ДВИГУНИ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

1.Принцип роботи двигуна постійного струму

Колекторний електродвигун - це електрична машина, в якій датчиком
положення ротора і перемикачем струму в обмотках є один і то й же пристрій -
комутатор. Колекторні машини мають властивість оборотності, тобто вони
можуть працювати як у режимі генератора, так і в режимі двигуна.
Електричні машини постійного струму перетворюють електричну
енергію постійного струму в механічну (двигуни) і навпаки, механічну енергію,
підведену до валу машини, у електричну енергію постійного струму
(генератори). Двигуни постійного струму використовують в електроприводах
механізмів з регульованою частотою обертання. Генератори постійного струму
використовують для живлення автономних кіл постійного струму, зокрема на
залізничному та автомобільному транспорті, річкових та морських суднах
Принцип роботи двигуна постійного струму (рис.1) грунтується на дії
сили Ампера. Якщо машину включити в мережу постійного струму, то в
обмотках якоря й електромагнітів установиться струм і на кожний провідник
обмотки якоря, що перебуває в магнітному полі електромагнітів, почне діяти
сила, яка намагається повернути якір (рис.2а). З рис.2 видно, що при зміні
напрямку струму тільки в якорі (рис.2б) або тільки в обмотці збудження
(рис.2в) напрямок обертання якоря змінюється на протилежний, а одночасна
зміна напрямку струму в обох обмотках не змінює напрямку обертання якоря
(рис.2г). Звідси випливає, що для зміни напрямку обертання двигуна постійного
струму потрібно поміняти місцями або кінці обмотки якоря, або кінці обмотки
збудження.

Рис.1. Принцип роботи двигуна постійного струму

1
 Якщо двигун постійного струму з опором обмотки якоря Rя включити в
мережу з напругою U, то в початковий момент пуску в хід якір двигуна
нерухомий, проти-ЕРС дорівнює нулю, тому в якорі встановиться струм
𝑼
𝑰П =
𝑹я

Рис.2. До напрямку обертання двигуна постійного струму

Оскільки опір якоря малий, то пусковий струм у ньому буде дуже

великим і перевищуватиме номінальний струм у десятки разів. Від такого
струму можуть постраждати обмотка якоря, колектор і щітки. Пусковий струм
можна обмежити шляхом включення послідовно з обмоткою якоря пускового
реостата. У цьому випадку пусковий струм
𝑼
𝑰п =
𝑹 я + 𝑹п
Опір пускового реостата RП вибирають таким, щоб пусковий струм не
перевищував номінальний більш ніж в 1,21,5 рази. У результаті взаємодії
якоря з магнітним полем полюсів якір почне обертатися. Через те, що його
обмотка почне обертатися в магнітному полі - в ній буде індукуватися ЕРС, яка
буде спрямована проти прикладеної до двигуна напруги (так звана «проти-
ЕРС»). Величина цієї ЕРС прямо пропорційна до числа обертів двигуна й
величини магнітного потоку. Однак на відміну від генератора у двигуні ця ЕРС
буде меншою за прикладену від мережі напругу на величину спадання напруги
в якорі машини
𝑼 = 𝓔 + 𝑰я 𝑹 я (1)
звідси струм у якорі при виведеному пусковому реостаті
𝑼−𝓔
𝑰я = (2)
𝑹я
Помноживши обидві частини рівняння (1) на IЯ , одержимо:
𝑰я 𝑼 = 𝑰я 𝓔 + 𝑰я 𝟐 𝑹 я (3)
2
 Ліва частина рівняння (3) являє собою електричну потужність, споживану
двигуном з мережі, а другий член правої частини 𝑰я 𝟐 𝑹я – теплова потужність,
що виділяється на якорі. Очевидно, що 𝑰я 𝓔 - це корисна електрична
потужність, яка може бути перетворена в інші види енергії. Отже, це та частина
споживаної з мережі електричної потужності, яка перетвориться двигуном у
механічну (включаючи механічні втрати). Таким чином, ЕРС самоіндукції у
двигуні постійного струму впливає на перетворення споживаної з мережі
електричної енергії в механічну.
Підставимо в (2) вираз для ЕРС генератора
𝓔=𝑪∙𝚽∙𝒏
де n - кутова швидкість якоря,  - магнітний потік, а С – конструктивний
коефіцієнт машини. Виразимо швидкість обертання двигуна:
𝑼−𝓔 𝑼−𝑪∙𝚽∙𝒏
𝑰я = =
𝑹я 𝑹я
𝑼−𝑰я 𝑹я
𝒏= (4)
𝑪∙𝜱
Ми бачимо, що швидкість обертання двигуна прямо пропорційна напрузі
живлення й обернено пропорційна величині магнітного потоку. Звідси
випливає, що регулювання швидкості обертання двигуна постійного струму
можна здійснювати або змінюючи опір ланцюга якоря (при постійній напрузі
мережі), або шляхом зміни магнітного потоку.
2. Способи збудження і характеристики двигунів постійного струму
Усі робочі характеристики двигуна постійного струму, як і генератора,
залежать від способу включення ланцюга збудження стосовно ланцюга якоря.
З'єднання цих ланцюгів може бути паралельним, послідовним, змішаним і,
нарешті, вони можуть бути незалежні одне від одного.
Двигуни з паралельним і незалежним збудженням
Схема включення двигуна постійного струму з паралельним збудженням
показана на рис.3, де ПР - пусковий, а РР - регулювальний реостат. Якщо
обмотку збудження такого двигуна підключити через регулювальний реостат
РР до іншого джерела постійної напруги, вийде двигун з незалежним
збудженням.

