Реферат на тему:

Особливості викладання німецької мови як другої

іноземної у загальноосвітніх навчальних закладах
 З кожним роком дедалі більше учнів загальноосвітніх навчальних
закладів вивчає німецьку мову як другу іноземну. Зазвичай, першою іноземною
є англійська. Проблеми й питання організації навчального процесу в нових
умовах, які закономірно виникають в учителів, потребують негайного
розв’язання, на основі врахування рекомендацій спеціалістів з інших країн,
яким ця проблема відома вже давно.
У методиці вивчення мови поняття “друга іноземна” означає, що учень
вивчав уже принаймні одну іноземну мову; при цьому не важливо, в якому
хронологічному порядку учень вивчає німецьку мову - як другу чи, власне, як
третю. Кожна наступна мова розглядатиметься як друга іноземна. Важливим є
те, що мова вивчається у змісті шкільної програми і учень ще не володіє вільно
першою іноземною, на відміну від тих дітей, які вивчають дві мови,
виростаючи в двомовній сім’ї, перебуваючи в мовному середовищі (як діти
емігрантів) чи вивчаючи діалекти знову ж таки завдяки мовному середовищу.
Наприкінці 60-х років у німецькій методичній літературі з’явилися статті,
в яких було висловлено застереження від контакту різних мов. Йшлося
здебільшого про іноземні мови: англійську та французьку. Було помічено, що
на уроках французької мови (французька була для німецьких дітей другою
іноземною після англійської як першої іноземної) не тільки німецька мова
впливала (“заважала”) навчальному процесу, а й англійська часто з’являлась у
мовленні учнів і спричиняла неправильні висловлювання французькою мовою.
Так, у дослідженнях було помічено спочатку негативний аспект контакту двох
іноземних мов.
Виникло припущення, що взаємодія двох іноземних мов завжди матиме
лише негативні наслідки. Тому рекомендувалося розмежовувати іноземні мови,
які вивчалися одночасно, у розкладі навчальних занять, методиці викладання
для їх своєрідного розмежування у свідомості учнів.
Проте у свідомості учнів іноземні мови тісно пов’язані між собою. Це
стосується як знань про елементи і структуру рідної мови та першої іноземної,
так і досвіду вивчення іноземних мов.
 Упродовж останніх 20 років науковці дедалі більше схиляються до думки,
що контакт двох мов вносить не лише додаткові помилки й плутанину, а й
позитивні аспекти. Йдеться про досвід вивчення першої іноземної мови, який
сприяє розвитку рецептивних і продуктивних умінь під час опанування другої
іноземної мови, і не лише у плані перенесення значення слів – (напр. англ. hand
– нім. Hand), що також значно полегшує семантизацію лексичного матеріалу.
Велике значення має те, що можна провести паралелі між першою іноземною
мовою та наступними або, навпаки, простежити відмінності, які слугуватимуть
контрастом для кращого унаочнення.
Під час вивчення другої іноземної мови іншого значення набуває і
переклад: учень робить його не для того, щоб перекласти, а для того, щоб
унаочнити, виділити, усвідомити.
Вправи і завдання у навчальній ситуації “Німецька мова після
англійської” розробляються з урахуванням таких засад:
1. Англійська і німецька як германські мови споріднені в багатьох
аспектах. Насамперед, це простежується у лексиці, особливо на початковому
етапі вивчення, де можна помітити багато відповідностей і наявний очевидний
зв’язок між німецькою та англійською мовами. До того ж є багато
інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які
трапляються в обох мовах, проте відрізняються вимовою та написанням. Але і
в інших частинах мовної системи можна використати аналогії для вивчення
німецької мови після англійської. Це стосується вимови, інтонації, правопису, і,
особливо, граматики.
2. Другу іноземну мову здебільшого вивчають дорослі, для яких існує
особлива стратегія навчання. Свідомо вивчати мову означає бути самому
активним у процесі навчання: міркувати, аналізувати, порівнювати, висувати
гіпотези, знаходити закономірності, обговорювати результати. Те, що другу
іноземну мову вивчають частіше у свідомому віці, потрібно враховувати під час
при подання, наприклад, граматичного матеріалу. Учні відповідальніше
поставляться до процесу навчання, це зробить ефективним застосування на
уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої іноземної мови
учні знають, як взагалі вивчається іноземна мова, мають свою стратегію
запам’ятовування лексичних одиниць, яку вони використають для вивчення
другої іноземної мови.
3. Для вивчення другої іноземної мови, зазвичай, виділяється менше часу,
ніж для першої. Це означає, що темп заняття має бути вищим (більше
навчального матеріалу за урок, коротші пояснення, інтенсивніша робота із
вправами ). Цьому значно сприяє порівняння та обговорення мовних явищ,
схожих в обох мовах.
4. На заняттях першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими
формами вправ і мають певний досвід, який можна використати і збагатити для
вивчення другої мови. Тому вчителю німецької мови було б дуже корисно
знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках англійської
мови.
5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та
обговорення аналогій і розбіжностей, мета яких – встановити зв’язки між
рідною мовою, першою іноземною та другою іноземною.
6. Свідомо застосовувати набуті знання з англійської мови під час
вивчення німецької означає розуміти новий елемент німецької мови (слово чи
структуру речення), користуючись досвідом розпізнавання відповідного
феномена в англійській. Процес проведення аналогій між мовами називають
“Ага-ефектом” (“Aha-Effekt”).
7. Візьмемо для прикладу німецьке слово Knie. Учні знають схоже
англійське слово – knee. Що означає німецьке слово, якщо воно означає
частину тіла (Ага!). Найімовірніше воно матиме таке саме значення. Чи це
припущення підтвердиться, можна переконатися лише тоді, коли перевіримо це
слово у відповідному контексті – візуальному чи мовному, який допоможе
розпізнати, що Knie і knee має спільне значення.
 8. Із психології запам’ятовування відомо, що і в рідній мові, і в іноземній
ми розпізнаємо набагато більше понять, якщо вони трапилися під час читання,
ніж коли ми їх вимовляємо (активний і пасивний словниковий запас).
9. Дослідження психології пам’яті свідчать, що нове лише тоді добре
запам’ятовується, якщо його можна пов’язати з чимось уже відомим у нашій
свідомості. У вивченні іноземної мови це стосується насамперед словникового
запасу: дуже неефективно вивчати нову лексику, зазубрюючи список слів без
контексту.
10. Б.Гуфейзен (1994) склала два списки слів, схожих в німецькій та в
англійській мові та зрозумілих учням. Їх потрібно використовувати для
швидкого збагачення словникового запасу: перелік пар слів в алфавітному
порядку, значення яких в англійській та німецькій мовах однакові або близькі,
