«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить
мій народ!»

Історія нашого народу зіткана із багатьох болючих і стражденних періодів,

які увінчали нашу землю кров’ю і смертю. Не раз доводилося нашим предкам
боротися до знемоги із лютими ворогами нашого народу, які жадали нам
лиха і будь-якою ціною намагалися знищити наш народ, нашу націю, нашу
пам’ять і нашу ідентичність! Проте, незважаючи на брутальну і ганебну
агресію проти нас все ж ми є і надалі триваємо у цій непримиренній боротьбі
проти ворожої злоби!.

Ця війна – перша в історії людства, яка відбувається за часів існування

соціальних мереж, мобільних телефонів, з яких можна керувати
супутниками, самих супутників, з яких видно все на землі, атомних
електростанцій, бойових дронів та інших технологічних складових сучасної
цивілізації.
Це зовсім інша війна, ніж було будь-коли, і вже перші десять днів агресії
дуже промовисто говорять про те, що чекатиме цих та майбутніх агресорів,
якщо вони все ж таки з’являться після неминучої поразки Росії.

Російське вторгнення в Україну на початку 2022 року приголомшило

багатьох людей у світі,став свідком того, як російський лідер Володимир
Путін відкрито наказував діяти проти Україникерівництво та його громадян.
Цей нарис намагатиметься зрозуміти цю подію з теоретичної точки
зоруперспективу міжнародних відносин і, роблячи це, він використовуватиме
основні теоріїреалізм, лібералізм і конструктивізм відповідно. У першій
частині буде пояснено Росію у васіїУкраїни, використовуючи теорії реалізму
та конструктивізму, а друга частина, яка зосереджпояснюючи реакцію
західних країн, використовує теорії лібералізму та реалізмувідповідно.

Пояснюючи вторгнення Росії в Україну, існують дві теорії міжнародних

відносин, які можуть бути використаним. Перша з цих двох шкіл думки
відома як реалізм. За словами Антунеса іCamisao (2018), реалізм передбачає,
що головною дійовою особою є держава. Він дивиться на світ як на
анархіюбез міжнародної влади, якій підпорядковуються всі країни, і, як
наслідок, залишаються націїзахищати та піклуватися про власні інтереси,
використовуючи матеріальну владу, яку вони мають у формахїх армія чи
економіка як засоби дій. З огляду на це постійні сутички з приводу захистуі
просування відповідних національних інтересів, реалісти також вважають,
що виникненняВійськові конфлікти між державами є неминучими, і як такі,
вони розглядаються як основний методякі політичні зміни відбуваються.
Більше того, фактором, який цьому сприяє єегоїстичний характер тих, хто
керує державою, інакше відомий прихильникам цьоготеорія як людська
природа реалізм. Минулі війни показали, що лідери, які були агресивними
іжадібні до влади, схильні використовувати економічні, релігійні, етнічні та
політичні фактори як засібвести війну, і що такі фактори могли статися в той
момент або були історичною подією, яказалишив невирішеною напругу.
Коли враховуючи ці елементи, можна сказати, що вторгнення Росії в Україну
було неминучетрапитися, враховуючи, що обидві держави колись були
частиною Радянського Союзу і що події зминуле сприяло теперішній кризі.

Українські воїни протистоять російській армії за допомогою сили свого духу

та озброєння, яке поступово постачають західні партнери. У перші дні
повномасштабного вторгнення українці довели, що даватимуть відсіч ворогу
навіть з обмеженими ресурсами для ведення бою. А відповідно – потребують
підтримки світу в боротьбі за демократію і загальнолюдські цінності.
Сьогодні Україна не лише відбиває збройну агресію ворога, а й перебудовує
свою армію і оборонну промисловість під міжнародні стандарти. І все це – на
плечах її мужніх воїнів-захисників.

Збройні сили України з 24 лютого по 22 серпня ліквідували близько 45 700

російських загарбників.
За даними Генштабу, також за пів року повномасштабної війни захисники
України знищили ворожих танків 1924 (+3) одиниці, бойових броньованих
машин – 4243 (+5), артилерійських систем – 1036 (+3), РСЗВ – 266 (+0),
засобів ППО – 147 (+1), літаків – 234 (+0), гелікоптерів – 199 (+1), БПЛА
оперативно-тактичного рівня – 819 (+2), крилатих ракет – 196 (+0), кораблів /
катерів – 15 (+0), автомобільної техніки та автоцистерн – 3160 (+10),
спеціальної техніки – 99 (+0).

