Зміст:

1.Вступ
2.Війни та пожежі на Бродівщині на початку
XIX ст.
3.Економічна ситуація у місті.
4.Розбудова міста у XIX ст.
5.Роль євреїв на Бодівщині.
6.Основні спогади про місто.

1
 Бродівський опорний заклад
загальної середньої освіти I-III ст. №3

Реферат
На тему:”Наш край у XIX cт.”

Виконала:учениця

9-Г класу
Вовдзя Діана

м.Броди

2021р.

2
 Зміст:
1.Вступ
2.Війни та пожежі на Бродівщині на
початку XIX ст.
3.Економічна ситуація у місті.
4.Розбудова міста у XIX ст.

3
5.Роль євреїв на Бодівщині.
6.Основні спогади про місто.

4
Своїй назві місто завдячує болотистій місцевості
та переправам (бродам), які здавна тут існували.
Через Броди протікає річка Суховілка — права
притока річки Бовдурки (басейн Прип'яті), яка
часто пересихає, а іноді буває повноводною.

Початково місто мало назву Любич, назване так у

XVI столітті белзьким воєводою Станіславом
Жолкевським гербу Любич, але ця назва не
прижилася, оскільки з часом перейняла назву
сусіднього села Броди, а село стало називатися
Старими Бродами.

Жартівливі назви — «Галицький Єрусалим»,

«Трієст на континенті».
Під час великої пожежі 1801 року у місті згоріло
близько 650 будинків, зокрема, й монастир
Дочок Милосердя та мала синагога. Після чого
шаритки виїхали до Залізців. Наступного року
Броди відвідав брат російського імператора
Олександра І — цісаревич і великий князь
Костянтин Павлович. 1805 року Росія вступила в
5
війну з французьким імператором Наполеоном І
Бонапартом на боці антифранцузької коаліції,
куди входили також Австрія та Англія. Згідно з
планом союзного командування російська
Подільська армія під командуванням генерала-
фельдмаршала Михайла Кутузова повинна була
перейти кордон Австрії неподалік Бродів.
13 серпня того ж року перша колона російських
військ під командуванням російського генерала
Петра Багратіона зробила зупинку в Бродах, на
шляху до Моравії.
5—6 липня 1809 року австрійська армія під
командуванням ерцгерцоґа Карла у битві під
Ваграмом зазнала відчутної поразки від
французів, тим самим припинивши існування
п'ятої коаліції. Через це Габсбурґська монархія
була змушена підписати з Францією так званий
Шенбруннський мирний договір. Одна з умов
договору закріплювала за Варшавським
герцогством, створеним Наполеоном І
Бонапартом, частину території Галичини, у тому
числі й північну Бродівщину, зайняту польськими
військами на чолі з князем Юзефом
Понятовським. Броди на три роки стали центром
6
новоутвореної домінії, адміністрація якої
знаходилася у Бродівському замку.
Завдяки брідському купцеві Ізраїлеві
Бернштайну, 1809 року було встановлено
поштовий зв'язок між Бродами та Львовом.
Спочатку поштовий диліжанс курсував тричі на
тиждень, а від 1825 року — п'ять разів.

Після відступу військ у 1812 році, за наказом

австрійського уряду, дідич Бродів люблинський
староста Вінцентій Потоцький керував
розбиранням фортифікацій з боку міста. Було
підірвано в'їзну (надбрамну) вежу, розібрано два
бастіони і равелін та їхніми румовищами
засипано оборонні рови. Залишилися лише
житлові будівлі та півколо валів з казематами,
що пізніше використовувалися як складські
приміщення та магазини. 1815 року єврейська
громада Бродів ініціювала та частково
спонсорувала відкриття у місті реальної школи з
німецькою мовою навчання та додатковим
вивченням французької, італійської та латинської

7
мов. У 1817 році виникла чергова пожежа, що
знищила 18 будинків

Новий ринок у Бродах (літографія Карела Ауера,

1830)

8
Близько 1833 року власником табулярної
маєтності Броди став Ян Казімеж Молодецький.
29 квітня 1835 року в Бродах вчергове сталася
пожежа, що розпочалася з південного боку і
вітром полум'я поширювалося у західному
напрямку. Внаслідок стихії тоді згоріло 154
будинки, а без житла залишилося близько 400
брідщан. У 1836 році Броди відвідав Львівський
латинський архієпископ, Примас Галичини і
Володимирії Франтішек де Паула Піштек, а 1842
року — архикнязь Фердинанд.
Станом на 1848 рік Броди були другим містом у
Галичині після Львова за площею та чисельністю
населення. Тут була резиденція повітового
старости, податкова та прикордонна служби,
торгово-промислова палата (заснована 1850
року), російське (працювало до 1895 року) та
пруське консульства, комісаріат поліції,
повітовий суд, пошта, телеграф. 1850 році знов
сталася пожежа про наслідки якої інформація
відсутня. 1856 року у Бродах відкрито телеграфну
станцію, котра згодом стала третьою в Галичині,

