Близькиий Схід 

— назва регіону, розташованого в Західній

Азії та Північній Африці.
Розташований на
стику європейського, азійського та африканського материків.
Назву дали європейці як найближчому до них східному регіону.
Один із найважливіших економічних і військово-стратегічних вузлів на
політичній карті світу.
Боротьба за панівні позиції на Близькому Сході пов'язана з величезними
природними багатствами (особливо нафтою, а також
покладами руд кольорових металів, хромітів, калійних солей тощо),
наявністю важливої сільськогосподарської сировини, ринків збуту і
стратегічним розташуванням країн.

У американській літературі країни Близького Сходу разом

з Іраном та Афганістаном включають у поняття «Середній Схід», а до
Близького Сходу іноді відносять балканські держави.

Населення
Основне населення: араби, тюрки, курди, вірмени, перси, євреї, лази.
Більшість населення — мусульмани.
Курди  — народ, що мешкає переважно в горах Тавр і Загрос в
області Курдистан (південний схід Туреччини, захід Ірану, північ Іраку,
північний схід Сирії), а також в Азербайджані, Вірменії та інших країнах.
Велика курдська діаспора існує в країнах Європи.
Курди переважно мусульмани-суніти, хоча є також курди-
шиїти, алевіти, єзиди, меншою мірою — християни.
Курди не мають своєї державності. У Туреччині їх піддають дискримінації за
мовною ознакою (турецька влада не визнає існування курдської мови і
забороняє її публічне вживання).
Тривалий час курди Туреччини та Іраку вели збройну боротьбу за
незалежність (у Туреччині — під проводом Абдули Оджалана).
В Іраку Саддам Хусейн подекуди застосовував проти курдів
політику геноциду (25 тисяч курдів загинули внаслідок іракської хімічної
атаки 1984 року, 1991 року близько 1 мільйона курдів були змушені
залишити свої оселі). Проте іракським курдам удалося вибороти широку
автономію, а відколи скинуто С. Хусейна, вони грають активну роль у
керівництві краєм.
У Туреччині курди займають важливі пости в уряді та мають великий
вплив у бізнесі. Багато курдів, завдяки вдалому поселенню на сході країни
зробили великі статки на контрабанді
Натепер курдське питання є одним із ключових під час обговорення
подальшої євроінтеграції Туреччини. Європа вимагає більшої
регіоналізації та автономізації курдів, а також дотримання їхніх прав
відповідно до європейських стандартів.
Історія показує, що курдські проблеми, як правило, виникали через спроби
позбавити цей народ, сильно прив'язаний до своїх власних традицій, їх
культурної та племінної автономії.

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

ХРЕБТИ:
Близькосхідний регіон включає Кіпр, Ізраїль і країни Арабського
Сходу (Машрику) - Ірак, Йорданію, Сирію, Ліван, Саудівську Аравію,
Кувейт, Катар, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Ємен,
Єгипет, Судан. З півночі й північного сходу регіон оточений хребтами
Вірменського й Іранського нагір’їв з висотами більше 3000 м, південніше
них розташовані рівнини Верхньої (300-450 м) й Нижньої (до 100
м) Месопотамії, велетенське і пустельне Сирійсько-Аравійське
плоскогір’я (до 900 м).

ВОДНИЙ КАНАЛ:
Велику роль у розвиткові економіки близькосхідних країн відіграє одна
з найголовніших світових водних артерій – Суецький канал, проритий
у 1869 р. довжиною в 161 км. Експлуатація каналу щороку приносить
єгипетській скарбниці майже $2 млрд. прибутку.
ВІТРИ + КЛІМАТ
Близький Схід майже не залежить від впливу мусонів, тому для
його клімату характерні сухість і високі середньорічні температури,
зокрема, в Аравії й Месопотамії вони сягають + 30, тобто навіть на кілька
градусів більше, ніж в Індостані чи Індокитаї. В регіоні
панують середземноморський субтропічний і сухий тропічний типи
клімату – дощі в холодний сезон і сухе літо, взимку в горах лежить
сніг. На півночі Іраку середня температура липня +34, січня +7, на сході
Сирії – відповідно +26-33 і +4-12, в Судані протягом усього року
тримаються високі температури: влітку – вище 20-30, взимку – не нижче
+15-19. Для Близькосхідного регіону загалом властиві значні добові
коливання температури повітря, наприклад, у січні-лютому в Каїрі
опівдень температура сягає +29, а вночі зменшується до 0 і
нижче. Опадів украй мало, на півдні Єгипту – 3 мм на рік, на півночі – до
200 мм, на рівнинах Саудівської Аравії випадає менше 100 мм на рік і
лише у горах – до 4000 мм.