Головною ціллю російських загарбників від перших днів повномасштабного

вторгнення стали цивільні, а завданням – знищення українців та їхніх
домівок. Відтак ворог скидає авіаційні бомби на житлові будинки, запускає
ракети в мирні оселі, адміністративні будівлі, торговельні центри, школи.
Поруч з українськими військовими героями цих 182 днів повномасштабної
війни стали рятувальники. Вони першими прибувають на місця трагедій і
попри загрози повторних обстрілів ідуть в епіцентри руйнувань, бо це – їхня
робота.
Терористичні методи ведення війни росіян спричинили незліченну кількість
людських трагедій. Одними з перших таких, про які дізнався весь світ після
звільнення Київщини від окупації, стали злочини російських загарбників в
українській Бучі. Вони отримали назву «Бучанської різанини» й фактично
свідчили про геноцид українців. Там російські військові закатували та вбили
майже пів тисячі цивільних. Там же отримали бій і поразку від українських
захисників.
Понівечений, але не скорений Чернігів, страждання Маріуполя, «концтабір
Ягідне», незламний Харків, обстріляна Вінниця – окремі сторінки умовного
багатотомника під назвою «Воєнні злочини російських військових».

Також російські військові вдалися до ядерного шантажу, коли 4 березня

захопили найбільшу атомну станцію в Європі – Запорізьку АЕС. Відтоді на
майданчику станції загарбники розміщують військову техніку та боєприпаси,
а 5-6 серпня обстріляли місцеву інфраструктуру, зокрема, завдали ракетного
удару по ЗАЕС поблизу сухого сховища з ядерними відходами. Наразі
атомна електростанція працює з ризиком порушення норм радіаційної та
пожежної безпеки.
Так кремль розгорнув нову сторінку історії тероризму, відкрито погрожуючи
світові ядерною катастрофою. Російські загарбники вперше в історії
перетворили цивільний ядерний об’єкт на військову ціль та місце для
розміщення своєї армії.

Через окупацію частини територій, бойові дії та постійні обстріли ворога під
загрозою опинився український урожай зернових. А українську землю всіяли
численні вирви від влучання снарядів. Однак Україна взяла перед світом
зобов’язання у боротьбі з глобальним голодом, а відтак «зерновим
коридором» постачає на світовий ринок урожай, який таки вдається збирати.
За свободу доводиться платити високу ціну, яка вимірюється людськими
життями – і військових, і цивільних українців. І мати справу з ворогом, що не
дотримується своїх обіцянок.

За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ),

від початку широкомасштабного нападу росії, у період з 24 лютого по 14
серпня 2022 року, в Україні загинули щонайменше 5514 мирних людей, ще
7698 отримали поранення.
Найбільша кількість жертв серед цивільного населення, за інформацією
УВКПЛ, – у Донецькій та Луганській областях.
Більшість зафіксованих випадків загибелі цивільних сталася внаслідок
застосування росіянами зброї вибухової дії з широким радіусом ураження:
обстрілів із важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню та ударів з
повітря. УВКПЛ вважає, що фактичні показники набагато вищі.
За даними Офісу генерального прокурора, станом на 24 серпня російські
загарбники вбили в Україні 374 дитини. Загалом від повномасштабної агресії
рф постраждали понад 1097 дітей.

Зброя росіян змусила мільйони українців стати переселенцями та біженцями.

Хтось знайшов прихисток в західних областях України, комусь довелося
рушити далі – за кордон. Ця криза біженців стала найбільш швидкорослою з
часів Другої світової війни.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом
на початок червня з України за кордон через війну виїхало понад 7,5 млн
осіб. Ще близько 8 млн людей стали внутрішніми переселеними особами, які
переїхали із зони бойових дій у безпечніші області України.

Ті ж, хто перебуває в Україні, почали ставати до лав тилових «військ»:

обкладати пам’ятники піском, щоб захистити їх від можливих обстрілів,
перетворювати театральне закулісся на «цехи» з плетіння маскувальних
сіток, а в перші дні повномасштабного вторгнення – активно готувати
«коктейлі Молотова», або «Банденрівські смузі». А ще традиційно вдаватися
до гумору як зброї.
Крім того, українці показали світові, що свободу треба захищати спільними
діями та об’єднуватися, коли в дім, де живе воля, приходить той, хто хоче
насильно встановити там свої правила.

Попри війну життя українців триває – у підвалах, що перетворилися на

укриття, в метро, яке повернулося до перевезення громадян, але водночас
продовжує слугувати укриттям на випадок обстрілів. І навіть на одеських
пляжах, де встановлено обмежувальні сітки, бо купатися заборонено через
мінування узбережжя. Водночас триває розмінування звільнених від
загарбників територій та поступове відновлення зруйнованого.
Нині в Україні час прощання зі старими символами або ж набуття ними
нового сенсу. Це і давно потрібні дії – як-от демонтаж радянської скульптури
двох пролетаріїв – частини колишньої «Арки дружби народів» (тепер – Арка
Свободи українського народу) – у Хрещатому парку на схилах Дніпра у
Києві. І вимушені переосмислення, як це сталося з флагманом української
авіації – найбільшим у світі транспортним літаком Ан-225 «Мрія», який
росіяни знищили у перші дні вторгнення на території аеродрому «Антонов» у
Гостомелі під Києвом. Ворог зміг зруйнувати літак, але своїми діями ще
більше зміцнив мрію українців про вільну від загарбників Україну.
Крім того, створюються новітні символи відваги, стійкості, відродження, які
набувають для українців сакрального значення і наближають день Перемоги.

Нині Збройні Сили України — а це тисячі солдатів і офіцерів, добровольців

та мобілізованих — відзначають професійне свято на фронті. Українська
армія продовжує героїчну боротьбу за мирне та вільне життя свого народу та
пише сучасну історію України.
«Важка це праця захищати мир! Багато чоловіків знаходяться у лавах
збройних сил України. Вони залишили свої домівки, щоб захищати Україну,
її волю, її незалежність. Багато з них пішли на війну добровольцями. Їм
болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони
відстоять цілісність нашої держави, її волю, золоті жита і мир. Нам є що
захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові
незалежної України».

Збройні Сили України за час ведення війни на сході змінились кардинально.

Насамперед, збільшилась чисельність Збройних Сил України, яка полягала
не тільки в загальному числі військовослужбовців, а й у створенні нових
бригад, полків, батальйонів, які були оснащені зброєю технікою і були
відповідним чином підготовлені. Насамперед я хотів би звернути увагу на
підготовку Збройних Сил України, на той досвід в зоні АТО, який здобули
ЗС України. Він був цілковито використаний на полігонах, отже, ми маємо
підготовлені Збройні Сили. Зокрема, був підготовлений кожен
військовослужбовець, злагоджені взводи, роти, батальйони та бригади. Цілий
комплекс командно-штабних навчань, які проведені під загальним
керівництвом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС
України, дав поштовх для розвитку органів управління, які на даний час
спроможні планувати, готувати та проводити операції, керувати бойовими
діями.

Солдати є одним із найбільших багатств будь-якої країни. Вони є

охоронцями нації та захищають її громадян будь-якою ціною. Крім того,
вони дуже самовіддані, які ставлять інтереси країни вище своїх особистих
інтересів. Робота солдата – одна з найважчих справ у світі. Вони повинні
виконувати складні обов'язки та володіти винятковими якостями, щоб стати
великим солдатом. Проте їхнє життя дуже важке. Проте вони завжди
виконують свої обов’язки, незважаючи на труднощі.
Бути солдатом нелегко, насправді це одна з найскладніших справ. Їхнє життя
сповнене труднощів і випробувань, які не впорається звичайна людина. По-
перше, вони проводять багато часу далеко від своїх близьких. Це їх емоційно
турбує, і вони навіть не отримують відпустки. Навіть на фестивалях вони
зайняті захистом нації.
Солдат захищає честь своєї країни. Вони не відступають перед ворогами,
натомість викладаються якнайкраще. Неважливо, якщо їм доведеться віддати
життя за країну, вони готові це зробити з радістю. Крім того, солдати також
повинні бути напоготові весь час. Він ніколи не перебуває на службі, спить
чи на полі бою, він весь час залишається пильним.
Найголовніше, обов’язок солдата – зберегти мир і злагоду в країні. Він бере
на себе відповідальність за забезпечення безпечного середовища для всіх.
Крім того, що вони охороняють кордон, вони також завжди поруч у разі
надзвичайних ситуацій. Вони вчаться обережно поводитися з кожною
ситуацією, будь то теракт чи стихійне лихо. Іншими словами, вони потрібні
місцевій владі, щоб взяти ситуацію під контроль.

Український народ вірить та підтримує свою армію. За короткий час

суспільству вдалося мобілізуватися і виступити єдиним фронтом у боротьбі з
підступним ворогом. Потужний волонтерський рух, який підтримує армію,
охопив не тільки Україну, а й весь вільний світ. Всенародна підтримка,
волонтерський рух, матеріальна та військова допомога партнерів,
професіоналізм та героїзм наших військових — усе це робить українську
армію непереможною, здатною знищити ворога та очистити українську
землю від окупантів. А мужність, професіоналізм та самопожертва
українських воїнів вражає та викликає захоплення в Україні та в усьому світі.
Отже, війна – це страшне зло. Це стосується збройної битви між народами.
Війна завдає великих страждань членам сімей людей, які гинуть під час
війни.
Під час воєн відбувається масове знищення майна, багатства, торгівлі,
промисловості тощо. Це повністю руйнує соціальне життя людей.
Багато людей стверджують, що війна є необхідним злом і єдиним способом
вирішення міжнародних суперечок. Але насправді війна трапляється лише
тому, що люди не готові вирішувати суперечки мирним шляхом.

Мир означає повну свободу від хвилювань. Це відноситься до тих часів, коли
немає війни чи боротьби між народами. Щойно світ почне вірити, що війни
непотрібні, і вирішить повністю скасувати війну, він обов’язково знайде
спосіб мирного співіснування.
Любов людини до миру є універсальною. Людина за своєю природою
миролюбна. Війна не є доказом того, що людина є бойовою твариною. Навіть
воєнні дії анітрохи не зіпсували стихійної любові людини до миру.

Сучасним людям загрожують жахливі винаходи науки. Але ця реальна

загроза походить не від науки, а від війни, у якій зловживають силою науки.
Одна справа зберегти націю сильною та енергійною та врятувати її, інша
справа — влити в неї безчинний дух агресії та руйнування.
Сучасні нації повинні справді усвідомити у своєму серці повне значення
вчення – «Бо всі, хто береться на меч, від меча й загинуть». Тоді і тільки тоді
у світі запанує мир.

Війна не може досягти того, що може досягти мир. Сили миру можуть
панувати над невіглаством і забобонами, над неписьменністю та
аморальністю, над хворобами та фізичними стражданнями, над бідністю та
державним гнітом. Завоювання миру ненасильницькі та безкровні. Вони не
завдають горя людству і не завдають шкоди життю та майну.

Війна викликає потоки крові та невимовне спустошення. Лише перемоги

миру не залишають покалічених кінцівок чи понівечених тіл, зруйнованих
міст чи випалених полів.
Навіть поверхневий погляд на хід двох світових воєн скаже нам, що їхні
перемоги були здобуті неперерахованою ціною. Тріумф Першої світової
війни виявився нетривалим. Сама перемога посіяла, по суті, зерно Другої
світової війни.

Можна сказати, що сучасний світ, сповнений насильства та жорстокості,

яким керують ті, хто в постійній гонитві за владою використовує невинних
людей, щоб довести, що їхня країна є найсильнішою, дуже потребує
покращень, тому що зараз вона під загрозою краху і кожен день руйнується
людьми, які в ньому живуть. Досягти миру та процвітання у всьому світі
здається неможливим, але, як і багато інших великих справ, для цього
потрібен час, зусилля та сильне бажання змінити життя кожної людини на
краще. Можна зробити цей світ кращим, навіть якщо він не ідеальний, і
ключем до цього є побудова цивілізованого суспільства, де і люди, і уряд
будуть цивілізованими, бажання кожної людини викорінити свої недоліки,
намагаючись розвинути такі якості, як співчуття, справедливості та
взаємного прощення. На вершині всього цього стоїть релігія, яка, незалежно
від свого виду, об’єднує людей і дає їм надію на краще. Якщо всі ці моменти
взяти до уваги і втілити в життя, буде досягнутий необхідний результат і наш
зіпсований грошима і владою світ перетвориться на те, про що мріє кожна
людина – світ без страждань і горя, де люди піклуються один про одного і не
бояться за своє майбутнє.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О

п'ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій
території України та почали повномасштабний воєнний наступ. За вісім років
терору Донбасу та окупації Криму людоїдський апетит країни агресора зріс.

Армія РФ завдає підступні удари по цивільним об'єктам, медзакладам та

школам, знищує вщент українські міста, обстрілює «зелені» евакуаційні
коридори, регулярно нехтує нормами Женевської конвенції 1949 року про
захист цивільного населення під час війни та скоює воєнні злочини, цинічно
вбиваючи українців. За даними ООН, на кінець березня 60% українських
дітей були змушені покинути свої рідні домівки через воєнні дії російської
сторони.
Розраховуючи на швидку перемогу «взатридні», війська загарбників
наштовхнулися на потужний супротив українців, які завзято боронять свою
землю, волю та незалежність попри те, що звичне життя руйнується на очах.

Сьогодні українці об'єднані як ніколи — голими руками зупиняють танки та

БТРи, виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не
вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну
як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. Війна стерла усі
хиткі насадженні конструкти, що вносили роз'єднання, усвідомлення
української ідентичності невідворотно викристалізовується в кожному
громадянині України.

Весь світ побачив, що Україна - це не та країна, яка може просто впасти. У

нас дуже чудові слова є в гімні: "Душу й тіло ми положим за нашу свободу".
Це дуже сильні слова, які розуміє кожен українець. Ці слова відповідають
дійсності - ми готові віддати своє життя, аби наші діти жили у вільній
незалежній державі, щоб тут не було жодного "русского міра".... Я думаю, що
ця війна не триватиме довго: в них боєприпаси та паливо закінчуються і сили
в них теж не нескінченні".

Багатство кожної держави – це її люди. Вони своїми справами, винаходами,

творчістю зміцнюють її авторитет. Кожний громадянин робить конкретний
внесок у життя держави, працюючи на її добробут. Тільки так можна зараз
довести свої справжні патріотичні почуття. У нас є багато героїв, які
назавжди залишаться в нашій історії. Одним з таких є відомий на весь світ
«Привид Києва» – льотчик, пілот-ас МІГ-29, який за перші два тижні
повномасштабного вторгнення росії в Україну збив більше 20 ворожих
літаків. Цього пілота називають ангелом-охоронцем Києва. Ще одним
фактом щедрості нашої нації можна вважати благодійний внесок 82-річного
дідуся з Буковини, який перерахував на підтримку Збройних Сил України 10
тисяч доларів та 100 тисяч гривень особистих накопичень.

Люди цінують надлюдські зусилля, які військовослужбовці ЗСУ та Сил

оборони докладають для Перемоги над російськими загарбниками. Студенти
із вдячністю згадали випускників коледжу – захисників, що тримають на
своїх плечах незалежність України; вшанували пам’ять загиблих Героїв
російсько-української війни.
Бойові дії дали потужний поштовх до розвитку нашої армії, яка за досить
короткий час зробила чималий крок вперед та продовжує розвиватися.
Загартовані в боях з російським агресором Збройні сили України набули
безцінного бойового досвіду. За ці роки азовці та побратими з підрозділів ЗС
не раз йшли разом у бій та у розвідку, розділяли радість перемог, гіркоту
втрат, бліндажний побут, бойові чергування.

ЗСУ – це меч і щит України, наша опора і захист, один із основних елементів
стабільного і впевненого розвитку Української держави.

Героїзм і мужність українських воїнів не залишають жодних сумнівів, що

наша держава переможе у війні!

«Дорогі наші захисники України! Ми вдячні вам за мужність, силу,

витривалість, патріотизм. За те, що ви ціною свого здоров’я та життя
бороните кордони України та захищаєте її інтереси; твердо тримаєте позиції
та відбиваєте напади ворогів, щоб ми могли жити в затишних оселях та
працювати. Виробите все можливе, щоб ми мали можливість жити в мирній,
заможній, вільній і по-справжньому європейській країні».

Ми дякуємо вам за те, що ви захищаєте нас, наших рідних та близьких, нашу

рідну Україну, її цілісність та недоторканість, її гідність.
Ви даєте нам надію, що настануть кращі часи для нашої неньки України.
Нехай Господь єднає Україну в мирі та злагоді! Нехай ангели оберігають вас
від небезпеки і повертають живими додому з перемогою.

Ми всі прагнемо миру! Хай кожен день буде присвячений тільки йому!

Вічна слава всім нашим героям!

Слава нашому незламному народу!
Вічна памʼять усім, хто віддав життя за нашу неньку – за Україну!

Слава Україні!