Professional Documents
Culture Documents
11 Klas
11 Klas
4. Укажіть рису, яка властива літературному процесу саме 2-ї пол. ХХ ст.:
а) становлення літератури модернізму;
б) кількісна перевага драматургічних творів над епічними;
в) виникнення літератур національними мовами;
г) вихід на авансцену світової літератури творів японських та
латиноамериканських письменників.
20.Реакція Хельмера на лист від Крогстада (за п’єсою Г.Ібсена «Ляльковий дім»):
а) сплачує борг;
б) захищає дружину;
в) боїться за свою кар’єру;
г) повертає шантажиста на роботу.
27.У п’єсі Г.Ібсена «Ляльковий дім» надсилає візитні картки з чорним хрестом:
а) доктор Ранк;
б) фру Лінне;
в) Крогстад;
г) невідомий.
30.Як можна назвати тип літературного героя, втілений в образі Грегора Замзи (за
новелою Ф.Кафки «Перевтілення»):
а) маленька людина;
б) зайва людина;
в) бунтівна людина;
г) нікчемна людина?
36.Ф.Кафка народився у:
а) Відні;
б) Празі;
в) Парижі;
г) Берліні.
37.Здихатися потвори Грегора (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення» пропонує:
а) мати;
б) батько;
в) сестра;
г) служниця.
46.Дж.Джойс народився у:
а) Дубліні;
б) Единбурзі;
в) Йоркширі;
г) Лондоні.
72.М.Булгаков народився у:
а) Киеві;
б) Москві;
в) Ризі;
г) Петербурзі.
78.У якій поетичній формі створено вірш Гійома Аполлінера «Зарізана голубка і
водограй»:
а) акровірша;
б) каліграми;
в) «вірша-речі»;
г) сонета?
102. Знаменитий вірш Бориса Пастернака «Зимова ніч» входить до збірки або
циклу…
а) «Сестра моя – життя;
б) «Вірші Юрія Живаго»;
в) «На ранніх потягах»;
г) «Теми і варіації».
132. Слова «(Бог) в нас самих, або ніде» у п’єсі Б.Брехта «Життя Галілея»
належать:
а) Куратору;
б) Ченцю;
в) Галілею;
г) Андреа.
144. Персонаж роману А.Камю «Чума», який втратив надію у пошуках святості
і зазнав поразки від чуми:
а) Гран;
б) Панлю;
в) Тарру;
г) Коттар.
145. Доктор Ріє задумав написати історію про чуму, «щоб сказати, чого навчає
тебе лиха година»:
а) після смерті дружини;
б) після смерті Жана Тарру;
в) після промови отця Панлю;
г) коли оранці святкували перемогу над чумою.
1. «Перевтілення»; А Б. Пастернак;
2. «Чума»; Б Ф. Кафка;
3. «Майстер і Маргарита»; В А. Камю;
4. «Зимова ніч». Г М. Булгаков;
Д О. Блок.
1. «Перевтілення» ; А Роман;
2. «Ляльковий дім»; Б Есе;
3. «Джакомо Джойс» ; В Драма;
4. «Улісс» . Г Новела;
Д Комедія,
1. В.Маяковський; А Австрія;
2. Ф.Кафка; Б Росія;
3. Т.Манн; В Франція;
4. А.Камю. Г Німеччина.
1. Данте; А Англія;
2. Байрон; Б США;
3. О. Генрі; В Іспанія;
4. Сервантес. Г Італія.
1 Ф. Кафка; А Іспанія;
2 Сервантес; Б Франція;
3 Дж. Байрон; В Австрія;
4 А. Камю. Г Англія;
Д Німеччина.
1 Вольтер; А США;
2 Дж. Свіфт; Б Німеччина;
3 Й. В. Гете; В Франція;
4 О. Генрі. Г Англія;
Д Іспанія.
1 Й. В. Гете; А Шотландія;
2 О. Генрі; Б Франція;
3 Ш. Бодлер; В Німеччина;
4 Ч.Діккенс. Г США;
Д Англія.
1. «Перевтілення» ; А Французька;
2. «Анна Кареніна»; Б Італійська;
3. «Альбатрос» ; В Російська;
4. «Старий і море» . Г Австрійська;
Д Американська.
20.Встановіть відповідність :
1. Р. Рільке; А Акмеїзм;
2. О. Блок; Б Футуризм;
3. А. Ахматова; В Символізм;
4. В. Маяковский. Г Неокласицизм.
21.Встановіть відповідність:
1. Чорний; А Єшуа;
2. Рудуватий; Б Азазелло;
3. Білий; В Іван;
4. Блакитний. Г Воланд;
Д Бегемот.
