Professional Documents
Culture Documents
Antykhryst T 3 Ukraina I Rosiia Viina Prestoliv
Antykhryst T 3 Ukraina I Rosiia Viina Prestoliv
Б41
Художник-оформлювач М. С. Мендор
Базів В. А.
Б41 Антихрист : у 3-х т. — Т. 3. Україна і Росія: війна пре-
столів. Священний Томос і скрепи мракобісся / Василь
Базів; худож.-оформлювач М. С. Мендор. — Харків:
Фоліо, 2020. — 380 с.
ISBN 978-966-03-9197-0.
ISBN 978-966-03-9450-6 (Т. 3).
Василь Базів — знаний в Україні та за її межами письменник,
політик, дипломат, учений, візіонер. У видавництві «Фоліо» вийшли
друком його книжки: роман «Хрест», який було висунуто на
Шевченківську премію, філософський трилер у двох томах «Кінець
світу: до і після», політичний сатирикон «Брати, або Могила для туш-
ки», автобіографічний роман «Канадійський тестамент, або Мафія
в екзилі», онтологічна притча «Honey. Ротвейлер Божий», «Антихрист»
(т. 1, 2).
Фундаментальна трилогія есе-досліджень «Антихрист. Справжня
історія Орди-Росії» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеоло-
гічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.
Пошук крізь духовно-релігійну оптику приводить до карколомного вис-
новку, що у Росії витворилася антихристиянська версія християнства.
З-під варварської маски прозирає смертоносний оскал антихриста, що
оселився на північних околицях Євразійського континенту.
Полярний антропогенез витворив несумісні між собою ідентичності
Русі-України і Орди-Московії, що призвело до війни ординської Росії
проти християнської України.
Трилогія подає велетенську панораму із тисячами маловідомих
подій, невідомих фактів, імен — від короля (князя) Русі-України
Володимира Рюрика до президента України Петра Порошенка.
Третій том «Україна і Росія: війна престолів» присвячений ниніш-
ній російсько-українській священній війні між спадкоємцями христи-
янської Русі-України та нащадками антихристиянської Орди-Росії.
УДК 94(477)
© В. А. Базів, 2020
ISBN 978-966-03-9197-0 © М. С. Мендор, художнє
ISBN 978-966-03-9450-6 (Т. 3) оформлення, 2020
«Существование Украины в её нынешних границах и с ны-
нешним статусом «суверенного государства» тождествен-
но нанесению чудовищного удара по геополитической
безопасности России, равнозначно вторжению на её тер-
риторию. Дальнейшее существование унитарной Украины
недопустимо».
(Із підручника «Основи геополітики»
кафедри стратегії Військової Академії
Генерального штабу РФ, 1999 рік)
•
Чудище обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй.
Александр Радищев
•
5
•
Та читайте од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тої коми.
Все розберіть... та спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?
Тарас Шевченко
Розділ перший
«Існування України —
то оголошення війни Росії»,
або Що буде з українцями, коли Московія виграє
Як Денікін
подруживсь із Дзержинським
Як половці та печеніги
Москву брали
Семимільярдний Кумар,
або Щосекунди нас стає на троє більше!
Бичі Божі,
або
Збірна команда світу виходить на Олімп
Однопроцентна настоянка
московської трутизни
Гординя Мефістофеля,
або
Мішень на враження — золотий мільярд
Ідентифікація біса
«Православ’я у законі»,
або
«Християнський» талібан
2. За Родину! За Гітлера!
Поповнення армії Гітлера колаборантами Сталіна
Передовсім горезвісна СС — гітлерівська еліта під ору-
дою сатрапа Гіммлера. У підпорядкуванні цього рейхс
канцлера перебували такі добірні російські з’єднання СС:
• Добровольческий полк СС «Варяг»;
• 1-я русская национальная бригада СС «Дружина»;
• 15-й казачий кавалерийский корпус СС;
• 29-я ваффен-гренадерская дивизия СС «РОНА» (1-я
русская);
• 30-я ваффен-гренадерская дивизия СС (2-я русская);
• 36-я ваффен-гренадерская дивизия СС.
Генеральное соглашение
«О сотрудничестве, взаимопомощи,
совместной деятельности»
гор. Москва 11 ноября 1938 г.
