«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить
мій народ!»

Історія нашого народу зіткана із багатьох болючих і стражденних періодів,

які увінчали нашу землю кров’ю і смертю. Не раз доводилося нашим предкам
боротися до знемоги із лютими ворогами нашого народу, які жадали нам
лиха і будь-якою ціною намагалися знищити наш народ, нашу націю, нашу
пам’ять і нашу ідентичність! Проте, незважаючи на брутальну і ганебну
агресію проти нас все ж ми є і надалі триваємо у цій непримиренній боротьбі
проти ворожої злоби!.

Ця війна – перша в історії людства, яка відбувається за часів існування

соціальних мереж, мобільних телефонів, з яких можна керувати
супутниками, самих супутників, з яких видно все на землі, атомних
електростанцій, бойових дронів та інших технологічних складових сучасної
цивілізації.
Це зовсім інша війна, ніж було будь-коли, і вже перші десять днів агресії
дуже промовисто говорять про те, що чекатиме цих та майбутніх агресорів,
якщо вони все ж таки з’являться після неминучої поразки Росії.

Російське вторгнення в Україну на початку 2022 року приголомшило

багатьох людей у світі,став свідком того, як російський лідер Володимир
Путін відкрито наказував діяти проти Україникерівництво та його громадян.
Цей нарис намагатиметься зрозуміти цю подію з теоретичної точки
зоруперспективу міжнародних відносин і, роблячи це, він використовуватиме
основні теоріїреалізм, лібералізм і конструктивізм відповідно. У першій
частині буде пояснено Росію у васіїУкраїни, використовуючи теорії реалізму
та конструктивізму, а друга частина, яка зосереджпояснюючи реакцію
західних країн, використовує теорії лібералізму та реалізмувідповідно.

Пояснюючи вторгнення Росії в Україну, існують дві теорії міжнародних

відносин, які можуть бути використаним. Перша з цих двох шкіл думки
відома як реалізм. За словами Антунеса іCamisao (2018), реалізм передбачає,
що головною дійовою особою є держава. Він дивиться на світ як на
анархіюбез міжнародної влади, якій підпорядковуються всі країни, і, як
наслідок, залишаються націїзахищати та піклуватися про власні інтереси,
використовуючи матеріальну владу, яку вони мають у формахїх армія чи
економіка як засоби дій. З огляду на це постійні сутички з приводу захистуі
просування відповідних національних інтересів, реалісти також вважають,
що виникненняВійськові конфлікти між державами є неминучими, і як такі,
вони розглядаються як основний методякі політичні зміни відбуваються.
Більше того, фактором, який цьому сприяє єегоїстичний характер тих, хто
керує державою, інакше відомий прихильникам цьоготеорія як людська
природа реалізм. Минулі війни показали, що лідери, які були агресивними
іжадібні до влади, схильні використовувати економічні, релігійні, етнічні та
політичні фактори як засібвести війну, і що такі фактори могли статися в той
момент або були історичною подією, яказалишив невирішеною напругу.
Коли враховуючи ці елементи, можна сказати, що вторгнення Росії в Україну
було неминучетрапитися, враховуючи, що обидві держави колись були
частиною Радянського Союзу і що події зминуле сприяло теперішній кризі.

Українські воїни протистоять російській армії за допомогою сили свого духу

та озброєння, яке поступово постачають західні партнери. У перші дні
повномасштабного вторгнення українці довели, що даватимуть відсіч ворогу
навіть з обмеженими ресурсами для ведення бою. А відповідно – потребують
підтримки світу в боротьбі за демократію і загальнолюдські цінності.
Сьогодні Україна не лише відбиває збройну агресію ворога, а й перебудовує
свою армію і оборонну промисловість під міжнародні стандарти. І все це – на
плечах її мужніх воїнів-захисників.

Збройні сили України з 24 лютого по 22 серпня ліквідували близько 45 700

російських загарбників.
За даними Генштабу, також за пів року повномасштабної війни захисники
України знищили ворожих танків 1924 (+3) одиниці, бойових броньованих
машин – 4243 (+5), артилерійських систем – 1036 (+3), РСЗВ – 266 (+0),
засобів ППО – 147 (+1), літаків – 234 (+0), гелікоптерів – 199 (+1), БПЛА
оперативно-тактичного рівня – 819 (+2), крилатих ракет – 196 (+0), кораблів /
катерів – 15 (+0), автомобільної техніки та автоцистерн – 3160 (+10),
спеціальної техніки – 99 (+0).

Головною ціллю російських загарбників від перших днів повномасштабного

вторгнення стали цивільні, а завданням – знищення українців та їхніх
домівок. Відтак ворог скидає авіаційні бомби на житлові будинки, запускає
ракети в мирні оселі, адміністративні будівлі, торговельні центри, школи.
Поруч з українськими військовими героями цих 182 днів повномасштабної
війни стали рятувальники. Вони першими прибувають на місця трагедій і
попри загрози повторних обстрілів ідуть в епіцентри руйнувань, бо це – їхня
робота.
Терористичні методи ведення війни росіян спричинили незліченну кількість
людських трагедій. Одними з перших таких, про які дізнався весь світ після
звільнення Київщини від окупації, стали злочини російських загарбників в
українській Бучі. Вони отримали назву «Бучанської різанини» й фактично
свідчили про геноцид українців. Там російські військові закатували та вбили
майже пів тисячі цивільних. Там же отримали бій і поразку від українських
захисників.
Понівечений, але не скорений Чернігів, страждання Маріуполя, «концтабір
Ягідне», незламний Харків, обстріляна Вінниця – окремі сторінки умовного
багатотомника під назвою «Воєнні злочини російських військових».

