Стародавні та сучасні космологічні теорії

Буття, іноді Суще — одне з найважливіших, найабстрактніших світоглядних

понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку. Поняття буття охоплює
поняття існування та реальності й суміжних із ними тем. Протилежністю буття є
небуття або ніщо. Буття вивчає розділ філософії, який називають онтологією.

Питання буття є центральними у світогляді кожної людини. Не дивно, що ці

питання цікавили людей з найдавніших часів і відповіді на ці питання займали
важливе місце у віровченнях і філософських теоріях різних епох. Таким чином
проблема буття — це одночасно є проблемою роздумів і пошуку істини (філософії) і
проблемою віри і віровчення (релігії).

Буття можна визначити як усе, що реально існує, як те, що існує як істинне, а не

як видиме, як реальність, визначена незалежно від свідомості людини, як загальний
спосіб існування людини.

Космологія –  (від грець.  kosmos – Всесвіт, logos – вчення, наука) – це розділ

астрономії, в якому вивчають загальний устрій, загальні властивості та загальні
закономірності розвитку Всесвіту, як єдиного цілого, а також його окремих
макрооб’єктів, як-то зірок, планетарних систем, галактик, тощо.

        Моделі Всесвіту, як і будь-які інші, будуються на основі тих теоретичних

уявлень, які існують тепер у космології. Сучасна космологія виникла після появи
загальної теорії відносності й тому її на відміну від колишньої, класичної, називають
релятивістською. Емпіричною базою для неї послужили відкриття позагалактичної
астрономії, найважливішим з яких, безсумнівно, було виявлення явища "разбігання"
галактик. В 1929 р. американський астроном Едвін П. Хаббл (1889-1953) установив,
що світло, що йде від далеких галактик, зміщається убік червоного кінця спектра. Це
явище, що одержало назву червоного зсуву, відповідно до принципу Допплера
свідчило про видалення галактик від спостерігача.

Оскільки релятивістська космологія сформувалася на основі ідей і принципів

загальної теорії відносності, то на першому етапі вона приділяла головну увагу
геометрії Всесвіту й, зокрема, кривизні чотирьохмірного простору - часу.

У наш час розрізняють чотири основні вчення про Всесвіт, які різняться між
собою шляхами та методами здобуття знань:

 Фізика та астрофізика відіграють провідну роль у розвитку фізичної

космології — розділу астрономії, який вивчає Всесвіт як ціле опираючись
 на закони фізики і використовуючи результати фізичних експериментів та
астрофізичних спостережень.

 Частиною світоглядної філософії є метафізична космологія, яка

передбачає використання людської свідомості для формування
інтуїтивних висновків про природу Всесвіту, людини та Бога і/або їх
взаємозв'язків між собою базованих на розширені деякого набору
припущень запозичених з духовного досвіду і/або спостережень.

 Космологія є важливим витоком віри в релігії і міфології, які намагаються

пояснити буття та природу дійсності. В деяких випадках, уявлення про
створення (космогонія) і руйнування (есхатологія) Всесвіту відіграють
центральну роль у формуванні структури релігійної космології, метою
якої є зрозуміти роль людського суспільства у Всесвіті.

 На протиріччі між релігією та філософією виникла езотерична

космологія — відмінна від релігійної космології меншою залежністю від
традицій та впевненістю в інтелекті а не вірі, і, відмінною від
метафізичної космології в її акценті на духовності як базовому понятті.