3
 Рис. 3. Схема увімкнення двигуна постійного струму з паралельним
збудженням
Швидкісна характеристика таких двигунів n = f(IЯ) при U = const і
IB = const наведена на рис.4а.
Для пояснення її вигляду звернемося до формули (4). Зміна швидкості
обертання може відбуватися за рахунок зміни навантаження й магнітного
потоку. Збільшення струму навантаження незначно змінює внутрішнє падіння
напруги через малий опір ланцюга якоря й тому лише незначно зменшує
швидкість обертання двигуна. Що ж стосується магнітного потоку, то внаслідок
реакції якоря при збільшенні струму навантаження він трохи зменшується, що
веде до незначного збільшення швидкості обертання двигуна. Таким чином,
характерною властивістю двигуна з паралельним збудженням є майже постійна
швидкість обертання при зміні навантаження на його валу. Враховуючи
невелику зміну частоти обертання, говорять, що двигун паралельного
збудження має «жорсткі» механічну n = f (M) (рис.4б) і робочу n = f(P2)
характеристики (рис.4в).
Під робочими характеристиками розуміють залежність частоти обертання
n , струму якоря Iя , обертаючого моменту M, ККД η від потужності P2 на валу
двигуна при постійних напрузі живлення (U = const) і струмі збудження
(Iв = const) (рис.4в).
Із збільшенням гальмівного моменту на валу момент обертання
автоматично збільшується за рахунок струму Iя доти, доки при деякому n не
настає рівність гальмівного моменту і моменту обертання. Таким чином,
кожному навантаженню відповідає певна частота обертання.
Слід зазначити, що надмірне зменшення струму збудження й особливо
випадковий обрив ланцюга дуже небезпечні для двигунів з паралельним і
незалежним збудженням, тому що струм у якорі може зрости до неприпустимо
великих значень. При невеликому навантаженні (або при холостому ході)
швидкість може настільки зрости, що це стане небезпечним для цілісності
двигуна.
4
 Рис.4. Характеристики двигуна з паралельним (незалежним) збудженням:
а – швидкісна; б – механічна; в – робочі

Двигун з послідовним збудженням

Схема включення двигуна постійного струму з послідовним збудженням
показана на рис.5.

Рис.5. Схема включення двигуна постійного струму з послідовним

збудженням

У такого двигуна струм якоря є одночасно й струмом збудження, тому що

обмотка збудження включена послідовно з якорем. Тому магнітний потік
двигуна змінюється зі зміною навантаження. Вираз для швидкості обертання
двигуна послідовного збудження можна одержати з формули (4), замінивши
опір якоря RЯ на (RЯ + RВ), де RВ - опір обмотки збудження:
𝑼−𝑰я (𝑹я +𝑹в )
𝒏= (5)
𝑪∙𝜱
Швидкісні, механічна та робочі характеристики двигуна послідовного
збудження наведені на рис.6.

