1

Лекція №
Тема. Автоматизація виробничих завдань у галузі професійної
діяльності
План
1. Автоматизація робочого місця фахівця.
2. Використання функцій для оброблення інформації в електронних
таблицях.

Література базова:
1. Войтюшенко Н.М. Інформатика і комп’ютерна техніка / Н.М. Войтюшенко, А.І.
Остапець. – К.: Центр навчальної літератури, 2019. -564с.
2. Ярка У.Б. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч. посіб. Ч.1. / У.Б. Ярка, Т.М.
Білущак. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 200с. Допоміжна:
1. Бережна О.Б. Інформатика та комп’ютерна техніка. Перша частина: Навч. посіб. /
О.Б. Бережна. – К.: ХНЕУ ім.С.Кузнеця, 2017. – 164с.
Самостійна робота № Використання функції перевірки властивостей і значень,
логічних і текстових функцій для часткової автоматизації робочого місця фахівця.

1. Розвиток бізнесу безпосередньо пов'язаний з ефективним управлінням

організацією. Управління – це процес планування, організації, мотивації і
контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти мети організації.
Головна роль в процесі управління належить інформації та процедурам її
опрацювання. В сучасних умовах значного зростання обсягів інформації ці
функції можна здійснювати лише завдяки використанню комп'ютерної техніки і
наявності програмних продуктів.
Можливості сучасної обчислювальної техніки для автоматизації процесу
обробки інформації дозволяють збільшити продуктивність праці, підвищити
ефективність роботи з документами і прискорити обмін управлінською
інформацією.
Автоматизоване робоче місце (АРМ) - це комплекс засобів
обчислювальної техніки і програмного забезпечення, що розташовується
безпосередньо на робочому місці співробітника і призначений для автоматизації
його роботи в рамках спеціальності.
Під робочим місцем розуміють місце, на якому працівник здійснює свій
трудовий процес.
Створення АРМ на робочому місці спеціаліста підвищує ефективність
виконання ним своїх функціональних обов'язків, дає змогу застосовувати нові
методи управління, використовувати єдину вірогідну інформацію в управлінні
всіма ланками, підвищувати продуктивність праці і загальний рівень культури
управління тощо.
2

Створені АРМ фахівців дають можливість користувачеві працювати в

діалоговому режимі, оперативно розв'язувати поточні задачі, зручно вводити
дані, вести контроль, оброблення інформації, визначати достовірність
результатної інформації, виводити й передавати каналами зв'язку.
Основне призначення АРМ забезпечити управлінський персонал новими
засобами техніки та технології.
Засоби АРМ дають змогу автоматизувати розв'язання задач, забезпечити
інформаційну підтримку важко формалізованих задач, результати яких
використовуються для прийняття рішень.
З урахуванням професійних знань і практичних навичок користувач може
обирати методику розв'язання задач, маніпулювати даними для обчислень,
аналізувати їх результати та приймати відповідне конкретній ситуації
управлінське рішення
Отже, автоматизоване робоче місце це програмно-технічний комплекс,
призначений для автоматизації професійної діяльності працівника. Для АРМ
фахівця характерна орієнтація на працівника, який має професійну підготовку
щодо використання комп'ютерної техніки та професійно обізнаний у
конкретній функціональній сфері.
Головною складовою АРМ є програмне забезпечення, орієнтоване на
розв'язання специфічних завдань фахівця. Водночас, його основні функції
залишаються незмінними для АРМ практично будь-якого напряму. Ці функції
передбачають :
1) введення, накопичення та зберігання інформації;
2) оброблення даних;
3) отримання результатів оброблення і запитів у вигляді екранних форм і
документів;
4) пошук інформації;
5) можливість здійснення контролю на всіх етапах роботи.
Автоматизовані робочі місця повинні створюватися строго відповідно до їх
передбачуваного функціонального призначення. Однак загальні принципи
створення АРМ залишаються незмінними:
∙ системність; (робоче місце має представляти собою систему
взаємопов'язаних компонентів. При цьому структура АРМ повинна чітко
відповідати тим функціям, для виконання яких створюється дане
автоматизоване робоче місце)
• гнучкість; (можливість пристосування АРМ до передбачуваної
модернізації як програмного забезпечення, так і технічних засобів. В даний час,
коли швидкість застарівання програмних і технічних засобів постійно зростає,
дотримання даного принципу стає одним з найважливіших умов при створенні
3

АРМ). Для забезпечення принципу гнучкості в реально працюючих

автоматизованих робочих місцях всі підсистеми окремо взятого АРМ
виконуються у вигляді окремих, легко замінних модулів. Щоб при заміні не
виникало проблем несумісності, всі елементи повинні бути стандартизовані.
∙ • стійкість; (Він полягає у виконанні закладених в АРМ функцій,
незалежно від впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. При виникненні
збоїв працездатність системи повинна швидко відновлюватися, неполадки
окремих елементів повинні легко усуватися.)
∙ • ефективність. (витрати на створення і експлуатацію системи не повинні
перевищувати економічну вигоду від її реалізації.)