та перелік слів, упорядкований за загальними (простір, час, кількість, якість
тощо) або специфічними (тематичні поля – навколишній світ, проживання,
покупки, робота, вільний час, здоров’я, хвороби, навчання тощо) поняттями. В
обох групах систематизується елементарний щоденний досвід як відомий з
рідної мови та перенесений у першу іноземну для вивчення лексики на
початковому етапі. Тому цю систему можна використати і для
запам’ятовування німецьких слів. Йдеться про те, щоб пов’язати у свідомості
учнів ті слова, які стосуються елементарних сфер спілкування у всіх мовах,
оскільки таким способом їх найкраще можна зберігати в пам’яті, пригадувати й
активізувати. Створюючи такі контексти для спільного лексичного запасу
англійської та німецької мов, можна використати різні способи
запам’ятовування:
1. Візуальна опора
Використовуються малюнки або фотографії, підписані двома мовами. Так
можна семантизувати лексику до тем: «Квартира», «Місто», «Тварини»,
«Рослини», «Клімат», «Погода», «Транспортні засоби», «Продукти», «Страви»,
«Напої», «Покупки», «Магазини», «Родинні стосунки», «Зовнішність», «Одяг»,
«Гігієна», «Хвороби», «Розташування і рух у просторі», «Школа і навчання»,
«Навчальні предмети», «Театр», «Концерт», «Кіно», «Спорт», «Радіо»,
«Телебачення», «Преса» тощо.
2. Впорядкування схем
Загальні поняття часто утворюють системи, відомі учням з рідної мови,
які допомагають паралельно семантизувати лексику в двох мовах. Прикладами
німецько-англійських відповідників можуть бути: числа, сторони горизонту,
міри довжини, ваги, часу, пори року, дні тижня, пори доби, кольори.
3. Протилежне значення
Пари слів із протилежним значенням, як показує досвід,
запам’ятовуються легше, ніж коли слова вивчаються окремо. Приклади
англійсько-німецьких відповідників: я – ти, високо – низько, праворуч –
ліворуч, йти – зупинятися, початок – кінець, максимум – мінімум, плюс – мінус,
молодий – старий та ін.
Оскільки ще не розроблено підручники, які враховували б, що німецька
мова вивчається після англійської, вчителям потрібно самостійно розробляти
відповідні завдання і вправи. Для цього вчитель може використовувати вправи,
які є в підручниках, але при цьому доповнювати їх таким чином, щоб учням
потрібно було використати свої знання англійської мови.
Особливо в сфері опанування лексичного матеріалу, який відноситься до
поширеної лексики щоденного вжитку, треба звернути увагу учнів на те, що
багато слів у німецькій мові можна зрозуміти з контексту, якщо використати
знання англійської мови. Б.Гуфейзен (1994) налічує близько 650 таких слів, які
належать до лексичного запасу початкового рівня.
Розробляючи вправи для збагачення спільного лексичного запасу
німецької та англійської мови, дуже важливо врахувати, щоб слова
пропонувалися в тому контексті, в якому ми їх сприймаємо. При цьому треба
звернути увагу на те, що багато з цих понять,( навіть якщо вони належать до
понять щоденного вжитку) мають специфічне культурне забарвлення. Поняття
“ліс” для всіх людей означає “багато дерев”, але європеєць пов’язує з цим
поняттям зовсім інше, ніж житель тропічних країн.
 Як працювати із вправами такого характеру?
Розуміння лексичних одиниць
Крок 1. Зібрати і розсортувати німецько-англійські відповідники.
Крок 2. Окремо опрацювати німецькі слова, несхожі на відповідні
англійські.
Крок 3. Використовувати рідну мову для порівняння (при цьому
виявиться, що і в рідній мові є слова, які схожі на англійські чи німецькі і
мають однакове значення (напр. укр. аптека – нім. Apotheke)
Робочі кроки, за яких усі наявні знання про мову під час порівняння
систематизуються та активізуються, значною мірою сприяють розвитку
“відчуття мови” і, завдяки цьому, підготовці до вивчення кожної наступної
мови. Такі робочі кроки учні можуть виконувати і самостійно. Вчитель задає
тему, наприклад, “Зовнішність”(частини тіла), або показує малюнок, якщо має
змогу.
1. Учні занотовують англійські слова, які означають найважливіші
частини тіла.
2. Шукають у словнику німецькі відповідники і дописують їх.
3. Порівнюють англійські та німецькі слова, встановлюють, які з них
схожі і легко зрозумілі, які відрізняються.
4. Складають таблицю.
5. Порівнюють англійські та німецькі слова зі словами рідною мовою: що
в них схожого?
Робочі кроки 1-4 виконуються спочатку індивідуально, у парах або в
групах, а потім результати обговорюють на пленумі, порівнюють, за потреби
коригують, роблять висновки.
Таким чином, учні впродовж певного часу можуть створити свій власний
багатомовний словник у малюнках.
Активне застосування лексики
(Від розуміння до висловлювання)
 Спочатку йде інтенсивне тренування вимови. Якщо упустити цей момент,
то пізніше це призведе до суттєвих помилок у розумінні. Приклад: “Knie –
knee”.
Вправи, які можна запропонувати на цьому рівні:
а) читання вголос текстів, які містять нову лексику;
б) складання невеликих діалогів із новою лексикою.
Активне застосування лексики
(Від розуміння до письма)
Обговорюється правильне написання німецьких слів.
Вправи для тренування правильної орфографії вивчених слів:
а) заповнити пропуски в тексті новою лексикою;
б) диктанти для заповнення пропусків.
Вправи для уникнення інтерференції. “Фальшиві друзі”.
В англійській та в німецькій мовах є слова, які подібні за звучанням або
за написанням, проте мають різне значення і тому можуть бути неправильно
вжиті або неправильно розпізнані. Найвідоміший приклад: підміна значень
англійського слова become та німецького bekommen, якої часто припускаються
німці, що розмовляють англійською, і яка дуже розважає англійців: “Can I
become a beefsteak?”- запитує німецький відвідувач в англійському ресторані.
На рівні словникового запасу початкового ступеня таких лексичних
одиниць небагато і тому немає великої небезпеки неправильного вживання
“фальшивих друзів”. На заняттях початкового рівня рекомендується звертати
увагу учнів на такі лексичні одиниці в міру того, як вони трапляються в
навчальних матеріалах (напр., become/bekommen, map/Mappe,
gymnasium/Gymnasium).
Можна застерегти учнів, що ці слова можуть бути вжиті неправильно, і
пояснити різницю, використовуючи контекст.
Зразки вправ для проведення занять німецької мови як другої іноземної
(після англійської) можна знайти в матеріалах видавництва Hueber „Deutsch ist
easy! “ von Anta Kursiša und Gerhard Neuner.
 Список літератури:
1. Berger, Maria Cristina und Golucci, Alfredo. Übungsvorschläge für „Deutsch
nach Englisch“ // Deutsch als zweite Fremdsprache. - S. 22-25.
2. Hufeisen, Britta. Deutsch als zweite Fremdsprache // Deutsch als zweite
Fremdsprache.- S.4-6, 52-53.
3. Neuner, Gerhard. Deutsch nach Englisch. Übungen und Aufgaben für den
Anfangsunterricht // Deutsch als zweite Fremdsprache. - S. 15-21.
4. Kursiša, Anta , Neuner, Gerhard. Deutsch ist easy! // Max Hueber Verlag,
2006.

