Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника
кафедра Історії України

РЕФЕРАТ
Історія

Автор-
Багрій Марія Андріївна
Студентка групи-ММ-12сс

Викладач-
Міщук А.І.,
Доцент кафедри історії України,
Кандидат історичних наук

Івано-франківськ 2022
 План
1.Перша писемна згадка про м.Борислав
2. Походження назви Борислав
3. Природно-географічні та кліматичні умови
4.Історія міста
5.Висновки
6.Список використаних джерел і літератури
 Вступ
- Перша писемна згадка про Борислав- у грамоті польської
королеви Ядвіги від 19 березня 1387 року.

- Походження назви Борислав від давньоруського імені

Борислав, яке начебто відносилося спочатку до
тутешнього монастиря, навколо якого акумулювалась
підлегла йому людність.

- Природно-географічні та кліматичні умови. Місто

розміщене у передгір'ї і на північно-східних
схилах Українських Карпат(Східні Бескиди) та у міжгірних
улоговинах на річці Тисмениця. Борислав — це єдине
місто у світі, яке виросло на промисловому нафто-
озокеридному та газовому родовищі. Перепад висот у
місті дуже значний: від 308 до 641 метрів над рівнем
моря.Клімат Борислава відноситься до помірно-
континентального. На утворення погоди має вплив
морське повітря, створюючи взимку потепління і
сильну хмарність та сніжність, а влітку прохолоду і
дощ. Натомість, континентальне повітря приносить
 спеку влітку і морози взимку. Меншу роль відіграють
тропічні та арктичні повітряні маси.

Історія міста

Поряд з Бориславом у I тисячолітті до н. е. на скельній

групі Камінь поблизу села Урич функціонувало
язичницьке святилище. Вчені виявили 270 петрогліфів.
У ІХ-ХІІІ ст. на цих скелях існував
могутній дитинець Тустань.

Сучасний Борислав знаходиться на території

старовинних поселень— Борислава, Бані
Котівської, Губич, Мразниці, Тустанович (назва
від Тустані), які від другої половини XIX ст. швидко
розбудовувалися і на початку XX ст. злилися в одне
місто.

Згідно з ревізією 1692 року селом володіли 6 шляхтичів.

Тоді у Бориславі було 37 кметів, 3 млини і 2 корчми.
Кількість осілих дворів була 48.

За першим поділом Польщі (1772) Борислав у складі

Східної Галичини потрапив під владу Габсбургів,
спочатку це була Австрійська імперія, а пізніше Австро-
Угорська імперія.

Від середини XIX ст. Борислав став відомим

промисловим центром видобутку та
переробки нафти, озокериту і газу.
Бориславське родовище озокериту (відкрите 1853 р.
львівським промисловцем Робертом Домсом) — одне з
найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку.

У другій половині XIX ст. бориславський озокерит

використано для ізоляції першого трансатлантичного
телеграфного кабелю між Європою і США.

З 1861 р. видобуток нафти здійснювався за допомогою

свердловин. Промислова розробка бориславського
нафтового родовища розпочалася у 60-х роках XIX ст. і
досягла апогею 1909 року (становила 5 % світового
видобутку нафти).

31 грудня 1872 р. у Бориславі введено в

експлуатацію залізницю.

Надто неочікувано та бурхливо розпочинається ХХ

століття. У січні та червні 1901 року у місті страйкували
робітники озокеритових шахт. Вимогами страйкарів було
підвищення зарплатні, 8-ми годинний робочий день,
повне соціальне забезпечення робітників (включаючи
отримання житла). Під час червневого страйку між
робітниками та поліцією сталася сутичка, у результаті
якої декілька робітників було заарештовано.

Перший загальний робітничий страйк у Бориславі

відбувся у липні-серпні 1904 року. Страйкарями була
створена робітнича міліція, функцією якої була охорона
страйкарів від дій штрейкбрехерів.
 Між страйкарями та поліцією відбулися сутички, але
поліційних сил явно не вистачало, тоді для придушення
страйку до міста були надіслані додаткові поліцейські
загони та військові підрозділи австрійської армії,

чисельністю більше п'яти тисяч осіб. На початку серпня

1904 року страйк було придушено.