Подписи сторон:
Начальник Главного управления
Государственной безопасности
Народного Комиссариата внутренних дел ссср
комиссар госбезопасности 1 ранга (Л. Берия)
Начальник Четвертого управления (гестапо)
Главного управления безопасности
Национал-социалистической рабочей партии Германии
бригаденфюрер сс (Г. Мюллер)
121
Russia Today:
«Росія йде по шляху Муссоліні і фашизму»
Москва. Кремль.
Зразково показовий фашизм
Окупант:
«Русская православная армия»
Свастика на Кремлі
«Православні» упирі,
або
Звір знову прокинувся
Витяги із фронтової хроніки
російсько-української війни українських спецслужб
181
Заступник глави адміністрації Президента України
Ростислав Павленко знайомить мене з деякими аналітич-
ними викладами, які надавалися Президенту Порошенку
2016 року. До війни мінімум 30 % православних християн
України стверджували про свою приналежність до Мос-
ковського патріархату. Це була просто вбивча цифра.
І з цим треба щось робити! Із цим колабораціонізмом
під покривалом московського антихриста. Адже Україна
опинилась у стані війни, маючи незалежність державну.
До незалежності духовної, до визволення з-під москов-
ського антихристиянського ярма, за 30 літ руки так і не
дійшли. І без незабутнього уродженця Жовкви, що під
Львовом, Збіґнєва Бжезінського зрозуміло, хоча як влуч-
но він сказав: «Неможливо досягти реальної державної
незалежності, якщо бодай 20 % релігійної мережі в країні
контролюються ззовні».
А тут — яких там двадцять! Тому іншого не дано за-
для національного порятунку: мовою військово-оборон-
ної стратегії внутрішній псевдодуховний ворог має бути
знешкоджений.
Цього не могло не бачити керівництво держави, — так
на третьому році війни вже вважала абсолютна більшість
українців. Вище наведена цифра потенційної колаборації
різко впала, як мінімум, удвічі. Згодом Павленко демон-
струватиме ці цифри у Стамбулі Вселенському патріарху,
але все — по порядку. Війна відкрила очі українцям: Мос-
ковська церква в Україні — проти України.
Водночас у народі так само різко виросла воістину ря-
тівна ідея — мати свою православну церкву. Свою, а не
чужу, та ще й ворожу.
Усвідомлення фундаментальних речей можуть довго
перебувати у статичній, світоглядній площині, але щоб
182
твої переконання перейшли зі стану Ідеї у стан Чину, му-
сить бути подієвий поштовх.
Восьмого травня 2015 року. День пам’яті й примирен-
ня опісля тої війни попередньої, із німецьким фашизмом,
а тепер — день вшанування героїв війни теперішньої, із
московським фашизмом. Головнокомандувач вручає на-
городи бойовим Героям України, які виявили нечуваний
героїзм у російсько-українській війні.
Під склепінням національного парламенту — овації
рятівникам України від орди, яких вітає, стоячи і в єди-
ному пориві, весь урочистий зал. І лише в одній із лож
сидять троє громадян України, які не вітають і не встають,
блимаючи злісними очицями. Громадяни Березовський
Орест, Паканич Іван, Черепанов Максим. Відомі як єпи-
скопи Московської церкви Онуфрій, Антоній, Іона. Імена
їхні скоріше кагебешні, аніж церковні. А як має вставати
на знак поваги до Героїв України п’ята колона окупанта?
Наказ із Москви — сидіти. Ці «троянські коні» сиділи як
укопані.
На очах усієї України, що воює і стікає кров’ю. Я ду-
маю, то був саме той момент, коли Порошенко прийняв рі-
шення про вирішальний бій, у якому Путін програє йому.
Кукіль колаборації
в театрі бойових дій
Гундяєв:
«Святейший Патриарх Алексий ушёл,
оградив нашу церковь от трудного времени»
«Валькірія» по-донецьки.
«Полювання на вікарія»,
або
Дені Дідро і паніматка Калісфенія
Деокупація Історії,
або
Як українці ХХІ століття відвоювали в Орди
Київську Русь
Собор Крит—Київ.
