ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства
Кафедра англійської філології

Кваліфікаційна робота
другий (магістерський) рівень вищої освіти
спеціальність 035.04 Філологія (германські мови та літератури
(переклад включно))

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АФОРИЗМІВ ОСКАРА

УАЙЛЬДА В МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ
РОМАНУ «ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ»)

Виконавець
студент групиУА-19м-2
Саворський Єгор Сергійович (______________)
(ПІБ)

Керівник
(посада, науковий ступінь)

к. філол. н., доц. Лисенко Н.О. (_______________)

(ПІБ)

Завідувач випускової кафедри

(науковий ступінь)
к. філол. н., доц. Анісімова А. І. (_________________)
(ПІБ)

2021
 РЕФЕРАТ
Дипломна робота: 77 с., 75 джерел.
Об’єкт дослідження: афоризми Оскара Уайльда на матеріалі роману
«Портрет Доріана Грея»
Мета роботи: полягає у виявленні лінгвостилістичних особливостей
афоризмів у мультилінгвальному аспекті та дослідження їх функціонування.
Одержані висновки та їх новизна: У афоризмах містяться дидактичні
настанови, які не втрачають своєї актуальності з роками, а лише набувають
нового змісту в умовах сучасного контексту. Робота полягає в більш
детальному виявленні лінгвостилістичних особливостей афоризмів.
Результати дослідження можуть бути застосовані під час викладання курсу
зарубіжної літератури та стилістики англійської мови.
Перелік ключових слів: ЕКСПРЕСИВНІСТЬ, ПАРАДОКС, АФОРИЗМ,
АЛОГІЗМ, ЕКСПРЕСИВНИЙ СТИСЛИЙ ТЕКСТ, СИНТАКСИЧНА
БУДОВА, ЕМОЦІЙНІСТЬ, ОБРАЗНІСТЬ.
 3

ABSTRACT

The topic of the diploma paper is Linguostylistic Peculiarities of Oscar

Wilde’s Aphorisms in a Multilingual Aspect (Based on the Novel “The Picture of
Dorian Gray”). The research focuses on the considerations of aphorisms as one of
the types of expressive compressed texts and the analysis of stylistic devices
through which aphorisms are applied as well as its functioning in the text of the
novel.
 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………....5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження англомовного афоризму …..10
1.1.Афоризм як об’єкт лінгвістичних досліджень…………………...…..10
1.2.Визначення афоризму як екресивного стислого тексту………………….13
1.3. Стильові риси афоризму………………………………….………………..18
1.3.1. Загальнозначущість, як стильова риса афоризму…………………..19
1.3.2. Експресивність, як стильова риса афоризму ………………………22
1.4.Лінгвостилістичні особливості афоризмів…………… …………..….26
Висновки до розділу 1…………………………………………………………..28
РОЗДІЛ 2. Лінгвостилістичні особливості афоризмів Оскара Уайльда в
мультилінгвальному аспекті…………………………………………….........30
2.1. Роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» ― своєрідна скарбниця
афоризмів…………………………………………………………………………30
2.2. Аналіз лінгвостилістичних особливостей афоризмів з роману Оскара
Уайльда «Портрет Доріана Грея» в мультилінгвальному аспекті……………34
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...58
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….60
Список використаних джерел…………………………………………………..66
SUMMARY
 5

ВСТУП

В умовах сучасного розвитку літературознавства та лінгвістики усе

більше зростає інтерес до афористичного жанру, як джерела мудрості.
З’являються окремі збірники афоризмів, розвивається наука про афоризми –
афористика, яка займається вивченням теорії та історії афоризму, як
літературного жанру. Афоризм був першою, а тому чи не основною стадією
розвитку філософської думки з прадавніх часів, у якій закладені основи
мудрості. Тому багато письменників різних літературних родів, починаючи
від прадавніх часів і до сьогодення, розвивали у своїй творчості цей
своєрідний жанр літератури.
В наш час спостерігається тенденція до активного використання та
переосмислення афоризмів в художній і публіцистичній літературі й
розмовній мові. Проблеми афористики розглядають на літературних
конгресах, їм присвячуються численні дисертації. Такий інтерес до
афористики виник тому, що в силу своєї універсальності афоризми
відповідають духу епохи, вони однаково близькі як до науки, так і до
мистецтва, в них органічно взаємодіють принципи наукової і художньої
творчості. Відомо те, що багато видатних вчених були творцями афоризмів.
Але, незважаючи на широке застосування, феномен афоризму не вивчено
достатньо.
Афоризми продовжують привертати увагу багатьох дослідників. Серед
них такі відомі вчені: Н. Т. Федоренко, Л. І. Сокольська, Т. Н. Манякіна,
В. С. Калашник, М. М. Єленевська, Г. Л. Пермяков, Є. М. Верещагін,
В. Г. Костомаров та інші.
Деякі дослідники поділяють афоризми на несерйозні (авторські
гумористичні висловлювання) та серйозні. Першим притаманний
парадоксальний, гумористичний, непрактичний характер. Їх функція полягає
в тому, щоб звернути увагу адресата, здивувати його та створити
гумористичний ефект. Серйозні афоризми позначені відточеністю,
 6

вишуканою формою, мають практичний характер та націлені на дієвість

гуманних життєвих принципів [25, с. 151].
Афоризм належить до нестандартних текстів, у яких відсутні заголовок
та структурне розмаїття. В них закладена суб’єктивна оцінка реальності. У
афоризмах двозначність є нормою та їх прерогативою, вони характеризується
високою компресією стилістичних засобів.
Існує багато класифікацій афоризмів. Розглядають різновиди афоризмів
за тематикою, яка поступово змінювалась з плином часу, вона дуже
різноманітна і на ній залишається слід епохи, що її породила, зображується
характер історичних умов, що існували під час ще виникнення та розвитку:
вона торкається питань філософії, маючи політично-гострий зміст,
інтерпретує проблеми етики або відноситься до життєво-побутових випадків.
По суті, афористика вбирає в себе всі сфери людського буття і діяльності, і,
крім усього цього, значно впливає на них.
Сила афоризмів полягає у досконалості підібраних слів і в умілому
зведенні актуальних явищ життя в загальні принципи, в домінуючі ідеї. Їм
властива і виховна роль, оскільки вони розширюють світ духовних потреб
людей і формують їх моральні переконання. Але повчання в афоризмах
відбувається не механічно: в силу лаконічності вони спонукають читача до
власних роздумів, є своєрідним каталізатором думки, прискорювачем
процесу виникнення асоціацій та ідей. Гранична економія слів, глибина
семантики, яскрава образність роблять афоризми стилістичними шедеврами,
які стають дієвим засобом у боротьбі з одноманітністю і сірістю людської
мови.
Дипломна робота присвячена вивченню лінгвостилістичних
особливостей афоризмів у романі Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» в
мультилінгвальному аспекті.
Творчість Оскара Уайльда― цікаве явище з погляду афористики. Його
роман «Портрет Доріана Грея» ― своєрідна скарбниця мудрих
висловлювань. Афоризми О. Уайльда сповнені яскравими переконливими
 7

образами, живим емоційним сприйняттям дійсності, не втрачають своєї

актуальності й нині і мають чітко виражений повчальний характер.
Дослідження афористики  О. Уайльда становить значний інтерес через те, що
авторський влучний вислів, в силу своєї структурної особливості,
лаконічності, виступаючи своєрідним каталізатором думки, приводить
читача до особистого роздуму та вчить мислити. Сила афоризмів у
досконалості мовного втілення. Водночас із тим, афоризми О. Уайльда не
лише змушують читача розмірковувати, а й допомагають уявити авторську
картину світу письменника, а також окреслити відношення письменника до
сучасної йому дійсності. Тому дослідження афоризмів англійського
письменниказалишається актуальною проблемою на сьогоднішній день, тим
більше, що саме афоризми О. Уайльда досліджені не повною мірою.
У деяких збірках афоризмів подаються окремі афоризми письменника,
але вони подаються відірвано від контексту, не аналізуються, що зменшує
емоційний вплив афоризму на читача. О. Уайльд вкладає влучні вирази в
уста своїх героїв не випадково, а з метою зображення певної ідеї, проблеми
суспільства, тому, сприйняття афоризмів у контексті цілого роману несе
більшу емоційну настанову, сприяє кращому запам’ятовуванню влучних
фраз.
Забезпечення адекватності перекладу афоризмів є надзвичайно
складним творчим комунікативним завданням. Перекладач повинен
враховувати функції афоризму, які він виконує в тексті, емоційне
навантаження яке він несе, та, не втрачаючи семантичних і стилістичних
тонкощів, адаптувати їх у перекладі з метою забезпечити їх адекватне
сприйняття іншомовним читачем.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що проблема аналізу
лінгвостилістичних особливостей афоризмів є однією з найактуальніших для
сучасної лінгвістики. Це дослідження робить внесок у розвиток теорії,
аналізу лінгвостилістичних особливостей афоризму та його функціонування
у текстах.
 8

Новизна роботи полягає в тому, що в роботі надано авторську

дефініцію афоризму, як експресивного тексту, виокремлено стильові риси
афоризму та здійснено аналіз мовних засобів їх реалізації у
мультилінгвальному аспекті.
Теоретичне значення. Експресивний стислий текст досліджувався
науковцями різних галузей, але інтерес до афоризмів не змінюється. Ця
робота полягає в більш детальному виявленні лінгвостилістичних
особливостей афоризмів англійського письменника в мультилінгвальному
аспекті.
Практичне значення. Результати дослідження афоризмів Оскара
Уайльда у романі «Портрет Доріана Грея» можуть бути використані під час
вивчення творчості відомого письменника на курсі зарубіжної літератури.
Теоретична частина дослідження може бути використана під час розгляду
літературознавчих понять та понять лінгвістики,а також застосовані під час
викладання курсу зі стилістики англійської мови.
Об’єктом дослідження послужила сукупність афоризмів відібраних із
оригіналу роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея», а також їх переклади
на українську та німецьку мову, які були зроблені Ростиславом Даценко та
Хедвігом Лахманом і Густавом Ландауєром відповідно.
Предметом дослідження стали лінгвостилістичні особливості
афоризмів О. Уайльда на матеріалі роману «Портрет Доріана Грея» в
англійській, німецькій та українській мовах.
Метою даного дослідження є лінгвостилістичний аналіз афоризмів
роману О. Уайльда, визначення їхньої ролі в канві тексту письменника та
значення у плані впливу на читача. Розв’язання поставленої мети передбачає
вирішення цілого ряду завдань:
- надати визначення афоризму, як експресивного стислого тексту;
- виявити лінгвостилістичні особливості, що використовуються при побудові
афоризмів;
 9

- здійснити вибір афоризмів з роману «Портрет Доріана Грея» та його

перекладів в англійській, німецькій і українській мовах;
- проаналізувати лінгвостилістичні засоби побудови афоризмів О. Уайльда;
- виявити особливості функціонування лінгвостилістичних засобів в
афоризмах письменника в трьох мовах.
У процесі написання роботи ми користувалися такими методами
дослідження:
- описовий метод (вибір афоризмів для аналізу, їх класифікація,
функціонування в системі творчості письменника);
- метод дистрибутивного аналізу (аналіз афоризмів у залежності від
контекстного оточення);
- метод лінгвостилістичної інтерпретації (для виокремлення й опису
стильових рис та функцій афоризму).
- проаналізувати особливості перекладу англійських афоризмів письменника
із обраного роману на українську та німецьку мови.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку
використаних джерел з обраної теми.
 10

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

АНГЛОМОВНОГО АФОРИЗМУ
1.1. Афоризм, як об’єкт лінгвістичних досліджень
Афоризми стали визначним засобом вираження емоційного та
ментального стану людини, обов’язково з елементами повчання. Афоризми
дають можливість стисло та яскраво висловити думку, збагачують фразу
змістовною глибиною, яку важко чи майже неможливо досягнути іншими
засобами. Це готові формули мудрості людського життя, цей клас лексичних
одиниць несе на собі виразний національний відбиток, афоризми
повідомляють інформацію про історію країни, її мешканців, що є зараз
актуальним у їх житті, чи змінилися цінності з плином часу.
Афоризм, як мовностилістичне явище вивчається вченими із давніх
часів. В деяких джерелах увага приділяється, головним чином, історії
виникнення даного поняття. Термін «афоризм» вперше був використаний в
трактаті «Афоризми» Гіппократа, розгорнутому переліку положень про
симптоми та діагностику хвороб, а також мистецтво лікування і медицину.
Добре відомим також є середньовічне зібрання афоризмів, яке
з'явилося приблизно у 1066 році у віршованій формі на латинській мові,
автором якого є знаменитий доктор Іоннес де Медитал. В цьому зібранні
представлені настанови медичної школи міста Салерно. Інше зібрання
афоризмів, написаних латиною, тематикою якого була також медицина,
належить голландцеві Герману Боерхаве. Його було опубліковано в Лейдені
в1709 році. Це зібрання афоризмів являє собою короткий огляд медичних
знань, які превалювали в той період.
У 16 столітті Антоніо Перес афоризмами називав свої політичні
трактати, тобто медичний ореол слова поступово затушовується. У Франції
вихідне значення слова «афоризм» виявилося стійкіше. У18 столітті це слово
мало двояке застосування і медичне, і літературно-художнє [59, с. 194].
Еволюція слова «афоризм» обумовлена соціально-лінгвістичними
факторами, які відіграли важливу роль у зближенні поняття «афоризм» і
 11

«вислів». З часом тематика афоризмів-висловів проникає в сферу моралі,

історії, політики, літературознавства. В період середньовіччя з'являються
вислови сатиричного, гумористичного парадоксального характеру.
Відбувається збагачення афоризмів дотепністю. Поступово термін «афоризм»
став застосовуватись і в інших сферах науки і життяі, нарешті ― для
позначення будь-якого ствердження, загальноприйнятого в якості правила.
Особливого поширення афоризм набув у роки Ренесансу, досягнув
смислової витонченості в епоху класицизму. Німецький стиліст Р. М. Майер
вважає, що афоризм став самостійним жанром у світовій літературі завдяки
французам Ларошфуко та Паскалю.
Афористичні висловлювання завжди привертали увагу науковців, тому
вони ставали об’єктом досліджень багатьох наук (філософії, психології,
літературознавства та інших). Звичайно, афоризм також неодноразово
аналізувався з позицій лінгвістичної науки. Водночас із зміною наукової
парадигми, змінювались і підходи до вивчення цього явища. Крім того,
неоднозначна природа афоризму сприяла тому, що лінгвісти досліджували
афоризм в багатьох аспектах.
У період розквіту структурної лінгвістики науковці досліджували
лексичні, граматичні, стилістичні риси афоризмів, класифікували їх за
тематикою, будували семантико-синтаксичні моделі афористичних
висловлювань, досліджували жанрові та мовні характеристики афоризмів.
Однією з відомих монографій з проблем афористики є робота
Л. І. Сокольскої та Н. Т. Федоренка [55, с. 419]. Автори розглядають головні
риси афоризму, його різновиди, межі жанру та відмінності афоризму від
споріднених жанрів (прислів‘їв, крилатих слів, парадоксів тощо);
аналізуються принципи відмежування афоризму від споріднених жанрів.
Зазначаються такі специфічні риси афоризмів, як глибина думки,
узагальненість, стислість, закінченість думки, художність, чіткість і
виразність.
 12

Деякі дослідження цілком присвячені вивченню конституційних риса

афоризмів. Наприклад, стильові риси німецькомовного афоризму
досліджувалися у праці Т. І. Манякіної, в якій проведено всебічний
системний стилістичний аналіз за допомогою методу лінгвістичної
інтерпретації тексту, показано специфіку взаємозв‘язків логіко-семантичного
та мовного аспектів творів цього жанру. Як значущі стильові риси
розглядаються експресивність,загальнозначущість, інформативна стислість,
комунікативна чіткість [39, с. 230].
В українській лінгвістиці найбільш ґрунтовно досліджено специфіку
афористики поетичної мови у працях В. С. Калашника [27, с. 124].
Диференційними рисами афоризму, як одиниці пареміології є комплекс таких
властивостей: особливий ступінь відтворюваності; універсальна референція,
що характеризується високимступенем абстрактності та формально-
граматичними індикаторами категорії загальночасовості й узагальненого
суб‘єкта; дидактичність, образність, оригінальність, генералізованість,
категоричність, метафоричність, лаконічність; семантична цілісність, що
ґрунтується на валентних зв‘язках міжкомпонентами афоризму; є одиницею
пареміологічної конструкції, еквівалентної предикативній одиниці;
емотивність, аксіологічність, самодостатня естетична вартість [56, с. 19].
Структуру і функції афоризму досліджено у дисертації
М. М. Єленевської [20, с. 19]. Основна функціональна особливість афоризмів,
на їїдумку, полягає у тому, що один і той самий афоризм може виступати і як
самостійний мовленнєвий твір, і як мікротекст у складі макротексту.
Структура смислу афоризму складається у результаті взаємодії логічних і
семантико-синтаксичних відносин, які можуть бути представлені у вигляді
певних моделей.
Проте проблему визначення природи афоризму не можна вважати
вирішеною. Афоризм виступав об’єктом дослідження, як літературний жанр,
якодиниця мовної системи, зокрема, фразеологічної, як знак, зточки зору
семіотики; афористичність досліджувалася, як риса ідіостилю.
 13