Особливості викладання німецької мови як другої іноземної

у загальноосвітніх навчальних закладах

 
Стаття присвячена питанням викладання німецької мови як другої іноземної (після англійської). На
основі аналізу навчальної ситуації та досліджень іноземних спеціалістів у цій галузі подано деякі
практичні поради вчителям для найбільш ефективної організації навчальної діяльності учнів.
 
 
Ключові слова: друга мова, контакт двох мов, досвід вивчення, навчальна ситуація, стратегія
навчання, лексичний запас.
 
З кожним роком дедалі більше учнів загальноосвітніх навчальних закладів вивчає німецьку мову як
другу іноземну. Зазвичай, першою іноземною є англійська. Проблеми й питання організації
навчального процесу в нових умовах, які закономірно виникають в учителів, потребують
негайного  розв’язання, на основі врахування рекомендацій спеціалістів з інших країн, яким ця
проблема відома вже давно.
У методиці вивчення мови поняття “друга іноземна” означає, що учень вивчав уже принаймні одну
іноземну мову; при цьому не важливо, в якому хронологічному порядку учень вивчає німецьку мову -
як другу чи, власне, як третю. Кожна наступна мова розглядатиметься як друга іноземна. Важливим є
те, що мова вивчається у змісті шкільної програми і учень ще не володіє вільно першою іноземною, на
відміну від тих дітей, які вивчають дві мови, виростаючи в двомовній сім’ї, перебуваючи в мовному
середовищі (як діти емігрантів) чи вивчаючи діалекти знову ж таки завдяки мовному середовищу.
Наприкінці 60-х років у німецькій методичній літературі з’явилися статті, в яких було висловлено
застереження від контакту різних мов. Йшлося здебільшого про іноземні мови: англійську та
французьку. Було помічено, що на уроках французької мови (французька була для німецьких дітей
другою іноземною після англійської як першої іноземної) не тільки німецька мова впливала
(“заважала”) навчальному процесу, а й англійська часто з’являлась у мовленні учнів і спричиняла
неправильні висловлювання французькою мовою. Так, у дослідженнях було помічено спочатку
негативний аспект контакту двох іноземних мов.
Виникло припущення, що взаємодія двох іноземних мов завжди матиме лише негативні наслідки.
Тому рекомендувалося розмежовувати іноземні мови, які вивчалися одночасно, у розкладі навчальних
занять, методиці викладання для їх своєрідного розмежування у свідомості учнів.
Проте у свідомості учнів іноземні мови тісно пов’язані між собою. Це стосується як знань про елементи
і структуру рідної мови та першої іноземної, так і досвіду вивчення іноземних мов.
Упродовж останніх 20 років науковці дедалі більше схиляються до думки, що контакт двох мов
вносить не лише додаткові помилки й плутанину, а й позитивні аспекти. Йдеться про досвід вивчення
першої іноземної мови, який сприяє розвитку рецептивних і продуктивних умінь під час опанування
другої іноземної мови, і не лише у плані перенесення значення слів – (напр. англ. hand – нім. Hand),
що також значно полегшує семантизацію лексичного матеріалу. Велике значення має те, що можна
провести паралелі між першою іноземною мовою та наступними або, навпаки, простежити відмінності,
які слугуватимуть контрастом для кращого унаочнення.
 Під час вивчення другої іноземної мови іншого значення набуває і переклад: учень робить його не
для того, щоб перекласти, а для того, щоб унаочнити, виділити, усвідомити.
Вправи і завдання у навчальній ситуації “Німецька мова після англійської” розробляються з
урахуванням таких засад:
1. Англійська і німецька як германські мови споріднені в багатьох аспектах. Насамперед, це
простежується у лексиці, особливо на початковому етапі вивчення, де можна помітити багато
відповідностей і наявний очевидний зв’язок між німецькою та англійською мовами. До того ж є багато
інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які трапляються в обох мовах, проте
відрізняються  вимовою та написанням. Але і в інших частинах мовної системи можна використати
аналогії для вивчення німецької мови після англійської. Це стосується вимови, інтонації, правопису, і,
особливо, граматики.
2. Другу іноземну мову здебільшого вивчають дорослі, для яких існує особлива стратегія навчання.
Свідомо вивчати мову означає бути самому активним у процесі навчання: міркувати, аналізувати,
порівнювати, висувати гіпотези, знаходити закономірності, обговорювати результати. Те, що другу
іноземну мову вивчають частіше у свідомому віці, потрібно враховувати під час при подання,
наприклад, граматичного матеріалу. Учні відповідальніше поставляться до процесу навчання, це
зробить ефективним застосування на уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої
іноземної мови учні знають, як взагалі вивчається іноземна мова, мають свою стратегію
запам’ятовування лексичних одиниць, яку вони використають для вивчення другої іноземної мови.  
3. Для вивчення другої іноземної мови, зазвичай, виділяється менше часу, ніж для першої. Це
означає, що темп заняття має бути вищим (більше навчального матеріалу за урок, коротші пояснення,
інтенсивніша робота із вправами ). Цьому значно сприяє порівняння та обговорення мовних явищ,
схожих в обох мовах.
4. На заняттях першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими формами вправ і мають певний
досвід, який можна використати і збагатити для вивчення другої мови. Тому вчителю німецької мови
було б дуже корисно знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках англійської мови.
5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та обговорення аналогій і
розбіжностей, мета яких – встановити зв’язки між рідною мовою, першою іноземною та другою
іноземною.
6. Свідомо застосовувати набуті знання з англійської мови під час вивчення німецької означає
розуміти новий елемент  німецької мови (слово чи структуру речення), користуючись досвідом
розпізнавання відповідного феномена в англійській. Процес проведення аналогій між мовами
називають “Ага-ефектом” (“Aha-Effekt”).
7. Візьмемо для прикладу німецьке слово Knie. Учні знають схоже англійське слово – knee. Що
означає німецьке слово, якщо воно означає частину тіла (Ага!). Найімовірніше воно матиме таке саме
значення. Чи це припущення підтвердиться, можна переконатися лише тоді, коли перевіримо це слово
у відповідному контексті – візуальному чи мовному, який допоможе розпізнати, що Knie і knee має
спільне значення.
8. Із психології запам’ятовування відомо, що і в рідній мові, і в іноземній ми розпізнаємо набагато
більше понять, якщо вони трапилися під час читання, ніж коли ми їх вимовляємо (активний і пасивний
словниковий запас).
9. Дослідження психології пам’яті свідчать, що нове лише тоді добре запам’ятовується, якщо його
можна пов’язати з чимось уже відомим у нашій свідомості. У вивченні іноземної мови це стосується
насамперед словникового запасу: дуже неефективно вивчати нову лексику, зазубрюючи список слів
без контексту.
10. Б.Гуфейзен (1994) склала два списки слів, схожих в німецькій та в англійській мові та зрозумілих
учням. Їх потрібно використовувати для швидкого збагачення словникового запасу: перелік пар слів в
алфавітному порядку, значення яких в англійській та німецькій мовах однакові або близькі, та перелік
слів, упорядкований за загальними (простір, час, кількість, якість тощо) або специфічними (тематичні
поля – навколишній світ, проживання, покупки, робота, вільний час, здоров’я, хвороби, навчання тощо)
поняттями. В обох групах систематизується елементарний щоденний досвід як відомий з рідної мови
та перенесений у першу іноземну для вивчення лексики на початковому етапі. Тому цю систему
можна використати і для запам’ятовування німецьких слів. Йдеться про те, щоб пов’язати у свідомості
учнів ті слова, які стосуються елементарних сфер спілкування у всіх мовах, оскільки таким способом їх
найкраще можна зберігати в пам’яті, пригадувати й активізувати. Створюючи такі контексти для
спільного лексичного запасу англійської та німецької мов, можна використати різні способи
запам’ятовування:
1. Візуальна опора
Використовуються малюнки або фотографії, підписані двома мовами. Так можна семантизувати
лексику до тем: «Квартира», «Місто», «Тварини», «Рослини», «Клімат», «Погода», «Транспортні
засоби», «Продукти», «Страви», «Напої», «Покупки», «Магазини», «Родинні стосунки», «Зовнішність»,
«Одяг», «Гігієна», «Хвороби», «Розташування і рух у просторі», «Школа і навчання», «Навчальні
предмети», «Театр», «Концерт», «Кіно», «Спорт», «Радіо», «Телебачення», «Преса» тощо.
2. Впорядкування схем
Загальні поняття часто утворюють системи, відомі учням з рідної мови, які допомагають паралельно
семантизувати лексику в двох мовах. Прикладами німецько-англійських відповідників можуть бути:
числа, сторони горизонту, міри довжини, ваги, часу, пори року, дні тижня, пори доби, кольори.
3. Протилежне значення
Пари слів із протилежним значенням, як показує досвід, запам’ятовуються легше, ніж коли слова
вивчаються окремо. Приклади англійсько-німецьких відповідників: я – ти, високо – низько, праворуч –
ліворуч, йти – зупинятися, початок – кінець, максимум – мінімум, плюс – мінус, молодий – старий та ін.
Оскільки ще не розроблено підручники, які враховували б, що німецька мова вивчається після
англійської, вчителям потрібно самостійно розробляти відповідні завдання і вправи. Для цього
вчитель може використовувати вправи, які є в підручниках, але при цьому доповнювати їх таким
чином, щоб учням потрібно було використати свої знання англійської мови.
Особливо в сфері опанування лексичного матеріалу, який відноситься до поширеної лексики
щоденного вжитку, треба звернути увагу учнів на те, що багато слів у німецькій мові можна зрозуміти з
контексту, якщо використати знання англійської мови. Б.Гуфейзен (1994) налічує близько 650 таких
слів, які належать до лексичного запасу початкового рівня.
Розробляючи вправи для збагачення спільного лексичного запасу німецької та англійської мови, дуже
важливо врахувати, щоб слова пропонувалися в тому контексті, в якому ми їх сприймаємо. При цьому
треба звернути увагу на те, що багато з цих понять,( навіть якщо вони належать до понять щоденного
вжитку) мають специфічне культурне забарвлення. Поняття “ліс” для всіх людей означає “багато
дерев”, але європеєць пов’язує з цим поняттям зовсім інше, ніж житель тропічних країн.
Як працювати із вправами такого характеру?
Розуміння лексичних одиниць
Крок 1. Зібрати і розсортувати німецько-англійські відповідники.
Крок 2. Окремо опрацювати німецькі слова, несхожі на відповідні англійські.
Крок 3. Використовувати рідну мову для порівняння (при цьому виявиться, що і в рідній мові є слова,
які схожі на англійські чи німецькі і мають однакове значення (напр. укр. аптека – нім. Apotheke)  
Робочі кроки, за яких усі наявні знання про мову під час порівняння систематизуються та
активізуються, значною мірою сприяють розвитку “відчуття мови” і, завдяки цьому, підготовці до
вивчення  кожної наступної мови. Такі робочі кроки учні можуть виконувати і самостійно. Вчитель
задає тему, наприклад, “Зовнішність”(частини тіла), або показує малюнок, якщо має змогу.
1. Учні занотовують англійські слова, які означають найважливіші частини тіла.
 2. Шукають у словнику німецькі відповідники і дописують їх.
3. Порівнюють англійські та німецькі слова, встановлюють, які з них схожі і легко
зрозумілі, які відрізняються.
4. Складають таблицю.
5. Порівнюють англійські та німецькі слова зі словами рідною мовою: що в них
схожого?
Робочі кроки 1-4 виконуються спочатку індивідуально, у парах або в групах, а потім результати
обговорюють на пленумі, порівнюють, за потреби коригують, роблять висновки.
Таким чином, учні впродовж певного часу можуть створити свій власний багатомовний словник у
малюнках.
Активне застосування лексики
(Від розуміння до висловлювання)
Спочатку йде інтенсивне тренування вимови. Якщо упустити цей момент, то пізніше це призведе до