РЕСУРСИ
Мінерально-сировинні ресурси Близького Сходу – колосальні, лише
на Аравійській платформі зосереджено більше половини розвіданих
світових запасів нафти (на Саудівську Аравію припадає 25 %, Ірак,
Кувейт і ОАЕ – по 9-10 %). Якщо ресурсоспоживання нафти (кількість
років, на які вистачить запасів при сучасному рівневі видобутку) для США
становить лише 5-7 років, то для Близького Сходу – більше 90 років,
регіон забезпечує більше третини світового експорту нафти.
В Єгипті та Судані є значні
поклади залізних, марганцевих і хромистих руд, фосфатів.
Лева́нт — загальна назва країн, розташованих у східній
частині Середземномор'я. В широкому розумінні до Леванту належить увесь
півмісяць східного узбережжя Середземного моря — (Сирія, Ліван, Ізраїль (з
1948 року), Єгипет, Туреччина, Греція, Кіпр); у вузькому значенні — лише
Сирія та Ліван.

ТЕРОРИСТИЧНІ УГРУПУВАННЯ

«Аль-Каїда» (яка й до сьогодні має вплив, але «лідерськими позиціями»

поступилася «Ісламській державі»). Її мета й супротивники схожі з ІД:
терористи «Аль-Каїди», яких нараховується близько 1 тисячі, стверджують,
що борються зі США та країнами Заходу (а також усіма їхніми сателітами) за
створення світового «Ісламського халіфату». Основним «місцем дислокації»
організації вважається Афганістан, проте її глобальний вплив не
обмежується цією країною.

Близько 27 тисяч нараховує «Талібан». Організація, метою, якої є прихід до

влади в Афганістані, сповідує панісламізм і воює проти влади Афганістану,
Пакистану і країн НАТО.

Ще одна численна терористична організація, що тривалий час була на слуху,

– ХАМАС. Своїм «домом» близько 20 тисяч терористів ХАМАСу вважають
територію Палестини (Сектор Газа і Західний берег Йордану), а головним
ворогом – Ізраїль. Декларована мета – визволення Палестини від сіоністів.
За створення незалежної держави Палестина виступає «Палестинський
ісламський джихад» – ісламістська й антисіоністська організація, що
нараховує 5-8 тисяч учасників і дислокується в Секторі Газа.

«Боко Харам» – ще одна радикальна ісламська фундаменталістська

організація, яка вдається до терактів, діє в Нігерії. 4-6 тисяч людей, які до неї
входять, запевняють, що таким чином борються за запровадження на
території Нігерії шаріату.

Близько 1 тисячі учасників нараховує «Абу Сайяф» – ісламістське

терористичне угруповання на Філіппінах. Організація виступає проти
офіційної влади країни й бореться за створення ісламської держави на півдні
Філіппін.

\
 Створення держави Ізраїль.

Ідея створення Держави Ізраїль має давні корені. Але всі спроби
формування незалежної країни зазнавали краху. Нова можливість розбудови
самостійної держави виникла в повоєнні роки на хвилі переділу світу та
формування нового світового порядку. Підтримка цієї ідеї світовим
співтовариством зміцніла з огляду на жахливе винищення євреїв під час
другої світової війни — так званий «голокост».

Питання про створення незалежної єврейської держави було порушено

на другій сесії Генеральної Асамблеї 00Н. Саме на цій сесії розпочалося
протистояння з палестинської проблеми США та СРСР з одного боку і
Великобританії з іншого.
З квітня 1947 р. по травень 1948 р. палестинська проблема
багаторазово обговорювалася на сесіях Генеральної Асамблеї 00Н і
засіданнях Ради Безпеки 00Н. США підтримували ідею створення в
Палестині єврейської держави, пропонуючи різноманітні плани її
майбутнього устрою. Радянський Союз спершу виступив за скасування
мандата Великобританії на Палестину, виведення звідти англійських військ
та створення двоєдиної арабо-єврейської федеративної держави. Однак ця
пропозиція була відхилена як арабськими, так і єврейськими
представниками. Згодом Радянський Союз висловився за створення на те-
риторії Палестини двох незалежних держав.
У квітні 1947 р. ТА 00Н ухвалила рішення створити спеціальний
комітет 00Н у справах Палестини, до складу якого ввійшли представники
Австралії, Канади, Гватемали, Індії, Ірану, Нідерландів, Перу, Швеції,
Чехословаччини, Уругваю та Югославії. 7 з 11 його членів підписали звіт, що
рекомендував утворити на території Палестини дві держави — арабську і
єврейську та надати міжнародний статус Єрусалиму.

Спеціальний комітет у справах Палестини схвалив 25 квітня 1947

р. план її поділу, більшістю голосів прийнятий другою сесією ТА 00Н, що
проходила у Нью-Йорку з 16 вересня по 29 листопада 1947 р. 29 листопада
1947 р. було прийнято резолюцію 181/П, за яку проголосували 33 країни,
включаючи СРСР і США, проти — 13 (усі арабські країни, Афганістан,
Туреччина, Пакистан, Індія, Куба та Греція), 10 утрималися, включаючи
Великобританію.

Таким чином, в історично арабському регіоні мала постати єврейська

держава. До того ж експансіоністські амбіції нової держави невпинно
штовхали її до відкритого протистояння з арабським світом. Уже цих
чинників було досить для виникнення конфлікту, але до них додались ще й
незважені, а часто відкрито агресивні зовнішньополітичні кроки Ізраїлю та
відкрите ігнорування інтересів арабського населення. Все це в сукупності й
породило близькосхідний конфлікт, який триває вже 50 років.