Практичне заняття № 1

Тема: «Пухлини молочної залози»

Мета заняття. Одержати знання про особливості росту пухлин молочної

залози.
Матеріальне забезпечення: мікроскопи, музейні препарати,
гістопрепарати, кольорові олівці і альбоми для малювання і записів у кожного
студента, схеми та малюнки, підручники, спецодяг, дезінфікуючі та миючі
засоби.
Зміст заняття:
1. Статистичні дані та особливості росту.
2. Діагностика, прогноз та лікування.
3. Класифікація пухлин молочної залози.
4. Морфологічна характеристика доброякісних пухлин молочної залози.
5. Морфологічна характеристика злоякіснихпухлин молочної залози.

Статистичні дані. Пухлини молочної залози є найбільш

розповсюдженими злоякісними новоутвореннями та складають близько 52%
від усіх пухлин.Найчастіше реєструється у тварин від середнього віку до 10
років, алевідсоток захворюваності зменшується після 10 років. У сук, яких
стерилізували до першої тічки, встановлено, що фактор ризику до 0,05%, в той
час як у сук, стерилізованих вже після першої тічки, він досягає 25%.
Особливості росту. Існує декілька моделей росту пухлин молочної залози.
Деякі з них – локальні, добре інкапсульовані та ростуть лише локалізовано.
Інші здатні інфільтрувати оточуючі тканини на мікро- та макрорівні.
Метастази можуть розповсюджуватись через кров та/або лімфу, а також
шляхом прямої інфільтрації. Найчастіше пухлина розповсюджується
лімфогенно у сусідні лімфовузли, рідко зустрічається гематогенне
розповсюдження. Обструкція лімфатичних каналів шкіри може викликати
появу виразок. Найбільш агресивною пухлиною молочної залози є
анапластична карцинома з сильним запаленням.
Прогноз. Прогноз пухлин молочної залози залежить від багатьох факторів:
гістологічного типу, розміру та об’єму пухлини, інвазивності (хірургічні
межі), активності рецепторів. Тривалість післяопераційного життя тварини
залежить від гістологічного типу пухлини. Так, суки з діагностованими добре
диференційованими карциномами не помирають від пухлинного ураження, а
тривалість життя тварин з анапластичними та солідними карциномами складає
36 та 11 тижнів відповідно. Якщо відбувається інфільтрація хірургічних меж,
то тривалість післяопераційного життя значно знижується. За сарком дуже
неблагоприємний прогноз –тривалість життя в середньому становить 6
місяців.
Розмір та об’єм пухлини також є важливими прогностичними
показниками. Наприклад, пухлина об’ємом до 3 см 2в 30–40% випадків
рецедивує кожні 24 місяця. Але необхідно завжди пам’ятати про гістологічний
тип пухлин, тому що від маленької анапластичної карциноми тварини живуть
до 16 тижнів. У кішок, при пухлинах діаметром до 3 см середня тривалість
життя становить 2 роки, а при пухлині діаметром більше 3 см – до 6 місяців.
Діагностика. Для встановлення типу пухлини молочної залози та їх
розповсюдження необхідне гістологічне дослідження. Тканини відбирають
шляхом інцизійної або ексцизійної біопсії. Ексцизійна біопсія застосовується
частіше, так як основним методом лікування при пухлинах молочної залози є
хірургічне видалення.
З метою оцінки розповсюдженості пухлини проводять рентгенографію
грудної та черевної порожнини, дослідження лімфовузлів та ущільнень шкіри
й інших тканин. Підозрілі ущільнення досліджують за допомогою аспірації
(виключити доброякісні кістозні захворювання) або інцизійної біопсії
(виключити запальні фібрози або дифузні захворювання).
Гістологічна класифікація. Більшість досліджень вказують, що 50%
пухлин молочної залози – злоякісні. Вони класифіковані як карциноми,
саркоми, а також змішані – карциносаркоми. Найбільш поширені
аденокарциноми сосків та вивідних протоків, солідні та анапластичні
карциноми. Ці пухлини можна далі класифікувати за типом клітин на складні
та прості. Складні пухлини містять епітеліальні секреторні та міоепітеліальні
компоненти, прості аденокарциноми можуть мати компоненти протоків,
сосків або кістозні та соскові компоненти. Прості карциноми можуть бути
солідними, веретеноклітинними, анапластичними, плоскоклітинними або
муцинозними. Спостерігаються як доброякісні (фіброма), так і злоякісні
(саркоми) пухлини сполучної тканини. Близько 60% злоякісних пухлин –
прості карциноми, 30% - складні карциноми та 10% - саркоми.
Диференціація пухлин молочної залози:
Доброякісні Злоякісні
Добре обмежена Слабко обмежена
Гладкі межі на периферії Нерівні межі на периферії
Щільна волокниста сполучна Незріла волокниста сполучна
тканини на периферії тканини на периферії
Некроз є центральним та пов’язаний Некроз є мультифокальним і
із втратою кровопостачення пов’язаний із швидкою
проліферацією клітин новоутворення
Ядра мономорфні Ядра полеморфні
Не має лімфатичної чи судинної Можлива лімфатична або судинна
інвазії інвазія
Немає метастазування у лімфовузли Можливі метастази в лімфатичні
вузли