1.2. Визначення афоризму, як експресивного стислого тексту

Сьогодні експресивність є однією з найбільш активно досліджуваних
лінгвістичних категорій. Інтерес до проблеми експресивності пояснюється
увагою до мовної особистості та мови, як засобу реалізації її поведінки і
внутрішньої духовної діяльності. Експресивність розкриває мовну стратегію
автора і є одним із засобів мовного впливу на читача. Ця авторська експресія
знаходить своє вираження у мові, в тому чи іншому відборі мовних засобів.
На виникнення експресивності, як характеристики мови або тексту
впливають особливості комунікативної ситуації, наміри мовця. Категорія
експресивності виявляє тісні взаємозв’язки з суміжними лінгвістичними
категоріями емоційності, оцінки, інтенсивності. Прояв емоційного значення
слова можна прослідкувати в чітко заданому контексті, що передає
індивідуальний настрій чи почуття мовця. В свою чергу, поняття
«експресивність» характеризує виразність мовлення людини, часто
співвідноситься з інтенсивністю, маючи на меті підсилити вплив на слухача,
вразити чи запевнити його [51].
Протягом багатьох десятиріч феномен експресивності залишається
одним із актуальних і дискусійних у лінгвістичній науці. Основоположником
теорії експресивності можна по праву вважати Шарля Баллі, представника
Женевської лінгвістичної школи, який є одним із засновників експресивної
стилістики. Концепція Ш. Баллі – це теорія про афективні мовні засоби.
Ш. Баллі відмічав, що саме стилістика вивчає експресивні факти мовної
системи з огляду на їх емоційний зміст і найвища її задача – вивчати
експресивну систему мовленнєвих фактів.  
Із ХХ ст., починаючи від Ш. Баллі, поняття експресивності
розглядалося, як власне стилістична проблема. Французький лінгвіст
пропонував відрізняти експресивність мови від експресивності
індивідуального мовлення, при цьому керуючись трьома основними
ознаками:
 14

– експресивні знаки є наперед заданими і не припускають творчої

діяльності того, хто говорить;
– відповідні прийоми і засоби, що створюють експресивність, стали для
нас несвідомими. Ми часто вживаємо їх не задумуючись, їх експресивне
забарвлення виявляється лише в емоційному резонансі, що супроводжує
появу експресивних знаків;
― ці знаки включені в систему мови і підкорюються закону опозиції. У
такому випадку значення знака розуміється не саме по собі, а завдяки
асоціаціям, які протиставляють його іншим знакам системи [45].
Основним лінгвістичним механізмом експресивності є відхилення від
стереотипів у використанні мовних одиниць різних рівнів – це один з
основних ознак афористичності. На виникнення експресивності, як
характеристики афоризму або тексту впливають властивості комунікативної
ситуації: наміри того, хто говорить чи пише, знання і уявлення читача чи
слухача, а також лінгвістичний і соціальний контекст комунікативного
процесу [15, с. 104].
Експресивність, як стильова риса афоризмів виявляється в посиленій
виразності, яскравості мовної форми твору й реалізується через
оригінальність, в якій проявляється індивідуальність автора та його
емоційність.
Сучасна лінгвістична наука вирізняється значним інтересом до
вивчення афористичних висловлювань. Загальне тлумачення терміну
«афоризм» у сучасних лінгвістичних студіях передбачає визначення його, як
короткого, глибокого за змістом та завершеного в смисловому відношенні
судження, що належить певному авторові та втілено в образній формі,що
легко запам’ятовується [55, с. 419].
Афоризми англійських текстів ХХ століття є комплексними
лінгвокогнітивними утвореннями, структурно-організованими у формі
одного-двох речень, які відносяться до категорії універсальних висловлень та
 15

відрізняються наявністю конкретного автора, образністю, містять

узагальнені, глибокі, іноді парадоксальні судження.
Серед дослідників немає єдиної думки щодо кількості та класифікації
функцій афоризму. На думку Г. Л. Пермякова, моделювальна функція
передусім притаманна афоризмам. Адже афоризми дають ідеальну модель
життєвої ситуації. Деякі афоризми наочно не містять ознак моделі, але
опосередковано, через текст, з якого вони взяті, також слугують моделлю.
Ця функція найбільш яскраво може бути реалізована у констатувальній
настанові, за допомогою якої певна інформація підлаштовується під
існуючий стереотип [42, с. 240].
Думка про те, що афоризми виражають стереотипи та норми поведінки
людей є досить поширеною. Крім того, афоризми мають естетичний вплив.
Автор не тільки повідомляє певну істину, але й використовує при цьому
низку стилістичних засобів так, що афоризм набуває відточеної форми.
Є. М. Верещагін та В. Г. Костомаров основними функціями афоризмів
вважають кумулятивну і директивну. Кумулятивна функція афоризмів
полягає у їх здатності акумулювати та узагальнювати екстралінгвальну
інформацію, зокрема, культурно-значущу; афоризми відображають
національну культуру в цілому є виразниками мудрості. Директивна (або
апелятивна) функція у широкому сенсі означає здатність афоризмів впливати
на адресата. Саме для цього висловлювання створюються та
використовуються у мовленні.
С. О. Швачко та І. К. Кобякова, поділяючи афоризми на «серйозні» та
авторські гумористичні вислови, вважають, що першим відповідно
притаманна настанова на ствердження гуманних життєвих принципів, а
другим – привернення уваги адресата, бажання вразити незвичайністю та
парадоксальністю думки, створити гумористичний ефект. При цьому за
обома типами закріплено такі функції: комунікативна, лінгво-креативна,
прагматична [58, с. 150].
 16

Афоризми добре запам‘ятовуються, багаторазово відтворюються

людьми завдяки лаконічній текстовій формі. У них досягається гранична
концентрація безпосереднього повідомлення. Афоризми у пізнавальній
діяльності людини використовуються, насамперед, для розкриття невидимої,
рефлексивної суті, для отримання конкретного результату від міркування.
Афоризми, висуваючи на перший план істотні аспекти об‘єкту, який
досліджується, полегшують процес пізнання.
Афоризм є особливим типом тексту, який наділений винятковою
лінгвостилістичною і жанровою специфікою, що зумовлено, зокрема,
екстралінгвальними факторами, під впливом яких він створюється та
сприймається. При цьому, під екстралінгвальними факторами розуміють
явища позамовної дійсності, в яких протікає мовне спілкування, і під
впливом яких відбувається відбір і організація мовних засобів. Серед
екстралінгвальних чинників спілкування для комунікативної стилістики
художнього тексту актуальні особистість автора й адресата; мета і завдання,
що визначають їх первинну і вторинну комунікативну діяльність, специфіка
сфери спілкування; характер ситуації; жанр тощо. Розглянемо, в якій мірі
екстралінгвальні фактори є релевантними для афоризму.
По-перше, особа автора, його мовна особистість є важливим фактором,
що впливає на специфіку відображення концептів у індивідуальній картині
світу, зумовлює семантичні та лінгвостилістичні властивості афоризму, як
мовленнєвого жанру. Афоризм характеризується спрямованістю на пізнання
загальнозначущих принципів через індивідуальність авторського мислення.
По-друге, афоризму підвладна надзвичайно широка сфера спілкування
(наука, мистецтво, політика, право, релігія, де афоризми широко вживаються,
як статус у соціальних мережах тощо). Що стосується форми мислення, то
афористичні висловлювання об‘єднують логічне та образне мислення, а
також реалізують регулятивну, моделювальну, кумулятивну, когнітивну,
естетичну, експресивну та когнітивну функції.
 17

Наступним важливим моментом є той факт, що мета, з якою афоризм

застосовується у спілкуванні, може бути найрізноманітнішою. Адже
вафоризмі об’єктивується широкий спектр прагматичнихнастанов. Разом з
тим, кожен афоризм здатний об‘єктивувати декілька прагматичних настанов
водночас. Крім того, афоризм застосовується в офіційній і неофіційній
ситуації спілкування, в усному чи письмовомумовленні за різних соціальних
умов. Час, місце, особа людини, яка створює, відтворює чи сприймає
афоризм, майже не обмежені. Іншими словами,комунікація може бути
внутрішньоособистісною, міжособистісною, груповою, суспільною. Така
своєрідність екстралінгвальних факторів визначає специфіку стильових рис
афоризму.
Отже, дослідження лінгвостилістичної специфіки афоризму з точки
зору їх зумовленості екстралінгвальними факторами та стильовими рисами
уможливлює вирішення проблеми визначення функціонально-стильового
статусу мови афоризму. На підставі концепції про екстралінгвальне
підґрунтя стильової специфіки певного жанру вважаємо за доцільне
виокремити такі фактори, що детермінують мовностилістичну специфіку
тексту афоризму:
– авторство: наявність автора є конституціональною ознакою афоризму:
індивідуальна позиція автора та світогляд, які часто протистоять
загальноприйнятим догмам є важливим фактором специфіки афоризму;
– поліфункціональність, як націленість афоризму на максимально широкий
вплив, його здатність об‘єктивувати декілька прагматичних настанов
водночас;
– комунікативна варіативність (комунікація, в межах якої застосовується
афоризм, може бути внутрішньоособистісною,міжособистісною, груповою,
суспільною та відбуватися у різних сферах спілкування);
– пріоритет новаторського підходу до викладення думки, як властивість
афоризму до відтворення традиційних істин під новим кутом зору, який
інколи є діаметрально протилежним сталим уявленням.
 18

Вважаємо, що екстралінгвальній зумовленості належить визначальна

роль при формуванні стильових рис афоризму. Ці екстралінгвальні фактори
зумовлюють стильові риси афористичного тексту,серед яких ми, передусім,
зазначаємо такі: загальнозначущість, експресивність, інформативна
щільність, імпліцитність, інтенціональність, істинність. У створенні
лінгвостилістичної специфіки афористичного тексту бере участь також
художньо-образна мовленнєва конкретизація, як специфічна властивість
художнього мовлення загалом [50, с. 285].
1.3. Стильові риси афоризму
Важливу роль у набутті афоризмом статусу самостійного відіграють
його диференційні ознаки. На основі здобутків сучасної афористики ми
виокремлюємо такі дистинктівні риси афоризмів: наявність авторства,
стислість та лаконізм, смислову завершеність, узагальненість та
загальнозначущість, експресивність судження та дидактичність. Ці ж самі
риси в той же час виступають і як чинники афористичності та механізми
формування афоризмів, які сприяють розпізнанню афоризму, відокремленню
його від контексту та функціонуванню, як самостійного.
Стислість та лаконізм відносяться до визначних характеристик
афоризмів. Обмежений обсяг афоризму мотивований його внутрішньою
сутністю, яка вимагає від нього компактності [57,с. 329]. Стислість викладу
означає вираження змісту за допомогою максимальної економії мовних
засобів. Вона тісно пов’язана із змістовністю афоризмів, тобто із мірою
змісту (значення), яка прямо співвідноситься із способом вираження думки
[41, с. 308].
Стислість, як стильова ознака афоризмів має в своєму підґрунті дві
взаємопов’язані та взаємодіючі особливості – лаконічність викладу та
інформаційну ємність словникового складу. Це призводить до виникнення
такої риси афоризму, як інформативна щільність, що виявляється у взаємодії
стислості, як властивості, яка характеризує афоризм у кількісному аспекті з
точки зору його протяжності та інформативної ємності словникового складу,
 19

що виражається у потенціалі лексичного складу афоризму передавати кілька

видів інформації [39, с. 230].
Провідним мовленнєвим фактором стислості афоризму виступає
відносна простота його синтаксичної будови. Інформативна насиченість,
щільність афористичного твору досягається завдяки розширенню обох
компонентів інформації за рахунок використання різноманітних засобів
експресивності. За умов стислості поліінформативність має особливо
насичений характер. Афоризм, як структурований жанр позначений
рухомими межами. Різновекторність афоризмів, змінюваність їх форм
дозволяє препарувати авторське, аксіологічне бачення, використовувати при
цьому релевантні мовностилістичні моделі, а саме: паралелізм, хіазм,
перерахування, антитезу, паралельні конструкції, гру слів [9, с. 51].
Мовленнєвими факторами, що зумовлюють інформативну щільність
афоризму є стислість викладення, прийом парадоксу, засоби образності,
одночасне застосування різноманітних стилістичних засобів.
Мовленнєвим фактором інформативної насиченості словесного ряду
афоризмів є також оптимальність лексичного наповнення: в афоризмі немає
зайвих слів, які не сповіщають додаткової інформації.
Ефект образності і експресивності досягається не через застосування
епітетів, а шляхом вживання метафор, які містять широкий спектр
інформативного та емоційного наповнення у стислій формі. Інформативна
щільність є стильовою рисою афоризму, яка зумовлює специфіку текстів
цього жанру та характеризується стислістю та інформативною ємністю
словесного ряду.
1.3.1. Загальнозначущість, як стильова риса афоризму
Загальнозначущість афоризмів розглядається, як стильова риса, яка
адресує, насамперед, до змісту твору. Це певна цінність інформації, що
міститься в ньому, для широкого кола людей. Дослідниками зазначається
дидактичне спрямування загальнозначущості, що реалізується у двох
 20

аспектах: по-перше, підкреслено повчальний, прагматичний, і, по-друге,

інформативний [39, с. 230].
Повчальні афоризми мають на меті мотивувати читача до певної
поведінки. Зазвичай такі поради базуються на морально-етичному підґрунті.
Такі афоризми можуть стосуватися тем, які є важливими для суспільства в
цілому. Наприклад, проблема відсутності якісної освіти та виховання з часом
обертається більш небезпечною проблемою росту злочинності. У такий
спосіб афоризм мотивує суспільство до певного розподілу суспільних
пріоритетів:
Better build schools for the boy, than cells and gibbets for the man (Eliza
Cook) [68, с. 47].
Більшість афоризмів звертається до кожної людини особисто. Цей
афоризм мотивує читача не прив‘язуватися до минулого і не міряти
сьогодення за колишніми мірками. Для цього минуле метафорично
порівнюється із закордонною країною, де усе існує за іншими законами:
The past is a foreign country; they do things differently there (L. P. Hartly)
[68, с.88].
Інформативний аспект, зазвичай, реалізується в афоризмах, які
стосуються філософських, художніх, естетичних проблем. Такі афоризми
транслюють точку зору автора і спонукають до роздумів на теми життя та
його сенсу, ролі людини в світі.
Передумовою загальнозначущісті афоризмів у її мовній реалізації
єузагальненість судження. Цей конституент загальнозначущості має
відношеннядо предмета висловлювання. Логіко-семантичною основою
узагальненостібільшості афоризмів є позачасовий, або такий, що не втрачає
актуальності ізпокоління у покоління, характер предмету.
У переважній більшості афористичних висловлювань вживається
граматичний теперішній час. Це робить вислів актуальним поза часом. Крім
того, загальнозначущість знаходить мовну об’єктивацію в афоризмах за
допомогою елементів узагальненості, або специфічних лексичних
 21

показників, які передають її ступінь: від невизначеного до глобального. До

таких показників належать:
1) займенники one, every, all, everybody, everything тощо, якіможуть також
бути негативними: no, none, nobody, nothing тощо.
There are no atheists in the foxholes (William Thomas Cummings) [68, с. 161].
2) прислівникові показники (позитивніінегативні): never, always, usually
тощо:
There is always one moment in childhood when the door opens and lets the
future in (Graham Green) [68, с. 49].
3) вживання узагальнюючих іменників:
A man travels the world in search of what he needs and returns home to find
it(George Moore) [68, c. 150];
4) зворот there is/are, (часто за відсутності зазначення обставини місця):
There is no finer investment for any community than putting milk into babies
(Winston Churchill) [68, c. 45].
Узагальнюючий характер афоризму виражається у переважанні
абстрактної лексики. Аналіз досліджених афоризмів засвідчив, що більшість
текстів афоризмів містить абстрактну лексику, а конкретна лексика часто
застосовується метафорично на позначення абстрактних понять. Як
ілюстрацію вживання абстрактної лексики наведемо такий афоризм: I can
resist anything except temptation (Oscar Wilde) [74].
Отже, загальнозначущість афоризмів, як стильова риса афоризму
пов’язана, головним чином, із змістом твору і може реалізуватися у
прагматичному або інформативному аспекті. Прагматичний аспект
об’єктивується в афоризмах із дидактичною спрямованістю, які базуються на
морально-етичному підґрунті. Інформативний аспект, зазвичай, реалізується
в афоризмах, які стосуються філософських, художніх, естетичних проблем.
Загальнозначущість передається шляхом вживання абстрактних понять,
граматичного теперішнього часу. Крім того, загальнозначущість
 22

