфоліпідів, зокрема здатність фос-
фоліпідів взаємодіяти з розчинами електролітів.
667
Біохімія
Т а б ли ц я 1 3 . 2
Різноманітність хімічної будови фосфоліпідів
Назва Гідрофобні замісники
Гідрофільний замісник
фосфоліпіду R R'
Фосфатидові –Н Ацил Ацил
кислоти
Фосфатидалеві –Н Цис-алкен-1-іл Ацил
кислоти Алкіл
Фосфатидил- –CH2CH2N+(CH3)3 Ацил Ацил
холіни Алкіл Ацил
Фосфатидаль- –CH2CH2N+(CH3)3 Цис-алкен-1-іл Алкіл
холіни Ацил
Фосфатидил- –CH2CH2N+H3 Ацил Ацил
етаноламіни Алкіл Ацил
Фосфатидаль- –CH2CH2N+H3 Цис-алкен-1-іл Ацил
етаноламіни
Фосфатидил- –CH2CHN+H3 Ацил Ацил
|
серини COO–
Фосфатидаль- –CH2CHN+H3 Цис-алкен-1-іл Ацил
|
серини COO–
Фосфатидил- –СН2–CH2CHN+H3 Ацил Ацил
|
треоніни COO–
Фосфатидил- –CH2CH(OH) CH2OH Ацил Ацил
гліцериди Алкіл Алкіл
Ацил Ацил
Дифосфатидил-
дигліцериди
(кардіоліпіни)
Фосфатидилмі- Ацил Ацил

оінозитиди
(фосфоінози-
тиди)
Характерні властивості фосфоацилгліцеролів виявляються за

їхньої взаємодії з водою. На межі поділу середовищ вода – повітря
вони утворюють мономолекулярний шар, в якому їхні полярні
"голови" занурені у воду, а гідрофобні "хвости" направлені в пові-
тря. Зі збільшенням концентрації фосфоліпідів у водних розчинах
утворюються сферичні структури – міцели, здатні групуватися
в циліндричні структури (рис. 13.2, за Р.П. Євстигнєєвою, 1976).
За деякими властивостями фосфоацилгліцероли тотожні нейт-
ральним ліпідам: вони також мають декілька поліморфних форм,
взаємопереходи яких за фізіологічних умов зумовлені зміною тем-
ператури. З підвищенням температури фосфоацилгліцероли плав-
668
ляться, проходячи через рідинно-кристалічну фазу. Температура

фазових переходів фосфоліпідів залежить від природи та ступеня
ненасиченості гідрофобних радикалів їхніх молекули: більш нена-
сичені фосфоліпіди мають нижчі температури фазових переходів.
повітря
вода
Рис. 13.2. Поведінка фосфоліпідів у водних розчинах
Класифікація фосфоліпідів заснована на особливостях хіміч-

ної структури гідрофільного замісника Х.
Фосфатидилхоліни є найчисленнішими серед фосфоацилглі-
церолів, їхній вміст у різних тканинах досягає 45–50 % загально-
го вмісту ліпідів клітини. Ці складні ефіри аміноспирту холіну
й фосфатидної кислоти мають загальну формулу:
де R і R' – відповідно насичені й ненасичені гідрофобні радика-

ли пальмітинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої або арахідо-
нової кислот.
Фосфатидилетаноламіни, котрі також можна розглядати як
ефіри етаноламіну й фосфатидату, становлять 30–40 % від вміс-
ту всіх фосфоацилгліцеролів у клітинах різних організмів:
Фосфатидилсерини завжди присутні в кількості приблизно 5 %

серед фосфоацилгліцеролів тканин рослинного і тваринного похо-
669
Біохімія
дження. Це кислі фосфоліпіди, завдяки загальному від'ємному

заряду молекули:
Полігліцерофосфатиди – це фосфоацилгліцероли, молекули

яких містять декілька залишків гліцеролу. До них належать фосфа-
тидилгліцероли і кардіоліпіни. Останні характерні для мембран
мітохондрій, де вони присутні у відносно великій кількості:
кардіоліпін
Плазмалогенні (альдегідогенні) фосфоліпіди досить поширені в
природі, у тканинах організмів їхній вміст становить від 25 до
50 % загальної кількості фосфоліпідів. В основному представлені
фосфатидальхолінами і фосфатидальетаноламінами, молекули
яких містять алкенільно-ефірну групу (–ОСН = СН–):
Фосфоінозитиди – похідні фосфатидної кислоти й циклічного

спирту інозитолу (міоінозитолу), який може бути фосфорильова-
ний. Тому залежно від кількості залишків фосфорної кислоти
в молекулі розрізняють моно- і поліфосфоінозитиди.
дифосфоінозитол
Поліфосфоінозитиди містяться в тканинах центральної нерво-
вої системи тварин.
670
13.4. Сфінголіпіди
Сфінголіпіди – другий клас ліпідів, що є структурними компо-

нентами мембран клітин тварин і людини.
За хімічною будовою сфінголіпіди – складні ефіри аліфатично-
го ненасиченого спирту сфінгозину або його насиченого аналога
– дигідросфінгозину:
сфінгозин дигідросфінгозин
Сфінгозин відносять до сполук, які називаються сфіногозино-
вими основами, що характеризуються присутністю в молекулах
аміногрупи, двох гідроксильних груп, а також подвійного зв'язку
(біля С4) у транс-конфігурації.
Структурною основою сфінголіпідів є цераміди – N-ацильні
похідні сфінгозину, в яких ацильні радикали зв'язані з аміно-
спиртом амідним зв'язком:
Природа замісника первинної спиртової групи визначає на-

лежність сфінголіпідів до двох основних груп: фосфоровмісних
сфінголіпідів і глікосфінголіпідів.
До першої з них належать сфінгомієліни – похідні церамідів,
які є складними ефірами сфінгозину й фосфорилхоліну або фос-
форилетаноламіну:
Сфінгомієліни є відносно простими й найпоширенішими в

тканинах тварин сфінголіпідами. Особливо великий і різномані-
тний їхній вміст у мієлінових оболонках нервової тканини.
За присутністю фосфору в складі молекул і заряду, а також за
іншими, зокрема амфіфільними, властивостями сфінгомієліни
можна віднести до фосфоліпідів.
До глікосфінголіпідів відносять складніші молекули, які також є
похідними цераміду, вони характеризуються відсутністю фосфо-
рильних залишків, заряду та наявністю полярних залишків цукрів.
671
Біохімія
Цю складну групу ліпідів поділяють на цереброзиди й гангліозиди,

які виявлені в плазматичних мембранах різноманітних клітин.
Цереброзиди належать до гліколіпідів, що містяться в нервовій
тканині, зокрема мозку, звідки й були вперше виділені. Молекули
цереброзидів складаються залишками сфінгозину, вищої жирної
кислоти та вуглеводного компоненту, який може бути моносаха-
ридом (галактозою, рідше глюкозою) або олігосахаридом, що міс-
тить залишки галактози, глюкози, ацитильованих галактозамінів
та глюкозамінів. До характерного специфічного ацильного ком-
поненту молекул цереброзидів належать лігноцеринова, нервоно-
ва, церебронова кислоти, які вміщують по 24 атоми вуглицю.
До цереброзидів мозкової тканини відносять, зокрема, церазин:
церазин
Біологічні функції цереброзидів визначаються властивостями
саме вуглеводного компонента їхніх молекул, який бере участь
у процесах рецепції молекул, міжклітинної взаємодії тощо.
Деякі цереброзиди сульфатовані, тому їх ще називають суль-
фатидами або кислими цереброзидами. Залишки сульфатної ки-
слоти в їхніх молекулах сполучені із залишками гексози зазвичай
через гідроксил біля вуглецю-3:
-
OSO3
С16Н33
сульфатид
Гангліозиди за хімічною природою мають схожість із церебро-
зидами. Це велика група сполук, які включають різноманітні
сфінгозинові основи, як правило, залишки стеаринової кислоти,
і велику полярну вуглеводну частину, котра складається з декі-
лькох залишків гексоз, аміноцукрів і сіалових кислот.
Гангліозиди присутні переважно в сирій речовині головного
мозку, у плазматичних мембранах нервових і гліальних клітин,
де локалізовані в основному на зовнішній поверхні мембран,
а також містяться в мітохондріях і ядрах цих клітин.
672
За числом залишків сіалових кислот у молекулі гангліозиди (G)

поділяються на моно- (GM), ди- (GD), три- (GТ), квадро- (GQ),
пента- (GР) та інші сіалогангліозиди, наприклад:
моносіалогангліозид – GM1 – має структуру
Гал-N-АцГал-Гал-Глю-Церамід
|
N-АНК,
де N-АНК – залишок N-ацетилнейрамінової (сіалової) кислоти;
дисіалогангліозид – GD1 –
Гал-N-АсГал-Гал-Глю-Церамід
| |
N-АНК N-АНК
трисіалогангліозид – GТ1 –
Гал-N-АсГал-Гал-Глю-Церамід
| |
N-АНК N-АНК–N-АНК
1. Назвіть основні функції, які виконують триацилгліцероли в організмі

тварин.
2. За яким принципом класифікуються фосфоацидгліцероли?.
3. Назвати структурні компоненти молекул гангліозидів і біологічну роль,
яку вони виконують у клітинах.
4. Виберіть ліпіди, які беруть участь у побудові мембран і органел клітин:
вищі жирні кислоти; триацилгліцероли; холестерол; вищі жирні альдегіди
та спирти; нейтральні гліколіпіди; фосфоінозитиди; сульфатиди; церебро
зиди; гангліозиди; фосфатидилхоліни.
5. Які сполуки відносять до ліпідів, що не омилюються?
673
Розділ 14
МЕТАБОЛІЗМ ЛІПІДІВ
Метаболізм ліпідів складається з ферментативних процесів їх

катаболітичних перетворень у тканинах і клітинах організмів,
а також анаболічних реакцій, в яких синтезуються de novo мо-
лекули різноманітних ліпідів та їхніх похідних, що беруть участь
у побудові та життєдіяльності клітин, тканин, органів і організ-
мів у цілому.
Катаболічне перетворення ліпідів включає процеси гідролітично-
го рощеплення у шлунково-кишковому тракті, транспорту продук-
тів травлення до тканин, їхньої асиміляції клітинами: накопиченні
й окисному розщепленні з метою отримання метаболічної енергії
у вигляді молекул АТФ та низькомолекулярних попередників для
біосинтетичних реакцій.
14.1. Перетворення ліпідів

у шлунково)кишковому тракті
Ліпіди, які щодобово надходять в організми тварин і людини

з їжею, представлені переважно жирами рослинного та тварин-
ного походження (~50–60 г), а також фосфоліпідами (~10 г), хо-
лестеролом і його ефірами (~0,5 г). Розщеплення ліпідів їжі здійс-
нюється шляхом гідролізу за участю ліполітичних ферментів
шлунково-кишкового тракту: ліпази триацилгліцеролів, фосфо-
ліпаз, естераз холестеридів.
У ротовій порожнині ліпіди через відсутність у складі слини
ліполітичних ферментів не зазнають перетворень, їхнє травлення
починається у шлунку, де є ліпаза триацигліцеролів. Але активна
вона тільки в новонароджених ссавців і в дітей грудного віку,
у шлунку яких величина рН середовища (5–5,5) відповідає
рН-оптимуму цього ензиму. У кислому середовищі шлунка дорослої
Розділ 14. Метаболізм ліпідів
людини ліпаза неактивна й тому гідролітичне розщеплення жирів

та інших ліпідів практично здійснюється в тонкому кишечнику.
Верхній відділ тонкого кишечнику – дванадцятипала кишка
в комплексі з підшлунковою залозою і печінкою – є "центром"
травлення всіх складових компонентів їжі, у тому числі й ліпідів.
Поява хімусу й пов'язана з цим ацидифікація у дванадцятипалій
кишці викликає секрецію гормонів секретину й холецистокініну
клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику. Секретин стиму-
лює секрецію панкреатичного соку з високою концентрацією біка-
рбонатів (у людини до 150 ммоль/л) і незначним вмістом фермен-
тів. У результаті нейтралізації бікарбонатами кислого середовища
утворюється оптимальні для гідролізу жирів умови:
H  HCO3  H2CO3  H2O  CO2
У панкреатичному секреті, що продовжує при цьому надходи-
ти у дванадцятипалу кишку, змінюється співвідношення неор-
ганічних і органічних складових з переважанням останніх, зок-
рема білків-ферментів. Неактивні ліполітичні ферменти активу-
ються в просвіті дванадцятипалої кишки. Активатором ліпази
триацилгліцеролів є білок коліпаза, який секретується разом із
ліпазою. Необхідними умовами для каталітичної активності ліпа-
зи, крім наявності коліпази й нейтральної реакції середовища,
є також присутність емульгаторів. Оскільки реакція гідролізу
ліпідів може відбуватися тільки на межі розподілу між водною та
ліпідною фазами, ефективність каталізу залежить від величини
доступної поверхні розподілу, тобто від ступеня емульгування
жиру. Чим дрібніші краплини жиру, тим доступніша поверхня
для гідролізу. Тому, зокрема, ідеальним субстратом для ліпази є
молоко – тонка емульсія жиру у воді. Основними природними
емульгаторами жирів є жовчні кислоти.
Жовчні кислоти за своєю природою належать до стероїдів, по-
хідних холестеролу. Із більш ніж 30 відомих жовчних кислот най-
важливішими є холева й хенодезоксихолева кислоти та їхні похід-
ні – дезоксихолева й літохолева. Синтезуються жовчні кислоти в
печінці у вигляді кон'югатів із гліцином і таурином (рис. 14.1).
Кон'юговані з гліцином жовчні кислоти – глікохолати – характер-
ні для ссавців. У людини вміст глікохолатів становить близько
75 %, частка таурохолатів – 25 %, проте у приматів та інших
тварин, навпаки, переважають таурохолати.
Кон'югати жовчних кислот накопичуються в жовчному міхурі,
і за концентрації приблизно 2 ммоль/л у складі жовчі разом із
675
Біохімія
фосфоліпідами та холестеролом утворюють міцели, утримуючи

таким чином холестерол у розчинному стані. При порушенні
умов міцелоутворення (підвищенні вмісту холестеролу або зни-
женні концентрації жовчних кислот чи фосфоліпідів) холестерол
може осаджуватися в жовчних протоках і утворювати жовчні
конкременти. У складі жовчі кон'югати жовчних кислот легко
іонізуються, утворюючи солі переважно з Na+. Завдяки амфіпа-
тичним властивостям солей жовчних кислот та їхніх кон'югатів,
зумовлених гідрофільністю залишків гліцину й таурину і гідро-
фобністю стероїдного ядра, кон'югати жовчних кислот та їхні
солі є ефективними природними детергентами. Емульгуванню
жирів їжі сприяють також фосфоліпіди, моноацилгліцероли та
перистальтика кишечнику. За дії емульгаторів поверхневий на-
тяг жирових крапель зменшується й вони розпадаються на дріб-
ніші структури – міцели.
CH3
CH3 CH3
CH3
CH3
холестерол
НO
CH3
OН
CH3
COOН
CH3
холева кислота
(3,7,12-тригідроксихоланова)
НO OН
CH3 CH3
OН OН
CH3 CH3
CO–NH–CH2–СOO – CO–NH–(CH2)2–SO3–
CH3 CH3
НO OН НO OН
глікохолат таурохолат
Рис. 14.1. Схема синтезу глікохолату й таурохолату
Гідроліз жирів здійснюється на поверхні цих структур за уча-

стю ліпази, яка швидко розщеплює ефірні зв'язки в молекулах
676
триацилгліцеролів у α- та γ-положенні з вивільненням жирних

кислот і β-моноацилгліцеролу:
ліпаза +
триацил- β-моноацил- жирні

гліцерол гліцерол кислоти
Гідроліз ліпідів їжі у дванадцятипалій кишці відбувається під
гормональним контролем, зокрема з боку холецистокініну, який
вивільняється при появі в кишечнику продуктів травлення ліпі-
дів. Він стимулює секрецію жовчі й ферментів панкреатичної
залози, підтримуючи тим самим процес травлення.
Гідроліз фосфоліпідів, що здійснюється одночасно з жирами,
каталізується фосфоліпазами, які також секретуються підшлун-
ковою залозою (рис. 14.2):
фосфоліпаза А1
фосфоліпаза С
фосфоліпаза А2
фосфоліпаза D
Рис. 14.2. Специфічність дії різних фосфоліпаз
Після активації трипсином фосфоліпази послідовно розщеп-

люють ефірні зв'язки молекули ліпіду: спочатку фосфоліпазою А2
гідролізується ефірний зв'язок біля вуглецю-2 молекули фосфолі-
піду з утворенням лізофосфоліпіду, у подальшому, за участю
фосфоліпази А1, С і D, відщеплюється жирна кислота, вивіль-
няються холін, гліцерол і фосфорна кислота.
Холестериди (ефіри холестеролу), які потрапляють в організм
з їжею, розщеплюються панкреатичною холестеролестеразою
з вивільненням холестеролу й жирних кислот.
Усі продукти гідролізу ліпідів у тонкому кишечнику разом із
жовчними кислотами всмоктуються клітинами слизової тонкої
кишки. При цьому молекули гліцеролу, аміноспиртів, фосфорної
кислоти, а також коротколанцюгові жирні кислоти вільно, шля-
хом пасивної дифузії потрапляють у ентероцити, далі в міжклі-
тинний простір і з кров'ю портальної вени надходять у печінку.
677
Біохімія
Амфіфільні продукти розщеплення ліпідів – вищі жирні кислоти,

моноацилгліцероли, жиророзчинні вітаміни разом із жовчними
кислотами й холестеролом – утворюють змішані міцели і в такій
формі транспортуються в клітини слизової оболонки, де міцели
розпадаються на складові.
Вивільнені жовчні кислоти з кров'ю портальної вени потрап-
ляють у печінку й повторно використовуються при гідролізі ліпі-
дів. Ефективність такої реутилізації жовчних кислот, яка дістала
назву ентерогепатичної циркуляції жовчних кислот, становить
майже 90 %. Інші компоненти змішаних міцел – моноацилгліце-
роли, вищі жирні кислоти, холестерол і фосфоліпіди – беруть
участь в утворенні ліпід-білкових комплексів – хіломікронів.
Ліпідні й білкові компоненти хіломікронів синтезуються на мем-
бранах ендоплазматичного ретикулума клітин слизової оболонки
тонкого кишечнику: на мембранах гладенького ретикулума ре-
синтезуються ліпіди, на рибосомах синтезуються специфічні біл-
ки хіломікронів – апопротеїни.
Ресинтез триацилгліцеролів здійснюється шляхом прямої ете-
рифікації β-моноацилгліцеролів, КоА-ефірами жирних кислот.
У реакціях так званого моноацилгліцеролового шунта жирні ки-
слоти спочатку активуються синтетазою за участю КоА-SH і далі
переносяться ацилтрансферазами на β-моноацилгліцерол:
ацил-КоА-синтетаза
моноацилгліцеролацил-
діацилгліцеролацил-
Таким самим шляхом ресинтезуються і деякі фосфоліпіди. Реси-

нтезовані ліпіди й синтезовані апопротеїни, зокрема апопротеїн В,
шляхом ліпід-ліпідних, ліпід-білкових взаємодій утворюють хіломі-
крони. Це невеликі сферичні утворення діаметром ~1 мкм, складе-
ні молекулами триацигліцеролів (85 %), холестеролу та його ефірів
678
(до 6 %), а також фосфоліпідами (~7 %) і білками (2 %), які утворю-

ють гідрофільну оболонку навколо гідрофобного ядра.
Із клітин слизової хіломікрони шляхом екзоцитозу потрапляють
у міжклітинний простір і лактеалі – лімфатичні судини кишкових
ворсинок. Через високу концентрацію хіломікронів в абсорбтивний
період зазвичай прозора в постабсорбтивний час лімфа стає моло-
чно-білою. Крізь грудний лімфатичний проток хіломікрони надхо-
дять у кров, де внаслідок перенесення на них апопротеїну С від
ліпопротеїнів високої густини, насцентні (недозрілі) хіломікрони
стають нативними. Присутність апопротеїну С є необхідною для
активації ферменту ліпопротеїдліпази, локалізованої на внутрі-
шній поверхні ендотелію капілярів жирової та інших тканин. Після
активації ліпопротеїдліпаза каталізує гідроліз триацилгліцеролів
хіломікронів і продукти гідролізу асимілюються тканинами, тобто
використовуються або для синтезу власних жирів, як у жировій
тканині, або розщеплюються для енергетичних потреб, як у м'язах
та інших органах (рис. 14.3 (за Н. В. Багаваном, 1978)).
тонка кишка лімфа кров
утворення ХМ насцентні ХМ (апо А, В)

перенесення
(апо С)
ЛВГ
нативні ХМ
(апо А, В, С)
ліпопротеїдліпаза
вільні жирні
перетворення у кислоти
жировій тканині
дигліцериди
ремнантні ХМ
асиміляція печінкою
Рис. 14.3. Схема утворення й розщеплення хіломікронів.
Період напіврозпаду триацилгліцеролів у хіломікронів стано-

вить від декількох хвилин до години, після чого так звані ремна-
679
Біохімія
нтні (або остаточні) хіломікрони за допомогою специфічних ре-

цепторів, які знайдені тільки на плазматичних мембранах гепа-
тоцитів, видаляються з кровообміну й метаболізуються печінкою.
Отже, нативні хіломікрони слугують транспортною формою
екзогеннних триацилгліцеролів.
При спадковій недостатності ліпопротеїдліпазної активності в
капілярах системи кровообігу – гіперхіломікронемії – має місце
постійно високий рівень вмісту хіломікронів у крові, який різко
підвищується в абсорбтивний період, що супроводжується від-
кладанням жиру в шкірі та хронічним панкреатитом.
14.2. Ліпопротеїни плазми крові
Крім хіломікронів у крові функціонують також інші ліпопротеї-

нові комплекси, які секретуються в основному паренхімними клі-
тинами печінки. Біосинтез ліпідних і білкових компонентів ліпоп-
ротеїнів інших типів, їхня комплектація, внутрішньоклітинний
транспорт і секреція у кров здійснюється в клітинах печінки таким
самим чином, як і в клітинах епітелію слизової кишечнику.
В утворенні всіх форм ліпопротеїнів крові беруть участь жири,
холестерол і його ефіри, фосфоліпіди, апопротеїни, однак співвід-
ношення цих компонентів різне для кожного комплексу
(табл. 14.1). Процес синтезу ліпопротеїнів плазми крові регулюється
гормонами і складом їжі. Так, вуглеводна дієта стимулює, а дієта з
високим вмістом жирів гальмує синтез жирних кислот. У процесах
утворення і метаболізму ліпопротеїнів важлива роль належить апо-
протеїнам. Апопротеїни А-І, А-ІІ, В, С-І, С-ІІ, С-ІІІ, D, E, F у складі
різних ліпопротеїнів виконують структурні й регуляторні функції.
Ліпопротеїни плазми за фізико-хімічними характеристиками
поділяють на чотири класи:
 ліпопротеїни високої густини, або α-ліпопротеїни, що пере-
міщуються під час електрофорезу разом з α-глобулінами;
 ліпопротеїни низької густини, або β-ліпопротеїни, які мігру-
ють в електричному полі разом із β-глобулінами;
 ліпопротеїни дуже низької густини, або пре-β-ліпопротеїни,
що мігрують перед фракцією β-глобулінів;
 хіломікрони, які не переміщуються в електричному полі.
680
Ліпопротеїни плазми мають однотипну будову: усередині міце-

лярної структури діаметром 7–1000 нм розміщуються гідрофобні
молекули триацилгліцеролів і ефірів холестеролу, а в зовнішньо-
му шарі, товщина якого становить ~2 нм – білки (апопротеїни)
і фосфоліпіди, котрі утворюють гідрофільну оболонку, що стабі-
лізує гідрофобну структуру міцели у водному середовищі.
Т а б ли ц я 1 4 . 1
Хімічний склад і фізичні властивості ліпопротеїнів плазми крові
Головні ліпіди,
апопротеїну
портуються
Назва класу
що транс-
Білок, %
ρ, г/мл
ТАГ, %
ЕХС, %
ФЛ, %
ХС, %
d, нм
Тип
А-І, А-ІІ
ЛВГ 45–50 30 3 15 5–8 1,06–1,21 7–15 ФЛ, ЕХс
С, D
ЛНГ 20–25 22 8 35 10 В 1,006–1,063 21–25
Хс, ЕХс
ТАГ
ЛДНГ 2–13 10–25 3–8 6–16 50–80 В, С, Е 0,95–1,006 28–100
ендогенні
ТАГ
ХМ 0,5–2,5 3–15 1–15 1–7 80–95 В, С 0,92–0,95 75–1000
екзогенні
Примітка: ФЛ – фосфоліпіди, Хс – холестерол, ЕХс – ефіри холестеролу, ТАГ –
триацилгліцероли, ρ – питома густина, d – діаметр міцели, ЛВГ – ліпопротеїни
високої густини, ЛНГ – ліпопротеїни низької густини, ЛДНГ – ліпопротеїни дуже
низької густини, ХМ – хіломікрони.
З основних ліпопротеїнів плазми в печінці синтезуються ліпо-

протеїни високої та дуже низької густини.
Насцентні (недобудовані) ліпопротеїни дуже низької густини,
які секретуються гепатоцитами у кров, перетворюються в натив-
ні після взаємодії з ліпопротеїнами високої густини та одержан-
ня від них апопротеїну С-ІІ. Катаболізм ліпопротеїнів дуже низь-
кої густини з періодом напіврозпаду 2–4 год відбувається в капі-
лярах жирової, м'язової та інших тканин шляхом ферментатив-
ного гідролізу триацилгліцеролів цих ліпопротеїнів ліпопротеїд-
ліпазою. При цьому кількість триацилгліцеролів зменшується в
них із 80 % до 10 % і зростає відносна концентрація холестеролу,
особливо його ефірів, що супроводжується зменшенням діаметра
частинок і підвищенням їхньої відносної густини, тобто пере-
творення ліпопротеїнів дуже низької густини на ліпопротеїни
низької густини відбувається у крові.
681
Біохімія
Таким чином, ліпопротеїни дуже низької густини є транспо-

ртною формою ендогенних триацилгліцеролів, які надходять із
печінки до периферійних тканин, де вони асимілюються.
Асиміляція ліпопротеїнів низької густини здійснюється у фіб-
робластах, лімфоїдних та інших клітинах, нездатних до синтезу
холестеролу. Потреби цих клітин у холестеролі забезпечують лі-
попротеїни низької густини, які потрапляють до них шляхом
екзоцитозу після зв'язування зі специфічними рецепторами на
зовнішній поверхні клітин. Ефективність рецепції визначається
присутністю апопротеїну В у складі ліпопротеїнів низької гус-
тини і концентрацією рецепторів на клітинній мембрані. Ліпо-
протеїни низької густини, котрі потрапляють таким чином у
клітину, зливаються з лізосомами й розщеплюються лізосомаль-
ним гідролазами – ліпазами і протеазами – до складових, зок-
рема холестеролу й амінокислот, які можуть бути використані
для побудови мембранних та інших клітинних структур. Отже,
ліпопротеїни низької густини слугують транспортною фор-
мою холестеролу і його ефірів, за допомогою якої ці ліпіди пере-
носяться до холестеролдефіцитних клітин.
Ліпопротеїни високої густини, що синтезуються в печінці, беруть
активну участь в обміні ліпідами й апопротеїнами між печінкою,
ліпопротеїнами плазми та біомембранами. Частинки насцентних
ліпопротеїнів високої густини є зручним субстратом для іммобілі-
зації ферменту плазми лецитинхолестеролацилтрансферази
(ЛХАТ), яка активується апопротеїном А1. Біологічна функція ліпо-
протеїнів високої густини і ЛХАТ полягає в регулюванні гомеостазу
вільного холестеролу в клітинних мембранах. Механізм регуляції
полягає в тому, що надлишок холестеролу, який утворюється в
мембранах клітин, переноситься на насцентні ліпопротеїни високої
густини. На поверхні частинок ліпопротеїнів високої густини холе-
стерол етерифікується за участю ЛХАТ, яка каталізує перенесення
ацильного радикала від фосфатидилхоліну поверхневого шару час-
тинок ліпопротеїнів високої густини на холестерол. Ефіри холесте-
ролу, що утворюються, формують внутрішнє гідрофобне ядро час-
тинок нативних ліпопротеїнів високої густини, у складі яких вони
з часом потрапляють у печінку, де метаболізуються.
Таким чином, ліпопротеїди плазми крові здійснюють динамі-
чний обмін ліпідами екзогенного й ендогенного походження між
кишечником, печінкою і периферійними тканинами, забезпечу-
ючи тканини структурними та енергетичними субстратами
метаболізму.
682
14.3. Розщепленення вищих жирних кислот
У хребетних тварин не менше 50 % енергії, яка вивільнюється

в процесах окиснення макромолекул у клітинах печінки, нирок,
легенів, серцевого й скелетного м'язів, постачається за рахунок
окиснення вищих жирних кислот (ВЖК). У тварин, які голодують
або впадають у зимову сплячку, а також у птахів під час перельо-
ту окиснення цих кислот є єдиним джерелом енергії.
Основним механізмом окиснення жирних кислот, що відбува-
ється в мітохондріях, є -окиснення, тобто окиснення за другим
() атомом вуглецю. Спочатку в ділянці зовнішньої мембрани
мітохондрій вони активуються ацил-КоА-синтетазою за участю
АТФ і цитоплазматичного КоА-SH:
АТФ АМФ + ФФн
R-CH2 -CH2 -COOH  KoA-SH  R-CH2 -CH2 -CO-S-KoA

-Н2О
або ферментом КоА-ліазою (ацилтіокіназою) з використанням ГТФ:
ГТФ ГДФ + Фн
R-H2 -CH2 -COOH  КоА-SH  R-CH2 -CH2 -CO-S-КоА

-Н2О
Продукти ферментативної активації ВЖК – ацил-КоА прони-
кають через внутрішню мітохондріальну мембрану за допомогою
системи перенесення, яка складається з трьох мембранозв'яза-
них ферментів і низькомолекулярної сполуки – карнітину
(-гідрокси-γ-триметиламонійбутират) (рис. 14.4).
Карнітин – широко розповсюджена у тканинах сполука, особ-
ливо її багато у м'язах. Проникнення активованих коротколан-
цюгових ЖК у мітохондрії можливе без участі карнітину, але
транслокація довголанцюгових ВЖК неможлива без утворення
ацилкарнітинового похідного.
Перенесення залишку жирної кислоти від ацил-КоА на кар-
нітин каталізується карнітинацилтрансферазою, локалізова-
ною на зовнішній мембрані мітохондрій:
ацил-КоА карнітин
-SH
кофермент А
ацилкарнітин
683
Біохімія
жирна кислота R CH2 CH2 COOH

АТФ
КоА-SH
АМФ + ФФн
1
ацил-КоА R CH2 CH2 CO S-KoA

зовнішня
2 мембрана
карнітин
мітохондрій
система транспорту
карнітину
ацилкарнітин
3
4 внутрішня
карнітин мембрана
ацил-КоА R CH2 CH2 CO S-KoA

ФАД
5
ФАДН2
дегідроацил-КоА R CH CH CO S-KoA
Н2О 6
-оксіацил-КоА R CHОН CH2 CO S-KoA
НАД+
7
НАДН + Н+
-кетоацил-КоА R CО CH2 CO S-KoA
КоА-SH 8
R CH2 CH2 CO S KoA + CH3 CO S-KoA

ацил-КоА ацетил-КоА
Рис. 14.4. Схема -окиснення вільних жирних кислот:
1 – ацил-КоА-синтетаза; 2 – карнітинацилтрансфераза І; 3 – карнітин-
ацилтранслоказа; 4 – карнітинацилтрансфераза ІІ; 5 – ацил-КоА-дегідрогеназа;
6 – -оксіацил-КоА-гідратаза; 7 – -оксіацил-КоА-дегідрогеназа;
8 – тіолаза (ацетил-КоА-ацилтрасфераза)
684
Далі ацилкарнітин переноситься транслоказою через внутрі-