5
 Рис.6. Характеристики двигуна з послідовним збудженням:
а – швидкісна; б – механічна; в - робочі
Із цих характеристик видно, що швидкість двигуна сильно залежить від
навантаження. При збільшенні навантаження збільшується спадання напруги на
опорі обмоток при одночаснім збільшенні магнітного потоку, що веде до
значного зменшення швидкості обертання двигуна (рис.6а). Це характерна риса
двигуна з послідовним збудженням. Значне зменшення навантаження
приводить до небезпечного для двигуна збільшення швидкості обертання. Тому
такі двигуни не слід пускати вхолосту або з малим навантаженням. Згідно з
формулою (M = CΦI) момент двигуна, що обертає, пропорційний струму
якоря й магнітному потоку. У свою чергу магнітний потік під час відсутності
насичення пропорційний силі струму (Φ = LI) збудження, який для даного
двигуна є й струмом якоря:
𝑴 = 𝑪 ∙ 𝜱Я ∙ 𝑰Я = 𝑪′ ∙ 𝑰Я 𝟐
Ми бачимо, що обертаючий момент пропорційний квадрату струму якоря.
Квадратична залежність обертаючого моменту від струму навантаження є ще
однією характерною рисою таких двигунів, завдяки якій ці двигуни легко
переносять великі короткочасні перевантаження й розвивають великий
пусковий момент.
Двигуни з послідовним збудженням застосовують у тих випадках, коли
необхідні великий пусковий момент або здатність витримувати короткочасні
перевантаження, а також виключена можливість їх повного розвантаження.
Вони виявилися незамінними в якості тягових двигунів на електричному
транспорті (трамваї, тролейбуси, метро й електровози), а також на піднімальних
кранах і для пуску двигунів внутрішнього згоряння (стартери) на автомобілях і
авіаційних двигунах.
Двигун зі змішаним збудженням
Як говорилося раніше, у двигунів з паралельним і послідовним
збудженням є істотні недоліки. Область застосування таких двигунів обмежує
небезпека «розносу»: двигунів з паралельним збудженням – через небезпеку
обриву ланцюга збудження, а двигунів з послідовним збудженням – через

6
неприпустимість режиму холостого ходу. Крім того, серйозним недоліком
двигунів з послідовним збудженням є різко виражена залежність швидкості
обертання від навантаження.
Зазначених недоліків позбавлені двигуни змішаного збудження, у яких
обмотка збудження складається із двох обмоток: шунтової (Ш), яка
включається паралельно якорю, і серійної (С), яка включається послідовно.
Обмотки вмикаються суголосно чи зустрічно одна до одної . Характеристики
цих двигунів є проміжними між характеристиками двигунів паралельного й
послідовного збудження, в залежності від магнітних потоків обмоток.

Колекторні двигуни змінного струму

Найбільш цінною властивістю двигунів постійного струму є їх здатність
до регулювання кутової швидкості. Але електрична енергія виробляється у
промислових масштабах лише генераторами змінного синусоїдного струму.
Тому для використання двигунів постійного струму необхідні перетворювачі
змінного струму в постійний. Це ускладнює використання двигунів постійного
струму. Спробою використання двигунів постійного струму у колах змінного
струму є колекторні двигуни.