Нині — після вчорашніх тисячоліть
Єрусалимська церква:
– патріарх Єрусалимський Феофіл III;
– митрополит Філадельфійський Венедикт (Цекурас)
(Амман, Йорданія);
– архієпископ Константинський Аристарх (Перістеріс)
(Єрусалим);
– архієпископ Йорданський Феофілакт (Георгіадіс) (Єру-
салим);
– архієпископ Анфідонський Нектарій (Селалматзідіс),
представник Єрусалимського патріархату в Констан-
тинополі;
– архієпископ Пелльський Філумен (Махамре) (Ірбід,
Йорданія).
Сербська церква:
– митрополит Белградсько-Карловацький і патріарх
Сербський Іриней;
239
– архієпископ Óхридський Іоанн (Вранішковський)
(Скоп’є, Македонія);
– митрополит Чорногорський і Приморський Амфілохій
(Радович) (Цетинє, Чорногорія);
– митрополит Загребсько-Люблінський Порфирій (Пе-
рич) (Загреб, Хорватія);
– єпископ Сремський Василь (Вадич) (Сремські Карлов-
ці, Сербія);
– єпископ Новограчаницький і Середньозахідно-Амери-
канський Лонгин (Крчо) (Грейслейк, Іллінойс, США);
– єпископ Бачський Іриней (Булович) (Нові Сад, Сербія);
– єпископ Зворницько-Тузланський Хризостом (Євич)
(Зворник, Боснія);
– єпископ Жичський Іустин (Стефанович) (Кралєво,
Сербія);
– єпископ Враньський Пахомій (Гачич) (Вранє, Сербія);
– єпископ Шумадійський Іоанн (Младенович) (Крагу-
єваць, Сербія);
– єпископ Пожаревацько-Браничевський Ігнатій (Мідіч)
(Пожареваць, Сербія);
– єпископ Далматський Фотій (Сладоєвич) (Шибеник,
Хорватія);
– єпископ Біхачсько-Петровацький Афанасій (Рокита)
(Босанскі-Петровац, Боснія);
– єпископ Будимлянський і Никшицький Іоаникій (Мі-
чович) (Никшич, Чорногорія);
– єпископ Захумсько-Герцеговинський Григорій (Дурич)
(Требинє, Боснія);
– єпископ Валєвський Мілутин (Кнежевич) (Валєво,
Сербія);
– єпископ Західно-Американський Максим (Василевич)
(Алгамбра, Каліфорнія, США);
240
– єпископ Австралійський і Новозеландський Іриней
(Добриєвич) (Александрія, Австралія);
– єпископ Крушевацький Давид (Перович) (Крушевац,
Сербія);
– єпископ Славонський Іоанн (Чулибрк) (Пáкрац, Хор-
ватія);
– єпископ Австрійський і Швейцарський Андрей (Чи-
лерджич) (Відень, Австрія);
– єпископ Франкфуртський і Німецький Сергій (Кара-
нович) (Франкфурт-на-Майні, Німеччина);
– єпископ Тимокський Іларіон (Голубович) (Заєчар,
Сербія).
Румунська церква:
– патріарх Румунський Даниїл;
– митрополит Молдавський Феофан (Саву);
– митрополит Семигорський Лаврентій (Стреза);
– митрополит Клужський Андрей (Андрейкуц);
– митрополит Ольтенійський Іриней (Попа);
– митрополит Банатський Іоанн (Сележан);
– митрополит Східно- і Південно-Європейський Йосиф
(Поп);
– митрополит Німецький і Центрально- і Північно-Єв-
ропейський Серафим (Жоанте);
– митрополит Тирговіштський Нифон (Міхейце);
– архієпископ Альба-Юльський Іриней (Поп);
– архієпископ Римнікський Варсонофій (Годжеску);
– архієпископ Романський і Бузеуський Іоаким (Джо
сану);
– архієпископ Нижньо-Дунайський Касіян (Кречун);
– архієпископ Арадський Тимофій (Севічу);
241
– архієпископ Північно- і Південно-Американський Ми-
колай (Кондря);
– єпископ Орадійський Софроній (Дрінчек);
– єпископ Северинський і Стрехайський Никодим (Ні-
колеєску);
– єпископ Тулчинський Віссаріон (Белцат);
– єпископ Селажський Петроній (Флоря);
– єпископ Угорський Силуан (Менуйле);
– єпископ Італійський Силуан (Шпан);
– єпископ Іспанський і Португальський Тимофій (Лау-
ран);
– єпископ Північно-Європейський Макарій (Дреґой);
– єпископ Плоєштський Варлаам (Мертікарю), Патріар-
ший вікарій, секретар Св. Синоду;
– єпископ Ловіштенський Еміліан (Ніке).