об’єктивується в афоризмах за допомогою елементів узагальненості, або

специфічних лексичних показників, які передають її ступінь.
1.3.2. Експресивність, як стильова риса афоризму
Експресивність афоризмів, яка властива їх великій кількості,передбачає
посилену виразність та яскравість мовної форми афористичних
висловлювань [19, с. 42]. До поняття експресивності, як змістовної ознаки
афоризму також входить сила враження від обраного способу вираження
думки [41, с. 160]. Однією зі складових експресивності виступає
оригінальність афоризмів, яка трактується, як виражена незвичайність
афоризму в семантичному або мовному планах, що суперечить позамовному
досвіду або мовному стереотипу читача [39, с. 43], а також установка на
новизну судження, яке міститься в афоризмі. Це призводить до виразності
форм афористичних висловів, яка може бути пов’язана з ефектом
неочікуваності та різкою конфронтацією з наявними в даному суспільстві
нормами, які стосуються, як правил мовленнєвого вжитку, так і певних норм
буття людини. Основою цього може бути своєрідність авторського
тлумачення тих чи інших явищ або неочікуване використання одиниць мови.
Наочною ілюстрацією експресивності може бути афористичний вислів, в
основі якого лежить авторське оригінальне бачення способу розв’язання
якоїсь проблеми і який містить доволі неочікуваний, деякою мірою іронічний
авторський висновок, що суперечить загальноприйнятим нормам буття.
Експресивність реалізується через оригінальність, образність і
емоційність. Оригінальність та виразність багатьох афоризмів пов’язана із
парадоксальним способом осмислення явищ навколишньої дійсності
[45,с. 91]. Афоризм, в основі якого лежить парадокс, представляє собою
судження, яке суперечить загальновизнаним у людському суспільстві
поняттям або здоровому глузду. Зовнішній принцип афористичного
парадоксу, його логічну форму складає тлумачення предмету всупереч
уявленням, які про нього склались. Головним чинником виявлення парадоксу
в афоризмі є смисловий аспект [39, с. 36]. Протиріччя, які той чи інший
 23

афоризм містить, можуть бути вирішені у випадку визнання істинності

думки, вираженої в афоризмі.
Оригінальність ― це підкреслена незвичайність афоризму в
семантичному і мовному планах, що суперечить досвіду читача або мовної
традиції. Оригінальність реалізується за допомогою алогізму ― семантико-
мовного прийому, в основі якого лежить структурно-логічний принцип
несподіваного з'єднання далеких явищ. На відміну від творів великих форм в
афоризмах алогізм виступає не допоміжним стилістичним елементом, а
визначає всю семантико-стилістичну суть твору, служачи іноді навіть
приводом до створення твору. На зовнішньому, мовному рівні алогізм
отримує чіткий, очевидний прояв, якщо вихідним матеріалом для нього
служать мовні факти, і непрямий, якщо його джерелом служить
екстралінгвістична ситуація. Відповідно до цього виділяються два види
алогізму:
1) алогізм, як семантико-стилістичний засіб оригінальності (парадокс,
гротеск, несподіваний поворот думки);
2) алогізм, як мовностилістичний засіб оригінальності (зіткнення форми і
змісту, зіткнення понять, каламбур, як подвійний сенс і гра слів).
В афоризмах найбільш поширеним видом алогізму є парадокс,
головним принципом якого є тлумачення явища всупереч поширеній думці.
Переважаючим видом мовленнєвого алогізму в афоризмах є каламбур.
Каламбур вживається в афоризмах у формі подвійного змісту і гри слів.
Основою для обігравання в афоризмах можуть служити не тільки окремі
слова і словосполучення, але й цілі судження.
Образність – одна з найбільш характерних рис жанру афоризму. Під
образністю у мові розуміється сукупність різних видів переносного вживання
слів, різних способів освіти переносного значення слів і виразів [21, с. 67].
Образність, як конституент експресивності виконує в афоризмах кілька
функцій: повідомлення нових відомостей про предмет, передача авторського
оригінального бачення явищ, емоційного ставлення до них, емоційний вплив
 24

на читача, досягнення наочності характеристики або оцінки, конкретності в

передачі абстрактних понять, стислості викладення тощо. Цим пояснюється
вибірковість видів мовних засобів її реалізації в афоризмах, їх структурно-
семантична різноманітність [39, с. 101].
Для афоризмів характерні такі мовні засоби створення образності, як
метафори і порівняння. В одному афоризмі може бути застосовано більше
одного порівняння, чим підсилюється експресивність вислову.
Емоційність − жанрово-стильова риса афоризму. Екстралінгвістичним
фактором емоційної експресії є гострокритичне, упереджене ставлення
автора до навколишньої дійсності. Функція емоційної експресії −
переконання шляхом емоційного впливу. Основними мовними засобами
передачі емоційної експресії виступають оклик у формі питання та
риторичне питання.
Для досягнення експресивності в англомовних афоризмах
застосовується також риторичний оклик, який є риторичною фігурою, яка
слугує для образного вираження якогось сильного почуття. Також риторичне
заперечення має форму відповіді на вірогідну відповідь уявного
співрозмовника.
Засоби експресивності в афоризмах часто виступають у взаємодії. При
цьому взаємодіють, як засоби реалізації одного і того ж елемента, так і
різних, що зумовлює високу експресивну насиченість афористичних текстів.
Дидактична спрямованість афоризмів виявляється на рівні їх найбільш
загальної мети – змусити читача замислитися над явищами навколишньої
дійсності та стимулювати його до розумових операцій, активного,
критичного підходу до позамовних реалій в процесі пізнання [10, с. 84]. Така
загальна цільова спрямованість може реалізовуватись в двох напрямках – у
підкреслено повчальних афоризмах та в переважно інформативних
афористичних висловах з імпліцитною директивною настановою. Метою
повчальних афоризмів є спонукання читача до певної дії або моделі
поведінки.
 25

Отже, настанова на потрясіння несподіваною аргументацією є однією з

домінувальних та поширених в афоризмах. Ця прагматична настанова
реалізується в афоризмах за допомогою широкого арсеналу стилістичних
засобів, серед яких переважають засоби створення експресії та
оригінальності. Оригінальність реалізується за допомогою алогізму.
Найбільш поширеним видом алогізму є парадокс, головним принципом якого
є тлумачення явища всупереч поширеній думці. Переважаючим видом
мовленнєвого алогізму в афоризмах є каламбур. Каламбур вживається у
формі подвійного змісту і гри слів. Серед мовних засобів образності для
реалізації настанови на потрясіння несподіваною аргументацією в афоризмах
найбільш поширеними є метафори та порівняння.
Навіть у випадку, якщо афоризм не виражає настанови експліцитно, він
містить підказку для читача стосовно того, як слід діяти у тій чи іншій
ситуації, як слід сприймати певне явище. Афоризм є провокаційним за своєю
суттю, хоча повчальний потенціал афористичних висловів є дещо
суб’єктивно зумовленим, адже залежить від здатності читача розгледіти в
звичайному, на перший погляд інформативному афоризмі, ті чи інші
настановні мотиви. У такий спосіб афоризм провокує читача на певну дію у
відповідь – чи то на зміну своєї поведінки, чи то на відповідні думки та
емоції.
Отже, афоризм є багатоаспектним лінгвокогнітивним утворенням,
структурно організованим у формі одного-двох речень, яке відноситься до
категорії універсальних висловлень. Усі афоризми діляться на дві групи –
самостійні та контекстні. Останні завжди мають потенціал переходу до
категорії самостійних. Серед дистинктивних рис афоризмів виділяємо
наявність авторства, стислість та лаконізм, смислову завершеність,
узагальненість та загальнозначущість, а також експресивність судження та
дидактичність. Ці самі риси виступають і як чинники афористичності та
механізми формування афоризмів, які сприяють розпізнанню афоризму,
відокремленню його від контексту та функціонуванню, як самостійного.
 26

1.4. Лінгвостилістичні особливості афоризмів

Стилістичний аналіз афоризмів включає аналіз морфологічних,
лексичних і синтаксичних засобів та прийомів. Афоризми, зазвичай,
складаються з двох частин: конкретної думки та підсумкового висновку.
Інколи ці компоненти не роздільні, але вони завжди наявні. У висновку
міститься авторська оцінка першої частини. Афоризм має нібито два аспекти,
які часто знаходяться в конфлікті між собою [54, с.8].
Афоризми містять майже весь спектр стилістичних фігур та тропів.
Досить часто в афоризмах вживається порівняння для створення образності
та естетичної краси. Варто також зазначити образні порівняння в афоризмах,
які дозволяють краще уявити образні наближення предметів та явищ.
Предмети, що порівнюються, зазвичай мають лише деякі спільні риси.
Зазначаючи їх, автор пропонує читачам по-новому сприйняти певні предмети
та явища. Проте інколи використання порівняння може мати на меті
приголомшити, а не зачарувати.
Метафора є найпоширенішим мовним засобом для створення
образності та емоційності в афоризмі. Автори афоризмів використовують
метафору не лише для повідомлення інформації, а більше для досягнення
ефекту естетичного впливу. Метафорично може вживатися лише певне слово
у вислові, а також метафоричним може бути навіть весь афоризм у цілому.
Внаслідок незначного обсягу тексту афоризмів та їх високої
інформативної стислості в одному афоризмі може застосовуватися декілька
мовних засобів створення образності. Це, наприклад, такі стилістичні засоби,
як метонімія та антитеза. Метонімія використовується з метою надати опису
виразності, антитеза вживається,як протиставлення контрастних понять. Крім
того, використовуються антитеза та гіпербола, як прийоми за допомогою
яких можна досягнути максимально експресивного образу. Афоризми досить
часто виражають експресивність через використання літоти, применшуючи
сторони предмета чи явища, і тим самим привертаючи до них увагу читача
[1, с. 67].
 27

В афоризмах засоби вираження на рівні синтаксису представлені

еліптичними та номінативними реченнями, повторами, переліченням та
полісиндетоном. Так, еліптичні речення, що характеризуються упущенням
одного з головних членів речення, в афористичних висловлюваннях
набувають експресивного значення і виконують функцію заклику та
спонукання до дії. Крім того, в афоризмах використовуються й різні способи
поєднання елементів у реченнях. Асиндетон та полісиндетон
(безсполучниковий та сполучниковий зв’язок між елементами речення)
підсилюють виразність фраз у висловлюваннях та є засобом виділення
найважливішої інформації у повідомленні.
Інтенсифікації змісту афористичних висловлювань сприяє і
використання перелічення. При цьому реалізація комунікативної функції
перелічення в афоризмах сприяє підвищенню експресивності висловлювання.
Перелічення низки слів може створювати ефект великої кількості предметів
чи явищ. Коли ж перелічуються різні предмети, то мовлення стає досить
динамічним та інформативним.
Немалу роль відіграють і фонетичні засоби побудови афоризмів, які
теж в свою чергу надають їм певного забарвлення та експресивності. Серед
фонетичних засобів побудови афоризмів найпоширенішими вважаються такі:
алітерація, асонанс й анафора.
Графічні засоби побудови афоризмів теж грають немалу роль при
побудові деяких афоризмів. Тому ми пропонуємо класифікувати графічні
засоби таким чином:
- знак оклику (якщо афоризм має імперативний характер або може
сигналізувати про наявність різноманітних емоцій, а саме: гнів, радість,
захоплення, несхвалення, недовіра);
- три крапки (вживаються у кінці речення задля позначення
незавершеності висловлювання);
- написання деяких слів, які належать до загальних назв, з великої
літери для наголошення уваги на головній думці автора;
 28

- знак питання (може використовуватися у риторичних питаннях).

Таким чином, лінгвостилістичний аналіз афоризмів свідчить про
художню експресивність цих мовних одиниць. Серед стилістичних засобів в
афоризмах найчастотнішими є метафори, метонімія, порівняння, паралелізм,
повтори, перелічення, асиндетон та полісиндетон. На синтаксичному рівні
вживаються риторичні запитання, еліптичні та умовні речення. Усі
перелічені засоби допомагають мовцям, які використовують афоризми,
максимально вплинути на адресата, змусити його прийняти думку мовця,
спонукають до дій, вигідних адресанту, викликають певні емоції та почуття.
Висновки до розділу 1
Експресивність є однією з основних ознак афоризму, яка виявляється в
тому, що афоризми виражені у яскравій формі та легко запам’ятовуються.
Експресивність реалізується через оригінальність, в якій проявляється
індивідуальність автора та його емоційність. На виникнення експресивності
впливають особливості комунікативної ситуації й наміри мовця.
Оригінальність реалізується за допомогою алогізму. Найбільш поширеним
видом алогізму є парадокс, головним принципом якого є тлумачення явища
всупереч поширеній думці. Переважаючим видом мовленнєвого алогізму в
афоризмах є каламбур, що вживається у формі подвійного змісту і гри слів.
Афоризми відрізняються образністю, яка виконує в афоризмах кілька
функцій: передача авторського оригінального бачення явищ, емоційного
ставлення до них, емоційний вплив на читача, стислості викладення тощо.
Для афоризмів характерні такі мовні засоби створення образності, як
метафори і порівняння. В одному афоризмі може бути застосовано більше
одного порівняння, чим підсилюється експресивність вислову. Афоризму
властива стислість викладення, яка означає вираження змісту за допомогою
максимальної економії мовних засобів.
Визначимо афоризм, як стислий, комунікативно-орієнтований,
концептуально-зумовлений вислів, який належить певному авторові,
 29

стверджує глибоку, загальнозначущу істину і має завершену форму, яка

вирізняється витонченістю та стилістичною експресивністю формулювання.
Афоризми складаються з двох частин: конкретної думки та
підсумкового висновку. Інколи ці компоненти нероздільні, але вони завжди
наявні. У висновку міститься авторська оцінка першої частини. Афоризм має
нібито два аспекти, які часто знаходяться в конфлікті між собою.
Для афоризмів властиво застосування різноманітних стилістичних
засобів. Відбір тих чи інших засобів, які використовуються при будові таких
експресивних стислих текстів, як афоризми, залежить, по-перше, від стилю
автора та згодом стає відмінною особливістю його творів, але у той самий
час використання певних засобів може бути типовим для декількох авторів.
Із стилістичних засобів, що зустрічалися часто у різних авторів, слід
виокремити метафору та епітети.
Гранична економія слів, глибина семантики, яскрава образність
роблять афоризми стилістичними шедеврами, які, збагачуючи мистецтво
риторики, стають діючим засобом у боротьбі з одноманітністю й сірістю
людської мови.
 30

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АФОРИЗМІВ

ОСКАРА УАЙЛЬДАВ МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНОМУ АСПЕКТІ
2.1.Роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» ― своєрідна
скарбниця афоризмів
Оскар Уайльд ― видатний  ірландський  англомовний  поет, прозаїк,
драматург, есеїст.Після того, як спробував писати в різних формах упродовж
1880-х років, став одним з найпопулярніших драматургів на початку 1890-х
років. Приналежність до поширеної за доби декадансу течії естетизму, яка
справила значний вплив на життя, особистість і творчість цього митця.
Характерними ознаками уайльдівської прози були інтелектуалізм, тяжіння до
символічних образів і парадоксів, афористичність думки й вишуканість
описів. О. Уайльд був талановитим і самобутнім митцем. Його твори
завоювали прихильність численних читачів різного віку. Казки або чарівні
історії, роман «Портрет Доріана Грея», п’єси і нині залишаються цікавими
для читацької аудиторії, не сходять з театральних сцен. Як особистість
Уайльд був винятково оригінальним і у своїх думках, часто втілених в
афористичні парадоксальні висловлювання, що перевертали з ніг на голову
звичайні кліше так званого здорового глузду і у своїй зухвалій поведінці і в
екстравагантному одязі й дивних смаках. Парадоксальність і епатажність,
постійне бажання дратувати оточуючих, кидати їм виклик словами,
вчинками, іронією, що межувала з цинізмом, усе це привертало до
письменника підвищену увагу, яку можна назвати хворобливою. Уайльд не
залишав своїх сучасників байдужими: одні ним захоплювалися, інших він
обурював, у багатьох викликав бажання наслідувати свої естетські манери,
вбрання, недбалу зухвалість, словесну еквілібристику. Проте нікому з
наслідувачів не вдалося повторити оригінал, тим більше його перевершити.
У творчому житті О. Уайльда був період досить байдужого ставлення
публіки до його творів, зокрема ранньої не зовсім самостійної поезії. А потім
прийшли справжня популярність малої прози письменника, роману «Портрет
 31

Доріана Грея», успіх постановок його п’єс на сценах провідних театрів, у

яких грали найвідоміші актори. Есе, статті, рецензії О. Уайльда викликали
жваві обговорення, суперечки, заперечення. Уайльд ставав дедалі відомішим
і навіть був проголошений вождем естетизму. Його статті, есе, публічні
виступи, участь у дискусіях посилювали загальний, хоч і неоднозначний,
інтерес. За спогадами сучасників, Уайльд дуже добре володів мистецтвом
усного оповідання, говорив іноді навіть цікавіше, ніж писав. Його парадокси,
афористичні висловлювання, завжди неочікувані й блискучі. Відомий своєю
гострою дотепністю, яскравими вбраннями і блискучим вмінням вести
розмову, Уайльд став однією з найвідоміших особистостей свого часу.
Досить непевні висловлювання здобули письменникові сумнівний
«титул» іммораліста, що з часом дуже сумно позначилося на його долі.
Потрібно пам’ятати: проголошуючи гасло «Мистецтво має нас зворушувати,
а не повчати», Уайльд був схильний до шляхетного повчання, але, звісно, у
високохудожній формі. На цьому слід наголосити, аналізуючи його
найвідоміші твори.
Роман «Портрет Доріана Грея» — вершина проповідуваного Уайльдом
естетизму. Це один із найпарадоксальніших романів модернізму. Роман був
написаний Оскаром Уайльдом усього за три тижні. Уперше він був
опублікований у липневому номері журналу «Lippincott’s  Monthly
Magazine» за 1890 рік. А в квітні наступного, 1891 року «Портрет Доріана
Грея» вийшов окремим виданням зі значними доповненнями. Окрім дрібних
вставок, письменник додав шість нових розділів і невеличку передмову.
«Портрет Доріана Грея» — ідеальний приклад парадоксального
сюжету. Закоханий у свою красу, Доріан Грей ладен закласти душу дияволу,
аби не старіти і назавжди залишитися вродливим юнаком. І стається
незвичайне, фантастичне, протиприродне: портретне зображення Доріана
Грея старіє, намальоване обличчя вкривається зморшками, а живий Доріан
залишається молодим і гарним.
 32