шню мітохондріальну мембрану.
У матриксі мітохондрій залишок жирної кислоти від ацилкар-
нітину за участю ацилтрансферази ІІ переноситься на внутріш-
ньомітохондріальний КоА-SH (попередня реакція проходить у
зворотному напрямку):
КоА-SH
ацилкарнітин кофермент А
–S-КоА
ацил-КоА карнітин
Після транслокації ацил-КоА в матрикс мітохондрій починається
процес β-окиснення, що здійснюється циклічно чотирма послідов-
ними ферментативними реакціями. При цьому кожен цикл реак-
цій закінчується вкороченням молекули ацил-КоА на два атоми
вуглецю в результаті відщеплення молекули ацетил-КоА.
Спочатку ацил-КоА за участю специфічних ФАД-вмісних ферме-
нтів ацил-КоА-дегідрогеназ дегідрується з відщепленням двох атомів
водню від карбоксильного кінця молекули ацил-КоА:
ФАД+ ФАДН2
R-CH2-CH2-CO-SКоA R-CH=CH-CO-SКоA
ацил-КоА дегідроацил-КоА
Далі дегідроацил-КоА за дії ферменту β-оксіацил-КоА-гідратази
(енол-КоА-гідратази) перетворюється на β-оксіацил-КоА:
2 H O
R-CH=CH-CO-SКоA  H2O 
гідратаза R-CHOH-CH2 -CO-SКоА
дегідроацил-КоА β-оксіацил-КоА
У наступній реакції β-оксіацил-КоА дегідрується НАД+-залежною
3-гідроацил-КоА-дегідрогеназою з утворенням β-кетоацил-КоА:
R-CHОН-CH-CO-SКоA R-CO-CH-CO-SКоА
β-оксіацил-КоА β-кетоацил-КоА
Остання стадія окиснення ВЖК каталізується β-кетоацил-
тіолазою (тіолазою). У цій реакції β-кетоацил-КоА взаємодіє з
вільним КоА-SH і розщеплюється з утворенням молекул ацетил-
КоА та ацил-КоА, укороченою на два атоми вуглецю:
685
Біохімія
R-CO-CH2 -CO-S-KoA  KoA-SH  R-CO-S-KoA  CH3 -CO-S-KoA

тіолаза
β-кетоацил-КоА ацил-КоА ацетил-КоА
Такі цикли реакцій β-окиснення повторюються доти, поки
ацил-КоА повністю не перетвориться на вільний ацетил-КоА.
Отже, окиснення жирної кислоти, яка містить 2n атомів вугле-
цю, здійснюється за (n – 1) циклів.
β-Окиснення ВЖК з непарною кількістю атомів вуглецю від-
бувається аналогічним чином, але в кінці процесу окиснення
залишається одна молекула пропіоніл-КоА (CH3–CH2–CO~S–KoA),
яка перетворюється в сукциніл-КоА, що окиснюється в циклі
трикарбонових кислот.
Окиснення ненасичених ВЖК відбувається з певними особливо-
стями, які полягають в тому, що утворені цис-ацил-КоА-похідні
ізомеризуються під дією цис-транс-еноїл-КоА-ізомерази в дегідроа-
цил-КоА, який вступає в подальшому у звичайну послідовність ре-
акцій β-окиснення.
β-Окиснення ВЖК з довгим вуглецевим ланцюгом (С20, С22)
можливе також у пероксисомах, де продуктами окиснення є аце-
тил-КоА і Н2О2. Воно включається при збагаченій жирами дієті,
при вживанні гіполіпідемічних лікарських препаратів та ін.
Як уже відмічалося, процес β-окиснення ВЖК є основним шля-
хом катаболізму жирних кислот. Проте в ендоплазматичному рети-
кулумі може проходити процес ω-окиснення, де кінцева метильна
група перетворюється в оксиметильну, а вона, у свою чергу, окис-
нюється до карбоксильної. Наслідком цього є утворення дикарбо-
нової кислоти, яка в процесі β-окиснення розщеплюється до субе-
ринової (С8) та адипінової (С6) кислот, які виводяться із сечею.
У клітинах мікроорганізмів, рослин і тварин виявлено процес
α-окиснення ВЖК (відщеплення одновуглецевих фрагментів від
карбоксильного кінця молекули жирної кислоти). У цьому випад-
ку за дії мітохондріальної монооксидази ВЖК гідроксилюються
по α-атому вуглецю з наступним окисненням і декарбоксилю-
ванням в ендоплазматичному ритикулумі.
Енергетичне значення β-окиснення вільних жирних кис-
лот. Наслідком проходження одного циклу β-окиснення ВЖК є
утворення однієї молекули ацетил-КоА, при окисненні якої в ци-
клі трикарбонових кислот утворюється три молекули НАДН і од-
на молекула ФАДН2. Крім того, у циклі β-окиснення ВЖК утво-
рюється ще одна молекула ФАДН2 і одна молекула НАДН. Таким
чином, при повному окисненні однієї молекули ВЖК, яка містить
686
2n атомів вуглецю, утворюється n молекул ацетил-КоА, які при-

водять до утворення в процесі окисного фосфорилювання 12n
молекул АТФ і (n – 1) молекул ФАДН2 і НАДН, які разом сприяють
утворенню 5(n – 1) молекул АТФ. Але 1 молекула АТФ використо-
вується в процесі активації жирної кислоти. Отже, розщеплення
однієї молекули жирної кислоти, яка містить 2n атомів вуглецю,
приводить до утворення 12n + 5(n – 1) –1 = 17n – 6 молекул АТФ.
Для порівняння відмітимо, що окиснення ВЖК, яка містить
6 атомів вуглецю (С6), приводить до утворення 45 молекул АТФ,
тоді як повне окиснення глюкози, яка також має 6 атомів вугле-
цю, забезпечує енергією синтез тільки 38 молекул АТФ.
Регуляція процесу β-окиснення жирних кислот. Інтенсив-
ність β-окиснення ВЖК залежить насамперед від активності ре-
гуляторного ферменту процесу – карнітинацилтрансферази І,
яка контролюється алостеричним інгібітором ферменту – мало-
ніл-КоА. Висока концентрація малоніл-КоА в цитозолі в абсорб-
тивний період стимулює біосинтез ВЖК і одночасно гальмує
швидкість β-окиснення цих кислот. Однак у постабсорбтивний
період, під час мобілізації жирних кислот із жирових депо й ви-
сокої концентрації їх у крові, синтез малоніл-КоА припиняється.
За цих умов підвищення активності карнітинацилтрансферази
у випадку відсутності інгібітору стимулює β-окиснення вільних
(мобілізованих) жирних кислот.
14.4. Біосинтез вищих жирних кислот
Жирні кислоти синтезуються в організмі тварин переважно в

абсорбтивний період, головним чином у клітинах печінці й жиро-
вої тканини. У цей період клітини зазвичай повністю забезпечені
необхідними для синтезу жирних кислот de novo метаболічним
субстратом, енергією та відновними еквівалентами у вигляді аце-
тил-КоА, АТФ і НАДФН відповідно.
Ферментні системи синтезу жирних кислот локалізовані в ци-
топлазмі й мітохондріальному матриксі, але цитоплазматична
система синтезу значно переважає за активністю мітохондріаль-
ну й тому біосинтез жирних кислот здійснюється головним чи-
ном у цитоплазмі.
687
Біохімія
Субстрат синтезу – молекули ацетил-КоА, що утворюються в

мітохондріях при окисненні пірувату й жирних кислот, перено-
сяться в цитоплазму за допомогою декількох транспортних сис-
тем: у формі ацетату, цитрату, а також за участю карнітину.
При гальмуванні циклу трикарбонових кислот надлишком
АТФ цитрат, який утворюється в реакції між ацетил-КоА і окса-
лоацетатом за участю цитратсинтази, переноситься в цитопла-
зму за допомогою трикарбоксилаттранспортуючої системи:
АДФ + Фн АТФ
синтаз
оксалоацетат ацетил-КоА цитрат
У цитоплазмі цитрат розщеплюється АТФ-цитратліазою, утво-
рюючи цитозольний ацетил-КоА:
ліаза
цитрат ацетил-КоА оксалоацетат

Оксалоацетат, один із продуктів цитратліазної реакції, пере-
творюється на піруват, який повертається в мітохондрії:
малік-фермент піруват
оксалоацетат малат
Молекули НАДФ+, які відновлюються в цій реакції за участю ма-
латдегідрогенази (малік-ферменту), використовуються як віднов-
ні еквіваленти у відновних реакціях біосинтезу жирних кислот.
Ацетил-КоА, утворений у цитратліазній реакції, карбоксилюєть-
ся цитозольною ацетил-КоА-карбоксилазою з утворенням безпосе-
реднього попередника синтезу жирних кислот – малоніл-КоА:
ацетил-КоА малоніл-КоА
Біотиновий фермент ацетил-КоА-карбоксилаза є регуляторним
ферментом, він регулює швидкість усього процесу біосинтезу жир-
них кислот. Його алостеричним модулятором служить цитрат, тобто
в даному випадку цитрат виконує дві важливі функції: як перенос-
ник ацетил-КоА і як активатор ацетил-КоА-карбоксилази.
688
Наступні реакції цього біосинтетичного шляху здійснюються без-

посередньо мультиферментною системою, яка називається синтаз-
ною системою для жирних кислот, або пальмітатсинтазою. Цей
ферментний комплекс, загальна молекулярна маса якого становить
~ 400 кДа, об'єднує сім ферментів, котрі беруть участь у біосинтезі
пальмітинової кислоти (рис. 14.5). Центральним компонентом цієї
системи є ацилпереносний білок (АПБ), який функціонує в процесі
синтезу як молекулярний кронштейн, що послідовно переносить
проміжні метаболіти синтезу від одного ферменту синтази до на-
ступного. Простетична група АПБ – 4'-фосфопантетеїн (похідне
вітаміну пантотенової кислоти) у процесі побудови вуглецевого лан-
цюга жирної кислоти утворює ефірні зв'язки з кожним проміжним
продуктом, аналогічно процесу, який відбувається в піруватдегідро-
геназному ферментному комплексі (див. розд. 12, п. 12.1.3).
II I
HS
III VI
IV V
Рис. 14.5. Схема пальмітатсинтазного ферментного комплексу:

I – ацетилтрансфераза; II – малонілтрансфераза; III – 3-кетоацил-АПБ-синтаза;
IV – 3-кетоацил-АПБ-редуктаза; V – 3-гідроксіацил-АПБ-дегідратаза;
VI – еноїл-АПБ-редуктаза
Синтазна система для жирних кислот каталізує сумарну реакцію
побудови 16-вуглецевого ланцюга молекули пальмітинової кислоти
з однієї молекули ацетил-КоА і семи молекул малоніл-КоА:
ацетил-S-КоА+7 малоніл-S-КоА+14 НАДФН+14 Н+ + Н2О + 7 АТФ 
 пальмітат + 7 СО2 + 8 КоА-SН + 14 НАДФ+ + 7 АДФ + 7 Фн
У цьому синтезі молекула ацетил-КоА слугує матрицею, до якої
послідовно приєднуються двокарбонові фрагменти від малоніл-
КоА. Нарощування вуглецевого ланцюга молекули ВЖК йде від її
метильної групи та оксогрупи (положення 16 і 15 відповідно) у на-
прямку карбоксильної групи пальмітату.
Починається синтез пальмітату за участю ферментів ацетил-
трансферази й малонілтрансферази, які каталізують приєднан-
689
Біохімія
ня субстратів синтезу – ацетильної та малонільної груп до двох

SН-груп синтази. Далі побудова жирної кислоти здійснюється ци-
клічно в чотири етапи (рис. 14.6).
3-кетоацил-АПБ-синтаза
ацетоацетил-S-АПБ
3-кетоацил-АПБ-редуктаза
3-гідроксибутирил-S-АПБ
З-гідроксіацил-АПБ-дегідратаза
транс-2-бутеноїл-S-АПБ
еноїл-АПБ-редуктаза
бутирил-S-АПБ
Рис. 14.6. Послідовність реакцій одного циклу синтезу пальмітату
690
Спочатку ацетильна група за дії 3-кетоацил-АПБ-синтази пере-

носиться з SН-групи цистеїну синтази на малонільну групу, приєд-
нану до фосфопантетеїну АПБ. У реакції конденсації між цими
двома групами вивільняється СО2, який попередньо був включе-
ний у молекулу малоніл-КоА в ацетил-КоА-карбоксилазній реакції.
Потім ацетоацетил-S-АПБ відновлюється 3-кетоацил-АПБ-редук-
тазою за участю НАДФН у 3-гідроксибутирил-S-АПБ. Далі має
місце реакція дегідратації, що каталізується 3-гідроксіацил-АПБ-
дегідратазою з утворенням транс-Δ2-бутеноїл-S-АПБ.
На завершальному етапі першого циклу реакцій синтезу від-
бувається відновлення подвійного зв'язку транс-Δ2-бутеноїл-S-
АПБ за участю еноїл-АПБ-редуктази й бутирильна група від
бутирил-S-АПБ переноситься на вільну SH-групу цистеїну син-
тази – на місце, яке початково займала ацетильна група.
Далі відбувається новий цикл реакцій подовження вуглецево-
го ланцюга ще на один двокарбоновий фрагмент, тобто цикли
повторюються ще сім разів і в результаті утворюється кінцевий
продукт – пальмітоїл-S-АПБ. На цьому процес синтезу жирної
кислоти закінчується. За дії гідролази молекула пальмітинової
(С16) кислоти відщеплюється від АПБ синтази.
Слід відмітити, що синтез однієї молекули пальмітату потребує
енергії семи макроергічних зв'язків АТФ для утворення тіоефір-
них зв'язків у молекулах субстратів ацетил-КоА і малоніл-КоА
і відновного потенціалу 14 молекул НАДФН для насичення по-
двійних зв'язків.
Молекули НАДФН для редуктазних реакцій синтезу надходять
від двох джерел: від реакцій окиснення глюкозо-6-фосфату на
пентозофосфатному шляху та окиснення малату в малатдегідро-
геназній реакції.
Синтазна система для жирних кислот не спроможна синтезу-
вати жирні кислоти з числом атомів вуглецю більше 16. Але по-
дальше нарощування вуглецевого ланцюга пальмітинової кисло-
ти можливо за участю ферментних систем ендоплазматичного
ретикулума шляхом приєднання ацетильних груп від малоніл-
КоА або в мітохондріях, де приєднуються ацетильні групи від
молекул ацетил-КоА.
Пальмітинова і стеаринова кислоти є попередниками для двох
моноєнових жирних кислот пальмітолеїнової (С16Δ9) і олеїнової
(С18Δ9), які утворюються за участю ацил-КоА-оксигенази та моле-
кулярного кисню і НАДФН:
691
Біохімія
О2 2Н2О
пальмітоїл-S-КоА + НАДФН + Н+ пальмітолеїл-S-КоА + НАДФ+
О2 2Н2О
стеароїл-S-КоА + НАДФН + Н+ олеїл-S-КоА + НАДФ+
У тканинах тварин (ссавців) не синтезуються лінолева

(С18Δ9,12) і α-ліноленова (С18Δ9,12,15) кислоти, які є попередниками
двох інших важливих поліненасичених кислот – γ-лінолевої
(С18Δ6,9,12) і арахідонової (С20Δ5,8,11,14) – незамінних попередників
біологічно активних сполук – ейкозаноїдів.
Регуляція біосинтезу вищих жирних кислот у тканинах тварин
здійснюється молекулярними механізмами, що діють як на клі-
тинному рівні, так і рівні організму в цілому (рис. 14.7).
інсулін глюкагон адреналін
ацетил-КоА-карбоксилаза-
фосфатаза протеїнкіназа А
Фн
ацетил-КоА-карбоксилаза
пальмітоїл-КоА
цитрат→ацетил-Коа→малоніл-КоА
Рис. 14.7. Схема регуляції активності ацетил-КоА-карбоксилази
На клітинному рівні функціонують механізми алостеричної ре-

гуляції та ковалентної модифікації ключових ферментів біосинтезу
ВЖК. Активність головного регуляторного ферменту цього синтети-
чного шляху – ацетил-КоА-карбоксилази, що визначає швидкість
синтезу ВЖК, контролюється його алостеричними модуляторами:
фермент активується цитратом та інгібується пальмітоїл-КоА.
692
Пальмітоїл-КоА є також інгібітором пальмітоїл-синтетази за ме-

ханізмом негативного зворотного зв'язку, або ретроінгібування.
В абсорбтивний період під дією гормону інсуліну активується
фосфатаза, яка дефосфорилює неактивну ацетил-КоА-карбо-
ксилазу, переводячи її в активний стан. У постабсорбтивний
період, а також при стресі, фізичному навантаженні тощо, гор-
мони глюкагон, адреналін та інші, що діють через аденілатцик-
лазну систему, інактивують ацетил-КоА-карбоксилазу шляхом
фосфорилювання її активною протеїнкіназою А.
Синтез жирних кислот регулюється також дієтою. Вуглеводна
дієта приводить до індукції ряду ферментів вуглеводного й ліпі-
дного обмінів, які каталізують перетворення проміжних метабо-
літів розщеплення глюкози на жирні кислоти.
Малоніл-КоА, який утворюється в ацетил-КоА-карбоксилазній
реакції, інгібує також активність карнітинацилтрансферази, га-
льмуючи тим самим надходження та окиснення жирних кислот
у мітохондріях. Зниження рівня малоніл-КоА в цитозолі й пов'язана
з цим активація карнітинацилтрансферази стимулює перехід
жирних кислот із цитоплазми в мітохондрії та їхнє β-окиснення.
14.5. Синтез і розщеплення жирів у тканинах
Жирні кислоти, що синтезуються de novo або потрапляють у тка-

нини тварин у результаті гідролізу триацилгліцеролів ліпопротеїнів
крові (хіломікрони і ліпопротеїни дуже низької густини), не нако-
пичуються в тканинах у вільному стані, тому що швидко перетво-
рюються на компактну й зручну для зберігання форму – жири.
Найактивніше утворення жирів відбувається в абсорбтивний
період, в умовах високої концентрації глюкози в крові, печінці,
жировій та інших тканинах.
Попередниками триацилгліцеролів слугують активовані форми
гліцеролу та вищих жирних кислот. Активна форма гліцеролу –
гліцерол-3-фосфат може утворюватися двома шляхами: фосфо-
рилюванням вільного гліцеролу або гідруванням дигідроксіацето-
нфосфату. У клітинах печінки, нирок, слизової оболонки кишеч-
нику, де присутня активна гліцеролкіназа, гліцерол фосфорилю-
ється γ-фосфатною групою АТФ:
693
Біохімія
У клітинах жирової тканини, м'язах і печінці за участю гліце-

ролфосфатдегідрогенази гліцерол-3-фосфат утворюється віднов-
ленням дигідроксіацетонфосфату:
НАДН+Н+ НАД+
CH2OH  CO  CH2O  P  CH2OH  CHOH  CH2O  P

Ферменти біосинтезу триацилгліцеролів асоційовані в ком-
плекс триацилгліцеролсинтази, локалізований на мембранах
ендоплазматичного ретикулума.
Активація жирних кислот, котрі залучаються до синтезу ліпі-
дів, каталізується ацил-КоА-синтазами:
АТФ АМФ+ФФн
R-COOH  KoA-SH  R-CO-SKoA
Активовані жирні кислоти у вигляді КоА-ефірів у наступних
реакціях переносяться на гліцерол-3-фосфат гліцеролфосфат-
ацилтрансферазою:
R R
R'
гліцерол- лізофосфатидат фосфатидат

3-фосфат
Продукт реакції – діацилгліцерол-3-фосфат, або фосфатидна ки-
слота, утворюється через проміжний метаболіт – лізофосфатидат.
У ході синтезу триацилгліцеролів фосфатидат дефосфорилю-
ється за дії фосфатидатфосфатази з утворенням 1,2-діацил-
гліцеролу, котрий у реакції ацилювання, що каталізується діацил-
гліцеролацилтрансферазою, перетворюється в триацилгліцерол:
R R R
R' R' R'
фосфатаза трансфераза
R'
фосфатидат 1,2-діацилгліцерол триацилгліцерол

Найінтенсивніше жири синтезуються в печінці та жировій
тканини. Триацилгліцероли, що синтезуються в печінці, в осно-
вному використовуються в інших тканинах, до яких вони
694
транспортуються у складі ліпопротеїнів плазми крові. Триацил-

гліцероли, що утворюються в жировій тканині, накопичуються
в цитоплазмі адипоцитів у вигляді крапель. Частка резервова-
них триацилгліцеролів становить приблизно 65 % маси всієї
тканини. Депоновані таким чином жири за звичайних умов
життєдіяльності організмів і достатньої калорійності раціону є
довгостроковим резервом метаболічної енергії, оскільки для на-
гальних потреб у крові постійно перебувають ліпопротеїни, які
виконують функцію безпосередніх постачальників жирних кис-
лот до периферійних тканин. За таких умов в організмі дорос-
лих тварин і людини встановлюється динамічна рівновага між
інтенсивністю процесів біосинтезу й розщеплення жиру в жи-
рових депо. Жирова тканина характеризується активним обмі-
ном речовин, тому при відносно сталому вмісті жирів резерви
триацилгліцеролів постійно обмінюються й повне оновлення
жирів здійснюється за декілька днів.
При зростанні калорійності їжі, переїданні або при зменшен-
ні енергетичних затрат (гіподинамії) надлишок калорій іде на
синтез жирів незалежно від характеру дієти (вуглеводної, біл-
кової чи змішаної). У разі підвищених енергетичних витрат,
тривалого голодування, стресових навантажень тощо вміст ре-
зервованих у жировій тканині триацилгліцеролів зменшується
внаслідок тривалої та не компенсованої біосинтезом мобілізації
жиру в жировій тканині.
Мобілізацією жиру називають процес гідролізу (ліполізу) три-
ацилгліцеролів, що каталізується внутрішньоклітинною ліпазою.
Активність ліпази жирової тканини контролюється гормонами
(рис. 14.8). Гормони – АКТГ, адреналін, норадреналін, глюкагон –
стимулюють її активність через аденілатциклазну систему шляхом
підвищення рівня цАМФ. Активується ліполіз також тиреоїдними
гормонами, які гальмують активність ферменту фосфодіестерази
циклонуклеотидів, підтримуючи таким чином високий рівень
цАМФ у клітині. цАМФ активує цАМФ-залежну протеїнкіназу, що
фосфорилює неактивну ліпазу і перетворює її в активну ліпазу а.
У результаті ліполізу жиру, який каталізується гормоночутливою
ліпазою, утворюється гліцерол і вільні жирні кислоти, котрі виві-
льняються з адипоцитів у кров:
R
R' Н
ліпаза
R''
триацилгліцерол гліцерол жирні кислоти
695
Біохімія
Гліцерол використовується печінкою як субстрат глюконеоге-

незу, а жирні кислоти транспортуються альбумінами крові, що
служать у даному випадку переносниками жирних кислот із жи-
рової тканини в інші периферійні тканини, де жирні кислоти
можуть бути використані як енергетичний субстрат. Інсулін і про-
стагландин Е блокують гормональну стимуляцію аденілатцикла-
зи, гальмуючи тим самим ліполіз.
АКТГ
адреналін інсулін (простагландин Е) гліцерол
глюкагон
жирні кислоти
тироксин кров
гліцерол
жирні
кислоти
адипоцит
ТАГ-ліпаза в ТАГ-ліпаза а
неактивна активна
фосфатаза
Рис. 14.8. Гормональна регуляція мобілізації жиру з жирової тканини:

АЦ – аденілатциклаза; ФДЕ – фосфодіестераза циклонуклеотидів;
ФПК – фосфопротеїнкіназа; ТАГ – триацилгліцероли
Гормоночутлива цАМФ-залежна ліпаза триацилгліцеролів є

ліпопротеїном, який складається з білка (48 %), фосфоліпідів
(45 %) і холестеролу (6 %). В активному центрі ферменту містить-
ся залишок серину, тому ліпаза, як і інші "серинові" ферменти,
інгібується фторидом натрію і фосфорорганічними сполуками.
696
14.6. Метаболізм фосфоацилгліцеролів
Для фосфоліпідів, як і для інших структурних компонентів біо-

мембран, характерним є постійне оновлення, тобто стан динаміч-
ної рівноваги між їхнім синтезом і катаболізмом. Фосфоліпіди ін-
тенсивно оновлюються в активно функціонуючих тканинах: печі-
нці, нервовій тканині, ендо- та екзокринних залозах тощо.
Попередниками фосфоацилгліцеролів, як і триацилгліцеролів,
є гліцерол-3-фосфат і КоА-ефіри жирних кислот, і в процесах
утворення цих ліпідів існує декілька спільних етапів, котрі ката-
лізуються одними ферментами (рис. 14.9, реакції 1–2):
кардіоліпін гліцерол
ЦМФ АТФ
9
1
фосфатидилгліцерол АДФ
8 Фн гліцерол-3-фосфат
фосфатидилгліцеро- 2R-CO-SKoA
фосфат
2 2SKoAH
7 ФФн ЦТФ
ЦМФ
ЦДФ-діацилгліцерол фосфатидат
Інозитол серин 3
Н2О
10
4
ЦМФ 12 Фн
ЦМФ
інозитолмонофосфат 1,2-діацилгліцерол
фосфатидил-
АТФ серин етаноламін холін
11
АТФ АТФ
5 13 16
АДФ СО2 АДФ АДФ
інозитолполіфосфат фосфоетаноламін
фосфатидил- фосфохолін
еноламін ЦТФ
14 17
ЦТФ
3~СН3 ФФн ФФн
6
ЦДФ-етаноламін ЦДФ-холін
15 18
фосфатидил- ЦМФ ЦМФ
холін
фосфатидил- фосфатидил-
етаноламін холін
Рис. 14.9. Схема біосинтезу фосфоацилгліцеролів
У клітинах тварин існує декілька шляхів утворення фосфоа-
цилгліцеролів. Головними з них є синтез de novo і шлях реутилі-
зації холіну.
Синтез de novo, відомий як цитидиновий шлях, здійснюється
за участю цитидинових коферментів (рис. 14.9, реакції 3–6).
Спочатку в реакції між фосфатидатом і цитидинтрифосфатом
(ЦТФ) утворюється ЦДФ-діацилгліцерол, який далі реагує з гід-
697
Біохімія
роксилом аміноспирту (холіну, етаноламіну) або амінокислоти

(серину, треоніну) з утворенням фосфоацилгліцеролів:
R R
R'
фосфатидат ЦДФ-діацилгліцерол
фосфатидилсерин
Слід зазначити, що цитидилові нуклеотиді виконують у цьому
синтезі функцію, аналогічну функції уридилових нуклеотидів у
синтезі глікогену. В обох випадках утворюються активовані
проміжні метаболіти – УДФ-глюкоза та ЦДФ-діацилгліцерол.
Декарбоксилюванням серинового залишку в молекулі фосфа-
тидилсерину утворюється фосфатидилетаноламін. Фосфатидил
холін синтезується метилюванням залишку етаноламіну, який
входить до складу фосфатидилетаноламіну, за участю трьох мо-
лекул S-аденозилметіоніну (SAM), який є універсальним донором
метильних груп:
3SAM
фосфатидилсерин фосфатидилетаноламін
фосфатидилхолін
698
Інші мембранні фосфоліпіди – фосфатидилгліцериди, кардіолі-

піни та фосфоінозитиди також синтезуються через ЦДФ-
діацилгліцерол (рис. 14.9, реакції 7-11). Спочатку в реакції ЦДФ-
діацилгліцеролу з гліцерол-3-фосфатом утворюється фосфатидил-
гліцерофосфат, який далі дефосфорилюється й перетворюється
у фосфатидилгліцерол:
ЦДФ-діацилгліцерол фосфатидилгліцерофосфат фосфатидилгліцерол

При взаємодії фосфатидилгліцеролу з ЦДФ-діацилгліцеролом
синтезуються кардіоліпіни – головні фосфоліпіди мітохондріа-
льних мембран:
фосфатидилгліцерол
кардіоліпін
При біосинтезі фосфоінозитидів фосфатидиловий залишок із
молекули ЦДФ-діацилгліцеролу переноситься на інозитол з утво-
ренням монофосфоінозитолу:
О¯
ЦДФ-діацилгліцерол
інозитол монофосфоінозитол
Монофосфоінозитиди перетворюються в ди- та поліфосфоі-
нозитиди фосфорилюванням вільних гідроксилів інозитолу за
участю АТФ.
Ще один шлях синтезу фосфоацилгліцеролів (рис. 14.9, реакції
12–15) використовує як субстрат-попередник 1,2-діацилгліцерол,
до якого приєднується активований фосфоетаноламін. Останній
до цього активується етаноламінкіназою за участю двох нуклео-
тидтрифосфатів – АТФ і ЦТФ:
699
Біохімія
кіназа транс- ЦМФ

фераза
етаноламін фосфоетаноламін цитидилфосфоетаноламін
H2C O COR
R'R'CO O CH O H2C O COR R
ЦМФ
H2C O P O CH2CH2 N+H3 R'R'CO O CH
етаноламін-фосфо-
O- трансфераза H2C OH
фосфатидилетаноламін 1,2-діацилгліцерол
Аналогічним шляхом у тканинах тварин синтезується також
фосфатидилхолін. Альтернативний шлях біосинтезу фосфатидил-
холіну називають шляхом реутилізації, або "рятівним" (salvage)
шляхом (рис. 14.9, реакції 16–18). На цьому шляху холін, який
вивільняється при розщепленні фосфатидилхоліну та інших хо-
ліновмісних сполук, фосфорилюється холінкіназою за участю
АТФ з утворенням фосфохоліну, котрий далі реагує з ЦТФ,
утворюючи активоване похідне холіну – ЦДФ-холін:
Mg2+
холін фосфохолін ЦДФ-холін
кіназа транс-
фераза ЦМФ
1,2-діацилгліцерол фосфатидилхолін
Фосфохоліновий залишок ЦДФ-холіну в наступній реакції пе-

реноситься на 1,2-діацилгліцерол, у результаті утворюється фо-
сфатидилхолін.
У тварин, обмежених у можливості синтезувати лецитин
de novo унаслідок нестачі метіоніну в їхньому звичайному раці-
оні, шлях реутилізації холіну є справді рятівним. Холін, який
надходить в організм цих тварин з їжею, можна вважати дода-
тковим вітаміном.
Розпад фосфоацилгліцеролів здійснюється гідролітичним шля-
хом за участю фосфоліпаз-ацилгідролаз (див. рис. 14.2).
Панкреатичні фосфоліпази й ферменти інших тканин характери-
зуються позиційною специфічністю і стереоспецифічністю до зв'яз-
ків, що гідролізують. Вони виявляють високу субстратну специфіч-
ність до різних груп фосфоліпідів (фосфоліпази С). Активність де-
яких фосфоліпаз (фосфоліпази А2 і D) регулюється іонами Са2+.
700
14.7. Метаболізм сфінголіпідів
Біосинтез сфінголіпідів починається із синтезу аліфатичного

спирту сфінгозину. У його утворенні попередниками слугують
серин і пальмітоїл-КоА, які, взаємодіючи між собою, утворюють
дегідросфінганін. Останній за участю коферментів НАДН і ФАД
спочатку відновлюється за карбонільною групою, а потім дегід-
рується в аліфатичному ланцюзі й перетворюється у сфінгозин.
У наступних реакціях біосинтезу аміногрупа сфінгозину ацилю-
ється з утворенням цераміду – головного проміжного метаболіту
в синтезі сфінголіпідів (рис. 14.10).
пальмітоїл-КоА
КоАSH серін
дегідросфінганін
гангліозиди
НАДН+Н+
НАД+ активовані
цукри
сфінгомієлін
сфінганін
ЦМФ
цереброзиди
ФАД УДФ
ЦМФ-холін
ФАДН2 Ацил-КоА
КоАSH УДФ-галактоза
(глюкоза)
сфінгозин N-ацилсфінгозин (перамід)

Рис. 14.10. Схема біосинтезу сфінголіпідів
Взаємодією цераміду з ЦДФ-холіном утворюються сфінгомієлі-

ни. Приєднанням глікозильного залишку від УДФ-галактози або
УДФ-глюкози утворюються цереброзиди. У синтезі найскладніших
із сфінголіпідів – гангліозидів до глікозильного залишку церебро-
зиду приєднується олігосахариди, що містять один чи декілька
701
Біохімія
залишків N-ацетилнейрамінової або N-глікозилнейрамінової кис-

