Лекція №8.

Тема: РОБОЧІ КРЕСЛЕНИКИ ТА ЕСКІЗИ ДЕТАЛЕЙ

Мета вивчення теми і виконання графічної роботи
1) Вивчити назви елементів деталей;
2) дати поняття ескізу та робочого кресленика деталі;
3) Засвоїти терміни і поняття, що відносяться до ескізів та
робочих креслеників;
4) ознайомитись з послідовністю виконання ескізу з натури;
5)нанести розміри деталі з урахуванням технології її виготовлення,
позначити шорсткості поверхонь;
- розвинути технічне мислення і просторову уяву.
У результаті вивчення теми і виконання графічних завдань курсанти
(студенти) повинні набути наступні графічні компетентності. Для цього
курсанти повинні
знати:
- терміни і поняття, що відносяться до до ескізів та робочих
креслеників;
 набути навички виконання та оформлення ескізів та робочих
креслеників ;
 читати робочі кресленики і ескізи деталей
- виробити навички швидкого виконання та оформлення ескізів та
робочих креслеників ;
 навчитися самостійно працювати над розв’язанням індивідуального
завдання.
Робочим креслеником називається конструкторський документ, що
вміщує зображення та інші відомості, необхідні для виготовлення деталі та її
контролю.
Ескіз – це первинний документ, що служить основою для виконання
робочого кресленика. Ескіз, як правило, має одноразове використання. Ескіз
дозволяється виконувати як на форматі, так і на папері в клітинку, або на
міліметровому папері, без використання креслярських приладів (тобто від
руки), без дотримання стандартного масштабу, але зі збереженням пропорцій
окремих елементів деталі та згідно з усіма правилами оформлення креслень.
Робочий кресленик виконується на форматі креслярського паперу, за
допомогою креслярських приладів, за точними розмірами відповідно до
стандартних масштабів.
Інформація, яка має бути надана на робочому кресленику (ескізі):
 зображення згідно з ГОСТ 2.305-68;
 розміри та їх граничні відхилення (ГОСТ 2.307-68);
 шорсткість поверхонь (ГОСТ 2789-73, ГОСТ 2.309-73);
 бази в машинобудуванні, граничні відхилення форм і розташування
поверхонь, допуски та посадки (ГОСТ 2.308-79);
 технічні вимоги на виготовлення виробу;
 найменування виробу та марка матеріалу (вказується в основному
написі).
При виконанні зображень деталі, насамперед, необхідно вирішити
питання оптимізації кількості зображень (виглядів, розрізів та, при
необхідності, перерізів і виносних елементів даної деталі), а також питання
вибору головного виду. Необхідна кількість зображень повинна задовольняти
умові мінімальної, але достатньої кількості виглядів для виявлення
зовнішньої форми деталі та доцільних (необхідних) розрізів і перерізів для
розкриття її внутрішньої форми. Головний вид деталі вибирається таким
чином, щоб він давав найбільш повну інформацію про форму та розміри
цього виробу.
Ескіз виконується в 2 етапи:
1 – підготовчий етап: визначається назва деталі та її типова
приналежність, аналізується оптимальна кількість зображень та вибирається
головний вид, вирішується компоновка зображень (розміщення на
кресленику) та підбирається формат;
 2 – виконавчий етап: безпосереднє виконання кресленик, яке починається
з проведення осей симетрії й тонкими лініями наносяться габарити основних
зображень.
Тема «Робочі кресленики та ескізи деталей» передбачає виконання
ескізів 2-х типових деталей:
1.точеної деталі (деталі типу «ВАЛ», «ВТУЛКА» і т.п.);
2.зубчастого колеса.
Робота виконується за індивідуальними варіантами моделей комплекту
для ескізування в методичному кабінеті кафедри (лаб. 716) та відповідно до
номеру в списку журналу академічної групи.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНИКА ТОЧЕНОЇ ДЕТАЛІ
(ДЕТАЛІ ОБЕРТАННЯ)
До даного типу деталей відносять: вали, штоки, пальці, калібри, осі,
втулки, перехідники і т.п., тобто деталі, складовими частинами яких є
елементарні геометричні поверхні обертання - циліндри, конуси, сфери.
Оскільки основним способом виготовлення таких деталей є виточування
на токарних верстатах, тому головний вид вибирається таким чином, щоб
вісь обертання деталі була паралельною до основного напису, тобто
горизонтальною – в такому положенні, яке деталь займає в процесі її
виготовлення. Із урахуванням мінімізації зображень, для такого типу деталей
виконується, як правило, один головний вигляд. Для конструктивних
елементів, таких, як отвори, проточки, канавки, прорізі, пази, які потребують
подальшого розкриття форми й розмірів, рекомендовано виконувати
поперечні перерізи, місцеві вигляди та виносні елементи. Переходи між
поверхнями чи окремими ділянками точеної деталі виконуються плавно для
зменшення напруги металу в перерізах і носять назву галтелей. Числові
значення таких скруглень знаходяться в межах 1…3 мм.
Основними вимогами до оформлення кресленика деталі, що складається з
поверхонь обертання, є:
1. Вісь обертання деталі розташовується горизонтально.
 2. Як правило, виконується один (головний) вид, часто виконуються
місцеві розрізи, поперечні перерізи та виносні елементи.
3. Більшість поверхонь (практично, всі) є обробленими.
4. Машинобудівною базою (технологічною) є вісь обертання, а за
розмірні бази часто вибираються торцеві поверхні.
5. Основним пунктом технічних вимог на виготовлення деталі обертання
вказується:
«Не вказані граничні відхилення розмірів діаметрів валів h7, діаметрів
отворів H8, решти ± ІТ 14/2 ».

