1

Міністерства освіти і науки України

Фахового коледж «Інфокомунікацій національного університету»
«Львівська політехніка»

Краєзнавча робота
на тему:
«Історія села Білобожниця»

Виконав студент l курсу

Спеціальності «Комп’ютерні науки»
Кастранець Ігор

Викладач
Мировський Олексій Анатолійович

Львів
2021
 2

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................3

Роздіс l. Історія Білобожниці……….................................................................4

Розділ ll.Підприємства
села................................................................................7

Розділ lll Михайло Борискевич..........................................................................8

Висновки............................................................................................................10

Використані джерела........................................................................................11

Додатки..............................................................................................................12
 3

ВСТУП

Білобожниця – одне з найдавніших поселень нашого краю, хоча сама назва

офіційно відома з документів 1532 року.
В селі знаходяться 3 церкви, загальноосвітня школа, дитсадок,
будинок культури, 2 відділення пошти, кафе, багато магазинів та дуже
велика кількість підприємств, які уже не діють, але внесли великий внесок
в формування історії села. Також у різних куточках села є пам’ятки
важливим подіям і діячам.
Подробніше про це село ви зможете дізнатись в даній роботі.
 4

Роздід 1
Історія Білобожниці

1.1 Розташування Білобожниці.

Село Білобожниця знаходиться у північио-західній час- тині
Чортківського району Тернопільської області. Адмі- ністративний центр
місто Чортків. Від Чорткова село відділяе близько 12 км, від Бучача -18
км. А якщо біля костелу звернути з головної траси на шлях до Теребовл,
потрапимо до замків у Буданові та Долині. Загальна площа села-1445 га (в
тому числі 723 двірської посілості), 1178 га орного поля. У 192l p. було
279 дворів, у 1931- 305.
Також варто сказати про водойми нашого села. Колись в селі було
ставків, 5 з яких уже висохли, а те, яке залишилось знаходиться далеко від
людських будинків.

1.2 Населення Білобожниці.

Населення села на 1.01.2009 року становить 1888 чоловік, y 1900 р. було
1386 чол., у 1910- 1463 чол., у 1921 -1296 чол, 1931-1511 чол., 1959-2158
чол. Згідно з австрійською статистикою у 1900 р. в громаді було 948
греко-католиків, 321 римо-католик, 20 свреїв; у дворі - 27 греко-католиків,
24 римо-католики, 46 евреїв.

1.3 Історія назви Білобожниця.

Є на території сучасної Білобожниці місце, про яке не згадують ні
історичні довідки, ні географічні позначки, лише легенда про нього
переходить із покоління в покоління, передасться до онуків та правнуків,
обростаючи новими домислами.
.....Було це у далекі часи, коли люди жили у своїх маленьких хатинках, які
тулилися до річок або інших водойм, потопаючи увишневих садках та
шукаючи затінку у вербах. Після великого набігу татар на Красноставці,
люди, яким вдалося врятуватися, переселилися трохи далt Ha північ від
спалених осель та землі, яка нагадувала біль втрати, таз осторогою, що
татари можуть повернутися на колишнє бойовисько, яке принесло ім
велику здобич та багатий ясир. У сім 1 одного селянина народилася дочка,
 5

яку назвали Руся русява коса дала ім'я дівчинці. А потім пішли ще діти, і
родина потроху стала звикати до мирного життя. Набіги татар обминали
маленьке поселення із кількох хатин, яке називали Білобожницею,
оскільки на шляху до Теребовлі через Буданів край дороги, на знак
відродження нового села та в подяку Богові за спасіння, люди побудували
церкву із білого каменю -білу божницю. Але не встигли діти
подорослішали, як чорний загін татар увірвався до їх господи. Поки
чоловіки стояли в обороні, Руся, якій було уже 16 років, зібрала усіх дітей
та заховала у криниці, яка тепер називається Русина. Знала дівчина, що
бусурмани будуть шукати за дітьми, Знала дівчина, що бусурмани будуть
шукати за дгтьми, щоо продати іх на невольничому ринку у Базарі, а
звідти у вічне рабство. Коли татари увірвалися до поселення, то застали
там одну дівчину небаченої краси, від якод просто застовпіли-висока,
ставна, з довгою русою косою, дивиться сміливо на них, наче мавка із
озеррусинiы. - Вона стояла та усміхалася. А вороги несамовито шукали
довкола, палили хати, перевертали снопи сіна- нікого не знайшли. Руся
знала, що криниця добре схована у заплаві. Люди не брали із неі воду,
тому стежки протоптаної не було. Вони користувалися нею тільки у
посушливі роки, коли усі криниці в селі висихали, а того року дощі щедро
поливали Божу землю. Після марних пошуків татари обступили дівчину.
Вона не дивилася поглядом загнаної лані, вона сміливо оглядала своїх
кривдників. Це був добрий ясир, але вони сподівалися взяти із собою ще
більше. Як не випитували дівчину, страшили, за коси тягали, вогнем
пекли, але вона стояла на своєму: у селі більше нікого не було. Таких
знущань не витримував ніхто. Тому татари повірили. Посідали на свої
коні, кинули Русю на сідло та поїхали у свій степ.