лот (сіалових кислот).
Розщеплення сфінголіпідів у процесі їхнього метаболізму відбу-
вається за участю лізосомальних гідролітичних ензимів, які гідро-
лізують молекули ліпідів на складові структурні компоненти.
У розпаді сфінгомієлінів також бере участь фосфодіестераза
сфінгомієліну, що розщеплює сфінгомієлін на молекули фосфохо-
ліну й цераміду, який, у свою чергу, за дії церамідази розпада-
ється на сфінгозин і жирну кислоту:
сфінгомієлін
NH2
церамід сфінгозин жирна кислота
фосфохолін
14.8. Синтез холестеролу
Синтез холестеролу – одного з найскладніших біосинтезів у тка-

нинах тварин, який відбувається головним чином у печінці, а також
у деяких інших тканинах, можна зобразити схемою (рис. 14.11).
Зі схеми видно, що цей складний процес умовно поділяється
на п'ять стадій. На першій стадії три молекули ацетил-КоА, кон-
денсуючись одна з одною (за участю тіолази й синтази), утво-
рюють молекулу 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА, який віднов-
люється 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА-редуктазою в мевало-
нову кислоту. На другій – мевалонат тричі фосфорилюється ме-
валонаткіназою з утворенням 3-фосфо-5-дифосфомевалонату.
Останній швидко дефосфорилюється й декарбоксилюється, пере-
творюючись на 3-ізопентенілдифосфат – активовану форму ізо-
702
прену. На третій стадії шість молекул 3-ізопентенілдифосфату

об'єднуються з утворенням 30-вуглецевої лінійної молекули сква-
лену. На четвертій – сквален за участю О2 і НАДФН перетворю-
ється спочатку в оксид сквалену, а потім циклізується в ланос-
терол. На останній стадії синтезу ланостерол деметилюється,
втрачаючи три метильні групи, відновлюється по одному із двох
подвійних зв'язків і перетворюється в холестерол.
тіолаза
ацетоацетил-КоА
сінтаза
4
сквален
НАДФН + Н+
сквален-цикло-гідроксилаза
НАДФ+
редуктаза
мевалонат
ланостерол
Рис. 14.11. Схема синтезу холестеролу
Синтез холестеролу регулюється насамперед механізмом рет-

роінгібування, тобто мевалонатом і холестеролом. Холестерол, що
є кінцевим продуктом, гальмує весь процес синтезу на ранній
стадії шляхом інгібування головного регуляторного ферменту біо-
синтетичного шляху – гідроксиметилглутарил-КоА-редуктази.
703
Біохімія
Активність ферменту регулюється також холестеролом, який

надходить з їжею: холестерол екзогенного походження гальмує
синтез ендогенного холестеролу шляхом інгібування гідроксиме-
тилглутарил-КоА-редуктази. Крім того, активність цього фер-
менту контролюється гормонами. Глюкагон через внутрішньо-
клітинного посередника – цАМФ за участю фосфопротеїнкінази
фосфорилює редуктазу, переводячи її в неактивну форму. Інсу-
лін, навпаки, через стимуляцію фосфатази сприяє дефосфори-
люванню ферменту й перетворенню його на активну форму.
Порушення ендокринного контролю стероїдогенезу, скажімо,
надмірним уживанням їжі, збагаченої вуглеводами і жирами та
стимуляції таким чином синтезу холестеролу з боку інсуліну,
є фактором ризику розвитку атеросклерозу.
14.9. Метаболізм кетонових тіл
Кетонові тіла, до яких відносять ацетоацетат, β-гідроксибу-

тират і ацетон, синтезуються в печінці з ацетил-КоА – одним із
трьох головних проміжних метаболітів, який утворюється при роз-
щепленні вуглеводів, кетогенних амінокислот та жирних кислот.
Попередником при синтезі кетонових тіл є 3-гідрокси-3-
метилглутарил-КоА – центральний проміжний продукт біосинте-
зу холестеролу. При утворенні кетонових тіл 3-гідрокси-3-метил-
глутарил-КоА розщеплюється гідроксиметилглутарил-КоА-ліазою
на ацетоацетат і ацетил-КоА. При відновленні ацетоацетату за дії
3-гідроксибутиратдегідрогенази утворюється β-гідроксибутират,
а в разі спонтанного неферментативного декарбоксилювання
ацетоацетату – ацетон (рис. 14.12).
У печінці здорової людини протягом доби синтезується неве-
лика кількість ацетоацетату і 3-гідроксибутирату (з переважан-
ням останнього), які надходять у кров і транспортуються нею до
периферійних тканин. Утилізація кетонових тіл здійснюється
в серцевому та скелетному м'язах, нирках шляхом окиснення
β-гідроксибутирату до ацетоацетату та розщепленням останньо-
го до двох молекул ацетил-КоА, які окиснюються в циклі трикар-
бонових кислот. Отже, кетонові тіла, що постійно утворюються
в печінці, є не проміжними метаболітами обміну ліпідів, а кінце-
вим продуктом, додатковим джерелом енергії для периферійних
704
тканин. В умовах повного тривалого голодування кетонові тіла –

продукт окиснення жирних кислот – стають єдиним джерелом
енергії і для клітин головного мозку.
тіолаза
синтаза
тіолаза
ліаза трансфераза
Рис. 14.12. Схема синтезу й розщеплення кетонових тіл

у тканинах тварин і людини
При тривалому голодуванні, діабеті зниження вмісту оксалоа-

цетату в мітохондріях зумовлює посилення синтезу кетонових
тіл, зростає їхня концентрація в крові (кетонемія), що приво-
дить до стану ацидозу та кетозу. У цьому разі ацетоацетат дека-
рбоксилюється, перетворюючись на ацетон, який не утилізується
тканинами й виводиться із сечею та повітрям, що видихається.
705
Біохімія
1. Дати порівняльну характеристику специфічності дії ліпази триацилгліцеролів

панкреатичного походження і внутрішньоклітинної ліпази жирової тканини.
2. Назвіть можливі шляхи окиснення вищих жирних кислот в організмі
тварин.
3. Назвати й написати структурні формули загальних метаболітів у реакці
ях біосинтезу триацилгліцеролів і фосфоліпідів, а також холестеролу та ке
тонових тіл.
4. Який фермент вважається головним регуляторним ферментом на шляху
біосинтезу вищих жирних кислот? Поясніть механізм його регуляції.
5. Які функції виконують ліпопротеїни плазми крові?
706
Розділ 15
ІНТЕГРАЦІЯ МЕТАБОЛІЧНИХ
ШЛЯХІВ. ГОРМОНИ
Багатоклітинні організми функціонують як злагоджені систе-

ми завдяки взаємозв'язку між окремими клітинами, тканинами
та органами. Такий зв'язок здійснюється завдяки основним сис-
темам регуляції, що включають центральну й периферичну нер-
вову систему та гормональну й імунну системи. Головний еле-
мент у контролі метаболізму клітини забезпечується хімічними
посередниками. Термін гормони традиційно застосовують до ре-
човин, що синтезуються і секретуються однією тканиною, а дію
спричиняють на значній відстані. Проте чимало пептидних гор-
монів також діють як нейромедіатори, долаючи дуже коротку
відстань. Багато інших гормонів впливають на клітини, що роз-
ташовані поруч або здійснюють авторегуляцію.
Для дії більшості гормонів характерна регуляція за механізмом
зворотного зв'язку, який може включати декілька етапів і регу-
люватися ЦНС.
Інтеграція метаболізму визначається:
 наявністю загальних проміжних продуктів у більшій частині
метаболічних шляхів;
 можливістю взаємоперетворень через загальні метаболіти;
 використанням загальних коферментів і необхідністю їхньої
постійної циркуляції;
 наявністю загального шляху катаболізму і єдиної системи виві-
льнення і використанн енергії (дихальний ланцюг);
 наявністю схожих механізмів циркуляції.
Загальну схему основних метаболічних шляхів вуглеводів, білків
і жирів, описаних у попередніх розділах, наведено на рис. 15.1.
Біохімія
глюкоза цитозоль жирні кислоти

NADP+
глюконеогенез гліколіз пентозофосфатний
шлях
NADPН
фосфоенолпіруват пентозофосфати малоніл-КоА
піруват нуклеотиди ацетил-КоА
кетонові ацетил-КоА жирні

тіла кислоти
оксалоацетат цитрат
ЦИТРАТНИЙ NADH
-кетокислоти ЦИКЛ FADH2
-амінокислоти
ланцюг перенесення
електронів
CО2
О2 АДФ + Фн
глутамін Н2О
АТФ
ЦИКЛ
СЕЧОВИНИ
мітохондрія
Рис. 15.1. Інтеграція метаболізму
15.1. Компартменталізація метаболічних шляхів
У клітинах контроль за етапами метаболізму здійснюється

шляхом розділення метаболічних процесів по окремих відсіках
(компартментах) (табл. 15.1):
 метаболічні перетворення й біосинтез в основному пов'язані
з цитозолем. НАДФН, необхідний для реакцій відновлення,
утворюється також у цитозолі в результаті окисного пенто-
зофосфатного шляху глюкози;
708
Розділ 15. Інтеграція метаболічних шляхів. Гормони
 окисне розщеплення, пов'язане з диханням, відбувається в

мітохондріях. Як коферменти зазвичай використовують
НАД+ і флавопротеїни.
Т а б ли ц я 1 5 . 1
Компартменталізація деяких основних метаболічних шляхів
Компартмент Метаболічний процес
Гліколіз
Глюконеогенез
Цитозоль Пентозофосфатний шлях
Біосинтез ліпідів
Біосинтез пуринів і піримідинів
Цитратний цикл
β-окиснення жирних кислот
Мітохондрія
Синтез кетонових тіл
Дихальний ланцюг
Інтеграція метаболічних шляхів забезпечує життєдіяльність

організму:
 виробництво енергії у процесі окисного розпаду харчових
речовин (механізми вивільнення й використання енергії були
описані раніше);
 біосинтез речовин і структур. Виробництво ключових мета-
болітів і відновлених коферментів, необхідних для біосинте-
зу, забезпечується інтеграцією метаболічних шляхів.
У більшості випадків єдиним донором водню для різних біоси-
нтезів є НАДФН, що теж є проявом інтеграції.
Ключові метаболіти, що містяться в точках розгалуження мета-
болічних шляхів, забезпечують перемикання метаболізму з одного
шляху на інший залежно від потреб організму. Ці питання частково
розглядалися раніше, тому наведемо лише декілька прикладів.
Глюкозо-6-фосфат утворюється в точці з'єднання й розга-
луження таких процесів, як депонування глюкози – синтез гліко-
гену, використання запасів енергетичного матеріалу – розпад
глікогену, синтез НАДФН – пентозофосфатний шлях, вироблення
енергії – аеробний розпад глюкози.
Піруват починає загальний для вуглеводів, білків і жирів
шлях катаболізму і відкриває для них вхід у цитратний цикл, де
утворюються метаболіти, які використовуються для глюконеоге-
незу й синтезу ряду амінокислот. Піруват також може бути суб-
стратом для цих синтезів.
Ацетил-СоА включає білки, жири й вуглеводи в першу реакцію
цитратного циклу. Він також служить субстратом для синтезу ке-
709
Біохімія
тонових тіл. Крім того, у період травлення ацетил-СоА експортуєть-

ся в цитозоль у формі цитрату і використовується для синтезуван-
ня жирних кислот. Особливість метаболізму жирних кислот полягає
в необоротності перетворення пірувату на ацетил-СоА і, відповід-
но, неможливості перетворення жирних кислот на глюкозу.
Регуляторні механізми перемикання одного метаболічного
шляху на інший частково розглядалися раніше. Отже, регуляція
включає загальні моменти: зміну концентрації ферментів; зміну
активності ферментів; зміну концентрації субстратів, продуктів, а
також кофакторів. Як приклад, розглянемо регуляцію метаболізму
вуглеводів, жирів і білків під впливом інсуліну та глюкагону. Пе-
ремикання метаболічних шляхів під дією цих гормонів відбува-
ється постійно залежно від ритму харчування, складу їжі та фізіо-
логічної активності організму.
У період травлення вплив гормонів направлений на накопи-
чення речовин-енергоносіїв для використання їх у подальшому.
Після надходження з кишечнику глюкози, її концентрація в кро-
ві збільшується, і це є стимулом для секреції інсуліну. Останній
стимулює процеси депонування всіх мономерів, що утворилися
в результаті травлення. Так, інсулін прискорює синтез глікогену
в печінці та м'язах, синтез ліпідів і білків. Інсулін збільшує по-
глинання глюкози деякими клітинами й таким чином прискорює
шляхи її використання (рис. 15.2).
ПРИГНІЧЕННЯ СТИМУЛЯЦІЯ
глюконеогенез використання глюкози у м'язах

і жировій тканині
глікогеноліз гліколіз
ліполіз інсулін синтез глікогену
кетогенез синтез білків
протеоліз поглинання іонів

(особливо К+ та РО43-)
Рис. 15.2. Дія інсуліну
У постабсорбативний період концентрація глюкози знижуєть-

ся. У результаті знижується секреція інсуліну й зменшується погли-
710
нання глюкози всіма тканинами, крім нервової. Низька концентра-

ція глюкози у крові є сигналом для секреції глюкагону й кортизолу.
Глюкагон прискорює розпад глікогену та мобілізацію триацил-
гліцеринів, переключаючи окиснення тканинами переважно
глюкози на окиснення жирних кислот і кетонових тіл. Глюкагон
і кортизол прискорюють глюконеогенез із амінокислот і гліцери-
ну для підтримання концентрації глюкози у крові на постійному
рівні, потрібному для забезпечення мозку (рис. 15.3).
ШКТ СИСТЕМА П Е Ч ІН К А
ЦИРКУЛЯЦІЇ
вуглеводи
ДГ
глюкоза
глюкоза глікогеноліз лактат
глюкоза гліконеогенез аміно-

кислоти
глюкоза
фруктоза глюкоза
гліцерин
галактоза
глюкоза
ДГ
запаси
жирів
клітини
периферічні
тканини
СО2 Н2О
Рис. 15.3. Гомеостаз глюкози. ДГ – депо глікогену
У таблиці 15.2 показано вплив основних гормонів на обмін

речовин. Далі наведено короткий опис деяких інших гормонів,
що беруть участь в обміні вуглеводів, ліпідів і амінокислот
Обмін вуглеводів. Інсулін збільшує частку участі глюкози в
процесах утворення енергії при незмінному загальному рівні
енергопродукції. Активація інсуліном глікогенсинтетази і гліко-
генрозгалужувального ферменту сприяє збільшенню синтезу глі-
когену. Поряд з цим інсулін виявляє інгібуючий вплив на глюко-
зо-6-фосфатазу печінки й гальмує таким чином вихід вільної
глюкози в кров. Кінцевим результатом дії інсуліну (у разі його
надлишку) є гіпоглікемія, що стимулює секрецію гормонів-
711
Біохімія
антагоністів інсуліну, до яких належать адреналін, норадреналін,

глюкагон, соматотропін, глюкокортикоїдні й тиреоїдні гормони.
У разі відносної чи абсолютної інсулінової недостатності пору-
шуються процеси надходження глюкози до інсулінозалежних
тканин, знижується окисне фосфорилювання та утворення глю-
козо-6-фосфату; далі порушуються гліколітичне окиснення глю-
кози, цикл Кребса і гексозомонофосфатний (пентозний) цикл,
пригнічується синтез глікогену й посилюється глікогеноліз.
Т а б ли ц я 1 5 . 2
Будова, механізми дії та основні ефекти гормонів,
що регулюють метаболізм вуглеводів, білків і жирів
Механізм
Сигнал для Органи- Зміна метаболізму
Будова передачі
секреції мішені у клітинах-мішенях
сигналу
Інсулін (місце синтезу – -клітини підшлункової залози)
1) Прискорення синтезу глікогену;
Печінка 2) прискорення синтезу білка;
3) гальмування глюконеогенезу.
1) Прискорення синтезу глікогену;
 Концент- Через 2) прискорення синтезу білка;
М'язи
Білок рація глю- мембранні 3) прискорення транспорту глю-
кози рецептори кози у клітину.
1) Прискорення синтезу жирів
Жирова із глюкози;
тканина 2) прискорення транспорту
глюкози у клітину
Глюкагон (-клітини підшлункової залози)
1) Прискорення розпаду глікогену;
 Концент- Печінка Через
2) прискорення глюконеогенезу.
Пептид рація глю- мембранні
Жирова 1) Прискорення ліполізу
кози рецептори
тканина
Адреналін (клітини мозкового шару надниркових залоз)
Печінка 1) Прискорення розпаду глікогену
Через
Похідне Сигнал М'язи 1) Прискорення розпаду глікогену
мембранні
тирозину ЦНС Жирова рецептори 1) Прискорення ліполізу
тканина
Кортизол (клітини коркового шару надниркових залоз)
1) Прискорення глюконеогенезу;
Концентра-
2) індукція синтезу ферментів глю-
ція глюкози Печінка
Через конеогенезу й катаболізму аміноки-
в крові,
плазмати- слот.
Стероїд опосеред-
чні 1) Прискорення катаболізму
кована
рецептори амінокислот;
кортикот- М'язи
2) зниження кількості надходжен-
ропіном
ня амінокислот.
712
Катехоламіни стимулюють глікогеноліз у печінці та м'язах.

Збільшення синтезу сАМР під дією катехоламінів і більшою мі-
рою адреналіну активує фосфорилазу печінки, розпад глікогену й
утворення більшої кількості вільної глюкози. При цьому збільшу-
ється поглинання кисню, витрати енергії у зв'язку з посиленням
серцевої діяльності, підвищенням м'язового тонусу й окисненням
молочної кислоти в печінці. Глюкагон подібно до адреналіну ак-
тивує аденілатциклазу, утворення сАМР, фосфорилазу, глікоге-
ноліз і вихід глюкози з печінки у кров'яне русло. Цей вплив наба-
гато сильніший, ніж у адреналіну, але глюкагон не діє на м'язову
фосфорилазу, а отже, не мобілізує глікоген м'язів. Гіперглікеміч-
ний ефект глюкагону є результатом стимуляції печінкового гліко-
генолізу та глюконеогенезу, індукції секреції адреналіну, гальму-
вання проникнення глюкози у м'язи.
Гормон росту збільшує вихід глюкози в печінкові вени, поси-
лює глюконеогенез, зменшує поглинання глюкози на периферії
та посилює ліполіз, у результаті чого у крові підвищується кон-
центрація вільних жирних кислот, які пригнічують дію інсуліну
на мембранний транспорт глюкози.
Глюкокортикоїди стимулюють катаболізм білків і глюконеоге-
нез, підвищують вміст глікогену в печінці й дещо меншою мірою
у м'язах, зменшують мембранний транспорт глюкози та її утилі-
зацію на периферії. Гіперглікемічна дія АКТГ опосередковується
головним чином через глюкокортикоїди.
Обмін ліпідів. Мембрана адипоцитів містить рецептори, що
взаємодіють з гормонами, яким притаманні ліполітичні властиво-
сті (катехоламіни, АКТГ, СТГ), та інсулінові рецептори. У результа-
ті дії ліполітичних гормонів підвищується активність аденілатци-
клази, збільшується утворення сАМР, активізується ліпопротеїнлі-
паза й ліполіз жиру. Взаємодія інсуліну з відповідними рецепто-
рами, навпаки, призводить до гальмування ліполізу, який збіль-
шується під час голодування, при тривалій роботі, охолодженні,
стресі. Ліполітична дія катехоламінів (адреналін, норадреналін)
і глюкагону здійснюється шляхом активації аденілатциклази. Роль
норадреналіну в процесі ліполізу є важливішою, ніж адреналіну.
Він утворюється в нервових адренергічних закінченнях у жировій
тканині й забезпечує мобілізацію жирних кислот.
Гормон росту виявляє потужну ліполітичну дію, яка відрізняєть-
ся від дії катехоламінів. Він викликає збільшення концентрації віль-
них жирних кислот у плазмі через 2–3 години. Ця дія, що спостері-
гається навіть при введені невеликих доз соматотропіну, напевне,
пов'язана з гальмуванням процесу реетерифікації вільних жирних
713
Біохімія
кислот. Тим не менш соматотропін має певний модулюючий вплив

і на активність аденілатциклази. Інші гіпофізарні гормони (АКТГ,
ТТГ, меланоцитостимулюючий гормон) також виявляють певну ліпо-
літичну дію, хоча й менш виражену, ніж соматотропін.
Інсулін має характерну антиліпотичну властивість, і при цук-
ровому діабеті внаслідок збільшення ліполізу підвищується конце-
нтрація вільних жирних кислот у плазмі.
Обмін амінокислот. Анаболітична дія інсуліну полягає у при-
скорені проникнення амінокислот через мембрану клітини та
включення їх у білки, що викликає зниження рівня амінокислот
в крові. Інсулін знижує активність амінотрансфераз і ферментів
циклу сечовини.
15.2. Класифікація гормонів
Біологічно активні речовини, які синтезуються в залозах внутрі-

шньої секреції (ендокринних залозах), називають гормонами. Гор-
мони – інтегруючі регулятори, вони зв'язують різноманітні регулято-
рні механізми та метаболізм у різних органах, функціонують як хі-
мічні посередники, що переносять сигнали, які виникають у різних
органах і ЦНС. Гормони виділяються з ендокринної залози у крово-
тік і досягають органу-мішені, що знаходиться на значній відстані.
Відповідь клітини на дію гормону дуже різноманітна й визна-
чається як хімічною будовою гормону, так і типом клітини, на яку
спрямована ця дія. Концентрація гормонів у крові дуже низька
(10–6 моль/л і нижче) і може швидко змінюватися. Це забезпечу-
ється, по-перше, регуляцією їхнього синтезу й секреції та, по-
друге, великою швидкістю інактивації циркулюючих гормонів.
Крім класичної ендокринної дії існує також паракринний
і аутокринний шлях. У разі паракринної дії гормон надходить
у міжклітинну рідину й діє на розташовані поруч клітини, не по-
трапляючи у кров. Аутокринний механізм передбачає дію гор-
мону на ту саму клітину, в якій він синтезувався.
Один і той же гормон може діяти декількома шляхами. Ска-
жімо, гормон інсулін здійснює класичну ендокринну дію на м'язи
й жирову тканину, регулюючи численні метаболічні процеси,
такі як синтез глікогену та жиру. Крім того, він має аутокринну
дію – секретується В-клітинами в міжклітинну рідину, надхо-
дить у цю ж клітину, гальмуючи власний синтез. Інсулін здійс-
714
нює й паракринну дію, впливаючи на А-клітини, що містяться

поруч, гальмуючи секрецію глюкагону.
За хімічною будовою гормони поділяються на пептидні, похі-
дні амінокислот і стероїдні. До пептидних належать гормони
гіпоталамо-гіпофізарної системи, паратгормон, кальцитонін,
інсулін, глюкагон (табл. 15.3). Похідні амінокислот – це катехо-
ламіни та тиреоїдні гормони (табл. 15.4). Стероїдні – статеві
гормони, кортикостероїди (табл. 15.5).
Т а б ли ц я 1 5 . 3
Гормони пептидної природи
Назва гормону Хімічна природа Місце синтезу
1 Кортиколіберин Пептид, 41 а. з. гіпоталамус
2 Тиреоліберин пептид, 3 а. з. гіпоталамус
3 Соматоліберин пептид, 44 а. з. гіпоталамус
Соматостатин гіпоталамус, δ-клітини
4 пептид, 14 а. з.
підшлункової залози
5 Гонадоліберин пептид, 10 а. з. гіпоталамус
6 Меланоліберин пептид, 6 а. з. гіпоталамус
7 Меланостатин пептид гіпоталамус
8 Пролактоліберин пептид гіпоталамус
9 Пролактостатин пептид гіпоталамус
10 Вазопресин, АДГ пептид, 9 а. з. гіпоталамус
11 Окситоцин пептид, 9 а. з. гіпоталамус
Соматотропний
12 білок, 191 а. з. аденогіпофіз
гормон, СТГ
13 Пролактин білок, 197 а. з. аденогіпофіз
Адренокортикотроп-
14 пептид, 39 а. з. аденогіпофіз
ний гормон, АКТГ
Тиреотропний
15 глікопротеїн, 208 а. з. аденогіпофіз
гормон, ТТГ
Фолікулостимулюючий
гормон, ФСГ
Лютеїнізуючий
гормон, ЛГ
Меланоцитостимулюю-
проміжна частка
18 чі гормони, пептиди
гіпофіза
α-МСГ, β-МСГ
Хоріонічний
19 глікопротеїн, 231 а. з. плацента
гонадотропін
20 Ліпотропні гормони пептиди аденогіпофіз
β-клітини
21 Інсулін пептид, 51 а. з.
α-клітини
22 Глюкагон пептид, 29 а. з.
23 Паратгормон, ПТГ білок, 84 а. з. паращитоподібна залоза
С-клітини
24 Кальцитонін пептид, 34 а. з.
щитоподібної залози
Примітка: а. з.– амінокислотний залишок.
715
Біохімія
Т а б ли ц я 1 5 . 4
Гормони – похідні амінокислот
похідне тирозину,
1 Тироксин, Т4 щитоподібна залоза
містить 4 атоми йоду
похідне тирозину,
2 Трийодотиронін, Т3 щитоподібна залоза
містить 3 атоми йоду
мозковий шар
4 Адреналін похідне тирозину
надниркових залоз
мозковий шар
5 Норадреналін похідне тирозину
6 Мелатонін похідне триптофану епіфіз
Т а б ли ц я 1 5 . 5
Стероїдні гормони
Глюкокортикоїди – кортизол, корковий шар
1 С21-стероїди
кортизол, кортикостерон надниркових залоз
Мінералокортикоїди – альдо- корковий шар
2 С21-стероїди
стерон, надниркових залоз
сім'яники,
Андрогени – тестостерон, ди-
3 С19-стероїди корковий шар
гідротестостерон
Естрогени – естрадіол, ест-
4 С18-стероїди яєчники, плацента
рон, естріол.
5 Прогестени – прогестерон С21-стероїди жовте тіло, плацента
15.3. Механізми функціонування ендокринної системи
Синтез і секреція гормонів стимулюються зовнішніми і внут-

рішніми сигналами, які надходять із ЦНС (рис. 15.4, 1). Ці сиг-
нали по нервових зв'язках надходять у гіпоталамус (рис. 15.4, 2),
який є вищим ендокринним органом. У його ядрах синтезуються
гормони, що регулюють функцію передньої частки гіпофіза, –
рилізинг-фактори, або ліберини і статини.
Ліберини і статини транспортуються кров'ю в передню частку
гіпофіза, де відповідно стимулюють або гальмують синтез троп-
них гормонів аденогіпофіза (рис. 15.4, 3). Тропні гормони гіпофі-
за стимулюють синтез і секрецію гормонів периферичних ендо-
кринних залоз (рис. 15.4, 4), які надходять у загальний кровотік та
в клітини або органи-мішені (рис. 15.4, 5). Деякі гіпоталамічні гор-
мони зберігаються в задній частці гіпофіза, а потім надходять
у кров (вазопресин, окситоцин).
716
1
зовнішні ЦНС
та
внутрішні
сигнали + 2
Гіпоталамус
ліберини статини
+ _ _
3
гіпофіз
_
+ 4
ендокринні
залози
_
+ 5 6
клітини-
мішені
Рис. 15.4. Механізм функціонування ендокринної системи
Зміна концентрації метаболітів у клітинах-мішенях за механі-

змом від'ємного зворотного зв'язку може пригнічувати синтез
гормонів, діючи або на ендокринні залози, або на гіпоталамус
(рис. 15.4, 6); синтез і секреція тропних гормонів пригнічується
чи стимулюється гормонами периферичних залоз. За таким ме-
ханізмом регулюються функції щитоподібної залози, наднирко-
вих та статевих залоз.
Незалежно від гіпоталамо-гіпофізарної системи функціону-
ють паращитоподібні залози, С-клітини щитоподібної залози,
острівці Лангерганса підшлункової залози, мозковий шар над-
ниркових залоз.
717
Біохімія
15.4. Механізми дії гормонів
Першим етапом у дії гормонів на клітину-мішень є взаємодія

гормону з рецепторами клітини. Рецептори гормонів за хімічною
природою є білками і можуть бути розташовані або в плазмати-
чній мембрані, або всередині клітини. Взаємодія гормонів з ре-
цепторами високоспецифічна. Під впливом гормонів у клітинах-
мішенях швидкість метаболізму змінюється в результаті зміни
або активності ферментів, або кількості ферментів (рис. 15.5).
Гормон
Рецептор Рецептор
(у мембрані) (всередині клітини)
G- біл ок Аутофосфорил ювання Комплекс гормон–

рецеп тора рецептор
Фермент (АЦ, Фосфорилювання білкі в Транспорт у

ФЛ С) ядро
Другий посередник Активація ферментів Взаємодія з ДН К

(цАМФ, цГМФ , Са 2+, і факторів
ІФ3, ДАГ) транскрипції
протеїнкінази Індукція або репресія

синтезу білків
фосфорилювання
Зміна кількості біл ків
(ферментів)
Зміна функціонал ьної
активності бі лків
Змі на швидк ості

метаболі зму
Рис. 15.5. Основні етапи передачі гормонального сигналу
Рецептори, що розташовані на поверхні клітини, зв'язують пеп-

тидні гормони та катехоламіни. Такі рецептори містять три функ-
ціональні ділянки. На зовнішній поверхні мембрани знаходиться
718
N-кінцева глікозильована частина поліпептидного ланцюга, що

утворює домен упізнання. Другий домен – трансмембранний, тре-
тій – цитоплазматичний. Рецептори до стероїдних та тиреоїдних
гормонів знаходяться всередині клітини. Внутрішньоклітинні ре-
цептори можуть бути локалізовані як у цитозолі (для глюкокортико-
їдів), так і в ядрі (для андрогенів, естрогенів, тиреоїдних гормонів).
15.4.1. Механізми дії пептидних гормонів і катехоламінів

Передача інформації через мембранні рецептори включає такі
етапи: взаємодія рецептора з молекулою гормону (первинним
посередником), утворення комплексу гормон-рецептор, актива-
ція мембранного ферменту, що каталізує утворення вторинного
посередника, активація такими посередниками специфічних
білків, які впливають на перебіг внутрішньоклітинних процесів.
Вторинними посередниками можуть бути молекули цАМФ,
цГМФ, ІФ3, ДАГ, Са2+, NO.
За своєю будовою рецептори до пептидних гормонів є білка-
ми, переважно глікопротеїнами, і можуть складатися з різної
кількості субодиниць. Взаємодія гормонів з рецептором приво-
дить до активації внутрішньоклітинних регуляторних систем.
Ділянка рецептора, що відповідає за впізнавання гормону, роз-
ташована на зовнішній поверхні мембрани, а ділянка, яка від-
повідає за спряження рецептора з ефекторною системою, міс-
титься всередині мембрани. За останні десятиріччя вдалося ло-
калізувати та клонувати гени майже всіх відомих гормонів і фа-
кторів росту, їхніх рецепторів і окремих структурних ланок по-
стрецепторних сигнальних механізмів.
Найбільш вивченим є аденілатциклазний шлях передачі гор-
монального сигналу (рис. 15.6, А), за якого гормони діють через
трикомпонентну систему, що включає білок-рецептор,G-білок
і фермент аденілатциклазу. Субстратом для аденілатциклази слу-
гує АТФ, з якої утворюється цАМФ, що є найважливішим внут-
рішньоклітинним посередником у передачі гормонального сигна-
лу. Аденілатциклазний комплекс активується багатьма пептид-
ними гормонами, а також катехоламінами.
Відомо близько 200 різних G-білків, які є гетерополімерами, що
складаються із 3 субодиниць: α, β і γ. α-Субодиниця має специфіч-
ні центри зв'язування ГТФ і ГДФ, забезпечує взаємодію з рецепто-
ром та з ферментом аденілатциклазою. Неактивна форма G-білка
719
Біохімія
– комплекс αβγ-ГДФ, активація якого відбувається при взаємодії з

