Все почалося з дрібниці

Так історично склалося, що Чернігівщина, котра дала Україні одного з

найяскравіших борців за державну незалежність Левка Лук'яненка, стала ще й
місцем одного з перших у Радянському Союзі громадянських вибухів,
спрямованих проти прогнилого вже на той час комуністичного режиму. Мова
про так звану "Ковбасну революцію" початку 1990 року - стихійний виступ
жителів Чернігова, який сколихнув і дав поштовх суспільному пробудженню.

Звичайне ДТП, яке сталося в Чернігові 6 січня 1990 року, не віщувало нічого
незвичайного. Але зіткнення обкомівській «Волги» і приватних «Жигулів»,
оповите містичним збігом обставин ночі перед Різдвом, стало краплею, що
переповнила чашу терпіння людей і поширилася хвилею обурення по всьому
Чернігову. Ця сторінка увійшла в історію як «Ковбасна революція».

Кінець 80-х - початок 90-х в Радянському союзі - час, коли в країні склалася
революційна ситуація: «верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому».

Комуністична партія явно втрачала авторитет серед народу, з'явилася опозиція у

вигляді «Народного Руху України». Магазини порожні, продукти можна було
купити тільки у свята на підприємствах у вигляді продовольчих пакетів (де
разом з жаданим шматком м'яса змусять заплатити за щось залежався - баночку
цикорію або маргарин) або за талонами. Зростала протистояння між народом і
владою.

ЗВИЧАЙНЕ ДТП

22 роки тому на перехресті вулиць Рокосовського та Доценко на зелений сигнал

світлофора рушив автомобіль «Жигулі». За кермом - старший прапорщик
льотного училища Анатолій Цибулько. Тут з-за повороту вирулила «Волга» з
номенклатурними номерами. У салоні були завідувач організаційним відділом
облвиконкому Валерій Заїка і його водій Григорій Зінченко. Сталося ДТП.
Водій «Волги» спробував сховатися з місця події, але тролейбус загородив йому
шляхи до відступу. З тролейбуса вийшли люди (багато хто був напідпитку) і
побачили в розкрився від удару багажнику службового авто щось
фантастичне ... Там була ЇЖА!

Народ, якому заради пляшки молока доводилося годинами стояти в черзі, осліп
від люті. Люди перевернули «Волгу», звідти посипалися дефіцитні делікатеси:
сирокопчена ковбаса, окіст, коньяк. Хвиля образи на несправедливість
захлеснула чернігівців. вони почали громити авто, багато хто використовував
його як трибуну для проведення мітингу, а потім потягли все, що залишилося
від «Волги», до будинку першого секретаря обкому партії Леоніда Палажченко.

В районі П'яти кутів людей намагався зупинити наряд міліції, але це еше більше
розпалило протестуючих, а їх по ходу руху зібралося близько тисячі. Вдосталь
накричавшись про привілеї клятих партократів, натовп все з тим же
автомобілем рушила на площу ім. Куйбишева (нині - Червона площа). Там
пройшла основна частина несанкціонованого мітингу, стихла далеко за північ.

ЛАНЦЮЖКОВА РЕАКЦІЯ

Наступного дня, 7 січня, на мітинг біля обкому Компартії зібрались тисячі

людей. Вони хотіли змін. Один із присутніх тримав плакат із запитанням "Хто
з'їв моє м'ясо?", про що потім зі сміхом довго згадували в місті. Згодом
зазначені події отримали назву "Ковбасна революція".
Ту першу хвилю народного невдоволення уміло очолив обласний осередок
Народного Руху України за перебудову. Його активісти швидко спрямували
стихійний бунт в організоване русло й написали резолюцію з вимогами до
влади. Документ містив 18 вимог, серед яких були: негайна відставка
обкомівського керівництва та консервативного редактора провідної обласної
газети, відміна статті 6 Конституції СРСР про керівну роль Компартії, передача
партійних будівель у користування громад, забезпечення свободи мирних
зібрань, публічності та відкритості влади тощо.
Мітинг 7 січня підтримав резолюцію, однак не розійшовся. Люди приходили до
обкому і в наступні дні. Налякане можливими безпорядками партійне
керівництво вирішило перенести той "майдан" на міський стадіон ім. Ю.
Гагаріна. З проханням посприяти цьому воно звернулось до Народного Руху.
- У ті буремні дні ми зустрічалися з представниками обкому партії, - згадує
тодішній голова Чернігівської крайової організації Руху Валерій Сарана. - Вони
просили відвести людей на стадіон і таким чином зменшити вірогідність
виникнення у центрі міста провокацій та безпорядків, побиття вікон. А така
загроза була. Ми утворили цілий комітет, розподілили обов'язки і взяли
ситуацію під контроль. Попри те, що людей під обкомом було дуже багато, мені
вдалося переконати більшість піти звідти і повести за собою.