1.4 Середина XX століття.

Друга світова війна 1939 piк, 17 вересня. Була неділя. Більшовицькі
війська, згідно з планом Молотова-Рібентропа, перейшли річку Збруч і
зайняли Західну Україну. Наші землі увійшли до УРСР. Починався
кривавий період радянізації, що перед- бачала знишення українства,
репресії, каторги, голодомор. Люди називали більшовиків "першими
совітами". 1941-1944 — в душі кожного корінного односельчанина війна.
Зі слів жителів села залишиться сумний спогад Калинівщина Мaрі Рибак
та Iванни Гарасимів: "Прийшли німці у село 7 липня 1941 року. Саме тоді
почався важкий період окупаціі. Довго фронт в селі не стояв. Проте селяни
жили у страху, коли три місяці фронт був у Джурині. Долинали страшні
 6

звуки вибухів. Місцевих жителів німці примушували тяжко працювати, ще

й збирали податки з селян.
У 1943 році німці примусово забирали молодих хлопців до дивізії
СС «Галичина». Наказували записуватись добровільно. Хто не хотів –
карали.
Визволення села від фашистів розпочалось 9 квітня 1944 року. З того часу
фашисти відступили, а на наші землі прийшли нові «визволителі» --
більшовики.
Багато людей з села брало участь у Другій світовій війні, 75 з них загинуло
у лавах Червоної арміі. У центрі села є пам'ятне місце- братська могила, де
поховані більше 300 воінів радянської арміі, котрі віддали своє життя за
звіль- нення сіл Білобожницького району навесні 1944. Середних довічно
сплять у нашій землі Герої Радянського Союзу.
Сельчани разом зі священниками щороку 9 травня відправляють панахиду
за загиблими воїнами.
Наших кращих синів і дочок, цвіт нації, нищили всі окупанти. Щойно на
зміну полякам прийшли радянські "визволителі", тюрми наповнилися
вщент тілами невинних українських патріотів. Не краще показали себе і
фашисти. У Білобожниці з 1944 року була заснована катівня НКВС
(колишній будинок поліклініки). Проводилися арешти свідомих українців,
допити, муки, тортури. За таких умов y 1942 році на Волині зродилася
армія УПА, щоб воювати проти всіх ворогів Украіни. Не маючи власної
держави, жодної допомоги ззовні, вона показала себе справжньою
захисницею нашого народу від ворогів в роки війни і повоенний час. Силу
ії ударів відчули на собі як німецькі фашисти, такібільшовики, особливо
іхні каральні органи: НКВС та "яструбки". А наші люди, в нестатках,
холоді та голоді, проявляли до вояків УПА великі симпатіi та любов, всіма
силами підтримували армію матерiaльно.
 7

Розділ 2
Підприємства села

2.1 Заклади, які перестали працювати

Колись на території села було багато підприємств, які уже не працюють,
наприклад:
Колгосп імені Лесі Українки у якому працювало багато Білобожничан і
людей з інших сіл. Залізнична станція, яка колись мала пасажирський рейс
Чортків-Бучач. Зараз вона слухує лише для товарних рейсів. Комбінат
хлібопродуктів, який зараз слугує для збереження зерна. Колись на
території села було 3 поліклініки, одна з який не працює інша в середині
20 століття була перероблена в катівню, а інша частково працює, проте
вилікуватись вам там не вдасться. Пилорама, столярний цех,
комбікормовий завод, кафе, тощо

2.2 Сьогоденні заклади

Зараз на території села знаходяться

Римокатолицька церква Преображення Господнього, Православна церква
Преображення Господнього, та костел святих апостолів Петра і Павла.
Працює школа І-ІІІ ступенів в якій колись навчалось близько 300 учнів,
проте зараз не набереться і 200. Дитячий садок «Барвінок», який милує око
хорошим ремонтом на красиво розмальованим фасадом. Також є близько 8
магазинів в яких можна купити будь-які продовольчі товари. Є відділення
Нової пошти, яке відкрилось рік тому, а також відділення Укрпошти, яке
було відкрите ще в 1960 році, та, яке уже кілька разів хотіли закрити,
проте не змогли цього зробити. Також в центрі села знаходиться будинок
культури, який використовується для різний шкільних заходів та
концертів.
 8