суттєвих помилок у розумінні. Приклад: “Knie – knee”.

Вправи, які можна запропонувати на цьому рівні:

а) читання вголос текстів, які містять нову лексику;
б) складання невеликих діалогів із новою лексикою.
Активне застосування лексики

(Від розуміння до письма)

Обговорюється правильне написання німецьких слів.
Вправи для тренування правильної орфографії вивчених слів:
а) заповнити пропуски в тексті новою лексикою;
б) диктанти для заповнення пропусків.
Вправи для уникнення інтерференції. “Фальшиві друзі”.
В англійській та в німецькій мовах є слова, які подібні за звучанням або за написанням, проте мають
різне значення і тому можуть бути неправильно вжиті або неправильно розпізнані. Найвідоміший

приклад: підміна значень англійського слова become та німецького bekommen, якої часто

припускаються  німці, що розмовляють англійською, і яка дуже розважає англійців:

“Can I become a beefsteak?”- запитує німецький відвідувач в англійському ресторані.

На рівні словникового запасу початкового ступеня таких лексичних одиниць небагато і тому немає
великої небезпеки неправильного вживання “фальшивих друзів”. На заняттях початкового рівня
рекомендується звертати увагу учнів на такі лексичні одиниці в міру того, як вони трапляються в
навчальних матеріалах (напр., become/bekommen, map/Mappe, gymnasium/Gymnasium).
Можна застерегти учнів, що ці слова можуть бути вжиті неправильно, і пояснити різницю,
використовуючи контекст.
 Зразки вправ для проведення занять німецької мови як другої іноземної (після англійської) можна
знайти в матеріалах видавництва Hueber  „Deutsch ist easy! “ von Anta Kursiša und Gerhard Neuner.

 
Список використаної літератури

1. Berger, Maria Cristina und Golucci, Alfredo. Übungsvorschläge für „Deutsch nach Englisch“  // Deutsch als

zweite Fremdsprache. - S. 22-25.

2. Hufeisen, Britta. Deutsch als zweite Fremdsprache // Deutsch als zweite Fremdsprache.- S.4-6, 52-53.

3. Neuner, Gerhard. Deutsch nach Englisch. Übungen und Aufgaben für den Anfangsunterricht // Deutsch

als zweite Fremdsprache. - S. 15-21.