7
 Якщо взяти звичайний двигун постійного струму з послідовним
збудженням і ввімкнути його на змінну напругу, то у колі якоря потече змінний
струм і послідовна обмотка збудження створить у машині змінний магнітний
потік Ф. Зміна напрямів струму в провідниках обмотки якоря і магнітного
потоку відбуватиметься практично одночасно, тому їх добуток, який визначає
електромагнітний момент якоря, М = сФIя, буде завжди додатний. Отже, така
машина створюватиме пульсуючий електромагнітний момент постійного
напрямку. Завдяки великій інерції якоря двигуна та веденого механізму і
великій частоті пульсацій моменту (100 Гц при наявності мережі з стандартною
частотою 50 Гц), ці пульсації практично непомітні і можна вважати, що двигун
розвиває на валу момент, який дорівнює середньому значенню моменту за
період.
Але для зменшення вихрових струмів у станині статора, які знижують
ККД такого двигуна при роботі у колі змінного струму та сильно послаблюють
основний магнітний потік необхідно зробити станину такого двигуна
шихтованою з листів електротехнічної сталі. З цієї ж причини і полюси
колекторної машини, призначеної для роботи у колі змінного струму, мають
бути обов’язково шихтованими.
Крім того, для збільшення cos  необхідно зменшити індуктивність
обмотки якоря. З цією метою статор колекторного двигуна змінного струму
виготовляють циліндричним без явно виражених полюсів і до його пазів
укладають обмотку збудження та компенсаційну обмотку, яку також з’єднують
послідовно з обмоткою якоря.
Таким чином колекторний двигун змінного струму виглядає значно
складнішим та дорожчим, ніж звичайний двигун постійного струму, але такий
двигун може працювати в мережі змінного струму. Колекторний двигун,
призначений для роботи в колах як змінного, так і постійного струму з
приблизно однаковими характеристиками, називають універсальним
колекторним двигуном. Від колекторного двигуна змінного струму
універсальний двигун відрізняється наявністю додаткового середнього виводу
обмотки збудження. При роботі на постійному струмі вмикають в коло всю
обмотку збудження, а при роботі на змінному струмі — лише частину обмотки
збудження. Це роблять для наближення характеристик двигуна при роботі на
постійному та змінному струмі.

8
 АСИНХРОННІ ДВИГУНИ.

1.Історія винаходу асинхронних двигунів.

Серед сучасних машин змінного струму широко використовуються
трифазні асинхронні електродвигуни внаслідок простоти їх будови та
керування. Основними частинами такого двигуна є: статор, що має 3 котушки;
ротор; підшипники та підшипникові кришки; повітряний нагнітач; клемний
щиток.
Конструкцію такого двигуна вперше розробив М.О. Доліво-
Добровольський у 1891 році. Його ще й досі зберігають у музеї політехнічного
університету в Москві.
У 1824 р. вперше демонструвався дослід Араго, що полягав у обертанні
мідного диска за обертанням постійного магніту. Пояснив це явище М. Фарадей
лише в 1831 році, обертове магнітне поле індукує в диску вихрові струми.
Останні взаємодіють з обертовим магнітним полем і диск починає обертатися.
У 1879 р. Бейбі замінив постійний магніт на обертове магнітне поле. Що
утворюється однофазним змінним струмом, а у 1888 р. Доліво-Добровольський
запропонував обертове магнітне поле, що утворюється трифазним магнітним
струмом. Чимало цьому сприяли роботи Нікола Тесла, Галілея Фераріса та ін.
Отже, принцип дії двигунів ґрунтується на використанні законів:
1. Механічної взаємодії струмів, який досліджував Ампер у 1821 р.
2. Електромагнітної індукції – досліджений Фарадеєм у 1831 р.
3. Теоретичного узагальнення цих явищ про напрям індуктивного струму, що
здійснив Ленц у 1834 р.

2. Способи утворення обертового магнітного поля.

Принцип дії асинхронного двигуна пояснимо на моделі, зображеній на
рис.1. Магнітне поле, створене постійним магнітом, зосереджене між двома
полюсами N та S. Воно перетинає провідну рамку, що може обертатися на осі.
Вектор магнітної індукції B направлений від північного полюса магніту до
південного. Якщо обертати постійний магніт, а отже вектор магнітної індукції
B, зі швидкістю n1 обертів за хвилину за годинниковою стрілкою, то поле
перетинатиме обмотку ротора і індукуватиме в рамці ЕРС
E  Blsin .
Оскільки рамка є замкнутим контуром, то в ній протікатиме індукційний
струм І2. Визначимо напрям протікання струму рамки. Згідно рис.1, відносний
рух рамки, тобто активних її провідників, протилежний до напрямку обертання
магніту. Тобто рамка обертається відносно магніту проти годинникової стрілки.

