Виконала: студентка 51 групи

Голобурда Катерина

Есе на тему: Засоби підвищення національної

самоідентифікації українців

Мало сказати, що я українець. Щоб бути українцем це треба

відчувати.
Та чи кожен українець дійсно хоче себе відчувати українцем?

Так, Україна не найбагатша і не процвітаюча країна. На долю

нашого народу випало чимало випробувань. Сучасний
політичний та економічний стан також не найкращий.

При першій вдалій нагоді наші співвітчизники їдуть заробляти

до інших країн, а отримати громадянство іншої країни
вважається великим досягненням та успіхом.

За статистичними даними близько 3 млн. українців працюють

за кордоном, а за результатами опитування 38% українців при
слушній нагоді готові здійснити трудову міграцію.

Головним чинником міграції є нерівність між країнами. Люди,

які вирішують виїхати, впевнені, що там їм буде краще і це
стосується не тільки заробітної плати.

А станом на 2019 рік за межами України мешкає від 11 до 13

млн українців і їх нащадків, тобто близько чверті народу.

І на цьому моменті напрошується українське прислів’я - “Моя

хата з краю, нічого не знаю”.

Звичайно ж, перебуваючи у іншій країні люди починають жити

за чужими традиціями, підлаштовуються під культуру країни у
якій тепер проживають і поступово забувають про своє коріння.

“Тривожним дзвіночком” також є той факт, що більш третини

українців готові покинути рідну землю в пошуках кращого
життя. Але головне те, що українці не хочуть бути українцями.

Я вважаю, що кожен, хто народився в Україні відповідальний

за свою Батьківщину. Квітка не буде розквітати якщо по ній
будуть топтатися, не будуть її поливати та дбати.
На жаль, багато українців не хочуть визнавати, що у тому, що
відбувається є частинка його відповідальності. З цього і
випливає, що кожен сам за себе і немає єдності. Звідси і
починається корупція, розграблення, споживацьке відношення
до ресурсів тощо. А у підсумку - маємо те, що маємо.

На мою думку, щоб підвищити національну ідентичність

українців кожен повинен починати з себе. Не шукати винних
серед інших людей, а показувати гарний приклад в усьому.
Хоча б намагатися це робити. Не розвивати негативні течії, де
люди діляться на хороших і поганих, на правих і лівих, не бути
жорсткими консерваторами. Розуміти, що всі ми чимось схожі і
чимось відрізняємося, і так має бути.

Дбати про країну і робити свій внесок у її благополуччя.

Створювати країну у якій хочеться жити, а не втекти куди
подалі.

І коли ми це усвідомимо, коли сфокусуємося на тому, що дійсно

нас об’єднує, зрозуміємо в чому наша сила, будемо поважати
одне одного та будувати щасливу країну разом - тоді і буде
підвищуватися національна ідентичність українців.