Professional Documents
Culture Documents
Історія Мирославки
Історія Мирославки
Територія сучасної Мирославки заселена здавна. На околиці села виявлено залишки поселення
пізньотрипілької культури , доби бронзи та скіфського періоду.
Під назвою Голодков село вперше згадується 1593року в інвентарній книзі маєтку магнатів
Тишкевичів -Логойських. Воно входило тоді до складу Речі Посполитої .
В 80-90-х роках 17 ст. вони були активними учасниками визвольного повстанського руху під
проводом Палія.
1793 року Голодьки в числі інших населених пунктів Правобережної України возз'єднано з Росією.
В 1796 році село увійшло до Озадівської волості Житомирського повіту новоутвореної Волинської
губернії. 1798 року тут налічувалося 49 селянських дворів, діяли винокурня, млин.
Селяни Голодьок жили в злиднях і безправ’ї. Вони обробляли поміщицьку землю, відбуваючи 3
дні панщини на тиждень, працювали на винокурному та цегляною заводах.
Прокладання в 70-х роках Києво-Брестської залізниці сприяло економічному розвитку села. У 80-х
роках, розширюючи цукрове виробництво, навколишні землі прибрав до своїх рук заводчик
Ф.Терещенко. Близько 2 тис. десятин кращих земель він відвів під бурякові плантації. На обробітку
їх застосовувалася наймана праця.
Гноблені й позбавлені будь-яких прав, селяни піднімалися на боротьбу проти самодержавно-
поміщицького ладу. Підчас першої російської революції 1905-1907р. у Голодьках неодноразово
відбувалися селянські заворушення. Часто палали скирди, горіли комори та інше майно. Селяни
вимагали поділу поміщицьких земель, збільшення заробітної плати на обробітку бурякових
плантацій.
Після ліквідації общинного землеволодіння з середовища селян виділилися куркулі, які багатіли за
рахунок експлуатації чужої праці. Більшість селянських господарств , остаточно розорилися і
занепадали.
Тривалий час селяни лишалися неписьменними. Лише у 1884 року тут відкрито
церковнопарафіяльну школу , в якій навчалося 25 учнів . В 1910 році з 46 учнів, які відвідували
школу , навчальний рік закінчило 5.
Багато лиха трудящим заподіяла перша світова війна, яка погіршила й без того тяжке становище
переважної частини селянства . Більшість працездатних чоловіків мобілізували на фронт. Бідняцькі
родини , не маючи можливості обробляти свої землі , убожіли. Вже в лютому 1915 року число
безкінних господарств становило близько 47 % .
Після Лютневої буржуазно -демократичної революції 1917 року в селі сталося кілька масових
виступів селян. Під час одного з них було вбито управителя економії.
В кінці лютого1918 року село захопили австро -німецькі війська, які запровадили жорсткий
окупаційний режим. Чимало голодьківців з перших днів стали на боротьбу проти інтервентів.
Боротьбу голодьківців проти окупаційних військ очолили А.М.Онишко та А.Д. Кучер. Під їх
керівництвом партизани здійснювали напади на ворожі військові гарнізони,вчиняли диверсії на
залізничній коли Бердичів -Шепетівка.
Наприкінці літа 1919 року, скориставшись просуванням Денікіна на півдні України петлюрівці,
почали з заходу наступ на Київ. 21 серпня петлюрівці ввійшли в село. На початку грудня після
шестиденних запеклих боїв в село зайшли війська Червоної Армії.
Влітку 1920 року створено комітет незаможних селян, який добивався виконання продрозкладки,
організовував допомогу Червоній Армії , сім’ям червоноармійців, дітям-сиротам.
На початку 1921 року відбулися вибори до сільської ради, де було обрано 2 комуністи, 3 члени КНС
і 5 селян -бідняків.
В червні того ж року виник партійний осередок, секретарем якого обрали А.М.Онишка.
23 грудня 1922 року утворено перше колективне господарство - комуну . В ній об’єдналося 12
господарств, переважно родин колишніх червоноармійців, тому й комуну назвали
«Червоноармійською». Головою її обрали Я.М.Лисюка.
У 1920 року відкрито семирічну школу. У 1925 року в селі здійснено загальне обов’язкове
початкове навчання. 28жовтня 1927 року на базі комуни створено першу в селі
сільськогосподарську артіль, за якою зберегли назву «Червоноармійська». В 1931 році за
пропозицією колгоспників три голодьківських колгоспи об’єдналися водне господарство ім.
Шевченка.
15 липня 1941 року село Голодьки окупували фашисти. До Німеччини було вивезено 72 жителі і
знищили 37 чоловік .
Ввечері 6 січня 1944 року частини 1-го Українського фронту в ході успішного здійснення
Житомирсько - Бердичівської наступальної операції визволено с. Голодьки від окупантів. Роботу по
відбудові зруйнованого господарства очолила сільська рада.
Засновано школу в с. Мирославка в 1884році, а побудовано нову школу в 1981 році. В 1972 році в
с. Демчин побудовано клуб, в 1985 році с.Мирославка - будинок культури на 400 місць, в 1987
році - лікарню в с. Мирославка на 80 койко-ліжок. Крім того в с. Мирославка працює аптека,
бібліотека, ветеринарна аптека.