9
Тому, згідно правила лівої руки, струм у верхній частині провідника рамки
направлений до нас, у нижньому провіднику рамки – від нас. З фізики відомо,
що на провідник зі струмом у магнітному полі діє сила Ампера
F  BIlsin .
Застосувавши правило лівої руки, визначимо напрям діючої пари сил, які
виникають унаслідок дії магнітного поля на рамку зі струмом.

Рис.1. Схема-модель до пояснення принципу дії асинхронного двигуна

На рис.1 видно, що ці сили утворюють обертовий момент, що діє на

рамку у напрямку обертання вектора магнітної індукції. Унаслідок дії пари сил
рамка почне обертатися з частотою n2. Якщо рамка наздожене обертове поле
магніту, і швидкість їх обертання буде синхронною, то обертове поле не буде
збуджувати ЕРС, індукційний струм не буде протікати, зникне й обертовий
момент, що діяв на рамку. Отже, рамка обертається зі швидкістю n2, дещо
меншою від швидкості обертання поля магніту n1. Тому двигуни, побудовані на
такому принципі дії, називаються асинхронними. Відставання рамки (ротора)
від обертового поля (поля статора) характеризують ковзанням S, яке дорівнює
𝒏𝟏 − 𝒏𝟐
𝑺=
𝒏𝟏
або у відсотках
𝒏𝟏 − 𝒏 𝟐
𝑺= ∙ 𝟏𝟎𝟎%
𝒏𝟏

де n1 - частота обертання магнітного поля, n2 - частота обертання ротора. Під

час пуску n2  0, тому S  1. При холостому ході n2 майже дорівнює n1, тому
ковзання дуже мале. При номінальному навантаженні Sн 26 %. Залежно від
значення ковзання асинхронна машина може працювати у трьох режимах:
двигуна, генератора та електромагнітного гальма.

10
 У режимі двигуна (1 > S > 0) машина перетворює електричну енергію в
механічну. Ротор при ньому обертається асинхронно (повільніше магнітного
поля) з такою частотою, щоб струми ротора взаємодіяли з обертовим магнітним
полем статора, створювали обертовий магнітний момент, що зрівноважує
гальмуючий момент від сил тертя та навантаження на валі n1 > n2.
У режимі генератора n2 > n1, машина перетворює механічну енергію в
електричну. Ротор обертається у напрямі обертання магнітного поля статора з
частотою більшою, ніж частота обертання поля, для цього потрібно прикласти
обертовий момент до ротора.
У режимі електромагнітного гальма, при зміні ковзання від S = -1 до
S = 0, ротор змушений обертатися у напрямі, протилежному напряму обертання
магнітного поля статора. У такому режимі значна частина енергії розсіюється в
обмотках, витрачається на гістерезис та вихрові струми.
Отже, асинхронна машина, це машина, у якій створюється обертове
магнітне поле, яке збуджує індуктивний струм у роторі, при цьому виникає
механічний обертовий момент, за умови, що ротор обертається асинхронно,
тобто з кутовою швидкістю, що відрізняється від кутової швидкості поля.
Звичайно в асинхронних двигунах немає “штучного” обертового
магнітного поля. Воно створюється завдяки певному розташуванню обмоток
статора і протіканню по них змінного електричного струму.
Розглянемо на простих прикладах, як створюється обертове магнітне
поле. Нехай електричний струм у рамці змінюється за законом синуса
i = Imaxsint. Зобразимо схематично провідну рамку (котушку статора) так, як
би ми бачили її з торця (рис.2). Позначимо початок обмотки літерою П, а кінець
її – літерою К.

11
 Рис.2. До пояснення створення пульсуючого магнітного поля в рамці, у
якій протікає змінний струм.
У нижній частині рамки перші півперіоду струм протікає від нас і
позначається –  , а у верхній частині струм протікає до нас і зображується
позначкою –  . Наступні півперіоду напрям струму зміниться на протилежний.
Застосовуючи правило буравчика визначаємо вектор магнітної індукції. З
рисунка видно, що при зміні напрямку сили струму (графік) вектор магнітної
індукції змінює свій напрям на протилежний. Тобто, змінюючи напрям струму
в рамці, можна отримати змінне пульсуюче магнітне поле (рис. 3).