Спогади:

- Який спогад із тих днів є для вас найяскравішим?

- Ще до початку руху колони центральними вулицями ми з колегою

(радіожурналістом Віталієм Москаленком) домовились, що дорогою піднімемо
український прапор. І от, коли ми вийшли на проспект і я, озирнувшись у районі
спортивної школи, побачив, що вся вулиця заповнена людьми, ми його підняли.
Цей момент мені дуже врізався у пам'ять.

- А потім ви виступали на стадіоні, були прекрасним оратором і ваша промова

особисто на мене, пам'ятаю, справила велике враження.

- Той мітинг - одна з найчисельніших аудиторій, перед якими мені довелося

виступати. І той виступ, як не дивно, приснився уночі, склався окремими
блоками. Я прокинувся і вже знав, що буду говорити.

Тогочасний голова обласної організації Товариства української мови ім. Т.Г.

Шевченка Василь Чепурний сьогодні високо оцінює внесок Народного Руху в
хід подій "Ковбасної революції".
- Заслуга Руху в тому, що він зі стихійного бунту, який міг закінчитися нічим,
перетворився в політичне явище, яке прозвучало на весь Радянський Союз, -
сказав він.

І справді. Різдвяні протести у Чернігові набули потужного резонансу по всій

території СРСР. Вони широко висвітлювались у ЗМІ й були предметом
обговорення на найвищому рівні. Їх наслідком стала зміна обласного і міського
партійного керівництва, посилення авторитету опозиційних сил. А от якихось
помітних зрушень у політичній і соціальній сфері міста не відбулося. Більшість
вимог січневих мітингарів так і лишились невиконаними. Попри це, з часом
експерти відвели "Ковбасній революції" досить значиме місце в новітній
українській історії.
Після нічних подій була низка санкціонованих мітингів. один з яких,
найчисленніший (близько 10 тисяч чоловік), відбувся біля будівлі нинішнього
облради. На ньому, вперше за всю історію СРСР, перший секретар обкому
партії звітував перед народом про виконану роботу.

Тут він заявив, що Валерій Заїка виключений з партії і понесе суворе покарання
(за що? - прим. Авт.). Після мітингу прийняли резолюцію з низкою вимог,
спрямованих до влади. З легкої руки одного з учасників цього мітингу, який
тримає в руках плакат з гаслом: «Хто з'їв наше м'ясо?», Вищеописані події
отримали назву «Ковбасна революція».

А найголовніше - магазини міста заповнилися м'ясними та ковбасними

виробами, від сосисок до баликів. Директора продуктових баз вирішили не бути
наступною мішенню голодних жителів Чернігова та переправили дефіцитний
асортимент в торгові точки.

СПАЛАХ, ЩО ПРИСКОРИВ ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

Вирізки з інтерв’ю:

- Так звана "Ковбасна революція" запам'яталась і увійшла в історію як

енергетичний спалах і поштовх, який, вважаю, дуже прискорив політичні
процеси, зокрема, в Україні. Він допоміг людям зрозуміти, що разом вони - сила
і можуть чогось вимагати. У тих, проти кого повстав народ, можливо й були
якісь наміри задушити протест. Однак у їхній свідомості, очевидно, теж
відбулися зміни, які дали їм зрозуміти, що це - неможливо. І тому, мабуть, все у
нас пройшло мирно, без загострень і репресій, - говорить Сарана.

- То були перші уроки пробудження суспільної самосвідомості, - вважає

Чепурний.
- Наслідком "Ковбасної революції" у Чернігові стала зміна партійної
номенклатури і цілого покоління керівників: 50-60-річних в один момент
замінили 40-річні. Інакше вони б чекали свого часу 15-20 років. У результаті
такої кадрової зміни у владу прийшли дуже активні люди з великим
потенціалом. Важливо, що це відбулося напередодні виборів до Верховної Ради
України. Адже саме внаслідок зміни обласного керівництва нам вдалося в
демократичний спосіб провести вибори і обрати в Раду людей, яких там ніхто
не планував бачити, - дав оцінку тим подіям громадський діяч і один із
засновників Народного Руху в Чернігові Сергій Соломаха.

На його думку, "Ковбасна революція" зіграла надзвичайно важливу роль у

становленні Української держави. Адже після Чернігова стихійні бунти
пройшли в багатьох інших містах, де так само від влади усунули стару
номенклатуру. В результаті до парламенту потрапили люди, які згодом
підготували доленосні для держави документи й проголосували за незалежність
України. Так, наприклад, народний депутат від Чернігівщини Тетяна Яхеєва
була одним з авторів економічної частини Декларації про державний
суверенітет нашої держави.