Кіпрська церква:
– архієпископ Кіпрський Хризостом II;
– митрополит Пафоський Георгій (Папахризостому);
– митрополит Кітійський Хризостом (Махеріотіс);
– митрополит Кіренійський Хризостом (Папатомас);
– митрополит Лімасольський Афанасій (Ніколау);
– митрополит Морфський Неофіт (Масурас);
– митрополит Константський і Аммохостський Василій
(Караяніс);
– митрополит Кікський і Тиллірійський Никифор (Кі-
котіс);
– митрополит Тамасоський і Орінійський Ісая (Кікотіс);
– митрополит Тримифунтський Варнава (Ставровуніо-
тіс);
– єпископ Карпасійський Христофор (Ціаккас);
242
– єпископ Арсинойський Нектарій (Спіру);
– єпископ Амафунтський Миколай (Тиміадіс);
– єпископ Лідрський Епіфаній (Махеріотіс);
– єпископ Хитрський Леонтій (Енглістріотіс);
– єпископ Неапольський Порфирій (Махеріотіс);
– єпископ Месаорійський Григорій (Хаджіураніу).
Елладська церква:
– архієпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім;
– митрополит Елідський і Оленський Герман (Параске-
вопулос);
– митрополит Мантінійський і Кінурійський Александр
(Пападопулос);
– митрополит Артський Ігнатій (Алексіу);
– митрополит Лáриський і Тірнавський Ігнатій (Лаппас);
– митрополит Нікейський Алексій (Вріоніс);
– митрополит Навпактський Ієрофей (Влахос) — відмо-
вився від участі на Соборі в зв’язку з тим, що на соборі
беруть участь не всі єпископи, а також не включений
до порядку денного ряд питань;
– митрополит Самоський і Ікарійський Євсевій (Пісто-
ліс);
– митрополит Касторійський Серафим (Папакостас);
– митрополит Флоринський Феокліт (Пассаліс);
– митрополит Кассандрійський Никодим (Коракіс);
– митрополит Серрський Феолог (Апостолідіс);
– митрополит Сідірокастрський Макарій (Філофеу);
– митрополит Філіпський Прокопій (Цакумакас);
– митрополит Перістерійський Хризостом (Каламатіанос);
– митрополит Дідімотейхський Дамаскін (Карпафакіс);
– митрополит Димитріадський Ігнатій (Георгакопулос);
243
– митрополит Ідрський і Егінський Єфрем (Стенакіс);
– митрополит Мессінійський Хризостом (Савватос);
– митрополит Ахарнонський і Петрупольський Афіна-
гор (Дікеакос);
– митрополит Кіфісійський Кирило (Місіакуліс);
– митрополит Лангадаський Іоанн (Тассіас);
– митрополит Нікопольський Хризостом (Циригас);
– митрополит Ієріський Феокліт (Афанасопулос);
– митрополит Нової Іонії Гавриїл (Папаніколау).
Албанська церква:
– митрополит Бератський, Влерський, Канінський
і всієї Музакії Ігнатій (Тріантіс);
– митрополит Корчинський, Поградецький, Колоній-
ський, Девольський і Воскопойський Іоанн (Пелуші);
– митрополит Гірокастрський Димитрій (Дікбасаніс);
– митрополит Аполлонії і Фієрі Миколай (Гика);
– митрополит Ельбасана Антоній (Мердані);
– митрополит Амантії Нафанаїл (Стергіу);
– єпископ Бюліський Астій (Бакалбаші).
Польська церква:
– архієпископ Варшавський і всієї Польщі Савва;
– архієпископ Люблінський і Хелмський Авель (Поплав-
ський);
– архієпископ Лодзинський і Познанський Симон (Ро-
манчук);
– архієпископ Білостоцький і Гданський Іаков (Костючук);
– єпископ Горлицький Паїсій (Мартинюк), вікарний
єпископ Перемишльської єпархії.
244
Радники:
– протоієрей Андрій Кузьма;
– архімандрит Андрій (Борковський);
– протоієрей Анатолій Шиманюк.
Союз із Туреччиною.