Вимоги до автоматизованого робочого місця:

∙ своєчасне задоволення інформаційних потреб користувача;
∙ мінімальний час відповіді на запити користувача;
∙ можливість швидкого навчання користувача основним прийомам роботи;
∙ надійність і простота обслуговування;
∙ дружній інтерфейс;
∙ можливість роботи в складі обчислювальної мережі.

Структура автоматизованого робочого місця

Зазвичай АРМ складається з технічних і програмних засобів
обчислювальної техніки, а також необхідної методичної документації, що
дозволяє користувачеві ефективно взаємодіяти з даними засобами.
Інформаційне забезпечення означає постійну інформаційну підтримку
кожного окремо взятого автоматизованого робочого місця. Функціонування
сучасних АРМ неможливо без постачання своєчасною, достовірною та якісною
інформацією.
В даний час є величезний вибір різних програмних продуктів, що
відповідають майже всім вимогам, що накладаються на них представниками
різних професій. Однак трапляються ситуації, коли виникає потреба в якихось
інших програмах. У таких випадках розробляються спеціальні АРМ
професійного призначення.
Бажання користувачів отримати доступ до інформації з можливостями
відстеження змін у реальному часі привело до появи АРМ з десятками
телефонів, дисплеїв, табло, планшетів.

2.
В електронних таблицях Excel часто для проведення розрахунків
використовують різноманітні функції. Функції – це заздалегідь визначені
формули, що виконують обчислення за заданими величинами (аргументах) і в
зазначеному порядку.
4

Функції дозволяють виконувати, як прості, так і складні обчислення.

Функції в Excel використовуються для виконання стандартних обчислень.
Значення, що використовуються для обчислення функцій, називаються
аргументами. Значення, що є функціями як відповідь називають результатом.
Крім вбудованих функцій, можна використовувати в обчисленнях функції
користувачів, що створюються за допомогою засобів Excel.
Синтаксис функцій. Щоб використати функцію, потрібно ввести її як
частину формули в комірку робочого аркуша. Послідовність, у якій мають
розміщуватися використовувані у формулі символи називають синтаксисом
функції. Всі функції використовують однакові основні правила синтаксису.
Якщо порушити правила синтаксису, то Excel видасть повідомлення про
помилку у формулі. Для спрощення роботи з функціями більшість з них була
названа від скорочення російськомовних значень цих функцій: Наприклад:
▪ СУММ – функція, що здійснює додавання елементів.
▪ СРЗНАЧ – функція, що визначає середнє значення.
Формула починається зі знаку «=», за яким вводиться ім’я функції, дужка,
що відкривається, список аргументів, розділених крапкою з комою «;», далі
дужка, що закривається. Наприклад: =СУММ(В2;С2).
Бувають функції без аргументів, які мають такий синтаксис:
=Ім’я_функції().
Наприклад: =СЕГОДНЯ().
Загальний вигляд функції: =ім’я функції (параметр/и).
Існують різні типи аргументів: число, текст, логічне значення (Істина або
Фальш), формули чи інші функції. В кожному конкретному випадку необхідно
використовувати відповідний тип аргументу.
Введення функцій. Функцію можна вводити в комірку в рядку формули
або безпосередньо в комірці. Другий спосіб не є оптимальним, оскільки вимагає
знання точного імені функції. Після введення функції та натискання кнопки
Enter автоматично відбуваються обчислення і в комірці відображається
результат.
Класифікація функцій. Функції, які використовуються найчастіше і
дозволяють виконати сумування даних, визначити середнє, максимальне,
мінімальне значення, винесені на панель інструментів Стандартна (піктограма
∑).
Для зручності роботи Excel функції розбиті за категоріями:
▪ математичні функції;
▪ статистичні функції;
▪ логічні функції;
▪ фінансові функції;
▪ функції дати і часу;
5