Гістологічна класифікація пухлин молочної залози кішок та собак:

1. Гіперплазія/дисплазія: ектазія молочних протоків, часточкова
гіперплазія (аденоз: типова, з секреторною активністю, з фіброзом,
 атипова), епітеліоз, папіломатоз, фіброаденоматозні зміни,
гінекомастія.
2. Доброякісна неоплазія: проста аденома, внутрішньопротокова
папілярна аденома, протокова аденома (протокова аденома з
плоскоклітинною диференціацією), фіброаденома,додатково у
собак:міоепітеліома, складна аденома (аденоміоепітеліома),
доброякісна змішана пухлина.
3. Злоякісна епітеліальна неоплазія: карцинома на місці, проста
карцинома (протокова, тубулопапілярна, кістозна, кріброзна),
мікропапілярна карцинома, солідна карцинома, комедокарцинома,
анапластична карцинома, протокова карцинома, внутрішньопротокова
папілярна карцинома, додатково у собак:карцинома із складної
аденоми чи змішаної пухлини, складний тип карциноми, карцинома
або злоякісна міоепітеліома, карцинома змішаного типу.
4. Злоякісна епітеліальна неоплазія – спеціальні типи: плоскоклітинна
карцинома, аденосквамозна карцинома, муцинозна карцинома, багата
ліпідами секреторна карцинома, веретеноклітинна карцинома
(плоскоклітинно-веретеноклітинний вид, карцинома
веретеноклітинного типу, додатково у собак:злоякісна міоепітеліома,),
запальна карцинома.
5. Злоякісна мезенхімальна неоплазія – саркоми: фібросаркома та інші
саркоми, додатково у собак: остеосаркома, хондросаркома,
гемангіосаркома,.
Додатково у собак:
6. Карциносаркома – злоякісна змішана пухлина молочної залози.
7. Неоплазія сосків: аденома, карцинома, карцинома з епідермальною
інфільтрацією.
8. Гіперплазія/дисплазія сосків: меланоз шкіри сосків.

Протокова ектазія. Великі екстатичні протоки макроскопічно мають

синюватий відтінок. Мікроскопічно спостерігається розширення основних
протоків, в просвіті розширених протоків некротичні маси, різна кількість
пінястих макрофагів, епітеліальні клітини (можуть нагадувати макрофаги або
клітини карциноми). Виразка епітелію може призвести до розростання
грануляційної тканини в просвіт ектатичної потоки зі стенозом посвіту
протоки.
Типова протокова гіперплазія – неопластичне розростання у
внутрішньочасточкових протоках епітеліальних та міоепітеліальних клітин,
що призводить до збільшення кількості потоків та ацинусів на частку, при
збереженні нормальної архітектури часток, канальці щільно упаковані та
мають чітку форму. Епітеліальні клітини не мають ядерного чи клітинного
полеморфізму. Секреторна активність мінімальна або відсутня, але в
канальцях може бути еозинофільний секрет. Наявні міоепітеліальний шар та
базальна мембрана. Міжчасточкова сполучна тканина може бути розширена
через набряк.
Типова часточкова гіперплазія молочної залози у нормі спостерігається у
фазі пізнього діеструсу та раннього анеструсу. Крім того, ділянки типової
часточкової гіперплазії знаходиться поряд з доброякісними чи злоякісними
пухлинами молочної залози.
Папіломатоз молочної залози– внутрішньопротокова проліферація
епітеліальних клітин просвіту з папілярними розростаннями. Сосочки
неправильної форми, підтримуюча фіброваскулярна строма відсутня. Ядра
клітин нормохромні, овальні, з непомітними ядерцями та без мітотичної
активності. Диференціюють від внутрішньопротокових папілярних аденом, в
яких клітини розміщуються у фіброваскулярній стромі.
Аденома молочної залози– добре відмежовані, неінфільтруючі вузликові
ураження, що виникають у залозистій тканині та складаються з епітеліальних
клітин, розміщених у канальцях, що іноді містять аморфний еозинофільний
секрет. Незначна або помірна фіброваскулярна строма, яка може бути
інфільтрована плазматичними клітинами та лімфоцитами. Канальці вистелені
один шаром кубічних або стовпчастих клітин з помірною кількістю
еозинофільної цитоплазми. Округлі або овальні ядра клітин центрально
розміщені, містять дрібний хроматин та невелике центральне ядерце.
Мінімальні анізокаріоз, анізоцитоз та мітози. Міоепітеліальні клітини
непомітні, виявляються імуногістохімічно. Часто не периферії новоутворення
є капсула. Пухлина стискає оточуючі тканини.
Внутриішньопротокова папілярна аденома – має папіломатозні
розростання, за якого неопластичні епітеліальні клітини тримаються на
фіброваскулярній ніжці. Сосочки можуть розвиватись в одній або декількох
ділянках. Сусідні протоки часто ектатичні, через що макроскопічно здаються
кістозними. Поверхневі епітеліальні клітини мають овальне нормохромне
ядро та невелику або помірну еозинофільну цитоплазму. Нижче знаходиться
шар сплощених міоепітеліальних клітин. Строма має фібробласти, колаген та
кровоносні судини і може бути інфільтрована лімфоцитами та плазматичними
клітинами. Мітози спостерігаються рідко. Протоки можуть бути сильно
розтягнуті та містять секрет, запальні клітини та макрофаги (папілярна
цистаденома).
Складна аденома
Доброякісні змішані пухлини. Ці пухлини мають епітеліальну (потокову)
та міоепітеліальну проліферацію з ділянками мезенхімальних клітин, що
можуть продукувати, зазвичай, хрящову або кісткову тканину та різну
кількість фіброзної строми. Епітелій побудований з канальців та тяжів,
вистланих кубічними або стовпчастими клітинами з помірною кількістю
еозинофільної цитоплазми. Округлі або овальні ядра мають крайовий
хроматин з одним центральним ядерцем. Анізоцитоз та анізокаріоз мінімальні.
Міоепітелій побудований з веретеноподібних, зірчастих або круглих клітин с
погано вираженою межою та помірною кількістю цитоплазми. Ядра округлі
або веретеноподібні з дрібним хроматином та одним ядерцем.
 Кісткова тканина виникає в результаті ендохондральної оссифікації хряща,
утвореного міоепітеліальними клітинами, або внутрішньо мембранної
оссифікації сполучної тканини строми.
Гістопрепарат хондроміксоаденоми:
1. Хрящова ділянка
2. Ділянка аденозу
3. Міксоматозна ділянка