4. Kursiša,  Anta , Neuner,  Gerhard. Deutsch ist easy! // Max Hueber Verlag, 2006.

 
   
Савченко Л.П. Особенности преподавания немецкого языка как второго иностранного в
общеобразовательных учебных заведениях
Статья посвящена вопросам преподавания немецкого языка как второго иностранного (после
английского). На основе анализа учебной ситуации и исследований иностранных специалистов в этой
области даны некоторые практические советы учителям для более эффективной организации
учебной деятельности.
 
Ключевые слова: второй язык, контакт двух языков, опыт изучения, учебная ситуация, стратегия
обучения, лексический запас.
 
Savchenko L. P. The specific concerns of teaching German as a second foreign language in
elementary and secondary education
The article is devoted to the questions of teaching German language as a second foreign language (after
English). After analyzing the learning situation and using some research from foreign specialists some
practical advice is given for the teachers to more effectively organize the learning process.
 
Key words: the foreign language, the contact of two languages, the learning experience, the learning
situation, the learning strategy, the vocabulary.
 
Шляхи підвищення мотивації учнів до вивчення другої іноземної мови

На сучасному етапі інтеграції України до Європи особливого значення

набуває вивчення сучасних європейських мов. Згідно із загальноєвропейськими
рекомендаціями Ради Європи, відтепер метою є не просто вивчення будь-якої
мови, а вільне спілкування нею, тобто формування в індивіда іншомовної
комунікативної компетенції, що є основою комунікативного підходу до
вивчення іноземних мов.

Із кожним роком дедалі більше учнів загальноосвітніх навчальних

закладів вивчають німецьку мову як другу іноземну. Як правило, першою
іноземною   є англійська. Життя показує, що більш охоче обирають для
вивчення англійську мову, мотивуючи   поширенням її у світі та запит на неї.
Інколи необхідно докласти багато зусиль, щоб переконати в доцільності
вивчення німецької мови учнів  та їх батьків. Вивчення саме німецької як
другої іноземної є доречним в Україні як європейській державі. Саме
Німеччина є країною, яка в Європі пропонує найбільшу кількість освітніх і
культурних програм. На користь німецької мови свідчать такі факти:

1. Німеччина є найбільшою у світі країною-експортером.

2. Німецька мова є загальновживаною в ЄС.

3. Щороку на книжковому ринку Німеччини з'являється понад 60 000

нових публікацій

4. Німецька мова є другою за вживаністю мовою науки.

5. Той, хто вивчає  німецьку, підвищує свої шанси на ринку праці. ).[  1,

с.2 ]

Життя доводить необхідність володіння німецькою в багатьох галузях

нашого існування. Дуже важливими вважаю перші уроки.  Необхідно так
побудувати  урок, щоб зацікавити своїм предметом, показати учням
перспективу вивчення двох мов. А ще раніше провести роботу з батьками, 
пояснивши перевагу школи, в якій учні мають можливість вивчати другу
іноземну мову. Виходячи із власного досвіду, можу стверджувати, що позиція
батьків у цьому питанні, особливо на початковому етапі, відіграє основну і
часто вирішальну роль.

Вивчення німецької мови в Бузівській загальноосвітній школі І-ІІІ

ступенів триває вже понад 9 років.

Учні 5-го класу уже з перших  уроків відкривають для себе, що ці дві
мови, як сестри, мають спільне джерело-латинську мову. Починаємо згадувати
деякі слова і навіть плутаємося, із якої мови вони прийшли;  додає
зацікавленості етимологія російських і українських слів. Завдання і вправи
мають  зорієнтовані насамперед на порівняння та обговорення аналогій і
розбіжностей, мета яких встановити зв’язки між рідною мовою, першою
іноземною та другою іноземною. Для школяра кожен урок має стати місцем
радісного  самовідкриття , самовираження, самоствердження. При цьому
важливо пам’ятати, що успіх  уроку визначається культурою, професіоналізмом
учителя. Від його рівня залежить, чи стане урок  школою доброзичливості,
самостійності, творчості та відповідальності.[ 2,  с.70 ]

Розвивати інтерес, підвищувати мотивацію до вивчення німецької мови

покликані системи інтерактивних та особистісно зорієнтованих педагогічних
технологій, серед яких метод мовного порфоліо, який створює унікальні
передумови для розвитку ключових компетенцій і самостійності учнів у
досягненні нового. Використання європейського мовного портфоліо дозволяє
зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи
їм розвивати здатність до відображення та самооцінювання, таким чином
надаючи їм можливість поступово збільшувати свою відповідальність за власне
навчання.

Метод проектів - одна з інноваційних технологій , яка забезпечує

формування основних компетенцій (соціальних, полікультурних,
інформаційних, комунікативних ) і створює передумови для розвитку
самостійності в осягненні нового, стимулює природну допитливість та творчий
потенціал учнів. Основою його  є розвиток критичного мислення, пізнавальних
навичок школярів, уміння самостійно конструювати свою діяльність,
орієнтуватись в інформаційному просторі.

Чому метод проектів є ефективним на уроках німецької як другої

іноземної  мови? Тому, що він  поєднує  теорію з практикою, пов'язує
навчальну і виховну   роботу з життям, надає більшої життєвості власне
навчанню, допомагає розв'язувати проблеми, взяті з реального життя.
Використання проектної методики підвищує інтерес учнів до вивчення мови
шляхом розвитку позитивної внутрішньої мотивації.  Навчально - виховний
процес перетворюється на спільну творчість педагога та учнів, таким чином
формується позитивне ставлення школярів до вивчення іноземної мови.  Метод
проектів у навчанні іншомовного спілкування можна визначити як комплекс
вправ або завдань, які передбачають організовану тривалу  значущу для учнів
самостійну дослідницьку діяльність іноземною мовою,   яка виконується як під
час уроку, так і позаурочний час. Метою цієї   діяльності є створення кінцевого
продукту німецькою мовою – альбому, презентації, подання інформації тощо.
Учні мають можливість виконати незалежну роботу,  побудовану   на знанні
мови та уміннях і навичках, здобутих упродовж певного періоду вивчення
теми.  Школярі реально спілкуються між собою і з навколишнім світом
іноземною  мовою. Деякі роботи вимагають більше практики усного мовлення,
інші більш спрямовані на розвиток навичок письма, ще інші вимагають
застосування певних артистичних здібностей. Одні завдання більше підходять
для індивідуальної роботи, інші - для роботи в парах або малих групах. Дуже
важливо  допомогти учням обрати такі методи його виконання, щоб вони
почувалися максимально комфортно.    [3, с.59 ] Реалізація методу проектів на
практиці веде до зміни ролі педагога: він виступає не як джерело знань, а як
організатор пізнавальної діяльності школярів. Для ефективного використання
методу потрібна ретельна підготовка як учнів, так і вчителя. Така підготовка
повинна проводитись  постійно, систематично, не тільки під час роботи над
проектом.  Проектна робота дає учням можливість ефективніше
використовувати мовленнєві навички та вміння на практиці, заохочує  до
вивчення другої іноземної мови, сприяє підвищенню інтересу школярів до
предмету.