На відміну від більшості міст та містечок Галичини, де

владу Західноукраїнської Народної Республіки було
встановлено 1 (рідше — 2, 3) листопада 1918 року,
поляки утримували владу у місті до 10 листопада. На
жаль, не вдалось уникнути при цьому кровопролиття.
Після закінчення воєн, які тривали
від 1914 по 1921 рік, Галичина знов опинилася
під польською владою.

Так, 6 листопада 1923 року відбувся один з найбільших

виступів бориславських робітників. Багатотисячний
мітинг робітників зібрався біля приміщення профспілок,
де вони вимагали кращого фінансового та соціального
забезпечення працівникам. Туди прибули також військові
та поліційні загони. Сталася сутичка, яка закінчилася
стріляниною, внаслідок якої двоє загиблих та
кількадесят поранених. Жорстока розправа польської
армії та поліції над беззбройними людьми обурило весь
Борислав. Того ж дня усі робітники міста та сусідньої
Східниці припинили свою роботу.
У 1963 році цю подію було увічнено меморіальною
таблицею, яку було встановлено на фасаді Палацу
культури нафтовиків.

Постановою Ради Міністрів Польщі від 20 травня 1930 р.

до міста Борислава були приєднані навколишні

поселення: містечко Тустановичі та села Баня

Котівська, Губичі та Мразниця, що утворили сучасний
Борислав, а 26 липня 1933 року — міністром
затверджені нові міські права.

На початку вересня 1939 р. Борислав був зайнятий

німцями, які 24 вересня передали місто радянським
військам.

До 21 травня 1959 р. Борислав був містом обласного

підпорядкування Дрогобицької області (приєднаної цього
дня до Львівської області), а з 30.12.1962 був містом
обласного підпорядкування Львівської області.

Історія євреїв

Робочими, зайнятими на нафтових промислах, були

майже самі тільки євреї і єврейське населення
Борислава швидко зростало.
 У 1890 році у Бориславі проживало 9047 євреїв.
Наприкінці XIX століття підприємства почали
закриватися, і деякі євреї залишали Борислав.

У 1908 році у Бориславі було 5950 євреїв. У 1939 році в

місті було близько тринадцяти тисяч євреїв.

У вересні 1939 року за пактом Молотова-

Ріббентропа Борислав був зайнятий радянськими
військами. Усі єврейські партії, політичні та громадські
організації були заборонені.

1 липня 1941 року Борислав був зайнятий німецькими

військами. Більша частина єврейського населення
Борислава не встигла евакуюватися, тож згодом
німцями було утворено гетто.

У 1941 р. німецькими окупантами було розстріляно

близько 1000 євреїв.

6 серпня 1942 р. кілька тисяч євреїв були вивезені до

табору смерті Белжець.

У 1943 році гетто ліквідували і було розстріляно близько

700 євреїв. Із близько 1500 осіб було сформовано
трудовий табір нафтопереробного заводу.

У гетто Борислава та трудовому таборі діяла підпільна

група на чолі з інженером М. Марепольцем. Група
змогла знищити на нафтопереробному заводі велику
кількість сировини і готової продукції.
У квітні 1944 року трудовий табір було ліквідовано. У
червні-липні 1944 року останні євреї, що залишилися в
Бориславі, були вивезені до
концтаборів Плашув і Аушвіц у Польщі.

У 1942–1943 р. у лісах під Бориславом діяв єврейський

партизанський загін Армії Людової під командуванням
Д. Ерльбаума. Загін складався з євреїв, що втекли з
гетто.

У 1944 р. близько двохсот євреїв повернулося до

Борислава, але до 1946 р. більшість євреїв покинули
місто. У 1970 р. в Бориславі налічувалося близько трьох
тисяч євреїв. Відповідно до Всеукраїнського
перепису 2001 р. євреї в Бориславі не проживають.
 Висновки

Назва Борислав вперше зустрічається 19 березня 1387 року в дарчій

грамоті польської королеви Ядвіги на село Тустановичі і монастир
Борислав (villam Thustanowicze manastiro dicto Borzislaw) братам Юркові
та Ананію Доброславичам.  З роду Доброславичів вийшли шляхетські
родини: Тустановські, Бориславські, Кропивницькі, Колодницькі,
Літинські, Любинецькі та інші представники родового гербу Сас, а також
Шренява. 