НАНЕСЕННЯ РОЗМІРІВ
Розміри на креслениках наносяться з урахуванням конструктивних
особливостей окремих елементів деталі, роботи деталі у виробі, технології її
виготовлення і контролю. Правила нанесення розмірів визначаються за ГОСТ
2.307-68. При нанесенні розмірів на кресленику деталі загальна їх кількість
повинна бути мінімальною, але достатньою для її виготовлення та контролю.
Не дозволяється повторювати розмір одного й того ж елемента на різних
зображеннях, за винятком довідкових розмірів, які іноді вказують для
більшої зручності користування креслеником. Довідкові розміри на
креслениках позначаються знаком «*» біля розмірного числа, а в технічних
вимогах записується пункт «* Розміри для довідок».
Не можна наносити розміри у вигляді замкненого ланцюжка, за винятком
тих випадків, коли один із цих розмірів вказаний як довідковий.
Розміри, які наносять на креслениках деталей поділяються на
конструктивні й технологічні. При цьому технологічні розміри, які
враховують технологію виготовлення, тобто послідовність виконання
операцій, інструменти та обладнання, мають перевагу перед
конструктивними розмірами.
При нанесенні розмірів слід враховувати основні способи:
1) Базовий;
 2) ланцюжковий, а також, їх комбінація.
Розміри необхідно наносити в наступній послідовності:
 розміри форми – це розміри форм окремих геометричних елементів, на
які можна умовно розділити деталь;
 розміри положення – це розміри, які вказують конкретне місце
розташування геометричних форм (розміри «прив’язки»);
 розміри габаритні – найбільші розміри за довжиною, шириною та
висотою деталі.
Шорсткість поверхонь відповідає інструментам, за допомогою яких
виконується виготовлення та обробка деталі.
Приклад виконання та оформлення кресленика деталі «вал» приведений
на рисунку 12.3, деталі «кришка підшипника» - на рисунку 12.4.

Розглянемо особливості виконання ескізів та робочих креслеників деяких

груп технічних деталей.
1 група. Деталі, виготовлені точінням (деталі з поверхнями обертання)
(рисунок 12.1,12.2).

Рисунок 12.1. Деталі, що виготовляються точінням. Вал

Рисунок 12.2. Деталі, виготовлені точінням. Гайка
2 група. Ливарні деталі (рисунок 12.5, 12.6).
Рисунок 12.3 Зразок оформлення єскізу або робочого кресленика
Рисунок 12.4 - Зразок оформлення єскізу або робочого кресленика
 ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ РОБОЧИХ
КРЕСЛЕНИКІВ ЛИВАРНИХ ДЕТАЛЕЙ
Литво, як правило, використовують для отримання фасонних деталей
складної конфігурації, до яких належать корпуси, кришки, важілі,
кронштейни, маховики, тощо. Для виготовлення ливарних деталей
використовують чавуни, ливарні сталі, алюмінієві, мідні, магнієві сплави
тощо.
Ливарні деталі мають ряд зовнішніх характерних ознак та елементів. Їх
відрізняють достатньо шорстка поверхня без слідів механічної обробки,
відносна рівномірність товщини стінок. До характерних технологічних
елементів відносять, зокрема, формуючі ухили і ливарні скруглення, до
конструктивних – ребра жорсткості, приливи, бобишки, фланці тощо.