У проектному навчанні цінні не лише результати, а більшою мірою сам

процес, у якому відбувається особисте зростання учасників. Проект може
передбачати індивідуальне виконання завдання, проте, як правило,  він є
результатом скоординованих спільних дій групи учнів. У ході розробки
проекту закріплюються знання по темах, відпрацьовуються алгоритми дій
різних видів робіт.

Якщо цілеспрямовано і систематично використовувати метод проектів в

роботі при навчанні іноземної мови, то ефективність буде високою. Учні, що
беруть участь в проектах, показують збільшення швидкості читання,
поліпшення уміння перекладу тексту, роботи із словником та іншими
джерелами. Удосконалюються уміння в усній і письмовій мові, розширюється
кругозір учнів, розвиваються комунікативні навички: уміння вести бесіду,
висловлювати й обстоювати свою думку. Робота  над проектом дозволяє
задіяти в процесі навчання не тільки інтелект, досвід, свідомість дитини, а
також її почуття, емоції, вольові якості,  дає відчуття успіху, змушує учня по-
новому подивитися на свої вміння, на характер взаємодії з довкіллям, створює
умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках школярів,
їхньому ставленні до здобування знань.

Проектна робота – одна з найбільш цікавих методик, які може

використовувати учитель. Вона дозволяє ефективно реалізувати
комунікативний  підхід у процесі вивчення німецької як другої  іноземної мови,
сприяє розвитку ініціативи,самостійності, організаторських здібностей.

Оволодіти комунікативною компетенцією при вивченні  іноземної мови,

не знаходячись в країні, мова якої вивчається,- досить складна справа. Тому
важливим завданням для вчителя є створення реальних та уявних ситуацій
спілкування на уроці іноземної мови, використовуючи для цього різні методи
та прийоми роботи . Поряд з цим вчитель повинен дати учням наочне уявлення
про життя, традиції, мовні реалії інших країн. Із цією метою використовуються
навчальні відеофільми, музичні твори, що сприяють реалізації найважливішої
вимоги комунікативної методики «зробити процес оволодіння мовою
оволодінням живою іншомовною дійсністю...» . Використання пісенного
матеріалу на уроці німецької  мови стимулює мотивацію і тому сприяє кращому
засвоєнню мовного матеріалу завдяки дії механізмів мимовільного
запам'ятовування, що дозволяють збільшити обсяг і міцність запам'ятовування.
Пісня може бути не просто одним з елементів уроку, але й його основою, як
наприклад на уроці-мюзиклі. Таке заняття сприяє естетичному та моральному
вихованню учні школярів, більш повно розкриває творчі здібності кожного
учня. Завдяки співу мюзиклу на уроці створюється сприятливий психологічний
клімат, знижується втома, активізується мовна діяльність. У багатьох випадках
він служить і розрядкою, що знижує напругу і відновлює працездатність учнів.
Навчальне відео розвиває навички та вміння сприйняття і розуміння іноземної
мови на слух.

В інтенсивному навчанні важливе місце посідають активні методи

навчання: ігрові ситуації, рольові ігри, бо вони розвивають образне мислення,
формують мовну компетенцію, розвивають здібності, вчать користуватися
різноманітними засобами діяльності. Для ефективного та оптимального 
засвоєння мовного матеріалу, історії, географії, традицій, для інтелектуального
розвитку   використовую на уроці інтелектуальні ігри «Чи знаєш ти країну,
мову якої вивчаєш?», «Чи знаєш ти історію,культуру  німецькомовних країн?» 
тощо.

Весь навчальний  процес повинен бути зорієнтований на особистість

учня, на його розвиток, самостійність, на урахування його можливостей,
запитів,  інтересів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учня та
диференціювати навчання, враховуючи рівень підготовки у вивченні першої
іноземної мови. Одним учням необхідно створити умови для більш швидкого
поступу, іншим виділити  більше часу для повторення та тренування.  Широке
використання на уроках  іноземної мови парної, групової роботи сприяють
спілкуванню, розвивають  навички співпраці, виховують почуття 
товариськості, прагнення не підвести друзів, бути надійним партнером

Найважливішим мотиваційним стимулом вивчення іноземної мови є,

звичайно ж, прагнення до розширення свого загального кругозору,причому
провідну роль відіграє бажання познайомитися з життям країни досліджуваної
мови, з її географією,історією,побутом.

Позакласна робота підтримує позитивне мотиваційне поле вивчення

німецької мови як другої іноземної.   Учні готують повідомлення і доповіді про
Німеччину, про знаменні дати і  події, видатних людей, розучують вірші, пісні,
уривки з  літературних творів німецькою мовою, оформляють стіннівки,
альбоми.

 Оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування повинно дати

школярам безпосередній доступ до культури інших народів, забезпечити в
процесі навчання діалог культур,сприяти вихованню, всебічному творчому
розвитку учнів, підвищувати якість підготовки їхньої діяльності в різних
сферах життя.

Використана література:

1. Газета«Deutsch» № 5  2006 р.- «Особливості викладання німецької мови

як другої іноземної» - с.2-3

2.Сухомлинський В. О.  Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 3. – с. 70.

3.Проектна робота. Німецька мова/ упорядн.: Л. Горбач. – К: Шк. Світ,

2008. – с.59

Бірюкова О.С. Дидактичний аспект здійснення допрофільного навчання на

прикладі викладання німецької мови як другої іноземної

УДК 372.881.111.22
Дидактичний аспект здійснення допрофільного навчання на прикладі викладання
німецької мови як другої іноземної
Олена Бірюкова,
вчитель німецької мови. Спеціалізована загальноосвітня школа № 6
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
У статті аналізується проблема навчання другої іноземної мови з урахуванням явища
мультилінгвізму, уточнюються принципи навчання другої іноземної мови у загальноосвітніх
навчальних закладах.

Ключові слова: мультилінгвізм, загальноосвітні навчальні заклади, принципи навчання,

друга іноземна мова.

In this article the problem of the second foreign language teaching in terms of multilingualism
is analyzed, the principles of the second foreign language teaching in secondary school are defined.

Key words: multilingualism, secondary schools, teaching principles, the second foreign
language.

Аналіз наукових джерел засвідчив відсутність цілісних системних досліджень

дидактичних засад профільного навчання не лише шкіл сільської місцевості, а й профільного
навчання взагалі. Його вивчали здебільшого при висвітленні загальних теоретичних питань
диференціації навчання вітчизняні дидакти О.І. Бугайов, М.І. Бурда, М.П. Гузик, О.К.
Корсакова, С.П. Логачевська, Т.А. Логвіна-Бик, П.І. Сікорський; російські дослідники С.Г.
Броневщук, В.М. Монахов, В.А. Орлов, А.А. Пінський, В.В. Фірсов; білоруські науковці Н.Г.
Огурцов, Г.М. Бунтовська, Л.М. Рожина, Н.О. Циркун, а також естонські (І.Е. Унт, Х.Й.
Лійметс та ін.), німецькі (J.Bastian, A.Combe, H.Gudjons та ін.), англійські (P. Gordon, R.
Aldrich, D. Dean, G. Walford та ін.), американські (L. Cremin, M. Curtis, Т. O’Brien та ін.)
дослідники. Це свідчить про спільний інтерес учених багатьох країн світу до проблеми
диференціації навчання, а отже, і профільної освіти молоді, оскільки диференціація навчання
є підґрунтям забезпечення його профільності.

