Норинськ

Старі жителі села розповідають, що річка наша була колись повноводна.

У місці, де вона брала свій початок, було в землі багато нір ( місцеве –
нор). Звідси походить сама назва річки – Норинь. Біля річки почали
селитись люди. Так утворилось багато сіл, котрі розташовані вздовж
річки. Наше село, за переказами старожилів, було утворене найперше і
тому воно має назву річки – Норинськ.
Велика Хайча
Існує декілька версій походження назви села Велика Хайча. За однією з
них назва походить від назви річки Хайчанки, що протікає поряд з селом,
хоча дехто вважає, що навпаки, назва річки походить від назви села.
Ще одна думка полягає в тому, що справжнє наймення Хайча походить
від древнього поняття Гай – прекрасний дубовий шатровий ліс. Саме
слово Гайча стародавнє, створене за одним типом: Рад–ча, Віль-ча, Гай–
ча. Воно було назвою священних урочищ дохристиянських язичницьких
часів. У цих дубових гаях, які оберігалися від винищення, наші далекі
предки поклонялися Перуну-Громнику, мали капища–жертовники.
Існують також легенди про походження села і його назви. Ось одна з них.
Прийшли на українську землю татари. Один з монгольських ватагів мав
чарівну дружину Хайку. Він її дуже кохав. Зупинилися вони на
прекрасній поліській землі біля річки. Незрівнянна краса природи
зачарувала їх. Проте сталося лихо – тяжко захворіла Хайка і невдовзі
душа її полинула на небо. Гірко засумував ватаг і залишилися тут татари
на постійне проживання. А поселення своє в пам’ять про свою красуню
татарку назвали Хайка, яке згодом змінилося на Хайча.
Інша легенда розповідає: колись, дуже давно , на підвищеній місцевості
нинішньої річки Хайчанки жило поселення Хайки, в якої був заїзний двір
для
пішоходів та проїзних купців. Оскільки це місце було багате на ремісничі
вироби, будівельний ліс, глину, пісок та камінь, виникло поселення
слов’янських племен під назвою Хайча, які займалися тваринництвом,
сільським
господарством і живо торгували з сусідніми племенами.
Яка з цих версій правдива, визначити важко. Проте уже достовірно
відомо, що саме поселення і його назва виникли дуже давно. З того часу,
коли було засновано село, назва його спочатку була чи то Хайка, чи то
Гайч, чи то Гайча тощо, проте пізніше змінилася на Хайча.

Велика Фосня
Велика Фосня – давнє село. Перша згадка про нього датована 1769 р. А
дивакувата назва походить від слова «хвостня». Так наші пращури
називали місце, де вирубували ліс для поселення.
Потаповичі
Перша писемна згадка про село датується 1682 роком. Походження назви
пов’язують із першим поселенцем на ім’я Потап.
Заськи
Існує легенда, що село знаходиться на «Катериніному шляху», Катерина
по дорозі оставляла своїх селян і називала зупинки «засіки» так і пішла
назва Заськи.
Поліське
Одна із версій щодо походження назви цього села  така: втому місці, де
розташоване село колись була дуже красива долина – така, як «жолоб».
Також там протікала річка, теж ніби у жолобку. І тому це місце і річку
перші поселенці почали називати «Жолонь».
За другою версією – назва села пішла від переселенців з Литви. Адже
овруцька земля була приєднана до Великого князівства литовського
(ХІVст). В цей час багато переселенців з Литви засновували свої
поселення в нашому краї. «Жолонь» – від слова «Жоле» – трава, а місце
де було засноване село надзвичайно красиве, там росла висока зелена
трава.
Слобода Шоломківська
Назва села означає поселення (хутір) жителів Шоломок, які будучи більш
заможними одділялися окремо і поселялися тут для ведення окремого
підсобного господарства на більших наділах землі.
 Невгоди
Можна припустити, що назва села походить від того, що це місце на час
заселення було не зовсім зручним, невигідним для проживання або
землеробства.
Підруддя
Назва села свідчить про виплавку заліза з болотної руди місцевими
майстрами.
«… Руду по Нориню від Листвина сплавляли
Аж до печей плавильних зброярі,
Дзвінкі мечі з підрудського металу
Кували овруцькі майстри…»
Корчівка
Свою назву село Корчівка дістало від слова “корч”. Розказують старі
люди, що колись вся територія теперішнього села була густо вкрита
корчами, які в подальшому були видалені. І на місці корчів з’явилися
перші хатини, яких з роками все більше.
Хлупляни
Точного тлумачення назви села ми не знаємо. Назва села Хлупляни
(Хлопляни, Хлопяни, Хлупяни) походить від часів польської доби – від
слова «хлоп» – людина панська, незаможна, бідна, безправна. Але існує і
інша версія – наймення «Хлуп» – похідне від «халупка», маленька тісна
хатка. Або ж від слів «хлупень», «охлупень» – товста деревина, тесана
коритом, якою колись в давнину наші предки поліщуки прикривали
зверху дах хатинки .
Словечне
«Славечна» (слава вічна хоробрим древлянським воїнам). Інший
варіант походження назви вже пов'язаний із племенем «словенів», які,
за переказами, ще в дохристиянські часи населяли цю місцевість.

Тхорин

Учасниками поліської етнолінгвістичної експедиції в 1981 році, що
проводилась під керівництвом академіка М. І. Толстого були записані такі
дві версії:
середньополіський говір. «Хатка такá булá, коли́сь соки́рами ше
роби́ли, у сáмом куткý та хатка булá. Дед був тáмака, соки́рим
нарубáв, буды́ночка зроби́в, пéчку зроби́ли, димáрь у стéнку ввели, ну
и так и стоя́в буды́ночок тэй. И о цей тхур, шо земли ́ры́е, крýгом
поры́в хáтку, о це тхур там поры́л – и давай розвивáця Тхори́н.
Больш да больш, да больш, да и пошлá – Тхори́н. Так роскáзували
свояки ́ты́е, стары́е. Так и залишы́лося на векáми». 
середньополіський говір. «Коли́сь говорили: ешчé при пáншчине
утёк от пáншчины чоловек, заховаўся тут и живей. А дрýги приéхаў
сюда и прáви: «Ты тут зарыўся, як тхор (есть такá зверына, по
хлевáх бéгае)». То дуже давно буўó. Так и зовéмося – Тхори́н». 

Левковичі
цілком очевидно, що назва села «Левковичі» і бояр «Левківських»
походить від імені старшого сина Булгака Белавського — «Львея»
(Левка, Лева), який згадується поруч з предком Гридковичів і
Сідковичів Невмержицьких — Микулою [Осташковичем
Невмирицьким] в Акті розмежування угідь між володіннями
Віленського єпископа.
Покалів
На думку краєзнавця Миколи Брицуна-Ходака назва
Покалів походить від давнього слова каль (грязь), якої було багато в
цьому місці, бо навкруги були болота, і ходили місцеві жителі
(древляни) по калях – по калі. Ще в давні часи на території Покалева
селилися люди.
Заріччя
Назва «Заріччя» – земля «за річкою». Прізвище «Шваби»
найпоширеніше в селі і походить від засновників села –
шляхетського роду Швабів (Швабовичів).