Чорнобаївка

Чорноба́ ївка (до 1923 р. — Хутори Чорнобаєві, Хутори Степанові, Хутори

Гусакові) — село в Україні, центр Чорнобаївської сільської громади
Херсонського району Херсонської області, центр сільської ради.

Чорнобаївка є саме селом, а не селищем міського типу, адже значна частка

населення задіяна в сільськогосподарській діяльності (ПОК «Зоря»). Сільраді
підпорядковане село Крутий Яр. Населення становить 9275 осіб (станом на
2001 рік)[1][2]. Село розташоване у центрі колишнього Білозерського
району, за 8,3 кілометри[5] від районного центру.

Чорнобаївка розташована на півдні України в межах степової зони на

Причорноморській низовині Східно-Європейської рівнини. Населений пункт
знаходиться за 10 км від обласного центру, фізична відстань до Києва —
414 км[5]. На північній околиці села — залізнична станція Чорнобаївка на
лінії Херсон — Миколаїв. Через Чорнобаївку проходить автодорога E58
Ростов-на-Дону — Одеса.До міста можна доїхати маршрутним таксі №
101[6].

Чорнобаївка заснована наприкінці XVIII століття на землях Херсонської

міської управи. Історію виникнення пов'язують із запорізьким січовим
козаком Петром Олександровичем Чорнобаєм[7], якого цариця Катерина за
хоробрість, проявлену в бойових походах проти польської шляхти і
турецьких яничарів, обдарувала невеликим земельним наділом поблизу
Херсона, в районі Вірьовчиної балки. У 1782 році вийшов указ Катерини про
відведення Херсону (що був заснований у 1778 році) 40 000 десятин землі. 18
серпня 1782 року ці землі було офіційно розмежовані: Херсону відійшло 523,5
кв. км., з них лише 5,8 км² були забудовані. Відповідно, землі вздовж
Вірьовчиної балки, що формально належали до міста, були освоєні
херсонцями для побудови заміських будинків, вздовж балки постали хутори.
Отже день відведення цих земель Херсону (18 серпня 1782 року) можна
вважати датою заснування Чорнобаєвих хуторів.

За становою приналежністю жителі були міщанами. Вони займалися

сільським господарством, садівництвом та городництвом. Вигідне
географічне розташування хуторів поблизу губернського центру сприяло
розвитку в них виробництва товарного зерна. У зв'язку з цим головна увага
зверталася на розведення робочої худоби.

Росла Чорнобаївка повільно. Із документів Херсонського губернського

земства відомо, що у 1859 році село налічувало 60 дворів, в яких проживало
239 чоловік. Основним заробітком чорнобаян було добування вапняку в
кар'єрах Вірьовчиної балки. Ніяких торговельних підприємств, крім винних
крамниць, на хуторах на той час не було. Медичне обслуговування
перебувало на низькому рівні. Перша школа відкрилася наприкінці ХІХ ст. на
Гусакових хуторах, її відвідувало 26 хлопчиків та 6 дівчаток. У 1902 році на
Чорнобаєвих хуторах відкрили початкову школу, розраховану на невелику
кількість дітей.

Чорнобаївка заснована наприкінці XVIII століття на землях Херсонської

міської управи. Історію виникнення пов'язують із запорізьким січовим
козаком Петром Олександровичем Чорнобаєм[7], якого цариця Катерина за
хоробрість, проявлену в бойових походах проти польської шляхти і
турецьких яничарів, обдарувала невеликим земельним наділом поблизу
Херсона, в районі Вірьовчиної балки. У 1782 році вийшов указ Катерини про
відведення Херсону (що був заснований у 1778 році) 40 000 десятин землі. 18
серпня 1782 року ці землі було офіційно розмежовані: Херсону відійшло 523,5
кв. км., з них лише 5,8 км² були забудовані. Відповідно, землі вздовж
Вірьовчиної балки, що формально належали до міста, були освоєні
херсонцями для побудови заміських будинків, вздовж балки постали хутори.
Отже день відведення цих земель Херсону (18 серпня 1782 року) можна
вважати датою заснування Чорнобаєвих хуторів.

За становою приналежністю жителі були міщанами. Вони займалися

сільським господарством, садівництвом та городництвом. Вигідне
географічне розташування хуторів поблизу губернського центру сприяло
розвитку в них виробництва товарного зерна. У зв'язку з цим головна увага
зверталася на розведення робочої худоби.