Богдану Хмельницькому це вдалось.
А Петру Порошенку?
Определение
Освященного Архиерейского Собора
Русской Православной Церкви
«Об обращении бывшего митрополита Киевского
и всея Украины Филарета»
Документ принят на Архиерейском Соборе
Русской Православной Церкви
29 ноября — 2 декабря 2017 года.
Архиерейский Собор заслушал письменное обращение
бывшего митрополита Киевского и всея Украины Фила-
рета к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси
Кириллу и епископату Русской Православной Церкви от
16 ноября 2017 года.
В письме содержится просьба о восстановлении ев-
харистического и молитвенного общения с христиана-
ми, состоящими в украинском церковном расколе, и об
отмене «всех решений, в том числе о прещениях и от-
лучениях... ради достижения Богом заповеданного мира
между единоверными православными христианами и при-
мирения между народами». Письмо завершается словами:
«Прошу прощения во всём, чем согрешил словом, делом
и всеми моими чувствами, и так же от сердца искренне
прощаю всем».
Собор с удовлетворением воспринимает обращение
как шаг к преодолению раскола и восстановлению церков-
ного общения со стороны тех, кто некогда отпал от един-
ства с канонической Украинской Православной Церковью.
В 2008 году Архиерейский Собор Русской Православ-
ной Церкви в определении «О единстве Церкви» одобрил
264
усилия Украинской Православной Церкви по преодолению
раскола посредством диалога, в основе которого «лежат
верность каноническому преданию Церкви и стремление
возвратить в церковное общение отделившихся от спа-
сительного единства».
В Обращении Священного Синода Русской Православ-
ной Церкви от 26 июля 2010 года к православным христиа-
нам Украины, пребывающим вне единства со Святой Цер-
ковью, сказано: «Что может быть более желанным, чем
возвращение отделившихся братьев в спасительную огра-
ду Единой Святой, Соборной и Апостольской Церкви? Это
было бы подлинное торжество Православия, торжество
любви Христовой! Мы молимся о приближении того часа,
когда уклонившиеся в раскол свободно и непринужденно по-
желают вернуться в лоно Церкви; о том, чтобы настал
этот долгожданный день, который принесет мир и спа-
сение многим измученным душам. И мы верим, что он не-
пременно настанет».
После горестных двадцати пяти лет раздоров, наси-
лия, взаимной неприязни, обид и настроений, возникших
в украинском Православии и украинском обществе в ре-
зультате раскола, появляется, наконец, возможность
встать на путь восстановления единства.
Сегодняшний долг и тех, кто пребывает в Церкви,
и тех, кто стремится к воссоединению с нею — в еже-
часном подвиге взаимной любви и самоотречения, дабы
преодолевать многолетнее отчуждение, уповая на ми-
лосердие и благость Господа и Бога нашего Иисуса Хри-
ста, средостение вражды разрушившего. Решительный
отказ от насилия и захвата храмов, отказ от взаим
ных обвинений и упрёков, взаимное прощение друг другу
старых обид — вот те целебные средства самопожер-
265
твования и любви о Христе, которыми только и может
быть восстановлено единство канонической Церкви на
Украине.
Для ведения дальнейших переговоров с отделившимися
от церковного общения Собор учреждает комиссию в со-
ставе:
1) митрополит Волоколамский Иларион (председатель);
2) митрополит Бориспольский и Броварской Анто-
ний (Украинская Православная Церковь);
3) митрополит Каменец-Подольский и Городокский Фео-
дор (Украинская Православная Церковь);
4) митрополит Луганский и Алчевский Митрофан (Укра
инская Православная Церковь);
5) протоиерей Николай Балашов;
6) протоиерей Николай Данилевич (Украинская Право-
славная Церковь);
7) протоиерей Игорь Якимчук (секретарь).
Для ведения переговоров в необходимых случаях комис-
сия может привлекать консультантов.
Додаток № 1
ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
Про Звернення Верховної Ради України
до Його Всесвятості Варфоломія,
Архієпископа Константинополя і Нового Риму,
Вселенського Патріарха
щодо надання автокефалії
Православній Церкві в Україні
Ваша Всесвятосте!