Коментар очевидця

Анатолій Цибулько, в 1990 році - старший прапорщик Чернігівського вищого

військового авіаційного училища льотчиків. Нині - водій-далекобійник.

«- Коли відбуваюся ДТП, мене доставили до Деснянського РВВС Чернігова

разом з: водієм« Волги », Я дуже хвилювався за свою машину, що залишилася
на перехресті. Як виявилося, не дарма. Розпалена натовп в пориві люті
накинувся було і на мій автомобіль, але хтось з людей їх остановші: «Не
чіпайте} Він - свій!». У той момент на місці подій вже перебувала моя дружина,
яка приїхала для охорони нашої «копійки».

До будівлі РВВС підігнали пожежні машини для розгону мітингувальників,

вони чекали команди, але по рації постійно віддавався наказ: «Перший команду
не давав. Людей не чіпати! Нехай йдуть ». Хто був цей перший, не знаю досі. У
РВВС я перебував до 3 години ночі, поки туди не притягли то, що залишилося
від «Волги». Коли мене відпустили, я повернувся на перехрестя і виявив свою
пом'яту в ДТП машину на тому ж місці.

На наступний день до мене додому прийшли Валерій Заїка з водієм Григорієм

Зінченко, просили не порушувати кримінальну справу. Я погодився з умовою,
що вони відремонтують мій автомобіль. У підсумку моя «копійка» була
приведена в порядок на СТО за 1,5 тисячі рублів (на ті часи - дуже велика сума).
Гроші за ремонт вніс в касу водій «Волги». Незважаючи на відсутність
претензій з мого боку, суд з нагоди ДТП все ж відбувся. Григорія Зінченка
засудили до двох років виправних робіт.
У мене після того, що сталося на роботі в льотному училищі відбулася не дуже
приємна зустріч з гостями з особливого відділу. Після численних питань було
поставлено одне, який просто збентежив мене своїм цинізмом: «А чи не ви,
товаришу старший прапорщик, все це організували?», На що я відповів з
іронією: «Звичайно, я! І водія напоїв, і ДТП розрахував, і тролейбус вчасно
пустив ». Після цього всі зрозуміли, що я ні при чому.

була одним з авторів економічної частини Декларації про державний

суверенітет нашої держави.

Звільнили з роботи

- Вранці на роботі мене викликав мій начальник і поставив перед фактом: я

звільнений, оскільки засвітився на фото КГБшниками під час цієї "ковбасної
революції". Запропонував сидіти тихо. "Почнеш говорити - це буде розцінено як
зрада Батьківщині, тобто розстріл або довічне ув'язнення", - сказав начальник.
Думаю, якби СРСР не розвалився незабаром, мене та інших активістів точно б
вирахували і покарали, - говорить Сергій Поспєлов. - Але ці події в місті ще
довго обговорювалися. Хтось сказав, що вже через кілька годин після інциденту
про нас по всьому світу сурмив "Голос Америки". Місто сколихнувся - і сильно,
керівництво обкому партії незабаром пішов у відставку.

Поспєлов впевнений: він і його земляки були першими, хто відкрито тоді
виступив проти влади. До слова, однією з вимог мітингувальників українців
була ліквідація 6-ї статті Конституції СРСР про керівну роль Комуністичної
партії СРСР. Про це тільки-тільки починали говорити в Польщі, а волелюбні
прибалти навіть ще не замислювалися про незалежність.

Сергій Поспєлов, який до описаних подій працював в службі зв'язку МВС і був
змушений піти з роботи, працював таксистом, механіком на СТО.
Фільм

Табу для героя і різні свідчення учасників

Продюсер Чернігівської філії Громадського телебачення Артем Шовковий

розповів "КП" в Україні ", що ідея зняти документальний фільм про ці події
народилася зі спогадів активістів, які часто згадували" ковбасну революцію
"1990 року в контексті розвалу СРСР і здобуття Україною незалежності.

- Це була перша з точок кипіння в суспільстві, яка була така висока, що привела
до потрясінь всесоюзного масштабу. Для Чернігова, який ніколи не був
особливо бунтарським містом, це був яскравий момент історії, - каже
Шовковий.

А режисер фільму Іван Матвєєв підкреслив, що червоною ниткою у фільмі

проходить ідея бунту як однієї зі складових майбутньої незалежності.
- У ті дні 90-го року саме руху "Рух" в нашому місті вдалося перетворити
стихійне подія в суспільно-політичне, - зазначає Матвєєв.