Росла Чорнобаївка повільно. Із документів Херсонського губернського

земства відомо, що у 1859 році село налічувало 60 дворів, в яких проживало
239 чоловік. Основним заробітком чорнобаян було добування вапняку в
кар'єрах Вірьовчиної балки. Ніяких торговельних підприємств, крім винних
крамниць, на хуторах на той час не було. Медичне обслуговування
перебувало на низькому рівні. Перша школа відкрилася наприкінці ХІХ ст. на
Гусакових хуторах, її відвідувало 26 хлопчиків та 6 дівчаток. У 1902 році на
Чорнобаєвих хуторах відкрили початкову школу, розраховану на невелику
кількість дітей.

У 1932 році у колгоспі з'явились перші трактори. Першим колгоспним

трактористом став Олексій Кириченко. В 1933 році в Чорнобаївці
загорілась перша електрична лампочка. Але голод 1932—1933 років не
оминув село.

Іваненко Ірина Андріївна, жителька села, згадує:

« … Брат опух з голоду, і було страшно глянути на нього. Сестричка

також дуже розпухла, а потім померла від голоду. А в мене завжди була
одна думка — наїстися досхочу…Людоїдства в селі не було, але кішок, собак,
горобців їли… «
З 1937 року колгосп знову починає відновлювати свою роботу, закуповує 6
вантажних автомобілів. У 1940 році налічувалося 479 житлових будинків.
Працювали нові магазини, пошта, клуб. Зріс культурно-освітній рівень
трудящих. Всі діти шкільного віку навчалися у Чорнобаївській школі-
семирічці[8]

У 1941 році Херсонська область була окупована військами групи армій

«Південь», які вибили звідси радянські війська Південного фронту. В окупації
Миколаївської та Херсонської областей німцям допомагала 3-тя румунська
армія. Німецько-румунські війська форсували Південний Буг і на початок
липня 1941 року розгорнули наступ на Миколаїв.

18 серпня 1941 року німецькі війська зайняли Чорнобаївку. Були встановлені

високі податки на власність селян, наприклад, 400 літрів молока на корову,
половина м'яса з кожної зарізаної свині. З 1942 року почалося масове
вивезення молоді до Німеччини. За роки окупації на примусову працю було
вивезено 242 особи.

14 березня 1944 року підрозділи 295-ї стрілецької дивізії СРСР захопили

Херсон та Чорнобаївку. В бою загинули 52 солдати, їх було поховано в
братській могилі в центрі села. На могилі встановлено пам'ятник з
іменами загиблих. Поруч — меморіальні стели з прізвищами 130
односельців, полеглих на фронтах німецько-радянської війни. До війська
були мобілізовані понад 400 жителів Чорнобаївки[8].

У 1950 році колгоспи «Інтенсивник», «Червоний маяк» та «Червона Зірка»

об'єдналися в колгосп імені Кірова. За господарством було закріплено 5470
га землі, в тому числі 4485 га орної землі, 474 га випасів[8]. Розташований
під містом Херсоном і зв'язаний з ним автошляхом, колгосп спеціалізувався
на виробництві і постачанні міському населенню м'ясо-молочних продуктів,
овочів, винограду. Про колгосп імені Кірова знали далеко за межами
області.

У 1958 році артіль перетворено на опорно-показову, на її досвіді розроблено

систему наукового ведення господарства в степових районах півдня
України. У тому ж році за визначні успіхи у розвитку господарства — голову
колгоспу Йосипа Піотковського удостоєно звання Героя Соціалістичної
Праці. У 1963 році колгосп очолив Дмитро Моторний. У 1966 та 1986 роках
Дмитро Костянтинович двічі був удостоєний звання Герой Соціалістичної
Праці[9].

У 1964 році побудований Чорнобаївський консервний завод. Місцевий

млинкомбінат виробляв борошно, олію, крупи, комбікорми. Став до ладу
хлібопекарський цех комбінату. Господарство колгоспу поставлено на
наукову основу. Заслужений агроном Української РСР П. І. Ломоносов,
досліджуючи різні сорти озимої пшениці, здобув вчений ступінь кандидата
сільськогосподарських наук.
Дослідницькою роботою займався головний зоотехнік колгоспу І. Є.
Григорович, якому присвоєно звання заслуженого зоотехніка Української
РСР. Під керівництвом головного інженера П. Н. Васильєва колгоспні умільці
виготовляли пристрої до машин. Ними зроблений роторний гноєрозкидач,
що значно підвищив продуктивність праці.