Рисунок 12.5. Ливарна деталь. Корпус

Рисунок 12. 6. Ливарна деталь. Поршень

 На креслениках поверхні ливарних деталей зображують без формуючих
ухилів, наявність яких обумовлюють в технічних вимогах у вигляді запису
«Формуючі ухили згідно з ГОСТ 3212-80», або вказують їх величину (для
невеликих деталей вони становлять 1…3º).
На деталях, виготовлених литтям, також виконуються плавні переходи,
що мають назву ливарних скруглень чи ливарних радіусів. На кресленикх
деталей ливарні скруглення зображують, на відміну від формуючих ухилів,
але розміри їх не наносять, а записують в технічних вимогах типу
«Невказані ливарні радіуси 3 мм».
Числові значення ливарних скруглень регламентує ГОСТ 10948-64, для
невеликих за розміром деталей вони не перевищують 2…5 мм. Треба
зауважити, що радіуси скруглень, які мають спеціальне конструктивне
призначення, на креслениках необхідно вказувати.

КОНСТРУКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЛИВАРНИХ ДЕТАЛЕЙ

Ребра жорсткості. Для отримання оптимальної якості відливок стінки

ливарних деталей виконують найменшої товщини, яка допустима за умовами
лиття та конструкції самої деталі, а необхідна жорсткість досягається
наданням деталі раціонального профілю та форми, а також застосуванням
ребер жорсткості, для яких існує термін «тонкі стінки». На креслениках
ливарних деталей форму профілю ребер жорсткості виявляють за допомогою
винесених або накладених перерізів. Розмір товщини ребра наносять, як
правило, на перерізі.
При цьому слід пам’ятати, що елементи малої товщини - «тонкі стінки»
умовно показують не заштрихованими при виконанні повздовжніх розрізів
(рисунок 12. 8). При виборі та розміщенні головного вигляду необхідно
враховувати робоче положення деталі, а також її положення в процесі
обробки.
 Загальна кількість зображень та їх зміст повинні повністю розкривати
форму (зовнішню і внутрішню) та розміри деталі.
Наприклад, для поршня основну геометричну вісь рекомендовано
розмістити горизонтально, оскільки це відповідає положенню деталі при
обробці її основної робочої поверхні (рисунок 12. 7).

Рисунок 12.7. Поршень

Приливи та бобишки. В місцях розташування отворів під кріпильні деталі

в ливарних виробах зі сторони ливарних поверхонь шляхом механічної
обробки виконуються опорні поверхні під гайки, шайби, головки болтів та
гвинтів (рисунок 12.9).
Часто в місцях розташування отворів виконуються місцеві потовщення–
приливи та бобишки (рисунок 12.10).
Рисунок 12.8. Конструктивні елементи. Ребра жорсткості

Рисунок 12.11. Опорні поверхні (оброблені) під деталі кріплення

 Рисунок 12.12. Приливи та бобишки
Для деталей типу корпусу, стійки важілю, кронштейну, основну, базову,
опорну поверхню прилягання (як правило, оброблену) на головному вигляді
орієнтують горизонтально. Рекомендовано площину симетрії деталі вибирати
паралельно фронтальній площині (рисунок 12.11).

Рисунок 12. 11. Важіль

 Литі деталі, як правило, мають дві групи поверхонь: необроблені після
лиття поверхні, які називають ливарними (чорновими) і поверхні, які
піддають механічній обробці. За кожним координатним напрямком
необхідно задавати не більше одного розміру, який зв’язує чорнові та
оброблені поверхні: в процесі лиття всі чорнові поверхні зв’язуються
розмірами відносно ливарної бази, а при необхідності механічної обробки
одним розміром вказують положення основної поверхні, що обробляється,
яка, в свою чергу, буде базою для нанесення розмірів решти оброблених
поверхонь.
Таким чином, можна сформулювати послідовність нанесення розмірів на
креслениках ливарних виробів:
1. На зображеннях відмітити знаками шорсткості поверхонь ливарні
(чорнові) поверхні та поверхні, отримані видаленням шару матеріалу
(механічною обробкою);
2. По кожному координатному напрямку визначити ливарну базу й
відносно неї (безпосередньо чи через допоміжні бази) задати розміри
всіх поверхонь, які не обробляються;
3. Визначити основну для кожного координатного напрямку базу
механічної обробки (надалі – механічну базу) і зв’язати її одним
розміром з ливарною базою вздовж цього напрямку;
4. Всі поверхні, механічно оброблені, зв’язати розмірами з механічною
базою (безпосередньо чи через допоміжні бази).