Три головні персонажі — Доріан Грей, лорд Генрі, художник Безіл

Голуорд — виражають різне ставлення до життя. Твір сповнений діалогів,
майже на кожній його сторінці ведуться бесіди, що розкривають життєву
філософію кожного з героїв, а в сукупності — самого автора. У романі
«Портрет Доріана Грея» стикаються різні погляди на мистецтво, його
природу, мету. Ці різні точки зору уособлюють художник-естет Безіл
Голуорд і гедоніст лорд Генрі.
Із самого початку юний Доріан Грей опинився між двома
протилежними ідеями: служіння мистецтву й красі художника Безіла та
вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в умінні насолоджуватися
життям і закликав його користуватися своєю красою. Завдяки проповідям
лорда Генрі й прекрасному портрету Безіла Голуорда Доріан Грей уперше
усвідомив свою вроду та її швидкоплинність.
Зухвало-егоїстичні парадокси лорда Генрі, зневага його до всякої
вульгарності, культ молодості, краси й насолоди, що не знає морального
стриму, — стають і філософією Доріана. Жадливий до розкошів і нових
незвичних вражень, він свій дім обставляє з великою пишнотою, колекціонує
старовинні гобелени й рідкісні парфуми, коштовне каміння й екзотичні
музичні інструменти, вчащає до різних притонів і вдається до потайних
пристрастей, запропащує не одне чуже життя, не зупиняється навіть перед
убивством свого друга-митця... Але, пустившись морального берега, він
лишається й тієї сили, що не дає людині потонути; знудженість життям,
духовне спустошення — то тільки перші ознаки заплати. Руйнівні збудники,
що діяли всередині Доріана, у нього в душі, знищують і його тіло, коли він
знищує в образі портрета решту свого «я».
Отже, естет Оскар Уайльд, проголошуючи незалежність мистецтва від
моралі, водночас стверджує своїм твором: не можна безкарно порушувати
норми людського життя. Втрата моральних устоїв веде людину до загибелі. У
цьому — гуманістичний смисл роману.
 33

Спільною рисою роману Уайльда є ретельна афористичність,

метафоричність і парадоксальність. Значне місце в романі займають
афоризми Уайльда. Вони важливі для створення основи ідейного змісту
твору, для додання йому образності, барвистості й оригінальності.
Одними з найбільш часто використовуваних автором прийомів для
створення образів є прийоми метафори, метонімії, порівняння, уособлення,
градації, алюзії. Автор використовує прийоми емфатичного повторення і
робить мову більш експресивною за допомогою інверсії. Також можна
спостерігати поєднання різних стилістичних прийомів у межах одного і того
ж афоризму. Так, наприклад, хіазм, антитеза, парадоксальність, анафора,
полісіндетон і паралелізм – це прийом, який передбачає дві різні думки, що
створюють єдиний виразний образ.
В даному дослідженні ми розглядаємо афоризми з роману Оскара
Уайльда "Портрет Доріана Грея" та його перекладів на українську та
німецьку, порівнюємо лінгвостилістичні особливості афоризмів відомого
письменника в трьох мовах, а саме англійською, українською та німецькою.
Таким чином, ми зіставляємо форму і зміст афоризмів англійського
письменника на вищезазначених мовах. Це дає нам можливість побачити, як
долаються типові складності перекладу афоризмів з обраного нами роману,
пов'язані зі специфікою німецької та української мов і культур, а також
з'ясувати, які елементи англомовних афоризмів оригіналу опускаються.
Крім того, лінгвостилістичний аналіз афоризмів Оскара Уайльда в
мультилінгвальному аспекті дає нам можливість встановити відповідності та
розбіжності між англійськими, німецькими та російськими афоризмами
роману письменника; як в області лексики, так і в області граматики,
оскільки і відповідність і розбіжність є результатом своєрідності кожної з
цих трьох мов.
 34

2.2. Аналіз лінгвостилістичних особливостей афоризмів з роману Оскара

Уайльда «Портрет Доріана Грея» в мультилінгвальному аспекті
Роман «Портрет Доріана Грея» найкраще виражає естетизм Оскара
Уайльда. Висловлювання і вчинки героїв підпорядковані тому, щоб
якнайяскравіше висвітлити думки й погляди письменника, який у цьому
творі використовує багато афоризмів, виражаючи свої філософські та
естетичні погляди. Крім того, передмова до роману складається з двадцяти
п’яти афоризмів, у яких декларується естетична програма автора. У
парадоксальному вигляді повторюються тут основні положення естетизму.
Використання різноманітних стилістичних засобів письменником обумовлює
образність, оригінальність і емоційність його афоризмів. У зв'язку з цим
актуально виявлення тих стилістичних засобів, які зустрічаються в творі
О. Уайльда «Портрет Доріана Грея».
Розглянемо приклади деяких афоризмів письменника із обраного нами
роману.
 Nowadays people know the price of everything and the value of nothing
[74].
Нині люди знають ціну всього, хоч не мають і поняття про
справжню вартість бодай чого-небудь [53].
Heutzutage kennen die Leute den Preis von jeder Sache und den Wert von
keiner [75].
Цей афоризм виголошено Лордом Генрі в зв'язку з купівлею
старовинної парчі, яку йому довелося виторговувати аж дві години на ринку.
Люди, дійсно, в наш час знають ціну всьому, але поняття не мають про
справжню цінність. Не можна сказати, що Гаррі презирливо ставиться до
грошей і матеріального світу. Ні. Він зневажає невігласів, які піклуються
тільки про заробіток, про матеріальні речі, забуваючи про світ духовний і про
всі його радощі, в яких і полягає сенс життя. Зазначимо лексичні засоби
будови даного афоризму: іменник people(люди) (die Leute) та дієслово to know
(знати) (kennen); словосполучення the price of everything (ціна всього) (den
 35

Preis von jeder) та the value of nothing (вартість нічого) (den Wert von keiner),
що протиставляються один одному. Стилістичними засобами даного
афоризму є антитеза everything – nothing (всього – нічого) (jeder―keiner), а
також оксюморон the value of nothing (вартість нічого) (den Wert von keiner).
На думку письменника люди всьому знають ціну, але нічого не цінують, що є
прикладом гіперболи. Крім того, сьогодні люди не мають вірні життєві
цінності, тому матеріальні блага вони цінують більш, ніж духовні.
В українському варіанті використовується прийом доповнення і заміни
слів, наголошуючи, що люди «хоч не мають і поняття про справжню
вартість бодай чого-небудь», тоді, як в оригіналі немає таких слів, а тільки
«the value of nothing», що робить афоризм більш зрозумілим для українського
читача. У німецькому варіанті ми бачимо змінений порядок слів у першій
частині висловлювання:«kennen die Leute» замість «people know».
 The only way to get rid of temptation is to yield to it [74].
Єдиний спосіб збутися спокуси — піддатись їй [53].
Der einzige Weg, eine Versuchung zu bestehen, ist, sich ihr hinzugeben
[75].
Цьому афоризму властиві смислова завершеність думки, стислість та
лаконізм. Лексичними одиницями, які не лише приймають участь у будові
наведеного афоризму, але й передають експресивні відтінки значень, є фраза
to get rid of (збутися) (bestehen), дієслово to yield (піддатися) (hinzugeben),
іменник temptation (спокуса) (eine Versuchung). Одним із стилістичних засобів
наведеного експресивного тексту є гіпербола, бо є the only way (єдиний
спосіб) (der einzige Weg) позбутися спокуси. У цьому афоризмі автор
використовує такий стилістичний засіб, як протиставлення to get rid of
(збутися) (bestehen)― to yield (піддатися)(hinzugeben). Цей афоризм
ілюструє тему гедонізму послідовники якого призивають намагатися
отримувати будь-яке задоволення, яке пропонує світ.
Український та німецький варіант майже співпадають за підбором
лексичних одиниць з оригінальним висловлюванням.
 36

 There is no such thing as a moral or an immoral book. Books are well

written, or badly written. That is all [74].
Немає книжок моральних чи неморальних. Є книжки добре написані
чи погано написані. Ото й усе [53].
Ein moralisches oder unmoralisches Buch gibt's überhaupt nicht.
Bücher sind gut oder schlecht geschrieben. Sonst nichts [75].
Наведений афоризм складається з трьох коротких речень, які
відображають думку автора стосовно книг. Основними експресивними
лексичними одиницями в ньому виступають такі слова, як іменник book
(книжка) (Bucher), дієслово written (написаний) (schreiben), а також слова-
антоніми moral (моральний) (moralische) ― immoral (аморальний)
(unmoralische), well (добре) (gut) – badly (погано) (schlecht). Письменник
використовує такі стилістичні прийоми, як паралельні конструкції: moral –
well written (моральний – добре написаний) (moralische – gut schreiben),
immoral – badly written (не моральний – погано написаний) (unmoralische –
schlecht schreieben), що протиставляються та допомагають досягти
експресивності афоризму. В кінці роману Лорд Генрі говорить, від імені
письменника, про те, що аморальна книга ― це та книга, яка розкриває
пороки людського суспільства. Тобто така книга не є аморальною, а вона
лише говорить про аморальність. Тому твори мистецтва є нейтральними, або
об’єктами естетичного судження.
В українському варіанті опущено слово such thing (така річ) і
вживається узагальнюючий іменник book (книжка) у множині (книжки).
У першому реченні висловлювання на відміну від афоризму Уайльда: «Немає
книжок моральних чи неморальних», тоді як в оригіналі «There is no such
thing as a moral or an immoral book». У німецькому варіанті ми бачимо
заперечення у третьому реченні афоризму: «Sonst nichts», тоді як в
оригіналі ―«That is all». Таким чином, у цьому афоризмі використовується
прийом заміни.
 37

 When we are happy, we are always good, but when we are good, we are
not always happy [74].
Коли ми щасливі, нам завжди добре, але коли нам добре, ми не
завжди раді [53].
Wenn wir glücklich sind, wir sind immer gut; aber wenn wir sind gut, wir
sind nicht immer glücklich [75].
У цьому афоризмі присутній каламбур у вигляді гри слів. Стосовно
лексичних засобів будови наведеного експресивного тексту зазначимо
прислівник always (завжди) (immer), прикметники happy (щасливий)
(glücklich) і good (добре) (gut), які ідентичні у першій частині речення, а у
другій частині речення автор використовує заперечення are not always happy
(не завжди раді)(nicht immer glücklich), чим надає виразу інше значення.
У цьому афоризмі присутній каламбур у вигляді гри слів. Стилістичні засоби
даного афоризму представлено паралельними конструкціями та хіазмом«we
are happy, we are always good», «we are good, we are not always happy».
На думку письменника щасливі люди завжди хороші, проте не всі хороші
люди бувають щасливими.
В українському варіанті спостерігаємо заміну у кінці афоризму:
замість слова happy (щасливі) ― слово раді. Такої заміни не відбувається у
німецькому варіанті.
 Skepticism is the beginning of Faith [74].
Скептицизм — це початок віри [53].
Skeptizismus ist der Anfang des Glaubens [75].
Лексичними засобами цього афоризму є іменники: skepticism
(скептицизм)(Skeptizismus), beginning (початок) (der Anfang), Faith (віра)
(Glaubens). Цей експресивний текст представлений у формі простого
речення, яке має форму визначення до слова skepticism (скептицизм)
(Skeptizismus). Протиставлення іменників skepticism (скептицизм)
(Skeptizismus) та Faith (віра) (Glaubens), а саме не віри та віри обумовлює
 38

парадоксальність цього афоризму. Говорячи, що скептицизм – це початок

віри, автор використовує прийом несподіваного повороту думки. Цей
афоризм є стислим, лаконічним та завершеним судженням. Адже, якщо ми
сумніваємося, значить, по-перше, ми часом міркуємо про, наприклад, бога.
По-друге, для сумнівів є ґрунт, і жоден з аргументів ні за ні проти існування
бога не може пересилити іншого. А людина все-таки істота, якої потрібно у
щось вірити, щоб було легше жити. Тому вона може схилитися в бік віри і,
можливо, відкинути свої сумніви.
Отже, український та німецький варіант афоризму майже співпадають
за підбором лексичних одиниць з оригінальним висловлюванням.
 There is only one thing in the world worse that being talked about and
that is not being talked about [74].
Бо коли прикро, що про тебе забагато говорять, то ще прикріше, коли
про тебе зовсім не говорять [53].
Es gibt nur eine Sache auf der Welt, die peinlicher ist als in aller Mund zu
sein; und das ist in niemandes Mund zu sein [75].
Лексичними одиницями даного афоризму є іменник thing (річ) (eine
Sache), дієслово to talk about (розмовляти) (Mund zu sein), прикметник worse
(гірше) (die peinlicher), словосполучення only one (лише одна) (es gibt nur).
У другій частині афоризму заперечується твердження, яке міститься у першій
частині «being talked about» «коли про тебе забагато говорять», «aller Mund
zu sein» та «not being talked about» «коли про тебе зовсім не говорять» «in
niemandes Mund zu sein». У цьому афоризмі Уайльд використовує
перебільшення, стверджуючи, що на світі є лише одна річ, про яку варто
говорити. Автор вважав, що гірше, коли про вас не говорять зовсім, ніж коли
про вас говорять багато. Якщо вас ніхто не пліткує і не розмовляє, значить,
ви, мабуть, ведете не гідне нудне життя. Коли про вас говорять, це зберігає
вашу популярність і важливість. Коли люди перестають говорити про вас, ви
втрачаєте свою значимість.
 39

В українському варіанті використовуються прийоми опущення,

додавання та заміни слів. Замість слів «There is only one thing in the world
worse» ― «бо коли прикро». Перекладач додає займенник тебе, прислівники
забагато, прикріше й зовсім, що робить вислів більш зрозумілим для читача.
У німецькому варіанті ми бачимо заміну прикметника worse (гірше) ― на
прикметник peinlicher (соромніше), а також заміну слів being talked about ―
на слова in aller Mund zu sein (бути у всіх на устах), not being talked about ―
in niemandes Mund zu sein (не бути ні у кого на устах), що значно відрізняє
німецький варіант від оригіналу.
 Each of us has heaven and hell in him [74].
У кожному з нас і небо, і пекло [53].
Ein jeder von uns trägt Himmel und Hölle in sich [75].
У цьому висловлюванні присутні стислість, лаконізм та експресивність
судження. Основними лексичними засобами будови наведеного афоризму є
іменники hell (пекло)(Hölle) та heaven (рай)(Himmel), займенник each (кожен)
(jeder). Автор використовує такі стилістичні прийоми, як антитезу hell ―
heaven (пекло – рай) (Hölle – Himmel) та гіперболу, кажучи, що кожен з нас
має в собі і погане, і хороше, а також синекдоху, бо під пеклом Уайльд має на
увазі все погане в людині, і навпаки рай уособлює усе лише гарне та світле.
Цей афоризм характеризується спрямованістю на пізнання загальнозначущих
принципів через індивідуальність авторського мислення, адже з давніх давен
людиною ведуться роздуми про добро та зло.
В українському варіанті опущені слова in him (в ньому) та сполучник і
(and) повторюється двічі, що надає афоризму більшій виразності. У
німецькому варіанті замінено дієслово has (має) на дієслово tragen (нести).
 Experience is merely the name men gave to their mistakes [74].
Досвід не має ніякої етичної вартості — це тільки назва, яку людина
дає своїм помилкам [53].
Die Erfahrung hat keinerlei ethische Bedeutung. Sie ist nur das
 40

Firmenschild, das die Menschen ihren Irrtümern anhängen [75].

Цей експресивний текст містить стислість, лаконізм та
загальнозначущість. Основними лексичними одиницями в афоризмі
виступають іменники experience (досвід) (die Erfahrung), Name (назва) (das
Firmenschild), mistakes (помилки) (Irrtümern). Автор використовує прислівник
merely (просто), кажучи, що досвід ― це лише слово, яким люди називають
свої помилки. Стилістичним засобом у цьому афоризмі є літота, бо цим
афоризмам письменник занижує значення досвіду, який допомагає людині
краще жити. Крім того, він говоре, що досвід – це помилки, що роблять
люди. Цим афоризмом О. Уайльд принижує моралістів, які бачили в досвіді
моральне значення, своєрідний засіб застереження, рушійну силу, котра
спрямовує людину на краще, більш розважливе життя. Досвід лише свідчить
про те, що наше майбутнє, швидше за все, буде схоже на наше минуле, а
помилки і гріхи, скоєні раніше, ми повторимо ще раз, але, як дотепно
зауважує О. Уайльд, вже із задоволенням.
В українському варіанті ми бачимо заміну слів: прислівника merely на
прийменник тільки, іменника у множині men на іменник у однині людина,
дієслово у минулому часі gave на дієслово у майбутньому часі дає. У
німецькому варіанті визначимо заміни: іменника the name (назва) на das
Firmenschild (вивіска фірми), дієслова gave (давали) на дієслово anhängen
(додавати).
В українському та німецькому варіантах написано на відміну від
оригіналу: «Досвід немає ніякої етичної вартості», «Die Erfahrung hat
keinerlei ethische Bedeutung». У наведеному висловлюванні спостерігаємо
додавання нових слів, що робить афоризм більш експресивним судженням.
 The artist is the creator of beautiful things [74].
Митець — творець прекрасного [53].