комплексом гормон-рецептор. Утворення комплексу гормон-
рецептор призводить до конформаційних змін α-субодиниці, за-
міні ГДФ на ГТФ, відокремленню димеру βγ. Розрізняють два типи
α-субодиниць – αs і αi. Якщо рецептор спряжений з Gs-білком, то
аденілатциклазу активує субодиниця αs-ГТФ, а якщо з GI-білком –
її інгібує субодиниця αi-ГТФ. Рецептор, зв'язаний з гормоном, мо-
же активувати велику кількість молекул G-білка, забезпечуючи
таким чином посилення зовнішнього сигналу.
рецептор АЦ
G-білок АТФ цАМФ ПК А
P фосфорилювання
гормон
В
ФЛ С
ФІФ ДАГ ПК С
ІФ-3 Са
Рис. 15.6. Передача гормональних сигналів
через мембранні рецептори: ПК А – протеїнкіназа А,
ПК С – протеїнкіназа С, ФІФ – фосфатидилінозитолдифосфат,
ІФ-3 – інозитолтрифосфат, ДАГ – діацилгліцерол
Наступним етапом є дефосфорилювання ГТФ, зв'язаного з α-суб-

одиницею, та повернення G-білка до неактивної форми – αβγ-ГДФ.
720
Аденілатциклаза – ключовий фермент системи, який знайдено

в клітинах усіх типів, належить до інтегральних білків клітинної
мембрани, містить 12 трансмембранних доменів. Зовнішні клі-
тинні домени глікозилювані, цитоплазматичні домени мають два
каталітичні центри, що відповідають за утворення цАМФ. Циклі-
чний АМФ регулює активності ферменту протеїнкінази А.
Протеїнкіназа А складається з чотирьох субодиниць – двох регу-
ляторних (R) і двох каталітичних (C). Комплекс R2C2 не має каталі-
тичної активності. У результаті приєднання цАМФ до регулятор-
них субодиниць, які мають специфічні центри зв'язування
цАМФ, відбувається дисоціація комплексу:
4(цАМФ) + R2C2 4(цАМФ) R2 + C + С
Субодиниця С – активна форма протеїнкінази А, яка каталізує
фосфорилювання специфічних білків за залишками серину та
треоніну. Така модифікація білків приводить до зміни їхньої
конформації та активності, що й регулює швидкість і направле-
ність певних процесів у клітині.
Gsa опосередковує передачу сигналів паратгормону (ПТГ), лютеї-
нізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), ан-
тидіуретичного гормону (АДГ), кортикотропіну (АКТГ), глюкагону.
Передача сигналів від багатьох рецепторів, спряжених з G-біл-
ками, відбувається за допомогою інозитол-1,4,5-трифосфату
(ІФ3) і 1,2-діацилгліцеролу (ДАГ), які утворюються при гідролізі
мембранних фосфоліпідів (рис. 15.6, В) Інозитолфосфатна сис-
тема включає три основні мембранні білки: рецептор, фосфолі-
пазу С, G-білок. Активація фосфоліпази С, що відбувається вна-
слідок приєднання гормону до рецептора, приводить до гідролізу
фосфатидилінозитолів клітинної мембрани з утворенням інозито-
лтрифосфату (ІФ3), який виходить у цитозоль, і діацилгліцеролу
(ДАГ), який залишається у мембрані й бере участь у активації
протеїнкінази С. ІФ3 зв'язується зі специфічними центрами на
мембрані ендоплазматичного ретикулума й відкриває тим самим
Са2+-канали. Концентрація іонів кальцію в цитозолі збільшується,
що приводить до збільшення швидкості його взаємодії цитозоль-
ною протеїнкіназою С та білком кальмодуліном. Транслокація
протеїнкінази до мембрани дозволяє ферменту зв'язатися з ДАГ.
Протеїнкіназа С складається з двох доменів – регуляторного й
каталітичного. Регуляторний домен має високу спорідненість до
Са2+. Активна форма протеїнкінази С фосфорилює білки за зали-
шками серину та треоніну.
721
Біохімія
Інший шлях – аутофосфорилювання рецептора за залишками

тирозину (тирозинкіназна активність рецептора) і фосфорилюван-
ня тирозинових залишків внутрішньоклітинних білкових субстра-
тів (рис. 15.6, Б). За допомогою такого механізму на клітинні мі-
шені діють інсулін, інсуліноподібний фактор росту І (ІФР-І) тощо.
Прикладом рецепторної тирозинової протеїнкінази слугує рецеп-
тор інсуліну. Рецептор складається з двох α- і двох β-субодиниць,
які є глікопротеїнами, зв'язаними між собою дисульфідними зв'яз-
ками. α-Субодиниці містяться на зовнішній поверхні мембрани,
у них є центр зв'язування інсуліну, а β-субодиниці проходять через
мембрану. За зв'язування з інсуліном відповідає α-субодиниця,
а каталітичний центр розташований на β-субодиниці. Приєднання
гормону до центру зв'язування зумовлює активацію протеїнкінази,
субстратом якої служить сам фермент. Відбувається аутофосфори-
лювання β-субодиниці за тирозиновими залишками, що приводить
до активації ферменту та зміни специфічності. Протеїнкіназа по-
чинає фосфорилювати внутрішньоклітинні білки, змінюючи їхню
активність. Ключовим білком, що фосфорилюється тирозиновою
протеїнкіназою, є субстрат інсулінового рецептора (IRS-1), який
у фосфорилюваному стані може активувати білки, необхідні, на-
приклад, для регуляції клітинних процесів.
Існує також система, котра генерує цГМФ як вторинний посере-
дник. Утворення цГМФ із ГТФ каталізує фермент гуанілатциклаза,
що присутня в клітині як у цитозолі, так і в мембранозв'язаному
стані. Цитозольна форма ферменту складається з двох субодиниць
і містить простетичну групу – гем. Мембранозв'язана гуанілатцик-
лаза – це глікопротеїн, зовнішньоклітинний домен якого є рецепто-
ром, а внутрішньоклітинний виявляє ферментативну активність.
Молекули цГМФ можуть активувати іонні канали або активувати
протеїнкіназу G. Сигнальною молекулою може бути також оксид
азоту NO, який утворюється з аргініну. Реакцію каталізує NO-син-
таза, яка присутня в нервовій тканині, ендотелії судин, тромбоци-
тах. У клітинах мішенях NO взаємодіє з активним центром гуані-
латциклази, прискорюючи утворення цГМФ з ГТФ.
15.4.2. Механізм дії стероїдних і тиреоїдних гормонів

Рецептори всередині клітини зв'язуються зі стероїдними й
тиреоїдними гормонами, а також з активними формами вітамі-
нів А і D (рис. 15.7). Тобто передача сигналу можлива лише за
722
умови проходження цих гормонів через плазматичну мембрану

клітини-мішені. Рецептори можуть міститися в цитоплазмі або в
ядрі. Цитозольні рецептори зв'язані з білками-шаперонами. Вза-
ємодія гормону з рецептором приводить до зміни конформації
рецептора та зниженню спорідненості до білків-шаперонів. У яд-
ро надходить комплекс гормон–рецептор, який взаємодіє з регу-
ляторною послідовністю нуклеотидів у ДНК – енхансером або
сайленсером. Це, відповідно, приводить до збільшення або зме-
ншення доступності промотору для РНК-полімерази, що регулює
швидкість транскрипції. Відповідно регулюється швидкість
трансляції та змінюється кількість білків, зокрема ферментів.
ядро
рецептор
гормон
ДНК
мРНК
білок
Рис. 15.7. Передача гормональних сигналів

через внутрішньоклітинні рецептори
723
Біохімія
15.5. Гормони гіпоталамуса
Р. Гіллемін і Е. Шеллі вперше виділили в чистому вигляді з гі-

поталамуса речовини, здатні регулювати функції гіпофіза та з'я-
сували їхню хімічну структуру. Їх назвали нейрогормонами,
а пізніше рилізинг-факторами. Це дозволило виділити єдину гі-
поталамо-гіпофізарну систему, в якій на рівні гіпоталамуса від-
бувається секреція речовин, які викликають або стимуляцію, або
пригнічення секреції тропних гормонів передньої долі гіпофіза.
За хімічною будовою всі рилізинг-гормони – ліберини і стати-
ни – є олігопептидами, до складу яких входять незвичні для біл-
ків амінокислоти, такі як піроглутамінова кислота, пролінамід,
гліцинамід. На сьогодні відома будова таких гормонів гіпотала-
муса – кортиколіберину, тиреоліберину, гонадоліберину, сома-
толіберину, соматостатину тощо.
Тиреоліберин, або тиреотропін-рилізинг-гормон, є трипепти-
дом, він синтезується переважно в нейронах медіальних відділів
паравентрикулярних ядер гіпоталамуса. Синтез активного гор-
мону відбувається шляхом часткового протеолізу неактивного
попередника. Тиреоліберин стимулює синтез і секрецію тиреот-
ропного гормону й пролактину в передній частці гіпофіза:
O O O
H H H
H2C C C N C C N CH C NH2
H2C CH2 H2C CH2

NH
C C
H2
O HN N
тиреоліберин – Піро-Глу–Гіс–Про-NH2
Гонадоліберин або гонадотропін-рилізинг-гормон є декапепти-
дом (Піро-Глу–Гіс–Трп–Сер–Тир–Глі–Лей–Арг–Про–Глі-NH2), який
синтезується в нейронах преоптичних ядер гіпоталамуса, стиму-
лює синтез і секрецію гонадотропних гормонів: фолікулостиму-
люючого гормону (ФСГ) і лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Попере-
дником гонадоліберину людини є поліпептид, що містить 92 амі-
нокислотні залишки. Трансдукція сигналу від гонадоліберину
проходить через інозитолфосфатну систему.
724
Кортиколіберин, або кортикотропін-рилізинг-гормон, синтезу-

ється в нейронах преоптичних ядер гіпоталамуса й стимулює у
передній частці гіпофіза синтез ПОМК і утворення адренокор-
тикотропного гормону (АКТГ). Рецептор кортиколіберину входить
до складу аденілатциклазного комплексу.
Соматоліберин, або соматотропін-рилізинг-гормон, стимулює,
а соматостатин пригнічує секрецію соматотропного гормону
аденогіпофіза. Соматоліберин складається із 44 амінокслотних
залишків, соматостатин – із 14 і має циклічну структуру завдяки
дисульфідному зв'язку. Установлено, що соматостатин виробля-
ється не тільки в гіпоталамусі, а також і в інших відділах нерво-
вої системи та в органах шлунково-кишкового тракту. Сомато-
статин пригнічує секрецію багатьох гормонів, у тому числі – ін-
суліну, глюкагону, гастрину.
15.6. Гормони аденогіпофіза
Гормони аденогіпофіза класифікують за будовою: 1) прості

білки, 2) глікопротеїни, 3) похідні ПОМК (проопіомеланокортину).
Соматотропний гормон (СТГ) і пролактин (ПЛ) є простими
білками, складаються з одного поліпептидного ланцюга й харак-
теризуються значною подібністю первинної структури.
СТГ синтезується в соматотропних клітинах гіпофіза й на відмі-
ну від інших тропних гормонів не має своєї ефекторної ендокрин-
ної залози. Основною функцією гормону є забезпечення лінійного
росту та анаболічна дія. СТГ людини містить 191 амінокислотний
залишок і має два дисульфідні зв'язки. Рівень секреції СТГ зале-
жить від співвідношення концентрацій соматоліберину й соматис-
татину. Потрапляючи у кров, СТГ взаємодіє з СТГ-зв'язувальним
білком, який є гомологічним зовнішньому домену рецептора СТГ на
мембрані. Рістстимулюючі ефекти СТГ опосередковані інсулінопо-
дібними факторами росту (ІФР), котрі синтезуються переважно в
печінці під його впливом. ІФР-1 та ІФР-ІІ – це близькі за будовою
одноланцюгові білки, подібні до проінсуліну, які знаходяться в си-
роватці переважно у вигляді комплексів з ІФР-зв'язувальними біл-
ками. Рецептори ІФР-1 мають тирозинкіназну активність. Обидва
ІФР беруть участь у розвитку плоду, у постембріональний період
основну роль у регуляції росту відіграє ІФР-І, який стимулює пролі-
ферацію клітин усіх тканин, і в першу чергу – хрящової та кістко-
725
Біохімія
вої. Крім того, гормон збільшує синтез білка, гальмує його розщеп-
лення. Має також ліполітичну дію для забезпечення тканин енергі-
єю при голодуванні та натще, знижує чутливість тканин до інсулі-
ну, що сприяє розвитку інсулінорезистентності. Як СТГ, так і ІФР
діють на гіпоталамус і аденогіпофіз за принципом зворотного зв'я-
зку. Крім соматостатину гальмують секрецію гормону росту проге-
стерон, глюкокортикоїди, ожиріння.
Гіперсекреція СТГ у дорослих викликає акромегалію, гіперсек-
реція у дітей зазвичай призводить до гігантизму, а гіперсекреція
на пізніх стадіях статевого розвитку – до високорослості. Майже в
усіх хворих на акромегалію виявляють СТГ-секретуючі аденоми
гіпофіза. У більшості випадків причиною трансформації сомато-
тропних клітин є мутації гена білка Gsα. Мутантний білок безпере-
рвно стимулює аденілатциклазу, що приводить до посилення про-
ліферації соматотропних клітин і збільшення продукції СТГ. Абсо-
лютний або відносний дефіцит СТГ приводить до зниження про-
дукції ІФР-І і є однією з найпоширеніших причин затримки росту
в дітей. Крім того, можливі затримки росту, зумовлені резистент-
ністю до СТГ, викликаної дефектами гена рецептора.
Пролактин містить 198 амінокислотних залишків і синтезуєть-
ся в лактотропних клітинах. Головна мішень – молочні залози.
Пролактин стимулює ріст молочних залоз під час вагітності й лак-
тацію після пологів. У цьому беруть участь також прогестерон,
кортизол і деякі інші гормони. Секреція пролактину постійно га-
льмується гіпоталамічним дофаміном і підсилюється під впливом
естрогенів, тироліберину та нервових імпульсів від сосків.
Родина глікопротеїдних гормонів включає фолікулостиму-
люючий гормон (ФСГ), лютеїнізуючий гормон (ЛГ) і тиреотропний
гормон (ТТГ), які складаються з 2 субодиниць: -субодиниці
гормонів ідентичні й містять по 92 амінокислотні залишки,
-субодиниці мають різну структуру та молекулярну масу, яка
залежить в основному від кількості вуглеводних залишків. Обид-
ві субодиниці глікозильовані.
ФСГ і ЛГ синтезуються в гонадотропних клітинах, містять по
115 амінокислотних залишків у β-ланцюзі й регулюють синтез та
секрецію статевих гормонів і гаметогенез. ФСГ у яєчниках сти-
мулює секрецію естрогенів, ріст і дозрівання фолікулів. ЛГ визи-
ває овуляцію й утворення жовтого тіла, синтез і секрецію проге-
стерону в яєчниках. ЛГ стимулює клітини Лейдіга та синтез тес-
тостерону, а ФСГ стимулює клітини Сертолі в яєчках, спермато-
генез і синтез інгібіну. Продукція ЛГ і ФСГ регулюється гонадолі-
726
берином, а також статевими гормонами шляхом зворотного зв'я-

зку – позитивного та негативного.
ТТГ синтезується в тиреотропних клітинах, його основна фун-
кція пов'язана зі стимуляцією синтезу тиреоїдних гормонів у щи-
топодібній залозі. Зв'язуючись із рецепторами на мембранах ти-
реоїдних клітин, ТТГ через активацію аденілатциклази стимулює
надходження неорганічного йоду в щитоподібну залозу, синтез
тиреоглобуліну, окиснення йоду та йодування тирозинів у тирео-
глобуліні. ТТГ також стимулює ріст залози та її кровопостачання.
Синтез і секреція ТТГ контролюється тиреоліберином. На секре-
цію ТТГ стимулюючий вплив має стрес і підвищена температура.
Регуляція синтезу та секреції ТТГ здійснюється за механізмом
негативного зворотного зв'язку.
Родина похідних проопіомеланокортину (ПОМК) – це гормони, які
синтезуються з однієї молекули-попередника. (рис. 15.8) Молекула
ПОМК містить 256 амінокислотних залишків. Спочатку з N-кінця
відщеплюється сигнальний пептид (26 амінокислотних залишків),
а потім у результаті протеолізу утворюються кортикотропін або
адренокортикотропний гормон (АКТГ), α- і β-меланоцитостиму-
люючі гормони (МСГ), β- та γ-ліпотропіни (ЛПГ), ендорфіни.
N 26 265 С
ПОМК
1–39 42–134
АКТГ -ЛПГ
1–13 18–39 42–101 104–134
-МСГ -ЛПГ -ендорфін
64–101 104–120
-МСГ -ендорфін
104–119
-ендорфін
Рис. 15.8. Пептидні гормони, що утворюються з ПОМК
АКТГ складається з 39 амінокислотних залишків. Він стиму-

лює функцію кори надниркових залоз, її ріст і забезпечення кро-
в'ю, а також синтез гормонів у корі надниркових залоз, голо-
727
Біохімія
вним чином глюкокортикоїдів. Регуляція секреції АКТГ здійсню-

ється стимулюючою дією кортиколіберину й негативним зворот-
ним зв'язком з боку кортизолу. Кортизол також гальмує секрецію
кортиколіберину.
МСГ стимулюють синтез меланіну у ссавців. Молекула β-ліпо-
тропіну містить 91 амінокислотний залишок і виконує жиромобі-
лізуючу дію. Шляхом специфічного протеолізу β-ліпотропіну
утворюється ряд біологічно активних сполук опіатоподібної дії:
метенкефалін, α-, γ-, δ- і β-ендорфіни. Найефективнішим аналь-
гетиком є β-ендорфін.
Зниження секреції гормонів аденогіпофіза приводить до сис-
темних захворювань. Дефіцит ТТГ є причиною вторинного гіпо-
тиреозу, дефіцит ЛГ і ФСГ приводить до вторинного гіпогонади-
зму, дефіцит АКТГ – до вторинної надниркової недостатності
та гіпопігментації.
15.7. Вазопресин і окситоцин
Вазопресин, або антидіуретичний гормон (АДГ), синтезується в

гіпоталамусі у вигляді попередника – препроАДГ, який надходить
у апарат Гольджі й перетворюється на проАДГ. У складі нейросе-
креторних гранул проАДГ транспортується по аксонах нейронів
гіпоталамуса в нейрогіпофіз. У гранулах відбувається розщеплен-
ня проАДГ на зрілий АДГ (нонапептид) і білок нейрофізин.
Цис – тир – фен – глн – асн – цис – про – арг – глі
S S вазопресин
Цис – тир – іле – глн – асн – цис – про – лей – глі
S S окситоцин
Рис. 15.9. Структура окситоцину й вазопресину
Антидіуретична дія АДГ опосередковується рецепторами ти-

пу V2, функціонально спряженими з аденілатциклазною систе-
мою, а судинозвужувальна дія – з рецепторами типу V1 , спряже-
ними з фосфоінозитольною системою. Найважливіша функція
728
гормону – антидіуретична. Рецептори типу V2 розташовані на клі-

тинах дистальних канальців і збиральних трубочок нирок. За від-
сутності АДГ кількість водних каналів незначна й епітелій прак-
тично непроникний для води, тому з організму виводиться гіпо-
тонічна сеча. Активація аденілатциклази стимулює вбудовування
водних каналів (білок аквапорин), що забезпечує пасивну реабсо-
рбцію води в гіпертонічну мозкову речовину нирок. За фізіологіч-
них умов головним фактором, що регулює секрецію АДГ та спра-
гу, є осмоляльність плазми. Осморецептори гіпоталамуса дуже
чутливі до коливань осмоляльності. При зменшенні об'єму поза-
клітинної рідини та збільшенні осмоляльності сироватки виника-
ють спрага та секреція АДГ. Останній збільшує реабсорбцію води
й об'єм сироватки, що приводить до зменшення її осмоляльності
та пригнічує секрецію АДГ.
Вплив АДГ на периферичні артеріоли та артеріальний тиск за
нормальних умов незначний.
Унаслідок абсолютної або відносної недостатності АДГ розви-
вається нецукровий діабет, що характеризується виділенням ве-
ликої кількості низькоосмоляльної сечі. Причиною можуть слу-
жити патологія гіпоталамуса, пошкодження або пухлини гіпофі-
за, аутоімунний процес.
Окситоцин синтезується у вигляді прогормону, збільшує силу
та частоту скорочень міометрію матки. Його дію підсилюють ес-
трогени, особливо в останній період вагітності, збільшуючи кіль-
кість рецепторів і чутливість матки до гормону.
15.8. Тиреоїдні гормони
Щитоподібна залоза складається з фолікул, порожнина яких

заповнена колоїдом і оточена шаром кубічних епітеліальних клі-
тин (тиреоїдні клітини).
Синтез йодотиронінів стимулюється ТТГ аденогіпофіза. У свою
чергу, секреція ТТГ контролюється двома механізмами: 1) тирео-
ліберин гіпоталамуса стимулює синтез і секрецію ТТГ; 2) тиреої-
дні гормони безпосередньо інгібують секрецію ТТГ за механізмом
негативного зворотного зв'язку. Йодотироніни синтезуються у
складі білка тиреоглобуліну в тиреоїдних клітинах. Тиреоглобулін –
глікопротеїд з молекулярною масою 660 кД, містить 115 залишків
729
Біохімія
тирозину, синтезується в базальній частині клітини і зберігається

в позаклітинному колоїді, де відбувається йодування залишків
тирозину та утворення йодотиронінів.
Йод надходить з їжею та водою у вигляді І–, усмоктується в
кишечнику й надходить у позаклітинну рідину в пул неорганіч-
ного йоду. З нього надходить у щитоподібну залозу, де неоргані-
чний йод проходить через базальну мембрану тиреоїдних клітин
шляхом активного транспорту за участю Na+К+-АТФази. У мем-
брані знаходяться пероксидази, які окиснюють неорганічний
йод у активний органічний. Під дією тиреопероксидази окисне-
ний йод реагує із залишками тирозину з утворенням монойодо-
тирозинів і дийодотирозинів. Монойодотирозин містить йод
у положенні 3 фенольного кільця, а дийодотирозин – у положен-
нях 3 і 5. Дві молекули дийодотирозину конденсуються з утво-
ренням тироксину (Т4), а монойодотирозин і дийодотирозин –
з утворенням трийодотироніну (Т3). Лізосомальні ферменти гід-
ролізують тиреоглобулін з вивільненням Т3, Т4, пептидних фраг-
ментів і амінокислот. Гормони надходять у кровотік. За добу се-
кретується 80–90 мкг Т4. Близько 30 % Т4 перетворюється на Т3
шляхом монодейодування зовнішнього фенольного кільця. Цей
процес відбувається в основному в печінці й нирках. Гормональ-
на активність Т3 у три рази більша за активність Т4 (рис. 15.10).
У крові йодотироніни містяться як у вільній, так і у зв'язаній
формі. Гормональну активність мають лише вільні Т3 і Т4, частка
яких дуже незначна – тільки 0,03–0,04 % Т4 і 0,3 % Т3. Основна
кількість гормонів зв'язана з транспортними білками, у першу
чергу – з тироксинозв'язувальним глобуліном, на долю якого
припадає 70–75 % зв'язаного Т4 і 80 % зв'язаного Т3. Транспортні
білки служать своєрідним депо, яке може забезпечити додаткову
кількість вільних гормонів. Між загальним вмістом і вмістом ві-
льних гормонів існує динамічна рівновага. Збільшення концент-
рації тироксинозв'язувального глобуліну спочатку приводить до
короткочасного зниження вільних форм гормонів, а потім сек-
реція тиреоїдних гормонів підсилюється, їхній вміст у сироватці
підвищується доти, поки не встановиться нормальний рівень
вільних форм гормонів.
На плазматичній мембрані тиреоїдних клітин розташовані ре-
цептори ТТГ, який стимулює систему перенесення неорганічного
йоду, активність АТФази, синтез тиреоглобуліну, пероксидаз і лі-
зосомальних ферментів. Поряд з гіпоталамо-гіпофізарною регу-
730
ляцією існує механізм ауторегуляції залози, пов'язаний з доступні-

стю неорганічного йоду.
I 3'
I 3
А
H2 H
HO O C C COOH
5' 5
NH2
I I
Б I 3'
I 3
H2 H
HO O C C COOH
5
NH2
I
Рис. 15.10. Структура гормонів щитоподібної залози:
А – тироксин, Б – 3,5,3'-трийодотиронін
Рецептори до тиреоїдних гормонів знаходяться всередині клі-

тини. Йодотироніни регулюють ріст і диференціювання тканин та
енергетичний обмін. Вони необхідні для нормального росту й роз-
витку плоду, у тому числі головного мозку. Під впливом Т3 відбу-
вається збільшення в розмірах мітохондрій, підвищується їхня
активність, що виявляється у зростанні споживання кисню, збі-
льшенні синтезу АТФ. Тиреоїдні гормони збільшують також кіль-
кість β-адренорецепторів у міокарді, скелетних м'язах, жировій
тканині та лімфоцитах. Отже, дія гормонів на серце проявляється
у збільшенні споживання кисню, збільшенні частоти серцевих
скорочень і швидкості проведення імпульсів.
Унаслідок хронічного надлишку тиреоїдних гормонів у крові та
їхньої надлишкової дії на органи розвивається тиреотоксикоз,
основною причиною якого є гіперфункція залози (гіпертиреоз).
Гіперфункція щитоподібної залози виявляється у двох основних
формах – це дифузний токсичний зоб (базедова хвороба), авто-
імунний тиреоїдит. Дифузний токсичний зоб – найпоширеніша
причина тиреотоксикозу. Звичайні симптоми: нервовість, під-
вищена збудливість, тремор, пітливість, тахікардія, слабкість та
атрофія м'язів. Щитоподібна залоза зазвичай збільшена.
Запальні хвороби щитоподібної залози – найпоширеніша при-
чина її дисфункції. Тому тиреоїдит посідає друге місце серед ен-
докринних хвороб у дітей після цукрового діабету.
731
Біохімія
При автоімунному тиреоїдиті у більшості хворих у крові вияв-

ляється імуноглобулін, який взаємодіє з рецепторами тиреотроп-
ного гормону в щитоподібній залозі й імітує його дію, стимулюю-
чи синтез йодотиронінів.
Гіпотиреоз – це синдром, зумовлений зниженням дії тиреоїд-
них гормонів на тканини-мішені. Первинний гіпотиреоз викли-
каний порушеннями структури або секреторної функції тироци-
тів, а вторинний зумовлений захворюваннями аденогіпофіза або
гіпоталамуса. Периферичний гіпотиреоз найчастіше викликаний
резистентністю тканин-мішеней до тиреоїдних гормонів унаслідок
генетичних дефектів рецепторів. Характерним проявом гіпоти-
реозу є розвиток мікседеми (слизові набряки), зумовленої нако-
пиченням у шкірі та підшкірній клітковині глікозаміногліканів
головним чином гіалуронової кислоти.
Гіпотиреоз може бути результатом недостатнього надходження
йоду в організм. Ендемічний зоб зустрічається у людей, що про-
живають на території з низьким вмістом йоду у воді та грунті.
Гіпофункція щитоподібної залози в ранньому дитячому віці
приводить до затримки фізичного й розумового розвитку – кре-
тинізму. Основні симптоми гіпотиреозу: сонливість, зниження
толерантності до холоду, збільшення маси тіла, зниження темпе-
ратури тіла, порушення пам'яті, депресія.
15.9. Кортикостероїди
У корі надниркових залоз синтезується більше 40 метаболітів,

які розрізняються за структурою і біологічною активністю та
утворюються з холестерину.
На першому етапі синтезу кортикостероїдів за участю гідро-
ксилази, яка належить до групи цитохромів Р450, відбуваються
перетворення холестерину в прегненолон шляхом відщеплення
6-вуглецевого фрагмента від бічного ланцюга холестерину й окис-
нення С20-вуглецевого атома. (рис. 15.11) Прегненолон перетворю-
ється в прогестерон, попередник С21-стероїдів – кортизолу й альдо-
стерону, і С19-стероїди, попередники андрогенів. Яким саме сте-
роїдом виявиться кінцевий продукт, залежить від набору ферме-
нтів у клітині та послідовності реакцій гідроксилювання.
732
21 22 24 27
20
23 25 ОН ОН
R 17 26
2О2 2Н2 R
20,22-
Р-450 діоксихолестерол
НАДФН + Н+
21 СН3
десмолаза
20 C O
R НАДФ+
O СН3
+ H2 H2
C C C HC
H СН3
прегненолон ізокапроальдегід
Рис. 15.11. Синтез прегненолону – попередника стероїдних гормонів
Первинне гідроксилювання прогестерону 17-гідроксилазою,

а потім 21- і 11-гідроксилазою приводить до синтезу кортизолу.
Реакції утворення альдостерону включають гідроксилювання
прогестерону спочатку 21-гідроксилазою, а потім 11-гідро-
ксилазою, а також окслинням С18 до альдегіду (рис. 15.12).
Стероїдні гормони транспортуються кров'ю в комплексі зі
специфічними транспортними білками.
Джерелом холестерину для синтезу кортикостероїдів слугують
його ефіри, котрі надходять у клітину в складі ліпопротеїнів ни-
зької щільності (ЛПНЩ) чи депоновані в клітині. Звільнення хо-
лестерину з його ефірів і синтез кортикостероїдів стимулюються
кортикотропіном.
Реакція синтезу кортизолу відбувається в різних компартмен-
тах клітин кори надниркових залоз – мітохондріях та ЕР. Швид-
кість синтезу та секреції кортизолу регулюється гіпоталамо-
гіпофізарною системою за механізмом негативного зворотного
зв'язку й стимулюється у відповідь на стрес, травму, інфекцію.
Синтез кортизолу починається з перетворення прегненолону в
прогестерон під дією ферменту 3--гідроксистероїддегідрогенази й
проходить у цитозолі, куди прегненолон надходить із мітохондрій.
733
Біохімія
Подальші перетворення відбуваються на мембрані ЕР, де за учас-

тю 17--гідроксилази йде гідроксилювання прогестерону по С17,
а потім, за участю 21-гідроксилази, – по С21. Утворений 11-дез-
оксикортизол переноситься на внутрішню мембрану мітохондрій,
де гідроксилюється по С11 з утворенням кортизолу (рис. 15.13).
СН3
СН3
С О
С О
О
НО прегненолон С 21 прогестерон С21
СН2 ОН СН2 ОН
С О С О
ОН НО
НО
О О
кортизол С21 кортикостерон С 21
СН2 ОН
О С О
НО СН
альдостерон С 21
О
Рис. 15.12. Структура основних кортикостероїдів
734
21
19
18 CH 3
20 C
12
А1) O
11 13 17
18
19 16
1 9
8 14
2 15 21
10
CH3
3 5
7 C O
O
4 6
11 17 OH
2)
Б
21
CH2O H
C O
В OH
3) 17
11
21
CH2OH
C O
HO
OH
O 17
11
Г
4)
O
Рис. 15.13. Схема синтезу кортизолу:
А – прогестерон, Б – 17-гідроксипрогестерон,
В – 11-дезоксикортизол, Г – кортизол
735
Біохімія
У плазмі крові кортизол перебуває переважно в комплексі

