Professional Documents
Culture Documents
Podolaty Mynule Globalna Istoriya Ukrayiny
Podolaty Mynule Globalna Istoriya Ukrayiny
Голодомор
Продавати продукти своєї праці на ринку не мало сенсу через т. зв. «ножиці
цін»: промислові товари коштували надто дорого, а продукти – надто дешево.
Селяни глузували: «Купив хомут – коняка не повезе», «Оце (робітничо-
селянська) змичка: руб – пшеничка, двісті – бричка». Щоб модернізувати
господарство, потрібні були кредити на закупівлю техніки і міндобрив.
Одним із виходів було створення кооперативів – об’єднання кількох
господарств, які разом купували техніку, обробляли землю та продавали
продукти на ринку. Але це було часткове розв’язання. Масштабне потребувало
державної допомоги.
Коротко кажучи, Сталін мав більш ніж одну причину виділити Україну й
завдати їй окремого удару. Але всі здогади про мотиви Сталіна у вирішенні
української кризи побудовані на припущенні, що він діяв раціонально.
Насправді чим більше влади він зосереджував у своїх руках, тим
параноїдальнішою ставала його поведінка – це звична реакція для людини,
яка боїться, що ситуація вислизає з-під контролю. А на початку 1930-х
років Сталін мав відчуття, що втрачає Україну.
Серед істориків триває дискусія: чи був голод 1932-33 геноцидом? Ті, хто
заперечує геноцидний характер голоду, вказують на факт, що він відбувся не
лише в Україні, але й у всіх зернових районах СРСР і що пропорційно
найбільше від голоду постраждали не українці, а казахи. Ті, хто вважає
голод геноцидом (Голодомором), вказують на факт, що в українських селян
забирали не лише зерно, але й усі продукти і що вздовж українсько-
російського кордону стояли «загороджувальні загони», головною метою яких
було не випустити селян з українських територій.
Та часто ті, кого обманювали, самі хотіли бути обманутими. Голод 1932–1933
років збігся в часі з двома іншими великими подіями: Великою депресією
1929–1933 років та приходом Гітлера до влади в 1933-му. І депресія, і
перемога Гітлера були ще одними свідченнями глибокої кризи ліберального
Заходу. Радянський Союз з його обіцянкою побудувати новий світ соціальної
рівності та з економікою, яка, здавалося, не знала кризи, виглядав
реальною альтернативою і лібералізму, і фашизму. Багато інтелектуалів на
Заході дивилися на Сталіна як на рятівника людства, а тому готові були
пробачити йому все.
Український голод показав темну сторону модерності, яку багато хто волів
іґнорувати: у «новому прекрасному світі» в ім’я поступу можна було
грабувати, вбивати мільйони людей і робити це цілком безкарно, якщо ці
вбивства обґрунтовувалися «історичною необхідністю» і робилися в ім’я
історичного поступу.