Важливим кроком у розв’язанні проблеми стали праці В.В. Гузєєва, С.Н. Рягіна, О.Я.
Савченко, де розкриваються особливості проектування змісту профільного навчання в
старшій школі на основі введення Державного стандарту; С.У. Гончаренка, Ю.І.
Мальованого, В.А. Орлова, А.В. Хуторського, у яких висвітлюються теоретико-методичні
питання профільного навчання; М.І. Бурди, Г.В. Дорофєєва, А.А. Пінського, що розкривають
співвідношення базової і профільної підготовки; Н.О. Аніскіної, Ю.І. Діка, А.Ж. Жафярова,
Ю.М. Колягіна, П.С. Лернера з використання технічних засобів і телекомунікаційних
технологій у практичній організації певних профілів навчання.
 Профільне навчання розуміється як вид диференційованого навчання. Воно ґрунтується
на філософському вченні про людину як біосоціальну істоту, суб’єкта розвитку матеріальної
і духовної культури на Землі. Теоретичною основою концепції виступають особистісно-
соціальний, диференційовано-діяльнісний, аксіологічний підходи, теорія вивчення і
моделювання складних систем і об’єктів.

Цьогорічним п’ятикласникам доведеться носити у портфелі на кілька підручників

більше. За новими державними стандартами, поряд з англійською з нового навчального року
в українських школах запроваджується для обов’язкового вивчення друга іноземна мова. За
словами міністра освіти та науки Дмитра Табачника, більше 52 відсотків учнів п’ятих класів
обрали для вивчення саме німецьку мову. Російську мову обрали трохи більше 23 відсотків,
французьку – 14, польську – 1,6 та іспанську – 1,2 відсотка школярів.
Такий інтерес до вивчення німецької мови обумовлений перспективами навчання за
кордоном, зокрема у Німеччині, вважає керівниця Київського центру тестування німецького
мовного тесту TestDaF при Національному педагогічному університеті імені Драгоманова
Світлана Іваненко. За її словами, нині отримати освіту у Німеччині воліють дедалі більше
українських випускників, але для цього потрібен високий рівень володіння німецькою
мовою.
У процесі вивчення німецької як другої іноземної в умовах контактування трьох
(української, англійської та німецької), а інколи і чотирьох (української, англійської,
німецької та російської) мов виникають як негативні для набуття мовного досвіду проблеми
інтерференції рідної та першої іноземної мови, так і можливості для позитивного
перенесення здобутого мовного досвіду на нову іноземну мову.

Як свідчить практика навчання німецької мови на базі англійської, успішному

оволодінню другою мовою на початковому етапі сприяють такі лінгвістичні особливості:

- генетична спорідненість німецької та англійської мов;

- латинська спорідненість;

- спільні моменти у вимові;

- наявність спільного пласту лексики германського походження;

- аналогічні граматичні явища, близькі за структурою та значенням;

- схожі мовленнєві зразки, що вивчаються на початковому рівні.

При вивченні німецької мови як другої враховуємо, що:

1. Англійська й німецька як германські мови споріднені в багатьох аспектах.

Насамперед це простежується у лексиці, особливо на початковому етапі, де можна помітити
багато відповідностей та очевидний зв'язок між німецькою та англійською мовами. До того ж
є багато інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які трапляються в
обох мовах.

2. Учні відповідальніше поставляться до процесу навчання, а це робить ефективним

застосування на уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої іноземної
мови учні мають свою стратегію запам'я-товування лексичних одиниць, яку вони
використовують для вивчення другої іноземної мови.

3. Для вивчення другої іноземної мови, як правило, виділяється менше часу, ніж для
першої. Це означає, що темп заняття має бути вищим (більше навчального матеріалу за урок,
коротші пояснення, інтенсивніша робота із вправами). Цьому значно сприяє порівняння та
обговорення мовних явищ, схожих в обох мовах.

4. На заняттях першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими формами вправ і

мають певний досвід, який можна використати під час вивчення другої мови. Тому вчителю
німецької мови дуже корисно знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках
англійської мови.

5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та обговорення

аналогій і розбіжностей, мета яких — встановити зв'язки між рідною мовою, першою
іноземною та другою іноземною.

6. Свідомо застосовувати набуті знання з англійської мови під час вивчення німецької
означає розуміти новий елемент німецької мови (слово чи структуру речення), користуючись
«ага»-ефектом («AhaEffekt»).

7. Дослідження психології пам'яті свідчать, що нове лише тоді добре запам'ятовується,

якщо його можна пов'язати з чимось уже відомим у нашій свідомості. У вивченні іноземної
мови це стосується насамперед словникового запасу: дуже неефективно вивчати нову
лексику, зазубрюючи слова без використання контексту.

Вправи і завдання у навчальній ситуації «німецька мова після англійської»

розробляються з урахуванням певних засад. При вивченні другої іноземної мови можна
використати різні способи запам'ятовування [4, с. 15-21].

1. Візуальна опора.

Використовуються малюнки або фотографії, підписані двома мовами.

Так, можна семантизувати лексику до тем: «Квартира», «Місто», «Тварини»,

«Рослини», «Клімат», «Погода», «Транспортні засоби», «Продукти», «Страви», «Напої»,
«Покупки», «Магазини», «Родинні стосунки», «Зовнішність», «Одяг», «Гігієна», «Хвороби»,
«Розміщення і рух у просторі», «Школа і навчання», «Навчальні предмети», «Театр»,
«Концерт», «Кіно», «Спорт», «Радіо», «Телебачення», «Преса» тощо.

2. Упорядкування схем

Загальні поняття часто утворюють системи відомі учням з рідної мови, які
допомагають паралельно семантизувати лексику в двох мовах.

Прикладами німецько-англійських відповідників можуть бути: числа, сторони

горизонту, міри довжини, ваги, часу, пори року, дні тижня, пори доби, кольори.

3. Протилежне значення

Пари слів із протилежним значенням, як свідчить досвід, запам'ятовуються легше, ніж

коли слова вивчаються окремо. Розуміння лексичних одиниць здійснюється з допомогою
робочих кроків.

Робочі кроки, за яких усі наявні знання про мову під час порівняння систематизуються
та активізуються, значною мірою сприяють розвитку «відчуття мови» і, завдяки цьому,
підготовці до вивчення кожної наступної мови. Такі робочі кроки учні можуть виконувати й
самостійно. Вчитель при цьому задає тему або показує малюнок.

1. Учні занотовують німецькі слова, які вони вже знають.

2. Шукають у словнику англійські відповідники й записують їх.

3. Порівнюють англійські та німецькі слова, встановлюють, які з них схожі і легко

зрозумілі, які відрізняються.

4. Складають таблицю.

5. Порівнюють англійські та німецькі слова зі словами рідної мови.

Робочі кроки виконуються спочатку індивідуально, у парах або групах, а потім

результати обговорюються на пленумі, порівнюються, за потреби коригуються, робляться
висновки. Отже, учні впродовж певного часу можуть створити свій особистий багатомовний
словник у малюнках. Активне застосування лексики (від розуміння до
висловлювання.)  Спочатку відбувається інтенсивне тренування вимови.