Der Künstler ist der Schöpfer schöner Dinge [75].

 41

Стосовно лексичних засобів будови наведеного експресивного тексту

зазначимо іменники artist (митець) (Künstler), creator (творець) (Schöpfer),
things (речі) (Dinge) та прикметник beautiful (прекрасний) (schöner). Із
стилістичних засобів автор використовує метафору у словосполученні creator
of beautiful things (творець прекрасних речей) (der Schöpfer schöner Dinge), а
також порівняння художника з творцем прекрасних речей. Саме художник
Безіл Голуорд у романі створив прекрасний портрет Доріана Грея. Цей
афоризм можна віднести не тільки до дій, які розгорнулися в «Портреті
Доріана Грея», а й до самого О. Уайльда, який закликав критиків
абстрагуватися від змісту твору і насолодитися красою його мови та
вигадливістю його сюжету.
В українському варіанті словосполучення beautiful things замінено на
слово прекрасне, що робить цей вислів більш стислим та лаконічним.
Німецький варіант не відрізняється від оригіналу підбором лексичних
засобів.
 To define is to limit [74].
Визначати ― це обмежувати [53].
Definieren heißt beschränken [75].
Лексичні засоби наведеного прикладу представлені дієсловами to define
(визначити) (definieren) та to limit (обмежити) (beschränken). У цьому
афоризмі ці дієслова протиставляються один одному. Письменник вважає,
якщо ми надаємо визначення якомусь предмету чи явищу, то ми
встановлюємо чіткі межі його існування у світі. У цьому афоризмі чітко
визначена експресивна функція. Цю фразу кидає Лорд Генрі в бесіді з
герцогинею, так він закінчує розмову про його особистість. Він-то не вважає
себе людиною обмеженою і нікому не дозволить заганяти його особистість в
умовні громадські рамки, будь то його релігійні погляди, ставлення до
мистецтва і любові або до власної країни.
 42

Український варіант не відрізняється від оригіналу, тому що лексичні

одиниці афоризму замінені їх буквальними відповідниками українською
мовою. У німецькому варіанті ми спостерігаємо заміну форми дієслова to be
(is) (бути) на дієслово heißen (heißt) (означати), що робить афоризм менш
стислим та лаконічним.
 Laughter is not at all a bad beginning for a friendship, and it is by far the
best ending for one [74].
Сміх зовсім не поганий початок, як на дружбу, але далеко кращий, як
кінець для неї [53].
Lachen ist wohl lange nicht der schlechteste Anfang für eine Freundschaft
und gewiß ihr schönstes Ende [75].
Основними лексичними засобами наведеного афоризму є іменники
laughter (сміх) (Lachen), beginning (початок) (Anfang), friendship (дружба)
(Freundschaft), ending (кінець) (Ende), прикметники bad (поганий) (schlecht),
good (хороший) (gut) у формі найвищої ступені порівняння the best
(найкращий) (schönste), числівник one (один) (eine), який виступає у ролі
неозначеного займенника та відноситься до іменника friendship. Цей афоризм
представлено у вигляді складносурядного речення, що має форму визначення
до слова laugher, яке є одним із основних структурних елементів речення. У
цьому афоризмі письменник використовує такий стилістичний засіб, як
антитеза a bad beginning – the best ending, поганий початок – кращий кінець,
der schlechteste Anfang ― schönstes Ende, де погане протиставляється
хорошому, а початок ― закінченню. Уайльд вважає сміх не поганим
початком дружби та далеко не найгіршим її кінцем.
В українському варіанті відбуваються незначні заміни слів: for(для)―
як на, and (і) ― але. У німецькому варіанті заміна прикметника bad(поганий)
на прикметник schlecht у найвищому ступені schlechteste (найгірший) та
прислівника by far (далеко)на прислівник gewiß (безумовно).
 The bravest man among us is afraid of himself [74].
 43

Але й найхоробріший із нас боїться самого себе [53].

Aber selbst der Tapferste unter unshat Angst vor sich selber [75].

Лексичними одиницями даного афоризму є іменник man (людина),

прикметник brave (хоробрий) (Tapferste) у формі найвищої ступені
порівняння the bravest (найхоробріший) (der Tapferste), прислівник among
(серед) (unter), займенник us (нас) (uns), словосполучення afraid of himself
(боїться себе) (Angst vor sich selbst). Стилістичним засобом зазначеного
прикладу є оксюморон у словосполученні afraid of himself (боїться себе)
(Angst vor sich selbst), що привертає увагу читача уявній абсурдністю, змушує
задуматися і підкреслити авторську позицію. Автор використовує прийом
несподіваного повороту думки, говорячи, що сама хоробра людина серед нас
та, яка боїться сама себе.
В українському та німецькому варіантах опущено слово man (людина)
та додані слова але й (aber selbst), яких немає в оригінальному
висловлюванні.
 Beauty is the wonder of wonders. It is only the shallow people who do not
judge by appearances [74].
Краса ― це чудо чудес. Тільки неглибокі люди не судять за
зовнішністю [53].
Schönheit aller Wunder Wunder. Nur die Hohlköpfe urteilen nicht nach
dem Äußeren [75].
Основними лексичними одиницями в афоризмі є іменники beauty
(краса) (Schönheit), wonder (чудо) (Wunder), people (люди), appearance
(зовнішність) (Äußeren); словосполучення shallow people (неглибокі люди)
(die Hohlköpfe); дієслово to judge (судити) (urteilen), прислівник only (тільки)
(nur). Синтаксично афоризм складається із двох речень. У першому реченні
зроблено визначення краси, як the wonder of wonders (чудо чудес) (Wunder
Wunder), де письменник використовує гіперболу, вважаючи, красу дивом із
чудес. У другому реченні на думку автора лише поверхові люди не оцінюють
 44

за зовнішністю, але невірним вважається у суспільстві оцінювати людину

тільки по зовнішності. Уайльд використовує гіперболу і метафору у другому
реченні афоризму, говорячи «It is only the shallow people» (Тільки не глибокі
люди) (Nur die Hohlköpfe), бо ті несерйозні люди, які оцінюють тільки за
зовнішнім виглядом. Лорд Генрі висловлює один з головних принципів
естетства, який проголошує, що краса це саме велике чудо в світі.
У українському варіанті наведеного афоризму опущено слово who
(хто). У німецькому варіанті додано слово aller (всіх), а замість
словосполучення«the shallow people» (неглибокі люди) ― die Hohlköpfe
(пустоголові), що робить афоризм більш експресивним судженням.
 I am happy in my prison of passion [74].
Вона чула себе вільною у в'язниці свого кохання [53].
Im Kerker ihrer Leidenschaft fühlte sie sich frei [75].

Лексичними засобами наведеного прикладу є прикметник happy

(щасливий),іменники prison (в’язниця) та passion (пристрасть) (Leidenschaft).
Наведений афоризм ― просте речення, в якому автор використовує
метафору у словосполученні «prison of passion» (в'язниця пристрасті)
(Kerkerder Leidenschaft) й алітерацію для підсилення звукової виразності
афоризму, а також антитезу в співвідношенні щастя з в’язницею. Для
багатьох людей в’язниця асоціюється тільки з нещастям та стражданням.
В українському і німецькому варіантах відбувається заміна таких слів:
займенника I (я) на вона (sie), прикметника happy (щасливий) на прикметник
вільний (frei), форму дієслова to be (am) у теперішньому часі на дієслово у
минулому часі чула себе (fühlte sich). В українському варіанті замість слова
passion (пристрасть) використовується слово кохання, що надає
висловлюванню більшій виразності.
 Beauty is one of the great facts of the world like sunlight or springtime,
or the reflection in the dark waters of that silver shell we call the moon
[74].
 45

Краса — одна з великих істин світу, як сонячне світло, як весняна

пора, як відбиття в темних водах тої срібної шкаралупи, що ми звемо
місяцем [53].
Sie ist eine der großen Wirklichkeiten der Welt, wie der Sonnenschein
oder der Frühling oder der Abglanz jener silbernen Scheibe, die wir den
Mond nennen, in dunklen Wässern [75].
Лексичними одиницями, які не лише приймають участь у будові
наведеного афоризму, але й передають експресивні відтінки значень,
виступають епітети: the great facts (величні явища), the dark waters (темні
води) (dunklen Wässern), the silver shell (срібна шкаралупа), а також
порівняння like sunlight (як сонячне світло) (wie der Sonnenschein), springtime
(весняна пора) (Frühling), the reflection (відбиття) (der Abglanz). Одним із
стилістичних засобів наведеного прикладу є гіпербола «Beauty is one of the
great facts of the world». «Краса — одна з великих істин світу». «Sie ist eine
der großen Wirklichkeiten der Welt». Ще одним стилістичним прийомом тут
виступає градація, коли автор перераховує з чим схожа краса. Синтаксично
наведений приклад є складносурядним реченням, яке побудовано у формі
визначення слова beauty (краса)(Wirklichkeiten). Автор вважає красу одним із
великих явищ у світі, що часто висловлює лорд Генрі у романі.
Український варіант не відрізняється підбором лексичних одиниць від
оригіналу. У німецькому варіанті ми бачимо заміну таких слів: іменника
beauty (краса) на займенник sie (вона), іменника fact (істина) на іменник
Wirklichkeit (реальність), іменника shell (шкаралупа) на іменник Scheibe
(диск). Крім того, ми спостерігаємо перестановку слів in dunklen Wässern (в
темних водах) у кінець висловлювання.
 Words seemed to be able to give a plastic form to formless things and to
have a music of their own as sweet as that of viol of lute. Mere words!
Was there anything so real as words? [74].
Слова ці, здавалося, надають відчутної форми туманним маренням,
і бринить у них своя музика, така ж солодка, як у віоли чи лютні.
 46

Самі слова! Та чи ж є що-небудь так само реальне, як слова?[53].

Sie schienen die Kraft zu haben, formlosen Dingen eine greifbare Gestalt
zu geben, und schienen eine Musik in sich zu bergen, so süß wie die der
Geige oder der Laute. Bloße Worte! Gab es denn irgend etwas so Wirkliches wie
Worte? [75].
Основними лексичними засобами будови цього афоризму виступають
іменники words(слова)(Worte),music (музика) (Musik), viol (віола) (der Geige),
lute (лютня) (der Laute); прикметники mere (простий) (bloße), real
(справжній),sweet (солодкий) (süß); словосполучення a plastic form
(пластична форма), formless things (безформні речі)(formlosen Dingen).
Синтаксично афоризм складається з трьох речень: простого,
складнопідрядного та риторичного питання. Із стилістичних прийомів у
цьому афоризмі є епітети mere words, real words (самі слова, реальні слова)
(bloße Worte, wirkliches Worte), антитеза «to give a plastic form to formless
things» (надають відчутної форми туманним маренням) (formlosen Dingen
eine greifbare Gestalt zu geben), порівняння to have a music of their own as sweet
as that of viol of lute. Was there anything so real as words?(у них своя музика,
така ж солодка, як у віоли чи лютні. Та чи ж є що-небудь так само реальне,
як слова?) (schienen eine Musik in sich zu bergen, so süß wie die der Geige oder
der Laute. Bloße Worte! Gab es denn irgend etwas so Wirkliches wie
Worte?)Також є персоніфікація, бо словам властиві людські якості. На думку
письменника прості слова, але вони здатні втілювати мрії в реальність і
мають свою солодку музику.
В українському варіанті опущене модальне дієслово to be able to
(могли), зроблено заміну: 1) словосполучень a plastic form (пластична
форма) ― відчутна форма, formless things (безформні речі) ― туманні
марення; 2) дієслова have (мати) на бринить.
В німецькому варіанті спостерігається заміна таких слів: іменника words
на займенник sie (вони), словосполучення a plastic form (пластична форма)
 47

на словосполучення eine greifbare Gestalt (відчутна форма). Також ми

спостерігаємо додавання таких слів: іменники die Kraft (сила), der Geige
(скрипка); дієслово schienen (здаватися) використано двічі. Крім того,
зроблена перестановка: замість слів «to give a plastic form to formless things»
(надати пластичну форму безформним речам) ми бачимо слова «formlosen
Dingen eine greifbare Gestalt zu geben» (надати безформним речам відчутну
форму).
 You know more than you think you know, just as you know less than you
want to know [74].
Ви знаєте більше, ніж вам здається, але менше, ніж вам хочеться

знати [53].

Sie wissen mehr, als Ihnen bewußt ist, gerade wie Sie weniger wissen, als
Ihnen dienlich ist [75].
Стосовно лексичних засобів будови наведеного експресивного тексту
зазначимо дієслова to know(знати) (wissen), to think (думати), to want
(хотіти); прислівники little (мало) (wenige), much (багато) у
порівнювальному ступені порівняння less (менше) (weniger), more (більше)
(mehr). Синтаксично наведений афоризм ― складнопідрядне речення.
Стилістичним засобом афоризму є тавтологія, тому що частини речення
починаються зі слів «you know» (ви знаєте) (Sie wissen) так цими словами і
закінчується. Це надає афоризму яскравість мовної форми. У цьому
висловлюванні спостерігається каламбур у вигляді гри слів.
В українському варіанті опущені слова «you know…just as you know» (ви
знаєте… як ви знаєте). В українському і німецькому варіантах афоризму
спостерігаємо заміну слів: дієслова think (думати) на дієслово здається,
bewusst (bewußt) (уявляти). Тільки в німецькому варіанті ми бачимо заміну
слів «you want to know» (ви хочете знати) на слова «Ihnen dienlich ist» (це
корисно для вас), від чого афоризм втрачає яскравість мовної форми.
 48

 Nothing can cure the soul but the senses, just as nothing can cure the
senses but the soul [74].
Ніщо не лікує так душі, як відчуття, і ніщо не лікує так відчуттів, як
душа [53].
Nichts hilft der Seele besser als die Sinne, wie auch den Sinnen nur die Seele
helfen kann [75].
Стосовно лексичних засобів будови наведеного експресивного тексту
зазначимо іменники soul (душа) (der Seele) та senses (почуття) (die Sinne),
дієслово to cure (лікувати), займенник nothing(ніщо) (nichts). Синтаксично
афоризм є складнопідрядним реченням, в якому передається заперечення за
допомогою займенника nothing (ніщо) (nichts). Стилістичні засоби
зазначеного прикладу представлені по-перше персоніфікацією, тому що душа
і почуття втілюють риси, які характерні людям: «cure the soul but the senses»
«Ніщо не лікує так душі, як відчуття» «Nichts hilft der Seele besser als die
Sinne» та «cure the senses but the soul», «ніщо не лікує так відчуттів, як
душа», «den Sinnen nur die Seele helfen kann». По-друге, використовуючи
гіперболу, автор стверджує, що душу лікують тільки почуття, а від почуттів
може вилікуватися лише душа. На думку автора, душа і почуття тісно
пов’язані, а характерною особливістю душі є прояв емоцій.
В українському варіанті опущено модальне дієслово can (могти), а
також двічі заміна слів but (крім) на слова так … як. У німецькому варіанті
заміна дієслів can cure на дієслово helfen, а також слова nothing (ніщо) на
auch (тільки). Крім того, ми бачимо додавання прикметника gut (гарний) у
порівняльному ступені besser (краще) та перестановку слів«den Sinnen nur die
Seele helfen kann» (душа може допомогти почуттям) замість «nothing can
cure the senses but the soul» (ніщо не лікує так відчуттів, як душа).
 Whenever a man does a thoroughly stupid, it is always from the noblest
motives [74].
Найбільші дурощі люди завжди чинять з найшляхетніших мотивів
 49

[53].