з -глобуліном транскортином. Незв'язаний, або вільний, корти-
зол становить приблизно 8 % від загальної його кількості в плазмі
і є біологічно активною фракцією.
Механізм дії глюкокортикоїдів включає їхню взаємодію зі спе-
цифічними рецепторами в цитозолі та ядрі клітини. Вплив глю-
кокортикоїдів на метаболізм пов'язаний з регуляцією різномані-
тних процесів (як катаболічних, так і анаболічних).
Кортизол стимулює утворення глюкози в печінці шляхом під-
силення глюконеогенезу та збільшення швидкості вивільнення
амінокислот як субстратів глюконеогннезу з периферичних тка-
нин. У печінці кортизол індукує синтез ферментів катаболізму
амінокислот і стимулює синтез глікогену. У периферичних тка-
нинах кортизол гальмує споживання глюкози. Ефекти кортизолу
у здорових людей урівноважуються інсуліном.
Обмін білків і нуклеїнових кислот регулюється глюкокортикої-
дами різнонаправлено в печінці та периферичних тканинах:
у печінці виявляється здебільшого анаболічний ефект, у м'язах,
жировій тканині та кістках – катаболічний.
Катаболізм гормонів кори надниркових залоз відбувається на-
самперед у печінці. Тут проходять реакції гідроксилювання, оки-
снення та відновлення гормонів. Продукти катаболізму кортико-
стероїдів (крім кортикостерону й альдостерону) виводяться із се-
чею у формі 17-кетостероїдів. Ці продукти метаболізму виділя-
ються переважно у вигляді кон'югатів із глюкуроновою та сірча-
ною кислотами. У чоловіків 2/3 кетостероїдів утворюються за ра-
хунок кортикостероїдів і 1/3 – за рахунок тестостерону (усього
12–17 мг/доб.). У жінок 17-кетостероїди утворюються переважно
за рахунок кортикостероїдів (7–12 мг/доб.).
Надлишкове утворення кортикостероїдів, головним чином кор-
тизолу, – гіперкортицизм – часто є результатом порушення регу-
ляторних механізмів синтезу кортизолу: при пухлині гіпофіза й
підвищеній продукції кортикотропіну (хвороба Іценко – Кушінга);
при пухлинах надниркових залоз, які виробляють кортизол (синд-
ром Іценко – Кушінга). Основні прояви гіперкортицизму: знижен-
ня толерантності до глюкози, гіперглюкоземія та гіпертензія.
При успадкованій адреногенітальній дистрофії в 95 % випадків
виявляється дефіцит 21-гідроксилази. При цьому спостерігається
підвищена секреція 17-ОН-прогестерону, збільшення продукції
андрогенів, раннє статеве дозрівання у хлопчиків і розвиток чо-
736
ловічих статевих ознак у дівчат. У разі часткової недостатності

21-гідроксилази у жінок може порушуватися менструальний цикл.
Набута недостатність надниркових залоз може розвиватися в
результаті туберкульозного чи автоімунного ушкодження. Часто
це є наслідком пригнічення гіпоталамо-гіпофізарної системи
регуляції за механізмом зворотного зв'язку при тривалому за-
стосуванні кортикостероїдних препаратів. Утрата регуляторно-
го контролю з боку надниркових залоз приводить до підвищен-
ня секреції кортикотропіну. У цих випадках у хворих відзнача-
ється посилення пігментації шкіри та слизових оболонок (хвороба
Аддісона), що зумовлено підвищеною продукцією кортикотропіну
й інших похідних ПОМК, зокрема меланоцитстимулюючого гор-
мону. Основні клінічні прояви надниркової недостатності: гіпо-
тензія, м'язова слабість, гіпонатріємія, втрата маси тіла, непере-
носимість стресу.
Найважливішим мінералокортикоїдом є альдостерон, який сек-
ретується клубочковою зоною надниркових залоз. Головний регуля-
тор його секреції – ренін-ангіотензинова система. Ренін, що синте-
зується в нирках, каталізує перетворення неактивного ангіотензи-
ногену в ангіотензин І, який далі перетворюється на ангіотензин ІІ.
Синтез останнього залежить від об'єму циркулюючої крові (ОЦК),
і від рівня іонів натрію. Зменшення ОЦК приводить до збільшення
синтезу ангіотензину ІІ, який стимулює секрецію альдостерону, що
викликає затримку натрію і води та відновлення ОЦК.
Секреція альдостерону також залежить від АКТГ і рівня калію.
При гіпокаліємії секреція альдостерону гальмується, а екскреція
калію зменшується. І навпаки, навіть незначне підвищення рів-
ня калію в крові викликає підсилення секреції альдостерону та
екскрецію калію.
15.10. Статеві гормони
Статеві гормони синтезуються в основному в статевих залозах

жінок (яєчниках) (рис. 15.14) і чоловіків (сім'яниках) (рис. 15.15).
Існує дві групи жіночих статевих гормонів: естрогени (основний
представник – естрадіол) і прогестини (основний представник –
прогестерон). Естрадіол синтезується переважно у фолікулах .
Попередником цих гормонів також виступає холестерин.
737
Біохімія
O OH
CH3 CH3
естрон естрадіол
HO HO
Рис. 15.14. Структура жіночих статевих гормонів
Синтез і секрецію статевих гормонів регулюють фолікулостиму-

люючий гормон (ФСГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ) гіпофіза, які,
у свою чергу, регулюються гонадоліберином гіпоталамуса. Гонадо-
тропні гормони діють через мембранні рецептори, спряжені з
аденілатциклазою.
А Б
Рис. 15.15. Структура чоловічих статевих гормонів:

А – тестостерон, Б - дигідротестостерон, В – андростендіол
У чоловіків ЛГ, зв'язуючись з рецепторами клітин Лейдіга, сти-

мулюють утворення тестостерону, а ФСГ, зв'язуючись з рецептора-
ми клітин Сертолі в сім'яниках, – сперматогенез. Тестостерон бло-
кує за механізмом зворотного зв'язку синтез і секрецію гонадолібе-
рину й гонадотропних гормонів гіпофіза. Гальмування секреції
ФСГ відбуваються піл впливом білка інгібіну, який виробляється
738
клітинами Сертолі. ФСГ стимулює синтез цього білка, який за ме-

ханізмом зворотного зв'язку гальмує подальшу секрецію ФСГ.
15.10.1. Синтез чоловічих статевих гормонів

Попередником у синтезі статевих гормонів є холестерол, який
або надходить із плазми у складі ЛПНЩ, або синтезується в кліти-
нах статевих залоз із ацетил-КоА. Відщеплення бічного ланцюга
холестеролу та утворення прегненолону є реакцією, швидкість якої
зумовлює швидкість синтезу гормонів загалом і стимулюється ЛГ.
Перетворення прегненолону в тестостерон каталізують п'ять
мікросомальних ферментів. Відомо два шляхи перетворення, з
яких один (через утворення прогестерону) переважає в сім'яни-
ках людини:
холестерол прегненолонол прогестерон
17-гідроксипрогестерон андростендіон
тестостерон
Тестостерон циркулює в крові у зв'язаному стані – з білками аль-
буміном і специфічним -глобуліном. Лише 2 % гормону міститься
в крові у вільному стані, і саме ці молекули є біологічно активними.
Тестостерон є попередником більш активного андрогену дигідроте-
стостерону. Перетворення відбувається в сім'яних канальцях, пе-
редміхуровій залозі, шкірі, зовнішніх статевих органах за участю
цитоплазматичного ферменту НАДФН-залежної 5-редуктази.
Фізіологічна дія андрогенів різна в певні періоди життя. Анд-
рогени вже в ембріональному періоді розвитку суттєво вплива-
ють на диференціацію чоловічих статевих залоз та інших тка-
нин. Андрогени мають потужну анаболічну дію, стимулюючи си-
нтез білків. Крім того, вони стимулюють клітинний поділ і в пре-
пубертатний період приводять до збільшення лінійних розмірів
тіла (різкого), скелетних м'язів, росту кісток, викликають зміни
структури шкіри, зниження тембру голосу.
15.10.2. Синтез жіночих статевих гормонів

Синтез і секреція статевих гормонів у жінок також контро-
люється гіпоталамо-гіпофізарною системою. У пубертатний пе-
ріод формується імпульсна секреція гонадоліберину та встанов-
люється добовий ритм секреції ЛГ і ФСГ. На початку кожного
менструального циклу секреція ФСГ і ЛГ викликає розвиток пе-
739
Біохімія
рвинних фолікулів. Фолікул, що розвивається, секретує естроге-

ни, які за механізмом негативного зворотного зв'язку пригні-
чують секрецію ФСГ. Гальмує секрецію ФСГ і білок інгібін, кот-
рий виділяється яєчниками.
У фолікулярну фазу при дозріванні фолікула концентрація ес-
трогенів підвищується, чутливість гіпофізарних клітин до гона-
доліберину зростає й естрадіол за механізмом позитивного зво-
ротного зв'язку підвищує секрецію ЛГ і ФСГ. Підвищення секре-
ції ЛГ зумовлює овуляцію. Після вивільнення яйцеклітини з фолі-
кула клітини гранульози перетворюються в жовте тіло, яке крім
естрадіолу починає виробляти велику кількість основного гормо-
ну лютеїнової фази – прогестерону. У разі виникнення вагітності
жовте тіло продовжує функціонувати та секретувати прогесте-
рон. Якщо запліднення не відбулось, висока концентрація проге-
стерону за механізмом негативного зворотного зв'язку пригнічує
секрецію ФСГ і ЛГ, жовте тіло руйнується, продукція статевих
гормонів яєчниками знижується, настає менструація.
Основним місцем синтезу жіночих статевих гормонів є яєчни-
ки та жовте тіло. Також синтез відбувається в надниркових за-
лозах, плаценті, сім'яниках. Утворення естрогенів яєчників пе-
редбачає синтез андрогенів у клітинах теки фолікул з подальшою
ароматизацією андрогенів у клітинах гранульози. ЛГ зв'язується
з рецепторами клітин теки й активує фермент, який каталізує
відщеплення бічного ланцюга холестеролу й перетворення його в
прегненолон. ФСГ взаємодіє з рецепторами клітин гранульози та
активує ферментний комплекс, котрий каталізує ароматизацію
андрогенів та їхнє перетворення в естрогени. Ароматазний ком-
плекс містить цитохром Р450-оксидазу й каталізує три реакції гі-
дроксилювання за участю НАДФН і О2.
Безпосередньо клітини теки синтезують невелику кількість ес-
трогенів. Значна частина продукується в жовтому тілі, корі над-
ниркових залоз, жировій тканині, печінці, фетоплацентарному
комплексі (під час вагітності) та інших тканинах.
У крові 95 % естрогенів перебувають у зв'язаному стані зі спе-
цифічними транспортними білками та альбуміном. Біологічно
активною є вільна форма гормону.
Біологічні ефекти естрогенів пов'язані зі стимуляцією розвит-
ку тканин, які беруть участь у розмноженні, і розвитком жіночих
вторинних статевих ознак. Естрогени мають також анаболічну
дію на кістки та хрящі. Дія прогестерону направлена головним
чином на репродуктивну функцію організму
740
15.11. Катехоламіни
Катехоламіни – це група біогенних амінів, у молекулі яких міс-

титься діоксифенільне кільце (рис. 15.16). Мозковий шар надни-
ркових залоз секретує два основні гормони, що належать до ка-
техоламінів – адреналін і норадреналін. Обидва гормони синте-
зується в особливих секреторних клітинах – адреноліноцитах
і норадреналіноцитах. Норадреналін також синтезується симпа-
тичною нервовою тканиною, де функціонує як медіатор. Основ-
ний шлях утворення катехоламінів в організмі людини можна
зобразити у вигляді схеми:
О2 - СО2
тирозин діоксифенілаланін (ДОФА) дофамін
О2 SAM
У плазмі крові обидва гормони перебувають як у вільному, так
і у зв'язаному з білками стані. Адреналін транспортується пере-
важно до печінки та скелетних м'язів.
А Б В Г
Рис. 15.16. Структура катехоламінів:

А – ДОФА, Б – дофамін, В – норадреналін, Г – адреналін
Передача сигналів катехоламінів опосередкована адренореце-

пторами, класифікація яких основана на різній чутливості до
стимуляторів і блокаторів. Адренорецептори присутні в усіх ор-
ганах, тканинах та клітинах. Розрізняють α- і β-адреноре-
цептори. Рецептори обох типів виділені й очищені, їхня структу-
ра та функції досліджені. β-Адренорецептори підрозділяють на
741
Біохімія
підтипи, найпоширенішими є β1, β2. Вони спряжені з білком GSα,

їхня активація стимулює аденілатциклазу, яка каталізує пере-
творення АТФ у другий посередник – цАМФ. α-Адренорецептори
також поділяються на підтипи α1 та α2. Передача сигналу від α1-
рецептора опосередкована білком Gplc і фосфоінозитольною сис-
темою, а α2-адренорецептори спряжені з білком Gi, активація
якого приводить до пригнічення синтезу цАМФ.
Біологічні ефекти адреналіну стосуються практично всіх фун-
кцій організму й спрямовані на стимулювання процесів, необ-
хідних для протидії надзвичайним обставинам. Зокрема, адре-
налін викликає різке підвищення рівня глюкози в крові, акти-
вуючи фосфорилазу та прискорюючи тим самим розпад глікоге-
ну. Крім того, він має сильну судинозвужувальну дію, викликаю-
чи підвищення артеріального тиску.
15.12. Гормони підшлункової залози
Внутрішньосекреторна функція підшлункової залози пов'яза-

на з функціонуванням острівців Лангерганса, які складаються із
клітин різного типу. А- або α-клітини продукують глюкагон,
В- або β-клітини – інсулін, D- або δ-клітини – соматостатин,
F-клітини cекретують панкреатичний поліпептид.
Основним анаболічним гормоном є інсулін, який бере участь
у регуляції транспорту глюкози, обміну основних енергоносіїв,
а також впливає на процеси реплікації та транскрипції. Інсулін
являє собою простий поліпептид з молекулярною масою близь-
ко 6000, який складається з двох лінійних ланцюгів: А – містить
21 амінокислотний залишок і В – 30 амінокислотних залишків,
сполучених двома бісульфідними містками. У ланцюзі А є ще
один внутрішньомолекулярний бісульфідний місток (рис. 15.17)
Структура інсуліну в різних тварин в основному збігається. Би-
чачий інсулін відрізняється від інсуліну людини трьома амінокис-
лотними залишками, інсулін свині – лише одним. Інсулін може іс-
нувати в декількох формах: мономеру, димеру та гексамеру.
Біосинтез інсуліну починається із синтезу неактивних попере-
дників. Cпочатку синтезується один ланцюг амінокислот з на-
ступним згортанням молекули й утворенням бісульфідних зв'яз-
ків. У цьому процесі бере участь так званий сполучний пептид,
або пептид С, що складається з 33 амінокислот і з'єднує ланцюг
742
А і В. Після згортання утворюється попередник інсуліну, або про-

інсулін, з молекулярною масою понад 9000. Проінсулін має близь-
ко 10 % біологічної активності інсуліну. Сполучний пептид С від-
щеплюється від інсуліну в гранулах -клітин перед секрецією у
кров і надходить до неї в кількості, яка є еквімолекулярною інсу-
ліну. Визначення рівня пептиду С є надійнішим індикатором сек-
реції -клітин, ніж визначення власне інсуліну, оскільки останній
на відміну від С-пептиду частково затримується в печінці, де мо-
же піддаватися впливу циркулюючих протиінсулінових антитіл та
іншим впливам, що спотворюють справжню картину. Роз'єднан-
ня ланцюгів А і В приводить до повної інактивації інсуліну.
15
L Y Q
L
S 10
E
C I
N А-ланцюг
S S
S Y 20
5 W
+H3N C N COO-
E I V E Q C C
S
S
S 30
5 S 20
C R F Y P W COO-
+H3N
F V N Q L C C G
V E G F W K
G
S L 25
10 Y
Y
L В-ланцюг
V E A L 15
Рис. 15.17. Первинна структура інсуліну людини
У розчинах молекули інсуліну утворюють димери, які за певних

умов об'єднуються в гексамери, що стабілізуються іонами цинку.
Домінуючу роль у регуляції синтезу інсуліну відіграє концентра-
ція глюкози в крові. Глюкоза регулює експресію гена інсуліну. Піс-
ля надходження глюкози в -клітини за участю білків-транс-
портерів – ГЛЮТ-1 і ГЛЮТ-2 – відбувається її перетворення у глю-
козо-6-фосфат під впливом глюкокінази. Цей фермент є одним із
найважливіших глюкозочутливих компонентів -клітин. Швидкість
фосфорилювання майже лінійно залежить від концентрації глюко-
зи. Секреція інсуліну є Са2+-залежним процесом і за дефіциту Са2+
знижується навіть за умов високої концентрації глюкози.
743
Біохімія
Біологічна функція інсуліну полягає в тому, що він є головним

анаболічним гормоном. Він бере участь у регуляції метаболізму,
транспорту глюкози, амінокислот, синтезі білків. Транспорт глюко-
зи в клітини м'язів і жирової тканини відбувається за участю біл-
ків-переносників, залежних від інсуліну (ГЛЮТ-4). За відсутності
інсуліну білки-транспортери знаходяться в цитозольних везикулах і
не здатні транспортувати глюкозу. У клітинах печінки інсулін інду-
кує синтез глюкокінази, яка фосфорилює глюкозу. Концентрація
вільної глюкози підтримується таким чином на низькому рівні, що
сприяє її транспорту в печінку за градієнтом концентрації.
Інсулін стимулює утилізацію глюкози різними шляхами, унас-
лідок чого концентрація глюкози у крові знижується. Близько
50 % глюкози використовується в процесі гліколізу, у результаті
підвищення активності й кількості ключових ферментів гліколі-
зу: глюкокінази, фосфофруктокінази, піруваткінази. Одночасно
інсулін гальмує глюконеогенез, репресуючи синтез ключового
ферменту – фосфоенолпіруваткарбоксикінази. Крім того, 10 %
глюкози накопичується у вигляді глікогену, оскільки інсулін ак-
тивує синтез глікогену й пригнічує його розпад шляхом активації
фосфорилювання та дефосфорилювання ключових ферментів.
У печінці та жировій тканині інсулін стимулює синтез жирів,
перетворюючи таким чином 30–40 % глюкози. В адипоцитах інсу-
лін активує ацетил-КоА-карбоксилазу та гальмує мобілізацію жирів.
Рецептори інсуліну виявлені майже у всіх типах клітин, але
найбільше їх у жировій тканині та в гепатоцитах. За хімічною
будовою інсуліновий рецептор є глікопротеїном і належить до
рецепторів, що мають тирозинкіназну активність.
Унаслідок абсолютного або часткового дефіциту інсуліну ви-
никає цукровий діабет. Існує дві основні його форми: цукровий
діабет типу І, або інсулінозалежний (ІЗЦД), і цукровий діабет ти-
пу ІІ, або інсулінонезалежний (ІНЦД). Перший тип виникає вна-
слідок руйнування β-клітин острівців у результаті аутоімунних
реакцій, а другий – унаслідок пошкодження механізмів передачі
сигналу в клітини-мішені або порушення секреції інсуліну.
Цукровий діабет типу І, як правило, уражає дітей, підлітків
і молодих людей, хоча може розвинутися в будь-якому віці. Гене-
тична схильність до цієї форми зумовлена декількома генами,
у тому числі генами, що належать області HLA на короткому пле-
чі 6-ї хромосоми. Області хромосом, які містять гени, пов'язані
з діабетом, називають діабетогенні локуси.
744
Головна ланка патогенезу цукрового діабету типу І – це руйну-

вання β-клітин, яке в більшості випадків має аутоімунну природу.
Індукувати аутоімунну реакцію можуть вірусні інфекції, деякі ток-
сичні речовини, стрес. Як правило, руйнування β-клітин відбува-
ється повільно і спочатку не супроводжується порушенням вугле-
водного обміну. Цей період називають латентним, або доклінічним.
Після загибелі 80–95 % β-клітин виникає абсолютний дефіцит інсу-
ліну й розвиваються тяжкі метаболічні порушення.
Цукровий діабет типу ІІ – це хвороба, зумовлена інсуліноре-
зистентністю та відносним дефіцитом інсуліну, уражає, як пра-
вило, людей після 40 років. На частку цієї форми припадає
85–90 % усіх випадків діабету. На сьогодні хворіє понад 100 млн
людей, переважно в розвинених країнах. Схильність до хвороби
зумовлює певне сполучення генів, а її розвиток визначається
такими факторами, як ожиріння, неправильне харчування, ма-
лорухливий спосіб життя та стрес.
Першими класичними симптомами цукрового діабету є полі-
урія, полідипсія, втрата ваги. Основні біохімічні ознаки – гіпер-
глікемія натщесерце, глюкозурія, кетонурія, відсутність або ни-
зький рівень С-пептиду в крові.
Одним із основних механізмів пошкодження тканин при цукро-
вому діабеті є неферментативне глюкозування білків, яке приво-
дить до утворення глікозильованого гемоглобіну, альбумінів крові,
колагену судин, білків кришталика ока, ліпопротеїнів. У результаті
порушуються функції цих білків та їхнє розпізнавання відповідни-
ми рецепторами. Так, глікозильовані ліпопротеїди низької густини
(ЛПНГ) не розпізнаються відповідними рецепторами в печінці, то-
му їхня концентрація в плазмі зростає. Глікозильований колаген
менш розчинний і більш стійкий до дії колагенази, що, можливо,
приводить до потовщення базальної мембрани ендотелію та до
зміни шкіри. Декілька глікозильованих білків можуть поєднуватися
один з одним, утворюючи перехресно зшиті білки, зв'язування
яких з рецепторами на ендотеліальних клітинах стимулює синтез і
секрецію речовин, які порушують зсідання крові.
Гіперглікемія спричинює підвищення внутрішньоклітинного
рівня глюкози. Це зумовлює активацію альдозоредуктази, яка
каталізує перетворення глюкози в сорбітол. Високі концентрації
сорбітолу токсичні для клітини. Він накопичується переважно в
нейронах, оскільки надходження туди глюкози залежить лише від
її позаклітинної концентрації й не контролюється інсуліном. На-
745
Біохімія
копичення сорбітолу в нейронах пригнічує синтез інозитолу та

знижує активність Nа+,К+-АТФази, що приводить до порушення
проведення нервового імпульсу.
Висока смертність і рання інвалідність хворих на цукровий
діабет зумовлена в першу чергу макро- та мікроангіопатичними
ускладненнями. Традиційні методи лікування дозволяють боро-
тися з гострими метаболічними порушеннями, але не можуть
попередити хронічні ускладнення.
Діабетичні макроангіопатії виявляються у зниження еластич-
ності артерій, мікроангіопатії – у формі нефро- та ретинопатії.
15.13. Паратиреоїдний гормон і кальцитонін
Основними регуляторами обміну кальцію і фосфору в організ-

мі людини є паратиреоїдний гормон, або паратгормон (ПТГ),
кальцитонін і вітаміни групи D (рис. 15.18). Мішені цих гормо-
нів – кісткова тканина, нирки та тонкий кишечник. Крім того,
у регуляції метаболізму кальцію і фосфору беруть участь інші
фактори: цитокіни, ІФР-І, ІФР-ІІ, тромбоцитарний фактор росту.
Паращитоподібна
ПТГ
залоза -
Са2+
ПТГ
1,25(ОН)2 D3 нирка
Са2+ кістки
Са2+
Са2+
кишечник
Рис. 15.18. Біологічна дія паратгормону

746
ПТГ синтезується в паращитоподібних залозах у вигляді пре-

проПТГ, який містить 115 амінокислотних залишків. У ході проце-
сингу препроПТГ перетворюється спочатку в проПТГ (90 а. к. за-
лишків), а потім у зрілий ПТГ, який містить 84 амінокислоти
(ПТГ1-84). У печінці, нирках, кістках і в самих паращитоподібних
залозах ПТГ1-84 метаболізує з утворенням С-кінцевого, N-кін-
цевого та серединного фрагментів. Гормональну активність має
цілий ПТГ і N-кінцевий фрагмент. Саме цей фрагмент відповідає
за зв'язування з рецепторами на клітинах-мішенях. Швидкість
секреції ПТГ залежить перш за все від рівня Са2+ у сироватці кро-
ві. На клітинах паращитоподібних залоз є рецептори Са2+, спря-
жені з G-білками. Головна функція ПТГ – це підтримка постійної
концентрації кальцію в крові. Навіть незначне зниження концен-
трації кальцію швидко стимулює секрецію ПТГ, який стимулює
резорбцію кісткової тканини, знижує екскрецію кальцію в нир-
ках, підсилює всмоктування кальцію в тонкому кишечнику.
ПТГ – один із головних регуляторів перебудови кісткової тка-
нини. Рецептори ПТГ присутні на остеобластах (здатні до пролі-
ферації; основна функція – синтез білків органічного матриксу)
та остеоцитах (зрілі клітини, не здатні до проліферації). За дії
гормону остеобласти починають секретувати ІФР-І і цитокіни,
які активують остеокласти, що підсилює резорбцію кісткової
тканини. Збільшення концентрації кальцію в сироватці спостері-
гається вже через 30–60 хв після підсилення секреції ПТГ. При
постійно підвищеному рівні ПТГ (гіперпаратиреозі) резорбція
кісткової тканини переважає над її утворенням, що приводить
до остеопенії (зменшення маси кістки). ПТГ стимулює також
продукцію остеобластами компонентів органічного матриксу,
тому при короткочасному введенні гормону виявляється його
анаболічна дія – переважає утворення кісткової тканини.
ПТГ стимулює реабсорбцію кальцію в дистальних звитих ка-
нальцях нирок і тим самим знижує екскрецію кальцію із сечею.
Крім того, стимулює синтез у нирках активної форми вітаміну D –
1,25-дигідрокальциферолу, який є головним стимулятором усмо-
ктування кальцію в кишечнику. Завдяки дії 1,25(ОН)2D3 концен-
трація Са2+ у позаклітинній рідині підтримується на рівні, необ-
хідному для мінералізації органічного матриксу кісткової ткани-
ни. При дефіциті 1,25(ОН)2D3 порушується утворення аморфного
фосфату кальцію та кристалів гідроксіапатиту, що приводить до
рахіту або остеомаляції.
Кальцитонін – це пептид, який синтезується в парафолікуляр-
них С-клітинах щитоподібної залози і складається з 32 амінокис-
747
Біохімія
лотних залишків. Секреція кальцитоніну підсилюється при під-

вищенні концентрації кальцію в крові й регулюється гастроенте-
ропанкреатичними гормонами, зокрема гастрином. Кальцитонін є
антагоністом ПТГ. Він гальмує резорбцію кісткової тканини, зни-
жуючи активність остеокластів, стимулює остеобласти, що сприяє
утворенню кісткової тканини. Кальцитонін також пригнічує реаб-
сорбцію кальцію в нирках і гальмує всмоктування його в кишеч-
нику. У жінок швидкість секреції кальцитоніну залежить від рівня
естрогенів. При дефіциті естрогенів секреція знижується, що
сприяє прискоренню резорбції кісткової тканини.
15.14. Ейкозаноїди
Ейкозаноїди – це похідні поліненасичених жирних кислот, які

синтезуються майже всіма типами клітин і належать до гормонів,
які діють за паракринним або аутокринним механізмом. Головним
субстратом для синтезу ейкозаноїдів (від грец. ейкоза – 20)
є арахідонова кислота, а також деякі інші полієнові жирні кис-
лоти. (див. розд. "Ліпіди") (рис. 15.19). Такі жирні кислоти мають
надходити з їжею або синтезуватися з незамінних поліненасиче-
них жирних кислот.
COOH
PGG2 LTA4
LTB4 LTC4
TXA2 PGH2 PGA2 LTD4
PGF2 PGI2 PGE2 LTE4

Рис. 15.19. Схема синтезу ейкозаноїдів з арахідонової кислоти
У різних тканинах під впливом специфічних ферментів утво-

рюються різні класи ейкозаноїдів: простагландини, тромбокса-
ни, лейкотрієни. Головні біологічні ефекти пов'язані з регуляцією
скорочення гладеньких м'язів, екскреції води та іонів натрію нир-
748
ками, зсідання крові, участі у розвитку запальних процесів, що

відбуваються після пошкодження тканин або інфекцій. Надли-
шок ейкозаноїдів приводить до, наприклад, бронхіальної астми та
алергічних реакцій. Рецептори до ейкозаноїдів розташовані на
сусідніх клітинах; для кожного ейкозаноїду існує декілька типів
рецепторів. Інактивація ейкозаноїдів відбувається дуже швидко –
час напіврозпаду становить декілька хвилин.
Синтез починається з дії фосфоліпази А2, яка відщеплює жи-
рні кислоти, які містяться у другому положенні молекули фос-
фогліцеридів мембран. Основна група ейкозаноїдів включає
простагландини, простацикліни та тромбоксани. Їхній синтез
починається з дії ферменту циклооксигенази, який каталізує
включення чотирьох атомів кисню і утворення 5-членного кільця
(рис. 15.20). Існують два типи ферменту – циклооксигеназа 1 і 2.
Перший синтезується в організмі з постійною швидкістю, тобто
є конститутивним ферментом, а синтез другого збільшується
при запаленні. Простагландини позначають як PG, додаючи
літери, зумовлені хімічною природою замінника в 5-членному
кільці, а також цифровим індексом, який позначає кількість
подвійних зв'язків. Так, тип Е – це β-оксикетони, тип F –
1,3-діоли, тип А – α-, β-ненасичені кетони. Оскільки основним
попередником є арахідонова кислота, то переважають простаг-
ландини з індексом 2. Простагландини, котрі належать ряду 1 і 3,
утворилися із жирних кислот, які містили відповідно три і п'ять
подвійних зв'язків (два зв'язки використовуються для утворен-
ня кільця, решта залишається в радикалі).
Первинний простагландин PGG2 – нестабільний гідроперок-
сид, який утворюється при приєднанні двох молекул кисню.
PGG2 відновлюється пероксидазою за участю глутатіону до
PGH2. Подальше перетворення PGH2 залежить від типу тканини, в
якій іде синтез. Так, простацикліни синтезуються переважно в
клітинах ендотелію судин, тромбоксани – головним чином у тром-
боцитах. Молекула простациклінів містить два цикли – один, як у
простагландинів, другий формується за участю атома кисню. При
синтезі тромбоксанів утворюється шестичленний цикл, що міс-
тить атом кисню. За нормальних умов клітини ендотелію судин
продукують простациклін (РGI2), який перешкоджає агрегації
тромбоцитів і звуженню судин. При активації тромбоцитів, напри-
клад за умови їхнього контакту з ушкодженою стінкою кровонос-
них судин, відбувається секреція тромбоксанів (ТХА2), які, навпа-
ки, стимулюють агрегацію тромбоцитів. Тобто в нормі система зсі-
дання крові та протидія зсіданню перебувають у стані рівноваги.
749
Біохімія
У разі патологічних змін та за дії певних фармакологічних засобів

ця рівновага може зміститися в будь-який бік. Наприклад, пору-
шення клітин ендотелію відбувається при утворенні атеросклеро-
тичних бляшок. Це пригнічує синтез РGІ, РGЕ, РGD і активує
тромбоцити. Секретується тромбоксан, що стимулює утворення
тромбу в місці ушкодження судини та розвиток інфаркту.
9 8 5 1
6
COOH
Арахідонова
кислота
20
11 12 14 15
циклооксигеназа
9 6 5 1
O
COOH
PG G2
14
O 20
11
13 15
OOH
пероксидаза
9 6 5 1
O
COOH
14
PG H2
O 20
11
13 15
OH
Рис. 15.20. Утворення первинних простагландинів
Простагландини синтезуються в багатьох тканинах. Так, у

гладеньких м'язах під впливом РGЕ-синтази утворюється РGЕ2
або за дії РGD-синтази – РGD2.
Синтез РGЕ2 відбувається в усіх тканинах, особливо інтенсивно
в нирках. Біологічна дія пов'язана з розслабленням гладеньких м'я-
зів, розширенням судин, пригніченням міграції лімфоцитів. Синтез
РG F2 відбувається в більшості тканин і приводить до скорочення
гладких м'язів, звуження судин, бронхів, скорочення матки.
Синтез простагландинів інгібується протизапальними препа-
ратами. Скажімо, аспірин та інші нестероїдні препарати діють
на циклооксигеназу як інгібітори. Глюкокортикоїди індукують
синтез білків, які є інгібіторами фосфоліпази А2.
750
Інший шлях перетворення арахідонової кислоти – під впливом

ферменту ліпоксигенази. При цьому утворюються молекули з
трьома спряженими подвійними зв'язками – лейкотрієни, в яких
відсутні циклічні структури.
Синтез лейкотрієнів починається з приєднання О2 до вуглецю
біля подвійного зв'язку з утворенням гідропероксидів (рис. 15.21).
9 8 5 1
6
COOH
Арахідонова
кислота
20
11 12 14 15
О2 5-ліпоксигеназа
OOH 1
5
COOH
5-ГПЕТЕ
20
OH
5 1
COOH
5-ГЕТЕ
20
Рис. 15.21. Початкові етапи синтезу лейкотрієнів
Ліпоксигенази діють на атом вуглецю в 5, 12 або 15 положен-

ня арахідонової кислоти залежно від типу тканини. Наприклад,
у лейкоцитах утворюється 5-гідропероксидейкозатетроеноати
(5-ГПЕТЕ), які далі відновлюються в 5-гідроксилейкозатетроено-
ати (5-ГЕТЕ), або перетворюються у лейкотрієн LT A4. З остан-
нього може утворюватися лейкотрієн LT В4, який стимулює хе-
мотаксис і агрегацію лейкоцитів, збільшує проникність судин.
Під дією глутатіонтрансферази з LT A4 утворюється LT С4 шляхом
приєднання глутатіону (рис. 15.22).
З лейкотрієну С утворюється LTD4 шляхом відщеплення залишку
глютамінової кислоти, а далі LTE4 шляхом відщеплення залишку
гліцину. Основні біологічні ефекти лейкотрієнів пов'язані із запаль-
ними процесами, алергічними реакціями, а також із діяльністю
гладеньких м'язів.
751
Біохімія
O
6 5
COOH
LT A 4
HO +H2O
5
COOH
+ Glu-Cys-Gly
HO Glu
LT B 4
S Cys Gly
6 5
COOH
OH
LT C4
Рис. 15.22. Синтез лейкотрієнів
1. Як класифікуються гормони за їхньою хімічною будовою? Назвіть пред

ставників кожного класу.
2. Охарактеризуйте механізми передачі гормональних сигналів через цито
плазматичні та ядерні рецептори.
3. Які основні компоненти аденілатциклазної системи передачі гормонально
го сигналу?
4. Які гормони регулюють рівень глюкози в крові?
5. Які гормони регулюють водно сольовий обмін та обмін Са2+ і фосфатів?
752
Розділ 16
ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН
Живі організми постійно й нерозривно зв'язані з навколишнім

середовищем. Цей зв'язок здійснюється в процесі обміну речо-
вин, який включає три етапи: надходження речовин в організм;
метаболізм; виділення кінцевих продуктів з організму.
Надходження речовин в організм відбувається в результаті
дихання (кисень) і харчування. У шлунково-кишковому тракті
продукти харчування перетравлюються (розщеплюються до про-
стих речовин). При цьому процесі відбувається гідроліз полімерів
(білків, полісахаридів та інших складних органічних речовин) до
мономерів, які всмоктуються в кров і лімфу, і включаються в
проміжний обмін (внутрішньоклітинний метаболізм), що включає
два типи реакцій: катаболізм і анаболізм (рис. 16.1).
ХА Р Ч О В І РЕЧОВИНИ
М Е ТА БО Л І Т И
4
5 6
2 ЕН Е Р Г І Я 3
утворення кінцевих 7 синтез

продуктів структурно-функціональних
(СО2, Н2О, сечовина) компонентів клітин
функціональна
активність організму
8
виведення з організму
Рис. 16.1. Загальна схема обміну речовин і енергії:
1 – травлення; 2 – катаболізм; 3 – анаболізм; 4 – руйнування
структурно-функціональних компонентів клітин; 5 – екзергонічні реакції;
6, 7 – ендергонічні реакції; 8 – виведення з організму
Біохімія
Катаболізм – процес розщеплення органічних молекул до кін-

цевих продуктів. Кінцевими продуктами перетворення органіч-
них речовин у ссавців, у тому числі людини, є СО2, Н2О та сечо-
вина. У процеси катаболізму включаються метаболіти, що утво-
рюються, як при травленні, так і при розпаді структурно-
функціональних компонентів клітин. Реакції катаболізму супро-
воджуються виділенням енергії.
Анаболізм поєднує біосинтетичні процеси, в яких прості буді-
вельні блоки з'єднуються з утворенням складних макромолекул,
необхідних для нормальної життєдіяльності організму. В анаболі-
чних реакціях використовується енергія, що звільняється при
катаболізмі.
16.1. Біологічне окиснення
Процеси катаболізму в клітинах тварин супроводжуються ви-

користанням кисню, що необхідний для реакцій окиснення.
У результаті цих реакцій відбувається вивільнення енергії, необ-
хідної організмам у процесах життєдіяльності для здійснення
різних видів роботи. Небіологічні системи можуть працювати за
рахунок теплової енергії, біологічні системи функціонують в ізо-
термічному режимі й для здійснення процесів життєдіяльності
використовують хімічну енергію. Вивченням перетворень енер-
гії, які супроводжують хімічні реакції займається біоенергетика,
або біохімічна термодинаміка.
16.1.1. Характеристика високоенергетичних фосфатів.