Також російські військові вдалися до ядерного шантажу, коли 4 березня

захопили найбільшу атомну станцію в Європі – Запорізьку АЕС. Відтоді на
майданчику станції загарбники розміщують військову техніку та боєприпаси,
а 5-6 серпня обстріляли місцеву інфраструктуру, зокрема, завдали ракетного
удару по ЗАЕС поблизу сухого сховища з ядерними відходами. Наразі
атомна електростанція працює з ризиком порушення норм радіаційної та
пожежної безпеки.
Так кремль розгорнув нову сторінку історії тероризму, відкрито погрожуючи
світові ядерною катастрофою. Російські загарбники вперше в історії
перетворили цивільний ядерний об’єкт на військову ціль та місце для
розміщення своєї армії.

Через окупацію частини територій, бойові дії та постійні обстріли ворога під
загрозою опинився український урожай зернових. А українську землю всіяли
численні вирви від влучання снарядів. Однак Україна взяла перед світом
зобов’язання у боротьбі з глобальним голодом, а відтак «зерновим
коридором» постачає на світовий ринок урожай, який таки вдається збирати.
За свободу доводиться платити високу ціну, яка вимірюється людськими
життями – і військових, і цивільних українців. І мати справу з ворогом, що не
дотримується своїх обіцянок.

За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ),

від початку широкомасштабного нападу росії, у період з 24 лютого по 14
серпня 2022 року, в Україні загинули щонайменше 5514 мирних людей, ще
7698 отримали поранення.
Найбільша кількість жертв серед цивільного населення, за інформацією
УВКПЛ, – у Донецькій та Луганській областях.
Більшість зафіксованих випадків загибелі цивільних сталася внаслідок
застосування росіянами зброї вибухової дії з широким радіусом ураження:
обстрілів із важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню та ударів з
повітря. УВКПЛ вважає, що фактичні показники набагато вищі.
За даними Офісу генерального прокурора, станом на 24 серпня російські
загарбники вбили в Україні 374 дитини. Загалом від повномасштабної агресії
рф постраждали понад 1097 дітей.

Зброя росіян змусила мільйони українців стати переселенцями та біженцями.

Хтось знайшов прихисток в західних областях України, комусь довелося
рушити далі – за кордон. Ця криза біженців стала найбільш швидкорослою з
часів Другої світової війни.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом
на початок червня з України за кордон через війну виїхало понад 7,5 млн
осіб. Ще близько 8 млн людей стали внутрішніми переселеними особами, які
переїхали із зони бойових дій у безпечніші області України.

Ті ж, хто перебуває в Україні, почали ставати до лав тилових «військ»:

обкладати пам’ятники піском, щоб захистити їх від можливих обстрілів,
перетворювати театральне закулісся на «цехи» з плетіння маскувальних
сіток, а в перші дні повномасштабного вторгнення – активно готувати
«коктейлі Молотова», або «Банденрівські смузі». А ще традиційно вдаватися
до гумору як зброї.
Крім того, українці показали світові, що свободу треба захищати спільними
діями та об’єднуватися, коли в дім, де живе воля, приходить той, хто хоче
насильно встановити там свої правила.

Попри війну життя українців триває – у підвалах, що перетворилися на

укриття, в метро, яке повернулося до перевезення громадян, але водночас
продовжує слугувати укриттям на випадок обстрілів. І навіть на одеських
пляжах, де встановлено обмежувальні сітки, бо купатися заборонено через
мінування узбережжя. Водночас триває розмінування звільнених від
загарбників територій та поступове відновлення зруйнованого.
Нині в Україні час прощання зі старими символами або ж набуття ними
нового сенсу. Це і давно потрібні дії – як-от демонтаж радянської скульптури
двох пролетаріїв – частини колишньої «Арки дружби народів» (тепер – Арка
Свободи українського народу) – у Хрещатому парку на схилах Дніпра у
Києві. І вимушені переосмислення, як це сталося з флагманом української
авіації – найбільшим у світі транспортним літаком Ан-225 «Мрія», який
росіяни знищили у перші дні вторгнення на території аеродрому «Антонов» у
Гостомелі під Києвом. Ворог зміг зруйнувати літак, але своїми діями ще
більше зміцнив мрію українців про вільну від загарбників Україну.
Крім того, створюються новітні символи відваги, стійкості, відродження, які
набувають для українців сакрального значення і наближають день Перемоги.

Нині Збройні Сили України — а це тисячі солдатів і офіцерів, добровольців

та мобілізованих — відзначають професійне свято на фронті. Українська
армія продовжує героїчну боротьбу за мирне та вільне життя свого народу та
пише сучасну історію України.
«Важка це праця захищати мир! Багато чоловіків знаходяться у лавах
збройних сил України. Вони залишили свої домівки, щоб захищати Україну,
її волю, її незалежність. Багато з них пішли на війну добровольцями. Їм
болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони
відстоять цілісність нашої держави, її волю, золоті жита і мир. Нам є що
захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові
незалежної України».

Збройні Сили України за час ведення війни на сході змінились кардинально.

Насамперед, збільшилась чисельність Збройних Сил України, яка полягала
не тільки в загальному числі військовослужбовців, а й у створенні нових
бригад, полків, батальйонів, які були оснащені зброєю технікою і були
відповідним чином підготовлені. Насамперед я хотів би звернути увагу на
підготовку Збройних Сил України, на той досвід в зоні АТО, який здобули
ЗС України. Він був цілковито використаний на полігонах, отже, ми маємо
підготовлені Збройні Сили. Зокрема, був підготовлений кожен
військовослужбовець, злагоджені взводи, роти, батальйони та бригади. Цілий
комплекс командно-штабних навчань, які проведені під загальним
керівництвом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС
України, дав поштовх для розвитку органів управління, які на даний час
спроможні планувати, готувати та проводити операції, керувати бойовими
діями.