Карцинома на місці – це злоякісна пухлина без інвазії вже існуючої

базальної мембрани. Тканина пухлини побудована з добре відмежованих,
неінфільтруючих вузлів, які не проходять через базальну мембрану в
оточуючу тканину молочної залози. У тканинах молочної залози часто наявні
дифузні ділянки лобулярної гіперплазії. Пухлинна тканина має щільно
розміщені клітини, що розміщені у гніздах та тяжах. Клітини різної форми:
полігональні, кубічні або округлі, часто з незначною кількістю цитоплазми.
Ядра округлі або овальні, часто гіперхромні, центральні, хроматин злипається,
наявне одне базофільне ядерце. Анізоцитоз та анізокаріоз від помірного до
значного, кількість мітозів різна.
Змішана карцинома – це карцинома, що має злоякісний епітеліальний
компонент та доброякісний мезенхімальний компонент, якій являє собою
хрящ та/або кістку, та не має раніше існуючої доброякісної змішаної пухлини.
Пухлина має від трьох популяцій клітин, оточених фіброваскулярною
стромою. Перша популяція складається з епітеліальних клітин, розміщених в
канальцях неправильної форми. Друга популяція представлена
веретеноподібними клітинами міоепітеліальних клітин. Третій компонент
побудований з ділянок хрящової та/або кісткової та/або жирової тканин без
атипії. Кістка, утворена внутрішньомембранозним окостенінням може бути
вистлана реактивними остеобластами, але не пухлинними.
Карциноми змішаного типу диференціюють від доброякісних змішаних
пухлин за великою кількістю клітин та значному плеомерфізму епітеліального
компонента, великої кількості мітозів, ділянками некрозу та інфільтративним
ростом.
Лікування. Основними хірургічними операціями для сук є:
1. Нодулектомія (видалення маленького вузлоподібного ущільнення до 0,5
см в діаметрі).
2. Мастектомія (видалення однієї залози з лінії, лише після підтвердження
доброякісності пухлини).
3. Часткова або реґіонарна мастектомія (видаляють сусідні залози)
4. Одностороння мастектомія (видалення однієї лінії молочних залоз, за
наявності пухлин в усіх або у декількох залозах лінії).
5. Двостороння мастектомія (видалення обох ліній молочних залоз, коли з
обох сторін наявні множинні пухлини), але спочатку видаляють найбільш
уражену лінію молочних залоз, а другу лише через 3–4 тижні.
Якщо залучені прилеглі фасції або м’язи їх також видаляють, та бажано
проводити односторонню мастектомію.
У кішок для попередження рецидивів бажано проводити односторонню
мастектомію.
При цьому пахові лімфовузли видаляють разом з останньою залозою, а
пахвинні лише при їх збільшенні або цитологічно підтвердженій наявності
метастазів.
Для лікування метастазуючих пухлин молочної залози застосовують:
- хіміотерапію (циклофосфан, цисплатин, мелфалан,
фторурацил,адриміцин (30 мг/кг кожні три тижні);
- опромінення;
- гормональна терапія (естроген, прогестерон, оваріогістеректомія з
мастектомією).
Контрольні питання
1. Статистичні дані та особливості росту.
2. Діагностика, прогноз та лікування.
3. Класифікація пухлин молочної залози.
4. Морфологічна характеристика доброякісних пухлин молочної залози.
5. Морфологічна характеристика злоякісних пухлин молочної залози.