Professional Documents
Culture Documents
МВ МАШИНОБУД КРЕСЛ техн спец 2016
МВ МАШИНОБУД КРЕСЛ техн спец 2016
МАШИНОБУДІВНЕ
КРЕСЛЕННЯ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ
ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Краматорськ
2016
Укладач: Щербакова А.Ю. – викладач Машинобудівного коледжу Донбаської дер-
жавної машинобудівної академії
Види виробів усіх галузей промисловості, які приймають під час виконання конс-
трукторської документації, визначені ГОСТ 2.101-68.
Виробом називається предмет або набір предметів виробництва, які виготовляють-
ся на підприємстві.
Вироби, в залежності від їхнього призначення, поділяють на вироби основного ви-
робництва (вироби, які реалізуються) і вироби допоміжного виробництва (вироби, які
випускаються підприємством для власних потреб).
Вирізняють такі види виробів галузей промисловості під час виконання конструк-
торської документації: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.
Залежно від наявності чи відсутності складових вироби поділяються на :
- неспецифіковані (деталі), що не мають частин;
- специфіковані (складальні одиниці, комплекси і комплекти), що містять дві час-
тини й більше.
Деталь – виріб, виготовлений із однорідного за найменуванням і маркою матеріа-
лу без застосування складальних операцій (рисунок 1, а).
Складальна одиниця — виріб, частини якого з'єднують між собою на підприємст-
ві-виробнику складальними операціями (згвинчуванням, зварюванням, клепанням, пай-
кою, склеюванням, зшиванням і т.ін.), (рисунок 1,б).
Комплекс – два і більше специфіковані вироби, не з'єднані на підприємстві-
виробнику складальними операціями, але призначені для виконання взаємозв’язаних
експлуатаційних функцій.
Комплект – два вироби і більше, які не з'єднані на підприємстві-виробнику скла-
дальними операціями і являють собою набір виробів, що мають загальне експлуатаційне
призначення допоміжного характеру (наприклад, комплект інструментів, комплект запа-
сних частин).
а) б)
Рисунок 1
ВИДИ І КОМПЛЕКТНІСТЬ
КОНСТРУКТОРСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ
Рисунок 2
Якщо на кресленні основні вигляди розміщено у взаємному проекційному зв'язку,
то їх не надписують (рисунок 3). Якщо вигляди не розміщені в безпосередньому проек-
ційному зв'язку з головним зображенням, то напрям проекціювання має бути показаний
стрілкою біля відповідного зображення. Над стрілкою та отриманим зображенням (ви-
глядом) слід поставити одну й ту саму велику літеру.
Якщо якусь частину предмета немо-
жливо показати без спотворення форм і ро-
змірів, застосовують додаткові вигляди,
що утворюються на площинах, не парале-
льних основним площинам проекцій (рису-
нок 4). Додатковий вигляд має бути позна-
чений на кресленні великою літерою, а біля
пов'язаного з додатковим виглядом зобра-
ження предмета слід поставити стрілку, яка
вказуе на напрямок погляду, з відповідним
літерним позначенням. Якщо додатковий
вигляд розташований у безпосередньому
проекційному зв'язку з відповідним зобра-
женням, стрілку і велику літеру не наносять. Рисунок 3
Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називається місцевим
виглядом. Місцевий вигляд може обмежуватись лінією обриву або не обмежуватись. Мі-
сцевий вигляд відмічають на кресленні так само, як додатковий (рисунок 5).
Рисунок 4 Рисунок 5
поперечні подовжні
в) в залежності від числа січних площин розрізи бувають:
повні місцеві
Допускається поєднувати частину вигляду з частиною розрізу (рисунок 6, а). Якщо
розріз являє собою симетричну фігуру, допускається в одному зображенні поєднувати
половину вигляду з половиною розрізу (рисунок 6,). Лінією, яка роз’єднує вигляд і роз-
різ є вісь симетрії фігури. Якщо контурна лінія співпадає з віссю симетрії, межею між
видом та розрізом є хвиляста лінія (рисунок 6, в).
а) б) в)
Рисунок 6
а) б)
г)
в)
Рисунок 7
а)
б)
Рисунок 8
а) б)
Рисунок 9
а) б)
Рисунок 10
Для скорочення креслярської роботи ГОСТ 2.306-68 рекомендує викреслювати не
всі елементи деталі, якщо вони однакові і рівномірно або симетрично розташовані. На
рисунку 10, б замість чотирьох отворів накреслено один з відповідною вказівкою про
кількість отворів та їх розміщення на поверхні деталі.
Спрощено можна зображувати лінії перетину поверхонь (рисунок 11).