Wenn ein Mann etwas auserlesen Dummes tut, tut er's immer aus den
edelsten Beweggründen [75].
Лексичними одиницями наведеного прикладу є прислівники whenever (коли
ж) (wenn), always (завжди) (immer), іменники stupid (дурість) (Dummes),
motives (мотиви) (Beweggründen), прикметники thoroughly (глибокий), noble
(шляхетний) (edel) у вищому ступені порівняння the noblest
(найшляхетніший) (den edelsten). Синтаксично цей афоризм представлений у
вигляді складнопідрядного речення. Стилістичними засобами наведеного
прикладу є антитеза a thoroughly stupid – the noblest motives (найбільша
дурість – найблагородніші мотиви) (auserlesen Dummes ― den edelsten
Beweggründen) та гіпербола the noblest motives (найшляхетніші мотиви) (den
edelsten Beweggründen). У цьому афоризмі ми бачимо несподіваний поворот
думки автора, адже він суперечить уявленням, які склалися у суспільстві про
дурниці та благородні мотиви та не мають нічого спільного, тоді як Уайльд
співставляє ці поняття.
В українському варіанті опущено слово whenever (коли ж). Ми також
спостерігаємо заміну таких слів: іменник в однині a man (чоловік) на іменник
в множині люди, дієслово do (робити) на дієслово (чинити), прикметник
thoroughly (глибокий) на прикметник (великий) у вищому ступені порівняння
(найбільший). В німецькому варіанті додане слово etwas (щось) і заміна таких
слів: займенника it (воно) на займенник er (він), словосполучення у однині«a
thoroughly stupid» (глибока дурість) на словосполучення у
множині«auserlesen Dummes» (добірні дурощі).
 The basis of optimism is sheer terror [74].
Основа оптимізму — голий страх[53].
Die Grundlage des Optimismus ist nichts als Furcht [75].
Основними лексичними одиницями будови цього афоризму є іменники
basis (основа) (Grundlage), optimism (оптимізм) (des Optimismus),terror
 50

(страх) (Furcht) та прикметник sheer (чистий). Стилістичні засоби

зазначеного прикладу представлені, по-перше, протиставленням optimism ―
terror (оптимізм – терор) (Optimismus – Furcht), по друге, епітетом sheer
terror (чистий терор). На думку письменника основою оптимізму є
абсолютний страх. Отже, сенс оптимізму полягає у тому, що люди
намагаються знайти вихід із складних ситуацій, наслідки яких викликають
страх у суспільстві.
В українському варіанті спостерігається заміна прикметника sheer
(чистий) на прикметник (голий). В німецькому варіанті дане
висловлювання – це заперечне речення. Крім того, зроблена заміна
прикметника sheer (чистий) на слова nichts als (не що інше, як).
 They get up early, because they have so much to do, and go to bed early,
because they have so little to think about [74].
Підводяться вони спозаранку, бо мають багато що робити, і
облягаються рано, бо не мають про що думати [53].
Sie stehen früh auf, weil sie so viel zu tun haben, und gehen früh zu Bett,
weil sie so wenig zu denken haben [75].
Стосовно лексичних засобів будови наведеного експресивного тексту
зазначимо прислівники early (рано) (früh), much (багато) (viel), little (мало)
(wenig); фрази get up (вставати) (stehen auf), go to bed (лягати спати) (gehen
zu Bett), to think about (думати про щось) (denken), займенник they (вони),
(sie). Синтаксично цей афоризм ― складносурядне речення. Стилістичним
засобом наведеного прикладу виступає антитеза get up ― go to bed, встають
― лягають спати (stehen auf ― gehen zu Bett), so much ― so little (так
багато – так мало) (so viel – so wenig). Автор описує безцільне життя людей.
Вони витрачають багато часу на дрібниці та не задумуються над чимось
важливим. Для таких людей життя – це замкнуте коло безцільного існування.
В українському варіанті ми спостерігаємо таку різницю: перестановку
слів (підмета і присудка) у фразі «Підводяться вони» замість слів «They get
 51

up»; опущення займенника they (вони) двічі та слова little (мало); заперечення
у кінці афоризму завдяки заміні дієслова have (мати) на слова (не мають).У
німецькому варіанті зроблено перестановку слів у фразі «gehen früh zu Bett»
(рано лягати спати) замість слів оригіналу«go to bed early» (лягати спати
рано).
 There are only two kinds of people who are really fascinating – people
who know absolutely everything and people who know absolutely nothing
[74].
Є ж бо тільки два різновиди людей, по-справжньому чарівних, — це
ті, що їм відомо абсолютно все, і ті, що їм не відомо абсолютно
нічого [53].
Es gibt nur zwei Arten fesselnder Menschen solche, die alles wissen, und
solche, die gar nichts wissen [75].
Основними лексичними одиницями афоризму виступають іменники
people (люди) (Menschen), дієслово to know (знати) (wissen), прикметник
fascinating (чарівний) (fesselnder), займенники everything (все) (alles), nothing
(нічого) (nichts),прислівники really (по-справжньому), absolutely
(абсолютно), фраза only two kinds (тільки два різновиди)(Es gibt nur zwei
Arten). Синтаксичною особливістю є те, що це складнопідрядне речення.
Стилістичними прийомами наведеного афоризму виступають антитеза
everything ― nothing (все – нічого) (alles – nichts), літота «there are only two
kinds of people» (є тільки два типа людей)(es gibt nur zwei Arten), гіпербола
«know absolutely everything» «відомо абсолютно все» «alles wissen», «know
absolutely nothing» «відомо абсолютно нічого» «gar nichts wissen». Автор
висловлює думку про те, що існує тільки два види людей – це люди, які
знають все та люди, які не знають нічого. О. Уайльд мав на увазі людей
розумних та тупих.
В українському варіанті пропущено слово who (хто), зроблена заміна
слів people who на слова ті, що їм, яких немає в оригіналі. У німецькому
 52

варіанті пропущені слова «who are really» (хто дійсно), двічі пропущено
іменник people (люди),зроблена перестановка слова fesselnder (захоплюючий).
 Those who find ugly meanings in beautiful things are corrupt without
being charming. This is a fault. Those who find beautiful meanings in
beautiful things are the cultivated. For these is hope [74].
Ті, що в прекрасному вбачають бридке, — люди зіпсуті, які, однак,
не стали через те привабливі. Це вада. Ті, що в прекрасному здатні
добачити прекрасне — люди культурні. У них є надія [53].
Wer in schönen Dingen einen häßlichen Sinn findet, ist verderbt, ohne
anmutig zu sein. Das ist ein Fehler. Wer in schönen Dingen einen schönen
Sinn findet, hat Kultur. Er berechtigt zu Hoffnungen [75].
Лексичними засобами будови цього афоризму виступають дієслово to
find (знаходити) (finden), прикметники cultivated (культурний) (hat Kultur),
corrupt (зіпсутий) (verderbt),ugly (бридкий) (häßlichen), beautiful (прекрасний)
(schönen), charming (привабливий) (anmutig); іменники fault (помилка)(Fehler),
hope (надія) (Hoffnung). Синтаксично афоризм представлений у вигляді
чотирьох речень: двох складнопідрядних та двох простих. Серед
стилістичних прийомів зазначимо: 1) антитеза ugly (бридкий) (häßlichen), ―
beautiful (прекрасний) (schönen), corrupt (зіпсутий) (verderbt) ― cultivated
(культурний) (hat Kultur), 2) паралельні конструкції ugly meanings (бридке)
(hässlichen Sinn) ― beautiful things (прекрасне) (schönen Sinn); 3) анафора, бо
зі слів “those who find” (ті, що вбачають) (wer findet) починаються два
речення у висловлюванні. Письменник вважає, що люди, які знаходять
погане у прекрасних речах – розбещені люди, а ті люди, що бачать хороше у
чудових речах – люди культурні й тому вони не безнадійні.
В українському варіанті ми спостерігаємо заміну таких слів:
займенників who (хто) на що, дієслів find (знаходити) на вбачати,
словосполучень beautiful things, ugly meanings на слова прекрасне, бридке.
Крім того, зроблена перестановка слів у фразі «в прекрасному вбачають
бридке», замість «find ugly meanings in beautiful things», а також заміна й
 53

додавання слів у фразах «які, однак, не стали через те привабливі» замість

фрази«without being charming»,«У них є надія» замість «For these is hope» (Бо
це надія). У німецькому варіанті ми бачимо заміну слів: займенників those
(ті) на wer (той). Також зроблена перестановка слів у фразах:
«Wer in schönen Dingen einen häßlichen Sinn findet» (Той, хто знаходить у
прекрасних речах потворний сенс) замість «Those who find ugly meanings in
beautiful things»; «Wer in schönen Dingen einen schönen Sinn findet» (Той, хто
знаходить в прекрасних речах прекрасне значення) замість «Those who find
beautiful meanings in beautiful things» (Ті, хто знаходить прекрасне значення в
красивих речах ) фраз оригіналу.
 Men merry because they are tired; women because they are curious, both
are disappointed [74].
Чоловіки одружуються з нудьги, жінки з цікавості; ті й ті
знаходять розчарування [53].
Männer heiraten, weil sie müde, Frauen, weil sie neugierig sind: beide
sind nachher enttäuscht [75].
Лексичними одиницями даного афоризму є іменники men (чоловіки)
(Männer), women (жінки) (Frauen), дієслово to marry (одружуватися)
(heiraten), прикметники tired (утомлений) (müde), curious (цікавий)
(neugierig). Синтаксично наведений приклад ― складнопідрядне речення.
Стилістичними засобами виступають паралельні конструкції: men ― tired,
(чоловіки – з нудьги), (Männer – müde) women ― curious (жінки ― з
цікавості) (Frauen – neugierig). Також автор використовує прийом
несподіваного повороту думки, говорячи, чому чоловіки й жінки
одружуються та чим це закінчується. Чоловіки одружуються з нудьги: втоми
від пошуків тієї єдиної, яку, швидше за все, насправді ніколи не знайдуть,
втоми від питань суспільства щодо того, коли ж він нарешті одружується,
втоми від того, що доводиться робити все самому. Однак з одруженням ця
 54

втома не зникає. Жінкам же просто цікаво як це ― бути заміжньою жінкою.

Але нічого гідного цікавості в шлюбі вони, як правило, не виявляють.
В українському варіанті відбувається заміна таких слів: прикметника
tired (втомлений) на іменник (нудьга), прикметника curious (цікавий) на
іменник цікавість, прикметника disappointed на іменник розчарування
прийменника both на слова ті й ті, форми дієслова to be (are) на дієслово
знаходити. Крім того, опущені слова «because they are» (бо вони є). В
німецькому варіанті ми бачимо додавання слова nachher (після цього).
 My dear boy, no woman is a genius. Women are a decorative sex. They
never have anything to say, but they say it charmingly. Women represent
the triumph of matter over mind, just as men represent the triumph of
mind over morals [74].
Любий хлопчику, жінка не може бути генієм. Жіноцтво —
декоративна стать. Жінки ніколи не мають чого сказати світові,
але кажуть, і то чарівно. Вони уособлюють торжество матерії
над розумом, так само як чоловіки — торжество розуму над
мораллю [53].
Mein lieber Junge, es gibt keine Frau, die ein Genie wäre. Die Frauen sind
ein dekoratives Geschlecht. Sie haben niemals etwas zu sagen, aber sie
sagenes entzückend. Die Frauen bedeuten den Triumph der Materie über
den Geist, wie die Männer den Triumph des Geistes über die Sittlichkeit
[75].
Основними експресивними одиницями наведеного афоризму виступають
слова: іменники woman (жінка) (Frau), genius (геній) (ein Genie), sex (стать)
(Geschlecht), triumph (перемога) (der Triumph), matter (матерія) (der Materie),
mind (розум) (der Geist), morals (мораль) (die Moral); прикметник decorative
(декоративний) (dekoratives), прислівник charmingly (чарівно) (entzückend).
Синтаксично афоризм складається із чотирьох речень: двох простих,
складносурядного та складнопідрядного. У першому реченні є звернення.
Серед стилістичних засобів письменник використовує: 1) антитезу “Women
 55

represent the triumph of matter over mind, just as men represent the triumph of
mind over morals». «Вони уособлюють торжество матерії над розумом,
так само, як чоловіки — торжество розуму над мораллю». «Die Frauen
bedeuten den Triumph der Materie über den Geist, wie die Männer den Triumph
des Geistes über die Sittlichkeit»; 2) паралельні конструкції, говорячи, що
жінки втілюють перемогу матерії над розумом, а чоловіки втілюють
перемогу розуму над матерією. Лорд Генрі не приймає жінок всерйоз тому,
він впевнений, що серед жінок немає геніїв. Крім того, вони не здатні нічого
розумного сказати, а якщо кажуть, то роблять це чарівно. Зауважимо, що
автор використовує протиставлення можливостей та дій.
В українському варіанті спостерігаємо додавання слів може бути та
заміну таких слів: іменник women (жінки) на іменник жіноцтво та
займенник вони, дієслово represent (представляти) на дієслово уособлювати.
Крім того, використовується прийом доповнення, щоб наголосити, що
«жінки ніколи не мають чого сказати світові», тоді, як в оригіналі такого
уточнення немає, тобто немає відповідника (to the world). У німецькому
варіанті зроблена заміна слів: форми дієслова to be (is) (є)на форму дієслова
werden в Konjunktiv 2 ― wäre (була б) та додається сполучник die (яка), коли
уточнюється «Frau, die ein Genie wäre» (жінки, яка б була генієм).
 Life is not governed by will or intention. Life is a question of nerves, and
fibres and slowly built-up cells in which thought hides itself and passion
has its dreams [74].
Життя наше не підвладненашій волі чи замірам. Життя — це все
нервові волокна й клітини мозку, де одна за одною народжуються
пристрасті й потаємні думки [53].
Das Leben wird nicht durch Willen oder Absicht regiert. Das
Leben ist eine Angelegenheit der Nerven und Muskeln und der langsam
aufgemauerten Zellen, in denen die Gedanken hausen und die Leidenschaft
ihren Träumen nachhängt [75].
 56

Стосовно лексичних засобів будови наведеного афоризму зазначимо

словосполучення a question of nerves (питання нервів), cells (клітини) (der
Zellen); іменники life (життя) (das Leben), will (воля) (Willen), intention
(заміри) (Absicht); thought (думка) (die Gedanke), passion (пристрасть) (die
Leidenschaft), dreams (мрії) (Träumen); дієслова to govern (підвладний)
(regierten), to hide (затаїтися); прислівник slowly (повільно) (langsam).
Синтаксично афоризм складається з двох речень, де перше просте, заперечне,
а друге складне та є визначенням для слова life (життя) (das Leben).
Стилістичними засобами наведеного афоризму є градація, де письменник
поступово перелічує, що саме є життя; персоніфікація «thought hides itself and
passion has its dreams» (народжуються пристрасті й потаємні думки) (die
Gedanken hausen und die Leidenschaft ihren Träumen nachhängt). Також в
цьому афоризмі автор використовує літоту, говорячи, що життя залежить від
нервової системи, а не керується волею та стремліннями людини.
Письменник висловлює думку, що дії людини пов’язані з пристрастю та
бажаннями.
В українському варіанті додані такі слова: двічі займенник наш, прикметник
потаємні , «де одна за одною». Крім того, відбувається заміна багатьох
слів:«a question of nerves and fibres» на «нервові волокна»,«slowly built-up
cells» на «клітини мозку», «hides itself and…has its dreams» на дієслово
«народжуються».
У німецькому варіанті спостерігаємо заміну таких слів: «a question of
nerves» (питання нервів) на «eine Angelegenheit der Nerven» (справа нервів),
іменник у однині thought (думка) на іменник у множині die Gedanken
(думки); дієслова hide (ховатися) на hausen (мешкати), have (мати) на
(nachhängen) (переслідувати), прикметник built-up (побудований) на
прикметник aufgemauerten (замурований). Крім того, доданий іменник
Muskeln (м’язи), якому не має відповідника в оригіналі.
Проаналізувавши афоризми з твору Оскара Уайльда «Портрет Доріана
Грея», ми прийшли до висновку, що афоризми грають велику роль в
 57

виразності художнього твору. Крім того, вони є невід’ємною частиною

художнього тексту роману. В українських та німецьких варіантах
висловлювань  О. Уайльда були збережені синтаксична будова речень та
стилістичні засоби. Також відтворюється стислість та лаконізм викладення
завдяки простоті синтаксичної будови афоризмів письменника.
Висловлювання із обраного нами роману на українській та німецькій мовах
передають оригінальність бачення явищ письменником та його іронічні
висновки. Не рідко в українських та німецьких варіантах афоризмів Уайльда
були введені у речення додаткові слова, щоб пояснити читачу, який є
представником іншої культури комунікативну ситуацію. Але при
застосуванні такого прийому афоризм іноді втрачає влучність та яскравість
мовної форми. Відомо, що абсолютно еквівалентних слів у англійській,
німецькій і українській мовах практично не буває, тому англійський
експресивний текст не завжди можна передати тими ж словами у
вищевказаних мовах. При заміні слів і введенні у речення роз’яснюючих
елементів афоризм може втрачати стислість та лаконізм. Таким чином,
розглянувши лінгвостилістичні особливості афоризмів відомого англійського
письменника у мультилінгвальному аспекті ми робимо висновок, що вони
зберігають синтаксичну будову та стилістичні прийоми в українському та
німецькому варіантах, але досить часто відрізняються підбором лексичних
одиниць.
Отже, розглянуті нами англійські, українські та німецькі варіанти
афоризмів твору «Портрет Доріана Грея» передають ідею та естетику,
трансформують лексичні значення таким чином, щоб передати емоційні
переживання вкладені автором так, щоб читач, який є представником іншої
культури, зрозумів і оцінив їх. Але, ми можемо сказати, що в
проаналізованих нами варіантах висловлювань видатного письменника при
застосуванні прийомів додавання, заміни, опущення та перестановки
лексичних одиниць афоризм може втрачати яскравість мовної форми,
влучність, стислість та лаконізм.
 58