Відомий в області ще з передвоєнних років бригадир-овочівник О. І. Данник

розробив наукові норми внесення добрив, режим поливів, терміни
висадження розсади та її проривки. Його метод дав змогу одержати високі
врожаї городини навіть за несприятливих погодних умов. У 1966 році за
плідну дослідницьку роботу О. І. Данника удостоєно звання Героя
Соціалістичної Праці[8].

У 1980—1990 роках валове виробництво сільгосппродукції зменшилось.

Головна причина — на зрошувальні землі подавалось вдвічі менше води. В
умовах півдня України вирощувати сталі врожаї без зрошення неможливо.

З 1991 року змінюється форма власності, послаблюється контроль за

використанням земель, що призводить до порушення меж землеустрою та
сівозмін. Це стає причиною зниження родючості землі.

На початку 2000 р. на базі колгоспу імені Кірова створено приватно-

орендний кооператив «Зоря». Головою ради кооперативу залишається двічі
Герой Соціалістичної Праці, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого
Дмитро Костянтинович Моторний. Основний напрямок діяльності
кооперативу: вирощування зернових культур, бобових культур і насіння
олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід;
виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво олії, борошна та
круп'яної продукції.

На території села функціонують:

Відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку

«Укрпошта».

Відділення зв'язку ТОВ «Чорнобаївка зв'язок».

Чорнобаївська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини.

Чорнобаївське сільське відділення міліції Білозерського РВ УМВС в

Херсонській області.

Для забезпечення потреб населення на території села є заклади

громадського харчування (ресторанного господарства), перукарні, пункти з
виготовлення та встановлення меблів, металопластикових виробів,
майстерня з ремонту взуття, ательє з пошиву та ремонту одягу,
підприємства з виготовлення бетонних та металевих виробів, майстерня з
ремонту автомобілів, АЗС, СТО, автостоянка, підприємства роздрібної
торгівлі[10].
Водопостачання у селі централізоване та цілодобове. Протяжність
водомережі — 47 км. Артезіанських свердловин — 8 (6 працюючих),
водонапірних башт — 4 (3 працюючі). Село Чорнобаївка електрифіковано
стовідсотково.

З 30 травня 2005 року у селі централізовано здійснюється вивіз

сміття[11].

З 15 квітня 2009 року рішенням сільської ради засновано Чорнобаївську

сільську газету «Чорним по білому».

У 2011 році рішенням сільської ради було затверджено символіку

територіальної громади села, а саме прапор, герб та гімн.

У 2012 році сільською радою засновано обласний пісенний фестиваль-

конкурс «Єднаймо ритми сердець».

Бої ́ під Чорнобаївкою — бої, що тривають з 27 лютого 2022 року в ході війни
Росії проти України біля села Чорнобаївка на Херсонщині. У селі
розташовано аеродром, де систематично зазнає втрат російська армія.
Станом на 22 квітня ЗСУ 17 разів знищували техніку рашистів. Феномен
боїв став темою дискусій низки міжнародних експертів[ ⇨ ], а термін (з
множини) «чорнобаївки» став ім'ям загальним[2].

Село також стало справжнім мемом[3][ ⇨ ].

Лютий

24 лютого сталася ракетно-бомбова атака російських військ на аеропорт

біля Чорнобаївки, вона пройшла з атаками по аеродромах в Борисполі,
Озерному, Кульбакіному, Чугуєві, Краматорську[8].

27 лютого російські війська захопили речові склади в Чорнобаївці та

передяглися в українську форму, щоб зайти до Херсона та Миколаєва під
виглядом ЗСУ[9]. За допомогою «Байрактара» ЗСУ підірвали колону їхньої
техніки біля села[10].

Березень

7 березня вночі[11] було знищено близько 30 гвинтокрилів окупанта,

розміщених на аеродромі біля Чорнобаївки, а також наземну техніку та
живу силу[12]. Згодом було розгромлено техніку ворога втретє, загалом за
день — 49 гвинтокрилів[13].
15 березня внаслідок артилерійського удару ЗСУ, коригованого з
«Байрактара»[14] знищено близько 5 російських вертольотів та, ймовірно,
пошкоджено ще деяку кількість уламками[15].