дійсно спрощено
Рисунок 11
Рисунок 12
Рисунок 13
Каміння природне
Бетон
Деревина
Рідини
Ґрунт
Лінії штрихування виконуються під кутом 45° до рамки креслення. Якщо напрям
штрихування співпадає з напрямом лінії контуру, дозволяється виконувати штрихування
під кутом 30º або 60º. Лінії штрихування можна наносити вправо або вліво, але обов'яз-
ково в один бік для всіх розрізів і перетинів однієї і тієї ж деталі. Відстань між лініями
штрихування беруть в межах 1 ...10 мм (залежно від площі штрихування). Для металу ре-
комендується відстань 2...4 мм, для цеглини або бетону — 4...10 мм.
Література: Хаскин А.М. Черчение – Киев: Вища шк., 1985.- с.217- 218.
ГВИНТОВА ЛІНІЯ. ГВИНТОВА РІЗЬ. КЛАСИФІКАЦІЯ РІЗЕЙ
Рисунок 14
Різь - поверхня, утворена під час гвинтового руху плоского контуру по цилінд-
ричній або конічній поверхні.
Залежно
Залежно від Залежно від Залежно від
Залежно від За числом від напря-
форми форми розташу-
призначення заходів мку гвин-
профілю поверхні вання
тової лінії
1. Трикутні 1. Цилінд- 1. Зовнішні 1. Кріпильні 1. Однозахі- 1. Праві
2. Трапеце- ричні 2. Внутрі- 2. Ходові дні 2. Ліві
їдальні 2. Конічні шні 3. Спеціаль- 2. Багатоза-
3. Упорні ні хідні
4. Круглі
5. Прямо-
кутні
Література: Хаскин А.М. Черчение – Киев: Вища шк., 1985.- с.222- 225.
ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ РІЗІ
Рисунок 15
Метрична різь. Метрична різь є основним типом кріпильної різі. Її профіль являє
собою рівносторонній трикутник із кутом α = 60˚(рисунок 16, а). Метрична різь викону-
ється із великим і дрібним кроком для діаметрів від 1мм до 68 мм і тільки з дрібним кро-
ком для діаметрів від 70 мм до 600 мм.
Метрична різь з великим кроком позначають буквою М , величиною зовнішнього
діаметра в міліметрах і вказівкою поля допуску, наприклад, М 12 - 6g.
У позначенні різі з дрібним кроком, додатково указують величину кроку
М12 1-6g.
Якщо різь багатозахідна, то в позначенні після зовнішнього діаметра вказують хід
різі, а в дужках – літеру Р і величину кроку в міліметрах, наприклад М 24 3( Р1,5) - 6g.
Для позначення лівої різі, після умовного позначення пишуть літери LH.
а)
б)
Рисунок 16
Трубна циліндрична різь
Рисунок 17
Рисунок 18
Упорна різь
Рисунок 21
Гвинт являє собою циліндричний стрижень, на одному кінці якого виконана різь,
а на іншому є головка (рисунок 24).
За призначенням гвинти для металу поділяють на кріпильні та встановлювальні
(натискні, регулювальні та ін.).
Кріпильний гвинт — деталь, яка служить для рознімного з'єднання і являє собою
циліндричний стрижень з різзю для вгвинчування в одну зі з'єднуваних деталей і голов-
кою різної форми.
Рисунок 24
Форма головки може бути півкругла за ГОСТ 17473-80 (рисунок 24, а), циліндрич-
на за ГОСТ 1491-80 (рисунок 24,б), потайна за ГОСТ 17475-80 (рисунок 24, в), півпотай-
на за ГОСТ 17474-80 (рисунок. 24, г), з циліндричною головкою і шестигранним заглиб-
ленням для ключа за ГОСТ 11738-72.
Різь може бути на всій довжині або лише на кінці стрижня. Виняток становлять гви-
нти діаметром від 1 мм до 6 мм, для яких застосовують різь тільки з великим
кроком. Визначальними розмірами для всіх гвинтів є діаметр d різі та довжина l. За
довжину l більшості кріпильних гвинтів беруть довжину їх стрижня (без головки). Для
гвинтів з потайною головкою довжина включає довжину стрижня і висоту головки (див.
рисунок 24, в). Усі гвинти для металу виготовляють класів точності А (підвищеної точ-
ності) і В (нормальної точності).
Література: Хаскин А.М. Черчение – Киев: Вища шк., 1985.- с.234- 245.
Рисунок 25
Рисунок 26
РОЗНІМНІ З’ЄДНАННЯ
Болтове з'єднання
Шпилькове з'єднання
Гвинтове з'єднання
спрощене зображення
Рисунок 33
Трубне з'єднання
Шпонкові з'єднання
Шпонкові з'єднання (рисунок 35) призначені для з'єднання (за допомогою шпонки)
валу з розташованими на ньому деталями (зубчастими колесами, шківами, маховиками і
т.ін.).
Рисунок 35
Шліцьові з'єднання
Рисунок 38
Література: Хаскин А.М. Черчение – Киев: Вища шк., 1985.- с.302- 316