▪ вкладені функції;
▪ функції роботи з базами даних;
▪ текстові функції;
▪ функції посилання та масивів.
За допомогою текстових функцій є можливість обробляти текст: витягати
символи, знаходити потрібні, записувати символи в суворо потрібне місце
тексту і багато чого іншого.
Майстер функцій – це спеціальна програма, за допомогою якої можна
вибрати потрібну функцію і виконати її, вказавши всі потрібні параметри.
Майстер функцій можна викликати таким чином:
1) натискання кнопки Майстер функцій (fx), що розміщена на панелі
інструментів Стандартна;
2) Shift+F3.
Вікно Майстра функцій складається з трьох частин.
У першій можна ввести опис дії, яку необхідно виконати і натиснути
кнопку Знайти. Цей метод використовується, якщо користувач не знає чи не
пам’ятає, як називається потрібна йому функція.
Нижче є поле для вибору категорії функцій. Для спрощення роботи з
великим обсягом вбудованих функцій всі вони розділені на категорії залежно
від призначення. Це значно спрощує пошук потрібної функції. Є окремо
виділені категорії: 10 недавно використаних функцій та Повний алфавітний
перелік для спрощення пошуку функцій.
У третій частині є можливість вибору функцій відповідно до категорії. При
виборі функцій в нижній частині вікна відображається коротка інформація про
призначення цієї функції. Після вибору функції з’являється ще одне діалогове
вікно для визначення аргументів визначеної функції. Це можна зробити шляхом
введення потрібних даних із клавіатури або безпосередньо зазначенням адреси у
таблиці за допомогою миші. Верхня частина вікна містить перелік аргументів та
поля для їх введення. У нижній частині – короткий опис функції. Якщо
розмістити курсор мишки в полі для введення деякого аргументу, в нижній
частині з’являється пояснення до цього аргументу та його тип. Всі обов’язкові
аргументи виділені напівжирним шрифтом.
Математичні функції використовують різноманітні математичні дії. Вони
спрощують різного роду математичні обчислення, наприклад арифметичні та
тригонометричні.
∙СУММ – додає аргументи.
▪ ПРОИЗВЕД – повертає добуток аргументів.
▪ СТЕПЕНЬ – повертає результат піднесення до степеня.
▪ ОКРУГЛ – закруглює число до заданої кількості десяткових розрядів.
6

▪ ОСТАТ – повертає залишок від ділення.

▪ РИМСКОЕ – перетворює число в арабському записі до числа в
римському як текст.
▪ СУММЕСЛИ – повертає суму вмісту комірок, яке задовольняє заданий
критерій;
▪ СУММКВ – повертає суму квадратів аргументів.
▪ МОБР, МУММНОЖ, МОПРЕД – зворотна матриця, добуток та
визначник матриці.
Окрему групу становлять функції призначені, призначені для роботи з
матрицями. В їх застосуванні є особливості: аргументами таких функцій є
діапазон комірок. При введенні функцій, аргументами яких є масиви (матриці) і
які повертають як результат матрицю, необхідно перед введенням функції
виділяти не одну комірку, куди буде розміщений результат, а діапазон.
Завершити введення аргументів матричних функцій слід обов’язково
натисканням комбінації клавіш Ctrl+Shift+Enter, а не просто кнопки OK. Часто
на аргументи цих функцій накладається обмеження, викликані математичним
обґрунтуванням цих операцій (наприклад, фіксована кількість рядків та
стовпців). Для того, щоб обчислити суму значень, введених у деякий діапазон
комірок, необхідно виконати таке:
1. Виділити всі комірки діапазону, які будуть додаватися та натиснути
кнопку ∑ (автосума) на панелі інструментів. У наступній комірці нижче або
правіше від виділеного діапазону з’явиться результат сумування.
2. Зробити активною комірку, в яку буде розміщено суму та натиснути ∑.
Excel автоматично запропонує діапазон сумування, який буде відображатися у
формулі. За необхідності його можна замінити. Після такого проведення
сумування в комірці, де відображається результат, буде знаходитись формула.
Наприклад, сума діапазону комірок рядка від А1 до А20: =СУММ(А1:А20). У
цьому прикладі знак «:» означає діапазон з вказівкою першого і останнього
членів діапазону.
У цьому випадку функція СУММ використовується з одним аргументом –
діапазоном комірок. Однак вона може мати більше одного аргументу (до 30),
розділених «;». При цьому кожний аргумент може бути як числом, адресою
комірки, так і діапазоном комірок. Також можна додавати і діапазони комірок,
не розміщені поруч, тобто окремі. Для виділення таких діапазонів необхідно
утримувати клавішу Ctrl і мишкою виділяти діапазони. Якщо, наприклад,
необхідно перемножити два числа, то треба записати: =ПРОИЗВЕД(А1;В1). За
допомогою функції СУММЕСЛИ можна просумувати значення з діапазону
комірок, але при цьому здійснюється додавання лише тих значень, які
відповідають певному критерію.
7

Статистичні функції призначені для проведення статистичного аналізу.