Рис.3. Схематичне зображення процесу утворення обертового магнітного

поля в котушці, в якій протікає однофазний змінний струм
Пояснити утворення обертового магнітного поля у двофазній системі
можна за рис.4. Розташуємо два соленоїди під кутом 90o один відносно одного.
Пропустимо постійний струм, який збуджує магнітне поле навколо соленоїдів,
напрям вектора індукції якого можна визначити за правилом буравчика.
Напрям струму через рівні проміжки часу змінюватимемо так, як це зображено
на рисунку 4(а,б,в,г).

Рис.4. Схематичне зображення процесу утворення обертового поля у

двофазній системі.

12
 З малюнка видно, що зміна напрямку струму призводить до зміни
напрямків векторів магнітної індукції В1 та В2, а отже і результуючого вектора
магнітної індукції В. Тобто вектор індукції стрибкоподібно здійснив повний
оберт навколо точки, що співпадає з центром на перетині осей соленоїдів.
Якщо в котушках протікає змінний «синусоїдний» струм, то вектори
також будуть змінюватись за законами синуса та косинуса:
B1  Bm sin t ; B2  Bm cos t .
Результуюче значення вектора магнітної індукції

𝑩 = √𝑩𝟐𝟏 + 𝑩𝟐𝟐 = √𝑩𝟐𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏𝟐 𝝎𝒕 + 𝑩𝟐𝒎 ∙ 𝒄𝒐𝒔𝟐 𝝎𝒕 = 𝑩𝒎

Отже у двофазній системі, із двох перпендикулярно розташованих
котушок, до яких підведена змінна напруга, рівномірно по колу обертатиметься
магнітне поле, вектор магнітної індукції якого - Bm. Такого ж результату можна
досягти, якщо початок однієї і кінець іншої котушок по різному комутувати, а
джерело змінного струму взяти однофазне.
Обертове магнітне поле можна отримати в системі трьох котушок,
розташованих під кутом 120o одна відносно одної (рис.5). Дійсно, якщо
котушки приєднати до трьохфазного джерела струму, що змінюється за
законом синусів, то в них створюються магнітні поля, вектори індукції яких
змінюються за тими ж законами, що й струми. Тому в кожній із котушок
обмотки статора по черзі з відставанням на одну третю періоду (або
відставанням за фазою у 120o), утворюватиметься магнітне поле. Очевидно
вектор індукції магнітного поля буде повертатися відносно осі статора з
частотою змінної напруги.

13
 Рис.5. Графічне зображення процесу створення обертового магнітного
поля індукцією В у трифазній системі.

Так, для моментів часу t=0; t=T/3; t=2/3T; tT вектор магнітної індукції
здійснюватиме поворот за годинниковою стрілкою, як це зображено на рисунку
5в. Такий принцип покладено в основу принципу дії трифазного асинхронного
двигуна.

14
 3. Будова та принцип дії асинхронних двигунів.
Асинхронний електричний двигун є однією з найпростіших електричних
машин. Він складається із статора, ротора, підшипникових щитів і клемного
щитка (рис.6).

Рис.6. Основні складові асинхронного двигуна.

Основними частинами статора є станина 1, магнітопровід циліндричної

форми з пазами 2, в які запресовані три обмотки 3 під кутом 120о. До станини
прикріплений клемний щиток 6, на який виведені шість кінців обмотки статора.
Ротор – обертова частина двигуна має форму циліндра 4, який розташований
всередині статора і опирається на підшипники, які впресовані в підшипникові
щити 7. На валу ротора прикріплений вентилятор 5 для охолодження двигуна.
За допомогою підшипникових щитів статор і ротор скріплені в одне ціле.
Призначення статора – створювати обертове магнітне поле машини завдяки
обмотці, яка живиться від трифазної мережі; ротора – перетворювати
електричну енергію, за рахунок індукування в ньому ЕРС, в механічну
обертового руху. За конструкцією ротора двигуни поділяють на трифазні з
коротко замкнутим ротором типу «біляче колесо» (рис.7,а) та фазним ротором
(рис.7,б). Фазний ротор асинхронного двигуна являє собою, закріплений на осі,
циліндр, набраний з пластин електротехнічної сталі, у якому є пази для
розташування обмоток. Обмотки ротора (рис.7,б) з’єднують зіркою, кінці яких
приєднують до мідних кілець, за допомогою яких подають напругу від
графітних щіток до обмоток. Такого типу ротори встановлюють у потужних
двигунах для зменшення пускових струмів. У момент пуску пусковий реостат