Цикл АТФ – АДФ
У живих організмах існує група органічних фосфатів, гідроліз
яких приводить до вивільнення великої кількості вільної енергії. Такі
сполуки називають високоенергетичними фосфатами (табл. 16.1).
Різні фосфорильовані сполуки мають неоднаковий запас віль-
ної енергії (табл. 16.1). До групи високоенергетичних фосфатів,
крім АТФ, належать енолфосфати, ангідриди і фосфогуанідини.
Головною серед цих сполук є АТФ (рис. 16.2).
754
Розділ 16. Енергетичний обмін
Т а б ли ц я 1 6 . 1
Вільна енергія гідролізу деяких органічних фосфатів
– G0, – G0,
Сполуки Продукти реакції
ккал/моль кДж/моль
Фосфоенолпіруват Піруват + Н3РО4 14,8 61,86
1,3-біфосфогліцерат 3-фосфогліцерат + Н3РО4 13,0 54,34
Карбамоїлфосфат Карбамат + Н3РО4 12,0 51,83
Креатинфосфат Креатин + Н3РО4 10,3 43,05
Ацетилфосфат Оцтова кислота + Н3РО4 10,3 43,05
АТФ АДФ + Н3РО4 7,3 30,51
АДФ АМФ + Н3РО4 6,6 27,59
Дифосфат (Н4Р2О7) 2 Н3РО4 6,6 27,59
Глюкозо-1-фосфат Глюкоза + Н3РО4 5,0 20,90
Фруктозо-6-фосфат Фруктоза + Н3РО4 3,8 15,88
Глюкозо-6-фосфат Глюкоза + Н3РО4 3,3 13,79
Гліцеролфосфат Гліцерин + Н3РО4 2,2 9,19
аденін NH2
C
N
C N
HC
C CH
   N
N
O- O- O-
рибоза
HO P ~O P ~O P O CH2
O
O O O H H
високоенергетичні H H
фосфатні групи OH OH
АМФ
АДФ
АТФ
Рис. 16.2. Аденозинтрифосфорна кислота (АТФ)
АТФ – молекула, багата енергією, оскільки вона містить два

фосфоангідридні зв'язки  і  (на рис. 16.2 вони позначені зна-
ком  (тильда)). При гідролізі кінцевого фосфоангідридного зв'яз-
ку АТФ перетворюється в АДФ і ортофосфат Фн. При цьому зміна
вільної енергії становить 30,51 кДж/моль. За нормальних умов у
755
Біохімія
клітині (рН 7,0, температура 37 °С) фактичне значення G0' для

процесу гідролізу становить близько 51 кДж/моль. Величина ві-
льної енергії гідролізу АТФ робить можливим її утворення з АДФ
за рахунок перенесення фосфатного залишку від таких високо-
енергетичних фосфатів, як, наприклад, фосфоенолпірувата або
1,3-бісфосфогліцерата; у свою чергу, АТФ може брати участь у
реакціях фосфорилювання глюкози або гліцерину. АТФ виступає
в ролі донора енергії в реакціях багатьох анаболічних процесів.
Деякі біосинтетичні реакції в організмі можуть проходити за
участю інших нуклеозидтрифосфатів, аналогів АТФ; до них від-
носять гуанозинтрифосфат (ГТФ), уридинтрифосфат (УТФ) і ци-
тидинтрифосфат (ЦТФ). Усі ці нуклеотиди, у свою чергу, утво-
рюються при використанні вільної енергії кінцевої фосфатної
групи АТФ. Нарешті, за рахунок вільної енергії АТФ відбуваються
різні види роботи, що лежать в основі життєдіяльності організму,
наприклад, біосинтез речовин, м'язове скорочення, активний
транспорт речовин тощо.
Таким чином, АТФ – головний донор вільної енергії, що без-
посередньо використовується в біологічних системах. У клітині
молекула АТФ витрачається протягом однієї хвилини після її
утворення.
Використання АТФ як джерела енергії можливо тільки при
безперервному синтезі АТФ з АДФ за рахунок енергії окиснення
органічних сполук (рис. 16.3). Цикл АТФ – АДФ – основний ме-
ханізм обміну енергії в біологічних системах, а АТФ – універсаль-
на "енергетична валюта".
АТФ
ВИДІЛЕННЯ ЕНЕРГІЇ: ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ:
окиснення біосинтез молекул,

вуглеводів, жирів, скорочення м'язів,
білків активний транспорт,
продукція тепла тощо
АДФ + Фн
Рис. 16.3. Цикл АТФ – АДФ
756
16.1.2. Окисно)відновні реакції. Окисно)відновний потенціал

Під окисненням розуміють відщеплення електронів, а під відно-
вленням – приєднання їх. Окиснення донора електронів завжди
супроводжується відновленням акцептора електронів. Цей прин-
цип окисно-відновних процесів застосовується й до біохімічних
систем. У будь-якій окисно-відновній реакції бере участь акцептор
електронів (окисник) і донор електронів (відновник), наприклад:
Сu + О  Сu2+О2- (1)
Сумарну реакцію (1) можна умовно розділити на дві напівреакції
(2), (3):
Сu – 2e–  Сu2+ (2)
О + 2e  О
– 2- (3)
У кожній із них бере участь окиснена й відновлена форма однієї
сполуки, їх називають спряженою парою, або редокс-парою. Різні
редокс-пари мають різне споріднення до електрона. Ті, в яких ця
спорідненість є меншою, віддають електрон тим, у кого вона бі-
льша. Ступенем спорідненості редокс-пари до електрона слугує
окисно-відновний потенціал, або редокс-потенціал ( E'0 ), величи-
на якого безпосередньо зв'язана зі зміною вільної енергії. Вели-
чину E'0 виражають у вольтах; чим вона менша (негативна), тим
менша спорідненість речовини до електронів. Чим більша спорі-
дненість, тим більший відновний потенціал.
Редокс-потенціали E'0 зв'язані зі зміною вільної енергії рів-
нянням Нернста:
ΔG'0  nFΔE'0 (4)
де n – число перенесених у реакції електронів; F – постійна Фара-
дея (95 500 Кл•моль–1);  E'0 – різниця редокс-потенціалів елект-
ронодонорної та електроноакцепторної пар (В).
Величина  E'0 – стандартна величина окисно-відновного по-
тенціалу; її визначають у стандартних умовах, коли концентрації
всіх речовин рівні 1 моль/л, тиск газів становить 1013 гПа
(1 атм), рН 7,0 (табл. 16.2).
Основні етапи трансформації енергії катаболічних про-
цесів. Енергія звільняється в процесі ферментативного окис-
нення метаболітів специфічними дегідрогеназами. У реакціях
дегідрування електрони і протони переходять від органічних
757
Біохімія
субстратів на коферменти НАД- і ФАД-залежних дегідрогеназ.

Електрони з високим енергетичним потенціалом передаються
від відновлених коферментів НАДН і ФАДH2 до кисню через лан-
цюг переносників, локалізованих у внутрішній мембрані мітохо-
ндрій. Відновлення молекули О2 відбувається в результаті пере-
несення чотирьох електронів. При кожному приєднанні до кис-
ню двох електронів, що надходять до нього по ланцюгу перенос-
ників, із матриксу мітохондрій поглинаються два протони, у ре-
зультаті утворюється молекула Н2О.
Т а б ли ц я 1 6 . 2
Стандартні окисно-відновні потенціали деяких сполучених пар
Окисно-відновна пара E'0 , В

2Н+/Н2 – 0,42
НАД+/НAДH – 0,32
НAДФ+/ НAДФH – 0,32
НAДH-дегідрогеназа (ФМН-форма) /
– 0,30
НAДH-дегідрогеназа (ФМНН2-форма)
ФАД-білок/ ФАДН2-білок – 0,05
Сукцинат/фумарат + 0,03
Убіхінон/убіхінол + 0,04
Цитохром b Fe3+/цитохром b Fe2+ + 0,07
Цитохром с1 Fe3+/цитохром с1 Fe2+ + 0,23
Цитохром с Fe3+/цитохром с Fe2+ + 0,25
Цитохром а Fe3+/цитохром а Fe2+ + 0,29
Цитохром а3 Fe3+/цитохром а3 Fe2+ + 0,55
½ О2 + 2 Н+ + 2е–/Н2О + 0,82
Окиснення органічних речовин у клітинах, що супроводжується

споживанням кисню й синтезом води, називають тканинним ди-
ханням, а ланцюг перенесення електронів (ЛПЕ) – дихальним лан-
цюгом. Електрони, які надходять у ЛПЕ, у міру надходження їх від
одного переносника до іншого втрачають вільну енергію. Значна
частина цієї енергії запасається у формі АТФ, а частина її розсію-
ється у вигляді тепла. Крім того, електрони з високим енергетич-
ним потенціалом, котрі виникають при окисненні різних субстра-
тів, можуть бути використані в реакціях біосинтезу, для яких крім
АТФ потрібні відновні еквіваленти, наприклад НАДФН.
758
16.1.3. Ферменти й коферменти, які беруть участь

в окисно)відновних реакціях
Перенесення електронів від субстратів, що окиснюються, до ки-
сню відбувається в кілька етапів. У ньому бере участь велика кіль-
кість проміжних переносників, кожний з яких здатний приєднува-
ти електрони від попереднього компонента й передавати наступ-
ному. Так виникає ланцюг окисно-відновних реакцій, у результаті
чого відбуваються відновлення О2 і синтез Н2О. У дихальний лан-
цюг мітохондрій входить велика кількість переносників (рис. 16.4).
міжмембранний
простір
комплекс І комплекс ІІІ комплекс ІV
мітохондрії
внутрішня
мембрана
b С1 С
FеS 566
ФМН Q аа3
b FеS
(Сu)
562
АДФ, Фн
АТФ-
синтаза
АТФ
НАДН О2
матрикс комплекс V
Рис. 16.4. Мітохондріальний ланцюг перенесення електронів:
Комплекс І містить ФМН не менше п'яти залізосірчаних білків (FеS).
Комплекс ІІІ включає дві різні форми цитохрому b (з максимумом
поглинання 562 і 566), один FеS-білок. Комплекс ІV
містить цитохроми а1 і а3 та два іони міді. Комплекс V – АТФ-синтаза.
Цитохром с є поверхневим білком і не входить до комлексів.
Комлекс ІІ на рисунку не показано
За винятком убіхінону (коферменту Q (KoQ)), усі компоненти

ЛПЕ – білки. У їхньому складі містяться різні небілкові компоне-
нти: ФМН, Fe у складі залізосірчаних білків і в складі порфірино-
вих кілець, іони Сu.
Первинні акцептори водню окисно-відновних реакцій від-
носять до двох типів дегідрогеназ: нікотинамідзалежні, що міс-
тять як коферменти похідні нікотинової кислоти, та флавіноза-
лежні, які мають у своєму складі похідні рибофлавіну.
Нікотинамідзалежні дегідрогенази містять як коферменти
НАД+ або НАДФ+. Ці коферменти входять до складу активних
759
Біохімія
центрів дегідрогеназ, але можуть оборотно дисоціювати з ком-

плексу з апоферментами та включатись до складу ферменту в
ході реакції. Субстрати НАД- і НАДФ-залежних дегідрогеназ зна-
ходяться в матриксі мітохондрій і в цитозолі. Робочою частиною
нікотинамідних коферментів слугує нікотинамід (рис. 16.5).
H O O
H H
+ 2Н+ + 2е–
NH2 NH2
– 2Н+ + 2е–
+ H+
N N
R R
НАД+ НАДН+ + Н+
Рис. 16.5. Структурні формули робочої частини
коферментів НАД+ і НАДФ+:
в окисненій формі никотинамідні коферменти позначають як НАД+ і НАДФ+,
оскільки вони мають позитивний заряд на атомі азоту піридинового кільця.
У реакціях дигідрування з двох атомів водню, які відщеплюються
від субстрату, що окиснюється, никотинамідне кільце приєднує іон водню
і два електрони у формі гідрид-іона (:Н–). Другий іон переходить у середовище.
В оборотній реакції НАДН (НАДФН) є донором електронів і протонів
Більшість дегідрогеназ, які поставляють електрони в ЛПЕ, міс-

тять НАД+. Вони каталізують реакції типу
R–CHOH–R1 + НАД+  R–CO–R1 + НАДH + H+.
Отже, НАД+, приєднуючи протони та електрони від різних суб-
стратів, слугує головним колектором енергії речовин, що окис-
нюються, і головним джерелом електронів з високим енергетич-
ним потенціалом для ЛПЕ.
НАДФH не є безпосереднім донором електронів у ЛПЕ, він ви-
користовується у відновних біосинтезах. Однак можливе вклю-
чення електронів з НАДФH у ЛПЕ завдяки дії піридиннуклеотид-
трансгідрогенази, яка каталізує реакцію
НАДФH + НАД+  НАДФ+ + НАДH.
Флавінові дегідрогенази містять як коферменти ФАД або ФМН,
які утворюються в організмі людини з вітаміну B2. Флавінові кофе-
рменти міцно зв'язані з апоферментами. Робочою частиною ФАД
і ФМН є ізоалоксазинова сполучена циклічна система (рис. 16. 6).
ФАД слугує акцептором електронів від багатьох субстратів
у реакціях типу
R–CH2–CH2–R1 + E (ФАД)  R–CH=CH–R1 + Е (ФАДH2),
де Е – білкова частина ферменту.
760
R R H
H3C N N O H3 C N N O
+ 2Н+ + 2е–
NH - 2Н+ + 2е– NH
H3C N H3 C N
O H O
Рис. 16.6. Структурні формули робочої частини коферментів ФАД і ФМН:
у ході реакції ФАД і ФМН приєднують два електрони і, на відміну від НАД+,
два протони, що втрачаються субстратом
Більшість ФАД-залежних дегідрогеназ є розчинними білками, які
локалізовані в матриксі мітохондрій. Виключенням є сукцинатдегі-
дрогеназа, що міститься у внутрішній мембрані мітохондрій. До
ФМН-вмістних ферментів належить НАДH-дегідрогеназа, яка та-
кож локалізована у внутрішній мембрані мітохондрій; вона окис-
нює НАДH, що утворюється в мітохондріальному матриксі.
Ланцюг перенесення електронів від НАДH і ФАДH2 на ки-
сень. Перенесення електронів від НАДH до О2 включає ряд пере-
носників, локалізованих у внутрішній мембрані мітохондрій. За
винятком убіхінону й цитохрому с, це складні білкові комплекси.
НАДH-дегідрогеназа (НАДH-Q-редуктаза, комплекс I) склада-
ється з декількох поліпептидних ланцюгів. Роль простетичної
групи виконує ФМН. Єдиний субстрат ферменту – НАДH, з якого
два електрони і протон переносяться на ФМН з утворенням
ФМНH2. Другий протон поглинається з матриксу. Реакція прохо-
дить за рівнянням
НАДH + Н+ + Е (ФМН)  НАД+ + E (ФМНH2).
З ФМНH2 електрони переносяться потім на ряд залізо-
сірчаних білків (Fe), що виконують роль другої простетичної гру-
пи в молекулі НАДH-дегідрогенази. Атоми заліза в цих білках (не-
гемове залізо) зібрані в кілька груп, так званих залізо-сірчаних
центрів. FeS-центри утворюють комплекси з багатьма білками
(флавопротеїнами, цитохромами), які беруть участь в окисно-
відновних реакціях. Відомі три типи FeS-центрів (Fe, Fe2S2,
Fe4S4), в яких атом заліза зв'язаний з атомом сірки залишків ци-
стеїну або неорганічної сірки.
У НАДH-дегідрогеназі є кілька центрів типу Fe2S2 і Fe4S4.
Атоми заліза в таких центрах можуть приймати і віддавати
електрони по черзі, переходячи у феро- (Fe2+) і фери- (Fe3+) ста-
ни. Від залізосірчаних центрів електрони переносяться на ко-
фермент Q (убіхінон) (рис. 16.7).
761
Біохімія
O
H3C O CH3
CH3 CH3
H2 H2
H3C O C C C C C C C CH3
H2 H H
O n
убіхінон (кофермент Q)
O O OH
R3 R2 R3 R2 R3 R2
e–
е+ Н+ e–
е+ Н+
R3 R1 R3 R1 R3 R1
O OH OH
окиснена семихінон відновлена
форма Q (форма вільного форма QН2
радикала НQ)
Рис. 16.7. Структура убіхінону (коферменту Q):
n – кількість ізопреноїдних ланок (n = 6–10). Убіхінон може приймати
один електрон і перетворюватися в семихінон або два електрони
й повністю відновлюватися в гідрохінон (убіхінол)
Позначення цього жиророзчинного хінону походить від пер-

шої букви англійської назви хінону (quinone), а назва убіхінон
відображає його поширеність у природі (ubiquitous – усюди роз-
повсюджений). Молекули убіхінону залежно від джерела, з якого
вони виділені, різняться довжиною вуглеводневого ланцюга,
який у ссавців містить десять ізопреноїдних ланок і позначаєть-
ся як Q10. У процесі перенесення електронів з НАДH-дегідроге-
нази через Fe на убіхінон він оборотно перетворюється в гідрохі-
нон. Убіхінон виконує колекторну функцію, приєднуючи елект-
рони від НАДH-дегідрогенази та інших флавінзалежних дегідро-
геназ, зокрема від сукцинат-дегідрогенази. Убіхінон бере участь
у реакціях типу
E (ФМНH2) + Q  Е (ФМН) + QH2
Цитохроми, або гемопротеїни, присутні в усіх типах організ-
мів. У клітинах еукаріотів вони локалізовані в мітохондріальних
мембранах і в ендоплазматичному ретикулумі. Відомо близько
30 різних цитохромів. Усі вони як простетичну групу містять
гем. Їхнє різноманіття зумовлене різницею:
762
 бічних ланцюгів у структурі гему;

 у структурі поліпептидних ланцюгів;
 у способі зв'язку поліпептидних ланцюгів з гемом.
Залежно від здатності поглинати світло у визначеній частині
спектра всі цитохроми поділяють на групи а, b, с. Усередині ко-
жної групи окремі види з унікальними спектральними властиво-
стями позначають цифровими індексами (b1, b2 і т. д.).
Структурні особливості різних виглядів цитохромів визнача-
ють розходження в їхніх окисно-відновних потенціалах. У ЛПЕ
беруть участь шість типів цитохромів (а, а3, b1, b2, с, с1). За винят-
ком цитохрому с, усі вони містяться у внутрішній мембрані міто-
хондрій у вигляді складних білкових комплексів (табл. 16.3).
QH2-дегідрогеназа (коензим Q-цитохром с-редуктаза, комплекс III)
складається із двох типів цитохромів (b1 і b2) і цитохрому с1.
QH2-дегідрогеназа переносить електрони від убіхінолу на цито-
хром с. Усередині комплексу III електрони передаються від цито-
хромів b на FeS-центри, далі на цитохром с1, а потім на цитохром
с. Групи гему, подібно до FeS-центрів, переносять тільки по одно-
му електрону. Таким чином, від молекули QH2 два електрони пе-
реносяться на дві молекули цитохрому b. Як проміжний продукт у
цих реакціях перенесення електронів можливе утворення вільного
радикала семихінону. У цитохромах типу b гем не зв'язаний кова-
лентно з білком, а в цитохромах с1 і с він приєднується до білка за
допомогою тіоефірних зв'язків. Ці зв'язки утворюються шляхом
приєднання два цистеїнові залишки до вінільних груп гему.
Т а б ли ц я 1 6 . 3
Компоненти мітохондріального ланцюга перенесення електронів
Простетична Донор Акцептор
Назва компонента
група електронів електронів
НАДH-дегідрогеназа, ком-
ФМН, FeS НАДH KoQ
плекс І
Коензим Q, Комплекс ІІІ
Комплекс І
убіхінон (bc1)
FeS, гем b1 (562),
QН2-дегідрогеназа,
гем b2 (566), QH2 Цитохром с
комплекс ІІІ
гем с1
Цитохром с Гем с Комплекс ІІІ Комплекс ІV
Цитохромоксидаза, Гем а, а3,
Цитохром с О2
комплекс ІV Cu2+
Сукцинатдегідрогеназа,
комплекс ІІ (безпосеред-
ФАД, FeS Сукцинат KoQ
ньо не входить в ЛПЕ, що
наведений на рис. 16.4.)
763
Біохімія
Цитохром с – периферичний водорозчинний мембранний бі-

лок з молекулярною масою 12 500 Да, що має один поліпептид-
ний ланцюг, який включає майже 100 амінокислотних залишків,
і молекулу гему, що є ковалентно зв'язаною з поліпептидом.
Цитохромоксидаза (комплекс IV) складається з двох цитохро-
мів типу a (а та a3), кожний із яких має центр зв'язування з кис-
нем. Вони мають характерну залізопорфіринову простетичну
групу, яка називається гемом а й відрізняється від гему цито-
хромів b, с і с1 тим, що містить формільну групу замість однієї
з метильних груп і вуглеводневу замість однієї з вінільних груп.
Іншою особливістю комплексу а–а3 є наявність у ньому іонів
міді, зв'язаних з білковою частиною в так званих центрах. Пере-
несення електронів комплексом а–а3 включає реакції
Cu+  Cu2+ + e–,
Fe2+  Fe3+ + e–.
Комплекс цитохромів а–а3 безпосередньо реагує з молекуляр-
ним киснем. Деякі характеристики компонентів ЛПЕ наведено
в табл. 16.3.
16.1.4. Організація дихального ланцюга в мітохондріях

Основні переносники електронів вбудовані у внутрішню мем-
брану мітохондрій і організовані в чотири комплекси, розташо-
вані у визначеній послідовності (векторно). У цій послідовності
їхні стандартні окисно-відновні потенціали стають більш пози-
тивними в міру наближення до кисню (табл. 16.2). Кожна ланка
цього ланцюга специфічна щодо донора й акцептора електронів.
На першому етапі дегідрогенази каталізують відщіплення вод-
ню від різних субстратів. Якщо субстратами слугують -гідрокси-
кислоти малат, ізоцитрат, 3-гідроксибутират, водень переносить-
ся на НАД+. НАДH, що утворився, у дихальному ланцюзі, у свою
чергу, окиснюється НАДH-дегідрогеназою (комплекс I).
Якщо субстратами слугують такі сполуки, як сукцинат або
гліцерол-3-фосфат, акцепторами водню є ФАД-залежні дегідро-
генази (комлекс ІІ). Від НАДH і ФАДH2 електрони передаються на
убіхінон і далі через ланцюг цитохромів до молекулярного кисню.
Дотепер точно невідомо, яким чином розташовані всі перенос-
ники електронів дихального ланцюга. Однак установлено, що в
розташуванні дихальних комплексів існує визначена асиметрія:
деякі з білків-переносників містяться ближче до того боку внут-
764
рішньої мембрани, що звернений до матриксу, а інші – до проти-

лежного; деякі білки пронизують мембрану наскрізь (рис. 16.4).
Інгібітори дихального ланцюга. Вивченню послідовності
перенесення електронів сприяло дослідження дії специфічних
інгібіторів, що блокують визначені етапи цього процесу (рис.
16.8). Переносники електронів, які знаходяться в ланцюзі безпо-
середньо перед блокованим етапом, стають відновними, а ті що
після нього – окисними. Довести це твердження можна за допо-
могою спектрометричних досліджень, оскільки в окисних і від-
новних форм переносників різні спектри поглинання.
НАДН
ФМН
ротенон
FеS амітал
b
FеS антиміцин А
с1
с
ціанід,
а–а3 оксид вуглецю,
сірководень
Q2
Рис. 16.8. Місця дії інгібіторів ЛПЕ: інгібітори НАДН-дегідрогенази:
ротенон – високотоксична речовина, яка міститься в деяких водоростях
і є отрутою для риб; амітал – лікарська речовина з групи барбітуратів.
Інгібітор QН2-дегідрогенази – антиміцин А, токсичний антибіотик,
що продукується одним із штамів Streptomyces. Інгібітори цитохромоксидази –
ціанід, СО, Н2S. Ціанід дуже токсичний для людини; він приєднується
до Fе3+ цитохромоксидази та блокує перенесення електронів до кисню
765
Біохімія
16.2. Окисне фосфорилювання АДФ
Електрони завжди прагнуть переходити від електронегатив-

них систем до електропозитивних, тому їхній транспорт по ЛПЕ
до кисню супроводжується зниженням вільної енергії.
При порівнянні величин електрохімічних потенціалів перенос-
ників електронів (див. табл. 16.2) видно, що зниження вільної ене-
ргії відбувається на кожному етапі ЛПЕ, і енергія електронів виді-
ляється порціями.
Разом з тим у дихальному ланцюзі можна виділити три ділянки,
в яких перенесення електронів супроводжується відносно великим
зниженням вільної енергії. Ці етапи здатні забезпечити енергією
синтез АТФ, оскільки кількість вільної енергії, що виділяється, при-
близно дорівнює енергії, яка необхідна для синтезу АТФ з АДФ і Фн.
Експериментально підтверджено, що процес перенесення елект-
ронів по ЛПЕ і синтез АТФ енергетично сполучені.
Перший процес – перенесення електронів від відновлених ко-
ферментів НАДH і ФАДH2 через ЛПЕ на кисень – екзергонічний.
Наприклад:
НАДH + H+ + ½ O2  НАД+ + H2O + 220 кДж/моль. (1)
Другий процес – фосфорилювання АДФ або синтез АТФ – ендерго-
нічний:
АДФ + H3PO4 + 30,5 кДж/моль) = АТФ + H2O (2)
Синтез АТФ з АДФ і Н3РО4 за рахунок енергії перенесення еле-
ктронів по ЛПЕ називають окисним фосфорилюванням.
16.2.1. Механізм спряження окиснення і фосфорилювання

Яким же чином здійснюється спряження цих двох процесів?
Найобґрунтованішу відповідь на це питання дає хеміосмотична
теорія П. Мітчелла, запропонована ним у 1961 р. Основні поло-
ження були підтверджені й розроблені детально спільними зусил-
лями багатьох дослідників у наступні роки.
Протонний градієнт і електрохімічний потенціал. Перене-
сення електронів по дихальному ланцюгу від НАДH до кисню супро-
воджується викачуванням протонів із матриксу мітохондрій через
внутрішню мембрану в міжмембранний простір. На цю роботу ви-
трачається частина енергії електронів, які переносяться по ЛПЕ.
Протони, що переносяться з матриксу в міжмембранний про-
стір, не можуть повернутися назад у матрикс, оскільки внутрі-
766
шня мембрана непроникна для протонів. Отже, створюється

протонний градієнт, за якого концентрація протонів у міжмемб-
ранному просторі більша, а рН менше, ніж у матриксі. Крім того,
кожен протон несе позитивний заряд, і внаслідок цього з'явля-
ється різниця потенціалів по обидва боки мембрани: негативний
заряд на внутрішньому боці та позитивний – на зовнішньому.
У сукупності електричний і концентраційний градієнт Н+ скла-
дають градієнт електрохімічного потенціалу Н+ – джерело ене-
ргії для синтезу АТФ. Найактивніший транспорт протонів
у міжмембранному просторі, який є необхідним для утворення
Н+, відбувається на ділянках ЛПЕ, що відповідають розміщен-
ню комплексів I, III і IV. Ці ділянки називають пунктами спря-
ження дихання та фосфорилювання (рис. 16.9).
зовнішня мембрана мітохондрії
між-
мембранний nН+
простір nН+
+ +
внутрішня
+ +
- -
Q
мембрана І 2е 2е + nН+
мітохондрії - с +
2е ІІ ІІІ 2е-
- - 2е
-
- -
НАДН НАД+ фумарат ІV
-
сукцинат -
оксалоацетат малат ½ О2
Н2О
Н+
АДФ + Н3РО4
АТФ V
Рис. 16.9. Спряження дихання та синтезу АТФ у мітохондріях:

І – НАДН-дегідрогеназа; ІІ – сукцинатдегідрогеназа;
ІІІ – QН2-дегідрогеназа; ІV – цитохрооксидаза; V – АТФ-синтаза.
Енергія протонного потенціалу (електрохімічного потенціалу Н+)
використовується для синтезу АТФ, якщо протони
повертаються до матриксу крізь іонні канали АТФ-синтази
Механізм транспорту протонів через мембрану мітохондрій у