Крім того, їх можна використовувати для факторного та регресійного аналізу. ▪
СРЗНАЧ – визначає середнє значення.
▪ МИН, МАКС – визначає мінімальне та максимальне значення.
▪ СЧЕТ – визначає кількість числових аргументів.
КОРРЕЛ – визначає коефіцієнт кореляції між двома множинами даних.
▪ СРГЕОМ – визначає середнє геометричне.
▪ СРОТКЛ – повертає середнє абсолютних значень відхилень даних від
середнього.
 ▪ СРЗНАЧА – визначає середнє арифметичне аргументів, якими можуть
бути як числа, так і текст, логічні значення.
▪ СЧЕТЕСЛИ – підраховує кількість значення у переліку аргументів, які
задовольняють деяку умову.
▪ ДИСП – оцінює дисперсію за вибіркою.
Логічні функції допомагають створити складні формули, що залежно від
виконання тих, чи інших умов, роблять різні види обробки даних. Ці функції
приймають логічні значення «Істина» або «Хибно». Ця категорія містить
всього шість функцій, але вона є дуже важливою і часто використовуваною.
1. Найбільш важливою є функція ЕСЛИ. Ця функція використовується для
розв’язання задач, в яких необхідно перевірити деяку умову, і залежно від того
виконується вона чи ні, повертає одне з двох значень.
Ця функція записується так : ЕСЛИ (логічний вираз; значення, якщо
істина; значення, якщо хибна).
Якщо умова виконується, то виконується, то виконується вираз «значення,
якщо істина». Якщо умова не виконується, то виконується вираз «значення,
якщо хибна».
2. Функція И повертає значення істина, якщо всі аргументи мають значення
істина, тобто коли виконуються всі умови. Синтаксис:
=И(логічне_значення_1;логічне_значення_2;...). Цю функцію використовують
для об’єднання двох і більше умов.
3. Функція ЛОЖЬ повертає логічне значення ЛОЖЬ. Синтаксис: =ЛОЖ().
4. Функція НЕ – змінює на протилежне логічне значення аргументу.
Наприклад, якщо є значення «-1», при використанні даної функції значення
зміниться на протилежне, тобто буде «1».
5 .Функція ИЛИ – повертає логічне значення істина, якщо коли хоч один з
аргументів має значення істина.
Для роботи зі значенням типу дата та час в Excel використовують функції
категорії ДАТА і ВРЕМЯ. Розглянемо деякі із них.
8

▪ Функція ДАТА. Функція ДАТА повертає значення дати. Загальний вигляд

функції ДАТА(рік;місяць;день). Функція ДАТА(2000;2;1) залежно від
установленого формату дати повертає значення 01.02.00.
▪ Функція ДЕНЬ. Функція ДЕНЬ повертає день дати в числовому форматі.
Наприклад, у комірці F2 вміщена дата 28.10.2003, тоді значення функції
ДЕНЬ(F2) дорівнює 28.
▪ Функція ДЕНЬНЕД: Функція ДЕНЬНЕД визначає день тижня, на який
припадає дата, визначена як аргумент. Синтаксис функції: ДЕНЬНЕД(дата;тип).
При цьому аргумент тип визначає порядок розрахунку і може мати значення: 1
(за замовчуванням) – число від 1 (неділя) до 7; 2 – число від 1 (понеділок) до 7; 3
– число від 0 (неділя) до 6. Функція =ДЕНЬНЕД(28.10.2003) повертає значення
3, а функція =ДЕНЬНЕД(«23.10.2003»;2) – значення 2.
 ▪ Функція СЕГОДНЯ. Функція СЕГОДНЯ має загальний вигляд
СЕГОДНЯ() і повертає значення поточної дати.
▪ Функція ЧАС. Функція ЧАС повертає значення часу в налаштованому
часовому форматі. Синтаксис запису: ЧАС(години; хвилини; секунди). ▪
Функція ТДАТ. Функція ТДАТ повертає поточну дату та час. Синтаксис
функції: ТДАТ().
▪ Функція МЕСЯЦ. Функція МЕСЯЦ використовується для визначення
місяця. Синтаксис функції: МЕСЯЦ(дата в числовому форматі). Наприклад,
МЕСЯЦ(10.01.2007) повертає значення 1.
▪ Функція ДНЕЙ360. Функція ДНЕЙ360 визначає кількість днів між двома
датами, яку вона вираховує на основі 360-денного року.

Вкладені функції – це функції, аргументами яких можуть бути інші

функції. Розглянемо деякі приклади.
Приклад. Необхідно визначити поточний рік.
Розв’язання. Функція ГОД() визначає значення року від певної дати, а
функція СЕГОДНЯ() визначає поточну дату. Тому для визначення поточного
року необхідно записати: =ГОД(СЕГОДНЯ()).
Для того щоб змінити аргумент функції, можна: виділити комірку, в якій
введено функцію; розмістити курсор миші в рядку формул на імені потрібної
нам функції (якщо у формулі використовується декілька функцій); натиснути
кнопку для виклику функції з панелі інструментів. За допомогою вкладки
Обчислення вікна Параметри можна налаштувати параметри обчислення.
Можна змінювати функцію безпосередньо в рядку формул. При цьому слід
пам’ятати, що аргументи функції розділяються символом «;».