Село Володькова Дівиця  вабить до себе безкрайніми степами, чудовою природою, славною

історією, народними традиціями. Тут жили наші прадіди, живуть наші діди, батьки, тут народилися
ми…
Місця тут просто казкові, у прямому сенсі. Недалеко звідси Соловей-Розбійник
свиснув Іллі Муромцю так, що його кінь, перепудившись, виорав копитами цілий став.
На його березі виникло село Ставок. До іншого села поруч, Коробчиного, приїздив у
гості до товариша молодий Микола Гоголь, звідси й списав поміщицю Коробочку у
своїх "Мертвих душах". А край села колись загрузла в трясовині карета Катерини ІІ,
довелося навіть колеса знімати. Відтоді той куток так і називають: Грузилівка.
Не бракує легенд і про назву нашого села. Володькова Дівиця.
Кажуть, що колись давним-давно, край нашого села, як велось в ті часи, стояла
корчма якогось Володьки. А в того Володьки росла красива, як ранкова
троянда, дочка. Отож чумаки, проїжджаючи у Крим по сіль, та повертаючись
звідти, і снідаючи, не зупиняючи возів, завжди говорили: « А обідати будемо
у Володьковій дівиці». Минули роки, красуня вийшла заміж і корчми тієї не
стало, а слава про Володькову дівицю поширювалась та перейшла на село,
давши йому назву.
Є й інша версія, буцімто у XVII ст. село належало польському шляхтичу
Володькевичу, у якого теж була вродлива донька... А ще кажуть, що раніше
через село протікала велика річка Дівиця, по якій навіть ходили пароплави.
По іншій легенді в селі жила красуня Настя, її батько був шинкарем, а
шинок стояв на краю проїжджої дороги. Щодня в ньому було багато людей,
кожний хотів підкріпитися в дорозі, отож Настя частенько допомагала батьку.
Сюди і зачастив циган Володька, він так закохався в красуню Настю, що
покинув табір, побудував кузню і став жити в селі. Від того часу, мабуть, і
почало село називатися Володькова Дівиця.