пунктах спряження недостатньо ясний. Однак установлено, що
важливу роль у цьому процесі відіграє КоQ. Детальніше механізм
перенесення протонів за участю KoQ вивчений на рівні компле-
ксу III (рис. 16.10).
767
Біохімія
Н+ Н+
НQ
ФМН b1 е Q
QH2 е b2 е a a3
е е
FеS НQ FеS c1 c
е е е е
Н+ Н+
Рис. 16.10. Сполучення перенесення електронів крізь
дихальний комплекс ІІІ з транспортом Н+ крізь мембрану:
відновлений убіхінон (QН2) взаємодіє з Fе3+ гему b1, і відновлюючи його,
вивільняє протон у водну фазу й перетворюється в семихінон (НQ).
Електрон від гему b1 переноситься на Fе3+ гему b2. НQ віддає другий електрон
на FеS-центр, розташований ближче до зовнішньої поверхні мембрани,
при цьому другий протон опиняється в міжмембранному просторі, електрон
надходить до цитохрому с1, а далі до цитохрому с. Окиснений Q дифундує
до внутрішньої поверхня мембрани, де отримує електрон від гему b2 і протон
із матриксу, перетворюючись у НQ. НQ отримує електрон від комплексу І
і протон із матриксу; у мембрані утворюється QН2, і весь процес повторюється
KoQ переносить електрони від комплексу I до комплексу III і

протони з матриксу в міжмембранний простір, тобто відбуваються
своєрідні циклічні перетворення, названі Q-циклами. Донором еле-
ктронів для комплексу III є відновлений убіхінон (QH2), а акцепто-
ром – цитохром с. Останній міститься із зовнішнього боку внутрі-
шньої мембрани мітохондрій; там же розташовується активний
центр цитохрому с1, з якого електрони переносяться на цитохром с.
У мембрані існує стаціонарний загальний фонд Q/QH2, з якого
кожна молекула QH2 в одному циклі забезпечує перенесення
протонів із матриксу в міжмембранний простір і електронів, які
врешті-решт надходять до кисню. На роботу, спричинену при
викачуванні протонів, витрачається частина вільної енергії, що
вивільняється при перенесенні електронів по градієнту редокс-
потенціалу. Енергія електрохімічного потенціалу (Н+) викорис-
товується для синтезу АТФ, якщо протони повертаються в мат-
рикс через іонні канали АТФ-синтази.
Будова АТФ-синтази та синтез АТФ. АТФ-синтаза (Н+-АТФаза)
– інтегральний білок внутрішньої мембрани мітохондрій. Він
розташований у безпосередній близькості до дихального ланцю-
768
га. АТФ-синтаза складається з двох білкових комплексів, що по-

значаються як F0 і F1 (рис. 16.11).
А Б
F1  

 
 F0
2
Р Н2О
Р Р Р Р
Р Р Р
Р Р Р
Р Р Р
1 Н2О
Н2О 3
Рис. 16.11. Будова й механізми дії АТФ-синтази:

А – комплекси АТФ-синтази. Б – каталітичний цикл синтезу АТФ:
1 – зв'язування АДФ і Н3РО4; 2 – утворення фосфоангідридного зв'язку АТФ;
3 – вивільнення кінцевого продукту. При кожному перенесенні протонів
крізь канал F0 до матриксу всі 3 активні центри каталізують чергову фазу цик-
лу. Енергія електрохімічного потенціалу витрачається на обернення стрижня,
у результаті відбуваються циклічні зміни конформації
- і -субодиниць і синтез АТФ
Гідрофобний комплекс F0 занурений у мембрану. Він виконує

роль основи, що фіксує АТФ-синтазу в мембрані. Комплекс F0
складається з декількох субодиниць, котрі утворюють канал,
яким протони переносяться в матрикс.
Комплекс F1 виступає в мітохондріальний матрикс. Він склада-
ється з дев'яти субодиниць (3, 3, , , ). Субодиниці  і  уклада-
ються попарно й утворюють "голівку"; між - і -субодиницями
розташовуються три активні центри, в яких відбувається синтез
АТФ; -, -, -субодиниці зв'язують комплекс F1 з F0.
769
Біохімія
Підвищення концентрації протонів у міжмембранному прос-

торі активує АТФ-синтазу. Електрохімічний потенціал H+ зму-
шує протони рухатися по каналу АТФ-синтази в матрикс. Пара-
лельно під дією H+ відбуваються конформаційні зміни в парах
, -субодиниць білка F1, у результаті з АДФ і Фн утворюється
АТФ. Електрохімічний потенціал, який генерується в кожному з
трьох пунктів спряження в ЛПЕ, використовується для синтезу
однієї молекули АТФ.
Коефіцієнт окисного фосфорилювання. Окиснення молеку-
ли НАДH у ЛПЕ супроводжується утворенням трьох молекул АТФ;
електрони від ФАД-залежних дегідрогеназ надходять у ЛПЕ на
KoQ, минаючи перший пункт спряження. Тому утворюються
тільки дві молекули АТФ. Співвідношення кількості фосфорної
кислоти (Р), використаної на фосфорилювання АДФ, і атома кис-
ню (О), поглиненого в процесі дихання, називають коефіцієнтом
окисного фосфорилювання і позначають Р/О. Отже, для НАДH
Р/О = 3, для сукцинату Р/О = 2. Ці величини відображають теоре-
тичний максимум синтезу АТФ, фактично ця величина менше.
Дихальний контроль. Окиснення субстратів і фосфорилю-
вання АДФ у мітохондріях міцно сполучені. Швидкість викорис-
тання АТФ регулює швидкість потоку електронів у ЛПЕ. Якщо
АТФ не використовується і його концентрація в клітинах зрос-
тає, то припиняється й потік електронів до кисню. З іншого бо-
ку, витрата АТФ і перетворення його в АДФ збільшує окиснення
субстратів і поглинання кисню. Залежність інтенсивності дихання
мітохондрій від концентрації АДФ називають дихальним конт-
ролем. Механізм дихального контролю характеризується висо-
кою точністю й має важливе значення, оскільки в результаті його
дії швидкість синтезу АТФ відповідає потребам клітини в енергії.
Запасів АТФ у клітині не існує. Відносні концентрації АТФ/АДФ
у тканинах змінюються у вузьких межах, тоді як споживання
енергії клітиною, тобто частота оборотів циклу АТФ–АДФ, може
змінюватися значною мірою (у десятки разів).
Загальний вміст АТФ в організмі становить 30–50 г, але кожна
молекула АТФ у клітині "живе" менше хвилини. За добу в людини
синтезується 40–60 кг АТФ і стільки ж розпадається. Збільшення
концентрації АДФ моментально приводить до прискорення ди-
хання та фосфорилювання.
770
16.2.2. Транспорт АТФ і АДФ через мембрани мітохондрій

У більшості еукаріотичних клітин синтез основної кількості
АТФ відбувається всередині мітохондрії, а основні споживачі АТФ
розташовані поза нею. З іншого боку, у матриксі мітохондрій має
підтримуватися достатня концентрація АДФ. Ці заряджені моле-
кули не можуть самостійно пройти через ліпідний шар мембран.
Внутрішня мембрана непроникна для заряджених і гідрофільних
речовин, але в ній розташована певна кількість транспортерів,
які вибірково переносять подібні молекули з цитозолю в матрикс
і з матриксу в цитозоль.
У мембрані є білок АТФ/АДФ-антипортер, що здійснює пере-
несення цих метаболітів через мембрану (рис. 16.12). Молекула
АДФ надходить у мітохондріальний матрикс тільки за умови ви-
ходу молекули АТФ із матриксу.
матрикс
АТФ4- Фн Н+
Са2+ АДФ3- Н+ Н+
АТФ-синтаза ЛПЕ
внутрішня
мембрана
Са2+ АДФ3- Н+ Н+ Н+
АТФ4- Фн
міжмембранний простір
Рис. 16.12. Схема трансмембранного перенесення речовини
за рахунок енергії Н+: речовини (АТФ, АДФ, Н3РО4, Са2+) проходять
крізь специфічні транспортери, при цьому витрачається енергія
електрохімічного потенціалу мембрани
Рушійна сила такого обміну – мембранний потенціал перене-

сення електронів по ЛПЕ. Розрахунки показують, що на транс-
порт АТФ і АДФ витрачається близько чверті вільної енергії про-
тонного потенціалу. Інші транспортери теж можуть використо-
вувати енергію електрохімічного градієнта. Саме так відбуваєть-
ся перенесення всередину мітохондрії Фн, необхідного для синте-
зу АТФ. Безпосереднім джерелом вільної енергії для транспорту
Са2+ у матрикс також є протонний потенціал, а не енергія АТФ.
771
Біохімія
16.2.3. Роз'єднання дихання й фосфорилювання

Деякі хімічні речовини (протонофори) можуть переносити
протони або інші іони (іонофори) з міжмембранного простору
через мембрану в матрикс, минаючи протонні канали АТФ-
синтази. Як наслідок, зникає електрохімічний потенціал і при-
пиняється синтез АТФ. Це явище називають роз'єднанням ди-
хання та фосфорилювання. У результаті роз'єднання кількість
АТФ знижується, а АДФ збільшується. У цьому випадку швид-
кість окиснювання НАДH і ФАДH2 зростає, зростає й кількість
поглиненого кисню, але енергія виділяється у вигляді теплоти,
і коефіцієнт Р/О різко знижується. Як правило, роз'єднувачі –
ліпофільні речовини, що легко проходять через ліпідний шар
мембрани. Одна з таких речовин – 2,4-динітрофенол, легко пе-
реходить з іонізованої форми в неіонізовану, приєднуючи протон
у міжмембранному просторі й переносить його в матрикс.
Роз'єднувачами можуть бути й деякі лікарські засоби, напри-
клад дикумарол – антикоагулянт, або метаболіти, що утворюють-
ся в організмі, білірубін – продукт катаболізму гему, тироксин –
гормон щитоподібної залози. Усі ці речовини виявляють роз'єд-
нувальну дію тільки у разі їхньої високої концентрації.
16.2.4. Терморегуляторна функція ЛПЕ

На синтез молекул АТФ витрачається приблизно 40–45 % усієї
енергії електронів, які переносяться по ЛПЕ, близько 25 % ви-
трачається на роботу з перенесення речовин через мембрану.
Інша частина енергії розсіюється у вигляді теплоти й використо-
вується теплокровними тваринами на підтримку температури
тіла. Крім того, додаткове утворення теплоти може відбуватися
при роз'єднанні дихання та фосфорилювання. Роз'єднання оки-
сного фосфорилювання може бути біологічно корисним. Воно
дозволяє генерувати тепло для підтримки температури тіла в
немовлят, у тварин, котрі впадають у зимову сплячку, у всіх
ссавців у процесі адаптації до холоду. У немовлят, а також
у тварин, що впадають у зимову сплячку, є особлива тканина,
яка спеціалізується на теплопродукції за допомогою роз'єднання
дихання та фосфорилювання – бурий жир. Ця тканина містить
багато мітохондрій. У мембрані мітохондрій є великий надлишок
дихальних ферментів у порівнянні з АТФ-синтазою. Близько
772
10 % усіх білків припадає на так званий роз'єднувальний білок

(РБ-1) – термогенін. Бурий жир є в немовлят, але його практично
немає в дорослої людини. Останніми роками з'явилися факти,
що свідчать про існування в мітохондріях різних органів і тка-
нин ссавців роз'єднувальних білків, подібних за своєю структу-
рою на РБ-1 бурої жирової тканини. За своєю структурою тер-
могенін близький до АТФ/АДФ-антипортеру, але він не спромо-
жний транспортувати нуклеотиди, хоча зберіг здатність перено-
сити аніони жирних кислот, що слугують роз'єднувачами.
На зовнішньому боці мембрани аніон жирної кислоти приєднує
протон і в такому вигляді перетинає мембрану; на внутрішньому її
боці дисоціює, віддаючи протон у матрикс і тим самим знижує
протонний градієнт. Аніон, що утворюється, повертається на зов-
нішній бік мембрани за допомогою АТФ/ АДФ-антипортеру.
При охолодженні стимулюється вивільнення норадреналіну із
закінчень симпатичних нервів. У результаті відбуваються акти-
вація ліпази в жировій тканині й мобілізація жиру із жирових
депо. Вільні жирні кислоти, що утворюються, є не тільки "пали-
вом", але й найважливішим регулятором роз'єднання дихання та
фосфорилювання.
16.3. Завершальний етап катаболізму –

основне джерело донорів водню для ЛПЕ
Вуглеводи, жирні кислоти й більшість амінокислот окисню-

ються врешті-решт через цикл трикарбонових кислот (цикл цит-
ринової кислоти) до СО2 і Н2О. Перш ніж ці речовини вступають
у завершальний етап катаболізму, їхній вуглецевий кістяк пере-
творюється на двовуглецевий фрагмент у формі ацетил-КоА
(рис. 16.13). Саме в цій формі велика частина "паливних" моле-
кул включається в цикл трикарбонових кислот (ЦТК).
Ацетил-КоА утворюється в специфічних реакціях катаболізму
жирних кислот і деяких амінокислот. Однак головним його дже-
релом є піровиноградна кислота, яка утворюється в реакціях
катаболізму глюкози й деяких амінокислот.
Перетворення пірувату в ацетил-КоА відбувається за участю
ферментів, структурно об'єднаних у піруватдегідрогеназний
комплекс (ПДК). Ацетильний залишок – ацетил-КоА – далі окис-
773
Біохімія
нюється в ЦТК до СО2 і Н2О. У цих реакціях окиснення беруть

участь НАД- і ФАД-залежні дегідрогенази, які постачають елект-
рони та протони в ЛПЕ, по якому вони передаються на О2.
Ж И Р И ПОЛІСАХАРИДИ Б І Л К И
1 2 3
жирні гліцерин моносахариди амінокислоти
кислоти
6 7
5
піруват
8
4
9 СО2
ацетил-S-КоА
КоА-SН
10 СО2
ЦИКЛ
ТРИКАРБОНОВИХ
СО2
КИСЛОТ
НАДН+Н+
11 АТФ
½О2
12
Н2О
Рис. 16.13. Катаболізм основних харчових речовин:
1–3 – травлення; 4–8 – специфічні шляхи катаболізму; 9–10 – завершальний
(загальний шлях) катаболізму; 11 – ЛПЕ; 12 – окисне фосфорилювання
16.3.1. Окисне декарбоксилювання пірувату

Окисне декарбоксилювання пірувату (див. підрозділ 12.1.3)
відбувається в матриксі мітохондрій. Транспорт пірувату в міто-
хондріальний матрикс крізь внутрішню мембрану мітохондрій
здійснюється за участю спеціального білка-переносника за меха-
774
нізмом симпорту з Н+ (рис. 16.14). Перетворення пірувату в аце-

тил-КоА описують таким сумарним рівнянням:
CH3–CO–COOH + НАД+ + HSKoA 
 CH3–CO  SKoA + НАДH + H+ + CO2.
міжмембранний простір
H3 C C COO-
Н+
O
внутрішня
мембрана
білок-переносник
Н+ H3 C C COO-
матрикс
O
Рис. 16.14. Транспорт пірувату крізь мітохондріальну мембрану
У ході цієї реакції відбувається окисне декарбоксилювання пі-

рувату, у результаті якого карбоксильна група від'єднується у
вигляді CO2, а ацетильна група включається до складу ацетил-
КоА. Один атом водню потрапляє у склад НАДH, а інший у ви-
гляді Н+ надходить у середовище. Реакція необоротна, оскільки
G0 = –33,5 кДж/моль.
Будова піруватдегідрогеназного комплексу. Процес окис-
ного декарбоксилювання каталізує складнорганізований пірува-
тдегідрогеназний комплекс (ПДК). У ПДК входять три ферменти:
піруватдекарбоксилаза (Е1), дигідроліпоїлтрансацетилаза (Е2) та
дигідроліпоїлдегідрогеназа (Е3), а також п'ять коферментів: тіа-
міндифосфат (ТДФ), ліпоєва кислота (ЛК), ФАД, НАД+ і КоА. Крім
того, до складу комплексу входять регуляторні субодиниці: про-
теїнкіназа та фосфопротеїнфосфатаза (табл. 16.4).
Усі ці ферменти й коферменти об'єднані в мультиферментну
систему, яка містить різну кількість кожного з ферментів і має
молекулярну масу більше 6 ·106 Да.
У центрі комплексу розміщується дигідроліпоїлтрансацетила-
за (Е2), яка утворює його ядро. До дигідроліпоїлтрансацетилази
приєднані молекули піруватдекарбоксилази (Е1) і дигідроліпоїл-
дегідрогенази (Е3).
775
Біохімія
Т а б ли ц я 1 6 . 4
Піруватдегідрогеназний комплекс ссавців
Кількість Кофер-
Фермент Вітамін
мономерів мент
120
Піруватдекарбоксилаза Е1 ТДФ B1
(30 тетрамерів)
ліпоамід ліпоєва кислота
Дегідроліпоїл- 180
Е2 КоА пантотенова
трансацетилаза (60 тетрамерів)
кислота
12 ФАД В2
Дигідроліпоїлдегідрогеназа Е3
(6 димерів) НАД+ РР
Піруватдекарбоксилаза містить міцно зв'язаний з білковою

частиною ТДФ, а дигідроліпоїлдегідрогеназа – ФАД.
Ліпоїлізовані групи центрального ферменту (Е2) функціонують
як поворотні "кронштейни", які переносять атоми водню й аце-
тильні групи від однієї ферментної молекули комплексу до іншої.
Реакції, що каталізуються ПДК. Перетворення пірувату в
ацетил-КоА включає п'ять стадій (рис. 16.15).
НАД+
OH
Е3ФАДН2
HC CH 3 5
CO 2 Е1ТДФ S НАДН + Н+
Е2ЛК
S
4 Е3ФАД
1 2
Е2ЛК SH
Е2ЛК 3 SH
Е1ТДФ
COOH
O C ~ S SH
C O
CH3 HS KoA
CH3 H3 C C ~ SKoA
O
Рис. 16.15. Послідовність реакцій, що каталізуються
піруватдегідрогеназним комплексом:
1 – Е1 каталізує декарбоксилювання пірувату й перенесення С2-фрагмента
на ТДФ; 2 – Е2 каталізує окиснення гідроксіетильної групи й перенесення
С2-фрагмента на ЛК; 3 – ацетильована дигідроліпоїлтрансацетилаза взаємодіє
з КоА з утворенням відновленої форми ліпоєвої кислоти й ацетил-КоА;
4 – окиснена форма трансацетилази регенерується за участю Е3;
5 – окиснена форма Е3 регенерується за участю НАД+
776
На першій стадії піруват з'єднується з ТДФ у складі Е1 і підда-

ється декарбоксилюванню:
піруват + Е1-ТДФ  гідроксіетилфосфат-ТДФ + CO2.
У результаті цієї реакції утвориться похідна ТДФ з гідроксіети-
льною групою при тіазоловому кільці (рис. 16.16).
NH2
H
C H2 C S
N C C N O- O-
H2 H2
C C C C O P O P O-
H3C C CH
CH3 O O
N
тіаміндифосфат (ТДФ)
CH3
NH2 C OH
C H2 C S
N C C N O- O-
H2 H2
C C C C O P O P O-
H3C C CH
CH3 O O
N
гідроксіетилфосфат-ТДФ
Рис. 16.16. Тіаміндифосфат і гідроксіетилфосфат-ТДФ:
Робочою частиною ТДФ є тіазолове кільце, до якого приєднується
продукт декарбоксилювання пірувату – гідроксіетил
Друга стадія: дигідроліпоїлтрансацетилаза (Е2) каталізує пере-

несення атома водню й ацетильної групи від ТДФ на окиснену
форму ліпоїллізинових груп з утворенням ацетилтіоефіру ліпоєвої
кислоти (рис. 16.15).
На третій стадії КоА взаємодіє з ацетильною похідною Е2,
у результаті чого утворюються ацетил-КоА і цілком відновлений
ліпоїльний залишок, простетична група Е2.
На четвертій стадії дигідроліпоїлдегідрогеназа (Е3) каталізує
перенесення атомів водню від відновлених ліпоїльних груп на
ФАД – простетичну групу ферменту Е3.
На п'ятій стадії відновлений ФАДH2 передає водень на НАД+
з утворенням НАДH.
777
Біохімія
Піруватдегідрогеназний комплекс характеризується великим

негативним окисно-відновним потенціалом, що забезпечує по-
ряд з відновленням коферменту (НАДH) утворення високоенер-
гетичного тіоефірного зв'язку в ацетил-КоА.
Структурне об'єднання трьох видів ферментів створює мож-
ливості для координації окремих етапів складної ферментатив-
ної реакції. Усі проміжні продукти реакції окисного декарбокси-
лювання пірувату міцно зв'язані з комплексом, що збільшує су-
марну швидкість процесу та зводить до мінімуму побічні реакції.
Піруватдегідрогеназний комплекс, як і всі білки, що беруть
участь у реакціях ЦТК, кодується ядерною ДНК. Транспорт суб-
одиниць ПДК у мітохондрії відбувається складним шляхом за ра-
хунок енергії АТФ або трансмембранного електрохімічного потен-
ціалу за участю білків теплового шоку, або шаперонів, які запобі-
гають їхньому передчасному фолдингу до надходження в мітохо-
ндріальний матрикс або внутрішню мембрану мітохондрій.
Зв'язок окисного декарбоксилювання пірувату з ЛПЕ.
Окисне декарбоксилювання пірувату супроводжується утво-
ренням НАДH, що постачає електрони в дихальний ланцюг і
забезпечує синтез 3 моль АТФ на 1 моль пірувату шляхом окис-
ного фосфорилювання.
Оскільки співвідношення АДФ/АТФ і НАДH/НАД+ у клітині
відносно постійне, прискорення утилізації АТФ приводить до
підвищення концентрації АДФ і прискорення окиснення НАДH у
дихальному ланцюгу. Підвищення концентрації НАД+, у свою
чергу, стимулює окисне декарбоксилювання пірувату. Навпаки,
підвищення концентрації АТФ і НАДH знижує швидкість цього
процесу. Отже, зміни співвідношень АДФ/АТФ і НАДH/НАД+ є
найважливішими сигналами, що відображають енергетичні по-
треби клітини й регулюють швидкість окисного декарбоксилю-
вання пірувату. Каталітична активність піруватдегідрогеназного
комплексу знижується, коли в клітинах є достатньо "палива"
у вигляді жирних кислот і ацетил-КоА.
16.3.2. Гіпоенергетичні стани

Усі живі клітини постійно потребують АТФ для здійснення різ-
них видів життєдіяльності. Клітини мозку споживають велику
кількість АТФ для синтезу нейромедіаторів, регенерації нервових
клітин, підтримки необхідного градієнта Na+ і К+, для проведення
нервового імпульсу; нирки використовують АТФ у процесі реаб-
сорбції різних речовин при утворенні сечі; у печінці відбувається
778
синтез глікогену, жирів, білків і багатьох інших сполук; у міокар-

ді постійно здійснюється механічна робота, необхідна для цир-
куляції крові; скелетні м'язи в спокої споживають незначну кіль-
кість АТФ, але при фізичному навантаженні ці потреби зроста-
ють у десятки разів (табл. 16.5). Разом із тим, запасів АТФ у клі-
тинах практично не існує. Так, у разі припинення синтезу АТФ
у міокарді його запаси виснажуються за кілька секунд.
Т а б ли ц я 1 6 . 5
Швидкість споживання О2 і АТФ у деяких тканинах
Споживання О2, Споживання АТФ,
Тканина
мкмоль/хв · г тканини мкмоль/хв · г тканини
Мозок 1,7 10,2
Серце 4,5 27,0
Нирки 7,1 42,6
Печінка 1,6 9,6
М'язи (у стані спокою) 0,08 0,5
Як відомо, для постійного синтезу АТФ клітинам необхідне

надходження метаболітів як субстратів дихання та кисню як кі-
нцевого акцептора електронів у реакціях окиснення, спряжених
із синтезом АТФ. Порушення будь-якого етапу метаболізму, який
приводить до припинення синтезу АТФ, є згубним для клітини.
Стани, за яких синтез АТФ знижений, об'єднують терміном
"гіпоенергетичні". Причинами таких станів можуть бути голоду-
вання, гіповітамінози В1, РР, В2, гіпоксія. Гіпоксія може виникати
в разі нестачі кисню в повітрі, що вдихається; при захворюваннях
легень і порушенні легеневої вентиляції; при порушеннях кровообі-
гу, викликаних захворюваннями серця, спазмом і тромбозом су-
дин, крововтратою. Причинами гіпоксії можуть бути також спад-
кові або набуті порушення структури гемоглобіну. Нерідко гіпоене-
ргетичні стани викликаються порушеннями процесів використан-
ня кисню в клітинах. Причинами цих порушень можуть бути:
 дія інгібіторів і роз'єднувачів у ЛПЕ;
 залізодефіцитні анемії;
 зниження рівня гемоглобіну та інших залізовмісних білків
(цитохромів, FeS-білків), унаслідок чого порушується перене-
сення електронів і синтез АТФ;
 спадкові дефекти ферментів ЛПЕ і цитратного циклу.
Приблизно 13 із майже 100 білків, що беруть участь в окисному
фосфорилюванні, кодуються мітохондріальною ДНК: 7 субодиниць
комплексу I, субодиниця комплексу III, 3 субодиниці комплексу IV
і 2 субодиниці комплексу V, а також необхідні компоненти їхньої
трансляції. Інші мітохондріальні білки синтезуються в ядрі.
779
Біохімія
Ядерна ДНК кодує понад 80 субодиниць білків, які беруть

участь в окисному фосфорилюванні. Порушення окисного фос-
форилювання в основному пов'язані з мутаціями в мітохондріа-
льній ДНК, що трапляються приблизно в 10 разів частіше, ніж
у ядерній. Тканини з високою потребою в АТФ (ЦНС, скелетні
м'язи, міокард, нирки та печінка) найчутливіші до порушень
окисного фосфорилювання.
16.4. Цикл трикарбонових кислот
Цикл трикарбонових кислот (ЦТК, цикл цитринової кислоти

або цикл Кребса) – загальний шлях окиснення вуглеводів, білків
і ліпідів, оскільки в ході метаболізму глюкози, амінокислот і жи-
рних кислот утворюється ацетил-КоА (рис. 16.17). У цьому циклі,
який в еукаріотичних клітинах відбувається в мітохондріях, аце-
тат окиснюється до СО2 і саме О2 є кінцевим акцептором елект-
ронів. Також бере участь ЦТК у процесах глюкогенезу, переаміну-
вання, дезамінування й ліпогенезу.
Починається ЦТК із взаємодії ацетил-КоА та оксалоацетату за
дії ферменту цитратсинтетази, що приводить до утворення цит-
рату. Ця реакція є трифазною. Спочатку ацетил-КоА перетворю-
ється в енольну форму:
O C ~ S KoA HO C ~ S KoA
CH3 CH3
ацетил-КоА енольна форма ацетил-КоА
Потім ця форма ацетил-КоА вступає в реакцію з оксалоацета-
том і утворюється цитрил-КоА:
O C ~ S KoA
H CH2
HO C~S KoA O C COOH
HO C COOH
CH3 H2C COOH
H2C COOH
енольна форма оксалоацетат цитрил-КоА
ацетил-КоА
780
H2C COO-
А HC COO- H2C COO-

ІДГ СО2
2
H2C COO- HC COO- CH2
НАД+ 3
HO C COO- OH C COO-
ІЗОЦИТРАТ
H2C COO- O
КоА-SН ЦИТРАТ -КЕТОГЛУТАРАТ
КоА-SН
1 НАД+
ЦС КГДГ
ацетил- Н2О СО2
4
КоА O
H2C COO-
-
C COO 3(НАДН+ + Н+)
1(ФАДН2) CH2
H2 C COO-
ОКСАЛОАЦЕТАТ C S KoA
8 O
МДГ НАД+ СУКЦИНІЛ-КоА
OH ГДФ+Фн
5 СТК
ФАД
HC COO- ГТФ
Н2О H2C COO-
H COO- КоА-SН
H2C COO- H2C COO -
МАЛАТ 7 C 6
СУКЦИНАТ
Ф
СДГ
C
-
OOC H
ФУМАРАТ
Рис. 16.17. Загальна схема циклу трикарбонових кислот:
1 – утворення цитрату; ЦС – цитратсинтаза; 2 – перетворення цитрату
в ізоцитрат; А – аконітаза; 3 – окисне декарбоксилювання ізоцитрату;
ІДГ – ізоцитратдегідрогеназа; 4 – окисне декарбоксилювання -кетоглутарату;
-КГДГ – -кетоглутаратдегідрогеназа; 5 – перетворення сукциніл-КоА
в сукцинат; СТК – сукцинаттіокіназа; 6 – дегідрування сукцинату;
СДГ – сукцинатдегідрогеназа; 7 – утворення малату з фумарату;
Ф – фумараза; 8 – дегідрування малату; МДГ – малатдегідрогеназа
781
Біохімія
Далі відбувається утворення цитрату при гідролізі тіоефірного

зв'язку й вивільнення коферменту А за участю ферменту цитрат-
синтетази:
O C~S KoA
H 2C COOH
CH2
+ H 2O HO C COOH + HS KoA
HO C COOH
H 2C COOH
H2C COOH
цитрил-КоА цитрат кофермент А
Ця реакція характеризується відносно великими витратами
енергії у вигляді тепла, що зумовлює зміщення її рівноваги в бік
утворення цитрату.
На подальшій стадії цитрат перетворюється в цис-аконітат у ре-
акції дегідратації. Ця реакція каталізується ферментом аконітатгі-
дролазою (аконітазою), яка містить ферум у Fе2+-стані:
H2C COOH H2C COOH
HO C COOH C COOH + H2O
H2C COOH HC COOH
цитрат цис-аконітат
Наступне утворення ізоцитрату теж каталізується аконітатгід-
ролазою в реакції гідратації:
H2C COOH H2C COOH
C COOH + H2O HC COOH
HC COOH HO C COOH
H
цис-аконітат ізоцитрат
Існує думка, що цис-аконітат може бути не обов'язково інтер-
медіатом між цитратом та ізоцитратом, а утворюється на боко-
вій гілці основного шляху.
Фермент ізоцитратдегідрогеназа каталізує реакцію дегідруван-
ня, в якій утворюється з ізоцитрату оксалосукцинат. Цей самий
фермент каталізує утворення з останнього -кетоглутарату в реак-
ції декарбоксилювання за участю іонів Мn2+ (або Мg2+). Відомі три
форми цього ферменту. Одна з них НАД+-залежна, знайдена тільки
в мітохондріях і відіграє провідну роль в окисненні ізоцитрату. Дві
782
інші НАДФ+-залежні, одна з яких локалізована в мітохондріях,

а інша в цитозолі. Вони, мабуть, відіграють допоміжну роль.
H2 C COOH H2C COOH
HC COOH + НАД+ HC COOH + НАДН + Н+
HO C COOH O C COOH
H
ізоцитрат оксалосукцинат
H2C COOH H2C COOH
HC COOH CH2
O C COOH O C COOH
оксалосукцинат -кетоглутарат
За дії -кетоглутаратдегідрогеназного комплексу (потребує
участі тіамінопірофосфату, ліпоату, НАД+, ФАД і КоА) -кет-
глутарат при окисному декарбоксилюванні перетворюється в
сукциніл-КоА з високоенергетичним зв'язком. За фізіологічних
умов ця реакція необоротна. Механізм цієї реакції подібний до
окисного декарбоксилювання пірувату.
H2C COOH H2C COOH
CH2 + HS KoA + НАД+ CH2 + НАДН + Н+ + СО2
O C COOH O C~S KoA

-кетоглутарат кофермент А сукциніл-КоА
У подальшому фермент сукцинаттіокіназа за участю Мg2+ ка-

талізує перетворення сукциніл-КоА в сукцинат і ця реакція
спряжена з утворенням ГТФ при фосфорилюванні ГДФ. Це єдина
стадія циклу трикарбонових кислот, в якій утворюється високо-
енергетичний зв'язок на так званому субстратному рівні.
H2C COOH
H2C COOH
CH2 + Н3РО4 + ГДФ + HS KoA + ГТФ
H2C COOH
O C~S KoA
сукциніл-КоА сукцинат кофермнт А
Утворення ГТФ у реакції, яка каталізується фосфокіназою,
може приводити до синтезу АТФ:
ГТФ + АДФ ГДФ + АТФ
783
Біохімія
Фермент сукцинатдегідрогеназа, який містить ФАД і залізосірча-