9
після Львова та Кракова, за обсягом інформації,
яку передавали.
5 травня 1859 року відбулася наймасштабніша
пожежа в історії Бродів. В одному з невеличких
будинків львівського передмістя виникла
пожежа, вогонь якої, роздмуханий сильним
вітром, став досить швидко поширюватися у бік
центру міста. Тоді, за даними комісаріату поліції,
загинуло 16 осіб, згоріло більше 950 будівель (у
тому числі, повітовий уряд і суд, пошта,
комісаріат поліції, казарми жандармерії,
телеграфічний та податковий уряди, нещодавно
відкрита реальна та жіноча школи, новий
шпиталь, міські бараки, костел з плебанією,
єврейська божниця та багато інших), а також 694
одиниці житлової забудови міста. Того
злощасного 1859 року у Бродах спалахнуло ще
дві пожежі: 18 липня вибухнула пожежа у міській
броварні, полум'я охопило кілька будинків, а у
ніч на 16 листопада у Бродах згоріло 11 будинків.
1867 року спалахнула ще одна пожежа. Після
двох останніх місто довго не могло оговтатись
1864 року заснований великий пивоварний
завод братів Капелюшів.
10
Прокладання у 1867—1868 роках залізничної
колії Львів-Броди, спорудження залізничного
двірця та розбудова ряду промислових об'єктів у
південній частині міста наприкінці XIX-початку XX
століття дала відчутний поштовх у розвитку міста.
У двоповерховій споруді вокзалу з критим
пероном, у якій до початку першої світової війни
містилися офіси цісарсько-королівських
чиновників (адміністрація залізниці, митний,
поштовий і телеграфічний уряди, представництво
комісаріату поліції). Під час першої світової війни
будівля вокзалу зазнала значних руйнувань, але
у міжвоєнний період було проведено масштабну
реконструкцію вокзалу.
У 1872 року, з російського боку кордону
добудована залізнична лінія Здолбунів —
Радивилів, яку було згодом сполучено з
Бродами.
1876 році в місті заснована бродівська філія
товариства для розвитку науки, звичаїв,
ощадності під назвою Михайла Качковського
москвофільського спрямування, яке було
юридично затверджене державним
намісництвом у Львові 22 липня 1877 року.
11
Метою діяльності організації було визначено
«поширення знань, науки та громадської
свідомості руського населення Австрії».

З часом економічна ситуація у місті почала

стрімко погіршуватися і результатом цього стала
у 1880 році втрата Бродами статусу вільного
міста. Зростаюче безробіття призвело до масової
еміграції брідщан до країн Західної Європи та
Північної Америки. Натомість ситуацію
загострило масове прибуття євреїв-емігрантів з
Російської імперії, які втікали від погромів 1881—
1882 років. Через переповненість транзитного
табору, що знаходився тоді в межах колишньої
текстильної фабрики, у місті відчулася велика
нестача харчів або ж надто велика їх вартість, а
також місто потерпало від епідемій різних
хвороб.

1 березня 1891 року в Бродах за сприяння

представників місцевої української інтелігенції на
чолі з греко-католицьким катехитом бродівської
гімназії о. Григорієм Яремою відкрили філію
12
товариства «Просвіта». Того ж дня був прийнятий
«Статут товариства філія „Просвіти“ в Бродах»,
під яким підписалися: греко-католицький катехит
брідської гімназії о. Г. Ярема, гімназійний
вчитель Петро Скобельський, професор гімназії
А. Чичкевич, судовий ад'юнкт В. Лукавецький,
парох села Білявців о. Ю. Мандичевський та інші.
І лише 9 серпня 1891 року філія офіційно була
затверджена державним намісництвом у Львові.

2 січня 1897 року Бернард Шаррер на вулиці

Золотій відкрив перше в місті газетне бюро, де
можна було здійснити передплату на дозволені,
на той час, у Австро-Угорщині крайові й іноземні
часописи.

У березні 1897 року в одному з будинків при

вулиці Коженьовського (нині — вул. Стуса)
розташувався бродівський осередок товариства
«Руська Бесіда», до складу якого увійшли 33
представники руської (української) інтелігенції
міста та Бродівського повіту.

