Дідовець В’ячеслав Євгенович

v.didovets@istu.edu.ua

Завдання з дисципліни «Фізика і Астрономія»

Заняття 1 курс

Тема: ГІДРОДИНАМІКА. РУХ РІДИНИ ТА ГАЗУ. РІВНЯННЯ

НЕРОЗРИВНОСТІ. РІВНЯННЯ БЕРНУЛЛІ

Засвоєння нових знань.

Перейдемо тепер до розгляду руху рідини (відповідний розділ фізики називають

гідродинамікою). Будемо спочатку розглядати рух рідини по трубах. Це важлива
задача, що стосується і дії водогону, і експлуатації нафтопроводів, і руху крові в
наших судинах.
Реальний рух рідини в трубах є складним. Через в’язкість рідина має різні
швидкості руху біля стінок і на осі труби (рис. 8.1). Ще більше ускладнюють рух
рідини можливі за великої швидкості руху завихрення та явище турбулентності, за
якого рух рідини стає неупорядкованим у просторі та часі.

Рис. 8.1. Червоними стрілками показано швидкості ламінарного руху різних

шарів рідини в трубі: а — реальна картина; б — спрощена модель без урахування
в’язкості
Ми не можемо аналізувати такі складні проблеми. Тому обмежимося дуже
спрощеною моделлю: нехтуватимемо в’язкістю (рідину без в’язкості називають
ідеальною) та при цьому вважатимемо течію ламінарною. Інакше кажучи, рідина в
нашій моделі тече окремими шарами, що не перемішуються та не зазнають
хаотичних різких змін швидкості. Рух рідини в трубі може бути ламінарним за малої
швидкості. Будемо вважати його усталеним, тоді траєкторії руху різних маленьких
об’ємів рідини не перетинаються та збігаються з лініями потоку (швидкості руху
рідини в кожній точці напрямлені по дотичних до цих ліній).
Урахуємо тепер, що труба може мати різну площу S поперечного перерізу в
різних місцях. Очевидно, тоді швидкість руху рідини в різних перерізах труби теж
буде різною.
Швидкість руху рідини дійсно збільшується там, де площа перерізу потоку
менша (рис. 8.2).
 Рис. 8.2. Швидкість руху рідини в різних перерізах труби відрізняється,
витрата рідини в усіх перерізах є однаковою. Червоними стрілками показано
переміщення
елементів рідини за час Δt
Адже рідину можна вважати нестисливою. Тому об’єм рідини, що потрапляє в
якусь ділянку труби з одного боку, має дорівнювати об’єму рідини, що витікає за
той самий час з іншого боку. Інакше кажучи, витрата рідини (об’єм, що протікає
через поперечний переріз потоку за одиницю часу) має бути однаковою в усіх
перерізах. Оскільки рідина за швидкості υ проходить за час Δt відстань υΔt, то через
поперечний переріз протікає об’єм ΔV = υSt (на рис. 8.2 відповідні об’єми для
V
перерізів 1 і 2 зафарбовано зеленим). Отже, витрата рідини  S
t
Тому для двох довільних поперечних перерізів потоку має виконуватися умова
S1υ1= S2υ2. Це рівняння є окремим випадком рівняння нерозривності для руху
нестисливого середовища.
Отримані результати зазвичай є справедливими й для потоку газу: як це не
дивно, зміною густини газу можна знехтувати, якщо швидкість потоку газу набагато
менша від швидкості звуку в цьому газі.
Рівняння Бернуллі
Ви дізналися, що швидкість рідини в потоці залежить від площі поперечного
перерізу цього потоку. Це означає, що швидкість кожного елемента рідини (тобто
«порції» рідини з маленьким об’ємом) під час руху змінюється. Інакше кажучи,
елементи рідини рухаються з прискоренням. Які ж сили надають рідині
прискорення?
Треба враховувати не тільки силу тяжіння, а й різницю тисків у різних
поперечних перерізах труби.
Розгляньмо рух однієї і тієї самої маси рідини, коли вона послідовно займає
положення 1, 2, 3 (рис. 8.3). Очевидно, в положеннях 1 і 3 рідина рухається без
прискорення. Це означає, що сили тиску, які діють уперед і назад, зрівноважують
одна одну. А от під час проходження положення 2 рідина розганяється, її
прискорення напрямлене вперед. Виходить, з боку широкої ділянки труби (де рідина
рухається повільніше) на неї діє більша сила тиску, ніж із боку вузької.

Рис. 8.3. Зміна швидкості руху рідини пов’язана з різницею тисків у різних
перерізах труби. Червоними стрілками показано швидкості руху рідини ( υ 1 < υ2 <
υ3) чорними — напрямлені вперед сили тиску, коричневими — напрямлені назад сили
тиску

Тиск рідини, що тече, більший у тих перерізах потоку, в яких швидкість її

руху менша.
Щоб вивести рівняння Бернуллі, яке пов’язує тиск у рухомій рідині зі
швидкістю її руху, скористаємося енергетичними міркуваннями. Розглянемо рідину,
що міститься в початковий момент між двома поперечними перерізами труби, які
можуть бути на довільній відстані один від одного, причому не обов’язково на
одному рівні (рис.8.4). Через невеликий проміжок часу рідина зміститься, її задня та
передня межі вже не збігаються з початковими (переміщаються відповідно на l1 і l2 ).
Зміниться на ΔW й механічна енергія рідини. Ця зміна дорівнює роботі зовнішніх
сил, тобто сил тиску зовнішньої рідини в перерізах 1 і 2. Ураховуючи напрями сил,
можна написати:
ΔW = F1l1 – F2l2.
Фактично вся зміна енергії зумовлена «заміною» шару рідини масою Δm
поблизу перерізу 1 на шар рідини такої самої маси поблизу перерізу 2. Отже,
m22  m12 
W  mgh2    mgh1  .
2  2 
m
Урахуємо також, що S1l1  S2l2  , тоді

  p1  p2 
F1l1  F2l2  p1S1l1  p2 S2l2 

Після підстановки та скорочень отримаємо
12 22
p1   gh1   p2   gh2  , або
2 2
 2
p   gh   const
2
Одержане рівняння називають рівнянням Бернуллі. Нагадаємо, що воно
виконується для усталеного потоку ідеальної (без внутрішнього тертя) нестисливої
рідини. Коли рух рідини не обмежений трубою, рівняння Бернуллі можна
застосовувати до точок, що належать одній лінії потоку. У випадку υ = 0 це рівняння
зводиться до вже відомого нам рівняння для гідростатичного тиску.

Рис. 8. 4 Рис. 8. 5

Відомо багато експериментів, що ілюструють рівняння Бернуллі. Один із них

показано на рис. 8.5: рідину прокачують горизонтальною трубою, а її рівень у
відкритих вертикальних трубках дозволяє визначати тиск усередині рідини. Як
бачимо, у найвужчій ділянці труби, де швидкість руху рідини найбільша, тиск
дійсно найменший. Якщо збільшити швидкість руху рідини, то тиск у найвужчій
частині труби стане ще меншим. Його можна зробити меншим від навколишнього
(атмосферного) тиску. Тоді рідина вже не підніматиметься у відповідній
вертикальній трубці; через цю трубку потік рідини засмоктуватиме бульбашки
повітря та уноситиме їх. За таким принципом діють водоструминні насоси.
Аналогічним є принцип дії пульверизатора та карбюратора, що готує горючу суміш
для двигуна внутрішнього згоряння (тільки там середовища «міняються місцями» —
потік повітря засмоктує та розбризкує рідину).