2. «Він лежав на твердій, схожій на панцир спині і, коли трохи підводив голову, бачив
свій дугастий, рудий, поділений на кільця живіт, на якому ще ледь трималася ковдра,
готова сповзти»
4. «Спочатку він хотів зсадити з ліжка нижню частину свого тіла, але та нижня частина,
якої він взагалі ще не бачив і не мав про неї жодного уявлення, виявилася
найнерухомішою»
7. «Він був у дорогому сірому костюмі, в закордонних, під колір костюма, туфлях.
Сірий берет він хвацько заломив на вухо, під пахвою ніс ціпок з чорним
набалдашником у вигляді голови пуделя. На вигляд ─ років сорок з гаком.»
16. «Коли він сказав, що мною заслужене не світло, а спокій, я навіть не міг здивуватися
цьому: всьому виною є клініка…»
17.«Очі мої у темряві не бачать нічого, любове моя. Ще. Не треба більше. Темне кохання,
темна втома. Не треба більше. Темрява.»
20.«Вона несла в руках потворні, тривожні жовті квіти. Біс його знає, як вони
називаються, але вони першими чомусь появляються в Москві. І ці квіти дуже яскраво
виділялися на чорному її весняному пальті. Вона несла жовті квіти! Недобрий колір.»
21. «Ви бачите по Рейну там човничок пливе .
А в човні тім мій милий, і він мене зове.
22.«Не встиг (він) переступити поріг, як двері за ним зачинили й замкнули на ключ: на
засув. Він так злякався …, що йому аж лапки вклякнули».
23. «Цікаві події, що взято сюжетом цієї хронічки, відбулися 194… року в Орані. А Оран,
на перший погляд, місто звичайне, така собі префектура на алжирському узбережжі».
24.«Потім усі троє вийшли з помешкання, чого не робили вже місяцями і поїхали
електричкою на природу, за місто. Вони сиділи самі на весь вагон, заллятий сонцем.
Зручно вмостившись, родина оговорювала свої надії на майбутнє, і виявилось, вони не
такі вже й погані, якщо їх добре зважити. Всі мають добру роботу, а надалі
сподіваються мати ще кращу – раніше вони просто не питали одне в одного, бо мали
інший клопіт. А зараз їхнє становище легко покращити , змінивши житло; вони хотіли
знайти собі менше, дешевше, але зручніше і взагалі практичніше помешкання, ніж
їхнє теперішнє…»
25.«Сестра почала грати; батько та мати, кожне зі свого місця, пильно стежили поглядом
за її рухами…»
26.«Зaснув він скоро, і вві сні йому ввижaлaся Африкa його юнaцьких літ: довгі береги,
золотaві й білі - тaкі білі, що aж очaм боляче,- високі миси і величезні темні гори.»
28.«То були дивовижні плечі - і досі ще могутні, хоч які й стaрі,- і шия теж іще міцнa, і
тепер, коли стaрий спaв, схиливши,голову нa груди, зморшки нa потилиці вирізнялися
не тaк чітко. Сорочкa нa ньому булa тaкa сaмa лaтaнa-перелaтaнa, як і вітрило, й лaтки,
нерівно повицвітaвши нa сонці, рябіли різними кольорaми. А от обличчя було тaки
дуже стaре і з зaплющеними очимa видaвaлося зовсім безживним. Гaзетa лежaлa в
нього нa колінaх, і рукa, впaвши нa неї, не дaвaлa вечірньому вітрові здути її геть.
Ноги стaрого були босі.»
30.«Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило
нас одразу обох».
31. «…Ти засипатимеш, вбравши свого заяложеного і вічного ковпака, ти будеш засинати
з усмішкою на губах. Сон зміцнить тебе, ти почнеш міркувати мудро. А прогнати мене
ти вже не зумієш. Оберігати твій сон буду я.»
32.«Думав він не про щура. Вигляд крові навернув його думкою до свого клопоту.
Дружина лікарева слабувала вже рік і завтра мала їхати до санаторію в гори. Як він і
просив, ідучи, вона лежала в їхній спальні. Так вона готувалася до завтрашньої
втомливої подорожі. Вона усміхнулась.»
33. «Що потрібно було цій жінці? Що потрібно було цій жінці,в очах якої завжди горів
незбагненний вогник,що потрібно було цій ледь зизуватій на одне око відьмі, що тоді
навесні прикрасила себе мімозами? Не знаю. Вочевидь, вона казала правду, їй
потрібен був він, і аж ніяк не готичний особняк…»
34.«Понад усе на світі прокуратор ненавидів запах трояндової олії, й усе тепер віщувало
недобрий день, оскільки запах цей почав переслідувати прокуратора від світанку.