13
1868, 27 червня - в Бродах відкрито окружну
торгівельно-промислову палату до якої входили
Тернопіль, Золочів, Бережани, Борщів, Чортків,
Збараж та ін.
1869, 10 липня - налагодження залізничного
сполучення Львів – Броди .
1873 - встановлено залізничний зв’язок з
Російською імперією (Радивилів)
1878, 1-2 березня - було здійснено
«телефонічний експеримент» – першу спробу
телефонного зв’язку між Львовом і Бродами.
1879, 21 липня - Бродах відбувся XIII з’їзд
Педагогічного товариства, на який приїхало 350
делегатів з різних куточків Галичини.
1879 - було втрачено статус "вільного міста".
1881 - до Бродів приїхало багато тисяч
єврейських біженці з Російської імперії, що тікали
від погромів. З Бродів цих біженців було
відправлено спеціальними поїздами у Західну
Європу, а потім в США.
1882 - Броди стали осідком староства, до якого з
поміж інших входив Золочів
1883, 4 вересня - розпочалось навчання у
новозбудованому приміщенні гімназії у Бродах,
яка тоді носила назву «Цісарсько-королівська
вища реальна гімназія ім. архикнязя Рудольфа».

14
1898, Січень - У Бродівській книгарні Фелікса
Веста, що на вулиці Золотій, у продажу з’явилися
перші поштові листівки із видами Бродів.

В XIX столітті євреї становили 88% населення

міста. Броди були найбільшим повітовим містом

в Європі з таким високим відсотком єврейського

населення. У Бродах проживало 10% всіх
єврейських купців Галичині, що володіли 93%
великих комерційних і промислових
підприємств. Завдяки йосифінським привілеям

15
наприкінці XVIII століття всі будинки на ринку
були збудовані з цегли.

Броди часто називали "Єрусалимом Австро-

Угорoщини," або "Трієстом на континенті". У
другій половині XIX століття містечко стало
одним з найбільших торгових центрів Австро-
Угорської імперії. Важливість Бродів як
комерційного центру почала зменшуватися після
1879 року, коли було втрачено статус "вільного
міста". Втім, розташування біля кордону
відігравало велике значення
У 1848 р. почалася “Весна народів”. Під впливом
цих подій а також руху Гаскала почалися нові
процеси в єврейському середовищі. Євреї міста
Броди та інших штетлів вперше отримали
можливість участі у політичних виборах та зборах
громадян. На відміну від багатьох штетлів, у
Бродах була можливість розвивати політичні та
громадські рухи.

У 1881 році до Бродів приїхало багато тисяч

єврейських біженці з Російської імперії, що тікали
від погромів. З Бродів цих біженців було

16
відправлено спеціальними поїздами у Західну
Європу, а потім в США.

У 1867 році була утворена галицька автономія,

значно зріс вплив польських еліт на на політичне
життя. Економіка міста Броди починає
занепадати через послаблення торгових зв’язків
з Віднем. Єврейська секулярна інтелігенція та
економічна еліта в місті намагались захищати
австрійський централізм, що призвело до
економічної ізоляції міста та послаблення його
позицій в регіоні. Особливо це видно на прикладі
конфлікту навколо німецької мови як мови

навчання в школах та гімназії міста. У 1882-1914

роках з’являється новий рух - сіонізм. Діяльність
єврейських національних товариств в Бродах
мала не політичний, а культурний напрям,
обмежуючись проведенням музичних вечорів та
вечорів читання.

17
 Після першого поділу Речі Посполитої наказав
австрійський уряд графові Вінценту Потоцькому з
огляду на нещасні випадки з 1809 року розібрати
замок. По тому, як знесли кріпосні стіни в році
1812, залишилися на тому місці каземати.
Замкова вежа була підірвана, рови засипані,
ворота розібрали. Однак, залишилися ще ті, хто
пам’ятають колись потужний замок з
п’ятикутними бастіонами та казематами. Ці
залишки укріплень є найважливішим
пам’ятником архітектури фортеці.

Бродам пощастило, бо оповідки про місто

залишили різні письменники, в тому числі Оноре
де Бальзак. Закоханий Бальзак у 1847 році
заночував у «Російському готелі», коли їхав до
української графині Евеліни, але будинок, який
був у доброму стані, у 80-х роках ХХ століття
розібрали через людську безгосподарність.

18
 Список використаних джерел:

1. Броди / Матеріал з Вікіпедії.

2. Карта історико-культурної спадщини.
3. Хонигсман Я. Евреи города Броды (1584-
1944). - Львов, 2001.
4. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. -
Lwуw, 1865.
5.Бродівський історико-країєнавчий музей.

19
20