Місцезнаходження монастиря "Борислав" досі невідоме. Однак, ряд

дослідників вважають його розташування над річкою Тисменицею, на
горі Городище - 646 м., знаходиться в південно-західній частині
Борислава. На цій горі дослідники локалізують сліди давнього городища
в Бориславі. Я.Пастернак на карті городищ Перемиського князівства
також позначає городище у Бориславі.
Гора Городище, Борислав
Про давність поселень або торгових шляхів на території Борислава
свідчить і такий факт, що:

В м. Бориславі 1971 року діти знайшли п’ять срібних античних монет

Стародавньої Греції. Одна з них випадково попала до мешканця м.
Дрогобича Бориса Фура. Можливо, якраз ця знахідка підтверджує
думку про давність заснування цього населеного пункту. Донині серед
місцевих бойків побутує прислів’я “Давній, як Борислав”, “Старий, як
Борислав.
Можна припустити, що давній монастир "Борислав" і давні
укріплення на горі Городище – це одне й те ж саме. Однак, побутують
інші версії: гора над річкою Раточиною називається “Чернече”. Про неї
говориться ще в акті розмежування сіл Борислава і Попелів у так званій
Йосифінській метриці 1787 року. Існує також переказ, що монастир
Борислав знаходився на Гуковій горі, яка розмежовувала села Губичі і
Тустановичі та 1525 року називалась “Сторожня”.

У літописах та писемних джерелах з того часу згадуються у Карпатах

укріплені монастирі: у Розгірчі на правому березі річки Стрий та
Синевидську. “Монастир, – пише М.Грушевський, – часом потрібував
укріплень і ставав оборонним замком.” Свідченням того, що монастирі
часто ототожнюються з городищами, вказує такий факт: 6 березня 1414
року у Самбірському дистрикті на межі з Дрогобицьким, король
Владислав ІІ для мельника Солецького надає ряд поселень, серед них і
монастир Городище (Monasterz dictum Grodzisko). Однак, і сам топонім
монастиря Борислав зустрічається згодом у писемних джерелах, як
однойменне поселення. Це може розглядатися як ототожнення
монастиря з городищем, оборонним двором чи поселенням, яке вже
існувало.

Щодо походження назви Борислав, то найпоширенішою є версія – від

словосполучення “славних борів”, “славних борців” або від назви
особи “славний з борів”. Однак, ці твердження, при відсутності дальшого
обґрунтування, аж ніяк не можуть бути прийняті при більш прискіпливому
дослідженні. Також є спроби пояснити походження назви Борислав від
короткої форми субстантивованого давньоруського
прикметника "бруслав" – кам’янистий, та від давньоруського слова
"брение", що, за певних умов, могло служити означенням нафти, яка тут
споконвіку виступала із земних надр. Однак, і ці припущення вимагають
глибшого дослідження.
 
 
І, нарешті, найбільш поширеним, а також, зважаючи на виявлений на
даний час джерельний матеріал, найбільш обґрунтованим виглядає
пояснення походження назви Борислав від давньоруського імені
Борислав, яке начебто відносилося спочатку до тутешнього монастиря,
навколо якого акумулювалась підлегла йому людність. Можливо, саме
тому в давніших документах тутешнє поселення нерідко фігурує під
назвами Бориславичі, Бориславиці, Бориславці, форми яких більш схожі
на власні (збірні) назви людей, аніж на означення поселення ними
замешканого.
 Старі світлини, мешканці Борислава.

Висловлена гіпотеза також потребує уточнень. Передусім, потрібно

з’ясувати достовірність “монастирської” генеалогії назви Борислав, яка,
на наш погляд, викликає деякі застереження. Можливо, не монастир, а
замок, із яким інколи ототожнювалися давні монастирі, отримав свою
назву від імені світської особи – князя, посадника чи навіть тивуна. Адже
в давньоруському пантеоні святий з таким іменем не зустрічається.