Знімальний процес вже добігає кінця. Яскравим епізодом став процес зйомок
ДТП на перехресті.

- Ця сцена - початок соціального вибуху, тому до неї була особлива увага.

Проблема була в тому, що у нас не було фото- або відеоматеріалів, які
допомогли б нам у відтворенні локації. У підсумку ми перекрили ті ж вулиці,
причому зробили це майже вночі. Нам допомагали всі служби, муніципальні,
поліцейські, навіть міськсвітло пішов нам назустріч і не вимкнув електрику, як
це зазвичай відбувається в Чернігові вночі, - розповів Іван Матвєєв. - Акторів
для масових сцен я збирав по театрах, але в момент зйомок на вулиці виявилося
дуже багато простого народу. Хтось навіть цікавився, коли почнуть платити
гроші за зйомки в масовці. Але всі наші актори грали на громадських засадах.

Творці фільму підійшли до процесу ґрунтовно: в стрічці будуть спогади і

учасників подій, і колишніх співробітників силових структур, і партійних
працівників. Тільки головний герой - Валерій Заїка - відмовився від участі у
фільмі, пославшись на те, що тема "ковбасної революції" для нього табу.

- Він взагалі весь цей час вів досить-таки закритий спосіб життя, - зазначив
Матвєєв.

Ще одна проблема, з якою зіткнулися творці фільму, - це різні спогади

учасників. Хтось каже, що натовп зламала паркан і пішла далі, хтось стверджує,
що не ламала і не йшла, тому що навколо вже стояла міліція ... Як тут дізнатися
правду?
- Ми будемо виводити свою лінію, шукати баланс і пропонувати різні боки
бачення ситуації. Наш фільм - це не аналітика, кожен глядач зробить свій
висновок, - підсумував режисер Іван Матвєєв.

ЗА ЩО БОРОЛИСЯ?

Які підсумки? У відставку відправили першого секретаря обкому партії

Палажченко. Замість нього з Москви приїхав інший чиновник - Василь Лі-
Совенко. На пенсію відправили редактора «Деснянської правди». Розпочався
відкритий діалог влади з неформалами. Ще одне мужнє рішення обкому:
«Вважати несвоєчасним і політично шкідливим рішення про підвищення
зарплати партійним працівникам». І найголовніше для багатьох - в магазинах
з'явилася КОЛБАСА - продукт, який, на переконання багатьох, і був
показником розвинутої економіки.

Через деякий час в Чернігові будівлю міськкому партії передадуть дитячій

музичній школі, обкомівську поліклініку - кардіологічному центру, а «Будинок
колгоспника» - дітям.
Апофеозом розвалу радянської системи управління стало скасування 6 статті
Конституції, яка закріплює керівну роль КПРС на III з'їзді народних депутатів
СРСР у березні І990 р Багато говорилося про принади демократії, про
необхідність введення в СРСР багатопартійної системи, замовчувалося про
одне: «Комуністична партія в Радянському Союзі була не тільки політичною
організацією, а й структурою управління державою ». Після скасування цієї
статті одночасно не було створено нової структури управління суспільством, що
призвело до анархії і розвалу, нігілізму щодо законів. Але це вже інша історія ...

Висновок

Головним підсумком стала зміна керівництва. там були звільнені ряд керівників
області та міста, в тому числі перший секретар Чернігівського обласного
комітету ВКП Палажченко Л. І., що втратили довіру і авторитет серед жителів
району. це дозволило радянському керівництву з проханням відкликати протест
напруга. вимоги про роботу наради, підготовлений народним рухом, нове
керівництво, проведені в невеликому обсязі. корінні зміни в соціально-
політичному житті регіону не відбулося. але Чернігівської події показали, що
позиція comparting кращі це фірма і є інші сили, які можуть впливати на
суспільне життя, якщо вони будуть заручитися підтримкою народу. люди
розуміють, що разом вони зможуть щось змінити. після Чернігова та інших міст
країни пройшли подібні мітинги і протести. одна з найвідоміших акцій-це
революція на граніті. Чернігові ковбаса революції був одним з тих подій, які
зіграли важливу роль у становленні незалежності України.
Джерела:

https://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/32341-kto-sel-nashe-mjaso-ili-
neizvestnye-fakty-kolbasnoi-revolyucii.html

https://www.youtube.com/watch?v=0LU_LVWFwhg

https://amp.ru.google-info.cn/7413730/1/kolbasnaya-revolyutsiya.html

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2068401-kovbasna-revolucia-v-cernigovi-
za-rik-do-nezaleznosti.html

https://kp.ua/life/660913-ystoryy-yz-90-kh-kak-kolbasa-stala-povodom-dlia-
revoluitsyy-v-chernyhove