Висновки до розділу 2
Роман «Портрет Доріана Грея» — вершина проповідуваного Оскаром
Уайльдом естетизму. Письменник використовує у цьому творі багато
афоризмів, виражаючи свої філософські та естетичні погляди.
Афоризми Уайльда відрізняються посиленій виразністю й яскравістю
мовної форми. Висловлювання письменника містять глибокі, іноді
парадоксальні судження, які мають естетичний вплив на читача. Завдяки
лаконічній текстовій формі афоризми видатного письменника легко
запам’ятовуються. Особливістю афоризмів обраного роману є стислість
викладення, що пов’язана з відносною простотою їх синтаксичної будови.
Оскар Уайльд уміло використовує різні стилістичні прийоми, які
надають його стилю витонченість, а розповіді образність. Досить часто автор
одночасно застосовує різноманітні стилістичні засоби. Письменник
використовує прийом порівняння з метою більш точно охарактеризувати
предмет або явище. В одному афоризмі може бути застосовано більше
одного порівняння. Експресивність афоризмів досягається через
застосування епітетів і метафор. Використання антитези та паралельних
конструкцій зумовлює посилену виразність та яскравість мовної форми
висловлювань.
Розглянуті у роботі експресивні тексти передають точку зору Уайльда
й спонукають до роздумів на теми: молодості, краси, життя та смерті, добра
та зла та інші. У переважній більшості висловлювань письменника
вживається граматичний теперішній час, що робить вислів актуальним поза
часом. Більшість афоризмів письменника містять абстрактну лексику.
Конкретна лексика часто застосовується автором роману метафорично, що
обумовлює загальнозначущість його афоризмів.
 59

Оригінальність багатьох афоризмів пов’язана із парадоксальним

способом осмислення явищ навколишньої дійсності. Крім того, афористичні
висловлювання містять неочікуваний та іронічний висновок письменника, що
суперечить поширеній думці. Досить часто у висловлюваннях О. Уайльда
зустрічається каламбур, який вживається у формі подвійного змісту і гри
слів. Одними з найбільш часто використовуваних автором прийомів для
створення образів є прийоми метафори, метонімії, порівняння, уособлення,
градації, алюзії. Автор досить часто використовує прийом парадоксу,
емфатичне повторення та інверсію.
Більшість афоризмів письменника виконують експресивну та
когнітивну функцію, стимулюючи людську свідомість до нової розумової
діяльності. Уайльд часто вживає прийом несподіваного повороту думки з
метою полеміки з загальноприйнятими істинами.
Отже, експресивним висловлюванням письменника властиві такі риси,
як загальнозначущість, оригінальність, експресивність, стислість та лаконізм,
смислова завершеність думки та авторська експресивність судження.
Своєрідність афоризмів письменника відображається в оригінальному
баченні та в іронічних висновках, що суперечать загальноприйнятим нормам
буття.
 60

ВИСНОВКИ
Афоризми стали визначним засобом вираження емоційного та
ментального стану людини, обов’язково з елементами повчання. Афоризми
дають можливість стисло та яскраво висловити думку, збагачують фразу
змістовною глибиною, яку важко досягнути іншими засобами. Це готові
формули мудрості людського життя, які несуть на собі виразний
національний відбиток. Афоризми повідомляють інформацію про історію
країни, її мешканців, повідомляють, що є зараз актуальним у їх житті.
Афоризмом є стислий, комунікативно-орієнтований, концептуально
зумовлений вислів, який належить певному авторові, стверджує глибоку,
загальнозначущу істину та має художньо відточену, завершену форму, яка
характеризується витонченістю та стилістичною експресивністю
формулювання.
Афоризми поділяють на «серйозні» та авторські гумористичні вислови
та вважають, що першим відповідно притаманна настанова на ствердження
гуманних життєвих принципів, а другим – привернення уваги адресата,
бажання вразити незвичайністю та парадоксальністю думки, створити
гумористичний ефект.
Важливу роль у набутті афоризмом статусу самостійного відіграють
його диференційні ознаки. На основі здобутків сучасної афористики ми
виокремлюємо такі дистинктівні риси афоризмів: наявність авторства,
стислість та лаконізм, смислову завершеність, узагальненість та
загальнозначущість, експресивність судження та дидактичність. Ці ж самі
риси в той же час виступають і як чинники афористичності та механізми
формування афоризмів, які сприяють розпізнанню афоризму, відокремленню
його від контексту та функціонуванню, як самостійного.
 61

Стислість та лаконізм відносяться до визначних характеристик

афоризмів. Стислість викладу означає вираження змісту за допомогою
максимальної економії мовних засобів. Вона тісно пов’язана зі змістовністю
афоризмів, яка прямо співвідноситься із способом вираження думки.
Однією з основних ознак англомовного афоризму є експресивність. На
виникнення експресивності, як характеристики мови або тексту впливають
особливості комунікативної ситуації, наміри мовця. Прояв емоційного
значення слова можна прослідкувати в чітко заданому контексті, що передає
індивідуальний настрій чи почуття автора. Експресивність, як стильова риса
афоризмів виявляється в посиленій виразності, яскравості мовної форми
твору. Експресивність реалізується через оригінальність, в якій проявляється
не тільки індивідуальність автора, а й емоційність.
Оригінальність багатьох афоризмів пов’язана із парадоксальним
способом осмислення явищ навколишньої дійсності, що суперечить мовному
стереотипу читача, а також установка на новизну судження, яке міститься в
афоризмі. Часто афористичний вислів в основі якого лежить авторське
оригінальне бачення містить неочікуваний та іронічний авторський висновок,
що суперечить загальноприйнятим нормам буття.
Емоційність, як стильова риса афоризму пов’язана з гострокритичним
та упередженим ставленням автора до навколишньої дійсності. Англомовні
афоризми відрізняються образністю, яка пов’язана з повідомленням нових
відомостей про предмет,передачею автором оригінального бачення явищ,
емоційним впливом на читача та виражається у стислому викладі думки.
Серед загальних рис афоризмів виділяємо наявність авторства,
стислість та лаконізм, смислову завершеність,узагальненість та
загальнозначущість, а також експресивність судження та дидактичність.
Мовленнєвими факторами, що зумовлюють інформативну щільність
англомовного афоризму є стислість викладення, прийом парадоксу, засоби
образності, одночасне застосування різноманітних стилістичних засобів.
 62

Мовленнєвим фактором інформативної насиченості словесного ряду

афоризмів є те, що в афоризмі немає зайвих слів, які не сповіщають
додаткової інформації.
Загальнозначущість, як стильова риса англомовного афоризму пов‘язана зі
змістом твору. Це певна цінність інформації, що міститься в ньому, для
широкого кола людей. Загальнозначущість передається шляхом вживання
абстрактних понять,граматичного теперішнього часу.
Однією з поширених в англомовних афоризмах є настанова на
потрясіння несподіваною аргументацією. Ця прагматичнанастанова
реалізується в афоризмах за допомогою використання багатьохстилістичних
засобів, серед яких переважають засоби створення експресії
таоригінальності.
Оригінальність реалізується за допомогою алогізму. Найбільш
поширеним видом алогізму є парадокс, головним принципом якого є
тлумачення явища всупереч поширеній думці. Переважаючим
видоммовленнєвого алогізму в англомовних афоризмах є каламбур,
якийвживається у формі подвійного змісту і гри слів.
Інформативна щільність ― це стильова риса, яка виявляється у
взаємодії стислості та інформативній ємності словесного ряду. Стислість
―властивість, що характеризує афоризм з точки зору його протяжності.
Інформативна щільність словесного ряду представлена здатністю нести
одночасно кілька видів інформації.
Афоризм містить підказку для читача стосовно того, як слід діяти у тій
чи іншій ситуації, як слід сприймати певне явище. Афоризм є провокаційним
за своєю суттю, адже залежить від здатності читача розгледіти в звичайному,
на перший погляд інформативному афоризмі, ті чи інші настановні мотиви. У
такий спосіб афоризм провокує читача на певну дію у відповідь – чи то на
зміну своєї поведінки, чи то на відповідні думки та емоції.
Афоризми, зазвичай,складаються з двох частин: конкретної думки та
підсумкового висновку. У висновку міститьсяавторська оцінка першої
 63

частини. Експресивний текст має нібито два аспекти, які часто знаходяться в
конфлікті між собою.
Англомовні афоризми містять майже весь спектр стилістичних фігур та
тропів: епітет, метафора, антитеза, літота, гіпербола, метонімія, порівняння,
паралелізм, повтори, перелічення, асиндетон та полісиндетон. Внаслідок
незначного обсягу тексту афоризмів і їх високоїінформативної стислості в
експресивному тексті може застосовуватися декількамовних засобів
створення образності. Відбір тих чи інших засобів, які використовуються при
будові таких експресивних стислих текстів, як афоризми, залежить від стилю
автора та згодом стає відмінною особливістю його творів.
На синтаксичному рівні у афоризмах вживаються риторичні запитання,
еліптичні та умовні речення. Перелічені засоби допомагають мовцям, які
використовують афоризми, максимально вплинути на адресата, змусити його
прийняти думку мовця, спонукають до дій, викликають певні емоції та
почуття.
Афоризм вбирає в себе рефлекторні образи та оригінальну авторську
думку. Афоризм завжди має дидактичну спрямованість, але ніколи не буває
ординарним висловлюванням. Створення афоризмів – справа особливо
талановитих особистостей, які поєднують максимальну скороченість
висловлювання з чітко спрямованим впливом на людину.
Проаналізувавши афоризми з роману Оскара Уайльда «Портрет
Доріана Грея», можна зробити висновок, що експресивним текстом автора
властиві такі риси, як загальнозначущість, оригінальність, експресивність,
смислова завершеність думки, стислість та лаконізм. Своєрідність афоризмів
письменника відображається в оригінальному баченні та в іронічних
висновках, що суперечать загальноприйнятим нормам буття.
Стилістичними особливостями афоризмів письменника є вживання великої
кількості епітетів, метафор, порівнянь та паралельних конструкцій.
Авторвикористовує прийоми емфатичного повторення і робить мову більш
експресивною за допомогою інверсії.У кожному конкретному випадку
 64

стилістичні засоби виконують в структурі афоризму свою певну функцію.

Уайльд уміло використовує різні стилістичні прийоми, які надають його
стилю витонченість, а розповіді образність і метафоричність.
Велика кількість афоризмів робить текст роману більш виразним і
привабливим для сприйняття. Оскар Уайльд досить часто використовує
прийоми парадоксу і несподіваного повороту думки. Афоризми письменника
стимулюють людську свідомість до нової розумової діяльності.
У дипломній роботі були проаналізовані лінгвостилістичні особливості
афоризмів Оскара Уайльда у мультилінгвальному аспекті. Проаналізовані
афоризми є невід’ємною частиною художнього тексту роману. В
українському та німецькому варіантах висловлювань О. Уайльда були
збережені синтаксична будова речень та стилістичні засоби. Також
відтворюється стислість та лаконізм викладення завдяки простоті
синтаксичної будови афоризмів письменника. Експресивні тексти роману
передають оригінальність бачення явищ письменником та його іронічні
висновки, як в українському так і в німецькому варіантах.
В українському та німецькому варіантах афоризмів роману Оскара
Уайльда досить часто введені додаткові слова, щоб пояснити незрозумілу для
читача, який є представником іншої культури, комунікативну ситуацію. Але
при застосуванні такого прийому афоризм іноді втрачає свою влучність.
Відомо, що абсолютних еквівалентів слів у різних мовах практично не
буває, адже кожне слово наділене певними семантичними відтінками, які
можуть бути обумовлені культурними особливостями або бути надані слову
в період його історичного формування і розвитку. Відповідно, підтекст мови
оригіналу не завжди можна передати тими ж словами в українській та
німецькій мовах, а при заміні слів і введенні в речення пояснюючих
елементів афоризм може втрачати яскравість мовної форми, стислість та
лаконізм.
Зауважимо, що в розглянутих нами варіантах афоризмів роману
«Портрет Доріана Грея» в українській та німецькій мовах досить часто
 65

використовуються такі прийоми: заміна частин мови, опущення, додавання,

зміна виду пропозиції, конкретизація, заміна числа іменника, антонімічний
переклад, заміна категорії часу дієслова, заміна пасивної конструкції
активною і навпаки.
Крім того, у деяких висловлювань роману Уайльда в українській та
німецькій мовах була додана певна додаткова пояснювальна інформація,
враховуючи культурні та національні особливості читачів для кращого
розуміння ними прямого і переносного значення афористичного
висловлювання.
Специфіка афоризмів із обраного нами роману характеризується тим,
що в них звичайно фігурують загальнолюдські теми, для яких лексика
глибоко опрацьована у всіх сучасних мовах. Тому український та німецький
варіанти афоризмів Уайльда в більшості випадків наближається до
дослівного. Однак не завжди вдається передати українською або німецькою
саме ту красу гри слів і тонкого сенсу, який розкривається лише в
оригінальному звучанні.
У переважній більшості випадків ми спостерігали, як у англомовних
афоризмах англійське слово однієї частини мови перекладається на
українську чи німецьку мову словом тієї ж частини мови. Однак через
різного роду лексичні та граматичні особливості англійської, української та
німецької мов та розбіжності у мовленнєвих нормах досить часто
застосовується заміна частини мови.
Таким чином, лінгвостилістичними особливостями афоризмів у
мультилінгвальному аспекті є те, що вони зберігають синтаксичну будову та
стилістичні прийоми в англійському, українському та німецькому варіантах,
але можуть відрізняються підбором лексичних одиниць.
 66

Список використаних джерел

1. Анастасьева О.А. Англоязычный афоризм, как объект лингвистического
анализа / О. А. Анастасьева/ Новітня філологія, 2017
2. Андрієнко Т.П. Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний
аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську
та російську) К.: Видавничій дім Дмитра Бураго, 2016. - С.336
3. Арнольд И. В. Стилистика/ Современный английский язык / И. В. Арнольд
М.: Флинта, Наука, 2002. - С. 384
4. Бабаханова Л.Т. Структурно-семантические особенности антитезы, как
стилистического приема/ Л.Т. Бабаханова. – М., 1967. - С. 11
5. Болдырев H.H. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики /
Н. Н. Болдырев Вопросы когнитивной лингвистики 2004. № 1. С. 18-36.
6. Большая советская энциклопедия: В 30 т. М. – Т.2; 1970. с. 434
7. Брокгауз Ф.А. Энциклопедический словарь/Ф.А.Брокгауз, И.А. Ефрон –
М., 1990. – Т. 4, Т. 35, Т. 58 , с. 1890
8. Бурда-Ласен О. В. Переклад, як процес декодування ментальної
ідентичності нації (на матеріалі українських і німецьких етнолексем
міфологічного походження) – К., 2005. - С. 20
9. Буйницька Т. О. Мовностилістична структура афоризмів Е. Канетті /
Т. О. Буйницька. – Львів: Світ, 1996. – С. 50–55
10. Верещагин Е. М. Лингвистическая проблема страноведения в
преподавании русского языка иностранцам / Е. М. Верещагин,
В. Г. Костомаров /– М: МГУ, 1971. - С. 84
11. Верещагин Е. М. О пословицах, поговорках и крылатых выражениях в
лингвострановедческом учебном словаре // В. П. Фелицына, Ю. Е. Прохоров
М., 1979. – С. 3-17
 67

12. Войнич И. В. Стратегии лингвокультурной адаптации художественного

текста при переводе/И. В. Войнич, Пермь, 2010 -С. 19
13. Волошина О. Стилістичні особливості використання сенсорної лексики в
романі О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» / О. Волошина, 2013.-С. 333-338.
14. Газиева Н. Л. Художественная деталь в романе Оскара Уайльда « Портрет
Дориана Грея» / Н. Л. Газиева, Филологические науки. 2009. - С. 129-133
15. Галкина-Федорук Е. И. Об экспрессивности и эмоциональности в
языке/Е. И.Галкина-Федорук - М., 1958. -С. 124
16. Гальперин И.Р. Текст, как объект лингвистического исследования/
И.Р. Гальперин - М.: Наука, 1981. - С. 138
17. Демецька В. В. Теорія адаптації в перекладі/ В. В.Демецька. - К., 2007. -
С. 544
18. Демьянков В. З. Когнитивная лингвистика, как разновидность
интерпретирующего подхода / В. З. Демьянков - М., 1994. № 4.- С. 17-33
19. Дядечко Л. П. Образність крилатих висловів з телевізійних та
кінематографічних текстів у сучасній російській та українській мові/
Л. П. Дядечко. - Вісник КНУ 2003. - С. 42
20. Єленевська М. Н. Структура і функції афоризму/ М.Н. Єленевська.–
Л., 1983. – С. 19
21. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи / А. И. Ефимов. -
М.,1961.– С. 35
22. Засєкін С. Динаміка художнього перекладу в контексті "гіпотези
новотлумачення" / С. Засєкін. Вісник - 2015. № 2.-С. 71-76.
23. Зубрик А. Р. Особливості та труднощі перекладу англійських афоризмів /
А. Р. Зубрик. - Наукові записки № 36, 2013. - С. 317-318.
24. Ісаєва О.О. Про історію написання роману «Портрет Доріана Грея»
Электронный ресурс/ О.О. Ісаєва. – Режим доступа:https://scribble.su/
zarub_ukr/zarub-lit-10-isaeva/34.html
25. Історія зарубіжної літератури XX століття. Філософія життя, краси,
насолоди і мистецтва в романі Оскара Вайльда "Портрет Доріана Грея"
 68