Розділ 3
Михайло Борискевич

B історії кожної нації завжди були яскраві особистості, шо залишали по

собі добру пам'ять, яскравий сліт велику наукову спадщину. Серед таких
людей був земляк, відомий вчений, лікар-офтальмолог зі світови iменем,
професор Михайло Борисикевич. М. Борисикевич народився 1 березня
1848 року у селі Білобожниця Чортківського повіту у сім'i священика.
Батько відправляв службуугреко-католицькому обрядів місцевій церкві.
Малий Михайло часто бував з матір'юуцеркві, бо у сім'1 Борисикевичів
панував культ освіченості і культури. Ви- хованням дітей, двох синів
Михайла іФранца, займалася мати Анна. Вона походила із заможного
роду, знала іно- земні мови. З раннього дитинства навчала дітей грамоти і
любові до своei землі, пошани до людей. Дитинство Михайла пройшло в
парохіальному будинку, який знаходився у великомуквітучомусадку
надчистими водами ставу. Діти зростали здоровими і меткими. Вони добре
засвоювали науку батьків. Малий Михайликвиявляв неабиякі таланти до
грамоти, любив музику, багато часу спостерігав за живою природою. Iз
Білобожниці вирушив у світ на навчання майбутній вчений. Спочатку він
здобув освіту у середній школі Ста- ніслава, потім уТернополі. Піiсля
успішного завершення навчання, батьки направили сина в Австрію.
Михайло виявив хист до медицини, навчався на медичномуфакуль- теті
Віденського університету. Студентські роки пролетіли швидко і легко.
Далися взнаки підготовка у дитинстві та в середній школі, досконале
володіння німецькою та фран- цузькою мовами. Крім тієі науки, що
передали йому австpiйські професори, особливо цікавився
офтальмологією. Паціенти відразуоцінили добре серцеі
легкурукумолодого лікаря. Живий природний інтерес підкріплювався
постій- ною кропіткою працею в бібліотеці та університетському шпиталі.
Иого старання не залишилися непоміченими. У 1872 році в чині доктора
Михайло Борисикевич ставаспі- рантом у Віденській очній клініці
професора Альта. Вiд 1874 до 1880 р. проходив аспірантуру у такій же
клініці відомого на той час професора-окуліста Штельвага. Після
закінчення аспірантури Михайло проходив обов'язкову практику-
спеціалізацію, а потім дійсну військову службу в австрійській армії як
військовий лікар. Залишивши військо, Михайло Борисикевич повернувся
до Відня, де одружився з австрійкою Ольгою, донькою свого професора
Штельвага. У подружжя народились дві дочки - Анна i Марія. У 1887 році
 9

наш земляк був іменований дійсним профе- сором окулістики

Інсбрукського університету, а через два роки став деканом медичного
факультету цього навчаль- ного закладу. В 1892 році Михайла
Борисикевича запросили на посаду професора університету в
австрійському місті Грацу, де він також став деканом медичного
факультету. Недалеко проживав брат Франц, який тривалий час був війтом
Білобожниці. Професор Михайло Борисикевич завжди почував себе
українцем, від природи був товариськимі людяним. Під час приіздів
додому безкоштовно лікував бідних селян Чортківського повіту. До нього
зверталися земляки не тіль- киз захворюваннями очей, і кожному великИЙ
лікар нада- вав допомогу. Ця робота завжди приносила йому велику
радість і задоволення. Професор Борисикевич прожив коротке, але яскраве
життя. За давнім лікарським законом він, як свічка, згорів i та багату
наукову спадщину. Вчений-офтальмолог писав статті на теми окулістики,
гістології. Иого наукові розробки сам, залишивши по собі світлуідобру
пам'ять серед людей та багату наукову спадщину. Вчений-офтальмолог
пио присвячені вивченнюбудови сітківки ока. Деякі його праці були
оригінальними i пiонерськими в світовій науці, зокрема дослідження
пов'язаності структури щодо ока з психічним станом хворого, шо ще досі e
основою для діагности- ки захворювання нервової системи людини.
Вдячні його учні спорудили на батьківщині лікаря-науковця пам'ятник у
центрі села. На жаль, вcі наукові праці професора Борисикевича видані
німець- кою мовою, і жодної не було опубліковано українською.
 10

Висновки

Отже, підведемо підсумки:

Білобожниця зараз уже не та, що була раніше. Колись тут було багато
робочих місць, зараз більшість заводів не працюють, тому людям
доводиться покидати рідне село в пошуках перспективнішої роботи.
Колись тут було багато водоймів, колгосп, кілька кафе, залізнична
станція…
Зараз село знову почало розвиватись, тут була відкрита Нова Пошта,
також не закриваються інші заклади, які могли б закритись уже давно.
Як на мене, село Білобожниця може стати таким, яким воно було
раніше, але для цього потрібно його популярізувати та відкривати нові
підприємства.
 11

Використані джерела

1. Книга «Стежина до ріної хати» Історико-краєзнавчий нарис села

Білобожниця Л.Швалюк
2. Розкази мого дідуся та бабусі.
3. https://bilobozhnicka-gromada.gov.ua/bilobozhnicya-12-06-21-15-06-
2021/
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB
%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BD
%D0%B8%D1%86%D1%8F
5. https://gromada.info/gromada/bilobozhnicka/
6. https://www.facebook.com/pages/%D0%91%D1%96%D0%BB
%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BD
%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%9E
%D0%A2%D0%93/280865432520078
7. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE
%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B8%D0%BA
%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9C
%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_
%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB
%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
 12

Додатки

1.1 Білобожниця на карті

1.1 Висохлі ставки

 13

1.3Русина крииниця

1.4Катівня
 14

2.1 Колгосп

2.1 Залізнична станція

 15

2.2 Храми
 16

2.2 Школа

2.2Будинок культури
 17

3 Михайло Борискевич