Прокураторові здавалося, що трояндовий запах виділяють кипариси і пальми в саду,
що до запаху шкіри і варти долучається проклятий трояндовий струмінь. Від флігелів
у затиллі палацу, де розташувалась прибула з прокуратором до Єршалаїму перша
когорта Дванадцятого Блискавичного легіону, тягнуло димком у колонаду через
горішній майданчик саду, і до гіркуватого диму, який свідчив про те, що кашовари в
кентуріях почали готувати обід, домішувався все той же масний трояндовий дух. О
боги, боги, за що ви караєте мене?»
35.«А вона нічого не боялась - ані чорнильних плям на пальцях, ані розпашілого обличчя,
ані розкуйовдженого волосся, ані заголеного при падінні на бігу коліна. Без будь-яких
її турбот і зусиль і якось непомітно прийшло до неї усе те, що вирізняло її упродовж
останніх двох років… вишуканість, ошатність, спритність, ясний блиск очей…»
39. «Він хотів насамперед спокійно встати, одягтися й поснідати, а тоді вже обміркувати,
що робити далі, бо бачив, що в ліжку нічого путного не придумає. (Він) згадав, що не
раз уже, прокидаючись уранці, відчував якийсь легенький біль, певне, від того, що
незручно лежав, та коли вставав, усе миналося, тож він і тепер з нетерпінням чекав,
що й сьогоднішні химери поволі минуться».
40.«Лікар усе ще дивився у вікно. За ним — свіже весняне небо, а тут — слово, яке ще й
досі лунало в кімнаті:»
42.«А втім, він розумів, що ця хроніка не може стати історією остаточної перемоги. А
може бути тільки свідченням того, що треба було вчинити і що, безперечно, повинні
чинити всі люди всупереч страху з його невтомною зброєю, всупереч усім особистим
мукам, що повинні чинити всі люди, які через незмогу стати святими і, відмовляючись
прийняти лихо, намагаються бути зцілителями.»
43.
«Чуття у ньому буцімто двоїлись,
бо мчався зір, неначе пес, вперед,
вертався, і спинявся, і чекав
на повороті ближчому дороги,
а нюх і слух позаду залишались.»
47.«Він зaвжди подумки нaзивaв море la mar, як кaжуть по-іспaнському ті, хто його
любить. І хоч іноді згaдують його лихим словом, проте зaвжди говорять про нього, як
про жінку.»
48.«Першого хворого він застав у ліжку, в покої, що виходив на вулицю і правив
водночас за спочивальню та їдальню. Хворий був старий іспанець із суворим і
поораним зморшками обличчям. Перед ним на ковдрі стояли два горнятка з горохом.
Коли лікар заходив, хворий, сидячи на постелі, відкинувся на подушки, намагаючись
звести хрипкий ядушливий віддих.»
49.«(Він) був невисокого зросту, проте кремезний. Коли він ухопився своїми великими
руками за край кафедри, присутнім видно було тільки щось чорне й широке, а вище
дві червоні плями його щік, а ще вище над ними – окуляри в металевій оправі. Голос у
нього був дужий, палкий, чутний далеко; і коли панотець кинув молільником свою
першу фразу, палку й карбовану: «Братове мої, вас спостигла біда, ви самі накликали її
на себе, братове…»
50.«У містах стало тісно, в головах теж. Забобони й чума. Віднині ж знаймо: так є, але так
не буде. Адже все рухається, мій друже. Я навіть сказав би, що все почалося з
кораблів. Споконвіку вони держалися берегів. Та нараз покинули їх і рушили у
відкрите море.
51. «По нашому старому континенту пішла чутка: десь є нові континенти. І відколи наші
кораблі до них добились, регочуться на всій землі: велике страшне море — не таке вже
велике й не таке страшне. Забаглося дослідити причини всіх речей: чому падає камінь,
коли його впустиш, і як це він зноситься вгору, коли його жбурнеш. Що не день — то
нове відкриття. Навіть столітні діди нащулюють вухо, аби почути від юнаків, що в
світі нового.»
55. «Вона підіймає руки, намагаючись застібнути ззаду чорну серпанкову сукню. Вона не
може: ні, не може. Вона мовчки підходить до мене. Я підіймаю руки для допомоги: її
руки падають. Я тримаю ніжний, як павутинка, край сукні, застібаю його й бачу крізь
розріз чорного серпанку гнучке тіло в помаранчевій сорочці. Бретельки ковзнули по
плечах, сорочка повільно падає: гнучке гладке голе тіло виблискує срібною лускою.
Сорочка ковзнула по срібних сідницях... Пальці холодні, легкі, ласкаві...»
57. «Тепер він щоночі опинявся нa тих берегaх, і чув уві сні, як гуркочуть хвилі прибою, і
бaчив, як розтинaють їх човни тубільців. Він чув дух смоли й клоччя, що стояв нaд
пaлубою, чув дух Африки, що його приносив з берегa врaнішній вітрець.»