Электронный ресурс. Режим доступа:http://megalib.com.ua/content/7860_Zany
attya_Filosofiya_jittya_krasi_nasolodi_i_mistectva_v_romani_Oskara_Vailda_Por
tret_Doriana_Greya.html
26. Калашник В. С. Афористическое высказывание, как семантический и
стилистический компонент речи / В. С. Калашник / МГЛУ, 1994.-С. 64–72
27. Калашник В. С. Українська поетична афористика, як джерело естетичного
сприймання основних життєвих цінностей / В. С. Калашник //
Українськадуховна культура в системі національної освіти: Тези доповідей та
повідомлень. – Х.: ХНУ, 1995. – С. 124
28. Калашникова Н. М. Афористичность, как черта идиостиля
В. Токаревой/ Н. М. Калашникова: – Ростов-на-Дону, 2004. – С. 246
29. Кириченко О. А. Антонімічний переклад, як ефективний прийом
контекстуального перекладу лексичних одиниць / О. А. Кириченко.
Філологічні науки. 2016. - С. 36-38
30. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты)/
В. Н. Комиссаров/ - М.: Высшая школа, 1990. – С. 253
31. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства / І. В. Корунець. - Вінниця:
Нова Книга. 2008. -С. 512
32. Кочур Г. Література та переклад: Дослідження. Рецензії. Літературні
портрети. Інтерв’ю/ Г. Кочур К.: Смолоскип. 2008. - С. 213
33. Кунин А. В.Курс фразеологии современного английского языка /
А. В. Кунин. – Дубна: Феникс, 2005. – С. 488
34. ЛисенкоН. О. «Аналіз засобів будови сучасних афоризмів»  /
Н. О. Лисенко/Англістика та американістика. № 11, 2014
35. ЛисенкоН. О. «Експресивний стислий текст»/ Н. О. Лисенко/Актуальні
проблеми філологічної науки та педагогічної практики, 2012, С. 80-81
36. Лисенко Н. О. «Стилістичні засоби досягнення експресивності стислого
тексту»Англістика та Американістика, 2010. - С. 334-338
37. Литературный энциклопедический словарь //В.М. Кожевникова,
П.А. Николаева. – М., 1987. – С.752
 69

38. Мамонтов А.С. Номинативные единицы – афоризмы (пословицы,

поговорки) в аспекте сопоставительного лингвострановедения /
А. С. Мамонтов // М.: Вестник № 2. - МГУ, 2002.– С. 88-97
39.Манякина Т.Н. Языково-стилистическая характеристика жанра
афоризмов/ Т. Н. Манякина – Днепропетровск, 1980. – С. 230
40. Наливайко Д.С. Оскар Уайльд. Герой декадентської доби. Электронный
ресурс/ Д. С. Наливайко. - Режим доступа:https://scribble.su/zarub_ukr/svit-lit-
10-prof-nalivajko-2010/37.html
41. Никитин М. В.Курслингвистической семантики / М. В. Никитин.:
Науч.центр проблем диалога, 1996. – С. 760
42.Пермяков Г.Л. От поговорки до сказки / Г. Л. Пермяков. – М., 1970. –
С. 240
43. Ризель Е. Стилистика немецкого языка: учебник: / Е. Ризель. - Высшая
школа. - М. 1975 – С. 314
44. Российский энциклопедический словарь. / Под ред. А. М. Прохорова.
– М., 2001. – С. 2015
45. Руссаковская Н.Н. Средства выражения экспрессивности в русском,
украинском и английском языках / Н. Н. Руссаковская // Вопр. теории
английского и немецкого языков / К.:1962. – С. 91–103
46. Секрети палітри звукових барв. Експресивність і засоби її
вираженняЭлектронный ресурс. Режим доступа:https://sites.google.com/site/
sekretipalitrizvukovihbarv/ponatta-ekspresivnosti
47. Селіванова О. О. Пареміологічні парадокси в східнослов’янських мовах,
Мовознавство/ О.О. Селіванова. - К. 2003.
48. Словарь иностранных слов и выражений / Е.С. Зенович. М., 2000. – С. 784
49.Словарь литературоведческих терминов / Л.И. Тимофеев, С.В. Тураев.
М., 1974. – С. 509
50. Стилистический энциклопедический словарь русского языка /
М. Н. Кожиной.– М.: Флинта: Наука, 2006. – С. 696
 70

51. Торосян О. М. Експресивний синтаксис сучасної англійської прози

Электронный ресурс/ О. М. Торосян/ Режим доступа:https://studfile.net/
preview/8112714/
52. Туманова Е. О. Афоризм во фразеологии и фразеологизм в афористике
современного немецкого языка: М., МГУ 2012. -С. 293
53. Уайльд О. Портрет Доріана Ґрея:/ Переклад з англійської Р. Доценка/
К.: Школа, 2003.
54. Успенский Л.В. Коротко об афоризмах /Л. В. Успенский/– Л., 1964, С. 8
55. Федоренко Н.Т. Афористика / Н.Т. Федоренко, Л.И. Сокольска. –
М.: Наука, 1990. – С. 419
56. Шарманова Н. М. Украинская афористика: структурно-семантический
ифункциональный аспекты/ Н. М. Шарманова. - Харьков, 2005. – С.19
57. Шаталова С. А.Афоризм, как элемент картины мира / С. А. Шаталова /
М., 1997. – С. 329 – 330.
58. Швачко С. А., Кобякова И. К. Статус культурем в текстах малого жанра /
С. А. Швачко, И. К. Кобякова // Вісник Харківського національного
університету ім. В. Н. Каразіна. – 2004. – № 636. – С. 148–153.
59.Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: Том II СПб., 1891.С. 498
60. Abrams, M. A Glossary of Literary Terms / M. Abrams. – Boston: Heineland
Heinel, 1999. – P.80.
61. Aphorisms and favorite sayings/ Mode of access:
http://www.aphorism4all.com
62.Brockhaus-Lexikon in 20 Bänden. München, 1989.
63. Chapko W. Writing Aphorism. –2007. Mode of access: copyright deposit.com
64. Collins English Dictionary. – Mode of access:
http://www.CollinsDictionary.com
65.Cuddon J.A. Dictionary of Literary Terms and Literary Theory / J. Cuddon. –
London: Penguin Group. –1999. – P.48
66.Encyclopaedia Britannica. London, 1956. Grand Dictionnaire Universel /
Par Pierre Larousse. – Paris, 1878.
 71

67. Geary J. The World in a Phrase: A History of Aphorisms / James Geary. USA,
Bloomsbury. – 2006. – P. 240
68. Gray R. A treasury of memorable quotations / Rosemary Gray. – Macmillan
Collector‘s Library, 2003. – P. 416
69.Gross J. The Oxford Book of Aphorisms / John Gross. – Oxford: Oxford
University Press. , 1987. – P. 383
70. Kin D. ed. Dictionary of American Maxims. New York: Philosophical Library,
1955. – P. 597
71.Mc. Cawley J. D. The role of semantics in a grammar// Universals in linguistic
theory/ Holt. Rinehart and Winston. – 1968. – P. 124-169
72. Merriam Webster Dictionary. – Mode of access: http://www.merriam-
webster.com/dictionary/aphorism
73.Meyers Enzyklopädisches Lexikon: In 8 Bänden. – Mannheim, 1971. Oxford
Dictionary. – Mode of access:
http://www.oxforddictionaries.com/definition/english/aphorism
74. Wilde, O. The Picture of Dorian Gray / O. Wilde. – Mode of access:
https://www.weblitera.com/sync/?id=19&l1=1&l2=2&l=ru
75. Oscar Wilde: Das Bildnis des Dorian Gray. Übersetzt von Hedwig Lachmann
und Gustav Landauer. Reclaim: Stuttgart 1992. – Mode of access:
https://archive.org/details/dasbildnisdesdor00wilduoft
 SUMMARY
The subject of the diploma paper is the Linguostylistic Peculiarities of Oscar
Wilde’s Aphorisms in a Multilingual Aspect (Based on the Novel “The Picture of
Dorian Gray”).
The purpose of this study is to analyze the aphorisms of Wilde, to determine
their role in the outline of the writer's text and their significance in terms of impact
on the reader.
The achievement of the purpose of the diploma paper on the chosen
methodological principles includes:
• provide a definition of an aphorism as an expressive concise text;
• identify linguostylistic features used in the construction of aphorisms;
• to choose aphorisms from the novel "The Picture of Dorian Gray" in English,
German and Ukrainian;
• to analyze the linguostylistic means of constructing O. Wilde's aphorisms;
• to identify the features of the functioning of linguistic and stylistic means in the
aphorisms of the writer in three languages.
The purpose and tasks of the diploma research, its methodological basis,
determined the structure of the diploma paper, which consists of the introduction,
two chapters, conclusions and the list of used literature.
Aphorisms have become an outstanding means of expressing a person's
emotional and mental state, necessarily with elements of teaching. Aphorisms give
an opportunity to express an opinion concisely and vividly, enrich the phrase with
meaningful depth, which is difficult to achieve by other means. These are ready-
made formulas of wisdom of human life, which bear a clear national imprint.
Aphorisms convey information about the history of the country, its inhabitants;
report what is now relevant in their lives.
An aphorism is a concise, communicatively oriented, conceptually
conditioned statement that belongs to a certain author, affirms a deep, universal
truth and has an artistically complete form, which is characterized by
sophistication and stylistic expressiveness of the wording.
 Aphorisms are divided into "serious" and author's humorous expressions and
believe that the former is characterized by guidelines for the assertion of humane
life principles, and the latter - attracting the attention of the addressee, the desire to
impress the unusual and paradoxical thought, to create a humorous effect.
An important role in the acquisition of the status of an aphorism independent
plays its differential features. Based on the achievements of modern aphorisms, we
distinguish the following distinctive features of aphorisms: the presence of
authorship, brevity and conciseness, semantic completeness, generalization and
generality, expressiveness of judgment and didactics. The same features at the
same time act as factors of aphorism and mechanisms of formation of aphorisms,
which contribute to the recognition of the aphorism, its separation from the context
and functioning as an independent.
Brevity and conciseness are among the outstanding characteristics of
aphorisms. Conciseness presentation means the expression of content through the
maximum economy of language. It is closely related to the content of aphorisms,
which is directly related to the way of expressing an opinion.
Expressiveness is one of the main features of the English aphorism. The
emergence of expressiveness as a characteristic of language or text is influenced by
the peculiarities of the communicative situation, the intentions of the speaker.
Manifestation of the emotional meaning of the word can be traced in a clearly
defined context that conveys the individual mood or feelings of the author.
Expressiveness as a stylistic feature of aphorisms is manifested in enhanced
expressiveness, brightness of the linguistic form of the work. Expressiveness is
realized through originality, which manifests not only the individuality of the
author, but also emotionality.
The originality of many aphorisms is associated with a paradoxical way of
understanding the phenomena of the surrounding reality, which contradicts the
linguistic stereotype of the reader, as well as the attitude to the novelty of the
judgment contained in the aphorism. Often the aphoristic statement based on the
author's original vision contains an unexpected and ironic author's conclusion,
which contradicts the generally accepted norms of existence.
Emotionality, as a stylistic feature of the aphorism, is associated with the
author's sharply critical and biased attitude to the surrounding reality. English
aphorisms are characterized by imagery, which is associated with the author's
transmission of the original vision of phenomena, emotional attitude to them and
brevity of presentation.
Among the general features of aphorisms we distinguish the presence of
authorship, brevity and conciseness, semantic completeness, generalization and
general significance, as well as expressiveness of judgment and didactics.
Speech factors that determine the informative density of the English aphorism are
the brevity of presentation, the reception of paradox, the means of imagery, the
simultaneous use of various stylistic means. The speech factor of informative
saturation of the verbal series of aphorisms is that in the aphorism there are no
superfluous words which do not inform additional information.
Significance as a stylistic feature of the English aphorism is related to the
content of the work. This is a certain value of the information contained in it for a
wide range of people. General significance is conveyed through the use of abstract
concepts, grammatical present tense.
One of the widespread in aphorisms is the technique to shock with an
unexpected argument. This pragmatic guideline is realized in aphorisms through
the use of many stylistic means, among which the means of creating
expressiveness and originality predominate.
Originality is realized through alogism. The most common type of alogism is
a paradox, the main principle of which is the interpretation of the phenomenon
contrary to popular belief. The predominant type of speech alogism in English
aphorisms is a pun, which is used in the form of double meaning and play on
words.
The aphorism contains a hint for the reader as to how to act in a given situation,
how to perceive a certain phenomenon. The aphorism is provocative in
nature, because it depends on the reader's ability to see in the usual, at first glance,
informative aphorism, these or those guiding motives. In this way, the aphorism
provokes the reader to take a certain action in response - either to change their
behavior, or to the corresponding thoughts and emotions.
Informative density is a stylistic feature that is manifested in the interaction of
brevity and informative capacity of the word series. Conciseness ― a property that
characterizes the aphorism in terms of its length. The informative density of the
word series is represented by the ability to carry several types of information
simultaneously.
Aphorisms usually consist of two parts: a specific opinion and a final conclusion.
The conclusion contains the author's assessment of the first part. The expressive
text allegedly has two aspects that are often in conflict with each other.
English aphorisms contain almost the entire spectrum of stylistic figures and
tropes: epithet, metaphor, antithesis, litotes, hyperbole, metonymy,
comparison, parallelism, repetition, enumeration, asyndeton and polysyndeton.
Due to the small volume of the text of aphorisms and their high informative
brevity, several linguistic means of creating imagery can be used in one aphorism.
The selection of certain tools used in the construction of such expressive concise
texts as aphorisms depends on the style of the author and later becomes a
distinctive feature of his works.
At the syntactic level, rhetorical questions, elliptical and conditional sentences are
used. These tools help speakers who use aphorisms, to influence the addressee as
much as possible, to force him to accept the speaker's opinion, encourage action,
evoke certain emotions and feelings.
Analyzing the aphorisms from Oscar Wilde's novel "The Picture of Dorian
Gray", we can conclude that the expressive text of the author has such features as
general significance, originality, expressiveness, semantic completeness of
thought, brevity and conciseness. The originality of the writer's aphorisms is
reflected in the original vision and in the ironic conclusions that contradict the
generally accepted norms of existence.
The stylistic features of the writer's aphorisms are the use of a large number of
epithets, metaphors, comparisons and parallel constructions. The author uses the
techniques of emphatic repetition and makes the language more expressive through
inversion. In each case, stylistic means perform a certain function in the structure
of the aphorism. Wilde skillfully uses various stylistic devices that give his style
sophistication, and the stories imagery and metaphor.
A large number of aphorisms make the text of the novel more expressive and
attractive to perception. Oscar Wilde quite often uses the techniques of paradox
and unexpected turn of thought in order to argue with conventional truths. The
writer's aphorisms stimulate human consciousness to new mental activity.
The expressive texts considered in the work reflect Wilde's point of view
and encourage reflection on the topics: youth, beauty, life and death, good and evil.
The vast majority of the writer's statements use the grammatical present tense,
which makes the statement relevant outside of time.
The diploma paper analyzes the linguostylistic features of Oscar Wilde’s
aphorisms in the multilingual aspect based on the novel “The Picture of Dorian
Gray”. The analyzed aphorisms are an integral part of the literary text of the novel.
The syntactic structure of sentences and stylistic means were preserved in the
English, Ukrainian and German versions of O. Wilde's statements. The brevity and
conciseness of the presentation are also reproduced due to the simplicity of the
syntactic structure of the writer's aphorisms. Expressive texts of the novel convey
the originality of the writer's vision of phenomena and his ironic conclusions in
English, Ukrainian and German.
In the English, Ukrainian and German versions of the aphorisms of Oscar
Wilde's novel, additional words are often introduced to explain a communicative
situation that is incomprehensible to a reader who is a representative of another
culture. But when using this technique, the aphorism sometimes loses its accuracy.
It is known that absolute equivalents of words in different languages are almost
non-existent, because each word is endowed with certain semantic nuances, which
may be due to cultural features or be given to the word during its historical
formation and development. Accordingly, the subtext of the original language can
not always be conveyed by the same words in English, Ukrainian and German and
when replacing words and introducing explanatory elements into a sentence, the
aphorism may lose the brightness of the language form, brevity and conciseness.
In the considered variants of aphorisms of the novel "The Picture of Dorian Gray"
in Ukrainian and German the following techniques are often used: replacement of
parts of speech, omission, addition, change of sentence, concretization,
replacement of noun, antonym translation, replacement of verb tense, replacement
of a passive design active and vice versa.
In addition, some statements of Wilde's novel in Ukrainian and German have
been added with some additional explanatory information, taking into account the
cultural and national characteristics of readers, so that they can better understand
the direct and figurative meaning of the aphoristic statement.
The specificity of aphorisms from our chosen novel is characterized by the
fact that they usually feature universal themes, for which the vocabulary is deeply
developed in all modern languages. Therefore, Ukrainian and German versions of
Wilde's aphorisms in most cases approach the literal. However, it is not always
possible to convey in Ukrainian or German exactly the beauty of the play on words
and subtle meaning, which is revealed only in the original sound.
In the vast majority of cases, we have observed how in English aphorism the
word of one part of the language is replaced by the Ukrainian or German word of
the same part of the language. However, due to different lexical and grammatical
features of English, Ukrainian and German languages and differences in language
norms, the replacement of part of the language is often used.
Thus, the linguostylistic features of aphorisms in the multilingual aspect are
that they retain the syntactic structure and stylistic devices in the English,
Ukrainian and German versions, but may differ in the selection of lexical units.