Трипільська зброя

Коня на той час ще не було приручено, отже все військо

“трипільців” складалося з піших воїнів, якими на час бойових дій
ставали всі дорослі чоловіки.
Зброя племен трипільської культури була однією з найкращих на
той час. Її виготовляли з каменю, кістки і дерева, а також з міді та
(наприкінці існування культури) з більш твердої бронзи. Найбільш
поширеною зброєю були бойові сокири та сокири-молоти. Їх
робили зі шліфованого каменю, проте вже на ранній стадії
існування трипільської культури застосовувалися мідні сокири
“Трипільці” також застосовували клинкову зброю – мідні
кинджали, які поділяють на два види: перший мав трикутне лезо
довжиною близько 15 см; клинок другого (середземноморського
пізнішого типу) мав поздовжнє ребро.
На жаль, нам невідома форма трипільського луку, скоріше за все
вона була простою, лук виготовляли, ймовірно, з одного шматка
дерева і не підсилювали кісткою.
 Булави
Булави — досить рідкісна для трипільської культури знахідка. Це
зброя ближнього бою у вигляді наверщя, в якому зроблений
наскрізний отвір, призначений для насадки на руків’я довжиною
0,5—0,8 м. Застосовується як метальна зброя (ефективна на віддалі
до 10—30 м), а також для ближнього бою. Ударів булавою
прагнули завдавати, як правило, по голові. Ця зброя здатна
наносити важкі поранення, контузії, при ураженні голови можлива
втрата свідомості. Через це могла бути найбільш ефективною
зброєю для захоплення полонених. Ефективним захистом при ударі
з близької відстані є лише щит.
 Полювання
Основними заняттями були збиральництво та полювання.
Тогочасна людина полювала на мамонтів, носорогів, коней,
зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.

Праща
Праща, тобто інструмент для полювання на великій дистанції.
Механізм простий: у «кишеньку» у шматі шкіри, до якого прив’язано
мотузки, вставляється камінець – його крутять та врешті кидають у
здобич.
 Дротик

Інший популярний різновид метальної зброї

трипільців — дротик. Це короткий метальний спис,
ручна метальна зброя з наконечником більшим, ніж
стріла, але меншим від списа. Наконечники дротиків
подібні до наконечників стріл, але більших розмірів,
завдовжки З— 7 см. Вони виготовлялися з кременю, з
пластин середнього та великого розміру, іноді з
великих відщепів. При метанні дротиків могли
застосовувати спеціальні пристрої — списометалки,
які збільшували дистанцію ураження цією зброєю.