15
ПР вводять на максимальний опір, зменшуючи при цьому пусковий струм.
Коли двигун виходить на номінальні оберти і потужність, то реостат виводять,
замикаючи кінці обмоток «накоротко» і він працює як двигун з
короткозамкненим ротором. Є й іншого типу ротори - з короткозамкненою
обмоткою (рис.7,а). У них обмоткою є алюмінієві стержні, залиті в пази
стального циліндра, замкнуті на торцях суцільним кільцем. Така обмотка має
назву – коротко замкнена – типу «біляче колесо». Ротори з короткозамкненою
обмоткою використовують у малопотужних двигунах.

Рис.7. Будова ротора асинхронного двигуна:

а – “біляче колесо”, б – фазний ротор з пусковим реостатом.

Статори всіх типів асинхронних двигунів майже однакові і складаються з

таких деталей: корпуса; сталевого осердя з пазами для обмоток, що набирається
із пластин електротехнічної сталі, ізольованих між собою; обмотки, що
вкладається в пази стального осердя. Обмотки статора з’єднують
«трикутником» або «зіркою» залежно від напруги в мережі, або в режимі пуску
двигуна перемиканням з «зірки» на «трикутник». Робота двигуна пояснюється
на основі принципу дії попередньої моделі (рис.1). Обмотки статора створюють
обертове магнітне поле, яке перетинає обмотку ротора. У ній індукується ЕРС,
протікає індукційний струм ротора за рахунок того, що обмотка ротора
замкнена. На обмотку ротора, по якій протікає струм, з боку обертового
магнітного поля діє сила ампера і змушує ротор обертатися.

16
 5. Класифікація асинхронних двигунів.
1. Залежно від умов роботи асинхронні електродвигуни виготовляють
різної конструкції: а) відкриті; б) захищені; в) закриті; г) вибухобезпечні.
Умови роботи визначаються вологістю, вибуховою безпечністю тощо.
2. За потужністю їх поділяють на 4 групи: від 5 до 60 Вт, від 60 Вт до
100 кВт, від 100 до 1000 кВт та понад 1000 кВт.
3. Асинхронні двигуни виготовляють для живлення від мережі змінного
струму різної величини напруги: 127 В, 220 В, 380 В, 600 В, 3,6 кВ та 10 кВ.
4. Залежно від кількості пар полюсів. Кількість пар полюсів визначає
швидкість обертання ротора двигуна. Принципове пояснення залежності
швидкості обертання ротора від числа пар полюсів можна проілюструвати на
такому прикладі. Нехай ми маємо одну пару полюсів однофазного двигуна,
зображеного схематично на малюнку 8а, та двома парами полюсів – 8б.
На рис.8а видно, що за час, коли в котушці напрям струму змінюється на
протилежний (полюси магніту змінилися на протилежні), вектор магнітної
індукції повернеться на кут 180о. У випадку, коли статор має дві пари полюсів,
то при зміні напрямку струму в котушках, а отже і полюсів на протилежні,
ротор повернеться лише на кут 90о.

Рис.8. До пояснення швидкості обертання магнітного поля:

а) – в однополюсному статорі; б) – у двополюсному статорі.

З рис.8 слідує, що швидкість обертання магнітного поля статора залежить

від кількості пар полюсів р. В асинхронних машинах кількість пар полюсів р
може бути лише цілим числом (число котушок кратне трьом), тому частота
обертання магнітного поля може мати не довільне, а певне значення:
𝟔𝟎 ∙ 𝒇
𝒏𝟏 =
𝒑
де f – частота струму в електромережі; р – число пар полюсів n1 – частота
обертання магнітного поля. Максимальна частота обертання вектора магнітної
індукції

17
 5. За способом з’єднання обмоток статора – з’єднання зіркою або
трикутником (рис.9).