Натомість ім’я особи Борислав та Бориславич неодноразово

зустрічається на сторінках давньоруських літописів, що стосуються
найдавнішої історії Києва. В тій же функції особового світського імені
воно виявлене і серед написів на берестяних грамотах Новгорода. І ніде
воно не зустрічається як ім’я монаха, угодника чи святого. Н. Полонська-
Василенко пише: “Недалеко від собору Святої Софії стояв палац
митрополита, а далі – княжі палаци. …В цій же частині міста
знаходились двори високих сановників: Борислава, Воротислава, Гліба,
Чудина, Ратьші, Путети та інших.” Один з них двір Бориславль був
боярина Ярослава Мудрого Борислава. Також, під 1152 і 1153 роки у
київському літописі згадується посол Петро Бориславич або Борисович з
грамотами від князя Ізяслава ІІ (1146-1154) до галицького князя
Володимирка.
Слов’янське ім’я Борислав могло бути утворене від коренів: "бор" –
боротися, боротьба + "слав" – славити, слава. А слов’янське ім’я Борис –
скорочене від Борислав. Монастир Борислав же міг скоріше отримати
свою назву від назви місцевості, аніж навпаки. Саме в такий спосіб
виникли найменування чи не всіх стародавніх відомих нам монастирів

Дрогобицький краєзнавець Я. Ольховий пише:

“Поруч із поселенням охоронців Тустанської фортеці, як засвідчує

документ, датований 1387 роком, функціонував стародавній
монастир Борислав, у якому в молитвах і мирському покаянні, за
давнім звичаєм, доживали віку “уславлені боріннями” пристарілі, а
також окалічені в боях хоробрі захисники карпатської фортеці –
бориславичі. Назва “бориславичі”, що стосувалася спочатку
монастирської братії, як засвідчують записи в стародавніх актах,
деякий час виступала навіть як означення самого поселення, котре
природно почало акумулюватись навколо згаданого монастиря. Із
плином часу, услід за занепадом фортечної застави, адміністративні
функції в примонастирському поселенні продовжив виконувати
Бориславів монастир, у зв’язку з чим його назва остаточно
закріпилась і за самим поселенням та утрималась після цього, як
діяльність самого монастиря теж припинилась. У цій формі,
витіснивши давнішу назву Бориславичів, назва Борислав збереглася до
нашого часу…

Між тим подібність, але підкреслюємо, не достеменна тотожність

ойконіма Борислав (при варіанті Бориславичі) до давньоруської
особової назви Бориславъ полягає в тім, що в першому випадку назва
монастиря і поселення Борислав/Бориславині пов’язана була із
збірною характеристикою насельців цього монастиря і
першопоселення, тоді як у другому випадку – вона становить вже
лиш своєрідний мовний штамп, назву, що закріплюється за окремою
особою в основному задля відрізнення її від інших членів спільноти.
Сам зміст такої назви, особливо коли вона надавалась
новонародженій дитині, становив лиш добре побажання її батьків,
яке могло, але не обов’язково мусіло знайти собі виправдання у її
подальшому житті. Оскільки ж конкретної особи з такою назвою,
яка мала би певне відношення до заснування згаданого монастиря та
примонастирського поселення, документально не виявлено, то і
надалі залишається найбільш ймовірною гіпотеза, за якою назва цих
стародавніх поселенських об’єктів, яка опісля закріпилася за сучасним
містом Бориславом, виводиться від означення загальної
характеристики хоробрих першопоселенців і сторожких захисників
тутешнього краю, уславлених боріннями Бориславі”.
Список використаних джерел і літератури:
 Офіційний сайт Бориславської міської ради
 Інформаційний сайт Борислава
 Карта Борислава
 Енциклопедична довідка про місто Борислав
 Неофіційний сайт про місто
 Свідник Д. О. Мандрівки Галичиною. Борислав.
 Борислав Сіті — інформаційно-розважальний сайт бориславців
 JewishGen Locality Page — Boryslav, Ukraine
 The Tyśmienica still flows by Leopold Held
 Borysław // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. —
Т. I. — S. 332. (пол.).— S. 332—334. 
 Кореспонденція «З ОСТАННІХ ДНІВ большевицької окупації в Бориславі» газета «Вільне
слово» (Дрогобич) № 8 за 25 липня 1941 року
 Борислав // Электронная еврейская энциклопедия.