Звернутися до Вас, Глави Святої Константинополь-
ської Православної Церкви та Вселенського Патріарха, нас
спонукають особливі обставини, що склалися на сьогодні
в житті України. Ось вже два роки, як Україна потерпає від
збройної агресії з боку Російської Федерації, яка визнана
державою-агресором рішенням Верховної Ради України
від 27 січня 2015 року та Резолюцією Парламентської асам-
блеї Ради Європи 2067 “Зниклі особи під час конфлікту
в Україні” від 25 червня 2015 року. Всупереч усім міжна-
родним нормам права анексовано Автономну Республіку
Крим. Триває розв’язана і штучно підтримувана Росій-
ською Федерацією війна на Донбасі.
26 липня 2008 року, перебуваючи з візитом у нашій
країні з нагоди святкування 1020-ї річниці хрещення Ки-
ївської Русі, Ви, Ваша Всесвятосте, у своєму Зверненні до
української нації на Софійській площі чітко окреслили
питання, що мають виключне значення для розв’язання
української церковної проблеми: виняткову відповідаль-
ність та обов’язкову місію дбати про дотримання кано-
нічного порядку, виплекані історією материнські права
300
Константинопольської Православної Церкви стосовно
Православної Церкви в Україні, а також ставлення до акта
1686 року, або, як Ви висловилися, «анексії [Української
Церкви] до Російської держави».
Додаток № 2
ЗВЕРНЕННЯ
Президента України
до Вселенського патріарха Варфоломія
про надання Томосу про автокефалію
Православної Церкви в Україні
Ваша Всесвятосте!
Христос воскрес!
Додаток № 3
Його Всесвятості,
Вселенському патріарху Варфоломію,
Архієпископу Константинополя —
Нового Рима
м. Стамбул
ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
Про підтримку звернення Президента України
до Вселенського патріарха Варфоломія
про надання Томосу про автокефалію
Православної Церкви в Україні
Додаток № 4
Комюніке
Святого і Священного Синоду
Константинопольської ПЦ від 11.10.2018 р.
«Вселенський патріархат під головуванням Його Все
святості, Вселенського патріарха, Святий і Священний Си-
нод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року
для вивчення та обговорення питань порядку денного.
Священний Синод детально та тривалий час обгово-
рював церковну справу України в присутності Його Пре-
освященства Архієпископа Даниїла Памфільського та
Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонсько-
го, Патріарших Екзархів в Україні, та ухвалив після роз-
ширеного обговорення:
1) Підтвердити вже прийняте рішення про те, щоб Все-
ленський патріархат приступив до надання автокефалії
Церкві України.
2) Відновити станом на сьогоднішній день Ставропі-
гію Вселенського патріарха в Києві, одну з його багатьох
Ставропігій в Україні, які завжди там існували.
3) Прийняти та розглянути прохання про апеляцію від
Філарета Денисенка, Макарія Малетича та їхніх послідовни-
ків, які опинилися у схизмі не з догматичних причин, у від-
307
повідності до канонічних прерогатив Константинополь-
ського патріарха отримувати такі звернення від ієрархів та
інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков.
Таким чином, згадані вище особи були канонічно понов-
лені у своєму єпископському або священицькому сані, та-
кож було відновлено сопричастя їхніх вірних з Церквою.
4) Скасувати зобов’язання Синодального листа 1686 ро-
ку, виданого за обставин того часу, який надавав у поряд-
ку ікономії право патріарху Московському висвячувати
Київського митрополита, обраного собором духовенства
та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського
патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослу-
жінням, проголошуючи та підтверджуючи свою кано-
нічну залежність від Матері-Церкви Константинополя.
5) Звернутися до всіх залучених сторін із закликом
утримуватися від захоплення церков, монастирів та ін-
шого майна, а також від будь-яких інших насильницьких
дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христа.
Вселенський патріархат, 11 жовтня 2018 року
Головний Секретаріат Святого і Священного Синоду
Додаток № 5
Угода
про співробітництво та взаємодію
між Україною та Вселенським константинопольським
патріархатом
Звершилось!
Соборна мудрість предвічної Софії
Замість анафеми —
визнання від нащадків мокселів
Москва згодна:
київські князі були католиками
На війну —
в бусику з квашеними помідорами!
Найщільніше
твоє наближення до смерті
Семигинів—Київ—Пафос
2018—2020 роки
Зміст
БАЗІВ
Василь Андрійович
АНТИХРИСТ
У 3-х томах