Рис.9. З’єднання обмоток статора: а – зіркою, б – трикутником.

З’єднують обмотки статора трикутником або зіркою залежно від того,

яка напруга в мережі, або в режимі пуску двигуна. Тобто, коли одні і ті ж
споживачі з’єднують спочатку зіркою, а потім трикутником, то в першому
випадку вони споживають потужність більшу у 3 рази ніж у другому, про що
говорилося раніше.

6. Переваги і недоліки асинхронних двигунів

Перевагами асинхронних двигунів є:
— простота конструкції і як наслідок цього — надійність в експлуатації;
— відсутність ковзних контактів у асинхронних двигунах з
короткозамкненим ротором, які є безконтактними надійними машинами;
— асинхронні двигуни середньої та великої потужності звичайно у 35
разів дешевші від двигунів постійного струму тих же потужностей і мають
приблизно удвічі меншу масу.
Недоліки асинхронних двигунів:
— чутливість до зниження напруги мережі, яка призводить до збільшення
ковзання навантаженого двигуна і споживаного двигуном струму, що, в свою
чергу, може призвести до ще більшого зниження напруги;
— велика споживана реактивна потужність, яка при холостому ходу може
складати біля 30%, а у номінальному режимі — (4060)% від номінальної
споживаної потужності;
— відносно великі пускові струми, які ускладнюють роботу апаратури
захисту та комутації двигунів;
— обмежені можливості регулювання частоти обертання у зв’язку з
тимчасовою відсутністю надійних і дешевих частотних напівпровідникових
перетворювачів.

18
 СИНХРОННІ МАШИНИ

Призначення, області застосування.

Синхронною називають двохобмоткову електричну машину змінного
струму, одна з обмоток котрої підключення до електричної мережі, що має
частоту f1, а друга живиться постійним струмом (f2 = 0). Синхронні машини
являють собою електромеханічні перетворювачі механічної енергії, що
підведена до їх вала, у електричну енергію змінного струму або навпаки
електричної енергії змінного струму, підведеної до машини, у механічну
енергію на валу.
Синхронна машина відіграє велику роль, перш за все, як трифазний
генератор змінного струму. За допомогою цих генераторів на всіх теплових та
гідроелектростанціях отримують електричну енергію, необхідну для
промисловості та комунально-побутових потреб. З економічних міркувань на
електростанціях застосовують максимально потужні машинні агрегати. На
теплових електростанціях генератори обертають за допомогою парових або
газових турбін. Такі генератори називають турбогенераторами. їх частота
обертання, звичайно, дорівнює 3000 об/хв, а потужність сягає 8001000 МВт.
Гідрогенератори мають привід від водяних турбін, їх частота обертання

19
звичайно знаходиться в межах від 50 до 600 об/хв, а потужність знаходиться в
межах 200600 МВт.
Синхронні двигуни випускають серійно на потужності від 100 кВт до
декількох десятків тисяч кВт. Співставлення переваг та недоліків синхронних
двигунів показує, що їх застосування стає більш вигідним, ніж асинхронних,
лише при великих потужностях (100 кВт і більше). Тому синхронні двигуни
мають не таке масове розповсюдження у промисловості, як асинхронні
двигуни.
Синхронні мікродвигуни потужністю від часток вата до сотень ват досить
широко використовують в автоматиці, вимірювальній та обчислювальній
техніці у пристроях, які вимагають суворо сталої частоти обертання.
Переваги синхронних двигунів перед асинхронними полягають у тому,
що вони можуть працювати з cos φ  1 незалежно від навантаження; їх
максимальний момент при заданому значенні струму збудження прямо
пропорційний напрузі мережі, в той час як у асинхронних двигунів він
пропорційний квадрату напруги мережі живлення; синхронні двигуни
забезпечують стабільну частоту обертання вала. Але синхронні двигуни мають
складнішу, ніж асихронні, конструкцію, більш складний пуск і потребують
окреме джерело постійної напруги для живлення обмотки збудження.

20