На рисунках 12.11-12 знаками позначені поверхні деталі, які

обробляються з видаленням шару матеріалу. Група знаків в правому
верхньому куту рисунка означає, що всі поверхні, не позначені на зображенні
знаками шорсткості, залишаються ливарними (не обробленими).
Ливарні деталі мають ряд зовнішніх характерних ознак та елементів.
Їх відрізняють достатньо шорстка поверхня без слідів механічної обробки,
відносна рівномірність товщини стінок. До характерних технологічних
елементів відносять, зокрема, формуючі ухили і ливарні скруглення, до
конструктивних – ребра жорсткості, приливи, бобишки, фланці тощо.

Рисунок 12.13.- Опора

Технічні вимоги на виготовлення ливарних виробів:

1. Ливарні параметри за ГОСТ 3212-80.
2. Формувальні ухили за ГОСТ 3212-80.
3. Ливарні радіуси 2…5 мм.
4. ‫٭‬Розміри для довідок.
 3 група. ШТАМПОВАНІ ВИРОБИ.
Штамповані деталі отримують методом гарячої чи холодної штамповки.
Для вивільнення поковок із штампу їх стінки виконуються з ухилами, які
мають назву штамповочних (для невеликих деталей вони складають 5…7º).
На навчальних креслениках поверхні штампованих деталей допускається
зображувати без ухилів, але їх наявність і величину обов’язково вказують в
технічних вимогах.

а) Ключ

б) Кришка

Рисунок. 12.14. Штамповані вироби

Технічні вимоги на виконання креслеників штампованих деталей та

рекомендації до їх оформлення відповідають вище обумовленим для
ливарних виробів.
Способом лиття та штамповки можуть виготовлятися деталі не тільки з
металу, але й із пластмас. Для пластмасових виробів зберігаються всі
перераховані вище особливості виконання креслеників, але комплекс
технічних вимог має свої особливості:
1. Ухил формоутворюючих поверхонь 7º.
2. Зсув штампів до 0,5 мм.
3. Тріщини, раковини, відшарування та інші дефекти не допускаються.
4. Радіуси штамповки 1…3мм.

5. Облой зачистити до

6. ‫٭‬Розміри для довідок.

Рисунок 12.15.- Кришка: Приклад оформлення кресленика штампованої
деталі.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНИКІВ ТИПОВИХ ДЕТАЛЕЙ
ЗУБЧАСТИХ З’ЄДНАНЬ.
Деталі зубчастих з’єднань – це зубчасті колеса (рисунок 12.16 а),
черв’яки (рисунок 12.16 б), рейки, зірочки, тощо.

а) Колесо зубчасте б) Черв’як

Рисунок 12.16 - Деталі зубчастих з’єднань

 Виконання креслеників цих типових деталей мають спільні вимоги:
1. вісь обертання для цих деталей розміщується горизонтально;
2. як правило, виконується один головний вид; конструктивні елементи
розкриваються за допомогою поперечних перерізів, місцевих виглядів,
виносних елементів тощо;
3. другим виглядом для зубчастих коліс є зображення та розміри
центрального отвору зі шпоночним пазом, що характеризує посадку на
вал;
4. обов’язково виконується таблиця параметрів зубчастого колеса (чи
інших типових деталей), де вказуються модуль, діаметр ділильного
кола, кількість і тип зубів, кут їх нахилу, нормальний вихідний контур
(ГОСТ) та інші.
Приклади виконання креслеників деталей зубчастих з’єднань приведені
на рисунок 12.17 та 12. 18.
Рисунок 12.17- Приклади виконання креслеників
деталей зубчастих з’єднань
Рисунок 12.18 - Приклади виконання креслеників деталей зубчастих з’єднань
Питання для самоконтролю: