РАДІОІЗОТО́ ПНЕ

АБО
РАДІОМЕТРИ́ ЧНЕ
ДАТУВА́ ННЯ
 Радіоізото́ пне або радіометри́ чне
датува́ ння — метод визначення віку
різних об'єктів, в складі яких є який-
небудь радіоактивний ізотоп. Базується
на визначенні того, яка частина цього
ізотопу встигла розпастися за час
існування зразка. За цією величиною,
знаючи період напіврозпаду даного
ізотопу, можна розрахувати вік зразка.

 Ідею радіоізотопного датування запропонував

Ернест Резерфорд в 1905 році, через 9 років
після відкриття радіоактивності Анрі
Беккерелем. Уже через 2 роки, в 1907, Бертрам
Болтвуд, радіохімік з Єльського університету,
опублікував перші визначення віку деяких
геологічних зразків. У наступні роки відбувався
інтенсивний розвиток ядерної фізики та
вдосконалення технологій, завдяки чому до
середини XX століття була досягнута
прийнятна точність радіоізотопних датувань.
Радіоізотопне датування широко
застосовується в геології, палеонтології,
археології та інших науках. Це джерело
практично всіх абсолютних датувань різних
подій історії Землі. До появи радіометричного
датування були можливими тільки відносні
датування — прив'язка до певних геологічних
ер, періодів, епох і т. д., тривалість яких була
невідома.