Вправи, які можна запропонувати на цьому рівні:

 а) читання вголос текстів, які містять нову лексику;

б) складання невеликих діалогів із новою лексикою.

Активне застосування лексики (від розуміння до письма.) Обговорюється правильне

написання німецьких слів.

Вправи для тренування правильної орфографії вивчених слів:

а) заповнити пропуски в тексті новою лексикою;

б) диктанти для заповнення пропусків.

В англійській та німецькій мовах є слова, які подібні за звучанням або написанням,

проте мають різне значення і тому можуть бути неправильно вжиті або неправильно
розпізнані.

Граматичні аналогії можна проводити в процесі вивчення німецької мови як,

наприклад:

- створення простого речення. Наприклад: Ich bin Mascha. I am Masha.

- часові форми (перфект з дієсловом haben). Наприклад: Perfekt= haben + PartizipII

(звичайно, не забувати і про відмінності, що в цьому випадку стосується Perfektз дієсловом
sein) Perfect= have + ParticipleII

- сильні/ слабкі дієслова

- наказовий спосіб

- модальність. Наприклад: must/müssen, can/ können, haben + zu +Infinitiv/ have+ to+

Infinitive;

- вживання інфінітива з часткою «zu»і без неї;

- майбутній час. Наприклад: І will go / Ich werde gehen.

Вивчення двох іноземних мов (англійської та німецької) дає унікальну можливість

проводити бінарні уроки. Їхньою метою є порівняння двох культур, тобто формування
країнознавчої компетенції, розвиток аналітичних здібностей в учнів, вироблення та розвиток
навичок так званого «переключення» з однієї іноземної мови на іншу, чого не можна
досягнути при вивченні тільки однієї іноземної мови. Елементи театралізації дають змогу
зробити урок емоційно насиченим, цікавим для дітей. Залежно від рівня знань учнів можливе
використання адаптованих текстів для аудіювання (читання) або неадаптованих автентичних
текстів. Граматичні конструкції для опрацювання обираються залежно від теми, рівня знань
учнів, мети уроку. Відповідно може змінюватись і структура уроку.

Німецькі слова, близькі за формою та значенням до слів рідної мови. Вони у своїй
більшості є інтернаціональними, але в англійській мові їм відповідають слова іншого кореня:

Нім.                                    Укр.

Die Bibliothek              бібліотека

Die Möbel                        меблі

Das Ziel                             ціль

 У процесі вивчення німецької мови на базі першої англійської основними є такі

принципи:

 1. Навчання німецької мови здійснюється за допомогою звуків через усі види
мовленнєвої діяльності.

2. Навчання другої іноземної мови здійснюється на порівнянні або протиставленні

фонетики, лексики, граматики рідної мови, першої та другої іноземної мов. Важливо
спиратися на знання і досвід, набуті при вивченні першої іноземної мови, а також
враховувати знання рідної мови.

3. Важливу роль під час навчання німецької мови відіграє оволодіння граматикою. У
зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній
діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Згідно з
комунікативним підходом до навчання, новий мовний матеріал (лексичний і граматичний)
подається у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за
допомогою відповідних вправ і завдань.

Вибір тем, ситуацій і країнознавчої інформації має здійснюватися за певними

критеріями, матеріал повинен:

- бути цікавим для учнів і пробуджувати в них інтерес;

- бути актуальним, різноманітним, типовим і суспільно значущим не лише для країн,

мова яких вивчається як друга іноземна, а й для України;

- бути цінним і важливим для теперішнього і майбутнього життя учнів;

 - висвітлювати різноманітні аспекти життя людей (насамперед підлітків і молоді) в
країнах, мова яких вивчається як друга іноземна мова; і не тільки вміщувати факти та
інформацію, а й сприяти формуванню в учнів відповідного ставлення до них;

- сприяти формуванню в учнів комунікативної та міжкультурної компетенцій,

подаватися з додержанням порівняльного принципу та акцентуванням уваги не стільки на
відмінностях, скільки на різноманітності країн, мова яких вивчається як друга іноземна;
відбиратися з додержанням принципу концентричності, тобто повторюваності тем на різних
етапах навчання. Причому навчальна інформація поглиблюється і ускладнюється і може по-
різному комбінуватися відповідно до вікових особливостей та життєвого і навчального
досвіду учнів.

Отже, у процесі навчання німецької мови як другої іноземної учень розширює свій
кругозір за рахунок залучення до мовного середовища носіїв цієї мови, до їх духовної
спадщини, способам досягнення міжкультурного взаєморозуміння. Крім того, він навчається
пояснювати (на базовому рівні) їх спосіб життя/поведінки. При цьому в свідомості учня
здійснюється синтез знань як про специфіку рідної культури, культури першої і другої
іноземних мов, так і про спільність знань про культуру та комунікації. Іноземні мови у
свідомості учнів тісно пов'язані між собою. Це стосується як знань про елементи і структуру
рідної мови та першої іноземної, так і досвіду вивчення іноземних мов.

Учень повинен не тільки отримати уявлення про нову для нього країну, стиль і спосіб
життя, а й усвідомити спільність і відмінність різних національних культур і на цій основі
рефлексувати власні культурні цінності при критичному і водночас позитивному ставленні
до культури німецькомовного народу.

Література

1.     Berger, Maria Cristina und Golucci, Alfredo. Übungsvorschläge für „Deutsch nach
Englisch"//Deutsch als zweite Fremdsprache.-№2, 2005.-S.22-25.

2.     Deutsch als zweite Fremdsprache : Fernstudieneinheit 26 / [ G. Neuner, B. Hufeisen, A.

Kursisa u. a.]. – Kassel – München : Langenscheidt, 2009. – 174 S.

3.     Hufeisen, Britta. Deutsch als zweite Fremdsprache // Deutsch als zweite Fremdsprache. -
№2, 2006. – S.52-53

4.     Neuner, Gerhard. Deutsch nach Englisch. Übungen und Aufgaben für den
Anfangsunterricht // Deutsch als zweite Fremdsprache. - №3, 2006. – S.15-21

5.     Барышников Н. В. Методика обучения второму иностранному языку в школе /

Н.В.Барышников. – М. : Просвещение, 2003. – 159 с.

6.     Бим И.Л. Концепция обучения второму иностранному языку (немецкому на базе

английского) : учебное пособие / И.Л.Бим – Обнинск : Титул, 2001. –       48 с.

7.     Гальскова Н.Д. Теория обучения иностранным языкам: Лингводидактика и

методика: Учеб. пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб. заведений /
Н.Д.Гальскова, Н.И.Гез. – М. : Академия, 2004. – 336 с.

8.     Гапонова С.В. Взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності у процесі

навчання іноземної мови / С.В.Гапонова // Іноземні мови. – 2009. – № 2. – С. 13–16.

9.     Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання,

оцінювання. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.

Бірюкова Олена Станіславівна. Спеціаліст І категорії. Вчитель німецької мови.

Спеціалізована загальноосвітня школа № 6 Кіровоградської міської ради Кіровоградської
області