16 березня ЗСУ знищили щонайменше 7 гвинтокрилів та 20 КамАЗів, у яких

була велика кількість боєкомплекту. Також вороги зазнали серйозних
втрат в особовому складі[16].

18 березня було знову розбито ворожу техніку, а також ліквідовано

передовий командний пункт 8-ї загальновійськової армії Південного округу і
командира армії РФ, генерал-лейтенанта Андрія Мордвічєва[17].

21 березня вночі російські війська з району аеродрому здійснили залпи

«Смерчами» по Миколаєву. Атака ЗСУ у відповідь підірвала боєкомплект
«Смерча», що пошкодило чи знищило решту пускових установок[18]. Потім
російська ракета ППО впала на скупчення російської ж техніки на аеродромі
в Чорнобаївці[19].

22 березня ЗСУ увосьме розгромили окупантів[20], в результаті авіаударів

знищивши військову техніку й особовий склад ворога.

23 березня ворог був розбитий вдев'яте: знищено установки «Смерч»,

більшість техніки пошкоджена від розривів боєприпасів[21].

24 березня вдесяте знищено російських окупантів, ліквідовано командувача

49-ї загальновійськової армії РФ, генерал-лейтенанта Якова Резанцева[22].

27 березня ЗСУ 11-й раз вдарили по аеропорту, знищивши військову техніку

окупантів[23]. В Чорнобаївці було викрито колаборанта, який відкрито
співпрацював з російськими окупантами для утворення окупаційних органів
влади[24].

28 березня ЗСУ 12-й раз розгромили окупантів[25][26].

Квітень

1 квітня окупанти розбиті в 13 та 14 рази[27][28][29].

14 квітня ЗСУ 15-й раз вдарили по Чорнобаївці, знищивши склади з

боєприпасами окупантів[30].

18 квітня ЗСУ в 16-й раз розгромили окупантів у Чорнобаївці, вдаривши по

ворожих позиціях РСЗВ і складах, попри низьку хмарність і щільний дощ[31].

24 квітня у 17-й раз ЗСУ розгромили росіян[32][33]

Серія поразок російських військ під Чорнобаївкою зробила селу репутацію

«проклятого» місця[34], символа знищення російських військ[7]. Вперше
вона була широко згадана в контексті війни 27 лютого 2022 року, коли
українські військові розгромили там вертольоти та десант окупантів, які
намагалися висадитися на аеродромі. 7 березня ЗСУ знищили там же
близько 30 ворожих гвинтокрилів, а коли розгромили техніку РФ утретє,
склалася громадська думка про тенденцію російських військ зазнавати
поразок під Чорнобаївкою[35]. На тему Чорнобаївки як місця, куди
ірраціонально тягне ворожі війська, і де вони раз за разом безславно
гинуть, з'явилися меми та карикатури[36].

Підстави успіху ЗСУ під Чорнобаївкою вбачаються не лише в розташуванні

села та бездарності російського командування, а й у легендарному
минулому Чорнобаївки та прилеглих земель. Так, описувалася перемога
козацького отамана Чорнобая в XVII столітті над ордою турків і поляків;
історія про готську діву-воїтельку IV століття н. е. Хервер, яка боролася з
гунами і чий образ використав Джон Толкін у «Володарі Перснів»[37][38].
Чорнобаївку називають українським Бермудським трикутником[38].

Інші місця серійних поразок РФ, Чаплинка Херсонської області[38], та

аеродром біля Мелітополя[39], порівнювалося з Чорнобаївкою.

На російському телеканалі «Россия-1» розташуванням Чорнобаївки

помилково назвали «трикутник Буча — Ірпінь — Гостомель», тобто,
Київську область. На додаток до хибного географічного місця, Буча, Ірпінь і
Гостомель тісно розташовані на одній лінії, тож трикутника не
утворюють[40].

За даними перехоплених СБУ розмов російських солдат, окупанти

панікували від згадки про Чорнобаївку й масово відмовлялися йти у наступ
на цьому напрямі[41][42].

Реферат створила

Учениця 8-А класу

Мелещук Дарина