ний білок (Fе–S) каталізує перетворення сукцинату при дегідруванні
у фумарат:
H2 C COOH HC COOH
+ ФАД + ФАДН2
H2 C COOH HOOC CH
сукцинат фумарат
Перетворення фумарату в малат у реакції гідратації каталізує
фермент фумаратгідратаза (фумараза):
HC COOH H
+ H2O HO C COOH
HOOC CH H2C COOH
Утворений малат в НАД+-залежній
реакції, яка каталізується
ферментом малатдегідрогеназою, перетворюється в оксалоаце-
тат і, таким чином, один оберт ЦТК завершується:
H
HO C COOH + НАД+ O C COOH
+ НАДН + Н+
H C COOH H2C COOH
2
малат оксалоацетат
Слід відмітити, що реакції ЦТК є оборотними, але при перетво-
ренні цитрил-КоА в цитарт і -кетоглутарату в сукциніл-КоА рів-
новага значно зсунута в бік утворення останніх. Саме тому ці ре-
акції за фізіологічних умов можна вважати однонаправленими.
Під час кожного повторення ЦТК атоми вуглецю надходять до
нього у вигляді ацетил-КоА, а виводяться у вигляді СО2. В окис-
но-відновних реакціях утворюється чотири пари атомів водню
(з яких три акцептовані у вигляді НАДН + Н+, а одна – ФАДН2),
що надходять у дихальний ланцюг мітохондрій.
Слід зауважити, що ферменти ЦТК за винятком -кето-
глутаратдегідрогенази та сукцинатдегідрогенази, містяться та-
кож і поза мітохондріями. Але деякі з цих ферментів, зокрема
малатдегідрогеназа, мають відмінності від відповідних фермен-
тів мітохондрії.
У рослин і мікроорганізмів поряд зі звичайним ЦТК, функціо-
нує його модифікуючий варіант – гліоксилатний цикл. Перетво-
рення ізоцитрату в цьому циклі каталізує ізоцитратліаза, проду-
кти цієї реакції гліоксилат і сукцинат. У подальшому гліоксилат
взаємодіє з ацил-КоА й утворена сполука перетворюється в ма-
784
лат. У свою чергу, сукцинат через фумарат і малат перетворю-

ється в оксалоацетат. У мікроорганізмів існують ще інші моди-
фікації циклу трикарбонових кислот.
У циклі трикарбонових кислот за один його оберт на кожну
перетворену молекулу ацетил-КоА утворюються три молекули
НАДН і одна молекула ФАДН2. У процесі окисного фосфорилю-
вання, який відбувається за участю внутрішньої мембрани міто-
хондрій, на кожну молекулу НАДН синтезується три молекули
АТФ з АДФ і Фн, а ФАДН2 – дві молекули АТФ. Таким чином,
3 молекули НАДН і 1 молекула ФАДН2 сприяють утворенню
11 молекул АТФ. Крім того, з ГТФ, який утворився з ГДФ і Фн при
перетворені сукциніл-КоА в сукцинат, у реакції, що каталізуєть-
ся фосфокіназою, утворюється АТФ.
Підсумок кількості утворених молекул АТФ за участю ЦТК
і окисного фосфорилювання свідчить про можливість синтезу
12 молекул АТФ.
Унаслідок повного окиснення однієї молекули ацетил-КоА ви-
вільняється енергії близько 898,7 кДж/моль. Разом із тим, на
синтез 12 молекул АТФ витрачається енергії 367,2 кДж/моль.
Отже, коефіцієнт корисної дії () ЦТК становить приблизно 40 %:
367,2
η 100%  40%
898,7
Крім енергетичної функції ЦТК відіграє роль постачальника
метаболітів для синтезу ряду речовин. Зокрема, -кетоглутарат
може бути попередником проліну, глутаміну, глутамату; сукци-
ніл-КоА – попередником гему в гемоглобіні; оксалоацетат – попе-
редник як вуглеводів, так і аспарагіну й аспартату.
16.5. Утворення активних форм кисню в ЛПЕ
У ЛПЕ поглинається близько 90 % О2, який потрапляє в кліти-

ну. Інша частина О2 використовується в інших окисно-відновних
реакціях. Ферменти, котрі беруть участь в окисно-відновних
реакціях з використанням кисню, поділяють на дві групи: ок-
сидази й оксигенази. Оксидази використовують молекулярний
кисень тільки як акцептор електронів, відновлюючи його до Н2О
або Н2О2. Оксигенази включають один (монооксигенази) або два
(діоксигенази) атоми кисню в продукт реакції, що утворився.
785
Біохімія
Хоча ці реакції не супроводжуються синтезом АТФ, вони не-

обхідні для багатьох специфічних реакцій в обміні амінокислот,
синтезі жовчних кислот і стероїдів, у реакціях знешкодження
чужорідних речовин у печінці тощо.
У більшості реакцій за участю молекулярного кисню його від-
новлення проходить поетапно з перенесенням одного електрона
на кожному етапі. При одноелектронному перенесенні відбува-
ється утворення проміжних високореактивних форм кисню.
У незбудженому стані кисень нетоксичний. Утворення токси-
чних його форм пов'язано з особливостями його молекулярної
структури. О2 містить два неспарені електрони з паралельними
спинами, які не можуть утворювати термодинамічну стабільну
пару й розташовуються на різних орбіталях. Кожна з цих орбіта-
лей може прийняти ще один електрон.
Повне відновлення О2 відбувається в результаті чотирьох од-
ноелектронних переходів:
е– е–, 2Н+ е–, Н+ е–, Н+
-
О2 О2 Н2О2 Н2О + ОН 2Н2О
суперодсид пероксид гідроксильний радикал

Супероксид, пероксид і гідроксильний радикал – активні оки-
сники, що є серйозною небезпекою для багатьох структурних
компонентів клітини (рис. 16.18).
Активні форми кисню (АФК) можуть відщеплювати електрони
від багатьох сполук, перетворюючи їх на нові вільні радикали,
ініціюючи ланцюгові окисні реакції. Значна частина АФК утво-
рюється при перенесенні електронів у ЛПЕ, насамперед при фу-
нкціонуванні QH2-дегідрогеназного комплексу. Це відбувається в
результаті неферментативного перенесення ("втрати") електронів
з QH2 на кисень (рис. 16.19).
На відміну від розглянутого механізму на етапі перенесення
електронів за участю цитохромоксидази (комплекс IV) "втрата"
електронів не відбувається завдяки наявності у ферменті спеціа-
льних активних центрів, що містять Fe і Сu та відновлюють О2
без вивільнення проміжних вільних радикалів.
У фагоцитуючих лейкоцитах (гранулоцитах, макрофагах і ео-
зинофілах) у процесі фагоцитозу підсилюється поглинання кисню
та утворення активних радикалів. Активні форми кисню утво-
рюються в результаті активації НАДФH-оксидази, переважно ло-
калізованої на зовнішньому боці плазматичної мембрани, ініцію-
ючи так називаний "респіраторний вибух" з утворенням АФК.
786
1 4
2
білки
мітохондрія
-
О2
ендоплазматичний ОН
ретикулум Н2О
8
Nа+
Са2+ 7
3 ядро
6
5
Рис. 16.18. Ушкоджувальна дія вільних радикалів на компоненти клітин:
1 – руйнування білків; 2 – ушкодження ендоплазматичного ретикулума;
3 – руйнування ядерної мембрани й ушкодження ДНК;
4 – ушкодження мембран мітохондрій; 5 – ПОЛ клітинної мембрани;
6, 7, 8 – проникнення в клітину води та іонів

НАДН+Н+ Q с О2
НАДН-
цитохроми цитохром
дегідрогеназа,
b, с1, а а3,
ФМН, Fе–Сu
FеS
FеS
НАД+ QН Н2О
-
О2 О2
Рис. 16.19. Утворення супероксиду в ЛПЕ:
"втрата" електронів у ЛПЕ може відбуватись при перенесенні електронів
за участю коензиму Q. При відновленні убіхінон перетворюється
в аніон-радикал семихінону. Цей радикал неферментативно взаємодіє з О2
з утворенням супероксидного радикалу. Комплекс ІІ на рисунку не показано
Захист організму від токсичної дії АФК пов'язаний з наявніс-

тю в усіх клітинах високоспецифічних ферментів: супероксид-
дисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, а також із дією ан-
тиоксидантів.
787
Біохімія
1. Чому АТФ є універсальною хімічною формою енергії?

2. Яка хімічна будова АТФ?
3. Дайте визначення понять "вільна енергія", "окисно відновний потенціал",
їхній взаємозв'язок.
4. Наведіть схему будови дихального ланцюга мітохондрій тварин, комплек
сів спряження, АТФ синтази.
5. Назвіть інгібітори дихального ланцюга мітохондрій і місця їхньої дії.
6. Наведіть схему механізму спряження окиснення та фосфорилювання
в мітохондріях.
7. Дайте визначення понять "коефіцієнт окисного фосфорилювання", "диха
льний контроль".
8. Опишіть процес окисного декарбоксилювання пірувату.
9. Охарактеризуйте гіпоенергенетичні стани.
10. У чому полягає універсальне значення для енергозабезпечення життєдія
льності циклу трикарбонових кислот?
11. Якими метаболічними процесами цикл трикарбонових кислот пов'язаний
з окисненням білків, вуглеводів і білків?
12. У чому полягають анаболічні функції циклу трикарбонових кислот?
13. Які реакції циклу трикарбонових кислот пов'язані з утворенням НАДН і
ФАДН2? Яке вони мають енергетичне значення?
14. Яка реакція циклу трикарбонових кислот спряжена з реакцією утворення
ГТФ? Яким чином ГТФ може перетворюватися в АТФ?
15. Яке значення циклу трикарбонових кислот?
16. Опишіть процес утворення активних форм кисню в дихальному ланцюгу
мітохондрій, їх біологічна дія.
788
СПИСОК
РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Барабой В. А. Биоантиоксиданты / В. А. Барабой. – К. :

Книга-плюс, 2006. – 462 с.
2. Белясова Н. Биохимия и молекулярная биология / Н. Беля-
сова. – М. : Книжный дом, 2004. – 416 с.
3. Березов Т. Т. – Биологическая химия / Т. Т. Березов,
Б. Ф. Коровкин. – М. : Медицина, 2007. – 704 с.
4. Биохимия : учебник / Под ред. Е.С. Северина. – М. :
ГЭОТАР-Медиа, 2004. – 784 с.
5. Гринстейн Б. Наглядная биохимия / Б. Гринстейн, А. Грин-
стейн. – М. : ГЭОТАР Медицина, 2004. – 119 с.
6. Кнорре Д. Г. – Биологическая химия / Д. Г. Кнорре,
С. Д. Мызина. – М.: Высшая школа, 2003. – 479 с.
7. Кольман Я. Наглядная биохимия / Я. Кольман, К.-Г. Рем.
– М. : Мир, 2004. – 269 с.
8. Кучеренко М. Є. Біохімія : підручник / М. Є. Кучеренко,
Ю. Д. Бабенюк, О. М. Васильєв [та ін.]. – К. : ВПЦ "Київський
університет", 2002. – 480 с.
9. Ленинджер А. Основы биохимии : в 3 т. / А. Ленинджер. –
М. : Мир, 1985. – 1056 с.
10. Марри Р. Биохимия человека : в 2 т. / Р. Марри, Д. Грен-
нер, П. Мейес [та ін.]. – М. : Мир, 2004. – 795 с.
11. Скулачев В. П. Энергетика биологических мембран
/ В. П. Скулачев. – М. : Наука, 1989. – 564 с.
12. Nelson, David L. Lehninger Principles of Biochemistry: fifth
edition / David L. Nelson, V. Michael. – New York : W. H. Freeman
and company, 2008. – 1158 p.
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА ............................................................................... 3
ВСТУП ....................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1
Будова й реакційна здатність біоорганічних сполук ..................... 12
1.1. Молекули як складові живих організмів .................................... 13
1.1.1. Енантіомери й хіральні сполуки.......................................... 16
1.2. Реакції за участю біоорганічних молекул ................................... 25
1.3. Окремі класи біоорганічних сполук
та їхнє біологічне значення ................................................................ 28
1.3.1. Вуглеводні й гідроксисполуки ............................................. 29
1.3.2. Карбонільні сполуки............................................................. 31
1.3.3. Карбонові кислоти ............................................................... 33
1.3.4. Біоорганічні сполуки азоту.................................................. 36
1.3.5. Гетерофункціональні сполуки ............................................. 39
1.3.6. Гетероциклічні сполуки ....................................................... 41
РОЗДІЛ 2
Роль води, макро- і мікроелементів
у життєдіяльності організмів ............................................................ 51
2.1. Унікальна властивість води – розчиняти речовини
різного походження............................................................................ 52
2.2. Зв'язана вода............................................................................... 65
2.3. Гідрофобні взаємодії, макромолекули й вода............................. 70
2.4. Макро- і мікроелементи .............................................................. 74
РОЗДІЛ 3
Клітина і позаклітинний матрикс ..................................................... 81
3.1. Молекулярна й надмолекулярна організація клітини ................ 82
3.1.1. Клітини прокаріотів............................................................. 83
3.1.2. Клітини еукаріотів ............................................................... 86
3.2. Класифікація клітин.................................................................... 96
3.3. Позаклітинний матрикс .............................................................. 98
РОЗДІЛ 4
Молекулярна організація і біологічні функції мембран............... 105
4.1. Структура біологічних мембран................................................ 106
4.2. Молекулярна організація мембран ........................................... 108
4.2.1. Ліпіди.................................................................................. 109
4.2.2. Мембранні білки................................................................. 114
4.2.3. Вуглеводи, вода і неорганічні іони.................................... 118
Зміст
4.3. Функції мембран........................................................................ 119

4.3.1. Мембранний транспорт..................................................... 120
4.3.2. Пори, канали та електрогенез ........................................... 130
4.3.3. Мембранні рецептори і трансдукція зовнішніх сигналів .... 138
4.4. Злиття мембран при екзо- та ендоцитозі ................................. 145
РОЗДІЛ 5
Будова, властивості й функції білків.............................................. 152
5.1. Будова та властивості амінокислот,
які входять до складу білків. Пептидні зв'язки ............................... 153
5.1.1. Загальні структурні особливості амінокислот................... 153
5.1.2. Класифікація амінокислот................................................. 154
5.1.3. Хімічні реакції, які використовують
для виявлення амінокислот ......................................................... 161
5.1.4. Пептидний зв'язок.
Будова та біологічні властивості пептидів.................................. 163
5.2. Структура білків ........................................................................ 169
5.2.1. Первинна структура білка................................................. 170
5.2.2. Вторинна структура білків ................................................ 176
5.2.3. Третинна структура білків................................................. 180
5.2.4. Супервторинна структура білків....................................... 187
5.2.5. Четвертинна структура білків ........................................... 191
5.3. Формування тривимірної структури білка в клітині................ 193
5.3.1. Ренативація білків ............................................................. 193
5.3.2. Структура і функціональна роль шаперонів
у фолдингу білка .......................................................................... 195
5.3.3. Хвороби, пов'язані з порушенням фолдингу білків .......... 198
5.4. Функціонування білків .............................................................. 201
5.4.1. Активний центр білків і вибірковість
зв'язування його з лігандом......................................................... 201
5.4.2. Речовини, які впливають на функціонування білків ....... 206
5.5. Особливості функціонування олігомерних білків..................... 209
5.5.1. Структура й функції міоглобіну ........................................ 210
5.5.2. Структура й функції гемоглобіну ...................................... 212
5.6. Різноманітність білків і їхня класифікація ............................... 223
5.6.1. Класифікація білків за формою молекул........................... 224
5.6.2. Класифікація білків за хімічною будовою......................... 227
5.6.3. Класифікація білків за функціями .................................... 228
5.7. Фізико-хімічні властивості білків і методи їх виділення .......... 241
5.7.1. Фізико-хімічні властивості білків ...................................... 242
5.7.2. Методи виділення й очищення білків ............................... 244
РОЗДІЛ 6
Обмін і функції амінокислот. Біосинтез білка .............................. 251
6.1. Джерела й шляхи використання амінокислот у клітинах........ 251
6.2. Біологічна цінність білків.......................................................... 253
791
Біохімія
6.2.1. Азотистий баланс ............................................................... 253

6.2.2. Повноцінність білкового харчування ................................ 253
6.3. Перетравлення білків ................................................................ 256
6.3.1. Перетравлення білків у шлунку......................................... 257
6.3.2. Перетравлення білків у кишечнику .................................. 260
6.3.3. Захист клітин від дії протеаз............................................. 262
6.3.4. Транспорт амінокислот до клітин ..................................... 263
6.3.5. Порушення перетравлення білків
і транспорт амінокислот .............................................................. 267
6.4. Катаболізм амінокислот ............................................................ 267
6.4.1. Трансамінування ............................................................... 268
6.4.2. Дезамінування амінокислот .............................................. 273
6.5. Обмін аміаку. Орнітиновий цикл ............................................. 279
6.5.1. Зв'язування (знешкодження) аміаку................................. 281
6.5.2. Орнітиновий цикл.............................................................. 286
6.6. Шляхи обміну безазотистого залишку амінокислот ................. 296
6.7. Біосинтез замінних амінокислот............................................... 300
6.8. Обмін окремих амінокислот...................................................... 304
6.8.1. Обмін серину та гліцину .................................................... 304
6.8.2. Обмін метіоніну та цистеїну .............................................. 310
6.8.3. Обмін фенілаланіну й тирозину......................................... 318
6.9. Азотовмісні сполуки – похідні амінокислот .............................. 328
6.9.1. Декарбоксилювання амінокислот та їхніх похідних......... 329
6.9.2. Азотовмісні сполуки – похідні гістидину........................... 333
6.9.3. Роль аргініну й орнітину
в синтезі біологічно активних молекул........................................ 336
6.10. Біосинтез білка ........................................................................ 341
6.10.1. Головні компоненти апарату трансляції ......................... 342
6.10.2. Основні властивості генетичного коду............................ 344
6.10.3. Активація амінокислот і утворення аміноацил-тРНК..... 347
6.10.4. Рибосоми: будова й функції ............................................ 352
6.10.5. Ініціація трансляції. Особливості процесу ініціації
у прокаріотів і еукаріотів ............................................................ 355
6.10.6. Елонгація поліпептидних ланцюгів................................. 362
6.10.7. Термінація трансляції ...................................................... 367
6.10.8. Енергетичне забезпечення процесу трансляції.
Інгібітори синтезу білка ............................................................... 369
6.10.9. Згортання і процесинг білкових молекул ........................ 371
6.10.10. Регуляція синтезу білка.................................................. 374
РОЗДІЛ 7
Ензимологія......................................................................................... 382
7.1. Загальна характеристика ферментів
як біологічних каталізаторів ............................................................ 383
7.1.1. Специфічність.................................................................... 383
792
Зміст
7.1.2. Каталітична ефективність................................................. 388

7.2. Класифікація й номенклатура ферментів ................................ 389
7.3. Кофактори й коферменти......................................................... 394
7.3.1. Кофактори.......................................................................... 394
7.3.2. Коферменти ....................................................................... 399
7.3.3. Мультисубстратні реакції .................................................. 400
7.4. Механізм дії ферментів ............................................................. 406
7.4.1. Енергетичні зміни під час хімічних реакцій..................... 406
7.4.2. Етапи ферментативного каталізу...................................... 409
7.4.3. Молекулярні механізми ферментативного каталізу ......... 410
7.5. Основи кінетики ферментативних реакцій ............................. 413
від концентрації ферментів......................................................... 414
від температури середовища....................................................... 416
від рН середовища....................................................................... 417
від кількості субстрату................................................................. 418
7.6. Інгібування ферментативної активності .................................. 421
7.6.1. Оборотне інгібування......................................................... 422
7.6.2. Необоротне інгібування ..................................................... 427
7.7. Регуляція метаболічних процесів .............................................. 430
7.7.1. Організація хімічних реакцій у метаболічні шляхи.......... 430
7.7.2. Принципи регуляції метаболічних шляхів ........................ 433
7.7.3. Основні способи регуляції каталітичної
активності ферментів.................................................................. 434
7.8. Ензимопатії................................................................................ 443
7.9. Використання ферментів у медицині ...................................... 445
7.9.1. Ензимодіагностика ............................................................ 445
7.9.2. Використання ферментів як лікарських препаратів ....... 451
РОЗДІЛ 8
Вітаміни ............................................................................................... 453
8.1. Класифікація та загальні властивості вітамінів....................... 453
8.1.1. Класифікація вітамінів...................................................... 453
8.1.2. Історія відкриття вітамінів................................................ 455
8.2. Жиророзчинні вітаміни............................................................. 456
8.2.1. Загальні шляхи біосинтезу жиророзчинних вітамінів...... 456
8.2.2. Вітаміни групи А................................................................ 458
8.2.3. Вітаміни групи D ............................................................... 461
8.2.4. Вітаміни групи Е................................................................ 463
8.2.5. Вітаміни групи К................................................................ 464
8.3. Водорозчинні вітаміни .............................................................. 466
8.3.1. Вітамін В1 – тіамін ............................................................. 466
8.3.2. Вітамін В2 – рибофлавін .................................................... 469
793
Біохімія
8.3.3. Фолієва кислота.................................................................. 471

8.3.4. Вітамін РР – ніацин, нікотинова кислота, нікотинамід ...... 473
8.3.5. Вітамін В5 – пантотенова кислота..................................... 475
8.3.6. Вітамін В6 – піридоксин .................................................... 476
8.3.7. Вітамін В12 – кобалaмін ..................................................... 478
8.3.8. Вітамін С ............................................................................ 480
8.3.9. Вітамін Н – біотин.............................................................. 481
8.3.10. Вітаміноподібні речовини ............................................... 483
РОЗДІЛ 9
Нуклеїнові кислоти ............................................................................ 486
9.1. Загальна характеристика нуклеїнових кислот......................... 486
9.2. Компоненти нуклеїнових кислот............................................... 487
9.3. Фізико-хімічні властивості азотистих основ............................. 489
9.4. Структура нуклеїнових кислот.................................................. 497
9.4.1. Первинна структура нуклеїнових кислот.......................... 497
9.4.2. Просторова організація структури ДНК ........................... 498
9.4.3. ДНК мітохондрій................................................................ 512
9.4.4. Денатурація і ренатурація ДНК ........................................ 513
9.5. Структура й функції рибонуклеїнових кислот ......................... 515
9.5.1. Хімічна природа рибонуклеїнових кислот ........................ 515
9.5.2. Біологічні функції РНК ...................................................... 517
9.5.3. Структурна організація РНК ............................................. 518
РОЗДІЛ 10
Метаболізм нуклеїнових кислот....................................................... 524
10.1. Нуклеази .................................................................................. 524
10.2. Перетравлення нуклеїнових кислот у травному тракті.......... 526
10.3. Катаболізм піримідинових основ ............................................ 528
10.4. Катаболізм пуринових основ................................................... 528
10.5. Біосинтез нуклеотидів............................................................. 531
10.5.1. Біосинтез пуринових нуклеотидів................................... 533
10.5.2. Біосинтез піримідинових нуклеотидів ............................ 539
10.5.3. Утворення дезоксирибонуклеотидів................................ 543
10.6. Біосинтез ДНК (реплікація) ..................................................... 547
10.6.1. Ферменти реплікації ........................................................ 548
10.6.2. Механізм реплікації ДНК ................................................. 552
10.6.3. Модифікація ДНК ............................................................ 560
10.7. Біосинтез РНК (транскрипція) ................................................ 562
10.7.1. Ферменти транскрипції ................................................... 563
10.7.2. Механізм транскрипції ДНК............................................ 565
10.7.3. Процесинг РНК-транскриптів ......................................... 568
РОЗДІЛ 11
Структура і властивості вуглеводів................................................ 577
11.1. Моносахариди ......................................................................... 578
11.2. Олігосахариди.......................................................................... 594
11.3. Полісахариди ........................................................................... 601
794
Зміст
РОЗДІЛ 12
Метаболізм вуглеводів....................................................................... 618
12.1. Катаболічні перетворення вуглеводів..................................... 618
12.1.1. Травлення вуглеводів....................................................... 618
12.1.2. Регуляція вмісту глюкози крові ....................................... 621
12.1.3. Гліколіз ............................................................................. 631
12.1.4. Пентозофосфатний шлях окиснення вуглеводів ............ 644
12.1.5. Фосфокетолазний шлях ................................................... 649
12.2. Глюконеогенез ......................................................................... 650
РОЗДІЛ 13
Структура і властивості ліпідів ....................................................... 658
13.1. Структурні компоненти ліпідів............................................... 658
13.2. Нейтральні ліпіди .................................................................... 664
13.3. Фосфоліпіди ............................................................................. 667
13.4. Сфінголіпіди ............................................................................ 671
РОЗДІЛ 14
Метаболізм ліпідів.............................................................................. 674
14.1. Перетворення ліпідів у шлунково-кишковому тракті ............ 674
14.2. Ліпопротеїни плазми крові...................................................... 680
14.3. Розщепленення вищих жирних кислот................................... 683
14.4. Біосинтез вищих жирних кислот............................................ 687
14.5. Синтез і розщеплення жирів у тканинах................................ 693
14.6. Метаболізм фосфоацилгліцеролів ........................................... 697
14.7. Метаболізм сфінголіпідів......................................................... 701
14.8. Синтез холестеролу.................................................................. 702
14.9. Метаболізм кетонових тіл........................................................ 704
РОЗДІЛ 15
Інтеграція метаболічних шляхів. Гормони .................................... 707
15.1. Компартменталізація метаболічних шляхів............................ 708
15.2. Класифікація гормонів............................................................ 714
15.3. Механізми функціонування ендокринної системи ................ 716
15.4. Механізми дії гормонів............................................................ 718
15.4.1. Механізми дії пептидних гормонів і катехоламінів........ 719
15.4.2. Механізм дії стероїдних і тиреоїдних гормонів .............. 722
15.5. Гормони гіпоталамуса ............................................................. 724
15.6. Гормони аденогіпофіза............................................................ 725
15.7. Вазопресин і окситоцин.......................................................... 728
15.8. Тиреоїдні гормони ................................................................... 729
15.9. Кортикостероїди...................................................................... 732
15.10. Статеві гормони..................................................................... 737
15.10.1. Синтез чоловічих статевих гормонів............................. 739
15.10.2. Синтез жіночих статевих гормонів ............................... 739
795
Біохімія
15.11. Катехоламіни ......................................................................... 741

15.12. Гормони підшлункової залози............................................... 742
15.13. Паратиреоїдний гормон і кальцитонін ................................. 746
15.14. Ейкозаноїди........................................................................... 748
РОЗДІЛ 16
Енергетичний обмін .......................................................................... 753
16.1. Біологічне окиснення .............................................................. 754
16.1.1. Характеристика високоенергетичних фосфатів.
Цикл АТФ – АДФ ........................................................................... 754
16.1.2. Окисно-відновні реакції.
Окисно-відновний потенціал....................................................... 757
16.1.3. Ферменти й коферменти, які беруть участь
в окисно-відновних реакціях ...................................................... 759
16.1.4. Організація дихального ланцюга в мітохондріях ........... 764
16.2. Окисне фосфорилювання АДФ ............................................... 766
16.2.1. Механізм спряження окиснення і фосфорилювання ..... 766
16.2.2. Транспорт АТФ і АДФ через мембрани мітохондрій ....... 771
16.2.3. Роз'єднання дихання й фосфорилювання ...................... 772
16.2.4. Терморегуляторна функція ЛПЕ...................................... 772
16.3. Завершальний етап катаболізму –
основне джерело донорів водню для ЛПЕ ....................................... 773
16.3.1. Окисне декарбоксилювання пірувату............................. 774
16.3.2. Гіпоенергетичні стани ..................................................... 778
16.4. Цикл трикарбонових кислот ................................................... 780
16.5. Утворення активних форм кисню в ЛПЕ ............................... 785
СПИСОК РЕКЛМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...................................... 789
796
Для нотаток
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________

Кафедралка Біохімія 2

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Кафедралка Біохімія 2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Проблеми фізіології, що виникли в середині XIX ст., потре-

конформацію ряду білків, у т. ч. ферментів, їхню рухливість при

торово-часової організації ферментативних процесів, які відно-

При написанні підручника використано навчальні програми

Біологічна хімія вивчає хімічний склад живого, структуру мо-

розгалуженими системами ферментативних реакцій. Одна з них

в 1889 р. Р. Альтманом), їхній основний хімічний склад установле-

(термін уведений К. Функом у 1912 р.), за що К. Ейкман і

реходить у хімічну форму: використовується для фосфорилюван-

Вивчення хімії природних речовин сягає глибокої давнини.

У 1856 р. було отримано фуксин (Я. Натансон) і запропоновано

1.1. Молекули як складові живих організмів

Живий організм (у т. ч. й одноклітинний) складається з обме-

глецю: 1) кут між двома із чотирьох зв'язків вуглецю, який стано-

Функціональні групи біомолекул більш реакційноздатні, ніж

1.1.1. Енантіомери й хіральні сполуки

положенням подвійного зв'язку. До структурної ізомерії нале-

встановити L- і D-форму останнього. За пропозицією Е. Фішера,

1 CHO 3 CHO CHO

CH2OH CH2OH CH2OH

На рис. 1.1, 5 показано перехід від стереохімічної формули (див.

найбільш окиснений атом С зверху, групи Н і ОН, які спрямовані

ному обертанні (360) навколо С–С-зв'язку виникає шість кон-

Геометричні ізомери виникають унаслідок різного просторо-

тири різні замісники, то застосовується Е-Z-система ізомерів.

Існує і RS-система позначення оптичних ізомерів (від лат. rectus

тростатичним притяганням, що виникає через нерівномірний

рофобних речовин у воді (підрозд. 2.2). Утворення гідрофобного

Явища резонансу й таутомерії взаємопов'язані. Наприклад,

лекули можна поділити на кілька родин. Це прості цукри, жирні

1.2. Реакції за участю біоорганічних молекул

Утворення продукту реакції із субстрату вимагає певних енер-

де А – стеричний фактор, ∆Еа – зміна енергії активації (актива-

● гомолітичні (радикальні) реакції полягають у розщепленні хі-

За кількістю молекул, що беруть участь у реакції, розрізня-

даючи його іншим, в яких спорідненість до протонів вища. Та ж

1.3. Окремі класи біоорганічних сполук

Кількість органічних сполук вельми велика завдяки необме-

луки, окрім атому вуглецю у циклах, мають азот, кисень, сірку.

1.3.1. Вуглеводні й гідроксисполуки

льній смолі, викидах двигунів внутрішнього згорання, тютюно-

Хімічні властивості фенолів зумовлені взаємовпливом ОН-групи

є бромування й нітрування фенолу з утворенням 2,4,6-трибром-

Як видно зі структури молекул, тіоли є кислотами й утворю-

1.3.2. Карбонільні сполуки

Завдяки такій електронній будові карбонільної групи вуглець

реакція нуклеофільного приєднання. Прикладом таких реакцій

НАДН + R CH O НАД+ + R CH2 OH

1.3.3. Карбонові кислоти

Хімічні властивості карбонових кислот визначаються карбок-

У реакції амідування вступають похідні карбонових кислот, зок-

Ці кислоти є продуктами метаболізму або утворюються в ор-

вих кислот є фталева (1,2-бензолдикарбонова), ізофталева

1,2-бензолдикарбонова фталевий ,-ди (4-оксифеніл)-

1.3.4. Біоорганічні сполуки азоту

на аліфатичні (насичені – нітроалкани, ненасичені – нітроалкени)

+2Н +2Н +2Н +Н2SO4

нітробензол нітрозо- феніл- амінобензол,

Аміни поділяються на первинні (RNH2), вторинні (R2NH) і тре-

лей, реакції алкілування та ацилювання, продуктами яких є за-

1.3.5. Гетерофункціональні сполуки

Ці три сполуки об'єднують під загальною назвою "кетонових",

1.3.6. Гетероциклічні сполуки

1. Назвіть основні функціональні групи біоорганічних сполук. Наведіть при